| Сторінки (23/2266): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
[i](сумна казка про золоту рибку)
[/i]
Порибалити на вудку
вийшов на мосту
і спіймав на каші грудку
рибку золоту.
Довго-довго придивлявся,
може то мара,
а коли переконався –
кинув до відра.
В голові думки рояться
й руки аж тремтять:
три бажання, три бажання,
щоб не прогадать!..
Перша думка – то маєток,
поверхів на п’ять,
щоб було де жити, пити,
смачно їсти й спать.
Друге думка – то машина,
„Ровер“ чи „Порше“,
щоб возити половину
й дівку десь „шер-ше“…
Ну, й нарешті третя – яхта,
рибку щоб ловить,
плавать щоб як польська шляхта,
не пішком ходить.
В роздумах добрів додому,
увійшов у двір,
вже й хотів оголосити
рибці приговір…
На поріг відро поставив
й миттю в туалет,
щоб із легкою душею,
як казав поет.
Повернувся до порога,
а відро пусте.
Він дружині запитання
задає просте:
Де ж поділа ти, кохана,
рибку золоту,
а вона очима блима –
Віддала коту…
В чім мораль? Усім відомо,
вже який тут сміх –
Не ловіть маленьких рибок,
хоч і золотих!
11.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117041107261
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728441
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.04.2017
Без тебе світ мені навіщо,
у жадібних бажаннях скутий?!
Хай грім гримить і вітер свище,
мені б лише з тобою бути!
Багач чи старець, та завжди
мені вершина ти творіння.
Любов – немов ковток води,
мов Господа благословіння.
Як квітка в лузі навесні,
немов п’янкі ранкові роси.
Як щебет пташки в вишині
й сюрчання коників в покосі.
Я чую серцем голос твій,
мене весь час він зве з собою.
Ти виринув із моїх мрій.
Любов, що робиш ти зі мною?!.
В любові мабуть я своїй,
здаюсь доступною. Чи ж віриш,
що честі й вірності моїй
немає в цілім світі міри.
Де масок невимовна гра
у сіті хитрощів всіх вабить.
Любов – невинності сестра
і від стида згорю я мабуть…
Зізнання всі мої прости,
бо ті слова душі лиш звуки.
Життям кохання пронести
спроможні лише чисті руки
й серця гарячі. Боже мій,
солодкі, ніжні сподівання.
Любов – вершина моїх мрій
у митях зустрічей й прощання.
Колись же спокій знайде все,
зітруться роки і обличчя.
Ріка життя усіх знесе
у море забуття велично.
Та яскравіш за всі зірки
Любові засіяє промінь.
Прониже простір і віки,
й запалить в юнім серці пломінь.
Хоч смерті жилава рука
за мить торкнеться форм лиш тлінних,
Любов же житиме в віках,
серед людей й в краях пустинних.
Навіщо світ мені пустий,
в якім, коханий, ти відсутній.
Прости, Любове, й відпусти,
з минулого в святе майбутнє.
10.04.2017
* Переспів монологу Джульєтти із твору Вільяма Шекспіра „Ромео і Джульєтта“.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117041009856
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2017
– Лікарю, у мене грип?
– Грип, шановний пане.
– Не свинячий в нього тип?!
– Саме так, Іване.
– Ви упевнені? утім,
може, все ж помилка…
– Переконаний у тім
навіть без горілки.
– Це дурня, не може бути,
літра ж випили на трьох…
Не морозить, серце чути
і не нудить, милуй Бог.
І поправивши фіранку,
лікар мовив, – Не дурня,
бо швидку в чотири ранку
викликає лиш свиня!..
10.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117041006698
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2017
Я іще не успіла допить свою осінь,
а уже сніговій стереже близ воріт.
Він надії мої як дороги заносить
і грозить наді мною закрить небозвід.
Снігопад-сніговій, не засніж мої коси,
в мої двері не стукай, надій не круши.
Снігопад-сніговій, коли жінка попросить,
літо бабине їй підганять не спіши.
Не спіши, сніговій, я іще не готова,
ти іще не успів мою душу знітить.
Я невилитий біль лебединого слова
не тобі, а йому, хочу все ж присвятить.
Снігопад-сніговій, не засніж мої коси,
в мої двері не стукай, надій не круши.
Снігопад-сніговій, коли жінка попросить,
літо бабине їй підганять не спіши.
Я іще розіб’юсь об твою неминучість,
голуба заметіль запорошить мій дім.
Я прошу не засніж моїх мрій нерішучих,
не торкайся кохання крилом льодяним.
Снігопад-сніговій, не засніж мої коси,
в мої двері не стукай, надій не круши.
Снігопад-сніговій, коли жінка попросить,
літо бабине їй підганять не спіши.
09.04.2017
[i]* Переспів твору Алли Рустайкіс „Снігопад“.
[/i]
Алла Рустайкис
Снегопад
Я еще не успела испить свою осень
А уже снегопад сторожит у ворот
Он надежды мои как дороги заносит
И грозит застелить надо мной небосвод
Снегопад, снегопад, не мети мне на косы
Не стучи в мою дверь, у ворот не кружи
Снегопад, снегопад, если женщина просит
Бабье лето ее торопить не спеши
Не спеши, снегопад, я еще не готова
Ты еще не успел мою душу смутить
Неизлитую боль лебединого слова
Не тебе, а ему я хочу посвятить
Снегопад, снегопад, не мети мне на косы
Не стучи в мою дверь, у ворот не кружи
Снегопад, снегопад, если женщина просит
Бабье лето ее торопить не спеши
Я еще разобьюсь о твою неизбежность
Голубая метель запорошит мой дом
Я прошу, снегопад, не заснежь мою нежность
Не касайся любви ледянящим крылом
Снегопад, снегопад, не мети мне на косы
Не стучи в мою дверь, у ворот не кружи
Снегопад, снегопад, если женщина просит
Бабье лето ее торопить не спеши
Торопить не спеши, торопить не спеши
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117041002341
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728142
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.04.2017
Існує пустка в смерті почуттів,
мов від утрати кола горизонту,
немовби лиха споглядаєш контур…
Тут не до радощів, а сміху – й поготів.
Але буває інша пустота,
нема чистіш за неї більш нічого.
Вона свята, як благодать від Бога,
у ній лиш глибина і висота!
Я насолоджуюсь своїм життям в Криму,
всі справи із турботами відкинув.
Мені комфортно навіть одному
в тіснім кругу припливів і відпливів.
Я тишу слухаю і сизий дим ловлю,
що зовні схожий на квітучий верес.
Хай свідком буде всемогутній Велес,
як край цей неповторний я люблю.
А на зорі один піду у гори,
на відпочинку десь скуштую грушу.
Я під собою відчуваю сушу,
хоча навкруг розкинулося море.
Кизил рожевий з жадністю зриваю,
він ніби сам все ковзає до рота.
Мені іще й іще його охота,
а враження, немов мандруєш раєм!
Приляжу на вершині, в курені,
а у душі все рівно зовсім пусто,
і тільки стукіт серця окрім пульсу,
що я живий нагадує мені…
Здіймаюся над світом метушні,
яка солодка радість упивання!
Спокійно-світла пустота мені
наповнення віщує прямо зрання!
07.04.2017
* Переспів твору Євгена Євтушенка „Есть пустота от смерти чувств…“
Евгений Евтушенко
Есть пустота от смерти чувств
и от потери горизонта,
когда глядишь на горе сонно
и сонно радостям ты чужд.
Но есть иная пустота.
Нет ничего ее священней.
В ней столько звуков и свечений.
В ней глубина и высота.
Мне хорошо, что я в Крыму
живу, себя от дел отринув,
в несуетящемся кругу,
кругу приливов и отливов.
Мне хорошо, что я ловлю
на сизый дым похожий вереск,
и хорошо, что ты не веришь,
как сильно я тебя люблю.
Иду я в горы далеко,
один в горах срываю груши,
но мне от этого не грустно, -
вернее, грустно, но легко.
Срываю розовый кизил
с такой мальчишескостью жадной!
Вот он по горлу заскользил —
продолговатый и прохладный.
Лежу в каком-то шалаше,
а на душе так пусто-пусто,
и только внутреннего пульса
биенье слышится в душе.
О, как над всею суетой
блаженна сладость напоенья
спокойной светлой пустотой —
предшественницей наполненья!
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040708516
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728141
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.04.2017
Чоловік спішив з роботи
й зачепився за сучок.
Враз за пилкою швиденько
поскакав молодичок.
– Де пила?! – кричить з порога
до дружини, що лягла.
– Не пила сьогодні зовсім
й взагалі не при ділах!
– Де пила?! – питаю вдруге,
– Що ти гониш? Пригадай!
– У сусіда, твого друга, –
жінка мужу (й дума – край).
– А дала йому навіщо?
Що за мода – крадькома?!
– Не давала, – вже тихіше,
(а про себе – ой, дарма).
– Як, кохана, не давала,
як у нього все ж пила?!
– Довго я тебе чекала…
й лиш разок йому дала!..
08.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040810865
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727986
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.04.2017
Олекса – майстер на всі руки.
Що не напише – все шедевр!
Чи словом бавиться від скуки,
чи майстер в ньому вже помер?..
Списав козацтво враз в минуле,
закрив умить його добу…
А козаків, що не „поснули“,
в запеклу кинув боротьбу.
Вони чатують на висотах
і нищать вражі… кураї.
Навіщо всяка там босота,
як бур’яни у нас свої!
На Січ привів він аксакалів…
Чи ж мало в козаків ума?!
З яких те викопав анналів,
посібників тепер же тьма…
Дідами метр розбавив військо,
відкрив для курінних лікнеп.
То наслідки легенд валійських
чи відголос російських скреп?!.
Бо привітати щоб зі святом
Миколу друга, Годунка,
перетворив поет завзято
ґедз́унок навіть в ґедзунќа!
Приєднуюсь я до вітання,
бо д́ідо – дуб, не бересто́к!
А ще для друга побажання –
собою будь ще років сто!
08.04.2017
[i]* Відгук на твір Олекси Удайка „Дід́о“.[/i]
У нашій славній Україні
Була козаччини доба…
Й сьогодні козаки при чині,
Бо ще на часі боротьба
Супроти всякої босоти,
Нехай чужі то чи свої…
Не зайняли ще ті висоти,
Що нищать вражі кураї…
У козаків були завжди –
В походах переможних знані –
Сиводобродії -діди,
Діди у почестях і шані…
То ж запорожські аксакали,
Щоб не понести зайвих втрат,
Знання отаманам давали:
Що, де, коли… їм треба знать!
