| Сторінки (25/2408): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
В усьому хочеться дійти мені до суті:
у праці головне знайти, у серця смуті…
До суті літ, що поплили, до пуповини,
аж до підвалин до малих, до серцевини!
Пильнуючи нитки буття, коліна долі,
зробити хочу відкриття самої солі.
Якби оте зробити міг, даруй на слові,
я написав би книгу книг – про суть Любові!
Про безнадію і біду, жахи агоній,
повітряно-легку ходу, її долоні…
Кохання би відкрив закон і без прелюдій
ім‘я волав у мегафон на повні груди.
Я пестив би фантазій сад віршами серця,
там рими квітли би у ряд, у герці терцій.
Уплів у строфи запах руж, духм’яність м‘яти,
п’янких лугів і шепіт душ дубів крислатих.
Як це Шопен зробити зміг, нетлінне чудо –
красу фільварків і доріг в свої етюди.
Дійти такого торжества – це гра і мука,
немов напнута тятива тугого лука!
А слово гостре, як стріла, що б’є у цілі,
розітне дійсність пополам на часу тілі.
Розділить світло і пітьму на дні і ночі,
але планиду не візьмусь собі пророчить…
13.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2017
Новий рік невдовзі, діти.
Що ми будемо робити?
Діти хором за хвилинку –
прикрашатимем ялинку!
Та зітхнув малий Хома –
так ялинки в нас нема…
Не внесли її до хати,
жаль таку красу рубати.
Тут утрутилась Яринка –
хай в дворі росте ялинка.
Ми прикрасимо їй віти,
й будем хоровод водити.
В новорічну ніч сніжинки
також сядуть на ялинку.
І сказали хором діти –
Край, ялинка буде жити!
09.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030906684
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723217
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.03.2017
Він потайний, товариш мій,
сам у собі і сам не свій.
Закрив він кришкою в недузі
всю темну глибочінь нудьги.
Та думи в кришку дико тузять
і розбивають кулаки.
Нікому він про них не скаже
й не виплаче їх у жилет,
бо все навскіс у ньому ляже
і може вибухнуть поет.
Немає вибуху, лиш видих,
немов сумний жіночі крик.
Як в бурю ревний моря вигук,
мов відчайдушний тигра рик.
Раніше був я всім відкритий,
не здержував себе ні в чім,
та долею не раз був битий
і не дивуюсь вже нічим.
Бо заморився і знітився,
ще й посміхатись перестав.
Я рибою об лід все бився,
та сам собою вже не став.
Усе навскіс, немає сліз,
а тільки гарячковий схлип.
І ось привіз турбот лиш віз
й торішній пух змарнілих лип.
Старий мій, нелюдимий друже,
давай посидимо удвох.
Ми за життям уже не тужим,
воно дістало нас обох…
12.03.2017
[i]* За мотивами твору Євгена Євтушенка „Вздох“.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723216
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2017
Плине морем теплохід,
а за ним бурливий слід.
Із труби пуска хмаринки,
мов білесенькі пір‘їнки.
Не страшні йому шторми,
він від носа до корми
весь уквітчаний плотами,
як ялинка іграшками.
На місточку капітан,
пильно дивиться в туман,
щоб у штиль і непогоду
попередити пригоду.
Дмухає легенький бриз,
скоро нам дадуть „безвіз“,
ми спакуємо валізи
і відправимось в круїз.
12.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031204580
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723048
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.03.2017
Хотів би серце ка́мінне отри́мать,
щоб захистить себе від злого світу,
бо досить часто вже не можу стри́мать
всю злість, коли дивлю́сь на ту еліту…
Якщо мужі державні – то найкращі
представники від нашого народу,
чому ж його у непролазні хащі
ведуть вони під лозунгом свободи?!.
Дотягують чому останні соки
представники так званої еліти
з народу, що човпе непевним кроком
і ледве дише, де там вільно жити…
А може то́му, що на наші шиї
кати накинули фінансове ярмо?
Що скоро будем їсти лиш помиї!
Тому, що трудимось й покірно мовчимо?
Я серце кам‘яне хотів би мати,
щоб захистить себе і увесь світ
від ненажер та брехунів пархатих,
від лицемірів і вгодованих еліт.
08.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030804359
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723047
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2017
Плине кит в людському морі –
„Синій кит“.
Сіє він біду і горе
в сотні біт.
Молодих людей шукає,
полонить
і з собою забирає,
у блакить…
До ч‘його пливе порогу
„Синій кит“?
Перебіг кому дорогу
чорний кіт.
Плач стоїть по Україні
й на весь світ.
Чом загрожує країні
нету хіт –
варто вдуматись суспільству,
щось робить,
щоб не падало дитинство
у блакить.
07.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030708548
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722808
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2017
Я веселий барабан,
а товстий – немов кабан.
Та без мене інструменти
не оркестр, якась юрба.
Я задам для пісні ритму,
між куплетів щось там витну.
Витанцьовує малеча,
навіть дід сповзає з печі.
Отакий я барабан,
не страшний мені орган.
Всі напам‘ять знаю ноти,
що мені там нотний стан!
10.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031004813
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722807
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.03.2017
Гвинтокрил літає в небі,
всюди сяде при потребі.
Він за лісом пильно стежить,
повідомить про пожежу.
Привезе листи, посилки,
а іще – журнал „Мурзилку“.
Порятує від негоди,
в будь-яку летить погоду.
Справно над судном зависне,
вміння це його корисне.
Допоможе морякам
і маленьким дітлахам.
Ви збираєтесь в політ?
Викликайте вертоліт.
І не бійтесь висоти,
в нього цілих два гвинти!
10.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031003776
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722641
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.03.2017
[i] Поета перло на сонети,
хоча писав прості куплети.
Який же в біса ти поет,
якщо не написав сонет?![/i]
Тягло поета знову на сонети,
прості катрени вже не спокушали.
Хоча писав такі-собі куплети,
та гордо називав він їх віршами!
Тулив він нові рими всім на подив,
завзято вкотре жонглював рядками.
Уперто ямб з хореєм в купу зводив,
знаходив форми, сховані віками…
Хоча часу уже й пройшло багато,
та слід великого Франка згадати:
„П‘ятистоповий ямб, мов з міді литий,
два з чотирьох, два з трьох рядків куплети,
пов‘язані в дзвінкі римові сплети –
лиш те ім‘ям сонета слід хрестити“!
09.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030903879
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722639
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.03.2017
[i](який варіант краще)[/i]
1.
Тепло я людям хочу дарувати –
Волав Мишко, виходячи із хати.
Та не повірила йому метка Одарка –
згаси недопалок і не чіпай солярку!
2.
Тепло я людям хочу дарувати –
Клим говорив, виходячи із хати.
На те відповіла йому Одарка –
залиш каністру й потуши цигарку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722443
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.03.2017
Я запалю зорю тобі в догоду,
вгамую хуртовину-сніговію.
Багаття розведу у непогоду,
від холоду теплом душі зігрію.
Ми сядемо ладком, забувши тугу,
я доберу, кохана, кожне слово,
ярмо твоїх печалей і недугів
собі на шию одягти готовий!
Щоб не сполохать чарівну усмішку,
любуючись на вроду молоду,
схилюся тихо в темряві над ліжком
і колисковою всі біди відведу.
Полинемо обоє поміж зорі,
і зрозумієш зрештою сама,
що в світі більше не існує горя,
на всій землі печалі вже нема!
08.03.2017
[i]* За мотивами твору Расула Гамзатова „Я звезду засвечу тебе в угоду“.[/i]
Расул Гамзатов
Я звезду засвечу тебе в угоду,
Уйму холодный ветер и пургу,
Очаг нагрею к твоему приходу,
От холода тебя оберегу.
Мы сядем, мы придвинемся друг к другу,
Остерегаясь всяких громких слов,
Ярмо твоих печалей и недугов
Себе на шею я надеть готов.
Я тихо встану над твоей постелью,
Чтоб не мешать тебе, прикрою свет,
Твоею стану песней колыбельной,
Заклятьем ото всех невзгод и бед.
И ты поверишь: на земле метельной
Ни зла людского, ни печали нет.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030805547
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2017
Полюбляють всі ведмеді
їздить на велосипеді,
але нашому Мишкові
треба вже іти до школи.
Він в портфель кладе абетку,
ручку, гумку, трафаретку.
Вже тримає у руці
кольорові олівці.
Положив медовий пряник,
що спекла для нього мама.
Ще поклав пенал і зошит –
тож нелегка вийшла ноша.
Озирнувся він довкола,
лісова чекає школа,
бо прийшов навчанню час.
Йде Мишко у перший клас!
07.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030704154
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722232
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.03.2017
Зранку бідкалась сорока,
що зима прийшла до строку.
Налетіли білі мухи
й вітерець морозом дмуха.
І від того у сороки
лиш добавилось мороки.
Скрекотіла про погоду,
про свою сорочу вроду.
Про низьку температуру
і слизьку свою натуру.
Що зимою для сороки
надважливі білі боки.
07.08.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030705750
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722231
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.03.2017
Вертихвістка жовта птичка,
а зовуть її синичка.
Жваву вдачу вона має.
Птаха хто цього не знає?
Взимку видно її всюди,
бо у пташки жовті груди.
Ми з Андрійком для синиці
змайстрували годівницю.
Влітку пташка у саду,
шкідникам всім на біду.
Добра птаха-медсестричка,
отака вона – синичка!
06.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030608825
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722040
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.03.2017
А ви бачили верблюда?
То якесь горбате чудо!
Ноги довгі, як шпички,
їсть тварина колючки.
Може тиждень без води
йти туди або сюди.
Та за витівки безвинні
бійтесь утонути в слині.
Він привичний до ходьби,
має цілих два горби.
Ще туристів возить й грузи
вдалечінь і по окрузі.
А зовуть його й понині,
діти, кораблем пустині.
Не дарма ж говорить люд –
витривалий, як верблюд!
06.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030611642
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722039
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.03.2017
Чиновники лиш заважають жити,
це кровожерливі і жирні упирі.
Вони нічого не уміють більш робити,
як професійно брати хабарі.
