| Сторінки (39/3880): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
До фінішу вже добігало літо
Дрімало літо у ромашках білих,
Аж поки грім серпневий не збудив, –
То осінь рання через трави бігла,
З Іллею не минула і води.
А та зраділа кралі ясноокій,
Як сонечко заграло на струні,
Вслухаючись у ледве чутні кроки.
Стрічали вечір хори цвіркунів.
До фінішу вже добігало літо,
Де особливі звуки й кольори.
У багряниці вже кленові віти,
Зеленорукі поряд явори.
Так літо перейшло у ранню осінь,
Де частим гостем вже туман густий,
Дзвеніли сріблом трави в ранніх росах,
І квіти, що не встигли відцвістись.
2.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022
Гарцює день в осінньому полоні
Від рану й до вечірньої зорі,
Вдяглася в мозолі сільська долоня,
В селі ж живуть невтомні трударі.
Скує, бувало, руки й ноги втома,
Але ж росте від радості душа,
І очі блиском повняться від того,
То ж хай зима іще не поспіша.
Пишається бурштинова красуня,
Й радіють їй дорослі й дітвора
Із Наддесення сивого й Посулля,
Із Закарпаття, Бугу і Дніпра.
19.02.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022
Лягає осінь дивним перевеслом
На сніп рясний моїх житєвих літ.
Не раз – не два на водах крига скресла,
Добавилось на древі роду віт.
Гортаю сторінки свої життєві,
Де більше чорно-білих кольорів –
Там – сльози й радощі, і довгі, і миттєві.
В очах моїх вогонь бажань горів.
Сьогодні ж на осінню позолоту
Тавром лягла непрохана війна.
Приносять смерті нам ракет прильоти
І не завжди їх ППО спиня.
Вдяглись цьогоріч в траурні хустини
Весна і літо, й осені пора,
Коли ховає матінка дитину,
А небо душі кращих забира.
Тоді душа народжує молитву:
«Прости нас, Боже, вбивства зупини!
О, скільки ж материнських сліз пролито,
Крові на всіх-на всіх шляхах війни!
Край поклади, нарешті, нашим мукам,
Адже таке крихке людське життя,
Щоб зраду пити і полин розлуки,
Бродить полями врат через сміття!»
Лягає осінь впевнено усюди,
Підфарбувала скроні і мені;
Якщо ми адекватні дружні люди,
То перемогу виграєм в війні!
19.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022
Там, де осінь гуля,
Чути листя легке шарудіння,
В павутинні куня
Павучок, майстровитий дивак,
Ніби струни, бринять
У траві промінці мелодійно,
І громи не гримлять,
Й соловейко від жнив не співа.
Стеле дивні мости
Осінь з літа у зиму сувору,
Аби тій не брести
По розмоклих забутих стежках.
Вистеляє листки
В килимочки нові, кольорові.
На нових моріжках
Золотарник устиг зацвісти.
Суплять брови згори
Небеса насторожено-сиві.
Роздяглись явори –
Ловлять хмари тепер голіруч.
Дістає з-під кори
Їжу дятел, казково-красивий.
Грудень десь забаривсь,
Не здолає ніяк гір і круч.
26.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022
Україна радіє сьогодні:
Із полону вернула синів.
Це уюбленці наші народні,
Від їх мужності кремль сатанів.
Їхнім подвигам світ дивувався,
Кожен образом – справжній Ісус*,
Через муки пройшов – не зламався,
Хоч змарнів на обличчі і схуд.
Попри голод, приниження, втому,
Попри часті знущання і біль,
Побувавши у пеклі – не вдома –
Збеоегли власну гідність в собі.
Серед них – і майбутня матуся…
Не одна повернулась – удвох.
Ранок донькою їй посміхнувся,
Уберіг жінці плід її Бог!
Україна сьогодні щаслива:
Повернулись не просто бійці –
Ті, в кім дух поселивсь особливий…
Затремтіла сльоза на щоці,
Коли воїн, ступивши на землю,
Опустився і… поцілував...
Це за неї, за сині озера
Кров свою у бою проливав…
22.09.2022.
* – за християнським вченням Ісус Христос є Месія, Спаситель та Відкупитель людства з ярма гріха.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022
Розпахлася осінь то яблуком стиглим,
То сливою сивою в чистій росі,
Заглянула в сад вона не на гостини,
А щоби добавити шарму красі.
У плахту багряну прибралась калина,
Із кетягів пишний вінок одягла.
Спіткнулось об явір «курли» журавлине
Й журбою війнуло, що в серце лягла.
Уже й алича у новім сарафані.
Махнула рукою услід журавлям.
«Ніколи вона не була така файна,» –
Пишалась красою її і земля.
4.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Минають дні, тривогою обняті,
І сни нічні тікають в далечінь,
Але думки, схвильовано-крилаті,
Завжди зі мною вдень і уночі.
Мов квіти, їх я у вінок вплітаю
Своїх ще непричесаних віршів,
І серце вже не б’ється – калатає,
Відлунюючи дзвонами душі.
Той слів потік ляга на струни ліри,
Народжуючи особливий звук,
Що проганяє смуток і зневіру,
Рятуючи єтво моє від мук.
Слова ті відшліфую я до блиску,
Аби були чистіш від кришталю,
Поколисаю в серденька колисці,
Перш ніж зізнаюсь щиро: «Я люблю!»
15.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022
Свинцем лягає час на наші плечі,
І йде із ним людина до кінця,
Адже від себе неможлива втеча,
Та й доля поважає лиш борця.
Вона шанує добрих, не ледачих,
Із ними їй комфортно у житті,
Якщо готовий ворогу дать здачі,
Вона тебе не зрадить у путі.
23.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022
Загляну в осені заплакані очиці,
А там – хрести й могили. Знов нові…
Що з Україною зробили ви, злочинці?
Як жити сиротині і вдові?
А матінці із серденьком чаїним?
Чого їй від життя тепер чекать?
Схилились мати Божа й Україна,
Оплакують синочка-козака…
Чи є у світі звісточка чорніша,
Ніж та, що хтось дитя матусі вбив,
Котре було для неї наймиліше
Й не повернулось з поля боротьби!
Й нема межі матусиному горю,
Потоки сліз її вогнем печуть…
Такого лиха в Україні – море…
Посивів край, здається, від плачу!
Я ж стану перед нею на коліна,
Плече своє підставлю теж під хрест,
Який несе сьогодні Україна.
Дай, Боже, аби мир у нас воскрес!
27.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022
Своя Голгофа в кожного із нас,
І шлях до неї – теж свій, особливий,
Виводять формулу життя нам доля й час,
Тож кожен з нас по-своєму щасливий.
Той в дітях має щастя, той – в батьках,
Когось хвилюють золото й машини.
Комусь своя країна не така,
Та іншу думку мають старожили.
І не тому, що кругозір «вузький»,
І ревно в соцмережах не чатують –
Із діда-прадіда це справжні козаки,
Тому свій край, як можуть, так рятують,
Бо добре знають формулу життя:
Ніде немає краще, ніж удома.
Їх дух гартований у вогнищі звитяг,
Тож не страшні їм ні війна, ні втома.
13.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Нас убивали, а ми вставали
Й своєю тінню ішли у бій.
«Героям слава!» сигналом стало,
Закланням* вічним у боротьбі.
Ми всі травмовані війною,
Та попри бій цей живемо,
Схрестили шпаги свої з бідою
Й ворожу погань женемо.
Нас катували і вбивали,
Аби зламати наш вільний дух,
А ми твердіші щодень ставали,
Хоч нас і рідшало в ряду.
Нас у боях лягло немало –
Синів упало тисячі,
Але удари, як слід тримали,
Збирали сили нові хутчіш.
Нас нищили і гвалтували,
Та гідності не відняли.
Пережили ми часи криваві,
Свободу й дух наш не розп’яли.
Ми всі травмовані війною,
Та з нами Бог і цілий світ,
На континентах усіх луною
Тараса мудрий нам заповіт:
«Як поховаєте, вставайте,
Кайдани недругів порвіть,
Їх злою кровію вмивайте
І волю власну окропіть!»
18.09.2022.
Ганна Верес Демиденко.
* - на смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
Крізь гомін днів, буденних і святкових,
Крізь часу плин, що не верта назад,
Крізь марево, вечірнє і ранкове,
Летить життя, мов весняна гроза.
Там і громи, розкотисті і смілі,
І блискавиці-шпаги золоті,
Хтось призвичаїтися і до них зуміє,
А той он страх долає, аж спотів.
Лягає час тавром на кожні плечі,
А в нім – усе, що встиг ти пережить,
І твій політ, геть інший, ніж лелечий,
Й бажання за минулим не тужить.
Життя – забіг для сильних і сміливих,
І в кожного – дистанція своя:
Одні гуртом життєве місять мливо,
І це прекрасно, коли є сім «я».
Коли ж ти сам до фінішу зібрався,
Буває, що й погода заважа,
І ти собі не раз, мабуть, зізнався,
Що одинока зболена душа.
На жаль, життя свої має закони,
І хто їх пише – загадка для всіх.
Роки ж летять, немов крилаті коні,
Сліди лишаючи на скронях і в косі.
19.08.2022.
Ганна верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
Коли слова – твої броня і зброя,
Коли у них – вогонь твій і метал,
То ними світ можливо перекроїть,
Якщо така народиться мета.
Секрет їх в тім, чим ти живеш і дишеш,
Яке зерно посіяне в душі,
Бо навіть тиша може оглушити,
Коли ти в середовищі чужім.
Про силу слова сказано немало,
Про це ідеться і в святім письмі,
Й життя підносить прикладів чимало,
Коли слова гримлять гучніш громів.
Коли пізнав ти істину цю, друже,
І мозок твій ще не розледачів,
Тоді до доль чужих не будь байдужим –
Сказати мусиш, що в житті по чім.