І курінні сприймали слово –
Мотали сенс собі на вус…
Й лилася праведна розмова,
Бо мудре слово – не полова …
Й не був фатальним змій укус.
Отож, й сьогодні нам дає
Свій вкрай потрібний ґедзун́ок*
(Хай грубувато, та своє –
Така вже вдача в нього є!)
Дід́о Микола Годун́ок!
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040809263
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727985
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.04.2017
[i](із циклу „Я вірю“)
[/i]
Від щирого серця, з душі, що розквітла,
народяться ніжність і радість у світі.
Від доброго слова народиться світло,
хай люди теплом вашим будуть зігріті.
Даруйте тепло і щедрот не чекайте!
Робіть це з любов’ю й завжди пам’ятайте,
що варто у світі похмурому жити
для того, щоб радість і щастя дарити.
Ідіть до людей, не чекайте подяки
чи вигоди там, преференцій всіляких.
Даруйте любов їм, надію і віру,
і стане наш світ веселішим. Я вірю!
06.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040603422
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727807
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2017
Серце рве весна на шмаття,
у душі горить багаття.
Вітер додає ще жару,
не уникнути пожару.
Де взялись такі вітри,
що чекали до пори?
Що круті здіймають хвилі,
значить ще вони у силі,
що руйнують переправи…
Та кому до того справа?!.
06.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040603603
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727806
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2017
[i](У світі знову гинуть діти)
[/i]
Маленькі діти знову гинуть в світі,
вбиває Асад підло свій народ!
За хмарами, у самім верховітті,
„Російські витязі“ пустились в хоровод.
Вони вже звикли з дітьми воювати
й ховатися за спини матерів.
Беззахисних не важко убивати,
то істинне обличчя упирів.
Хімічна зброя знов вернулась в моду,
отрута більше забира життів.
Невже байдуже це російському народу,
а світовій спільноті й поготів?!.
Чи ж довго ще ми будемо терпіти
Крим, Сирію, вже третій рік Донбас?
Як довго будуть гинуть бідні діти?
Невже це зовсім не бентежить нас?!
Народи світу – скільки ж іще можна
стерпіти Босній, Сомалі, Руанд?..
Чи край покласти зовсім неспроможні
розбійним діям терористських банд?!
07.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040700977
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727593
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.04.2017
Стаж у поезії – то вже велика справа!
Він вам вагу чи впевненість дає?
Чи може то понтонна переправа
із дійсності в якесь життя своє?
Поет чи поетеса ви зі стажем,
а тим, хто перший написав куплет
куди подітись зі своїм ажіотажем?
А може він майбутнього поет?!.
В поезії не в стажі вирішальне,
сказав би навіть я – не головне.
Пишіть душею, ніби в час вінчання,
а стаж вас, любі друзі, не мине.
06.04.2017
* Поштовхом до написання цього вірша стала ось ця сторінка поета зі стажем на Стихірі:
Камилла Сафонова
Редакционной комиссией номинирована на Национальную литературную премию имени Сергея Есенина «Русь моя 2017»
[b]Лирическая поэтесса со стажем в 11 лет.[/b]
Поэзия - моя Стихия, мой Воздух и Жизнь.
Пишу с 11 лет, а именно лирические стихи с элементами философии, с нотками драмматизма, творю с глубоким смыслом, есть над чем задуматься, а главное от всей души! Вкладываю все чувства и всю душу и сердце с любовью...
Очень творческая в разных направлениях искусств, лирическая и романтичная Личность)
Музыка - это еще 1 моя Стихия... Пою с 9и лет, знимаюсь вокалом - владею хорошо фальцетом, развиваю академический вокал - лирико-колоратурное сопрано. Исполняю оперные итальянские арии и песни в джазовом стиле на различных языках... Танцую современные танцы.
Каждому человеку всегда есть к чему стремиться и развиваться... Так же и я стремлюсь, работаю над собой и развиваюсь... Ибо пределу совершенства нет!...) Скоро обо мне услышит весь мир!...)
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040603815
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727590
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.04.2017
Подумайте, шановні громадяни,
кого у владу знову обирати,
коли кампанія чергова стане,
щоб лікті замість хліба не кусати.
Народні, урядовці, інша шобла
у владу рвуться лише задля того,
щоб відкормити власне одоробло,
й нічого не бояться, навіть Бога!
Набити пельку, торби і кармани,
побільше у народу умикнути,
а потім, погулявши сито-п’яно,
вже за бугор зі статками гайнути.
На виборах мене найбільше тішать
розмови про шалену інтуїцію
людей, що навіть власну курку смішать,
щоб вдовольнити лиш свої амбіції.
В державі буде уряд знов новий,
йому я наперед вже красно „дякую“.
Бо інтуїція, то здатність голови,
як ум відпочиває, чути сракою.
05.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040504009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727457
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.04.2017
Люблю? Не знаю. Може навіть ні…
Кохання має безліч кольорів.
Ти навкруги: в снігу, вогні, у сні,
мовчанні, гамі, радості, журі…
В рядку, у кожнім, вранішній зорі.
У всьому, завжди і повсюди.
В любові не злічити кольорів,
та це не завжди розуміють люди.
Ти в пам’яті вкарбований навік.
Ти розумієш, я тебе боюся!
Утратила давно вже часу лік –
тепер лише то плачу, то сміюся.
Намарно хочу я втекти, спастись,
бо ти мій сон, тепло і подих світла.
Іду вперед і підіймаюсь ввись,
любов моя зів’яла – знов розквітла!
Відчути хочу так твоє плече.
Люблю? Не знаю… Може, ніби брата,
та в грудях знову ниє чи пече…
В кохання різних кольорів – багато.
06.04.2017
[i]* Переспів твору Вероніки Тушнової „Люблю?“
[/i]
ТУШНОВА ВЕРОНИКА
Люблю?, не знаю может быть и нет,
Любовь имеет множество примет,
А я одно сказать тебе могу
Повсюду ты, во сне, в огне, в снегу,
В молчанье, в шуме, в радости, в тоске,
В любой надежде, в любой строке и в любой звезде,
Во всём! Всегда! Везде!
Ты памятью затвержен наизусть
И ничего нельзя забыть уже.
Ты понимаешь? Я тебя боюсь,
Напрасно я бежать, спастись хочу,
Ведь ты же сон, тепло, дыханье, свет...
Хочу прижаться к твоему плечу.
Люблю?, не знаю, нет других примет!
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040602365
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2017
Упали вже й моральності стандарти,
духовність жебракує рідним краєм;
все менше честь і совість чогось варті,
поняття непідкупності зникає.
Зачерствіла вже більша половина,
все тяжче й тяжче співчутливим жити;
практично непідкупна лиш людина,
яку не захотіли підкупити...
04.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040406330
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727285
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2017
А слива все ж збирається цвісти,
можливо навіть буйно квітувати!
Уже дістали, Господи прости,
її потуги нас нагодувати
плодами спілими, солодкими, як мед,
хоча росте в садку з десяток років.
Купляв її як „бере“, „ґолден“, „ред“,
та тільки з мене п’є ця сливка соки.
Весною обрізаю і кроплю,
а влітку ще й сумлінно поливаю.
Відношення такого не стерплю –
Не вродиш в цьому році, то спиляю!
04.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040405079
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727284
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.04.2017
В Росії знову вибухи лунають,
вбивають люд у Пітерськім метро.
Але напевне ще ніхто не знає,
хто ніж втика "рассєйцам" під ребро.
Всі коментують, думають, гадають,
у чім причина, звідки підлий слід.
Чи візитівок Яроша немає?
Чи це зробив якийсь ісламський „кріт“?
Ідуть дебати, як вестимуть слідство –
як побутовий, терористський акт.
На західне кивають теж сусідство,
народ хитають хором, вправно в такт.
Вони дурні й минулого не знають,
чи тупо всі працюють під заказ?
Кінець тисячоліття хай згадають,
тротилу хто не скуштував в той раз.
Як пси жилі будинки підривали,
немовби на навчаннях у полях,
а вибухівку клали у підвали –
наверх „месії“ розчищали шлях.
На вулиці вже вийшли росіяни,
щоб висловити владі свій протест.
Як сміли ті царівни-несміяни,
піддати сумніву „месіїн“ маніфест!
Ще й жару додали в вогонь поляки,
диспетчерів звинивши росіян.
Це довело людців до переляку,
мілкий затрясся вождь і його клан.
До виборів лишилось менше року,
потрібно вже негайно щось робить.
Згадайте все ж історії уроки
й побачите, за цим всім хто стоїть.
03.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040309849
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727117
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.04.2017
Весна іде! Повітря чисте!
Ясніє синню небосхил!
Зазеленіло перше листя –
природа додає нам сил!
Весна прийшла! В високім небі
хмаринки повагом пливуть,
немов кораблики. Їм треба
ще линути в далеку путь.
Весна спішить! Поля і ниви
уже чекають трударів,
а доля нелегка, примхлива
їх піднімає на зорі.
Весна стоїть, вже скоро й літо,
а там невдовзі і жнива,
заколоситься буйно жито...
Дай Бог нам пишний коровай!
04.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727116
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.04.2017
У діброві Юля стрінула зозулю,
пташку клопітку – все ку-ку й ку-ку.
Рахувати Юлю вчила та зозуля
в полі, у гайку – лиш ку-ку й ку-ку.
Згадувала Юля в школі ту зозулю,
стоячи в кутку– лиш ку-ку й ку-ку.
На уроках Юля ніби та зозуля
на хиткім містку – все ку-ку й ку-ку…
26.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032602613
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727042
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.04.2017
Не стало і Євгена Євтушенка,
завершив шлях земний уже поет.
Не був він для Росії вороженьком,
та у Америці скінчив життєвий лет.
Великі помирають на чужині…
А де ж їм бідолахам помирать,
коли Росію-матір бідну нині
окупувала кровососів рать!
Пихатий карлик чваниться на троні,
під себе пише віру і закон.
Він при грошах, при скіпетрі й короні.
Вже імператор, цар чи фараон?!.
Обличчя прикриває завжди маска,
амбіціями плеще через край.
А кожний виступ – то чергова казка,
обіцянки, що завтра буде рай.
Таким як Євтушенко, Солженіцин
немає місця зараз у Москві.
На жаль там балом правлять урки ниці,
таке життя настало, се ля ві…
ГУЛАГами Росію знов укрили,
історія іде черговим колом.
Чи вистачить її народам сили
тюрму зламати й захистити волю?!.
02.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040211668
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727041
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2017
Поглянув на банкноту в „тищу“ гривень
й відчув у серці невимовний смуток –
хоча на ній не двоголовий півень,
але не бачив більш зухвалих шуток.
