| Сторінки (25/2408): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Черговий келих із горняти часу,
навколо Сонця ще один політ –
все ближче запорозькі тулумбаси.
А що робити? Створено так світ…
Подякуй щиро долі, що побачив
життя людське таким, як воно є,
що просто жив, любив, творив. Тим паче,
що діти і онуки – це твоє!
Тому роби своє і не журися,
попереду ще справи немалі.
Хай почекають нас в небесній висі,
а ми ще повоюєм на землі!
16.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2025
[i](дружній шарж)[/i]
Думи розхристались із сувою –
у дитинство хочеться, хоч плач!
Звечора укриюсь з головою,
та крізь ковдру допіка рогач…
Місяцю, рідненький – відчепися,
поперек проклятий дістає.
Йди собі купатися у… Тисі,
як розваг у висі не стає.
– Був уже там я, – відповідає,
– та мене злякав русалок сміх.
Бовтались із краю і до краю
ті в думках розхристаних твоїх!
Закриваю і фіранку, й очі,
та русалок чую голоси –
звабити мене напевне хочуть,
не завада їм нічні часи.
І зрадливо серце моє тенька,
підіймаюсь і на спів іду –
тягне ще мене на солоденьке,
та горобчик скаче лиш в саду…
І удень воно уже не краще,
кварти не утримаю в руці,
яблука летять напризволяще –
хто-куди, немовби горобці.
Та зберу до одного, помию.
Спілі! Відбиваюся від ос…
Заплести думки у світлу мрію –
може допоможе «Кальвадос»!
09.09.2025
[i]Іван Війтенко
***
Розлітаються думки мої розхристані
І човнами в далеч десь пливуть,
До далекої химери-пристані,
Де казки дитинства ще живуть.
Де у травах коники сюркочуть
І півонії купаються в росі.
Де мене ще звабити так хочуть
Чарівних русалок голоси.
Розлітаються мої думки-горобчики
Їх ніяк докупи не складу.
А у згадках ще маленьким хлопчиком
Яблучка збираю у саду.
Що квасне – надкушу ледь і викину,
Від солодких -- пазуха тріщить.
До квасного у житті й не звикнув,
До солодкого -- й тепер кортить…
А думки пливуть, такі розхристані,
І бринять краплинами дощів.
Словом доторкаюся на відстані
До сердець, які не розлюбив.
09.09.2025[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2025
Мої вітання! До Вас звертається Олександр Мачула, 1958 р. нар., в минулому правознавець, останнє десятиліття – український письменник. З моїми творами, при бажанні, можна познайомитися тут: https://maysterni.com/user.php?id=8406&t=1, https://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25192, https://www.facebook.com/oleksandr.machula.1/ або https://www.facebook.com/groups/2720261807995204 («Українська скриня» – за попереднім запитом).
Віднедавна я приступив до втілення в життя чергового свого літературного проекту з робочою назвою «Країна 404». Це публіцистично-історична книга-дослідження, в основу якої будуть покладені спогади представників усіх прошарків українського суспільства, що народилися і значну частину часу жили в уже неіснуючій країні – Радянському союзі, чи мали якийсь безпосередній стосунок до неї.
Мета проекту: зберегти для нащадків інформацію із першоджерел стосовно досить унікального явища – спроби всупереч усім законам природи та історії створити в небачених для того часу масштабах міжнаціональну державу навколо ідеї побудови мононаціонального комуністичного суспільства, а також про перипетії її існування і розпаду, аби в подальшому вийти на концепцію перспективи і шляхів збереження нинішньої незалежної держави Україна.
Стати учасником проекту можна, відповівши на запитання анкети (чи її обов’язкової частини) у письмовому вигляді, або шляхом інтерв’ю, переважно за допомоги засобів цифрового зв’язку. Конфіденційність будь-якої наданої інформації, зокрема індивідуальних анкетних даних, за попередньою відповідною вказівкою особи, буде врахована автором проекту в процесі роботи над книгою.
Анкета учасника проекту:
- ПІБ, вік, місце народження і проживання (хоча б регіон), бажано національність (ким ви себе вважаєте, в т.ч. батьків).
- Освіта, спеціальність, місце роботи (найбільш тривале чи останнє), стаж – бажано.
- Сімейний стан, батьки, діти, онуки (не обов’язково).
- З чим у Вас пов’язані основні спомини про Радянський союз (події, враження, особисті спостереження – кілька основних моментів).
- Відношення до розпаду Радянського союзу (можна коротко: підтримую чи жалкую).
- Що хотілося б узяти з собою до вільної України, що залишити у т.з. «новій історичній спільноті «радянський народ»? – якщо є такі бажання.
- Що, на Вашу думку, потрібно зараз, аби зберегти незалежність України?
Максимальний об’єм письмової анкети – кілька друкованих сторінок.
Засоби зв’язку: +38097 773 6696 (в режимі Вайбер, ВатсАпп, Телеграм – у будь-якому форматі) або електронною поштою oma4o@ukr.net (у ел. адресі цифра лише одна).
При бажанні підтримати проект фінансово, номер банківського рахунку буде повідомлено додатково, за відповідним запитом. Такі учасники отримають книгу в подарунок.
Зі вдячністю і сподіванням на співпрацю, один із вихідців «Країни 404» – Олександр Мачула
08.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2025
Над обширом знівечених полів
летить фантом «Фламінго», «Паляниці»…
Уже немає зовсім журавлів,
синиць – і тих лишились одиниці!.
Тримаємося із останніх сил,
шукаємо надій на виднокрузі.
Не вистачає місця для могил
на цвинтарі розтерзаних ілюзій…
08.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2025
Не буду більше сперечатись,
що для кохання важить час.
Про те хай думають дівчата
і хлопці… Але кожен раз
я відкриваю таємницю
у тих стосунків течії:
любов – палаючі зіниці.
Її зіниці і твої!
03.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2025
[i](Пошуки тривають?)[/i]
Роки пролетіли, а ми й не жили –
усе залишали на потім…
Замісто ромашок – вінок з ковили
і купа сумних анекдотів…
Думками багаті – у завтра ішли,
не дивлячись майже під ноги.
Не зчулися, як в чагарі забрели,
із битої збились дороги…
І інших не гірші, і не з байстрюків,
і змалку зростали бійцями…
То чому ж останні десятки років
блукаємо все манівцями?
А поле донині орали чиє,
ішли за чиїм ми обозом?
Потрібно усюди плекати своє,
на свій покладатися розум!
02.09.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2025
І знову розчинилось літо,
подібно хвилі, у піску.
До школи завтра підуть діти
і їм історію жаску
повідає сумний учитель –
про колообіг року пір,
про час, що сущого мучитель
і що живому він вампір.
А хвилі у прибою хорі
гойдають стало ритм життя –
допоки в небі сяють зорі…
Чи лиш до миті забуття?
31.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2025
Зимовий вечір і вогонь у грубі
в кімнаті, де товкли у ступі мак,
а у кутку дрова лежали грубі,
і пироги із вишнею… На смак
тим пирогам уже немає рівні –
дитинства смак і юності пора.
У пам’яті лишились треті півні
і вечорниць різдвяних диво-гра…
Душевна радість сповнювала груди
і спокій із багаттям серце грів,
та згодом про оте забули люди –
раптово пролунав прогресу грім.
Прискорення змінилось коловертю,
перебудова знищила село –
пустилися ми у танок… зі смертю,
промчали роки, ніби й не було.
Дрова скінчились, вогник ледве тліє,
укрилась сивиною голова,
розтанули за небокраєм мрії
і лише пам’ять досі ще жива.
26.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2025
[i]Відверто про те, в чому ми
боїмося зізнатися навіть собі
[/i]
Вам снилися шалені, дикі танці,
усе волали – подавай «безвіз»,
і гризлися, як павуки у банці,
коли пустий паяц угору ліз…
Закрито рота легкодухій фронді,
у розпалі кривава сіножать.
Титанів домордовують на фронті,
а кращі – вже під стягами лежать…
Дурна країна і пуста держава,
тупе усе, що може буть таким.
Розпорошили волю ви і славу,
розвіяли свободу ніби дим…
Хто мислити хоч трішечки уміє,
давно уже усе це зрозумів,
та мовити уголос ще не сміє,
щоб не утратити найбільшого із див…
22.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2025
Вони зустрілись якось ненароком
і покохали майже одночасно.