Не може правда йти з брехнею поруч,
Солоний піт солодким не бува,
А вийде з того неприродний покруч.
Не слід про це поету забувать!
27.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022
Війна – це біль, і гострий, і глибокий,
Який не поміщається в словах,
Украдений душі людської спокій.
Його й століттю не залікувать.
Війна – це сліз не ріки вже, а море.
Його ні випить, ні перепливти.
Це материнське і вдовине горе,
Це відчай незаживний сироти.
Війна – це сум, що бронзою лягає
У серце мами й вічний його щем.,
Який у Господа лиш про одне благає,
Щоб ворог-московит з землі пощез.
Війна – це жах і біженців потоки,
Це страх, який не вимити з очей,
Він житиме у пам'яті, допоки
Залишить світ цей воєн цар – Кощей!
6.09.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Життям іду я вже не перше літо –
Немало їх лишилось на сліду.
Здавалося, царює мир у світі,
Тож все, про що я мріяла, знайду.
Я довго йшла і втому проганяла.
У срібло одяглось моє чоло.
Зозуля літ щедренько добавляла.
Радів за мене рід мій і село.
Стрічала ранки в сивій росяниці,
Із сонечком новий будила день.
Раділа веснам, першим громовицям,
Й порі, що літо бабине пряде.
Так глибшала в душі добра криниця.
Не знала, що війна ось-ось гряде,
Що небо Боже буде в блискавицях,
А в землі наші горенько прийде.
Лютневий день все поділив нам навпіл:
На «до» і «після»… Спокій відняла
Росія й загребущі її лапи
Творили пекло з міста і села.
І почорніли дні для українців.
Їх душі не раділи і весні.
Знали: не купиш волі за червінці…
Свердлили мозок думи навісні.
Весна вдяглася в траурну хустину,
Купалось літо в кров'яній ріці.
Вже й осінь стріла не одну дитину
В труні й сльозу утерла на щоці.
Шукали душі більш безпечні ніші,
Бо небо Боже плавилось в вогнях…
І хати почорніли найбіліші,
Коли вогонь ракети не минав.
Нарешті ворог клятий утікає,
Десь забуваючи накрадене добро.
Народжується день новий над краєм,
І світла додає йому Дніпро.
13.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022
Пробач, матусю, що не повернуся,
Що зморщечкою ліг біля очей,
Я у бою з рашистами спіткнувся,
Й з моєї рани кров твоя тече.
Пробач, матусю, за мій гріх невинний,
За те, що одягнув тебе в печаль,
За горя невимовного лавину,
А я не встиг підставити плеча.
Пробач за все, моя люба матусю,
За рану ту, що у твоїй душі,
Що до грудей дитям не пригорнуся
І не зіб’ю росу на спориші.
Пробач, матусю, що не повернуся,
Я прилітатиму до тебе в сні,
Промінчиком веселим посміхнуся,
Краплинкою дощу впаду до ніг.
Пробач за ранній сніг, моя матусю,
Що засвітився у густій косі,
З небес тобі я, рідна, поклонюся,
Сліди залишу ранком у росі.
Пробач за зморшки й сивину у косах,
За втрачені в війні цій мирні сни,
За всі твої невиплакані сльози,
За світ без мене, темний і тісний.
Пробач за те, що я не повернуся,
І квітів перших вже не принесу.
За спокій твій я щиро помолюся,
Аби став легшим материнський сум.
12.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022
Думкам знов мозок крила напина:
Кому потрібна ще одна війна?
Чи ж мало світ знав горя і без них?
Скільки ж очей, заплаканих, сумних!
Скільки сиріт-безбатченків і вдів
І тих, хто віку не досяг дідів,
І тих, хто первістку своєму не зрадів!
Для чого ж війни на Землі тоді?..
30.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022
Пів року у війні і… без плачів…
Чи то сльозу в мені щось перемкнуло?
Несла, як всі, я хрест свій на плечі,
І горе спільне із народом гнуло.
Пережила облогу без тепла,
Без хліба і води, в квартирі темній.
Останню свічку надто берегла,
Чекаючи вістей з німих етерів.
Тікали сни, сполохані, кудись –
Тремтіння стін, розриви бомб лякали.
Я ж вісточки чекала від родин,
Боялась, аби горе не спіткало.
Коли ж війну посунули на схід
І орки подалися до кордону,
Здається, засміявся цілий світ.
Погнали вої наші їх до Дону.
Нарешті все омріяне збулось,
Втікають орки з півдня, хто як може.
Стрічає хлопців місто і село
Сльозами радості. Вони непереможні!
Дивлюсь на кадри ці, й моя душа,
Затиснута в кулак, аби не здатись,
Розслабилась. Й сльоза, вже не чужа –
Моя, гаряча, рада за солдатів,
Побігла.
Гордість груди розпира,
Готова серцем кожного обняти.
Я плакала в житті, навіть не раз,
Та щастя більшого не довелось зазнати:
Солодкі сльози очі стали лляти…
10.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
Лягає час на скроні сивиною
І мудрости, здається, добавля,
Чому ж ви знов пішли на нас війною?
Не знали, що не прийме вас земля?
Так склалося, що ми близькі по вірі,
Чому ж обрали Каїна ви шлях?
«Братами" ж називались ще допіру,
За що у серце нам убили цвях?
Дітей невинних брали для мішені,
А це найтяжчий пожиттєвий гріх.
Нема й не буде вам вовік прощення,
І хрест святий для вас – не оберіг.
Зніміть хрести! Ви їх носить не гідні:
Кров наша – на брудних ваших руках.
Мільйонам з вас вона близька і рідна.
Невже до розуму це вас не заклика?
Зніміть хрести, убивці-росіяни,
Перш ніж по нас заходитесь стрілять!
Земля свята від Дону і до Сяну –
Це України вільної земля!
Запам’ятайте це, раби Кремля!!!
11.09.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022
Мережить доля кожному свій шлях
Від лона материнського до тризни ,
Щоб не блукати у біди полях,
Не варто долю обирать капризну.
Її теж доля рано повела
Стежиною, що бігла без упину,
І хоч дитиною ще рушила з села,
Й вітри дули не завжди їй у спину,
Вона ішла… Закохана в пісні,
Наповнені любов’ю і журбою.
Купали вони крила у Десні,
Народжені й Козацькою добою,
Й кріпаччиною-рабством на селі,
Й солдатчиною, ледь не в чверть століття.
Уже й тоді нас гнули москалі –
Земля це пам’ятає лихоліття…
Вслухалася вона в мотив, слова
І плакала… Без сліз. Лише душею…
І біль їй душу густо засівав,
Аби та не спізналася з іржею.
І хоч немало вже промчало літ,
І ран душа отримала немало,
Живе давно життям вже іншим світ,
Московія й йому хребет ламає:
Абхазія і Грузія, й Чечня,
І Сирія, й шматочок Придністров’я,
Донбас і Крим – усі – в горлі Кремля,
Политі всюди патріотів кров’ю.
Тепер онуки жінки стали в стрій,
Щоб Україні врятувати волю,
Вона ж слова-каміння шле «сестрі»:
«Геть з України!
Геть!
Із нас доволі!»
9.09.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022
Несу у осінь я свої літа
Під музику часУ й моєї ліри,
Та не наважуюся в музи запитать,
Чим заслужила я таку довіру?
Вона ж, здогадлива, прийшла до мене в сні,
Послала посмішку і щиру, й загадкову:
«Народжує лиш та душа пісні,
Що любить землю й небо світанкове,
І ранок із росою на губах,
І заколисану вітрами теплу днину,
Її хвилює вічна боротьба
За край, в якому виросла людина».
25.08.2022
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
Низає час століття за століттям,
Де боротьби лишилися сліди.
З імперської ми вирвалися кліті
Й не вернемось ніколи вже туди.
Ми йшли, окрилені і мріями, й любов'ю,
Ступаючи по камінцях, стерні,
Свою дорогу вистеляли болем,
А ворог іще більше сатанів.
Пили не раз ми і отруту зради,
Пізнавши гіркоту розчарувань,
Плекали, мов дітей, і мову, й правду,
І цей похід усе іще трива.
Сьогодні ж, як ніколи, ми єдині,
Бо ж нація зродилась під вогнем,
Тож УКРАЇНЦЕМ кожен став віднині,
Захисника отримавши багнет.
Чи ворог цього слова суть збагне?!
Зродилась нація. Таки зродилась,
Хоча і в час жорстокості й війни.
І «Слава Україні!» покотилось,
Аби спинити полчища орди.
Слова ці пропікають наскрізь ноги,
Бо ж Україна – це свята земля.
Вже скоро відсвяткуєм перемогу
Над наймитами сірими Кремля.
25.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
Там, де річка-синьострічка
Котить води в даль,
Там купає зорі нічка,
Срібло п’є вода.
Ось вона біжить-хлюпоче,
Хвильками пряде,
Умиває зорям очі –
Наближає день.
Ранок вись закупоросить
І освятить день,
Вдягне трави в щедрі роси.
Сонечко зійде.
Плине річка, де травичка,
Росами дзвенить,
Бо таку вже має звичку –
З кришталю ж вони.
Коли ж викотить тумани
Ранок на воді,
Зірочок уже немає.
Де ж вони тоді?
28.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Живе лиш той, хто знає муки й щастя,
Смак полину і мед коханих вуст,
Хто з Божих рук п'є до кінця причастя.
Той має право заявить:
«ЖИВУ!»
Живу і для життя потрою сили,
Щоб захистити рід, себе й народ.
Живу й люблю і тим уже щасливий,
Що не стидаюсь слова
«ПАТРІОТ».
Життя на зраду я не проміняю,
Бо зрада укорочує життя.
Сьогодні ж орків диких зупиняю,
Щоб вільними були
ЗЕМЛЯ й ДИТЯ!
30.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
Невже народжується матір’ю і кат,
Принісши їй невиправдані муки?
