| Сторінки (25/2408): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Безліч химер в нашім світі бурхливому.
Є тільки мить, та нема вороття.
Є лише мить на шляху норовливому –
саме її називають життям.
[i]Є лише мить на шляху цім мінливому,
саме вона має ім’я – Життя.[/i]
Спокій віків душу щиру не радує…
Тиша віків – нам серця холодить,
а для зорі, що зірвалась і падає,
є тільки мить, пломеніюча мить.
А для зорі, що зірвалася й падає,
є тільки мить, пломеніюча мить.
Світ весь летить вдалину блискавицею,
та не завжди по дорозі удвох.
Хоч дорожу – ризикую сторицею
власним життям і суддя мені Бог!
[i]Чим дорожу, як у небі – зірницею,
миттю лише, а суддя мені – Бог…
[/i]
Щастя в біду сяє також, за обрієм.
Ризик значний… Не було б каяття!
Є тільки мить між прийдешнім і пройденим,
саме її називають життям.
Є лише мить між прийдешнім і пройденим,
саме вона ім’я має – Життя!
28.06.2020
[i]* Переспів твору Леоніда Дербеньова «Есть только миг».
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
Згасають друзі, час летить спонтанно,
і тут не вберегтися від біди.
Одні ідуть на Небо невблаганно,
а дехто з інших – просто в нікуди́…
Найбільший ворог дружби завше заздрість,
вона зламала не одне крило.
Як успіхи товариша не в радість,
то й натяку на дружбу не було…
І правда завжди димом очі ріже,
бо, зазвичай, ламає хибний круг.
Та хто вам скаже чесно слово свіже,
як не старий, надійний, вірний друг!
А у житті, на жаль, всього буває,
лише Господь не робить помилок.
Говорять не дарма, що оживляє
в біду нас дружби вірної ковток.
Коли у цім скінчилася потреба,
а око шилом коле правда щира,
якщо старої дружби вже не треба –
прощай, не дру́же! Йди собі із миром…
03.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
За хвилею хвиля, то па́діл, то гребінь,
і пусто на милі округ.
В пучину безсило і знову до неба
злітає життя мого струг…
Шторми, урагани, цунамі і шквали
чатують його на шляху.
Вітрила не раз і не два шматували
вони в лютовій і пургу.
Та лише долине мелодія скрипки,
за нею озветься кларнет –
упевнено знову мілини і рифи
долає вже справжній корвет!
14.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020
У ревній повені думок
втопає смуток мій.
Над нею стелиться димок
із нездійсненних мрій
і тане в озері зі снів,
без берега і дна,
поміж затоплених човнів
і присмаку вина…
Посеред цвіту і парші
прямує все живе.
Кипить у марева ковші
жахіття вікове
і меланхолія хвилин
стікає на олтар.
Ті краплі сіє часу плин
із шепотом кіфар…
28.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
Своєї досягла мети?
Кохаєшся на день по двічі?
В стосунках вже нема сльоти?
Чому ж тоді палають вічі?!
Чом задоволення нема?
Кого тепер ізнов шукаєш?
В душі була і є сама,
навряд чи серцем покохаєш!..
24.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
Ступивши на слизьку дорогу,
хоч і сидиш ти на коні,
молитися не варто богу,
як тиснеш руку сатані!..
10.10.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
Усе життя вона прагнула чогось кращого, хронічно відчуваючи внутрішнє незадоволення тим, що уже мала. Їй хотілось більшого, чогось яскравішого і романтичнішого… Вона сподівалась і помилялась, шукала і терпіла чергову невдачу. Вона малювала барвистий план і це у неї знову не виходило. Вона палко жадала і вкотре обманювалась у своїх надіях… Її бажання були непереборними. Кожного разу вони спонукали кидатися в обійми невідомого прийдешнього, яке видавалось привабливішим за нинішню дійсність.
В той же час, як це не парадоксально, страх утратити наявне не покидав її ні на мить. Все таки сім’я, чоловік, діти, дах над головою… Хоч і випиває, але ж свій, вже звикся, має більш-менш стабільний заробіток. Житло нехай без особливих зручностей і не в центрі міста, одначе власне, поряд річка, відносно чисте повітря, невелика присадибна діляночка. Авто хай і не «Ferrari» чи «Lamborghini», та все ж на ходу і має досить пристойний вигляд.
Доводилося поєднувати непоєднуване… Побут і свято, мрії і реальність, чоловік і коханець, а часом і не один… Але це вдавалося їй далеко не завжди. Як наслідок – сімейні сварки, а то й красномовні сліди від них, в т.ч. під очима, поєднувались знову і знову з палітрою нових вражень, надій і сподівань.
Та і свята не завжди тривали так довго, як би їй того хотілося. В одних випадках коханці були одруженими і до їх планів не входило створення нової сім’ї з любаскою. В інших – на перешкоді ставали її не остаточно визначене сімейне становище чи недостатньо високий статус пасії.
Ні, теоретично вона була давно готова залишити свого чоловіка. Тим більше, що формально сім’ї уже не існувало. Але вона шукала не просто іншого, навіть не просто кращого. Їй потрібен був безпрограшний варіант. Їй були необхідні гарантії!