Згадав князів з гетьманами, Франка,
Грушевського й великого Тараса,
Сковороду – Вітчизни співака,
і Лесю Українку як окрасу.
Степан Бандера зараз наш герой
і символ Батьківщини сьогодення.
Хоча не князь й не Галицький король,
та добре всім відоме його ймення.
Але чому ж не лізе в горло хліб
і присмак ніби в тебе щось украли?..
Тому що нас, як й перелічених осіб,
людці удвічі знов девальвували...
01.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040108736
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726901
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2017
Три найсолодших сторони кохання –
сором’язливо вічності питання
переді мною ставила ти знов…
Cкажу тобі: „Найперша – сподівання.
За ними йде уже сама любов.
Вона хвилює в наших жилах кров,
немовби буйний вітер на світанні,
що рве красу і листя із дібров.
Нарешті – спомини-переживання
усю тебе наповнять, мов востаннє,
в минуле відтісняючи любов,
що не пройшла життям випробування.
Все випробуй, до крайньої межі.
Нехай ніколи пам’ять не полишить –
як немовля, що на руках колишуть,
своє кохання світле бережи!“
01.04.2017
[i]* Переспів твору Андрія Дементьєва „Три сладостных момента“.[/i]
Андрей Дементьев
Три сладостных момента
У любви.
Ты, покраснев, сказала:
— Назови. —
Я назову.
Вначале ожиданье
Любви.
Потом сама любовь.
А вслед за ней
Придут воспоминанья,
Когда мы всё
Переживаем вновь.
Промчится жизнь…
Любовь в былое канет.
Всё испытай
И всё переживи.
Но никогда
Нас не покинет память —
Воспоминанье
О былой любви.
1974
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040112659
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2017
Вже розквітнули в Наташки
на пригірочку ромашки.
Посадила квіти cкраю
і щоденно поливає.
Посередині – жовтеньке,
а пелюсточки біленькі,
ще й зелені рученята.
Жаль такі квітки зривати!
Усміхаються ромашки, –
Не жалій води, Наташко!
Наливай її побільше,
будемо рости ще ліпше!
29.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032905988
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726732
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.04.2017
Людей нецікавих у світі немає,
у людях цікавого доста буває.
У кожного щось особливе, своє,
родзинка якась хоч маленька, та є.
Якщо непомітно хтось жив у цім світі
і в ту непомітність заплутавсь, як сіті –
одначе цікавий такий чоловік,
що так нецікаво згубив цілий вік.
Існує у кожного світ потаємний:
у то́го – гіркий, у другого – приємний.
У всякого станеться прикрості час,
але його мить – невідома для нас.
Коли відлітає душа у людини,
за нею мандрує і перша стежина.
І перший цілунок, і радість з любов’ю
вона забирає назавжди з собою.
Звичайно, лишаються книги, поло́тна,
вірші, стадіони, двірцеві колони…
Лишитись багато чого може, та
тілесна не вічна, на жаль, красота!
Життєвий закон як безжалісна гра:
відстукав годинник – в дорогу пора.
Життя пролетіло у мандрах земних,
та знаємо що ми по суті про них?.
Отих, хто пішов за завісу віків:
про друзів, знайомих, братів і батьків,
про жінку кохану чи рідних дітей…
Як мало ми знаємо більшість людей!
Але ті відходять і їх не вернуть,
у кожного Богом одміряна путь.
Лиш хмари пливуть та ще дзвони звучать...
Як хочеться руки піднять і кричать!
01.04.2017
* Переспів твору Євгена Євтушенка „Людей неинтересных в мире нет“.
Евгений Евтушенко
Людей неинтересных в мире нет.
Их судьбы — как истории планет.
У каждой все особое, свое,
и нет планет, похожих на нее.
А если кто-то незаметно жил
и с этой незаметностью дружил,
он интересен был среди людей
самой неинтересностью своей.
У каждого — свой тайный личный мир.
Есть в мире этом самый лучший миг.
Есть в мире этом самый страшный час,
но это все неведомо для нас.
И если умирает человек,
с ним умирает первый его снег,
и первый поцелуй, и первый бой...
Все это забирает он с собой.
Да, остаются книги и мосты,
машины и художников холсты,
да, многому остаться суждено,
но что-то ведь уходит все равно!
Таков закон безжалостной игры.
Не люди умирают, а миры.
Людей мы помним, грешных и земных.
А что мы знали, в сущности, о них?
Что знаем мы про братьев, про друзей,
что знаем о единственной своей?
И про отца родного своего
мы, зная все, не знаем ничего.
Уходят люди... Их не возвратить.
Их тайные миры не возродить.
И каждый раз мне хочется опять
от этой невозвратности кричать.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040104531
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2017
Розквітнули волошки у житах,
як сині крапельки, що з неба щедро впали.
Хоч літо ще, та осінь золота
нам заспіває скоро величі хорали.
Люблю я влітку волошковий цвіт,
що майорить поміж високими хлібами.
З теплом дивлюся вже десятки літ
я на улюблені квітки моєї мами.
29.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032906947
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2017
Людські стосунки – речі непрості!
Хто вже пожив, той дуже добре знає,
що все буває в нашому житті,
та завжди нам чогось не вистачає.
Одну пораду дати вам хотів,
щоб потім не тягти надсильну ношу.
Я тратити не буду зайвих слів,
скажу лише – не позичайте гроші.
Чужому зичити – без клепки в голові!
Своєму – теж потрібно пам’ятати:
як мідяки розсиплеш у траві,
то можеш їх не день й не два шукати…
Бо в цих стосунках дивний принцип є,
він кожному із вас давно знайомий –
береш чуже, а віддаєш своє!
Це вічна неспростовна аксіома.
Як друга втрати свого захочеш
(не дарма здавна кажуть мудрі люди), –
дай в позику йому звичайні гроші,
а там побачиш, що вже далі буде!..
Ще слід біблійну заповідь згадати,
як не відрадив вас оте робити, –
назад борги не можна вимагати,
щоб навіть перед Богом не грішити!
25.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032506000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726517
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 31.03.2017
Все, закінчилась співпраця?
Дременув ти навпрошки?!
Бо і цяця вже не цяця –
розлетілися горшки!
Кажеш, в гості не збирався,
передумав відтепер…
Та кому ти, друже, здався!
Слава Богу, не помер!
Розум твій і твоє серце
хай залишаться тобі.
Знає хто, що ще прийдеться
пострічати у судьбі…
При таких скачках не скоро
будеш в гостях пити чай.
А публікувати твори –
жінці ти забороняй.
29.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032904093
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726341
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.03.2017
[i](спасибі за все)[/i]
Мене ти зранку, друже, здивував,
як не сказати в серці навіть більше.
Коментаря свого ж ти прочитав
і розходився самовара гірше!
Що сталося? Чи ти погано спав?
Чи постидався осуду загалу?
Для чого ж ти оту „_ерню“ писав,
якщо боїшся щоб її читали?!
Ти не боявся скривдити мене,
не контролюючи розпечених емоцій.
Та пройде час, напруження мине
і буде стидно ще у цьому році.
Сашко, Сашко… Та що там серце рвати.
„Допомогти“ в останню мить ти дійсно вмієш.
Не здатен як в руках себе тримати,
то мабуть, любий друже, вже старієш…
29.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032902519
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726340
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 30.03.2017
Ми з Алексанею рибалити пішли,
нарешті вибрались за п’ять останніх років.
Але і кілометра не пройшли,
як став канючити мій друг – нова морока!
То закололо щось йому в попереку,
то серце аритмічно калатає,
то коле в лівому, ні в правому, боку,
а то бажання вже рибалити немає…
Йому б здрімнути на канапі хоч часок,
розслабитись, зависнуть в інтернеті...
А потім з нирок стало гнати вже й пісок!
Ой, змалечку ненавиджу поетів!
Але спокійно вмерти я йому не дам,
бо рух – це все, це життєдайна сила!
Пішов вперед і волю дав словам –
тобі здалось, нема на шиї мила!
Обігнемо ми зараз цей лісок,
а потім дружно помандруєм в гори.
То сиплеться з нас зовсім не пісок,
а не згорілий в молодості порох!
28.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726214
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.03.2017
Боже, – увійди в мій дім,
хай святиться все у нім!
Хату хай покине мла,
визволи мене від зла!
Боже, змилуйся над нами,
що не ходимо до храмів.
Остогидли ті хавіри,
в душах носим свою віру!
Бо попи дійшли до краю –
нас рабами називають.
Хочемо щасливо жити,
не раби ми – твої діти!
Серце сповни нам терпінням
і даруй благословіння.
Незалежно всім від статі
дай нам Боже благодаті.
Захисти усю сім’ю,
щоб жили ми, як в раю!
28.03.2017
* Написано в день народження молодшого сина Андрія і йому присвячено.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032804910
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726213
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2017
Як жінку ти знайшов своєї мрії
й посил добитись ще чогось не стих,
повір мені – даремні то надії,
залиш мороку навіть думати про них!
26.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032611754
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725980
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.03.2017
Сплять гірські вершини у обіймах ночі,
білий кущ калини спати лиш не хоче.
Шелестить тихенько, згадує пісні,
що співав хлопчина молодій мені.
Облітає білий із калини цвіт,
з тих часів минуло три десятки літ.
Похилила віти на горі калина,
сивину ховає вже й моя хустина.
З гір густим потоком засіває млу,
вітер на всі боки гладить ковилу.
Підіймуся вгору, сяду під калину –
ні, не вічне горе, скоро відпочину...
26.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032606747
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725977
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2017
Знають добре всі малята,
що найкращий в світі – тато.
Він підкине вас до стелі,
буде бавити в постелі.
Покатає на машині,
підкачає миттю шини.
Розмальовку розфарбує
й цуценятко подарує.
Він найкращий в світі самий,
але, звісно ж, після мами.
26.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032612180
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725802
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.03.2017
Найрідніша в світі сама
для малечі звісно – мама.
Мама казочку розкаже
і хустиночку зав’яже.
Ще накормить і напоїть,
і посварить, й заспокоїть,
приголубить, пожаліє –
мама все робити вміє.
Бо душа в неї багата,
навіть більше, ніж у тата.
26.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032612162
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725801
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.03.2017
Жди мене і я вернусь,
віддано чекай.
Жди, коли не усміхнусь
й горя через край.
Жди, коли сніги метуть,
жди, коли жара.
Жди, коли життєвий путь
застеля мара.
Жди коли із далини
не прийде листів.
Жди, як туга полонить
і забракне слів.