Як їй до того статусу звикать,
Коли в крові її дитини руки?
Так, матір’ю народжується й кат,
Й питання попереднє риторичне,
Хіба до мук чужих можна звикать?
Про це не знайдеш відповідь ліричну.
Цікаво, чим керується той тип?
Чи ловить кайф, як ці вчиняє дії?
І хто його, нарешті, освятив,
Буть лицедієм у сумних подіях?
Здається, що народжуються всі,
Щоб смакувать любові почуттями,
Кохатися в навколишній красі.
Чи ж може кат колись прийти до тями?
Не раз себе запитую про це:
Жорстокості людської де початок?
Чи може кат цей зберегти лице
І з ним колись нове життя почати?
18.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
Слова – це зброя, котра в тих стріляє,
Хто став для тебе ціллю-маяком.
Воно сміливості і вміння добавляє,
І ти стаєш досвідченим стрілком.
Слова і замки рушать, і темниці,
Де воля поневолена давно.
Їм завдяки, усе може зміниться,
Навіть для волі знайдеться вікно.
Слова є – пластилін, а є і криця,
Вони без неї – листя на вітрах.
Ті ж змусять своїй волі підкориться,
Чи перетворять ще живих у прах.
Слова людини – це її дзвіниця,
Що реагує на народний гнів,
Не дозволяє війську зупиниться,
Коли його земля тремтить в вогні.
30.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
У спалахах поранених надій
Пливуть літа до вирію птахами.
Війна нам заважає і радіть,
Хоч осінь вже складає орігамі.*
Іще не листопадить листопад,
Та вже мережить золото на листі,
Уклалися вужі у нірки спать,
Колише річка хвилі у колисці.
І хоч навколо – неземна краса,
Народ її, здається, не сприймає,
Бо під прицілом села і міста,
А дзвони хвилі болю підіймають.
23.08.2022.
·* – Оріґамі (яп. орі — «складати», камі — «папір», тобто «складений папір») — мистецтво складання візерунка з паперу.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022
Прощалось літо зойком журавлиним,
Щоб відлетіти в вирій на крилі,
Вклонилось річці, горам і калині,
І щедрій на врожай святій землі.
Вклонилось ранкам, сповненим турботи,
І синім, ледь імлистим вечорам,
І дням, що притомились від роботи,
І тим, хто врожаї в полях збирав.
Вклонилося дорослому й дитині,
Що поздоровшала і навіть підросла,
І вечоровій зоряній хустині,
Що над землею нічка розп’яла.
Воно так ніжно з усіма прощалось,
Що в віях заіскрилася сльоза,
А у серпневім небі намічалась
Остання, мабуть, літечка гроза.
13.02.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Народжується Україна
Із диму, золи й вогню,
Стоїть в крові по коліна,
Але не здається Кремлю.
Народжується Україна
З любові і доброти.
Усі розберем руїни –
Збудуєм нові мости.
Від серця вони й до серця,
Від сталі вони міцніш,
Москву переможем в герці,
Повернемо вражий ніж.
Збудуєм нову державу,
Де воля – пріоритет,
І влада теж не іржава,
Здобудем авторитет.
13.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Нам сни лоскоче ніч,
липнева, тиха…
Здається, змовкла й річ –
регоче лихо.
Наразі світ оглух
від Росогрому,
Де мав ходити плуг,
не йди без брому.
Прильоти – ніч і день –
зла косовиця…
Москва вбива людей –
земля кровиться.
Ракети б'ють вогнем –
все пожирають:
Дітей, тебе й мене.
За що ж караєш?
У селах і містах
руїни плачуть,
Країна – у хрестах.
Скрізь «Плине кача».
Ми загубили сни –
й зібрать – несила,
Та діждемо весни –
зустрінем сина.
Той скине камуфляж,
відставить берці…
«Вже звільнена земля!» –
всміхнеться серце.
28.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Розпахся в лузі висохлий чебрець,
Та так, що все навколо оп'яніло.
Тікає літо в осінь навпростець.
Плоди в садах давно зарум'яніли.
Знялись увись кинджали-явори,
Бордово посміхається калина.
Тумани заглядають у яри
Й напівглибокі річкові долини.
Лелечий клин ще душ не сколихнув,
Та ластівки гармидер уже сіють,
Може, також клянуть оцю війну,
Яку у край наш привела Росія.
І хочеться знов світу заявить:
«Невже ти від імперії слабіший:
Не бачиш, як земля наша кровить?
Підкинь нам зброї якомога більше!»
23.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Пахне осінь дощем,
Прілим листям і маревом сивим…
Це народжує щем,
Що приліг на черені душі.
Одиноке плече
Почуватися хоче щасливим,
Бо самотність пече,
Коли душі навколо чужі.
–Ти до мене прийди
Через терни і трави шовкові,
Ту стежину знайди,
Що відома із літ молодих,
І мене розбуди,
Повернувши у мрії бузкові.
Прошу, тільки прийди,
Із коханням до мене прийди!
Ти до мене прийди
Теплим дощиком в час громовиці,
Коли тиша мовчить і вітри загубились в імлі.
Ти до мене прийди,
Коли з неба сійнуть зоряниці,
Щоб осяять сліди,
Що вели через наші сади.
–Я до тебе прийду,
Тільки ти, тільки ти дочекайся,
Промінцем упаду
У долоні твоєї душі.
Струни там віднайду,
Від кохання лиш не відрікайся,
Адже ми не чужі,
Відчуваю, що ми не чужі.
13.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
В той час, як сини, військові
Готові усе віддать
За волю, то ці – ніколи…
Чекають на благодать.
Що їх повело в Почаїв,
Коли їх земля в вогні?
Хіба це не є знущанням?
Хіба це не «ТАК!» війні?
Якщо це ті божі люди,
В яких знамено – добро,
Чому воно їх не будить,
Аби захистить Дніпро?
А мо’, це їх близорукість
Боротися заважа?
Коли Україна в муках,
Що каже їм їх душа?
І боляче, й трохи гірко,
Що йдуть вони без Христа,
Згубили сумління мірку,
Котра для людей свята.
Кому ж їхні душі служать,
Прямуючи в рабський стан?
Війну ЗСУ затушать,
Адже їхній дух, як сталь.
А як жити далі будуть
Ці «віруючі» між нас?
Чи зможе народ забути?..
Це визначать Бог і час.
27.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
(Часто зустрічаю у Ютубі відео, як на українських біженців у Європі здійснюється моральний тиск, а іноді і фізична розправа з боку росіян за те, що ті – УКРАЇНЦІ. Не змогла обминути цю тему).
Хіба в Європі Путін нас мордує,
Принижуючи, іноді й б’ючи,
І гідність нашу топчучи святую,
Чіпляються без видимих причин?
Хіба це Путін діток убиває,
Малят гвалтує й сивих матерів?
Дев’ятий рік війна-терор триває
Від тих, хто жить не може без царів.
Хіба це Путін бомби нам скидає,
Чи на смертельний натиска гачок,
Будинки безсоромно обкрадає
Такий собі їх Ванька-дурачок?
Хіба це Путін танками «утюжить»
Не землю – ні, а ще живі тіла,
Не чуючи, як серце мами тужить.
Кому ж тоді їх чорні душі служать?
Кого ж, Росіє, світу ти дала?!
15.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Я силу слова знаю, як себе,
Й готова ним з Москвою воювати,
Повінчане із волею небес,
З неправдою не може загравати.
У час, коли народ мій у біді,
Воно звучить для кожного набатом,
Щоб стрій захисників не порідів,
Не затупився й кари меч булатний.
У моїм слові особлива сталь,
Котра любов’ю, мов повітрям, дише,
І московита назива «москаль»,
Убивцям вирок сміло теж підпише!
Слова для мене – зброя і броня:
Ними вбиваю, ними й захищаюсь,
І коли сльози раптом забринять,
Завдяки слову з ними розпрощаюсь.
Бо слово – полководець і боєць –
Саме воно веде до перемоги,
За землю рідну слово теж борець,
Воно – рушійна сила і підмога,
Бо спущене з небес великим Богом!
15.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022
Люби Україну, як вперше, люби,
Бо ж перша любов – єдина,
Вона на вогненних шляхах боротьби
За вільну від пут людину!
Люби Україну, і сиву, й нову,
Що світ цей заворожила,
І білу хатину, і в сріблі траву,
І у споришах стежину.
Люби Україну за лоно її,
Де місце було й для тебе,
За окрик тривожний згори журавлів,
За синь весняного неба.
Люби Україну за дивні пісні –
Таких не зустрінеш в світі, –
За зорі, липневі, правічно-ясні,
За серце, добром зігріте.
Люби Україну – це твій оберіг,
Тож ним дорожи до скону,
Бо там твій праотчий єдиний поріг
І мати біля ікони.
Люби – не прості це – магічні слова –
Народжені із любові,
Святиться ім’я її у молитвах,
Котрі кожен шле до Бога.
Люби Україну і в сні, й наяву,
Розп’яту вогнем, в руїнах,
Народжену в муках, та духом нову.
Люби свою Україну!
25.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
Москва нас розпинала на хрестах
Не ‘дне століття, щоб рабами стали,
У душі наші насівала страх,
Та вистачило віри в нас і сталі,
Аби не розчавив злодійський прес
І пам’ять забуттям не захворіла.
Переживали ми за стресом стрес,
Але про волю думка серце гріла.
Нас на хрестах цвяхами розпинали,
Вбиваючи їх прямо в мозолі,
І голодом три рази нагинали,
Хоч від зорі трудились до зорі.
Нас мучили в катівнях, сандармохах,
Де ночі довгі і короткі дні,
І звідти утекти не мали змоги,
Нас, мертвих, в море кидали в рядні.
Нас не минула й Друга Вітчизняна,
Судили й… за три житні колоски,
В колгоспах коси з долями линяли,
Ми ж затягали все тугіш паски.
