| Сторінки (23/2266): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Останнім часом в рідній Україні
багато розвелось мутних дядьків.
Таких собі перевертнів корзина,
на букву „м“ цікавих чудаків.
З чотири сотні у Верховній зраді,
не менше у Кабміні і АП.
Вони усі в строю і при параді,
в судах, прокуратурі, МВД.
Окремо слід назвати податківців,
таможню, банк і навіть СБУ.
Туди ж прямують сотні поліцаїв-початківців,
хоча для них резервували букву „у“.
Додати слід, таких осіб цікавих
удосталь і на нижчих поверхах.
Вони гуртуються в такі ж мутні анклави
і крадуть, тягнуть, смокчуть… Просто жах!
Ну, що з такими трутнями зробити,
для боротьби обрать яку із схем?
Нормальними людьми потрібно замінити
всіх чудаків на спільну букву „м“!
21.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673770
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.06.2016
Весна минула і запахло літом,
люблю бродить полями за селом.
Луги широкі так і манять цвітом,
зелено-, жовто-, різнобарвним сном.
Волошки в житі – сині оченята,
червоні маки мов вогні горять.
Край поля васильки як ті солдати,
схиливши голови тихесенько стоять.
Як пахне липою, а ще квітковим медом
і полином терпким, і чебрецем.
Колись на пасіці старим накрившись пледом,
сидів в дитинстві з сяючим лицем.
Тривожать пам‘ять скошені отави,
на повні груди я вдихаю цей нектар.
Встеляють ніжно шлях шовкові трави,
попереду ж в степу горить пожар.
То сонечко за обрій вже сідає
й остання бджілка з поля ген летить.
В такі хвилини серце завмирає,
а іноді воно іще й щемить…
Щемить, жалкує за безкраїм небом,
де буйний вітер хмари розганя,
немов волосся розвівав у тебе
і довгу гриву прудконогого коня,
коли скакав у юності полями,
коли з коханою годинами блукав.
Тепер один броджу високими хлібами,
кохану Бог давно до себе взяв…
Як п‘янко пахне в полі різноцвітом,
а навкруги стоїть така краса.
То чебрецево-волошкове пахне літо
й іскриться вранці перлами роса.
21.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673768
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 22.06.2016
Коли почуєш мову десь російську
про дружбу братську наших двох народів,
єдину віру православну і колиску –
не вір, бо то брехня і лицемірство!
Якщо ж улесливу почуєш мову знову
про спільні інтереси двох народів,
про єдність духу та історії, братерство –
без сумнівів у тому напрямку…
стріляй!
21.06.2016
[i]* Анексії Криму та подіям на Донбасі присвячується.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673635
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.06.2016
Читаю я ці твори і „балдію“,
за молодіж уже й не говорю,
чи може ще чогось не розумію,
чи втратив мандрівну свою зорю…
Дивлюся відгуки, хоч і не головред,
а тут зовсім уже не до зорі.
Єлей і фіміам, бальзам і мед –
такі тут зазвичай коментарі…
Закрутить так, що не второпа сам,
чого народу він хотів сказати.
Виною в тім можливо фіміам,
а мо‘ забувся номер він палати…
За молодих не варто й говорити,
не хочуть вчитися і нікому учить.
Систему в цьому мабуть слід корити,
бажають всі життя за день прожить.
Маститі більше всіх мене дивують,
ті скелі, доки, від поезії кити...
Вони так хвацько і упевнено віршують,
що хочеться все кинуть і втекти!
Та все простіше, лиш прийдеш до тями,
і не страшні тобі уже „пантери“ й „тигри“ –
То з захватом бабусі з дідусями
гуляються собі в дитячі ігри…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673634
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.06.2016
Неділя. Сходить Божий Дух на землю.
Твоя ж душа – сьогодні в Небо лине.
Зустрінуться вони, я впевнено дивлюсь на стелю,
на мить одну чи навіть на хвилину.
Своїм трудом ти доказав це право,
усім життям довів – ти вартий того,
щоб на отій одвічній переправі
бесідувати особисто з Богом…
19.06.2016
* Присвячується Володимиру Комасі, написано в сороковий день після його смерті та з нагоди вознесіння його душі
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673520
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.06.2016
Друг завжди пізнається в біді –
так говориться звично в народі.
В ті часи коли тяжко тобі,
а не він у лайні і болоті.
Друг останню сорочку віддасть
і поділиться крихтою хліба.
Ради дружби він хату продасть
То дар божий, то сонце, то глиба…
Друг тебе зрозуміє без слів
й сам не скаже він зайвого слова.
Друг – це той, хто тебе зрозумів,
коли ти тільки „Друже…“ промовив.
Коли друг покидає тебе,
щоб навіки зустрітися з Богом.
Залишає все ж частку себе
в твоїх думах, ділах і дорогах.
Все вино я на себе візьму,
а якщо мені буде сутужно –
я покличу на поміч Кузьму
і роками провірену дружбу.
19.06.2016
* Світлій пам‘яті свого друга Володимира Комахи присвячую, написано на сороковий день з дня його смерті
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673519
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.06.2016
Назвіть будь ласка слово з шести літер,
що означає повний крах, провал –
сказав учительці укрмови Вовка Вітер,
зірвавши вмить аплодисментів шквал.
- Даю підказку – друга буква „і“…
Зовсім ввігнав учительку він в краску.
- Та як ти смієш, дай щоденник мені свій!
- Гаразд, але я слово на увазі мав „фіаско“…
16.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673194
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.06.2016
- Мій милий, новую служницю
потрібно нам шукати терміново.
- Яка потреба? Молода ж дівиця!
- Вона вагітна, каже мені, знову…
- Облиш, бо тут немає що й казати,
звичайно ж бреше, бо дурна, як пень…
Який це лікар може визначати
вагітність вже на третій день!
17.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673193
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.06.2016
На парті син ваш вчора муху змалював,
так я об неї ледве руку не розбила.
Мене він цим, зізнаюсь, дуже здивував –
жалілась батькові учителька Людмила.
Та то ще що! На днях він крокодила
намалював у ванній прямо на шпалері.
Коли ж уранці я пішов умитись, мила,
то вискочив у намальовані ним двері…
16.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673013
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.06.2016
Суперник Тайсона по рингу занедужав,
загроза зриву бою нависає.
Організатори захвилювались дуже,
заміну хворому усі мерщій шукають.
Коли до матчу залишалися хвилини,
щоб хоч би якось там зарадить горю
порадив один вуйко з полонини –
у ринг поставити з м‘ясного ряду Борю.
Пообіцяли хлопцю півмільйона,
якщо він вистоїть хоча би перший раунд.
Погодився і вистояв нівроку,
хоч думали всі лише про нокаут.
Ще загадали Борьці стільки ж рівно,
якщо м‘ясник і в другому не ляже.
Не ліг, всі в шоці! Ще „лимон“! – надривно,
Як третій вистоїш – хтось із начальства каже.
І тут в Бориса враз перекосило рожу,
не бачив я таких, хоч вже давно живу.
Він процідив – ні, більш стоять не зможу,
я зараз того Тайсона порву!..
17.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673011
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.06.2016
Дівчат і жарти полюбляв Іван до чаю,
такий собі веселий керівник.
Святому він замовив Миколаю
цнотливих двох дівок під Новий рік.
Але життя над ним само пожартувало,
бо новина буквально підкосила –
двох доньок секретарка його Алла
Ваньку під кінець вересня родила.
16.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672857
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.06.2016
Опівнічна колискова
лине навкруги.
Сплять долини і діброви,
річка й береги.
Спить тихенько сич на гілці
і золуля спить.
Лиш комарик на сопілці
пісеньку дзижчить.
Зорі темне небо вкрили,
не шумить лісок.
Тихо. Вітер свої крила
склав, та колосок
в полі чистім достигає
посеред братів.
Ще й рулади вигравають
сотні цвіркунів.
Вийшов місяць із-за хмари,
став поміж зірки.
Загорілися Стожари
посеред ріки.
Запалив у небі свічку
чарівник-рогач.
Виграє в мілкім потічку,
ніби хоче вскач.
Вже під ранок впали роси
на поля й луги,
на долини і покоси…
Це їй до снаги
чарівниці темній нічці.
Хоч далеко день,
та все блідший місяць-свічка,
вже не чуть пісень…
Скоро легінь-ранок прийде,
Схід пополотнів.
Незабаром й сонце зійде
з-за рясних хлібів.
15.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672856
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.06.2016
Помер у Франції англійський вболівальник,
раніш такого, слава Богу, не бувало.
Як заявив французької поліції начальник,
російських відморозків тільки їм й не вистачало.
Під виглядом отих так званих фанів,
рашисти затесалися на Євро.
Вони лиш знаряддя глобальних планів,
матусю рідну продадуть за долари чи євро.
А ляльковик із посмішкою потирає руки,
працюють злого генія нікчемні плани.
Від задоволення святкує ница сука –
хоча б на мить увагу відволік від свого клану.
Погляньте на історію, шановні,
останнім часом де б ці тварі не з‘являлись –
там добрі люди потерпали вповні,
своєю кров‘ю завжди умивались.
Це вже така патологічна здатність
нести з собою лише горе і біду.
Їм не знайомі чесність і порядність,
лиш ненависть і хамство в їх роду.
Російськомовні, вчить скоріше українську,
на небезпеку щоб себе не наражати.
Бо скоро вже введуть нову манеру світську –
при слові „раша“ будуть в відповідь стріляти…
15.06.2016
http://fakeoff.org/events/rossiyskikh-khuliganov-vo-frantsiyu-privez-charter-putina#.V2BZvVwoD1Q.facebook
http://m.liga.net/news/sport/286300-Independent_odin_iz_rossiyskih_fanov_voeval_za_terroristov_dnr.htm
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672653
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.06.2016
[i](або стара пісня на новий лад)
[/i]
Зібралась Україна повесні
в Європу йти незнаними шляхами,
та наяву зустрілась, не вві сні,
з двома підступними і злими ворогами.
Приспів:
Два вороги у нас, два вороги –
це зовнішній один і всередині другий.
Два вороги у нас, два вороги –
заклятії „брати“ і внутрішні хапуги.
Її шматує ззовні московит –
Крим захопив, в Донбасі люд вбиває,
а всередині свій космополіт
останні статки у народу відбирає.
Приспів
Вставайте, люди, Неньку захистіть!
Не дайте ворогам майбутнє вкрасти!
Здолайте тих і інших, не простіть
їм хижим. Відведіть ці дві напасті!
Приспів
Я вірю, що настане знов весна,
розквітнуть у саду чарівні вишні.
Нам щастя й радість принесе вона,
і кануть в небуття часи невтішні.
Приспів
14.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672651
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.06.2016
Де берегів високі кручі,
де сіро-синіх плескіт хвиль.
