| Сторінки (23/2266): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
А вас історія ціка́вить людства?
Хто Біблію хоч трішечки читав,
той приклад пам’ятає зла й паскудства –
як учень свого вчителя продав.
Десятків трьох срібля́ників хвати́ло
йому, щоб злодіяння те вчини́ть.
І серце довго у Іуди не боліло,
Христос навіть сльозу не встиг зрони́ть.
Однак тепер масштаби зо́всім інші –
прогрес мото́ром замінив ослів
й ціна на зраду стала значно більша,
бо апетити дуже підросли.
Дивлюся з болем я на Україну,
яку іуди тягнуть до хреста́,
що більше все нагадує руїну,
й пригадую історію Христа…
У наші дні панує лицемірство
і свої гнізда часто зра́да в’є.
Знов постає тисячолітнє дійство
і оптимізму зо́всім це не додає.
Глибо́ко проросло його коріння,
боюся не уникнути біди,
бо у наш час Іу́дине насіння
на превеликий жаль дало рясні плоди…
02.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753376
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2017
Обривки думок Пацьорки
(або одним рядком)
Сльоза – то тихий зойк душі, який словами вам не передати.
Образити людину сильну неможливо, та засмутити можна і її.
Ми говоримо різними мовами, хоч слова і лунають одні.
Щоб настрій вам не зіпсувати остаточно, я краще красномовно промовчу.
За зроблене добро якщо подяки ти чекаєш, то радше ним торгуєш у кредит.
На мові хто чужинській розмовляє повсякденно – тварюка то велика, так і знай.
Болить душа за рід і Україну, та тільки в тих, у кого вона є.
В кого скрута з головою – той махає булавою.
Козаків, як кізяків, в стайні розвелося.
Похвально правду в вічі говорити, біда лиш – в кожного вона своя.
З лиця, говорять нам, води не пити, бо оцту вистачає зазвичай.
Украсти – злочин, більше красти – бізнес, а грабувати – то політика уже.
Немає в жоднім місці більше яду, ніж в дружньому жіночім колективі.
Тверезим поглядом окинеш нашу дійсність й відразу розумієш – треба випить.
Примітивізмом віє у коханні, коли до сексу зводиться в нім все.
Кому потрібен той „безвіз“, коли зарплата з гулькин ніс?
Я думку про велике поділяю – з гармати по стерв’ятниках стріляю…
Ти така крилата, бо зросла в Карпатах.
Не зайво б лупонуть кефіру – тріщить башка після ефіру.
Душа болить і серце плаче, бо дістає життя собаче.
Якби я менше критиків тих слухав, то може б путнє щось і написав.
Як твори з-під пера такі пускати – коровам краще вже крутить хвости.
Він працював натхненно так і плідно, що не завжди витримувало ложе.
Ерзац-інтелігенцію в наш час чомусь елітою частіш все називають.
Поки із гнидами ми власними не скінчим – московські воші нам не по зубах.
Вже скоро, „брате“, прийде розплата за спалені будинки й хати.
Прекрасні незнайомки до тих пір, поки не познайомились ви з ними.
В людину праця мавп перетворила, та дехто не піддався й до сих пір.
Нині злодій у законі на державнім сидить троні.
Згоріла не одна свіча від заповітів Ілліча.
В ногах, казали, правди не буває, а зараз взагалі її немає.
Затриматися краще на годину, аніж спізнитись на усе життя.
Не помиляється лиш той, хто ніц не робить, а хто працює – завжди є що поправлять.
Якби ми обирали так, як треба, то може й не прийшлось би виживати.
Хай краще вже ніякої не буде сім’ї, аніж абияка.
Якщо не раб чужою мовою говорить – велика то падлюка зазвичай.
Неважні твори – то звичайний плагіат на нашу мелодійну рідну мову.
Все більше фізику останнім часом я люблю – її закони не порушити й за гроші.
За що зачепитись душі одинокій? Хіба що за тільки таку ж…
Гучний полинув дріб дощу і вітру свист – то на поріг уже ступає падолист.
Держави коштами усе, що називають посадовці, – то гроші наші, платників податків.
Релігія – отрута для людини, а віра – то вже життєдайний трунок.
Вона була така красива, немовби атомна війна.
Настала врешті-решт стабільність – підряд вже кілька років у багні.
Як люди створені по образу Творця, то чом гидоти так багато в цьому світі?
Як треба не любити Україну, російською щоб навіть в Раді виступати?!
Лиш підкоривши вповні свій язик, можливо мріяти вже про якусь там досконалість.
Щасливою людиною вважатись може лиш той, життя хто любить у всіх численних проявах його.
Хам, зазвичай, найбільше скаженіє, коли й інтелігент повівся так, як він.
В наш час ніщо людині так не допоможе, як скромність, вчасно здана у ломбард.
Хто у яку професію влюбився, той відповідно з неї і живе.
Найбільша розкіш в сірому житті – це з мудрим чоловіком спілкування.
Переконатися хотів би особисто, що не у грошах щастя, за життя.
Простити зраду певної особи не означає їй і далі довіряти.
В наш час особи, що уміють жити, сидять на шиї у людей, які працюють.
Прості слова хоча й не дуже гарні, та ставлять все відразу на місця.
Не гинуть нації відразу й водночас, їх поступово позбавляють мови.
Висококваліфікований екстрасенс нетрадиційної орієнтації за помірну плату знімає вінець безшлюбності з осіб жіночої статі на відстані – подумки.
Самим масштабним фантастичним твором в Росії є історія цієї держави.
Особа, що вчинила підлий злочин, людиною не може називатись, допоки у смиреннім покаянні ділами не спокутає свій гріх.
Не сумнівайтесь – у хвилину скрути вас зрадить першим той, хто це робив раніш.
Не може бути апріорі те законним, що незаконним зроблено шляхом.
Самодостатня і забезпечена людина йде у владу за славою і ще більшими статками.
Збільшення статків людини прямопропорційно знижує її ступінь патріотизму.
Почуття голоду і патріотизму – рідні брати.
Голод підсилює патріотизм людини, а ситість – навпаки.
Бажання виглядати кращим, ніж є насправді, не робить людину кращою по суті.
Бажання виглядати кращим, ніж є насправді, притаманне навіть лінивим.
Ефективність влади залежить від її вмотивованості у наслідках своєї роботи і ступеню контролю за нею збоку народу.
Ефективність контролю народу за владою залежить від рівня вмотивованості широкого загалу у наслідках роботи цієї влади, а також своєї освіченості і згуртованості.
Достатній рівень освіченості народу дає йому можливість усвідомити необхідність пошуків та встановлення механізму ефективного контролю за владою, оскільки, в разі відсутності такого механізму, навіть найкраща влада не утримується від спокуси поступово змінювати баланс прав та обов’язків між собою та народом на свою користь.
Суть держави полягає в певному обмеженні прав окремої особистості в інтересах всього суспільства, тобто це тривіальний апарат пригнічення прав і свобод людини, а ступінь цього гніту залежить від балансу правого та фактичного статусів між особою та владою.
Природа держави залежить від збалансованості прав і обов’язків між нею та кожною окремою особою, а також народом в цілому.
Спроби схуднути завдяки зменшенню частоти вживання їжі інколи приводять до протилежних наслідків через збільшення об’єму споживання продуктів.
Бути джерелом влади і мати реальну владу – в Україні зовсім різні поняття.
Піком знущанням над поняттями „Верховенство закону“ і „Правова держава“ є прийняття законів із застосуванням кнопкодавства.
Істота з мозком – це ще далеко не людина, а людина без мозку – це завжди істота.
Ох, як уже дістали ці вальцмани, гройсмани, капітельмани та інші януковичі!..
Хто ревнощів не звідав у житті, той в дійсності все ж не пізнав любові!
В собі хто ревнощі приборкати не зміг, той втратити любов назавжди може.
Хто ревнощі у собі поборов, кохання той утратив вже назавжди.
Чий розум ревнощі спромігся підкорити, найщасливішим той у світі став!
Як любить хтось і каже – не ревную, той лицемір великий, зазвичай!
Мелодії кохання не згасають у тих, хто свято вірує в Любов!
Прийшли часи гурманам визначатись, корисне хочуть їсти чи смачне.
Не складно менеджером славитись успішним, коли ресурс держави під рукою.
Хтось зустрічав в цілому світі ситуацію, щоб президент країни, головнокомандувач армії, продавав своїм підлеглим за, м’яко кажучи, дуже немалі гроші озброєння, виготовлене на своїх підприємствах?!. Доки це буде існувати – війна скінчитись просто не зможе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753234
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2017
На жаль любов як данину сприймають,
звикають швидко у коханні жити –
її відсутність лише помічають,
коли уже перестають любити…
01.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2017
Дивуюсь недалекості людській,
що кличе до двобою навіть долю,
мов у житті не вистачає болю…
Вона сама вас визве на двобій.
