| Сторінки (25/2408): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Народ-бідняк… Чому така в нас доля?
Черствий окраєць лютої біди…
Тому, що мов билина в чистім полі,
поміж Європи й хижої Орди.
Зі споконвіччя ми – „з варяг у греки“,
поміж ковадлом й молотом віки.
Не завжди нас спасали обереги
як насувались ворога полки.
А їх було у всі часи удосталь,
хто прагнув хліба, меду і землі,
й повзла на землю-матінку короста
з усіх усюд… Великі і малі!
Себе у найми часто віддавали,
щоб хоч життя дітей своїх спасти,
та сюзерени нами торгували –
ярмо і внукам випало нести.
А ворог нині, він буває різним,
не завжди той, що зброю й лати вдів.
В наш час підступний з вигляду не грізний –
є в вишиванці й у вінку зі слів.
Та й зараз ми вже вкотре продалися
за обіцянки щастя і добра
чужим вождям, а ті мерщій взялися
на наших спинах будувати храм.
Одначе свій, не наш, не український…
Фундаментально, міцно – на віки!
Та купола лиш не хрести ординські
вінчають – інші, їхні вже, зірки!
Хрести перекочовують на цвинтар,
куди простий переселяють люд!
Народ-бідняк, народ-жебрак чи митар…
А що чекати можна від іуд?!.
Чекати нічого – історія все знає.
Пильнуй, щоб не лишитись за бортом.
Побудувати рай у власнім краї
у змозі бідні люди лиш гуртом!
Історії Вітчизни гляну в вічі
і бачу нелегкий, тернистий путь.
Її переписати можна й тричі,
але життів – ні разу не вернуть!
15.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791800
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 15.05.2018
Сидів Митець і майстрував намисто,
на вісь уявну зорі насиляв.
У відблиску проміння золотистім
світил мільярдів сотні перебрав.
Їх обирав по розміру і масі,
по кольору, вазі і густині…
Ішло усе повільно, та із часом
проглянули узори в вишині.
І образ уявлявся все чіткіше,
що потім буде сяять у віках.
Он Лев і Діва, Лебідь, а простіше
усе, що нині звуть Чумацький шлях!
13.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2018
Ой, Сірко, мій добрий друже, скажу навіть брате,
просинайся – змії підлі заповзли вже в хату.
Оповили кровососи сіттю Україну,
осідлали й на аркані тягнуть в домовину.
Все добро, що дбали спільно, миттю розібрали
і панують у Вкраїні лютії шакали.
Прокидайся, підіймайся, славетний козаче,
бо знедолений народ твій тепер гірко плаче.
Плаче бідний і не знає – варто всім зібратись,
вкруг такого отамана треба гуртуватись,
славних прадідів великих правнуки погані,
щоб нарешті вже здолати нам своїх османів.
Ой, полковнику козацький, хоч і польський пане,
з Богуном і Дорошенком розкусив Богдана.
Тож не станеш присягати і тепер нікому,
будем долю здобувати для рідного дому.
Отамане запорозький, не сидів в окопі,
воював ти з козаками навіть у Європі.
Перемог же на Вкраїні і ліку не маєш,
як Вітчизну захищати – свою справу знаєш.
Тож гримітиме над миром слава наша й воля,
як здобудемо ми, браття, разом свою долю.
Бо здолаємо ми чвари і пітьму ворожу,
а Сірко нам, українці, в цьому допоможе!
13.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791518
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.05.2018
Ой, Тарасе, батьку славний, як тобі там спиться?
Чи, поете, з пір недавніх нічого не сниться?
Не болить твоє серденько і душа не плаче?
Чи не згадуєш, Кобзарю, долю гайдамачу?
Як ножі тоді святили і збирали військо,
за підмогою ходили в братство запорізьке.
Як тяжкі зривали пута і петлю із шиї,
а навкруг танок водили ворони та змії.
Повернися в Україну, піднімись на кручу,
подивись, як люд нещасний сльози ллє пекучі.
Як старий Дніпро закутий сумує в кайданах,
бо простий народ в’ярмили глитаї-тирани.
Одурили, обібрали, розвели по хатах,
а на троні засідає нині цар пархатий.
Всі міста заполонили зайди та чужинці
і в степах немає місця бідним українцям.
Просинайся, піднімайся, навісти Вітчизну,
скільки можна вже справляти по загиблих тризну!
А з тобою разом, батьку, зі східного фронту
з військом скоро завітають Залізняк і Гонта!
травень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791459
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.05.2018
Було завжди відвертим важко жити,
в наш час велика розкіш благородність.
Як любиш правду в вічі говорити –
повинен полюбити і самотність…
12.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791338
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2018
Тому, кому немає що втрачати,
зустрітися не страшно з небуттям.
Хто рішення уже приймав вмирати –
не прагне будь за що спасти життя.
09.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791036
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2018
[i]Пройдуся римами по ребрам
ще й копняка у писок дам!
А що з таким робити треба,
коли воно фашист і хам?!
(стисле викладення коментарів до пасквіля)
[/i]
Усе життя прожив ти в Україні,
але її ніколи не любив.
Так поступати можуть тільки свині –
ти каменюку в пазусі носив.
В чаду сивушнім спиш і знову бачиш
старих Великоросію часів.
Ніяк ти українцям не пробачиш,
що чільне місце й досі не посів.
У вірності нікому не клялися,
тим більше в дружбі. Ще й своїм катам!
Такі, як ти, сьогодні узялися
знов „русский мир“ насаджувати нам.
Концтаборами Україну вкрити
невпинно мрієш ти, скажений пес.
Зробили що тобі маленькі діти?!
І навіть мертвих положив під прес!..
Тобі замало Біломорканалу?
Знов бачиш в земляках своїх рабів?!
Дорогу щоб в минуле будували
Одеса, Миколаїв, Київ, Львів…
Так, дійсно, все життя твоє – макуха,
хоч підло камінь у душі й ховав.
Роздерти б рот від вуха і до вуха,
багном щоб в Неньку більше не плював.
Який ти метр? Облуплений месія,
дешевий майстер епатажних сцен…
Ти спілки член письменників Росії?
Ні, голий міліметр і просто… член.
09.05.2018
[i]* Відповідь на пасквіль миколаївського так званого поета пермського розливу, члена спілки письменників Росії Аркадія Сурова, опублікований в світовій павутині у міжнародний День пам’яті і примирення 8 травня 2018 р., наступного змісту:
Мы всё равно натянем вас, украинцы,
Даже не сомневайтесь, по самый пуп,
Ибо вы предали клятву, клятву единства,
и полезли в худшую из засад.
Мы же вас били в Вооруженных Силах,
Но и дрались с вами вместе с любым зверьем.
Западенская су ка что ли вас укусила,
Или эти – приблуды – накормили своим гнильём?!
Значит так: уютный лагерь для деток малых,
И для членов семей – уютненький лагерёк,
И дорога Мурманск – Чукотка вместо Канала,
И тяжелый камень всем, кто в землю лёг.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2018
Жінки, жінки… Нічим вас не здивуєш.
Ви між собою своєрідні тезки.
Коли „У мене ти найкращий“ чуєш,
то розумієш, що порівнювати є з ким…
07.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790700
рубрика: Поезія,
дата поступления 07.05.2018
Дівчи́на стріла хлопця, закохалась,
за місяць вже призначили й весілля.
Щодня вагу скидати намагалась,
щоб в су́кню влізти – все пила вугілля.
Спочатку активо́ване, із чаєм,
а потім біле, ще якісь пігулки.
Ефекту – нуль. Ніхто не помічає,
щоб зменшились у дівки пи́шні булки.
Вже навіть в хід пішла вода свяче́на,
корсети різні одяга на себе…
Щоб похудіти, мила наречена,
вугілля – розвантажувати треба!
07.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790661
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.05.2018
Каштани знову запалили свічі,
у білі грона одяглось гілля.
В такий травневий вечір вкотре личить,
послухати старого скрипаля.
Весни лунають ніжні переливи,
лише смичок торкається струни.
Зворушливо і трішечки сумливо
тендітна скрипка проситься у сни.
Каштанів цвіт ензимами дурманить,
вечірня прохолода аж п’янить.
Травневий вечір у обійми манить,
дарує насолоду в кожну мить.
03.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790185
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.05.2018
Зростають у ціні, коли зникають,
картини, люди, навіть почуття…
Ця участь і кохання не минає,
таке сумбурне нині в нас життя.
Трапляються чому ці парадокси,
що пророкують нам загибель мрій?
В житті завжди було, немов у боксі, –
один нокаут й програно весь бій.
Але цей бій – в житті всього етап,
нам не замінить журавля синиця.
Постелим над безоднею ми трап
і знову бій, хай спокій тільки сниться!
03.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790151
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.05.2018
День перемоги… Свято в нас сьогодні.
Та як святкує зморений народ?
У пам’яті ще дзвони великодні,
лише поблякнув пафос від свобод…
Бо ті, хто вижив у кривавій бійні,
Європу захистиши від чуми,
тепер немов церковні миші бідні.
Все ближче переможці до суми…
За що діди з фашизмом воювали?
За світле завтра, наше майбуття.
Та люд простий до нитки обібрали
і на поталу віддали життя!
В таких умовах можна існувати
героям переможної війни?
Не жити чом повинні? Виживати!
Достойні долі кращої вони.
Усіх вітаю з цим травневим святом,
бажаю всім здоров’я і добра,
а ще дозвольте, люде, побажати,
щоб справедливості скоріш прийшла пора!
01.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790038
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 02.05.2018
У філіжанці чаю заварю,
замінить він мені сьогодні каву.
Дивитимусь на вранішню зорю
і думами полину у заграву…
Життя, на жаль, дається тільки раз
і зі смаком його потрібно пити.
Як невблаганно пролітає час…
Чи варто, власне, без кохання жити?
У метушні, серед подій і віх,
любити треба душу, потім тіло.
Воно предмет лише земних утіх,
як думати би інше не кортіло.
01.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2018
Кипить вода на перекатах,
укрився бурунами Буг,
дерева в ізумрудних латах,
зазеленів яскраво луг.
Оділись в біле дикі вишні
між скелями, біля води,
і яблуня в наряді пишнім
рожеві залиша сліди.
Стіною стали білости
на острові серед ріки.
Між них, на килимі барвистім,
поодинокі рибаки.
Навкруг святкова атмосфера,
запахло димом з шашликом.
Першотравнева біосфера
смакує добре з коньяком.
Усе навкруг здається раєм
й тому, хто навіть звик до ласк –
День праці разом з Первомаєм
святкує місто Первомайськ.
01.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789781
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.05.2018
Для кого пишуться романи чи вірші –
для обраних, широкого загалу?
Знавець літератури розсмішив,
як мій доробок кинув на поталу:
„Він взагалі для мене не поет, –
сказав авторитетно в хвильку гніву.
Де думки глибина, уяви злет?
Бо репортаж – не поетичне чтиво!
Незрозумілі образ, зміст, сюжет…
Своїх ідей бракує, новотворів!“
Так говорив і говорив естет,
як вітер хвилі гнав у синім морі.
В житті стрічав я критиків не раз,
що кидали людей напризволяще.
Вони загальних не жаліли фраз…
Якщо не так – то сам зроби вже краще.
А ще згадався принциповий спір –
чи слід вважати за гриби опеньки…
Я віршем визнаю життєвий твір,
все решта – поетичні витребеньки.
29.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789596
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.04.2018
Переді мною кам’яне Побужжя –
краса земна, емоцій феєрверк!
Вода і камінь, мов якесь подружжя –
прадавній лик і досі не померк.
Звисають над водою грізно брили,
тече дзвінка вода на перекат.
Уява стрімко розправляє крила –
тут скіф стояв на скелі чи сармат…
Історія в граніті, як в доспіхах,
живе вздовж Бугу, славної ріки.
Вона залишила повсюди свої віхи,
як пам’ять про минуле, на віки.
З тих пір спливло води уже немало,
в ній зір скупалось не один мільйон,
Історія безслідно не пропала –
все пам’ятає Актовський каньйон.