05.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030505363
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721877
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.03.2017
У владі одні інваліди?
У партіях владних – все те ж?!
Від того у нас може біди
й корупція стала без меж?!
Як тільки за руку схопили,
як тільки засвітить тюрма –
останні їх кидають сили,
зась кроку ступити, катма!
Нароблять по самі зав‘язки…
Що діяти з ними? Як буть?
Носилки, каталки, коляски
до суду їх чинно везуть.
А тільки вдалось, відпустили,
як коні із суду біжать.
Умить повертаються сили,
сміються, деруться, іржать!..
Ще трохи і вже у Європі,
Ізраїль, Панама чи США...
Гарцюють в шаленім галопі,
на яхтах пливуть не спіша.
Чому це можливо в державі,
що просить в Європи „безвіз“?
Де бонзи всі в маслі і славі,
народ же де падає вниз.
Допоки жирітимуть гади
і правити будуть в нас бал?
Поки всім народом із влади
не вичистим весь кримінал!
05.03.2017
https://www.facebook.com/tsn.ua/videos/1537235566334879/
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030511995
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721875
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.03.2017
Вдосталь років прожив я у Всесвіті цім,
та душа залишається юна.
Маю трьох соколів, маю сад, маю дім
і звучать у душі срібні струни.
Мої думи злітають крізь гори й поля,
під ногами нетоптані вруна.
Буде вічно крутитись планета Земля
і лунати в душі срібні струни.
Пригадаю минулого славні роки,
й дотепер долинають їх луни.
Як учились, любили, немов на віки,
бо дзвеніли в душі світлі струни.
Лину думкою я в нескінченні світи,
як Джордано з Італії, Бруно.
Назавжди залишуся в душі молодим,
хай лунають в віках її струни.
05.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030503021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721717
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2017
Дніпро застиг у панцері льодовім
під тоннами замерзлої води,
та крижаний полон здолає повінь.
Уникнути б великої біди…
Ураз, як грім серед ясного неба,
могутній долинати тріск почав.
Ріка проснулась, вже скресати треба,
здригнувся лід, поповз, поплів, помчав!
Стальні крижини з гуркотом і ревом
гризуть тугі гранітні береги,
як сірники ламаються дерева –
їм гори шліфувати до снаги.
Одна на одну лізуть сірі брили,
під мостом шеретуються в затор…
Загату динамітом ледве збили
і знову залунав льодовий хор.
Несе вода той лід у синє море,
безперестанку суне льодохід.
Хай Україну з ним покине горе,
від нечисті розтане навіть слід!
04.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030410555
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2017
Що не вбиває нас, те робить лиш сильнішим –
колись повідав людству геній Фрідріх Ніцше.
Теорія ця не уникла краху –
не став сильнішим ще ніхто від страху…
03.03.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030302287
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721502
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2017
Любила авантюри Надя дуже,
утнути щось таке на „три-чотири“.
До алкоголю не була байдужа,
а попросту зовсім не знала міри.
Впивалася до чортиків в Іраку,
свій бойовий підрозділ покидала.
А потім, щоб прикрити власну сраку,
плела, що терористи викрадали.
Як можна називати ще солдата,
військовий що порушує закон?
Не ранений, зі справним автоматом
ганебно ворогу здається у полон!
Хорошого що можна написати,
коли від неї завжди лише зло –
відділення, що кинулось спасати
ту задницю, навіки полягло.
Опісля того майже всі казали,
що це такий собі хамелеон.
Вона останнім часом лиш гадала,
як вигідніше здатися в полон.
Чого вартують тільки голодовки,
сухі чи мокрі (може під сто грамів)!
В тюрмі російській Надя їла ловко,
бо додала з десяток кілограмів.
А ще згадаймо тіні днів кривавих,
як „Беркут“ взимку розстріляв Майдан.
За спинами у міліцейських лавах
хіба тоді мелькав не надьчин стан?!
Які ти справи з ворогами маєш,
чому тебе так тягне в ту „диру“?
Фактично терористів захищаєш
й несеш постійно лиш якусь мару.
Так хто ти, Надю? Що ти за натура?
Чия за пазухою в тебе каменюка?
Ти просто хвора, як говорять – дура,
чи підла зрадниця і невимовна сука?!
лютий, березень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030303029
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721501
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2017
Будують на Росії копію Рейхстагу…
Цього в житті їм тільки й не стає?
Подумали б вже краще про Гаагу,
бо Гітлер-копія у них давно вже є!
28.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022805203
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721325
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.03.2017
Вставай з колін, знедолений народе,
потріпані криля́та розправляй.
Настав час захистить свою свободу,
прийшла пора сказати зайдам – „Край“!
Вставай з колін, благословенний люде,
війні кривавій покладем кінець.
Ридання й стогін чути звідусюди,
терно́вий одягнули нам вінець.
Встаєм з колін нарешті, сестри й браття,
корупцію потрібно подолать.
Якщо не погасить її багаття,
то й Україну можна так проспать!
З колін вставаймо, чемні громадяни,
разо́м говорять добре й батька бить.
Самі із влади не підуть тирани,
це скотство треба лише побідить!
02.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030205730
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721324
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2017
[i]Кругом неправда і неволя,
народ замучений мовчить,
а на державному престолі
кабан годований сидить.
Т.Г. Шевченко
[/i]
Перестань брехати, пане Президенте!
Перестань дурити обіднілий люд!
Бо війну війною у такі моменти
може не назвати ворог й словоблуд.
Перестань країну бідну добивати!
Скільки можна красти і людей дурить?!
Совісті і честі зовсім вже не мати,
лише обіцяти, лише говорить…
Головнокомандувач, злидень ти верховний,
чому ненавидиш волю і свободу?!
Захиститись прагнеш ти, упир шановний,
від тебе ж обравшого власного народу!..
Пам‘ятай, злодюго, вічно так не буде,
матері не будуть завжди голосить.
Прийде час і слово скажуть бідні люди,
будеш на гіляці в зашморгу висіть.
Скільки ще країну можна шматувати,
скільки можна, кате, міри геть не знать.
Скільки вже на крові можна торгувати,
красти і вбивати, цупити й брехать?!
лютий 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030112531
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721130
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2017
[b][i]Краса - велика сила
[/i][/b]
В ресторані Ян до та́нку дівку запросив
і мов кицю ту коханку на руках носив.
Пишногруду, струнконогу, у очах огонь,
не пускав і до порогу зі своїх долонь!
Почало згасати світло, грає марш оркестр –
оплатив козак рахунок і її реєстр.
Тачку визвав і додому з кралею помчав,
пригостив ще, а по тому роздягати став.
Довго мучив Ян застіжку, але все дарма…
– Почекай, – шепнула кішка, – зараз я сама.
На початку треба зняти вії й макіяж,
ну, а потім не забути інший антураж.
Як парик зняла красуня і позбулась брів,
Янек, хоч і не манюній, ледве не зомлів.
А коли корсет жіночій ліг на шифоньєр,
він на ліжко опустися й довго очі тер…
Бо упали пишні груди на пухкий живіт,
а від стрункості, о люди, прохолов і слід!
Сумував хлопак до ранку, дивлячись в вікно,
що красуні-натуралки є лиш у кіно…
01.03.2017
[i]* З великим подивом приходиться констатувати, що керівництвом сайту слово "сила" віднесено до ненормативної лексики... Ну, не педерасти?! (я маю на увазі збоченці) [/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030107405
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Уже й весна не за горами,
усе чутніший її подих.
І сонце з теплими вітрами
частіш кружляє в хороводі.
Вона усім дає надію
на потаємні сподівання –
що звершиться завітна мрія,
прилине щастя та кохання.
Вечірнє зазоріє небо
у ледь відчинене віконце.
Почуєш: „Не життя без тебе“
і спалахне у серці сонце!
І бризнуть промені любові,
нахлинуть почуття рікою,
розквітнуть котики вербові…
Повір – це буде все з тобою!
28.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022807287
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2017
Я намалюю перший день весни,
лиш віднайду в душі яскраві фарби.
Хай ляжуть ізумрудами вони,
мелодіями чарівної арфи.
Я першу квітку намалюю у яру,
яка до сонця пробивається з-під снігу.
І крапель кришталю весняну гру,
і зеленіючих лугів яскраву книгу.
Я розфарбую ниви і поля,
підбавлю красок у гаї і гори.
Оновлено всміхнеться всім земля
і бірюзою зблисне тихе море.
Дорослих підмалюю і дітей,
добавлю людям свіжості у лиця.
Окреслю променями сонце золоте,
хай все довкола трішки звеселиться.
Наповню світ я подихом весни,
усе те власним серцем намалюю.
Гімн напишу пробудженню ясний
і ту картину людям подарую.
01.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030103545
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720988
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2017
Проснулась Проня, потяглася,
бо від дверей відчула протяг.
Сповзла з дивана і взялася
збирати по кімнаті одяг.
Посиділи учора класно
з подругами після роботи.
Додому повернутись вчасно
спішила, мала ще турботу.
В суботу в подруги весілля,
купити треба їй подарок.
Як добре, що нема похмілля,
як зазвичай після гулянок.
Десь тільки грошей треба взяти,
приблизно доларів сто сорок…
Куди тій Проні було знати,
що за вікном уже вівторок.
лютий 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022702397
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720772
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.02.2017
Альбом з світлинами я знову погортаю –
згадаю все, що об‘єктив піймав.
Вже багатьох на світі цім немає,
та у живих міцніє дружби сплав.
Шкільні роки, весна життя, минуле…
Перед очима крутиться кіно.
То щоб нічого ми не позабули,
згадали все, що минуло давно.
Книжки, екзамени, п‘янкі безсонні ночі,
кохання першого такий приємний щем.
А руки пам‘ятають стан дівочий,
і ніжні губи, й танці під дощем.
Вступні екзамени і знов безсонні ночі,
нова сторінка в нашому житті.
Перед очима знову твої очі
і постать юна в маминім шитті.
Пальміра, південь, море, яхти, чайки,
вечірній пляж і хвилі на піску.
Усе уже в минулому, звичайно ж,
та ще так хочеться посидіть на містку…
Екзамени, диплом, сім‘я, робота,
в ній можна проявити свій талант.