Причетним стати прагне хто уперто
до всіх тривог і неминучих втрат,
тому скажу я коротко й відверто –
Не спокушай її терпіння, брат!
Але дивись байдужості у вічі,
Христос перед тобою, Мухамед…
Поки горять душі твоєї свічі –
живи, борись, уперто йди вперед!
27.09.2017
[i]* Відгук на твір автора сайту КП Сіроманка (Ірина Вовк) "Дивуюся примхливості людській…[/i]"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752488
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2017
Життя-буття, немов шалений потяг,
стрілою уперед воно летить…
Нам дошкуляють холод, гуркіт, протяг,
а іноді – зупинок зайва мить!
На перестанках сходять пасажири –
то наші рідні, друзі, вороги…
Хто як іде: по віку і ранжиру,
вперед комусь гайнути до снаги.
Тих радощі дорогою стрічають,
окремих поглинає самота.
Відсутності когось не помічаєм,
опісля інших – лише пустота!.
Заходять пасажири уже рідше
і менше друзів зустрічаєм ми,
бо ідоли минулого – тьмяніші,
усе складніше ладити з людьми…
Напевне варто тактику міняти,
коли життя, то своєрідна гра,
а душу одягти у інші шати,
як осені наблизилась пора…
І не важливо, чоловік ти, жінка,
згадай із теплотою школу, клас.
Коли кінцева підійде́ зупинка –
те невідомо жодному із нас…
Долаючи життєві перегони,
не уникай робити гідних справ,
аби один ти, ідучи́ з вагона,
сміявся щиро, а народ – ридав!.
27.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2017
Ну, ось і все скінчилося. Прощай!
Ми розійшлись як в морі кораблі.
Прийшов поневірянням нашим край.
Твій слід розтанув поглядом в імлі.
Серця навік заклякли у пітьмі,
багаттю не під силу їх зігріти.
Кінця і краю вже нема зимі,
зів’яли нашого кохання квіти.
Ти не повернешся і не чекаю я.
Прийшов кінець і це ми добре знаєм.
Ми не шепочем один одного ім’я,
бо вже обоє більше не кохаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
В людині не сприймаю рабську суть,
кого б не стосувалася покора.
Не може рабовласником Він буть,
щоб не писали Біблія чи Тора!
Подобі як і образу своїх
створив Господь людей, окрасу світу,
то й думати таке – великий гріх,
бо не раби ми, свого Батька діти!
Я говорив і запевняю знов –
зазнає рабство неодмінно краху,
бо тільки за любов’ю йде любов.
Покора ж рабська – відголосок страху!
В покорі апріорі рабська суть,
її мета – людину пригнобити.
Як і здолає хто всесвітню лють,
то не раби, а лише божі діти!
26.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
Любов і страх – поняття несумісні.
Вони у серці разом не живу́ть,
які б церкви, вселенські чи помісні,
цю намагались спростувати суть.
Одну лиш мить в своїм житті я знаю,
коли любов і страх хвилюють кров –
то підійти до самого до краю,
це страх Твою утратити любов.
24.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752014
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2017
Вже заморилися чекати чогось путнього?
Скучаєте тепер й напередодні?
Якщо бажаєте на краще змін в майбутньому –
цією зміною ставайте вже сьогодні!
22.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751680
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2017
Ця влада імпотентна для народу,
але для себе зовсім навпаки.
Життя в країні через пень-колоду,
чиновники ж всі ніби хом’яки.
Країну всю заплутали у сіті
всіляких схем, відкатів, клоунади…
Ми обігнали вже усіх у світі
по рівню корумпованості влади!
Як довго українська ще земля
терпітиме злодюг і кровососів?
Допоки наші ниви і поля
кормитимуть чужих і своїх босів?
І так тут ці прибульці обжились,
що між собою ділять владу, квоти…
Були ми самостійними колись –
тепер нам курви піють вже й про цноту!..
21.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751635
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.09.2017
Люблю дивитися, як стелиться туман
весняним ранком тихо над Інгулом,
як комишом густим поріс лиман
й бджолиним насолоджуватись гулом.
Улітку глянути на річку теж люблю,
коли малеча розсікає хвилі,
і вже зимовому на зміну кришталю
пейзаж приходить в ізумруднім стилі.
Люблю дивитися на річку восени,
коли за течією листя плине.
Згадаються лелеки, ясени…
і пісня птахом над водою лине.
На особливий взимку любуватись
люблю я крижаний полон ріки
і навіть в лютий холод милуватись,
як в товщі льоду світяться зірки.
Люблю Інгул у кожну пору року,
уранці, ввечері, опівдні і вночі.
Ріка ця славна стала мила оку
красою берегів її парчі.
20.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751478
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.09.2017
Одним повітрям дише цар і челядь,
одну зорю багач зрить і бідняк,
а гори перлів й золота до стелі
для мертвого не краще за мідяк.
Нелегко осягнуть людську природу,
непросто оцінить людське життя,
та справжню втіху все ж і насолоду
приносить людям міри почуття.
20.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751468
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2017
З дерев останнє опадало листя
і килимом лягало біля ніг.
Калина ще в гранатовім намисті,
та завтра може все накрити сніг.
Ми випадково стрілися у парку,
на мить схрестили погляди свої,
бо кожен має тріумфальну арку –
ти все одна і я вже без сім’ї…
Образи у серцях хоча й не носим,
кохання все ж не повернуть назад.
Прийшла в життя нарешті й наше осінь,
нас запросив у гості листопад.
На вкритій золотом і бронзою алеї,
де клени зсохлим листом шелестять,
вже не побачив я своєї Лорелеї
і не зумів тобі хоч пару слів сказать.
Бо туга з біллю горло вмить здавили,
палаючі згадалися мости…
Хоч слова мовити тоді не мав я сили,
та подумки сказав усе ж: „Прости!..“
14.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2017
Безвісті зникнути хочеться
з місця, де злоба й цинізм,
щоб більш не бачити збоченців,
щоб зберегти оптимізм.
Безвісті зникнути хочеться
з місця, де вмерла любов,
де лише зрада клубочиться
й труїть безжалісно кров.
Безвісті зникнути хочеться
з місця, де мруть почуття
й ниткою доля торочиться,
де в каяттях – небуття…
14.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750620
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2017
Настане мить – з сумління крига скресне
і прийде час підбить плоди життя.
Перед обличчям зір потрібно бути чесним,
щоб душу не терзали каяття.
Пройдуть роки і ми колись воскреснем,
щоб принцип чесності утілити в життя.
Перед собою треба бути чесним,
без чесності – немає майбуття.
14.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750489
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.09.2017
Люблю сидіти вечорами в самоті
біля вікна відкритого до саду,
пригадувати роки молоді
і все приємне, що уже позаду…
Люблю шептатись з вітром-мудрецем,
знавцем-філософом просторів неозорих,
а по обіді гомоніти із дощем,
плащем коли він накриває все прозорим.
Люблю чаклунку-осінь зустрічать,
що ранками пливе у багряниці,
дивитись на її чарівну стать
і думати, що це мені все сниться.
Люблю вірші писати про Любов,
що серце огортає веселково.
Не втомлююсь любити знов і знов,
і мов дитина бавитися словом…
14.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750484
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.09.2017
За правилами грати у наш час
незвичним якось стало вже для нас,
бо все частіше хлопці чи дівки
стараються гайнути навпрошки.
Знівелювавсь любові теж закон,
зміліло вже кохання, його тон.
Все більше й більше в наш непевний вік
шукає зиск в коханні чоловік.
І це стосується давно обох статей,
про те написано вже тисячі статей:
Себе всі люблять, але віддають
за гроші й злато, в цьому зради суть.
Пірнають з головою все ж одні,
а інші залишають їх в багні.
Ті бідолахи йдуть на саме дно,
своє ім’я як їм згадати не дано.
Недолюбити – може то й на краще,
щоб не залізти у кохання хащі.
Один в наш час лиш любить маму з татом,
та іншому дає себе кохати.
Зима – найкращий час цьому коханню,
весна в нім щось, можливо, змінить рання.
Але надія на ту зміну невелика,
бо вже в людині зовсім мало чоловіка…
Послухайте пораду, сестро, брате, –
ви не спішіть аби-кого кохати.
Кохання справжнє вас все рівно відшукає,
а доти хай любов відпочиває.
Бо є чого багато в білім світі,
що можна самовіддано любити:
книжки і музика, поезія й картини,
пташки, комахи, звірі чи рослини...