Ішли назустріч довго, крок за кроком,
забувши про життя гіркі уроки,
і кожен мріяв про шалене щастя.
Настав їх час – сплелися душі, вії…
А щодо решти? Значення немає.
Здійснилися найсміливіші мрії,
ні заздрощів у них, ні ностальгії,
палає їх зоря над виднокраєм.
Для них одних горять у небі зорі
і сонце лише їм щоднини світить,
весняні ноти у пташинім хорі,
усі смарагди і сапфіри моря –
немає щасливіше їх у світі!
А кожен день – то неповторне свято
і неважливо, хмариться чи ясно.
Вони в кохання вічне вірять свято
і саме їм оця моя присвята,
бо почуття кохання – то прекрасно!
10.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2025
Високий сум голубить душу,
у голові – вінок думок.
По небу, ніби по картушу,
вірша пливе новий рядок
і осідають на папері
прості римовані слова.
Відкрию серця свого двері,
нехай спочине голова.
Урешті кину сіті сайтів,
порину у глибини мрій…
Не вистачає терабайтів
вінтажній пам’яті моїй.
Єдиний засіб – тепле море,
прозорі хвилі повсякчас,
а свіжий вітер проговорить
по сірих думах парастас.
08.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2025
Життя людське, що та рибацька сітка:
дірок, пороків – дика коловерть.
Бо наша дійсність – то велика клітка,
а двері відчиняє лише… смерть.
Тоді душа летить у підсвідомість,
на волю, де немає ланцюгів.
У ца́ру, де панує невагомість
і ріки де не знають берегів.
І лише там очікує свобода
на волелюбну душу назавжди́,
але назад – уже немає броду
і браму ту ніко́ли не знайти.
07.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2025
Зруйнована, зневірена, омита
кривавими сльозами матерів,
моя Вітчизно, ти все ж не убита,
хоч лик твій гордий дещо помарнів.
Тобі б лише проснутися уранці,
змахнути пил з натомлених плечей,
і сотні кровопивців-голодранців
зітнути жала прадідів мечем.
Як соняшник, що тягнеться до світла,
і хлібний колос на міцних ногах,
ти маєш все, аби жила і квітла,
моя Вітчизно-ненько, у віках!
06.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2025
Потушило сонце свічку
в кучерях ліска.
Вечір ніжно пестить річку,
шепче осока.
Потекла густа заграва
медом по воді,
ярко барвами заграла,
солодом медів…
Серпень спасівкою дише,
спека навкруги,
нічка зорі знов упише
поміж береги.
Лише ранок прохолоди
принесе ковток.
Літо, тиша, насолода
і війна за крок…
06.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2025
Коли піду у чорно-білий світ,
а інші фарби залишу у цьому,
то навіть мій рудий до болю кіт
у розпачі блукатиме по дому.
У тузі посіріє на очах,
утратить барви вогнянисто-рижі,
качатиме черствого калача,
маститиме за мною свої лижі
у край, де не існує кольорів,
не те що розмаїтих їх відтінків.
Мішатиме чорнила у відрі
і однину душі в усіх відмінках…
Коли покину кольоровий світ,
занурюся у чорно-білі фарби –
усе здобуте вивішу на пліт,
не заберу малого навіть скарбу.
Нехай воно порадує когось,
комусь, можливо, стане у нагоді,
аби жаліть затим не довелось,
що потонуло у життя негоді.
У світі чорно-білих кольорів
не ціняться набутки кольорові –
там білі зорі сяють угорі,
у чорнім небі мертвої любові.
Коли залишу кольоровий світ,
я захоплю лише про тебе згадку
аби у тиші, серед товщі літ,
душі твоєї віднайти розгадку.
О, як же бракуватиме тебе,
твоїх очей і рук твоїх чарівних!
Кого вони обожнюють тепер?
Їм не було в усьому світі рівних.
Але у тебе ще багато мрій,
іще всього багато для любові,
тому живи натхненно і радій
у цьому дивосвіті кольоровім!
05.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2025
Безмежна чаша срібла під ногами
і місячна доріжка до небес,
а ти все – розбираєшся з богами,
торочиш, що Ісус якийсь воскрес…
Навколо зорі в дивнім хороводі,
Перуна стріли падають у ніч,
а ти у хустці по останній моді
чужим святим втикаєш сотні свіч…
Для мене бог – незвідане і чисте,
стосунків ніжних неземна краса,
а в тебе – аметистове намисто
та інші традиційні чудеса…
03.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2025
У тебе унітаз не золотий
і їжу доля посипала перцем,
та від батьків у спадок маєш ти
велике, тепле, благородне серце.
Удалині поблискує зима
і музика Шопена усе ближче,
але ти народився не дарма
і по собі не лишиш попелище.
Усьому богом дано день і час,
труба ієрихонська не дрімає,
але повір – у кожного із нас
життя багато надто не буває.
Тому тримайся, друже, і іди
упевнено дорогою своєю.
У світі залишаються сліди
не лише від кросівок корифеїв.
01.08.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2025
Стільки часу ми вже у болоті,
стільки років у страшній війні…
Відкладаючи життя на потім,
тонемо свідомо у багні.
Їй і краю, і кінця не видно!.
А кому потрібна та війна?
Чому наша доля незавидна?
Перспектива чом така сумна?
Бо п’ємо із чаші руйнування
рік за роком, місяцем, щодня…
Губимо життям своє кохання,
пливемо покірно навмання.
Чи свого не слухаємо серця,
долю споглядаючи жаску?
Завтра здобуваємо у герцях
і будуєм замки… на піску.
29.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2025
Вітрило, дошка, хвилі, вітер,
безкрая бірюзова даль…
Немов на крилах мчиш у літо,
де сяє сонця пектораль.
І залишаєш за собою
такий легенький піни слід.
Лиш ти і вітер, тільки двоє,
а ще – безмежний мрії світ!
24.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2025
І золото із часом іржавіє,
корозія душі існує теж…
А ким були б сьогоднішні повії,
якби не перетнули звичних меж?
Білизна нижня стала нині фраком,
вечірня сукня – лише диму шлейф,
бо нею впору упіймати рака
і раком відкривати в банку сейф…
Чия вина у цьому думовії,
чому здуває вітер перемін,
безжально засипає наші мрії?
Гуде надривно полиновий дзвін…
21.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2025
Нас час міняє невпізнанно,
уже і зовні ми не ті…
Мартіні, хересу, чинзано
все менше в нашому житті.
Все менше тих, кого ми знали,
і більше, що не хочем знать.
Уже не тягне до загалу,
гучна уже не вабить рать…
А скільки буде ще конфузів,
що нам несуть прийдешні дні?
Нас поглинає світ ілюзій,
мари, омани, маячні.
Старих нові не кращі гами,
але немає вороття.
Сміття́ навколо, під ногами.
Сміття́… Багато як сміття́!.
Коли з душі зриваєш пластир,
зрадливо так рука дрижить.
Життя на потім – не відкласти,
а час біжить і треба жить!
20.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2025
[i] Усім майстрам брудних справ
присвячується
[/i]
Воно таке нікчемне і слизьке,
таке падлюче, а іще – огидне.
Усе мерзенне так йому близьке,
що совісті і трішечки не видно.
А завидюще – то якийсь капець,
готове сперечатись до знемоги.
У нього фішка – підкилимний герць
і почуття прекрасного… убоге.
Але і промінь Сонця не втече,
відверто хамовите й чорнороте,
гидоту – ніби пиріжки пече,
бо замастити ліпшого охота.
У царинах усіх воно – знавець,
дипломів-папірців у нього купа!
Лизати дупу професійно – спець,
свого б лише не надірвало пупа.
19.07.2025
[i]P.S. Про причини народження цього твору та його конкретних героїв бажаючі можуть довідатися в коментарях до твору «Лейтмотив сьогодення» за цим посиланням: https://maysterni.com/publication.php?id=176047 [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2025
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.
Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,
не зашкарубне у своїм розвої.
Усе поглине вічності ріка,
усякого накриє її хвиля.
Було так, є і буде у віках,
а вдіяти – нічого ми не в силі.
Тому живи наповнено, кохай,
цінуй життя свого короткі миті
і неодмінно, друже, пам’ятай –
нема нічого вічного у світі!
11.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025
Стара Планина – лісом вкриті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!
Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,
а Моцарт і Вівальді – в унісон!