Побудували фабрики й заводи,
На паспорт, на сільський, мали табу,
І ГЕСи, і АЕСи вміли зводить.
Чи можна це змінити, чи забуть?!
Ось так творився нами рай совітський
І нами піднімали цілину,
У вісімнадцять забирали в військо
І посилали на чужу війну.
Вели нас, бач, вперед, до комунізму,
Де по потребі кожному, як слід.
Будівникам його було лиш пізно,
Завісу нам поставили залізну.
Здавалося, забув про нас і світ.
І тільки в 90-х знов державу
Нову зуміли ми проголосить.
Росія ж, душу маючи іржаву,
Злякалась: лан не їй же колосивсь.
Нам ланцюги московські заважали,
Бо влада напівнашою була,
Її міняти й ми не поспішали.
Закінчилась колгоспна кабала.
Дивився світ на наші поривання
То до Європи, то до СНД,
А чи на місці довге тупцювання,
Поки Майданом освятився день.
Майдани ті країну сколихнули,
І знов подивувався нами світ.
Тепер вже ми імперію нагнули,
Хоча й упав ізнов найкращий цвіт.
Пожалкувала Рашка, бач, за нами:
Украла Крим, улізла в наш Донбас.
Дев’ятий рік нам шле своє цунамі,
Та сам Господь тепер уже за нас.
Сьогодні Україна знана в світі:
Їм’я її вкарбоване в серцях!
Ми ж свого часу й України діти,
І світ за волю бачить в нас борця!
17.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Танки йдуть по Вкраїні…
Так, по «сестрі» вчорашній.
Давлять все й Чураївних,
І не у рукопашнім.
Йдуть по новеньких трасах…
По чорноземах суне
Дика азійська раса,
Губить дитя й красуню.
Довгі, важкі колони
Йдуть на прадавній Київ,
А за кермом ті клони,
Розум яких покинув.
Лязгання скрізь луною
Над українським полем –
Сунуть на нас війною
Орки й частують болем.
Танки повзуть і з Криму,
Стогне Донбас і Південь,
А під люком – без гриму,
Ті що у пекло підуть.
З швидкістю черепахи
Йдуть без перепочину,
І уже скоро прахом
Підуть відомим чином,
Як нещодавно в морі
Крейсер «Москва» загинув.
Скінчиться наше горе –
Знайдуться їм могили,
Адже ми з УКРАЇНИ!!!
23.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022
У осінь стиглу забрели літа
Й заінилися скроні мої рясно.
Не та у крилах сила, щоб літать,
Але ж вогонь в очах горить – не гасне.
То не вогонь – життя мого свіча,
Що то палахкотить, то знов палає.
Саме таким життя є зазвичай,
Такою, мабуть, і завжди була я.
Тепер із музою ми творимо удвох:
Якісь рядочки слізьми поливаєм,
Радієм, що не відвернувся Бог,
Буває, й України Гімн співаєм.
Тоді таке піднесення в душі,
Що мимоволі крила виростають,
Й кричати хочеться: «Любов’ю дорожіть,
Поки життя ще сторінки гортає!»
Осіння дні короткі і сумні,
Але ж які чудові довгі ночі,
Й для сну години маєм запасні,
І сни тоді майже завжди пророчі!
15.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022
Збігає час у вічності криницю,
Де усього зібралося доста,
Адже життя не може зупиниться,
І не замкнуть історії уста.
Чергуються там дні й тисячоліття,
Ні фальші, ані підкупу нема,
Весняні грози там і спеки літні,
І осінь не одна там, і зима.
Там пращури зібралися народів –
Герої і звичайні люди там –
Історія неправди не народить,
Може, тому вона і є свята!
Збігає час в криницю історичну,
Утворюючи особливий пласт,
Де всі події – звичні і незвичні,
Де воєн кров і хори мирних паств.
16.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2022
Ми однієї матінки сини –
Розп'ятої не раз, та ще живої –
Завдання наше – ворога спинить,
Опанувать професією «ВОЇН»!
Ми ті, хто батька-неньку поважа,
І гідність маєм справжню – не фальшиву.
Від діда-прадіда живе у нас душа,
А ті лиш вірі й правдоньці служили.
Своєї волі ми не продамо
Ані за злото, ні за єврогроші.
За неї, коли треба, то й вмремо,
Аби проснутись у раю у Божім.
І звідти будем землю боронить,
Свою єдину рідну Україну,
А тих, хто перед нею завинив,
Навіки поховаєм у руїнах.
16.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022
Він будував для себе тихий рай –
Не рік, не два, а три десятки років,
Душею закохався у той край,
Де пуповина й слід найперших кроків.
Той рай таки господар збудував,
Аби ним до нестями насититись,
Дожити вік свій він у нім збиравсь,
Сімейним щастям, ніби трунком, впитись.
Але над цим Нечистий посміявсь,
Поруйнувавши плани, крила мрії,
На щасті на людському розписавсь,
А це вчорашній «брат» ой, як уміє.
Там, де новий будинок височів
І милував щораз небесне око,
Якраз в число тринадцяте, вночі,
Забрав москаль і їхній дім, і спокій,
Залишивши обом лише життя
І їх літа, що південь перетнули,
Цей двір квітучий став тепер сміттям,
Та білі ангели цю пару не забули:
На поміч їм покликали людей,
Аби ті помогли прибрать завали,
І мозок знов думки нові пряде:
Аби, лишень життя не обірвалось!
Іще смертями тішиться війна,
Ракети блискавицями лютують,
Та навіть це народ наш не спиня –
Він рай новий для себе побудує!
14.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
Рух волонтерів народився з болю,
Яким почастувала нас війна,
Ще йдуть бої за українську волю –
Нам дістається дорого вона.
Рух волонтерів – ні, не для етерів –
Це України і надія, й міць,
Бо доброти вони є експортери,
І це мистецтво бажано уміть.
У слова ВОЛОНТЕР звук соковитий,
Звання це люди вміють оправдать,
І душу, горем-лихом оповиту,
Підтримають, бо ладні все віддать.
Так, волонтери – особливе військо,
Їм Україна надто дорога,
І мова для них рідна українська
На подвиги їх кличе-надиха.
Удячний їм сьогоднішній Чернігів,
Об’єднані в «БО МОЖЕМО» і «ДАХ»,
Вони тепло знаходять і під снігом,
І сотні вже людей у їх рядах.
Спішать вони туди, де свіжі рани
В будинках, у квартирах, у серцях,
Працюють і увечері, і зрану,
І кожен з них нагадує бійця.
Вони сьогодні – нації когорта,
Якій нема сторонньої біди,
Тож хочеться згадать про них укотре:
«Дай, Боже, людям цим з роси й води!»
16.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022
Якби те знала рідна мати ката,
Кого вона у світ цей привела,
То зразу б попрощалась з синдикатом*,
А мо’, б у зародку навіки прокляла.
Бо син такий – то і її прокляття,
І сором роду, й ворог для землі,
Адже він став для сатани знаряддям
І на чиїсь не зважить мозолі.
* – об’єднання, в даному випадку зі злом.
29.01.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
Іще ‘дин хрест підпер собою небо.
Воно знов заніміло від жалю…
Скільки ж іще хрестів таких ось треба,
Аби закрити небеса Кремлю?
Їх тисячі і так у Україні:
Є безіменні, є і в рушниках,
Ніхто їх не поставив на коліна,
Під кожним тіло сина-козака.
Їх ніч милує зорями ясними,
А сонце гладить в спеку і в мороз,
Зворушені піснями голосними
І солов’їв, і із Кремля погроз.
Хрести… Хрести… Хрести нові усюди.
Вони тримають небо на собі,
Бачать і чують все, так як і люди,
Що об’єднались в спільній боротьбі.
Отож, тремти московська гадь! Вже скоро
Сконаєш, та не матимеш хреста,
Бо ви – садисти, нелюди-потвори.
Невже це воля Божого перста!?
15.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2022
До тебе шлю я докору слова,
Земляче мій, бо ж тут твоє коріння.
Колись пісні із нами ти співав,
Тепер вважаєш, ми Москві не рівня?
Чому ж мовчить у венах твоїх кров,
Тоді, як рідний край вогнем палає?
Чи серце вже не здатне на любов?
Мовчанням неньку, мов мечем, караєш.
А мо’, тебе серпастий так зігрів,
Що ти забув і пісню про калину?
Манкуртом став, чи також озвірів,
Що й шепіт не хвилює тополиний?
А чи забув, як пахнуть чебреці,
Що мали б євшан-зіллям тобі стати,
Сльозою пам’яті ожити на щоці,
До дна душі упевнено дістатись,
Аби озвавсь у ній той отчий ген,
Де б умістилась й мова українська.
Ти для Росії не абориген,
Тож стань у стрій у українськім війську!
12.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2022
Спить натомлений день
У долонях легких прохолоди,
Зірочки де-не-де
Цідять світло крізь ночі імлу.
Місяць тишу пряде
Із роси і достиглого плоду,
Значить, осінь іде –
Буде діло рукам і крилу.
2.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
Ми стали іншими
Ми стали іншими, аніж
Ще рік, чи кілька років тому,
Бо Раша нам встромила ніж
Не в спину – в серце. Зникла втома,
Тому й мінився кожен з нас –
Нарешті нацією стали:
Болить і Крим нам, і Донбас,
Ілюзії гливкі розтали.
Змінився кожен у собі –
І це уже безповоротно –
Уся країна в боротьбі,
Бо ворог вже не в підворотній.
Він котить горе по землі –
Руйнує і міста, і села.
Звихнулись ті, що у Кремлі,
Ракети й смерті каруселять.
Ми стали іншими, і це
За час війни, за цих пів року:
Той став захисником-бійцем –
Чеканить переможні кроки.
Той – «на нулі» і день, і ніч,
Спішать до нього волонтери,
Зі смертю часто віч-на-віч –
Нова тепер настала ера.