В минулому День армії і флоту,
й тридцять три роки старший лейтенант...
А саме дороге – це діти, внуки,
кому і з правнуками вельми повезло.
Вони маленькими все лізуть нам на руки,
та то в житті для нас найменше зло!
Мелькають роки-сторінки, літа і весни,
із головою поглинає нас фантом.
Поки минувшина вже дійсно не воскресла,
я тихо закриваю свій альбом.
28.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022803305
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720771
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2017
[i]Мезим – легше з ним!
(із рекламних роликів)[/i]
Хоча народ у нас і не багатий,
та храм мистецтв у нього… гастроном.
Повернешся з покупками до хати
і жреш немов в останнє, до судом.
Накупиш різносолів… на копійку,
що ледве поміщаються в кишеню.
Приправ в пакетах різних (пару-трійку),
а потім ще й „Мезиму“ цілу жменю.
Коли ж упреш усі оті наїдки,
як коника гиндик (це не з книжок),
мерщій „Мезимом“ запивай, лебідко,
щоб завороту не було кишок.
І день-у-день на кожному каналі,
такий чи схожий нас чека анонс.
Це як дарунок для безногого – сандалі,
чи як проблема для голодного – понос.
Хай вибачають телепередачі,
що я так емоційно говорив.
Мені здається – саме так нас бачать
всі, хто рекламу ту дурну створив.
26.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022607627
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720567
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.02.2017
Прощення попросити кожен має,
бо кожен з нас у чомусь завинив,
а ненависті той лише не знає,
хто у житті ніколи не любив.
Прощення треба лише вам самому –
очистить душу це, добавить сил.
Промовити „Прости“ – усім відомо,
насправді важко, мов лишитись крил.
Й прощати вміння має з нас не кожний,
це як благословення, Божий дар.
Лиш добрі люди на оте спроможні,
що не пізнали ще бісівських чар.
26.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022604160
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720566
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.02.2017
Жив на світі їжачок,
мандрував він полем, лісом.
Шубку мав із голочок,
не боявся вовка з лисом.
Груші, яблука йому
до смаку, а ще - грибочки.
Як приємно одному
жваво бігати в садочку.
Він на місці не сидить,
хоч гуляє й наодинці,
бо колючому кортить
відшукать смачні гостинці.
25.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022508326
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720344
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.02.2017
У Тетяни, у Мачули
нині іменини.
Стукнула, щоб всі почули,
третя четвертина.
Добру вдачу змалку має,
співа без баяна.
Кроїть, шиє, вишиває
бабуся Тетяна
У свої дівочі рочки
живність ще тримає.
Посадила баба квочку
й гиндиків чекає.
На городі бараболя
густо „колоситься“.
За сапачку зранку й в поле,
ніколи й напиться.
Має доньки дві і сина
бабуся Тетяна.
Це не вся її родина,
має ще Івана.
Також четверо онуків
має ювілярка.
Стільки ж правнуків на руки
лізуть до свинарки.
Жеребцем сталевим тітка
хвацько управляє.
Тож „Джондіром“ її влітку
люди називають.
Ювілейні оці рочки –
не межа бабусі.
Син живе нехай і дочки
у такому ж дусі.
Ще бажаємо здоров‘я,
щастя, як ведеться.
Хай з великою любов‘ю
їсться їй і п‘ється.
12.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021206812
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720343
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.02.2017
Замело́, запороши́ло,
все накрив туман.
Мабуть рано ми ріши́ли,
що втекла зима.
Крутить-вертить завірю́ха,
морозець скрипи́ть.
Навіть пес, схили́вши вуха,
в бу́ді десь сиди́ть.
Стрілися весна з зимою,
десять днів тому.
Кажуть пахне вже весною
в нашому дому́.
Та у білої цариці
інші є думки́.
Ще кожух нам пригоди́ться,
валянки й шапки́.
Густо землю накриває
сніжна пелена́,
щоб багатим урожа́єм
встати на ланах.
Не сумуйте, добрі люди,
бережіть себе.
Трішки хай зима ще буде,
а весна прийде́!
25.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022505318
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720202
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 25.02.2017
Ногами босими іду по лезу бритви,
уся знеможена, неначе після битви.
Про все, що сталося, уперто я мовчу,
а свої думи довіряю лиш дощу.
Гуде надривно голих нервів тятива,
прийшли й в моє життя гіркі жнива.
Пульсує молотом в висках дівоча кров –
рахунок серцю принесла твоя любов.
Навкруг самотньо, лише неба вишина,
тебе поглинула, забрала далина.
Пішов ти у свої далекі прийми,
не можу розірвати ті обійми.
Я йду вперед і чую тільки тишу,
та думати про тебе не полишу.
Повернешся напевне. Вірю, знаю.
Лиш одного тебе ще серденько чекає...
26.02.2017
[i]* За мотивами твору автора сайту КП БЕЗ "Ніби боса***"
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2017
Якщо мій друг, відкрито чи таємно,
стосунки з ворогом підтримує тісні,
відразу ж запитати хочу чемно –
він ким тоді доводиться мені?!
20.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022008778
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720011
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2017
Не зви мене, я більше не вернусь,
втомилось серце болем обливатись.
Краплиною сльози униз зірвусь,
та не дозволю згадкам повертатись.
Не клич мене, хоча й ляка розлука
нестерпним холодом в душі і самотою.
Але прощати зради – більша мука,
це глум один, знущання на собою.
Намарно не гукай, якщо не склалось,
не стало одного життя на двох.
Лише оскома на губах осталась,
а в серці дика пустка, бачить Бог.
Не зви мене, я більше не вернусь,
шляхи назавжди наші розійшлися.
Вже краще в самотині залишусь,
а ти шукай своє, а ще – молися.
23.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022400040
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017
Спочатку церква спокушає раєм,
та пеклом вже лякає нас із часом.
Хоча таке ж відношення вона до Бога має,
як до мистецтва театральна каса.
22.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022208834
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719864
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.02.2017
Є у самотності свобода
і розкіш в вигадках благих.
Зорю, сніжинку, навіть вроду,
змальовую у вірші їх.
Щороку подумки вмираю
й воскресну, коли прийде час.
Бо новий день – росинка раю,
минулий день – немов алмаз.
Із блиску в тінь і в блиск із тіні,
з лазурних скель струмки текли.
У мареннях яскраво-синіх
байраки весняні цвіли.
Було це дійство в ранок людства:
дикун іще напівнімий,
з душею старця, без розпутства,
кудлатий, грізний і прямий –
помітив, бавлячись із луком,
при злеті гордого орла,
з яким густим й солодким звуком
із нього виліта стріла.
Забувши шерхоти оленів
і тигра бархат вогневий,
у подиві він йшов блаженнім,
торкаючись ледь тятиви.
Її натягував без зиску
і миттю різко відпускав.
Із тіні в блиск і в тінь із блиску
струмки текли з лазурних скал.
Янтарний дзвін міцної жили
йому нагадував (й мені),
коли сміялись чи тужили,
в чужім далекім курені.
22.02.2017
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Володимира Набокова „Есть в одиночестве свобода“.
[/i]
Есть в одиночестве свобода,
и сладость - в вымыслах благих.
Звезду, снежинку, каплю меда
я заключаю в стих.
И, еженочно умирая,
я рад воскреснуть в должный час,
и новый день - росинка рая,
а прошлый день - алмаз.
Из блеска в тень и в блеск из тени
с лазурных скал ручьи текли,
в бреду извилистых растений
овраги вешние цвели.
И в утро мира это было:
дикарь, еще полунемой,
с душой прозревшей, но бескрылой,-
косматый, легкий и прямой,-
заметил, взмахивая луком,
при взлете горного орла,
с каким густым и сладким звуком
освобождается стрела.
Забыв и шелесты оленьи,
и тигра бархат огневой,-
он шел, в блаженном удивленье
играя звучной тетивой.
Ее притягивал он резко
и с восклицаньем отпускал.
Из тени в блеск и в тень из блеска
ручьи текли с лазурных скал.
Янтарной жилы звон упругий
напоминал его душе
призывный смех чужой подруги
в чужом далеком шалаше.
Владимир Набоков
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022210267
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719863
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.02.2017
Сприймать не варто доброту за слабкість,
за силу – грубість. Долі щоб вершити
навчитись треба розрізняти скупість
і ницу підлість – від уміння жити.
22.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022206014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719666
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2017
Ішов тяжкий четвертий рік війни,
на Сході добровольці воювали…
Боролись за Вітчизну лиш вони
й життя свої безцінні віддавали.
За власний кошт взуття і уніформа,
бінокль за власні гроші й автомат.
Харчі від волонтерів, то вже норма,
а що ж гарант-барига, ниций кат?
Озброїв за наш кошт війська елітні
і з них побудував собі заслон.
Відгородився від нужденних, бідних
і крамарює жирний фараон.
Він на крові веде свою торгівлю
й підтримує з агресором стосунки,
між тим укріплює корупції будівлю
і підлу суть ховає за лаштунки.
Жиди окупували керівництво,
їх в Раді більшість, у Кабміні – теж.
Прибрали юди рештки виробництва
і апетитам їх немає меж!
Державну обліпили зайди чашу,
жеруть без міри, добрих слів не чують.
На наших землях і костях на наших
Єрусалим новий собі будують.
А що ж народ, носій тієї влади?
З останніх сил її сердешний все ж несе…
Терпіти довго будем казнокрадів?
Чи ж не набридло, люде, те усе?!
21.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022105706
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719665
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2017
Серед планет, туманностей, світів,
ім‘я зорі одної я шепочу.
І не тому, щоб я її любив,
бо просто інших бачити не хочу.
Коли нависне сумнівів стіна,
до неї тягнеться моя душа розквітла.
І не тому, що світиться вона,
бо з нею зовсім не потрібно світла.
01.02.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Інокентія Анненського „Среди миров“.
Иннокентий Анненский
Среди миров, в мерцании светил
Одной Звезды я повторяю имя…
Не потому, чтоб я Её любил,
А потому, что я томлюсь с другими.