Балкани мліють на гарячім сонці
і щедро поять пахощами трав,
а десь тримають небо оборонці
і дощ свинцевий ллє, як із відра…
10.07.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2025
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
і полином полине аж до хмар…
Насипе щедро у траву суниці,
прикрасить килим рясно чебрецем
і оберіг на вході у світлицю
почепить, як у пам’ять нам про це…
Але сьогодні червень ще смакую
далеко од лугів та рідних нив
і тішуся плодами… маракуї.
Як час життя безжалісно змінив!.
30.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2025
Усе життя, по суті – пошук істини,
як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…
І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,
втрачаємо хвилини і віки…
Ще губимось у мареві буденності,
не бачим лиць, не чуєм голосів…
Ми на порозі краю нескінченності!
У чому суть? – питання всіх часів.
28.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2025
Смарагдом ваблять очі свіжі луки
і таємниче зеленіє ліс,
а небу до осінньої багнюки
іще полити доведеться сліз…
Вже ночі обернули на додаток
і убувати стали теплі дні,
що обіцяють трударю достаток,
а у часи непевні – певно ні…
Але іще не середина літа,
скоріше це лише його зачи́н,
і за Купайлом подарує світу
коралі із усталених личин.
У кожної традиції і віхи,
що цебенять з минувшини часів.
Чи третій Спас покличе на горіхи
й обжинками утішаться усі?
Мов очманілі хороводять бджоли,
несуть пропахлі порохом меди,
а доля України бродить колом –
кінці з кінцями силиться звести…
27.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025
Укриті сивиною юнаки –
не вигадати більше покарання!
Як плачуть на очах чоловіки –
в житті немає гіршого страждання,
Не марево і не за себе жаль,
на келиху суха скорина хліба,
а серце загорнулось у печаль…
Ідуть у небо в першу чергу глиби!
Та вибухів не чутно в тишині,
хоч душу розриває кілотонна,
і стогони солдатські на війні –
життєві переписують закони.
А сльози чоловічі – як роса,
то на щоках алмази благородства,
виблискують вони на небесах,
їх витерти із пам'яті не просто.
Немає неприродніших картин,
це не вірші, а вже сувора проза,
заплаканих досвідчених мужчин…
Не дай узріти чоловічі сльози!
Безмежний біль, що залишився жить,
а друга не устиг закрить од кулі,
бо послизнувся у останню мить,
і дружба залишилась у минулім.
Серця залізні кращих із мужчин
останнім часом крає чорна туга
і не спасає жодна із личин,
коли рідні привозять тіло друга.
Важка, пекуча воїна сльоза,
що крізь метал проходить ніби масло.
Пішов на небо не один козак,
аби зоря Вітчизни не погасла!
03.02.2019
*За мотивами пісні «Мужские слёзы», музика Тетяни Ярової на слова Володимира Мезецького.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025
З вечірньою зорею опущусь
на підвіконня у твоїй кімнаті
і на краєчку тихо примощусь
нічним ефіром у порожній хаті.
Чи Місяця холодним промінцем
ковзну по покривалу твого ліжка.
Згадається усміхнене лице,
твоя грайлива, сонячна усмішка…
Омріяний, уже далекий, світ,
укутаний у спогади і думи,
мені пече через десятки літ,
як у пустелі безкінечні дюни.
Імлою розтають у міражі
удавані оази, орхідеї…
Я зупинюся лише на межі
і відлечу з ранковою зорею.
25.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
20.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042076
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2025
Лікарні, храми і бібліотеки,
пологові й жилі будинки… Світ
спостерігає, як горять аптеки
і як летять ракети із боліт!
Америка зреклася України,
тріщить Європа по зопрілих швах,
але і ми вже не такі єдині –
у завтра геть неоднозначний шлях!
А кротоферма краде і шельмує,
відверто бреше, множить ТЦК
і виборність таємно демонтує,
Політбюро формує і ЦК!
То як же завтра, в чому наративи?
Об'єднуватись, рухати вперед?
Одним лише обмежуся мотивом –
сама раптово банда не помре!
11.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2025
Квітує липа, медом духмяніє,
а запашний пилок клечає цвіт.
У небо линуть потаємні мрії
і аромати щастя поять світ,
коли зринає у моїй уяві
твоїх очей невидиме тепло.
І пестять сонця промені ласкаві
те гордовито підняте чоло…
08.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2025
У світі жив романтик безнадійний…
Хоча надій у думах не лишав,
та мов у серіалі комедійнім
він сенс життя узнати поспішав.
За вітром плив, а часто – проти хвилі,
пірнав у вир емоцій і пригод,
життя свого долав буденно милі
і не чекав од долі нагород.
Боровся з вітряками правди списом,
облуду нищив навіть голіруч,
в таємному шукав знайомі риси,
до істини буття завітний ключ.
Цікавця завжди мучило питання,
а особливо на узгір’ї літ –
У чому сенс земного існування,
навіщо він прийшов у білий світ?
Оті думки йому свердлили мозок,
ятрили почуття до забуття,
і виринало з запахом мімози –
В коханні вся гармонія життя!
Лише в любові справжня насолода,
лише любов – мелодія душі!
Вона одна – і щастя, і свобода
життя, усього сущого рушій!
05.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2025
Брехня і правда – завжди поряд.
Як чорне з білим розділить?
Месій, провидців нині – гори!
А горе – поряд десь, за мить…
Не можна вірити нікому,
а часом – навіть і собі!.
Життя – шалений біг по колу!
Якийсь у ширину забіг…
Брехня і правда – антиподи,
не сестри, навіть не рідня!
У них свої в пожежі броди…
Шляхи їх навіть не рівняй!
04.06.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2025
Усе не вічне: спека і морози.
Минає все – ідуть у небуття
нещастя, туга і життєві грози…
Але на жаль – кінчається й життя!
30.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2025
У розпалі вночі бісівський шабаш,
украли денне світло духи зла.
Лунає в пустоті небесний чардаш –
то душу поглинає зла імла…
Марго, ти відьма… Неповторна відьма!
Усе нарешті стало на місця,
коли зустрів тебе у небі Відня
і вмить забув Небесного отця.
А погортавши одкровення Канта –
дізнався, що Ганоцці не воскрес.
І жах солодкий ставить на пуанти,
як благодаті хрінь… тече з небес.
І залишки душі поклавши в тайстру,
тримає серце лютий часу прес…
А що іще тепер робити Майстру,
коли перо у крові по ефес?!.
26.05.2025
[i]Джерело натхнення – «Майстер і Маргарита»[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2025
Не пропадай раптово, просто так,
у тіні днів минулих не ховайся.
Позбутися всього не намагайся,
не розпорошуй пройденого смак.
Не забувай приємне і у снах,
вечірньою чи ранньою порою.
Хай щастя заховалось за горою,
але не вічний суперечок жах.
Іди завжди напевно до мети.
Зажди – спочинь, коли уже несила,
і як би перспектива не бісила,
здолати долю можеш лише ти.
Не пропадай.
16.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2025
Воно крапки́ поставе чи не всюди
і правду ріже в око, не брову́,
немов у барабан колотить в груди,
у пил стирає всіх, на куряву́!
Йому у спорі рівних не існує,
бо знає сотні, тисячі цитат,
а штампи й гасла так завуалює,
що ставить у пів ходу шах і мат!
Завжди́ залізні в нього аргументи,
не кине на поталу власне «Я»,
але в житті трапляються моменти,
бо правда завше в кожного – своя!
14.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2025
Навіщо ти звертаєшся «на ви»?
Чи візаві свого ти поважаєш?
А може тривіально зневажаєш,
маскуючи відносин грубі шви?.
Чи любиш ти, коли говориш «Ви»,
чи просто на дистанції тримаєш?
За кого ти таку особу маєш,
що поїш її трунком сон-трави?.
Що відчуваєш, як говориш «Ви»,
апатію, огиду насолоду?
Надієшся лише на свою вроду,
радієш, не піднявши голови?
Чи хочеш ти, коли говориш «Ви»,
знайти взаємність і порозуміння?
А може випробовуєш терпіння,
принад своїх піднявши корогви?
Тоді навіщо говорити «Ви»?
На біса взагалі тоді говориш?
Якщо себе в собі не перебореш –
читай вірші, а ліпше молитви.
14.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2025
Коли пташки уже лягають спати,
а Місяць виринає із-за хмар,
моя душа нечутно зніме лати,
аби почути музику кіфар.
