| Сторінки (25/2438): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i]Світлій пам'яті Олександра Кучеренка,
сина, чоловіка, батька, захисника України
[/i]
Ти дивишся на світ із обеліска
в свої уже навіки тридцять два…
Поглинула тебе земна колиска,
коли були у розпалі жнива.
Під корінь жали вас ворожі «гради»,
косив життя московський «ураган» –
вони нікого не жаліли гади
і не один поліг тоді від ран…
Тебе уже не верне жодна тризна,
не перетнути вічності кордон.
Ти чесно захищав свою Вітчизну,
і дім тобі – Небесний легіон.
Такий талан, колючий – як ожина.
Війна – завжди коса для молодих.
Батьки сумують, діти і дружина,
але твоя душа – живе у них.
14.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2026
Мюнхаузен, Фантіна,* Каліостро,
песиголовці, Мефістофель, Вій –
міфічні імена, непросто гострі,
уяву заплітають у сувій!
А вартий більше хтось за них уваги,
коли триває олімпійський цирк?
То зберігає реноме Гаага
чи трибунал Європи – просто чвирк?!
Перевернувся світ догори дригом,
агресію підтримує і МОК!
Лишилася лише мала інтрига –
який від того рудименту толк?
12.02.2026
[i]* Фантіна – повія із твору «Знедолені» Віктора Гюго.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2026
Завіса сну упала на чоло,
стуляються глибокі Нені очі…
Накрило градом фронтове село –
усе війни лютує потороча.
Канати-нерви в’яже у вузли,
до зір веде через розривів терня,
але і ми не ті вже, що були –
утратили своє родюче зерня.
Чи його решки зійдуть навесні?
Чи проросте воно студеним долом,
коли розтане збайдужіння сніг
і невесняно зачорніє поле?
А попереду – знову лиш імла,
де Прометей конає від зневіри.
Роки́ кленем горьований талан
і гудимо продажних командирів…
Проснися, люде, очі розклепи́
і подивись, що робиться під носом!
Пора мінять підвалини, стовпи
і чистити чимдуж пихи́ заноси.
09.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1057012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2026
Мораль – суцвіття дефініцій,
духовності ясни́й букет,
набір усталених традицій –
душі довершений портрет.
Це своєрідний кодекс честі,
а не розпу́сти реп’яхи.
Пи́ха, розбещеність, нечесність –
її одвічні вороги.
Доступною лише здається,
та не із ницої сім’ї.
Вона не кожному дається,
за гроші не купи́ть її!
Моральність – вища милість Неба,
ознака праведності, цнот,
та не усім добро те треба –
воно веде на ешафот!
Зустрівши милість невичерпну,
десь у небесному коші –
здоров’я взяв би, в першу чергу,
і рівновагу для душі.
03.02.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2026
Потужний «пук» порушив тишу
і знищив бульбашки сліди.
Хтось коментар незламно пише,
але народ вже ледве дише
і пожинає ті плоди…
Що, розчинилося «Фламінго»,
не вилупившись із яйця?
Оце фінал! То їхнє «Bingo»
у стилі Пласідо Домінго –
усе без краю і кінця…
Король тасує свою свиту,
завис в повітрі «Міндічгейт»,
але воно мандрує світом,
таке розбещене і сите:
промови, гасла, знову хейт…
А пташенята – в різні боки:
кого послом, кого в запас,
назустріч лише плем’ю кроки –
саджає, та на «фінпотоки»,
а для чужих – воєнний час!
Тому чекаєм «томагавків»
немовби манної з небес.
Зі сходу усе ближче гавкіт,
де часом загнаний під лавку –
московський скаженіє пес.
30.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2026
І
Ти жив як пес і так же і помер,
конаючи з собою наодинці.
Кому дістались, друже, відтепер
твої доволі награні гостинці?
А ти дістався до своїх пенат
чи ще до раю лише у дорозі? –
скажи по правді. Ні один фанат
на це мені відповісти не в змозі.
Куди вони поділися оті,
які гучну твою ділили славу?
Таке, на жаль, буває у житті…
Не виняток: Валера, Женя, Слава.
Ти на вершині чи ще топчеш степ?
Виходить, тренувався ти не даром.
Лиш права й ліва, і як завжди «степ»,
а ще твоя Висоцького гітара.
Один як пес, нікого навкруги.
Лунає лиш мелодія осіння…
Не поєднає річка береги,
не проросте уже твоє насіння.
Але чекай, зустрінеш, друже, всіх,
і навіть тих, кого не тягне бачить.
Іще не раз долине з неба сміх,
бо не лише твоє життя собаче.
ІІ
Ти жив як пес. Отак же і сконав,
напевно був у цьому світі зайвим.
Твоє життя – відірваний анклав
раба думок і схибленого зайди.
У всьому сенс старався віднайти,
шукав свою неповториму риму.
Тебе манили неземні світи
і ось нарешті ти у них поринув.
Нарешті вільний, навіть від думок,
хоча то все, що ти і нині маєш…
Від тебе залишився лиш димок,
легкий серпанок. Може ти кохаєш
і там, де вічний холод та імла?
Де ще немає підступу і здирства!
І там себе ти випалиш дотла,
у тебе стане люті і презирства.
Ти ненавидів рабство і брехню,
жагу наживи, страх і лицемірство.
Заковував ти душу у броню,
бо не терпів ні підлості, ні звірства.
Тому – лети за обшир-небокрай!
Можливо там колись їй будуть раді,
але її, сердешної, не край.
Душа – то не медалька для парадів.
28-31.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2026
Оділа осінь су́кенку ярку,
у роси коси заквітчала дівка.
Синів терново терен у ярку
і додавала терпкості тернівка.
Між бузиною красувався глід
і тихо косоочив на шипшину.
Калина кле́ну ке́тяги услід
хилила в наїжачену ожину.
Наситив ясен гаму кольорів,
своїми розмаїтими плечима.
Покрови погляд виразно зорів
осінніми дубовими очима.
28.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2026
У глибочінь пірнула хмари тінь,
у сині утонула з головою.
Холонучи розтанула теплінь,
за камінь зачепившись під водою.
А поночі затих опалий лист,
осів туман кудлатий на узліссі.
Під тисом зачаївся рижий лис,
вдивляючись у кряжу перенісся.
Слідом у слід прошкую до мети,
із вій знімаю часу поторочу.
Іду туди, де неосяжна ти,
та більш нікого бачити не хочу.
Незчувся, як і стишилась хода,
і опустились крила за плечима.
З-за обрію сумливо вигляда
багряна куля з зимними очима.
Мені туди… Мені лише туди!
Мене вже зачекалися на фронті.
Глибокі лишу на снігу сліди
і розчинюся десь на горизонті.
27.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2026
Не відпуска «імперія» проклята,
чотири роки точаться бої…
В загиблих підростають соколята,
уже шліфують кігтики свої.
Їм треба час, мотивів вистачає,
лише б уміння дещо відточить,
та, як не дивно, і у отчім краї –
вороже плем’я скалкою стирчить!
Колодами тирчать вони у влади,
але стає і у других очах.
Засіли, розплодились, тиснуть гади,
висять уже на шиї і плечах…
Стражденна наша ненька Україна
у пеклі цім де дітися не зна:
з одного боку воші і руїна,
а гнидами – спустошена казна…
Народ-бідняк – знеможений війною,
чорноземи поставлені на кін,
бо нувориші їх здають без бою
і ницо крівцю п’ють з обох сторін.
Ця партія вже майже безнадійна,
куди не кинь – цугцваг усе одно.
Невже під ніж піде корова дійна,
чи це іще не остаточне дно?
Стікає кров’ю зранена держава…
Кому під силу сформувати рать,
щоб відновити диктатуру права
і терміново Неньку лікувать!
19.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2026
[i] (із циклу «Хроніки московсько-
української війни»)
[/i]
Як темрява на землю осідає –
шахедів гуркіт лине з вишини.
Їх вибухи онуків колисають
і часто обривають наші сни.
Чотири роки йде війна кривава,
а ми і досі ліпимо божків!
Співаємо про волю і про славу,
але уже не вистачає слів…
Чергового вінчаємо кумира,
нам ідола – умри, а подавай.
Як зупинити ту війни сокиру,
у головах марі покласти край?
Аби за злочин – неодмінно кара,
утілити не варто прецедент?
У Раді нащо нам владців отара?
Кому потрібен злодій-президент?
То ворогу дієва допомога,
вони ведуть народ у кабалу.
На фронті неможлива перемога
без справжнього порядку у тилу.
У пошуках гірких «ума палати»
звертай увагу на перелік справ.
Тому лиш владу можна довіряти,
хто лихо у своїм житті пізнав.
01.12.2025 – 21.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2026
Нарешті ми у Дантовому пеклі:
обман і зрада поглинають все,
бо під ногами цінності поблеклі,
навкруг ворони каркають запекло…
Куди стрімнина нас оця несе?