Вони не зрадять, лиш підкажуть путь,
й до вірної любові приведуть!
13.09.2017
[i]* Мій відгук на твір автора цього сайту Яся під назвою "Граєм про правилах".[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2017
Українці, українці, милі людолюби,
та любов ваша безмежна вас таки й погубить!
Гуманісти-демократи, треба ж знати межі –
ви катів своїх на спині винесли з пожежі.
Цих мерзотників-шубравців занесли до хати
і залишили в світлиці їх відпочивати.
Кормим, поїм, розважаєм, глаголим на їхнім,
бо образить боїмося хамів тих в елітнім.
А вони аж скаженіють, усе нахабніше
душать, тузять нас, мордують й свого не полишать.
Вже й багаття запалили собі на забаву,
зазіхають неупинно на волю і славу!
Ми ж господу оставляєм, відступаєм в сіни,
нам чомусь не помагають вже і рідні стіни…
Толерантні ми, їй Богу, справжні європейці,
нашу мову кольорову держим в кацавейці…
Вже готові навіть сіни рідні залишити,
щоб заброд не турбувати, лиш би не гнівити.
А вони борги нам множать, судами лякають,
збудували огорожі, нарід розпинають.
Ми вже згодні до сараю навіть перебратись,
під повіткою дрімати, по двору скитатись.
Гуманісти, демократи, повні філантропи,
так залишитесь без хати посеред Європи!
Українці, мої любі, рідні людолюби,
та любов вас християнська, я боюсь, і згубить!
Демократи-гуманісти, треба ж знати межі,
щоб не дати згинуть Неньці від ярма в пожежі.
13.09.2017
[i]* За мотивами виступу Євгена Михайловича Дудара.
** Довідка особисто для пана Юхниці і ланцюгових адмінів сайту:
http://sum.in.ua/s/khamlo , http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/62389-khamlo.html#show_point , https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%85%D0%B0%D0%BC%D0%BB%D0%BE
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750381
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.09.2017
Прорив кордону стався нещодавно –
то Грузії ввірвавсь екс-президент…
Не вбивця і не злодій він державний
чи розвідки якоїсь резидент.
Всі на вухах: поліція і преса,
а прикордонники – то ті вже просто жах!
Прем’єр розводить нові політеси,
гарант синіє просто на очах!..
Країна вся живе лише тим дійством,
немає в Раді і Кабміні інших тем.
Кипить етер цим варварським злодійством,
всі обговорюють проблему із проблем!
Прикиньте, люди, все кому це треба,
для чого знадобивсь ажіотаж,
у кого в цій проблемі є потреба,
хто створює той штучний антураж.
Це ж скільки хисту тільки треба мати
й бездумного тиранства виявлять,
очільником щоб в область призначати,
а потім громадянства позбавлять!..
Та то вершина айсберга, лиш квіти
чи від осіннього багаття сизий дим.
Дивіться в корінь, – скажуть навіть діти!
Що ж в дійсності ховається за тим?
Подумайте, якщо не на похмілля
чи не звалились тільки-но з приступок,
навіщо стільки часу і зусилля
забрав якийсь мілкий адмінпроступок?!
Напрочуд просто все – увагу нашу
відволікають. Так, розводять нас
і тягнуть у свою бездонну чашу,
бо стільки ж можна вкрасти за цей час!
12.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750324
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.09.2017
Усе було… і гарного удосталь:
на Кінбурнській косі весь пляж на двох,
Карпатське небо, корабельні сосни,
а Синевір як нас вітав обох!..
Так, добре нам було, усім на диво!
Губилися в перелісках, між трав…
Це зробимо повільно і красиво? –
пригадуєш, як я тебе питав?
А Чорне море як котило хвилі,
духмяніло навколо чебрецем!
Тепер обоє горді й посивілі
ми лише пригадати можем це…
12.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017
Багряним листом падаєш в долоні,
теплом не грієш й навіваєш сум,
тримаєш у своїм тяжкім полоні,
доводиш до болючих, чорних дум.
Спаду ясним промінням на світанні,
як чутко будеш спати тихим сном,
сплету в вінок пісні свого кохання –
руладами хай линуть під вікном.
Колись була як дівчинка наївна,
така у всьому світі лиш одна –
немов веселка, як весна чарівна.
Чому ж тепер сумна і мовчазна?
Твій сум розвію, відгоню тривоги,
хоч вітер завиває в вишині.
Любитиму всім серцем, до знемоги,
забудемось в казковім диво-сні!
11.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2017
Нема пророка у своїй Вітчизні,
бо цар відсутній у гаранта в голові.
В брудній не став би ритися білизні –
не намотав би він проблем такий сувій.
Великий розум справді треба мати,
щоб цілий потяг на кордоні зупинить.
Одну людину до країни не пускати –
державу цілу щоб від неї захистить!
Нехай позбавили людину громадянства,
це не підстава ще особу не впускать.
Нарешті є закони християнства,
та й Конституцію потрібно поважать.
Піарить хто тебе не знаю, Міхо,
чи передвиборчу кампанію веде,
та цей політтехнолог всім на втіху
й собі на горе все ж до влади приведе.
10.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750081
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.09.2017
Він ралив долі вічне море
натхненно, до останніх сил,
бо духу не терпів покори
і напомаджених вітрил.
Од втіх земних бував без тями,
а запізнілі каяття
латали віршами й піснями
шпарини буйного життя.
Сухими, шерхлими руками
хапав дамоклова меча
і все боровся з вітряками,
рубавши скверну згаряча.
Пірнав не раз у сиві хвилі
свого бурливого буття,
але й вони були не в силі
хоч притупити почуття.
І часто зранку, ще спросоння,
на свіжу голову творив...
Так будував своє підсоння,
так жив, боровся і любив!
09.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2017
Без наслідків не можна для здоров’я
насилувати власні почуття,
прислужувать з пошаною й любов’ю
насильнику і кату все життя.
Як зносить те система нервів наша?
Чом бідній не вривається терпець?!
Коли ним переповниться вже чаша
і врешті-решт настане всім кінець?
Кінець чому усе ж настане першим -
катам, насильникам чи може майбуттю?
Ми зло скараємо і геноцид завершим
чи нашому прийде кінець життю?!.
09.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749897
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.09.2017
Брів навмання, аби-куди...
Невже він із тобою поряд?!.
Перед очима лик біди,
важкий її, нещирий погляд.
Холодний. Майже обпікав
все моє серце. Як льодина.
Безжально душу шматував,
низав все тіло до судини.
Враз зупинився в тишині,
на хвильку мабуть, може вічність.
Два силуети у вікні,
а поряд – тиша й потойбічність…
Чвалав подалі від біди
без сліз, без серця, навіть тіла.
Втрачав я душу назавжди,
щоб та вже більше не боліла…
08.09.2017
[i]* За мотивами твору Тані Смичок.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2017
[i]Як Гімн, звучать слова про Україну,
Такий народ, земля така не згинуть!
Ганна Верес
[/i]
За честь, за гідність, за свободу і життя
вони пліч-о-пліч стали в сотні, в цілу рать.
І до минулого немає вороття,
бо на чолі у них вже вічності печать.
Вони ідуть, Вітчизни віра і любов,
а на обличчях їх надія і печаль.
Холоне часто в жилах ще гаряча кров,
та все вирішує їх воля, ніби сталь.
Щоб жила Україна,
нам не страшно вмирать.
Нашу Неньку єдину
ми ідем захищать.
Хай живе Україна,
час прийшов обирать!
З нами Бог і його благодать!
Вони ідуть за Батьківщину, свій народ
і грають посмішки в героїв на вустах.
Щоб рідну землю захистити від заброд,
вони невпевненість здолали, біль і страх.
В степах донецьких і Луганщини полях,
в містах і селах, у столиці і в Криму
вони торують у майбутнє Неньці шлях
і наближають ворогам її тюрму.
Щоб жила Україна,
нам не страшно вмирать.
Нашу Неньку єдину
ми йдемо захищать.
Хай живе Україна,
час прийшов визволять!
З нами Бог і його благодать!
За честь і гідність, за свободу і життя
вони пліч-о-пліч стали в сотні й цілу рать.
І до минулого не буде вороття,
бо на чоло лягла їм вічності печать.
Нехай у пам’яті народній на віки
їх імена ніяка сила не зітре.
За ними встануть нові сотні і полки,
і України слава й воля не помре!
Щоб жила Україна
треба нам обирать.
Нашу Неньку єдину
дружно всім захищать.
Хай живе Україна
час прийшов воювать.
З нами Бог і його благодать!
08.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749746
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.09.2017
Біткойнів вже битком набито
в сумках, торбинах, гаманцях,
доходить черга й до корита…
Нема потреби в папірцях?!.