И если мне сомненье тяжело,
Я у Неё одной ищу ответа,
Не потому, что от Неё светло,
А потому, что с Ней не надо света.
3 апреля 1909
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020104580
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719419
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.02.2017
Суспільство має геть просту структуру
до дошки гробової і від соски –
всі люди діляться на носіїв культури
і просто тривіальних недоносків.
20.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022011916
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719418
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2017
Збираємось щороку, а то й двічі,
щоб подивитись один одному у вічі.
Бо в шістдесят уже летять роки,
як на війні – один за три. Взнаки
дається кожному із нас наступний рік,
та не лякає стан здоров‘я, „юний“ вік.
Ми можем стрітися будь-де, навіть вп‘ятьох,
хай сніг дороги замете, помилуй Бог.
Цікаво нам дитинство пригадати
і про новини друзям розказати.
Про діток, внуків, пенсію, роботу…
і про квітки в саду та біля хати.
Ще спом‘янути наших вчителів,
під шерхіт сала з хлібом на столі.
За їх здоров‘я келихи підняти,
а хто вже спить – тих будем пам‘ятати.
Буває так: засидимось до ранку,
вже й сонце визирає з-за фіранки.
Це зазвичай буває навесні,
а ще усі співаємо пісні.
Про рідну матір, чорнобривці, школу,
кохання перше і красу довкола.
Тетянка Стрига і Чуприна Надя,
Борисов Толя та Пискун Микола.
Я ледве вписуюсь в таку ось панораму,
ледь-ледь встигаю поміняти фонограму.
Підтримую квартет, як тільки можу,
й не забуваю у перервах по сто грамів.
Компанія все збільшується наша
Козленко приєдналася Наташа.
Тепер до лісу разом ми гуляти їздим
та зник кудись нажаль Зражевський Паша.
Оксанка Федосюк також пропала,
Надійки Загинайло теж не стало.
Котенко Коля зустрічатись притомився,
Василь Фролов же й зовсім загубився.
Ми завжди раді бачити усіх,
хай жарти линуть і лунає сміх.
Шановні друзі, варто зустрічатись,
життя летить, і вже на скронях сніг…
Хай обмаль нас, десяток-півтора,
зате бажань незміряна гора.
Хоча десятки літ за нашими плечами,
та в душах ми ще майже дітвора!
16.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021210988
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718817
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.02.2017
Я не поет, але пишу вірші,
бо хочеться багато що сказати.
Без викрутасів, просто, від душі,
колись таким мене родила мати.
Я не поет, хоча поезію й люблю,
та пишномовних не пишу сонетів.
Впаде хай небо, а все рівно не терплю,
нещирих і чванливих я поетів.
Я не поет, але люблю народ,
свій край, село і місто – Батьківщину.
Не звик водити словом хоровод,
та подумки завжди до неба лину.
Я не поет, хоча щемить душа
за наше сьогодення, за майбутнє.
Пишу, немов іду по лезу я ножа,
бо почуття самозбереження відсутнє.
Ні, все ж поет, бо серце знов болить
за долю молодих і України.
Пишу щоденно, майже кожну мить,
й писати буду аж до домовини.
14.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021413166
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718816
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.02.2017
Не привикайте до чудес,
дивуйтесь їм, дивуйтесь!
Не привикайте до небес,
блакиттю їх любуйтесь.
Ще придивляйтесь до хмарин,
вслухайтесь в гомін лісу.
Ловіть джерел нестримний плин,
ніщо не повториться.
За миттю мить, за кроком крок,
дивуйтесь в різні боки.
Все буде так, у свій лиш строк,
за мить чи довгі роки…
грудень 2016
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами однойменного твору Вадима Шефнера.
[/i]
Вадим Шефнер
МИГ
Не привыкайте к чудесам -
Дивитесь им, дивитесь!
Не привыкайте к небесам,
Глазами к ним тянитесь.
Приглядывайтесь к облакам,
Прислушивайтесь к птицам,
Прикладывайтесь к родникам,
Ничто не повторится.
За мигом миг, за шагом шаг
Впадайте в изумленье.
Все будет так - и все не так
Через одно мгновенье.
1964
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011605349
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718501
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.02.2017
Із закритими очима можна жити,
не бажаючи в земнім житті нічого.
З небом перестати говорити
і відсторонитися від Бога.
Можна жити в мороці німому,
не рахуючи утрачені хвилини.
Як осінній ліс стоїть в утомі,
як живуть побляклі мрії, сину.
Заповітне можна все покинуть,
все на світі можна розлюбити.
Та минувшина ніяк не може схлинуть,
бо минуле неможливо схоронити!
18.01.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Костянтина Бальмонта „Можно жить с закрытыми глазами“.
Константин Бальмонт
Можно жить с закрытыми глазами,
Не желая в мире ничего,
И навек проститься с небесами,
И понять, что все кругом мертво.
Можно жить, безмолвно холодея,
Не считая гаснущих минут,
Как живет осенний лес, редея,
Как мечты поблекшие живут.
Можно все заветное покинуть,
Можно все навеки разлюбить.
Но нельзя к минувшему остынуть,
Но нельзя о прошлом позабыть!
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011802928
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718500
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.02.2017
Морозно й дощ чорнилом плаче,
скрізь ляпавиця, болота…
Лишається молить і клячить,
щоб швидше скінчилась сльота.
Дістати дрожки. За шість гривень
крізь благовіст та клич коліс
перенестись туди, де ливень
періщить день і ніч навскіс.
Де, мовби обгорілі груші,
з дерев десятки сот ворон
все падають на дно калюжі
й суха жура злітає з крон.
Під нею лисини чорніють
і вітер криками гримить.
У час такий дрімають мрії,
збуди ти їх хоча б на мить.
03.02.2017
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Бориса Пастернака „Февраль. Достать чернил и плакать!“
[/i]
Борис Пастернак
Февраль. Достать чернил и плакать!
Писать о феврале навзрыд,
Пока грохочащая слякоть
Весною черною горит.
Достать пролетку. За шесть гривен
Чрез благовест, чрез клик колес
Перенестись туда, где ливень
Еще шумней чернил и слез.
Где, как обугленные груши,
С деревьев тысячи грачей
Сорвутся в лужи и обрушат
Сухую грусть на дно очей.
Под ней проталины чернеют,
И ветер криками изрыт,
И чем случайней, тем вернее
Слагаются стихи навзрыд.
1912
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020312435
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718309
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.02.2017
Напруженим сьогодні видавсь день,
на ганку вдома стрінула дружина.
Поїв швиденько й ліг, не до пісень,
тому подружній борг віддав грошима.
14.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021410684
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718307
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.02.2017
Як швидко вдаль летять життя дороги!
В цім леті має все свій день і час…
Лиш тільки в раковині перестали мити ноги,
так молодість скінчилася у вас.
14.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021402320
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718113
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.02.2017
Мені так личить, любий, твоя ніжність!
Ти одягнув мене у цей наряд.
Вона немов та світанкова свіжість,
як райдуга, весна чи зорепад.
У твоїй ласці, мій коханий, тану,
немов рікою з кришталю пливу.
Рукою як торкнешся мого стану,
я вмить злітаю в неба синяву.
Мені так личить, любий, твоя ніжність,
у ній зорить мій кожен день і час.
Оздобив без алмазів мою вірність.
Я сяю мов ялинка й без прикрас!
13.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021302269
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
Настала, синку, вже весна у нас,
додому повернулися лелеки;
плетуться дні, мов зупинився час,
бо ти від дому, рідний, так далеко.
Природа, зустрічає знов весну,
укрились раннім цвітом верболози,
прокинулась вже річка віді сну,
все квітне, відгриміли перші грози.
Настала, синку, вже у нас весна,
в низинах густо стеляться тумани,
але не гріє душу все ж вона,
зима навік укрила серце мами.
Мороз скував сердешну від тих пір,
коли на Сході залунали грози.
Як ти ступив в війни бездонний вир –
біль розриває груди й давлять сльози.
Як рано ти скінчив життєвий путь,
не довелось прожити й три десятки.
Цього батькам ніколи не збагнуть
й не виправдать нізащо ці порядки…
Життя на самім старті відцвіло,
мов без жалю зірвали ніжну квітку,
і бур‘яном враз поле поросло,
пожухло жито як від спеки влітку.
Так тяжко рідних і близьких втрачати
дарма, тим більше з-за химер панів.
Народе, скільки можна ще мовчати
та хоронити доньок і синів?!
12.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021300485
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717929
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.02.2017
Мене Ви пригадаєте не раз.
Мій світ хвилюючий і норовливий,
пісень барвистих щирий парастас…
Єдиний поміж інших, небрехливий.
Він стати Вашим міг, але не став.
Його було Вам мало чи багато…
Тоді я інші вірші ще писав
і не зважав на будь-які утрати…
Колись усе ж Ви схилитесь без сил,
промовивши: «Згадати я не смію,
як інший світ мене позбавив крил,
убив назавжди віру і надію»…
Мій світ міг бути Вашим, але ні –
його було багато Вам чи мало…
Напевно не судилося мені,
та я жадав Вас палко, що б не стало…
12.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021212005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017
Життя летить, мелькають тижні, люди…
Занадто пізно буде, коли сплине час.
Не ображайте тих людей, які вас люблять!
Вони беззахисні через любов до вас…
06.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020700414
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717734
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2017
На вікні, сріблястому від інею,
за ніч хризантеми розцвіли.
На шибках, що зверху, небо синіє
й стріха вкрилась снігом із імли.
Бадьориться сонце серед холоду,
золотиться відблиском вікно.
Тихий ранок, радісно і молодо
білим снігом засипає скло.
Зрання чистотою вже іскритися
стануть різні краски в вишині.
Будуть до півдня усе сріблитися
хризантеми на моїм вікні.
07.02.2017
*Спроба перекладу чи за мотивами твору Івана Буніна „ На окне, серебряном от инея“.
Иван Бунин
На окне, серебряном от инея,
За ночь хризантемы расцвели.
В верхних стёклах — небо ярко-синее
И застреха в снеговой пыли.
Всходит солнце, бодрое от холода,
Золотится отблеском окно.
Утро тихо, радостно и молодо.
