| Сторінки (25/2408): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Четверту неділю палають Курили,
московцям на Сході приходить кінець.
Налий самогону, майоре Гаврилов,
бо втік ординарець, нехай йому грець!
Японці затисли нас міцно у бухті,
стає їм в пригоді і рідна земля,
все випив ще вчора полковник Апухтін, –
Гаврилов сухим язиком промовля…
З Курилами ясно, на черзі Примор’я
і зовсім далекий Московщині Схід.
З Сибіром якути знайдуть спільну мову
й покинуть темницю народів услід.
Буряти й татари чекати не стануть,
марійці підтримають їх і мордва…
Кубань в Україну природньо потягне,
а там недалеко уже і Москва!
Курили палають, димиться Камчатка,
Чукотка з Аляскою йде під вінець.
Гаврилов, у мене стріляйте спочатку,
темниці народів підкрався кінець!..
07.09.2018
[i]* За мотивами пісні Юрія Галича та Миколи Матоли "Мій друже Ковалю".[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806025
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.09.2018
[i](Із циклу „Лазурний берег“)
[/i]
Удалину по крайці моря
відправлюсь я за неба край.
Відступлять туга, біль і горе,
бо Джарилгач – то справжній рай,
емоцій згусток від природи!
Тут спокій, хвилі і пісок,
лиш крики чайок в непогоду
й дельфінів ніжний голосок.
Багатий острів на озера,
цілющу грязь, тваринний світ.
Край Атлантиди і Гомера,
це відголос минулих літ…
Скарбниця дикої природи,
тут олень ще, кабан, муфлон –
тварини різної породи
мандрівника беруть в полон.
Душа відпочиває з тілом
і думи просяться в політ…
Хоч тепле літо й відлетіло,
та залишило в серці слід!
09.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806022
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.09.2018
Людина як в житті талановита,
те проявляється у всьому, зазвичай.
Відомо – короля формує свита,
талант – джерело творчості, ручай!
Але не всім дано вбивати, красти,
сплавляти за кордон нахабно ліс,
вужем пролізти на вершини власті
й народ водити пафосно за ніс…
Не винесем із дійсності уроків –
ймовірно перетворимось на пил.
Блукати по пустелі сорок років
чи ж вистачить терпіння нам і сил?!.
08.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805906
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2018
[i](Із циклу „Лазурний берег“)[/i]
Людині людяність не завжди притаманна,
далеко не у всіх вона в наш час.
Немовби строга, незрадлива панна
не визнає пусто-порожніх фраз.
Не любить жадібність, брехню і лицемірство,
не жалує жорстокість і пиху,
не терпить заздрощів і ницого блюзнірства,
майбутнє не будує на гріху.
Щасливцям з нею дуже тяжко жити,
вона посильний не для всіх вантаж,
як та волошка в стиглім полі жита –
одних бентежить, інших вводить в раж.
Бо кожному ця якість до вподоби,
впадає в око квітка чарівна
і врешті-решт для власної оздоби
зірвуть її любителі руна…
Щоб людяність у світі захистити,
їй дать реальний шанс на майбуття –
потрібно ворогів усіх лишити
можливості труїти їй життя!
08.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2018
Лишилось нам всього лиш двісті років…
Ми вимираєм стрімко як народ!
Шануючи чужих усе пророків,
втрачаємо свій генетичний код.
Розходимось по світу манівцями,
життя кладемо із вини катів…
Самі ніяк не прийдемо до тями,
шукаючи незвіданих світів.
На сполох бийте, щирі українці,
гуртуйтеся навколо Кобзаря.
Інакше одоліють нас чужинці,
бо згаснемо як вранішня зоря!
07.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805788
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.09.2018
[i](Із циклу „Лазурний берег“)
[/i]
Осінь, море, хвилі, пляж,
острів, берег, шум прибою.
Хмари, сонце, сосни, кряж,
дюни, тиша, ми з тобою…
Небо, чайки, далечінь,
крові пульс шалений в скронях.
Серця стук, безмежжя, синь,
щастя у твоїх долонях.
Ліс, поляна, теплий бриз
і дерев осінні шати.
Моцарт, музика, каприс,
рондо… Хочеться кохати!
07.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2018
Іду по берегу, назустріч гола мавпа,
із одягу – лиш чубчик поміж ніг.
І не якась там невимовна мавка,
звичайний знахабнілий носоріг.
А далі голий труп лежить на сонці,
обвуглилася шкіра, аж димить.
Зробив можливо цю роботу стронцій?
Та ні, нудист посеред пляжу спить.
Тепер мене все сумніви терзають,
істоти ті на пляжі – хто вони?
Бо мавпи, як відомо, розум мають.
Чи то нешлюбні діти сатани?!.
05.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805684
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.09.2018
Ідіть до пекла зі своїм братерством,
кати московські, з „міллю“ на чолі!
Віками ви займались мародерством,
несли біду святій моїй землі!
Ви нищили віками Україну,
рабом зробити прагнули народ,
братів перетворити на скотину,
свою колиску скинути в Дніпро!
Украли назву, мову, навіть віру!
Яке відношення до древньої Русі
ви маєте? Оскал сховавши звіра,
її своїми величаєте князів!
У всі віки підступністю й розбоєм
збирали землі, крали і тягли.
З народження в братах вбачали гоїв,
морили голодом, стріляли і кляли…
А зараз витворяєте те ж саме,
украли знов відвічно Крим чужий.
Поводите себе в Донбасі псами,
такого не робив і хан Батий…
Самих вас вже перетворили в стадо,
зробили для народів знов тюрму.
Мільярди ділять ті, які при владі,
народу заготовивши суму!
Йти мова може тільки про партнерство,
убили в українцях ви братів.
Щоб знову говорити про братерство –
спочатку треба спекатись катів!
06.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805681
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2018
[i](Із циклу „Лазурний берег“)
[/i]
Подумки берегом моря ще теплого
сонцю назустріч іду.
Вітру немає, узимку нестерпного,
що навіває сльоту.
Хвилі до ніг лише лагідно стеляться,
чути прибою мотив.
Гори ховають зимову хурделицю,
не дістає її спів.
Сонце малює оранжевим променем
в морі багряну зорю.
Думи минулого повняться спомином,
я їх тобі подарю.
Піснею лине над морем самотности
шепіт моєї душі.
Де ж таланту віднайти мені, Господи,
вічного щастя рушій?
Я подарую тобі, моя рибонько,
вечора тихого час.
Зорі ворожать майбутнє, лебідонько,
все буде добре у нас!
Хвилі осінні по берегу котяться
у далечінь-виднокрай.
Дуже, єдина, знайти тебе хочеться,
ли́ше мене зачекай!
05.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2018
[i](Із циклу „Запах моря“)
[/i]
Осінній, ніби влітку теплий, вечір,
співає пісню лагідно прибій…
Із рушником, накинутим на плечі,
іду я берегом у царство власних мрій.
З-за хмари усмішкою сонце визирає,
бентежить душу, вабить у блакить.
Ласкаве море шумом хвиль вітає
і злизує сліди у кожну мить.
Повітря, що дзвінкий кришталь, прозоре
і вітерець обвіює чоло.
Невтомно миє берег Чорне море
немало літ, віками так було…
І кожна хвиля падає під ноги,
несе заряд, атракцію життя.
Увесь подальший шлях – у волі Бога,
як віра у щасливе майбуття!
05.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2018
Чим пахне море? Громом і дощем,
і бурунами в заході світила,
і шерхотом прибою, а іще
тим вітром, чайкам що розправить крила!
Чим пахне лазурова далечінь
у час вечірній під пригаслим сонцем,
що зранку підіймалось в височінь,
а зараз опускається в сторонці?..
Доріжкою, що йде за неба край
і ніжним мерехтінням хвиль сріблястих.
Духмяніє морський так мабуть рай,
так невимовно пахне щире щастя.
Ще море пахне свіжістю лагун
й південною дзвінкою синявою,
що будить відзвук серця мого струн
і знову манить в мандри за судьбою…
04.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805501
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.09.2018
[i](із циклу „Запах моря“)
[/i]
Чого вже я там тільки і не бачив –
по пляжу із металошукачем,
а той хреста на пузі намандячив…
і плавки з полотенцем за плечем!
Біжить мадама, мабуть за здоров’ям,
по крайці хвиль, босоніж, просто жах!
Вдихає йод вперемішку з любов’ю…
й цигарка величезна у зубах!
Сміття збирає чемний прибиральник,
що за ніч море кинуло на пляж,
і доки не прийшов його начальник –
Нептуну повертає антураж…
Наживку ласу кидають у хвилі
рибалки зранку всі наперебій,
але лише дельфіни спритні в силі
піймати рибку золоту їх мрій.
Вода – як чай, і тепла, і прозора!
Розлігся на пісочку ніби туз…
Вкусити насолоди все ж від моря,
на жаль, завадять полчища медуз!..
04.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805453
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.09.2018
Життя дається люду задля чого –
невже лише щоб черево набить?
Аби здолати підтюпцем дорогу
чи смакувати щастя і любить?!.
Навіщо в світ приходимо цей грішний
і знову, й знову так же грішимо?.
Дивлюся збоку і буває смішно –
у домовину вічно спішимо…
І кожен риє сам собі могилу –
хто жадністю, хто блудом чи слівцем…
Поглянути на декого несила,
як уявляє він себе співцем.
Співає всяк про віру і свободу,
про цінності духовні та добро,
що славний рід не знає переводу,
але ховає все ж своє нутро.
Скінчається усе, усе минає…
Не обманись у виключеннях ти.
Замри на мить і полюбуйся раєм,
вкуси смаку святої красоти!
01.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2018
Скінчилося жарке південне літо,
радіємо осінній цій порі.
Ідуть насилу в школу знову діти,
несуть у ранцях перші букварі…
Серпнева вочевидь спадає спека,
вже лагідніше сонце погляда.
До хуги з лютовіями далеко
і кучугури снігу – не біда.
Ще вдосталь часу до дзвінких морозів,
це станеться, як листя опаде.
Яскрава осінь нині на порозі,
в чарівну казку вересень веде!
01.09.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805176
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.09.2018
Ти приголомшливо красива,
тобою марив все життя!
Утриматись мені несила –
зробив для себе відкриття…
Я зупинитися не можу,
назустріч подумки несе!
Немає в світі огорожі,
що спокій мій тепер спасе…
Твоя чаруюча усмішка
умить мене в полон взяла.