Сидів на камені могучий
козак на прізвисько Кисіль.
На березі пустім під дубом,
в задумі все його чоло.
Сидів один і думу думав,
що буде далі, що було…
Як в цьому світі білім жити,
де зло панує і обман.
Дивився він на спіле жито,
як тихо стелеться туман…
Як в річку сонечко сідає,
щоб завтра вмитим вийти знов.
А серце спомин розриває,
журба, ненависть і любов.
Пригадував він рідну хату,
і матінку біля воріт.
Як забирали у солдати
і плакав весь кріпацький рід.
Як пробирався він ночами
на Запорожжя до братів.
За мужніми яких плечами
повірити в добро хотів.
Ще пригадалися походи,
як він ординців воював.
А ще п‘янка дівоча врода,
тії, яку колись кохав.
Та не судилося побратись
і стати з нею на рушник.
У край далекий розважатись
погнав кохану кочівник.
Вона там й згинула навіки,
не повернулась до села.
Числу знущань не знала ліку,
та душу вірну зберегла…
Сидів отаман в чистім полі
і планував новий похід.
За волю і щасливу долю
він поведе козацький рід.
15.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672399
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.06.2016
Чорні брови дарувала мати,
русі коси дав батько мені,
ще обоє учили співати
і веселі пісні, і сумні.
Як щасливе дитинство згадаю,
то черешню я бачу в цвіту
у зеленім шевченківськім краї,
свою неньку струнку й молоду.
Я думками в часи ті полину
у село, що втопало в садах,
пригадаю бузок і калину
та дві вулиці в пишних хлібах.
Пробіжуся старими стежками
від ставка аж до Терси і в гай,
потім луками поміж стіжками,
де цвіли ковила й молочай.
Вже немає давно ні хатини,
бо убили совіти село,
та у серці мала батьківщина
і усе, що в дитинстві було.
У сімнадцять пішов я по світу
щастя-долю для себе шукать,
зміг давно вже здобути освіту
і у місті людиною стать.
Та куди б не закинула доля,
все ж були у душі вони й є -
ті дві вулиці посеред поля,
те Шевченкове рідне моє.
14.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672398
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.06.2016
Якщо заснуть не можеш до півночі,
а завтра на роботу рано вранці.
Коли перед очима стан дівочий,
а в голові у тебе дикі танці.
Якщо адреналін сочиться на всі боки
і вже спітніло тіло й навіть мох –
Спокійно вдих зроби один, але глибокий,
і мовчки порахуй хоча б до трьох…
Як знову не заснув – не дуже переймайся,
що не пропала до дівок охота.
В пів на четверту вже спокійно підіймайся,
пожри і чимчикуй, придурку, на роботу…
12.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672134
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.06.2016
Вертатися у рідні й дорогі пенати
приречені ми на усе те дійство –
спочатку ми дорослими спішимо стати,
а потім мріємо вернутись у дитинство.
Багато у магната спільного із рабством,
це не життя, а просто існування.
Він жертвує здоров‘ям у погоні за багатством,
а потім тратить все уже на лікування.
Будуємо ми плани й маримо майбутнім
та так, немов ніколи не вмремо.
Коли ж підходить час, щоб зважити все сутнє –
ми розуміємо, що не жили іще й не живемо…
12.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672132
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2016
Сидить козак край дороги
під крислатим дубом,
над дніпровії пороги
похилився чубом.
Похилився, прихилився
та й думу гадає –
чому в краї, де родився,
щастячка немає…
Окружили польська шляхта,
татарва, кацапи,
не накинеш вчасно плахти –
обстрижуть як цапа.
Випотрошать, обкарнають,
наче й не людина,
і від них тебе чекає
лише домовина.
Так сидить собі, міркує –
ніби ж не ледачий,
не дурак, не байдикує,
має добру вдачу…
Та коли до жнив все ближче –
нічого косити,
у карманах вітер свище
й хочеться тужити.
Розтягла усі старшина
статки від походів...
Чи ж така вона паршива
й у других народів
ота доля-сіроманка,
доля-бідолаха?
Бо якби не вишиванка,
носив тільки б лахи...
Сидить козак, лоба чеше
та все думу дума.
Може нам про те все брешуть
оповідки, куме?!.
12.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671946
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.06.2016
[i](за мотивами молитви "Отче наш")[/i]
О, Батьку наш, живеш на Небі Ти
і споглядаєш нас із висоти.
Хай Царство боже спуститься на Землю грішну
і твоє ім‘я славиться завжди!
Твоя хай воля вічно на Землі
панує, як на Небі чи в імлі.
І дай нам розуму, щоб хліб самим добути,
твої ми діти всі, великі і малі.
Прости нам наші, Господи, борги,
як це робить нам іншим до снаги.
Убережи нас від спокуси й лицемірства,
бісівства і підступної жаги.
Бо Ти всесильний, мов неспинна лава.
Гримить, Творець, твоє ім‘я і слава.
Хай пісня щира ця, а не лукава,
несе Тобі хвалу у Неба синь.
Амінь!
12.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671945
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2016
Україно мила, моя Ненько,
ти в біді уся і у вогні.
Животієш, матінко рідненька,
у жахіттях, горі і борні.
В тридцять третім голодом морили
комуняки і кацапи нас.
Землю рідну всю могили вкрили,
Крим „брати“ украли і Донбас.
Та біда не ходить поодинці,
гниди усередині свої –
доморощені й чужі ординці
розривають нутрощі її.
Розкрадають рідну Україну
рвуть її сердешну на шмаття,
добивають мову солов‘їну,
позбавляють Неньку майбуття.
Та хіба ж ми, други, так і будем
тихо, мовчки осторонь стоять?
Чи минуле зовсім позабули
й на майбутнє також наплювать?!
Розтуліть нарешті свої очі,
пробудіться грішні віді сну.
Я побачити нарешті хочу
українську чарівну весну!
Чорнобривці щоб розквітли наші,
біля хати в рідному краю –
нам позбутися потрібно „Раші“
і не скніти в пеклі чи раю!
Та й з Європи нічого чекати,
тільки зиск їм з нашої пітьми…
Навести порядок в своїй хаті,
українці, зможемо лиш ми!
11.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671695
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2016
Думи мої, сіромахи,
сумно мені з вами.
В синє небо ніби птахи
линете з роками.
Усе далі, усе вище,
вже й за небокраєм.
Я мандрую, вітер свище,
то пеклом, то раєм.
Над землею підіймуся,
полечу за хмари.
У безодню задивлюся,
де горять Стожари.
Подивлюсь на Україну,
на її простори.
Пригадаю ту картину,
де поля і гори.
Де лани широкополі,
де Дніпро і кручі.
Знов шукаю щастя-долі,
знов реве ревучий.
Знову треба рвать кайдани
і кропити кров‘ю…
Думи мої полум‘яні
навпіл із любов‘ю.
Бо другая половина –
то лиш лють безмежна.
Не була ще Батьківщина
дійсно незалежна.
Незалежна від підлоти,
від царя і свити.
Ой ще стільки нам роботи
потрібно зробити!..
Ще прийдеться козаченьки
долю боронити.
Визволяти рідну Неньку
від вампірів ситих.
Ще нам стануть у пригоді
наші шаблі гострі.
Доведеться при нагоді
завітати в гості.
Завітати і спитати,
скільки ж можна красти,
доки будуть жирувати
гади ті мордасті!
Бо не гоже й нашим дітям
це ярмо тягнути.
Завітаєм й позриваєм
ярма всі і пута.
Станем браття ми стіною
за нашу державу.
Як один підем до бою
за козацьку славу!
11.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671694
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2016
Не знаю, як там за кордоном, а у нас
ходити в гості треба в підходящий час.
А ще з собою по гостинності закону
не менше літра треба мати самогону.
Тоді господарю вже нікуди подітись
й не буде з частуванням він баритись.
Бо ви поводилися правильно тактично
і стали родичем йому автоматично.
Коли ж з собою прихопили ви ще й сало,
то ваша зустріч просто святом стала.
Ви не забудете повік пори тієї,
бо вже близькою станете ріднею!
26.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671524
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.06.2016
Не треба говорити, помовчи.
Послухай тишу, в ній своя чарівність.
Не треба слів, та подумки кричи,
про сподівання юності і вічність.
Про щастя, горе, біль і почуття
зітхання, тугу, роздуми та щем у серці.
Про радість, смуток, пізні каяття
і про своє життя у вогняному герці.
Не треба говорити про любов,
вона сама без слів про відчуття розкаже.
У повній тиші збурить в жилах кров,
узором вишитим на полотнину ляже.
Моїй душі пустих не треба слів,
про все повіда красномовно тиша.
Вже вогник світлих почуттів зітлів
і вітер лиш полин-траву колише…
11.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671523
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2016
За що мене скрутили поліцаї?! –
кричав надривно на суді Коте́.
Спиртним ви торгували на базарі
без дозволу, – сказав суддя на те.
– Усе наклеп, я торгував водою!
Проста вода. Вода і консервант.
– Горілку мав не тільки із собою,
сховав ще банку спирту під сервант.
– Уміст складний, тут є свої моменти! –
пояснював затриманий той факт. –
У пляшці спирту сорок два проценти,
а він і є той самий консервант!..
08.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2016
А Зиґмунд Фрейд був мудрим чоловіком,
за що в раю уже відпочиває…
Писав він, що людина споконвіку
кричить про те, чого не вистачає.
Не знаю, що говорять науковці,
але мені останнім часом жаль,
бо наші депутати й урядовці –
лише про чесність, совість і мораль…
09.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2016
Старий багатий Мойша занеміг,
доправили магната до лікарні.
Біля палати родичів мов у собаки бліх…
Хвилюються. Чи сподівання марні?
З палати вийшов лікар, як месія.
Мерщій до нього кілька з того люду:
- Що, лікарю? Є хоч мала надія?!
- Ні, любі, звичайнісінька простуда…
08.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671143
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.06.2016
Чомусь не пишеться сьогодні
чи зорі не туди лягли,
якісь вони сумні, холодні,
не тішать душу із імли.
Найближча зірка геть не гріє,
хоч рано, а уже пече,
і вітер в полі шаленіє –
гляди все скінчиться дощем.
Однак не страшно, після зливи
земля очиститься, трава,
настане знову день мінливий,
полинуть думи і слова…
Вони немов ті краплі чисті,
що з неба падають, з пітьми,
мов промінь сонця у намисті,
що грає в дівки над грудьми.
Немовби кришталеві сльози,
що сиплють з голубих очей,
мов ті бурульки на морозі,
відлуння ранків і ночей.
Дасть Бог рядками рівно ляжуть
вже на екран або папір
й про почуття мої розкажуть.