Над ним лунала запорозька слава,
де пращури заклали древній Гард.
Тут починалась воля і держава,
цивілізація колись тут брала старт.
Одне з семи чудес у Україні,
парк каменю, реліктів і води.
Чому ж втопити все те хочуть нині
й паланки Буго-Гардської сліди?
Пощо ж лютують ненажери ситі,
того, що вкрали, їм сьогодні не стає?
Бо історична правда й у граніті
перевертням спокою не дає!
29.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789507
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.04.2018
[i]До роковин Чорнобильської трагедії
[/i]
Біду нам поселили в ріднім домі,
тоді вже долинав невинних плач,
як атомний реактор на розломі
партійний будувать рішив діяч.
Під самим серцем Неньки-України,
серед лісів одвічних і озер
керманичі чужої батьківщини
ліпили міць гнилого СРСР.
І лихо не заставило чекати –
аварія, якийсь хлопок, пожар…
Чому ж у таємниці все тримати
партійні бонзи стали той кошмар?!
У бій послали юних в гімнастерках,
із захисту – один лиш протигаз.
Вони здолали той вогонь нестерпний,
але ж життя дається тільки раз…
Своїх дітей вивозили подалі,
а люд простий погнали на парад.
Загиблим потім тицьнули медалі
криваві ватажки країни Рад.
Чорнобиль – то трагедія народу,
завжди це пам’ятати треба всім!
Загроза Україні, її роду,
розрив ядра у триста Хіросім.
Ті хмари пилу піднялись до сонця
і впали потом хижої роси.
Смертельну небезпеку сіяв стронцій,
як відголос вселенської коси.
Тепер у зоні бродять звірі дикі,
донині Прип’ять пусткою стоїть,
а тиха смерть свої міняє лики,
збирає дань… Ні дня вона не спить!
Їх стільки полягло на тім покосі,
пролито ріки неутішних сліз!
Оговтатись не можемо і досі,
донині Україна – рижий ліс…
Хвала і честь всім, хто здолав цей жах,
їх імена нехай не будуть стерті.
Героїв подвиг хай живе в віках,
як оберіг від косовиці смерті.
28.04.2018
https://www.radiosvoboda.org/a/29280147.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789383
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.04.2018
[i]Ах, скажите, скажите скорее,
Где, поляки, ваши евреи?
Где торгуют они, где бреют,
Лечат, учат, флиртуют, стареют,
Проезжают в автомобиле?
Почему вы их всех убили?
Т. Вольтская
[/i]
Як звізду на етнічну ліврею –
відповім вам, де наші євреї:
Там вони, де запахне грошима,
у кафе й ательє індпошиву.
Лікарі, адвокати, чинуші,
прокурорські й директорські душі.
Той діяч світового масштабу,
офіцер генерального штабу.
Магазин цей тримає чи лавку,
в міністерстві засів або главку.
Президенту готує поради,
управляє чи банком, чи складом.
В ювелірних майстернях, аптеках,
із варягів давно уже в греках.
Розповзлися по білому світу,
сіють людству юдейську освіту.
Йдуть до кожного вперто порога
і несуть нам Христа, свого бога.
Насаджають усім свою віру,
що над грішним панує вже миром.
Спекулянти, міняйли, бариги –
ось штрихи з наймудрішої книги
і од жовтих зірок, чорних пейсів
нудить вже не лише європейців.
Вся торгівля у них, медицина,
в їх руках продовольча корзина,
шоубізнес і медіасфера…
Де юдит – зазвичай там афера.
Часто ходять в короні чи з німбом,
політичним керують олімпом.
Президенти, міністри, прем’єри
еру близять усім Агасфера…
лютий 2018
http://club.berkovich-zametki.com/?p=27451
http://www.rusnation.org/stat/pub010.shtml
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2018
Розчарувань тоді в вас менше буде,
ілюзії як вдасться подолать.
Мов меседжі підступного Іуди
вони давно бентежать кожну стать.
Без мрій і зараз жити неможливо,
вони завжди тримали на плаву.
Тож попри свій характер норовливий –
надіюсь, мрію, вірю й тим живу.
22.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788683
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.04.2018
[i]Життя стече, немов вода,
відквітне як вишнева гілка.
Одна помилка – не біда,
біда, як все життя помилка…
[/i]
Як загубився в нетрях непролазних
й хитросплетіннях власної душі,
в вервечці днів пустих і невиразних –
для нових вражень віднайди рушій.
Зміни умови власного дозвілля,
до зорь далеких думами полинь,
гони нудьги гнітючої засилля,
перебори безсилля й власну лінь.
Поринь у щось нове чи закохайся,
втони у водоспаді почуттів,
не хнич, а більше щиро посміхайся
і не шкодуй нікому теплих слів.
Змирися з тим, що нині уже сталось,
минувшині немає вороття
хай що б тобі там знову не здавалось,
бо рух постійний – то і є життя.
22.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788519
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.04.2018
Тече ріка життя у синє море
десятки, а то й сотні, тисяч літ.
Аж раптом світ спіткало люте горе –
він якось різко помарнів і зблід.
Всі звичні кольори перемішались
у гей-палітру із істот-рабів.
Лиш одному мені хіба здавалось,
що мир останнім часом зголубів?..
Традиції, відносини, стосунки
покрив зело наліт голубизни.
Іржею та проникла за лаштунки
під видом різних змін і новизни.
Воно тепер прогресом все назвалось,
ми брешем, лицеміримо, грубим…
Рожевим що раніше видавалось,
змішалось щедро також з голубим…
Вже зовсім знахабніли сині звірі,
розтали сподівання ніби дим
і небо увібралось в барви сірі.
Весь світ стає все більше голубим…
21.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788411
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2018
Від хиб в житті нас вберігає досвід,
як рукавиці в тернах від голок.
Та небезгрішним видається довід,
бо досвід – то ланцюг із помилок…
20.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788305
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2018
В собі я розіпнув Хреста,
скінчивши Біблію читати.
Цей крок зробив я неспроста.
В душі потрібно Бога мати!
Свого я розіп’яв Хреста.
Чому боятись Батька треба,
а не любити беззавітно?
Не має злитися потреби
людина щира і привітна.
Чому боятись Бога треба?!
Як мудрість, це Господній страх,
боязнь та вічна і тривога –
не хочу той носити прах
в душі питливій. Та й на Бога?!.
Ненавиджу я всякий страх.
Із себе вичавив раба,
бо не сприймаю рабську сутність.
Хоч все життя і гнув горба,
та вірив потай в самобутність…
Нарешті вбив в собі раба!
Хоч мудрість, що живе з умом,
знання розсудливого прагне,
релігія святим письмом
нас в нетрі віри вперто тягне.
Чи ж тільки віра за кермом?!
Щоб не накликати біду,
не варто викривать блюзніра,
а мудрий прямо на ходу
дарує вам любов і віру?!
Як тут не стати лицеміром?!.
Наказує Христос того
у першу чергу, кого любить?!
Дарма не скажуть – бий свого,
чужі ж боятись тебе будуть…
Жаліє сина Бог свого!
Великий Соломон пророк,
його цікаві настанови.
Якщо ті притчі все ж вінок –
він може бути лиш терновим…
Насправді мудрість в них – порок.
Кому прикрасою петля
слугує для худої шиї,
той навіть рабство вихваля,
сприймає за вино помиї.
Ця мудрість – та ж сама петля.
Чекає в чому мудрих слава,
якщо вона вся тільки Богу?
Як заповідь ця не лукава,
до слави не знайти дорогу…
Христу хай буде вічна слава.
Я розіп’яв свого Христа,
пройшовши через зими й весни.
Життя – це нива непроста!
В мені він вряд чи вже воскресне…
Я розіпнув в собі Христа.
12,13.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787260
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2018
Душа в людини кожної своя,
з народження її не покидає.
Вона – тала́н, плани́да, друге „Я“…
Усе про те лиш Бог єдиний знає.
Але для роздумів не бачу перепон.
Хто ж заборонить нам про це гадати?
Душа людська – всього життя закон,
що до снаги́ лиш Господу прийняти.
Яка ціна невинної душі
і скільки вона варта уже грішна?
Відповісти на це я б не спішив,
напевне знать те може лиш Всевишній.
Вже сказано про Юду безліч слів
та все ж згадати тут відверто мушу –
у тридцять срібняків він оцінив
усе – життя Христа і його душу…
Козак Вакула свою душу бісу
хотів продати за любов Оксани.
Із ворогами душу в темнім лісі
в болоті утопив Іван Сусанін…
Що варті душі тих, хто свій народ
постійно підло ду́рить і грабує?
Що стане потім з душами заброд,
як вічність плоть слабку їх потурбує?
Якому бісу продались вони,
кому заклали нас і Батьківщину?
Достойні діти батька-сатани,
тікайте геть – на Захід, в Московщи́ну…
Як те́рпим упирів дони́ні ми,
як тільки цих іуд земля ще но́сить?!
Вони хотять вже торгувать людьми?..
Їм тридцяти срібля́ників не досить?
Оскаженілий і шалений світ,
ти стрімголов летиш в бездонну прірву.
Щоб перервати затяжний політ –
я б своє серце, навіть душу, вирвав!
11.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787004
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2018
Коли земний скінчається політ
і покидає плоть душа людини,
то по дорозі у безсмертя світ
в чистилище вона спочатку лине.
Вготованих митарств вкусивши смак,
залежно від земних особи вчинків,
душа, пройшовши фейсконтроль, відтак
у рай чи пекло втрапить для спочинку.
Коли земний я свій закінчу шлях
і в інший світ душа моя полине,
до пекла спершу полечу, на жах
мельком погляну, лише на хвилину.
Затим до раю також, зазирну
в відкриту праведним Небесну браму.
З’ясую віри вічну таїну –
як світлі душі там живуть погляну.
Непослухом я був усе життя
і після смерті б не лишивсь собою,
якби душі своїй нікчемне майбуття
обрав в раю чи пеклі між юрбою.
Я варту ангельську чемненько попрошу –
хвилинку-дві на мене зачекати,
й босоніж тихо, мов по споришу,
покину ті засиджені пенати.
Моя душа шугне крізь жар і лід,
розірве цей старий уклад обтяжень
і полетить в безмежний дивосвіт
шукать собі нових пригод і вражень!
10.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786826
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2018
Погане забувати – це наука,
я зараз говорю не про склероз.
Забути вчасно стрес – це гарна штука,
то краще, ніж лягти в анабіоз.
Забути горе, сумніви, печалі,
війну, утрати, ревнощі чи біль –
все ж краще, ніж безсонними ночами
кімнату мірять й поправлять постіль.
Із пам’яті стирати весь непотріб –
майстерності ознака, вищий клас!
Зробити краще скопом це ніж в роздріб,
але то все залежить вже від вас.
Учіться все недобре забувати,
незгоди всякі і подібний „хлам“.
Бо, як не зможете собі в цім ради дати,
альцгеймер швидко допоможе вам.
09.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786747
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2018
З подружніми не грайтеся в любов,
послухайте життєвої поради:
хто зрадив раз – напевно зрадить знов,
на картах навіть нічого гадати!
Недовго той триватиме екстаз,
фіаско закінчиться вся бравада:
особа, схитрувала що хоч раз –
вже заразилась схильністю до зради…
Сімейним також маю що сказать:
новенького як вам би не кортіло,
та спробуйте перш ребус розгадать –
чи варто все ж мінять на шило мило?!.
На жаль життя дорога непряма.
Хто знає, що начертано судьбою…
В сім'ї стосунки – то суцільна тьма,
в них розібратись можуть тільки двоє.
09.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786731
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.04.2018
Йду Гетсиманським садом в Великодень,
в нім каменів вже більше ніж дерев.
Вони ще пам’ятають лик Господень
й народу невимовно-дикий рев.
Він лине із забутої Голгофи,
куди Ісус поніс тяжкий свій хрест:
„Варавві волю!“ – відгук катастрофи,
і „Розіпни Його!“ – як помсти перст.