Алгоритм цих гарантій зводився до вислову – Я королева, а королевам можна все! До того ж, як не дивно, завдяки черговому такому роману вона тримала на короткому повідку… батька своїх дітей.
До чого це я?
По-перше, королівство передбачає, як правило, наявність короля і усталену ієрархію його стосунків із королевою, а по-друге, королівський статус зобов’язує, оскільки складається не тільки з прав та привілеїв, але і відповідних обов’язків!
Видається, що ось такі королеви виростають саме із принцес на горошині, які так і не зуміли зустріти своїх принців…
P.S. А ще трапляються і імператриці!
19.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876417
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
[i](Із циклу "Казки для дорослих")
[/i]
Давним-давно біля самого синього моря жив один юнак на ім’я Петро. Його батько, діди і прадіди були рибалками. Іще змалечку, як і майже всі чоловіки їх селища, він ходив зі старшими у море на риболовлю. То було чи не єдине джерело існування родини. Поступово його син, а потім і два внуки, теж не зрадили сімейним традиціям і разом з ним майже половину свого часу проводили в морі.
Згодом Петро став дідом. Все важче йому було змагатися з крутими солоними хвилями і пронизливим вітром. Руки поступово втрачали ту силу, що з легкістю дозволяла утягувати до човна багатопудові мокрі сіті разом з уловом чи під час танцю тримати в кожній по гарній дівці.
Оскільки старий рибалка не звик довго сидіти без діла, то заходився потихеньку відновлювати навички в плетінні сіток. Цьому ще у далекому дитинстві учив його дід Михайло, коли у свій час перестав ходити у море. Через кілька місяців наполегливої праці дід Петро не тільки згадав основні хитрощі сіткоплетіння, але і став це робити настільки вправно, що за день з його рук виходило вже по кілька метрів добротної сіті вічка середнього розміру. Згодом він почав плести і на замовлення, а ще через кілька років ця робота стала приносити сім’ї прибутки, які за своїми розмірами майже не уступали доходам з риболовлі.
Але життя знову внесло свої корективи. Сільське рибальство поступово стало занепадати через неконтрольований рибний промисел, як говорять останнім часом, великих операторів та всезростаючого забруднення моря наслідками технічного прогресу. Так дідове плетиво вийшло на перше місце в формуванні сімейного бюджету.
Одначе і це відносне благополуччя також тривало недовго. Всі карти старому сплутала, як він полюбляв говорити, велика китайська економічна революція. Виробництво китайських дешевих сітей, як і всього іншого ширпотребу, на початку третього тисячоліття набрало таких стрімких темпів, що дідів бізнес майже зазнав банкрутства. Хоча заморські сіті були неякісними і служили в кілька разів менше, але через брак коштів навколишні рибалки часто вимушені були надавати перевагу більш дешевому продукту китайської революції.
Засумував дід Петро, бо на горищі у нього зібралась уже не одна сотня метрів нереалізованої сітки, а грошей на купівлю ниток, шнура, свинцю та поплавків хронічно не вистачало. Та одного разу вихід зі скрути прийшов звідти, звідки його ніхто і не очікував.
Якось по обіді дід Петро сидів на березі моря, звісивши ноги вниз зі скелястого обриву, і вдивлявся в синю далечінь. Стояв мертвий штиль і старий із задоволенням пускав кільця густого диму, затягуючись самосадом. Останні кілька десятків років він набивав свою стару рибацьку люльку тютюном, який уже традиційно вирощував у себе на городі. Незважаючи на спеку, старий почувався добре, оскільки майже половину життя провів у відкритому морі під пекучим південним сонцем. Раптом із-за спини до нього стали долинати звуки чиїхось кроків, а через хвилину він почув зичне «Добрий день». Повернувши голову, дід побачив молодого, добре одягненого, молодика років тридцяти.
Незважаючи на таку жару, на ньому був легкий літній костюм кремового кольору, білосніжна сорочка, бежеві краватка, пояс і модельні черевики з крокодилячої шкіри майже одного відтінку. Та, очевидно, що головною родзинкою убрання незнайомця був елегантний світло-сірий капелюх з широкими крисами, який у таку неймовірну спеку виконував ще і роль літньої парасольки.
Вартість лише цього бриля в кілька разів перевищує ціну моєї звичайної сітки середнього розміру, – мимоволі мелькнула думка в дідовій голові, – а за всю одіж цього франта можна купити потримане імпортне авто в непоганому стані. За все своє життя мені тільки одного разу довелося бачити щось подібне. То було майже півсторіччя тому, коли на сцені обласного палацу культури я отримував з рук першого секретаря обкому партії разом з іншими передовиками області орден трудового червоного прапора, – продовжував згадувати старий.
В той же час молодий франт на крутому морському березі уважно дивився на діда зверху вниз з-під широко поля свого елітного капелюха мишачого кольору, ніби скануючи необхідну інформацію. Масний погляд таких же сірих очей незнайомця кілька десятків секунд уважно дірявив старого від підошов його стоптаних парусинових черевиків до старенького солом’яного бриля, заклеєного в кількох місцях прозорим скотчем.
– Добрий, якщо не жартуєте, – нарешті відповів дід Петро і знову втупив свої побляклі з часом очі в бірюзу південного моря.