Криптовалюта б’є рекорди –
ось ріст, падіння, знову ріст…
Звучать прихильників акорди,
всі вихваляють в гриву й хвіст.
В фаворі електронні гроші,
цим „чудом“ майже кожен снить!
Та чим вони такі хороші –
ніхто не може пояснить…
Мені лише одне неясно,
якщо вони такі хороші –
чом за уявне те „багатсво“
беруть усе ж реальні гроші?!
07.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749708
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.09.2017
Дніпром як на південь плисти,
зупинку зробити вам раю
на Хортиці, біля води,
у серці козацького краю.
Колись отак стали на ніч
козаки й побіля причалу
заклали Томаківську січ,
що землю дідів захищала.
То все запорізька земля,
то край наших предків-козаків,
безмежні луги і поля
в багрянці – то маки, то маки…
Де річка-малючка біжить,
праворуч дніпрових порогів,
Томаківка чинно лежить
в безкраїх степах, край дороги.
Волами колись чумаки
за сіллю тут в Крим мандрували
і люди з тих пір на віки
село Чумаками назвали.
Мисливський ставок повний зір,
кафе із найменням „Козаки“
пригадую я до сих пір
і славу козацьку, і маки…
Як пісня дзвінка солов’я
навіки у серці єдина –
Томаківка рідна моя,
маленька моя батьківщина!
07.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749665
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.09.2017
Колись улітку квітка польова
вражала невимовною красою.
На щастя їй погода дощова
поїла луг вологою живою.
Вдивлялася у небо голубе,
схилялася од вітру в різні боки
і у вінку не бачила себе,
та враз зачула обережні кроки…
То полем юний легінь мандрував,
чарівністю милуючись степною.
Він квітку уподобав і… зірвав,
аби удома тішитись красою.
Не стримуючи серденька порив,
він до своєї вніс її світлиці,
мерщій води джерельної налив
у кришталеву вазу із полиці.
Щоб квітці забезпечити комфорт
і замінити степове підсоння –
юнак обрав найкращий… ешафот
і вазу помістив на підвіконня.
Угледіти в надії рідний степ,
красуня сумно дивиться у шибку,
але світлиця їй, що темний склеп,
не пропускає світла і на дрібку…
Схиливши долу голову свою,
до вечора невільниця змарніла,
бо видалося пеклом в тім раю –
отак любов палка її згубила!
06.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017
У різні боки розвела нас доля,
у кожного давно життя своє.
Ми вільні ніби вітер в чистім полі,
та спільне щось усе ж між нами є.
Хоча не разом ми вже довгі роки,
а з пам’яті не стерти все одно
бурхливих сцен невивчені уроки
і радощів яскраве полотно.
Нехай життям бредемо поодинці,
у різних напрямах планетою йдемо,
та долі незабутні ті гостинці
ми в душах і понині таїмо.
Нас невідомо завтра що чекає
і як не склалося б мінливе майбуття,
але свідомість неодмінно нагадає –
не викреслити щастя із життя.
05.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017
Ви чули подих тиші на світанку,
коли усе живе навколо спить?
Ще не проснулась річка-подолянка,
лиш перекат удалині бринить.
А подих вітру чули в очереті,
коли дрімає він у комиші?
Проснувшись під вербою у наметі,
ідилію ламати не спішіть.
Послухайте п’янку ранкову тишу,
чарівний шерхіт прибережних трав,
як ніжно легіт ковилу колише…
Нехай чекає ціла сотня справ!
Послухайте вершину дива – тишу…
04.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2017
Закружляла осінь дивовижним вальсом,
замелькало листя жовто-золоте.
Проминуло літо у ламбаді й сальсі,
а тепер у моді – «па» і «фуете».
Залунало танго й літня танцівниця
в золотім наряді в коло увійшла,
та ялин і сосен зеленіє глиця –
осінь їм заміну так і не знайшла…
Липи з ясенами крутяться у польці,
вітами махають, ніби вітряки,
виграють багрянцем на осіннім сонці,
щедро розсипають злота мідяки.
У низькому небі заясніла просинь,
промінцями світоч землю обійма.
Бал останній править танцівниця-осінь.
Залишилась кода – скоро і зима…
05.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2017
Чому я на батьків своїх землі
не маю змоги бути господа́рем?
Чому повинен скніти у імлі,
ховатися і гнути спину да́ром?!
Чому заброди на усіх щабля́х
узурпували вирішальне слово?
Чому у місті й навіть на полях
не ма́єм змоги чути рідну мову?!
Можливо бра́кне справжніх нам ідей
чи опустили передча́сно ру́ки?
Чому у владу обираємо людей,
а потім потім виявляється – тварю́ки?!.
Десятки й сотні отаких чому
мій мозок бідолашний розрива́ють,
та подолати як таку пітьму –
лиш українці все ж напе́вно знають!
04.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749215
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.09.2017
Уже багрянцем заквітчались пишні крони
осик, черешень, кленів, ясенів
і з ніжним переливом линуть дзвони,
відлунюючи пісню про синів.
Ой, сини-ясени, відлітають у вирій лелеки,
у осінній красі мию душу немов у росі.
До зими восени ще порою здається далеко,
та частіше мені бракне ваших дзвінких голосів.
Ті дзвони дивні мою юність нагадали,
безсонні ночі і щасливі дні.
Це зрозуміє тільки той, кого кохали,
хто сам кохану бачив уві сні.
Ой, сини-ясени, сипле золотом жовтень статечно,
в оксамит одягає й лаштунки із бронзи кує.
Так, завжди восени стережуть нас роки недоречно,
двері все ж відчини – то невтішне багатство твоє.
Нехай з літами красні весни плинуть вічно,
не зазирає осінь у вікно,
і незрадливо ваша доля чоловіча
лягає на життєве полотно.
Ой, сини-ясени, ви для батька надія й опора,
прилітайте як сніг кожну зиму на отчий поріг.
Не чекайте весни, завітайте до отчого двору,
повертайтесь завжди ви додому з далеких доріг.
03.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749061
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2017
Зібрались хмари, небо спохмурніло,
сховалось сонце в сірій куряві…
Як рано нічка розпустила крила
і легіт гонить хвилі по траві.
Дніпро-Славутич сумно в море лине,
темнішає прозора бірюза
і вітер пух зриває тополиний –
все каже, що збирається гроза.
Все йде до того, що почнеться буря,
проллється ливень, а то й піде град.
Насупився весь обрій у зажурі,
ось вдарить грім у тисячі гармат!
Засуха клята виснажила землю,
посохло збіжжя, гине урожай,
але гроза знесе зневіри греблю
й омиють свіжі води рідний край!
вересень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748945
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2017
З днем знань учителя поздоровляти –
як пластиром перцевим витирати піт,
це рівносильно що коня вітати
із відкриттям весняно-польових робіт.
01.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2017
Колись таки настане день і час,
що Світ без нас продовжить існувати.
І Сонце теж вставатиме без нас,
без нас воно научиться й згасати.
І тільки мертва тиша в кожну мить
перебуватиме вже завжди в парі з нами…
Так повсякчас впродовж тисячоліть
життя людське текло під Небесами.
Щоб хтось з живих же на святій Землі
з теплом про когось міг із нас згадати –
усі, великі люди чи малі,
добру повинні вірно слугувати.
Щоб нас живі забути не могли,
в своїм житті нам треба зовсім мало –
щоб ми комусь потрібними були
і нас комусь з живих не вистачало.
01.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748664
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.09.2017
Думки катренами поринули ще вранці,
вони натхненно зустрічають новий день.
Охоче відпускаю своїх бранців,
хай ляжуть на папір вінком пісень.
Ввійшло у звичку вже – ні дня без строчки,
ні дня без вірша. Ніч же – для душі!
Гадки самі шикуються в рядочки,
затим в куплети, потім у вірші…
Краса і радість щоб у них дзвеніли,
свою планиду довго ворожив.
Коли дадуть хоч грам вони вам сили,
то день цей недаремно я прожив!
І не важливо, осінь що надворі,
весна хай буде, літо чи зима…
Якщо комусь все ж допоміг у горі,
то й все життя прожив я не дарма!
31.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748590
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.08.2017
Цей день без вечора – як липи без верхівок,
ядучий дим з багаття без вогню,
як спогади нездійснених мандрівок
чи згадка про некошену стерню…
Нічим не виділявся він із решти,
перед очима знов глуха стіна
і тиснуть ноги невагомі мешти,
а душу накриває пелена.
Здаватись кращими – така вже ваша карма
чи може кара, хто вас розбере,
та час навіщо ж марнувати дарма
чеканням край відчинених дверей?!.