Дамо і далі ми себе дурити
отим паяцам, вуркам, шахраям,
що прижились чи рвуться до корита?
Вони уже пустили нас по світу,
розпорошили по чужих краях!.
Тримають люд за бидло нувориші,
іде країна вроздріб з молотка,
а навкруги – лише могильна тиша,
рядки небесні кров’ю доля пише
під вибухи… Надія на війська.
17.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2026
[i]Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил —
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.[/i]
[b][i]Василь Симоненко[/i]
[/b]
Невже не стихне часу аркебуза
і непроглядна упаде пітьма?!
На цвинтарі розхристаних ілюзій
могилам місця вільного нема…
Дивізії лягли у чорноземи
і сотні тисяч гибіють од ран,
та лише усміхається казенно
пихатий карлик, схиблений тиран.
Позбавлену і совісті, і честі,
потвору ницу підганяє страх.
Воно готове ради маніфестів
країну обернути всю у прах.
Нуртує серце і лютує розум,
душа горить у сотні мегават,
у високоссі шаленіють грози,
а на землі… справляє тризну кат.
Усе суспільство – то відкрита рана,
сочиться кров’ю зболена земля,
скотилася сльоза у ветерана
і тягне соки свита «короля».
Якби ж усі одурені прозріли
й полеглі безневинно ожили,
то нам напевне вистачило б сили
перевернути світ оцей гнилий!
Але ростуть хрести на виднокрузі,
зефір колише зім’ятий ковил –
на цвинтарі розтерзаних ілюзій
не вистачає місця для могил.
Та бійтесь ненаситні, хижі круки:
подує вітер, опаде пітьма,
і візьмуться ошукані за руки –
закі́нчаться сумні часи розпуки,
бо воля не загине задарма!
10.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1055029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2026
Доки ми сьогодні будемо жувати вчорашнє,
сенсу сподіватися на завтра – немає і не буде!
08.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054899
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2026
Залишимо слова брехні,
а правду хай говорять – вчинки!
07.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2026
З новим вироком вас, друзі!
Що несе нам новий рік?
Ми уже у сірій смузі
чи ідем у інший бік?
Ви не спали аж до ранку?
Зачекалися новин?
Ждали нову обіцянку
про війни майбутній плин?
Вже регочуться навколо
з віслюками і слони –
вкотре нас ведуть по колу,
чорне білим замінив.
З «новим» виродком, країно!
Кінь старий в новім пальто?.
А стражденну Україну
не спасе крім нас ніхто!
01.01.2026
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2026
А ти мене тоді не зрозуміла –
усе перевела таки на сміх.
Я прагнув твого серця, а не тіла.
У відповідь – лише сентенцій міх.
Я відчиняв душі своєї браму
повільно, може, ніби на волах.
Та ти хотіла сексу до нестями
і танців до світання на балах…
Спливли роки. У підсумку – все так же,
якщо не гірше. Що і говорить…
А час летить – тобі «бабусю» кажуть,
і новий рік постукає за мить.
26.12.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2025
Не повертайтеся туди,
де зневажали вас відкрито,
а за прихильности сліди
справляли непомірне мито.
Не повертайтеся туди,
де вам сміялися у вічі,
хай манять запашні плоди
і щастя знову щедро зичать.
Не варто мислити про те,
чого назад не повернути,
хоча ще час і не зітер
минувшини огидні пута.
Не треба думати про тих,
кому давно уже байдужі.
Струсіть із пліч печалі міх,
як пелюстки сухої ружі.
Не повертайтеся туди,
де не горять любови свічі.
Полином там гірчать сліди,
в ріку життя – не стати двічі.
23.12.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2025
Вона давно жила коханням,
краплинами його пила
із вечора, а на світанні –
згорала іноді дотла!.
Повітрям дихала весняним,
губилась в променях світил,
фантазувала до нестями
аж доки не забракне сил.
Купала душу в квіті вишні,
аби позбутися імли,
а на уламках мрій колишніх –
нові надії зацвіли!
22.12.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2025
Усе уже написано у ві́́ршах,
у повістях, романах чи піснях?
Нам хочеться вважати, що ми інші,
що попере́ду неповторний шлях.
У пошуках отак життя минає
за кроком крок. Все ближче до мети?
Та нові відкриття серця́ нам крають,
а ліки ми не в змозі віднайти.
Упевнені у тому, що ми інші,
що свій під ноги нам лягає шлях,
але усе написано у ві́ршах,
у повістях, романах і піснях.
Немає світу ні кінця, ні краю,
він сущому – бездонне джерело.
Ми логіку здебільшого шукаєм
там, де її ніколи не було!
22.12.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2025
Життя коротшим стало ще на рік,
але мене вітають всі зі святом…
Росте невпинно негараздам лік,
а їх сьогодні – ой же, як багато!
Без світла залишив нічний «шахед»,
«кинджал» уже бере життя дитини…
Задкуємо ми знову уперед –
оце життя всієї України!.
Але з екрану – досі марафон,
четвертий рік війни отак спливає!
Вітчизна наша – тільки полігон,
цього лише сліпий не помічає.
Ховає зрячий голову в пісок,
надіється – його це не зачепить,
та Молох цілить кожному в висок,
смертей у нього доста у причепі.
Задумайтеся, люди, хоч на мить,
істот я на увазі тут не маю,
як довго під сиренами ще жить.
Чи знову – моя хата скраю?
20.12.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2025
[i](дружній шарж)[/i]
Неспокою зажеврів каганець,
поета зойки розривають тишу –
утіхи засихає корінець
і той щоденні заклинання пише...
О людоньки, марніє! Що робить?
Цьому виною, певно, непогода...
Сточився олівець... його тудить!
А чим писати опуси і оди?.
Раніше корінь був – усім капець!
Та день за днем минає неупинно...
Життя стесало втіхи малювець –
залишилася тільки писанина.
грудень 2025
[i]Василь Михайлищук
***
Вже засихає втіхи корінець,
Раніше корінь був, такий нівроку.
Життя його стесало нанівець
І залишило сіру наволоку.
А що робити, людоньки, капець?!
Давно не мав оце таку мороку.
Вже засихає втіхи корінець,
Раніше корінь був такий нівроку.
Згасає неспокою каганець,
Вже не судіть цю писанину строго.
Ади такої, Боже, хай їм грець
Уже якось обІйдуся без нього.
30.11.2025[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2025
Залужний чи залежний?
Черговий кіт в мішку
чи кит? Він протилежний
чи рильце теж в пушку?
Так, критик непоганий:
що видно – розказав!
А де ж його програма?
Чому ж не написав?
Невже чергове коло,
одні і ті ж граблі –
знов босі ми і голі
в святій своїй землі.
Чи знову ж нам гостинця
до рота покладуть?
Чужинці – є чужинці
і в тому їхня суть!
01.12.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2025
Ідуть воли повільною ходою,
а під ногами жирний путівець.
Із валки залишилося їх двоє,
хто знає, де дорозі цій кінець…
Зависло сонце прямо у зеніті,
нестерпна спека, хочеться води.
Вони в чіпкі попали долі сіті,
здається – не уникнути біди.
Чумак уже планиді покорився –
почив сердега прямо на шляху.
Сухим жував останнє зерня рису,
але упав, не витримав жаху.
Чи омине їх доля Ахілеса?
Бо неба парасоля – то не зонт.
Рипить мажа, поскрипують колеса
і знову утікає горизонт…
05.11.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2025
Зимове сонце за вечірній пруг
сідало сонно, ніби у коновку.
Під парусом із зоряного шовку
на сході виринав поволі струг.
Морозний вітер, сива далина,
а під ногами – купи діамантів.
Хотілося ковток терпкого к’янті,
гарячого тосканського вина.
04.11.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2025
Комфортно нам ніколи не буває:
то холодно чи жарко, то дощить…
То хочеться сальця із короваєм,
а то уже не до смаку борщі!
Жінки-жінки… Адамове коріння,
потомки Єви – це як на духу.
Усе своє життя ідучи рінню –
Даліл стрічав доволі на шляху.
Од величі й утіхи до паскудства,
нерідко те веде на ешафот.
Велика частка «половини людства» –
огидної підступності оплот.
То сміхом заливається і скаче,
то плаче, щоб сидіти на руках.
Сумні часи настали, дика вдача…
Куди несе нас талану ріка?
27.10.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1050332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2025
Усе життя – очікування чаша,
лише процес емоцій і пригод.
Воно по суті – то уява наша,
ланцюг подій, ілюзій хоровод.
А ще – зрідні нокдауну у боксі,
цейтноту в шахах, лижам на льоду…
Вервечка невимовних парадоксів,
стрибки із потяга на повному ходу!
Відпочиває навіть міх Пандори.