Ми, як єдиний механізм,
Одною ціллю пройнялися –
У горлі імперіалізм –
Здобути волю поклялися
Перед собою, перш за все,
Перед землею й перед Богом,
І віримо: себе спасем,
Адже повінчані з любов'ю.
Ми стали іншими, тому
Із нами і небесна сила
І героїчні ЗСУ,
Знекровлені, але щасливі.
Ми стали іншими…
9.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022
Ми саме той знедолений народ,
Що змусив світ пошанувати правду.
В нас кожен другий справжній патріот,
Котрий засуджує нахабство, підлість, зраду.
Ми знаєм гіркоту вдовиних сліз
І рани біль, і гострий біль утрати,
Що розповзлась по Україні скрізь,
І стогін неутішний ночі й матір.
У венах наших особлива кров,
І формула її чітка, єдина:
В молекулі у кожній є любов
До рідної землі і до людини.
У генах теж кипить козацька кров,
Що живить дух наш, котрий не зламати.
Ніхто іще у світі не зборов
Того, хто землю любить, як і матір.
9.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022
Весна цьогоріч надто запізнилася,
З дороги збився журавлиний клин.
У час війни і хмари кров'ю вмилися,
Молитва лиш не змінює свій плин.
Приспів:
Прости нам, Боже, необачні дії
І Україну-неньку урятуй,
Не дозволяй же жити без надії,
І силу волі кожному гартуй.
Відтанцювало літечко з ромашкою,
Відколисало вітерцем жита,
А ми усе ще у війні із Рашкою,
Тому й молитва лине ввись свята.
Приспів.
В осінні сукні дні вдяглись буремнії,
Руїни лічать села і міста,
Серця в захисників з любові й кремнію.
За них моя молитва непроста.
Приспів.
2.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022
Відкровило літо маками у полі,
Чебрецями в лузі файно відцвіло,
Теплими вітрами смакувало волю,
Стежку підмітало, ніби помелом.
Росами дзвеніло у ранковій тиші,
Капало в долоні краплями до ста.
Слухало, як жито неспокійно дише,
Коли його колос вгору підростав.
Літо сонцесяйне, запашне і тепле,
Зваблене красою синіх вечорів.
Солов’ї так піли, аж природа терпла,
Місяць пив причастя зоряне вгорі.
19.04.2021.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
Ще літо недопите до кінця,
А вже осінній день у двері стука.
Подарувавши зморшки для лиця,
Частіше серце подавало звуки.
Не той і погляд: зважений, простий,
В нім поміркованості більше тепер стало.
Аби іти життям, а не брести,
В характер доточив твердої сталі.
Та це й не дивно – усьому свій час,
І не погодитись із цим ніяк не можна.
На вістрі часу ми – пручайся-не пручайсь,
Та долі є рабом людина кожна.
У літа й осені свої також плоди,
І їх доста, тож варто пошукати
У колі друзів вірних і родин.
В самотність тільки бійся заблукати!
1.02.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022
Ще літо спало в теплих споришах
І грози обзивалися громами,
Та вже в повітрі осені душа,
Бо ж вересень уже не за горами.
Рясніє диво-яблуками сад,
В наливках бродять вишні і порічки,
Грушки униз голівками висять
І сонцю підставляють ніжні щічки.
Отави складені. Присіли їх стіжки,
Луги сп’яніли від сухого сіна.
Видніються протоптані стежки,
На них – сліди. Глибокі, мо’, лосині.
Налив у грони соку виноград,
Шипшина у зеленому намисті.
Хоч літо ще, та б’юся об заклад,
Що скоро в вальсі закружляє листя.
2.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
Цей вірш народився експромтом, та й не народитися він не міг, бо після всього пережитого за час війни у Чернігові, коли рашисти повністю зруйнували обійстя мого брата, можна було впасти в розпач, зневіритися. Але українці – народ особливий. Знайшлися і в Чернігові волонтери, для яких чужого горя не буває, і допомогли трохи розібрати завали. Ми навіть не знали їх імен, але зрозуміли, що це прекрасні трудолюбиві люди. Поряд з ними трудилися і сусіди, котрі не виїхали за кордон. Сердечно дякуємо кожному, хто прийшов нам на допомогу. Хай Господь береже вас, дорогі друзі, ваші родини і всю Україну!
Здоров’я всім і миру!
Попри сили нерівні і зради,
Попри варварство й зло москалів,
Ми дамо, все ж дамо собі раду,
Божеволіють хай у Кремлі.
Маєм силу ми непереможну,
Котрій рівних у світі нема,
Побудуєм життя ми заможне,
Українства в нас дух не зламать!
Ще заявим про себе у світі,
Адже ми особливий народ,
Тож тремтіть, москалі-сатиліти*,
Бог поможе нам вас побороть!
29.07.2022.
* – 1. У Стародавньому Римі: озброєний слуга охоронець. · 2. перен. Поплічник, виконавець чужої волі (кніжн.). ·
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022
Як спалось тобі в ніч цю, Хрест Червоний?
Чи і в тобі живе вірус Кремля?
І чи потрібні світові ООНи,
Яким народні біди не болять?!..
Оленівка. Число 29-те…
Липнева ніч служила не для всіх:
Аби «Азов» скоріше поховати,
Москва здійснила непростимий гріх…
Колонія… Тортурами й прокляттям
Просякнутий там кожен сантиметр.
Людська там доля не одна розп’ята,
Бо всюди кара гарцювала й смерть.
Героїв і улюбленців народних,
Усатанинське вкинули кубло,
Аж надто світлих, чесних, благородних,
Мали згубити матерщина й зло.
Бійці були ще й інтелектуали,
Серця їх сповнені любові й доброти,
За кожен крок свій Богу звітували.
Кати ж їм вік схотіли вкоротить…
Ніч сколихнули вибух і вогнище,
Де все горіло: нари і тіла…
Життя людські не вперше оркам нищить…
Тож кров бійців кипіла – не текла…
«За що ж їм, Боже, ти послав ці муки?
За ту любов, що мали до землі?
Згорали у вогні й… молитви звуки…
Коли ж згорять оті, що у Кремлі?!..»
Оленівка. Число 29-те…
Запам’ятаймо дату цю із дат…
Героями їх мусимо назати,
Крім того, що з них кожен – СИН, СОЛДАТ!
31.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
Все закутала сива роса,
Вечір свіжістю вогкою дихав.
Зореоким шатром – небеса,
Тож здалось, на землі нема лиха.
Уляглась ніч у постіль м’яку,
Боячись дикі трави прим’яти,
Берегла вона тишу крихку,
Присолоджену запахом м’яти.
Ранок стежку у травах шукав
І зненацька застиг у бентезі:
Гул почувся йому літака,
Жах усівся на кущик гортензій.
Враз ракети стріла вогняна,
Розчикрижила навпіл небо –
То Вкраїну гвалтує війна,
У зажуру вдяглися верби.
Але нас уже не залякать –
Ціни знаємо волі і хліба.
Воювати нам теж не звикать –
Перевірено це у віках.
Кожен воїн святий, хоч без німба.*
28.07.2022.
* – Німб (від лат. nimbus — хмара), гало, ореол — коло, круг або сяйво, що оточує голову особи в релігійному мистецтві. Слугує для вказівки на святість цієї особи.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022
Невже тобі, світе, наш біль не болить,
І кров наша не лякає?
І скільки її іще треба пролить,
Аби нею впився Каїн?
Невже твої очі не бачать вогню,
Де люди горять і душі?
Чому дозволяєш нас нищить Кремлю?
Лякає твоя байдужість.
Зерно українське тобі, бач, болить…
Турбуєшся про голодних?
А бачив, як поле пшеничне горить
І вчора, і вже сьогодні?
Легенди про нациків теж не гірчать?
А смерті від рук ординців?
Не чуєш, як душі убитих кричать:
«Нас в небі – не одиниці
І навіть не сотні, нас тут – тисячі…
Своє в нас небесне військо»,
Поглянь на тремтливе горіння свічі –
Їй доля болить вкраїнська…
Невже тобі, світе, вона не болить?..
24.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022
Коли людина з совістю не дружить,
То й милосердя із душі втіка,
А проростає скупість і байдужість.
Винна сама вона, чи доленька така?
Персоні цій усюди не комфортно,
І друзі обминають теж її.
Найбільше ж насторожує аморфність,
Хоч звички теж не кидає свої.
Сімейний віз важко тягти з такими,
Бо злагоди – ні в діях, ні в словах.
Стають вони і злими, і сумними,
Тому і щастя мимо проплива.
19.06.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
У осінь моє літо подалося,
І скроні сивиною зацвіли.
Прибралося у паморозь волосся –
То роки в сиву казку прибули.
Й душа моя то плаче, то співає,
Коли зустріне радість у путі,
А літо в очі світла наливає,
І це закономірно у житті.
Дивуюся й радію цій події,
І дякую, як можу, небесам,
Що ще живі і мрії, і надії,
І що хвилює серденько краса,
Що людям слово вмію дарувати
Про те, що бачу я і чим живу,
Що здатна маски підлості зривати,
І правду сміло правдою зову.
Засвоїла давно життя уроки:
У нім лиш мудрий, сильний вижива,
Бо зважує можливості і кроки,
На вітер теж не кидає слова.
Життя – це стан, де згода й протиріччя,
І більше у нім «проти», аніж «за»,
Слабкого викидає на узбіччя,
Когось лякає спека чи гроза,
Тож мусиш силу й розум показть.
15.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
Той день липневий надто був жарким,
Коли ми сіли у сімейний човен,
Аби в воді життєвої ріки
Долати спільний шлях й не відучора.
Сьогодні надважлива дата в нас…
Невже це наше золоте весілля!
З вітрами промайнув неспинний час,
А пам'ять береже оте застілля,
Коли ми в колі друзів і рідні
Про створення сім'ї оголосили.