Дивись – уже і вийшов твір!
08.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671141
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.06.2016
В незалежній Україні усе незалежне,
але то ще не говорить, що воно належне.
Ціни линуть аж за хмари і людей бентежать,
та від якості товару вони не залежать…
Подорожчало усе вдвічі, а то й втричі,
про незмінність же ціни брехуни талдичуть.
Вартість може й не змінилась, та змарніла ляшка,
й дуже сильно похуділа пачка або пляшка.
Незалежна наша влада на наших теренах,
бо давно вже відірвалась від її джерела.
Відділилась й піднялася прямо над народом –
тягне, душить, загрібає й вола про свободу…
Про свою свободу красти і тягти без міри,
вже кредитів не хватає залатати діри.
Шпари ті, що у бюджеті, вдома, на дорозі,
куди тепер прихилитись народу-небозі?!.
Слуги так народу служать, що й спочить не можуть,
вже не влазять в телевізор їх огидні рожі.
На очах товстіють тварі і жиріють гади,
мабуть будуть й „макінтоші“ собі розширяти.
Незалежні тестування, преса і новини,
усе більше не залежим ми від домовини…
Мабуть нам на незалежність треба мораторій,
а усіх, хто жре без міри – прямо в крематорій.
Хай мені пробачать люди за цей гирк безмежний,
поетичний новий стиль зовсім незалежний.
Не залежить він від глузду й сповнений агресії,
бо коли в країні хаос – вже не до поезії…
07.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670953
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.06.2016
Географії урок у четвертім класі,
йде відповідать до дошки Семиножкін Вася.
- Річки дві на світі є – Амазонка й Мокша,
запитання ось моє – яка із них довша?
- Вася голову чухмарить й на училку зирка –
Ну, звичайно ж Амазонка! В чім тут заковика?
- Обґрунтуй, говорить вчитель, чому те не інше.
- Бо на літери чотири в Амазонки більше!
07.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670952
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.06.2016
Життя прожить – не поле перейти,
а на віку немов на довгій ниві.
Пройшли роки, живемо я і ти,
постаршали, хоча й не зовсім сиві.
Давно у кожного уже своє життя,
свої проблеми, інтереси, драми.
Та без минулого немає майбуття,
воно уже довіку буде з нами.
Пригадую, у давнину не раз
„У тебе світла голова“ – казала.
Але то був всього лиш парафраз…
То не любов, бо ти її не знала!
Не мала і не матимеш дітей.
Ну, що подієш, так планида склалась.
І не одна, живеш серед людей,
душа ж завжди само́тньою лишалась.
У тебе цілих два сини зате, –
пригадую іще розмови наші. –
Для мене діти взагалі святе!
Сім‘я, – ти говорила, – повна чаша.
Але коли до діла добрело –
весну і літо зими замінили.
А святості вже ніби й не було
і голова зі світла потемніла…
Як не згадати мудрі тут слова:
Стратегії самі – ніщо без тактик.
Теорія – у практиці жива,
вона лише мозаїка із практик.
Дай Бог тобі усе те зрозуміть
і негаразди всі свої здолати,
із совістю у злагоді дожить
і щоб води було кому подати.
06.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2016
Зимна ніч, аж ломить кості,
за вікном пітьма.
Я зайшов до себе в гості,
а мене нема…
Заблудився мабуть знову
посеред доріг.
І потрапив помилково
не на свій поріг.
Заблукав посеред поля,
бо навкруг пітьма.
І тепер шукаю долю,
а її катма.
А вона мене шукає,
але зась знайти.
Все сердешна нарікає…
Так і до біди
недалеко. Дуже близько,
зовсім рядом вже.
Під ногами мокро, слизько,
лише кінь ірже…
Заблукав я не на жарти,
вже бракує сил.
Допомоги мені варто
в когось попросить.
Та нема навкруг нікого,
жодної душі.
Лиш одна пуста дорога
у нічній тиші.
Що робить? Куди подітись?
Як же далі буть?
Плакати чи веселитись?
В чому вища суть?
І така біда частенько,
дістає пітьма…
Що ж робити доле-ненько?
Чом мовчиш, німа?!..
03.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670746
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.06.2016
Учора я відкрив сталеву душу
у м‘ясоїдного вампіра-зайця.
А ще дізнався про одну премудру „клушу“,
яка несе пласкі й квадратні яйця.
Про ціни, вибори, повій, політиків,
які ще нібито бувають й чесними…
Про соціологів і бізнес-аналітиків,
котрих язик не повертається назвать „прелєсними“.
А заодно і про вовків-вегетар‘янців,
які казки розказують народу,
(таких собі високо-обраних засранців),
про заблукавшу в економіці свободу…
Такого ще в житті не зустрічав,
хоча немало мандрував по світу я.
Усе оте мені розповідав
Іван-дурак із вищою освітою.
02.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670550
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.06.2016
Ти змією влізла в душу,
заповзла у хату.
Обкрутила ніби грушу
диким виноградом.
Закрутила, завертіла
мовби хуртовина.
Але ледь не уложила
навік в домовину.
Піднялась, підлікувалась,
виправила спину.
Та найбільше ти боялась,
щоби не покинув.
Я люблю тебе безмежно –
частенько казала.
А насправді обережно –
пила і гуляла.
Пропадала на роботі,
годувала лосів.
Скільки ж в тихому болоті
чортів розвелося!
Зовні цнота і невинність,
але повна яду.
Ой, наївся вдосталь в бутність
того винограду.
Та брехня не може вічно
і безкарно витись.
Час прийшов і вже заочно
прийшлось розлучитись.
Час пройшов, мара розтала,
краща ти не стала.
Та свого не упускала,
жерла і смоктала.
Повна заздрощів і лесті,
бреше і голосить.
Як таких людей без честі
тільки земля носить?!
06.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670549
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.06.2016
Був колись простим, як двері,
і залишився таким.
Але мрії ефемерні
всі розтанули мов дим.
Віднайшов пенсійну нішу,
тут я скромно посміхнусь…
На життя дивлюсь простіше
і на подвиги не рвусь.
Власні сили економлю
і здоров‘я бережу.
Владу я не славословлю,
та правди не скажу.
Бо за правду в нашу днину
вже не жалує ніхто.
Словом так – проста людина,
а скоріше дід Піхто.
Захворів я сильно дуже,
на духу як розкажу.
Бо на кухні, любий друже,
люди жруть, а я пишу…
Стало легше в світі жити,
легше стало на душі.
Вже не хочеться тужити…
Отакі вони вірші!
02.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670341
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.06.2016
По французькій стороні,
на другій планеті.
Я навчався ніби в сні
в університеті.
У одеській царині,
на юрфакультеті.
Я науку штурмував,
бо хотів учитись.
А іще дівчат кохав –
як же ж не любитись?!..
Так, так, так – дівок кохав,
що на них дивитись?!
Але то не головне,
й інші були втіхи.
Розповім вам основне,
за студентські віхи.
Розкажу вам про масне,
про студентські втіхи.
Перша справа – то футбол,
знають навіть діти.
Головне в житті – це гол,
як без нього жити.
Головне – забити гол,
ще на цьому світі.
А іще було весілля,
не навчальне диво.
В гуртожитку по неділям
ми цідили пиво.
Так, приємно на похмілля
полірнути пивом!
Втіха ще була одна
для студента – гроші.
Бо ні пива, ні вина,
ні дівок хороших…
Так, ні пива, ні вина,
не бува без грошей.
Ось на цих усіх китах
наші сподівання.
Все за совість, не за страх,
з вечора до рання.
Нам на совість, їм на страх,
вам ця пісня рання.
04.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670340
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.06.2016
Напишу я листа, напишу у майбутнє, потомкам.
Хай вони прочитають його через тисячі літ,
що таке красота із металу, вогню і бетону,
та яким був колись наш далекий знедолений світ.
Напишу про життя, як тоді ми жили і творили.
Як дівчат проводжали й співали веселих пісень.
Як ростили хліба, а ще палко і чесно любили,
і яким видавався нам радісним завтрашній день.
Напишу про любов, про кохання своє і розлуку,
про дорогу широку і стежку вузьку на завод.
Напишу їм далеким про радість безмежну і муку,
про птахів в синім небі високім і зір хоровод.
Все забрала війна, все поглинула чорна скорбота.
Рвуться міни, снаряди й осколки та пулі свистять.
У свої двадцять п‘ять ми не знали життя, лиш турботи,
але можемо й зовсім його, взагалі не пізнать.
Нас не варто жаліти, бо й ми не жалієм нікого.
Не потрібно ридати і слати в минуле листи.
Як життя обірветься, підемо усі ми до Бога.
Дорогою ціною даються в майбутнє мости…
Напишу кілька строчок і більше писати не буду,
бо не знаю і сам, спадкоємцям що ще написать.
Не пізнав я життя, а снаряди вже рвуться повсюди.
Я сьогодні до бою іду, щоб його захищать.
Напишу я листа. Напишу швидкоруч перед боєм.
Поспішу, ще залишилось кілька коротких хвилин.
Мамо, рідна моя, чи зустрінусь я знову з тобою,
та у серці живе хай завжди захисник твій і син.
03.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670175
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.06.2016
Уже минає оберт тридцять п‘ятий…
Не рік чи два, але ж і не віки!
По-літньому вже виглядять хлоп‘ята,
а що ж дівчата – все одно дівки!
В сімдесят шостому до ВУЗу ми прийшли.
Сто двадцять п‘ять було нас, як в аптеці.
Всі молодими і красивими були,
тепер – лиш гарні, ніби файли в теці…
Один загін вже цінний досвід мав,
вони „ПеВе“ закінчили спочатку.
Багато хлопців після збройних лав
і після школи дітлахів зо два десятки…
Місцеві одесити на колег
дивилися спочатку досить зверхньо.
На лицях маски, ніби оберег,
й ходили, не торкаючись поверхні…
Об‘єднувались в різні групи згодом
за вподобаннями чи то по інтересам.
Навкруг теорії водили хороводи,
та виділялись серед інших політесом.
Багато хто із нас дізнався вперше,
про логіку, латинську, римське право.
Хоча й було „на часі пити херші“,
та це тоді – не зовсім легка справа.
А з часом все ставало по місцям,
стирались грані поміж містом і селом.
Звучало: „Здрастє“, „Добрий день“, „Салам“,
ще рідше „Хай“, а іноді й – „Шалом“.
За першим курсом грянув будзагін,
руками власними ми вперше мурували.
Мішали розчин та стоси цеглин
у не зовсім рівненькі стіни клали.
Процес навчання линув ніби річка –
зубрили, веселилися, жили…
Не встигли озирнутись – п‘ятирічку,
мов іграшку в чотири роки утяли!