– Ні, жодних жартів. Я до вас в нагальній справі, – жваво защебетав молодик. – Маю честь рекомендувати себе – Жорж, технічний директор вокально-інструментального гурту «Співочі бікіні». Прибув зі столиці. Зараз ми закінчуємо підготовку нової концертної програми для гастролей країною і близьким зарубіжжям, яка буде називатися «Візьми мене…» – несподівано він зупинився від крику чайки, що пролетіла над самісінькою головою. Вона шугонула так близько, що своїм крилом мало не збила з незнайомця дорогого капелюха, – «…у синю даль», – закінчив той дещо збентежено, невдовзі прийшовши до тями.
Хоча дід і не зрозумів ні назви гурту, ні хто, кого і куди повинен був узяти, але уточнювати всі ті делікатні моменти у прибулого не став.
– Даруйте, чим же я можу вам допомогти? – лише і вимовив він здивовано.
– Справа у тому, що мені рекомендували вас, як відомого майстра сіткоплетіння, – продовжував молодик, завбачливо тримаючи свого шикарного бриля уже в руках.
– Ви що, під час гастролей збираєтесь ловити рибу? – запитав дід з легкою лукавою усмішкою, що ледве показалася з-під довгих сивих вусів старого.
– Можна сказати і так… – муре обличчя молодика прямо розпливлося в солодкуватій посмішці. – Вчора модельєр групи вкотре забракував партію матеріалу для виготовлення нових костюмів солісткам ансамблю через низьку якість китайської сировини.
– Але я не торгую тканиною… Я плету і продаю риболовні сіті…
– Це саме те, що мені потрібно! – аж підскочив молодик, плеснувши однією рукою себе по ляшці і не даючи старому закінчити думку. В іншій він продовжував тримати капелюха, не наважуючись знову одягти його на голову, оскільки чайки навколо так і розсікали своїми гострими крильми гаряче повітря.
– Все одно не розумію вас, – від здивування очі старого помітно округлилися, а люлька мало не випала із рота.
– Ну, це зовсім просто, – продовжував далі технічний директор. – З метою досягнення максимального ефекту концертні костюми молодих солісток ансамблю, трусики і ліфчики, було вирішено пошити зі звичайної риболовної сітки. Так би мовити, маркетинговий хід! – знову зі знанням справи посміхнувся прибулець.
Почувши це, дід Петро так і не зміг повністю скрити своє здивування. Якщо його роззяплений рот хоч якось загубився між пишними вусами та бородою, то вирячені очі так і не змогли сховатися під бровами старого, що нависали густими кущами колючого дроту щедро пофарбованими довгим і непростим життям у сріблястий колір.
Подробиці подальшої розмови мені не відомі, але з тих пір справи у діда Петра суттєво покращились. Принаймні останнім часом старий ходить в нових чоботях, хоч і не з крокодилячої шкіри, та в модному, як у технічного директора, світлому брилі з широкими полями. Він також більше не скаржиться на відсутність роботи і брак коштів на закупку ниток та іншого реманенту для сіткоплетіння.
Мабуть в його сіті знову стала ловитись риба, хоча і дещо іншого характеру…
01.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876182
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
[i][b]Вступ
[/b][/i]
Фантастична, із самого піднебесся, гойдалка звисала над обривом, що майже на півтори сотні метрів стрімко підносився над лиманом. По ліву від Олексія руку Дніпро і Південний Буг уже спільними зусиллями несли свої води до Чорного моря, а те радо зустрічало їх відразу ж за островом Березань, по праву руку.
Олексій босими ногами упевнено стояв на ретельно витесаній невідомим майстром грубій сосновій дошці і, міцно тримаючи в руках льняні линви, розгойдувався все вище і вище. Коли та велетенська гойдалка линула вперед, він пролітав прямо над островом і подумки занурювався у смарагдові хвилі лиману, а на зворотному шляху – поринав поміж легкі хмарини, що білими лебедями пливли за вітром.
У такі миті Олексієви очі просто світилися радістю і майже зливалися то з прозорою бірюзою лиману, то з клаптиками блакиті, що мелькала між хмарин. Він давно вже не відчував такої легкості. Напевне ще зі студентських років, коли після закінчення десятирічки справжня хвиля юнацького кохання накрила його з головою і понесла разом із собою у новий світ людських стосунків і незнайомих досі некнижкових реалій. Щира, добродушна посмішка грала на його ледь відкритих вустах і тихенько перегукувалась з першими промінцями сонця, що через велику скляну веранду залітали в кімнату з боку Інгулу.
Ранній дзвінок сполохав ту ідилію щастя і Олексій, відкривши ще сонні очі та взявши з письмового столу телефон, вийшов на терасу другого поверху власного будинку. Біля відкритого настіж вікна він зупинився і став уважно слухати.
– Так. Зрозумів. Виїжджаю. Планую бути за п’ять-шість годин, – коротко, як колись у часи військової служби, відповідав він ранньому співбесіднику, власнику стурбованого голосу.
Телефонувала сестра. Повідомила, що батькові стало гірше і він просить сина приїхати. Протягом року хвороба поступово прогресувала і останній місяць рідні було зрозуміло, що це може статися будь-коли…
Кинувши мобільний на робочий стіл, який стояв поряд з ліжком, Олексій навіть не звернув уваги на не заправлену постіль. Поспіхом умився, одягся і, обмежившись склянкою простої води замість звичної ранкової кави, схопив «барсетку» та вискочив на ґанок. Стрибнувши до салону авто, запустив двигун і дав газу.
