| Сторінки (25/2408): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Господнє хрещення – це міф,
хоча й тисячолітній;
його не знав сармат і скіф,
чи половець самітній.
Ми пам‘ятаєм чудака,
що все махав руками,
феномен мага Чумака –
заряд води банками.
Цілющі якості води
у кожен день незмінні,
то все придумали жиди
про цінності нетлінні.
Не довели б нас до біди
оті христини слова,
нема різниці для води –
йорданська чи дніпрова.
Тоді чому ж уперто ми
щоразу ще спросонку,
в морози посеред зими
шугаем в ополонку?!
Моя позиція тверда,
омита древнім хистом –
очистить душу не вода,
бажання бути чистим.
19.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011903649
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713103
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.01.2017
[i]Якщо я подобаюсь Путіну, то це потрібно
розглядати, як актив, а не пасив…
(із заяви Дональда Трампа)
[/i]
Суспільство захворіло – очевидно!
Про це кричить усе в останній рік.
В кінці тунелю світла геть не видно,
почався з воєн двадцять перший вік.
Скажений карлик тягне світ у прірву,
позбавитись народ не взмозі шор.
Євросоюз невпинно суне в вирву –
теракти, бреґзит, потяг до офшор…
Ще й клоуна обрали президентом
у США – перевернувся білий світ!
Це вбило віру в багатьох дощенту,
відкинуло назад на сотню літ.
У пірровій тій, дивній перемозі
знайшли спецслужби підступи Москви.
Всесвітній хаос близько, на порозі!
Я впевнений у цьому. Ну, а ви?
„Недопалок“ радіє, компліменти
він сипле Трампу мало не щодня.
Бо виродку вже нові аргументи
підкинула з Америки „рідня“.
А Дональд що ж? Звичайно, в тому ж дусі –
сентенції він світу роздає.
Віднині міжнародні „мусі-пусі“
у свій актив цинічно додає.
Для мене геть різниці не існує,
активний чи пасивний педераст.
Куди ж суспільство світове прямує,
такий як в нім керує федераст?!.
січень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011800449
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712892
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2017
Все, що сказати хочу, я пишу,
свої думки паперу довіряю.
Поезією віднедавна я дишу,
бо іншого шляху уже не знаю.
Цю решту шляху хочу так пройти,
щоб не хотілось знову повернутись,
не перейматись про другі світи,
а наостанок тільки посміхнутись.
17.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011704307
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712891
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.01.2017
Помер начальник. Цвинтар, панахида…
В житті небіжчик був порядна гнида,
та про покійників, а це існує строго,
говорять добре… Ну, або нічого.
Промови заморилися чекати,
пора у землю з шефом гріб спускати…
І тут колега каже, – Час марнуєм.
Давайте просто мовчки… потанцюєм.
16.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011606467
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2017
На Землю знову я колись вернусь,
як паросток через асфальт проб‘юсь,
Любов нехай панує над Землею,
я вірю, що свого таки доб‘юсь.
Ми переможемо чужих і своїх ланців.
Життя – немов вода в прозорій склянці:
хоч з часом рідини стає все менше,
та будоражать кров все ж дикі танці.
Але воно усе розставить по місцям,
а вірність стане запорукою всім нам.
Нехай це почуття як нитка Аріадни
романтиків завжди приводить в храм!
січень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011605218
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712681
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2017
Щастям, люди, щастям дорожіть!
Помічайте, мрійте, бережіть
сонця промені у світанковий час,
бо вони лише для вас, для вас, для вас!
Якщо ж казкове чудо пропустити,
тоді на білім світі як нам жити?!
Усе, що мимо серця пролетіло,
назавжди віхола вкриває біла.
Трепетне коли почуєш слово –
радуйся, не вимагай другого.
Не спіши і час не підганяй,
порадій, полинь за виднокрай.
Скільки пісні випало тривати?
Вже давно пішла на небо мати,
лист спадає під могутній в‘яз...
Та чи ж буде все те сотні раз?!
В сутінках палахкотить у вічі
стрій тополь, немов вечірні свічі.
Насолоджуйся, постій і помовчи,
як заповнити вже пустку нічим.
Грім гримить, немовби канонада,
дощ періщить по верхівках саду.
Душу що теплом не зігріває,
облетить додолу листопадом.
Хворі й суперечності облиште,
ви на потім все оте залиште.
Постарайтесь в цей нелегкий час,
щоб вони не хвилювали вас.
Вслід бубнять хай скептики уперті,
не губись в життєвій круговерті.
Радощів, ну як там не крути,
злим очам, хоч лопни, – не знайти!
Добрих і привітливих очей
не торкають заздрощі і муки.
Радість вам сама простягне руки
і вантаж спаде з сумних плечей.
Хто красу розгледить у звичайнім,
в ручаї розлив побачить рік.
Хто радіти вміє, як востаннє –
дійсно той щасливим буде вік.
Хай співає птах над головою,
ліс квітує і волошки в житі.
Не дружіть з проклятою журбою.
Щастям, люди, завжди дорожіте!
Щастям, люди, завжди дорожіть!
Помічайте щастя кожну мить:
ранки, зорі, роси, весен час.
Радуйтесь, цінуйте – все для вас.
16.01.2017
[i]* За мотивами твору Едуарда Асадова „Дорожите счастьем, дорожите!“
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011604752
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712467
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2017
Сьогодні сина проводжаю на чужину,
в краї далекі їде старший працювать.
На заробітки, бо удома копійчину
вже зовсім тяжко стало зароблять.
Так, саме заробити, а не вкрасти,
не шельмувати чи народ дурить.
Бо крадії і шельми всі у власті,
нестерпно стало в ріднім краї жить.
Не знайдеш більше, обійди півсвіту,
країни, де ще люди так живуть.
Кому потрібен фах, твоя освіта,
коли не вмієш задницю лизнуть.
Добилися ми волі і свободи,
уперто пнемся в європейські двері.
Та то лиш обіцянки для народу,
цяцянки для блаженних на папері.
Країну можновладці осідлали,
народ її вже ставлять на коліна.
Свободи наші і права попрали
і роблять все, що заманеться з ними.
Хто ж захистить усіх нас, люди бідні,
хто наведе порядок в рідній хаті?
Чи дочекаємось часів, що всі свобідні
поїдуть на чужину працювати?!
16.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011601110
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712445
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.01.2017
Життя мінливе як зимовий день –
ще зранку сонце, та сльота надвечір.
У метушні турбот не до пісень,
не помічаємо ми очевидні речі.
Мелькають миті, місяці, роки…
Як мало ціним все, що нам дається.
Немов попереду у нас іще віки,
немов минуле знову повернеться.
Неначе можна поміняти все,
всі помилки і похибки поправить.
Та течія ріки життя несе
туди, де вічність завжди балом править.
Немовби все можливо позабуть
й почати зранку прожите спочатку,
а в серце втрачене кохання повернуть,
як одягти в мороз свої пальчатки.
Немовби варто лише побажать
і барвами веселки все засяє
та врунами укриє сіножать,
і все потоне в веснянім розмаї.
Невідворотно все ж настане час,
коли ми зрозуміємо – все тлінне.
Життя у решті-решт навчає нас –
воно коротке, надто швидкоплинне.
Важливо зберігати і цінить
все те, що Небесами нам дається.
Життя тендітне мов тоненька нить,
а там, де тонко, зазвичай, і рветься.
Тож пийте, друзі, божий дар щодня,
хай вкриє всіх нас щастя покривало.
Щоб не блукати лабіринтом навмання,
щоб вдома воно завжди нас чекало.
15.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011506718
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712326
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2017
Бажаю, щоб усі… подохли:
хапуги, злидні, брехуни…
і щоб навіки вмить заглохли
у їхніх грудях „двигуни“.
Бажаю, щоб усі… сконали:
зажери, свині, все сміття,
а добрі люди – щоб не мали
до того жаху вороття.
За це зі смаком, як годиться,
я вип‘ю келих коньяку,
а якби знав, що те здійсниться –
то навіть склянку миш‘яку!
12.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011207175
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2017
Я іду неозорим золотаво-жовтим полем,
безмежним ланом шовковистої пшениці.
Повільно ступаю колосистим збіжжям,
що м‘яко стелиться під обважнілі ноги
і переливається у променях вже зчервонілого Сонця
міріадами хвиль аж до небосхилу.
Іду на захід, на захід свого життя,
на зустріч з тими, кого любив весь цей час,
назустріч своїй долі,
до її останньої межі – у вічність.
08.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117010810344
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710971
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2017
Я їду додому живий
з війни, із Донбасу, зі Сходу.
Хоча вже і не молодий,
ходив захищати свободу.
Я їду додому живий,
де діти, батьки і дружина.
Дім змалечку рідний там мій,
моя там мала батьківщина.
Я їду додому живий,
хоч ниють загоєні рани,
і вірю, що мир дорогий
здобудемо пізно чи рано.
Я їду додому живий,
привітно всміхаються люди.
В півсотні я ще молодий
і радість наповнює груди!
28.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116122804471
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708934
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.12.2016
Засоловів сніжком зимовий ранок
і морозцем підтягує світанок.
Над річкою пливе густий серпанок,
відкрию двері і ступлю на ганок.
Не видко горобців, ще сплять синиці,
не чути голосів другої птиці.
Лиш піднялися спозаранку, на зорі,
і глодом ласують яскраві снігурі.
Кінця черговий добігає рік…
Яким він буде двадцять перший вік?
Ніхто цього не зна і я не знаю,
але непросто буде… Так гадаю.
27.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116122704584
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708772
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.12.2016
Розбився „Туполєв“ над морем
із невідомої причини.
Здавалося б велике горе,
із сотню чоловік почило.
Ансамбль славетний, пісні й танцю,
в Алеппо вилетів на свято.
Російських привітать засранців
і дух загарбникам підняти.
Мистецтвом щоб насолодившись,
з новими силами ті звірі
бомбили, Асадом прикрившись,
лікарні й школи, ніби в тирі.
Та не судилось, слава Богу,
здійснитись шабашу в Різдво.
Він іншу визначив дорогу
утратившим людське єство.
Не міг Господь те допустити –
пісні і танці на костях.
Не мають права в світі жити
всі, хто втрачає совість й страх.
25.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116122511579
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708521
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2016
Життя прекрасне, лиш збігає без зупинку.
Як пізно інколи кохання нас знаходить…
Ось друг у мене покохав вже літню жінку,
а насолодитись любов‘ю не виходить.
Не вистачає часу всьому дати раду,
як сонце взимку, промінцем ковзнувши.
Що знову юність повертається – неправда,
не подолати прірву, двічі відштовхнувшись.
А тому нині два життя – уже на двох
і жодних сподівань чи зайвих обіцянок.