І потекли рікою наші дні,
Аж поки скроні стали напівсиві.
Ми ж пливемо і досі в тім човні
Не день – не два – десятки уже років,
Сьогодні опинилися в війні,
Що привела на землю нашу орків.
Так і пливем. Крізь бурі і шторми.
На зло усім і войовничій долі,
Солідний вік давно здолали ми,
Що нас чекає завтра, невідомо.
Сьогодні ж сина маєм, внуків двох,
Хай не така й багата в нас родина.
Любов'ю всіх нагородив нас Бог.
Молюсь, нехай мине лиха година!
22.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022
Своє у кожного і хобі, й ремесло,
І навіть ніша власна особлива.
Для когось раєм є рідне село,
Бо ж почувається в нім вільним і щасливим.
А інших вабить місто, чистота
І вулиць шум, і запахи асфальту,
Багатоповерхівок висота,
Чи стадіони з голами й пенальті.*
Все ж головне – не місце на Землі,
А стан душі, те, що ти відчуваєш,
Коли живеш у місті чи в селі,
І що в собі постійно відкриваєш?
12.07.2022.
* – відмітка для удару знаходиться на відстані 11-ть метрів від лінії воріт
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2022
Осінь стежечку приховала,
Вмилось личко не раз дощем,
Вже, здавалося, відкохала,
Та навідався в серце щем…
Звідки він? Навіть не спитавшись,
Розбудив нові почуття…
Несподівано, як і завше…
Й заясніло ураз життя.
Може, в цьому і є загадка,
Що кохання сильніше нас
І знаходить до серця кладку,
Й обирає для цього час.
4.02.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2022
Історія останньої війни
Сподівалась Україна
довго й вільно жити,
Долю мати не чаїну –
з усіма дружити.
Сподівалась, та не сталось –
мрія не збулася,
Як туман вона розтала –
кров’ю залилася.
Бо старий катюга Путін
захотів забрати
В Союз її, вбути в пута,
назвавшися «братом».
Але не здолати волі,
що живе у серці,
Ані смерть, ані сваволя
не здолають в герці.
Не примусять Україну
шанувати ката,
Їх в Донбасі й на Зміїнім
знайде смерть руката.
Нескорений Миколаїв
Схожий з Вавилоном,*
Склади орківські палають,
тисячі в полоні.
Це ж сьогоднішня Вкраїна,
змучена до краю,
Земля кров’ю багряніє –
мала ж бути раєм.
Не погодиться народ мій
у неволі жити –
Не такої він породи,
має сіять жито,
Аби друзів годувати
хлібом українським,
А як треба, й воювати
вишколеним військом.
12.07.2022.
* – ВЕЛИЧНЕ місто Вавилон лежало в родючій рівнині, що за 80 кілометрів на південь від сучасного Багдада. Місто здавалось неприступним, оскільки його оточували могутні подвійні мури та рів з водою.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022
У чари ми осінні заблукали,
Аби допити трунок той удвох,
Ніщо уже в житті нас не лякає,
Хоча й немало знали ми тривог.
Турбує нас і кличе пуповина,
Що із землею рідною єдна,
Крилата думка пташкою лиш лине
Туди, де під хрестами спить рідня.
А роки плинуть, плинуть журавлями.
Їх лет ані пришвидчить, ні спинить.
У кожного свої лиш білі плями,
Хоч спільними є донечки й сини.
28.05.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2022
Сьогодні ми рятуєм Україну,
А отже, ми історії творці.
Болять утрати нам, болять руїни,
Болить сльоза матусі на щоці.
За нами – Україна і Європа,
А ми всі на переднім рубежі.
Нас нарекли святим ім’ям «укропи»,
Й душею кожен з нас не зубожів.
І ця війна давно не тільки наша –
Це і твоя, Європо, теж війна,
І ворог в нас один – підступна Раша –
Пів світу у війну втягла вона.
Це боротьба за волю і за правду,–
Козацький дух веде всіх нас у бій.
І гідність нашу ворог не украде –
Це найвірніша зброя в боротьбі.
15.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022
Навстріч ішли, узявшися за руки,
Вона і він – юначка і юнак.
Вони не знали гіркоти розлуки,
Кохання ж пригубили вже, однак.
Він вів її повільно, урочисто,
Здавалось, вибір свій демонстрував.
Вона ж світилась, мов сама Пречиста,
Й те сяйво не вміщалося в словах.
Ще вчора поспішали на уроки,
Де формули втікали геть від них,
А це їх перші самостійні кроки,
В них місця не лишалось для війни.
Дівча тендітне, юне ще, маленьке,
Ступало і не бачило путі…
Він теж під стать їй: стриманий, худенький,
Закоханий уперше у житті.
Я не зустрілась з їхніми очима –
Боялась тінь побачити війни.
І довго мене думка ще точила:
Чи вистоять в штормах життя вони?..
22.06.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2022
День заховався в тишу вечорову
І за собою сонце поволік.
Осяяв небо місяць жовтобровий –
Тепер він ще й небесний зорелік.
А зорі, мов принцеси ясноокі,
То покупаються в Дніпрові, то в Десні,
То клякнуть у холодну пору року,
То дякують і літечку, й весні.
2.04.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022
Життя, кохання, біль і… ця війна…
Пройти крізь все доводиться людині…
Але ж у чім її тоді вина,
Що доля так її нагородила?
(Світлої пам'яті героя АТО Ігоря Нешка та його дружини Юліни Журавель. 13 липня якраз 10 років із дня їх щасливого весілля).
Вона і він, мов долі два крила,
Закохані у музику і пісню,
Чому ж їх доля рано відцвіла,
Запитую у Господа я слізно.
Красуня – милувались нею всі…
Він – легінь, гарний, гордість для родини.
Здавалось, щастя вже було в руці…
Як мріялось обом і про дитину!
Та розвалила плани всім війна:
Він миттю опинився у Донбасі.
Новинами звідтіль жила вона.
Здавалось, все життя ще у запасі.
Але їх доля зрадила обох…
А мо’, ослабли у польоті крила?
Чи ангела його покликав Бог,
І смерть ворота в небеса відкрила…
Тоді липневий ранок зустрічав
Гаряче сонце, що пливло в безсмертя.
То догоряла воїна свіча,
А кров з лиця роса не встигла стерти…
Коханого стрічала вона в снах…
Живим завжди приходив він до неї…
Пробігла й третя рокова весна.
Донбас кипів у битві із руснею…
І знов біда постукала в вікно
Автомобіля в котрім жінка мчала…
Чи то кохання спрацював гіпноз –
Душа бійця тепер її стрічала…
Іще хвилює нам війна серця.
Земля страждання п’є ще особливі…
Усе в руках Небесного Отця,
Тож віриться, що там вони щасливі…
11.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2022
Сховався день за сивою горою
Під супровід горластих цвіркунів,
Повільно небосхил хтось перекроїв –
Один краєчок у легкім вогні.
Спускався вечір… Дихав полинами…
На мить здалося, з ним п’янію й я.
Десь зірочки несміло виринали.
Хмеліла від краси тої земля.
Кудись подався непосида-вітер,
Розкрилилася ніч п’янка, густа.
Собою зайняла вона пів світу,
А десь кохання мед пили уста…
23.01.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022
Отим, хто утомився від війни,
Важливу хочу дати я пораду:
Невже не відчуваєте вини?
Такі слова – то перший крок до зради.
Втомився чим? Замучила нудьга?
А може, однотемність у етері?
А чи протистояння ворогам,
Яких лякає і ім’я Бандери?
Але ж війна не схожа на кіно –
Тут інші режисери й сценаристи,
І кров жива теж ллється – не вино,
І вороги жорстокіші фашистів.
А мо’, тому, що втік від тебе сон
І ніч порвала спокій на шматочки?
Високих не бува в бою персон –
Народу там твого сини і дочки.
А мо’, ти утомивсь від голосінь,
Що ллються із жіночих душ потоком?
Земля таких не знала потрясінь,
А ти, лишень, спостерігаєш збоку.
Отож, якщо не втратив ти в собі
Душі чутливість, милосердя знане,
То мусиш бути теж у боротьбі,
І втоми від війни ураз не стане!
30.06.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2022
Учора виповнилося 2 роки, як пішов у засвіти відомий український поет-пісняр Віталій Назарук. І знову муза спогади колише, а серце плаче і рядочки пише.
(Віталію Назаруку до річниці із дня смерті)
Він соловей із нашої Волині,
Що полонив піснями височінь.
Тепер той спів із раю тихо плине,
Адже йому вручив Господь ключі.
Волинь була оазою для нього.
Без неї він себе не уявляв,
Молитву щиру слав свою до Бога,
Щоб вільною жила його земля.
Готовий світ душею він обняти,
Аби у нім жилося добре всім.
Був сином, батьком і поетом-братом,
Служив любові, правді і красі.
6.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2022
Пахне літечко стиглим житечком…
Не надихаюсь ним ніяк…
Голова закрутилась трішечки –
Особливий світ, позаяк.
Заколисує вітер житечко,
Тихо шепчуться колоски,
Одяглись в росяне намистечко
Фіолетові сокирки*.
Он волошечка посміхається –
Голубінь весняна в очах,
Мо', й тісненько їй, та не кається –
Має силу іще в плечах.
Я ж милуюся жовтим полечком,
Розлилась благодать в душі…
Вдячна долі і липню, й сонечку,
Най ведуть мене до… віршів.
31.01.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022
Чернігове, я п'ю твою красу,
Мов життєдайний, сонцесяйний трунок.
Давно сніги упали у косу,
А я і це сприймаю, мов дарунок.
Крізь морок заколисаних століть
Твого геройства слава долинає.
Сьогодні знов шанує тебе світ,
І надпотужно всюди Гімн лунає.
Чернігове, святе твоє ім'я.
У нім – не тільки слава – воля й віра.
Це слово кожну душу окриля,
До перемоги кличе і до миру.