– Добре, що вчора встиг заправити повний бак, – мелькнуло в голові, – бо абиде нормального пального не знайти, а попереду майже пів тисячі кілометрів непростого шляху.
За пару годин, десь на середині дороги, погода різко змінилася. Налетів поривчастий боковий вітер, небо поступово затягло сірим хмаровинням. На землю спустилися сутінки. Раптом перед очима знову з’явилася та небесна гойдалка. Вона поважно спадала прямо над дорогою між двох темних грозових хмар, що закривали собою все над головою. При цьому велетенська ореля то наближалась, насуваючись майже на вітрове скло його автомобіля, то знову линула вдалечінь. Коли в черговий раз край соснової дошки з розгону наблизився майже впритул, Олексій мимоволі увібрав голову в плечі, ніби намагаючись уникнути зіткнення.
– І отак все життя… – сумливо промовив він до самого себе. – Вперед, назад, вгору, вниз… Та ще й дивись, щоб голову не знесло!
Чому раптом саме сьогодні йому пригадався той епізод піврічної давнини? – зловив себе на думці Олексій, забираючи свої роздруковані вірші зі старого, але надійного, лазерного принтера. – Вже майже пів року пройшло, а та казкова колиска час від часу спливає у нього перед очима. Але зараз не до того. Потрібно ще раз пройтися сценарієм завтрашнього виступу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875752
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
Ти шукала пригод
в монотоннім життєвому морі
і нових відчуттів,
і не звіданих досі висот.
Не гадала, мабуть,
заподіяти болю чи горя,
як не мала бажання –
отримати кулю в висок.
Тож живи і радій,
і пиши, як завжди, коли зможеш,
бо за тінню сумлінь
не сховати душі пустоту.
Та на когось свої
прорахунки складати не гоже,
як не варто комусь
пам’ятати свою правоту.
13.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
Тетяна сиділа з низько опущеними плечима. Її голова безсило впала на груди. З лівої руки, що безпомічно лежала на колінах, виглядав клаптик паперу з поспіхом записаним номером телефону сімейної амбулаторії. Права ліаною повисла у повітрі, тримаючи мобільний, з якого долинали характерні уривчасті звуки.
Величезна маса повітря, вагою в сотні кілограмів, тиснула на жінку і позбавляла її можливості навіть поворухнутися. Вона була спустошена, вичавлена і розтоптана одночасно. У голові за інерцією знову і знову продовжувала вертітися телефонна розмова з сімейним лікарем…
– Допоможіть! – благала вона в слухавку. – Вчора у мого онкохворого чоловіка скінчилися призначені медичні препарати.
– Так у чому справа? – протяжно-сонним голосом запитала співбесідниця.
– Потрібен новий рецепт!
– З цього питання вам необхідно звернутися до спеціалізованої лікарні, а не до сімейного лікаря, – так же спокійно і розмірено почулося в трубці.
– Справа в тому, що у чоловіка уже кілька днів підвищена температура, а тому вузький спеціаліст відмовляє у видачі рецепта до її нормалізації… – з помітним хвилюванням у голосі намагалась пояснити Тетяна.
– Чим я можу вам допомогти? – байдуже чулося з іншого боку.
– Будь ласка, прийміть виклик додому, ви ж дільничний лікар, – попрохала Тетяна з надією.
– По-перше, не дільничний, а сімейний. По-друге, вибачте, не можу. В зв’язку з епідемією коронавірусу ми тимчасово не обслуговуємо пацієнтів вдома, – спокійно долинав сонний голос зі слухавки.
– Тоді я привезу чоловіка до вас у амбулаторію на таксі.
– Навіщо? – байдуже звучав голос.
– Можливо у нього коронавірусна інфекція і потрібно зробити відповідний тест та призначити лікування? – поступово нервове напруження у Тетяни зростало і витримка починала їй зраджувати.
– Почекайте, не кричіть. Я добре вас чую, – холодно зупинив її голос на іншому боці. – Яка температура тіла у вашого чоловіка?
– Коливається в межах 37,2 – 37,6 градусів, – відповіла Тетяна і вогник надії зрушити з місця славетний механізм реформованої системи медичної допомоги зажеврів у неї десь глибоко в підсвідомості.
– Ускладнення дихання є? – продовжував ставити питання голос.
– Немає, – так же коротко по суті відповідала вона.
– Ні, це не ознаки COVID-19, – спокійно, але категорично, долинуло зі слухавки. – Везти не потрібно. Таке підвищення температури при відсутності симптомів простудного чи іншого захворювання може давати сама онкологія. Це не наша компетенція.
– Що ж тоді робити?! – приречено майже закричала Тетяна.
– Звертайтесь в онкодиспансер. – категорично відрубала сімейна лікарка і поклала трубку.
Коло замкнулося…
12.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875637
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
– Нас не дарма звела планида
і доля в нас тепер одна, –
ти говорила. – Краєвиди
смакують з келихом вина!
Іще попереду немало,
чекають нас нові краї! –
надію щедро дарувала
і ти ж… позбавила її.