Четвертий гуртожиток – інша тема,
окремий розділ у студентському житті.
Учити, не учити – ось дилема!
Чи все те знадобиться в майбутті?!
Ще пам‘ятаю наших футболістів,
майстрів м‘яча, це вам не просто так!
В „дир-дир“ ганяли, не бродили містом –
Неалов, Косов, Любчик і Куцак.
Костиркін, крокодил наш скромний, Гена,
морський вовчисько, де й не мандрував…
Бувало з парами він плутав „перемены“,
бо часто й густо зранку досипав.
Солом‘яні завжди носив він вуса,
такий собі великий гномик з казки.
А нині пише вірші й любить Музу,
його коронка в танці – падебаски.
З дитинства хисту хлопець мав удосталь,
але зоотехнію поміняв він на юрфак.
Профорг, парторг і голова колгоспу,
тепер вже фермер – Ярослав Куцак.
Ванько Дейнега з нами теж навчався.
То унікум якийсь, а не студент,
бо мав він п‘ять робіт і тим пишався,
що заробляв побільше ніж доцент!
Шевченко Вовчик в літуни було подався,
але його спіткала доля нелегка –
відрахували, бо в плечах не поміщався
під ковпаком кабіни літака…
Мишко Тартачний – майстер виробництва,
але ще більше зріс його авторитет,
коли нарешті закінчилось будівництво
і вповні став до ладу рідний факультет.
Лєнок Сурілова – як та поважна книга,
вона завжди в собі, наукою жила.
З простим оточенням, немов холодна крига,
на власній хвилі зазвичай пливла…
У неї в подругах тоді ходила дівка,
така цікава й симпатична штучка.
Донька поважного судді із Снігурівки –
майбутній адвокат Людмила Ковтонючка…
„Маленькі“ екскурси в історію робив
і щодо всіх новин завжди був в курсі.
Хоча Сашко Неалов в гуртожитку жив,
та більше всіх костюмів мав на курсі.
Пости високі наший Сват займав,
бо партію любив і був її він членом.
Піжонистий стиляга й рядом не стояв
і в цьому був взірцем він хлопчакам зеленим.
В четвертій групі вчилась разом з нами
міська красива дівка чорноброва.
Немов Джоконда, Мона Ліза в рамі,
та кожен скаже, що Наталка то Мінькова.
З теорії багату практику зробив,
бо вартий він обох братів Меладзе.
В нагоді стало й карате, яке любив,
юрист і бізнесмен – Олег Кутателадзе.
На голову він вище всіх був завше,
незвичні кучері ще й піджачок потертий.
Живим залишився, з десяток куль „спіймавши“,
а це тому, що Толя наш Безсмертний!
Хоч не художник він, але не менш відомий,
КПРС його трамплін, мов князь він Мишкін.
Генпрокурор, народний депутат, суддя КС свідомий,
а починав із слюсаря наш Віктор Шишкін.
Стрімкий кар‘єрний ріст мене не здивував
і дивно, чом він до сих пір ще не в Гаазі.
Суддею, прокурором був і з пістолетом спав,
та все ж подався у політику Юрко Кармазін.
Крапки на „і“ уміє розставляти,
із інструментів лиш папір та ручка.
В оригіналі любить класиків читати…
Конституційний одесит наш Саша Мучнік.
У спорті мало мав він конкурентів,
грудьми вперед, як Олександр Матросов.
У нас було багато президентів,
та краще б був один – Василь наш Косов.
Не пам‘ятаю, Лола, звідки ти прийшла,
перед очима лише хвостик кінський.
Та й хто б згадав тебе, отак би і спливла,
якби не чоловік – Валерій Ободзинський.
Володя Ше-кун, хоч і не монгол,
Молдавія його теплом своїм зігріла.
Високий зростом, та не грав у баскетбол,
а видавав він стінгазету – просто „Крила“.
Юрфак для неї сам по собі був екстрим,
але коли ще й народила сина,
назвавши імпозантним іменем Муслім,
то вже була для Жанни пісня лебедина.
Корову Санкцію студентом він здоїв,
та подивившись по УТ смішну „Хлоп‘ятницю“,
упевнено в суддівське крісло сів
і „доїть“ з понеділка вже по п‘ятницю.
По наполегливості він не має рівні,
бо величезну силу волі має.
Такі юристи і в Америці потрібні,
а в Україну лише в гості прилітає…
Бідова дівка Катерина,
не знаю, чи тоді курила.
Та вже коли за стіл сідала,
горілці спуску не давала.
Не знаю як, але закінчив він юрфак,
бо місяцями пропадав на будівництві.
Михайлов – йому дядько чи свояк,
та все ж працює… десь на виробництві.
У неї був свій стратегічний план:
його блискуче Свєта і здійснила.
Попав Микола в чар її капкан,
а після цього – на собі його й женила.
Таких порядних я не часто зустрічав,
упевнений ти ніжна мама і дружина.
Не знаю, хто і де тебе раніш навчав,
найкращий в світі парень – Алевтина.
Тверезий він нормальний чоловік,
та варто випити йому спиртного –
таке морозить, що не винести повік…
Аж руки дуже чешуться, їй Богу!
Він багачем був, серцем і душею,
бо цілий прапорщик, а не якийся старшина…
Та все ж, хильнувши добре на „бродвеї“,
волав з Григор‘євим на всю общагу: „О-ба-на!“
Сам по собі він, як говорять на умі,
та і навіщо та компанія здалася?!
Роман цікавий, цілих п‘ять томів,
читав собі на лекціях тихенько Луста Вася.
Дівчата мали голоси дзвінкі
і в ноти досить вправно попадали.
Пісні народні, ніжні і п‘янкі,
Надія Попик з Вожик Томою співали.
Завжди мутний якийся був він по натурі,
комунікабельності в нім не відчував.
Криміналістом працював в прокуратурі,
та однокурсників своїх не шанував.
Говорять бігав Юра дуже класно,
бо натуральний Гарнік був спортсмен.
Але пройшли часи і стало ясно –
чекає „Русский мир“ і „Ветер перемен“.
В науках завжди був, як птах у небі,
а, особливо, це стосується теорій.
Облюбував „Інтерлегал“ наш лебідь
і об‘явив таможні мораторій.
Здавався він розумним і статечним,
його коронка – вишуканий спіч.
Та з часом з‘ясувалось безперечно –
шахрай банальний Вова наш Ілліч.
Хоча Одеса це портове місто,
та в нас на курсі був один лиш морячок.
В любу щілину Юра міг пролізти,
такий собі матрос-желєзнячок…
За складом розуму Микола аналітик,
по якостям – затятий трудоголік.
Із нього добрий вийти міг політик,
а ледь не получився алкоголік…
Сашко артистом міг великим бути,
як мінімум славетним танцюристом.
Та долю нізащо не обманути
і став Позиніч геть простим юристом.
Вона прийшла до нас уже пізніше,
можливо десь блукала в дельті Ганга.
Мале дівча, мов тільки-но з Парижа –
веселе сонечко Світланка, Чунга-Чанга.
Завжди вдягалась по останній моді,
прикид ефектний, ніби в Суручану.
Знайти другу таку на курсі було годі,
така вже вона, Тонечка Мокану.
Він пробивний й турботливий, як мама,
очолював на курсі п‘яту групу.
У нього фішка – зовнішня реклама,
ну а раніш туристів посилав на Гваделупу…
Таке худе, як мовиться – „Ні кожі…“,
було на курсі, хоч дерись на стінку.
Та час минув і Тома стала схожа
на натуральну українську жінку!
З нотаріальної контори починала,
Кривоозерсько-рибницька русалка.
Приватним адвокатом потім стала
і мамою. Та тільки раз, а жалко…
Про себе називав тебе я „Кліма“,
вона красуня і любов сама.
Нотаріус й Горецького дружина,
пригадую духи її „Клема“.
Гугнявий голос і крива осанка.
а на мізинці дуже довгий пазур.
Йому байдужі і футбол, і склянка,
учений-викладач – Серьожка Мазур.
Студентських пар на курсі було кілька,
які ділили між собою койку.
Та часу минуло с тих пір вже стільки,
що залишились лиш Калашников і Бойко.
Говорять про таких вогонь не дівка,
ну, вилитий герой із фільму „Комісар“.
Мотоциклістка вправна, трактористка,
Опришко Таня – мозку це пожар.
Петро Дерлі – болгарський наш мовчун,
такий собі сіренький теоретик.
Якщо ж з питанням виринав із своїх дум –
чесав потилицю й маститий академік.
На лекціях завжди писав чи слухав,
солдат удачі і черкаський гречкосій.
Любив футбол та цільову „стипуху“,
простий і добрий Вовка наш Мусій.
Горбань – такий собі горбатий чоловік,
а Слава Горбань – то вже зовсім інше.
Життя обтерло і нормальним став мужик,
але тепер йому присвячую лиш вірші…
Ціни він скласти сам собі не міг,
бо не ходив – парив над грішним людом.
Можливо рано із-за того і поліг,
від страху замаститися життєвим брудом.
Він молодіж не дуже шанував,
не лаявся і гарні мав манери.
Але він багатьох на курсі й дивував,
бо лисину тоді мав лиш Манеров.
Проста й довірлива, ну як мале дитя,
зірок із неба в навчанні не діставала.
Довчасно закінчила ти земне буття,
бо дуже часто з горя в пляшку зазирала.
Хай будуть прокляті усі азартні ігри,
бо то хвороба дуже нелегка.
Вони немовби ті скажені тигри
забрали сина і життя в Матвійчука.
Гімнаст, спортсмен і просто красень,
струнка статура та круте чоло.
Любив завжди носити він прикраси,
напевне це Юрка і підвело…
Життя пройшов Іван велику школу,
сільський мужик і невиправний мрійник.
Він друзів завжди мав велике коло…
Таким запам‘ятався нам Олійник.
Після юрфаку він в міліції робив,
занадто часто плутав море й сушу.
Дарма Сашко в душі своїй поета вбив…
Ну, хто із нас не знав матроса Грушу?!
Як Ейфелева вежа був високий,
сором'язний, та далеко не святоша.
Безпосередній, добрий, синьоокий,
простий „Мотиль“ – це Вовочка Волошин.
Він при житті постійно шифрувався,
але робота не страхує від химер.
Із однокурсниками „Л“ не зустрічався.
Тому, можливо, зашифрованим й помер…
В кінці навчання всі дали ми маху,
тепер промашка ця усім відома,
що не послухали фотографа Комаху
і не створили спільного альбома.
А ще було б не зайвим пригадати
викладачів, що нам знання давали.
Вони не просто намагались лекції читати,
а у професію нам двері відкривали.
Червоний, Орзіх, Федоров, Стрільцов,
Васильєв, Сенюшкін, Драгомарецький.