Відтак пішов Син на нестерпні муки,
щоб відкупити первородний гріх,
із криком: „Батьку мій!“ у мить розпуки,
під вигуки юрби й єхидний сміх…
Христа як відрізнити від Варавви,
хто жертва з них обох, а хто все ж кат?
Іуда в кожнім з нас живе лукавий
і кожен з нас хоч трішечки Пілат…
Так, Юди слід у кожнім з нас лукавий
і кожний з нас по-своєму Пілат!
08.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786608
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2018
Великдень. Сонечко сіяє,
мов посміхається з небес,
всім добрим людям промовляє –
Ісус воскрес, Христос воскрес!
Таки проснулася природа,
розквітнув сад і луг увесь,
весна явила миру вроду –
воістину Христос воскрес!!!
Вітаю всіх з цим древнім святом
і зичу радості й добра!
Хай стане раєм ваша хата
й не підведе життєва гра!
08.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786538
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.04.2018
Любов не можна знищити в собі!
Які б трактати мудрі не писали…
Те почуття не здасться в боротьбі,
воно не стане підлості васалом.
Любов – завжди вели́чне почуття,
його не варто плутать з перелюбом.
Останній має нетривке́ життя,
хоч скінчитись він може навіть шлюбом.
Про по́стіль я уже й не говорю,
то взагалі не перша суть любові.
Коли душа не зрить свою зорю,
не буде правди в жоднім вашім слові.
Любов – це поєднання ваших душ
у неземнім, казковому польоті,
екстазу мить чи оркестровий туш!
Та я не маю на увазі плоті…
Любов вмирає, як згаса вогонь,
що ду́ші вам теплом уже не гріє,
як віра з ваших ви́слизне долонь
й у темряві сховається надія.
07.04.2018
Рушійна сила написання твору:
ANGEL`S STORIES. СПРОБА ЗНИЩИТИ ЛЮБОВ
– Ти сьогодні перегнув палицю, – промовив до нього Ангел, традиційно маскуючись під внутрішній голос. Це був найзручніший спосіб спілкування із Письменником – він звик до подібних внутрішніх діалогів, адже завдяки ним з’являлися його твори.
Письменник не сперечався – він і сам був вражений безсердечністю власного вчинку. На душі його було незвично тяжко.
– Коли пробуєш знищити любов у собі чи у комусь, ти уподібнюєшся до тієї юрби людців, що розіп’яли Христа.
До такого повороту сюжету Письменник був неготовий, тому знову не знайшов, що відповісти.
– У спробах знищити любов ви здатні виявляти справжнє нелюдство. Б’єте під дих, вигадуєте чергові тортури, аби побачити, що ще здатна витерпіти людина, яка ризикнула виявити до вас свою небайдужість.
Письменник приголомшено мовчав, перед його очима проносилися сцени із стрічки “Страсті Христові”. Дійсно було щось схоже.
– Ви люди – дивні істоти. Намагаєтеся знищити любов, хоча саме вона робить вас живими. Без неї ви перетворюєтеся на ходячих мерців, на механічних роботів.
Плечі Письменника пригнічено опустилися – саме таким він і почувався протягом тривалого часу. Та спробував виправдатися:
– Я не зможу крутити з нею роман. Цього не станеться з багатьох причин, тому і намагаюся викинути її з свого життя за будь-яку ціну.
– Відколи уявлення про стосунки для тебе звузилося до ліжка та штампу в паспорті? Як так сталося, що ти забув про існування душевної близькості, дружби та радості від спілкування? Секс може бути без любові, шлюб буває без любові. Душевна близькість, дружба і радість спілкування – ніколи. Любов є їхньою сутністю.
Письменник мовчав, обмірковуючи почуте. Після паузи Ангел продовжив:
– Проте спроба жорстокої юрби знищити любов зазнала поразки. Любов воскресла. Та воскресає кожного разу, коли людина відкриває своє серце. Бо любов є причиною всього, вона – сповнення Закону. І любов ніколи не перестає…
Ангел замовк, а письменник ще тривалий час замислено дивився як розмальовує небо сонце з лінії горизонту. Слова Ангела бриніли в повітрі. Любов ніколи не перестає…
© Катерина Когут, 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2018
Я сяду за кермо свого авто
й порину у романтику дороги.
Ніщо вже не бентежить і ніхто,
усе я залишаю за порогом.
Асфальтова ріка біжить удаль,
мелькають за вікном дорожні знаки.
Упевнено я тисну на педаль,
бо рух в наш вік – то добра все ж ознака.
Дружище вірний, мій автомобіль,
удвох доріг здолали ми немало.
Ділили навпіл радощі і біль,
долали неприступні перевали.
Весна прийшла, звучить пташиний хор,
та й зі здоров’ям – дякувати Богу!
Тож запускаю вправно я мотор
і знову вирушаю у дорогу.
Життя коротке, ніби щастя мить,
і марнувати нам його не варто.
Вперед, вперед, поки воно горить,
поки не згасла ця яскрава ватра!
06.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786291
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2018
В житті буває все до навпаки –
переконався в цьому і не раз.
Чекаєш сонця, а вгорі – зірки,
пече нещадно, та дощу вже час.
Очікуване не приходить в строк,
невчасно милість заміняє зло.
Я не чекав на тебе і твій крок,
а потім навіть думав, – Повезло!
Усе другими мірками вже міряв,
та в щастя кілька років ще не вірив.
Однак талан жартує з нами зле!
Сховались сонця промені за хмару,
не пломеніють більше вже Стожари.
Буває, що в житті везе, але…
05.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786244
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2018
Ти на вівтар поклав усе життя,
схилив ще юну голову на плаху.
Назад уже немає вороття! –
прорік і в яву врізався із маху.
Палку, бурливу і шляхетну кров
уперто приправляв червоним перцем.
Ти кинув на олтар свою любов,
безжально вирвав ще гаряче серце!
Але не безкінечний той політ,
за все в житті доводиться платити,
і ти прийшов у цей шалений світ,
аби зорю у небі запалити!.
04.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018
Шукали власні форми цілу вічність,
речей первинну позабувши суть,
фарбуємо тепер іржаву дійсність
й силкуємося істини збагнуть…
04.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786114
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2018
Машина часу форми квітки
під стрілок лагідний танок
пливе в нікуди із нізвідки
у вічнім мерхоті зірок…
Чарівний вечір, тихо, тепло,
а так буває уві сні,
й годинник тікає нестерпно,
і тануть мрії вдалині…
03.04.2018
[i]* За мотивами твору автора сайту „Клуб поезії“ БЕЗ „Навесні“.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2018
Стою над прірвою, дивлюсь, як гине час…
Крижиною той на осонні тане,
а з високосся тихо лине вальс –
то вічність грає на фортепіано.
Секунди падають, хвилини та роки,
летять в безодню як осіннє листя,
і зазирають в урвище зірки –
не спиться їм у космосі імлистім…
Триклятий час, його не зупини́ть,
між пальцями водою утікає.
Тече й тече, не стане ні на мить,
лише мигнув – пів віку вже немає!.
Життя – немов стрімкий метеорит,
що небо навпіл вдруге не розітне,
але без ми́тей тих яскравих світ –
побляк би, став одноманітним!
03.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2018
Зміню життя, як рукавичку,
пірну у паралельний світ
і запалю погаслу свічку
чи кину непотрібно звичку,
полину думкою в політ.
Здолаю космосу висоти,
наперекір всього буття,
розвію гіркоту скорботи,
і упиватимусь польотом.
У тім польоті все життя!..
02.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785834
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2018
У нас обов’язків, як гною,
повинні ми і тут і там…
Частіш все котиться луною –
сидіти годі по хатах!
Давайте візьмемось за руки
і станемо усі у круг,
щоб в ці сумні часи розпуки
дізнатись, хто нам кат, хто друг.
Поглянем кожному у вічі,
так легше істину пізнать,
щоб не палити потім свічі
і рідних нам не поминать!..
02.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785833
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.04.2018
Розвелося в Україні
власіїв – несила!..
Обліпили бідну Неньку,
тягнуть до могили.
Ключових постів дістались,
об’єднались в братства,
тягнуть із народу жили,
множачи багатства.
Той закони просуває,
корпусом керує,
цей з трудом їх текст читає,
та народ мордує.
Інший вже на їх основі
обдира мов липку,
бо в народному хуралі
грає першу скрипку.
Головний над ними Власій
вміє говорити –
тож не перший рік вдається
люд простий дурити.
Треба, браття, полишати
нам своє безсилля,
щоби власіїв здолати
це страшне засилля!
02.04.2018
http://www.uaua.world/6060/?utm_source=facebook&utm_medium=urkfb&utm_campaign=imena
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785676
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.04.2018
Лунає голос Неба все гучніше,
старається невидимий дзвонар.
У тріщини майбутнього, у ніші,
заглянути силкується кобзар.
Та марно все, нічого не виходить,
все накриває сірості туман.
Десятки літ імлою люди бродять…
Чи ж очі застилає всім обман?
Повисли безпорадно в старця руки,
свята бандура стільки літ мовчить.
З останніх сил долає лірник муки,
лише душа безмовно ще кричить.
Всі крики тонуть в непорозумінні,
у хаосі спокус, дрібних бажань…
Невже не вирвем зла того коріння,
в життя не втілим світлих сподівань?!.
02.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785631
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2018
Скрутні часи для Матінки настали,
Вкраїна бідна стогне у ярмі.
Допродують ліси і навіть сало,
а там уже й землиця на умі…
Чорнозем скуплять ситі, ясне діло,
уже дістались до садів, дібров.
Продавши землю – України тіло,
вони візьмуться й за народну кров.
Скажу відверто, може цим зворушу, –
уперто нас ведуть до кабали.
Залишиться продати наші душі,
свої вони давно вже продали!..
01.04.2018
https://medprosvita.com.ua/kabmin-prodazh-donorskoyi-krovi-spriyatime-rozshirennyu/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785514
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.04.2018
[i]Світлій пам’яті земляка-миколаївця,
українського льотчика, народного
героя Владислава Волошина присвячую[/i]
Безмір любив лазурну височінь,
з дитинства був закоханим у небо,
в дітей, дружину і безмежну синь.
Тепер вони залишились без тебе…
Змінився світ, жорстоким зовсім став
і нині лицемірство править балом.
Вже знецінився волі й честі сплав,
олжа панує часто над загалом.
Теля покірне дві корівки ссе,
та Влад не поділяв оту науку –
герой не „влився“ у реформ процес,
де з посмішкою ворог тисне руку…
31.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785386
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2018
Душа ти моя всім відкритая,
невже не втомилась від ран,
підступною лжею сповитая,
що плодить черговий обман.
Душа ти моя неприкаяна,
невже не набридло тобі
бентежитись смутком розкаяння,
брести в непроглядній журбі.
Душа ти моя непокірная,
чом сумно повісила ніс?
Ортуна, подруга невірная,
життя понесла під укіс…
Душа ти моя норовливая,
на спокій надію облиш –
мов кінь з золотистою гривою
в безкрає майбутнє летиш.
Душа ти моя невмирущая,
коли в небуття відлетиш,
на мить осягнув усе сущеє,
простиш всіх і благословиш.
30.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785167
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2018
Я не мольфар і не вістун,
та семи п’ядей не потрібно,
щоб напророчити нехибно –
ніяке золото чи срібло
не сколихне душевних струн.
Осіннім золотом дібров,
гаїв і долів неозорих
в повітрі мов кришталь прозорім
переливається й дозором
іде удалечінь любов.
Лиш срібло чарівних снігів,
що в сонця променях іскриться
і в зимній казці буде сниться
немов холодна чарівниця,
сягне далеких берегів.
Я не мольфар і не вістун,
але звучать душевні струни
і вітерець колише вруни,
і пестить посмішка фортуни,
як словом бавлюсь мов пустун…
березень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018
Благими намірами в ад дорога вкрита,
брехня на благо! Тільки то добро чи зло?
Дзвінкі пісні співають нам біля корита
про рай усі, кому в житті вже повезло.
Усі, зелену хто свою все ж виграв карту,
портфель хто свій завітний відхопив,
шкільних відмінників саджають знов за парту!