Та все ж безмежно я радію за обох,
що не злякались закохатись наостанок.
24.12.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Андрія Дементьєва „Позднее счастье“.
Андрей Дементьев
ПОЗДНЕЕ СЧАСТЬЕ
Прекрасна жизнь,
Но слишком коротка,
Как поздно нас порой любовь находит.
Вот к другу моему издалека
Пришла любовь,
А годы на исходе.
И жизни не хватило на неё,
Как солнца — зимам,
Соловьям — черемух.
Что юность возвращается
Враньё!
Не перепрыгнуть пропасть
В два приёма.
А потому
Две жизни на двоих.
И никаких надежд и обещаний.
И всё-таки я радуюсь за них.
Влюбившихся друг в друга
На прощанье.
1975
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116122407933
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708276
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.12.2016
Жив так, що нібито й не жив,
все будував на завтра плани…
Отак весь вік і пролетів,
майнув в минуле окаянний.
Що залишу нащадкам я,
що після себе людям лишу?
Могуче слово бунтаря
чи цілковиту, мертву тишу?..
Та опановуючи суть,
усе частіше, бідний люде,
мене вагання все ж беруть –
чи взагалі те завтра буде…
грудень 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116122407746
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708274
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2016
Ну ось і все – кричати можна вже „віват“!
Добили остаточно й банківську систему.
Якщо держава відбирає банк Приват,
то його функції під силу лиш гРошену…
19.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116121905608
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707389
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.12.2016
Не бачили давно скрутних часів
і для країни це критичні роки…
Ми за межею бідності усі,
та з багатьма – по різні її боки…
19.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116121905352
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2016
Себе зламати зможе, ой, не кожен,
як написати дійсно гарні вірші.
Якщо ж себе переломити зможеш –
мов сірники ламати будеш інших.
02.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120204353
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706893
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2016
Сексуальність пре із Люби,
на мармизі – губи-труби.
Вся красива, як Мадонна:
два бідони силікону,
ззаду припічок в дівиці –
накладні ерзац-сідниці.
А підбори в лабутенів –
в землю ввіткнуті антени.
Ще й скирта на голові…
Ой, життя… Ой, селяві…
03.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120406425
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706891
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.12.2016
Вино було супутником людей завжди
в часи веселощів і в час гіркої скрути.
Вино не допоможе істину знайти,
воно про неї допоможе лиш забути.
грудень 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120406470
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706645
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.12.2016
До побачення, мій друже. Прощавай.
Сумувати гірко підожди.
Ця розлука – зустрічам не край.
Милий мій, ти в серці назавжди.
На добраніч. Без руки, без слова…
Не сумуй і брови не печаль.
Помирати в цім житті не ново,
як не ново жити й линуть вдаль.
грудень 2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Сергія Єсеніна „До свиданья, друг мой, до свиданья“.
Сергей Есенин
До свиданья, друг мой, до свиданья.
Милый мой, ты у меня в груди.
Предназначенное расставанье
Обещает встречу впереди.
До свиданья, друг мой, без руки, без слова,
Не грусти и не печаль бровей,-
В этой жизни умирать не ново,
Но и жить, конечно, не новей.
1925
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116121004658
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706643
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.12.2016
Рішучий крок зробили ми в Європу! –
читаєм знов у черговому звіті.
Податки і тарифи…, ну їх в _опу,
а зарплатня – одна з найнижчих в світі…
Настав небачений розгул свободи,
чергове рішення із „шостої палати“:
підвищення поборів із народу –
цинічно зветься збільшенням зарплати!..
11.12.2016
http://iamir.info/47483-tramp-obvinil-ukrainskuju-vlast-v-genocide-sobstvennogo-naroda
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116121200246
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706502
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.12.2016
Питання совісті одвічно непросте,
воно з людських джерел бере своє начало.
Чи ж може втратити якась особа те,
чого вона ще з малечку не мала?..
13.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116121305342
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706500
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.12.2016
- Що відбувається в світі?
- А просто зима.
- Просто зима, Ви гадаєте?
- Так, я гадаю.
Я самотужки, як вмію, стежки прокладаю
в ваші ще сонні будинки, крізь сніг і туман.
- Що ж за усім цим настане?
- Настане трісќун.
- Січень настане, вважаєте Ви?
- Так, вважаю.
Я вже давно білосніжну цю книгу читаю:
пр́осинець, сн́іжень, а ще лютов́ій і щип́ун.
- Чим же закінчиться все?
- А прийде снігоѓон.
- Буде красн́ець, Ви упевнені?
- Так, неодмінно.
Я переконаний, що у діброві привітно,
дзвінко звучатиме скоро шпаків баритон.
- Що ж постає за усім цим?
- Потрібно всім жить.
Шити весняні платт́я й сарафа́ни із ситцю.
- Як ви гадаєте, буде оте все носиться?
- Я переконаний – все необхідно те шить.
Шити потрібно, зима все рівно пролетить,
скільки б мороз не тріщав і метіль не кружляла.
Тому з нагоди цього новорічного балу,
мила, дозвольте мерщій Вас в танок запросить.
Місяць сріблястий, мов з́абавка для дітвори
і машкар́а карнавальна мелькає довкола.
Вальс уже лине, прошу Вас, пан́янко, у коло
і – раз-два-три, раз-два-три, раз-два-три, раз-два-три!..
12.12.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Юрія Левітанського „Диалог у новогодней елки“.
Юрий Левитанский
— Что происходит на свете? — А просто зима
— Просто зима, полагаете вы? — Полагаю.
Я ведь и сам, как умею, следы пролагаю
в ваши уснувшие ранней порою дома.
— Что же за всем этим будет? — А будет январь,
— Будет январь, вы считаете? — Да, я считаю.
Я ведь давно эту белую книгу читаю,
этот, с картинками вьюги, старинный букварь.
— Чем же все это окончится? — Будет апрель.
— Будет апрель, вы уверены? — Да, я уверен.
Я уже слышал, и слух этот мною проверен,
будто бы в роще сегодня звенела свирель.
— Что же из этого следует? — Следует жить,
шить сарафаны и легкие платья из ситца.
— Вы полагаете, все это будет носиться?
— Я полагаю, что все это следует шить.
Следует шить, ибо, сколько вьюгё не кружить,
нёдолговечны ее кабала и опала.
Так разрешите же в честь новогоднего бала
руку на танец, сударыня, вам предложить!
Месяц серебряный, шар со свечою внутри
и карнавальные маски — по кругу, по кругу.
Вальс начинается. Дайте ж, сударыня руку,
и — раз-два-три, раз-два-три,
раз-два-три, раз-два-три!..
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116121207058
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706265
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.12.2016
Нас знову розділила пізня осінь,
осіннє золото, черлений клена лист.
Сталеві фарби замінили просинь
в низькому небі. Чути вітру свист.
Та не боюсь холодного я вітру,
що з хугою у танці вічно спорить.
Зі скла в салоні лише іній витру
і несподівано для всіх гайну на море.
Покрилось воно ковдрою із піни,
та чомусь я не бачу Афродіти.
Чи взимку заховатися за стіни
воліє красота усього світу?
Хай упадуть у воду небеса.
Хто переможе в цім одвічнім спорі?
Зимою в моря є своя краса,
знайшло домівку все прекрасне в морі.
Нехай говорять: взимку – не сезон,
що краще з лижами поїхати у гори.
Я лину думкою завжди за горизонт,
туди, де хвилі в берег котить море!
01.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120106214
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706264
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.12.2016
Коли пускаєш стріли все забувши,
не виключай ніколи, сучий сину,
що земну кулю згодом обігнувши,
ті можуть влучить прямо тобі в спину…
02.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120204137
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706087
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2016
Прозорий одяг на Каменських весь блищить,
ліф Насті витворяє неймовірні речі -
так тягне вгору її груди, аж тріщить,
що штучні перси заміняють дівці плечі.
03.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120406560
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706086
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.12.2016
Я хотіла вплести в сірих буднів узор – позолоту,
намагалась у сутінках щастя хоч крихту знайти.
Та воно не знайшлось, переплутало мабуть ворота,
оминуло мій двір, побрело в інший бік назавжди.
За вікном сіє дощ й доливає у серце печалі.
Як гвіздки, за тобою він сум забиває в газон.
Без надії й жалю мрії всі ми свої розіп‘яли
і посіяли в душах самотності вічний сезон.
Тоді трапилось що, нам ніхто і нічого не скаже.
Хто правий, а хто ні – я нізащо судить не берусь,
бо пуста маячня моє літо уже не розваже
і без ласки твоєї можливо я все ж обійдусь.
Воскресити любов навіть в Бога не вистачить сили.
Як душа відболить, хоч гукай там уже, не гукай…
Ой ти, осінь моя, відшукай, де подівся мій милий!
Обернула розлука у пекло наш втрачений рай…
05.12.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Ірини Істоміної „Я хотела вплести в серых будней узор позолоту..“
Я хотела вплести в серых будней узор позолоту..
Заплутавшее счастье пыталась в потёмках найти.
Но оно не нашлось. Перепутало видимо что-то,
и без компаса чувств, может, попросту сбилось с пути.
А за окнами дождь – неотъемлемый спутник печали …
Он тоску по тебе, словно гвозди, вбивает в газон.
Как безжалостно мы все мечты и надежды распяли,
поселяя в сердца одиночества вечный сезон.
Что случилось тогда, нам никто не ответит на это.
Кто был прав, кто не прав - ни судить, ни рядить не берусь.
В жёлто-дымном бреду догорает ушедшее лето,
и без ласки его я, наверно, уже обойдусь.
Ведь любовь воскресить, - говорят и Всевышний не властен.
….Отболеет душа, ну а там уж зови – не зови…
Ах, ты, осень моя, не ищи заплутавшее счастье,
оказалась разлука намного сильнее любви.
© Copyright: Ирина Истомина, 2013
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120503463
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2016
По полю їхала бідарка,
за кучера сидів Петрарка.
Я вкляк, аж очі враз протер…
Ну, слава Богу, то Вольтер!
06.12.2017
[i]* В зв'язку неоднократними пропозиціями Олекси Удайка зайнятися перекладами Петрарки і Вольтера[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120608173
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705892
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.12.2016
Болить!..
Серце нестерпно болить!
Ще мить…
й птахом у небо злетить.
Не спить…
розум удень і вночі.
Горить…
вогник моєї свічі.
Сніжить,
все огортає туман.
Біжить
поряд біда і обман.
Життя
стрімко стікає в пісок.
Буття
випило весь уже сок.
Ще раз…
стріну старий новий рік.
Вже час…,
колом замкнувся цей вік.
Зима…,
краю брехні тій нема.
Німа…
все накриває пітьма…
07.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120703752
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705709
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2016
Нехай нестерпним день цей був до сліз,
весь сповнений дошкульної печалі.