Бувають різні примхи у людей,
де поряд дивні і звичайні речі.
Так і сидиш біля незамкнених дверей
і знов чекаєш на черговий вечір…
31.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748579
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.08.2017
Що не кажи, країна в нас заможна,
роками збіжжя ми збираєм тони!
Однак не думали, що в президента можна
із золота побачити… батони!
Найкращі пощастило надра мати,
коштовностей в глибинах цілі гори –
янтарні судді й навіть депутати,
і діамантово-алмазні прокурори!
Ми найбагатші, – вам промовить кожний, –
Багатств природніх справжня в нас оаза!
Та уявити мало хто спроможний
похід до золотого унітаза…
Усе це розриває мізки вщент
в сукупності і кожна із пригод.
В нас найбагатший у Європі президент,
та тільки найзлиденніший народ!..
30.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748422
рубрика: Поезія,
дата поступления 30.08.2017
Прийде час і буде все –
чутка нам людська несе,
та поки що не виходить –
час невпинно лиш проходить…
30.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748416
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2017
Старатись буть хорошим чоловіком –
це мудрість в наші дні вже не велика.
Для більшості герой примарних мрій:
хороший в першу чергу – це зручний.
29.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748347
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.08.2017
Прекрасне личко і чарівний стан,
шовкові коси, шкіра з оксамиту
зірниці-очі і п’янкі вуста –
так свою кожний бачить Аеліту.
Красиві ноги – це іще не все,
статура гарна – менша половина
того, що кожна мавка нам несе,
бо без душі вона ще не людина.
Щоб відшукати ту одну-єдину,
мерщій не варто аж на Марс летіти,
шукайте поряд власну половину,
бо й на Землі існують аеліти.
29.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2017
Розсипає осінь щедро позолоту
на гаї й діброви, на поля й луги,
роздає окрасу лісу і болоту,
балкам, косогорам… Це їй до снаги.
Відлітають птахи у далекий вирій,
покидають птиці свій гостинний дім,
та не полишає їх незмінна віра,
що наступне літо стрінуть знов у нім.
Вже куються лати для дубів та кленів
бронзові і мідні, жовті і руді.
Сосни ж і ялини як завжди в зеленім
знов зустрінуть зиму вкотре у житті.
Хай зима лютує снігом і морозом,
хай гуляють полем хуга й заметіль,
та весну розбудять незборимі грози,
блискавиці грізні попадуть у ціль.
28.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748153
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.08.2017
Поразка – найдієвіша наука,
вона заставить висновки зробить
чи пошукати захисного дрюка,
бо й перемога всьому не навчить!
27.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748032
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2017
Яскравим килимом укриті
усі навколишні поля
і постає в уяви митях
свята томаківська земля.
Вже пшениці заколосились,
лани розквітнули й луги.
Дівчата в оксамит оділись?
То маки квітнуть навкруги!
Томаківко, моя єдина,
ти в моїм серці назавжди.
В тобі, маленька батьківщино,
моєї юності сліди.
25.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747955
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.08.2017
Не зупиняється життя на полустанках,
летить воно немов нічний експрес.
Міцної кави тільки випив зранку
і вже не загальмуєш той процес:
Навчання, друзі, дім, сім’я, робота
і радощі, і навіть перші втрати,
і вітряки немов у Дон-Кіхота,
і дійсністю потріпані всі лати.
Так шістдесят як блискітки мелькнули
і кращі роки ніби відцвіли…
Зупинишся, поглянеш у минуле
і думаєш, що майже й не жили.
Не переймайся, юність не вернути,
та й старості не варто виглядать.
Зірви рішуче з себе часу пута,
забудь про вигляд, вік і навіть стать.
21.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747893
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2017
Шістдесят – це мало чи багато?
Шість десятків – лиш земний наш путь!
Це дітей і внуків повна хата,
наше завтра і душевна суть.
Це широка, стовбова дорога,
це в’юнкий, тернистий долі шлях,
стежка від батьківського порога,
змійкою що в’ється у житах.
Хай біжить удаль твоя стежина
посеред струнких гаїв і нив.
Лиш життя твого ця половина
серця хай не зменшує порив.
Доста ще щасливих зим і літ
зичу я тобі під синім небом
й багатьох зірок яркий політ
спалахне у ньому хай для тебе!
21.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747892
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.08.2017
Лірика – як музика віршів,
римами що з неба ніжно лине
і сідає пухом тополиним
на вівтар зболілої душі.
22.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747316
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2017
У полоні, ілюзій полоні,
ми живемо, про дійсність забули.
Полонять нас не маки червоні,
а думки про далеке минуле.
Полонить нас гірке сьогодення,
до життя відбиває охоту,
позбавляє святого натхнення
і занурює в біль та скорботу.
У полоні, фантазій полоні,
про кохання своє забуваєм,
все тримаєм синицю в долонях
й журавля в вишині споглядаєм.
22.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747315
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2017
О, жінка, мов дитя, що звикло грати
і поглядом очей, і ласкою цілунку,
я б мав тебе всім серцем зневажати,
а я люблю таку без жодних розрахунків!
Люблю і жду, прощаю і кохаю,
живу одною лиш тобою в муках страсті,
терзаюся і душу геть втрачаю,
з-за примх твоїх терплю всі біди і напасті.
Ти зло підступне, істини ніжніше,
знемоги дикий мед в захватності шаленій.
Ти море дивних снів, мелодій, тиші…
Ти друг і ворог, люті дух і добрий геній!
17.08.2017
[i]* Переспів твору Костянтина Бальмонта „О, женщина, дитя, привыкшее играть“.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2017
Моєї бороди ви не чіпайте,
не Карло з Марса я, Петрарка чи Єсенін,
але можливо, й це не забувайте,
король неперевершених катренів.
Можливо мої твори ще невдалі,
можливо за великих вони гірші,
та до снаги їм недосяжні далі,
куди нестримно линуть мої вірші.
На те вона й потрібна борода,
щоб мудрий посміх з неї виглядав.
18.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746693
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.08.2017
Простягнуту тобою руку
боюсь затримати й на мить,
ще більшу відчуваю муку
занадто швидко відпустить.
І знов таємно з мандрів дальніх
лечу до тебе я чомусь,
боюсь очей твоїх печальних,
але й веселих – теж боюсь.
Боюсь, коли сидиш весь вечір
у самотині ти одна,
боюсь з другим твоєї втечі,
що лопне вірності струна.
Боюсь, не все в мені ти бачиш,
боюсь не скрию я ніщо,
боюсь, що скоро вийдеш заміж
боюсь не вийдеш нізащо.
Боюсь, можливо ти знітишся,
почувши ім’я звіддалік,
і боязко, що залишишся
ти безіменною навік.
17.08.2017
[i]* Переспів твору Расула Гамзатова „Тобой протянутую руку“.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746499
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.08.2017
Як хочеться знов тебе бачити,
і знову твій голос почути,
щоб долі примхливій завдячити
і впитися запахом рути.
Не вмів у свій час цінувати
кохання палкого величчя,
та хочу тепер цілувати
гарячі вуста і обличчя.
Я хочу тебе обійняти,
за плечі дівочі чуттєві,
на руки як в бутність підняти,
забувши всі спори життєві.
Тебе хочу знову зустріти,
до губ доторкатись щоночі,
від чар твоїх так же дуріти
я хочу, я хочу, я хочу…
17.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2017
Дуже гарний в Ясі котик
чеше лапками животик.
Він одів біленькі тапки
і сховав під ними дряпки.
Все шпацірує статечно
і себе поводить ґречно –
точить кігті на заборах,
в мами не висить на шторах.
Муркотить веселу пісню,
з ним завжди не бракне кисню.
Носить він хвоста трубою,
радо грається з юрбою.
Любить мурчик рибку й м’ясо,
молочком смакує ласо.
На річницю подарунком
в гості він прийшов до Ясі!
15.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746153
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.08.2017
В сім’ї малюк родився непримітній,
на ноги став, навчився розмовлять.
Він з малечку жував один хліб житній
й старанно вчивсь читати і писать.
Прийшла весна і жив він як учили
в родині, школі, ВУЗі – у труді.
Не називав нізащо чорне білим,
ні потім, ні у роки молоді.
І звідки тільки брались в нього сили,
коли кайлом махав все обіруч.
Життя його низьке і загрубіле
хрипіло важко, як басовий ключ.
А час меткий, летів немов на крилах,
минуло літо стрімко, хоч кричи…
В свинцевім небі осінь розгубила
вже журавлині й гусячі ключі.
Хоч не одне із себе скинув ласо
і довго ще планиді не коривсь,
розіп’ятий все ж невблаганним часом
на перехресті долі він лишивсь.