Сурілов, Арзіані, Вишняков,
Михайлов, Оборотов і Ставицький.
Долматова, Вайсбейн, Білявська, Додін,
Постика, Білий, Петя Музиченко.
Черкес, Бекерська, Піщемуха… Годі?!
Та ні – Юрасов, Середа, Мірошниченко…
Валера Тищенко, ще Гриша Волосатий,
то другий Олександр Маслюков.
Аленін, Дрьомін, Пережняк, дівчата…
й неперевершений нарешті Петухов.
А час летить і крутиться Земля,
вже тридцять п‘ять, як ми юрфак скінчили…
І з кожним днем він нашу юність віддаля,
постійно тягне з нас життєві сили.
Але ми знову разом, в цьому наша сила,
і не важливо хто працює де і де живе.
Бо як би нас усіх і кожного життя не било,
а ми стрічаємось, жартуємо й живем!
березень – травень 2016
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670173
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.06.2016
Коротких анекдотів ряд
я хочу розповісти.
Підняти гумору заряд
у селищі і в місті.
Щоб люди літні і старі
минуле пригадали.
А молодим і дітворі –
щоб хоч уяву мали.
Один із перших куцачків,
як говорив Микола,
щоб не обрубувать сучків –
це квадратура кола.
Іще короткий анекдот
стосовно голочок,
як нам казать любив Федот –
то лисий їжачок.
Позабивалися у нори
руді і ласі лиси всі.
Коли дізналися учора,
що колобок повісився.
Ну, ледве не помер зі сміху,
коли почув таке я нині:
В житті настала нова віха –
це чесні вибори в країні.
А ще офшорна аксіома,
така собі містерія.
Уже давно усім знайома –
прозора бухгалтерія.
Вони всі милі і пухнаті,
як павуки у банці.
Такі собі жиди пархаті –
порядні можновладці.
Не коник я, але дурницю
маленьку ще утну.
Мені для цього знадобиться
стрибок у ширину.
А на завершення - в народ,
піду до баби Зіни.
Нехай розкаже анекдот
вона про чесні ціни.
Усіх коротких анекдотів
не можна розповісти.
Вони в житті і на роботі,
в селі й у кожнім місті…
червень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669977
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.06.2016
Мамо, рідна моя, ти ночами не спала,
ти трудилась як раб, щоб дітей прокормить.
А увечері пізно узор вишивала
на сорочці для сина, щоб мав що одіть.
А увечері пізно яскравий узор вишивала,
на сорочці для сина малого, щоб мав що носить.
Ту сорочку візьму, одягну ніби спомин
і полину в дитячі щасливі роки.
Мамо, люба моя, як я марю тобою,
ніби зорі горять на сорочці квітки.
Любо, мамо моя, я й донині ще марю тобою,
мовби зорі у серці горять ті твої квіточки.
Хай вони все життя так палають і квітнуть,
ніби рання зоря, як ті маки в житах.
Мамо, люба моя, рідна нене привітна,
юна горлице сиза, голубка в літах.
Любо, мамко моя, рідна нене сумна і привітна,
юна горлице сиза, голубка в дитинства літах.
Знов до тебе спішу як завжди, моя ненько,
а уява малює щасливі роки.
Що минули з тобою, матусю рідненька,
і твою вишиванку ношу залюбки.
Що минули в дитинстві з тобою, матусю рідненька,
і твою вишиванку ношу до сих пір залюбки.
02.06.2016
* За мотивами пісні "Про рушник"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2016
Говорять не дарма, що слово – горобець,
як вилетіло, то вже не спіймаєш.
Несказаному слову ти хазяїн і кінець,
а сказаному вже служити маєш.
28.05.208
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669588
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2016
Піймали цигана козаки,
коли до коней підбирався.
Набили добре йому сраку,
щоб більше поряд не тинявся.
А потім хлопця пожаліли,
до столу запросили сісти.
Виделку пацану вручили
й вареників дали поїсти.
Той вперше бачив дивину ту
і вже хотів був утікати.
Але козаки баламута
за руки, ноги й ну держати.
Шість чоловік його тримає,
один роздзяпив хлопу рота,
а восьмий знай в той рот кидає
вареники. Пішла робота!
Той з‘їв один вареник, другий,
а потім сам уже гукає –
стривайте, шанобливі други,
один хай держить, сім – кидає!
28.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669586
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.06.2016
Поезія – мій поплавок.
Тримає на плаву життя моє.
Вона – усе, що в мене нині є,
підносить моє серце до зірок.
Поезія – мій поплавок.
Поезія – це якір мій.
Притримає у будь-яку негоду,
дає мені тепло і прохолоду.
Вона джерело дум моїх і мрій.
Поезія – це якір мій.
Поезія – моя надія.
Вона мов свіжий вітер з гір,
це промінь сонця і бездонний вир.
Всі мої думи, мої мрії.
Поезія – моя надія.
Поезія – моя любов.
Немовби річка чиста і бурхлива,
мов щира пісня, ніжна і грайлива.
Вона гаряча, ніби юна кров.
Поезія – моя любов.
Поезія – моє життя.
Мереживом ляга на полотнину
в щасливу і скрутну його годину.
Яскрава, ніби мамине шиття.
Поезія – моє життя.
Поезія – усе моє життя.
30.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669437
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2016
Ну, ось і все, зіграли в цьому таймі,
як нам співав ще Градський Олександр.
Все ніби у шакалячому праймі –
Надію обміняли ми на ГРУшних шмар.
Здійснилася численних українців мрія –
Надія в Україну повернулась.
Чи ж збудеться тепер надія на Надію,
чекають люди… Щоб не похлинулись.
Бо лисів ласих на чужії лаври
було завжди більш ніж достатньо всюди.
Тут Порох в груди б‘є немов в литаври,
там Юля з квітами і посмішкою Юди…
Щоб злого жарту не зіграла воля
й тебе не спокусили дивіденди.
Хай збереже твоє сумління доля,
бо вже заява – Я готова в президенти!
Як не верти, політика – брудна це справа.
Народ збіднілий ледве, ледве терпить.
Очолити державу – не забава
і чи готова ти на особисті жертви?
В бурливім морі лицемірства і обману
без підготовки дуже важко плити.
Не наковтатись би солодкого дурману…
Тобі, Надіє, з багажем цим жити.
31.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669435
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.05.2016
Я не вписався в нинішнє життя,
де правлять гроші всупереч законам.
Але назад уже немає вороття
й сувору дійсність не заллєш бетоном.
Не можу совістю своєю торгувати,
викручуватись, говорить неправду.
Брехати, зраджувати підло, хитрувати,
і дід в свій час віддав життя за правду.
Привик своєю честю дорожити,
чекаючи сумлінно свою мрію.
Прислужувать не можу, лиш служити.
За що боровся все життя? Не розумію…
29.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669169
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.05.2016
Що діється у наших соцмережах…
Ой, скільки ґвалту, криків і тирад!
Чи має лицемірство якісь межі?!
Хто фінансує підлий маскарад?
Тих тролів, що уми нам забивають,
що пригощають всіх лайном і брудом.
Вони нас за лохів чи дурнів мають?
За біле чорне видають паскуди!
Хто ж ті, що нам казки розповідають
й маскують репетом свою злодійську суть,
когось там „декласують“ й „прибивають“,
але прибиті процвітають і живуть?!.
На „місце ставлять“, в „шок вбивають“, в „ступор“,
працює пропаганди апарат.
„Добили“, „знищили“! – волають вони в рупор,
синіють тролі, відпрацьовують свій шмат.
Під видом ліків тичуть нам отруту,
схиляють вибори на Сході провести.
Заклали міну й запалили трута,
щоб будь за що дістатися мети.
Задумайтесь над цим, шановні люди,
щоб Батьківщину разом нам спасти –
до чого закликають нас іуди,
бо зовсім недалеко й до біди!
Допоки підкидатимуть ці „жуйки“
й брехнею скільки будуть нас труїти?
Самі дивіться, думайте, міркуйте
й себе не дайте, люди, одурити!
29.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669168
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.05.2016
Немає гіршого за підлість –
запам‘ятайте це навік.
Хай краще ногу чобіт тисне,
ніж руку підлий чоловік.
21.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668962
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2016
Не мають віку почуття,
Бо так влаштоване життя.
Той не любив лиш, хто не жив,
та у життя немає вороття…
28.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668810
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.05.2016
Не шукайте кохання,
бо воно зазвичай застає нас зненацька…
Хоч душа ваша плаче
і жаром у грудях пече.
Не шукайте кохання,
бо воно ніби блискавка, шабля козацька,
крає серце гаряче
й на шмаття його посіче.
Не шукайте кохання,
бо потреба у ньому – то вимога плоті,
що спокушує душу
і честь на заклання несе.
Не шукайте кохання,
не марнуйте себе в тій напрасній роботі.
Прийде долею вказаний час
і відразу настане усе.
28.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668807
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.05.2016
Міністр доповідає оборони,
вельмишановний пане президент.
Я викликаю терміново охорону -
критичний наступив для нас момент!..
- Не розумію вас. Що саме сталось?
Доповідайте чітко, пане генерале!
- Державна зрада, мало військ зосталось!..
- Що саме, з поля бою повтікали?
- Так, зрадило вас українське військо,
але клянуся – в цьому я не винуватий!
- Та що конкретно, говори по-свійськи,
ідуть на Київ нас з тобою брати?!..
- Якщо ви стоїте, то краще б сіли.
Ще гірше, пане президент!.. Ви ще живі?..
Вони сьогодні весь Донбас і Крим звільнили
й всі наші мрії на майбутнє схоронили
і вже невдовзі будуть у Москві!…
26.05.2016
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668623
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 27.05.2016
- Іване, звідки в Вас оцей костюм?
- Недавно я пошив його в Парижі.
- З ума зійти, якийся швацький бум!
Куди народ й не мастить тільки лижі…
- І що, далеко від Одеси то є, Вань?
- Та кілометрів тисяч пару-трійку буде.
- Ну, ти скажи – така вже ж глухомань,
але ж пристойно як навчились шити люди…
26.05.2016
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668622
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.05.2016
Люба наша передача, вся Канатчикова дача
у суботу дико скаче і до телика біжить.
Замість того, щоб підмитись, причесатись і побритись,
вся лікарня буде битись лобом в стінку і тужить.
Заливав, здійнявши баньки, красномовець-баламут
про нікчемність чар коханки перед чарами Бермуд.
Мізки всім порвав на шмаття, звивини позаплітав –
з глузду поз‘їжджали браття, хто ума хоч трішки мав.
Шанобливий шеф-редактор, може краще про реактор,
про радянський нанотрактор, так не можна, з року в рік –
тарілками все лякають, ніби з неба ті шугають,
то у них піндосів лають, то настав рашизму вік.
