| Сторінки (25/2408): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Як зима вертає в літо,
так Василь проходить світом.
Тож дозвольте привітати
вас із цим веселим святом!
Засіваю хату житом,
щоб в достатку стали жити.
Вам насиплю ще пшениці
на пухнаті паляниці.
Щоб вареники пузаті
не виводились у хаті,
а також на пампушки,
пиріжки і галушки.
Ще добавлю дрібку проса
на густі травневі роси,
на багатий урожай
і на пишний коровай.
Наостанок повну жменю
засіваю вам ячменю,
щоб дістало й на черінь.
Слава Господу! Амінь!
13.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771205
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 13)
[/i]
Сказав безумний, – Вже немає Бога,
лиш брехуни і злодії кругом,
не варто нам чекати допомоги,
пропали ті, хто радує добром!
З небес Господь людей оглянув спішно,
безумця щоб розгледіти того,
чи розуміє він, що Бог безгрішний,
чи дійсно ще шукає хтось Його…
Невже їм глупим розуму не стане,
закон надалі щоб не попирать?
Чи дурня Люцифер кричить вустами,
що не потрібна Божа благодать?
Лиш в праведності вся Господня сила!
Для людства настає нелегкий час,
бо праведників майже не лишилось,
їх з кожним днем все менше серед нас…
12.01.2018
Псалом 13
Начальнику хора. Псалом Давида.
1 Сказал безумец в сердце своем: . Они развратились, совершили гнусные дела; нет делающего добро.
2 Господь с небес призрел на сынов человеческих, чтобы видеть, есть ли разумеющий, ищущий Бога.
3 Все уклонились, сделались равно непотребными; нет делающего добро, нет ни одного.
4 Неужели не вразумятся все, делающие беззаконие, съедающие народ мой, как едят хлеб, и не призывающие Господа?
5 Там убоятся они страха, [где нет страха,] ибо Бог в роде праведных.
6 Вы посмеялись над мыслью нищего, что Господь упование его.
7 Когда Господь возвратит пленение народа Своего, тогда возрадуется Иаков и возвеселится Израиль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770920
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 9)
[/i]
Співатиму пісню свою тобі, Боже,
щоб ворог розлючений пав.
Суддею величним Ти стань на сторожі
усіх моїх лицарських справ!
Радітиму величі я урочисто
і мудрості, Боже, твоїй.
Із днів безпросвітних зірви Ти намисто,
наблизь нас до праведних мрій.
Позбавив Ти ворога лютого зброї,
і пам’ять про нього прогнав.
Дав мудрості бідному люду сувої,
дорогу в майбутнє проклав.
В майбутнім народи чекає суд Божий,
де кожен за все відповість.
За все, що зробив чи подумав негоже,
за підлість, підступність і злість.
Співаю Творцю цю величну осанну,
Всевишнього славлю ім’я.
Дорогу Його з Гетсиманського саду
повік не забуду вже я.
10.01.2018
[i]Псалом 9
1 Начальнику хора. По смерти Лабена. Псалом Давида.
2 Буду славить [Тебя], Господи, всем сердцем моим, возвещать все чудеса Твои.
3 Буду радоваться и торжествовать о Тебе, петь имени Твоему, Всевышний.
4 Когда враги мои обращены назад, то преткнутся и погибнут пред лицем Твоим,
5 ибо Ты производил мой суд и мою тяжбу; Ты воссел на престоле, Судия праведный.
6 Ты вознегодовал на народы, погубил нечестивого, имя их изгладил на веки и веки.
7 У врага совсем не стало оружия, и города Ты разрушил; погибла память их с ними.
8 Но Господь пребывает вовек; Он приготовил для суда престол Свой,
9 и Он будет судить вселенную по правде, совершит суд над народами по правоте.
10 И будет Господь прибежищем угнетенному, прибежищем во времена скорби;
11 и будут уповать на Тебя знающие имя Твое, потому что Ты не оставляешь ищущих Тебя, Господи.
12 Пойте Господу, живущему на Сионе, возвещайте между народами дела Его,
13 ибо Он взыскивает за кровь; помнит их, не забывает вопля угнетенных.
14 Помилуй меня, Господи; воззри на страдание мое от ненавидящих меня, - Ты, Который возносишь меня от врат смерти,
15 чтобы я возвещал все хвалы Твои во вратах дщери Сионовой: буду радоваться о спасении Твоем.
16 Обрушились народы в яму, которую выкопали; в сети, которую скрыли они, запуталась нога их.
17 Познан был Господь по суду, который Он совершил; нечестивый уловлен делами рук своих.
18 Да обратятся нечестивые в ад, - все народы, забывающие Бога.
19 Ибо не навсегда забыт будет нищий, и надежда бедных не до конца погибнет.
20 Восстань, Господи, да не преобладает человек, да судятся народы пред лицем Твоим.
21 Наведи, Господи, страх на них; да знают народы, что человеки они.
22 Для чего, Господи, стоишь вдали, скрываешь Себя во время скорби?
23 По гордости своей нечестивый преследует бедного: да уловятся они ухищрениями, которые сами вымышляют.
24 Ибо нечестивый хвалится похотью души своей; корыстолюбец ублажает себя.
25 В надмении своем нечестивый пренебрегает Господа: "не взыщет"; во всех помыслах его: "нет Бога!"
26 Во всякое время пути его гибельны; суды Твои далеки для него; на всех врагов своих он смотрит с пренебрежением;
27 говорит в сердце своем: "не поколеблюсь; в род и род не приключится мне зла";
28 уста его полны проклятия, коварства и лжи; под языком - его мучение и пагуба;
29 сидит в засаде за двором, в потаенных местах убивает невинного; глаза его подсматривают за бедным;
30 подстерегает в потаенном месте, как лев в логовище; подстерегает в засаде, чтобы схватить бедного; хватает бедного, увлекая в сети свои;
31 сгибается, прилегает, - и бедные падают в сильные когти его;
32 говорит в сердце своем: .
33 Восстань, Господи, Боже , вознеси руку Твою, не забудь угнетенных [Твоих до конца].
34 Зачем нечестивый пренебрегает Бога, говоря в сердце своем: "Ты не взыщешь"?
35 Ты видишь, ибо Ты взираешь на обиды и притеснения, чтобы воздать Твоею рукою. Тебе предает себя бедный; сироте Ты помощник.
36 Сокруши мышцу нечестивому и злому, так чтобы искать и не найти его нечестия.
37 Господь - царь на веки, навсегда; исчезнут язычники с земли Его.
38 Господи! Ты слышишь желания смиренных; укрепи сердце их; открой ухо Твое,
39 чтобы дать суд сироте и угнетенному, да не устрашает более человек на земле.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770919
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.01.2018
Сказати хочу, друже, без прикрас,
що ми з тобою на краю безодні –
настав нарешті розпроклятий час,
не буде завтра краще за сьогодні…
Та ми самі б собою не були,
носи якби схилили й склали руки.
Ми будем пити, друже, як пили,
а печінки – залишим для науки!
10.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2018
Хто буде красти в армії –
повідрубаю руки! –
із пафосом, від партії,
зрекла одна падлюка.
Від партії, від партії,
навіщо інциденти.
Таке ж не може ляпнути
особа Президента!..
Злетіло слово пташкою.
По суті, не по формі,
подивимось уважно ми,
в чім суть тої „реХворми“.
Що, менше стали красти вже
в тилу сановні суки?
Простим же хлопцям „без війни“
все відриває руки…
Чим далі в ліс, тим більше дров,
нерадісна картина…
Щоб Україну зберегти –
потрібна гільйотина!
10.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770704
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.01.2018
Мені приснився сон, страшний і темний, –
я заблукав у місті зла і тьми.
На троні посіпака, пес нікчемний,
сидів бундючно і читав псалми.
Я бачив Попелюшку, всю у чорнім,
та кукіль вибирала із вінця.
Чернець, що „Марсельєзу“ грав на горні,
невинності зразком був для ченця.
Пусту колиску ненька колисала,
дитину вже поховано давно.
„Титаник“ сива хвиля підіймала,
він виринав і знову йшов на дно.
Згустились хмари, потемніло море,
а вітер заревів, як у сурму.
Проснулись враз гармати із „Аврори“
і сполохи розрізали пітьму…
Мені приснився сон, страшний і темний, –
я нетрями блукав у місті тьми,
шукав дорогу вийти, та даремно…
Як довго ще блукатимемо ми?!
09.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770520
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2018
Вином і сумом повнить осінь келих,
на сонці грані років виграють.
В вервечку снів барвисто-невеселих
поринула моя життєва путь.
Туман тривог думки мої клубочить
і образи летять за неба край,
та пам’ять відпускати все ж не хоче
ласкаве літо й весняний розмай.
Багрянець листям стелиться під ноги
і на узбіччя падає душі.
Іду вперед наосліп, без дороги,
туди, де щедро пишуться вірші.
Туди, мене чекає де безмежність,
де тиск уже відсутній стелі й стін.
Іду вперед, забувши обережність,
туди, де не важливий часу плин…
09.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770518
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2018
Зі щирим краще хліб черствий з водою з’їсти
і почуватися по-панськи,
до миски чорної ікри як з підлим сісти,
запивши навіть той делікатес шампанським.
08.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770379
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 69)
[/i]
О Боже, поспіши на допомогу,
покине моє серце хай імла
і осоромляться невірці в перемогу,
моїй душі хто зиче бід і зла.
Злостивці ті хай висміяні будуть,
а стопи їх повернуто назад.
Туди ж і лицемірство їх убуде,
розквітне красно Гетсиманський сад.
Хай звеселяться люди і радіють,
що люблять чи шукають ще тебе,
бо про душі спасіння щиро мріють
і славлять Бога завжди, не себе.
Жебрак я, Боже, бідний і убогий,
про допомогу все тебе молю.
За віри брак карай не дуже строго,
вона мені – як скрипка скрипалю.
08.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2018
Чума… Чума прийшла у наше місто
і вразила великих і малих.
Колись було у ньому тепло й чисто,
звучала музика, лунав веселий сміх.
Тепер все місто ніби опустіло,
а мертву тишу розриває дзвін.
Шматує він нещадно душу й тіло,
в глибини мозку проникає він.
Бреде бездомний в розпачі і тузі,
страшний над ним висить кубічний шар.
Кудись поділись дім, робота, друзі…
Ні, він не бомж, тепер він вже клошар.
Чума вражає, пустку в душах сіє,
ввергає місто все у небуття…
Полишили нас заповітні мрії…
Що всім нам принесе таке життя?..
08.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770284
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 19)[/i]
В печалі день Господь тебе почує
і Бога Якового ймення захистить.
З Святилища, з Сіону, примандрує
жадана допомога й підкріпить.
Згадавши всі твої дари і жертви,
Він по твоєму серцю дасть тобі
і намірам твоїм не дасть померти,
задумане не втоне у журбі.
Нам радість принесе твоє спасіння
і в ім’я Бога ми піднімем стяг.
Спасіння Боже, як і воскресіння,
тобі найвищий дар з духовних благ.
Помазанця свого Господь спасає,
йому допомагає Він з Небес.
Його десниця й інших надихає
і робить все, щоб лід зневіри скрес.
Хвалитись іншим розкішшю не гоже
чи родовитістю минулих поколінь.
Ми ж хвалимо в подяці ім’я Боже,
вся слава Богу, лиш Йому! Амінь!
08.01.2018
Псалом 19
1 Начальнику хора. Псалом Давида.
2 Да услышит тебя Господь в день печали, да защитит тебя имя Бога Иаковлева.