«Ума палата» – урна для сміття
в малім театрі одного актора,
у моноп’єсі з назвою «Життя».
16.10.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2025
Знову осінь ліс причепурила,
бурштинову сукню одягла,
і невтомні журавлині крила
розтинають небо пополам.
Не гримить на обрії, нівроку,
і не чути пострілів… хребців,
лиш кума набридлива – сорока,
скрекотнула щось до горобців.
Та чомусь не спиться вже під ранок,
ніби сорок довгих літ тому,
дивно серце б’ється, як підранок,
й очі перемішують пітьму…
Пані осінь знову владарює,
одягнувши сонця пектораль,
падолистом прикрашає туї
і думки закручує в спіраль.
14.10.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2025
Духмянить осінь мріями, що влітку не збулись,
опущеними віями і поглядом униз.
Весняними надіями на щирий урожай!
А осінь пахне мріями, закутими у жаль…
Вона відгонить тугою, що літо відцвіло,
прийдешньою шаругою, що стане на крило.
Зимовою потугою, що ляже на шляху,
морозами і хугою на білому снігу.
А осінь манить росами і сльозами дощів,
холодними торосами між зарослів ліщин.
Опалом листу ясеня, задумою садів
і тису – лісу красеня, і запахом плодів.
10.10.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2025
Білявкою завжди себе вдавала,
аби в оману інших завести.
Така собі підступності навала,
де зброєю – палаючі мости…
Купалася у міріадах іскор,
впивалася удаваним жалем,
та у вухах її лунало диско
і відгомін розрулених дилем!
Ішла по долях вивіреним кроком,
по душах інших, згорених серцях…
Але минули молодості роки,
все опинилось на своїх місцях.
Уже вінчає день самотній вечір,
без жалю меле «нині» часу млин,
здригаються усе частіше плечі
і мед здається гірше за полин.
Чому життя полинуло навспак?
Нічого не буває просто так.
26.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2025
Черговий келих із горняти часу,
навколо Сонця ще один політ –
все ближче запорозькі тулумбаси.
А що робити? Створено так світ…
Подякуй щиро долі, що побачив
життя людське таким, як воно є,
що просто жив, любив, творив. Тим паче,
що діти і онуки – це твоє!
Тому роби своє і не журися,
попереду ще справи немалі.
Хай почекають нас в небесній висі,
а ми ще повоюєм на землі!
16.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2025
[i](дружній шарж)[/i]
Думи розхристались із сувою –
у дитинство хочеться, хоч плач!
Звечора укриюсь з головою,
та крізь ковдру допіка рогач…
Місяцю, рідненький – відчепися,
поперек проклятий дістає.
Йди собі купатися у… Тисі,
як розваг у висі не стає.
– Був уже там я, – відповідає,
– та мене злякав русалок сміх.
Бовтались із краю і до краю
ті в думках розхристаних твоїх!
Закриваю і фіранку, й очі,
та русалок чую голоси –
звабити мене напевне хочуть,
не завада їм нічні часи.
І зрадливо серце моє тенька,
підіймаюсь і на спів іду –
тягне ще мене на солоденьке,
та горобчик скаче лиш в саду…
І удень воно уже не краще,
кварти не утримаю в руці,
яблука летять напризволяще –
хто-куди, немовби горобці.
Та зберу до одного, помию.
Спілі! Відбиваюся від ос…
Заплести думки у світлу мрію –
може допоможе «Кальвадос»!
09.09.2025
[i]Іван Війтенко
***
Розлітаються думки мої розхристані
І човнами в далеч десь пливуть,
До далекої химери-пристані,
Де казки дитинства ще живуть.
Де у травах коники сюркочуть
І півонії купаються в росі.
Де мене ще звабити так хочуть
Чарівних русалок голоси.
Розлітаються мої думки-горобчики
Їх ніяк докупи не складу.
А у згадках ще маленьким хлопчиком
Яблучка збираю у саду.
Що квасне – надкушу ледь і викину,
Від солодких -- пазуха тріщить.
До квасного у житті й не звикнув,
До солодкого -- й тепер кортить…
А думки пливуть, такі розхристані,
І бринять краплинами дощів.
Словом доторкаюся на відстані
До сердець, які не розлюбив.
09.09.2025[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2025
Мої вітання! До Вас звертається Олександр Мачула, 1958 р. нар., в минулому правознавець, останнє десятиліття – український письменник. З моїми творами, при бажанні, можна познайомитися тут: https://maysterni.com/user.php?id=8406&t=1, https://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25192, https://www.facebook.com/oleksandr.machula.1/ або https://www.facebook.com/groups/2720261807995204 («Українська скриня» – за попереднім запитом).
Віднедавна я приступив до втілення в життя чергового свого літературного проекту з робочою назвою «Країна 404». Це публіцистично-історична книга-дослідження, в основу якої будуть покладені спогади представників усіх прошарків українського суспільства, що народилися і значну частину часу жили в уже неіснуючій країні – Радянському союзі, чи мали якийсь безпосередній стосунок до неї.
Мета проекту: зберегти для нащадків інформацію із першоджерел стосовно досить унікального явища – спроби всупереч усім законам природи та історії створити в небачених для того часу масштабах міжнаціональну державу навколо ідеї побудови мононаціонального комуністичного суспільства, а також про перипетії її існування і розпаду, аби в подальшому вийти на концепцію перспективи і шляхів збереження нинішньої незалежної держави Україна.
Стати учасником проекту можна, відповівши на запитання анкети (чи її обов’язкової частини) у письмовому вигляді, або шляхом інтерв’ю, переважно за допомоги засобів цифрового зв’язку. Конфіденційність будь-якої наданої інформації, зокрема індивідуальних анкетних даних, за попередньою відповідною вказівкою особи, буде врахована автором проекту в процесі роботи над книгою.
Анкета учасника проекту:
- ПІБ, вік, місце народження і проживання (хоча б регіон), бажано національність (ким ви себе вважаєте, в т.ч. батьків).
- Освіта, спеціальність, місце роботи (найбільш тривале чи останнє), стаж – бажано.
- Сімейний стан, батьки, діти, онуки (не обов’язково).
- З чим у Вас пов’язані основні спомини про Радянський союз (події, враження, особисті спостереження – кілька основних моментів).
- Відношення до розпаду Радянського союзу (можна коротко: підтримую чи жалкую).
- Що хотілося б узяти з собою до вільної України, що залишити у т.з. «новій історичній спільноті «радянський народ»? – якщо є такі бажання.
- Що, на Вашу думку, потрібно зараз, аби зберегти незалежність України?
Максимальний об’єм письмової анкети – кілька друкованих сторінок.
Засоби зв’язку: +38097 773 6696 (в режимі Вайбер, ВатсАпп, Телеграм – у будь-якому форматі) або електронною поштою oma4o@ukr.net (у ел. адресі цифра лише одна).
При бажанні підтримати проект фінансово, номер банківського рахунку буде повідомлено додатково, за відповідним запитом. Такі учасники отримають книгу в подарунок.
Зі вдячністю і сподіванням на співпрацю, один із вихідців «Країни 404» – Олександр Мачула
08.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2025
Над обширом знівечених полів
летить фантом «Фламінго», «Паляниці»…
Уже немає зовсім журавлів,
синиць – і тих лишились одиниці!.
Тримаємося із останніх сил,
шукаємо надій на виднокрузі.
Не вистачає місця для могил
на цвинтарі розтерзаних ілюзій…
08.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2025
Не буду більше сперечатись,
що для кохання важить час.
Про те хай думають дівчата
і хлопці… Але кожен раз
я відкриваю таємницю
у тих стосунків течії:
любов – палаючі зіниці.
Її зіниці і твої!
03.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2025
[i](Пошуки тривають?)[/i]
Роки пролетіли, а ми й не жили –
усе залишали на потім…
Замісто ромашок – вінок з ковили
і купа сумних анекдотів…
Думками багаті – у завтра ішли,
не дивлячись майже під ноги.
Не зчулися, як в чагарі забрели,
із битої збились дороги…
І інших не гірші, і не з байстрюків,
і змалку зростали бійцями…
То чому ж останні десятки років
блукаємо все манівцями?
А поле донині орали чиє,
ішли за чиїм ми обозом?
Потрібно усюди плекати своє,
на свій покладатися розум!
02.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2025
І знову розчинилось літо,
подібно хвилі, у піску.
До школи завтра підуть діти
і їм історію жаску
повідає сумний учитель –
про колообіг року пір,
про час, що сущого мучитель
і що живому він вампір.
А хвилі у прибою хорі
гойдають стало ритм життя –
допоки в небі сяють зорі…
Чи лиш до миті забуття?
31.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2025
Зимовий вечір і вогонь у грубі
в кімнаті, де товкли у ступі мак,
а у кутку дрова лежали грубі,
і пироги із вишнею… На смак
тим пирогам уже немає рівні –
дитинства смак і юності пора.