Ми самі уже з вусами, тарілки б‘ємо весь час,
нам уже набридло сало, подавай горілку й квас.
А пігулок кілограми – ми в унітаз, хто не дурак.
Оце життя, а тут Багами… От і раз, не можна ж так!
Не хотіли ми скандалу, нам вождя не вистачало,
натуральних буйних мало, тож бракує вожаків.
А на вигадки підступні, мітли є у нас і ступи,
ангел в кожного заступник та ранковий дружній спів.
Їхні ж бо чорти лукаві бермутять воду у ставку.
Вигадав усе те рабин, що горілку п‘є в шинку.
Ми про вибухи й пожари готували ноту ТАСС,
тут прибігли санітари й постриножували нас.
Всіх метких і надто спритних оповили служки ситні.
Бився в піні старший спритник, як відьмак на шабаші –
Розв‘яжіте простирадло, щоб тобі сконати, падло,
проковтнуть тяжке ковадло! Так бермутно на душі…
Сорок душ позмінно виють, розпеклися добіла,
ось як дуже всіх хвилюють про трикутників діла.
Всі з котушок позлітали, навіть хто й ума не мав,
і тоді шеф-лікар Павлов вето на екран наклав.
Он він змій в вікні мелькає, штепсель у карман ховає,
ще і фельдшеру киває – недалеко й до біди.
Нам лишилося напитись, в шати білі нарядитись,
і на дно болота злитись, як у Мокшу, назавжи…
Завтра ж нас спитають діти, повернувшись з-за бугра –
Татки, що робити літом, бо в Криму страшна жара?!
Ми відкриєм нашим чадам правду, а вона лайно:
Турок виявився гадом, відпочинок – лиш в кіно…
Ось артист-надомник Рудик, має радіо він „Грюндик“
і його ночами крутить, ловить, педро він, ІДІЛ.
Там інструктором скитався, але з розуму подався
й до лікарні він припхався із діагнозом „Дебіл“.
Ті, хто вижив в катаклізмі, всі в глибокім песимізмі,
їх в скляній прозорій призмі у лікарню привезли.
А один із отих тролів, що сидять на дачі в „Олі“
скаржився на свою долю і заламував масли.
Що було там, як ти спасся?! – кожен ліз і докучав.
Троль же тільки дико трясся й про недопалка волав.
Він то плакав, то сміявся, а то фиркав мов їжак –
він над нами потішався. Що там взяти? Бо ж дурак!
Підхопився алкоголік, чорноротий пан Ярмольник –
треба випити на стольник. Нумо, третім хто?! Вперед!
Розходився, мов гарячий самовар чи сива кляча,
ідеолог не іначе, творить знов велосипед…
Боляче по нашим душам коменти за сотні миль
б‘ють. Америку заглушим і задавим Ізраїль.
На річницю перемоги знову проведем парад.
Нахріна шляхи-дороги? Втаємничемо квадрат!
Розкажіть нам про офшори, золоті високі гори,
про панамські ще комори і про власний скромний хлів.
Та куди ж дівати гроші, де кармани в макінтоші?
І коли, пани хороші, вже підете до богів?!
Кисельовські передачі нам розкажуть по удачі,
до істерики і плачу доведуть вони народ.
Нас візьміть до свого стану, будь-кого ми враз дістанем,
перетворимо в дебілів, зазомбуємо…їх в рот!
І працює ж ця ідея не один десяток літ,
ненавидимо ми геїв, але йдем за ними вслід.
Залишилось кілька кроків і тоді усім триздець…
Вовчик – ось уся морока… Ну й Висоцький, молодець!
25.05.2016
* За мотивами пісні Володимира Висоцького „Бермудський трикутник“.
©
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668410
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.05.2016
Ми часто чуємо із вуст пропагандонів
про успіхи російських батальйонів,
які за кілька місяців крутих боїв
дві сотні знищили ІДІЛівських штабів.
Питання виникає риторичне –
чому життя у нас якесь терористичне?
Чому ІДІЛ тероризує Бельгію і Францію,
хоча Росія нищила сирійську націю?!
Бо знає нині кожен недебіл –
брати молочні ФСБ й ІДІЛ!
Теракти ж в Раші, мов концерт Агутіна,
проводять перед виборами Путіна…
23.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668409
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.05.2016
- Придбайте вишиванку, любий пане!
- Зачем мне это? Я ведь россиянин!
- Не варто дерти носа й хмурить пику,
хоч схожі будете у ній на чоловіка.
В непевну і нелегку дуже днину,
тварюко, будеш схожий на людину!
24.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668195
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.05.2016
Якщо ми гідно хочем жити,
не варто нити і тужити,
а працювати більше треба
і починати треба з себе.
А ще потрібно не вищати,
а Батьківщину захищати
від різних гадів, недоросів
й своїх народних кровососів;
чиновників, що люблять статки
й беруть-гребуть щоденно взятки;
від різних зрадників-іудів
і пострадянських словоблудів.
Лише всім миром, дружно, разом
позбавитись ції зарази
ми зможем, люди, взагалі
й запанувати на Землі,
на наших неозорих нивах,
таких родючих і красивих,
на наших українських кручах,
де знову Дніпр реве ревучий.
Лише тоді прийде наш час,
і посміхнеться нам Тарас!
24.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668194
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.05.2016
Ізраїльські кордони перетнули
десятки палестинських танків, „градів“…
Без бою пропустили! Ну, ви чули?
Ось тільки подивіться на тих гадів!
Захоплюють адмінбудівлі, склади,
єврейське все населення питають…
Ізраїльський прем‘єр говорить, що у влади
військового шляху рішить конфлікт немає!
Потрібно вирішить усе дипломатично,
закони про амністію прийняти.
Вести переговори і систематично,
полонених міняти і звільняти.
А ще, щоб швидко досягти мети,
бойовикам отим із Палестини,
дозволить вибори місцеві провести
й надати статус особливий для частини…
Ви уявляєте собі такий сценарій?
І що вони в Європі тільки курять?!
Улаштували мінський серпентарій,
за носа водять нас й зухвало дурять!
23.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667978
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.05.2016
Весна все білосніжним цвітом вкри́ла,
дерева гіллям розпустили довгі ко́си.
Лечу у снах до тебе, Ненько мила,
збиваю подумки босоніж чисті ро́си.
Буяє свіжа зелень у саду́,
джерельце ранком дарить прохоло́ду.
Я вірю, знаю – знов тебе знайду,
коли прийде́ш по кришталеву воду.
Ми сядем під калиною удвох,
моя голубко, пта́хо сизокри́ла.
Як серце б‘ється, знає тільки Бог,
твоя любов мене на чужині зігріла.
Ніч зо́рями застелить чисте небо,
немовби господиня скатертину.
Усім єство́м в душі лечу до тебе,
з блаженством уявляю ту картину.
У снах далеку відстань подолаю,
крилатим птахом в небо підійму́сь.
Погляну на красу земно́го раю,
свою Вітчизну – Ки́ївськую Русь.
23.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2016
Що діється у нашій стороні?!
Бариги й злодії відкрито балом правлять.
Герої гинуть в необ‘явленій війні,
а олігархи жруть і зуби скалять.
Катастрофічно зріс державний борг,
бідують люди, та жирують гади.
Яка там криза?! Змилуйся мій Бог –
вони в народу просто гроші крадуть!..
Чиновників росте страшна орда,
розгул корупції вже захлеснув країну.
Якщо не буде ця зупинена біда –
ми можем втратити державу Україну.
22.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667748
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.05.2016
Ми для народу мов кришталь прозорі! –
волають можновладці із офшорів.
А ще ми завжди білі та пухнаті –
у хутрах всі, на вулиці і в хаті.
Усі ми немічні і серцем дуже хворі,
а тому тричі в рік літаємо на море.
На нас чатують телебачення і преса –
ховаваємось у БМВ і мерседесах.
Послухав все оте сантехнік Вася,
він у відпустці цілий тиждень квасив,
і прошипів, – Хоч маю щиру вдачу,
та вас, тварюк, усіх наскрізь я бачу!..
22.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016
– Скажи, бабусю, кров смачна?
– Не знаю, а чому питаєш?
– Бо татко говорив – вона
всю висмокче.
– Оце ся маєш!
У нього розуму немає! –
стара від злості побіліла.
– Та заспокойся, це я знаю,
татусь казав – увесь ти з‘їла…
21.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016
Скажіть мені, пани хороші,
хто той, що бреше вам про свої гроші,
ховає у офшорах власні статки,
щоб не платити у казну податки?
То, звісно, кримінальний елемент.
Ну, а якщо він ще і президент?!.
Тоді нові питання виникли: де ж Рада
і чи про інше скаже він народу правду?!
Ну, зокрема, про нацбезпеку і реформи,
ще про війну, нема якої для проформи,
про корумпованість всієї вертикалі,
за що чиновники отримують медалі…
Про захист українських інтересів
та ще про цілий ряд гучних процесів.
Яка вже може бути до гаранта віра?..
Не дарма кажуть – не створи собі кумира!
А ворог не дрімає, танки на кордоні –
це не для того, щоб сидіти в обороні.
Поки ми чубимось та кричимо про славу,
не втратити б зовсім свою державу!..
21.05.2016
http://news-info.in.ua/prezident-yakiy-breshe-pro-groshi-ne-mozhe/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667534
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.05.2016
Всім загиблим у війнах заради
миру і життя присвячую
Я дякую за перемогу діду,
Пилипу діду і усім дідам,
що захистили нашу землю рідну
від ворогів-фашистів. А ще вам
хотілося б згадать за перемогу
усіх народів в Другій світовій.
За ту неоціненну допомогу,
яку отримали усі в війні ми тій.
За те, що стільки самих різних воїв
за мир і щастя наше полягло.
За невідомих тисячі героїв,
що захищали місто і село.
Згадати хочу я естонців й білорусів,
татар, таджиків, чехів, латишів
поляків, українців і французів,
усіх національностей бійців.
За тих, що днями й темними ночами
кували перемогу у тилу.
І довгі роки власними плечами
тримали фронт, „лупали ту скалу“…
Здолали разом всі нациста-звіра,
зірвали з нього хижого тавро.
І їм допомогла у цьому Віра,
безмежна Віра в щастя і добро!
Надія теж людей не покидала,
життя на краще, радості часи.
Ну а Любов серця їх зігрівала
й вела вперед крізь гори і ліси.
Закінчили похід свій у Берліні
і над Рейхстагом встановили стяг.
Давайте пригадаємо ми нині
героїв тих, що полягли в боях.
Загиблим віддамо останню шану,
схиливши свої голови в скорботі.