Свою побачив Білосніжку,
що дарувала два крила.
Твій погляд ніжний і привітний
вражає щирістю навік!
Пройти не має шансів вільно
повз тебе жоден чоловік…
Уже очей піднять не смію,
та серце лиш тобою снить.
Чаклунко із моєї мрії,
благословляю я ту мить,
як сонце визирнуло знову
і небо стало голубе,
як задзвеніло кожне слово –
коли побачив я тебе!
31.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2018
А хочеш – залишимось разом?
Не місяць, не рік – до кінця!
Лише не сприйми як образу,
що зараз не зву до вінця…
А хочеш – лічитимем зорі
до ранку з тобою удвох
в безмежному дзеркалі моря
і свідком нам буде лиш Бог!
А хочеш – щоб мрії ми наші
сплели у барвистий вінок
й пили із бездонної чаші,
смакуючи кожен ковток?
А хочеш – здолаємо спільно
самотності чорну біду
й себе відчуватимеш вільно?
Та я за тобою піду!
29.08.2018
Відеокліп пісні:
https://www.youtube.com/watch?v=w5NtkCNRV4U&feature=youtu.be
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2018
[i]Видатній людині і письменнику –
Дмитру Кременю, з нагоди 65-річчя
[/i]
З юнацьких літ пішов у світ картатий –
писав, навчався… Хоч і не ван Гог,
з дипломом все ж путівку за Карпати
з Вуж-города отримав педагог.
Казанка, Миколаїв, школа, діти,
редакції журналів і газет…
Із Музою мандруючи по світу,
зростав невпинно молодий поет.
Постала в височінь „Травнева арка“
й „Південним сяйвом“ вкрилася вона.
„Танок вогню“ змінила досить шпарко
„Елегія троянського вина“.
У „Літній час“ шукав він „Шлях по зорях“,
з „Синопсисом“ на вепра полював*,
ще й „Пектораль“ купав у Чорнім морі
та „Скіфське золото“ в „Літопис“ нотував…
Доробки творчі всі перелічити
не вистачає пальців на руках –
перлинами покликані зорити
поезії всесвітньої в віках.
Таких людей в суспільстві одиниці,
вони за шахом завше ставлять мат.
З бурштину журавель** він, не синиця.
Людина-кремінь, глиба, діамант!
21.08.2018
[i]* Йдеться про збірку ювіляра „Полювання на дикого вепра“ (2006).
** Мається на увазі збірка Дмитра Кременя „Бурштиновий журавель“ (1997).
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804785
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.08.2018
Набридла так уже словесна діарея
пустопорожніх лозунгів-тирад,
що хочеться дістати меч Арея
і влаштувати гідності парад!
26.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804436
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2018
Любо дивитись із призьби, як падають зорі,
в серпні під хатою о вечоровій порі
чи зустрічати над річкою ранки прозорі,
груш назбирати дозрілих в батьківськім дворі…
Літо в селі нас частує теплом і гостинцями,
щедро дарує солодощі – фрукти та мед.
Світяться хмари під сонцем яскравими вінцями
й кожна із них прослизнути спішить наперед.
Хороше вечором літнім заснути надворі,
чути крізь сон віртуозні концерти цикад,
очі за північ розплющити мовби в дозорі
й спостерігати природи салют – зорепад!
Серпень повітрям на травах настояним дихає,
пестить чуприну з роками зріділу мою.
Пам’ять теплом пшениців золотих виколихує,
співом пташиним гортає в дитинства гаю.
26.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804435
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.08.2018
Скільки б во́вка не кормили, а йому все мало.
Тягне, цупить він щосили до свого кагалу.
То корову на толоці чи бика заріже,
то вівцю, бо лицар бісів любить краще й свіже.
Тягне, цупить він щоднини, воло́че до лігва
і нерідко від дани́ни закипає лімфа.
Забереться до кошари, двері не завада
для лісного санітара, й виріже пів стада…
Уже якось після паші, понад вечір, вівці
зібралися на нараду у своїй домівці.
Стали думати-гадати, як їм з вовком зладить,
хто приборка бусурмана, хто біді завадить.
Приміряли в кандидати і ведмедя, й лиса,
сіроманця-супостата добре знали в лісі.
А тому лише жахались вовчої натури –
зре́штою повідпадали всі кандидатури…
Хтось промовив, – З охоронцем затяглись дебати,
із двох зол тепер потрібно менше обирати.
Як ікластого узяти на вільну посаду,
буде сірий бережніше ставитись до стада.
Пропозицію схвалили і зійшлись на тому –
запросили ненаситця до рідного дому.
Ще й оплату на порядок вищу положили,
не чіпав би лише ярок, не терзав щосили…
А на ранок у кошарі знов сумна картина –
вічним сном вже пів отари спочива під тином.
Вовкулака ж пузо гладить і сміється хитро,
бо начхати, що напишуть барани у титрах.
Зовсім перестав боятись – мітить у завферми,
претендує обиратись на наступний термін…
Скільки б вовка не кормили, а він все до лісу
повертає своє рило, бо слугує бісу!
25.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2018
Як просто з популіста стать героєм –
пробачення достатньо попросить
і з нових обіцянок вить сувої,
але загиблих вже не воскресить…
Ліси карпатські просто не вернути,
на це десятки треба й сотні літ.
Суспільства їх відправила отрута
за сотнями небесними в політ…
Минуло вже чотири довгих роки,
але немає краю тій війні.
Керманичі які зробили кроки
щоб не служити бісу-сатані?!
Кого з убивць Майдану посадили,
чи вкрадене вернули у бюджет?
Байками лиш частують нас щосили,
щоб втримати хиткий авторитет.
Чого вартують бульбашки-паради,
коли на фронті неньчин гине цвіт?
На наші кошти бенкетує влада
під час чуми поки чекає світ.
Вже цілих двадцять сім минуло років,
а Україна до сих пір жива! –
волають знов нові-старі пророки,
лунають знову їх пусті слова.
Не завдяки, а всупереч, тим кормчим
стоїть країна в горі і боях.
Народ наперекір оскалам вовчим
несе жовто-блакитний гордо стяг.
Такий народ чужинцям не здолати
без допомоги власних ворогів.
Беріть мечі і одягайте лати –
захистимо себе й своїх богів!
25.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804354
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.08.2018
В нас п’ятий рік вже Схід горить вогнем
й чи не щоденно майже плине кача –
ми ж скиглимо та ворога клянем,
хоронимо близьких і гірко плачем…
Щороку у столиці хіт-парад,
хоч техніку чекають ту на фронті.
Для кого цей бюджетний маскарад,
коли Армагеддон на горизонті?
Допоки так триватиме, народ?
Чи довго ще ми по своїм гніздечкам
жуватимем тихенько бутерброд
і знову нас скуплятимуть за гречку?!.
23.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804170
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2018
Рабів до раю не пускають,
як пити не для них нарзан,
хоча вони і не чекають
на долю вічних каторжан.
На долю вічного наймита,
планиду старця і скота,
в раба й козирна карта бита,
бо карта краплена ота!
Кортить вам буть гарматним м’ясом
з важким на шиї ланцюгом?
Народ, що спить, зникає з часом
чи просинається рабом!..
Рабів до раю не пускають,
ключі від нього у Христа.
Тож забавляйтесь колограєм –
вікує істина проста…
20.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2018
Я вашу моду бачив у труні,
продвинуті, і що б не говорили –
категорично-однозначне „Ні!“
зі стразами й підборами… бахілам,
весільній сукні просто з кавуна,
для Єви, із наліпкою на писі.
Смаку відсутність – тому вся вина,
і сірої речовини у стрісі.
Істота з яйцями – іще не чоловік,
якщо розгулює по вулиці в колготах.
Себе на посміховисько прирік
і утонув в нікчемності турботах.
Сумнівний прививати людству смак –
це що дитя через коліно гнути.
Ще треба розібратися відтак –
продвинутий чи просто шизонутий!
18.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2018
Під тином щедро мальви зацвіти,
дівчатами на сонці запишались,
а в лузі чутно тихий гул бджоли –
з моїм дитинством все оте змішалось…
У вітті дуба листя шелестить,
а поряд з ним, немов тендітні кізки,
шепочуться і тягнуться в блакить
стрункі з корою білою берізки.
Волошками розважливих очей
пшеничний лан погляне із-за лісу.
Колись носив волосся до плечей,
тепер лишень чешу макітру лису…
Давно не чути співу солов’я
із прохолодою чаруючого гаю,
але вслухаюсь вперто в тишу я,
коли сільське дитинство пригадаю.
Вже килим неба всипали зірки,
пастух рогатий їх збирає в стадо.
З них котрась утече і крізь хмарки
шубовсне в став, побачивши свічадо.
Духмянять луки свіжим чебрецем –
життя вирує, не стоїть на місці.
Крізь роки бачу я твоє лице,
схилила що над первістком в колисці…
15.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803216
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.08.2018
Змелем кості і кишки,
що назвали потрушки,
роги, ратиці і пір’я
від пташок – усе ганчір’я.
Як підхід шукати вміло –
піде і послід у діло,
бо добавки смакові
все поправлять. Се-ля-ві…
А хімічні барвники
склеють ласти-плавники.
Тож мерщій несіть до каси
від бащинского ковбаси.
15.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803183
рубрика: Поезія,
дата поступления 15.08.2018
Попса нівечить ще незрілі душі
і рок із хеві метлом на коні.
Інертні стали ми, якісь байдужі,
народжується нове… з маячні.
Лісного сонця зараз не почути,
в неволі як співали диваки!
Прийшла свобода і… зміліли люди,
вульгарні в моді нині співаки.
Яка там суть, лиш виродження зойки,
а знаменитий той, хто захворів.
На сцені він трясеться й дико ойка
без совісті, без честі, без штанів…
Де пісня, що співати б закортіло
і на віки слова запам’ятать?!
Вони ж волають про шматочок тіла,
яке так хоче з кимось… переспать.
Нахабно і бездарно, як з похмілля,
для важності додавши хрипоти,
мішками сіють, як кохання зілля,
дурману суміш ту і блекоти.
В прозорих пелеринках чи без статі
голосять, оголившись без причин,
без віри і найменшого поняття
в тепло жінок і мужність у мужчин.
Щоденно із усіх телеекранів
ми безсоромність чуємо тупу –
солісти вперто сиплють сіль на рани,
перетворивши мед в густу ропу…
13.08.2018
[i]* За мотивами присвяти Валентина Гафта Юрію Візбору.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2018
Долаючи з Батурина дорогу
на Крим турецький й Запорізьку січ,
стрів біля річки кобзаря старого
козацький сотник Дума віч-на-віч.