3 Да пошлет тебе помощь из Святилища и с Сиона да подкрепит тебя.
4 Да воспомянет все жертвоприношения твои и всесожжение твое да соделает тучным.
5 Да даст тебе [Господь] по сердцу твоему и все намерения твои да исполнит.
6 Мы возрадуемся о спасении твоем и во имя Бога нашего поднимем знамя. Да исполнит Господь все прошения твои.
7 Ныне познал я, что Господь спасает помазанника Своего, отвечает ему со святых небес Своих могуществом спасающей десницы Своей.
8 Иные колесницами, иные конями, а мы именем Господа Бога нашего хвалимся:
9 они поколебались и пали, а мы встали и стоим прямо.
10 Господи! спаси царя и услышь нас, когда будем взывать [к Тебе].
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770231
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 8)
[/i]
Людино, волею Творця
ти на вершині піраміди
у світлім храмі Артеміди,
від хлібороба до митця!
Побіля ніг твоїх гурти
волів, овець, птахів і звірів,
що тільки є у цьому мирі,
їх стережуть твої хорти.
Ти майже Ангел, це не лесть,
по образу й подобі Бога,
на Небеса твоя дорога,
для тебе ця велика честь!
В небесну подивись блакить,
на зорі, що з безмежжя сяють!
Невже вони не надихають
задуматися хоч на мить?..
Над тим, куди свій держиш путь,
чому був обраний ти Богом,
чекає що там, за порогом,
життя твого у чому суть!
Здіймаю руки до Небес,
великий Боже, всемогутній,
дай розуму ввійти в майбутнє,
щоб нас не переміг прогрес!..
07.01.2018
Псалом 8
1 Начальнику хора. На Гефском орудии. Псалом Давида.
2 Господи, Боже наш! как величественно имя Твое по всей земле! Слава Твоя простирается превыше небес!
3 Из уст младенцев и грудных детей Ты устроил хвалу, ради врагов Твоих, дабы сделать безмолвным врага и мстителя.
4 Когда взираю я на небеса Твои - дело Твоих перстов, на луну и звезды, которые Ты поставил,
5 то что есть человек, что Ты помнишь его, и сын человеческий, что Ты посещаешь его?
6 Не много Ты умалил его пред Ангелами: славою и честью увенчал его;
7 поставил его владыкою над делами рук Твоих; все положил под ноги его:
8 овец и волов всех, и также полевых зверей,
9 птиц небесных и рыб морских, все, преходящее морскими стезями.
10 Господи, Боже наш! Как величественно имя Твое по всей земле!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770064
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2018
Дивитися люблю різдвяні сни,
у них зоря вечірня в небі сяє.
В дитинства мить несуть мене вони,
де на порозі матінка стрічає.
Де Матір Божа разом з немовлям
вдивляється з потертої ікони
і взором прямо в душу промовля –
Лунають вічно хай різдвяні дзвони!
Святвечір, вся родина за столом,
ще доля не взяла невтішну требу.
І марево сніжинок над селом,
і пил зірок, розсипаний по небу…
06.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2018
Так чим сьогодні велична Росія?
Поглянемо давайте без прикрас
на те, що нам „втирає“ їх месія
в своїх щорічних звітах всякий раз.
Собак топити – це уже наука!
Культура – їсти прямо із лопат,
а дипломатія – то зовсім хитра штука,
в ній правду скаже тільки психопат.
У бідних красти – злочин? Ні, то бізнес!
Духовність – вбивць кривавих прославлять.
З того зліпили цілий катехізис
й за унікальність стали видавать.
А що ж там Пушкін, Лермонтов, Чайковський?
Толстой з Єсеніним уже не до снаги?
Часи змінились, новий стиль – московський!
Вони рівнятись стали на других…
03.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769908
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2018
Життя – театр, а ми лише актори, –
відверто написав колись Шекспір.
Тому підтверджень вже існує море,
але змінився з того часу мир…
В комедію перетворилась драма,
а та у фарсі віднайшла свій шик.
Звучать слова ці, мовби епіграма,
в житті, що схоже радше вже на цирк…
05.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2018
Печаль – то стан зболілої душі,
коли вона забула вже про радість.
І біль чужий для неї не рушій,
вона бреде в зажурі мовчки в старість…
Тут лікар час, а краще – тільки праця
до поту, до знемоги, до судом.
В тандемі тім збороти тугу вдасться,
лиш часу плин вперемішку з трудом.
Від втрат не має жоден з нас гарантій,
втрачаєм з часом рідних і близьких.
Нас сила волі ставить на пуанти,
а пам’ять – лиш нагадує про них…
05.01.2018
[i]* Ремейк на твір „Печаль“ автора сайту „Клуб поезії“ Пісаренчиха http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769737 .
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769748
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018
Зневіри час в серцях посіяв страх.
Він на своїм шляху усе руйнує,
бо істини забули люди всує.
Потвора та навколо сіє прах…
Катком нещадно йде по головах,
навиворіт всім вивертає душі,
не знає ані моря, ані суші,
здоровий топить глузд в пустих словах…
Кудись мандрує мовчки бандурист.
Чому ж мовчить тепер його бандура?
Порвались струни, заважають мури?
А навкруги лиш чути вітру свист…
Що той вістун пророчим всім нам, крах?
Невже лихий приніс невтішні вісті?
Чому мовчать сліпці в селі і в місті?
Чи вже нас переміг зневіри страх?!.
05.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769740
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2018
Тебе вітаю, сивий діду!
Чому цього́річ без сане́й?
Чом не лишаєш білосліду
копит стрімких своїх коне́й?
Чому бредеш тепер в чобо́тях,
куди ж ти валянки подів?
В багнюці краще чи роботи
нема тобі без холодів?
Де загубив свою коха́нку,
пощо хурделицю сховав?
Чому морозом вишиванку
на вікнах не намалював?
Чом за плечем пуста торбина?
Дощів запріг чому у віз?
Що, повтікали хуртовини
і допоміг у тім „безвіз“?
Запам’ятай, старий козаче, –
це не Різдво й не Новий рік!
Хай січень з лютим як не скачуть,
зими нема – стоп часу лік!
04.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769522
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.01.2018
Падає сніг, наче попіл,
сірий, холодний, німий.
Все у заметах і копах
із сподівань наших, мрій…
Зимно і сіро усюди,
все поглина заметіль.
Сунуть зіщулені люди,
холодом дме звідусіль.
Студень скував усе тіло,
ось перехожий зомлів…
Слово, на жаль, – ще не діло,
тонемо в морі зі слів.
Сипле нещадно доокіл,
ніби розірвано міх.
Ні, то не сніг, то все ж попіл…
Попіл пожарів старих!
03.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769521
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2018
Віддам я долі непомірну требу,
щоб побороти заздрість і пиху.
І Небу щедрому подякую за тебе,
за те, що стрінешся мені ти на шляху!
Найзаповітніша в житті моєму мрія,
як в час всесвітнього потопу Ной.
Найвизначальніша за всі часи подія
найголовніший із усіх герой!
03.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2018
До ручки довели вже „бгаття“ нас,
від влади не чекав такого кроку –
„безвіз“ назвати, як колись „безгаз“,
подією сімнадцятого року!..
„Досягнення“ те у скрутний цей час
не варте навіть ламаного цента –
ним скористатись за півроку з нас
не спромоглося навіть і процента…
Без пенсій доживаємо свій вік
і без освіти звикли існувати.
Без конституції уже не перший рік,
без медицини будем вимирати.
І з кожним роком усе більше „без“,
реформи їх нагадують руїни.
Не спинемо як цей парад імпрез,
то можемо лишитись без країни.
Як не зупинимо гаркавий полонез –
зостанемося ми й без України!
31.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2018
Несамовита і холодна тиша
листає сторінки всього життя.
Вона черговий розділ тихо пише
під музику мого серцебиття.
Перегортає нескінченні ночі,
похмуро зазирає у вікно.
Її байдужі очі не пророчать
мені нічого доброго давно.
За вже немолодечі міцно плечі
тримає сивочола танцівниця –
моя коханка, вірна порожнеча,
безмовна, невгамовна чарівниця.
Відверто подивлюся їй у вічі,
неволею не налякати бранця,
одіну фрак і запалю всі свічі,
та запрошу спокусницю до танцю.
У мене усього було удосталь:
любові, щастя, радощів, тривоги…
Але за спокій – передчасні тости,
іще ми не дістались епілогу!
02.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2018
Ранковим туманом з Інгулу
за вітром натхнення пливе.
Поверне уяву з загулу
і враз все кругом оживе.
Розквітнуть у думах довкола
ріка, комиші, небокрай…
А виведе дрізд своє соло –
і Муза поверне в цей Рай.
Я теж заведу власне соло
і ляже строфою розмай.
28.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769085
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2018
Не здавайсь! Ніколи не здавайся,
як би тяжко не було тобі.
Посміхайся, завжди посміхайся
всім наперекір, навіть собі.
Не здавайсь ніколи і нізащо!
Хай там що, хай тисячі пліток…
Бо від того вже не буде краще,
переможених не жалує ніхто.
29.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769084
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2018
В житті бувають різні подарунки:
букет квіток, сережки чи парфюм,
художника веселого малюнки
в міському парку, поміж вічних дум.
Наряди, гроші, дім, освіта, бізнес,
прикраси, відпочинок і сім’я –
це основне, так званий катехізис
того, що дарував постійно я.
Та цих можливостей, кохана, ти не мала.
Що жінка мужу може подарить, –
слова ці ти не раз мені казала, –
Лише себе, завжди і в кожну мить!
Себе з лихвою дійсно дарувала
й не лиш мені… Ти просто цим жила.
Постелі згодом тобі стало мало
і в решті-решт ти… по рукам пішла.
Відомо навіть домогосподаркам,
та мабуть не таким, як ти, під стать, –
дурним смаком рахується подарки
назад, колись кохана, забирать.
31.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768934
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.12.2017
Вона була актриса екстракласу,
на сцені грала, сценою жила.
В кохання ролях зали до екстазу
доводила, трояндою цвіла.
Трагедію також вона любила,
у драмі розчинялась залюбки.
Своєю грою тисячі скорила,
чоловіки її кохали… і жінки.
Богиня, німфа, грація, феміна –
були всі ролі ці їй до снаги.
Лиш за життя вона не розтопила
в своєму серці вікові сніги…
27.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768616
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 29.12.2017
Давно іду стежиною вузькою –
усе вперед, до цілі, до мети!
І думи заплелися у сувої
вперемішку зі світла й темноти.
Попереду лежить долина предків,
позаду – частокіл скелястих гір.
Минув немало різних осередків,
та йду вперед усім наперекір.
Не знаю, завтра що мене чекає:
презирство, осуд, завидки чи сміх,
та завжди тепло й затишно буває
в країні світлих спогадів моїх.
Стежина ця для мене незабутня,
лише вперед, немає вороття.
Постійно між минулим і майбутнім –
по лезу бритви на ім’я «Життя»!.
28.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2017
У чорній безодні неба нічного
місяць блукає яркий.
Поряд з тим старцем не видко нічого,
зорі закрили хмарки.
Що він шукає, отой волоцюга,
котре сторіччя підряд?
Вперто мандрує до ранку по кругу…
Хоче надибати клад?
Чому не спиться нічному гульвісі
десь між хмаринок-перин?
Щось роздивляється в темному лісі,
раптом загляне за тин.
М’яко ступає по площах, майданах,
мимо нових бутиків.