Усім їм із Литви і Казахстану,
танкістам, артилерії, піхоті…
Мільйонам, що пішли із димом,
згорівши заживо у лагерних печах.
Життя, задумайтеся, дуже швидкоплинне,
весняним снігом тане на очах…
Невже ж не хватить мудрості народам
сказать назавжди ні страшній війні?!
Невже свій ум і честь, свою свободу
ми віддамо в заклання сатані?!
Невже останнім часом всі ми стали
вже зовсім не походить на людей –
бездумно Божу заповідь попрали
й позбавимо майбутнього дітей?!..
20.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667336
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.05.2016
Хвилюючись за стан душі,
ти робиш мудро дуже.
Частіше пишуться вірші,
коли ти чесний, друже.
Ну що ж тут, люди, за дива,
теорія надійна –
в нас варить добре голова,
коли душа спокійна.
Коли ти з совістю в ладах
і сумніви не точать,
то й думка лине ніби птах
та майбуття пророчить.
Хоч лицемірити й кортить,
та в чистоті існуйте.
Брехнею совість не брудніть
і душу не плямуйте!
20.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667334
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2016
Пам‘яті героїв неоголошеної
в Україні війни з рашизмом
присвячується
Вишита сорочка,
ніби оберіг.
Щоб сини і дочки
стали на поріг.
З дальньої дороги
повернулись в дім.
Всі шляхи й тривоги
скінчувались в нім.
Доля-вишиванка,
мудра і проста.
З вечора до ранку
з чистого листа.
Вишита сорочка,
то ще не усе.
Хрестики рядочком
нам життя несе.
Квітку вишиває
молода рука.
Косу заквітчає
дівчина струнка.
Ти чекай дівчино
любого свого.
Не в‘яжи хустину
на портрет його.
Стан душі твоєї –
ось у чому суть.
Ненька-Україна
Батьківщину звуть.
Вишиту сорочку
гордо одягни
Хай радіють дочки
і її сини.
Доля-вишиванка,
смуток на вустах.
Матінка на ганку,
а в зіницях страх.
Страх за Україну,
за її людей.
Біль за Батьківщину
і своїх дітей.
Хай ідуть синочки
у життєву путь.
Вишиті сорочки
щастя їм несуть.
Як життя б не склалось,
серце все ж болить.
Мати вишиває
й котру ніч не спить.
Синку мій соколе,
залишись живим.
Та зостався в полі
вічно молодим…
Вже хрести рядами
на горі встають.
Проводжають мами
у останню путь.
У дорогу вічну
видатних синів,
нашу біль дворічну,
Данків наших днів.
Вишита сорочка,
доля непроста.
Пам‘ять про синочка,
смуток на вустах…
19.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667116
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.05.2016
Сьогодні в піонерів роковини,
які червоні галстуки носили.
А ще старим допомагали, гнули спини,
сурмили в горни й барабанили щосили.
В цей день вони палили ще багаття
і свято піонерії справляли в школах.
Коли ще вірили, що усі люди браття,
що мир і дружба їх оточують довкола.
Багато ще чого не знали піонери,
коли металолом збирали і макулатуру.
Бо вивчитися мріяли на інженерів,
а не піти в політику чи на якусь халтуру.
А потім згодом вже у комсомолі
вони разом в студентських будзагонах
трудилися, як кажуть босі й голі,
а не палили конопельки у притонах.
Прийшли часи й система канула у лету
і піонерія пішла слідом за нею.
Усе закономірно, та памфлету
не вийшло із історії тієї.
А це тому, що важливіший зміст за форму,
і для суспільства головне – моральні норми.
Яка різниця, що за галстук на людині,
якщо вона просякла цвіллю всередині?!..
І ось таке проснеться зранку,
начіпить гарну вишиванку
і знову в тренді вже воно,
а ближче підійде – лайно…
19.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667115
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.05.2016
Життя прожив я не мале на світі,
хоча півсотні років й небагато.
Однак уже повиростали діти,
давно померла мама, є ще тато.
За вік свій зрілий пізно й на світанні,
що не кажи, а так життя вже склалось,
жінкам не раз освідчувавсь в коханні,
а Батьківщині – ще не видавалось.
Освідчитись хотів би їй в коханні,
але зробить відкрито це боюсь –
при всіх Вітчизні висловить зізнання,
ім'я якої Україна-Русь.
Відкрито страшнувато, бо віками
стидалися всі імені того,
та зрозуміли все-таки з роками,
що незаслужено забули ми його.
У доленосну цю, складну годину
мене чомусь не покидає сум.
Люблю я свою рідну Україну,
та в голові багато й інших дум…
Люблю її як матінку родиму,
у вірності своїй навік клянусь.
Люблю її єдину й неділиму,
свою Вітчизну – стародавню Русь.
За щастя всього люду без спочину
молився щиро й до сих пір молюсь.
За рідну нашу Неньку-Україну,
за Київську мою святую Русь.
18.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666886
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2016
Сьогодні роковини у татар
з початку знищення всього свого народу,
коли прищавий ненаситний цар
став хоронити їх надії на свободу.
Коли усіх з маленькими дітьми
загнали до теплушок залізничних,
поводилися ніби зі свиньми –
стріляли, били… Все було як звично
у ті часи розгулу комунізму.
Погнали всіх в далеку далечінь
й понині ще лунає вічна тризна,
а над могилами бездонна неба синь…
Однак якого ж тільки треба бути роду,
щоб ті події безсоромно оббрехати?!
Страшну трагедію татарського народу
за пошуки життя нового видавати…
Скажу всім тим, хто затівав ті маяття
чи зараз розповсюджує почвари –
Довіку б ви шукали кращого життя,
як це робили у Криму татари!
18.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666885
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2016
Ми патріоти-українці
простого люду, не ординці.
Вітчизна нам – Вкраїна-мати,
її ми будем захищати.
Її ми будем боронити
від ворогів, що вільно жити
нам не дають, а тих вже тьма.
Чисельність їх зведе з ума
здорового. Не в ранах діло,
хоч наше військо й поріділо,
бо кожен день за рядом ряд
іде в бій особовий склад.
Вітчизни кращі то сини,
за Неньку боряться вони
із "руцкім міром" і "кадиром",
із "лугандонами" і "диром",
з кролем, гаркавим, з шоколадом,
своїм чиновником і гадом…
Бої тривають, фронт усюди,
вже заморились бідні люди,
та вороги все пруть і пруть,
бо це для них єдиний путь –
украсти у свого народу
усе до нитки ще й свободу.
Щоб в кабалу людей загнати,
а потім вішати, стріляти,
ще й на хрестах порозпинати…
Ми рідний край одягнем в шати
й самі вже будем обирати –
куди іти та з ким дружити,
щоб в злагоді і мирі жити.
Хай пам‘ятає злий чужинець,
що тут господар українець,
за волю на своїй землі
дорослі стануть і малі!
А ще тремтять хай свої гниди,
бо час прийде мокриць давити.
Недовго їм це зло творити,
бо так не можна вічно жити.
Нехай у нашій всій родині
лунає – слава Україні!
А їм немов сталева лава
у відповідь – героям слава!
17.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666692
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2016
– Навіщо навкруги будують ґрати?
– Щоб владу упирів охороняти!
– Від кого ж стережуть свою свободу?
– Від носія в державі влади, від народу!..
– Для чого Конституцію міняти?
– Щоб більше красти й не відповідати!
– А скільки ж в Україні можна красти?
– При владі доки чи не склеїш ласти…
– Навіщо Україні воювати?
– Простіше багатіти так й брехати!
На крові й злигоднях народу красти легше,
у нас життя ж стає коротше і дешевше…
– Для чого вибори і статуси Донбасу?
– Щоб голови дурить народним масам,
з реформами щорічно зволікати
і знову красти, цупити й брехати.
– Чому корупцію ніяк ми не здолаєм?
– Бо владу ми бездумно обираєм!
У владі головні її герої –
тож „боряться“ вони самі з собою…
– А як боротися зі злом цим неприроднім? –
частіше все лунає у народі.
– Щоб чорне зло те швидше подолати –
все сміття треба вигребти із хати!
17.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666689
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2016
Важка у президента все ж робота,
до сьомого крадуть службовці поту.
Вони сумлінно всі виконують її,
а покарати нікого – бо тут усі свої…
17.05.2016
http://www.informator.news/ssha-peredaly-ukrajini-dokazy-roboty-hontarevoji-na-rosiyu-razom-iz-klychko/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666458
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.05.2016
Рашисти хочуть їхати на танках
на Євробачення 2017.
Та потяг мчить вперед й на полустанках
йому зовсім не варто зупиняться.
А ще для тих „танкістів“ в Україні
знайдуться музикальні інструменти,
що змусять їх схилить свою гординю
та відшукати інші компліменти.
Зокрема, не потрібно забувати,
що в рідному селі їх, а чи місті,
хвальків невдовзі можуть зустрічати
вже вантажем трьохсотим, а то й 200!
Глядіть тамбовські „браття“, щоб не вийшло,
як говорив колись великий комбінатор,
і взад не повернулось ваше ж дишло,
перетворивши танк в рефрижератор!
17.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666457
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.05.2016
Одного разу восени
я заблукав у лісі:
негода, вітер, кабани,
періщить дощ по стрісі…
Замерз, промок до кісточок,
зубами марші граю,
голодний ніби той вовчок,
не бачу хащі краю…
Іду вже котрий день уря́д,
не хочеться і жити,
аж тут мене зігрів плакат –
„Багаття не палити!“
15.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016
Виряджала у дорогу
козаченька молодого.
Гірко плакала-ридала,
біле личко цілувала.
Біле личко, чорні брови
проводжала до діброви.
Край дороги зупинилась
низько в ноги уклонилась.
Повертайся серце моє,
бо одні ми такі двоє.
Повертайся мій соколе
в рідний ліс, в широке поле.
Прихистять тебе в дорозі
переліски й верболози.
Тепле сонечко зігріє
не візьмуть шаблі чужії.
Ой у лузі калинонька
там плакала дівчинонька.
Вона плакала-ридала,
козаченька виглядала.
Козаченьку молоденький,
де ж подівся ти, рідненький?
Не промовиш навіть слова,
не піднімеш чорні брови.
Ой козаче, рідне серце,
ти дістань моє відерце,
що упало до криниці.
Дам тобі попить водиці.
Чи поїхав за Карпати
рідну землю захищати.
Чи в Криму турчина ловиш,
чи Московію борониш.
Повертайся в Україну
до дружини і до сина.
Захисти свій дім-господу,
подивись на мою вроду.
Ой у полі дві тополі,
та ще й поряд вишня.
Не шукала щастя-долі,
а любов колишню.
Все чекала-виглядала,
думала вернеться.