Ті, хто в дитинстві уже списувати вмів…
Невтішні знову чи й сумні часи настали,
прийшла біда для тих, хто не „навчився жить“.
Тепер уже одним мільйонів навіть мало,
коли народу більшість куснем хліба снить.
За що більшовики боролись, комуністи,
перебудовники і просто шахраї?
Щоб розвалити все й на тепле місце сісти,
задовольнити щоб потреб всі… свої!
27.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784843
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2018
[i]Збудуй хату з лободи, а в чужую не веди!
(із української пісні „Рушник“)
[/i]
„Так ніхто не кохав!“ – говорив нам поет
ще в минулому тисячолітті.
До небес підіймать дум стрімких своїх лет
не спиняло його лихоліття.
Почуттям своїм оду натхненно співав,
увімкнувши шалену уяву –
тихий місяць і зорі він свідками брав,
в тумані́ розчинивши синя́ву…
„Так ніхто не кохав!“ – заявляв нам поет
і душею кривив безсумнівно…
Хоч любов – то емоцій невиданий злет,
все ж упевненість дещо наївна.
Бо духмянить кохання трояндами всяк
чи пливе чебрецем над водою,
в нім конвалій букет, полину навіть смак,
та не тхне юна кров лободою!
„Так ніхто не кохав!“ – віршував же колись
той співець робітничої рані…
„Як напився, мужик, так піди похмелись“
й повертай до навушниці Мані!
27.03.2018
https://www.currenttime.tv/a/29513148.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784668
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2018
(Слово про слово)
Все, що існувало мить бодай,
снить думками, мов стежина в полі,
що біжить удаль, за неба край,
на узбіччя нетривкої долі.
А буття, пронизливий, як дзвін,
розтина життя чийогось промінь,
бо стрімкий і незупинний він,
мов весни порив, нестримна повінь.
Згодом стане каменем і дуб,
та й його в пісок вода розточить.
Як не в’ється молодецький чуб,
як не манять звабності дівочі…
Все живе в майбутнім відімре,
але мертве оживе із часом,
та й через віки дзвінкий катрен
стріне хтось на камені Парнасу.
24.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784093
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2018
Вітаю всіх, хто пише і читає,
хто думає, не просто сокорить.
Усім, хто словом тішиться, бажаю –
в житті свою вершину підкорить!
Проникливе й просте най ваше слово
сягне людських голів, усіх сердець
і музика лунає веселково,
сплітаючи катрени у вінець!
Мелодії хай линуть водоспадом
з буремної, та чистої, душі,
улітку з неба барабанять градом.
Хай будять і зворушують вірші!
21.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018
Від чого пишуться вірші?
Від радості і горя.
Коли спекотно на душі
чи вражень ціле море.
Коли горить вона вогнем
від болю чи кохання.
Якщо приходить в серце щем
чи йде любов остання.
В літах уже ви, молоді,
в житті буває трудно.
В минуле тягне лиш тоді,
якщо тепер марудно.
Коли ж ти ситий, як хом’як,
і рівномірно дишиш –
нічого путнього ніяк,
нізащо не напишеш.
19.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783192
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.03.2018
Ми йшли вперед, хоча й не знали,
що віддалялись від мети,
а за спиною в нас палали
уже наведені мости…
17.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782725
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2018
Сльоза – то тихий зойк душі,
який словами важко передати,
то відчаю гірко-солоні шати
і розпачу шляхетні кунтуші.
Сльоза – уранішня роса,
що щедро омиває спрагле серце
і у потоці невимовних герців,
підносить душу прямо в небеса.
Сльоза – немов рідкий кришталь,
змиває смуток і гіркі образи,
у мрії застигає, як алмази,
що ніби масло розрізають сталь!
березень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018
Блаженний, хто нічого не чекає,
його розчарування не спіткає.
Таких насправді у житті немає,
бо свою долю кожний виглядає…
14.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782115
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 14.03.2018
Дивлячись телевізор, а також переглядаючи сторінки численних соціальних мереж, мимоволі приходиться констатувати, що передвиборна президентська кампанія 2019 розпочалася задовго до оголошення про її офіційний старт. Як би там не було, але від того, хто буде наступним Президентом України в значній (якщо не вирішальній) мірі залежить – буде наша країна й надалі сповзати у прірву чи з’явиться перспектива на подолання кризи.
Останнім часом слово „президент“ я свідомо пишу з малої літери, оскільки рука не повертається робити це відповідно до діючого законодавства і чим далі, тим більше (не повертається). В даній статті в цьому плані я роблю виключення, оскільки ще не утратив надію, що на цю високу посаду буде обрана людина, яка відновить довіру народу до інституту „Президента“ і бажання писати це слово з великої літери.
Взятися за перо мене підштовхнула чергова полеміка із одним зі своїх товаришів в мережі „Фейсбук“ відносно майбутнього, за його визначенням, кандидата в Президенти України. Прізвища кандидата не називаю, щоб не робити йому зайвої реклами, але скажу лише, що не поділяю позицію Миколи, незважаючи на його особисте знайомство з потенційним кандидатом та позитивні характеристики.
Який Президент потрібен Україні, країні, що вийшла на перше місце в Європі за ступенем корупції і опустилась на самий низ за розмірами заробітної плати і пенсії?
Для мене очевидно, що в першу чергу це повинен бути патріот. Але не просто патріот, а патріот своєї батьківщини. І не просто патріот своєї батьківщини, а щоб тією Батьківщиною була саме Україна! Хто може відповідати цим критеріям? Подумайте самі, але тут має значення все: і де народилася ця людина, виросла, хто її батьки, чим вона займалася до цього, як вона себе вела, в чому полягає її патріотизм і любов до своєї землі, до свого народу.
Ще для мене є очевидним, що після п’яти невдалих спроб шостим Президентом України повинен бути саме українець. І не формально, а по суті, по своєму духу, по своєму баченню шляхів розвитку нашої держави і ступеню його відданості інтересам українського народу.
Також не викликає сумніву, що у майбутнього Президента України не повинно бути конфлікту власних інтересів із державними, які можуть виникнути в зв’язку з обранням його на цю високу посаду, що дає майже необмежені потенційні можливості для зловживання владою. Іншими словами статки кандидата не повинні перевищувати певну розумну межу. Пам’ятаючи, що великі гроші отримати чесним шляхом вельми нелегко, а дуже великі – неможливо, і маючі сумний досвід п’яти попередників, гадаю, що ця межа може складати на загал не більше суми добутку між офіційною заробітною платою кандидата і фактично відпрацьованим ним часом (за мінусом накладних витрат – вартість їжі, одягу, комунальних послуг і т.п.).
Іншими словами на посаду Президента повинен прийти не бізнесмен (чи тим більше наступний барига), а державний менеджер, який має певний досвід такої роботи і до цього відверто не крав. Менеджер, ціллю якого буде не примножити свої статки за рахунок народу, купити іноземне громадянство собі і своїм нащадкам та в подальшому відлетіти в теплі краї, а організувати і наполегливо очолювати будівництво гідних умов проживання на рідній землі для всього українського народу, в т.ч. для своїх дітей, внуків і правнуків.
Безумовно, що з часом кожна людина в тій чи іншій мірі змінюється і далеко не завжди в кращу сторону. Ніхто не може бути від цього застрахованим. Президент – теж людина. Ступінь корупції в нашій державі найвищій у світі. А тому вже зараз потрібно думати про систему утримань і противаг, яка б ефективно перешкоджала Президенту у відповідних випадках відійти від такого покликання, а тим більше піддатися спокусі використання державної влади у власних інтересах чи інтересах родичів або якихось наближених до нього осіб (любих друзів).
Так, над цим потрібно працювати уже зараз, оскільки потім, як свідчить історія, буде пізно. Кожного разу перед президентськими і парламентськими виборами популісти від політики постійно б’ють себе в груди і кричать, наприклад, про відміну депутатської недоторканості. Однак, досягнувши мети, вони забувають майже про всі свої обіцянки і так триває уже четверть століття… Тому, на мій погляд, при визначенні зі своїми симпатіями щодо кандидата на посаду Президента України небайдужому до своєї долі і долі своїх нащадків виборцеві потрібно уважно дивитись як на особу самого кандидата (наскільки він є патріотом і скільки він уже вкрав), так і на його програму конкретних дій по виводу країни з економічної і політичної кризи.
Як колись говорили класики, критерієм істини є практика!
Тож дивіться, шановні мої співвітчизники, потенційні власники виборчих голосів, в першу чергу на те, що конкретно зробив кожен кандидат за своє життя. Чим він весь цей час займався, які у нього статки (при переході певної межі – скільки він вкрав). Не довіряйте популістам і їх щедрим гаслам. Уважно вдивляйтесь у обґрунтованість механізмів втілення таких гасел чи планів у життя і предметність аргументів (якщо вони взагалі там трапляються).
Особисто я віддав би свій голос, якщо це станеться, кандидату, який зробить все можливе і навіть більше, щоб законодавчо і організаційно подолати (а не очолити) корупцію в державі, припинити пограбування українського народу взагалі і в першу чергу олігархами, а також виключити подібне в майбутньому. Але при умові, що ця особа буде відповідати переліченим вище критеріям.
12.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781760
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 12.03.2018
Учора з жінкою своєю
орали поле, ставши цу́гом.
Впряглася люба прямо в шле́ю,
а я – з чепігами за плугом.
Затим натхненно скороди́ли,
вже я упрігся в борону́,
бо ні вола, ані кобили,
дружину маю лиш одну…
У землю бульбу ми потому
садили прямо під леміш,
а на останні сили вдома
зварили ще удвох куліш.
Кохатися як миші сірі
утратили ми інтерес –
любовні втіхи в повній мірі
нам замінив оральний секс.
07.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2018
Восьме березня – свято чи горе?
Хто придумав його і коли?
Тонни квітів і радощів море
чи лише океан кабали?
Що задумали Роза і Клара
для наступниць своїх чарівних?
Залишилося мало коралів,
а натомість проблем – цілий міх…
Неузгідну систему зламати
заманулося їм будь там що.
Що їм жінка, сестра, навіть мати?
Окрім власних амбіцій – ніщо!
Вирок винесли світу старому
і пустили святе під укіс.
На тріски шматували свідомо
і рубали реліктовий ліс.
Не зважали на матір-природу,
ґвалтували жінок і сестер –
будували темницю народів
під іменням гучним СРСР…
Ось таке оте свято жіноче,
одспівати його вже пора.
А жінок привітати я хочу –
в свято матері, миру й добра!
09.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2018
Сивина на скронях, ордена в петлицях,
журавель у небі, та в руках синиця.
Вісімдесят років… Прожито немало!
Що ж Вам побажати, пане генерале?
Син уже дорослий, міцно став на ноги,
топче самостійно він шляхи-дороги.
Та гаряче серце, щоб там не казали,
про дитя печеться в батька-генерала.
Підростає внучка, дівчинка-синичка,
пташка-щебетушка, радості криничка.
Линуть звідусюди оди і хорали,
та з колін не злазить в діда-генерала.
Від душі бажаю радості в родині
й далі буть оплотом рідним і дружині,
йти таким же кроком, не куди попало,
жити доста років, друже-генерале!
Все Дніпро святкує і село Башмачка,
голос вже зірвала не одна співачка,
шлють вітання щедро радіоканали,
справжньому полковнику, ні – все ж генералу!
06.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780793
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.03.2018
Юдити кашу заварили круто –
в боги своїх пророків возвели,
розкинули по світу віри пута,
розвісили тенета кабали.
Стоїть перед дилемою суспільство –
куди, гадає, виведе крива.
Всесвітнє закипає нині дійство –
проект віків під назвою „Жи-2“…
Пройшли часи вже лицарства і честі,
з відкритим як забралом йшли у бій.
Весь світ тепер стоїть на перехресті,
на самім попелищі власних мрій.
На жаль ковтають люди ту наживку,
дідів традицій забувають суть.
Тисячоліття йде перепрошивка
і все густіше релігійна муть.