Цілунок твій і кіс духмяний ліс
вночі мене зі спочивом чекали.
Хай злого дня безжалісний пожар
палив без міри у життя довіру.
Твої долоні, благодатний дар,
мені вночі вертали в завтра віру.
І хай весь світ у марній боротьбі
тік в забутті від альфи до омеги.
Сріблясто чари сипали мені
твої блаженні руки-обереги.
грудень 2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Еріх Марія Ремарк „Пускай был день мучителен до слёз“.
Эрих Мария Ремарк
Пускай был день мучителен до слёз,
Исполненный язвительной печали.-
Твой поцелуй и аромат волос
Меня в ночи отдохновеньем ждали.
Пусть злого дня безжалостный пожар
Во мне доверье к жизни жег без меры-
Твоя ладонь, как благодатный дар,
Мне ночью возвращала скрепы веры.
И пусть весь мир, с бессмысленной борьбой,
От альфы до омеги тек в забвенье-
Серебряно парило надо мной
Твоих блаженных рук успокоенье.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120907667
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2016
Уже несила популістів слухати тиради
про незалежність, мир, безвіз, свободу…
Чиновники повинні жити на одну зарплату,
яка залежить від добробуту народу.
08.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120805938
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705609
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2016
Не зміряєш любов одним лиш часом,
та кажуть, що з роками вона кріпне.
Якщо прожити років тридцять разом,
можливо знову та любов розквітне.
Розквітне те, що звичкою вже зветься,
що з серця перейшло повільно в душу.
Те, що теплом морозним днем озветься,
приємно вразить чи хоча б зворушить.
Любов – завжди надійні, сильні плечі,
що все життя тримають на плаву.
А ще – розважливі і мудрі речі,
у снах та роздумах і навіть наяву.
Любов – це завжди щастя й горе навпіл,
одна дорога разом, до кінця.
Любов – це гострий кут й пологий нахил,
і в унісон співаючі серця.
08.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120810527
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2016
Поганих у людей удосталь рис:
брехливість, дурість, жадібність чи страх…
З дитинства не люблю шакалів й крис,
а особливо, коли ті на двох ногах…
07.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120704276
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705371
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.12.2016
В‘ється, ніби змійка, русло лиш від річки,
а була ж бурхлива, велична Ріка.
Висохли озерця, згинули потічки…
Що чека Карпати? Доля нелегка…
Нижчі стали гори, різко полисіли,
бо дзвенять сокири і ревуть пилки.
То красу Вітчизни, легені країни
звірі розривають на дрібні шматки.
Що чекає Неньку, рідну Україну?
Чи проб‘ється завтра крізь вогонь і дим?
Чи ж не вбережемо квітнувшу країну?
Що ми скажем, люди, правнукам своїм?!.
Що ми скажем дітям, що ми скажем внукам?
Чом не боронили свій зелений дім?!
Чи ми безголові, чи зовсім безрукі,
що відпір не можем дати звірям тим?!.
Змійками зів‘ються спомини про річку,
довго жить накаже не одна ріка.
Висохнуть озера, пропадуть потічки,
якщо будем, браття, й далі так чекать…
07.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120705420
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705369
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2016
На базарі, в молодиці, вибирав я биту птицю.
Розіклала продавщиця тую птицю на полиці.
Файна жінка, наче киця чи зі сходу танцівниця.
Все у неї як годиться, а навколо – ласі лиця…
З-під короткої спідниці визирали дві сідниці –
вистачало у дівиці глядачів на її циці!
Прицінився, добра птиця, та ще краща – молодиця.
Пишногруда, круглолиця, все у неї аж іскриться:
вихваляє, веселиться, реагує на дурниці…
Доторкнувся до сідниці, та отримав враз по пиці.
Іскри сипали зіниці, що топили навіть крицю!
Хоч на вигляд полуниця – не проста вона синиця…
Та весела працівниця, ой скажу вам – бита птиця!
06.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120605134
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2016
Англійська! Задарма!! За дві години!!!
Кричить реклама на білбордах України.
Спішіть, бо лише ми і лиш у нас,
заморській мові враз научать вас!
Одне додати, друзі, тільки треба
для тих, у кого в мові є потреба,
щоб ви свідомо вклались у ті строки,
що безкоштовні лише перші два уроки.
А ще учитися по дві години в день
на протязі як мінімум двох років…
06.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120609119
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705188
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.12.2016
Своїх ви не ховайте почуттів,
якщо вони до того ще й хороші.
А щирих – не ховайте й поготів,
бо їх не купиш ні за які гроші.
Нехай вони хлюпочуть як вода
чи квітами із ваших вуст струмують.
Не вистачає квітів? Не біда –
у справах ваших хай вони квітують!
Хай погляд ваш завжди мов блиск зірок
несе в собі тепло, яскраве світло,
щоб кожне ваше слово, кожен крок
перевертали світ, кохання квітло.
Із нього починається усе,
нічого не буває без любові.
Вона на крилах кожного несе,
за хмари підіймає знову й знову!
Вона – душі то лет і серця спів.
Любов – блаженство і безсонні ночі
а то наповнені сльозами карі очі.
Живіть, кохайте, не стидайтесь слів,
своїх ви не ховайте почуттів!
05.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120507092
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2016
Вже й незабаром новорічне торжество!..
Що ж дарувати чоловіку на Різдво?
Який йому купити знову дар,
коли шкарпеток в нього вже сім пар?..
Відновлені кінці свого волосся
чи віял накладних густе колосся?
Поголені гладенько стрункі ніжки,
з невбитого ведмедя шкіри віжки?
Пострижену по новій моді „кицьку“,
а разом з нею ліву й праву цицьку?
Щоб не глумився над вчорашнім супом,
оновлену від ліпосакцій дупу!
А заодно нагайку і кайданки,
не забував щоб закривать фіранки!
Що ж дарувати в новорічному аспекті?
А може все перераховане в комплекті?..
05.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120507493
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704996
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.12.2016
Вовків бояться, левів чи гадюку,
ще крокодила і медуз горгон,
та жаба найстрашніша з них звірюка –
вдушила люду не один мільйон.
29.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112910272
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016
А на останок я скажу:
прощай, назад не повертайся!
Ти перейшла свою межу –
тому дарма уже не кайся.
Як я любив! Боготворив
тебе одну у всьому світі.
Я полюбив й перетворив
наші життя в кохання миті.
А на останок я скажу…
Життя летить дощем в пісок,
іще пишу, та мерзнуть руки.
Рідкою зграйкою в лісок
втекли п‘янкі слова і звуки…
А на останок я скажу:
Прощай. Любить не зарікайся
і марно спокою межу
уже здолати не старайся.
Так наостанок я скажу…
29.11.2016
* За мотивами твору Бели Ахмадуліної „А напоследок я скажу“.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112912041
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2016
Ще тільки, тільки розпочався місяць грудень,
а вже сім тисяч вбивств навмисних в цьому році.
Клянуться охоронці права, б‘ються в груди:
розкрити – справа честі. Так на кожнім кроці…
Страшний розгул правопорядку у державі:
карають сірих кардиналів, бізнесменів,
вбивають журналістів, чесних і лукавих,
ворів в законі, вбивць і навіть суперменів.
Розстрілюють, мордують дико, розпинають
вночі на сходах, у під‘їздах й нітелень…
Стріляють снайпери, гранати підривають,
в авто, на цвинтарі, увечері і вдень.
Пани, що сталося? Чому ж таких моментів
побільшало останнім часом в нашім краї?
Може, що вбивств розкрито десять лиш процентів,
а вироків для кілерів практично не буває?..
Та марнослівство це – скажу вам, добрі люди,
і слова доброго всі факти не вартують.
Було так, є і безсумнівно далі буде
допоки всюди й всім замовники керують!..
03.12.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704654
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.12.2016
Не квапся гірко перейматися судьбою,
нещасну долю лаяти зажди.
Лиш досягнувши у душі спокою,
себе ти застрахуєш від біди.
Як в мирі й злагоді ти заживеш з собою –
щасливим будеш, вір мені, завжди!
04.12.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704653
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2016
Відповідати на добро добром
нормально, це зрідні десь божій милості.
Коли ж до вас приходять вже зі злом –
відповідайте в цьому разі справедливістю!
29.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112903953
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704414
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2016
Ви мрієте суттєво похудіти?
Вам заважають зайві кілограми?
Не відаєте, що і як робити?
Не бачу в цім ніякої я драми.
Не треба бігти, штангу підіймати,
уперто тиснути педалі тренажера.
Ефект стовідсотковий буде мати
останній, безнадійний ненажера.
За місяць щоб змогли ви похудіти,
всього потрібен в день стакан води!..
Та кожний раз його потрібно пити
за три декади строго до їди!
29.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112907704
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2016
Їх убивали підло, поодинці,
але та смерть була не випадкова –
лише за те, що родом українці,
за наші древні звичаї і мову!
Згас Симоненко ніби та свіча,
бо на заваді стало його слово –
вмер від побоїв ката-палача,
а людям правлять – мовби випадково!
Як тільки піднялася в них рука
на те криваве і страшне паскудство?
Повісили скоти Івасюка
й кивають на банальне самогубство!
Загинув Стус в гулазьких таборах
за Україну-неньку, її долю.
Кати звіріли, та ховали страх,
бо не змогли його зламати волю!
Минуло все, пройшли значні часи,
але того не можна забувати,
бо краєм знову бродять дикі пси
і поодинці нас продовжують вбивати.
Скажіть лише, добродії, кому
смерть знадобилась В‘ячеслава Чорновола?
Не важко здогадатися, чому
та ДТП була як випадкова!
А де взялись оті скажені пси,
ті люті, кровожерливі шакали?!
Здавалося б уже пройшли часи,
коли за слово правди убивали…
Чому загинув Ігор Білозір,
який співав пісні на рідній мові?
Митця загриз черговий хижий звір
у серці України… Так, у Львові!
А згодом хто віддав команду „Фас“
Гонгадзе вбити? Також всім відомо.
Та до сих пір за дурнів мають нас –
суспільству брешуть нагло і свідомо.
В Одесі знов убили юнака.
Кого за душу звістка зачепила?
Максима Чайку люта смерть така
теж випадково, в двадцять, підкосила?!
Убили підло хлопця лиш за те,
що палко вболівав за Україну.
Кати любові почуття святе
йому безвинному поставили в провину.
І наостанок ДТП візьму,
щоб завершить картину цього ладу –
звели зі світу співака Кузьму,
що викривав в піснях злочинну владу!
Що ж за таку державу бідним нам
вдалось за чверть століття збудувати,
що дозволяє тим скаженим псам
нас поодинці, вибірково, убивати?!