Вона торкає ніжно струни неба,
її лунає тихо вокаліз
і подумки несе мене до тебе
солонувато-прохолодний бриз.
Мережкою полинула доріжка
від берега кудись за небокрай.
У хвилях виграє твоя усмішка,
і терпко духмяніє молочай.
А серце завмирає ніби пташка,
коли зорина раптом упаде.
Гроза гуркоче і зітхає тяжко,
як блискавиця зрине де-не-де…
13.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2025
Травневих пахощів розбурханий порив
лоскоче почуття мої надвечір.
Удалечінь летять весни вітри,
а прохолода – укриває плечі…
Учора шкодував би, що не ти,
але сьогодні якось попустило.
Іду поволі плаєм без мети,
уже не марю, економлю сили.
Духмяніє принадливо бузок,
акацію припорошило снігом…
Через потічок камінців разок
лежить, немовби партитура Гріга.
Шумить на перекаті течія
і кожну «ноту» лагідно цілує.
Весна співає – більше не твоя,
але мене уже це не дивує.
Скриплять поволі часу терези,
уневагомлюючи всі твої ґештальти.
Верхи змішались раптом і низи –
і видиво те проситься на шпальти…
Квітують чорноморські береги,
але човнам твоїм вони не до снаги.
12.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2025
Суспільство закульгавило душею,
пожива притлумила інтелект,
порядність опинилась за межею
оманливих для етносу оферт…
Комфорт перемагає розрахунок,
ховається у тінь здоровий глузд,
ковтаємо із ахінеї трунок,
плете байдужість усе більше узд…
Віддаємо копалини і мову,
усупереч нащадків майбуття…
Буття всього ми зрадили основи –
в петлю премось в погоні за життям!
09.05.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2025
Спустилася тиша на лінію фронту,
що списа уткни – не впаде.
Уся у окопах зібралася фронда,
лишилось зело молоде…
Мала передишка і знову атака,
у небі вже дрони висять.
Сидять у столиці владці-небораки,
в Європі їх теж ціла рать.
Поволі спадає підтримка у світі
і задню включив мacho Trump,
а China ладнає усім свої сіті,
вона в економіці – вамп.
І лізуть до Неньки кацапи, чечени,
буряти зі сходу всього –
волочуть мов Київську Русь у кишені
зажерливі світу цього…
23.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2025
Пливуть хмарини мов ікони,
усе у білому пуху –
попався я у неба лоно,
скажу вам ніби на духу́.
Немовби у сніги глибокі,
небесно-свіжу заметіль.
Куди лише́ не кину оком –
осту́да сіє звідусіль!
У хузі утонуло море,
укрив туман усе округ.
Зелені, гордовиті гори
орють його як землю плуг.
Шматками він у різні боки
пливе од берега увись,
ховаючи яри глибокі,
угору пасма потяглись.
У небі ластівки шугають,
спадають стрілами до ніг.
З вершини тепле сонце сяє,
а квіти укриває сніг.
Неначе у казковім світі
я загубився в морі гір.
Утрапив у чарівні сіті,
яких не бачив до сих пір!
22.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2025
Політика – паршива справа:
присяг, обітниць цілий міх,
брехня, закута у оправу
роїв обі́цянок пустих.
Слова і гасла – то наживка
у неспортивній боротьбі,
аби ловилась щедро рибка.
Усі політики слабі
на пам’ять, розкоші, пишно́ту,
до зради, лестощів, пихи́.
І совісті у них на йоту,
та асигнацій – лантухи!
Вартує ви́чинки овчинка
і родять груші на вербі,
але нехай говорять вчинки –
слова залиште при собі!
21.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1038214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2025
Життя – ріка: потоки і стрімни́ни,
та хвилі, що біжать на перекат.
Вона зрідні стрімкому часоплину,
якому тихе плесо – неформат.
Обабіч залишаються заплави
і комишем порослі береги,
стоять гаї у величі і славі,
а їй спішити в море до снаги.
Попереду загати, греблі, шлюзи,
озера і красоти неземні,
тісні великі і малі союзи,
електростанцій зоряні вогні…
Усе по плану, задуму і долі.
Здавалося, її не зупини́ть!
Але дивись – уже на видноколі
і моря синього омріяна блакить.
16.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2025
Я камінь філософський не шукав,
а намагався сенс буття збагнути.
Відвідав не один життя анклав
і рвав не раз одвічні долі пута.
Ішов угору в бурю і туман,
спускався долу у палюче сонце.
Блукав поміж химерій і оман,
різнити вчився золото і бронзу.
Пізнати прагнув незбагненний світ,
відмінності знайти геєни й раю,
і лише за десятки довгих літ
у пошуках своїх дістався краю.
Чому ж тоді дрижить моя рука,
тримаючи перо доби цієї?
Я камінь філософський відшукав
в безмежжі глибини… душі своєї.
15.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2025
Не говоріть мені про бога,
не заїкайтеся про честь!
Вони втонули од знемоги
у цьому безмірі безчесть.
І не кажіть мені про гідність,
а за сумління – нічичирк!
Гнітить духовна світу бідність
і невимовно-ниций цирк.
Про мир патякати не смійте,
на мир хто й краплі не зронив,
і лицемірних слів не сійте
на полі цім скорботи жнив!
Мовчіть за милосердя пору,
допоки точиться війна,
знімайте пацифізму шори,
бо світом править сатана!
І не беріть гріха на душу,
як дійсно є вона у вас,
бо шоста та частина суші
у спокої не лишить нас!
Оце не просто засторога,
у цьому багатьох вина.
Не говоріть мені про бога,
коли панує сатана!
14.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2025
Весілля їй немов крута тусівка,
але і вірність втратити не гоже –
іде уже уп'яте заміж дівка,
але обранець все один і той же…
19.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2025
Світоч – додолу, треба додому,
мати до хати гукає.
Серця судоми, вечір навколо
маревом долу стікає.
Піниться море, бри́зки угору,
хвилі до берега линуть.
Звірі – у нори, спати упору,
часу скори́вшися плину.
Тя́ма не хоче, громом гуркоче
лиця містраль обдуває.
Йдеться до ночі, світяться очі –
сил розлучитись немає.
Місяць у русі, йде по обру́сі,
о́кіл запалює зорі.
Кличе матуся і я здаюся.
Ніч порядкує надворі…
12.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2025
Я весною зерня́та пшеничні у землю посію,
прополю поміж сходами згодом бур’ян і траву,
їх у холод теплом свого серця палкого зігрію,
бо інакше – навіщо у грішному світі живу.
На смачний коровай запрошу і рідню, і знайомих,
і гостинно для друзів найліпші плоди я зірву,
і усіх почастую, ще й дам із собою додому,
бо інакше – навіщо у грішному світі живу.
Заведе́мо пісень про рушник і далеку дорогу,
чорнобривці, калину і долі тяжку булаву,
що усіх супроводжують нас із дитинства порога,
бо інакше – навіщо у грішному світі живу.
На безкраю любов свої струни душі налаштую,
як востаннє злетіти в безмежних небес синяву́,
і близьких обійму, і онуків малих поцілую
і образи прощу, і забуду життя куряву.
Буду вічно світами далекими я мандрувати,
пригадаю усіх і усе, що було наяву,
ясенову діброву, стежину, де жде мене мати,
і відкрию буття цього вічного но́ву главу.
08.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2025
Як на далекій півночі – мете…
Укрились снігом ізумрудні віти
лише за місяць до жаркого літа!
Не часто зустрічається оте…
Все утонуло в білій пелені,
накрила побережжя хуртовина,
для цих широт небачена картина –
неначе у оманнім білім сні!
Високі пальми, півдня вартові,
свої схиливши долу лапи-вуха,
вдягли крислаті білі капелюхи,
збентежені стоять, але живі.
Сини і доньки берегів морських,
наперекір нечуваній погоді,
ідуть назустріч снігу і негоді,
згуртовані в шеренги і полки.
Засніжені, крізь хугу льодяну,
вони крокують впевнено у літо
і та повинна буде відступити.
Ніколи їй не виграть цю війну!
07.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2025
Регулярно щосуботи: завива́ння, слізки –
то дружина промиває чоловіку мізки.
Не устиг помити миску, зачинити браму –
і повисла у повітрі незбагненна драма.