Лунає ще твоє «forever»,
та я планиду не клену –
дивлюся, як ростуть дерева,
і чую тишу неземну…
10.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
Йдемо дорогами війни
яку вже сотню довгих років,
втрачаєм доньок і синів,
стікаєм кров’ю крок за кроком…
Не відпускає нас вона,
а пам’ять не дає спокою.
Війна… Триклята ця війна!
Як розпрощатися з тобою?
Як не утрапити у вир?
Де вірна в майбуття дорога?
Запам’ятаймо: справжній мир –
дає лиш справжня перемога!
09.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020
Сьогодні, в день закінчення війни,
у скону день найбільшої із воєн,
перед очима Неньчині сини,
і в першу чергу – невідомий воїн.
А скільки їх, що канули в пітьму,
у бездну провалилися навіки.
Кляну війну, ту прокляту війну!
Ті горя, поту, сліз кривавих ріки…
А скільки тих, що згинули в полях
і стали українським чорноземом…
Їх кров’ю щедро зрошена земля
іде на продаж… Та уклін доземний
десяткам, сотням тисяч юнаків,
що скошені упали на півкроку,
сформованим кістлявою полків
у ці сімдесят п’ять непевних років.
Схиляю голову, та серце тисне біль
за ненароджених, убитих і померлих,
а ворог знову б’є і б’є у ціль,
та ще й з трибуни розсипає «перли»…
Ішла війна та – за життя, на смерть,
а переможці – там, на полі брані.
Терпіння чашу сповнено ущерть –
кінчать пора її, панове й пані!
Пом’янемо́ полеглих на фронтах,
невидимих, невизнаних, забутих,
за Україну хто віддав життя.
Загиблим – пам’ять вічна. Смерть іудам!
07.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
Скибочка Місяця з неба вітається.
Мається, кається, крається ніч…
Подумки дума за думу чіпляється,
теплістю хату наповнює піч.
Пахне борщем, пиріжками і кашею,
булькає в горщику смачно куліш.
Тепла хазяйка, як повною чашею,
радо стрічає, запрошує – їж!
Темряву пестять оранжеві сполохи,
лижуть каглу́, зазирають в коми́н.
Тихо… У за́пічку, в теплому подиху,
сушаться валянки – символ зими.
Тепло і гоже… Черінь запишалася,
туляться збоку товсті казани.
Я на лежанці до ранку лишаюся,
піч-господиня навіює сни.
06.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
Зі стелі, прямо на подушку,
спадають маревом вірші
і неспокійно на душі,
і душу крають лемеші –
за смужкою чергову смужку…
Спустошена твоя душа
на попелищі власних істин,
хоч надкусить, якщо не з’їсти,
чи круто замісити тісто,
а у фіналі – ні гроша…
За це і вип’ємо. Нехай
у келиху мартіні грає
і мрії линуть дивограєм
у височінь, до виднокраю,
а на загал – життя кохай!
06.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
А я пишу тобі вірші
ночами, подумки, спонтанно
і рожевіють у душі
емоції стрімкі фонтани.
Пишу такі прості слова,
що серце спокою не знає,
кричить вночі, немов сова,
про те, як я тебе кохаю…
Пишу тобі про почуття,
про щем і розпач, до світання,
про запізнілі каяття
і про приреченість кохання…
А я пишу тобі листи
у небуття, у безнадію…
Прошу кохання – відпусти,
і знову марю, знову мрію…
А я пишу…
06.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
Ідуть степами кобзарі,
ідуть стежками України,
несуть калину і барвінок
у надвечір'я, на зорі…
І пісню кожен з них несе
про горьове життя кріпацьке
і щастя січове козацьке,
яке народ ачей спасе.
Віками так собі ідуть,
у кожного в руках бандура,
а на шляху – бездушшя мури
тернисту перетнули путь…
Ідуть в прийдешнє кобзарі,
в серцях лунають кобзи струни
про нелегкий свободи трунок,
та їх ведуть… поводирі!
05.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Зберу зірок у зоряне відро,
що у траву нападали за нічку,
і диво кришталеве те, цебро,
на зоремию понесу до річки.
Помию зразу крупні і яркі,
а потім всі підряд, на перекаті,
бо мають бути чистими зірки
і неодмінно на ясу́ багаті.
На березі опісля просушу,
на вітах у заснулої маслини,
а сам мерщій додому побіжу
і величезну принесу драбину.
До місяця приставлю, а затим
складу зорини знову у коновку,
полізу в ніч і сотворю інтим –
розвішаю їх на небеснім шовку!
04.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Серебріє ранню в небі ранок,
іній серебріє на гіллі,
а рогач-пастух отару ярок
схоронити хоче у імлі.
В гамазеї сонячного неба,
в ореолі променів палких
заховати від усіх, для себе,
з викликом… Сіяючі зірки!
І, о диво, те йому вдається!
Чи не так буває в білі дні?
Найчастіше перед носом в’ється
те, що ми шукаєм вдалині…
04.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Проснувся Кінбурн з подихом весни,
із порухом прозорості в повітрі,
дубів та сосен погляд заяснів,
і сонце встало із південним вітром.
Коса втопає в щебеті птахів,
буяють цвітом дикі орхідеї.
Вони несуть із глибини віків
природні «саги»* древньої Гілеї.**
А пелікан, рожевий старожил,
злітає птеродактилем під зорі,
він погляд назавжди приворожив,
легенди тінь у лазуровім морі.