Жди мене, я повернусь,
не бажай добра
всім, казав хто – не вернусь,
вже забуть пора.
Хай повірять мати й син,
що нема мене.
Зупиниться часу плин
і війна мине.
Друзі питимуть вино
на помин душі.
Жди і з ними заодно
пити не спіши.
Жди мене і я вернусь
всім смертям на зло.
Хто не жав мене, клянусь,
скаже – повезло.
Не втямки убогим їм,
як серед вогню
сподіванням ти своїм
надягла броню.
Як я вижив будем знать
тільки ми удвох –
помогли тобі чекать –
лиш Надія й Бог!
22.03.2017
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Костянтина Симонова „Жди меня“.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725578
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.03.2017
[i] Мені тринадцятий минало,
я пас ягнята за селом.
Тарас Шевченко
[/i]
Мені п‘ятнадцятий минало,
я пас корови за селом.
У небі сонечко сіяло,
простіше кажучи – пекло.
Вздовж Вовчої, під Бурханами,
у Дякому, попід ліском,
де й не паслись рогаті дами:
за садом, током і містком...
Корівки хрумали травичку,
щоб повернутись з молоком.
В обід й під вечір до водички,
спішили, щоб попить гуртом.
Співав у чистім небі жайвір,
його міняли цвіркуни.
Такий веселий, творчий гамір
стояв із самої весни.
Напарники – дядьки хороші,
свою колоду кожен мав,
бо в дурня грали не на гроші,
як зазвичай хтось не дрімав.
Я не вигадую історій,
оскільки маю, що робити.
Мій батько їздив в санаторій
й була потреба підмінити.
А як вставати не хотілось
зі сходом сонця кожен день!..
Лиш думка в голові й крутилась –
чи скоро вихідний, він де?!
Пливли роки мого дитинства
поміж річок, лугів і нив,
та це було б найбільшим свинством,
якби когось я в тім винив.
Сільські ті університети
тепер найбільше до душі
і не боюсь, якщо поети
мої ці висміють вірші.
23.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032310693
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725577
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 26.03.2017
Як доля дарувала вам лиш совість,
хоча й не ваша зовсім в тім вина, –
життя сумною видається повість,
бо більше вам не світить ні хріна…
24.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032405644
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725403
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.03.2017
Що ж ти, дівко, роздяглася
й цицьку показала?
Мабуть вчора напилася
й очі зав‘язала…
Якщо гарні маєш груди
та добру фігуру,
хай побачать люди всюди –
вилізь на підмурок.
Як із піни Афродита,
вийди до загалу.
Хай дорослі бачать й діти,
хоч і не чекали.
Затанцюєш біля тички
може їм стриптизу?
Чи боїшся, сіра птичко,
що підпалять хмизу?!
Не стидишся шикувати,
в чім мати родила.
Чого ж дарма ханьки м‘яти,
даваймо до діла!
20.03.2017
[i]* Написано під враженням фото оголеного погруддя жінки із зав‘язаними очима на її сторінці одного з авторів сайту „Клуб поезії“.
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032004716
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725402
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.03.2017
Іще він не зшитий, убір твій вінчальний,
і вишню укрив білий цвіт.
Та час приміряє вінець нам прощальний
і просяться коні в політ,
а цвіт опадає із віт.
Якби ж зеленіла навкруг вічно лука
й стелилась під ноги нам путь…
Одвічні подруги – любов і розлука,
завжди рука об руку йдуть.
Закляті коханки – любов і розлука,
нам сум й насолоду несуть.
Самі відчинили ворота в майбутнє,
у щастя ми тройку впрягли.
І ось уже сяє велике і сутнє,
та небом все ж пасма лягли,
ще й хвилі біжать з ковили.
Почути друг друга – нелегка наука, –
крізь бурю, безмежжя і час…
Прочанки дві вічних – любов і розлука
завжди супроводжують нас.
Святі мандрівниці – любов і розлука
по вінця наповнюють нас.
Чим довше живемо, тим роки коротші,
солодші близьких голоси.
Ох, тільки б не стала несилою ноша,
не скінчились щастя б часи
й нам божої стало роси.
То берег, то море, то сонце, то хуга,
то ангели, то бісовство…
Дві вічні дороги – любов і розлука
моє розтинають єство.
Два ворога вічних – любов і розлука
безжально шматують єство.
24.03.2017
[i]* Переспів твору Булата Окуджави „Любов і розлука“.
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032403738
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725265
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.03.2017
[i] Миколі Шаповалу –
електрику і людині
[/i]
Електрика – серйозна справа, –
говорить часто Шаповал.
Робота – звична його вправа,
зранку й до вечора все вал.
Той трансформатором накрився,
тут фаза висне на землі.
Там плюс із мінусом схрестився,
та ще й замкнувся на нулі.
Заміри, звіти, підрахунки,
інструкції… Хоч сядь і плач.
Які там в біса поцілунки,
життя конем несеться вскач!
Якесь у нього завжди діло,
жінок „кадрить“ він залюбки,
а тут враз серце прихватило...
Вони даються всім взнаки!
Тож в день народження, як брату,
бажаю я тобі здоров’я,
щоб міг не раз ще покохати
Надію й Віру із Любов’ю!
23.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032312384
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725263
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.03.2017
Буває друг, – говорив Сломон, –
який навіть більш, ніж брат.
До зустрічі з ним, існує закон,
ти схибиш сливе стократ.
Всі майже із сотні в твоїй душі
угледять лиш власний гріх.
І тільки один у повній глуші
підніметься проти всіх.
Та ні спокуса, ні навіть мольба,
дружби не дасть у житті.
Майже всі з сотні підуть, як юрба,
доки їм це по путі.
Поки їм світить слава твоя,
вабить промінь удачі.
З сотні один лиш зімне своє я,
мовчки і не заплаче.
Будуть відкриті для друга завжди
настіж гаманець і дім.
Сміло повідаєш те йому ти,
про що не скажеш другим.
Всі майже із сотні стануть крутить,
бачачи свій лише зиск.
Тільки один душу схоче відкрить
й натяків жодних на тиск.
Знають обидва буває пора –
треба сліпа довіра.
Друг щоб за друга став ніби гора,
щоб панувала віра.
Всі майже із сотні, почувши грім,
схочуть сховатись в кущах.
Вірним тобі буде тільки один –
в пекло, в петлю, без плаща!..
22.03.2017
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Редьярда Кіплінга „Сотий“.[/i]
Редьярд Киплинг
СОТЫЙ
Бывает друг, сказал Соломон,
Который больше, чем брат.
Но прежде, чем встретится в жизни он,
Ты ошибешься стократ.
Девяносто девять в твоей душе
Узрят лишь собственный грех.
И только сотый рядом с тобой
Встанет – один против всех.
Ни обольщением, ни мольбой
Друга не приобрести;
Девяносто девять пойдут за тобой,
Покуда им по пути,
Пока им светит слава твоя,
Твоя удача влечет.
И только сотый тебя спасти
Бросится в водоворот.
И будут для друга настежь всегда
Твой кошелек и дом,
И можно ему сказать без стыда,
О чем говорят с трудом.
Девяносто девять станут темнить,
Гадая о барыше.
И только сотый скажет, как есть,
Что у него на душе.
Вы оба знаете, как порой
Слепая верность нужна;
И друг встает за тебя горой,
Не спрашивая, чья вина.
Девяносто девять, заслыша гром,
В кусты убечь норовят.
И только сотый пойдет за тобой
На виселицу – и в ад!
Перевод Г.Кружкова
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032211878
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725077
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.03.2017
Голодомор, апартеїд чи рабство –
державам притаманні ці властивості.
Законність – це одна з ознак системи власті,
що зовсім не тотожна справедливості.
17.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031704053
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725076
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2017
Ой, угорі сіра пташка,
тріпотіла крильми тяжко.
Вона плакала-ридала,
діточок своїх шукала.
Своїх діточок шукала,
сапсана-орла питала:
Чи не бачив ти сіреньких
моїх діточок маленьких?
Відповів орел із гаю –
зрілу здобич я шукаю.
То змія малят згубила,
діточок твоїх поїла.
Приповзли і в наш край злії,
величезні жирні змії.
Наших діток поїдають,
бо жалю вони не знають.
21.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032102749
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724912
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2017
Сяду мовчки край дороги
під крислатим дубом,
де сидів два віки тому
кобзар й думу думав.
Думу думав про свободу,
про щастя і волю,
що для рідного народу.
Про козацьку долю…
Про лани широкополі,
про дніпровські кручі.
Як не було щастя-долі,
й зараз так люд мучать.
Кобза ж в душах хай співає
і дзвенить бандура.
Усіх виродків здолаєм,
не спасуть і мури.
Бо бандура, як та шабля,
кобза – наша воля.
Лине пісня над ланами –
то співає доля.
21.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032108170
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724911
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2017
Брехло шоковане своїми статками,
а ще багатством, як і сам, бариг.
З такими, прости Господи, нотатками
звернувся до народу бувший „риг“.
Гарант добробуту свого барила
повірити не може в очевидне.
Він в дзеркало не бачить свого рила
чи помаранчеве змінив знов на блакитне?
Воно готове з людом здати Неньку,
давно привичне чорне білим звати.
Безперестанно набивати пельку
і торгувати, торгувати, торгувати…
Не прилаштуєш в „макінтош“ кишені,
і другий вік собі у Господа не купиш.
А поряд вже чатують пси скажені
й чекають, коли трон їм свій уступиш.
Вже не зарадять й вибори до строку,
довіра люду тане на очах.
З тим будеш мати ще одну мороку
і гострий хрін до самого плеча.
Суспільну думку нічого вивчати,
залишишся ти з ними наодинці.
Гадаю, що народу треба вже кінчати
з оскаженілим від політики звіринцем.
20.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032008693
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
[i] Пам‘яті всіх борців
за українську мову
[/i]
Як темно стало в цьому світі,
закрило чорним димом сонце.
Навкруг одні вівчарки ситі
та московитські охоронці.
Як тісно стало на цім світі,
душа до Бога бідна рветься.
Життя заперте в часу кліті
і серце плаче, не сміється.
Хотіли вбити навіть пісню,
коли блаженних розпинали.
Ба, навіть кобзи з гиком злісним
із рук старечих виривали.
Хоча й не чуть пісень тужливих,
де кожне слово згусток суті.
Та вбити ж пам‘ять неможливо,
історію не зачеркнути!
Бо не забули люди Крути
і з‘їзд кобзарський пам‘ятають.
Минуть часи і мовні пута
все ж українці позривають.
Ще зазвучить уповні мова,
як пісня лагідна й барвиста.