У пам’яті лишились треті півні
і вечорниць різдвяних диво-гра…
Душевна радість сповнювала груди
і спокій із багаттям серце грів,
та згодом про оте забули люди –
раптово пролунав прогресу грім.
Прискорення змінилось коловертю,
перебудова знищила село –
пустилися ми у танок… зі смертю,
промчали роки, ніби й не було.
Дрова скінчились, вогник ледве тліє,
укрилась сивиною голова,
розтанули за небокраєм мрії
і лише пам’ять досі ще жива.
26.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2025
[i]Відверто про те, в чому ми
боїмося зізнатися навіть собі
[/i]
Вам снилися шалені, дикі танці,
усе волали – подавай «безвіз»,
і гризлися, як павуки у банці,
коли пустий паяц угору ліз…
Закрито рота легкодухій фронді,
у розпалі кривава сіножать.
Титанів домордовують на фронті,
а кращі – вже під стягами лежать…
Дурна країна і пуста держава,
тупе усе, що може буть таким.
Розпорошили волю ви і славу,
розвіяли свободу ніби дим…
Хто мислити хоч трішечки уміє,
давно уже усе це зрозумів,
та мовити уголос ще не сміє,
щоб не утратити найбільшого із див…
22.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2025
Вони зустрілись якось ненароком
і покохали майже одночасно.
Ішли назустріч довго, крок за кроком,
забувши про життя гіркі уроки,
і кожен мріяв про шалене щастя.
Настав їх час – сплелися душі, вії…
А щодо решти? Значення немає.
Здійснилися найсміливіші мрії,
ні заздрощів у них, ні ностальгії,
палає їх зоря над виднокраєм.
Для них одних горять у небі зорі
і сонце лише їм щоднини світить,
весняні ноти у пташинім хорі,
усі смарагди і сапфіри моря –
немає щасливіше їх у світі!
А кожен день – то неповторне свято
і неважливо, хмариться чи ясно.
Вони в кохання вічне вірять свято
і саме їм оця моя присвята,
бо почуття кохання – то прекрасно!
10.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2025
Високий сум голубить душу,
у голові – вінок думок.
По небу, ніби по картушу,
вірша пливе новий рядок
і осідають на папері
прості римовані слова.
Відкрию серця свого двері,
нехай спочине голова.
Урешті кину сіті сайтів,
порину у глибини мрій…
Не вистачає терабайтів
вінтажній пам’яті моїй.
Єдиний засіб – тепле море,
прозорі хвилі повсякчас,
а свіжий вітер проговорить
по сірих думах парастас.
08.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2025
Життя людське, що та рибацька сітка:
дірок, пороків – дика коловерть.
Бо наша дійсність – то велика клітка,
а двері відчиняє лише… смерть.
Тоді душа летить у підсвідомість,
на волю, де немає ланцюгів.
У ца́ру, де панує невагомість
і ріки де не знають берегів.
І лише там очікує свобода
на волелюбну душу назавжди́,
але назад – уже немає броду
і браму ту ніко́ли не знайти.
07.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2025
Зруйнована, зневірена, омита
кривавими сльозами матерів,
моя Вітчизно, ти все ж не убита,
хоч лик твій гордий дещо помарнів.
Тобі б лише проснутися уранці,
змахнути пил з натомлених плечей,
і сотні кровопивців-голодранців
зітнути жала прадідів мечем.
Як соняшник, що тягнеться до світла,
і хлібний колос на міцних ногах,
ти маєш все, аби жила і квітла,
моя Вітчизно-ненько, у віках!
06.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2025
Потушило сонце свічку
в кучерях ліска.
Вечір ніжно пестить річку,
шепче осока.
Потекла густа заграва
медом по воді,
ярко барвами заграла,
солодом медів…
Серпень спасівкою дише,
спека навкруги,
нічка зорі знов упише
поміж береги.
Лише ранок прохолоди
принесе ковток.
Літо, тиша, насолода
і війна за крок…
06.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2025
Коли піду у чорно-білий світ,
а інші фарби залишу у цьому,
то навіть мій рудий до болю кіт
у розпачі блукатиме по дому.
У тузі посіріє на очах,
утратить барви вогнянисто-рижі,
качатиме черствого калача,
маститиме за мною свої лижі
у край, де не існує кольорів,
не те що розмаїтих їх відтінків.
Мішатиме чорнила у відрі
і однину душі в усіх відмінках…
Коли покину кольоровий світ,
занурюся у чорно-білі фарби –
усе здобуте вивішу на пліт,
не заберу малого навіть скарбу.
Нехай воно порадує когось,
комусь, можливо, стане у нагоді,
аби жаліть затим не довелось,
що потонуло у життя негоді.
У світі чорно-білих кольорів
не ціняться набутки кольорові –
там білі зорі сяють угорі,
у чорнім небі мертвої любові.
Коли залишу кольоровий світ,
я захоплю лише про тебе згадку
аби у тиші, серед товщі літ,
душі твоєї віднайти розгадку.
О, як же бракуватиме тебе,
твоїх очей і рук твоїх чарівних!
Кого вони обожнюють тепер?
Їм не було в усьому світі рівних.
Але у тебе ще багато мрій,
іще всього багато для любові,
тому живи натхненно і радій
у цьому дивосвіті кольоровім!
05.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2025
Безмежна чаша срібла під ногами
і місячна доріжка до небес,
а ти все – розбираєшся з богами,
торочиш, що Ісус якийсь воскрес…
Навколо зорі в дивнім хороводі,
Перуна стріли падають у ніч,
а ти у хустці по останній моді
чужим святим втикаєш сотні свіч…
Для мене бог – незвідане і чисте,
стосунків ніжних неземна краса,
а в тебе – аметистове намисто
та інші традиційні чудеса…
03.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2025
У тебе унітаз не золотий
і їжу доля посипала перцем,
та від батьків у спадок маєш ти
велике, тепле, благородне серце.
Удалині поблискує зима
і музика Шопена усе ближче,
але ти народився не дарма
і по собі не лишиш попелище.
Усьому богом дано день і час,
труба ієрихонська не дрімає,
але повір – у кожного із нас
життя багато надто не буває.
Тому тримайся, друже, і іди
упевнено дорогою своєю.
У світі залишаються сліди
не лише від кросівок корифеїв.
01.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2025
Стільки часу ми вже у болоті,
стільки років у страшній війні…
Відкладаючи життя на потім,
тонемо свідомо у багні.
Їй і краю, і кінця не видно!.
А кому потрібна та війна?
Чому наша доля незавидна?
Перспектива чом така сумна?
Бо п’ємо із чаші руйнування
рік за роком, місяцем, щодня…
Губимо життям своє кохання,
пливемо покірно навмання.
Чи свого не слухаємо серця,
долю споглядаючи жаску?
Завтра здобуваємо у герцях
і будуєм замки… на піску.
29.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2025
Вітрило, дошка, хвилі, вітер,
безкрая бірюзова даль…
Немов на крилах мчиш у літо,
де сяє сонця пектораль.
І залишаєш за собою
такий легенький піни слід.
Лиш ти і вітер, тільки двоє,
а ще – безмежний мрії світ!
24.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2025
І золото із часом іржавіє,
корозія душі існує теж…
А ким були б сьогоднішні повії,
якби не перетнули звичних меж?
Білизна нижня стала нині фраком,
вечірня сукня – лише диму шлейф,
бо нею впору упіймати рака
і раком відкривати в банку сейф…
Чия вина у цьому думовії,
чому здуває вітер перемін,
безжально засипає наші мрії?
Гуде надривно полиновий дзвін…
21.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2025
Нас час міняє невпізнанно,
уже і зовні ми не ті…
Мартіні, хересу, чинзано
все менше в нашому житті.
Все менше тих, кого ми знали,
і більше, що не хочем знать.
Уже не тягне до загалу,
гучна уже не вабить рать…
А скільки буде ще конфузів,
що нам несуть прийдешні дні?
Нас поглинає світ ілюзій,
мари, омани, маячні.
Старих нові не кращі гами,
але немає вороття.
Сміття́ навколо, під ногами.
Сміття́… Багато як сміття́!.
Коли з душі зриваєш пластир,
зрадливо так рука дрижить.
Життя на потім – не відкласти,
а час біжить і треба жить!
20.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2025
[i] Усім майстрам брудних справ
присвячується
[/i]
Воно таке нікчемне і слизьке,
таке падлюче, а іще – огидне.
Усе мерзенне так йому близьке,
що совісті і трішечки не видно.
А завидюще – то якийсь капець,
готове сперечатись до знемоги.
У нього фішка – підкилимний герць
і почуття прекрасного… убоге.