Так, маніяк непевної породи
нове суспільство вирішив створить –
у м’ясорубку кинув він народи
і ну в безлику масу їх місить.
М’яку, слизьку, бридку, вонючу, сіру,
геть натяку у ній щоб на людей.
Народи різні в якості офіри
жбурнув на плаху ради тих ідей.
Старались хором: Троцький, Каганович,
Єжов, Ягода, Коба, Косіор…
Велика шайка з прізвищем на -ович
пекла мацу з ім’ям „голодомор“.
Байдуже, на якій говорить мові
істота, що грабує твій народ!
Прийти у владу на невинних крові
й водити з лицемірства хоровод…
Яка різниця в тому, скільки вишів
закінчила вона? – скажи мені,
якщо під себе лиш закони пише
й свої багатства множить на війні!
Та не все рівно, бо воно вже вкрало
собі, дітям і внукам в сім колін.
Чи не воно в майданівців стріляло,
усім покаже згодом часу плин.
Невже не в силі спільно дати раду
„вершині світу“ з зайдів і заброд?
Якщо й ім’я йому синонім зради,
чи ж може бути чесним той народ?!
Розкрити тему віршем неможливо,
та для дослідження підмога і канва.
Він допоможе роздумам кмітливих,
проект віків під назвою – „Жи-2“.
лютий, березень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780791
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2018
В житті я невиправний реаліст
і не змінюсь уже напевне з часом,
бо головне для мене – суть і зміст,
кого б ви назвали… Гондурасом.
06.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780628
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 06.03.2018
Скільки для щастя потрібно –
сотня, мільйон чи мільярд?
В доларах, платині, сріблі,
замках з сотнями мансард…
Скільки потрібно алмазів,
яхт, літаків і авто,
вілл, золотих унітазів,
у діамантах манто?..
Скільки потрібно украсти,
голодом інших морить,
бідних на плаху покласти,
щоб одному лише жить?..
Скільки намітив, небоже,
в світі собі цім життів?
Все те тобі не поможе,
вкрадене – і поготів!
06.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780557
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.03.2018
Гадав, що знаю все чи майже все,
та як же я відверто здивувався,
коли почув есе. Твоє есе,
яке збагнути довго ще старався.
З поетів ти зробила брехунів
і „піднесла“ впритул до депутатів
всіх скопом, як малечу без штанів.
Зробила з них корупції солдатів!
"Їх твори лицемірні, просто блеф,
в житті вони паяци і сатири…"
Твої "питання" – лише гра у "преф"
чи намагання скрити чорні діри?
Попалась в сіті неповторних слів,
художниці не повезло з поетом?
На серці хтось лишив жахливий слід,
як епіграму сплутав із сонетом?
Хоч вік учись, та неуком помреш,
доволі й нині гаданих естетів…
Такі заяви – поза, кіч чи треш?
Ще не стрічала справжніх ти поетів!
04.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2018
Забинтований наспіх, у гіпсі увесь
на розтяжках вишу в лікарняному ліжку.
Не кохав я раніше в житті поетес,
доки в око не впала мені Ваша книжка.
Зупинився, напевно, навік часоплин –
ні руки, ні ноги підвести вже несила.
Ваша ніжність свята із любові цеглин,
ніби міх з-за вугла, блискавично скосила.
Тіло втикане густо голками зі слів,
але думка блукає собі манівцями
між ниток і химерних сплетінь із вузлів…
Може й серце тому все укрилось рубцями?
Зі смаком щось не так може, колір не той?
Щодо змісту – питання, пістрява обшивка…
Заблукав між емоцій непевний герой –
котрий рік все одне, знову „Перепрошивка“…
Ні, Олено, потрібно міняти пароль,
не спасе ситуацію перепрошивка!
04.03.2017
[i]* Цей твір написано мною по наслідкам відвідин творчого вечора молодої поетеси на ім’я Олена, що відбувся 03.03.2018, де вона уже вдруге емоційно читала твори зі своєї збірки поезій „Перепрошивка“. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780192
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.03.2018
А сніг іде, а сніг іде…
Сховалось сонечко руде
в зимовій сірій куряві.
Весна-панянка де?
А сніг іде, все сніг іде…
Він за собою знов веде
вітри, морози, заметіль
й докупи їх пряде.
Сплітає у холодні дні,
сухі, безрадісні, сумні.
Морозить душу й почуття,
на серце впав мені…
Де ж забарилася весна?
Мо заблукала десь вона…
Чи може закрива її
сніжинок пелена.
А сніг іде, все сніг іде…
Де ділось сонечко руде?
Чому на серці заметіль?
Весна-красуня де?..
02.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779834
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.03.2018
Прийшла весна, та снігу в пояс
лишила щедра нам зима.
І дівка ледве тягне голос,
наскрізь її мороз пройма.
Мете, хурделить, люто свище,
ростуть замети навкруги.
Гуляє, бавиться вітрище,
все перетрушує сніги.
Весняне забарилось сонце,
сховалось в сніжній куряві.
Лиш розмальовує віконця
мороз-художник… Селяві!
01.03.2018
http://www.stihi.ru/2018/03/01/3103
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779637
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2018
Людський характер визначають вчинки,
вони, як лакмусовий папірець.
Коли справляють після жнив обжинки –
поглянь уважно, як смакує жнець.
Бо, зазвичай, він так же і у полі
виконував роботу будь-яку.
З таким завзяттям буде й у стодолі
трудитись восени вже, на току.
Про що говорить непорожня миска
чи недопита склянка, хліба шмат?
З таких працівників немає зиску,
їх, зазвичай, не варто брати в штат.
У сиву давнину завжди до столу
саджався зразу незнайомий гість
й уважно придивлялись, чи не кволо
той кандидат у першу чергу їсть!
21.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778263
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2018
Ой ти, Петре Сагайдачний, як тобі там спиться?
Чи душа твоя бунтарська може з тим змириться,
що бідують добрі люди, рідні українці?
Бо роздав у час свій, батьку, ворогам гостинців.
Визволяв народ козацький з лютої неволі
й не шукав, гетьмане славний, іншої ти долі.
Брали Кафу і Очаків, Стамбул воювали,
захищали рідну землю і втоми не знали.
На Москву гуртом ходили, страху напустили,
об'єднав під булавою ти козацькі сили.
Били турків під Хотином з польськими братами,
та приходилось петляти і поміж катами…
Працював чола у поті ти для України,
захищав народ злиденний в лихую годину.
Православну віру нашу не давав в образу,
шабля гостра розтинала нечисті заразу.
Мріяв, гетьмане великий, ти про самостійність
і уже таки настала та щаслива дійсність.
Здобули свободу й волю для рідного краю,
справедливості ж, як завше, не було й немає…
Бо дніпровськії пороги вкрила смути крига
і на троні примостився черговий барига.
Нема сили вже дивитись на народні муки…
Повернися і клейноди візьми в свої руки!
20.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778056
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2018
Хто з віно́чка вигляда –
із зубами борода,
бо чуприною-листами
міцно сплівся із братами?
А плюса́м не має ліку,
заміняє навіть ліки,
проганяє геть простуду –
добрий лікар всьому люду!
З дру́гом цим не будуть діти
взимку й восени хворіти!
Хоч гіркий, та я вже звик
їсти із борщем часник.
17.02.2017
в редакції від 21.01.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2018
Він з віночка вигляда –
лише зуби й борода,
бо чуприною-листами
сплівся міцно із братами.
17.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777550
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 17.02.2018
Розквітла рясно вишня у дворі,
немов дівчина вкрилася фатою.
Приємно заблукати в тій порі,
де мама буде завжди молодою.
Вишня-черешня моя,
батьківська світла родина,
щебет дзвінкий солов’я,
серця мого половина!
Спадає долу ще духмяний цвіт,
і вітерець його кружля у танці.
Через десятки не забуду літ,
як до ріки купатись біг уранці.
Вишня-черешня моя,
довго і рясно родила.
Нині у мене своя
вже немаленька родина!
Улітку знову вишні забринять,
немов гірлянди у зеленім листі.
Як ті жарини, що усім горять,
хто на гостину завітає з міста.
В кожного доля своя,
пісня дзвінка, лебедина.
Завжди ж чекає моя,
вишня й батьківська родина!
17.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2018
За зимою настане весна.
За снігами – бурхливі потоки.
За дощами – небес глибина.
За плечами ж лиш досвіду роки…
Змінить зиму весняна краса,
все смарагдів укриє парчею –
у ранковім промінні роса
надихатиме знову Орфея.
За зимою приходить весна
і кінець прохолодній погоді.
Все навколо оновить вона,
але магія та лиш в природі…
15.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2018
За кілька кроків до зими
свою любов зустріли ми.
Шляхами різними ішли,
але її таки знайшли.
Хоча уже немало літ,
та не страшні мороз і лід.
І не лякають холоди,
бо це кохання назавжди.
Воно зігріє в заметіль,
загоїть невимовний біль,
теплом наповнює серця
і душі пестить без кінця.
Сердець гарячих лине стук
під задушевний потиск рук.
Печаль і туга відліта,
тепер у нас одна мета.
За кілька кроків до зими
любов останню стріли ми.
Я дякую тобі, мій Бог,
вона у нас одна на двох!
Розкрила нам любов свої обійми,
зненацька захопила у полон.
Така палка, що до небес підійме!
Ми дихаємо лише в унісон.
14.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2018
Пацюки
Колись у ліс забрів один медвідь.
Сподобалась йому зелена хаща
і залишився в тому лісі жить
топтун Мишко, з дитинства роботящий.
Його громада радо прийняла
в розкішні лісові свої пенати,
та заячу посаду лиш змогла
Михайлу косолапому надати.
Погодився й старанно працював,
виконував ведмедячу роботу –
дерева гнув і бджілок доглядав…
До сьомого Мишко трудився поту!
Та випадково, у один із днів,
коли жував свій трудовий окраєць,
зі звірів хтось йому переповів –
Мишка посаду обіймає заєць!..
Не витримав бурмило дивини,
до Головлісу написавши скаргу.
Приїхала комісія слонів –
на місці розібрати прикру сварку.
Направили за куцим ті гінця,
щоб заячі почути аргументи,
а він з кишені витяг гаманця –
надав слонам вагомі документи.
Тоді вони послали за Мишком.
Наказ той дав на працевлаштування,
та був зупинений єхидненьким смішком
і зрозумів – даремні сподівання.
А голова комісії казав
і щурив хитрі очі мов китаєць, –
Навіщо, Мишо, вам оцей скандал?
По документу ви, шановний, заєць!
Немало у житті таких комісій…
Скажу для тих, кому ще не втямки,
що на слонів посади в Головлісі –
оформлені звичайні пацюки!..
14.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2018
[i](або мистецтво високого хамства)
[/i]
Колись один художник-жартівник,
що потішатись над загалом звик,
відчувши в коштах немалу потребу,
рішив – черговий жарт створити треба.
Писав митець на грані аферизму
і все те називав супрематизмом.
Мистецтво він порівнював з верблюдом,
нав’юченим усім невмілим людом:
Із Персії царями і Єгипту,
одалісок вінком і манускриптів,
принцесами з собачками і без,
й венерами-блудницями з небес.
Він не вважав художників митцями,
звав філософії ганчірок їх знавцями.
І живопис не був йому секретом –
на череві товстухи лиш корсетом.
Блукаючи поміж воріт і тином,
таки створив «знавець» свою картину.
В ній велич хисту, думки глибина,
інтриги згусток, темна таїна,
повії карі та глибокі очі
і битва негрів прямо серед ночі.
Ну, геній просто, біс йому не брат!
За ніч родив у муках свій квадрат…
Для арту не написано закону,
та куншт цей не вартує й пів лимона.
Ним любуватись можна тільки рачки,
ціна в базарний день: на долар – пачка.
У чому суть усе ж цього памфлету?
Немає тут великого секрету:
«шедевр» модерну зберігав інтригу –
сторіччя він висів угору дриґом!..