12.06.2022.
Ганна Верес Демиденко,
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022
Звертаюся до тих, хто знає муки,
Через які проходять матері,
Народжуючи діток: «Ви ж не суки!
Чому вручили розум Сатані?
Чи ж вам не знать, як дістаються діти,
І те, що не повториться життя?
Вас прокляли давно уже у світі
І навіть ненароджене дитя.
Хіба ж ви матері? Ви – дітовбивці,
А це гріхи, які не відмолить.
Чому ж вручили долі кровопивцям?
Невже вам наше горе не болить?!
Невже для Путіна синів ви народили,
Аби ті йшли невинних убивать,
Все знищувати: матір і дитину –
Аби у Україні царювать!»
До вас звертаюсь вперше і востаннє:
«Дітей не посилайте на війну!
Нехай усе єство ваше повстане,
Аби хоч так применшити вину!»
30.06.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2022
Осінній вік – це особливий час
І у природі, і в житті людському,
Коли нове життя не розпочать
І манить щастя знайдена підкова,
Коли рясніє сніг у бороді
І за столом теж немала родина,
Безкрилим птахом ти став у житті,
Аж поки інша душу розбудила.
І попросились із душі слова,
Що піснею народжені кохання,
Йде обертом вже… сива голова,
І нічка слухає поранене зітхання.
Слова ті струменіють із душі,
Освячені незримою любов’ю,
І ти вже віриш в силу ворожінь,
Хоча вручаєш долю тільки Богу.
В словах у тих і холод, і тепло,
І тінь щойно народженого щастя,
Й хоч скільки б тобі років не було,
Готовий пригубить своє причастя.
29.06.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022
Святився час…То ранок наставав…
Торкнувся ледь сіренької завіси…
Стовбурчилась від свіжості трава,
Озвались голоси пташині з лісу.
Вони хитнули тишу навкруги,
І та впилась красою чарівною,
Вдяглося небо в дивні корогви,
Хоча ніщо не пахло тут війною.
Аж ось війнуло холодом з води,
(То озерце задихало частіше),
Згубились у траві нічні сліди,
Адже виходили на полювання миші.
Я ж споглядаю божу цю красу,
І в гості тиха радість попросилась.
Утік далеко десь вчорашній сум,
Хоча сльоза щоку таки зросила.
. 30.01.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022
Народжені ми із солдатських ран,
Що й після сорок п'ятого кровили,
Вину ще не спокутував тиран*,
А світ моливсь, аби не повторилось…
Від свідків знали про війну, з книжок
І розуміли, що війна – то горе.
Війна ж сьогоднішня – для нас не просто шок,
Бо Крим відрізаний і навіть Чорне море.
З лиця землі стираються міста,
Ракети мітять вогняні півкола…
Марія-діва молиться свята:
«Не дай, Господь, те бачити нікому!»
На шмаття небо рвуть нам літаки,
Хрестами засіваючи країну.
Стоять, мов скали, наші вояки,
Такі уже не стануть на коліна!
20.06.2022.
* - Й.В.Сталін.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2022
Душа моя належить Україні,
Геть змученій, у ранах і шрамах,
Вона сьогодні в згарищах, зчорніла,
Але стоїть на повен зріст. Сама!!!
Й дороги в неї іншої немає,
Як виграти цей історичний бій.
А як московську клітку доламає,
Життя збудує інше вже собі.
17.06.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2022
Село – свята колиска України,
Де, як відомо, не бува дрібниць,
Заплетене у пісню солов’їну
Лежить воно під сонмом зоряниць.
А поряд нього половіє поле,
Де сонце пестить стиглі колоски,
Тримають небо явори-тополі
І посивілі від часу віки.
Це саме там коріння українське
П’є життєдайну силу із землі,
Де зрадою хворіло наше військо,
І славою впивалось до зорі.
Село, в твоїх натруджених долонях
Вершилася історії канва,
Від Сяну і до Каспію та Дону
Одної мови линули слова.
Ти знаєш все: як сонце зустрічати
Й п’яніти від видовищ і роси –
Це як почати знов життя спочатку,
Де світ і ти у обіймах краси!
11.02.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2022
О доле українська, вишивалась
Ти кольорами чорними війни,
Але сильнішою із кожним днем ставала,
Страждаючи водночас без вини.
Ішла, не зупиняючись, долала
Шляхи криваві історичних віх,
Десь падала, а десь перемагала,
Чи каялась, відмолюючи гріх.
Ти йшла до себе, до свого вкраїнства,
Із вірою, що прийде світлий день.
Свободи дух був найвірнішим військом.
Той шлях до волі вів тебе й веде.
Залитий він і кров’ю. і сльозами –
Історія не зна легких доріг.
Не раз із рук ця воля вислизала,
Та, мабуть, сам Господь її вберіг.
Ще перемогу рано святкувати,
Ще є в народі слимаки й кроти,
Що поглядають в бік злодійкувато,
Та знаєш ти і хто твої «брати».
17.02.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022
Я вишиваю пам’яті рушник
Не нитками, не золотом, а словом,
Десь материнським, ніжним, десь – гучним,
Про подвиги нагадуючи знову.
Палають на цім дивнім рушнику
Червоні й чорні кольори безсмертя –
Це данина моя захиснику,
Ім’я якого з пам’яті не стерти!
Хтось учнем донедавна іще був,
А хтось давно став зрілим чоловіком,
Та гідність не змінили на ганьбу,
Бо риса ця залежить не від віку.
Їх імена занесені давно
Навічно у історії скрижалі,
Адже їм не було усе одно,
Чи з волею земля їх залишалась.
Їх подвигом захоплюється світ,
За волю дяку шлем і ми з тобою,
Це ними рушник пам’яті розквіт,
Осяяний синівською любов’ю.
19.02.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022
Вона матуся двох синів-героїв,
Якими Бог її обдарував,
Та Раша захотіла перекроїть
Кордони й долі.
Губляться слова…
У білий світ прийшли сини не разом:
Різниця в віці – повних вісім літ.
І мучить мозок мій матусі фраза:
«Чому такий несправедливий світ?»
У чотирнадцятім – зі старшим попрощалась…
Здалось, без сина зупинився й час.
Вона ж за руку меншого тримала
Й кляла в думках зросійщений Донбас…
Звивалась жінка чайкою над сином,
Що впав тоді в нерівному бою.
Зверталась і до Господа, безсила:
«Чому дитину ти забрав мою?»
Нанизувався час на дивне вістря,
Стікали кров’ю сторінки війни,
І через вісім років – через вісім –
Синок молодший Київ боронив.
Коса її і скроні напівсиві,
Бо ж під прицілом роду колосок.
Щодня чекала на дзвінок від сина,
Аби почути рідний голосок.
З молитвою лягала і вставала,
Щоби Господь дитину врятував,
Й сльоза гаряча по щоці стікала,
Собою кроплячи матусині слова.
Та сталось те, чого найбільш боялась:
Живим синок додому… не вернувсь…
«Як можна це пробачить супостатам,
Що в Україну привели війну?»
Вона й тепер молитву шле до Бога
За Україну й воїнів її,
Й могилки дві провідує, небога,
Думки й новини їм несе свої
Про те, що відбувається на сході,
І скільки орків знищено уже,
Які прийшли посмертні нагороди –
Їх, як зіницю ока, береже.
О, як вона чекає перемоги!
Заради цього, каже, і живе.
Чекає на обіцяну підмогу
І спогадами в мирний час пливе.
17.06.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2022
А літа, як вода,
все спішать, спішать,
Ні спинить, ні спитать,
хоч тремтить душа.
Плинуть-линуть літа –
не спиняються,
В будні і у свята
Серце крається.
А літа, як вода,
плинуть річкою.
Коли стріне біда,
горять свічкою.
– Ой, куди ж ви, літа,
поспішаєте,
Як змінити життя,
чи пораєте?
– Най же плинуть літа –
в невідому даль,
Тільки ти не ридай,
а їм волю дай!
Куди плинуть літа –
вороття нема.
Коси сніг заміта,
Хоч і не зима.
9.05.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022
Їм тоді було по… дванадцять,
Як війна у нас почалася.
Вітрогоном з них кожен був.
А сьогодні… їм вже по двадцять,
Й кожен рідній землі поклявся
Встать за неї на боротьбу.
Їм було тоді по… дванадцять.
Й на війну ніхто не збирався –
До дорослості – сотні верст.
Невидимкою час підкрався,
З них ніхто уже не вагався –
Поніс воїна важкий хрест.
Аби жити заможно й вільно,
Знав, до волі йдуть через війни,
Розумів, що прийшла пора.
Із матусі благословінням,
Забуваючи про гоління,
Він за землю свою вмирав.
Їм тоді було по… дванадцять:
Хтось в коханні першім зізнався,
Хтось дочитував ще казки,
А сьогодні вони – герої,
За державу свою – горою –
Наше воїнство – КОЗАКИ!
12.06.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2022
Розбудила муза зраночку-раненько:
«Досить тобі, досить вже відпочивать.
Добрий ранок, рідна Україно-ненько –
Ніжні і привітні вимови слова.
Знаю, що спокійно ти й цю ніч не спала,
Душу рве російська ще тобі іржа.
Ще терзають південь дикі злі шакали,
А вже схід і північ дали відкоша.
Знаю, ненько рідна, як болять і рани,
Котрі здобула ти у важких боях,
Та здолаєм, вірю, Путіна-тирана,
Забуяють рясно пшениці в полях.
Засміється сонце зраночку-раненько,
Залоскоче губи радості сльоза.
Добрий ранок, рідна Україно-ненько,
Згине вже навіки рашівська гроза.»
7.04.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2022
Найвища місія людини –
Не втратить людяність в собі,
Позбутись зайвої гордині,
Буть воїном у боротьбі.
Найвища місія людини –
Не осоромить землю й рід,
У стрій улитися єдиний
І рятувати їх від бід.