Лиш на хвилину над городом стане,
струсить пилюку віків.
Мовчки огляне стрімнини і гори,
пройдеться поміж вершин,
з сумом у далеч вдивляється моря…
Може й він пише вірші?!
28.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768471
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2017
І вічний бій, нам спокій тільки сниться, –
писав колись відомий всім поет.
Початок цей для оди знадобиться б,
але боюсь, що вийде все ж памфлет.
Одна фіндюрка, розпустивши пір’я,
казала якось – нудять чоловік,
одноманітність: дім, сім’я, ганчір’я…
Стомилась коротати так свій вік.
Що захисник і добувач, то ясно,
машина, дача, кошти – все його.
Що вдячна чоловіку вона красно,
та мало їй уже всього того.
Що їх, красунь, потрібно дивувати,
війну вести за серце всякий раз,
чарівністю своєю покоряти…
Кормити ж і поїти – водночас.
Такі завжди бажають рибку з’їсти
і разом з тим на тепле місце сісти…
Але скажу відверто, – Ні хріна,
підтіпанки, то не моя війна!
27.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768335
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.12.2017
Пішла учора на охоту з чоловіком,
усі отримали невидану потіху –
після тринадцятого пострілу за ліком
трофей мій перший все ж помер… від сміху!
27.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768297
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.12.2017
[i](Груднева ніч)[/i]
Холодна тиша дихає словами,
у місяця промінні сніг іскрить.
Міцний мороз лункі виводить гами
і кришталем звучить у кожну мить!
З кишені вовну витрусило небо,
земля пуховим вкрилася рядном.
Нова зима несе природі требу –
пейзаж у білім ліг на полотно!
Грудневий Місяць у зимову пору
іде у сни дорікою старим,
немов потвора лізе до комори,
ламає стрій із вишуканих рим…
За невиразність щось усе буркоче,
відсутність новотворів і на грам,
та моє его солодко лоскоче
рясним вінком тернових епіграм.
Візьму в долоні сніжного натхнення
і домішаю у емоцій вир,
додам чарчину із кульбаб варення
і вийде од безсоння еліксир!
26.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2017
Дива мандрують звідусіль
у новорічну ніч казкову.
Кружляє в танці заметіль,
співає вітер колискову.
Солодощі барвистих снів
ще на губах смакують ніжно.
А візерунки на вікні –
немовби казка білосніжна.
Іде землею Новий рік
і підкоряє континенти.
На сцені двадцять перший вік
і все гучніш аплодисменти.
Що принесе черговий круг?
Летить Земля по тому ж колу.
Невже тепер чужинський плуг
оратиме вкраїнське поле?..
Сніжинка за вікном тремтить,
як на помості балерина.
Куранти вдарять вже за мить,
як наша доля швидкоплинна…
26.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768141
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.12.2017
Вона ще майже молода,
а у очах – і біль, і туга…
У неї ще легка хода,
але настала чорна смуга.
Пішов коханий в небуття,
життя поклавши на Донбасі.
Людські глибокі почуття
враз підірвались на фугасі…
А час біжить і треба жить,
робота, дім, сім’я, робота…
І шлях удалечінь лежить,
і знову чергова субота.
В кафе багато молодих,
здорових хлопців, симпатичних.
І погляд одного із них
вона піймала на обличчі.
Розмова мила, кілька слів
та коньяку зрадливий келих.
І знову тихий серця спів,
і нотки ритмів, вже веселих.
З кафе вони пішли удвох,
що було далі – невідомо,
але суддя їм тільки Бог…
Вона була на ранок вдома.
Я не хотів би навмання,
кидати хоч найменший докір,
але вона своє вбрання
змінила на яскравий колір…
25.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2017
Із тишею ми мовчазні розмови
ведем у ці зимові вечори,
та пам’ять повертає знову й знову
в далекі дні щасливої пори.
Пригадую твої бездонні очі
і посмішку веселу на вустах,
а тиша про любов мені шепоче…
Ну, зовсім підла загубила страх!
Ось нічка розпустила темні крила,
зірок парад на чорному рядні,
що й погляд відірвати вже несила…
Чому приємно й затишно мені?
Цікава співбесідниця ця тиша
і спомин душу лагідно ятрить.
Життя само нову сторінку пише,
та інколи й минувшиною снить…
24.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2017
Я стільки часу присвятив брехні –
у пил, здавалось, вистачило б стерти!
Але вона, на жаль гіркий мені,
і далі звідусюди лізе вперто…
Вигадниця така, хоч сядь і плач,
личин її нізащо не злічити,
а прудконога – носиться ускач
і силується цноті всіх учити!
Найповноводніший із вигадок потік
останнім часом, зазвичай, реклама.
Утрачено тим побрехенькам лік,
то як офшорам матінка Панама…
За нею суне обіцянок сонм
чиновників, діля́г і депутатів.
Огидним уявляється те сном,
не полічити підлості трактатів…
Включають до любовного меню
все більше й більше ті інгредієнти.
Велика є підозра на брехню –
як чуєш, що кохатиме до смерти!.
Що ракова пухлина організм
суспільство олжа нині підкорила –
страшніше лише правовий садизм.
Вона найкращим підтинає крила!
Нікого і ні в чому не виню,
я просто щиро не люблю брехню!
23.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2017
Настав нарешті справжній новий рік –
сьогодні на додаток день пішов.
Було завжди так, буде з віку в вік,
саме сьогодні Новий рік прийшов!
Сонцестояння зимнє – древнє свято,
сьогодні найкоротший року день.
Хай щастя й радість прийдуть в вашу хату,
весь рік дарують вам вінок з пісень.
Колядки хай сьогодні вас вітають,
добробут став щоб міцно на поріг.
Пшеницею і житом засівають,
щоб виріс щедрий і смачний пиріг!
Не гріх історію нам, друзі, пригадати,
коріння предків наших, трударів,
що нам розповідали батько й мати…
І Новий рік стрічати на зорі!
Всім від душі шлю щирі привітання
у день зимового сонцестояння!
22.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767427
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2017
Іще один спливає рік,
мелькнув на горизонті фініш.
Розчаруванням втратив лік
і ти нічому вже не віриш?
Черговий утікає рік…
Куди летить він, рік старий?
Туди, де жде нас вічний спокій,
над кладовищем наших мрій
де сум клубочиться глибокий?
Чом так спішить цей рік старий?..
Що нас чекає в році новім?
Відсутність плану і мети
та пустота в своїй основі,
а ще – палаючі мости?
Ми що, на іншім боці знову?!.
І скільки буде ще тих рік,
тих переправ і тих майданів?
Ми вийдемо колись на пік
чи так і втонемо в обмані?
На що Всевишній нас прирік?..
21.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767246
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2017
Сплелося все в тобі: турбота,
любов і радість, і краса.
І усміх, з присмаком скорботи,
і сліз уранішня роса.
Вирують пристрасті, бажання
в тобі, як гейзер. Ні – вулкан!
І на майбутнє сподівання,
а ще в тобі живе обман…
Ну, як без нього в цьому світі?
Без лицедійства і нуди́.
Пізнання ябко і на світлі
уже дає рясні плоди!
Твоє жіноче лицемірство –
то просто вищий пілотаж:
фіглярство, інколи блюзнірство,
що часто переходить в раж.
І все це пафосно, зі співом
чи в танці, часом на балу,
уперемішку, із надривом.
І не забуде про хулу…
Така звичайна жінка, мати,
що просто величчю горить.
Їй палко до снаги кохати
і дуже легко загубить!.
Хай не спадуть твої вітрила
і Бог тебе благословить –
аби дарила лише крила,
які підносять у блакить!
20.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017
Чотири свічки на столі горіли
у мороці, у переддень Різдва.
І полум’я оте палахкотіло
потріскуючи, як в печі дрова.
Одна свіча промовила: «Я спокій.
Не здатні мене люди зберігать».
Поблимала і у журі глибокій
таки погасла, мов хотіла спать.
Сказала друга тихо: «А я віра.
Мені також чомусь не по собі.
Несуть мене у якості офіри
добробуту», – й потухла далебі…
Невдовзі третя мовила: «Любов я.
Останнім часом впала у ціні…
Життя все менше сповнене любов’ю,
часи настали вельми вже сумні».
Лише скінчила це і також згасла,
а до кімнати увійшло дитя.
У присмерку малому стало жасно,
лунало серця юного биття…
Четверта каже: «Ти не бійся Вія.
Хоч темрява кругом, усе вже спить,
горю допоки я, твоя надія, –
погаслі свічі можна запалить!»
19.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2017
Попід гору, через гай
йде зимовий Миколай.
Поряд ангели кружляють
і пісень дзвінких співають.
Через річку, білим полем
йде до нас Святий Микола!
Роздає він привітання
та виконує бажання.
І великим і малятам –
всім, хто слухав маму з татом.
Всім, хто в школі добре вчився,
наполегливо трудився.
Говорив хто правду людям,
не лупив дарма по грудям.
Ворогів хто не прощав
і Вітчизну захищав!
А для цього є причина –
міх дарунків за плечима.
По країні, з краю вкрай,
йде зимовий Миколай!
19.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766946
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.12.2017
Я цілу ніч не спав, не їв –
творив! Уже під співи півня
спромігся на десяток слів,
але була то справжня пісня:
„Чудову пам’ятаю мить –
з’явилась ти переді мною,
як неба дивного блакить
своєю вразила красою!“
Та вранці, о, який облом,
сказала ти мені на вушко,
що це усе давним-давно
вже написав якийсь Опушкін…
18.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2017
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 6)
[/i]
Коли ми в ярості, Творцю,
нам помилятися властиво.
Не викривай свою вівцю
і не карай мене у гніві!
Помилуй, Господи, мене,
бо я всього лише людина.
Хай грізна кара омине –
прохання лиш одне-єдине.
Ми немічні в своїм бутті,
підвладні заздрощам, спокусам.
Тож довгі ночі в каятті
проводити постійно мусим.
Уже не вистачає сліз,
щоб всі гріхи свої омити,
але провин ще цілий віз
чекає часу на молитву.
Помилуй, Боже, і спаси,
мою нікчемну душу, підлу –
приблизно так у всі часи
волали грішники до Світла.
І їх мольби Всевишній чув,
та всім воздасться по заслугам.
Хто в їхній шкурі ще не був,
не варто тим ходити кругом.
13.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766118
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.12.2017
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 62)
[/i]
О, Боже! Господи, Тебе шукаю зрання я.
Тебе жадаю, мій Творець! – кричить душа моя.
Втомилась спрагла моя плоть від спеки без води,
знемогу силюсь побороть, де не цвітуть сади.
Та силу й славу Твою, Бог, в пустелі бачу я,
немов святиню шепотять вуста Твоє ім’я,
а милість, Господи, Твоя миліша за життя.
До Неба руки підніму, благословлю буття.
Єлеєм з туком до верхів наповнилась душа
і думи радісно, мій Бог, до Тебе лиш спішать.
Захоплено і по ночам, і в кожен ясний день
співаю, Господи, Тобі весь час своїх пісень.
Лиш постіль покидаю я, ця музика звучить,
Твоє лиш на вустах ім’я у мене в кожну мить.
Я вірю, що Твоя любов мене не омине,
Твоя десниця, плоть і кров підтримають мене.
Мечем своїм здолаєш Ти підступних ворогів,
шукати враз відправиш їх пекельних берегів.
Прокляття й згубу хто мені несе, загинуть всі,
замовкнуть їх вуста лихі на всі віки й часи.