Але і промінь Сонця не втече,
відверто хамовите й чорнороте,
гидоту – ніби пиріжки пече,
бо замастити ліпшого охота.
У царинах усіх воно – знавець,
дипломів-папірців у нього купа!
Лизати дупу професійно – спець,
свого б лише не надірвало пупа.
19.07.2025
[i]P.S. Про причини народження цього твору та його конкретних героїв бажаючі можуть довідатися в коментарях до твору «Лейтмотив сьогодення» за цим посиланням: https://maysterni.com/publication.php?id=176047 [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2025
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
не зашкарубне у своїм розвої.
Усе поглине вічності ріка,
усякого накриє її хвиля.
Було так, є і буде у віках,
а вдіяти – нічого ми не в силі.
Тому живи наповнено, кохай,
цінуй життя свого короткі миті
і неодмінно, друже, пам’ятай –
нема нічого вічного у світі!
11.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025
Стара Планина – лісом вкриті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!
Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,
а Моцарт і Вівальді – в унісон!
Балкани мліють на гарячім сонці
і щедро поять пахощами трав,
а десь тримають небо оборонці
і дощ свинцевий ллє, як із відра…
10.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2025
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
і полином полине аж до хмар…
Насипе щедро у траву суниці,
прикрасить килим рясно чебрецем
і оберіг на вході у світлицю
почепить, як у пам’ять нам про це…
Але сьогодні червень ще смакую
далеко од лугів та рідних нив
і тішуся плодами… маракуї.
Як час життя безжалісно змінив!.
30.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2025
Усе життя, по суті – пошук істини,
як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…
І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,
втрачаємо хвилини і віки…
Ще губимось у мареві буденності,
не бачим лиць, не чуєм голосів…
Ми на порозі краю нескінченності!
У чому суть? – питання всіх часів.
28.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2025
Смарагдом ваблять очі свіжі луки
і таємниче зеленіє ліс,
а небу до осінньої багнюки
іще полити доведеться сліз…
Вже ночі обернули на додаток
і убувати стали теплі дні,
що обіцяють трударю достаток,
а у часи непевні – певно ні…
Але іще не середина літа,
скоріше це лише його зачи́н,
і за Купайлом подарує світу
коралі із усталених личин.
У кожної традиції і віхи,
що цебенять з минувшини часів.
Чи третій Спас покличе на горіхи
й обжинками утішаться усі?
Мов очманілі хороводять бджоли,
несуть пропахлі порохом меди,
а доля України бродить колом –
кінці з кінцями силиться звести…
27.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025
Укриті сивиною юнаки –
не вигадати більше покарання!
Як плачуть на очах чоловіки –
в житті немає гіршого страждання,
Не марево і не за себе жаль,
на келиху суха скорина хліба,
а серце загорнулось у печаль…
Ідуть у небо в першу чергу глиби!
Та вибухів не чутно в тишині,
хоч душу розриває кілотонна,
і стогони солдатські на війні –
життєві переписують закони.
А сльози чоловічі – як роса,
то на щоках алмази благородства,
виблискують вони на небесах,
їх витерти із пам'яті не просто.
Немає неприродніших картин,
це не вірші, а вже сувора проза,
заплаканих досвідчених мужчин…
Не дай узріти чоловічі сльози!
Безмежний біль, що залишився жить,
а друга не устиг закрить од кулі,
бо послизнувся у останню мить,
і дружба залишилась у минулім.
Серця залізні кращих із мужчин
останнім часом крає чорна туга
і не спасає жодна із личин,
коли рідні привозять тіло друга.
Важка, пекуча воїна сльоза,
що крізь метал проходить ніби масло.
Пішов на небо не один козак,
аби зоря Вітчизни не погасла!
03.02.2019
*За мотивами пісні «Мужские слёзы», музика Тетяни Ярової на слова Володимира Мезецького.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025
З вечірньою зорею опущусь
на підвіконня у твоїй кімнаті
і на краєчку тихо примощусь
нічним ефіром у порожній хаті.
Чи Місяця холодним промінцем
ковзну по покривалу твого ліжка.
Згадається усміхнене лице,
твоя грайлива, сонячна усмішка…
Омріяний, уже далекий, світ,
укутаний у спогади і думи,
мені пече через десятки літ,
як у пустелі безкінечні дюни.
Імлою розтають у міражі
удавані оази, орхідеї…
Я зупинюся лише на межі
і відлечу з ранковою зорею.
25.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
20.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042076
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2025
Лікарні, храми і бібліотеки,
пологові й жилі будинки… Світ
спостерігає, як горять аптеки
і як летять ракети із боліт!
Америка зреклася України,
тріщить Європа по зопрілих швах,
але і ми вже не такі єдині –
у завтра геть неоднозначний шлях!
А кротоферма краде і шельмує,
відверто бреше, множить ТЦК
і виборність таємно демонтує,
Політбюро формує і ЦК!
То як же завтра, в чому наративи?
Об'єднуватись, рухати вперед?
Одним лише обмежуся мотивом –
сама раптово банда не помре!
11.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2025
Квітує липа, медом духмяніє,
а запашний пилок клечає цвіт.
У небо линуть потаємні мрії
і аромати щастя поять світ,
коли зринає у моїй уяві
твоїх очей невидиме тепло.
І пестять сонця промені ласкаві
те гордовито підняте чоло…
08.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2025
У світі жив романтик безнадійний…
Хоча надій у думах не лишав,
та мов у серіалі комедійнім
він сенс життя узнати поспішав.
За вітром плив, а часто – проти хвилі,
пірнав у вир емоцій і пригод,
життя свого долав буденно милі
і не чекав од долі нагород.
Боровся з вітряками правди списом,
облуду нищив навіть голіруч,
в таємному шукав знайомі риси,
до істини буття завітний ключ.
Цікавця завжди мучило питання,
а особливо на узгір’ї літ –
У чому сенс земного існування,
навіщо він прийшов у білий світ?
Оті думки йому свердлили мозок,
ятрили почуття до забуття,
і виринало з запахом мімози –
В коханні вся гармонія життя!
Лише в любові справжня насолода,
лише любов – мелодія душі!
Вона одна – і щастя, і свобода
життя, усього сущого рушій!
05.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025
Брехня і правда – завжди поряд.
Як чорне з білим розділить?
Месій, провидців нині – гори!
А горе – поряд десь, за мить…
Не можна вірити нікому,
а часом – навіть і собі!.
Життя – шалений біг по колу!
Якийсь у ширину забіг…
Брехня і правда – антиподи,
не сестри, навіть не рідня!
У них свої в пожежі броди…
Шляхи їх навіть не рівняй!
04.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2025
Усе не вічне: спека і морози.
Минає все – ідуть у небуття
нещастя, туга і життєві грози…
Але на жаль – кінчається й життя!
30.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2025
У розпалі вночі бісівський шабаш,
украли денне світло духи зла.
Лунає в пустоті небесний чардаш –
то душу поглинає зла імла…
Марго, ти відьма… Неповторна відьма!
Усе нарешті стало на місця,
коли зустрів тебе у небі Відня
і вмить забув Небесного отця.
А погортавши одкровення Канта –
дізнався, що Ганоцці не воскрес.
І жах солодкий ставить на пуанти,
як благодаті хрінь… тече з небес.
І залишки душі поклавши в тайстру,
тримає серце лютий часу прес…
А що іще тепер робити Майстру,
коли перо у крові по ефес?!.
26.05.2025
[i]Джерело натхнення – «Майстер і Маргарита»[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2025
Не пропадай раптово, просто так,
у тіні днів минулих не ховайся.
Позбутися всього не намагайся,
не розпорошуй пройденого смак.
Не забувай приємне і у снах,
вечірньою чи ранньою порою.
Хай щастя заховалось за горою,
але не вічний суперечок жах.
Іди завжди напевно до мети.
Зажди – спочинь, коли уже несила,
і як би перспектива не бісила,
здолати долю можеш лише ти.
Не пропадай.
16.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2025
Воно крапки́ поставе чи не всюди
і правду ріже в око, не брову́,
немов у барабан колотить в груди,
у пил стирає всіх, на куряву́!
Йому у спорі рівних не існує,
бо знає сотні, тисячі цитат,
а штампи й гасла так завуалює,
що ставить у пів ходу шах і мат!
Завжди́ залізні в нього аргументи,
не кине на поталу власне «Я»,
але в житті трапляються моменти,
бо правда завше в кожного – своя!
14.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2025
Навіщо ти звертаєшся «на ви»?
Чи візаві свого ти поважаєш?
А може тривіально зневажаєш,
маскуючи відносин грубі шви?.
Чи любиш ти, коли говориш «Ви»,
чи просто на дистанції тримаєш?
За кого ти таку особу маєш,
що поїш її трунком сон-трави?.
Що відчуваєш, як говориш «Ви»,
апатію, огиду насолоду?