Сидів сліпець на березі крутому
і піснеслів наспівував сумний.
Давно старий не мав сім’ї і дому,
тож душу укладав в переказ свій.
Перебирав співець бандури струни
і над обривом линули слова.
Співав про ліс, полів зелені вруни,
як не була ще сива голова…
Приліг отаман поряд, пісню слухав,
думки снували в буйній голові.
Ще плескіт хвиль доносився до вуха
та коник вторив старцю у траві.
Дивився то на Вовчу, то на луки,
на Бурханів підкову вдалині
і згадував кохану, що розлуку
не витримала з милим в чужині.
Пригадував козацьких побратимів,
з якими Україну захищав.
Чув клекіт бою, барабанних ритмів
і вогник у очах його блищав.
Родився в цих краях і тут він виріс,
та юнаком подався геть, на Січ,
бо зненавидів хлопця, його щирість,
старий поміщик, клишоногий сич.
Його Оксану той віддав татарам,
і тим собі свободу лях купив.
Душа козацька вимагала кари,
тому сича минулоріч убив.
У пам’ять про Оксану, побратимів,
про всіх, що полягли за рідний край,
він вирішив, що вернеться із Криму
і закладе на Бурханах їм гай.
Та не судилося, бо й сам загинув Дума
із турками в нерівному бою
і не дає мені його задума
забути про історію свою.
На згадку про Оксану чорноброву,
про Думу, всіх загиблих козаків
все ж хочу насадити гай-діброву,
щоб пам’ять збереглася на віки.
Беріг щоб кожен дуб козацьку душу,
а буйні крони пам’ять всім несли,
перетворивши в рай закляклу сушу
і українство, сам народ, спасли.
Хай бережуть козаччини основу
і по землі розносять предків цвіт!
Такою у майбутньому діброву
я бачу через сотні довгих літ.
09.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802627
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 10.08.2018
Впав на скроні випадково вересневий сніг,
заспівати колискову я тобі не встиг.
Враз у танці закружляла матінка-зима,
постелила покривала, та тебе нема.
Вже ударили морози на мою біду,
хоч під снігом зеленіє листя ще в саду.
Вітер віти рве-шматує, холод звідусіль,
вовком у душі лютує хуга-заметіль.
Закінчилась раптом осінь, світ закам’янів,
розтріпало вербам коси, стих пташиний спів.
Річка в панцері льодовім зупинила плин,
ти стоїш в вінку терновім під колючий дзвін.
Впав на скроні достроково вересневий сніг,
бо ступив я випадково не на той поріг.
Вже скували моє серце холоди й зима,
всюди білі покривала, але й ти сама.
13.12.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2018
Спливали жовтня вже останні дні
й „мурахи“ рвали на ногах колготи,
та не страшили модницю сухоти –
вона у них й зимою „на коні“!
27.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802345
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.08.2018
В спальню ніби вів дружину, а проснувся – самка,
обирали президента, а воно – панамка…
Бізнес клявся він продати і війну скінчити,
за „Рошен“ тепер щоденно гинуть наші діти.
До Європи ми збирались, та набили ґулю,
новим курсом обіцяє знов вести нас Юля.
Бабця косу розплітає, вилізла з коляски,
кожен місяць приміряє чудернацькі маски.
Запрацює враз країна! – інший нам голосить,
користує Україну легінь дзяблоносий.
Процвітає він на Сході, запаливши трута,
усе рядиться по моді, в козаки, Тарута.
Про свободу нам співає вівцебик немарно,
інтерес національний продається гарно.
Збудував хатинку файну ще в придачу й будку,
бо мелодії виводить під чужую дудку.
Розпродам майно до нитки (ну вважай до цента), –
заявляв колись амбітно нам міністр Гриценко.
В президенти знову суне зі старим забралом –
недарма ж його прозвали сірим кардиналом.
В КДБ давно навчався в матінці Росії,
а тепер – у президенти. Черговий месія!
Головою СБУ він не поміг народу,
вивести ж тепер бажає всіх на чисту воду…
Не учився Рабінович в університеті,
та пацан авторитетний в криміналітеті.
Громадянство Ізраїлю прихватив на зоні?
Знов потрібен депутат нам й президент в законі?!
Погляди нетрадиційні, справжня скотиняка –
він завжди опозиційний, щоб там не варнякав.
Віртуально вертить вила на очах загалу…
Ми іще не обирали просто ради-кала!
Лише я достойний крісла! – нам наступний вторить,
перелізши з Буковеля на Чернечу гору.
Не стидаються й у очі брешуть урки хижі,
знов баригу оберете – станете на лижі!
Ощасливить обіцяє виборців, нас сірих,
головний фіскал країни, звільнений Насіров.
Ще клянеться керувати чесно і з любов’ю,
та робитиме це як він зі слабким здоров’ям?!.
Знову мостить Україну під п’яту Росії
та чекає, коли прийде кум його, месія.
Стуса зрадив й Ураїну Медведчук-іуда,
як немає варіантів – Вакарчук хай буде…
Все життя останнім часом грою видається –
переважна більшість плаче, рідко хто сміється.
Ой, чи вдасться врятувати український човен,
як баригу за штурвалом поміняє клоун…
Проспівав вам, любі друзі, власні коломийки,
цих героїв перегонів однозначно – в мийку,
бо корупції коросту треба з них здирати…
В президенти ж варто, браття, кращих обирати!
02 – 07.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802079
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.08.2018
Пишу про те, що бачу, відчуваю,
із чим не згоден, щиро не люблю.
Про те, Вітчизну як свою кохаю,
до бідних сповнений природного жалю.
Пишу про те, що не чекаю чуда,
надіятись на себе тільки звик,
існують в світі люди, не паскуди…
і свій стрімкий приборкую язик.
Ще сподівання, мрії і тривоги
вплітаю у поезії канву.
Долаю вперто я свою дорогу
й пишу про те, чим в світі цім живу.
05.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801949
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.08.2018
Нікого не хотів би я повчати,
озвучити лиш хочу лозунг свій:
Несправедливість бачити й мовчати –
то все одно, що брати участь в ній.
05.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801939
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.08.2018
(доросла)
Тобі я колисанку заспіваю –
спи, люба, ніч коротка в літній час.
Букет ромашок в полі назбираю,
хай він кохання збереже для нас.
Кохання квіти збережуть для нас…
Нехай тобі насняться теплі ночі
і маків очі в стиглих пшеницях.
Пригадую я нині стан дівочий,
вінок тобі з волошок до лиця.
Торкнуся ніжно я твого лиця…
Спочинь, жадана, зіроньки на небо
веде у мандри місяць-молодик.
Одну, найкращу з них, зніму для тебе,
вона прикрасить твій чудовий лик.
Такий чарівний, неповторний лик!
Поніжся, люба, ранок уже скоро,
насняться хай тобі казкові сни.
У почуттів моїх бурливім морі
зі мною разом знову утони.
Тепер як в юності літах втони…
Лише солодкі хай насняться сни!.
04.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2018
Просту запам’ятайте, гниди, суть –
останнім з вас ніхто не засміється,
бо кожного чекає Божий суд,
який нізащо вже не продається!
03.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801720
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.08.2018
[i](дівчача)
[/i]
Тиша. Спить усе довкола,
навіває сон.
Свіжо. Пахне матіола,
ніч бере в полон
тих, хто бігав і сміявся,
грався і співав,
хто квітками любувався
і ходив на став.
Ніч прийшла і небо чисте
всіяли зірки.
Перламутрове намисто
облягли хмарки.
Як млинець янтарний місяць
котиться згори.
Став укрив зірковий ситець
літньої пори.
Лине музика природи,
чутно спів цикад
і доноситься з городу
ніжний аромат.
Спіють там смачні суниці,
відцвіли сади.
Із глибокої криниці
наберем води.
Завтра новий день настане,
буде знову гра,
а тепер, моя кохана,
спатоньки пора.
Спи красунечко маленька,
вічки закривай.
Татко любить тебе й ненька,
баю, баю, бай…
02.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801703
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.08.2018
Коханий, я повинна заявити,
що кожну ніч із іншою ти спиш.
До чого тут сім’я, робота, діти?
Та заспокойся, мов окріп кипиш!
Не треба мені тикати юрбою
і виявляти крайньої злоби.
Постійно я працюю над собою
і змінююсь суттєво щодоби!
02.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801671
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.08.2018
Московські „ве“ дістали всіх уже,
та й власні „ге“ набриднули не менше.
Ті зсередини долю Неньки вершать,
а інші – рот розкрили на чуже…
Невже ж то українцю стать бомжем?!.
Гризуть країну ззовні хижі „ве“,
а серцевину підлі „ге“ шматують.
В запалі слова доброго не чують,
усе частіш кусають за живе.
Чи все-таки лайно само спливе?..
З екранів всі про новий курс кричать,
білборди інше нам життя пророчать.
Отим вони нам голови й морочать,
тим часом шашіль Україну точить
і прагне вічності поставити печать.
Гордіїв вузол треба розрубать,
народ достойний кращої планиди.
Набридли вже і воші, й власні гниди,
що пруться в ріднім краї панувать.
Від них потрібно Неньку рятувать!
01.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801591
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.08.2018
Іде війна не тільки на Донбасі,
по всій країні нині йде війна.
У кожнім місті чи селі на часі
збирає підло щедру дань вона.
На Сході гинуть наші патріоти –
хто любить Україну, свій народ.
Та тих, що манять Неньчині щедроти,
цієї бійні вабить ще й зворот.
Поки народ оплакує героїв,
батьки до трун кладуть своїх дітей,
перевертні до України-Трої
впускають тишком нелюдів-гостей.
Вони під себе площі зачищають,
щоб мати змогу красти ще роки.
Народ байками ловко забавляють,
будують рай для себе на віки.
Попав під жорна ці Музичко-Білий,
не схибив, не здригнувся ниций кат.
Пішов у небуття Лісник немилий,
дуплет отримав в спину вже й Сармат…
Таких десятки й сотні по країні –
одні в СІЗО, а інші в бур’яні…
За те що слугували Батьківщині –
загинули в запеклій тій борні.
Так хто ж веде, за що і проти кого
чотири роки підлу цю війну?
Якщо та нечисть не боїться й Бога,
із чого треба ладить їй труну?!