15.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766112
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.12.2017
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 7)[/i]
На Бога уповаю завжди я,
а розраховую в житті на себе.
У світі хай гримить Його ім’я,
та повсякчас готовим бути треба.
Бо серцем правий – не завжди герой,
а переможець вже борець за правду.
Насправді перший, зазвичай, ізгой,
як владі догодить не зміг чи стаду.
Неправду хто колись і десь зачав,
хто у собі леліє чорну злобу –
скинь, Господи, той невимовний сплав,
очисти його душу і утробу.
Хто яму ближньому завзято все копав
і завжди уповав на гроші й силу –
дай, Боже, щоб він сам до неї впав,
а рів перетворився на могилу.
Якщо неправий був я, Батьку мій,
прости мені вину, всесильний Боже!
Усю гординю, мов туман, розвій,
від сліз хай не просохне моє ложе.
Але коли за правду йшов у бій
і віддавав борні останні сили –
допоможи у всьому, Отче мій,
хай як би вороги не голосили!
По правді й непорочності моїй
суди мене завжди, великий Боже.
Господь, Ти щит мій, оберіг святий,
мені у всьому віра допоможе!
13.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765953
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 14.12.2017
Як непомітно літа промайнули,
осінь-чаклунка прийшла на поріг.
Завтра – майбутнє, а вчора – минуле.
сумно стою в перехресті доріг.
Падає листя, падає листя,
все поглинає дощу пелена.
Осінь вже в місті, осінь вже в місті,
скроні гаптує мені сивина.
Тільки учора з любов’ю земною
стрілись, несміло ступивши у світ,
та вже сьогодні у нас за спиною
плетиво років із весен і літ.
Падає листя, падає листя,
все поглинає дощу пелена.
Осінь вже в місті, осінь вже в місті,
скроні гаптує мені сивина.
Лиш зупинились і знову в дорогу,
тільки спочили і знов таки путь.
Що буде завтра – відомо лиш Богу,
але учора уже не вернуть.
Падає листя, падає листя.
Вулиці вкрив непроглядний туман.
Осінь вже в місті, осінь вже в місті,
осінь холодна, та ще не зима.
Падає листя, осінь вже в місті,
осінь холодна, та все ж не зима!
14.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765950
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2017
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 4)
[/i]
Озвися, Боже праведний, благаю!
Раніше простір Ти давав мені.
Допоможи, бо Ти всесильний, знаю,
здобути перемогу в цій війні.
Сини людські, чому такі лукаві,
чом хугу любите ви так і метушню?
В ганьбі допоки буде Божа слава
і доки буде попит на брехню?
Не гнівайтесь – не будете й грішити,
віддайте правді дань і все мине.
Утіштеся, не треба так спішити,
Всевишній всіх почує, вас й мене.
Господній лик Він свій нам знову явить,
покаже благо – Правду і Любов.
Усім вони на білім світі правлять,
а ми відчуємо і плоть його, і кров.
У кожному проснеться мир і віра,
Творець вдихне нам радість у серця
і спокій пануватиме над миром.
Не буде благодаті тій кінця!
12.12.2017
Псалом 4
1 Начальнику хора. На струнных орудиях. Псалом Давида.
2 Когда я взываю, услышь меня, Боже правды моей! В тесноте Ты давал мне простор. Помилуй меня и услышь молитву мою.
3 Сыны мужей! доколе слава моя будет в поругании? доколе будете любить суету и искать лжи?
4 Знайте, что Господь отделил для Себя святаго Своего; Господь слышит, когда я призываю Его.
5 Гневаясь, не согрешайте: размыслите в сердцах ваших на ложах ваших, и утишитесь;
6 приносите жертвы правды и уповайте на Господа.
7 Многие говорят: "кто покажет нам благо?" Яви нам свет лица Твоего, Господи!
8 Ты исполнил сердце мое веселием с того времени, как у них хлеб и вино умножились.
9 Спокойно ложусь я и сплю, ибо Ты, Господи, един даешь мне жить в безопасности.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765713
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 13.12.2017
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 3)
[/i]
Коли народ благословляєш свій,
коли ним правиш непомірно строго,
хоч інколи відринь од власних мрій
і на хвилинку пригадай про Бога.
Щоб не тікати, мов тоді Давид
від сина рідного свого, Авесалома,
тяжких як непомірна кількість бід
людей підніме й пожене із дому.
Згадай Всевишнього, його могутній щит,
коли все тягнеш і ховаєш всує,
бо час відкриє всім, що ти наймит,
Господь тобі спасіння не дарує.
Шубовснеш в пекло, юде, так і знай,
а за тобою полетить і свита.
Волати будеш довго – Досить, край!..
Получиш сповна в зуби й по ланітах.
12.12.2017
[i]Псалом 3
1 Псалом Давида, когда он бежал от Авессалома, сына своего.
2 Господи! как умножились враги мои! Многие восстают на меня
3 многие говорят душе моей: "нет ему спасения в Боге".
4 Но Ты, Господи, щит предо мною, слава моя, и Ты возносишь голову мою.
5 Гласом моим взываю к Господу, и Он слышит меня со святой горы Своей.
6 Ложусь я, сплю и встаю, ибо Господь защищает меня.
7 Не убоюсь тем народа, которые со всех сторон ополчились на меня.
8 Восстань, Господи! спаси меня, Боже мой! ибо Ты поражаешь в ланиту всех врагов моих; сокрушаешь зубы нечестивых.
9 От Господа спасение. Над народом Твоим благословение Твое.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765712
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 13.12.2017
[i](із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 2)[/i]
Царі земні – прийдіть до тями,
згадайте настанови Божі.
Навіщо Він відкрив вам брами,
щоб ви ламали огорожі?
Щоб намагалися піднятись
над миром навіть вище Бога?
Ви перестали вже боятись,
але в пітьмі ваша дорога…
Навіщо плетете інтриги,
вганяєте у рабство люд,
куєте все нові вериги
і плодите нових Іуд?
Служіть Всевишньому зі страхом,
шануйте Сина і Отця!
Лиш так не станете ви прахом,
спасете душі і серця.
12.12.2017
Псалом 2
Псалом Давида.
1 Зачем мятутся народы, и племена замышляют тщетное?
2 Восстают цари земли, и князья совещаются вместе против Господа и против Помазанника Его.
3 "Расторгнем узы их, и свергнем с себя оковы их".
4 Живущий на небесах посмеется, Господь поругается им.
5 Тогда скажет им во гневе Своем и яростью Своею приведет их в смятение:
6 "Я помазал Царя Моего над Сионом, святою горою Моею;
7 возвещу определение: Господь сказал Мне: Ты Сын Мой; Я ныне родил Тебя;
8 проси у Меня, и дам народы в наследие Тебе и пределы земли во владение Тебе;
9 Ты поразишь их жезлом железным; сокрушишь их, как сосуд горшечника".
10 Итак вразумитесь, цари; научитесь, судьи земли!
11 Служите Господу со страхом и радуйтесь [пред Ним] с трепетом.
12 Почтите Сына, чтобы Он не прогневался, и чтобы вам не погибнуть в пути вашем, ибо гнев Его возгорится вскоре. Блаженны все, уповающие на Него.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765567
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.12.2017
[i](із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 1)[/i]
Блажен, хто раду нечестивих оминає
і не стовбичить в грішних на шляху,
не почувається своїм у їхній зграї
і не наслідує їх жадність та пиху.
Блажен, хто Господа прийняв усі закони,
з Творцем хто проживає ночі й дні.
На біле чорне хто не скаже чи червоне,
не зрадить Бога навіть уві сні.
Він стане деревом, що виросте в оазі,
в достатку маючи і сонця, і води,
розквітне й зеленітиме наразі,
багаті згодом принесе плоди.
А нечестивці неодмінно згинуть,
розвіє вітер тих лукавих прах.
Дорогу праведних незгоди не поглинуть,
любов їх, віра житимуть в віках.
12.12.2017
Псалом 1
Псалом Давида.
1 Блажен муж, который не ходит на совет нечестивых и не стоит на пути грешных и не сидит в собрании развратителей,
2 но в законе Господа воля его, и о законе Его размышляет он день и ночь!
3 И будет он как дерево, посаженное при потоках вод, которое приносит плод свой во время свое, и лист которого не вянет; и во всем, что он ни делает, успеет.
4 Не так - нечестивые, [не так]: но они - как прах, возметаемый ветром [с лица земли].
5 Потому не устоят нечестивые на суде, и грешники - в собрании праведных.
6 Ибо знает Господь путь праведных, а путь нечестивых погибнет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765555
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 12.12.2017
Вже за обрій відлетіла осінь золота,
лиш озимі зеленіють пшениці й жита.
Сонце ходить нижче й нижче, скоро Новий рік,
вже холодний вітер свище й хуга на поріг.
Лине музика морозу під сніжинок плин
і лунає в верболозах срібний передзвін.
Пухом землю вкрила ніжним матінка-зима,
ніби казка білосніжна, кращої нема.
Зимо-зимонько казкова, біло-голуба,
заспівай нам колискову, снігом вкрий хліба.
Зимо-зимонько чарівна, покажи єство
на Святого Миколая, Василя й Різдво!
Хай лютують сніговії, заметіль гуля,
та мене в мороз зігріє дорога земля.
Україно, мила Ненько, ми з тобою всі,
зиму зустрічай, рідненька, в неземній красі.
10.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765112
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.12.2017
З днем народження, сину! Як, рідний, живеш?
Чи здоровий в далекій чужині?
Віроломство поляків не відало меж.
Щось змінилось на краще в них нині?
То чому ж у наш час сотні тисяч людей
спину гнуть все ж на польського брата?
Та невже у самих не хватає ідей,
як трудитися на супостата?..
Чом багата ресурсами наша земля
виганяє дітей на чужину?
Чом сильніше нам шию все тисне петля?..
З днем народження, бідний мій сину!..
09.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764905
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2017
Сидів над урвищем, спустивши ноги вниз.
Багряна куля схилу добігала,
а поряд догорав тріскучий хмиз,
що ще колись з коханою зібрали.
Полинула давно за небокрай,
туди, де йде світило спочивати.
Мені додому теж пора… Гай-гай!
Стомився в самотині вікувати.
Самого вже давно покинув страх
попасти на гостину до Аїда.
На стоптаних чоботях пил і прах,
а в торбі кусень хліба й „Енеїда“.
Стемніє, як багаття догорить,
і землю непроглядна ніч укриє…
Останні думи линули в блакить,
не здійснені де бовваніли мрії.
грудень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764684
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2017
Потрібно скільки ще Майданів відстояти,
ще скільки треба пережити лютих зим,
живим щоб з фронту дочекалась сина мати,
який стискає автомата магазин?!.
Повсюди лозунги і заклики чи лайка,
мелькають маски, декорації. Фальцет
щотижня в Раді, знову й знову свіжа байка,
і свій лукавий підраховує процент.
У матерів, дружин, дітей загиблих
не втихнув біль, не висихають сльози.
Та це лиш осінь, далі діло гибле –
зима невдовзі, скоро вже морози.
Мовчить простий народ, ридає Україна,
зализує страшні рубці від свіжих ран.
Та думка в крамаря всього одна-єдина –
не допустити путч! Ой, вибачте, Майдан…
07.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764683
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2017
Впродовж віків, у чорні миті,
були незмінними канони –
найбільші злочини у світі
творились іменем закону!..
06.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764519
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2017
Питань в ООН і цілім світі злива!
Поділись де Обама, Клінтон Білл?