Козака чужина взяла,
в жінки ж серце рветься…
16.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016
Гаркаві владу захопили,
тепер вже точно через жопу
пхнемося на останні сили
у задницю, а не Європу…
15.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666038
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2016
У сварці закипають біль і гнів,
лунає тріск і скрегітня союзів.
Вражають не образи ворогів,
а мертве мовчання заклятих друзів…
15.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666037
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2016
Я Вас люблю, та кожен раз Ви миттю
байдужий погляд свій відведете.
Тим поглядом холодним мовби пліттю
огрієте і далі спішите.
Заждіте , постривайте, поверніться,
залиште потопельниці хоч шанс.
Пихливий, гордий, сам собі лиш сниться…
За що я тільки покохала Вас?!..
Занадто заклопотаний собою,
немає справ Вам до чиїхось бід.
Весь сам у себе канув з головою
й залишив на поверхні тільки слід.
Який жорстокий, але все прощаю,
бо що не любите, не Ваша в тім вина.
Я ж віднайшла свою любов і Вам бажаю,
щоб згодом й Вас таки знайшла вона.
Настане день, коли стріла Амура
уразить Вас і ви падете ниць.
І Ваше серце сховане за муром
роздавлять сотні тисяч колісниць.
Не дай Вам Бог пізнать кохання муки
й відчути присмак зради на вустах.
Коли Кохана під весільні звуки
пройде по Ваших почуттях в розлуку
у білім платті і на гострих каблуках.
14.05.2016
*Переклад або за мотивами твору „Бумеранг“ Лари Морро
http://www.stihi.ru/2016/04/28/6934
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2016
- Ми станем жити краще ніж в Європі
вже скоро, через пару-трійку років!
- Невже не пощастить так європейцям
і їх спітка економічна катастрофа?!..
13.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665816
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.05.2016
Ми значно краще стали жити –
кричать у президентській свиті.
Народ же не прийде ніяк до тями,
бо ледве зводить він кінці з кінцями…
13.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665750
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.05.2016
Учора ти моя,
сьогодні ти для всіх.
Учора ми сім‘я,
сьогодні лише сміх…
У душу зазирну,
там тільки пустота.
Тебе не поверну,
куди ж поділась та?!
Яку я покохав,
обожнював її.
Усе життя шукав,
усі літа свої.
Та минула любов,
розвіялась як дим.
Не закипає кров,
як був я молодим.
Пішли у небуття
в коханні зізнання.
Тепер моє життя
одна лиш маячня.
Та місце це святе
порожнім не буває.
Розплата за все те
на тебе теж чекає.
На небо подивлюсь,
зажмурю свої очі.
Уже не повернусь
і бачити не хочу.
13.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665647
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.05.2016
Якщо у змозі, не журись за часом, що летить.
Життя людське – ковток води, всього одна лиш мить.
Живи людиною не блазнем, бо не у грошах сила.
Усе одно до Бога підеш в чім мати народила…
11.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665516
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2016
В наш час купити можна все і все продати.
Ми цим обурюємся і цього стидаємось,
та коли час приходить обирати –
самі ми продаємось і купляємось.
Але біда у нас не тільки в тому,
вона підступна набагато глибше –
говоримо одне, та друге робим,
а думаємо взагалі щось зовсім інше…
11.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665514
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2016
Ціну підняти може і дурак,
про це, шановний, скажуть навіть діти.
То недолугості твоєї вірний знак,
а як на ту одну зарплату жити?!
11.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665173
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.05.2016
Щоб не робив ти за спиною у людей,
хай незліченна можновладців допомога
і повна голова від маячних ідей,
та знай – те робиш все ти на очах у Бога!
11.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665169
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.05.2016
Домашня думка у дорогу не годиться –
частенько говорила мені мама.
Не сплю, але мені немовби сниться,
така ось незвичайна панорама.
Насупилося грізно небо синє,
весь обрій чорна хмара вкрила,
удари грому, блискавиці павутиння
і злива ніби хвиля все накрила…
Ридали хмари, плакала земля
і вітер шматував сталеве небо.
Принишкли, помарнішали поля,
бо стало ясно, що залишились без тебе.
Ще б жити міг десяток-другий літ,
та обірвалася життя твого дорога.
Але залишив немалий ти слід,
в науці права, дякувати Богу!
А небо плаче краплями дощу
і сльози котяться немовби квасолини.
Затримаю тебе, не відпущу,
хоча би подумки, хоча би на хвилину…
Ти вирушив в свою останню путь,
хоч рано, та ідеш, старий, у Вічність.
Але не страшно, бо життя найвища суть –
це саме те, що зветься Потойбічність.
Хай пухом стане матінка-земля
й розкриє настіж двері Царство Неба!
Та в серце впився смуток, ніби тля,
бо Світ сьогодні став похмурішим без тебе…
10.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665085
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.05.2016
Кряче ворон на ялині,
чути крякіт у кремлі.
Щось пороблено країні,
всім виною москалі.
Та не ті, з московським духом,
що шматують Неньку й рвуть.
А свої, із жирним брюхом,
що Вітчизну продають.
Що жиди, та не євреї,
ненажерність їхня суть.
Повдягались у лівреї,
все ковтають, не жують.
Все хватають, все їм мало,
ненаситні пацюки.
Очі вже позапливали,
крадуть, тягнуть на віки.
Час минає, годі спати
і терпіти цих злодюг.
Всіх здолаєм супостатів,
виведемо навіть дух.
Знов здобудем перемогу,
як у Другій світовій.
В завтра прокладем дорогу
і позбудемось завій.
09.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664837
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2016
Кує зозуля нам літа
і років зовсім не жаліє.
Мов дим до неба відліта
життя моє й юнацькі мрії.
Співає жайвір угорі
і пісня та у небо в‘ється.
У світанковій цій порі
вона то плаче, то сміється.
Іду я луками дитинства,
купаю ноги у росі,
кипить в душі чарівне дійство.
Один я знову, не як всі...
09.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664836
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.05.2016
Якщо ви існувать без мене в змозі,
а радше замінити кимось іншим –
не треба силувать себе в життя дорозі,
зробіть це якомога швидше.
07.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664582
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2016
Ревнива жінка раз питає
про маяття свої, –
Як звати ту, що завжди знає,
де чоловік її.
І став мудрець темніше ночі,
бо що то за дива,
із сумом глянув їй у очі
та відповів – вдова…
07.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2016
- Знайомству з Вами, Галю, дуже радий –
сказав Василь, цілуючи її у щоку.
А ви незаймана чи вже зазнала зради?
- Звичайно так, але з одного боку…
10.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664383
рубрика: Поезія,
дата поступления 07.05.2016
- Вгадайте, скільки цегли взяти треба,
щоб хоч один будинок збудувати.
- То мабуть купу добру, аж до неба…
Принаймні, тисяч двадцять варто мати.
- А ось і ні! Достатньо однієї,
червоної на білому і в колі.
Не вірите старому водієві?!
То запитайте у сержанта Колі!
10.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2016
За зраду гіршого в житті нема нічого,
нема нічого гірше неї для людини.
Однак ще болячіше горя того –
це тільки зрада рідної дитини…
Так сталося, залишив рідний дім,
слідом пішов у мандри по квартирах.
Не в силі я збагнуть умом своїм,
змінилось що у цім шаленім мирі.
У пам‘яті спливають ті часи,
коли ми ще один одного розуміли.
Мов крапельки ранкової роси
узори синьо-голубі на білім.
І кожен день, коли встаю я зранку,
перед очима бачу з тих часів
ту голубу красиву вишиванку,
яку ти, синку, так і не носив…
квітень 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664177
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2016
Про світле завтра брешуть нам засранці,
а ми їм віримо, бо босі і голодні.
Проснешся кожен день отак уранці
і знов на вулиці у нас старе сьогодні…
20.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664176
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.05.2016
Запитують мене останнім часом –
Чому бракує на базарі м‘яса?
Тому, що раптом свині звідусюди
тихенько повиходили у люди.
Корови і козли переженились,
а барани в учені захистились
і віднедавна правлять бідним людом!
Становище таке в країні всюди…
Лише курям дісталось мало втіхи –
вони подохли майже всі… зі сміху.
28.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2016
Навкруг портфелів знову хоровод,
бо це відомо ще споконвіків,
що чим бідніш живе простий народ,
тим товщі морди у його керівників.
29.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663972
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.05.2016
Григорій Чорний, ох, на витівки мастак
і до дівок був в юності проворний.
Можливо то в житті не гірший знак,
і точно вже, що гумор був не чорний.
28.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663753
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 04.05.2016
З-за обрію з‘явилось сонце ясне,
я підтюпцем біжу йому назустріч.
А навкруги все чисте і прекрасне,
сьогодні в мене із дитинством зустріч.
Біжу собі вздовж Вовчої на схід,
з-за річки линуть трелі солов‘я.
Я залишаю росянистий слід,
тут починалась доленька моя.
Зозуля років сто вже накувала
й усе своєї, мов не помічає.
Колись тут мене матінка чекала,
тепер один лелека зустрічає.
На пашу йдуть рогаті годівниці,
хоч не таке уже численне стадо.
Берізки, лиски, зіроньки, синиці...
Все ж до снаги їм нас почастувати.
А я біжу вздовж Вовчі до Коліна,
а потім ще й на Бурхани звертаю.
Моя мала й велика Батьківщина
привітно сина блудного стрічає!
03.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663752
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.05.2016
Сьогодні голову схиляє вся Одеса
і шану віддає своїм синам.
Життя їх вилилось у історичну п‘єсу
посеред моря пафосу і драм.
Завмерли у скорботі одесити,
схиляє голову увесь простий народ.
Але скриплять зубами урки ситі
та сиплються погрози від заброд.
Уже покрили, ніби сіттю всю країну,
московська цвіль й рашизму метастази.
Я закликаю всю нашу родину
позбутися цієї ось зарази.
Реве і стогне ненька Україна,
та не потрібно руки нам складати.
Московія – це ракова пухлина,
яку потрібно терміново видаляти.
02.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663555
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.05.2016
З юристом вельми важко спорить,
бо має думку він свою.
Йому не встигнеш слово мовить,
а він мерщій тобі – статтю…
03.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663541
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.05.2016
Розумні дурні бал не правлять,
а може в тому є і сила…
Як моя мама говорила –
Горбатого могила справить.
01.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663356
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 02.05.2016
Ростуть кульбаби на городі
вздовж стежки, що веде у даль.
Вони, немов дівоча врода –
безмежна радість і печаль…
А далі Вовча тихо в‘ється,
дола віраж за віражем.
В Обрив крутий все хвиля б‘ється
і берег ріже мов ножем.
Обабіч килим, весь строкатий,
і дуже хочеться мені –
радіти, думати, писати
на цім життєвім полотні.
01.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663355
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.05.2016