І на чиїй сторожі оті пси,
хто визначає кожну їхню жертву?
Ще не настали мабуть ті часи,
коли природно кожен може вмерти…
Тож не мовчи, народе, загризуть,
найбільшу палю виламай із тину –
без нас з тобою псів не розженуть,
ніхто крім нас не звільнить Україну!
осінь 2016
[i]* За мотивами твору без назви невідомого автора.
[/i]
http://politinfo.com.ua/staty/6616-nas-ubyvayut-poodyntsi-duzhe-sylnyj-virsh-bery-sobi.html
http://moyaukraine.livejournal.com/654439.html
21.06.2020: Висловлюю щиру вдячність пану Дмитру Кібичу за надану інформацію стосовно авторства Мирослава Вересюка відносно вірша "Без нас не звільнять Україну!", який став предметом цього переспіву.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120208960
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2016
В природі менше й менше диких коней,
бо вершників „добіса“ розвелось.
[i]Вуздечок[/i] й [i]с́ідел[/i] ті тримають тони,
скотинку вгледять й чуєш: „Кось-кось-кось!..“
В них [i]присішки, черкоти і зубела[/i]…
[i]Принукують [/i]конячку до сідла.
Ех, [i]в‘йокнуть[/i] би [i]лікбезом[/i] по „губелах“,
щоб зрозумілою говірка їх була.
Повсюди ренесанс, ампір, бароко,
життя перетворилося в паркур.
Як наслідок, куди не кинеш оком –
один [i]лямур,[/i] тужур, бонжур, [i]конкур[/i]…
[i]Нештепне[/i] серце враз закалатає,
та й кинеться кобилою в [i]конкур[/i].
У [i]недотеп[/i] і [i]дурників[/i] співає
воно також оте чуже [i]L’Amour![/i]
Неждано у [i]жокея[/i] десь [i]умілість[/i]
взялась у подоланні кучугур,
коли йому з небес, як [i]Божа милість[/i],
на голову звалилась враз [i]L’Amour!
[/i]
Тут [i]ніжність[/i] задушила підлу [i]хтивість[/i],
упала на коліна [i]висота[/i].
Рети́вість вмить перемогла спеси́вість.
Заїздила ж усіх їх [i]красота[/i]…
01.12.2016
[i]* Пародія на твір Олекси Удайка „L’Amour“: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120112032
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704210
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.12.2016
Останній день сьогодні листопада
і осені останній в році день.
Останній лист з дерев повільно пада
і наїжачився старий, трухлявий пень.
Осінні промені нетеплого вже сонця
несміло визирають з-за хмарин.
Бездомний кіт ще гріється в сторонці,
йому стрімкий байдужий часу плин.
Та завтра вже зима затрусить снігом
сади і парки ніби із перин.
Я силюсь встигнути за часу бігом.
Чи довго ще триватиме екстрим?..
30.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120100493
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704003
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2016
Із вечоринки жінка повернулась,
на циферблаті запівнічний час.
Лише на ліжку все-таки роззулась,
а від піке коханий її спас.
Вертілася, а то води просила,
ходила кілька раз у туалет…
Нарешті піднялась і в ліжку сіла,
почувши мухи реактивний лет.
– Ой, звідки вона, Васю? Уся біла…
А може коньячку ще? По ковточку…
– Та спи! З тобою з бару прилетіла
і одягла уже нічну сорочку.
листопад 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112804318
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2016
У керівництві є своє начало,
керівником в житті не кожний може стати,
бо керувати завше означало –
спеціалістам працювать не заважати!
25.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112600170
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703769
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.11.2016
Синій вечір, раннє літо, зупинився час.
Випускний, усюди квіти, плавно лине вальс.
В ньому смуток і зітхання, ще й розбіг доріг.
В нім юнацькі сподівання і шкільний поріг.
Десять років відучились, ніби й не було.
Враз дитинство розлетілось, як об камінь скло.
Завтра юність нас чекає, нові відчуття.
Новий розділ відкриває книга нам "Життя".
За собою двері школи тихо зачиню
й запрошу на вальс, у коло, лиш тебе одну.
Будуть радощі і горе, щирі почуття.
Буде щастя ціле море й пізні каяття.
За вікном червневий вечір, йде з акацій сніг.
На твої дівочі плечі він фатою ліг.
В синім вальсі, танці звершень, я тебе кружу.
І в житті сьогодні вперше, що люблю скажу.
Чом же сумно так на серці, чом душа щемить?
Очі чом твої, як скельця? В них сльоза бринить…
У дитинство нам немає більше вороття.
Синім вальсом запливаєм ми в нове життя.
листопад 2016
[i]* За мотивами пісні „Шкільний бал“ на слова П. Леонідова.
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112711622
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2016
Сказав: „Не лаятимуся“, немов задув свічу,
й нова позиція для спілкування враз готова.
Вже другий тиждень все ходжу, мовчу,
бо я ж таки хазяїн свого слова!..
29.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112903674
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703567
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.11.2016
Садок марніє коло хати,
замовкнув жайвір угорі,
похнюпились старі дівчата,
розбіглися плугатарі…
Село вмирає потихеньку,
бо молоді біжать в міста,
лишаються лише старенькі,
та їхня доля непроста.
Дощі дорогу розмочили,
пішла сердешна в небуття.
У бричку запрягти б кобилу –
порвали ферму на шмаття…
Давно усіх корів із кіньми
в район звезли на ковбасу,
лиш дід Свирид блукає тінню,
шукаючи свою козу.
Сільмаг старенький похилився,
закритий років сім тому,
бо дах у зливу обвалився.
Село крокує у пітьму…
Вовки в будівлі клубу виють,
що вже без вікон, без дверей.
Поглянеш – серце бідне ниє
від болю за сільських людей.
Що стало з благодатним краєм,
а може з нашими людьми?
Кого у владу обираєм,
хто виведе нас із пітьми?!
Ох, скільки їх було вже, брате,
народу непотрібних влад…
Пора самим за себе дбати
і навести в країні лад!
28.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112805102
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2016
В переконаннях я затятий холостяк,
мене вже безлад існування не турбує.
Потребу в прибиранні має лиш дурак,
а геній же над хаосом панує!
28.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112803829
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703389
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.11.2016
Зійду із потяга на станції далекій
і кинусь у нескошену траву.
Над головою пролетять лелеки,
безмежно радий, що у краї цім живу.
Босоніж бігтиму, хай сили не покинуть,
удалечінь, за обрій-небокрай.
Аж доки не побачу ту хатину,
котра для мене стала більш, ніж рай.
Вклонюся до землі старим тополям,
що бачили мене ще немовлям.
Взяла початок тут мінлива доля,
тут вчився я радіти солов‘ям.
Пройдуся садом та попід горою,
де хвоєю ще зеленіє ліс.
Матусю пригадаю молодою
і серце стисне спогад той до сліз.
Спущусь до річки, ноги намочу,
загляну крадькома за верболози.
Все, як колись. Присяду, помовчу
та пригадаю радощі і грози.
Село, моя маленька батьківщина,
ти завжди в серці юному живеш.
Тут моя школа, друзі, вся родина
і вдячності моїй немає меж.
27.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112710143
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703388
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.11.2016
Хоч жінка вже у віці, але все ж
приваблива в томливості своїй,
а в чарах – взагалі не знає меж,
як очі її зиркають із-під вій…
Приляже враз – і ніжно, і лукаво,
печаллю страсті манить згаряча.
Душі моїй приємний, ніби слава,
овал її осіннього плеча…
Спів про весну кінчається з роками:
чим ближче старість, тим ясніш стає,
що серцю ближча весен з їх садами
пустинна прохолода осен́ей…
26.11.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Ігоря Сєвєряніна „Зовущаяся грустью“.
Игорь Северянин
Зовущаяся грустью
Как женщина пожившая, но все же
Пленительная в устали своей,
Из алых листьев клена взбила ложе
Та, кто зовется Грустью у людей...
И прилегла — и грешно, и лукаво
Печалью страсти гаснущей влеча.
Необходим душе моей — как слава! —
Изгиб ее осеннего плеча...
Петь о весне смолкаем мы с годами:
Чем ближе к старости, тем все ясней,
Что сердцу ближе весен с их садами
Несытая пустынность осеней...
1926
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112610229
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703166
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.11.2016
Переведи мене через майдан,
через скрутні часи і лихоліття,
крізь війни громадянські і всесвітні.
Звільни, врятуй з полону злих оман.
Переведи мене через майдан,
голодоморів лютих чорні хвилі,
де в тридцять років старці посивілі.
Переведи нас всіх через туман.
Переведи мене через майдан,
через всілякі бурі, злидні, грози,
крізь люту спеку і страшні морози.
Прошу, розвій байдужості дурман.
Переведи мене через майдан,
де сива мати жде одного сина,
та в полі вічно спить її дитина.
Всіх матерів переведи через майдан.
Переведи мене через майдан,
де честь і славу топлять в крові гоїв,
життя кладуть з-за гідності людської,
та знов негідників у владі новий клан.
Переведи мене через майдан,
не доведи, щоб вбили ті країну,
хто люд простий вважає за скотину.
Не дай нам, Боже, ще один майдан!
Переведи нас всіх через майдан,
усіх, хто Україну щиро любить,
а тим, хто нашу землю підло губить,
нехай могилою обернеться майдан!
Переведи нас всіх через обман.
26.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112608269
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703165
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2016
Чи може бути, щоби до чортів
зненацька ангел взяв і залетів?!
Та ще і не утратив свого лику,
а збільшив вже й до того жирну пику!
Мораль проста: хоч як тут не крути,
чорти – вони завжди чорти!..
26.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112600580
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702969
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.11.2016
Як добре без жінок та їх принад,
без сліз „гірких“ і поцілунків всує.
Відверто чесних, милих оченят,
які вам брешуть та іще й ревнують!
Як хороше без сцен тих театральних
і довгих перепалок невпопад.
Без з‘ясувань спізнілих і брутальних,
а також підлих й істеричних зрад.
Як сміхотворна ця безглузда гра,
де програш все, а виграш сущий мізер.
Коли партнерші ваші – шулера,
а вихід з гри дорожчий від круїза.
Як добре із товаришем не раз
сидіть спокійно й смакувати ромом,
пригадуючи з посмішкою час,
коли все те раніш скінчалось громом.
Як мило просинатись одному
в своїм шикарнім холостяцькім домі.
Попити кави, слухати Кузьму
й до вечора скитатись у „рандомі“.
А щоб підсолодити цю „невдачу“,
з її подругою вечірку невелику
провів, застрахувавши вже „на здачу“
звичайне самолюбство чоловіка.
листопад 2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Олександра Вертинського „Без женщин“.