Ще довго будем думати-гадати,
коли настане справедливий день?
Згадай усе як будеш опускати
за президента в урну бюлетень!
01.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801565
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.08.2018
Нічка розвішала зорі над обрієм,
ніби яркі ліхтарі.
Котиться сонячним променем здобрений
місяць о пізній порі.
Тихо у гаю, лиш листя колишеться,
а ще не спить соловей.
В нічку таку диваку саме й пишеться –
ямб зазвучить чи хорей…
Спомини… Спомини в’ються у просторі…
Тихо – один у гаю.
Лезом шаблюки козацької, гострої,
врізались в пам’ять мою.
Небо заквітчане ясними зорями,
помандрувати не гріх.
З ніччю краями літать неозорими
лину у думах своїх.
31.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2018
У Володимирів сьогодні іменини,
охрещення Руси знаменний день,
але не всім, бо в цю тяжку годину
порядним людям геть не до пісень.
Коли війна палає в ріднім краї,
коли в гроби батьки кладуть дітей,
якщо народ в державі прозябає –
від тих потрібно спекатись ідей.
Чужі свята за власні видавати, –
то був у всі часи великий гріх.
Та виживати нині коштом брата
не стидно, як нема своїх…
28.08.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801054
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.07.2018
Хто землю прихватив, хто булаву
чи інший шмат народного майна.
Триматись важко нині на плаву,
якщо ти тільки не кусок лайна…
28.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801033
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.07.2018
Тільки тебе бачу я серед ночі,
тільки тебе знову бачу я вдень.
Губи мовчать, але серце шепоче –
бачу тебе, хочу тебе, лише тебе…
В нашім саду вже розквітнули вишні,
пісню завів не одну соловей.
Думи навіює щемні й невтішні
запах солодкий чужих орхідей.
Тільки твоє ім’я знов промовляю я,
що чарівніше за спів солов’я.
Чиста краса твоя, мовби роса в гаях,
ніжна лебідко, кохана моя…
Де ми ходили крутими стежками –
папороть інша там нині росте.
Клени стрункі піднялись поміж нами,
в споминах наше кохання цвіте.
Нам про минуле нагадують діти,
що на стежках тих змінили батьків.
Та і вони розлетяться по світу,
їм не уникнути жвавих років…
Лише твоє ім’я все промовляю я,
що чарівніше за спів солов’я.
Чиста краса твоя, мовби роса в гаях,
ніжна лебідко, кохана моя…
Бачу тебе, тільки тебе,
любу тебе, милу тебе.
Хочу тебе, тільки тебе,
знову тебе, лише тебе…
27.07.2018
[i]* Це слова до раніше написаної моєю знайомою музикальної композиції, яка в майбутньому за волею Бога може стати піснею...
[/i]
Відеокліп пісні:
https://www.youtube.com/watch?v=etx0MeubxQg&feature=youtu.be
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2018
Ви народились, виросли й жили
у даній вам батьками Україні.
Так чому ж Батьківщину продали
за кусень хліба ви, невдячні тіні?!
Ви вчилися ходити по землі
навік вам Богом даної Вітчизни,
її любили, як були малі.
Чому ж тепер співаєте їй тризну?
Вас вивчила й путівку у життя
дала вже нелюбима Україна.
Вселяла віру в щастя й майбуття
вона життя вам вашого третину.
В народу вчилися співати тут пісень
і тут ваші батьки навік спочили…
Так звідки ж Неньку майже кожен день
уперто берете ви гудить сили?!
Ви Батьківщину кинули давно,
змінили хати на ординські юрти.
Чуже здається кращим вам багно…
Які ви українці? Ви – манкурти!
25.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800763
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.07.2018
Далеко уперед ступило людство,
настав нарешті двадцять перший вік.
В минулому лишилося паскудство,
коли не знав альтернативи чоловік.
Гуляю рідним містом і радію,
широкий вибір на найтонший смак.
Як гонорово звідусіль леліють
шедеври, що створив якийсь мастак.
Салони унітазів і сифонів
чи шмуток авторських, спакованих в тюки!
А студії прокладок і тампонів –
уяву розривають на шматки…
Нарешті сталось, Господи, здійснилось –
ми права вибору нарешті досягли!
Злетіли так, що й уві сні не снилось!!!
Як вправно нас насправді ж запрягли…
25.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800643
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.07.2018
[i]Другу і брату Ігорю
з нагоди посвячення в сан
[/i]
Тернистий путь у чесної людини,
його пройти не кожному дано.
Служити Богу й людям благочинно –
немов писати світле полотно.
Тобі вдається, брате, це робити,
іди вперед – до Бога і людей.
Бажаю від душі тобі здійснити
найзаповітніших немало ще ідей!
25.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800637
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.07.2018
Нам замінили нині сурогати
продукти, речі, навіть почуття.
Сміття цього скопилися кагати,
змутніло вельми нинішнє життя.
Душі поривів менше усе й менше,
емоцій щирих не стає і слів…
Цінуються вони усе дешевше,
бо штучний сурогат уже зміцнів.
За цноту видається сутенерство,
в житті таке стрічалося не раз.
Любов змінилась дикістю – партнерством,
а з почуттів залишився… екстаз.
По-іншому ці речі називати –
як заміняти сечею саке.
Серед людей все більше сурогатів
без форми, стержня – підле і бридке!
В суспільстві геть андроїдів засилля,
настав незрозумілий нині лад.
Панують лжа, нікчемність і свавілля –
його величність… ниций сурогат.
24.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2018
Повзе угору вперто плющ
вночі і вдень, у дощ і спеку.
Під вітром поряд гнеться кущ,
та до плюща йому далеко.
Обвив той стовбур і гілля
здорового, міцного дуба,
зібравсь наверх і відтіля
вже розпускає гордо чуба.
В житті буває часто так,
що й без хребта гнучке свавілля
вилазить дубу аж на карк,
здавивши корінь, стовбур, гілля…
23.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800367
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.07.2018
Ну що, Клички, дивились поєдинок?
Побачили нарешті справжній бокс?!
Весь бій у русі й натиску невпиннім –
це диво, це спортивний парадокс!
Дванадцять раундів – вся техніка у танці,
дванадцять раундів ударів і вогню!
Горить лице суперника багрянцем,
та пробиває знов козак броню.
Гармонія стрімких думок і тіла,
козацьких предків запальний гопак.
Звершив ти, хлопче, дуже добре діло,
для Неньки-України гарний знак.
Ніяких імітацій чи обіймів,
нічого крім напору і жаги
до перемоги, як у кращих фільмах!
Кому ж уся краса та до снаги?
Так, так – Сашко, вже легендарний Усик,
невтомний український отаман.
Дай, Боже, у подальшім щоб він русі
здолав ще не один ворожий стан!
23.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800354
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.07.2018
В морське свічадо сонце зазирає,
промінням сипле по хисткій воді.
Світило з днем новим усіх вітає,
своїй радіє вроді молодій.
На п’ятім мілліарді власних років
під ноги світоч стелить оксамит
котромусь диваку, життя якого
у вимірах зірок одна лиш мить…
Пускає в очі зайчиків грайливо,
тче полотно із золотих ниток,
вплітаючи у часоплин дбайливо
із хвиль і промінців рясний танок.
По крайці моря, лінії прибою,
піщаним берегом удаль іде юнак.
У постаті знайоме щось до болю,
вже зустрічався десь той одинак…
Дивак радіє сонцю ніби чуду,
мереживу із піни та води,
що веселково виграє повсюди
і тихо злизує залишені сліди…
20.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800077
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.07.2018
Не бачу у країні кандидата,
хто б крісло президентське міг зайнять.
Для нації такого собі тата,
і не важливі тут ні вік, ні стать,
щоб жив лиш інтересами держави,
свого й рідні він бізнесу не мав.
Щоб мозок був у нього не іржавий,
а головне – щоб той гарант не крав!
Нікого цим я твором не неволю,
та хочу все ж спитати про своє –
а механізм народного контролю
за діями гаранта у нас є?
Немає впевненості жодної у тому,
найкращий що залишиться таким,
як скінчаться всі виборчі судоми
і ступить він у президентський дім.
В такім постійно діючим цейтноті
відсутність кандидата – це біда,
гарантіям як президентській цноті
ми не зів’єм законності гнізда!
18.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799860
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.07.2018
Земля свята всьому життя дає,
вона усіх до себе і приймає…
Це Батьківщина, мати, це твоє
й ціннішого за них уже немає!
Землею Ленін підкупляв селян,
цариця нею козаків манила.
Для українця що пшеничний лан,
то воля, слава і батьківська сила.
Який же українець без землі,
а чорноземи – то його багатство.
Продати – що довести до петлі,
не краще як вчинити святотатство!
Продати, що порушить родовід,
як прадідів забути честь і славу.
Це все одно, що втратити свій рід,
пустити з молотка свою державу!
Земля Вітчизни, предків наших стан,
полита рясно потом ти і кров’ю.
В тобі останки козаків, селян
догляне хто з синівською любов’ю?
Продати матір – як вдягти суму.
Вона у нашім ріднім древнім краї
належати повинна лиш тому,
хто землю цю безцінну обробляє.
Багатство це леліє і кохає!
18.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799858
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.07.2018
Тебе я кохатиму вічно,
бо смерть – то іще не кінець.
Іде лише плоть в потойбіччя
у люблячих щиро сердець.
Загубі любов не підвладна,
кохання живе у віках,
бо нитку святу Аріадна
лишила в Тесея руках.
Любов поміж нас не загине,
не кане вона в небуття,
у небо зорею полине.
Кохання – це вічне життя!
17.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018
Щасливим бути треба тихо,
бо візьмуть завидки своє,
оточить вас зненацька лихо
і поступово дожує…
У щасті жити треба мовчки,
а не кричать про це кругом,
бо ложка дьогтю в меду бочку,
знайдеться завжди аж бігом!
Щасливим бути треба тихо,
та як реально це зробить?
Коли людина щастям диха –
ним поділитись норовить!
17.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799742
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.07.2018
В Дніпрі горить Бердянська висота –
то Самозахист став у оборону.
Збентежила кого картина та –
вставай на захист правди і закону!
Хіба так можна жити в наші дні,
знущатися над глуздом і над правом?
Всі небайдужі люди в цій борні
виходять захистить свою державу!
Не ту, не крамарів і посіпак,
а нашу Неньку, волю і свободу.
Для патріотів це не просто знак,
це знак для українського народу!