Надієшся лише на свою вроду,
радієш, не піднявши голови?
Чи хочеш ти, коли говориш «Ви»,
знайти взаємність і порозуміння?
А може випробовуєш терпіння,
принад своїх піднявши корогви?
Тоді навіщо говорити «Ви»?
На біса взагалі тоді говориш?
Якщо себе в собі не перебореш –
читай вірші, а ліпше молитви.
14.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2025
Коли пташки уже лягають спати,
а Місяць виринає із-за хмар,
моя душа нечутно зніме лати,
аби почути музику кіфар.
Вона торкає ніжно струни неба,
її лунає тихо вокаліз
і подумки несе мене до тебе
солонувато-прохолодний бриз.
Мережкою полинула доріжка
від берега кудись за небокрай.
У хвилях виграє твоя усмішка,
і терпко духмяніє молочай.
А серце завмирає ніби пташка,
коли зорина раптом упаде.
Гроза гуркоче і зітхає тяжко,
як блискавиця зрине де-не-де…
13.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2025
Травневих пахощів розбурханий порив
лоскоче почуття мої надвечір.
Удалечінь летять весни вітри,
а прохолода – укриває плечі…
Учора шкодував би, що не ти,
але сьогодні якось попустило.
Іду поволі плаєм без мети,
уже не марю, економлю сили.
Духмяніє принадливо бузок,
акацію припорошило снігом…
Через потічок камінців разок
лежить, немовби партитура Гріга.
Шумить на перекаті течія
і кожну «ноту» лагідно цілує.
Весна співає – більше не твоя,
але мене уже це не дивує.
Скриплять поволі часу терези,
уневагомлюючи всі твої ґештальти.
Верхи змішались раптом і низи –
і видиво те проситься на шпальти…
Квітують чорноморські береги,
але човнам твоїм вони не до снаги.
12.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2025
Суспільство закульгавило душею,
пожива притлумила інтелект,
порядність опинилась за межею
оманливих для етносу оферт…
Комфорт перемагає розрахунок,
ховається у тінь здоровий глузд,
ковтаємо із ахінеї трунок,
плете байдужість усе більше узд…
Віддаємо копалини і мову,
усупереч нащадків майбуття…
Буття всього ми зрадили основи –
в петлю премось в погоні за життям!
09.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2025
Спустилася тиша на лінію фронту,
що списа уткни – не впаде.
Уся у окопах зібралася фронда,
лишилось зело молоде…
Мала передишка і знову атака,
у небі вже дрони висять.
Сидять у столиці владці-небораки,
в Європі їх теж ціла рать.
Поволі спадає підтримка у світі
і задню включив мacho Trump,
а China ладнає усім свої сіті,
вона в економіці – вамп.
І лізуть до Неньки кацапи, чечени,
буряти зі сходу всього –
волочуть мов Київську Русь у кишені
зажерливі світу цього…
23.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2025
Пливуть хмарини мов ікони,
усе у білому пуху –
попався я у неба лоно,
скажу вам ніби на духу́.
Немовби у сніги глибокі,
небесно-свіжу заметіль.
Куди лише́ не кину оком –
осту́да сіє звідусіль!
У хузі утонуло море,
укрив туман усе округ.
Зелені, гордовиті гори
орють його як землю плуг.
Шматками він у різні боки
пливе од берега увись,
ховаючи яри глибокі,
угору пасма потяглись.
У небі ластівки шугають,
спадають стрілами до ніг.
З вершини тепле сонце сяє,
а квіти укриває сніг.
Неначе у казковім світі
я загубився в морі гір.
Утрапив у чарівні сіті,
яких не бачив до сих пір!
22.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2025
Політика – паршива справа:
присяг, обітниць цілий міх,
брехня, закута у оправу
роїв обі́цянок пустих.
Слова і гасла – то наживка
у неспортивній боротьбі,
аби ловилась щедро рибка.
Усі політики слабі
на пам’ять, розкоші, пишно́ту,
до зради, лестощів, пихи́.
І совісті у них на йоту,
та асигнацій – лантухи!
Вартує ви́чинки овчинка
і родять груші на вербі,
але нехай говорять вчинки –
слова залиште при собі!
21.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2025
Життя – ріка: потоки і стрімни́ни,
та хвилі, що біжать на перекат.
Вона зрідні стрімкому часоплину,
якому тихе плесо – неформат.
Обабіч залишаються заплави
і комишем порослі береги,
стоять гаї у величі і славі,
а їй спішити в море до снаги.
Попереду загати, греблі, шлюзи,
озера і красоти неземні,
тісні великі і малі союзи,
електростанцій зоряні вогні…
Усе по плану, задуму і долі.
Здавалося, її не зупини́ть!
Але дивись – уже на видноколі
і моря синього омріяна блакить.
16.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2025
Я камінь філософський не шукав,
а намагався сенс буття збагнути.
Відвідав не один життя анклав
і рвав не раз одвічні долі пута.
Ішов угору в бурю і туман,
спускався долу у палюче сонце.
Блукав поміж химерій і оман,
різнити вчився золото і бронзу.
Пізнати прагнув незбагненний світ,
відмінності знайти геєни й раю,
і лише за десятки довгих літ
у пошуках своїх дістався краю.
Чому ж тоді дрижить моя рука,
тримаючи перо доби цієї?
Я камінь філософський відшукав
в безмежжі глибини… душі своєї.
15.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2025
Не говоріть мені про бога,
не заїкайтеся про честь!
Вони втонули од знемоги
у цьому безмірі безчесть.
І не кажіть мені про гідність,
а за сумління – нічичирк!
Гнітить духовна світу бідність
і невимовно-ниций цирк.
Про мир патякати не смійте,
на мир хто й краплі не зронив,
і лицемірних слів не сійте
на полі цім скорботи жнив!
Мовчіть за милосердя пору,
допоки точиться війна,
знімайте пацифізму шори,
бо світом править сатана!
І не беріть гріха на душу,
як дійсно є вона у вас,
бо шоста та частина суші
у спокої не лишить нас!
Оце не просто засторога,
у цьому багатьох вина.
Не говоріть мені про бога,
коли панує сатана!
14.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2025
Весілля їй немов крута тусівка,
але і вірність втратити не гоже –
іде уже уп'яте заміж дівка,
але обранець все один і той же…
19.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2025
Світоч – додолу, треба додому,
мати до хати гукає.
Серця судоми, вечір навколо
маревом долу стікає.
Піниться море, бри́зки угору,
хвилі до берега линуть.
Звірі – у нори, спати упору,
часу скори́вшися плину.
Тя́ма не хоче, громом гуркоче
лиця містраль обдуває.
Йдеться до ночі, світяться очі –
сил розлучитись немає.
Місяць у русі, йде по обру́сі,
о́кіл запалює зорі.
Кличе матуся і я здаюся.
Ніч порядкує надворі…
12.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2025
Я весною зерня́та пшеничні у землю посію,
прополю поміж сходами згодом бур’ян і траву,
їх у холод теплом свого серця палкого зігрію,
бо інакше – навіщо у грішному світі живу.
На смачний коровай запрошу і рідню, і знайомих,
і гостинно для друзів найліпші плоди я зірву,
і усіх почастую, ще й дам із собою додому,
бо інакше – навіщо у грішному світі живу.
Заведе́мо пісень про рушник і далеку дорогу,
чорнобривці, калину і долі тяжку булаву,
що усіх супроводжують нас із дитинства порога,
бо інакше – навіщо у грішному світі живу.
На безкраю любов свої струни душі налаштую,
як востаннє злетіти в безмежних небес синяву́,
і близьких обійму, і онуків малих поцілую
і образи прощу, і забуду життя куряву.
Буду вічно світами далекими я мандрувати,
пригадаю усіх і усе, що було наяву,
ясенову діброву, стежину, де жде мене мати,
і відкрию буття цього вічного но́ву главу.
08.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2025
Як на далекій півночі – мете…
Укрились снігом ізумрудні віти
лише за місяць до жаркого літа!
Не часто зустрічається оте…
Все утонуло в білій пелені,
накрила побережжя хуртовина,
для цих широт небачена картина –
неначе у оманнім білім сні!
Високі пальми, півдня вартові,
свої схиливши долу лапи-вуха,
вдягли крислаті білі капелюхи,
збентежені стоять, але живі.
Сини і доньки берегів морських,
наперекір нечуваній погоді,
ідуть назустріч снігу і негоді,
згуртовані в шеренги і полки.
Засніжені, крізь хугу льодяну,
вони крокують впевнено у літо
і та повинна буде відступити.
Ніколи їй не виграть цю війну!
07.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2025
Регулярно щосуботи: завива́ння, слізки –
то дружина промиває чоловіку мізки.
Не устиг помити миску, зачинити браму –
і повисла у повітрі незбагненна драма.