Іще скриплять реліктові ліси,
покриті хмелем, папороті віттям,
та їх не обійшли скрутні часи
на зламі третього тисячоліття.
Я хочу зупинить чарівну мить
і кличу небайдужих всіх на спротив –
скарбницю ми ще в силі захистить,
оспівану великим Геродотом!
03.05.2020
[i]* Залишки реліктових лісів, розташовані в піщаних низинах, переважно дуб, вільха, береза, сосна, зарослі диким виноградом, хмелем, папороттю та іншими болотяними рослинами і травами, які за їх таємничість та містичність місцеві жителі традиційно називають «сагами».
** Гілея – за Геродотом, назва частини Скіфії в гирлі рік Борисфена (нині Дніпро) та Бог чи Гіпаніс (нині Південний Буг).[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Це може статися з будь-ким,
в житті, на жаль, таке буває…
Розтане вигадка як дим,
як марево за небокраєм.
Насправді витримка – не сталь
і в полі ти одна не воїн,
і слово в тебе не кришталь,
ти не стратег сімейних воєн…
Своє сумління на картай.
Прощай. Прощай, моя любове.
Той дивограй – іще не край,
скінчилось чудо світанкове,
але любов таки жива,
в житті то не остання треба.
Дай, Боже, сили і слова,
щоб написати це для тебе…
Веселка гратиме з дощем
і розіллється злива перлів –
любов попереду іще,
неправда, що вона померла!
В душі лишилося тепло,
чуття безслідно не пропали.
Не хмур, лебедонько, чоло –
я не віддам їх на поталу!
03.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Південний степ – ромашки бенефіс,
волошки трунок, чебрецю, полину,
а з материнки запахом покіс
чумацьким шляхом в саму душу лине.
Вечірній степ – казковий дивограй,
наповнений ущерть п’янким повітрям.
Шатро зіркове укриває рай
під охоронця молодого вістрям.
Південний степ – букет ефіру трав
і кольорів, і запахів, і стилю,
де острівки поміж зела́ отав
із ковили, у травні посивілі.
І жайвори́на пісня угорі,
і цвіркунів з цикадами концерти,
а солов’їне соло в дивогрі –
із гаю розставляє всі акценти.
Південний степ – дарунок із небес,
що незрівнянний у своїм розвої
довершеності. Чудо із чудес,
надихатися вволю дай тобою!
02.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Душею бідний чоловік,
бо із багатства лише гроші…
Лукавив, крав увесь свій вік,
волік ці непосильні ноші…
«Тримайте злодія!» кричав,
немає совісті і честі –
йому вдається зазвичай
на лисині настригти шерсті!
Підніме всякого на сміх,
за яву видає плацебо.
Він правил хоче для усіх
і тільки виключень для себе!
Шанує Бога на загал,
Христа згадає і Алаха.
Так до душі йому кагал,
що в лахах скніє бідолаха.
21.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Ти будеш все життя жаліти,
що гендлювалася собою,
що розтоптала щастя квітень
і душу сповнила журбою.
Ти будеш вічно пам’ятати
свій сон і гойдалку до неба!
Так, дійсно ти не краща мати
і не врятує жодна треба…
Лихі не зітреш обіцянки,
даремно подані надії –
на днищі випитої склянки
не схоронити злії мрії…
А осінь вже не за горами,
настане час і піде літо…
Вітрам що відчинила браму –
тобі усе життя жаліти!
21.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Який короткий нині світ,
як мало місця розгулятись.
Минуло тільки сотню літ,
а груди давлять часу ґрати…
Як низько впали небеса,
яке повітря непрозоре,
іржею сиплеться роса
і повнить ненависті море…
Який обмежений народ,
а може то звичайне стадо
чи від природи нагород
століттями чекають чада?
Які прокурені зірки,
просякли тупістю і зиском,
бо чистоту туман липкий
єхидно поглинає блиском…
20.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2020
[i]«…принижена іншим, –
красивими словами,
красиві слова духовно спустошили…
Контрольний постріл за тобою!
Сподіваюсь на твоє розуміння…
Прости мене…»
(з листа)[/i]
Вербова гілочко моя!
Така вся ніжна і пухната,
а мова – щебет солов’я!
І стільки тих розмов про тата…
Моя ти мавко лісова,
легка лебідко білосніжна,
волошко синя польова,
маленька пташко, звабо ніжна…
Про тебе, твій тендітний стан,
смарагдово-зелені очі
тобі подібне хто писав
в безсонні березневі ночі?..
Хто одягнув тобі суму́,
не розумію знову й знову...
Була принижена? Чому?
Оти́м красивим, щирим словом?!.
Назад немає вороття?
Лети в засиджені пенати
і Бог один тобі суддя!
Мені за що тебе прощати…
17.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2020
Життя уявляєш своє – як червону доріжку,
немов ескалатор, що стрімко несе на Олімп,
а миле лице прикрашає чарівна усмішка.
Корони немає, та сяє удаваний німб…
Завад, перепон в цілім світі для себе не маєш –
до зір через терни! Упевнено йдеш до мети…
Своє і чужі ти серця, що кришталь, розбиваєш,
та душу усе ж намагаєшся власну спасти…
Ти сизою птахою линеш у кожну пригоду
і віриш безмірно щоразу в щасливий кінець…
Хай збудуться мрії завітні і у нагороду
ти підеш, нарешті, під той довгожданий вінець.