17.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799611
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2018
Якби ж ті знали павичі,
про що народ простий мовчить,
то беззаконня б не творили
та не пушили хвіст і крила,
в джерело влади плюючи.
Коли б те знали палачі…
За що, не знаю, називають
мою країну тихим раєм –
народ в ній мучився колись,
рікою сльози там лились,
криваві сльози! Я не знаю,
таке чи є у світі зло,
щоб в ній і зараз не жило?
Ми ж безпорадно споглядаєм,
жиріє як нове хамло!..
Не називаю її раєм,
країну ту, що дику зграю
перевертнів пригріть змогла.
Багатства всі їм віддала
і панахиду відспівала
своїм синам, яких немало
загинуло у тім раю…
В краю донецькім їм свою
покласти голову – то доля?
Тяжка робота – мов неволя,
а заробити не дають…
Там віру в майбуття мою
чужинці підло у могилу
із обіцянок положили.
Батьки там, плачучи з дітьми
(а ті голодні, босі й голі),
спили безмір лихої долі
у власній хаті!.. Бідні ми
розлізлися межи людьми,
хто до Іспанії, хто в Польщу
на заробітки… Стид і страм!
Другі в Московщину ходили,
поки охоту не відбили…
Заробітчани, горе вам!
Не справдились завітні мрії!
Для чого в світі живете?
Життя у наймах ваше тліє,
у наймах голови сивіють,
у наймах, чемні, й помрете!
Мені аж страшно, як згадаю
ту Україну, що була!
Невтішні й нині в нас діла –
ми скніємо у ріднім краї,
на праведній своїй землі
усі, великі і малі!
Нового ката обираєм
і з ним тихенько живемо,
лани за безцінь оремо,
сльозами й потом поливаєм,
а що робити – все не знаєм…
Чи знаємо, та мовчимо?!
Нас окрутили підлі пси,
тримають у новій неволі,
а ми їх терпимо сваволю,
такі у нас тепер часи…
Сміються вороги над нами,
вони зробилися панами
і правлять всими! Он дивись:
золотоверхий похиливсь
і нечисть з храму виглядає…
Та нам блаженним все одно,
ліси карпатські вже давно
ті за кордон переправляють…
Занепадає любий край,
а все чому – себе спитай,
чом животієм в ріднім раї?!
Хто ж допоможе бідним нам,
якщо сами цього не зробим?
Хто відсіч дасть отим катам
чи з материнської утроби
нас поведе черговий хам?
Свого немає в нас пророка,
на українській всій землі?
Як ці не виправим пороки,
то згинемо раніше строку,
розтанемо в густій імлі…
Усі – великі і малі!
16.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799607
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2018
Не все продати можна і купити,
не купиш щастя, горе не продаш.
Сніговика, хоч плач, не зліпиш літом
і на льоду не облаштуєш пляж…
На все завжди існує час і місто,
для всього розмір є свій і фасон.
Не тішить форма, як немає змісту,
і не зворушить гра не в унісон…
Себе пізнати – мудрість то велика,
а підкорити ще й удачі ріг,
як досягнути апогею, піку…
А інь та ян – у цьому оберіг.
15.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799450
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.07.2018
У чім секрет маститого поета? –
сушу свій розум рік уже чи два!
За цей період – жодного сонета,
кудись поділись рими і слова…
Його ж вірші, немов шари у лузу,
влучають людям в душі і серця,
бо має він свою царицю – Музу,
що не напише – все їй до лиця!
Не сплю вночі, сушу постійно мізки,
напружено стараюсь уявить
струнку ту, молоденьку, гарну кізку
і очі не змикаю ні на мить!
А може все пусте і треба спати,
відновить творчі сили дужий сон,
поверне Музу знов в мої пенати,
як руно золоте колись Ясон?!.
15.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799448
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.07.2018
Як довго, люба, я тебе шукаю,
прекрасна незнайомко юних мрій,
У снах казкових моє серце крає
блакитний погляд із-під довгих вій.
Твої глибокі волошкові очі
долають ночі непроглядну млу
і душу ніжно подумки лоскочуть,
що перлами стікає по чолу.
Іди до мене, мила чарівнице,
замерзлу плоть зігрій своїм теплом.
Напитись дай із чистої криниці,
укрий од вітру лагідно крилом.
І світло бризне променів рікою,
просіється крізь долі вітражі.
Воно мене ще манить за собою,
та то – лише уява! Міражі…
15.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2018
Що сталося із цим шаленим миром
в технологічний двадцять перший вік?
Ми вигаданим молимось кумирам…
Настав нарешті лицемірства пік?!
Прийшли часи, коли державі „Слава!“
сказати – злочин і недобрий знак…
У чім підтекст, яка вина держави?
Який оте все видумав дурак?!
В честь перемоги „слава Україні“
на камеру сказав один хорват.
Хоча живе в своїй він батьківщині,
та Віда друг мені і навіть брат!
Не орки чи ординці, а слов’яни,
хорвати, Домагоєви брати,
в Москві гукнули „Україні слава!“
воістину братерство щоб спасти.
У всі часи, споконвіків і нині,
на ворогів нехай наводять жах
прості слова ці – „Слава Україні“
і сіють посмішки у друзів на вустах!
15.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799340
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.07.2018
Поміж річок русинських повноводних,
серед полів безкраїх і лісів.
Людей стрічалось досить благородних
із давнини і до нових часів.
З Галичини пригадую Данила –
русинів князя, навіть короля;
його авторитет, військову силу,
таких не часто нам дає земля.
Він від татар щита хотів створити,
в Європи допомоги попросив,
а та, панянка жадібна і сита,
не стала витрачати власних сил.
Та непорядність просто не минає,
дісталось всім гостинців від Орди.
В наш час Європу чи не те ж чекає?
Лишилися б від неї хоч сліди!
Князь будівничим був зело великим –
Львів, Крем’янець і Холм побудував.
Даниловим чеснотам бракло ліку,
про нього літописець так сказав:
Король Данило мудрим був і добрим,
усим тим славу князь собі здобув;
розсудливий і з норовом хоробрим –
по Соломоні другим мужем був!
Його ім’я гриміло в повну силу,
та якось сумно й болісно мені –
чи думав, чи гадав наш князь Данило,
що буде спати вічно в чужині…
11 – 14.07.2108
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799311
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 14.07.2018
Про чесність, принциповість і відкритість
з усіх каналів „слуги“ нам кричать;
свої з трудом скривають лоск та ситість,
за власні ж статки – мов німі мовчать.
Щоб ситуацію у зРаді змалювати,
багато добирать не треба слів –
на голоси погляньте депутатів,
як зачищають ЦеВеКовський хлів.
Питання це стоїть ще з того часу,
на пам’яті курйозний інцидент,
як підрахуєм оголошений дочасно
умовно-достроковий президент.
Взяла вже старт свій виборча гарячка,
знов вартість місць у ЦВК росте
а кандидатам дошкуля сверблячка –
тож чесність виборів – питання не пусте!
Як виборна розпочалась гонитва,
вся чесна та прозора як ніде,
чому ж така повномасштабна битва
за підрахуїв знову в зРаді йде?!
14.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799296
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.07.2018
Не раз, не два ми чули древнє Слово
про Русь, про Київ, Ігоря полки…
Народ говорить, що слова – полова,
і це все більш дається нам взнаки!
Чому рукописи старі та стародруки
зібрать цариця повеліла всі?
Щоб борзописцям розв’язати руки,
щоб фальшувать історію Русі?
Згоріло чом єдине древнє „Слово“,
Москву Кутузов потім як палив?
Кому потрібна байка про основу
слов’ян – говорить нині часу плин.
Чом знаний Ігор рвав окремо жили,
на половців ходив зовсім один?
Об’єднані чом не підтримав сили,
якщо Русі він київської син?
До кого так звертався літописець,
як „браття“ в Слові про похід писав?
Фальсифікатор він чи борзописець,
а може князь він і учасник сам?!
Було б незайвим також розібратись,
чом найцінніші фонди не спасли –
рукописи в столиці чом лишались,
як значно менші цінності звезли?!
Тому й „Задонщина“, написана пізніше,
для Слова стала першоджерелом –
царизм в історії прорив для себе нішу,
в своїй меті ідучи напролом.
А сумніви малі про автентичність
карались жорстко ще й при СРСР –
так штучно будували орки вічність,
себе поводять так вони й тепер!
Чехізмати рябить підробне Слово,
росіянізмів – ліку в нім нема.
Та де ж предмет, дослідження основа,
коли відсутня пам’ятка сама?!.
Що ж нам повідав ти, Бояне віщий,
хто спонукав тебе оте зробить?
Мовчить історії старої попелище,
бо вічним сном той незнайомець спить…
13.07.2018
https://www.youtube.com/watch?v=7KpM7fNf_fI
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799193
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.07.2018
Людина п’ять десятків тисяч років
існує у Європі на загал,
але сучасної історії уроки
спростовують весь попередній шал.
Від кого ми, сучасні українці,
хто наші предки – кельти-вояки?
Куди поділись арії, трипільці,
всота́ли їх минувшини віки?
Назад десятки тисяч років тому
із Африки прийшов сюди народ,
та льодовик, діставшись його дому,
без жалю заморозив всіх заброд?
На зміну їм прийшли вже інші люди –
це землероби древні із Балкан?
Заполонили вільні землі всюди,
але і їх безслідно згинув клан?
Хто ж, кроманьйонці чи неандертальці?
Ні ті, ні інші – ми із цих країв!
Ми народились тут, тут наші шанці,
що вистояли в тисячах боїв!
І заселили предки всю Європу,
згубивши з часом значення своє…
Чому так сталось, наслідки потопу?
На ці питання відповіді є?
Минуле значення завжди велике має,
але тепер не варто голосить,
а щоб Вітчизна стала знову раєм –
колиску ту потрібно відновить!
13.07.2018
https://www.youtube.com/watch?v=Q7tWfDBl9-c
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799180
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 13.07.2018
Віками Україну ґвалтували
її відвічні браття-вороги.
Брехню за правду часто видавали,
історію кували в ланцюги.
Зі зрадників героїв все ліпили,
героям Неньки ж – ставили тавро.
Старалися позбавить її сили,
щоб тік назад уже й старий Дніпро.
Споруджували пам’ятки наймитам,
давали їхні ймення городам.
До їх підніж вінки носили, квіти
й наказували це робити нам.
Історію у творах вивертали
назовні хутром, ніби той кожух.