Белым снегом всё запушено.
И всё утро яркие и чистые
Буду видеть краски в вышине,
И до полдня будут серебристые
Хризантемы на моём окне.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020705492
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717731
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.02.2017
Життя людини в дисбалансі протікає,
постійно нам чогось не вистачає.
Бракує в першій половині розуму й любові,
а в другій – вже фізичного здоров‘я.
07.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020704338
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717347
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2017
Навіщо крадете нещадно
усе, що з воза не впаде.
Хоча це зовсім непорядно,
та ви віки так живете…
Украли герб і трон украли,
украли віру і „язик“.
Чужі все землі ви збирали,
московський гріб усе мужик.
Поцупили пісні народні,
зробили меншими братів.
Все кричите, що благородні,
перетворившись на катів.
Усе присвоїли, украли
і силитесь про це забуть.
Та як би ви там не брехали,
в крадійстві уся ваша суть.
08.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020904517
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717346
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.02.2017
„Хіти“, „хіти“, „хіти“…
Весь інтернет-ресурс заполонили.
Скоти, скоти, скоти…
Читати їх немає уже сили.
07.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020704814
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717157
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.02.2017
Не стало вмить іще одного ката,
та звістка ця серця лиш звеселя.
Вже й „Гіві“ упіймав свою гранату,
що прилетіла прямо від „Джмеля“.
Вас терміново викликає „Моторола“–
той виродок лише почути встиг.
Карга з косою враз його зборола
і їй херой відмовити не зміг.
Діждалися?! Тварюки ви підступні.
Згадайте України всіх синів.
Готуйтесь решта, звірі! Хто наступний?
Багато в пеклі іще вільних казанів.
08.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020804600
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717156
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.02.2017
Все більше з року в рік у моді ордена.
Значки, медальки, ромби вже не дивина.
Дійшло до того, що звичайні піджаки
уквітчані, та ще й на два боки.
У хід іде усе, ба навіть знаки,
та ювілейні й відомчі відзнаки.
А тому декому в цім році на парад
прийдеться одягати вже халат…
Хто ж ті орденоносні офіцери й генерали?
Коли і де ті лицеміри воювали,
які карбують молодецьким кроком?
Війна ж скінчилась сім десятків років!
06.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020612720
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716955
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.02.2017
[i]Як личить тобі моє кохання!
(із реклами ювелірних прикрас)[/i]
Як до лиця тобі моє кохання –
з екранів нам реклама промовляє.
Одне і те ж увечері і зрання,
для них альтернативи тут немає.
Вони доклали немалої сили,
собі щоб райське забезпечити життя.
Ба, навіть почуття вже оцінили
без жодного сумління й каяття.
Просте кохання – брошка чи каблучка,
палкіше – то браслет вже чи кольє.
Так із людини роблять хитру штучку,
яка своє кохання продає…
Таких в наш час стає все більше й більше,
все блякне і сірішає життя.
Не до смаку коханим навіть вірші,
бо в них лиш слово й щирі почуття…
07.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020706560
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2017
Відкрию вранці вікна в сад,
де яблуні та вишні.
Навкруг альтанки виноград,
й дві груші в цвіті пишнім.
Горіхи, сливи, алича
ще й персики в рядочок.
Давно саджати я почав
зелений той куточок.
На віти в квітні „сніг“ впаде,
розквітнуть абрикоси.
В моїм саду вже рій гуде,
працюють „медоноси“.
Черешня у червневі дні
порадує врожаєм.
Айва дарує плід мені
й малина догоджає.
Відкрию вранці вікна в сад,
де вітер грає в герці.
Він навести поможе лад
в житті, думках і серці.
06.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020608884
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716769
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.02.2017
Туман… Туман укрив поля й луги,
не видно навкруги за кілька кроків.
Ховає заметіль дніпрові береги,
існуємо лише десятки років…
Туман… Туман – холодне молоко,
що очі пеленою застеляє,
розлився у ногах немовби силікон –
ступити кроку сил уже немає…
Туман… Туман, сховалися зірки
в тумані, ми свого забули Бога.
Туман старих ідей дається узнаки,
в майбутнє затуманилась дорога…
Туман… Туман – завіса сивини
для тих, хто не торкав і стан дівочий,
а їх десятки літ лакузи сатани
до вічності ведуть, закривши очі…
06.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020606685
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2017
Щоб виправдати ваші сподівання
від спільного зі мною спілкування,
відразу ж хочу визначить моменти,
для мене непорушні аргументи.
Люблю я дорогу свою країну,
а Крим – беззаперечно Україна.
Сьогодні в нас з Росією війна,
напала на Донбас саме вона!
Ординець, московит – мені не брат,
поляк мені рідніший у стократ.
І наостанок, щоб там не було,
недопалок ущербний ваш – х@йло.
03.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020303133
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716571
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2017
Туман, туман, як сива пелена,
а поряд, лиш за крок, за туманами війна.
Гуркоче бій без нас, без нашої вини.
Ми до землі приковані туманом –
повітряні працівники війни.
Туман, туман, закрив минуле всім,
далеко-вдалині за туманами наш дім.
В землянці фронтовій з дитинства сняться сни,
як рано всі дорослими ми стали –
повітряні працівники війни.
Туман, туман, закутав землю знов,
далеко-вдалині за туманами любов.
Довго нареченим нас із чужої сторони
ждать, не всі ми вернемось з польоту –
повітряні працівники війни,
мов ангели небесної війни.
Ми ангели останньої війни…
06.03.2017
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Кіма Рижова „Туман, туман – седая пелена…“[/i]
Ким Рыжов
Туман, туман.
Седая пелена.
И всего в двух шагах
За туманами война.
Там гремят бои без нас
Но за нами нет вины.
Мы к земле прикованы туманом.
Воздушные рабочие войны.
Туман, туман
На прошлом и былом...
Далеко, далеко,
За туманами, наш дом.
А в землянке фронтовой
Нам про детство снятся сны.
Видно, все мы рано повзрослели.
Воздушные рабочие войны.
Туман, туман,
Окутал землю вновь...
Далеко, далеко,
За туманами любовь.
Долго нас невестам ждать
С чужедальней стороны.
Мы не все вернемся из полета.
Воздушные рабочие войны.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020603685
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716570
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 06.02.2017
Чути тиху пісню з гаю,
вечір землю обіймає,
накрива туманом річку
й небо зорями встеляє.
Пісня та степами лине,
між густих кущів калини,
мимо сонної тополі
про жіноче щастя й долю.
Ллється пісня та чарівна,
мов якась морська царівна,
а слова її тужливі
розпливаються по ниві.
То співає удовиця,
жінка проста, не цариця,
бо козака схоронила,
що всього лиш рік любила.
Впала вже на землю й нічка,
зорями розквітла річка,
та вдовиця не вгаває,
плаче й знай собі співає.
28.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012900074
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2017
Як чужаки командують парадом,
у армії немає майбуття.
Як слідуєш весь час чужим порадам,
то так і проживеш чужим життям…
Якщо країна наша для народу,
чому ж по вуха весь він у багні?
Чи не тому, що за стерном заброди,
які народ вбивають на війні?!
У пеклі тім життя кладуть найкращі,
біда торкнулась міста і села.
Тим часом знову в непролазні хащі
варягів банда Неньку завела.
Брехнею пригощає нас Сусанін,
та все бідніші села і міста.
Загрузли у грязі державні сани,
все глибшають московські болота.
То сніг, то дощ, а то морози вдарять,
а зверху лупить московитський „град“.
Брехло на горі тім прибутки „варить“
і не наїсться все ніяк той гад!
Одне лиш словоблудство й обіцянки,
та правди й грама в них давно нема!..
Скінчився мавпи рік, б‘ють знову склянки.
Чи ж скоро вже закінчиться зима?!.
04.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020403111
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716356
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.02.2017
Пора шкідливу звичку цю кидати…
Курити?
Пити?
Жерти?
Довіряти!
30.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020311454
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716188
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2017
[i]Ой, у лузі червона калина похилилася,
чогось наша славна Україна зажурилася.
(Степан Чарнецький, Григорій Трух)[/i]
Відомо всім іще споконвіків –
багато у природі шкідників.
Жучки, дротянка, гусінь, різна тля
рослинам і деревам дошкуля.
Країна наша, ніби та калина,
росте і віттям в синє небо лине.
Та цвіт її з плодами залюбки
їдять останнім часом шкідники.
Гризуть кору, бруньки, гілки і листя,
руде, зелене, ніжно-золотисте.
Буравлять, точать, свердлять, аж тріщить,
ні спека не завада, ні дощі…
Від ненажерливих численних шкідників,
поник калини гордий лик, змарнів.
Все менше й менше цвіту щовесни
і урожай вже не такий рясний.
Десяток третій добігає років,
п‘ють шкідники уже останні соки.
Чи ж мало бачили історії уроків,
ведуть до чого тих „реформ“ їх кроки?
Схилилися ще вчора буйні віти,
все тяжче тій калиноньці на світі.
Але мовчить сердега і не охне…
Як далі піде так – красуня всохне!
Щоб не пішла калина на хрести,
війну зі шкідниками слід вести,
бо як ту нечисть знищити не вдасться –
калину нашу рідну не спасти!
03.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020305651
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2017
Без тебе немає життя.
Без тебе скінчилася пісня.
Без тебе одне каяття
та спомин про щастя колишнє.
Без тебе весь світ опустів.
Без тебе не в змозі сміятись.
Без тебе, немов без мостів,
на той бік вже не перебратись.
Без тебе зима і сніги.
Без тебе тріскучі морози.
Без тебе немає снаги,
вітри лише, зливи і грози.
Без тебе навкруг заметіль.
Без тебе сумне навіть небо.
І лине луна звідусіль:
Без тебе, без тебе, без тебе!..
27.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012705211
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2017
Вже третій рік на Сході йде війна,
воюємо з рашистом-супостатом.
Герої гинуть і палають хати,
бо всередині нас самих вона.
Бо все москальським духом так і тхне,
просякло все расєюшкой буквально.
Ба, навіть символ їх кремля анальний,
на Євробачення-17 зазіхне!