16.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2020
Сурма лунає ріднокраєм,
коругви тягнуться увись –
то гетьман козаків збирає
у круг звитяги як колись!
Вона голосить, зве в дорогу,
на захист рідної землі.
Не забуваймо про Сварога,
щоб не сконати у петлі!
Пліч о пліч станьмо, браття, сестри,
за правду й віри моноліт,
щоб Україна знов воскресла
і міцно встала із колін!
Сурма підносить Батьківщину,
шикує русичів полки
і про свободу пісня лине,
про мир і щастя на віки!
14.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2020
Ступаю килимом із моху
у суму непроглядну ніч
немовби вирвався із льоху
ілюзій мерхотіння свіч.
Бреду тенетами обману
по кризі світлих почуттів
в 3D-химерності оману,
до ірреальності в житті.
Та крига під ногами тане,
поволі кришиться, тріщить
і смак еротики обману
скуштую скоро, вже за мить…
Іду із вечора до рання,
за кроком свій карбую крок –
несу ілюзії кохання
в омегу місива зірок…
13.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020
Продати землю України –
це тільки частка плану юд!
Перетворити у руїну,
закабалити бідний люд
вони поставили метою,
звести державу нанівець?
Лишилось «справитись» з війною
і самостійності… кінець!
09.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
У тебе цілий всесвіт в голові,
як раптом із-під ніг земля зникає,
і пристрасті на відстані снігів
емоціями душу огортають…
Два озера зелені розлились
і серце моє вщерть заполонили.
В очах у тебе чиста неба вись,
вони дарують, люба, мені крила!
Моя жадана, зоре чарівна,
негадано зійшла над небокраєм –
у всьому світі ти така одна!
Не можу зупинитись… Я кохаю!
29.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2020
Утону я в очах твоїх… Ладно?
Це для мене велике щастя!
Підійду і промовлю, – Здрастуй,
я кохаю тебе! Це складно?
Ні не складно, а дуже важко!
Дуже трудно любити! Віриш?
Упаду як з небес пташка.
Зупинити мене встигнеш?
Як поїду далеко, напишеш?
Хочу разом з тобою довго…
Дуже довго, навік! Розумієш?
Будь зі мною завжди. Добре?
Я відмови боюсь дуже…
Відкажи мені, тільки мовчки.
Ти очима промов «любиш»
і сльоза не зволожить очі!
Якщо ні, мила, то благаю,
не картай мене поглядом гострим,
не підштовхуй у вир, до краю,
не роби свій останній постріл…
Я кохатиму, люба, можна?
Якщо навіть не можна, буду!
Прилечу я завжди на поміч.
Ти мене для мене – з чудес чудо!
1,2.04.2020
[i]* Переспів твору Міхая Емінеску.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2020
Перемогли квартал і вулиця,
настали нині дні сумні.
Все продається і купується,
а справа – лише у ціні…
01.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2020
Ти квітка сонячна гілеї,
чарівна усмішка твоя.
Шалена, дика орхідея,
рожева лілія моя!
Тендітно-мила, ніби пташка,
зелена повінь, неба синь…
Волошка, польова ромашка,
в моїх долонях відпочинь!
Не говори мені «кохаю»,
йди просто поряд все життя.
Я мрії кращої не знаю,
як наше спільне майбуття!
29.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020
Ти вийшла феєю з туману,
що очі густо застеляв,
бо «Еротичного обману»
тоді я, мавко, не читав.
У щастя, що упало з неба,
ніяк повірити не міг.
Не знаю, як я жив без тебе,
та глузд здоровий переміг!
Все ближче, ближче, крок за кроком
ми наближались уві сні
наперекір життя урокам
і сьогоденній метушні…
Буття ввійшло в чарівну пору,
все рідше й рідше дні сумні,
ми подолали нашу гору
і море видно вдалині!
Уже боятися не стану,
все ближче той жаданий час,
як еротичному обману
настане край. Кохання нас
наповнить, бажана, по вінця,
зіллються в посмішці серця
і доля всім роздасть гостинці,
і приведе нас до вінця!
26.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020
Ти айстра маленька – волошка,
ти квітка моя чарівна.
У платті легкому горошком
як мавка ти, справжня весна!
Волошки, волошки у полі,
краплинами впали з небес
Я знову в життєвому колі,
я теж ніби фенікс воскрес.
Волошка моя ти, ромашка,
лілея моя чарівна,
маленька прекрасна комашка,
ти пташка, життя ти весна!
03.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2020
Я буду пахнути тобою
під серця зрушене биття.
Ми розчинилися обоє
у наших ніжних почуттях…
В очах обоє потонули,
нади́хатися не могли…
Лишивши лихо у минулім,
ми разом подумки пішли.
Коханням вистелилось ложе,
бажання звали в таїну…
Тепер і Фрейд не допоможе
забути ту 3D війну!
У пам’ять врізались до болю
ті пестощі до забуття…
Я буду пахнути тобою,
моя лебідко, все життя!
24.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2020
Баладу про лицаря честі Айвенго
ми чули не раз і не два…
Від гомону про незнайомця із Менга
вже кругом іде голова.