Най істини невільники не знали,
щоб придушити геть бунтарський дух.
Синів, Вітчизні відданих, гнобили,
гноїли в тюрмах, дальніх таборах.
Їх по Сибіру всіх розпорошили,
мов Калнишевського тримали в Соловках.
Історію потрібно відновити –
скажу і ще казатиму не раз.
Лиш істина дорогу всім освітить,
вона в майбутнє нам дороговказ!
11.07.2018
http://mahno.info/svitlo-ukrayinskoyi-pravdy/pro-ukrayinu/597-yak-peremozhna-bitva-za-ukrayinu-svyatkuyetsya-prograshnoyu-vdeo.html
http://vgolos.com.ua/articles/gerakl__prabatko_ukrainy_i_tse_ne_zhart_322894.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798921
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 11.07.2018
Два яблука дитя тримало,
на вигляд гарних і смачних.
Гостинець де воно дістало,
не відав я, та то не гріх.
Звернувся щиро до малого, –
Одне дай яблучко мені.
А той з-під лоба зирнув строго,
примружив очі враз ясні.
Та потім надкусив нечуло
обидва яблука мерщій.
Ділить не хоче, – промайнуло, –
малюк смачний добуток свій.
Але хлопчина зиркнув знову
із-під своїх пухнатих вій
і, не промовивши ні слова,
мені простяг дарунок свій.
Беріть оце, воно смачніше, –
спокійно вимовив малюк,
а я у цілковитій тиші
відчув сердець шалений стук…
Тож не спішіть чимдуж судити
по перших проявах чогось –
навчити можуть навіть діти!
Щоб каятись не довелось…
10.07.2018
* За мотивами притчи автора сайту КП "Тома".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798786
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.07.2018
Ти видатний сучасності поет?
У тебе звань – як у собаки блох,
художник незрівнянний і естет,
здобутків маєш скриню й повний льох?
А що ж такого пан цей написав,
чим ощасливив славний свій народ?
Сьогодні темним нам повідай сам,
як захищав Вітчизну від заброд.
Говориш Ненька в кожного своя,
що мови нам потрібно розвивать?..
Не буде діла з даного роя,
в народі кажуть так – ні дать, ні взять!
І цих митців – хоч греблю вже гати,
шедеври строчать й поглядають в ліс.
Щодо таких – давно я „йду на ти“,
бо під ребром у них сховався біс.
09.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798682
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.07.2018
Чи є для них хоч щось святе?
Для тих перевертнів у владі.
Собі майбутнє золоте
вони будують й тому раді.
Куди їх жадність заведе?..
Чи є для них хоч щось святе?
Для цих паяців від мистецтва
на все готових, а проте
лише нагадують купецтво…
Та врешті-решт – то все пусте.
Чи є для них хоч щось святе?
Для пастирів отих, що Бога
десь залишили за порогом,
сховавши фальш свою під тоги.
Вона їх в пекло приведе!
Чи є для нас хоч щось святе?!.
Дияволу заклавши душі,
до всього стали ми байдужі,
змінили реквієми туші,
бо мрія в серці не цвіте…
Так є для вас хоч щось святе?!
08.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798666
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2018
Ну, ось і все – настала тиша,
куртина впала на поміст.
Вже хвиля вічності колише
життєпису останній лист…
Жбурнув своє життя на плаху
за волю рідної землі.
Ти у борні не відав страху,
але не згинув у петлі.
Не закликав народ до зброї,
та все життя у боротьбі.
Вітчизни істинним героєм
залишив славу по собі.
Таких як ти земля роджає
один лиш раз на сотню літ.
Сьогодні в вічність проводжає
тебе весь український світ.
08.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798514
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.07.2018
На Івана, на Купала
папороті цвіт шукала –
віднайшла квіток букетик…
Далі – краще без патетик.
На Купала, на Івана,
вся була від щастя п’яна.
Захопила юна врода,
ніч водила хороводи.
На Івана, на Купала
через вогнище стрибала –
обпалила брови й коси,
пелену змочила в роси.
На Купала, на Івана,
поринала у нірвану,
з головою у кохання
все пірнала як востаннє.
На Івана, на Купала
хлопців медом частувала,
пригощалась солоденьким –
бавиться тепер з маленьким.
На Купала, на Івана,
стріла серця свого пана,
та любов була та згубна –
молодик уже був шлюбний…
На Івана, на Купала
дівка враження збирала –
запаслась на цілий рік,
пам’ятатиме ж весь вік!
07.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018
Ідуть останні з наших могікан
на небеса, у височінь, у вічність…
Чи вже і ти зібрався, друг „Лук’ян“,
невже спішиш туди, у потойбічність?!.
Зробив за свій багато довгий вік,
та скільки, брате, міг би ще зробити.
Благим ділам твоїм я втратив лік,
таким як ти – два віки треба жити!
Сумує Ненька літньої пори,
молюсь і я, прошу здоров’я в Бога.
Ти не сприймав нечесних правил гри,
з тобою в вічність ціла йде епоха…
З Вітчизною у серці все життя
і Акту незалежності ти автор.
Так хто ж заради Неньки майбуття
підхопить з рук твоїх синівських прапор?!
07.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798446
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.07.2018
Тендітну, в сукенці шкільній,
із бантами у косах,
зустрів з країни юних мрій
тебе русоволосу!
У білих гольфах, каблучки
та фартушок ажурний,
і оченята-світлячки –
увесь "прикид" гламурний...
У літні ці, поважні, дні
назвав би те я шалом,
та саме з юності мені
наснилась на Купала.
Давно не відчував весни
на дні душі своєї,
але я знову бачу сни,
часів весни тієї…
07.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2018
Навіщо я пишу вірші? –
мене запитують нерідко.
Вони комусь не до душі,
комусь – як в полі маку квітка…
Для чого я пишу вірші? –
щораз цікавляться колеги.
У чім для мене суть маржі,
де все як з Альфи до Омеги…
Для кого я пишу вірші? –
інтересуються частенько.
Чи задум свій уже звершив,
чи захистив Вітчизну-неньку…
Питання ставляться всерйоз,
а хтось тихцем гримаси корчить.
Хоча для мене це курйоз,
та що робить людині творчій?!.
Бо творчість – то такий рушій,
здолає біль, журу, тривогу…
Вірші пишу я – для душі!
А ви як думали, для чого?
06.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798330
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2018
Дивлюсь на Грацію, довершеності символ,
доладності вершину і краси.
Вона пробуджує завжди життєві сили,
немов краплини божої роси.
Величність ліній манить безумовно
і легкістю своєю полонить,
а ті про цноту скажуть красномовно,
що свіжістю джерельною п’янить.
Невимушена витонченість рухів –
естетика природи, божий, дар.
Знімаю перед нею капелюха,
в цім не завадить навіть пеньюар.
Дивлюсь на Грацію, довершеності символ,
доладності верхів’я і краси,
та внутрішню її я бачу силу –
красу душі, що скарб на всі часи!
04.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2018
Де в Бог-ріку святий Інгул впадає,
у сиву давнину, ще в бронзи лад,
історія нам достеменно бає –
заклали наші предки Дикий сад.
Тут славної минувшини сувої
сплелися в неповторний пантеон;
до Ольвії, часів Гомера й Трої –
у наш причорноморський Іліон.
Античне городище древніх русів,
це місто зброярів, ремісників…
Засноване задовго до улусів,
жило і квітло протягом віків.
Ще не було Німфея, Херсонеса,
(лиш води рік зливалися в посад),
Пантикапея, Тіри… З волі Зевса
над Бугом зеленів наш Дикий сад.
Так, Миколаїв – неповторне місто,
для кожного із нас воно своє.
Комусь ласкаве, рідне і барвисте,
таким воно уже й для мене є.
Наш Миколаїв, місто корабелів,
це древній порт всіх світових морів,
колиска вчених, рай для менестрелів,
турбін, авіаносців, якорів…
Люблю мій Миколаїв знову й знову,
нічних гірлянд замріяні вогні,
Інгул, що вигинається в підкову
навкруг Аляуд у житті-борні.
Люблю наш Миколаїв, місто-казку
на берегах великої ріки,
а ще молю йому про божу ласку –
живи і квітни знову й на віки!
03.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797968
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.07.2018
Із виборами знов заворушились
старі представники країни рад –
плести на наші гроші заходились
із обіцянок липових парад.
Просякло лицемірством кожне слово,
ростуть білборди знову як гриби –
будує дзяблоніс собі основу!
Країна запрацює чи раби?!
Зірки Давида ярко в небі сяють,
але блаженним досі невтямки –
нас новим курсом вкотре обіцяють
вести вперед старі провідники.
24.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796868
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2018
Зі мною стрітись думав хто в раю,
вас вимушений дещо засмутити.
Не шанував планиду я свою,
і не давав їй в спеку доста пити.
Частенько сходив з битого шляху,
щоб віднайти одну, свою, дорогу.
Бо ненавидів чванство та пиху
і мало вірив казочкам про Бога.
На чорне біле ще не звик казать,
хвостом виляти, щоб пролізти вгору.
Тому байдужі нині вік і стать,
якщо про вічне міркувати впору.
Дивлюсь на Вовчу з сивих Бурханів,
пригадую село, своє дитинство.
В лимані тоне присмак наших днів,
спливає з сонцем неповторне дійство.
23.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796860
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2018
Скінчилося дитинство раптом якось,
уже в руках жаданий атестат.
Батьки готують стіл, простіше закусь,
сльозинки в мам спадають, навіть в тат.
І вальс шкільний полине незабаром,
закрутить пари як з акацій сніг.
Ви стільки років вчилися недаром,
нехай лунають радощі і сміх.
Життя доросле вже за цим порогом –
робота, ВУЗ, сім’я чи пелюшки…
Кому куди – відомо лише Богу,
та що непросто так і невтямки…
Замінять, вірю, не один вам гаджет
шкільні ці роки раю на землі,
а у серцях залишаться назавжди
і ваша школа, й перші вчителі.
23.06.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796797
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.06.2018
Як все змінилося навкруг!
Вже нові цінності в пошані –
тепер тобі він тільки друг,
хоча раніше був коханий.
Позбулись ми в житті химер,
любить когось – немає сенсу.
Тепер він інший – лиш партнер,
по бізнесу і навіть сексу.
Якимсь черствим став білий світ,
„любов до себе“ – в кожнім слові.
Від почуттів лишився слід –
ми клянемось собі в любові!