Яка національна самобутність
чи наший петриківський колорит?!
По суті ближче виродкам іврит,
по формі до смаку – московська сутність…
Погляньте тільки ви на логотип!
Що спільне з Україною він має?!
Кремлівські куполи він нагадає
й секс-іграшки анальний прототип…
Їх артом ситі ми по самі гланди
і тут уже, шановні, не до сміху,
бо судді й виконавці нам на лихо,
одна рашистсько-московитська банда.
Нікчемні виродки, фарбовані холопи,
пухлина ракова на тілі у народу,
душителі культури і свободи,
засуньте логотип той собі в жопу!
02.02.2017
[i]* За мотивами статті „Євробачення-2017 – дізайн па-русскі“: https://porokhivnytsya.com.ua/2017/01/31/eurovision-2017_kacapskyy-design/ .[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020203312
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715995
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2017
Куди не глянь, виття, зітхання, сльози,
загиблі, ранені, снаряди, пекло, біль…
Десятки фото проросійської загрози,
та потім раптом в голову б‘є хміль:
Відбили, захопили, розтрощили,
знівечили, позбавили життя!..
Сидиш отак і думаєш насилу –
коли ж в писак отих настане каяття.
Бо навіть у вогні й страшеннім горі,
коли народ простий веде війну,
ті лицемірять, брешуть й бруду гори
жбурляють в ту чи іншу сторону.
Менжують на крові, усе гадають,
як лайків більше в сіті зачерпнуть.
Вони ума і совісті не мають
чи саме в тому їх тваринна суть?..
Підкріплення прийшло, яке конкретно,
планується заміна тих на сих...
Закрита інформація предметно
гуляє інтернетом. Сміх і гріх!
Ой, завтра в наступ, вже готуємо чоботи,
штурмуєм те і там, бо це нам до снаги!..
Не розумію – пишуть все те ідіоти
чи замасковані, підступні вороги?!
01.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020106146
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715830
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2017
Надія завжди окриляє нас,
її ми відчуваємо турботу.
Вона потрібна кожен день і час –
як сон вночі чи крила для польоту.
Ті крила виростають не у всіх,
хоча літати мріє чи не кожний.
Злетіти – що переступить поріг…
А далі полетіти ти спроможний?
Над долею полинути – вже шик,
піднятись над химерою обставин!
Але із того може вийти пшик,
коли пари́ти витримки не стане…
Ми часто проти совісті грішим,
землі тяжіння раптом подолавши,
але пусто́ти у своїй душі
заповнюємо лиш… на землю впавши!
31.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117013103814
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2017
Останнім часом масовий падіж
пішов серед рашистської скотини.
Вмирають ніби так, ідуть під ніж,
від куль сконала добра половина.
По ресторанам, у під‘їздах, в літаках,
у кабінетах, навіть вдома, в ліжку.
Один зірвався в ліфті, просто жах,
читати інший не закінчив книжку…
Тремтіть скоти, хто вліз у Крим, Донбас,
хто в Сирії вбивав дітей Алеппо.
Карга з косою вже спішить по вас!
Зачистка йде, падіж скотини цебто.
31.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117013112459
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715632
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2017
Нас на рабів перетворили,
ми спину гнем за копійки.
Втрачаємо останні сили,
бредем покірно до могили,
у власнім домі – байстрюки…
Народ, пора опам‘ятатись,
терпіння термін весь пройшов.
Потрібно всім нам об‘єднатись,
за вила миром дружно взятись
і спекатись брехні оков.
Хто генератор наших бід?
Хіба ж усім іще не ясно,
веде то чий з офшорів слід?!
Тож будьте пильні повсякчасно,
бо згине наш козацький рід!
Вставай знедолений народе,
нарешті спину вже розправ.
Здійми уверх свої клейноди,
як символ волі і свободи,
надії, віри й честі сплав!
31.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117013105247
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715631
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.02.2017
Ще з давен відомо дуже добре,
що у війнах вояки хоробрі,
щоб життям своїм не накладати
застосовували принципи осади.
Зазвичай так бралися фортеці:
час – союзник (все, як у аптеці).
Так міста загарбники морили,
потім здобич і бакшиш ділили.
Про яку осаду йдеться мова
на Донбасі? Люди, ви здорові?!
Визвольна у нас іде війна
від свого, а ще російського, лайна!
Виграти таку війну не можна,
коли влада і собака кожна,
з терористом буде торгувати,
зброю і харчі йому давати!
З глузду вже зійшла злочинна влада
у гонитві за солодким шоколадом.
Міру треба знати сріблу й злату,
а то дупа стане залипати.
Не пройшло всього і трьох ще років,
як звернулись до історії уроків.
Перестали тішитись ми з панди
й перекрили оркам контрабанду.
Вже давно колаборантам ситим,
світло й газ потрібно відключити.
Хай те постачає їм месія –
„Путин их и братская Россия“.
Не кривити власною душею,
треба гнати терористів в шию,
бо як кисень їм не перекрити –
й далі будем рідних хоронити.
Весь народ так можна схоронити...
30.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117013005340
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715462
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.01.2017
Немає честі більше в світі –
Вітчизні все життя служити.
Любові то найвищі миті –
життя за друзів положити.
Найблагородніше в природі –
за волю воювать народу.
Немає більше насолоди –
повітрям дихати свободи.
Міцнішої немає сіті
за біль вперемішку з журбою.
Нема вершини вище в світі,
ніж взяти гору над собою.
30.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117013005999
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715461
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.01.2017
Наш світ невпинно котиться у прірву,
у чорну все зростаючу діру.
Чи ж можна подолати кляту вирву,
як оминути людству ту мару?
Все більше лицемірства з кожним роком,
із кожним днем у світі більше зла.
Не стали війни для людей уроком,
ще потемнішала і так густа імла.
Із кожним днем наш світ стає сірішим,
зачахла поміж люду доброта.
Сховалась щирість у глибоку нішу,
нема усмішок, на обличчях пустота.
Так, світ невпинно котиться в безодню,
давно вже пройдена порядності межа.
Хтось низько вам вклоняється сьогодні,
та завтра в спину увіткне ножа.
Із кожним днем нові теракти, звірства,
вже настає армагедону час.
Заручники гріха ми й лицемірства
і діри чорні поглинають нас.
Весь світ немов здурів, усі безликі,
тут без різниці вік, освіта, стать.
Бездушшя виродки й моральності каліки,
ми все я вся готові продавать.
Все робим вигляд знатного вельможі,
читаєм Біблію, Тріпітаку, Коран.
Та нам навряд чи щось вже допоможе,
нас поглинає бездуховності діра…
січень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012808745
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715279
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2017
[i]Пам‘яті героїв Крут[/i]
В вісімнадцятім настала знов лиха година,
знову орди, більшовицькі, рвались в Україну.
Щоб убити, задушити молоду державу,
розтоптати, спорошити її честь і славу.
Залишилася країна сама проти звіра,
бо у владу, як сьогодні, вже ніхто не вірив.
Бо робочі та селяни той прихід вітали,
доки сутність більшовизму сповна не пізнали.
Піднялись, взялись за зброю одні тільки діти,
лиш вони одні рішились Неньку боронити.
Свою землю, незалежність, волю і свободу,
лиш студенти з юнкерами з усього народу…
Навіть дозвіл не спитали ні в мами, ні в тата,
хоч не всі з них навіть вміли гвинтівку тримати.
Та пішли назустріч смерті, на Чернігівщину,
бо любили беззавітно свою Батьківщину.
Юнаки життя ціною ворога спинили,
чим жертовності фундамент навік заложили.
Показали смілі діти своєму народу,
що нема цінніше в світі за нашу свободу.
Хай ці діти вічно будуть в пам‘яті народній,
щоб довіку не забувся подвиг благородний.
Хай червона та колона совість й честь тримає,
бо таких уже студентів серед нас немає…
29.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012903295
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715278
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2017
Ні, я не злий, а просто чесний,
бо не привик кривить душею.
Я не сприймаю блуд словесний
і честю дорожу своєю.
Ні, я не злий, а справедливий,
бо бачив кривди я доволі.
Характер маю норовливий,
як вільний вітер в чистім полі.
Ні, я не злий, але й не добрий
до тих, хто завжди нашим-вашим.
Я не герой, та все ж хоробрий,
і нетерплю знедавна рашу.
Ні, я не злий – проста людина
з дитинства у мені живе.
Таких у світі половина
і це чіпляє за живе!..
Чому ж мовчим ми, як скотина,
сумирно терпимо біду?
Дітей хороним безупинно
й не наведем кругом ладу?!..
січень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012804642
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715057
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2017
Щасливий той, донині хто не втратив
захопленість і заздрість переміг.
Хто здатність любуватися не розміняв на злато,
безпосередність й щирість хто зберіг.
Щасливий той, хто молодий душею,
життям крокує, не бреде в імлі.
Не тяготиться долею своєю
і добрий слід лишає на землі.
Щасливий той, хто вірності не зрадив,
любов і щирість не жбурнув у сніг,
хто ні далеких, ні близьких не ранив
і звіра лютого в собі збороти зміг.
Щасливий той, хто годен говорити,
у вічі правду без обиняків.
Хто научився так у світі жити,
щоб пломеніти з глибини віків.
січень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012802865
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715056
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.01.2017
„Якби ж вона була іще жива –
я б все віддав, я б зрікся навіть раю!“
Слова, слова, слова, слова, слова…
Ми всі їх надто пізно промовляєм.
Ще пишем вірші, відірвавшись від сохи,
та з каяттям в душі навіки будуть з нами –
Гріхи, гріхи, гріхи, гріхи, гріхи…
Їх не спокутати ніякими словами!
24.01.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами однойменного твору Валентина Гафта.
Валентин Гафт
ГРЕХИ
«Ах, если бы она была жива,
Я всё бы отдал за неё, всё бросил.»
Слова, слова, слова, слова, слова.
Мы все их после смерти произносим.
И пишутся в раскаяньи стихи,
Но в глубине души навеки будут с нами
Грехи, грехи, грехи, грехи, грехи,
Которые не искупить словами.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012400831
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714870
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.01.2017
Життя втікає без прощання,
біжить в нікуди стрімголов,
немов юнацькі сподівання,
як сміх крізь сльози, як любов.