Александр Вертинский
БЕЗ ЖЕНЩИН
Как хорошо без женщины, без фраз,
Без горьких слов и сладких поцелуев,
Без этих милых слишком честных глаз,
Которые вам лгут и вас ещё ревнуют!
Как хорошо без театральных сцен,
Без длинных «благородных» объяснений,
Без этих истерических измен,
Без этих запоздалых сожалений.
И как смешна нелепая игра,
Где проигрыш велик, а выигрыш ничтожен,
Когда партнёры ваши - шулера,
А выход из игры уж невозможен!
Как хорошо с приятелем вдвоём
Сидеть и пить простой шотландский виски
И, улыбаясь, вспоминать о том,
Что с этой дамой вы когда-то были близки.
Как хорошо проснуться одному
В своём весёлом холостяцком «флете»
И знать, что вам не нужно никому
«Давать отчёты» - никому на свете!
А чтобы «проигрыш» немного отыграть,
С её подругою затеять флирт невинный
И как-нибудь уж там «застраховать»
Простое самолюбие мужчины.
1940, Шанхай
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112510655
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702967
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2016
Щоб подружитись треба упізнать
людину з часом, її кращі ниті.
Однак для того, щоб чужими стать,
буває вистачає навіть миті…
24.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112410077
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702787
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2016
Чекав тебе… Годинник плів журливо,
секунди у години, дні у роки…
Ночами чув я голос твій грайливий
й лунали у вітальні твої кроки…
Чекав тебе… Прозорий, світлий, свіжий,
осінній день в повітрі мов повис.
Німа зажура серце давить хижо
й одна сльозинка покотилась вниз.
Ти зрозумій – у цім житті шумливім
з тобою, люба, кожну мить ловлю.
Бо я люблю тебе, моя прекрасна діво,
як щастя, як життя тебе люблю!..
листопад 2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Олексія Апухтіна „Я ждал тебя“.
[/i]
Алексей Апухтин
Я ЖДАЛ ТЕБЯ
Я ждал тебя... Часы ползли уныло,
Как старые, докучные враги...
Всю ночь меня будил твой голос милый
И чьи-то слышались шаги...
Я ждал тебя... Прозрачен, свеж и светел,
Осенний день повеял над землей...
В немой тоске я день прекрасный встретил
Одною жгучею слезой...
Пойми хоть раз, что в этой жизни шумной,
Чтоб быть с тобой, - я каждый миг ловлю,
Что я люблю, люблю тебя безумно...
Как жизнь, как счастье люблю!..
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112504339
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2016
В дебілів повним ходом йдуть жнива,
"цікаво" дуже стало в білім світі жити…
Щоб довести те, що людина ще жива,
її потрібно неодмінно вбити!..
20.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112006965
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702625
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.11.2016
Немає виходу, одна невтішність…
Кохання наше – наша то вина.
Любов перетворилась просто в ніжність
й померти вже приречена вона.
Немає виходу, лиш безнадія,
лиш безкінечність схолоднілих рук.
Та ніжність дарувала мені мрію,
щоб врятувати у часи розлук.
Ти мабуть народитись запізнилась,
чи я в чеканні вибився із сил.
Як пташки дві, ми в синє небі звились,
та серце ранив кожен помах крил.
Без виходу в коханні лиш страждаєш,
а я не можу раптом розлюбить.
Живеш лише тому, що жити маєш
і щоб любов уходом не убить.
24.11.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами однойменного твору Андрія Дементьєва.
[/i]
Андрей Дементьев
Выхода нет. Есть неизбежность...
Наша любовь - это наша вина.
Не находящая выхода нежность
На вымирание обречена.
Выхода нет. Есть безнадёжность
И бесконечность разомкнутых рук.
Мне подарил твою нежность художник,
Чтобы спасти меня в годы разлук.
Видимо, ты опоздала родиться.
Или же я в ожиданьи устал.
Мы - словно две одинокие птицы -
Встретились в небе, отбившись от стай.
Выхода нет. Ты страдаешь и любишь.
Выхода нет. Не могу не любить.
Я и живу-то ещё потому лишь,
Чтобы уходом тебя не убить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2016
Ти мене на світанні розбудиш,
провести босоніжкою вийдеш.
Ти нізащо мене не забудеш,
ти ніколи мене не увидиш.
Затуливши тебе від негоди,
я подумаю: „Боже всевишній!
Я нізащо тебе не забуду,
я ніколи тебе не увиджу“.
Гладь води, натовп різного люду,
башту Адміралтейства і Біржу
я нізащо уже не забуду
і ніколи уже не увиджу.
Все моргають від вітру й сльозяться
карі очі, невтішні, дівочі.
Нехороша прикмета – вертаться,
я їх бачити буду щоночі.
Та, якщо все ж на сушу вернемся
нечисленною зовсім юрбою,
ми з тобою однак розминемся,
не зустрінемось більше з тобою.
Вже мені незначними здаються
ті незгоди і сварки з тобою.
Знов вві сні воєдино сплетуться
світлий образ з моєю журбою.
І злетять з губ моїх ще гарячих
пара фраз про любов і про чудо:
„Я ніколи тебе не побачу,
я нізащо тебе не забуду“…
листопад 2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Андрія Вознесенського „Сага“.
Андрей Вознесенский
САГА
Ты меня на рассвете разбудишь,
проводить необутая выйдешь.
Ты меня никогда не забудешь.
Ты меня никогда не увидишь.
Заслонивши тебя от простуды,
я подумаю: «Боже всевышний!
Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу».
Эту воду в мурашках запруды,
это Адмиралтейство и Биржу
я уже никогда не забуду
и уже никогда не увижу.
Не мигают, слезятся от ветра
безнадежные карие вишни.
Возвращаться — плохая примета.
Я тебя никогда не увижу.
Даже если на землю вернёмся
мы вторично, согласно Гафизу,
мы, конечно, с тобой разминёмся.
Я тебя никогда не увижу.
И окажется так минимальным
наше непониманье с тобою
перед будущим непониманьем
двух живых с пустотой неживою.
И качнётся бессмысленной высью
пара фраз, залетевших отсюда:
«Я тебя никогда не забуду.
Я тебя никогда не увижу».
1977
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112304032
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2016
Сором’язливий мій герой
ганьби уникнув як майстерно!
Як довго грала я цю роль
і вправно йшла одна по тернях.
За допомогою до тебе
я не зверталася, нівроку.
Серед куліс, не сині неба,
ти спасся, не моргнувши оком.
У соромі і маячні
ішла одна в борні жорстокій.
Все на біду, вся на виду,
як завше в ролі одинокій.
Нещадно реготав партер,
не вибачавши очевидність –
моїх утрат, тоді й тепер,
моєї посмішки невинність!
Ти жадно гнав свої стада.
З печалі повними очима
одна, одна серед стида,
стою з опалими плечима.
Та нерозважливій юрбі
героя справжнього не видно.
Герою, боязко тобі?!
Не бійся, я тебе не видам.
Вся наша роль – моя лиш роль.
Я в ній жорстоко все програла,
бо голим виявивсь король,
а скільки болі я зазнала!..
20.11.2016
* Переспів твору Белли Ахмадуліної „О, мой застенчивый герой“.
Белла Ахмадулина
О, мой застенчивый герой,
ты ловко избежал позора.
Как долго я играла роль,
не опираясь на партнера!
К проклятой помощи твоей
я не прибегнула ни разу.
Среди кулис, среди теней
ты спасся, незаметный глазу.
Но в этом сраме и бреду
я шла пред публикой жестокой -
все на беду, все на виду,
все в этой роли одинокой.
О, как ты гоготал, партер!
Ты не прощал мне очевидность
бесстыжую моих потерь,
моей улыбки безобидность.
И жадно шли твои стада
напиться из моей печали.
Одна, одна - среди стыда
стою с упавшими плечами.
Но опрометчивой толпе
герой действительный не виден.
Герой, как боязно тебе!
Не бойся, я тебя не выдам.
Вся наша роль - моя лишь роль.
Я проиграла в ней жестоко.
Вся наша боль - моя лишь боль.
Но сколько боли. Сколько. Сколько.
1960-1961
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112012578
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2016
До суперечок часто нас життя веде,
я в цьому переконувавсь не раз.
Ідуть дощі, хоч поле сонця жде;
пече нещадно, та дощу б якраз.
Приходить приходяще не у строк,
раптовими бувають зло і милість.
Я не чекав тебе, як і твій крок,
в той день, коли в житті моїм з‘явилась.
Відразу ж все по-іншому пішло,
став по другому жити, в певній мірі.
Що у житті так трапитись могло,
зо два десятка років я не вірив.
Жартує з нами доля часто зле
і часто нам в житті везе. Але…
20.11.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Расула Гамзатова „Бывает в жизни все наоборот“.
Расул Гамзатов
Бывает в жизни все наоборот.
Я в этом убеждался не однажды:
Дожди идут, хоть поле солнца ждет,
Пылает зной, а поле влаги жаждет.
Приходит приходящее не в срок.
Нежданными бывают зло и милость.
И я тебя не ждал и ждать не мог
В тот день, когда ты в жизнь мою явилась.
И сразу по-другому все пошло,
Стал по-иному думать, жить и петь я.
Что в жизни все случиться так могло,
Не верится мне два десятилетья.
Порой судьба над нами шутит зло.
И как же я? Мне просто повезло.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112009740
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2016
Приніс я вранці тобі, мила,
ще вчора зірвані квітки,
бо мої мрії помертвіли,
як ті зів‘ялі пелюстки.
Я нашептав моїм левкоям
про згаслу у собі любов
і ти в оплакані покої
мене не зви ніколи знов.
Нудьгою вкрились візерунки,
краса поблякла неспроста.
Більш не запалиш поцілунком
мої холодні вже вуста.
Нехай твій кожен погляд віє:
„Ти не любив, тобі не жаль“,
беззаперечно розумію
твого кохання всю печаль.
19.11.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Сергія Єсеніна „Я положил к твоей постели“.
Сергей Есенин
Я положил к твоей постели
Полузавядшие цветы,
И с лепестками помертвели
Мои усталые мечты.
Я нашептал моим левкоям
Об угасающей любви,
И ты к оплаканным покоям
Меня уж больше не зови.
Мы не живем, а мы тоскуем.
Для нас мгновенье красота,
Но не зажжешь ты поцелуем
Мои холодные уста.
И пусть в мечтах я все читаю:
«Ты не любил, тебе не жаль»,
Зато я лучше понимаю
Твою любовную печаль.
1912-1913
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111912369
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2016
Життя завжди у кожного своє:
один співає, інший – вовком виє.
Один уповні щастя пізнає,
другий – про нього уві сні лиш мріє.
Життя прожить – не поле перейти,
про те в народі мовиться віками.