Зая гу́боньки надула, що не підступи́ться,
і уже не обізве́ться вихідними киця.
А у тактики тієї своєрідний стри́жень –
санітарний день у неї, а то й цілий тиждень.
Отака біда давненько в нашого Миколи –
десь метелики поділись чи подохли бджоли…
За проблему заїкнувся він колезі-другу,
але той лиш посміхнувся – Заведи подру́гу!
І пішли домашні справи впевнено угору –
він веселий, навіть бравий, як у давню пору.
Так проходить місяць, другий і третій минає,
а Микола щосуботи в гості завертає.
І дружина присмирніла, сварки припинила,
бо тієї неуваги сте́рпіти несила.
Якось в п’ятницю, надвечір, гарно стіл накрила
й чоловіка до вітальні чемно запросила.
Повечеряли смачненько, випили по чарці,
і дружина натякає, що пора б до танцю…
Оголила файно ніжку з-під поли́ халата,
і на двері показала спальної кімнати.
Та Микола незворушно – Це цікава тема,
але нині, розумієш, є одна проблема…
Зле́гка він обняв дружину, їй поправив ситець –
В мене ще не закінчився санітарний місяць.
01.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2025
Сонце за обрій сховалося знову,
сутінки тихо повисли.
Місяця юного срібну підкову
хвилі у морі затисли.
Вечір духмяніє цвітом черешні
під переспіви пташині.
Десь ворухнулися згадки сердешні
в світлої пам’яті скрині.
Думи наповнює повінь весня́на,
зорі у хвилях тріпочуть…
Білої ночі, єдина, кохана,
тихої білої ночі!
01.04.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2025
Дякую, тобі Боже, що ти явив мене на світ, дав мені достатньо розуму, аби відрізнити світло від пітьми, а ще не вірити фінансистам, політикам і Біблії.
28.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036539
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2025
Чому на знак пошани ми маємо комусь говорити «Ви» та ще й писати це слово з великої літери, якщо безпосередньо до Бога ми звертаємося на «ти»?
28.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036525
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2025
[i](роздуми)[/i]
Невігластво, за поданням ВТС сучасної української мови та рядом інших подібних видань, зводиться до відсутності знань, неосвіченості у якій-небудь галузі.
Невігластво – одно із розповсюджених явищ, які в останній час суттєво впливають на обличчя світу. Це негативне явище, що змінює людину в гіршу сторону. До того ж, чим далі – тим більше. Я б сказав, що останнім часом це явище, в силу певних чинників, стало просто хворобою українського суспільства. До прикладу, мене завжди дивувало, як це так сталося, що в Україні, яка мала чотири ВУЗи і один технікум, де готували правознавців, після здобуття незалежності, за незначний проміжок часу, кількість таких закладів збільшилась в десятки, а то і сотні разів. Звідки взялася така кількість викладачів, відповідна матеріально-технічна база тощо?
Не в меншій мірі це стосувалося й інших популярних у свій час професій, зокрема, економістів, медиків, спеціалістів в області електроніки та комп’ютерної техніки, менеджменту різних напрямків і т.п. Як говориться, є потреба – будуть і пропозиції. Питання лише в їх рівні чи якості. Відповідні навчальні заклади стали рости – як гриби після дощу в теплу погоду! На базі ПТУ створювалися технікуми, останні переходили в статус інститутів, ті в свою чергу ставали університетами і академіями. До речі, одним із формальних проявів невігластва у цьому процесі було і те, що у Європі та країнах Америки академії готують фахівців середньо-спеціального рівня, це перший ступінь для здобуття вищої освіти. Тобто це те, що раніше у нас називалось технічною освітою (не плутати з професійною, яку давали ПТУ), щось на кшталт нинішніх докторів філософії…
Наведені процеси не оминули і нашу літературу, а також головну «кузню її кадрів» – педагогічний сектор. Сьогодні я хочу зупинитися саме на цьому негативному явищі в сучасній українській літературі, зокрема у поезії.
Але взяти в руку не гусяче перо (може хтось пам’ятає рубрику «Страшне перо не в гусака» гумористичного журналу «Перець») мене підштовхнуло не тільки засилля поезії і прози в нашому житті, в першу чергу завдяки доступності інтернету. Дивує, що це негативне явище не оминуло і осіб, які пишуть на пристойному, а то і досить високому, рівні, особливо членів… НСПУ.
Зокрема, кілька років тому один із дипломованих представників національного літературного цеху, твори якого в одній із соціальних мереж я читав із задоволенням, безапеляційно написав, що слово «вірші» (називний відмінок, множина) правильно вживається з наголосом лише на перший його склад. Оскільки я, серед своїх трьох, не маю вищої філологічної освіти, і за кілька десятків років «графоманства» звик послуговуватися відповідною науковою та довідковою літературою, цього разу вимушений був поступити аналогічно. Ретельно проштудіювавши більше десятка різних словників та інших наукових джерел, я тільки підтвердив свою упевненість в тому, що в житті все-таки бувають різні варіанти.
Справа в тому, що українська мова – багата мова в буквальному сенсі цього слова. Вона не тільки гарна, милозвучна, барвиста, кольорова, але ще і багата своїми синонімами, алегоріями, метафорами, словоформами та іншими літературними засобами (інструментами). В нашому випадку не потрібно якихось визначних навичок, виключних знань чи десятилітнього досвіду, аби вирішити це питання. Достатньо відкрити відповідний словник (а краще кілька) і уважно подивитися. Якби автор того допису, мабуть через свою самовпевненість, не переоцінив свої фундаментальні знання в області української філології і зробив те саме (хоча би після мого коментаря до його посту у вигляді скріншоту належної сторінки одного із таких словників, то можливо і не став би через кілька років, та ще й з нагоди Міжнародного дня поезії, публікувати свій новий повчальний опус «для поетів» стосовно того, як правильно ставити наголос у слові «вірші».
Але давайте спробуємо спільно розібратися, як же правильно ставити ті кляті наголоси в одному із ключових слів поетичного жанру.
Як професійний правознавець з 35-літнім стажем, я надаю перевагу речовим, письмовим чи аналогічним об’єктивним доказам перед свідченням навіть очевидців, а не те що якихось опосередкованих свідків. Тому пропоную і цього разу звернутися до тих же наукових видань, зокрема словників української мови.
Справа в тому, що в нашій мові існує принаймні дві назви одного поняття (поетичного твору), яке ми звикли називати віршем. Щось на зразок «пан» і «пані». Тобто виявляється, що сучасний ВІРШ (слово чоловічого роду) має свого пращура – ВІРШУ (слово жіночого роду)! Іншими словами – це синоніми. Звідси у множині для пані «вірші» наголос припадає на перший склад, а для пана «вірша» – відповідно на другий. Але з незрозумілих причин маститий пан-графоман все це ліпить докупи і використовує в називному відмінку множини в якості наголосу іменника «вірш» (чоловічого роду) – наголос іменника «вірша» (жіночого роду) у множині… Ось вам і своєрідний «новотвір»! На мій погляд безпідставний, суперечливий і вульгарний (див. скріншоти із одного з першоджерел у моєму коментарі до цієї статті).
Не знаю точно, як воно так сталося, що з часом чоловіче начало цього слова подолало жіноче, але останнє у деяких представників народу залишилося десь у підсвідомості (навіть всупереч тривалій і кривавій московизації української мови). Про останнє свідчать кволі заперечення окремих читачів у коментарях до гнівного посту дипломованого фахівця, що вони інколи у своїх творах наголос у слові «вірші» ставлять «неправильно», для милозвучності (підозрюю, що для рими). В той же час мене дивує те, що ці особи не відкрили словника, про існування якого, на моє переконання, вони знають напевно, і не перевірили відповідну інформацію, аби підкріпити наукою свої літературні творіння. Скоріш за все, це відголоски того ж невігластва, але уже так би мовити в пасивній формі. На жаль…
Аби уникнути закидів на кшталт, що це поодинокий випадок, наведу інший приклад із подібних дописів цього ж автора. Зокрема, в одному з них він наголошує, що слово «біль» – це іменник чоловічого роду, а тому при вживанні потрібно правильно ставити закінчення у відповідних його відмінках. Але ж якби майстер слова не понадіявся лише на свої знання, а перед публікуванням такого повчального допису відкрив словник (а це буквально 10-20 секунд роботи), то він би цілком несподівано для себе виявив, що слово «біль» буває як чоловічого, так і жіночого роду (а якщо вже бути зовсім точним, то – то зовсім різні слова).