Перенести посольство з Тель-Авіва
команду дати міг лише дебіл…
Рядном вологим навіть глузд вже криють,
хоч вибухи лунають, все в диму…
Я не здивуюсь, як тепер відкриють
в Донбасі представництва і Криму!
06.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764518
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2017
Цибулина і хліба окраєць
у торбині, що через плаче.
Світ за очі, в поля, ніби заєць,
коли серце від болю пече…
У лугах свою віру шукаю,
йду до істини поміж дібров.
Я від Неба щедрот не чекаю,
не надіюсь на вічну любов.
Має все свій кінець і початок,
має наслідок кожна з причин,
та від кількості „мокрих“ печаток
не залежить життя правочин…
Віднедавна життєві угоди
замінили для мене вірші
і під кожним з них, навіть в негоду,
я штампую відбиток душі!
05.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764287
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 06.12.2017
Місяць зазирає у криницю,
у її містичну глибину.
Лицарю черленому не спиться,
він якусь шукає таїну.
Зачаївся хтось у тім джерелі
чи, напевно, закортіло пить?
В дзеркалі, немовби на орелі,
зіронька грайливо мерехтять!.
Хмарна опустилася куртина,
все укрила ніч, як чорний кіт,
але зі свічада та зорина
визирає навіть через пліт!
І ніяка ніч їй не завада,
навіть темна хмара не страшить,
бо немає з почуттями зладу
у кохання полум’яну мить!.
05.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
Сміло дивимось в майбутнє,
бо в житті ми молодці.
Народилися у грудні,
а тому нас звуть „Стрільці“.
Так, стріляємо ми влучно,
хто цигарку, хто мідяк,
бо горбатитись нам скучно,
ну, а красти – не наш знак.
Відмічаєм іменини
ми з Тетяною удвох
і зимову цю картину
нам послав напевне Бог!
Так, живем собі, не тужим,
власну долю не клянем.
Ми давно, з дитинства, дружим,
Бог дасть – разом і помрем!
Та про це ще зовсім рано
думати у наші дні,
бо живемо сито-п’яно
й наші роки не сумні!
З Днем народження, Тетянко, –
я вітаю від душі
і за це горілки склянку,
друзі, випити спішіть!
Побажайте нам здоров’я
і здоров’я для дітей!
Бо у нас усе з любов’ю,
все у нас, як у людей!
06.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764083
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 05.12.2017
Весь світ, від Альфи до Омеги,
лиш мій! – волає Люцифер. –
Мені байдужі обереги –
то лише відголос химер!
Людей мені підвладні душі
і підневільні їх серця.
З народження мені всі служать
і аж до самого кінця!
Паную я над білим світом
все більше й більше з року в рік.
З моєї волі сонце світить
і двадцять перший – це мій вік!
Почув би це за кілька років
я лише б щиро усміхнувсь,
та після всіх життя уроків –
вже усміхатися боюсь…
04.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2017
Спустошує холодний вітер слів,
пронизують порожні наскрізь гасла.
Зима надворі, мозок зльодянів
він захолов у голові, як масло.
Думки мої, мов змерзлі горобці,
докупи збились у кущі терновім.
Чому нас манять знову манівці?
Чому ми нерозсудливі до слова?!.
Бо тяжко жити зовсім без надій,
то й віримо месіям і предтечам?
На край наш суне новий сніговій,
а нас чекають сум і холоднеча…
04.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763998
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2017
Лишилось що тобі з тих двох мільярдів?
Ще місяць, рік чи більше будеш битись?
Поважний шлях чи стежка в сотню ярдів
тебе чекає? Пізно вже любитись…
Такі лунали інколи питання
у нелегкому повсякде́ннім герці.
Посеред ночі, навіть спозара́ння,
запитував бувало мозок в серця.
У відповідь сердешне посміхалось,
немов йому приємне щось наснилось.
Усе життя воно не зупинялось
і тільки вперто билось, билось, билось…
01.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763317
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2017
Він палко так її і не обняв,
і не сказав „Кохаю“ прямо в очі,
бо й про кохання ще тоді не знав,
не те що пестувати стан дівочий.
Її він не притиснув до грудей
і не сказав „Люблю, моя лебідко“,
бо скільки їх таких, малих дітей,
голодомор спіймав у хижу сітку…
Той владомор, як пес на поводку
в руці скаженого уже від крові ката,
забрав усіх: і сина, і доньку,
і стариків, і навіть маму з татом…
Косила смерть великих і малих,
гуртом вмирали люди й поодинці.
Прищавий вождь відкрив Пандори міх
і все тому лише, що українці.
28.11.2017
https://ukrainian.voanews.com/a/holodomor-canada/3078744.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763044
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.11.2017
Мелодії кохання не згаса́ють
у тих, хто свя́то вірує в Любов!
Їм ангели на арфах ро́ндо грають,
та музика чарує знов і знов.
Мелодії кохання линуть світом,
беруть в полон і душі, і серця.
Їм не важливо, що весна, що літо…
Немає навіть взимку їм кінця!
Я зи́чу всім порядним, добрим людям –
хай через все життя вас проведу́ть
мелодії кохання, світлим буде
ваш, інколи тернистий, довгий путь!
28.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2017
Якщо людина з гумором,
вона завжди у настрої,
на всіх не давить гамором,
байдужі їй ті пристрасті.
Росте, працює, учиться,
на все з балкона мочиться,
вступить до вишу милиться
й своєму богу молиться.
Мовчить собі, помалкує,
живе, як всі, з помилками
і щось собі кумекає,
обходячись обмилками.
Згорить сірник – не зчуєшся,
та не віддайся відчаю,
бо в темряві намаєшся –
тож краще жити з гумором!
28.11.2017
[i]* Дружній шарж на твір Валентини Малої „Живе Людина в вимірах“.
[/i] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762339
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762742
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.11.2017
Любов і ре́внощі – то серця жар і лід.
Любов і ревнощі – як щастя і біда.
Любов і ревнощі – в них супере́чок слід.
Любов і ревнощі – то полум’я й вода.
Вони, як брат з сестрою, близнюки́,
розвіють смуток й прожену́ть печаль,
в полеміку зану́рять залюбки́,
та згоди не дійти їм все ж на жаль…
Знесу́ть до зір вони і кинуть у безо́дню,
засму́тять ве́реснем і звеселя́ть розма́єм.
Учора радощі, та сльози вже сьогодні,
але без ревнощів любові не буває!
26.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017
[i]«Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає провину
батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих,
що ненавидять Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих,
хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді» (Втор 5, 9-10)[/i]
Коли куйовдить вітер сиву гриву
і віддано життю весь майже борг,
стою усе частіше над обривом
і думаю собі, а хто ж мій Бог?.
Достойник той, що сотворив усесвіт,
де стільки болю, горя і краси…
Той велетень, що крутить перевесла
і тче природи килим всі часи!.
Господь – великий, гордий, всемогутній,
утілення любові, всіх чеснот.
Не лише вабить сонячним майбутнім,
добра і правди нині він оплот!
Мій Бог поборник волі і свободи,
національності не має лиш один.
Йому особи рівні і народи,
та пам’ятає, що є батько, а є син.
Не заздрісний, дітей не проклинає
до сьомого коліна за батьків.
Сліпої віри теж не вимагає
у обмін на життя впродовж віків.
І не шанує юд та лицемірів,
злочинця першим не пускає в рай.
Не жалує катів і їх кумирів,
нечесності іде покласти край!
Не обирає він собі народу
і решту не спрямовує униз,
бо поважає кожного свободу,
а справедливість – то його девіз.
Я імені не знаю свого Бога,
важливіше, що він добра творець.
Упевнений – за ним лиш перемога,
він для людини істина, взірець!
Таким завжди я бачу свого Бога,
йому моя вся слава і любов.
До нього лиш лежить моя дорога
допоки серце розганяє кров!
26.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2017
Сьогодні день скорбо́ти. В темну по́ру
у пам’ять мовчки свічку запалю́.
Числе́нних жертв того голодомо́ру
злічить не можна. З присмаком жалю́
горить свіча́. Поволі віск стіка́є
і застигає прямо на столі,
а туга з болем серця не лишають
за мій народ, що гинув у імлі.
В найбільшого імлі голодомору,
що „вождь народів“ підло влаштував.
Продовженням червоного терору
він в тридцять третім українцям став.
За сотні тисяч, склали що мільйони,
до строку що пішли у небуття.
Звіріли в тридцять другім продзагони…
За непоко́ру пла́та – все життя!
За те, що працювали не для слави
і вміли це робити краще всіх,
мільйони українців кат кривавий
прирік на смерть! Великих і малих…
Перед очима знову пу́хлі діти,
що просять кри́хту хліба у батьків,
а ті самі не знають, що робити,
їм голод розум теж опорожни́в…
Тим часом збіжжя в за́сіки ховали,
на кораблі грузили у порта́х,
щоб непокірні голоду пізна́ли,
щоб в їхніх душах поселився страх.
До волі вбити тягу щоб навіки,
і трударя́ прибрати із полів,
партійна шайка – Сталін, його кліка,
в Сибір, на плаху, гнали куркулів.
А світова спільно́та чом мовча́ла
і тихо їла український хліб?
Невже чекала нашого ще й са́ла,
як молотили український сніп?!.
Чому сиділи, як сіренькі миші,
мені незрозуміло й дотепе́р.
У Лігу націй чом у повній ти́ші
в наступний рік включили СРСР?!.
Горить свіча всю ніч, аж до світа́ння,
сльозами капає униз гарячий віск.
Щоб відповіді дать на ті пита́ння –
шукайте поряд вигоду і зиск!
25,26 листопада 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762354
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.11.2017
Ніхто́ не ба́чить твоїх сліз,
зара́дить горю неспромо́жний.
Не ви́дко шрамів, бо́лю віз,
але поми́лку вгле́дить кожний…
15.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762295
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2017
Не дай нена́висті себе перемогти́,
дарма́ не трать на неї власні сили.
Спокуса як тебе б там не проси́ла,
вгамуй несте́рпність – шлях то до біди.
15.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762292
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2017
Питання української мови гостро стоїть в черзі денній нашої держави вже сотні років, ще з часів існування Київської Руси, а точніше – з початку її розпаду. Я б сказав, що воно було і зараз лишається визначальним у долі України. На моє глибоке переконання, поняття „український народ“ буде існувати доти, допоки будуть жити носії української мови. Дай, Боже, їм жити вічно!
Відразу ж хочу заспокоїти дипломованих критиків і просто скептиків (про ворогів і мілких недоброзичливців навіть не йдеться), дана робота не претендує на науковий ступінь, статус навчального посібника чи щось подібне. В ній я намагаюсь лише викласти на папір свої думки з мовного питання, які формувались в тій чи іншій мірі ще з дитинства і вже переповнюють мою сиву, лисіючу голову. Перш за все роблю це для того, щоб вивільнити місце для нових думок, роздумів і міркувань.
На кого розрахована ця робота? В першу чергу на таких же, як сам – небайдужих до долі держави Україна і її народу людей. Людей, які є носіями української мови в різних її проявах. Зокрема, людей, які є етнічними українцями, але в свій час піддалися шаленому тиску і перейшли на російську мову, та їх нащадків; людей, які не є етнічними українцями, але вже усвідомили необхідність переходу на спілкування державною (в першу чергу тих, хто постійно проживає на територіях України, особливо Криму та Донбасу); інших людей, яким подобається чи ще сподобається наша мелодійна, мальовнича, чарівна українська мова і в них виникне бажання її вивчити.