14.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746122
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.08.2017
Спалахують і сяють вже віки
на небі, морі, у людських серцях,
у дзеркалі ріки нові зірки
з сузір’я Лева, Діви чи Тільця…
Над головою лине диво-Лебідь
і розсипає міріади срібла.
Зорина запалала в темнім небі –
напевне і вона комусь потрібна!
Поглянь вночі на обрій зазорілий,
можливо знайдеш там свою зорю,
із серця викинь все уже зотліле
і крок ступи у галактичну прю!
14.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2017
Як довго я пишу тобі листа
за почуття невтішні і глибокі.
Зізнання ці тривають неспроста
не день, не два, не рік – десятки років!
Пишу тобі про мрію золоту
у довгі, темні і холодні ночі,
про нашу вишню, щовесни в цвіту,
і про твої глибокі карі очі…
За нашу першу неземну любов,
і наші чисті почуття, невинні.
Дивлюсь, читаю, починаю знов,
та не доходжу і до половини…
Укотре подумки написане порву,
як не знайду єдино-вірне слово.
Так день за днем, за роком рік живу,
спочатку починаю знову й знову...
Усе життя пишу прості слова
про ту любов свою палку, єдину!
Десятки років – а вона жива
й зі мною в небо зоряне полине.
13.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2017
Давайте вип’ємо за нас,
за наш подвійний дружний клас,
за наші роки молоді,
що розчинились як в воді…
Давайте вип’ємо за нас!
Давайте вип’ємо за нас,
вино, горілка, навіть квас
підійде для ції нагоди
в оточенні красот природи.
Давайте вип’ємо за нас!
Давайте вип’ємо за нас,
відвідаємо яблук з медом,
шашлик та інше попереду,
бо яблучний сьогодні Спас.
Давайте вип’ємо за нас!
Давайте вип’ємо за нас,
наповним келихи по-вінця
і, не відводячи мізинця,
осушим дружно, водночас.
Давайте вип’ємо за нас!
Давайте вип’ємо за нас,
за тих, хто дружбу пам’ятає.
За те, що вкупі нас тримає,
ніхто не вип’є окрім нас.
Давайте вип’ємо за нас!
11.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2017
І вічний бій! Нам спокій лише сниться
крізь кров і пил…
То степова злітає кобилиця
і мне ковил…
І знову бій, і спокій лише сниться,
тернистий у поета завжди путь –
то Бродському у сиву ніч не спиться,
бо лаври Блока спати не дають.
08.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745612
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.08.2017
Ми часто живемо на грані
любові, нервів, почуттів,
стрічаємо світанки ранні
й кохання захід у житті.
Все топчем ряст, немов існуєм,
існуємо – не живемо!
Життя безцінне тане всує,
а ми вперед спішимо…
По лезу ковзаємо бритви
чи скніємо у інший час,
але шаленої гонитви
витримує не кожен з нас.
Та зупинись перед обривом,
хоч на останній стань межі –
не балансуй на грані зриву,
як там не манять міражі!
10.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2017
Зоря палає я́сним днем у небі голубім.
Світило те святим вогнем завжди горить в тобі.
Сіяє сяйвом теплоти, надії і добра.
Куди не гляну – всюди ти, твоя прийшла пора.
Душа вмістила цілий світ гармонії і мрій.
Тебе шукав я стільки літ в сльоту, серед завій.
Та наша все ж прийшла весна, розтанув сніг і лід.
Мені тебе дала вона, як цей каштанів цвіт.
Любов заповнила усе у нашому житті.
Ріка кохання нас несе в блаженства забутті.
Удвох здолаєм, далебі, ми гори і моря.
Нехай горить завжди в тобі безмежності зоря!
10.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2017
Ти в пеклі побула зі мною,
тепер забудь сюди дорогу.
Хай Гетсиманський сад стіною
закриє стежку до порогу.
Він пропускає лише тих,
хто вірне серце зберігає.
Удавані любов і сміх
мене віднині не торкають.
Повірив я тобі, а ти
кохання вибила опору.
Воно дозволило зійти,
тобі на недосяжну гору.
Хай буде так, аніж ніяк,
любов від віку не залежить.
Можливо то лиш долі знак,
та це мене вже не бентежить.
10.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2017
Час не лікує й ран не зашиває,
він просто накладає нам бинти.
Від них про рани часто забуваєм,
та ненадовго, бо із темноти
пошкодження про себе нагадають –
злетить пов’язка і садно кровить.
Поганий лікар час й усі це знають,
бо серце знову ниє і щемить.
Одначе незважаючи на те
число нових пов’язок лиш росте…
09.08.2017
[i]* За мотивами творів Еріх Марія Ремарк.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745431
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2017
Ось і осінь встала на порозі,
ніжне літо стрімко відцвіло
й павутину зморшок у обозі
на чоло в дарунок принесло.
Відлунали в небі теплі грози,
віддзвеніли трелі у гаях,
та тріскучі ще ген-ген морози
і відлуння чути солов’я.
Ще в дорогу закликають мрії
і пізнати є чого в житті,
ще не вмерла потайна надія,
що кохання стріну в майбутті.
Бо Любов, то почуття нетлінне,
так, Любов – то почуття святе.
Хоч життя й занадто швидкоплинне,
та Любов в безсмертя приведе!
08.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745288
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.08.2017
Чому у свято несвятковий настрій?
Чому у грудях гімни не звучать?
Чому троянди замінили айстри?
Чому серця здебільшого мовчать?
Чому народ розповзся по шпаринах?
Десятки й сотні отаких чому…
Невже вода тече в наших судинах,
що замість світла обираєм тьму?!.
08.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745262
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.08.2017
Нічого від нудьги робить не варто –
курить гашиш, колоть тату чи просто говорить…
З душею треба грати навіть в карти,
тим більше від нудьги не полюбить!
06.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744916
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.08.2017
Немає в імені моїм ні ритму, ані крику.
У ньому міститься один прозорий, чистий звук.
А ще Всевишній в нім сховав любов мою велику
і цноту – музику душі, і серця ніжний стук.
Змінились фарби навкруги, поголубіло небо.
В твоїх обіймах тану я і пульс частіше б’є.
Любити до снаги тебе сильніш за саму себе,
красою захищає вже мене ім’я твоє.
Лечу крізь Всесвіт, безліч зір і силюсь не зіткнутись,
щоб надновою спадахнуть не видалось умить,
в трильйонах атомів палких дочасно не забутись,
а в голові як сотні лун ім’я твоє звучить.
Мандрую дивосвітом цим щоденно і щоночі,
тримаю курс на майбуття уже з недавніх пір.
Мені допомагають в цім твої ласкаві очі,
що осяють тернистий шлях ще яскравіше зір.
05,06.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2017
Увагу усієї України
старались прикувать до дивини –
як на дні баржі через всю країну
везли… чотири фури кавунів!
Не загрузили баржі й половину,
лукавий щоки ж вправно надима.
Гора родила макову зернину,
багато крику – діла ж геть нема.
І про ціну тих ягід безталанних
було б вже краще зовсім помовчать…
Не вистачить й по сотні грам киянам,
прийдеться чимось іншим добавлять.
Не дешево вартують кавуни,
коли пливуть вони від сатани!
05.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744859
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.08.2017
За хліб і сіль спасибі, друже,
й тебе запрошував не раз
до себе на гостину дуже
на хліб та сіль, і навіть квас.
Не з’їхав з глузду ще, нівроку,
не втратив форму, совість, такт.
В житті буває… навіть боком,
але й не думав, що отак!
Круті позавертав ти гами –
Усе пропало, дружбі край!..
Та перш ніж совати ногами –
листи уважно все ж читай.
Живи собі хоч триста років,
а не розмінюй дружби суть
і не роби поспішних кроків,
бо мертві бджоли не гудуть.
02.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2017
Нас кличуть вижимали, упирі
і намагаються призвати до порядку.
Захиріли без нас би хабарі.
Ми посередники, а не якісь прокладки!
І ми не утечемо просто так,
і задарма ніколи не здамося.
Поки трудяга колупається у носі,
останній в нього вицупим п’ятак.
01.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744379
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.08.2017
Бувають в світі люди-лантухи,
що всередині лише із трухи,
і сиплються із них ті порохи
лукавим посміхом хи-хи все та хи-хи.
Для них цікаві лиш одні верхи,
а на низи вони завжди – хи-хи.
Немає значення – дорослі, дітлахи,
твердять своєї все хи-хи й хи-хи…
Такі в житті не бачили сохи,
і помічають лиш чужі гріхи,
самі ж повивертають кожухи,
а потім у рукав – хи-хи, хи-хи…
Гадають, що навкруг всі лопухи,
яким негодою позносило дахи,
ну, а вони, звичайно ж, пастухи.