Зая гу́боньки надула, що не підступи́ться,
і уже не обізве́ться вихідними киця.
А у тактики тієї своєрідний стри́жень –
санітарний день у неї, а то й цілий тиждень.
Отака біда давненько в нашого Миколи –
десь метелики поділись чи подохли бджоли…
За проблему заїкнувся він колезі-другу,
але той лиш посміхнувся – Заведи подру́гу!
І пішли домашні справи впевнено угору –
він веселий, навіть бравий, як у давню пору.
Так проходить місяць, другий і третій минає,
а Микола щосуботи в гості завертає.
І дружина присмирніла, сварки припинила,
бо тієї неуваги сте́рпіти несила.
Якось в п’ятницю, надвечір, гарно стіл накрила
й чоловіка до вітальні чемно запросила.
Повечеряли смачненько, випили по чарці,
і дружина натякає, що пора б до танцю…
Оголила файно ніжку з-під поли́ халата,
і на двері показала спальної кімнати.
Та Микола незворушно – Це цікава тема,
але нині, розумієш, є одна проблема…
Зле́гка він обняв дружину, їй поправив ситець –
В мене ще не закінчився санітарний місяць.
01.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2025
Сонце за обрій сховалося знову,
сутінки тихо повисли.
Місяця юного срібну підкову
хвилі у морі затисли.
Вечір духмяніє цвітом черешні
під переспіви пташині.
Десь ворухнулися згадки сердешні
в світлої пам’яті скрині.
Думи наповнює повінь весня́на,
зорі у хвилях тріпочуть…
Білої ночі, єдина, кохана,
тихої білої ночі!
01.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2025
Дякую, тобі Боже, що ти явив мене на світ, дав мені достатньо розуму, аби відрізнити світло від пітьми, а ще не вірити фінансистам, політикам і Біблії.
28.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036539
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2025
Чому на знак пошани ми маємо комусь говорити «Ви» та ще й писати це слово з великої літери, якщо безпосередньо до Бога ми звертаємося на «ти»?
28.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036525
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2025
[i](роздуми)[/i]
Невігластво, за поданням ВТС сучасної української мови та рядом інших подібних видань, зводиться до відсутності знань, неосвіченості у якій-небудь галузі.
Невігластво – одно із розповсюджених явищ, які в останній час суттєво впливають на обличчя світу. Це негативне явище, що змінює людину в гіршу сторону. До того ж, чим далі – тим більше. Я б сказав, що останнім часом це явище, в силу певних чинників, стало просто хворобою українського суспільства. До прикладу, мене завжди дивувало, як це так сталося, що в Україні, яка мала чотири ВУЗи і один технікум, де готували правознавців, після здобуття незалежності, за незначний проміжок часу, кількість таких закладів збільшилась в десятки, а то і сотні разів. Звідки взялася така кількість викладачів, відповідна матеріально-технічна база тощо?
Не в меншій мірі це стосувалося й інших популярних у свій час професій, зокрема, економістів, медиків, спеціалістів в області електроніки та комп’ютерної техніки, менеджменту різних напрямків і т.п. Як говориться, є потреба – будуть і пропозиції. Питання лише в їх рівні чи якості. Відповідні навчальні заклади стали рости – як гриби після дощу в теплу погоду! На базі ПТУ створювалися технікуми, останні переходили в статус інститутів, ті в свою чергу ставали університетами і академіями. До речі, одним із формальних проявів невігластва у цьому процесі було і те, що у Європі та країнах Америки академії готують фахівців середньо-спеціального рівня, це перший ступінь для здобуття вищої освіти. Тобто це те, що раніше у нас називалось технічною освітою (не плутати з професійною, яку давали ПТУ), щось на кшталт нинішніх докторів філософії…
Наведені процеси не оминули і нашу літературу, а також головну «кузню її кадрів» – педагогічний сектор. Сьогодні я хочу зупинитися саме на цьому негативному явищі в сучасній українській літературі, зокрема у поезії.
Але взяти в руку не гусяче перо (може хтось пам’ятає рубрику «Страшне перо не в гусака» гумористичного журналу «Перець») мене підштовхнуло не тільки засилля поезії і прози в нашому житті, в першу чергу завдяки доступності інтернету. Дивує, що це негативне явище не оминуло і осіб, які пишуть на пристойному, а то і досить високому, рівні, особливо членів… НСПУ.
Зокрема, кілька років тому один із дипломованих представників національного літературного цеху, твори якого в одній із соціальних мереж я читав із задоволенням, безапеляційно написав, що слово «вірші» (називний відмінок, множина) правильно вживається з наголосом лише на перший його склад. Оскільки я, серед своїх трьох, не маю вищої філологічної освіти, і за кілька десятків років «графоманства» звик послуговуватися відповідною науковою та довідковою літературою, цього разу вимушений був поступити аналогічно. Ретельно проштудіювавши більше десятка різних словників та інших наукових джерел, я тільки підтвердив свою упевненість в тому, що в житті все-таки бувають різні варіанти.
Справа в тому, що українська мова – багата мова в буквальному сенсі цього слова. Вона не тільки гарна, милозвучна, барвиста, кольорова, але ще і багата своїми синонімами, алегоріями, метафорами, словоформами та іншими літературними засобами (інструментами). В нашому випадку не потрібно якихось визначних навичок, виключних знань чи десятилітнього досвіду, аби вирішити це питання. Достатньо відкрити відповідний словник (а краще кілька) і уважно подивитися. Якби автор того допису, мабуть через свою самовпевненість, не переоцінив свої фундаментальні знання в області української філології і зробив те саме (хоча би після мого коментаря до його посту у вигляді скріншоту належної сторінки одного із таких словників, то можливо і не став би через кілька років, та ще й з нагоди Міжнародного дня поезії, публікувати свій новий повчальний опус «для поетів» стосовно того, як правильно ставити наголос у слові «вірші».
Але давайте спробуємо спільно розібратися, як же правильно ставити ті кляті наголоси в одному із ключових слів поетичного жанру.
Як професійний правознавець з 35-літнім стажем, я надаю перевагу речовим, письмовим чи аналогічним об’єктивним доказам перед свідченням навіть очевидців, а не те що якихось опосередкованих свідків. Тому пропоную і цього разу звернутися до тих же наукових видань, зокрема словників української мови.
Справа в тому, що в нашій мові існує принаймні дві назви одного поняття (поетичного твору), яке ми звикли називати віршем. Щось на зразок «пан» і «пані». Тобто виявляється, що сучасний ВІРШ (слово чоловічого роду) має свого пращура – ВІРШУ (слово жіночого роду)! Іншими словами – це синоніми. Звідси у множині для пані «вірші» наголос припадає на перший склад, а для пана «вірша» – відповідно на другий. Але з незрозумілих причин маститий пан-графоман все це ліпить докупи і використовує в називному відмінку множини в якості наголосу іменника «вірш» (чоловічого роду) – наголос іменника «вірша» (жіночого роду) у множині… Ось вам і своєрідний «новотвір»! На мій погляд безпідставний, суперечливий і вульгарний (див. скріншоти із одного з першоджерел у моєму коментарі до цієї статті).
Не знаю точно, як воно так сталося, що з часом чоловіче начало цього слова подолало жіноче, але останнє у деяких представників народу залишилося десь у підсвідомості (навіть всупереч тривалій і кривавій московизації української мови). Про останнє свідчать кволі заперечення окремих читачів у коментарях до гнівного посту дипломованого фахівця, що вони інколи у своїх творах наголос у слові «вірші» ставлять «неправильно», для милозвучності (підозрюю, що для рими). В той же час мене дивує те, що ці особи не відкрили словника, про існування якого, на моє переконання, вони знають напевно, і не перевірили відповідну інформацію, аби підкріпити наукою свої літературні творіння. Скоріш за все, це відголоски того ж невігластва, але уже так би мовити в пасивній формі. На жаль…
Аби уникнути закидів на кшталт, що це поодинокий випадок, наведу інший приклад із подібних дописів цього ж автора. Зокрема, в одному з них він наголошує, що слово «біль» – це іменник чоловічого роду, а тому при вживанні потрібно правильно ставити закінчення у відповідних його відмінках. Але ж якби майстер слова не понадіявся лише на свої знання, а перед публікуванням такого повчального допису відкрив словник (а це буквально 10-20 секунд роботи), то він би цілком несподівано для себе виявив, що слово «біль» буває як чоловічого, так і жіночого роду (а якщо вже бути зовсім точним, то – то зовсім різні слова).
Так, той же, найбільш шанований особисто мною, але не виключно, ВТС сучасної української мови містить аж три значення цього терміну!