Водночас хочу звернути увагу читачів на одне з ключових слів – „Людина“, бо саме на тих, хто своїми вчинками підтвердив право називати себе людиною, перш за все і розрахована ця стаття.
Одним із яскравих прикладів такої людини в нинішній час, на мою думку, з якою доля звела мене кілька років тому і це знайомство вже переросло в дружбу, є ірландець за походженням і поет, письменник за покликанням Шон Маклех Патрик. Це Людина з великої літери, щирий друг України і патріот своєї батьківщини, який торує її дорогу в майбутнє вже другу сотню років! Маю надію, що у мене вистачить часу, здоров’я та снаги написати окремий твір про нього, а зараз хотів би лише зазначити, що з усталених переконань Шон пише і розмовляє виключно своєю рідною ірландською і русинською (так він називає українську мову). Тобто він взагалі не послуговується англійською – мовою держави, яку Шон вважає загарбником своєї вітчизни!
[b]Що таке мова народу?[/b]
Це питання виникало давно і не тільки у мене. Однак, на відміну від учених мужів в галузі мовознавства (чи лінгвістики, як кому забажається), я дивлюсь на нього не з високої трибуни конференцзали чи аудиторії, а безпосередньо із середовища носіїв української мови. При чому з самих його глибин. На своєму досить довгому життєвому шляху мені не раз доводилось зустрічати представників вказаної науки, котрі вважали себе не тільки найкращими знавцями та істинними носіями народної мови, але і її творцями та верховними суддями з усіх питань лінгвістичного характеру. На превеликий жаль така ситуація не змінилась і понині…
В таких випадках моя уява щоразу малювала українського селянина, одвічного трударя, який буквально
добував свій нелегкий хліб в полі чи на фермі з раннього ранку і до пізнього вечора під пекучим сонцем, холодним дощем, пронизливим вітром, в кізяках і на протягах… Після більшовицького перевороту в Росії восени 1917 року та подальшого загарбання нею навколишніх держав і територій, які після насильницького об’єднання в Радянський союз партія комуністів назвала республіками, кращі представники цього класу в Україні були обізвані кулаками та практично на голову фізично знищені в першу ж чергу.
Саме мова простих людей, корінних жителів України, для мене і є мовою українського народу. Призначення ж науки я бачу не в бездумно-кон’юнктурному створенні нових штучних назв, термінів, правил тощо, а в першу чергу в систематизації і упорядкуванні існуючого мовного матеріалу.
Простими словами народна мова – це те, чим розмовляє її носій, а не те, що вигадали вчені на кшталт есперанто. Тому намагання так званої наукової еліти, які стають все відчутнішими останнім часом, вчити народ „правильно“ розмовляти, в т.ч. вживати „правильні“ слова, часто приводять до невиправданого відхилення, іноді аж в протилежний бік, наклеювання ярликів типу „калька“, „росіянізм“ і т.п. До того ж останній дехто називає „русизмом“, що, на моє тверде переконання, не має підстав ні з точки зору лінгвістики, ні з позиції історичної науки.
Так, очевидно, що термін „русизм“ походить від слова Русь та назви її мешканців – русинів, русичів. Всесвітній історії невідомо іншої Руси, окрім Київської (виключення може складати Біла Русь, але мова зараз про це). Зі зміною Московією всього триста років тому своєї назви на Росію ініціатори та виконавці цього лицедійства
не встояли перед спокусою прихопити і великий шмат історії та мови того народу, з якого проросло коріння перейменованої держави (та й то лише частково). Це не лише моя точка зору, яка останнім часом активно збільшує кількість своїх прихильників. Гадаю достатньо зазначити, що Іван Франко стосовно своєї національності у відповідних документах у свій час так і писав – „Русин“, а на заході України й до нинішнього часу живуть народності, які називають себе русинами.
Яку ще реакцію, окрім посмішки, може викликати досить розповсюджена відповідь багатьох росіян на запитання про їх національність – „руський“?! Я навіть не акцентую увагу на те, що формою визначення національності людини є іменник, як частина мови, а не прикметник. Наприклад, українець, русин, німець, росіянин… Все це – наслідки російської імперської політики, яка з часів свого виникнення базується на брехні і віроломстві, несприйнятті для себе будь-яких правових і моральних норм, що не стверджують фантом величі Росії і її великодержавного шовінізму. Та що там уже говорити про форму, коли зі змістом непереливки… В останній час слова відомої за радянських часів пісні „Хотят ли русские войны?“ виглядають просто знущанням над здоровим глуздом як по формі, так і за змістом.
В той же час, на моє переконання, існуючі реалії говорять про те, що мовою народу є словарна маса, яка використовується відповідним народом для спілкування між собою, навіть якщо переважна частина тих слів була раніше запозичена (а попросту вкрадена) в іншого народу.
[b]Слова іншомовного походження і росіянізми.[/b]
Мова народу постійно розвивається і збагачується. Це відбувається як за рахунок лексем та словосполучень,
так і запозичення термінів з інших мов, так званих слів іншомовного походження.
Ще в шкільні роки, в глибокі радянські часи, у мене виникало питання – Чим останні відрізняються від росіянізмів? Вчителі, а потім і викладачі, як правило, не могли чітко визначити цю різницю. Вони, зазвичай, лише давали зрозуміти, що це аксіома і подібні питання просто недоречні. Трохи пізніше я докумекав, що це один із тривіальних проявів великодержавного шовінізму в окремо взятій частині повсякденного життя, в мовній царині.
Іншими словами, росіянізми – це різновид слів іншомовного походження (запозичень з мов інших народів, як правило при відсутності національних аналогів). Одначе, з урахуванням історичних особливостей виникнення російської мови, частина якої в сиву давнину була запозичена (простіше кажучи вкрадена) з руської (нині української) мови, переважна більшість росіянізмів фактично такими для української мови не являються. Саме це потрібно враховувати, особливо любителям чіпляти наліво і направо ярлик „калька“, коли мова йде про слова чи вирази „запозичені“ у свій час росіянами в русинів (українців). Отже, підсумовуючи сказане, слід прийти до висновку – не можна вкрасти те, що належить тобі по праву народження!
[b]Козаки чи посіпаки?[/b]
На моє глибоке переконання доля майбутнього держави Україна в значній, якщо не сказати у вирішальній, мірі залежить від виховання підростаючого покоління. Сьогодні, як ніколи, саме питання виховання дітей є однією із головних проблем нашої держави і всього нашого суспільства.
Після розвалу Радянського союзу Україна боролась, та й донині бореться, з внутрішніми і зовнішніми ворогами за економічне, а останнім часом і політичне, виживання в умовах високої корумпованості так званої партії влади з внутрішніми злочинними кланами і зовнішньою, зараз уже відкритою, агресією Росії. В цій запеклій боротьбі питання виховання підростаючого покоління, наших дітей і внуків, відійшло на другий план не тільки із-за обмеженості фінансових можливостей держави, але й із-за недооцінки ролі такого виховання в подальшій долі всього українського суспільства.
Не хочу кинути тінь на завоювання українського народу, але свобода і відкритість суспільства не рівносильні вседозволеності, в т.ч. в області культури і мистецтва. Країну заполонили низькопробні кіно-, відео- продукти, література, пісенно-музикальні композиції, всякого роду шоу і т.п., переважна більшість яких „крутиться“ іноземною, якщо не сказати відвертіше – мовою агресора. З екранів безперешкодно пропагується культ насилля, розпусти, вседозволеності. Про яку любов до навчання і формування якого світогляду у дітей, їх життєвої позиції може йти мова, коли повсюди лунає реклама на кшталт „Все і відразу“ чи „Навчимо Європу бенкетувати“?! Ким же потрібно бути, щоб, живучи на кредити, в т.ч. тієї ж Європи, вчити її бенкетувати в країні, в якій більша половина населення знаходиться на межі бідності, а третина – вже за цією межею?! Недалекими істотами, циніками чи просто негідниками і ворогами?
Недавно я зіткнувся з яскравим проявом недооцінки цієї проблеми навіть в педагогічному середовищі. Зокрема, один викладач української мови та літератури, став доводити мені, що термін „посіпаки“ має позитивне забарвлення. При цьому спеціаліст в області української
мови та літератури в обґрунтування своєї позиції посилався на однойменний мультиплікаційний серіал та відповідні дані шкільного підручника для середніх класів, затверджений у встановленому порядку профільним міністерством. Чесно кажучи, я був настільки приголомшений такою впевненістю і безапеляційністю, що вирішив глибше вивчити це питання, а уже потім висловити свою остаточну думку з цього приводу.
Вдома я спочатку переглянув з десяток різних словників, але це тільки укріпило мене в правоті своєї позиції. Знайти в інтернеті мультсеріал „Посіпаки“ було зовсім неважко. Його перегляд не доставив мені задоволення і остаточно переконав в тому, що зміст терміну „посіпака“ носить зневажливий характер, бо означає ніщо інше, як поплічник, прислужник, особа, що готова допомагати в будь-яких, переважно ганебних, діях. Більш за те, прямо в анотації до фільму автори сайту відкрито зазначили, що його герої посіпаки – це жовті істоти, які відрізняються своєю тупістю; вони живуть на планеті Земля і завжди прислужували найбільш злісним королям та диктаторам; з ситуативної депресії їх виводить зустріч з амбітною злочинницею, супер-лиходієм планети та перспектива їй прислужитись. Як говориться, коментарі зайві…
Знаючи рівень і якість шкільних підручників із власного досвіду, я повірив мовознавцю на слово і з великим розчаруванням на цьому закінчив свої пошуки підставності такої його позиції. Однак потім, під впливом пережитого, сів і написав ось цей вірш, яким і хочу завершити першу частину своїх роздумів про українську мову.
[b]Козаки чи посіпаки?
[/b]
На уроці мовознавства вчителька Світлана
про слова розповідала вправно й полум'яно.
Говорила про відмінки, розділові знаки
і наводила, як приклад, термін „посіпа́ки“.
Хтось сказав, що у контексті слово недоречне
і поволі між народом сталась суперечка:
означає що те слово, як його вжива́ти
та підста́вно чи про нього свою думку мати…
Посилалась виклада́чка на мультфільм і пресу,
зокрема шкільний посібник, помічник прогресу.
У житті всього буває, нічого стида́тись,
але спробуєм, панове, разом розібратись.
Надає хтось перевагу каві, інший чаю,
та відношення до всього – су́тність визначає.
Одне слово зігріває, навіть го́їть рану,
віддає запрілим друге, з присмаком поганим.
Що ж той термін означає – попи́хач, лаку́за;
ще лаке́й, холу́й, прислу́жник і холо́п для „пуза“;
поштурхо́висько, поплі́чник, раб і пес смердя́чий,
ще пошту́ркач і приспі́́шник, поли́гач собачий…
Запитати панство хочу, що закрило бі́льма,
чи потрібні нашим дітям книги ті і фільми?!
Ростимо з дітей своїх ми ли́царів-коза́ків
чи прислужників ганебних, ни́цих посіпа́ків?!
14 – 22 листопада 2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762114
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 24.11.2017
Є люди – хоч до рани прикладай!
Воно завжди улесливе, привітне,
лунає компліментів водограй
і посмішка на «фейсі» завжди квітне.
Цукеркою старою пригостить,
зі святом риторично привітає,
а приятельства наведе мости
і вигоду свою не забуває.
Та усе добре буде до тих пір,
коли запаси закінча́ться срібні.
Допоки ви король, хоча би лір,
йому лише і будете потрібні…
Коли ж ота потреба відпаде,
через хворобу, пенсію чи інше –
воно ущербне миттю пропаде
і слова привітання не напише.