Аж розпирає їх корисних від пихи.
Крилаті давлять горло їм птахи,
то й липнуть в пір’я ніби реп’яхи,
щоб власні розлетілися страхи,
а поза очі все одно хи-хи…
Я знав одну, не кращу від блохи,
яка мастилась в дорогі духи.
За всі звичайні й неземні жахи
її й прозвали так – мадам Хи-хи.
01.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744378
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.08.2017
На виключність не претендую й новизну,
усі слова вже сказані з віками,
та прагну поєднати давнину
з сучасної поезії рядками.
Первинний зміст, бо так вже повелось,
і лиш за суттю поспішає форма.
Як органічно об’єднати їх вдалось,
тут все – і кайф, і поетична норма.
Пишу давно, для себе, для душі
і це робити став не випадково.
Щасливим буду як мої вірші
в поезії своє все ж скажуть слово.
31.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744198
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2017
Хтось залишив ромашок на лавці,
невеличкий красивий букет.
Може квіти ті ніс він коханці
й разом з ними ще свіжий сонет.
В нім сплелися слова полум’яні
як зірниця любові зійшла.
Квіти ті ніс хлопчина коханій,
а дівчина чомусь не прийшла.
Чи прийшла, а затим посварились
і розтанула десь у пітьмі.
Згаряча назавжди розлучились
і лишилися свідки німі.
Вже й пелюстки покрились росою,
їх казкова краса відцвіла.
Плачуть квіти гіркою сльозою,
що кохання згоріло до тла.
30.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2017
Над містом пропливає ранок,
його міняє літній день.
Був непримітним цей світанок,
та раптом тут якийсь олень
вперіщив чергу з автомата…
Йому у відповідь – стрільба,
десь розірвалася граната,
а потім ще і ще одна…
Лунають вибухи і залпи,
надривно строчить автомат.
Хтось з пістолета із-за рампи,
веде стрільбу на перехват.
Враз завертілось, закружляло,
у місто вмить прийшла війна,
прилеглі житлові квартали
накрила хвилею вона!
Машини виють і собаки,
народ вискакує з квартир,
вже діти плачуть з переляку…
Хто ж того дійства командир?
Хто головний у тім ресурсі,
чому мовчать в часи війни,
чому поліція не в курсі?..
Хто спланував те? Хто вони?!
Хто неподобство оте скоїв?
Як повестися, що робить?
Повинен знать народ „героїв“,
щоб їх сповна нагородить!
24.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743277
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.07.2017
[i](кінбурнські роздуми)
[/i]
Де води рік Дніпра і Бугу
та моря Чорного блакить,
лежить землі вузенька смуга,
що у південну даль біжить.
То кінбурнський шматок природи
відкритий сонцю і вітрам,
по тій косі колись народи
дорогу торували в храм.
Той храм святий без стін і мурів,
під куполом із тисяч зір,
без купідонів і амурів,
зі струн душевних замість лір.
Той храм величний – ліки серцю,
бальзам цілющий для душі,
допомагає нам у герці
й шикує думи у вірші.
23.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2017
Ідуть жнива, кипить робота,
врожай збирають трударі.
Не закриваються ворота
на тік із ранку й до зорі.
Зерно із поля возять МАЗи,
газони й навіть трактори,
бо не справляються КАМАЗи
цієї літньої пори.
Лише під ранок на спочинок,
коли роса на хліб впаде,
з напівзакритими очима
свій лайнер комбайнер веде.
Та ненадовго, тут же в полі
години зо дві-три поспить,
а водії десь у стодолі,
і нумо знов мерщій косить!
Бо день в жнива півроку кормить,
дорогоцінна кожна мить.
Свої у полі влітку норми,
а взимку можна й відпочить.
23.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743211
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.07.2017
У полоні, донецькім полоні,
наші хлопці від болю мовчать.
Підло чешуть падлюки долоні,
але гідності їм не стоптать.
Дулом тицяють хлопцям у скроні,
та не можуть їх волю зламать!
Наші хлопці в російськім полоні,
їхні душі беззвучно кричать.
Їх катують і білі, й червоні,
та не можуть ніяк доконать.
Шаленіють собаки червоні,
тож потрібно нам хлопців спасать!
У полоні ворожім полоні,
наш народ, бідні люди, всі ми.
Нас тримають кати на припоні,
депутати, магнати, куми…
Нас бариги ведуть ніби коні
до безправ’я, тюрми і суми!
На пілоні, елітнім пілоні,
проститути від влади сичать.
Імпонують їм білі й червоні,
та чи варто те все вибачать?
До вподоби їм вори в законі,
довго будемо їх пробачать?!
19.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742758
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.07.2017
Життя, життя… як той упертий ослик,
система доказів, потуг, сумбурних дій:
до сорока – що ти уже дорослий,
а потім – що усе ще молодий…
19.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742757
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.07.2017
Я намалюю краплями портрет
на склі вікна порою дощовою.
Він збереже думок моїх секрет,
яких уже зібралося сувої.
Я намалюю твій дівочий стан
і пустотливі, завжди ніжні, руки,
і гострий погляд крізь часу туман,
і пісню серця з нотками розпуки.
Я намалюю промені нічні,
що шлють із неба ще далекі зорі.
Вони, як твої очі чарівні,
крапки розставлять у одвічнім спорі.
Я намалюю жадібні вуста,
що завжди так бажали поцілунку!
Картину цю я бачу неспроста,
вона бринить в душі надії трунком…
Я намилюю лагідну тебе,
що в сонці розчинилася зимовім.
Упавши весняним дощем з небес –
даруєш нині почуття казкові!
19.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2017
Синочку, рідний, здавна так ведеться,
є цінності моральні у житті.
Дарма нічого в ньому не дається,
дай Бог це допоможе в майбутті.
Затям, мій синку, є на світі гріх,
який здолати зможе тільки вірність.
Його ти не пускай і на поріг –
то віроломна і підступна підлість.
Ще, сину, назавжди запам’ятай,
чесноти більшої немає у людині
ніж захищати дім і рідний край –
служити беззавітно Батьківщині.
Та не забудь, синочку, й поготів,
листаючи свою життєву повість,
що щастя більшого немає у житті,
як білосніжно-кришталева совість.
18.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742628
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.07.2017
Сини мої, мої соко́ли,
моя ви радість і печаль.
Моє ви волошкове поле,
моя надія, біль і жаль…
Моя ви доля триєди́на,
ви кожен з трьох – життя моє.
Моя ви пісня соколи́на, –
усе, що в ньому в мене є!
Сини мої, мої соко́ли,
ви честю завжди дорожіть.
У кожного хай буде со́ло,
але братерство бережіть!
17, 18 липня 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742538
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 18.07.2017
Є в грішнім світі категорія людей,
які свій зиск у всьому хочуть мати.
Такими кожного із них родила мати,
ростять такими і вони своїх дітей.
В сімнадцятім такі царизм звалили,
щоб світлий будувати комунізм,
царя з родиною всією підло вбили,
звернувши все на час і ленінізм.
Доноси у тридцятих штампували,
морили голодом нескорених братів,
у спини цвіту нації стріляли…
З таких режим рекрутував катів.
Такі в спецтрійках день і ніч трудились,
народних щоб скарати ворогів,
а потім на дружинах їх женились
й шукали знову світлих берегів.
Такі у комсомольці й комуністи
пролазили уперто і завзято.
З них прокурорів, суддів, КДБістів
вожді ліпили до восьмидесятих.
Такі Союзу підписали вирок,
комуністичний знявши свій костюм.
Ідеї царські тягнуть вже з задвірок,
їх у пройдох вже знову повний трюм.
Слизота ця поп’є з народу крові,
не скоро згасне тих перевертнів зоря,
бо знову пнуться ще й в художнім слові
у родичі самого Кобзаря!..
18.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742530
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.07.2017
Він Карамазовим племінник чи то брат
і орден має вищий, юридичний.
Парламентаріям усього світу – сват
і друг всіх президентів, закадичний.
Він доктор, академік, меценат –
еліта своєрідна, вища раса…
Мені байдужий весь той плагіат,
та родоводу не чіпай Тараса!
17.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742344
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.07.2017
Змінений, свіжий, покращений,
жовтий, блакитний, рябий,
з липи оливою мащений,
апофеоз ваших мрій!
Тільки купіть і забудете
болі, нудоту, понос,
завжди бадьорими будете
як монолітний колос!..
Пнеться реклама, старається,
чути оте звідусіль,
глиняні ж ноги лишаються
завжди за кадром… й то сіль!