12.02.2018
[i]
"Мистецтво живопису, скульптури, слова було до цього часу верблюдом, нав'юченим різним мотлохом одалісок, єгипетськими і персидськими царями Соломонами, Саломеями, принцами, принцесами з їхніми улюбленими собачками і блудом венер, – пише художник Казимир Малевич у брошурі "Від кубізму до супрематизму", виданій до відкриття у Санкт-Петербурзі виставки "Нуль-десять" 1 січня 1916 року – 19 грудня 1915-го за старим стилем. – Живопис був краваткою на накрохмаленій сорочці джентльмена і рожевим корсетом, що стягував розбухлий живіт ожирілої дами. Художники були судовими слідчими, чинами поліції, а ще – адвокатами, веселими оповідачами анекдотів, психологами, ботаніками, зоологами, археологами, інженерами. Наші передвижники розмальовували горщики на парканах Малоросії і старалися передати філософію ганчірок. Ближча до нас молодь зайнялася порнографією і зробила з живопису чуттєвий хтивий мотлох. Але творчості не було".
https://gazeta.ua/articles/history-journal/_tilo-vashe-zhive-u-suchasnosti-a-dusha-vbrana-u-starij-babusin-lifchik/667893
http://www.uamodna.com/articles/kazymyr-malevych-ta-yogo-chornyy-kvadrat/
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2018
Адам і Єва – то початок людства.
Так Біблія говорить нам про це.
Займатися не хочу богохульством,
та розімкнути спробую кільце.
Ті прабатьки – єврейської породи,
Господь Яхве такими їх зробив.
Взялися звідки інші все ж народи
і хто тих неєвреїв породив?
Що Вавилонську будували вежу,
що мови Бог їм нарізно ділив…
Роздмухав поміж націй хто пожежу,
і розбрату вогонь хто запалив?
Чом допустив Господь у світі рабство?
Людей гнітили гірше за скотів…
Невже їх муки – то не святотатство,
чи ж можна так недолити братів?!.
Чому Всевишній, нації не мавши,
обрав собі окремий все ж народ?
А той, завіти Господа поправши,
затіяв із крадіжок хоровод…
Із малечку, від ранку і до ночі,
безперестанно спини гнуть одні.
Їм сльози з потом застилають очі,
та мусять прозябати у багні…
Усі ж державні фабрики й заводи
у власність по кишеням розповзлись.
Представники елітного народу,
до хитрощів, як в давнину, вдались.
Вони, немов на дріжджах, множать статки,
приносить криза їм новий мільйон.
Кінці з кінцями ж платникам податків
звести не помагає навіть сон.
А де ж тоді Господня справедливість?
Чом з обраних формує пантеон?
Чи він, як Цезар, обраному – милість,
простим же смертним – працю і закон?!
І хто лукаві ті закони пише –
пройдисвіти чи інші сили мли?
Мільйони животіють нині лише,
щоб одиниці обраних жили!
Вернувшись все ж до спільного коріння,
хіба прийти до висновку не слід –
як прабатьки з єврейського насіння,
у всіх нас не один, єврейський, рід?!
Тут нестиковка знову випливає,
бо різні шкіра, звички, лексикон…
За справедливість вище не буває,
лиш справедливість – то життя закон!
09.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776013
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2018
У України дві біди – пихаті і пархаті.
Жиди, кругом одні жиди, вже майже в кожній хаті.
Засіли в головах, умах, у Раді і Кабміні,
у наших доньках і синах… Хабад панує нині!
Свою забули давнину і принесли в офіру,
сповідуємо чужину – релігію їх, віру.
Хасиди в Умань кожен рік злітаються зусюди,
„своїм“ утратили вже лік – кругом одні іуди…
Вони новий Єрусалим будують в нашім краї,
а ми чергового „капо“ на трон знов обираєм.
Лукавий ребе нам свою уже співає тризну,
що християнство та іслам – то суть іудаїзму…
Все більше й більше рідний край нагадує руїну,
невже не звільнимо від зграй ми нашу Україну?!.
08.02.2018
https://www.facebook.com/religiaopium/videos/928850103936388/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775787
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.02.2018
За що стояв у Києві Майдан
і віддала життя Небесна сотня?!
Щоб правив Україною обман?
Щоб Ненька почувалася самотньо?
Чому ми розбрелися по хатах
і мовчки шабаш той спостерігаєм?
Чому не заперечуєм скотам,
збиткуються які над рідним краєм?
Петро Мальдівський – горе-командор,
у владу вибрали закінчених плутархів…
Юрко Сейшельський урка-прокурор, –
гарант безкарності пархатих олігархів.
Розкрашено ярмулками Кабмін,
все швидше й глибше той семітський осмос.
Кияни, піднімайтеся з колін!
Вам імпонує новий Льоня „Космос“?..
Смакуємо давно прокислий квас,
меди ж покірно віддаєм тиранам…
Очолюють чом іновірці нас?
У нас своїх немає отаманів?
Невже на хватить мудрості і сил
нам об’єднатись у сім’ю єдину.
Скінчити щоб гіркий парад могил
і відродить стражденну Україну?!.
06.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775434
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2018
Життя людині дане тільки Богом,
ніхто його не вправі віднімать!
Та виявилась іншою дорога
євреїв багатьох… Ні вік, ні стать
у цьому дійстві не зіграли ролі,
коли до таборів збирали їх.
В родиннім, навіть, випадало колі
і танув у печах дитячий сміх…
Однак, не все в питанні цім так просто.
Чому завжди єврейський антураж?
Чому навкруг євреїв голокосту
у всі часи такий ажіотаж?
Нацисти українців не вбивали?
В концтабори не гнали росіян
чи білорусів в печі не складали,
поляків, чехів, сербів – всіх слов’ян?!.
Немовби димом не ішли цигани,
французи, німці смерть там не знайшли.
Іспанці горді власними ногами
до крематоріїв дорогу не пройшли…
Чому у дні війни, не тільки Богом,
народ ізраїлевий „обраним“ знов був?
Чому лишилось стільки за порогом?
Про Мільха, Гольдшлаг, Кацлера хтось чув?!.
Перевертнів таких було багато
тоді в двадцятий лицемірний вік –
у армії фашистській юд-солдатів
на сотні тисяч йшов мерзенний лік.
У „Травниках“ ще звірів муштрували,
тих нелюдів з пов’язками „капо“.
Чужі й свої зазнали їх навали,
в нацистських вистачало їх депо.
Чому євреї розповзлись по світу?
Повсюди тягнеться семітський шлейф…
Та перш за все і всіх вони в елітах.
Не виключенням став й германський Рейх!..
Чому євреїв завжди не любили?
Ось в чому суть короткого есе.
За непомірність і підступну силу,
за їх користолюбство, перш за все!
01.02.2018
[i]Цей твір написано мною у відповідь на твір без назви автора Т. Вольтская, опублікованого на ФБ, наступного змісту:
...Ах, скажите, скажите скорее,
Где, поляки, ваши евреи?
Где торгуют они, где бреют,
Лечат, учат, флиртуют, стареют,
Проезжают в автомобиле?
Почему вы их всех убили?
Ах, скажите, скажите скорее,
Где, литовцы, ваши евреи?
Где такие ж, как вы, крестьяне –
Те, кого вы толкали к яме,
А кто прятался на сеновале –
Тех лопатами добивали.
Между сосен, янтарных кочек
Не положите им цветочек?
Ах, скажите, скажите скорее,
Где, французы, ваши евреи? –
Адвокаты, врачи, кокетки,
Дети с вашей лестничной клетки,
Те, которых вы увозили
Ранним утром – не в магазины –
К черным трубам, стоявшим дыбом,
Чтоб соседи взлетели – дымом.
Ах, скажите, скажите скорее,
Где, голландцы, ваши евреи? –
Часовщик, поправляющий время,
И кондитер, испачканный в креме,
Где рембрандтовские менялы?
На кого вы их променяли?
Почему вы их выдавали?
Почему вы их убивали?
Ах, скажите, скажите скорее,
Где, британцы, ваши евреи,
Те, кому вы не отперли двери?
Пепел их – на земле, в траве и
В вашем сердце, что всех правее.
Ах, беспечные европейцы,
Эти желтые звезды, пейсы,
Полосатых призраков стаи
В вашем зеркале не растаяли.
По ночам в еврейском квартале
Ветерок шелестит картавый.
Как вам дышится? Как вам спится?
Не тошнит ли вашу волчицу
С бронзовеющими сосцами?
Подсказать? Или лучше сами?
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774516
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.02.2018
Не пийте, пані, так багато,
утратите від хмелю глузд.
З лікером віскі – то занадто,
то майже непідйомний груз…
Горілку з пивом не мішайте,
згубити можна розум, честь!
Пардон, мадам, чи вибачайте,
коли вони, звичайно, єсть…
Вино цідити марна справа,
смакуйте ліпше самогон.
Шампанським полірнути? Браво!
То досвід і життя закон.
Не пийте, пані, непомірно,
поринете в анабіоз,
печінку уб‘єте манірно,
а в перспективі – лиш цироз…
31.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2018
Як бає всім нам Тора іудейська,
сам Бог колись з Мойсеєм говорив,
коли пророк той свій народ єврейський
безводною пустелею водив.
Через півсотні днів після „ісходу“,
зустрів його Він на горі Синай
і заповіді для свого народу
Мойсей отримав, що приводять в рай.
Я твій Господь єдиний! Окрім мене
нехай не буде будь-яких богів.
До Неба руки ти здійми натхненно,
наперекір догматам ворогів!
Не сотвори ніякого кумира,
подоби на небесне чи земне.
Прокляття жде нащадків твоїх, віру –
ревнивий Бог нікого не мине…
Ім’я не згадуй Господа даремно.
Язик брутальним словом не погань,
слідкуй за ним несамовито, ревно,
щоб покаранню не віддати дань.
Шість днів Всевишній дав усім для праці,
суботу ж Він для себе залишив.
Бо світ Господь творив шість діб, а вранці
на сьому – мир спочинком освятив.
Шануй свою рідню, отця і неньку,
батьків, які дали тобі життя.
Будь з ними завжди ввічливо-чемненьким –
продовжить Бог твоє земне буття.
Не убивай, не відай перелюбу,
в чужого і свого не укради.
Як близькості в житті не мав без шлюбу –
то зайвий крок до Бога, від біди.
На ближнього не свідчи неправдиво
його дружину теж не побажай,
вола, осла, домівки, навіть жнива –
отримаєш багатий урожай.
Ці заповіді – Царства запорука,
народу що Єгова сотворив.
Його народу! Ось у чому штука…
І не потрібно більше зайвих слів.
Якщо ж мені хтось хоче заперечить,
я запитаю також тих заброд –
чом не виконує ті Божі речі
у першу чергу все ж Його народ?!.
січень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774422
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 31.01.2018
Пливу човном прозорим мов зі скла
життя рікою вже з десяток літ.
Від сонця доста я зібрав тепла,
знаходив часто папороті цвіт…
По берегах – стіною окуга,
туман долину густо огорнув.
Давно затихли жайвори в лугах
і вітер прохолодою дихнув…
Вода парує ніби молоко,
в повітрі запах полину висить.
На березі статечний дід Сашко
із вудкою задумливо сидить.
Заплющу очі – ранок у росі,
біжу босоніж вдаль по споришу.
Від захвату тону у тій красі,
надихатися юністю спішу.
Навіяне, в картину що сплелось
як ковдра, той туман густий накрив.
Минуло півстоліття, пронеслось,
та видається, нібито й не жив…
Здається, все не гірше за людей,
але комфорту мало на душі.
Залишу після себе що? Дітей
ще роздуми, байки, пісні, вірші…
Вони весь час лунають в голові,
як у діброві пісня солов’я,
і раптом розумію, се-ля-ві,
що дід Сашко насправді – то вже я…
29.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2018
Шалено молодість помчала у минуле,
солодкуватий залишивши присмак мрій.
Погода сонячна в дощах уже втонула,
а душу стомлену терзає буревій…
Ми часто затишок серед суєт шукаєм,
гіркої кави філіжанку пригубить.
А як гроза над нами раптом нависає –
уже безпомічні, не знаєм, що й робить…
Плаща немає, парасолька десь удома,
всі сили віддано безплідній боротьбі.