Переливатиметься слово
п‘янке, пророче, урочисте!
21.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032102534
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724704
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2017
В Куцаків сьогодні свято –
Яся вимовила: „Тато“.
Перше слово у дівчати
та не „Мама“ все ж, а „Тато“!
Татко трішки загордився
і ледь-ледь не просльозився.
У півроку – перше слово!
Хай дитя росте здоровим!
Ще бажаю від душі –
в рік чи два нехай вірші
Ясочка розповідає
і родину потішає.
Й пам‘ятають хай дівчата –
мама дійсно любить тата!
19.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031910873
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724490
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.03.2017
Колись в юнацтві переплутав двері
й до товариства завітав „Знання“.
Там лектор малював щось на папері
і діаграми креслив навмання.
Шукати радив вражень і емоцій,
а досвід прийде, лише пройде час.
Ми попливем без весел і без лоцій,
поезія сама поли́не з нас!
Потрібно накопить критичну масу,
відшліфувати стиль, харизму, хист
і прийде все оте само із часом, –
своєї правив лектор-комуніст.
А час іде, минуло пів століття...
Я відчуваю – треба починать,
вже масу накопичив під лахміттям,
як не писать, хоча б критикувать!
І я пірнув у творчість, як у став!
Хоч підзабув теорію марксизму,
та враження таке, що знов попав
в розвинуту епоху кретинизму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017
В Куцака сьогодні свято –
Василеві шістдесят.
Їде брата привітати,
ріже ґазда поросят.
Тягне на горбу гостинці,
хоче всіх він здивувать,
дітвакам, і навіть жінці,
вже ґергоші аж тріщать.
Добиралися нівроку
кілометрів вісімсот.
Вже позаду вся морока
й наливають всім компот.
Лише й встиг Славко спитати:
де ж горілка, що робить?!
Тут йому говорить мати –
так Василь же кинув пить!
Ваську серце розриває,
ніс свербить аж через край.
- Обіцянку забираю,
я ж господар, наливай!
18.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724338
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.03.2017
Ти мене не любиш, лиш кохатись
від нудьги готова вже давно.
Пристрастю ти звикла упиватись,
та що в серці в мене – все одно…
Молода, із почуттів оскалом,
я для тебе, мов столітній дуб.
Розкажи, скількох ти пестувала.
Скільки рук ти пам‘ятаєш, губ?..
Всі вони пройшли, немовби тіні,
що згоріли в пристрасті вогні.
В багатьох сиділа на колінах,
а тепер всміхаєшся мені.
Знову очі ти свої закрила,
мабуть думаєш про іншого когось.
Вже і сам кохаю через силу,
бо в минулім думами я щось…
Пристрасть цю не називай судьбою,
легковажний цей, пустий зв‘язок.
Випадково стрілися з тобою
і розлучимось напевне через крок.
Знову підеш далі, як не кайся,
хтивість буде бити через край.
Тільки непочатих не торкайся,
нецілованих, повіє, не чіпай.
І коли з другим ти по провулку
йтимеш з щебетанням про любов.
Може теж ввійду я до прогулку
й лиш на мить зустрінемося знов.
Опустивши хутко свої плечі
і схиливши підлі очі вниз,
ти промовиш тихо: „Добрий вечір“.
Відповім спокійно: „Добрий, міс“.
І душі ніщо не потривожить,
дрижаки мене не будуть бить.
Полюбити знову вже не можна,
хто згорів – того не запалить!
19.03.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Сергія Єсеніна „Ты меня не любишь, не жалеешь“.
Сергей Есенин
Ты меня не любишь, не жалеешь,
Разве я немного не красив?
Не смотря в лицо, от страсти млеешь,
Мне на плечи руки опустив.
Молодая, с чувственным оскалом,
Я с тобой не нежен и не груб.
Расскажи мне, скольких ты ласкала?
Сколько рук ты помнишь? Сколько губ?
Знаю я — они прошли, как тени,
Не коснувшись твоего огня,
Многим ты садилась на колени,
А теперь сидишь вот у меня.
Пусть твои полузакрыты очи
И ты думаешь о ком-нибудь другом,
Я ведь сам люблю тебя не очень,
Утопая в дальнем дорогом.
Этот пыл не называй судьбою,
Легкодумна вспыльчивая связь,—
Как случайно встретился с тобою,
Улыбнусь, спокойно разойдясь.
Да и ты пойдешь своей дорогой
Распылять безрадостные дни,
Только нецелованных не трогай,
Только негоревших не мани.
И когда с другим по переулку
Ты пройдешь, болтая про любовь,
Может быть, я выйду на прогулку,
И с тобою встретимся мы вновь.
Отвернув к другому ближе плечи
И немного наклонившись вниз,
Ты мне скажешь тихо: «Добрый вечер!»
Я отвечу: «Добрый вечер, miss».
И ничто души не потревожит,
И ничто ее не бросит в дрожь,—
Кто любил, уж тот любить не может,
Кто сгорел, того не подожжешь.
4 декабря 1925
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031904406
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2017
Я найкращий в місті й край –
говорив Павло Шамрай.
В друці ліпшого за мене
не знайдеш ти, так і знай!
Агрегати кращі в місті
і такі ж спеціалісти.
Стислі терміни та якість
даруватиме вам радість.
Бив себе буквально в груди,
обіцяв простому люду –
видам книгу, ніби чудо,
милувати око буде.
Звісно, що ціна висока,
але то з одного боку.
Якість витрати окупить,
поважати книгу будуть.
Все узгодили, рішили,
гроші в касу заплатили.
Визначались довго з друком,
та потисли врешті руки.
Дні ідуть і час минає,
а замовник все чекає.
Ніби з моря на погоду –
знав щоб, як „варити воду“!
Ну, нарешті все готово,
можна забирати слово,
шліфувалось що ночами
й на папір лягло віршами.
Неприємно ж здивувався,
як читати автор взявся:
лисини-непропечатки,
ще й якісь сторонні цятки.
Переплутані сторінки
й зовсім голі, без крапинки!..
Біль й несправджені чекання
від такого друкування.
Ой, не вірте шахраям
і таким ось шамраям!
17.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031705045
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724139
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.03.2017
Не дуже важне в тебе діло,
якщо вже й криша полетіла.
Знімай тоді, дідок, калоші
й накинь щось тепле на гергоші.
Як з висоти злітає криша –
нерівно серце в тебе дише.
А дихало воно щоб рівно –
лічити голову потрібно.
Бо в голові (читай у криші),
як заведуться сірі миші,
немає спасу від сміття,
а організму – для життя.
До тебе я звертаюсь, кришо,
Сашка не смій чіпати, хижа!
Бо мишоловки є на миші,
я на шматки тебе покришу!
16.06.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031604421
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724138
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.03.2017
На фоні вічності нічого мить не варта,
як астероїд, що летить в імлі.
У космосі він, ніби бита карта,
згорить в обіймах матінки Землі.
Землі моєї, що зігріта Сонцем,
де день і ніч в умовності сплелись.
Та світиться іще мале віконце
у домі тім, чекали де колись.
Я швидкоплинний теж у цьому світі,
як перший сніг, що ще на зелень ліг.
Мій спалах – то лише мізерні миті.
Розтану в далечі стрімких життя доріг.
Можливо ти вночі вікно відкриєш,
щоб подивитись на зірок політ.
На небі шлях вогненний мій помітиш
й дивитимешся довго мені вслід.
Закриєш потім ти своє віконце,
мене уже не станеш споминать.
Та мій прощальний знак, як розчерк сонця,
ти будеш завжди, люба, пам‘ятать.
Нікчемна мить хай Вічності й не варта,
хоч жити хочуть навіть тлі малі.
Мізерний астероїд не на жарти
яскраве світло дарував Землі.
Моїй Землі, що гріє моє Сонце,
де день людський в умовностях мине,
змінивши ніч. Та світиться віконце
в тім домі, може ждуть де ще мене.
15.03.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Олександра Алексахіна „Астероїд“.
http://www.stihi.ru/2017/02/04/9941
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031504637
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017
(усмішка)
Якби ви, любі друзі, тільки знали,
як часто хочеться освіченій людині,
щоб ліки добрі вже нарешті відшукали
від туги чорної, нудьги і самотини.
Буває раптом нападе апатія –
безсилий вітамін й антибіотики.
Шаман нездольний і гомеопатія,
первак не помагає і наркотики…
Вже дочалапав аж до небокраю,
від нуді потерпав і самотини.
Та кращих ліків до сих пір не знаю,
ніж творчість і настоянка глодини!
15.03.2017
* Дружній шарж на твір Олександра Алексахіна „Лекарство от тоски и одиночества“.
http://www.stihi.ru/2017/03/13/5156
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723977
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.03.2017
На печі куняє кіт,
розвалився без чобіт.
З‘їв сметану на обід
й замастив собі живіт.
Полював він у чулані
й послизнувся на сметані,
як ганяв в комірці мишку,
а тепер дрімає нишком.
16.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031602493
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2017
Вишневий цвіт на сотнях віт
серця бентежить навесні.
Вишневий цвіт в саду розквіт
й дари пророчить нам рясні.
Вишневий цвіт на цілий світ,
у пахощах втопає все.
Вишневий цвіт – незмінний хіт,
любов і радощі несе.
Вишневий цвіт – душі політ,
кохання неповторна мить.
Вишневий цвіт – пісні трембіт,
уяву й досі полонить.
Вишневий цвіт на схилі літ –
відлуння весен, ніби в сні.
Вишневий цвіт – кохання слід,
він в душу лине знов мені.
16.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031603311
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2017
Ми на грядці позавчора
поливали помідори.
Незвичайні помідори,
ніби справжні світлофори.
На червоний, як годиться,
треба зовсім зупиниться.
Жовтий – рухатись не слід,
бо накоїш сотню бід.
Лиш зелений всім навколо
відкриває шлях до школи.
Отакі вони бідові
помідори кольорові.
09.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030906753
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723591
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.03.2017
Коли помирає любов,
вам лікар нічим не поможе.
Насильно, всі знають давно,
людина любити не може.
Можливо любов сколихнуть
зірки, що засвітяться зрання.
Несила серцям спалахнуть,
коли в них немає кохання.
І кожне тут слово, мов ніж,
що ріже між душами ниті.
Рубає стосунки поміж
сердець спалахнулих на миті.
Тут Всесвіт палає з імли,
триває лиш мить перемир‘я.
Любов помирає, коли
людина втрачає довір‘я.
Тут сварка, як танковий бій,
безжальний, кривавий, останній.
Не варто плекати надій,
коли помирає кохання.