Романтик – вже абориген,
у всьому вигоду шукаєм.
Свій розвалили Карфаген
і зовсім це не помічаєм…
Любити стали лиш себе,
звершили ідіоти дійство,
а кожен з нас тепер – цабе!
Ми – це суспільство егоїстів…
Я на увазі мав тебе
і все суспільство лицемірства.
14.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795557
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2018
Горбоконик скаче містом,
розцяцькований, барвистий.
З правого у лівий ряд,
покрутився і назад.
Нові мешти з магазину –
тільки перевзув резину.
Знову газу додає,
обігнав і за своє!
Мов зірки палають очі
галогенками щоночі.
Розходився не на жарт.
Ось такий пронира – смарт!
12.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795333
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.06.2018
Біжить вперед життя мого дорога,
мелькають дні, години, місяці…
Простую вдаль від отчого порога,
а десь чекає вічність у кінці.
Робив – що міг, у чому розбирався,
долав свій шлях і вірив в майбуття.
Усе було – і плакав, і сміявся,
історію писав всього життя.
Старався не чорнити власну совість,
здобув немало гідних перемог.
Все ближче до кінця життєва повість,
вже впору починати й епілог...
Із чого починати? Геть не знаю,
та за минувшим часом не тужу.
Від вічності я раю не чекаю
і зла на строгу дійсність не держу.
11.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795223
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2018
А опівно́чі ви черешню їли?
Із дерева! При місячнім промінні,
утриматись уже не мавши сили...
А кісточки́ плювали як лушпиння?
Поміж чере́шень ви гуляли садом,
п’яніючи щораз від того дійства?
У червні любувались зорепадом
в казковому саду свого дитинства?!.
11.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2018
Стоїть висока, ніби шафа,
під пальмою струнка жирафа.
Листочки з дерева зриває
й хмаринок ріжками сягає.
В красуні гарні, довгі ноги,
мандрує вільно без дороги,
а шию щоб обпеленать –
потрібен шалик метрів п’ять.
Усе життя вона гуляє
і не лягає ні на мить,
на ніжках навіть спочиває,
бо стоячи жирафа спить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794740
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.06.2018
Живе у лісі хитра лиска,
в норі у неї там прописка.
Туди несе вона курчат
для ще маленьких лисенят.
Руду й пухнату шубу має,
хвостом сліди всі замітає.
На зайчика й мишок полює,
а во́вка – здобиччю частує.
До курника біжить щоночі,
бо півника піймати хоче.
Стемніло й злодійка руда –
уже з-за тину вигляда.
Тому вночі Бровко не спить,
він хитру злодійку провчить –
мерщій прогонить аж до дуба
і та втече латати шубу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794714
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.06.2018
Не ромашка в чистім полі –
то метка онучка Оля.
Вся тендітна і ласкава,
мовби пава величава.
Має хитрі оченята,
любить маму, любе тата.
Та бувають і ексцеси,
бо на те вона й принцеса.
Хай росте мала здорова,
як веселка кольорова,
шле їй Бог щасливу долю
й береже красуню Олю!
06.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794619
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.06.2018
Поезія для мене – вже не хобі,
то майже стиль всього мого життя.
Це як Сахара чи пустеля Гобі,
Чорнобиль із проектом „Укриття“…
Поезія – потреба говорити,
свої думки до людства донести.
А як без думки в цьому світі жити?
Мов на піску наводити мости…
Поезія – дружина і коханка,
а також повсякденний стан душі.
Вона не тимчасова забаганка –
повітря, що спресоване в вірші.
03.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794307
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.06.2018
Віки тому, у сиву давнину,
на світ людина вільною з’явилась,
щоб миру пізнавати таїну;
раділа сонцю, небу й геть не злилась.
Вклонялася вона своїм богам:
Сварожичу, Перуну чи Дажбогу…
До капища, що заміняло храм,
лежала нелегка її дорога.
Пройшли часи, пролинули віки,
десятки й сотні літ уже минуло.
Змінилось все, не ті тепер роки –
любов і щирість в підлості втонули…
Душа моя зажурена болить,
що правлять світом зовсім інші боги.
Замінюють невірні їх за мить
й слов’яни вже забули про Сварога…
Відчути хочу свіжість чебрецю
й духмяну прохолоду рути-м’яти.
Вві сні я часто бачу казку цю,
яку нізащо часу не відняти.
Чому рабом повинен хтось рости
й духовного у чім причина панства?
Скидаю в прірву всіх церков хрести
і тим руйную сам фундамент рабства!
Якщо в твоїй душі багатий світ,
він завжди переможе підлу хтивість.
Здолають безліч незборимих бід
добро, любов свята і справедливість!
Переконати я нікого не берусь,
та завше, вирушаючи в дорогу,
схиляю голову і подумки молюсь,
а не спішу чужу вдягати тогу.
І повернувшись з мандрів, зазвичай,
як пілігрим до отчого порогу,
у благодаті рину знов ручай –
молюсь одному у всім світі Богу!
Я повертаю пам’ять родову,
рішуче відхиливши штучну ширму.
Творцю дивлюсь у вічі й тим живу,
а весь непотріб без жалю – у вирву!
02.96.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794124
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2018
Просякло все байдужістю й журбою
у місті каменю, бетону і свинцю.
Там все давно покрилося нудьгою,
енергія ядра де йшла до бою
із тоннами води і вуглецю.
Стоїть з восьмидесятих місто-пустка
мов пам’ятник недбалості людській,
яка десятки й сотні тисяч мрій
у радіації перетворила згустки
та кладовище віри і надій.
А все-таки – трагедія чом сталась
і хибним став який насправді крок?!.
Тож як би там „все в нормі“ не здавалось,
пильнуймо, щоб біда знов не підкралась
і не спустила атомний курок!
01.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794016
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2018
[i] Пошлем думу аж до Бога, Його розпитати,
чи довго ще на сім світі катам панувати??
(Т.Г.Шевченко, "Сон")
[/i]
Не знаю навіть, як те сталось,
Творець сам вийшов з вівтаря
і помахом руки, здавалось,
вернув на землю Кобзаря.
Підняв поета з домовини,
назад його вернувши путь,
щоб глянув той на Україну,
як люди зараз в ній живуть.
І полетів Тарас під хмари,
немов архангел Гавриїл,
загладить щоб минулі чвари
і вічних суперечок пил.
Полинув батько над землею,
понад Карпатами, Дніпром,
над Україною всією
зі сподіванням на добро.
Та вгледів села він забуті,
все в бездоріжжі, геть екстрим,
наш Дніпр парканами закутий,
горить Донбас, в чужинців Крим…
На Умань не забув поглянуть,
на Гонту із Залізняком.
Живі тут квіти хоч не в’януть,
та чути кожний рік „шалом“.
Щоосені тепер хасиди
святкують свій тут новий рік.
Уже й Черкащина під жидом,
в наш час змінився й Бога лик…
Поглянув з сумом на столицю,
на олігархів-держиморд,
які жирують по світлицях,
в хлівах тримаючи народ.
Хіба про це тоді він мріяв,
коли писав славетний „Сон“?
Невже таку судьбу леліяв
в палючих думах наш Ясон?!.
Та й повернув пророк на Канів,
туди, де вічний його дім.
Наклав свою печатку Каїн
на Україну? Горе всім,
якщо пророцтво те здійсниться.
Невже приречені всі ми
і щастя буде тільки сниться?
Рішить повинні це сами!
Спустився на Чернечу гору,
схилилась в батька голова,
відсторонив юдейську Тору
і вимовив такі слова:
„Запам’ятайте, українці,
у книзі цій семітська суть.
Лиш гої ви для тих чужинців
і дітям гоями лиш буть!
Тримайтесь купи, сестри й браття,
бо сила в єдності жиє,
і українства хай багаття
майбутнє ваше осяє!“
Сказавши ці слова пророчі,
Кобзар розтанув, мов почив.
Проснувся я, продерши очі,
і сон мерщій свій розповів.
28 – 30.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793708
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.05.2018
[i]Пам’яті героїв, що полягли
за свободу і незалежність
рідної України, присвячую.
[/i]
Як сумно й боляче мені,
коли дивлюсь на Україну –
народ втопає у війні,
втрачаємо своїх синів,
найкращі з них у небо линуть.
Так сумно й боляче мені…
Ой, сумно й боляче мені,
коли в сльозах розбита мати
по вуха у чужім багні,
шукає Бога в вишині
біля труни свого дитяти…
Нестерпно боляче мені!
Як сумно й боляче мені,
що діти розбрелись по світу
знайти в далекій стороні
копійку – вдома не прожити,
тут править бал чужа еліта.
Ох, сумно й боляче мені.
Так, сумно й боляче мені,
земля що рідна знемагає.
Цю годівницю у борні
продати зайди вимагають.
Її чужинці й доконають –
тож сумно й боляче мені…
Як сумно й боляче мені,
ненавиджу всім серцем ката…
Питаєш, що робити, брате?
Відправим всіх в свої пенати,
всіх ненаситних і пихатих –
одягнем Неньку нашу в шати
і стане радісно мені!
29.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793649
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.05.2018
Дозволь сердечно привітати
тебе, мій брате по перу,
із цим весняним диво-святом
й подарувати слова гру.
Цієї сонячної днини
в святої Трійці чудо-день
ми відзначаєм уродини
й співаємо тобі пісень.
Щоб ти здоровим був і жвавим,
щоб завжди мріяв і творив
таким же гордим, величавим
і щоб жінок своїх любив!
Із побажаннями скінчаю,
достатньо хлюпав я єлей,
бо віку ценз нам визначає –
що вже не рік, то ювілей!
27.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793357
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.05.2018
Давним-давно Мольєр свого Тартюфа
в таких яскравих фарбах змалював,
що кожному з нас вистачило б духу
не стати жертвою його негідних справ.
Чи то зміліло нинішнє суспільство,
чи то достаток нас девальвував,
бо на вершині знову лицемірство
і вряд чи цим когось я здивував…
Десятки років водять манівцями,
тартюфи нас, пророчать люду рай.
Кінці ж ми мусим зводити з кінцями,
чекаючи коли настане край.
Край святотатству, ханжеству, блюзнірству,
бо підлість ница зараз править бал;
кінець відвертого розгулу бузувірства,
що слідом тягне ненависті шквал.
Ми надто часто віримо тартюфам,
їх сотням обіцянок, а не справ.
Фантом черговий кандидат нам „втюхав“
й пройдисвіт за стерно держави став.