Та серце мліє, як у юності, в судомах,
коли дивлюся знову в очі я тобі…
Пташиний плач стає на щебет навіть схожий,
з твого лиця як чарівну усмішку п’ю.
Враз зупинився одинокий перехожий,
згадав він також, мабуть, молодість свою…
Останні крапельки з даху життя спадають,
а думи серце обвивають, мов вужі.
Воно сердешне рветься й раптом затихає,
та жевріє ще полум’я в душі…
28.01.2018
[i]* Ремейк на твір Тетяни Ващук „Вогонь душі“, http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773689 .[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2018
Допомагаєш людям?
Марнуєш лише час!
Робити добрі справи –
заняття не для нас.
Піклуємось за себе,
все брешемо, крадем.
Живемо по потребам,
сьогоднішнім лиш днем.
Ми Тору сотворили,
придумали закон –
ніхто не всуне рило
у наш Синедріон.
Тримаємо в запасі
для Бога каяття,
бо втілили наразі
свій рай в земне життя!
Хто помагає людям –
той блазень чи дурак.
Не зайвим навіть буде
мерзеннійший п’ятак.
Своя сорочка ближче
до тіла і душі,
хоч тонемо все нижче
в корупції парші…
Вершки ми і еліта,
писк моди, цинус, треш!
Пішком пройди пів світу –
такого не знайдеш.
Колона ми вельможна,
суспільства красна нить!
Змінити нас не можна,
нас можна лиш… убить.
28.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2018
Кипить смола, летять протуберанці,
повсюди крики, сльози, каяття…
Свої гріхи спокутують поганці,
гієна огненна живе своїм життям.
Якщо уважно глянути на пекло,
воно скоріш нагадує мішень.
По ній „стріляють“ грішники уперто
і попадають чи не кожен день.
Нехрещені томляться в крайнім колі,
утворюючи своєрідний Лімб.
Скорбота вічна – їхня тепер доля,
безболісні страждання для них німб.
Сократ, Вергілій, Цезар, Арістотель,
біблійні Ной, Мойсей і Авраам…
Харон, Аїда царства Мефістофель,
сплавляє Стіксом їхні душі в храм.
У другім колі ураган вирує,
він хтиві душі на шматочки рве,
цар Мінос дійством тим усім керує,
від нього потерпає й неживе...
Тут Клеопатра і Семіраміда,
об скелі душі блудниць вітер б’є.
Олена, що прекрасна тільки з виду,
дань за гріхи невпинно віддає.
Зажерливі у третім колі муки
приймають від холодного дощу.
Їх Цербер на свої узяв поруки –
смакує замість м’яса і борщу.
В четвертім скупердяї й марнотрати,
спокутують тяжкі свої гріхи,
майно і честь що встигли все програти,
що множили свої й чужі борги.
Назустріч котять величезні глиби,
стикаються і пхають знову й знов…
Терзаються як жадібні тим штибом,
слідкує Плутос згідно настанов.
В Стигійському болоті злі й ліниві
змагаються запекло у борні
під Флегієвим наглядом кмітливим,
але в багні – то ще не у вогні.
Бо п’яте коло – лише середина
для грішних душ зі всіх випробувань.
Кого й за що розплати жде дубина –
перейдемо до інших сповідань.
У шостім колі ниці лжепророки,
служителі брехливі всіх церков.
Відплатою за нелюдські пороки –
могильні печі, краще від оков.
Змієволосі Фурії вартують
постійно їх в розжарених печах,
а крики душ тих в Диті лише чують,
прокляття в них Господнє на плечах.
У сьомім колі, за зловонним ровом,
зібрались вбивці і ґвалтівники.
Вогненного дощу попід покровом
гуляють полем таті й босяки.
На жаль, сюди попали самовбивці
й обдурений усім відомий мавр,
бо заблукали всує оті вівці…
Начальником там – грізний Мінотавр.
Дурисвіти у восьмім опинилось,
лжесвідки, лицеміри, чаклуни…
Їх душі вже навічно загубились
у володіннях злого сатани.
Тут звабники пливуть і сутенери
у озері із калу й нечистот.
Повії томні з ликами Венери
пірнають у фекалій ешафот.
Киплять попи у чанах зі смолою,
частують їх чорти по голові.
Висить хабарник в тернях під скалою,
у власній захлинаючись крові.
Гадалками й майстринями феншуя
заповнений увесь той „пантеон“
і всіх, корисних, без жалю катує –
шахрай, брехун великий, Герион.
Дев’яте коло, яблучко мішені,
то пекла самий-самий епіцентр.
Там прямо з троном вмерзнув на арені
його володар – хижий Люцифер.
Для зрадників припас він вічний холод,
щоб їхні душі зберегти гнилі,
не опустився поки Божий молот
і не розніс їх в друзки по імлі.
Тут Юда з Касієм і Брутом геть заклякли,
тут Мічений із Кобою сидять,
Морозов Павлик із лицем побляклим
і сотні, тисячі таких же юденят…
Антей вартує їх із Ефіальтом,
а разом з ними велет Бріарей.
Закінчив я своє панно зі смальти.
Як не крути, а кожен із них гей…
Щоденно нам це пам’ятати варто,
щоночі навіть, і на майбуття –
„Божественну комедію“ від Данте,
трагедію під назвою „Життя“.
січень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773502
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 22)
[/i]
Всевишній – пастир мій! Других не треба,
без посередників з Ним бесіди веду.
Як в маклерах існує все ж потреба,
хай самостійно дбають до ладу.
В лугах альпійських Він мене поселить,
зігріє душу радісним вогнем,
оберне в повну чашу всю оселю
і благодать Господня не мине.
Як доберуся до долини смерті,
піду стежками правди я Його,
усіх Він нас спасе від круговерті
і все те – раді імені Свого…
25.01.2018
[i]Псалом 22:
1. Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду,
2. на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!
3. Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости.
4. Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!
5. Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття!
6. Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773253
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 25.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 23)
[/i]
Той добереться до вершини слави
й відчує милість Божу на собі,
хто нечестивим не волає „браво“,
сховавшись запопадливо в юрбі.
Хто має щире серце, чисті руки
і власну душу бісу на заклав –
благословенню все те запорука
і віри беззавітної анклав.
Лиш той зійде до Господа на гору,
не лицемірив хто і не судив,
незмінно хто свою єврейську тору
в святе письмо підступно не рядив.
25.01.2018
[i]Псалом 23:
1. Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її,
2. бо заклав Він її на морях, і на річках її встановив.
3. Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його?
4. У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману,
5. нехай носить він благословення від Господа, а праведність від Бога спасіння свого!
6. Таке покоління усіх, хто шукає Його, хто прагне обличчя Твого, Боже Яковів! Села.
7. Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави!
8. Хто ж то Цар слави? Господь сильний й могутній, Господь, що потужний в бою!
9. Піднесіте верхи свої, брами, і піднесіте, входи відвічні, і ввійде Цар слави!
10. Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Саваот Він Цар слави! Села.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773252
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 25.01.2018
Немає кращого у світі,
як назбирать у полі квітів,
барвистий виплести вінок
і понестися у танок!
Багаття в лузі розпалити
і хоровод навкруг водити,
торкнутися твоїх долонь
й босоніж - прямо у вогонь!.
Спадала думка ця, бувало,
у ніч чарівну, на Купала,
коли п’янили нас дива
й ходила колом голова.
Із далини юнацьких літ
палає папороті цвіт,
де поміж лісу до світання
шукали ми своє кохання.
Воно горіло в сотні свіч,
на те вона купальська ніч,
а потім тихо за водою –
плили віночки чередою!.
24.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2018
Найкращий вчитель – досвід. Зрозуміло,
в житті немає ліпшого повчання.
Він дуже добре знає своє діло,
та дорого те коштує навчання.
23.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772889
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 21)
[/i]
Тремтиш? Тремти, великий царю!
Ти натворив немало бід…
Не личить нині государю
єлей вкушати на обід,
коли народ загруз у злиднях,
з кінцями зводить лиш кінці.
Диявол править цю обідню
збирають дань його женці.
До Бога тягнеш знову руки
і щедрий дар Йому несеш…
Прикрити щоб народні муки,
затіяв ти цей ниций треш.
Кого биками називаєш?
Не бачив ти ще бугаїв!
Від пересичення сконаєш
серед таких же глитаїв.
А тупіт буйволів вже чутно,
Лев за собою їх веде.
Тобі вже скоро стане скрутно
і апетит враз пропаде.
Твої багатства, що повсюди,
обернуться у сущий прах.
І стане Бог на боці люду!
Тебе ж підіпре лише страх.
23.01.2018
[i]Псалом 21:
1. Для дириґента хору. На спів: «Ланя зорі досвітньої». Псалом Давидів.
2. Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!…
3. Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені!
4. Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах Ізраїлевих!
5. На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визволив їх.
6. До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились.
7. А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі.
8. Всі, хто бачить мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають!
9. Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його визволить, він бо Його уподобав!
10. Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї!
11. На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог!
12. Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помічника!
13. Багато биків оточили мене, башанські бугаї обступили мене,
14. на мене розкрили вони свої пащі, як лев, що шматує й ричить!
15. Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі.
16. Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене.
17. Бо пси оточили мене… обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої…
18. Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені!
19. Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають…
20. А Ти, Господи, не віддаляйся, Допомого моя, поспіши ж мені на оборону!
21. Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса!
22. Спаси мене від пащі лев'ячої, а вбогу мою від рогів буйволів.
23. Я звіщатиму Ймення Твоє своїм браттям, буду хвалити Тебе серед збору!
24. Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
25. бо Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього!
26. Від Тебе повстане хвала моя в зборі великім, принесу свої жертви в присутності тих, хто боїться Його,
27. будуть їсти покірні і ситими стануть, хвалитимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
28. Усі кінці землі спам'ятають, і до Господа вернуться, і вклоняться перед обличчям Його всі племена народів,
29. бо царство Господнє, і Він Пан над народами!
30. Будуть їсти й поклоняться всі багачі на землі, перед обличчям Його на коліна попадають всі, хто до пороху сходить і не може себе оживити!
31. Буде потомство служити Йому, й залічене буде навіки у Господа.
32. Прийдуть і будуть звіщать Його правду народові, який буде народжений, що Він це вчинив!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772857
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 20)
[/i]
Як тільки, Отче, весели́ться цар!
В його мольбах Ти знову не відмовив.
Вінець золотощи́рий, Божий дар,
отримав він за підле своє слово…
Просив собі він ла́сого життя
і довгих літ такого існування.
Здійснилося – настало майбуття́
і справдились найліпші сподівання!
Хвала та велич линуть звідусіль,
і золото дощем спадає з неба…
Досягнута його завітна ціль,
але взива́є знову він до Тебе:
„Десни́цею своєю ворогів
пове́ргни, Отче, порази́ стрілою,
щоб, не дай Бог, повернення боргів
ніхто не зажадав з них за спиною.
Поглине хай усіх невірних ад,
простому люду шлях лише до пекла!“
Розвіявся вже обіцянок чад,
але свята надія ще не сме́ркла…
Дітей і внуків, і нащадків їх
чекає що до сьомого коліна?
Невже таким царям уже не гріх
простий народ тримати за скотину?!
22.01.2018
1. Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2. Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм як він сильно радіє!
3. Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив. Села.
4. Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота.
5. Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки!
6. Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього,
7. бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою!
8. Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він.
9. Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників.
10. На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх.
11. Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських.
12. Бо нещастя на Тебе вони простягли, замишляли злу думку, якої здійснити не зможуть,
13. бо Ти їх обернеш плечима до нас, на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них.
14. Піднесися ж, о Господи, в силі Своїй, а ми будем співати й хвалити могутність Твою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772715
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2018
Поет не народився випадково,
якщо він тільки взагалі поет,
бо майже кожне сказане ним слово
вплітається у пісню, вірш, сонет…
Бо всяка фраза, мов стріла із лука,
запущена у доленосну ціль,
а кожен твір – уяви лет і мука,
вершина щастя й невимовний біль.