14.02.2017
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Юлії Друніної „Когда умирает любовь“.[/i]
Юлия Друнина
Когда умирает любовь,
Врачи не толпятся в палате,
Давно понимает любой —
Насильно не бросишь
В объятья...
Насильно сердца не зажжешь.
Ни в чем никого не вините.
Здесь каждое слою —
Как нож,
Что рубит меж душами нити.
Здесь каждая ссора —
Как бой.
Здесь все перемирья
Мгновенны...
Когда умирает любовь,
Еще холодней
Во Вселенной...
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031406149
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017
Знають всі, дорослі й діти,
шо чудес доволі в світі.
У Святвечір в наший край
завітає Миколай.
Він заходить в кожну хату
і питає маму з татом –
Чемна чи у вас дитина?
В мене є цяцьок торбина.
В чарівній моїй торбинці
чудернацькі є гостинці.
Хто в вас, хлопчик чи дівчатко?
Ось їм м‘ячик і курчатко.
Маю котиків ласкавих,
а іще – книжок цікавих.
Ще є гномик з табакерки
і смачні, смачні цукерки.
Дітям тим, хто бешкетує,
іграшок він не дарує.
Всі під Новий рік чекають
на Святого Миколая!
09.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030909013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723400
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.03.2017
В усьому хочеться дійти мені до суті:
у праці головне знайти, у серця смуті…
До суті літ, що поплили, до пуповини,
аж до підвалин до малих, до серцевини!
Пильнуючи нитки буття, коліна долі,
зробити хочу відкриття самої солі.
Якби оте зробити міг, даруй на слові,
я написав би книгу книг – про суть Любові!
Про безнадію і біду, жахи агоній,
повітряно-легку ходу, її долоні…
Кохання би відкрив закон і без прелюдій
ім‘я волав у мегафон на повні груди.
Я пестив би фантазій сад віршами серця,
там рими квітли би у ряд, у герці терцій.
Уплів у строфи запах руж, духм’яність м‘яти,
п’янких лугів і шепіт душ дубів крислатих.
Як це Шопен зробити зміг, нетлінне чудо –
красу фільварків і доріг в свої етюди.
Дійти такого торжества – це гра і мука,
немов напнута тятива тугого лука!
А слово гостре, як стріла, що б’є у цілі,
розітне дійсність пополам на часу тілі.
Розділить світло і пітьму на дні і ночі,
але планиду не візьмусь собі пророчить…
13.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2017
Новий рік невдовзі, діти.
Що ми будемо робити?
Діти хором за хвилинку –
прикрашатимем ялинку!
Та зітхнув малий Хома –
так ялинки в нас нема…
Не внесли її до хати,
жаль таку красу рубати.
Тут утрутилась Яринка –
хай в дворі росте ялинка.
Ми прикрасимо їй віти,
й будем хоровод водити.
В новорічну ніч сніжинки
також сядуть на ялинку.
І сказали хором діти –
Край, ялинка буде жити!
09.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030906684
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723217
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.03.2017
Він потайний, товариш мій,
сам у собі і сам не свій.
Закрив він кришкою в недузі
всю темну глибочінь нудьги.
Та думи в кришку дико тузять
і розбивають кулаки.
Нікому він про них не скаже
й не виплаче їх у жилет,
бо все навскіс у ньому ляже
і може вибухнуть поет.
Немає вибуху, лиш видих,
немов сумний жіночі крик.
Як в бурю ревний моря вигук,
мов відчайдушний тигра рик.
Раніше був я всім відкритий,
не здержував себе ні в чім,
та долею не раз був битий
і не дивуюсь вже нічим.
Бо заморився і знітився,
ще й посміхатись перестав.
Я рибою об лід все бився,
та сам собою вже не став.
Усе навскіс, немає сліз,
а тільки гарячковий схлип.
І ось привіз турбот лиш віз
й торішній пух змарнілих лип.
Старий мій, нелюдимий друже,
давай посидимо удвох.
Ми за життям уже не тужим,
воно дістало нас обох…
12.03.2017
[i]* За мотивами твору Євгена Євтушенка „Вздох“.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723216
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2017
Плине морем теплохід,
а за ним бурливий слід.
Із труби пуска хмаринки,
мов білесенькі пір‘їнки.
Не страшні йому шторми,
він від носа до корми
весь уквітчаний плотами,
як ялинка іграшками.
На місточку капітан,
пильно дивиться в туман,
щоб у штиль і непогоду
попередити пригоду.
Дмухає легенький бриз,
скоро нам дадуть „безвіз“,
ми спакуємо валізи
і відправимось в круїз.
12.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031204580
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723048
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.03.2017
Хотів би серце ка́мінне отри́мать,
щоб захистить себе від злого світу,
бо досить часто вже не можу стри́мать
всю злість, коли дивлю́сь на ту еліту…
Якщо мужі державні – то найкращі
представники від нашого народу,
чому ж його у непролазні хащі
ведуть вони під лозунгом свободи?!.
Дотягують чому останні соки
представники так званої еліти
з народу, що човпе непевним кроком
і ледве дише, де там вільно жити…
А може то́му, що на наші шиї
кати накинули фінансове ярмо?
Що скоро будем їсти лиш помиї!
Тому, що трудимось й покірно мовчимо?
Я серце кам‘яне хотів би мати,
щоб захистить себе і увесь світ
від ненажер та брехунів пархатих,
від лицемірів і вгодованих еліт.
08.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030804359
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723047
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2017
Плине кит в людському морі –
„Синій кит“.
Сіє він біду і горе
в сотні біт.
Молодих людей шукає,
полонить
і з собою забирає,
у блакить…
До ч‘його пливе порогу
„Синій кит“?
Перебіг кому дорогу
чорний кіт.
Плач стоїть по Україні
й на весь світ.
Чом загрожує країні
нету хіт –
варто вдуматись суспільству,
щось робить,
щоб не падало дитинство
у блакить.
07.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030708548
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722808
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2017
Я веселий барабан,
а товстий – немов кабан.
Та без мене інструменти
не оркестр, якась юрба.
Я задам для пісні ритму,
між куплетів щось там витну.
Витанцьовує малеча,
навіть дід сповзає з печі.
Отакий я барабан,
не страшний мені орган.
Всі напам‘ять знаю ноти,
що мені там нотний стан!
10.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031004813
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722807
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.03.2017
Гвинтокрил літає в небі,
всюди сяде при потребі.
Він за лісом пильно стежить,
повідомить про пожежу.
Привезе листи, посилки,
а іще – журнал „Мурзилку“.
Порятує від негоди,
в будь-яку летить погоду.
Справно над судном зависне,
вміння це його корисне.
Допоможе морякам
і маленьким дітлахам.
Ви збираєтесь в політ?
Викликайте вертоліт.
І не бійтесь висоти,
в нього цілих два гвинти!
10.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031003776
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722641
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.03.2017
[i] Поета перло на сонети,
хоча писав прості куплети.
Який же в біса ти поет,
якщо не написав сонет?![/i]
Тягло поета знову на сонети,
прості катрени вже не спокушали.
Хоча писав такі-собі куплети,
та гордо називав він їх віршами!
Тулив він нові рими всім на подив,
завзято вкотре жонглював рядками.
Уперто ямб з хореєм в купу зводив,
знаходив форми, сховані віками…
Хоча часу уже й пройшло багато,
та слід великого Франка згадати:
„П‘ятистоповий ямб, мов з міді литий,
два з чотирьох, два з трьох рядків куплети,
пов‘язані в дзвінкі римові сплети –
лиш те ім‘ям сонета слід хрестити“!
09.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030903879
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722639
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.03.2017
[i](який варіант краще)[/i]
1.
Тепло я людям хочу дарувати –
Волав Мишко, виходячи із хати.
Та не повірила йому метка Одарка –
згаси недопалок і не чіпай солярку!
2.
Тепло я людям хочу дарувати –
Клим говорив, виходячи із хати.
На те відповіла йому Одарка –
залиш каністру й потуши цигарку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722443
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.03.2017
Я запалю зорю тобі в догоду,
вгамую хуртовину-сніговію.
Багаття розведу у непогоду,
від холоду теплом душі зігрію.
Ми сядемо ладком, забувши тугу,
я доберу, кохана, кожне слово,
ярмо твоїх печалей і недугів
собі на шию одягти готовий!
Щоб не сполохать чарівну усмішку,
любуючись на вроду молоду,
схилюся тихо в темряві над ліжком
і колисковою всі біди відведу.
Полинемо обоє поміж зорі,
і зрозумієш зрештою сама,
що в світі більше не існує горя,
на всій землі печалі вже нема!
08.03.2017
[i]* За мотивами твору Расула Гамзатова „Я звезду засвечу тебе в угоду“.[/i]
Расул Гамзатов
Я звезду засвечу тебе в угоду,
Уйму холодный ветер и пургу,
Очаг нагрею к твоему приходу,
От холода тебя оберегу.
Мы сядем, мы придвинемся друг к другу,
Остерегаясь всяких громких слов,
Ярмо твоих печалей и недугов
Себе на шею я надеть готов.
Я тихо встану над твоей постелью,
Чтоб не мешать тебе, прикрою свет,
Твоею стану песней колыбельной,
Заклятьем ото всех невзгод и бед.
И ты поверишь: на земле метельной
Ни зла людского, ни печали нет.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030805547
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2017
Полюбляють всі ведмеді
їздить на велосипеді,
але нашому Мишкові
треба вже іти до школи.
Він в портфель кладе абетку,
ручку, гумку, трафаретку.
Вже тримає у руці
кольорові олівці.
Положив медовий пряник,
що спекла для нього мама.
Ще поклав пенал і зошит –
тож нелегка вийшла ноша.
Озирнувся він довкола,
лісова чекає школа,
бо прийшов навчанню час.
Йде Мишко у перший клас!
07.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030704154
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722232
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.03.2017
Зранку бідкалась сорока,
що зима прийшла до строку.
Налетіли білі мухи
й вітерець морозом дмуха.
І від того у сороки
лиш добавилось мороки.
Скрекотіла про погоду,
про свою сорочу вроду.
Про низьку температуру
і слизьку свою натуру.
Що зимою для сороки
надважливі білі боки.
07.08.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030705750
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722231
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.03.2017
Вертихвістка жовта птичка,
а зовуть її синичка.
Жваву вдачу вона має.
Птаха хто цього не знає?
Взимку видно її всюди,
бо у пташки жовті груди.
Ми з Андрійком для синиці
змайстрували годівницю.
Влітку пташка у саду,
шкідникам всім на біду.
Добра птаха-медсестричка,
отака вона – синичка!