Мені за ними не поспіти,
та все ж кортить ще повернути
черемхи білосніжні квіти
і пахощі п‘янкої рути.
Не зупинити скорий потяг,
назад ріку не повернуть.
Взуття змінити можна, одяг,
та не змінить життєвий путь.
Зорі в тумані не угледиш,
карги з косою не позбутись.
Нам залишається одне лиш –
у відповідь їй посміхнутись.
23.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012305838
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714869
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2017
Ти з докором услід не дивись,
не ховаю до тебе презирства.
Погляд твій не люблю, як не злись,
і лукавства твого, й лицемірства.
Ти відкритою часто здаєшся,
та заперта завжди на крючок.
Все навкруг, мов ліана та, в‘єшся,
ловиш рибку на гострий гачок.
Та чи вистачить сили для герцю
і десятка заучених фраз?
На моє схолодніле вже серце
натикались такі і не раз…
Не тебе я люблю, дорогенька,
ти – відлуння, одна лише тінь.
Бо вночі мені сниться маленька,
у якої в очах голубінь!
Хай вона не така вже покірна,
ще й холодна на вигляд, сумна.
Та душа її чиста і вірна
моє збурила серце до дна.
Ось таку вже повік не розлюбиш
і не хочеш, та підеш в туман.
Не клянись, бо мене ти не любиш,
твої клятви – то ниций обман.
Я спітніле чоло витираю,
у густій прокидаючись тьмі.
Не було якби пекла і раю –
їх придумали б люди самі!
26.01.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами однойменного твору Сергія Єсеніна.
Сергей Есенин
Не гляди на меня с упреком,
Я презренья к тебе не таю.
Не люблю я твой взор с поволокой
И лукавую кротость твою.
Да, ты кажешься мне распростертой,
И, пожалуй, увидеть я рад,
Как лиса, притворившись мертвой,
Ловит воронов и воронят.
Ну и что же - лови, я не струшу,
Только как бы твой пыл не погас?
На мою охладевшую душу
Натыкались такие не раз.
Не тебя я люблю, дорогая,
Ты лишь отзвук, лишь только тень, -
Мне в лице твоем снится другая,
У которой глаза - голубень.
Пусть она и не выглядит кроткой
И, пожалуй, на вид холодна,
Но она величавой походкой
Всколыхнула мне душу до дна.
Вот такую едва ль отуманишь,
И не хочешь пойти, да пойдешь,
Ну, а ты даже в сердце не вранишь
Напоенную ласкою ложь.
Но и все же, тебя презирая,
Я смущенно откроюсь навек:
Если б не было ада и рая,
Их бы выдумал сам человек.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012603985
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2017
Віками нас „брати“ гнітили,
нас мордували й розпинали,
та віру в майбуття не вбили,
а лиш сильнішими ми стали.
Нам голови стинали, крила,
на Небо душі відлітали,
ще й голодом народ морили,
та лиш сильнішими ми стали!
Нас у лихий мороз і вітер,
етапом по Сибіру гнали,
дали нам букви замість літер,
та лиш сильнішими ми стали!
Ми не ламалися, не нили
і боротьби не покидали,
в кулак свої зібрали сили
й насіння наше не сконало!
Любіте неньку Україну,
своє не зраджуйте коріння.
Хай вороги від злості згинуть
і наше проросте насіння!
26.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012606371
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714703
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.01.2017
Іди за мною ти покірно,
моєю вірною рабою.
Я на гірський хребет манірно
злечу мов блискавка з тобою.
Через безодню в світ буремний
перенесу усе земне.
Твій жах природний, та даремний,
лиш надихатиме мене.
Про дощ космічний й пил ефіру
тобі, кохана, розкажу.
Крильми закрию чорні діри,
від круговерті вбережу.
Над горами в мигтінні білім,
в незаплямованих степах.
Божественно-прекрасне тіло
твоє нестиму на руках.
Коли на землю сплине вечір,
я очарований тобою
накрию дивні твої плечі
зірниці блиском вогневої.
Так, я візьму тебе з собою
і піднесу одну туди,
здається де Земля звіздою,
в далекі неземні світи.
І, занімівши в здивуванні,
угледиш ти нові мири,
де в неймовірності кохання
плоди моєї злої гри.
Безсило затремтиш від страху
і тихо мовиш – відпусти…
Пущу тебе, безкрилу птаху,
і посміхнуся лиш – лети!
І з жахом глянеш ти у вирву,
та знищуючись на льоту,
все ж полетиш, як камінь в прірву,
у зоресяйну пустоту…
25.01.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Олександра Блока "Демон".
Александр Блок
ДЕМОН
Иди, иди за мной — покорной
И верною моей рабой.
Я на сверкнувший гребень горный
Взлечу уверенно с тобой.
Я пронесу тебя над бездной,
Её бездонностью дразня.
Твой будет ужас бесполезный —
Лишь вдохновеньем для меня.
Я от дождя эфирной пыли
И от круженья охраню
Всей силой мышц и сенью крылий
И, вознося, не уроню.
И на горах, в сверканьи белом,
На незапятнанном лугу,
Божественно-прекрасным телом
Тебя я странно обожгу.
Ты знаешь ли, какая малость
Та человеческая ложь,
Та грустная земная жалость,
Что дикой страстью ты зовешь?
Когда же вечер станет тише,
И, околдованная мной,
Ты полететь захочешь выше
Пустыней неба огневой, —
Да, я возьму тебя с собою
И вознесу тебя туда,
Где кажется земля звездою,
Землею кажется звезда.
И, онемев от удивленья,
Ты у;зришь новые миры —
Невероятные виденья,
Создания моей игры…
Дрожа от страха и бессилья,
Тогда шепнешь ты: отпусти…
И, распустив тихонько крылья,
Я улыбнусь тебе: лети.
И под божественной улыбкой
Уничтожаясь на лету,
Ты полетишь, как камень зыбкий,
В сияющую пустоту…
9 июня 1916
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012504253
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2017
Немає без сьогодні майбуття,
як берега без річки не буває.
Життя, життя, життя, життя, життя…
Немов пісок крізь пальці утікає.
Вже скроні густо вкрила сивина,
розруха й голод – то найбільше лихо.
Війна, війна, війна, війна, війна…
Для бідних горе, для багатих – втіха.
Братерства й дружби спалено мости,
що будувалися народами віками.
Хрести, хрести, хрести, хрести, хрести…
після боїв з братами. Ні – з катами!
Свій шлях торуємо уперто крізь туман,
сміємося, заходимося плачем.
Обман, обман, обман, обман, обман…
Ми часто вірим в те, чого не бачим.
Як без повітря не прожить і дня,
без медитацій не відкрити чакри.
Брехня, брехня, брехня, брехня, брехня…
Вона вбиває душу й віру в завтра.
Можливо нас чекають сотні літ,
а може буде це останній крок.
Політ, політ, політ, політ, політ…
Одних в безодню, інших – до зірок.
25.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012506101
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714531
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2017
Ми боязкі, підвладні кожній миті.
Ми зовні горді, та в душі раби.
Ми віруєм, попавши в віри сіті,
і любимо про око, як аби…
Ми жалібно завжди самолюбиві,
та скромні й безсоромно мовчазні.
Ми часто ниці в спокої сонливім
і в радості боїмся, що смішні.
Надіємось, що новий храм збудуєм
з обіцянок для нової землі…
Та кожен дорожить своїм покоєм
й самотністю у вічній кабалі.
Ми тихі, бо соромимося Бога,
зневажливі – лиш тлієм, не горим.
Ми вибрали собі рабів дорогу,
нам зорі застилає чорний дим…
24.01.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Зінаїди Гіппіус „Тільки про себе“.
Зинаида Гиппиус
ТОЛЬКО О СЕБЕ
Мы, — робкие, — во власти всех мгновений.
Мы, — гордые, — рабы самих себя.
Мы веруем, — стыдясь своих прозрений,
И любим мы, — как будто не любя.
Мы, — скромные, — бесстыдно молчаливы.
Мы в радости боимся быть смешны, —
И жалобно всегда самолюбивы,
И низменно всегда разделены!
Мы думаем, что новый храм построим
Для новой, нам обещанной, земли...
Но каждый дорожит своим покоем
И одиночеством в своей щели.
Мы, — тихие, — в себе стыдимся Бога,
Надменные, — мы тлеем, не горя...
О, страшная и рабская дорога!
О, мутная последняя заря!
1904
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012404991
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714344
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.01.2017
Вже п‘ятий гарант осідлав Україну,
знов гори словесного блуду.
Довірливі люди у нашій країні –
чекають небесного чуда.
Усе сподіваються, пестять надію,
що гірше вже точно не буде.
Ідуть, голосують, радіють і мріють,
та знов помиляються люди…
Вже двадцять п‘ять років ті виродки правлять
й не знають довірливі люди:
коли всіх катів біля стінки поставлять –
тоді лиш покращення буде!
24.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012406118
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714343
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2017
Ой, немає переводу козацькому роду,
Наша доля – захищати волю і свободу.
Наша доля в чистім полі правду боронити,
бо без правди, у сваволі, та чи ж варто жити.
Ой, у полі три тополі та ще й дуб з вербою,
погуляли білим світом, друже, ми з тобою.
Погуляли, постріляли, шаблі потупили,
скільки ворогів-поганців на горло згубили.
Хай росте густа пшениця, жито колоситься,
наші діти будуть жити, як пани в світлицях.
Наші діти, наші внуки з Дону й до Дунаю,
краще звістки козакові у житті немає.
Тож гуртом підемо сміло правду боронити,
бо без неї бідним людям не під силу жити.
Розбудуємо Вкраїну, захистим свободу.
І не буде переводу козацькому роду!
24.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012402724
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714139
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.01.2017
Хлопець з очима кольору неба
в полі донбаськім лежить.
Руки розкинув мов тягне до себе
чисту небесну блакить.
Вітер ворушить коротке волосся,
рвуться снаряди кругом.
Сумно схилилось налите колосся,
над молодим юнаком.