Один спромігся долю віднайти,
другий – згубив її, ще й власними руками.
Усе в житті свій має день і час:
то місяць світить, а то сонце ясне.
Життя дивує несподіванками нас,
а взагалі воно було і є прекрасне!
19.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111909672
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701826
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2016
Давним-давно, це кожен знає,
на Русь насунулась біда –
заповнивши степи до краю,
на Київ рухалась Орда.
Польотом стріл, вогнем і криком,
як з торби, що набита вщерть,
неслись народам військом диким:
пожар, знущання, голод, смерть…
Пройшли віки. Не сам собою
середньовічний жах минув,
та шлях прокладений Ордою
її потомок не забув.
Повзуть уперто, зброю взявши,
чумною хмарою біди,
й на танки коней помінявши,
на Київ правнуки Орди.
Старанно в танкові приціли
вони чатують дні і ночі,
військові, а то й мирні, цілі
шукають їх розкосі очі.
З одним лиш за душею шагом,*
впродовж останніх трьох років,
ґвалтують під російським стягом
люд звірі з глибини віків.
Усе цинічно враз попрали,
і Будапештський договір,
коли із „градів“ розстріляли
слов‘янське братство, дружбу, мир...
Ладу у себе дать не можуть,
та вперто лізуть за моря.
Їм це ніяк не допоможе,
уже заходить їх зоря.
Разом із нею йде удача,
розбійний „фарт“ минулих літ,
а кат отримає на здачу
снаряд, запущений в політ.
Навиліт ті проб‘ють гостинці
„Армати“ хвалену броню
і втонуть вже самі ординці
у морі крові і вогню.
В полях білітимуть їх кості,
закон такий є, вражий сину:
Хто в дім з мечем приходить „в гості“ –
той від меча навіки згине.
На зміну їх зорі кривавій,
що кане в прірву назавжди.
Другі зірки встають у славі,
щоб вберегти нас від біди.
20.11.2016
[i]* Шаг – дрібна монета (гріш) вартістю півкопійки, яка використовувалась в Україні до початку двадцятого століття.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016
Ніч на півдні тепла й ніжна.
Гулко, аж дзвенить.
Спить хатинка білосніжна,
в небі хмарка спить.
Сплять черешні, абрикоси
і сусіди сплять.
Лиш черговому матросу
вахту ще стоять.
Чути відголос прибою,
тиша навкруги.
Уквітчалися вербою
бузькі береги.
Хвиля тихо плеще в берег,
хлюпає в пісок.
Себелів ганяє жерех,
задрімав лісок.
В небі зорі ярко сяють,
як алмазний пил.
Круглий місяць випливає
з-за хмарин-вітрил.
Над Інгулом вітер віє,
грає в комиші.
Дивна музика лунає
у моїй душі.
Сплять мости, депо, заводи.
Тиша полонить
парки, сквери, всю природу.
Миколаїв спить.
19.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111911409
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701612
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.11.2016
Коли душа як в юності співає,
нагальну справу їй не підкидай!
Нехай співає, діло зачекає,
якщо у ній буяє водограй…
Нехай душі лунає голос чистий
і мило дзюркотить її струмок,
докіль вона в калиновім намисті
нестримним птахом лине до зірок!
Бог дав їй долю до небес літати
і, склавши крила, падати униз,
відчути щем, захоплено кохати,
долати болі нездоланних криз…
Мовчи, благаю, бо душа співає,
не наполохай ці чарівні миті.
Любов її вустами промовляє –
Немає пісні кращої у світі!
Хай стихне все, коли звучить душа,
замре війна, снаряд не розірветься.
Хоч за душею в неї «ні гроша»,
вона свята, допоки спів той ллється!
19.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111905959
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
Поки людина відчуває біль – вона жива,
але не це різнить її з скотиною.
Лиш доки відчуває біль чужий, чужі слова,
істота залишається людиною…
16.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111609313
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701437
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2016
Як серце палко вільним птахом не тріпоче
та із грудей увись полинути не хоче;
як знепритомніла душа твоя в спокої
і схолодніла вже й до прикрості чужої;
якщо тобі уже байдужий стан дівочий
і ліньки пасмами мутні вкривають очі;
коли весняний ліс з ранковою росою
уже не манить неповторною красою;
як за реальність ти сприймаєш маячню,
а рештки гордості вже стерплять і брехню –
хоча ще дихаєш і ходиш дотепер,
те означатиме, що ти уже помер…
19.11.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701436
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2016
Вгамуй гординю, але гордим будь,
твій стяг й в чохлі ніколи не зімнеться.
Минуть літа і доля посміхнеться,
не плачся, не пусти у душу лють.
І самоствердження ймовірно підведе,
бо пиха сточить геній твій природний,
жага погубить норов благородний,
до самознищення, як завше, приведе.
І слава, і опала небезпечні –
обидві самолюбство все ж лоскочуть,
медальки часом не сприйми за почесть,
й плювки з медалями не сплутай недоречно.
Хавтурок не чекай від добрих дядь,
бо жадібність завжди зрідні заразі.
Не крадь, а той, хто хоче все й відразу –
душею бідний, бо не вміє ждать.
Нехай не маєш ні кола ти, ні двора,
та не підносся навіть на зневазі.
Не жебракуй з грошима у оазі
чи навпаки – то істина стара.
Не заздри, відкидай оте паскудство,
на успіх інших нізащо не ображайся.
Уму чужому заздрити стидайся,
бо блуд душевний той загубить людство.
Хай не образить думка будь-яка,
та май свою, ба попри неприємність.
Умій любити без надії на взаємність
й найщасливішим будеш ти в віках.
Не користай талант немовби туз,
бо козир – не чеснота і не кара.
Хто щедрий напоказ, той завше скнара,
сміливість демонструє ж – боягуз.
Не загордуй і тим, що ти боєць,
ні тим, що у борні ти всередині,
і навіть тим, що підкорив гординю.
Не справишся – тоді й тобі кінець.
18.11.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Євгена Євтушенка „Не возгордись“.
Евгений Евтушенко
НЕ ВОЗГОРДИСЬ
Смири гордыню - то есть гордым будь.
Штандарт - он и в чехле не полиняет.
Не плачься, что тебя не понимают, -
поймёт когда-нибудь хоть кто-нибудь.
Не самоутверждайся. Пропадёт,
подточенный тщеславием, твой гений,
и жажда мелких самоутверждений
лишь к саморазрушенью приведёт.
У славы и опалы есть одна
опасность - самолюбие щекочут.
Ты ордена не восприми как почесть,
не восприми плевки как ордена.
Не ожидай подачек добрых дядь
и, вытравляя жадность, как заразу,
не рвись урвать. Кто хочет всё и сразу,
тот беден тем, что не умеет ждать.
Пусть даже ни двора и ни кола,
не возвышайся тем, что ты унижен.
Будь при деньгах свободен, словно нищий,
не будь без денег нищим никогда!
Завидовать? Что может быть пошлей!
Успех другого не сочти обидой.
Уму чужому втайне не завидуй,
чужую глупость втайне пожалей.
Не оскорбляйся мнением любым
в застолье, на суде неумолимом.
Не добивайся счастья быть любимым, -
умей любить, когда ты нелюбим.
Не превращай талант в козырный туз.
Не козыри - ни честность ни отвага.
Кто щедростью кичится - скрытый скряга,
кто смелостью кичится - скрытый трус.
Не возгордись ни тем, что ты борец,
ни тем, что ты в борьбе посередине,
и даже тем, что ты смирил гордыню,
не возгордись - тогда тебе конец.
1970
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111805075
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701251
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.11.2016
Ніколи не звикайте до Кохання,
як довго б ту Любов ви не чекали!
Троянди щоб до строку не зів‘яли
й не змовкли соловейки на світанні.
А ще, прошу, не вірте у розмови,
що все само приходить і зникає.
Так, меркнуть зорі всі, окрім Любові,
Любов завжди зірницею сіяє!
Ніколи не звикайте до Кохання,
не розміняйте Щастя ви на звички.
Забудьте дощ чи про осінню мжичку,
живіть завжди сьогодні, як в останнє!
До губ коханої ніколи не звикайте,
нехай вони вам вже роки знайомі.
Як сонце з вітром знов і знов стрічайте,
чи ливень влітку з голосистим громом…
До Щастя не звикайте теж ніколи,
а, навпаки, осяяні промінням
з живим, а не фальшивим, нетерпінням
виконуйте своє любовне соло.
Повік не згасла щоб Любові зірка,
в житті, коханні будьте обережні.
Хоча у всьому є і буде мірка,
та почуття хай будуть все ж безмежні!
Наговорив вам цілу рукавичку,
в кінці ж я засмутити можу вас:
як почуття заміните на звичку –
коханню то прийшов останній час…
Самим не варто задувати свічку,
повірте – доля зробить це за вас.
Життя таке, як різнобарвна стрічка,
нехай Любов не покидає вас!
листопад 2016
* За мотивами твору Едуарда Асадова „Не привыкайте никогда к любви“.
Эдуард Асадов
Не привыкайте никогда к любви
Не привыкайте никогда к любви!
Не соглашайтесь, как бы ни устали,
Чтоб замолчали ваши соловьи
И чтоб цветы прекрасные увяли.
И, главное, не верьте никогда,
Что будто все проходит и уходит.
Да, звезды меркнут, но одна звезда
По имени Любовь всегда-всегда
Обязана гореть на небосводе!
Не привыкайте никогда к любви,
Разменивая счастье на привычки,
Словно костер на крохотные спички,
Не мелочись, а яростно живи!
Не привыкайте никогда к губам,
Что будто бы вам издавна знакомы,
Как не привыкнешь к солнцу и ветрам
Иль ливню средь грохочущего грома…
Не привыкайте к счастью никогда!
Напротив, светлым озарясь гореньем,
Смотрите на любовь свою всегда
С живым и постоянным удивленьем.
И чтоб любви не таяла звезда,
Исполнитесь возвышенным искусством:
Не позволяйте выдыхаться чувствам,
Не привыкайте к счастью никогда.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111711607
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2016
А час летить й нічого тут не вдієш.
Мелькають дні, роки, ось вже й цейтнот.
Лиш радує, як кермувати вмієш,
що в гвинтокрилі тому ти пілот.
17.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111706335
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701096
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2016
Я ще пам‘ятаю, кохана,
те сяйво в‘юнкого волосся.
Нелегко, не в радість, жадана,
покинуть тебе довелося.
Осінні пригадую ночі
і ситцевий шурхіт тіней,
березовий стан твій, дівочий,
у місячнім сяйві страстей.
Ти з сумом мені говорила:
„Пролинуть юнацькі роки,
все рівно забудеш, мій милий,
з другою мене на віки“.