06.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030608825
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722040
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.03.2017
А ви бачили верблюда?
То якесь горбате чудо!
Ноги довгі, як шпички,
їсть тварина колючки.
Може тиждень без води
йти туди або сюди.
Та за витівки безвинні
бійтесь утонути в слині.
Він привичний до ходьби,
має цілих два горби.
Ще туристів возить й грузи
вдалечінь і по окрузі.
А зовуть його й понині,
діти, кораблем пустині.
Не дарма ж говорить люд –
витривалий, як верблюд!
06.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030611642
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722039
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.03.2017
Чиновники лиш заважають жити,
це кровожерливі і жирні упирі.
Вони нічого не уміють більш робити,
як професійно брати хабарі.
05.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030505363
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721877
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.03.2017
У владі одні інваліди?
У партіях владних – все те ж?!
Від того у нас може біди
й корупція стала без меж?!
Як тільки за руку схопили,
як тільки засвітить тюрма –
останні їх кидають сили,
зась кроку ступити, катма!
Нароблять по самі зав‘язки…
Що діяти з ними? Як буть?
Носилки, каталки, коляски
до суду їх чинно везуть.
А тільки вдалось, відпустили,
як коні із суду біжать.
Умить повертаються сили,
сміються, деруться, іржать!..
Ще трохи і вже у Європі,
Ізраїль, Панама чи США...
Гарцюють в шаленім галопі,
на яхтах пливуть не спіша.
Чому це можливо в державі,
що просить в Європи „безвіз“?
Де бонзи всі в маслі і славі,
народ же де падає вниз.
Допоки жирітимуть гади
і правити будуть в нас бал?
Поки всім народом із влади
не вичистим весь кримінал!
05.03.2017
https://www.facebook.com/tsn.ua/videos/1537235566334879/
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030511995
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721875
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.03.2017
Вдосталь років прожив я у Всесвіті цім,
та душа залишається юна.
Маю трьох соколів, маю сад, маю дім
і звучать у душі срібні струни.
Мої думи злітають крізь гори й поля,
під ногами нетоптані вруна.
Буде вічно крутитись планета Земля
і лунати в душі срібні струни.
Пригадаю минулого славні роки,
й дотепер долинають їх луни.
Як учились, любили, немов на віки,
бо дзвеніли в душі світлі струни.
Лину думкою я в нескінченні світи,
як Джордано з Італії, Бруно.
Назавжди залишуся в душі молодим,
хай лунають в віках її струни.
05.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030503021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721717
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2017
Дніпро застиг у панцері льодовім
під тоннами замерзлої води,
та крижаний полон здолає повінь.
Уникнути б великої біди…
Ураз, як грім серед ясного неба,
могутній долинати тріск почав.
Ріка проснулась, вже скресати треба,
здригнувся лід, поповз, поплів, помчав!
Стальні крижини з гуркотом і ревом
гризуть тугі гранітні береги,
як сірники ламаються дерева –
їм гори шліфувати до снаги.
Одна на одну лізуть сірі брили,
під мостом шеретуються в затор…
Загату динамітом ледве збили
і знову залунав льодовий хор.
Несе вода той лід у синє море,
безперестанку суне льодохід.
Хай Україну з ним покине горе,
від нечисті розтане навіть слід!
04.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030410555
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2017
Що не вбиває нас, те робить лиш сильнішим –
колись повідав людству геній Фрідріх Ніцше.
Теорія ця не уникла краху –
не став сильнішим ще ніхто від страху…
03.03.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030302287
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721502
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2017
Любила авантюри Надя дуже,
утнути щось таке на „три-чотири“.
До алкоголю не була байдужа,
а попросту зовсім не знала міри.
Впивалася до чортиків в Іраку,
свій бойовий підрозділ покидала.
А потім, щоб прикрити власну сраку,
плела, що терористи викрадали.
Як можна називати ще солдата,
військовий що порушує закон?
Не ранений, зі справним автоматом
ганебно ворогу здається у полон!
Хорошого що можна написати,
коли від неї завжди лише зло –
відділення, що кинулось спасати
ту задницю, навіки полягло.
Опісля того майже всі казали,
що це такий собі хамелеон.
Вона останнім часом лиш гадала,
як вигідніше здатися в полон.
Чого вартують тільки голодовки,
сухі чи мокрі (може під сто грамів)!
В тюрмі російській Надя їла ловко,
бо додала з десяток кілограмів.
А ще згадаймо тіні днів кривавих,
як „Беркут“ взимку розстріляв Майдан.
За спинами у міліцейських лавах
хіба тоді мелькав не надьчин стан?!
Які ти справи з ворогами маєш,
чому тебе так тягне в ту „диру“?
Фактично терористів захищаєш
й несеш постійно лиш якусь мару.
Так хто ти, Надю? Що ти за натура?
Чия за пазухою в тебе каменюка?
Ти просто хвора, як говорять – дура,
чи підла зрадниця і невимовна сука?!
лютий, березень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030303029
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721501
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2017
Будують на Росії копію Рейхстагу…
Цього в житті їм тільки й не стає?
Подумали б вже краще про Гаагу,
бо Гітлер-копія у них давно вже є!
28.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022805203
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721325
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.03.2017
Вставай з колін, знедолений народе,
потріпані криля́та розправляй.
Настав час захистить свою свободу,
прийшла пора сказати зайдам – „Край“!
Вставай з колін, благословенний люде,
війні кривавій покладем кінець.
Ридання й стогін чути звідусюди,
терно́вий одягнули нам вінець.
Встаєм з колін нарешті, сестри й браття,
корупцію потрібно подолать.
Якщо не погасить її багаття,
то й Україну можна так проспать!
З колін вставаймо, чемні громадяни,
разо́м говорять добре й батька бить.
Самі із влади не підуть тирани,
це скотство треба лише побідить!
02.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030205730
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721324
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2017
[i]Кругом неправда і неволя,
народ замучений мовчить,
а на державному престолі
кабан годований сидить.
Т.Г. Шевченко
[/i]
Перестань брехати, пане Президенте!
Перестань дурити обіднілий люд!
Бо війну війною у такі моменти
може не назвати ворог й словоблуд.
Перестань країну бідну добивати!
Скільки можна красти і людей дурить?!
Совісті і честі зовсім вже не мати,
лише обіцяти, лише говорить…
Головнокомандувач, злидень ти верховний,
чому ненавидиш волю і свободу?!
Захиститись прагнеш ти, упир шановний,
від тебе ж обравшого власного народу!..
Пам‘ятай, злодюго, вічно так не буде,
матері не будуть завжди голосить.
Прийде час і слово скажуть бідні люди,
будеш на гіляці в зашморгу висіть.
Скільки ще країну можна шматувати,
скільки можна, кате, міри геть не знать.
Скільки вже на крові можна торгувати,
красти і вбивати, цупити й брехать?!
лютий 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030112531
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721130
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2017
[b][i]Краса - велика сила
[/i][/b]
В ресторані Ян до та́нку дівку запросив
і мов кицю ту коханку на руках носив.
Пишногруду, струнконогу, у очах огонь,
не пускав і до порогу зі своїх долонь!
Почало згасати світло, грає марш оркестр –
оплатив козак рахунок і її реєстр.
Тачку визвав і додому з кралею помчав,
пригостив ще, а по тому роздягати став.
Довго мучив Ян застіжку, але все дарма…
– Почекай, – шепнула кішка, – зараз я сама.
На початку треба зняти вії й макіяж,
ну, а потім не забути інший антураж.
Як парик зняла красуня і позбулась брів,
Янек, хоч і не манюній, ледве не зомлів.
А коли корсет жіночій ліг на шифоньєр,
він на ліжко опустися й довго очі тер…
Бо упали пишні груди на пухкий живіт,
а від стрункості, о люди, прохолов і слід!
Сумував хлопак до ранку, дивлячись в вікно,
що красуні-натуралки є лиш у кіно…
01.03.2017
[i]* З великим подивом приходиться констатувати, що керівництвом сайту слово "сила" віднесено до ненормативної лексики... Ну, не педерасти?! (я маю на увазі збоченці) [/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030107405
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Уже й весна не за горами,
усе чутніший її подих.
І сонце з теплими вітрами
частіш кружляє в хороводі.
Вона усім дає надію
на потаємні сподівання –
що звершиться завітна мрія,
прилине щастя та кохання.
Вечірнє зазоріє небо
у ледь відчинене віконце.
Почуєш: „Не життя без тебе“
і спалахне у серці сонце!
І бризнуть промені любові,
нахлинуть почуття рікою,
розквітнуть котики вербові…
Повір – це буде все з тобою!
28.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022807287
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2017
Я намалюю перший день весни,
лиш віднайду в душі яскраві фарби.
Хай ляжуть ізумрудами вони,
мелодіями чарівної арфи.
Я першу квітку намалюю у яру,
яка до сонця пробивається з-під снігу.
І крапель кришталю весняну гру,
і зеленіючих лугів яскраву книгу.
Я розфарбую ниви і поля,
підбавлю красок у гаї і гори.
Оновлено всміхнеться всім земля
і бірюзою зблисне тихе море.
Дорослих підмалюю і дітей,
добавлю людям свіжості у лиця.
Окреслю променями сонце золоте,
хай все довкола трішки звеселиться.
Наповню світ я подихом весни,
усе те власним серцем намалюю.
Гімн напишу пробудженню ясний
і ту картину людям подарую.
01.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030103545
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720988
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2017
Проснулась Проня, потяглася,
бо від дверей відчула протяг.
Сповзла з дивана і взялася
збирати по кімнаті одяг.
Посиділи учора класно
з подругами після роботи.
Додому повернутись вчасно
спішила, мала ще турботу.
В суботу в подруги весілля,
купити треба їй подарок.
Як добре, що нема похмілля,
як зазвичай після гулянок.
Десь тільки грошей треба взяти,
приблизно доларів сто сорок…
Куди тій Проні було знати,
що за вікном уже вівторок.
лютий 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022702397
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720772
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 28.02.2017
Альбом з світлинами я знову погортаю –
згадаю все, що об‘єктив піймав.
Вже багатьох на світі цім немає,
та у живих міцніє дружби сплав.
Шкільні роки, весна життя, минуле…
Перед очима крутиться кіно.
То щоб нічого ми не позабули,
згадали все, що минуло давно.
Книжки, екзамени, п‘янкі безсонні ночі,
кохання першого такий приємний щем.
А руки пам‘ятають стан дівочий,
і ніжні губи, й танці під дощем.
Вступні екзамени і знов безсонні ночі,
нова сторінка в нашому житті.