Ницим хвалителям темників
зичу нараз від усіх,
щоб тих троянських хвалеників
сповна наїлись своїх!
15.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742161
рубрика: Поезія,
дата поступления 15.07.2017
У кожного любов завжди своя,
та вічним почуття це не буває.
Вона як ніжна пісня солов’я –
також початок і кінець свій має.
Буває спалахне умить вогонь
і полум’ям ураз наповнить серце,
те птахою заб’ється між долонь
коханого у вогняному герці.
А іноді буває навпаки,
у першу зустріч будь-яких емоцій
і почуття десь жевріє й роки,
спливе ж колода потім та у оці.
Як довго існуватиме любов –
залежить це від кожного із пари.
Хай доки в жилах не застигне кров
і з неба вам світитимуть Стожари!
15.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2017
Надворі літо, як вино черлене,
що в келиху на сонці виграє,
і чомусь лине потайки до мене
із юності усе лице твоє.
Сором’язлива, лагідна усмішка,
із моря віє прохолодний бриз,
вся по-дитячому якась наївна трішки
і зачіска – дань моді чи каприз…
Твої бездонні і розумні очі,
що зводили тоді мене з ума,
стрункий, хай не осиний, стан дівочий…
Ну, мавка чи русалонька сама!
Вкривали окіл "снігом" все тополі,
висів в зеніті волейбольний м’яч…
Ой, Оленько, найкраща в світі Олю,
не віднайти тепер тебе – хоч плач!..
07.06.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2017
За гроші більших зрадників не знаю:
як з ними вийдеш хоч на декілька годин,
їх поведінка мені серце крає –
додому завжди повертаюся один!
05.06.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741759
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.07.2017
З’їда коханця самка богомола,
не дочекавшись скінчення екстазу,
і не тому, що боса вона й гола –
не хоче непокоїтись. Зараза!..
25.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741714
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.07.2017
А скільки буде два помножити на два? –
спитав малюк у двієчника тата.
І той, ретельно підбираючи слова,
промовив повагом – Багато!..
07.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741602
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.07.2017
Хоча в житті й не зайва обережність,
але надмірна – то не кращий крок.
Той, хто знайшов себе, – втрача залежність,
усю залежність від чужих думок!
21.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741449
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.07.2017
Катастрофічно мало навкруги добра,
як мало вчинків добрих роблять люди.
Ще милосердя не настала в нас пора,
тому й панують зло і лихо всюди…
15.06.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117061509777
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740808
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2017
Господи! Спаси і збережи
світ цей грішний, що крихкий настільки.
Ти прости і злості не держи,
та пробач мені мої помилки.
Не кляну життя свого дорогу,
лиш спокійно прагну розібратись –
може в чомусь завинив я Богу,
що прийшлось до строку розпрощатись.
Біль у серці й туга невгамовна,
каменем лягли на мою душу,
все нудьга скувала невимовна,
весь закляк і з місця я не зрушу.
Господи, гріхи мої прости,
змилуйся прошу, великий Боже!
Вбережи нас грішних від біди,
бо крім тебе це ніхто не зможе.
16.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740607
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 05.07.2017
Відносини статей були складними споконвіку,
хто б вам там що розповідать не намагався,
бо жінка створена зробить щасливим чоловіка,
де б той нещасний безуспішно й не ховався…
04.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740548
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.07.2017
А за вікном нічого, окрім мли,
а у душі нічого, окрім пустки.
Барвисті мальви вчора ще цвіли,
та вже сьогодні лише туги згустки.
Упало небо на життя поріг,
а чисті зорі темрява накрила.
Дивлюсь на перехрестя трьох доріг
і безпорадно опустились крила.
Позаду – чорна зрада і пітьма,
направо – балахонів білі шати,
оптимістичного наліво теж катма
і ні в кого поради запитати…
Нема про поміч в кого попросить,
та й варто чи волать про допомогу…
Як втратив у житті червону нить –
ніхто не допоможе, окрім Бога.
02.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740203
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2017
Два береги з’єднав собою міст,
зібрав до купи дві частини міста.
Який же майстру треба мати хист -
побудувать шедевр такого змісту.
Чи не єдиний в унікальності своїй,
серед братів він просто неповторний.
Яскраве втілення польоту смілих мрій
й до єдності порив непереборний.
Таким величне завжди до снаги,
бо іншої мети вони не знають.
Життя буремного далекі береги
вони собою самовіддано єднають.
02.07.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117070202270
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740193
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 02.07.2017
У нас нема війни, та зведення із фронту
лунають з телевізорів щодня.
Сепаратисти просто так, для понту
прицільно луплять із гармат і навмання?!
У нас нема війни, та майже кожну днину
загиблих і поранених везуть.
Чом нісенітниці вже треті роковини
тоді нам про якесь АТО верзуть?
У нас нема війни, шановне керівництво,
навіщо ж про летальну зброю ґвалт?
Щоб руйнування маскувать під будівництво,
їм тимчасовості АТО придати кшталт?
Війна в нас справжня третій рік уже триває,
її розпочали й ведуть свої архонти.
Вона життя й здоров’я кращих забирає,
бо б’ються патріоти на два фронти!..
29.06.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739846
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.06.2017
Життя міняється, на жаль не в кращий бік,
багато друзів перейшли в розряд знайомих.
Десятки років був звичайним чоловік,
та з’ясувалося – не всі ще в нього вдома...
Чи може розум ненароком заблукав,
чи розлютила його друга поведінка,
та півстолітню майже дружбу вмить порвав,
як не сподобалась йому якась картинка.
Яка потреба по життю ходити кругом
й відтак собою та особа що являє,
коли під час розмови в чаті з давнім другом
свою частину переписки видаляє?!.
Якщо зненацька давня дружба раптом зникла,
ще не найбільше то в житті, повірте, зло,
бо справжня б дружба з часом не поникла,
те означає, що її і не було...
Як взагалі немає друзів у людини –
вона не просто прожила життя своє.
Та значно гірше може бути лиш єдине –
коли вона упевнена, що є!..
червень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739808
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.06.2017
[i](із циклу „Я вірю“)[/i]
Відквітнули сади Семіраміди,
зронили віти над аля́удським мостом.
Давно весняні чарували види,
коли дерева укривалися листом.
Пройшли роки – кубельце опустіло,
розбіглись діти, кожен хто-куди.
Нема й до саду вже нікому діла,
ніхто не дасть йому стражденному води.
Лиш бур’янам тепер в саду роздолля,
у зріст міцний чортополох стоїть.
Для шкідників настала вільна воля,
нема кому ту нечисть потруїть.
Для кого ж дім той світлий будувався,
де ледве не наклав своїм життям?..
Якби ж то знав, можливо б не старався
і не обманювався світлим майбуттям…
Пройдуть роки, минуть десятиліття,
та все ж настане завтра золоте.
Нові дерева знов розпустять віття
і сад мій над Інгулом зацвіте!
28.06.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739722
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.06.2017
В однім гаю вродилось гороб’я.
Воно було таке худе і кволе,
що навіть немала його сім’я
за ним ходила назирці довкола.
Само маля літати не могло,
спочатку ледве-ледве що ходило.
Так день за днем жило собі, росло,
від хижаків уберегли насилу.
Від’їлось трохи, пір’я наросло,
із часом у колодочки убилось,
а далі навіть стало на крило,
хоч довго ще затим літати вчилось.
Набралось хисту, вже таке метке:
то там, то тут поцупить насінину;
кубельце звило, тепле і м’яке,
та все тягло до нього без спочину.
Навчилось де, коли, кому лизнуть,
цвірінькнути чи піднести шматочок,
а інколи, де треба, зісковзнуть…
Вже завело сім’ю, синів і дочок.
Потому склалось непомітно так,
що піднялося по життя драбині.
Горобчик наш далеко не простак,
на крила поглядати став орлині.
І ціль завітна воробцеві та
усе сильніше душу зігрівала.
У жевжика з’явилася мета,
замало стало рідного кагала.
Інтриги він безперестанно плів,
навчився далі гарно говорити –
посулами пташиний рід скорив,
електорат вдалося одурити.
В непевний час полізла напролом
і зрештою добилася та _нида –
обрали головним таки орлом
безрідну і улесливу єхиду!..
А далі понеслось все шкереберть,
затісно стало жевжику у стрісі –
кишені він свої набив ущерть
і став ховати скарб у іншім лісі.
Фінансово де зовсім інший лад,
відмінні від свого гайка́ порядки –
крав в ріднім лісі максимально гад,
а мінімальні там платив податки.
Ось так у гай прийшли скрутні часи,
всім заправляють брехуни і хами.
Птахи летять уже в чужі ліси,
бо горобці панують над орлами…
14 – 25.06.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2017