Сьогодні розквітнула липа
і знов нагадала мені,
як я на чоло тобі сипав
квітки у любовнім вогні.
Болять моє серце і совість,
та з сумом все ж іншу люблю.
Немов недочитану повість
згадаю тебе і терплю…
17.11.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Сергія Єсеніна „Я помню, любимая, помню“.
Сергей Есенин
Я помню, любимая, помню
Сиянье твоих волос.
Не радостно и не легко мне
Покинуть тебя привелось.
Я помню осенние ночи,
Березовый шорох теней,
Пусть дни тогда были короче,
Луна нам светила длинней.
Я помню, ты мне говорила:
"Пройдут голубые года,
И ты позабудешь, мой милый,
С другою меня навсегда".
Сегодня цветущая липа
Напомнила чувствам опять,
Как нежно тогда я сыпал
Цветы на кудрявую прядь.
И сердце, остыть не готовясь,
И грустно другую любя.
Как будто любимую повесть,
С другой вспоминает тебя.
1925
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111704489
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2016
Звичайка мислить головою –
сугубо риса особиста.
Оскільки мозок, сам собою,
у кожного в своєму місці.
Один, як завжди, традиційно
свій мозок в голові тримає.
Та де-хто напівофіційно
макітру сховком обирає.
А інший думає тим місцем,
на чому, зазвичай, сидять.
Тому зручне, м‘якеньке крісло
таким, як манна, благодать.
Та в цьому випадку нагальнім
не слід впадати у екстаз,
багато носять тривіально
свій „мозок“ просто в унітаз.
16.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111604911
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700863
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.11.2016
Брехню ненавиджу я в людях,
хоча вона й різниться дуже,
під виглядом ножа чи ружі,
пусту, майстерну, в свята, в будні…
Брехню я в людях не приймаю,
підступну, з посміхом, невинну,
нахабну, з натиском невпинним,
що серце в шмаття розриває.
З дитинства не терплю брехню я,
обурююся і страждаю,
в душі брехливих зневажаю,
та почуттями не торгую.
Брехня від зради лиш за крок,
не довіряй брехливій лесті,
у брехуна немає честі –
це аксіома, це урок.
Брехню ненавиджу я в людях
і виправдань не жду, пояснень…
Із брехуном й без слів все ясно –
людини з брехуна не буде!
листопад 2016
[i]* За мотивами твору Андрія Дементьєва „Ложь“.
Андрей Дементьев
ЛОЖЬ
Я ненавижу в людях ложь,
Она порой бывает разной,
Весьма искусной или праздной
И неожиданной как нож.
Я ненавижу в людях ложь,
Ту, что считают безобидной,
Ту, за которую мне стыдно,
Хотя не я, а ты мне лжёшь.
Я ненавижу в людях ложь,
Я негодую и страдаю,
Когда её с улыбкой дарят,
Так, что сперва не разберёшь.
Я ненавижу в людях ложь,
От лжи к предательству полшага,
Когда-то всё решала шпага,
Но для тебя тот стиль негож.
Я ненавижу в людях ложь,
Она порой бывает разной,
Весьма искусной или праздной
И неожиданной как нож.
Я ненавижу в людях ложь,
Я не приемлю объяснений,
Ведь человек, как дождь весенний,
А как он чист, весенний дождь!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700831
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2016
Жіноча логіка вже й глузду не підвладна,
важливо пам‘ятати тут одне –
для жінки часто головне є другорядним,
а другорядне – то вже головне!..
09.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116110902467
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699463
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.11.2016
Америка вертається вперед,
зовсім бліді у кандидатів лиця.
Бо загорілий (дві четвірки) президент
вже покидає демократії світлицю.
Він вісім років мудро керував
країною і майже усім світом.
Сумлінним був, як декотрі не крав,
хоч чуєм часто: „Бандерлог з привітом“…
Але погляньте, люди у марі,
що діється на пострадянському просторі.
Кругом панують лише упирі,
навкруг облуда, злигодні та горе!
Невже не затягнувся цей урок,
невже не надоїло помирати?!
Я пропоную вам на новий строк –
„обамів“ в президенти обирати!
08.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116110805855
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699330
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2016
Мабуть мене жорстоко розіграли –
ридма сміюсь серед кривих дзеркал.
Носи крючком та ще й до вух оскали,
немовби венеційський карнавал…
Робити що? Тікать чимдуж? Куди?!
А може з ними разом веселиться?
Так склалось, що під маскою завжди
багато з них людські ховають лиця…
У масках, париках всі, як один –
казковий хто, а хто з літератури.
Сусід праворуч – чистий арлекін,
лівіше – кат, а кожен третій – дурень.
Один себе старався обілити,
другий лице ховає в сіру краску.
А той уже не в силі відрізнити
своє обличчя від чужої маски.
Я в хоровод ступаю сміючись,
але все рівно неспокійно з ними.
А раптом маску ту хтось і колись
вподобає й ніколи вже не зніме…
Зненацька клоун вічно засумує,
любуючись лицем своїм печальним,
чи дурень вигляд свій дурацький всує
так і забудуть на лиці своїм нормальнім?!..
Навкруг невпинно вже стискається кільце –
мене хапають й манять в дивну казку.
Моє ж природнє, від народження, лице
сприймати стали всі за сіру маску.
Петарди, конфетті!.. Та знову все не так.
І маски зиркають із присмаком тривоги.
Вони кричать, що знову я не в такт,
партнерам наступаю знов на ноги!
Сумні сміються маски наді мною,
веселі ж починають раптом злитись.
За масками, немовби за стіною,
ховають люди свої дійсні лиця.
За музами ганяюсь по п‘ятам,
та ні одну не попрошу відкриться.
Як раптом маски скинуть всі, а там –
одні півмаски, лише напівлиця?..
Я в таємницю масок все ж проник,
суть розгадав їх вічну і природу –
бездушна маска на лиці у них,
то захист від плювків, сурдосвобода.
Та як без маски підлим був завжди –
носи її. Обличчя ж світле, ясне
під маскою ховати підожди,
коли воно воістину прекрасне!
Обличчя добрі як не пропустить,
як лиця чесні, щирі розпізнати?
Щоб їх від зла і бруду захистить,
вони і стали сірі маски одягати…
07.11.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Володимира Висоцького „Маски“.[/i]
Владимир Высоцкий
МАСКИ
Смеюсь навзрыд среди кривых зеркал,
Меня, должно быть, ловко разыграли:
Крючки носов и до ушей оскал -
Как на венецианском карнавале
Что делать мне? Бежать, да поскорей?
А может, вместе с ними веселиться?
Надеюсь я - под маскою зверей
У многих человеческие лица.
Все в масках, париках - все, как один.
Кто сказочен, а кто - литературен.
Сосед мой справа - грустный арлекин,
Другой палач, а каждый третий - дурень.
Я в хоровод вступаю хохоча,
Но все-таки мне неспокойно с ними, -
А вдруг кому-то маска палача
Понравится, и он ее не снимет?
Вдруг арлекин навеки загрустит,
Любуясь сам своим лицом печальным?
Что, если дурень свой дурацкий вид
Так и забудет на лице нормальном?
Вокруг меня смыкается кольцо,
Меня хватают, вовлекают в пляску.
Так-так, мое обычное лицо
Все остальные приняли за маску.
Петарды, конфетти! Но все не так...
И маски на меня глядят с укором.
Они кричат, что я опять не в такт,
Что наступаю на ноги партнерам.
Смеются злые маски надо мной,
Веселые - те начинают злиться,
За маской пряча, словно за стеной,
Свои людские подлинные лица.
За музами гоняюсь по пятам,
Но ни одну не попрошу открыться:
Что, если маски сброшены, а там
Все те же полумаски-полулица?
Я в тайну масок все-таки проник.
Уверен я, что мой анализ точен:
И маска равнодушья у иных -
Защита от плевков и от пощечин.
Но если был без маски подлецом,
Носи ее. А вы? У вас все ясно.
Зачем скрываться под чужим лицом,
Когда свое, воистину, прекрасно?
Как доброго лица не прозевать,
Как честных угадать наверняка мне?
Они решили маски надевать,
Чтоб не разбить свое лицо о камни.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116110803823
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699293
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2016
Спішив, та враз засяяла зірниця –
зустрілися на розі випадково.
А погляд різав млу, мов блискавиця,
крізь вії довгі, чорні і шовкові.
На ній був креп – легкий прозорий газ
весняний вітер лиш на мить розвіяв.
Змінилось все, минув веселий час,
пройшли ті дні, коли я нею мріяв.
Кивнула ледь помітно все ж вона
й сумну голівку трішечки схилила.
Обличчя – ніби кам‘яна стіна,
вона мене забула, як простила…
06.11.2016
[i]Спроба перекладу чи за мотивами твору Івана Буніна „Мы встретились случайно, на углу…“
[/i]
Иван Бунин
Мы встретились случайно, на углу.
Я быстро шёл - и вдруг как свет зарницы
Вечернюю прорезал полумглу
Сквозь чёрные лучистые ресницы.
На ней был креп, - прозрачный лёгкий газ
Весенний ветер взвеял на мгновенье,
Но на лице и в ярком свете глаз
Я уловил былое оживленье.
И ласково кивнула мне она,
Слегка лицо от ветра наклонила
И скрылась за углом... Была весна...
Она меня простила - и забыла.
1905
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116110607997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698956
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 06.11.2016
Як швидкоплинна тінь осінніх ранніх днів,
як хочеться утримать ранню їх тривогу!
Цей жовтий лист, що пада на дорогу,
цей чистий день, тіней весь повен й слів…
Тому, що тіні дня – то надлишок краси,
це дні спокійного земного хвилювання.
Вони тривожать і дарують сподівання,
ще й мрії надлишок, як божої роси.
10.09.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Олександра Блока „Осенняя элегия“.[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091003406
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698576
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.11.2016
Втекла любов… Мені ж не віриться…
Невже й по правді цілий вік
була в полоні та невільниця
й втекти рішилась в цей лиш рік?
Пішла любов, з собою взявши
і тихий сміх, і погляд ніжний.
В душі так пусто, ніби завше,
коли в соборі одні грішні…
10.09.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Андрея Дементьева „Ушла любовь, а мне не верится…“
[i][/i][/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091006468
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698575
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.11.2016
Багато часу у мені любов жила,
хоч слово це і ні про що не говорило.
Вона мов сонною царівною була,
та ось проснулася і очі розтулила!
Не я співаю, бо любов для цього є,
і пісня та луною світом в‘ється.
Любов настала так, як ранок настає,
вона одна в мені то плаче, то сміється!
І вся планета розчинила широчінь
для мене й радість, ніби сонце, не схолоне.
Втекти не можеш від вогню удалечінь,
не зникнеш, не сховаєшся – любов тебе здогоне!