Зокрема:
I. Біль (род. відмінок – болю, ім. чол. роду): Відчуття фізичного страждання; своєрідний психофізіологічний стан людини, який проявляється в неприємному, гнітючому, інколи нестерпному відчутті; відчуття прикрості, образи, смутку. Клінічний біль – біль, що виникає внаслідок хвороби, травми, хірургічної операції тощо. Хронічний біль – глибокий, тривалий біль, що його не можна усунути.
II. Біль (род. відмінок – болі, ім. жін. роду): Білі нитки, біла пряжа. Яскраво-білий колір, білість.
III. Біль (род. відмінок – болі, ім. жін. роду): Біла іржа – хвороба хрестоцвітих, що спричиняє появу білих блискучих плям на листках, стеблах, квітках і плодах рослини.
Ось так і виходить, що «болі» бувають також різними і не лише за ступенем, тривалості та інтенсивності, але і за формами та родовою приналежністю цього слова.
Не дарма ж ще Сократ сказав: «Я знаю, що нічого не знаю». А завершити цей допис хочу деякими цитатами з народної мудрості наших предків, зокрема: «Вчитися – ніколи не пізно і нікому не зась», «Повторення – це матір навчання». Можливо саме це мав на увазі великий Тарас Шевченко, коли писав: «Якби ви вчились так, як треба, то й мудрость би була своя».
Козак Дума
26.03.2025, СВ-ФН
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036350
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2025
[i](оптимістичний)[/i]
Не поляже України
ні слава, ні воля!
Захистити Батьківщину –
то найкраща доля!
Буде жити рідна Ненька
у віках під сонцем,
запорукою у цьому –
славні оборонці!
Честь і совість не померкне,
братство не загине,
в свої руки ми візьме́мо
долю України.
Збереже́мо душу й тіло
та нашу свободу,
і докажем, що ми, браття,
козацького роду!
22.03.2025
[i]* Моє бачення тексту сучасного гімну України.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
Ти лише попіл! Ким би і не був –
у цьому світі тільки подорожній…
Приречений на ту стезю геть кожний,
що навіть Всесвіту усі скарби здобув!
04.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025
[i](роздуми у перший день весни)
[/i]
Куди не кинь – усюди лиш експерти!
Усе уміють, знають, скрізь були…
Усе і всіх на пил готові стерти,
але словами, тонами хули.
Заокеанського не знали ми сусіда?
Його речей не чули і заяв?
Чого чекати від старого діда,
що шість разів уже банкротував?!.
Та і своє таке ж багно пихате,
знавець великий фе́нтезі і яв.
Із НХЛ в хокей він їде грати,
бо пару раз на ковзанах стояв!.
Задумалась тепер стара Європа,
чи довго всто́їть український сніп,
чи рити не пора і їй окопи
та де скінчи́ться московитський слід!.
Але мене одне лише́ турбує –
Допоки ми жуватимем ману́?
Хоча народ з останніх сил воює,
зі зрадником не виграти війну!
01.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2025
Із глузду їде світ! Це трапилось не раптом –
у напрямі такім ми рухались давно…
«Мірило правоти», сліпий, бездушний атом,
при ницості душі – нас приведе на дно!
На дно мільйонів літ, в епоху динозаврів,
летить планета вся з подачі дикунів…
З котушок їде світ! Що нас чатує завтра?
Лишилось зачекать сто, двісті, триста днів?.
А може то дарма? Чи треба ще чекати,
як ницість напролом гарує до мети?.
І сили нам усім не варто об’єднати?
І рушити вперед – іти, іти! А ти?!
25.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2025
Усе перемішалося у світі,
брехня одежу правди одягла.
Просіяне крізь лицемірства сито,
добро – тепер уже не краще зла…
Додуматися тільки – Україну
воно винить у нинішній війні!
Сказати це могла якась тварина?
Та як не дивно, але зовсім ні…
То президент великої держави
поширює гидку олжу таку.
Лише на старті і на пі́ку слави –
уже в піке́… У «молі» на гачку!
А вітер чорні прапори колише
у відповідь на збочений екстаз.
Невже агент Краснов, як і раніше,
імпічменту уникне на цей раз?!
24.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2025
Уже де факто п’єсу написали
на сірих буднів часу полотні.
Зусиль багато ми не докладали,
сюжет знайшовся прямо у вікні…
Дуби, берізки, липи, осокори
московською – знайоме до плачу!
І теплих почуттів безкрає море
уже – До тебе птахою лечу!
Але на ранок – снігова завія
в субтропіках, небачений сюжет!
Напевне опус той мене не гріє…
Тоді до біса й зайвий етикет!
19.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2025
Під Києвом московські танки,
а пики ласі – у Давосі!
Від золотої лихоманки
не вигадали ліків досі…
24.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025
Такого не очікував ніхто?
А що іще від виродка чекати?
Брехня і віроломство – лиш манто́
від кро́ві мокре на плечах у ката!.
І руки вже по лікті у крові́,
бреде він по коліна в морі кро́ві!.
У Дональна ж – донати в голові,
пиха́ і слава, вибачте на слові…
Йому що Україна? Ласий шмат.
Багатий кусень жирних чорноземів,
який спішить украсти інший кат
і заганяє весь народ у землю!.
Такий собі недолюдків тандем…
Що ж думають самі американці?
Чи це для них лише черговий мем,
аби загнати і Європу в шанці?!
Дивує неприхований цинізм
очільника «оплоту миру» в світі!
Як це ціна – то що тоді садизм,
яке майбутнє світу нині світить?!
Ті перемовини – як у лице плювок
убитим і розтерзаним за правду!
Це по́милка фатальна, підлий крок
чи то Землі всієї ница зрада?
20.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025
Як не буває вічної одежі,
і у життя існують свої межі,
але за вічне пам'ятати треба,
аби в кінці уникнути пожежі…
Свої скарби, і навіть немалі,
усе одно ти ли́шиш на землі,
а сам до неї ляжеш неодмінно,
розчинишся навіки у імлі.
Нікому не уникнути тих меж.
Тож не доволі розганяти треш?
Життя душі у Вічності залежить
од слави, на Землі що заживеш!.
20.02.2025
Продовження теми, розпочатої у творі "Бідолаха": https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872952
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025
З-за хмари раптом визирнуло сонце
і… сніг пішов. Лапа́тий, білий сніг!
Лежу, любуюсь, ніжусь під віконцем…
На щастя маю я такий… барліг.
Вже дру́гий рік – укриті лісом гори,
повітря чисте, нібито кришталь!
А під ногами – бірюзове море
і думи. Сірі роздуми, на жаль…
Давно бувало, в сонячну погоду
із неба дощ лине́ як із відра!.
А одночасно, ніби у догоду,
сміється сонце, скаче дітвора…
Ми бу́дем іще довго пам’ятати
і дощ сліпий, і той пташиний сніг,
гука́ла як у хату взимку мати
на запашний, гарячий ще, пиріг!.
12.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2025
Не вийшло казки, будень чари з’їв,
рожеві ранки в побуті сховались,
а на початку нам обом здавалось,
що «хімія» замінить сотні слів…
Але чому́сь усе пішло не так…
У тому винні випадок чи доля
і наші намагання вельми кволі,
що повернули ми тоді навспак?.
Та як би нам сумливо не було,
талан чи варто надаремно злити?
Коли уже не можна те змінити –
не додаваймо суму в темне тло!.
31.03.2023, Lib.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
Сніжи́ть і сонце в небі сяє!
Сніжи́ть… Тебе не вистачає…
Гуляє сні́жень сні́жним містом,
чіпляє на дроти́ намисто…
11.02.2025, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
Пошматували мої ночі
червоні очі навісні,
а серце птахою тріпоче
і пам’ять потайки бурмоче,
і не радіється мені…
В імлі земної коловерті
усе являються у сні
то образи, часами стерті,
то марево із ликом смерті,
то думи темні, неземні…
Плете́мось схиблено до краю,
одноосібно чи гуртом,
паяців в ради обираєм,
що обіцяють шлях до раю,
а на загал – лиш шапіто…
25.01.2025, СВ-ФН
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2025
Поїздка добігає до кінця,
білизну провідниця забирає,
а ти прилипнув до одвірка краю,
як до отари злякана вівця…
Але намарно скиглити, тремтіть
чи лити сльози на суху дорогу,
коли дістався книги епілогу –
оберігай ретельно кожну мить!
Не метушись і долю не кори,
озону удихни на повні груди,
нехай собі і далі їдуть люди,
а ти свої валізи забери…
Усім подякуй, вийди на перон
і залиши оті скарби на лаві,
а сам іди у злигоднях чи славі,
хоча іще й не рушив твій вагон…
Куди іти? Дорога всім одна –
за небокрай. Туди, де вічна тиша.
Де душі предків вітер ще колише
і не потрібно хліба ні вина.
Не поспішай, хай піде паротяг,
іди поволі подумки стезею,
аби скарби віддати до музею,
бо то усе і є твоє… життя.
24.01.2025, СВ-ФН
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2025