Але бувають інші диваки,
усе мовчать, лиш інколи кивають.
У душу лізти ті – не мастаки,
та і добра вони не забувають.
Такі вас не підставлять, не здадуть,
хоч неодмінно правду скажуть в вічі.
Тернисту пройдуть разом з вами путь,
себе прохати не примусять двічі.
У світі мало отаких тихонь,
нас доля ними балує не часто.
У воду з ними можна і огонь,
такого друга мати – справжнє щастя!
23.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2017
Кошлатить вітер кучері дівочі,
грайливо кожне пасмо обвиває.
Меткий пустун давно сказати хоче,
що хлоп один ту дівчину кохає.
Що денно і ночами марить нею,
зімкнуть повіки вже йому не сила.
Глибокі очі кольору лілеї
й дівоча врода хлопа полонили.
Чому ж мовчить той легінь чорнобровий,
немов води набравши щедро в рота?
Чом вечорами він рубає дрова
і у надії ходить за ворота?
Можливо все тому, що час мивнувся
і неприступна та йому вершина,
бо в нападі емоцій він забувся,
що вдома троє діток і дружина…
22.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761866
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.11.2017
Оченята – немовби волошки,
брови крилами чайки злетіли.
Коси з льону, у руку завтовшки,
зав’язала у хустку ти білу.
Губи бантиком, кольору ружі,
випромінюють ніжну усмішку.
В моє серце запала ти дуже,
та боюся зізнатись в цім трішки.
Білі руки і личко рум’яне,
в сукні вишитій стан твій дівочий.
Від кохання ходжу ніби п’яний
й тверезішати зовсім не хочу.
23.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017
Все ж убиває нас не лише куля,
граната, бомба, міна чи снаряд...
Ганебне слово також серце муля,
то смертоносна зброя, справжній яд.
Людей вбиває слава і байдужість,
з життя ідуть від горя і образ.
Не краще підлість, навіть недолугість,
від страху помирали і не раз…
Нам заздрощі до біса тиснуть шию
і боягузи врізують життя.
Погана слава віє суховієм
і майже позбавляє майбуття.
А скільки нерозділене кохання
у білім світі натворило бід?!.
І неважливо, перше чи останнє,
не заросте у серці його слід.
Це пам’ятайте, я прошу вас, люди!
Задумайтесь до «пострілу» за мить,
що може шансу іншого й не буде
і смерть чиюсь ще можна зупинить!
17.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2017
Чотири роки промайнули шви́дко
з тих пір, як люди вийшли на майдан.
Що сталося? Чом змін нових не ви́дко?
Чом нами править інший ни́ций клан?
Питань багато… Лиш одні питання,
а відповідей до сих пір нема́!
Не справдились народні сподіва́ння
і влада все мовчить, немов німа́.
Мовчить, мовчить, та кошти спра́вно ти́рить,
уже тріщать офшори від бабла́.
Чотири роки у донбаськім тирі
вбиває наших хлопців кабала…
Безвіз народу кинули, як кістку,
і пенсію на сотку підняли.
Пенсіонерів більшість чом ту звістку
немов образу власну сприйняли?!
Корупція ресурси доїда́є,
на черзі український чорнозем,
але чомусь народ не окриляє,
що вірною дорогою повзе́м…
21.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761650
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2017
Читаю Божі заповіді я,
а думи в голові самі рояться.
Святе: людина, власність, честь, сім’я…
Але чомусь не всі цього бояться.
Вбивають, крадуть, зраджують, сім’ю
без тіні сумніву з-за похоті руйнують.
Бо жадібність шанують лиш свою
і Бога голосу давно уже не чують…
Опам’ятайся, грішнику, молю!
Лиш каяття спасе тебе, людино.
Бо прийде час без віри і жалю,
вже насувається на нас лиха година…
21.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761496
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2017
Питання віри му́чило віки́
осіб, народи й цілі покоління.
Повідав би усім вам залюбки́,
якби дізнався, де її коріння.
Давайте разом спробуємо в тім
відверто й послідовно розібратись.
Історія – часів минулих плин,
а в нім нелегко істини дістатись.
Щоб усвідомить краще час палки́й –
середньовіччя́ варто пригадати,
як хрестоносців немалі полки
ходили гріб Господній захищати.
Тевто́ни й тампліє́ри-шукачі
азійському несли уперто ми́ру
на вістрях своїх ко́пій і мечів
маловідому християнську віру.
Невже той гріб цінніший за життя
хоча б одної грішної людини?
Лиши́лося їх стільки майбуття́
тої лихо́ї, лю́тої години…
А скільки їх стражде́нних полягло
у Африці й на інших континентах,
коли ту віру християн зело
несли конкістадо́ри в позуме́нтах…
Та і своїх не жа́лували браття,
в вогонь старанно підливали масла –
святої інквізиції багаття
століттями у пору ту не гасло.
Не краще стало в пізні більш часи́,
з початком вже двадцятого століття
побили більшовицькі підлі пси
узагалі рекорд тисячоліття.
Лиш встигли встановити владу рад
й відразу ж, прямо з самого порога,
в комуністичний з вірою уклад
вбивали тих, хто вірив щиро в Бога!..
Морили голодом, гноїли в таборах
чужих, своїх і просто іновірців.
Життя перетворили в су́щий жах,
чого чекати ще від тих ординців?!.
Але найбільш цікавить мене все ж,
чи є у підлості і зла якась хоч міра,
чом насаджалась усіма́ без меж
у всі часи сліпа́ і ра́бська віра?!
І як прожить без віри в наші дні
в порядність, справедливість чи у вірність?..
Любов і та подейкує мені,
що я не вірю щиро в її вічність…
21.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761479
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2017
Наш світ – руїна. Все летить у прірву!
Розірвано намисто днів і слів…
Вже й перли істин падають у ви́рву –
люци́фер видно добре зголоднів.
Наш сад пору́бано, зів’яли буйні крони,
а під ногами тліє прах надій…
Народ плюндру́ють графи і барони,
тиран на троні, крамар, лицедій.
Руйнуються міста людсько́ї віри
і манускри́пти мудрості димля́ть.
Чатують в небі ворони й вампіри
на плоть людську, байдуже вік і стать.
Уже гірча́ть у роті й зовсім ну́дять
верве́чки з обіця́нок-молито́в.
Керує кат, закони ве́ршить, су́дить
і не страши́ться Всесвіту основ.
Нас у полон хапа́ють темні сили,
над світом душ панує чорна мла.
Цивілізації вони не раз губи́ли,
бракує лю́дям світла вже й тепла.
Світ нетривки́й, звучать останні ноти –
проро́чить старець, лірник і скрипаль.
Чи ж тільки я в сумні ці дні скорбо́ти
жахли́ву казку слухаю, на жаль?..
Молись. Епоха зла прийшла доча́сно.
Уже зоріє твій армагеддо́н.
Лиш боляче буває й вельми жа́сно,
як зневажа́ють світови́й закон.
20.11.2017
[i]* За мотивами твору Шона Маклеха Патрика „Розірване намисто“.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761357
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2017
Опа́ла багряни́ця в ди́внім лісі,
злетіло золото і бронза вже спливла́.
Стоя́ть дерева бідні голі й лисі,
осіння казка в ле́ту відійшла.
І вітру поміж віт таке роздо́лля,
у кронах він уже не застряє́.
Усе тепер підвладне його волі,
ганяє ни́зом листя, як своє.
Сумує на узліссі кущ калини,
хоч ще прикраси з нього й не зняли́.
Він пта́ство прихисти́ть в зимову днину,
щоб потім його діти розцвіли́.
Останні дні… Усе чекає зи́му,
з її морозом-дідом і сніжко́м.
Всьому свій час. Ще буде срібно й зи́мно,
все зви́чним у природі ланцюжком.
20.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761328
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.11.2017
Колись тебе я люто ненавидів
всіма своїми фібрами душі
і хоч давним-давно уже не видів,
та очі все ж лишилися чужі.
З них холодом ласкаво й зараз віє
і так же визирає пустота,
Там заповітні не живуть вже мрії
і покосилися колись п’янкі вуста…
Проходить все. Уже давно минулись
і ті часи, коли тебе любив.
Образи, зради… ніби сон забулись
і жаль недовгу ненависть змінив.
18.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2017
На уроці мовознавства вчителька Оксана
про слова розповідала вправно й полум’яно.
Говорила про відмінки, розділові знаки
і наводила, як приклад, термін «посіпа́ки».
Мовив хтось, що у контексті слово недоречне,
і поволі поміж людом сталась суперечка:
означає що те слово, як його вживати
та про нього чи підставно свою думку мати…
Посилалась викладачка на мультфільм і пресу,
зокрема, шкільний посібник, модну поетесу.
У житті всього буває, нічого стидатись,
але спробуєм, панове, разом розібратись.
Надає хтось перевагу каві, інший – чаю,
та відношення до всього – су́тність визначає.
Одне слово зігріває, навіть го́їть рану,
віддає запрілим інше, з присмаком поганим.
Що ж той термін означає? Попи́хач, лаку́за
чи лаке́й, холо́п, прислу́жник і холу́й у «пуза»,
поштурхо́висько, поплі́чник, раб і пес смердячий,
ще пошту́ркач і приспі́́шник, поли́гач собачий…
Запитати панство хочу, щоб відкрити більма,
чи потрібні нашим дітям книги ті і фільми?
Ростимо з дітей своїх ми ли́царів-коза́ків
чи прислужників ганебних, ницих посіпаків?!
18.11.2017
[i] ДОСЛІВНО З АНОТАЦІЇ ДО МУЛЬТИКА НА ОДНОМУ ІЗ САЙТІВ:
«Короткий опис: Посіпаки – милі жовті істоти, які відрізняються своєю тупістю. Для них дуже важливо знайти злого господаря і служити йому, правда обраний посіпаками господар може про це навіть і не знати. Як свідчить історія, посіпаки живуть на планеті Земля набагато довше за людей і найбільш злісні королі, диктатори були знайомі з посіпаками. Причина розставання була лише одна – ніхто не міг витримати цих маленьких, тупих, жовтих створінь.
У підсумку головні герої впадають в повну депресію. Але одного разу наймужніший з них – Кевін – бере з собою двох друзів Стюарта і Боба, щоб все-таки знайти лиходія. І такого вони зустрічають! Точніше – таку. Скарлет Оверкілл з міста Нью-Йорк, модна і амбітна злочинниця хоче стати першою дівчиною супер-лиходієм на планеті. Але їй допомагає тільки її чоловік, Герб, у той час як всі посіпаки готові служити їй. За своєю старою традицією жовті створіння навколо себе створюють лише хаос, так що у Скарлетт, мабуть, мало що вийде. Запрошуємо подивитися мультик Посіпаки онлайн українською та скачать торрент на нашому інтернет-кінотеатрі.»
На мою думку мультфільму більше відповідає назва «Супер-лиходій Скарлет Оверкілл і її посіпаки». А ще б я сказав фільм про тупих і для тупих (чи для отупіння наших дітей).
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2017
Настав нарешті двадцять перший вік,
прогрес торує уперед дорогу.
Піднісся над Землею чоловік,
та все частіше згадуємо Бога…
Давно скінчилось рабство на землі,
та багатьох тримають у кайданах
зажерливість, гарцююча в сідлі,
і хтивість упереміжку з обманом.
Активно монстрам помагає страх,
підступність, підлість, лицемірство, чванство.