Найвища місія людини –
Уберегтись від лжі і зваб,
А в непросту війни годину
З девізом жити: я не раб!
Найвища місія людини
Не продиктована з небес,
Вона початком є родини,
Готуй до цього сам себе.
2.06.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2022
Земля України – земля це героїв,
Котра почорніла від сліз матерів,
Замішана на удовиному горі,
Адже не один син за неї згорів.
Земля України – це жито й пшениця,
Це соняшникові безкраї поля,
Де падають в роси нічні зоряниці
І жайвір піснями згори забавля.
Земля України – це світу перлина,
За неї вмирали і йшли на олтар,
Де спів солов’їний щовечора лине,
І відгомін чути далеких литавр.
8.05.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2022
І свято – не свято, й весна – не весна…
Смертей так багато, й Десна – без весла.
В очах невеселих неспокій нуртує…
Думки каруселять. Ніхто не жартує…
Такі ми сьогодні. Все ж дух незборимий.
Війна в нас народна. Пре ворог із Криму.
Донбас догоряє… В лещатах Херсон.
Скрізь орки, мов зграї. Невже це не сон?!
Ракети малюють вогненні хвости.
Народ весь хвилюють могили й хрести.
І все ж ворогам у нас не панувати –
Народ перемогу узявся кувати.
Вже скоро настане година ясна:
Дністер засміється і Сян, і Десна.
Весна зачарує мереживом віт,
Наповняться радістю душі і світ.
12.06.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2022
Я не плачу, мамо, вже не плачу,
Адже сльози висохли усі.
В серці моїм лине «Плине кача» –
Бо війна крокує по Русі.
Матінки, геть змучені, голосять,
Дзвонами поранені дзвіниць,
Ранній сніг їх забілив волосся.
П'ють вони тривогу зоряниць.
Я не плачу, матінко, я сильна,
Хоча, кажуть, біла, як стіна.
Запитала ти мене про сина –
Вкрала твого внука ця війна.
Я ж не плачу – свічечкою тлію…
Вигоріла геть моя душа,
Але Україну я лелію,
Бо ж вона для мене не чужа.
Я не плачу, мамочко, не плачу.
Сила й розум все ще при мені.
Не забуду це і не пробачу.
Місце моє, мамо, на війні.
8.05.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2022
Сонце весноньці заграло
Дивну музику згори…
Журавлі ключем зібрались
Перетнути явори.
Первоцвітами квітують
І діброви, і ліси,
І про весноньку святую
Ластів’яток голоси.
На крилятах лебединих
Прилетіла в край весна,
На вербі і на калині
Вже сорочечка рясна.
Закульбабились долини,
Хор бджолиний заспівав…
Пухом ніжним, тополиним
Забіліла враз трава.
3.08.2021.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2022
Чернігове, колиско України,
Ровесник ти і Києва, й Русі,
Беріг завжди своє і їх коріння,
Молився їхній славі і красі.
Ти знав і гострі стріли половецькі,
Татарський меч тебе не заколов,
Народжував полки й пісні стрілецькі,
Від котрих дух у ворога холов.
Чернігове, тисячолітній граде,
Не раз – не два ти кровію стікав,
Та оберегом волі був і правди,
Таким себе утвердив і в віках.
Ти знав неволі смак і біль облоги,
Полин розчарувань пив і утрат,
Та віри не згубив у перемогу,
Коли бомбив тебе «вчорашній брат».
Моє чоло давно вже посивіло,
В тобі ж пульсує роду мого кров.
Сьогодні ти у чорних ще руїнах,
Але несу тобі свою любов.
Чернігове, колиско України,
Немає тобі рівних на землі,
Живеться тут і дихається вільно,
Бо сам Господь любить тебе звелів.
5.05.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
Літа її у щедрій сивині,
Хоча і не глибоку має осінь.
Синок її, єдиний, на війні,
Вона й лягла автографом у коси.
Вже кілька літ матуся в молитвАх,
А іноді вплітає їх і… в вірші,
Шукає найчуттєвіші слова,
Аби вони звучали яскравіше.
Їй туга зморшкою поранила лице,
І усмішка кудись запропастилась,
Адже синочок став тепер бійцем.
Навідавсь раз. Вона й не надивилась…
А це наснився, хоч і не малим,
Як запускав повітряного змія.
Не бачила ніколи його злим –
Чи ворога убити він зуміє?
І вже думками поряд вона з ним:
Чи у безпеці син і чи здоровий?
Чи має він сніданок, хоч пісний?
А може, де стікає любий кров'ю?!
Тривогу жінка швидко проганя,
Адже у неї він один-єдиний,
Під ним його й її рідна земля
І усієї їхньої родини.
Тож Бог врятує і його, й її,
І всю-усю велику Україну,
Де особливі люди й солов'ї.
Може, тому і мова солов'їна!!!
16.05.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022
Тікає час у глибину історії,
Та біль утрат ніяк не затиха
За тими, хто упав, та був нескорений.
Чому ж їм доля випала така?
У цих думках не раз – не два блукаю я,
Чим завинили люблячі серця?
Чому Росія стала для нас Каїном –
Вбиває і дитину, і бійця?
Чи може буть любов людині карою,
Яку несе вона через життя?
Хтось ворогом наказаний, хтось – парою.
А мала би ж нажитись до пуття!
7.05.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022
Спішать роки у далеч, у життєву…
Чиїсь цю даль на крилах перетнуть,
А той, у кім душа живе чуттєва,
Захоче шлях думками осягнуть.
І добре, коли рівна та дорога,
А коли щлях із сотні перехресть,
Спокійно спати не дає тривога,
Чи чужоземний не задавить прес.
Така душа змиритися не зможе,
Бо звикла жити вільно, ніби птах,
Вона обов’язково переможе –
На неї не впливають і літа.
У час, коли народ складає іспит,
А чи тавро приміряти раба
І тим задовольниться, що є їсти,
Чи йти шляхом, де довга боротьба,
За власну волю й волю України,
Аби з імперських вислизнути пут,
Де би звучала мова солов’їна,
І врешті щез кремлівський ліліпут.
6.04.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2022
Біди чужої, кажуть, не буває…
А коли та біда – одна на всіх – війна
З сусідом, котрий волю убиває
Й не хоче інших поряд себе знать,
І місце ні змінить, ані продати,
А той не хоче жити без війни,
Де відшукати ті координати,
Аби війну на мир можна змінить?
Кажуть, усе у цім житті минає,
А зупиняє все лиш смерті мить,
А коли біль за вбитими лунає
Й війна в душі ніяк не відкровить?
Чи смерть уже настільки зголодніла,
Що хоче у крові нас утопить,
Й душа, напевне, геть закам’яніла,
Та й пам’ять ні змінить, ні підкупить.
Але Господь всесильною рукою
У світі наведе, нарешті, лад
Аби війни вже не було ніколи,
Й планети вийдуть на новий парад.
21.04.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2022
О серце матері! Ти вічний той поріг,
Куди несуть і радощі, й печалі,
А ти несеш в собі єдиний гріх:
Без каяття дітей своїх прощаєш.
О серце матері! Ти джерело тепла,
Готове світ увесь-увесь зігріти.
Після Творця сильніш нема крила,
Щоб на край світу до дітей летіти.
О серце матері! Кринице доброти,
Яку ніхто не випив, бо бездонна.
Любити – твій обов'язок святий,
Хоч не завжди щасливу маєш долю.
О серце матері! Серед щедрот твоїх
Найбільшим є уміння світ любити.
У цьому твоя святість і твій гріх,
Бо власним щастям можеш поступитись.
5.02.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022
Якби могла, якби тільки могла
Хоч одна мати світ оцей змінити,
Найперше, що зробила би вона,
Старалася би війни зупинити.
Адже, ну, хто? Ну, хто, як не вона,
За мирні ночі для свого дитяти,
А коли забере його війна,
Відчує біль безсилля і утрати.
Якби могла, якби тільки могла
Знать наперед, кого в собі носила,
Що в білий світ убивцю привела,
Вогонь життя ще в лоні погасила б.
12.05.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022
Ти не проста у світі жінка –
На все життя запам'ятай –
Ти посполита українка.
Це означає, півсвята.
Тож подаруй дитя для світу,
Йому кількох сестер, братів,
Щоб мав народ свою еліту,
Щоб розвивався, багатів.
Й для себе народи дитину –
Продовжить най твій родовід –
Із неї виліпи людину,
Котра на краще змінить світ.
Здоров'я їй вручи і долю,
Насій любові і добра,
Щоби кувала власну волю
Й для берегів обох Дніпра.
І на терЕнах України
Новий поселиться народ,
Що відбудує всі руїни,
Очистить землю від заброд.
Адже народжують не сиві –
На все в житті – своя пора.
Тоді держава буде сильна,
Як буде мир і дітвора.
9.02.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2022
Нам би ще один день,
А мо’, й нічку одненьку,
Врятувать щоб людей
І звільнить нашу неньку.
Нам би ще літаків,
Небеса щоб закрити,
А ще досвід віків
В землю орків зарити.
Нам везіння би ще –
Іншого вистачає,
Щоб кремлівський Кощей
Здох. Для нього й свіча є.
15.03.2022.
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022
Не раз мене обставини лякали,
Та їм ніколи не здавалась я,
А працювала мозком і руками.
Мій бастіон – це слово і сім'я.
Розписаний мій день весь до хвилини:
Із сонцем разом мушу уставать,
Коли ж поезія струмком живим поплине,
Пишу, щоб дух і іншим підкувать.
Свій дух у слові вільному гартую,
Для інших – маю сайт у мережі.
У перемогу вірю я святую,
Хоч Україна майже на межі.
Цю правду ні втопить, ні закопати,
Її не переможе навіть смерть:
Свобідні будуть Крим, Донбас, Карпати –
Настане в світі істини момент.
27.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022