Ми втонемо у цім бездоннім вирі,
не безкінечний міцності запас.
На жаль тартюф у тій чи іншій мірі
живе й донині в кожному із нас…
26.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793305
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2018
Не вмію вити я по-вовчи,
ну хай там що, ну хоть кричи.
Най гори золота пророчать
і найпухкіші калачі.
Не вмію ворога простити,
коли душа вогнем горить.
Брехнею рота як мастити –
смолу гарячу краще пить.
Не вмію вити я по-вовчи,
хоча до лісу звик ходить.
Вже як собі ті звірі хочуть,
та в мирі й дружбі нам не жить.
Таким завжди я був, хоч трісни,
таким уже й скінчу свій вік.
Хай краще ногу чобіт тисне,
ніж руку підлий чоловік.
22.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792731
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2018
Два маніяка у тридцять дев’ятім
втягнули людство в світову війну.
Пройшли роки, але порахувати
й донині всю не можемо ціну,
якою нам далася перемога.
Що каже нам статистика сумна?
Хто воював, за що і проти кого?
Кому потрібна та була війна?
Відповісти щоб на усі питання,
історію потрібно добре знать,
бо існували завжди намагання
по-своєму її переписать.
Минуло понад сім десятків років
з тих пір, як закінчилася війна,
та в пам’ять шрамом врізалась глибо́ко,
жахи не дасть забути, нам вона.
Фашистському звернули шию звіру,
коричневу здолали ми чуму.
Ціною перемозі тій офіра
життів людських мільйони. Все ж чому
загинуло в рази нацистів менше,
хоча у наступ спершу йшли вони?
Бо в контратаку гнали пси зі „СмерШу“
гарматне м’ясо дикої війни…
Діди потужно наші йшли в атаку
з гвинтівкою одною на… п’ятьох
і не було косі смертельній браку
в людських життях. Не стало багатьох…
Згадаймо, як кувалась перемога
в тилу, на фронті, серед партизан;
лендліз – заокеанську допомогу,
оточення і… черговий казан.
А скільки у ворожому полоні
і безвісти сердешних полягло,
та й тим, що повернулися додому,
Сибіру скуштувати довелось…
І бранців завсіди не шанували,
живий з полону – вила під ребро.
Вожді їх за людей не рахували,
усім ліпили зрадника тавро.
Хто бідкався за ще зелених хлопців
о тій воєнній, нелегкій порі?!.
Їх сотні тисяч горе-полководці
втопили у бурливому Дніпрі,
коли плотину Дніпрогесу рвали
і за водою плив Вкраїни цвіт,
а далі – як Славуту форсували,
в бажанні знову дивувати світ.
А скільки віддало життя намарно
на ворогом мінованих полях…
Просякла кров’ю переможців гарно
і наша, і Європи вся земля!
На вірну смерть їх гнали у атаку,
по мінах і під вогняним дощем,
бо Жуков краще шанував собаку –
„Баби нам понароджують іще“…
Й понині серце корчиться в судомах,
а в спраглім горлі просто бракне слів
при згадці тих, хто не прийшов додому
з війни скаженої, з її страшних фронтів.
А скільки їх могло б іще пожити…
Все описать – не вистачить рядків!
І серед них діди, дядьки і… діти,
нерождені від згинулих батьків!
А скільки їх каліками вернулось
з жарких полів кривавої війни…
Як швидко та біда чомусь забулась
тими, кого тоді спасли вони!
Я не молю Творця про допомогу,
але чому ж нерадісно мені,
як площею в параді Перемоги
незримо йдуть загиблі в тій різні?..
Чом нині переможці зло з собою
несуть – нову загарбницьку війну?
Росія стала з Ненькою до бою,
любов поправши братську і земну…
Напала підло у часи непевні,
в сестри украла Крим, затим Донбас.
Настали знов скрутні часи, буремні,
вони рабами хочуть бачить нас.
Обвішані цяцьками мов ялинки,
у орденах, медалях в сім рядів,
трясуть жирком „блондини“ і „блондинки“
зразка кінця сорокових годів.
Лунають вибухи і кровоточать рани,
та ту картину серцем не збагну…
Навіщо ці міфічні ветерани,
які плюндрують пам’ять про війну?!.
Повстанці українські – хто вони:
бандити, посіпаки, патріоти?
Народу українського сини,
що захищали Неньку від сволоти!
Народжена у Другій світовій
в терорі, геноциді, катаклізмах,
УПА ішла й після війни у бій,
у бій з оскаженілим комунізмом!
Говорять нам: потрібно примиритись,
подарувати вбивства і борги,
що на „братів“ уже не треба злитись,
простити їх гріхи нам до снаги…
Підставне виникає все ж питання –
Кого прощати і миритись з ким?
Попросить хто прощення й чи востаннє
у морі переповненім людськім?
Чи діти тих, доноси що писали,
морили голодом і в табори вели,
знущались і в потилиці стріляли
тим, що без зброї у атаку йшли?
Чи внуки тих, що ницо ґвалтували
і підло грабували мій народ?
Тепер вони спасителями стали
і перші у святковий хоровод!..
Кого перемогли ми в сорок п’ятім
і в чому перемоги тої суть?
Чом переможці на хресті розп’яті,
а переможені як у раю живуть?!
Чому забули братню допомогу
того, хто підсобив здолати млу?
Тяжку ціну дали за перемогу
прості солдати й люди у тилу…
Дев’яте травня – свято Перемоги?
Учасників все менше тих подій…
Удавкою сплелися їх дороги,
не привели народ до світлих мрій.
Зі святом цим вітаю обережно,
щоб не просипать ненароком сіль…
Дев’яте травня – це печаль безмежна,
це реквієм і невимовний біль.
травень 2018
https://bbcccnn.co/v-noyabre-1943-goda-myasnik-vatutin-pri-forsirovanii-dnepra-za-2-dnya-utopil-do-1-mln-soldat-na-70-80-sostoyashhih-iz-ukraintsev/
https://uamodna.com/articles/za-lashtunkamy-operaciyi-ilaquo-grozairaquo-chastyna-1/
https://uamodna.com/articles/za-lashtunkamy-operaciyi-ilaquo-grozairaquo-chastyna-2/
https://www.radiosvoboda.org/a/28652839.html
https://www.youtube.com/watch?v=S6gg1z5DovI&feature=share
https://www.youtube.com/watch?v=jAfSrBMuXI8&feature=share
https://baitsar.blogspot.com/2017/08/i-ii.html?spref=fb
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2018
У місто як сьогодні я збирався,
поскаржилась мені знайома леді –
мій пес її вкусити намагався
і мчав за нею на велосипеді.
Наклеп щоб віроломний спростувати,
не треба допомоги Архімеда.
Авторитетно можу всім сказати –
не має мій Сірко велосипеда!
20.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2018
З догматами світосприймання
боровся Бруно всім, чим міг.
Нестримний потяг до пізнання
ченця у ньому переміг.
Тягнувся все життя до світла,
і врешті-решт він злився з ним…
Та все ж зоря його розквітла –
розтало неуцтво як дим!
19.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792295
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.05.2018
Потік фотонів сік йому обличчя,
трильйони кварків сипались до ніг,
браслет з нейтрино стиснув передпліччя,
а в душу падав галактичний сніг.
На всесвіту околиці далекій
вдивлявся пильно крізь густий туман
і згадував протуберанців клекіт
сумливо сивочолий капітан.
Він космосом помандрував доволі
за довге й нелегке своє життя,
а вітер сонячний закручував поволі
в тугу спіраль астральні почуття…
19.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792293
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 19.05.2018
Машину часу ти створи собі,
великих коштів це не вимагає.
Зате допомагає далебі
в щоденних мандрах аж за небокраєм.
Вона відносить нас у ті часи,
як Всесвіт був мов макова зернина.
Зробити може це без зайвих сил
й пересічна у творчості людина.
То що вже говорити про майстрів,
хоч дрібку хисту що до того мають?!
Та зауважить треба в кілька слів:
одні творять, а інші – витворяють…
Твоя уява – ось той апарат,
феноменом що у народі зветься.
Вона за світло швидше у стократ
просторами космічними несеться.
Підвладні їй галактики, світи,
які звичайним людям недосяжні.
Подорожуєш часто, друже, ти
машиною у часі неосяжнім?
Я гімн співаю кращій із машин,
яка четвертий вимір підкорила.
Бо наша думка – справжній чудоплин,
то величезна, незбагненна сила!
Машина ця незвідане творить,
а осягнув минулого все сутнє –
вам відстань підкоряється і мить
у подорожі в чарівне… майбутнє!
Уява дозволяє зазирнуть
в його найпотаємніші глибини.
Не зміг би час і простір розітнуть –
не написав би навіть половини!
12 – 18 травня 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791951
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2018
Він за покликанням скотар і хлібороб,
але в юриспруденцію подавсь.
Партійний виглядає з нього сноб,
та головою для людей старавсь.
Не поспішає з козами на торг,
хто б там і що йому вже не казав.
Якби вернув старий, зараза, борг,
ще кращого б вірша я написав.
16.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791931
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.05.2018
Корупція – як ракова пухлина,
просякли нею людства всі шари.
Вона була завжди, але вершина
її розквітла нашої пори.
Хабарників в наш час, на жаль, багато,
ми замастились жирно в тім лайні.
Тому почнемо факти викладати
з футбольного кумира – Платіні.
Коли Мішель ганяв м’яча по полю,
для нього рівних поряд не було.
Але констатувати маю з болем,
що й „профі“ те болото затягло.
Корейська закінчилася прем’єра,
як зачитав недавно вирок суд.
З подругою пуститися в аферу
вже Пан Кін Хє, у корупційний блуд.
На хабарі спіймали й президента
не самого багатого Перу.
У чому суть гучного інциденту?
Кучинськи Педро теж „метнув ікру“!
Таких у світі немала когорта,
та й ми до неї лепту додали,
хоча американці Манафорта
лиш вдома за корупцію взяли.
Ми лідерство упевнено тримаєм
у цім питанні навіть в дану мить.
Над Янеком процес іще триває,
а за суди забули й говорить…
Я не сказав вам ще і половини,
але підняти раджу всім абсент,
як в найбіднішої в Європі України –
все ж найбагатший нині президент!
На жаль, шановні, ні з чим привітати,
ідуть не як хотілося б діла.
Та ризикну, панове, запитати –
Так що, корупція нас всіх перемогла?!
травень 2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791807
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2018