Так, той же, найбільш шанований особисто мною, але не виключно, ВТС сучасної української мови містить аж три значення цього терміну!
Зокрема:
I. Біль (род. відмінок – болю, ім. чол. роду): Відчуття фізичного страждання; своєрідний психофізіологічний стан людини, який проявляється в неприємному, гнітючому, інколи нестерпному відчутті; відчуття прикрості, образи, смутку. Клінічний біль – біль, що виникає внаслідок хвороби, травми, хірургічної операції тощо. Хронічний біль – глибокий, тривалий біль, що його не можна усунути.
II. Біль (род. відмінок – болі, ім. жін. роду): Білі нитки, біла пряжа. Яскраво-білий колір, білість.
III. Біль (род. відмінок – болі, ім. жін. роду): Біла іржа – хвороба хрестоцвітих, що спричиняє появу білих блискучих плям на листках, стеблах, квітках і плодах рослини.
Ось так і виходить, що «болі» бувають також різними і не лише за ступенем, тривалості та інтенсивності, але і за формами та родовою приналежністю цього слова.
Не дарма ж ще Сократ сказав: «Я знаю, що нічого не знаю». А завершити цей допис хочу деякими цитатами з народної мудрості наших предків, зокрема: «Вчитися – ніколи не пізно і нікому не зась», «Повторення – це матір навчання». Можливо саме це мав на увазі великий Тарас Шевченко, коли писав: «Якби ви вчились так, як треба, то й мудрость би була своя».
Козак Дума
26.03.2025, СВ-ФН
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036350
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2025
[i](оптимістичний)[/i]
Не поляже України
ні слава, ні воля!
Захистити Батьківщину –
то найкраща доля!
Буде жити рідна Ненька
у віках під сонцем,
запорукою у цьому –
славні оборонці!
Честь і совість не померкне,
братство не загине,
в свої руки ми візьме́мо
долю України.
Збереже́мо душу й тіло
та нашу свободу,
і докажем, що ми, браття,
козацького роду!
22.03.2025
[i]* Моє бачення тексту сучасного гімну України.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
Ти лише попіл! Ким би і не був –
у цьому світі тільки подорожній…
Приречений на ту стезю геть кожний,
що навіть Всесвіту усі скарби здобув!
04.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025
[i](роздуми у перший день весни)
[/i]
Куди не кинь – усюди лиш експерти!
Усе уміють, знають, скрізь були…
Усе і всіх на пил готові стерти,
але словами, тонами хули.
Заокеанського не знали ми сусіда?
Його речей не чули і заяв?
Чого чекати від старого діда,
що шість разів уже банкротував?!.
Та і своє таке ж багно пихате,
знавець великий фе́нтезі і яв.
Із НХЛ в хокей він їде грати,
бо пару раз на ковзанах стояв!.
Задумалась тепер стара Європа,
чи довго всто́їть український сніп,
чи рити не пора і їй окопи
та де скінчи́ться московитський слід!.
Але мене одне лише́ турбує –
Допоки ми жуватимем ману́?
Хоча народ з останніх сил воює,
зі зрадником не виграти війну!
01.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2025
Із глузду їде світ! Це трапилось не раптом –
у напрямі такім ми рухались давно…
«Мірило правоти», сліпий, бездушний атом,
при ницості душі – нас приведе на дно!
На дно мільйонів літ, в епоху динозаврів,
летить планета вся з подачі дикунів…
З котушок їде світ! Що нас чатує завтра?
Лишилось зачекать сто, двісті, триста днів?.
А може то дарма? Чи треба ще чекати,
як ницість напролом гарує до мети?.
І сили нам усім не варто об’єднати?
І рушити вперед – іти, іти! А ти?!
25.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2025
Усе перемішалося у світі,
брехня одежу правди одягла.
Просіяне крізь лицемірства сито,
добро – тепер уже не краще зла…
Додуматися тільки – Україну
воно винить у нинішній війні!
Сказати це могла якась тварина?
Та як не дивно, але зовсім ні…
То президент великої держави
поширює гидку олжу таку.
Лише на старті і на пі́ку слави –
уже в піке́… У «молі» на гачку!
А вітер чорні прапори колише
у відповідь на збочений екстаз.
Невже агент Краснов, як і раніше,
імпічменту уникне на цей раз?!
24.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2025
Уже де факто п’єсу написали
на сірих буднів часу полотні.
Зусиль багато ми не докладали,
сюжет знайшовся прямо у вікні…
Дуби, берізки, липи, осокори
московською – знайоме до плачу!
І теплих почуттів безкрає море
уже – До тебе птахою лечу!
Але на ранок – снігова завія
в субтропіках, небачений сюжет!
Напевне опус той мене не гріє…
Тоді до біса й зайвий етикет!
19.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2025
Під Києвом московські танки,
а пики ласі – у Давосі!
Від золотої лихоманки
не вигадали ліків досі…
24.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025
Такого не очікував ніхто?
А що іще від виродка чекати?
Брехня і віроломство – лиш манто́
від кро́ві мокре на плечах у ката!.
І руки вже по лікті у крові́,
бреде він по коліна в морі кро́ві!.
У Дональна ж – донати в голові,
пиха́ і слава, вибачте на слові…
Йому що Україна? Ласий шмат.
Багатий кусень жирних чорноземів,
який спішить украсти інший кат
і заганяє весь народ у землю!.
Такий собі недолюдків тандем…
Що ж думають самі американці?
Чи це для них лише черговий мем,
аби загнати і Європу в шанці?!
Дивує неприхований цинізм
очільника «оплоту миру» в світі!
Як це ціна – то що тоді садизм,
яке майбутнє світу нині світить?!
Ті перемовини – як у лице плювок
убитим і розтерзаним за правду!
Це по́милка фатальна, підлий крок
чи то Землі всієї ница зрада?
20.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025
Як не буває вічної одежі,
і у життя існують свої межі,
але за вічне пам'ятати треба,
аби в кінці уникнути пожежі…
Свої скарби, і навіть немалі,
усе одно ти ли́шиш на землі,
а сам до неї ляжеш неодмінно,
розчинишся навіки у імлі.
Нікому не уникнути тих меж.
Тож не доволі розганяти треш?
Життя душі у Вічності залежить
од слави, на Землі що заживеш!.
20.02.2025
Продовження теми, розпочатої у творі "Бідолаха": https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872952
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2025
З-за хмари раптом визирнуло сонце
і… сніг пішов. Лапа́тий, білий сніг!
Лежу, любуюсь, ніжусь під віконцем…
На щастя маю я такий… барліг.
Вже дру́гий рік – укриті лісом гори,
повітря чисте, нібито кришталь!
А під ногами – бірюзове море
і думи. Сірі роздуми, на жаль…
Давно бувало, в сонячну погоду
із неба дощ лине́ як із відра!.
А одночасно, ніби у догоду,
сміється сонце, скаче дітвора…
Ми бу́дем іще довго пам’ятати
і дощ сліпий, і той пташиний сніг,
гука́ла як у хату взимку мати
на запашний, гарячий ще, пиріг!.
12.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2025
Не вийшло казки, будень чари з’їв,
рожеві ранки в побуті сховались,
а на початку нам обом здавалось,
що «хімія» замінить сотні слів…
Але чому́сь усе пішло не так…
У тому винні випадок чи доля
і наші намагання вельми кволі,
що повернули ми тоді навспак?.
Та як би нам сумливо не було,
талан чи варто надаремно злити?
Коли уже не можна те змінити –
не додаваймо суму в темне тло!.
31.03.2023, Lib.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
Сніжи́ть і сонце в небі сяє!
Сніжи́ть… Тебе не вистачає…
Гуляє сні́жень сні́жним містом,
чіпляє на дроти́ намисто…
11.02.2025, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
Пошматували мої ночі
червоні очі навісні,
а серце птахою тріпоче
і пам’ять потайки бурмоче,
і не радіється мені…
В імлі земної коловерті
усе являються у сні
то образи, часами стерті,
то марево із ликом смерті,
то думи темні, неземні…
Плете́мось схиблено до краю,
одноосібно чи гуртом,
паяців в ради обираєм,
що обіцяють шлях до раю,
а на загал – лиш шапіто…
25.01.2025, СВ-ФН
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2025
Поїздка добігає до кінця,
білизну провідниця забирає,
а ти прилипнув до одвірка краю,
як до отари злякана вівця…
Але намарно скиглити, тремтіть
чи лити сльози на суху дорогу,
коли дістався книги епілогу –
оберігай ретельно кожну мить!