А жадібність добро стирає в прах,
та першу скрипку грає дике хамство.
Можливо час мій вже давно минув
чи може поспішив я народиться…
В хитросплетіннях долі не втонув,
але і на вершини не пробився.
У чому бачу сенс свого життя?
Навіщо ще живу, мій любий брате?
Я скористався шансом вороття,
щоб рабство те клятуще подолати!
16.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760786
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.11.2017
О, Боже, увійди в мій дім!
Хай тільки мир панує в нім.
Позбав мене назавжди зла.
Надії, віри дай, тепла.
Великий Боже, всеблаги́й,
тобі подяка щира.
Хай образ твій і дух святий
над всім панують миром!
Благослови мій, Боже, труд
і змий з душі зневіри бруд,
щоб міг я тяготи знести.
Мою родину захисти.
Великий Боже, всеблаги́й,
тобі подяка щира.
Хай образ твій і дух святий
над всім панують миром!
Пошли здоров’я нам усім
і благодаттю вкрий мій дім.
Розвій лукавих навіть тінь.
Хвала, Творець, тобі! Амінь!
16.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017
Життя безжально трощить на шматки,
ти робиш за помилкою помилку?
Перед тобою знову вітряки,
не знаєш, як дожить до понеділка?!.
Я вірю, що колись настане час,
обніме хтось тебе і відчай схлине,
усі шматочки разом водночас
зберуться знову, у одне єдине!
І знову заспівають солов’ї,
а за плечима вмить проб’ються крила.
Всі біди враз розвіються твої
й наповнить вітер подрані вітрила!
В собі як зможеш відчай побороть,
а також силу страху подолати, –
зіллються в купу власні дух і плоть.
Їм не завадять вже ніякі втрати!
15.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760672
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2017
Робити будем все, що схочеш ти! –
мала на вухо шепотіла ніжно.
Він мріяв про незвідані світи,
вона ж зняла кофтину білосніжну…
Підкорював він в думці простір, час;
вона все поряд у журбі сиділа…
Пізніше він ще згадував не раз –
А все-таки, чого ж вона хотіла?!.
16.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760670
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.11.2017
Червону троянду в осіннім саду
ще вітер холодний колише.
Неспішно вузькою стежиною йду
туди, де кохання залишив.
Туди, де гостинно шумлять вартові
завжди в Ясиновій діброві.
Не раз і не два де сиділи в траві,
колись о порі вечоровій.
Пісні нам співали дзвінкі солов’ї
і роки зозуля кувала.
Ти слухала мовчки зізнання мої,
та очі тебе видавали.
Палали ті лагідні очі вогнем,
світились як вранішні зорі.
Тепер на душі залишився лиш щем
і спогади з присмаком горя.
Пішла ти у вічність, голубко моя,
зорею вже світиш на небі.
І слухаю пісню сумну солов’я
давно я, кохана, без тебе…
15.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017
Посміхнусь листопаду,
забуду про дощ і негоду,
прогуляюся парком,
накинувши тепле пальто.
Не любив я ніколи
похмуру і мокру погоду,
та не хочу чекати
на тебе в порожнім авто.
Зупинюся під кленом,
в кінці прохідної алеї,
де з тобою в часи ті
далекі стрічались не раз.
Пригадаю, волошки,
троянди, ромашки, лілеї
як тобі дарував і
твій стан обіймав повсякчас.
Хай скимить падолист
і сумує за променем сонця,
хай чекає зима
на казковий до міста прихід,
бо немає, на жаль,
від гірких помилок охоронця –
тож, гуляючи парком,
дивлюсь тобі сумно услід.
Та чому дотепер
зупиняєшся ти біля клена,
щосуботи чекаєш
когось, як тоді восени?
Час лежить під ногами
у тебе, мов листя черлене,
а нерідко ночами
приходиш до мене… у сни.
І збагнути не можу,
чому до сих пір приїжджаю
я до іншого міста
у пору осінню оцю.
Подивлюся на тебе
і юність шалену згадаю,
знов радію туману,
дощу, холодам, багрецю…
15.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017
Життя ще не минула й половина,
та вже прогрес гайнув за небокрай –
допитливих очей шкільна країна
перетворилась в прихисток Wi-Fi.
Летять роки, нас накриває осінь,
усе частіше озираємось на тил,
де на верхівках вже столітніх сосен
шматки залишились рожевих ще вітрил.
Біжить вперед незвідана дорога,
минувшині немає вороття.
Не за горами наша зустріч з Богом
і фініш школи з назвою „Життя“…
13.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760368
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.11.2017
В давнину жила в Диканьці кра́лечка Оксана,
покохала вона палко навіть не султана.
Уподобала та дівка, ви вже мабуть чули,
козаченька молодого на ім’я Вакула.
Та пиха́ паня́нці юній дуже заважала –
черевички, що цариця носить, забажа́ла.
Перевірити хотіла наміри козачі,
а тепер у самоти́ні гірко-гірко плаче.
За взуттям козак поїхав в гості до столиці
і ноги його немає в дівчиній світлиці.
Може інша заспівала юнаку осанну
і відтак забув Вакула про свою Оксану…
Хоч уже й не молоденький, як отой Вакула,
та полковник він козацький – дід Сашко, Мачула.
Козарлюзі все ж не личить про любов молити,
а тим паче з забаганки бороду голити.
За своє життя він бачив не одну царицю –
тож по мешти не попреться навіть у столицю!
12, 13 листопада 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760283
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.11.2017
Два мільярди ударів – середнє життя!
Два мільярди ударів – вся сутність буття?
Задля чого, людино, прийшла ти у світ
і як довго триватиме долі політ?.
Монотонно і дрібно лунає «тук-тук» –
свого серця ти чуєш уривчастий звук.
Що оте означає для кожного з нас? –
це питання постане, лише прийде час.
Поміркуй, чоловіче, для чого живем.
Аби здобрити з часом пісний чорнозем
чи кишені набить, втамувати жагу,
у суспільстві підвищити власну вагу?.
Мо’ тебе забавляє один лиш процес,
аби его своє піднести до небес?
Всіх рівняє земля, як злочинців тюрма,
а кишень в дерев’яній одежі – катма!.
13.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2017
Давно залишив ти свій сад,
пішов навік в краї далекі.
Не раз минув вже листопад
і в небо злинули лелеки.
Давно не бачили тебе
ні у твоїм селі, ні в місті.
Та пам’ять серце ще шкребе
і осінь землю криє листом.
Ще пам’ятає тротуар
на дотик смак твоїх підборів
й бляшанку із-під „Carte Noire“
ще вітер пестить на заборі.
Ще постать сива і сумна
із бородою до коліна
сновида мов якась скляна
бреде повітряно-нетлінна.
Над головою ще висить
низького неба сіра книга,
а душу грішну холодить
як дим мутна, морозна крига.
Давно покинув дім ти свій
у пошуках одвічних істин,
та гордий дух і образ твій
завжди витатиме над містом.
11.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759839
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2017
Ой, прісним видавався б світ,
якби не стрілися з тобою.
Давно б уже життєвий пліт
обвився зелені журбою.
Тяжкі б мене гнітили сни,
весь час літала б я по колу.
Чекала б до сих пір весни
і озиралася довкола.
Не випадково погляд твій
перехопили мої очі.
Тепер витаю серед мрій
і серце пташкою тріпоче.
Лунає музика в душі,
навкруг мелодіями лине
і ні за які бариші
вона мене вже не покине.
10.11.2017
* За мотивами твору "Але як..." автора цього сайту БЕЗ http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759699
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2017
Нам кажуть жить по совісті і честі,
та на біду вони у кожного свої.
Один настриг з отари віз вже шерсті,
а інший – лише крихту для сім’ї.
Один за рік подвоїв свої статки
і до офшор сховав новий мільйон.
А інший чесно заплатив податки
і получив на груди медальйон.
Той жре ікру та жиром запливає,
проблема в нього зайвої ваги.
Сухар цей прісним чаєм запиває
й голодним дати скибку до снаги.
Так в чому ж тут, шановні, особливість?
Чом совість з честю в кожного свої?
Допоки верх не візьме справедливість –
не наведемо ладу у сім’ї.
10.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759697
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2017
Нічний у філіжанці чай,
а Місяць – часточка лимону.
Нехай хоч трішки охолоне,
не опалити б серце вкрай.
В нім думи плавають сумні
про сьогодення і минуле.
Вони в горнятку потонули
і причаїлися на дні.
У ньому присмак давнини,
шкільні, уже далекі, роки
і нелегкі життя уроки,
що добавляли сивини.
Нічний гарячий в чашці чай,
поволі вгору в’ється пара.
Туди, де світло ллють Стожари
і ще лунає дивограй.
Уперто відганяє сон
і душу бунтівну зігріє,
юнацькі розворушить мрії
зі спогадами в унісон.
Міцний зелений в чашці чай
смакує уночі з лимоном.
Той трунок визволить з полону,
та цукром лиш не зловживай.
09.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2017
Пливе над степом полиновий дзвін,
в повітрі запах ладану витає.
Вкраїну ні на мить не полишає,
десятиліття не стихає він.
Донині пам’ять мозок люто рве,
голодні діти все перед очима…
Та неприродня, нелюдська картина
мов лемешем чіпляє за живе!
Свята земля дідів моїх, батьків,
благословенний Велесовий краю,
з моїм народом разом розпинають
тебе кати вже протягом віків.
Народе мій, чому засумував?
Згадай свої звитяги незабутні!
Своїх дітей не виведеш в майбутнє?
Невже навіки буйні крила склав?!.
07.11.2017
https://ukrainian.voanews.com/a/holodomor-canada/3078744.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759306
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2017
Вона – це сотні душ відважних на Майдані,
на фронті тисячі палаючих сердець
й мільйони виборців, що мовби у тумані
панянці скромній наближають тій кінець.
Бо знову й знову обирають тих у владу,
кому плювать на Україну в кожну мить,
хто патріотів лицемірно в тюрми саде
й не втомлюється виборців доїть!
05.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758941
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.11.2017
Що іржеш, мій кінь педальний?
Треш „копитами“ асфальт…
Ти увесь такий брутальний,
бо змінив аж сотню пальт!
05.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758912
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.11.2017
Більшовикам здійснить переворот
лише в тупій Росії і вдалося.
Республік решту, пам'ятай народ,
захоплювати потім довелося!
04.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758639
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2017
Такі особи в світі є – їм добре не буває.
Вони готові все і всіх роздерти, очорнить.
Але створити щось своє ума не вистачає,
лиш зникне критики об’єкт – відразу ж гублять нить.
Безцеремонно, зазвичай, ведуться ті „експерти“,
вважають доками себе у всіх сегментах знань.
З плеча рубають все підряд й готові в пил зітерти,
але не в правилах у них комусь віддати дань.
Такі завжди кричать: „Не так, живе додайте слово!
Міняйте форму, риму, склад, пірніть у глибину!..“
Та на просте питання „Як?“ – мовчать не випадково.
Все те нагадує мені забіг у ширину…
01.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758485
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2017
Зронила сльозу вечорову
фіалка нічна у саду,
бо вітер співав колискову
на щастя її чи біду.
Хоч місяць всміхався привітно
і млу навкруги осявав,
та легіт красуні тендітній
усе пелюстки обдував…
Немов ворожив її долю
той вітер гульвіса-пустун.
Літав, веселився по полю
і пахощі сіяв між врун…
Фіалка в надії чекала
всю ніч на кохання тепло,
а вранці раптово зів’яла,
ледь сонце на небо зійшло.
01.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2017