Багато літ в мені любов жила,
само це слово ні про що не говорило.
Любов чекала в глибині і два крила
в один прекрасний день мені розкрила!
11.09.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Роберта Рождественского „Любовь настала“.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091102853
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698287
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.11.2016
Ішов по вулиці один учора
і говорив, що від‘їжджати впору.
Якщо ж бо їхати – то зовсім, назавжди,
й не повертатися ніколи вже сюди.
Бубнів, що ти, звичайно ж, не права,
картав себе за всі свої слова
й повторював – другу собі знайду,
такій-сякій на зло і на біду!
То повз, то біг і натикався на людей,
та врешті опинивсь біля твоїх дверей…
12.09.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Расула Гамзатова „Я шёл один по улице вчера“.[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091208140
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698286
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.11.2016
Завсігди уміли коні плавать,
але недалеко і неважно.
„Глорія“ російською – це „Слава“,
всім запам‘ятати це неважко.
Корабель ішов найменням гордий,
океан мав намір переплисти.
В трюмах коні, мордою до морди,
але їх сумні чекали вісті.
Тисяча гнідих у далечінь пливли,
тисячі підков у їх копита вбили.
Але щастя все ж вони не принесли –
міна днище кораблю пробила.
Люди сіли в шлюпки, весла взявши,
коні стали плити просто так.
Що ж робити бідним, бо як завше
не було їм місця на плотах.
Плив по океану рижий острів,
в хвилях синіх острів плив гнідий.
На початку їм здалося – плавать просто,
ніби в річці, більше лиш води.
Та не видно берега ні краю,
у ріки вони завжди були.
Хвилі накривали рижу зграю,
а вони все фиркали й пливли.
Все ж покинули коней останні сили,
ті іржали і тонули у воді.
Бо ніяк вони не розуміли –
чому кинули їх люди у біді.
Врешті-решт розтанув рижий острів,
всі втонули, і великі, і малі.
А мені тих коней жалко просто,
рижих, не побачивших землі…
14.09.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Бориса Слуцького „Лошади в океане“.[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091404186
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698252
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.11.2016
Про щастя лише мрієм за звичаєм,
воно ж повсюди, нас навкруг воно.
Бо щастя – сад зелений за сараєм,
повітря чисте, лине що в вікно.
В бездонній висі, аж під небокраєм,
одна хмарина, мовби птаха, в‘ється.
Ми мало бачим і ще менше знаєм,
а щастя лише знаючим дається.
Вікно відкрите, тихо у саду,
на підвіконня з писком пташка сіла.
Я від книжок свій погляд відведу –
вже вечоріє, небо спорожніло.
Малюю словом на життєвім полотні
і бачу, чую – щастя все в мені.
23.09.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Ивана Бунина „Вечер“.
[/i]
Иван Бунин
ВЕЧЕР
О счастье мы всегда лишь вспоминаем.
А счастье всюду. Может быть, оно —
Вот этот сад осенний за сараем
И чистый воздух, льющийся в окно.
В бездонном небе легким белым краем
Встает, сияет облако. Давно
Слежу за ним… Мы мало видим, знаем,
А счастье только знающим дано.
Окно открыто. Пискнула и села
На подоконник птичка. И от книг
Усталый взгляд я отвожу на миг.
День вечереет, небо опустело.
Гул молотилки слышен на гумне…
Я вижу, слышу, счастлив. Все во мне.
1909
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092301670
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698250
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.11.2016
Приснись мені, а то я забуваю,
тебе любити як і берегти.
Не сердься і приснись, бо теж жива я.
Приснись і доторкнись, а можеш прилягти…
Приснись мені важким, замореним, покірним,
таким приснись, як у гарячці лід.
Мужі як сняться жонам своїм вірним,
як син для матері, а для дітей – політ.
І ось лягаю, вже стуляю віки,
рахую з сотню і спадаю вниз…
Скажи, чом снитися не хочеш ти довіку.
А може сни я забуваю? Снись!
13.09.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Риммы Казаковой „Приснись“.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016
Дівка – ніби та машина,
пипка, мовби горошина,
фари, бампера і бак,
а як їхать – зразу ж „фак!“
То бензин увесь скінчився,
антифриз в щілину злився,
радіатор закипає
й інших сто причин ще має.
Зовсім відбива охоту
тяга їх до катафотів,
як в кобили для параду –
спереду висять і ззаду.
Хоч сама, як пава, важна,
варто глянути в багажник –
там запас на всі часи
масла, меду й ковбаси.
Подивившись на те горе,
не захочеться й на море,
підеш до автомашини,
підкачаєш хутко шини
і на ній мерщій в шинок –
вдосталь там простих дівок.
14.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116091405289
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697909
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.11.2016
Душа перетворилась в чорний попіл
у пошуках свого земного щастя…
Стискає серце біль, як здобич сокіл,
мов зорі гаснуть дні сумні в напасті.
Із неба тихо сипле білий сніг,
зима скувала льодом струни серця.
Колись же пахнув й падав цвіт до ніг
і щастя пили з нашого джерельця.
Лебідкою приходиш в мої сни,
а ранком відпливаєш в синє море.
Між зорями у казку два човни
пливуть, та наяву – лиш туга з болем.
Між нами чвари, прірва і туман,
а час летить, життя рікою плине.
Дощить ніч темна, серце повне ран
і край дороги похилилася калина…
07.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116080703641
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2016
В соцмережах почалась
епідемія якась –
від Юрка до тітки Файки
просять всі якихось лайків.
Просять, клянчать, вимагають…
Що ж ті лайки означають?
Та якщо у тім потреба,
постараюсь скільки треба.
Одягнусь у шорти, майку
і піду у двір полайкать.
Лайкну в ліфті, десь на вході,
унизу, на самих сходах.
Не забуду і про клумбу,
лайкну лавку і на тумбу,
а виходячи із двору
лайкнув прямо під комору.
Ще хотів піти в кіно,
та скінчилося лайкно…
Тож тепер вернусь додому
і візьму свого пса Рому.
В нього лайнер – як сифон,
весь залайкає район!
Коли вам потрібні лайки,
не летіть аж до Ямайки,
не крутіть шалено стрічку,
а пишіть мені у «лічку».
31.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116083104146
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2016
В різних краях залишаєм ми
серця частинку,
трепетні зустрічі в пам‘яті все
бережемо своїй.
Ось і тепер – до безтями влюбились,
мов в жінку!
Як не любить незрівнянні ці,
дивні краї.
Довго буде Карелія снитись!
Буде снитись відтепер
той гостроверхий ялиновий ситець
над голубими очима озер.
Вже біла ніч опустилася птахом
на скали,
світиться білою казкою,
сяйвом полярним живе.
Не зрозуміти,
чи небо у озеро впало.
І не втямки,
чи то озеро в небі пливе.
Довго буде Карелія снитись!
Буде снитись відтепер
той гостроверхий ялиновий ситець
над голубими очима озер.
27.10.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами пісні „Карелія“ (музика Олександра Колкера, слова Кіма Рижова).
Карелия
Автор текста (слов):
Ким Рыжов
Композитор (музыка):
Александр Колкер
В pазных кpаях оставляем мы сеpдца частицу,
В памяти беpежно, беpежно, беpежно встpечи хpаня.
Вот и тепеpь мы никак не могли не влюбиться,
Как не любить несpавненные эти кpая.
Долго будет Каpелия сниться,
Будут сниться с этих поp
Остpоконечных елей pесницы
Над голубыми глазами озеp.
Белая ночь опустилась безмолвно на скалы,
Светится белая, белая, белая ночь напpолет.
И не понять, то ли небо в озера упало,
И не понять, то ли озеpо в небе плывет.
Долго будет Каpелия сниться,
Будут сниться с этих поp
Остpоконечных елей pесницы
Над голубыми глазами озеp.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102703858
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697314
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 29.10.2016
Лиш той, хто не спішить, найбільше поспіває.
Він менш за всіх у чергах, транспорті чекає.
Хто слухає і чує, хто дивиться і бачить,
той більше, значно більше інших знає.
27.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102801916
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697313
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2016
Зробив я винахід, аж лячно,
а може й відкриття!
Полегшає віднині значно
в чоловіків життя.
Створив в думок своїх польоті
дизайнерський прикид.
Тепер у крайньої, у плоті,
завжди товарний вид.
Воно не менш революційне,
аніж жіночий ліфчик,
бо фіксуватиме надійно
у чоловіка кінчик.
А рейтинг вище буде мати
аж восьмого айфону!
Лишилось доопрацювати
бретелі з силікону.
27.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102707847
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697138
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.10.2016
Помиї ллє, немов з відра,
повчає всіх на кожнім кроці.
Колоди ж й іншого „добра“
не бачить він у власнім оці.
Щотижня, а то й кожен день,
вдягає чергову личину.
Ущербний чи тупий, як пень?
А може жде нового чину?
Його ти в двері, він в вікно,
загидить все подібно слизу.
Бо по природі він лайно,
тому й без мила в гузно влізе.
27.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102704711
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697137
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.10.2016
– Ви уявіть, що в лісі заблукали.
Додому як без компаса дійти?
У школі, по деревам вас навчали
на південь шлях чи північ віднайти?
– Дивуюсь вам! Усе елементарно,
на сміх вас візьмуть кури, навіть півень.
Гадаєте ходив до школи марно?
Ялина – північ, пальма – то вже південь!
26.12.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102609835
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2016
Я не писав сьогодні принципово,
у мене нині санітарний день.
В віршах ретельно чистив кожне слово,
порахував всі такти у пісень.
А потім довго-довго ладив рими,
жіночі й чоловічі шліфував.
Старався уникати „Риму“ з „Кримом“,
а також „серце“ з „перцем“ оминав.
Нудна робота, що там говорити,
давно себе я так не муштрував.
Жилета з рукавами щоб не зшити –
довідники і словники гортав.
Дивись – надвечір все академічно,
та скучнувато стало на душі.
По правилам: і точно, і практично,
а де ж пісні поділись і вірші?!.
26.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102609352
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2016
Розверзлись хмари… Діаманти дощові
блищать і крапають повільно, а то швидше,
з гілок зворушених в осінню сіру тишу.
Людські так Богу на долоню котять дні,
диханням щирим відкривається буття
і звучно падає у межі неземні
мій голос каяття…
24.09.2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Владимира Набокова „Разбились облака“.
Владимир Набоков
Разбились облака. Алмазы дождевые,
сверкая, капают то тише, то быстрей
с благоухающих, взволнованных ветвей.
Так Богу на ладонь дни катятся людские,
так - отрывается дыханьем бытия
и звучно падает в пределы неземные
песнь каждая моя...
23 августа 1919
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092402823
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696786
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.10.2016