Не метушись і долю не кори,
озону удихни на повні груди,
нехай собі і далі їдуть люди,
а ти свої валізи забери…
Усім подякуй, вийди на перон
і залиши оті скарби на лаві,
а сам іди у злигоднях чи славі,
хоча іще й не рушив твій вагон…
Куди іти? Дорога всім одна –
за небокрай. Туди, де вічна тиша.
Де душі предків вітер ще колише
і не потрібно хліба ні вина.
Не поспішай, хай піде паротяг,
іди поволі подумки стезею,
аби скарби віддати до музею,
бо то усе і є твоє… життя.
24.01.2025, СВ-ФН
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2025
Я у по́шуках тепла
заплела журу́ у ко́си
і до тебе в дім пішла.
Увійшла до тебе боса…
Ти канапу застелив,
напоїв духмяним чаєм,
вийняв душу із імли
і згадала, що жива я!
Дорожу́… Я тобою дорожу́!
У душі, у душі без тебе темно…
Не скажу. Я нікому не скажу,
та боюсь покохати невзаємно!.
Посадили квіти ми,
зустрічали ра́зом ранки,
але посеред зими
завітала в дім коханка…
Розчини́лися як дим
почуття святі́ та чисті
і полинули туди,
де кружляє жовте листя.
Та дорожу́… Я тобою дорожу́!
Ти моя, ти моя єдина мрія!
Не скажу. Я нікому не скажу,
що люблю, що кохаю без надії…
Шлях до тебе віднайшла,
бо уміла все і знала,
а отруєна стріла,
твоє серце пронизала.
Ти до мене схолоднів
і зів’яли наші квіти,
і немо́жеться мені,
і гуляє в домі вітер…
Залишу́… Назавжди́ зали́шу дім
і піду́, знов піду́ блукати світом.
Розповім, все довкіллю розповім,
і прощу́, і віддам всі болі вітру!.
19.01.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2025
Димами гіркне осінь золота,
уперто миті сіє поміж пальці,
а час гарує, ніби на скакалці,
і уплітає зиму у літа…
І маятник кала́тає хутчіш,
уже позаду десь весняні грози,
удень усе частіш нічні морози
дощі зі снігом сіють під леміш…
І почуття холодить сніговій,
поволі кров гаряча стигне в жилах,
бо як би жасно серце не тужило –
уже на видноколі потяг мій…
Десь у кишені куплений квиток,
затерлася лише відправки дата,
та прийде час покинути пенати,
як паротяга загучить гудок.
Але не варто думати про те
і лише марнувати час даремно.
Готуймо ниву і в часи буремні –
у дітях наше сім’я проросте!
11.01.2025, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2025
[i](створенню міністерства національної
єдності присвячується)
[/i]
Єднаймося… дорогою у прірву,
в яку ота svolota нас веде,
бо нове мінісерство – нову вирву,
пробачте міну нову, підкладе…*
Єднаймося мерщій, аби спастися,
аби урятувати хоч дітей!
Як довго ще ми будемо трястися,
заручники примарливих ідей?!.
03.12.2024
[i]* Йдеться про виробництво та відправку на фронт 100 тис. бракованих мін.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2024
Для щастя треба зовсім небагато:
аби за п’яти не хапав мороз
і шлунок не точили мишенята,
та вчасно підоспів… анабіоз.
Невиліковно не хворіли діти,
за шиворот не капала сльота
і ворожнеча не гуляла світом,
а ще – аби… Аби була ота…
Ота, що душу бунтівну зігріє.
Не тілом… Щастя вже, як вона є!
Яка дарує заповітну мрію
і береже усе єство твоє.
30.11.2024, СВ-ФН
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2024
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…
Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко
розсіває ранкову ясу.
Неупинно несеться до краю
асфальтоване вчора шосе.
Все навколо затихло, чекає,
що «недопалок» ще принесе…
Залишатися біля корита
намагання були і не раз.
Може вийде… себе одурити,
але то ненадовго екстаз!
Споглядаєм словесне лахміття,
епатаж і заяв куряву…
Це було і в минулім столітті –
пригадаймо Другу́ світову!
24.11.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
[i]Дай, Боже, усього того,
за що затим не буде стидно.
Євгеній Євтушенко
[/i]
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
Нести багатства… у душі,
не сквернословити у храмі,
зідрати із убивць і хамів
їх добродії кунтуші.
Дай боже менше рваних ран,
коли іде кривава бійня,
у смерті власної обійми
хай попаде лихий тиран.
Якби ж утілити в життя
зачатки щирого братерства,
до цурки вимести сміття
і об’єднати різні верстви.
Аби не скиглити, не нить,
і не волать про допомогу,
окресливши червону нить –
здобути нашу перемогу!
Не лиш на фронті – у тилу
закрити пельки лицедіям,
довершить України мрію
і змити з Матінки хулу!
Тоді не допоможе їм
ні піп, ні іудейський ребе…
Лиш одного прошу у Неба –
оберігай мій рідний дім!
Ще – сили, міцно на ногах
зробити свій останній подих,
угледівши планиди коду –
побачити обави крах!
Укотре подумки життям
пройтися твердо наостанок,
згадати кожен полустанок
і відлетіть… у майбуття!
[i]листопад 2024, СВ[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024
[i](Із серії «Перлини чорного гумору»)
[/i]
Ще один холодний день у пеклі,
дрова підлетіли у ціні…
Холодно старій бабусі Веклі,
та світлина Вови на стіні!
Мабуть непереливки у нього,
помахала скумбрія хвостом,
обломилась братня допомога –
не поможуть навіть три по сто…
Ніколи помитись, поголитись,
одягнути випраний жакет…
Як за кілька місяців з’явитись
до самого Трампа на бенкет?!.
І сидить старенька, метикує,
голова опухла від порад.
Їй не лише розуму бракує,
а надворі – тільки листопад…
11.11.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024
Він поборов корупцію, для себе,
її немає… в прутня голові.
І хай каміння падає із неба,
але працюють схеми тіньові!.
10.11.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
Не можуть бути вище навіть хмари
кохання щирого у нашому житті.
Несе воно до неба, у Стожари,
а як любов взаємна – поготів!
Вона бентежить серце, гріє душу,
уміє часто зводити з ума.
У неї навіть камені із плюшу
і літом обертається зима!.
А час летить і вибачте на слові,
але вона веде у майбуття.
Якщо в житті у вас нема любові –
тоді немає в ньому і життя!
08.11.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024
Все крокували у майбутнє
під гасла миру і добра,
але не спали хижі трутні
і ось настала їх пора –
ми опинились у калюжі
пустопорожніх, хитрих слів
у еру страусів байдужих
епохи голих королів…
08.11.2024, СВ
[i]* Дослівно з італійської «La traviata» – пропаща (жінка), від дієслова traviare (збитися зі шляху).[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024
І їх історія не учить,
не мають нації граблі,
а янкішапіто домучить,
що розпочав ще Клінтон, блін…
06.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2024
[i](українському воїну)
[/i]
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.
А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч
і лише після того власну жінку.
Десятки, сотні, тисячі синів
з боями просуваються… у небо.
Уже країна тоне у війні,
тепер уся надія лиш на тебе!
О, воїне, найкращий із синів,
братів, батьків і лицарів відомих,
з військових ми чекаємо ланів
звитяжного повернення додому.
Запам’ятай – лише живим додому!
30.10.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!
Корупція жере державу,
країна гине у війні,
а ми – за волю і за славу,
загиблих у полях синів
все тужимо та цідим ріки
криваво-лицемірних сліз…
Фіаско вже немає ліку,
в багні застряв держави віз…
Невже минулого уроки
нічому не навчили нас?
Ми робимо сумбуру кроки
і гаємо коштовний час,
бо ворогів пустили в хату,
а на рахунку – кожна мить!
Чого від клоунів чекати?
Цей цирк пора уже закрить.
31.10.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.
Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,
не сяде воїн жінці на горгоші.
Не стане старець знову молодим,
запою не позбутися абсентом
і хай би хто і що не городив –
паяц не може бути президентом!