Дзвінкі катрени – камінці, цеглини,
з них неприступну він кладе стіну,
то захист і надія для людини
на мир, що переможе все ж війну.
Поет – то честь і совість для суспільства,
його обличчя, фаху еталон,
борець за правду з силами злодійства,
слуга народу і його закон.
А ще скажу усім одне напевно –
зразок смаку він, вищий етикет,
така людина у наш час непевний
й достойна лише імені Поет!
22.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772667
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2018
Можливо в році цім новім
десь в полі дальнім, серед жита,
собі тихенько розповім,
без тебе як учився жити…
Як вічність в Господа просив
навколішках посеред хати,
до крові губи прикусив
й минуле вчився забувати.
Як щодоби шукав себе,
все прагнув правди, як спасіння,
та знов і знов чекав тебе,
немовби Бога воскресіння!
Як подумки зовсім один
блукав у просторі і часі.
Як зупинився часу плин,
себе вже бачив в темній рясі…
Як підземеллями душі
життя носив, немов офіру.
Як несподівано вірші
любов мені вернули й віру!
Лише собі… Помилуй, Боже!
Десь у степах, посеред трав,
бо зрозуміти мене зможе
лиш той, хто у житті кохав…
січень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 18)
[/i]
Співає Небо Господу осанну
і вторить йому матінка Земля.
Із дня у день, в ніч з ночі несказанно
знання передаються. Окриля
їх відголос безмовно Світ, безслівно.
Шатро для Сонця збудував із них.
Воно виходить велетом чарівним
зі шлюбного чертога, мов жених.
Героя схід і його мандри небом
дарують всьому світло і тепло,
щоб кожен міг здійснити власну требу,
схиливши перед Ним своє чоло.
Закон Господній вельми досконалий,
він дух зміцнить і загартує плоть.
В нім мудрості закладено начало,
щоб підлість і зневіру побороть.
Ясні Творця накази й справедливі,
зціляють душу, серце веселять,
ще й очі просвітліють всім на диво,
бо чистота не може не сіять.
А страх Господній, з правдою сполука,
дорожчий золота, за мед солодший він –
то чистоти святої запорука,
надійніший він від фортечних стін.
Очисти, Господи, від скверни та свавілля
і помилки дай силу зрозуміть,
щоб не діждатись пустоти похмілля,
щоб марно все життя не загубить.
21.01.2018
Псалом 18:
1. Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2. Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід.
3. Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку,
4. без мови й без слів, не чутний їхній голос,
5. та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова! Для сонця намета поставив у них,
6. а воно, немов той молодий, що виходить із-під балдахину свого, воно тішиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!
7. Вихід його з краю неба, а обіг його аж на кінці його, і від спеки його ніщо не заховається.
8. Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє.
9. Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює.
10. Страх Господа чистий, він навіки стоїть. Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом,
11. дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільниковий,
12. і раб Твій у них бережкий, а в дотриманні їх нагорода велика.
13. А помилки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене,
14. і від свавільців Свого раба заховай, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очищений.
15. Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772530
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 21.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 16)
[/i]
Чи ще у білім світе є
крім мене хтось, великий Боже,
хто славить так ім’я твоє,
хто так вартує на сторожі,
як я – твій раб і божий син,
твій учень вірний і старанний?
Хоча не тішить часу плин,
та не страшать мене й страждання.
Ти випробовував мене
не раз, не два, удень, ночами…
Хай гнів невірних омине
мене з їх підлими речами.
Зміцни, Всевишній, укріпи
у намірах Тобі служити,
підступним очі засліпи,
великий Отче, небожитель.
Не дай повергнути царя
і скинути його в пучину.
Візьми дарунки з вівтаря,
не викривай мою личину.
Нехай не вразить мене грім
і не карай публічно строго –
не дай засумніватись в тім,
що кожна влада є від Бога…
20.01.2018
Псалом 16.
1. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!
2. Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!
3. Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. І роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,
4. а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
5. Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!
6. Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
7. покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.
8. Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
9. від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!
10. Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.
11. Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю…
12. Із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті…
13. Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
14. від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.
15. А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772320
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 20.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 17)
[/i]
Господь – моя сила! Творець – моя скеля!
Ти, Боже, твердиня моя!
Ти башта, фортеця і навіть оселя,
мій щит, а ще спів солов’я.
Тенета смертельні мені не загроза,
своїх ворогів не боюсь.
Ні спека мені не страшна, ні морози,
я підлим в обличчя сміюсь.
Мій Бог, осідлавши свого херувима,
по небу летить серед хмар.
І сила, і слава його незборима
міцніша від тисяч примар.
За праведність, Господи, інших Ти судиш,
за вірність і рук чистоту.
Даруй же прозріння усім, кого любиш,
яви нам душі широту!
Не зрадим нізащо своїй ми ідеї,
чужих нам не треба богів.
Подібно Давиду, царю Іудеї,
ми знищим усіх ворогів.
У цьому Всевишній усім запорука,
підпора і дороговказ.
Стрілу налаштує і в руку дасть лука,
на поміч Він прийде й не раз!
19.01.2018
[i]
Псалом 17.
1. Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула,
2. то він проказав: Полюблю Тебе, Господи, сило моя,
3. Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя!
4. Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!
5. Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене!
6. Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили.
7. В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому!
8. Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, бо Він запалився від гніву:
9. із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, і жар запалився від Нього!
10. Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його.
11. Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся…
12. Поклав темряву Він як заслону Свою, довкілля Його то темрява вод, а мешкання Його густі хмари!
13. Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його…
14. І Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний!
15. Він послав Свої стріли, та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, та їх побентежив.
16. Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх…
17. Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих,
18. він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони!
19. Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям,
20. і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!
21. Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх,
22. бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
23. бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов!
24. І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
25. і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
26. Із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному,
27. із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його,
28. бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш,
29. бо Ти світиш мого світильника, Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву!
30. Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
31. Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!
32. Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
33. Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною,
34. Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх,
35. мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає.
36. І дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
37. Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться.
38. Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх,
39. я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
40. Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників.
41. Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх!
42. Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм.
43. І я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу!
44. Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав!
45. На вістку про мене слухняні мені, до мене чужинці підлещуються,
46. в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх…
47. Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться,
48. Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив,
49. що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника!
50. Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю!
51. Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772271
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 19.01.2018
Угору сонце лиш пішло
і сніжень на поріг –
шляхи-дороги замело,
крокує Новий рік!
Вітаємо з Різдвом усіх
найкращих із людей.
Хай линуть радощі і сміх
з відчинених дверей!
Колядую, колядую, колядую…
Зі святами новорічними віншую.
На здоров’я і добро вам засіваю,
щастя, радості, добробуту бажаю.
На здоров’я і добро вам колядую.
Слава Господу навіки! Алілуя!
Нехай зимовий Миколай
заходить в кожен дім.
Дарує усмішку нехай
великим і малим.
Хай музика в усі часи
лунає без кінця,
любов чарівної краси
наповнює серця!
Колядую, колядую, колядую…
Зі святами новорічними віншую.
На здоров’я і добро вам засіваю,
щастя, радості, добробуту бажаю.
На здоров’я і добро вам колядую.
Слава Господу навіки! Алілуя!
січень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 14)
[/i]
Той милості Всевишнього достойний,
хто правду в серці зігрівав своїм,
хто не цурався істин непристойно
і нечестивців не пускав у дім.
Язик хто не паскудив свій брехнею,
з відступником хто дружбу не водив,
хто ближнього не змішував з землею,
себе служінню Богу присвятив.
Хто в ріст не зичив срібла знову й знову,
блаженному у скруті допоміг,
не зраджував ніяк своєму слову,
хто духом грубу силу переміг.
15.01.2018
Псалом 14
Псалом Давида.
1 Господи! кто может пребывать в жилище Твоем? кто может обитать на святой горе Твоей?
2 Тот, кто ходит непорочно и делает правду, и говорит истину в сердце своем;
3 кто не клевещет языком своим, не делает искреннему своему зла и не принимает поношения на ближнего своего4
4 тот, в глазах которого презрен отверженный, но который боящихся Господа славит; кто клянется, хотя бы злому, и не изменяет;
5 кто серебра своего не отдает в рост и не принимает даров против невинного. Поступающий так не поколеблется вовек.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771657
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 16.01.2018
[i](Із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 15)
[/i]
Творець – єдиний! Це мені відо́мо,
хто як Його собі б не називав.
Цю істину повторюю свідо́мо,
то мудрості тисячолітній сплав.
В псалмах ще цар Давид в часи далекі
розповідав нам про чужих богі́в,
бажав їх учням смутку повні гле́ки,
пророчив пекла дев’ять їм кругів.
Однак ми всі одно́го Бога діти,
у Всесвіту один лише Творець.
Для всіх одне-єдине Сонце світить,
чоло прикрасить лиш один вінець.
Людино, вір, коли возно́сиш руки,
а на вуста́х брини́ть ім’я Творця –
один Господь розвіє наші муки
і благодаттю сповнить нам серця!
16.01.2018
Псалом 15
Песнь Давида.
1 Храни меня, Боже, ибо я на Тебя уповаю.
2 Я сказал Господу: Ты - Господь мой; блага мои Тебе не нужны.
3 К святым, которые на земле, и к дивным Твоим - к ним все желание мое.
4 Пусть умножаются скорби у тех, которые текут к богу чужому; я не возлию кровавых возлияний их и не помяну имен их устами моими.
5 Господь есть часть наследия моего и чаши моей. Ты держишь жребий мой.
6 Межи мои прошли по прекрасным местам, и наследие мое приятно для меня.
7 Благословлю Господа, вразумившего меня; даже и ночью учит меня внутренность моя.
8 Всегда видел я пред собою Господа, ибо Он одесную меня; не поколеблюсь.
9 Оттого возрадовалось сердце мое и возвеселился язык мой; даже и плоть моя успокоится в уповании,
10 ибо Ты не оставишь души моей в аде и не дашь святому Твоему увидеть тление,
11 Ты укажешь мне путь жизни: полнота радостей пред лицем Твоим, блаженство в деснице Твоей вовек.
Хорони мене, Боже, я бо до Тебе вдаюся!
Я сказав Господеві: Ти Бог мій, добро моє тільки в Тобі!
До святих, які на землі, що шляхетні вони, до них все жадання моє!
Нехай множаться смутки для тих, хто набув собі інших богів, я не буду приносить їм ливної жертви із крови, і їхніх імен не носитиму в устах своїх!
Господь то частина спадку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпираєш!
Частки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спадщина моя!
Благословляю я Господа, що радить мені, навіть ночами навчають мене мої нирки.
Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, й я не буду захитаний!
Через те моє серце радіє та дух веселиться, і тіло моє спочиває безпечно!
Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління!
Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771656
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 16.01.2018
Прожив немало літ і днів,
як лунь вже грива сива,
але здолати не зумів
в собі усе ретиве.
15.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771467
рубрика: Поезія, Дотепні, сучасні епіграми
дата поступления 15.01.2018
Гірку вже краще правду говорити:
хоч ранить сильно, потім все ж лікує,
надію ніж брехнею подарити,
що заспокоїть, а затим – лінчує!
14.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771407
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2018
Відомо: досвід – завжди сила,
однак це лише словеса…
Чому б життя нас не учило,
а серце вірить в чудеса!..
Голубить заповітні мрії,
у казці сонечком живе.
Плекає чарівну надію
і небом зоряним пливе.
Біда його на шмаття крає,
та щастя склеїть далебі…
Отак життя і протікає
у єдності і боротьбі.
14,16.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2018
Я бачив, як брати вкушають тіло Бога
і кров’ю запивають усе те…
Лежить куди в нелегкий час життя дорога?
Куди вона усіх нас приведе?..
До спадщини Творця підхід такий хвилює,
картина ця спокою не дає,
бо один одного їдять миряни всує
і ладні горло гризти за своє.
Та за своє – то півбіди, вражає інше,
на даний час біда в другому вже.
Їдять живих людей і з кожним днем все більше,
ще й кров’ю запивають, за чуже!..
14.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771312
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.01.2018