Очі відкриті і погляд дитячий,
мов зупинився на мить.
Ліг відпочити у полі неначе
й сном непробудним вже спить…
Впав під сталевим дощем серед поля,
друзів закривши грудьми.
Вмерти в бою йому випала доля
з іншими разом дітьми.
Хлопець з очима кольору неба
дивиться у височінь.
Скільки таких положити ще треба?!
Скільки полине їх в синь?..
23.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012311699
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714138
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.01.2017
Спасибі, доле, що живу!
За дивограй – окрема дяка.
За синє небо у ставу,
за добрі, і не дуже, знаки…
Спасибі, доле, за мораль,
за радість і за сподівання.
Мені дітей безмежно жаль,
нена́виджу їх біль, страждання!
Спасибі, доле, що знайшов
душі своїй зі срібла струни
і з ними до сих пір ішов
босоніж через часу вруни.
Спасибі, доле, за любов,
за друзів, ворогів, уроки,
гарячу, невгамовну кров,
за вірні, і не зовсім, кроки.
Спасибі, доле, за печаль,
що душу юну розривала
і волю гартувала в сталь,
та розслаблятись не давала.
Спасибі, доле, за вірші,
що до сих пір пишу і мрію,
багатства грішної душі,
за щастя, віру і надію!
23.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011606097
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017
Не чекай, не повернусь, не потрібно слів,
бо як в вічі вже сміюсь – значить розлюбив.
Та навіщо ж я грішу й котрий уже рік
Бога подумки прошу, щоб тебе беріг?!
Ждеш мене? Я не вернусь, нізащо. Пробач,
що на тебе вічно злюсь, за дитячий плач.
Може згодом поміж трав і старих могил
я знайду, кого шукав і кого любив…
Не чекай, я не вернусь вже назад. Прости!
Відновити не берусь спалені мости.
В річку двічі не ввійти, щастя не вернуть.
Заросли твої сліди, загубився путь.
23.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012302910
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2017
Отрутою просякло кожне слово,
вам давить груди невимовна лють.
Махровим шовінізмом віє знову –
то юди у Дніпро старий плюють.
Жовто-блакитний стяг, козацька слава,
про незалежність довгождана звістка,
Мазепа, Орлик, Калнишевський, та й Полтава,
застрягли в горлі ніби гостра кістка.
Пробачити не можуть українцям,
що в решті-решт своїм шляхом пішли.
Не зрозуміти вам, простим ординцям,
чому ми спекались улуса кабали.
Та нарізно пішли не випадково,
у нас доволі і своїх проблем.
Як можна зрадити того, хто рідне слово
топтав, цькував, гнобив мечем й вогнем.
Ще тюрмами і голодом морили
дзвінкої мови гордих носіїв,
та потяг до свободи все ж не вбили
в дідів, батьків і наших матерів.
Не здатен той почути добре слово,
хто ще з народження, із пелюшок, оглух;
хто вкрав історію русинів, навіть мову,
народ хто братній нищить в прах і пух.
Отрута сотні років вже сочиться
із ненажерливих, оскаженілих пащ.
Спокійно їм не п‘ється і не спиться,
не можуть вибратись одні зі своїх хащ.
Ви всі учились, та нажаль потроху,
чомусь, як-небуть, ліньки, аби-як…
Ми ж топчемо вперед свою дорогу
в своє майбутнє й нам то добрий знак.
Ступайте з Богом, москалі прокляті,
давіться куркою як і своїм рублем,
обрубком гривні. Московитські таті,
могилою вам стане рідний кремль.
Шляхом кривавим йдіть самі у прірву,
куди нечистий вперто тягне вас.
Ми – українці, ми здолаєм вирву,
бо з нами честь, свобода і Тарас!
Так, з нами правда, воля і Тарас!
2016, 2017
[i]* Відповідь Йосипу Бродському на його пасквіль „На независимость Украины“.[/i]
http://patrioty.org.ua/society/pravda-shcho-vsplyla-pislia-smerti-nobelevskoho-laureata-shanuvalnykam-rosiiskoi-poezii-skandalnyi-virsh-proshchevaite-khokhl-nalezhyt-taky-iosypu-brodskomu-video-131714.html
Иосиф Бродский
"На Независимость Украины"
Дорогой Карл Двенадцатый, сражение под Полтавой,
слава Богу, проиграно. Как говорил картавый,
время покажет - кузькину мать, руины,
кости посмертной радости с привкусом Украины.
То не зелено-квитный, траченый изотопом,
- жовто-блакитный реет над Конотопом,
скроенный из холста: знать, припасла Канада -
даром, что без креста: но хохлам не надо.
Гой ты, рушник-карбованец, семечки в потной жмене!
Не нам, кацапам, их обвинять в измене.
Сами под образами семьдесят лет в Рязани
с залитыми глазами жили, как при Тарзане.
Скажем им, звонкой матерью паузы метя, строго:
скатертью вам, хохлы, и рушником дорога.
Ступайте от нас в жупане, не говоря в мундире,
по адресу на три буквы на все четыре
стороны. Пусть теперь в мазанке хором Гансы
с ляхами ставят вас на четыре кости, поганцы.
Как в петлю лезть, так сообща, сук выбирая в чаще,
а курицу из борща грызть в одиночку слаще?
Прощевайте, хохлы! Пожили вместе, хватит.
Плюнуть, что ли, в Днипро: может, он вспять покатит,
брезгуя гордо нами, как скорый, битком набитый
отвернутыми углами и вековой обидой.
Не поминайте лихом! Вашего неба, хлеба
нам - подавись мы жмыхом и потолком - не треба.
Нечего портить кровь, рвать на груди одежду.
Кончилась, знать, любовь, коли была промежду.
Что ковыряться зря в рваных корнях глаголом!
Вас родила земля: грунт, чернозем с подзолом.
Полно качать права, шить нам одно, другое.
Эта земля не дает вам, кавунам, покоя.
Ой-да левада-степь, краля, баштан, вареник.
Больше, поди, теряли: больше людей, чем денег.
Как-нибудь перебьемся. А что до слезы из глаза,
Нет на нее указа ждать до другого раза.
С Богом, орлы, казаки, гетманы, вертухаи!
Только когда придет и вам помирать, бугаи,
будете вы хрипеть, царапая край матраса,
строчки из Александра, а не брехню Тараса.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012106855
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713720
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.01.2017
Я до тебе пишу ніби завше гарячою кров’ю,
навіть тут у Раю некомфортно живому мені.
Переплутались туга зі злістю й святою любов‘ю,
неспокійно на небі душі поміж хмар навіть в сні.
Ниють зламані крила, не гоються зболені рани,
зовсім став неможливим крилатий політ в майбуття.
Я тепер зрозумів, що зумів, розірвавши кайдани,
дарувати народу можливість змінити життя.
Знову брешеш чому? Чом крадеш ти нахабно й безмірно?
Чи плекаєш надію, що зійде все зрештою з рук?!.
До одвічних сувоїв буття неодмінно, невпинно,
похвилинно записано, Петрику, кожен твій рух.
Вже не в силах сьогодні нічого я більше зробити,
але знай, що не будуть безкарними всі твої дні.
Обіцяю у снах твоїх бути щоночі, щомиті,
Україна допоки конатиме в горі й війні.
Я до тебе пишу і писати довіку ще буду,
доки Неньку терзатимеш з любими друзями ти.
Доки мла не впаде і прокинуться згорені люди,
доки сонце не зійде й не згинуть закляті „брати“.
Доки землю все ритимуть вперто криваві кроти!
листопад, грудень 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116120305223
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713719
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2017
Чому, скажи, ридаючи, ти мрієш,
коли вже знаєш, що любов жорстока?
Та все ж страждати від кохання ти волієш,
ніж залишатися без нього одиноко…
Давно ти мовчки плакати навчилась,
за посмішкою тугу й біль ховати.
Просити Бога, потайки молитись –
у клоччя серце зболене не рвати.
Чому ж воно так плаче по ночам?
Чи завжди буде так? Ні, щиро вірю –
діждешся згодом вірного плеча,
десь вже на обрії кохання і довіра!
листопад 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011605503
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2017
Велике що здійснити може блазень?..
Усе, що міг, той клоун вже зробив.
Своїм ідіотизмом він наразі
в майбутнє світу віру геть убив…
20.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012003974
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713494
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.01.2017
В країні цирк вже котрий рік триває,
міняють блазні маски й антураж;
пророчать – нас поліпшення чекає,
та кожен день якийсь ажіотаж.
Вже майже до небес підняли ціни
на світло, воду, долар, євро, газ;
крадуть з бюджету добру половину,
а решту все спускають в унітаз.
Ліси карпатські ріжуть мов вандали,
вагонами торгують за бугор;
у Княжичах фактично розстріляли
про око реформований позор.
То знов „безвіз“ відстрочили до квітня,
то грошей для кредиту не дали…
Історія рече тисячолітня –
ведуть народ скоти до кабали.
Люд безпорадно скиглить й лає все,
вже двадцять п‘ять, а ми ще у дорозі…
Все більше й більше смаженим несе,
уже сімнадцятий буремний на порозі.
грудень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011803246
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713315
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2017
Найгарніші все ж вони у світі
ті жінки, яким уже за сорок.
Шарму в них не можна не помітить
й цьому не завадить навіть морок.
Їх запаси ласки необ‘ємні,
їхні форми пишні і прекрасні.
Посмішки чаруюче-приємні,
світяться як зорі очі ясні.
Ніжність рук зведе з ума любого,
в ласці утонути може кожний.
Та тому вони наставлять роги,
хто кохати їх вже не спроможний.
Мудрістю Господь їх не образив
й серцю щедрості додав з лихвою.
Дотик губ доводить до екстазу,
щастя ложу розділить з такою.
Вправно розставляють свої сіті
і звитягам їх немає ліку.
Найхитріші в цілім білім світі
ті жінки, що вже за сорок віком.
січень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011805859
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2017
Господня заповідь нікого не спасе,
хто б там і як вам та про що не свідчив.
Якщо людині ти простив усе,
це означає – з нею ти покінчив.
18.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011807637
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713105
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2017