Перед очима знову твої очі
і постать юна в маминім шитті.
Пальміра, південь, море, яхти, чайки,
вечірній пляж і хвилі на піску.
Усе уже в минулому, звичайно ж,
та ще так хочеться посидіть на містку…
Екзамени, диплом, сім‘я, робота,
в ній можна проявити свій талант.
В минулому День армії і флоту,
й тридцять три роки старший лейтенант...
А саме дороге – це діти, внуки,
кому і з правнуками вельми повезло.
Вони маленькими все лізуть нам на руки,
та то в житті для нас найменше зло!
Мелькають роки-сторінки, літа і весни,
із головою поглинає нас фантом.
Поки минувшина вже дійсно не воскресла,
я тихо закриваю свій альбом.
28.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022803305
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720771
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.02.2017
[i]Мезим – легше з ним!
(із рекламних роликів)[/i]
Хоча народ у нас і не багатий,
та храм мистецтв у нього… гастроном.
Повернешся з покупками до хати
і жреш немов в останнє, до судом.
Накупиш різносолів… на копійку,
що ледве поміщаються в кишеню.
Приправ в пакетах різних (пару-трійку),
а потім ще й „Мезиму“ цілу жменю.
Коли ж упреш усі оті наїдки,
як коника гиндик (це не з книжок),
мерщій „Мезимом“ запивай, лебідко,
щоб завороту не було кишок.
І день-у-день на кожному каналі,
такий чи схожий нас чека анонс.
Це як дарунок для безногого – сандалі,
чи як проблема для голодного – понос.
Хай вибачають телепередачі,
що я так емоційно говорив.
Мені здається – саме так нас бачать
всі, хто рекламу ту дурну створив.
26.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022607627
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720567
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.02.2017
Прощення попросити кожен має,
бо кожен з нас у чомусь завинив,
а ненависті той лише не знає,
хто у житті ніколи не любив.
Прощення треба лише вам самому –
очистить душу це, добавить сил.
Промовити „Прости“ – усім відомо,
насправді важко, мов лишитись крил.
Й прощати вміння має з нас не кожний,
це як благословення, Божий дар.
Лиш добрі люди на оте спроможні,
що не пізнали ще бісівських чар.
26.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022604160
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720566
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.02.2017
Жив на світі їжачок,
мандрував він полем, лісом.
Шубку мав із голочок,
не боявся вовка з лисом.
Груші, яблука йому
до смаку, а ще - грибочки.
Як приємно одному
жваво бігати в садочку.
Він на місці не сидить,
хоч гуляє й наодинці,
бо колючому кортить
відшукать смачні гостинці.
25.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022508326
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720344
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.02.2017
У Тетяни, у Мачули
нині іменини.
Стукнула, щоб всі почули,
третя четвертина.
Добру вдачу змалку має,
співа без баяна.
Кроїть, шиє, вишиває
бабуся Тетяна
У свої дівочі рочки
живність ще тримає.
Посадила баба квочку
й гиндиків чекає.
На городі бараболя
густо „колоситься“.
За сапачку зранку й в поле,
ніколи й напиться.
Має доньки дві і сина
бабуся Тетяна.
Це не вся її родина,
має ще Івана.
Також четверо онуків
має ювілярка.
Стільки ж правнуків на руки
лізуть до свинарки.
Жеребцем сталевим тітка
хвацько управляє.
Тож „Джондіром“ її влітку
люди називають.
Ювілейні оці рочки –
не межа бабусі.
Син живе нехай і дочки
у такому ж дусі.
Ще бажаємо здоров‘я,
щастя, як ведеться.
Хай з великою любов‘ю
їсться їй і п‘ється.
12.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021206812
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720343
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.02.2017
Замело́, запороши́ло,
все накрив туман.
Мабуть рано ми ріши́ли,
що втекла зима.
Крутить-вертить завірю́ха,
морозець скрипи́ть.
Навіть пес, схили́вши вуха,
в бу́ді десь сиди́ть.
Стрілися весна з зимою,
десять днів тому.
Кажуть пахне вже весною
в нашому дому́.
Та у білої цариці
інші є думки́.
Ще кожух нам пригоди́ться,
валянки й шапки́.
Густо землю накриває
сніжна пелена́,
щоб багатим урожа́єм
встати на ланах.
Не сумуйте, добрі люди,
бережіть себе.
Трішки хай зима ще буде,
а весна прийде́!
25.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022505318
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720202
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 25.02.2017
Ногами босими іду по лезу бритви,
уся знеможена, неначе після битви.
Про все, що сталося, уперто я мовчу,
а свої думи довіряю лиш дощу.
Гуде надривно голих нервів тятива,
прийшли й в моє життя гіркі жнива.
Пульсує молотом в висках дівоча кров –
рахунок серцю принесла твоя любов.
Навкруг самотньо, лише неба вишина,
тебе поглинула, забрала далина.
Пішов ти у свої далекі прийми,
не можу розірвати ті обійми.
Я йду вперед і чую тільки тишу,
та думати про тебе не полишу.
Повернешся напевне. Вірю, знаю.
Лиш одного тебе ще серденько чекає...
26.02.2017
[i]* За мотивами твору автора сайту КП БЕЗ "Ніби боса***"
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2017
Якщо мій друг, відкрито чи таємно,
стосунки з ворогом підтримує тісні,
відразу ж запитати хочу чемно –
він ким тоді доводиться мені?!
20.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022008778
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720011
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2017
Не зви мене, я більше не вернусь,
втомилось серце болем обливатись.
Краплиною сльози униз зірвусь,
та не дозволю згадкам повертатись.
Не клич мене, хоча й ляка розлука
нестерпним холодом в душі і самотою.
Але прощати зради – більша мука,
це глум один, знущання на собою.
Намарно не гукай, якщо не склалось,
не стало одного життя на двох.
Лише оскома на губах осталась,
а в серці дика пустка, бачить Бог.
Не зви мене, я більше не вернусь,
шляхи назавжди наші розійшлися.
Вже краще в самотині залишусь,
а ти шукай своє, а ще – молися.
23.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022400040
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017
Спочатку церква спокушає раєм,
та пеклом вже лякає нас із часом.
Хоча таке ж відношення вона до Бога має,
як до мистецтва театральна каса.
22.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022208834
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719864
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.02.2017
Є у самотності свобода
і розкіш в вигадках благих.
Зорю, сніжинку, навіть вроду,
змальовую у вірші їх.
Щороку подумки вмираю
й воскресну, коли прийде час.
Бо новий день – росинка раю,
минулий день – немов алмаз.
Із блиску в тінь і в блиск із тіні,
з лазурних скель струмки текли.
У мареннях яскраво-синіх
байраки весняні цвіли.
Було це дійство в ранок людства:
дикун іще напівнімий,
з душею старця, без розпутства,
кудлатий, грізний і прямий –
помітив, бавлячись із луком,
при злеті гордого орла,
з яким густим й солодким звуком
із нього виліта стріла.
Забувши шерхоти оленів
і тигра бархат вогневий,
у подиві він йшов блаженнім,
торкаючись ледь тятиви.
Її натягував без зиску
і миттю різко відпускав.
Із тіні в блиск і в тінь із блиску
струмки текли з лазурних скал.
Янтарний дзвін міцної жили
йому нагадував (й мені),
коли сміялись чи тужили,
в чужім далекім курені.
22.02.2017
[i]* Спроба перекладу чи за мотивами твору Володимира Набокова „Есть в одиночестве свобода“.
[/i]
Есть в одиночестве свобода,
и сладость - в вымыслах благих.
Звезду, снежинку, каплю меда
я заключаю в стих.
И, еженочно умирая,
я рад воскреснуть в должный час,
и новый день - росинка рая,
а прошлый день - алмаз.
Из блеска в тень и в блеск из тени
с лазурных скал ручьи текли,
в бреду извилистых растений
овраги вешние цвели.
И в утро мира это было:
дикарь, еще полунемой,
с душой прозревшей, но бескрылой,-
косматый, легкий и прямой,-
заметил, взмахивая луком,
при взлете горного орла,
с каким густым и сладким звуком
освобождается стрела.
Забыв и шелесты оленьи,
и тигра бархат огневой,-
он шел, в блаженном удивленье
играя звучной тетивой.
Ее притягивал он резко
и с восклицаньем отпускал.
Из тени в блеск и в тень из блеска
ручьи текли с лазурных скал.
Янтарной жилы звон упругий
напоминал его душе
призывный смех чужой подруги
в чужом далеком шалаше.
Владимир Набоков
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022210267
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719863
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.02.2017
Сприймать не варто доброту за слабкість,
за силу – грубість. Долі щоб вершити
навчитись треба розрізняти скупість
і ницу підлість – від уміння жити.
22.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022206014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719666
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2017
Ішов тяжкий четвертий рік війни,
на Сході добровольці воювали…
Боролись за Вітчизну лиш вони
й життя свої безцінні віддавали.
За власний кошт взуття і уніформа,
бінокль за власні гроші й автомат.
Харчі від волонтерів, то вже норма,
а що ж гарант-барига, ниций кат?
Озброїв за наш кошт війська елітні
і з них побудував собі заслон.
Відгородився від нужденних, бідних
і крамарює жирний фараон.
Він на крові веде свою торгівлю
й підтримує з агресором стосунки,
між тим укріплює корупції будівлю
і підлу суть ховає за лаштунки.
Жиди окупували керівництво,
їх в Раді більшість, у Кабміні – теж.
Прибрали юди рештки виробництва
і апетитам їх немає меж!
Державну обліпили зайди чашу,
жеруть без міри, добрих слів не чують.
На наших землях і костях на наших
Єрусалим новий собі будують.
А що ж народ, носій тієї влади?
З останніх сил її сердешний все ж несе…
Терпіти довго будем казнокрадів?
Чи ж не набридло, люде, те усе?!
21.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022105706
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719665
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2017
Серед планет, туманностей, світів,
ім‘я зорі одної я шепочу.
І не тому, щоб я її любив,
бо просто інших бачити не хочу.
Коли нависне сумнівів стіна,
до неї тягнеться моя душа розквітла.
І не тому, що світиться вона,
бо з нею зовсім не потрібно світла.
01.02.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Інокентія Анненського „Среди миров“.
Иннокентий Анненский
Среди миров, в мерцании светил
Одной Звезды я повторяю имя…
Не потому, чтоб я Её любил,
А потому, что я томлюсь с другими.
И если мне сомненье тяжело,
Я у Неё одной ищу ответа,
Не потому, что от Неё светло,
А потому, что с Ней не надо света.
3 апреля 1909
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020104580
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719419
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.02.2017