29.10.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
Виціловує теплим дощем
твої губи гранатові літо,
але хочеться ще і іще
тобі ніжності цілого світу.
І немає у серця межі,
і співає воно до світання!
Хай ілюзії то, міражі,
але тями не має кохання…
29.10.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024
Я зрозумів – ти не хотіла зла,
але була любити неспроможна.
Ти виявилась просто із числа
істот, ім’я яких зі зрадою тотожне.
Не ображайся, вже не докір це,
ти мати все одно моїй дитині.
Та за колюче вибачай слівце,
бо притаманні почуття людині.
Змінився на відлюдника, пробач.
Пишу, читаю, навіть серед ночі.
Уже мені байдужий хі́ті плач
і чути більше я тебе не хочу.
Забудь мене, із пам‘яті зітри,
був і немає – хрест постав на то́му.
Нехай каміння падає згори,
мені комфортно одному удома.
А за вікном вночі шумить вода,
повільно гуркіт вітру затихає
і серце більше не ятрить сльота
того, що ми коханням називаєм.
І лихом теж мене не споминай,
за те, що у життя твоє ввірвався.
Скінчилося усе, минуло, край –
ніколи я чуттям не торгувався.
27.03.2017
В редакції від 29.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024
Осінь літом утішно упала
на крислаті смарагди дубів,
зупинила холодну опалу
і осібно пом’якшила гнів.
Ще очікують бронзові шати,
міріади сталевих хмарин,
а наразі – буяють Карпати
і духмя́ніє медом полин.
Літо бабине лине поволі
між граційних ялин та смерек
і у цьому прадавньому колі –
літеплом наповняється глек!
Збанок осені літнього штибу
із кулеші грибної смаком…
Заночую в мольфара колибі,
підіпру лише двері ціпком.
22.10.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024
Самотність – кара чи комфорту зона?
Трагедія чи іспити на біль?
А може особиста оборона,
горьований життя нового стиль?
Чи світ отих, що надто довіряли
і оголяли душі та серця?
Ділили потаємне із загалом
й отримали тернового вінця!
Слабких вона здебільшого лякає,
спустошує, вбиває наповал…
Морально-зрілим – видається раєм,
запалює нових емоцій шал.
Самотність – як едем у царстві тиші,
свідомий вибір власного життя.
Вона дається лише найсильнішим –
філософам новітнього буття!
18.10.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2024
Снідаю в перервах між думками,
побут зачекався у кутку –
зазирнути хочеться за браму,
ще не все побачив на віку…
Не бажаю вірити у тупість,
у людську жадобу і цинізм.
Непоправна розумова скупість
за собою тягне все на -ізм…
Може що і я не так… Пробачте,
бранцем був своєї правоти…
А коли пролине час – не плачте,
бо його потрібно берегти!
Хочеться зустріти перемогу,
перемогу глузду над лайном,
і земного, не на небі, Бога,
а тоді і спати вічним сном.
12.10.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024
Які відтінки має бруд?
Брудні бувають руки, слово,
картина, навіть кольорова,
ідея запалити трут…
Із чистотою в спорі він,
зі смородом багна-лукавства,
приправлений добірно хамством,
де щось поставлено на кін.
Найперший засіб у катів,
пройдисвітів і кровопивців,
підмога злодію-убивці,
а крадію – і поготів!
Ведеться так із давнини –
зі зрадою багно у парі.
Вони обоє у «наварі»,
якщо навколо барани…
Агресор з голови до п’ят,
але під маскою святоші
умить кладе усіх на ноші,
як вирок мовчазних ягнят!
А хто і лишиться стоять –
нахабно затикає рота,
така у Каїна робота.
Чи вічна долі та печать?!.
10.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2024
Душа моя серпанком оповита,
заплутались осінні почуття,
які не допалали горицвітом,
у павутині бабиного літа –
під гору покотилося життя.
Уже упали роси на покоси,
лунає скрипки жалісна струна.
Хоча іще по білому голосить,
та я уже іду у зрілу осінь
і навкруги – одна лише вона…
30.09.2024, Мико
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
Коли панує моветон
у цілоденній каламуті –
уже чіпляються за тон,
не дослухаючись до суті!.
28.09.2024, Мико
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
[i]Миколі Андрійовичу Євтушенку[/i]
Нарешті ми зустрілися, козаче,
уперше за ці довгі дні війни.
З-за хмари сумовито лине «Кача»,
окіл – лише посохлі полини…
Маленький горбик, вкритий чагарями,
облуплений, мікроскопічний хрест…
Невже Всевишній прямо біля брами
наклав на тебе… всемогутній перст?
Ні прізвища, ні імені, ні року…
Три дощечки – усе, що в тебе є!
Які, скажи, які твої пороки
їх змусили забуть ім’я твоє?
У відповідь – одні пориви вітру,
між ними – лише тиша гробова.
Долонею скупу сльозу я витру,
аби не змокла висохла трава…
А ще хмарини, що козацькі вуса,
на цвинтар нависають з вишини.
Отак, Вітчизно, Ненько моя руса,
в землі тепер лежать твої сини…
24.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2024
Тримай себе у натовпі бентежнім,
хай він усіх паплюжить і усе.
На себе розраховуй, незалежно,
що ближній срібну посмішку несе.
У мрії поринати не стидайся,
та не обожнюй навіть власних дум!
Брехні – не вір, а лесток – опасайся,
бо тлум оберне те усе на глум.
Готовий будь до слушної хвилини,
зневіру відганяй від себе геть.
Не плутай із людиною скотини,
нехай навколо люта коловерть.
Стрічай достойно успіх і наругу,
допоки сяє сонця коровай.
Умій прощати ворогу і другу,
але усі уроки пам’ятай!
Якщо життя знівечено, не падай,
не опускай безсило долу рук,
а веди* Бога нашого пригадуй
і лише уперед продовжуй рух!
22.09.2024, Мико
[i]* Тут у сенсі заповіді, постулати, знання.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024
Ми наймиліше в серці носим,
у думах наших бережем,
і лише подумки голосим,
як лихо десь підстереже…
Безмовно наше серце плаче,
щемить беззахисно душа,
і повноводо лине «Кача»,
і боляче, як від ножа…
Ми найдорожчих пам’ятаєм
довіку, до останніх днів,
і лише спомин серце крає,
і душать спогади сумні…
20.09.2024, Мико
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2024
Каток, бульдозер, грейдер, танк,
нагробний камінь на погості…
Давно не дивувався так:
оце – приїхало у гості!.
Непробивна, глуха стіна,
їй завинили всі-усюди.
У неї відповідь одна:
Раз живемо, а там – що буде!.
Ніщо – обмеження, табу…
Про такт – уяви геть не має!
Веде зі світом боротьбу,
але себе не забуває!
У голові – що лиховій:
химери, пишні обіцянки…
У дім запрошувати свій
не раю хитру ту панянку!.
26.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2024
У чашці кави розчинилось літо,
біліють снігом по краях вершки
і лише осінь, пані розмаїта,
сухі грушки ховає у мішки.
Вона, як домовита господиня,
готує різні джеми до чаїв.
Солодша меду, стигла, жовта диня –
незаперечний аргумент її!
Така вона, спокусниця багряна,
уже грибний дарує аромат.
А попереду – смакова нірвана
і насолоди неземний формат!
15.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
Двигун співає між ногами,
а під сідницями сідло.
Із-під коліс лунають гами
і у лице – ланів тепло!
Виблискують на сонці спиці,
немов ранкові промінці.
Мені о цій порі не спиться,
а поряд – лише горобці.
Дорогу стелять під колеса
осінні, ще погожі, дні.
До рідного дістатись плеса
сьогодні випало мені.
І струменить поволі Вовча,
тече між нивами життя.
Десяток сьомий поле топчем
і прагнемо іще звитяг!
15.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
Отут тебе поцілував уперше,
під вітами розлогих ясенів.
Вони донині мою долю вершать,
а твій уже давно не чути спів…
У кожного лягла окремо доля
і нарізно світили нам зірки.
Осібно з’їли ми по пуду солі,
перебирали всяк свої думки…
Чи щирості чуттів нам не хватило,
чи зорі шикувалися не так,
а може, Небо не благословило
і долі повернулися навспак.
У пам’яті ще почуття невинні
і юна, недоторкана краса,
які не розчинилися у слині,
і тому запорука – Небеса!
15.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024