У башті чекає красуня-принцеса,
в дорогу спішить Ланцелот.
В руці ще димить пістолет у Дантеса
і скаче вперед Дон Кіхот…
Герої дитинства з новел і романів
живуть у дорослих серцях,
а вірному братству читців-книгоманів –
нехай не настане кінця!
27.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2020
Відірваний рукав чи комірець,
дірки на шта́нях, спере́ду й сідницях,
останнім часом – майже що взірець!
Дебільні жести, рухи, руки, лиця…
Корону носить підле і пусте,
у пазусі цеглина, навіть бита…
Коронавірус – може саме те,
щоб цей нахабний ша́баш зупинити?!
25.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2020
У тебе очі – ніби море,
аквамарину свіжа синь,
арктичні голубі простори
прозора неба височінь.
У тебе очі – дві волошки,
квітки барвінку у траві,
краплини бірюзи горошком,
дзвіночки ніжні степові.
У тебе очі – мов озера,
заплави лазурові плес,
Землі блакитна атмосфера,
сапфірне дзеркало небес!
У тебе очі – ясні зорі,
у них небесна глибина,
яскрава музика узорів…
Така у світі ти одна!
22.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
Не можна, мила, словом змалювати
те щастя, що даруєш ти мені!
Сказать «люблю» – нічого не сказати,
як заметіль квітнева уві сні…
Сказать «кохаю» – ніби теж буденно,
про зорі, шлях Чумацький, древній Віз…
Про них я говорю, пишу щоденно,
щоночі аж до ранку, аж до сліз…
Як серце візьмеш у свої долоні,
я забуваю люте слово «жах»
і блякнуть зорі на небеснім лоні,
як усмішка засяє на вустах.
Кохана, берегиня, жінка, мати,
у хмарну днину – промінь у вікні.
Не можна, люба, словом змалювати
те щастя, що даруєш ти мені!
21.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2020
Я парасольку зламану відкрию
і рано-вранці вийду за поріг.
Дай Боже, уникати чорториїв,
минулорічний оминути сніг…
Щоб не товкти пусті слова у ступі,
змахнувши пил зі стоптаних чобіт,
за креативність не сприйняти тупість
і досягти омріяних орбіт.
Я парасольку зламану відкрию –
це краще ніж нічого, в спеку, дощ…
Іду вперед, бо бачу свою мрію
і ні від кого не чекаю прощ.
21.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2020
Наснилася сама дружина Фрейда,
відомого у світі дивака.
В полон узятий був шаленим рейдом,
та я, зізнаюсь чесно, й не тікав.
Пливу по філософії стосунків,
пірнаю у її кохання вир.
Таких коштовних доля подарунків
мені ще не робила – вір не вір!
Вона не філософії професор –
знавець душі великий, просто маг!
Чарівна жінка, лагідний агресор,
моя вершина, милий Кара-Даг!
У неї очі – лісові озера
й сама немовби мавка лісова.
Про неї не писав Микола Зеров
лише тому, що він її не знав.
Я закохався у зелені очі,
у твій осино-невимовний стан,
у дивовижні вишні губ жіночих,
в 3D відформатований обман.
В житті я зустрічав жінок немало,
та певно, люба, ти уже остання.
Зізнайся лише, королево балу,
ти нагорода все ж чи покарання…
березень 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020
Я закохався у її роман,
у креатив, наповнений собою.
В бездонний вир ілюзій… Це чума!
Тону в 3D-форматі з головою!
Ти пам’ятаєш, я колись казав:
«Як станеться, дізнаєшся ти перша».
Ще сумнів дещо мозок мій терзав,
але планида наші долі вершить.
Та безумовно я не жартував,
можливо як тоді тобі здавалось.
Учителько моя, той час настав –
на щастя чи на жаль, але це сталось.
25-29.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2020
У чорнім мареві небес
чатує чорний кіт
як порожнечі вірний пес.
На сотні тисяч біт
він засіває неба синь
печаллю і свинцем.
Він чорного бездушшя син,
герой дешевих сцен.
Ступає тихо уночі,
пливе в пітьмі густій.
Зелені очі, дві свічі,
мелькають між хрестів.
На чорноземах його слід
і чорна тінь кругом.
Чорніє чорний сонця схід
воронячим крилом…
На чорній далечі полів –
чорниці чагарі.
Лише тиради чорних слів
клубочаться вгорі…
Ще Чорне море в чорний сум
підмішує блакить,
та чорний саван чорних дум
опуститься за мить…
20.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2020
Моя любов – безкрає море,
безмежний синій океан,
його глибини і простори,
і невагомий зорь туман.
Моя любов у люту хугу
зігріє серце й почуття.
Вона мов вірне слово друга
і безневинна як дитя.
Моя любов – каскад фонтанів,
свята симфонія душі.
Як я люблю тебе, кохана,
не скажуть всі мої вірші!
16.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2020
Відкрию щастю настіж двері,
пущу кохання на поріг
і ляжуть думи на папері
відлунням пройдених доріг.
В якому ви блукали полі,
які топтали й де стежки?
Сумливо усміхнуся долі,
що ділить яву на стібки.
Буття долати п’ядь за п’яддю,
у скрині часу берегти –
як вишивати лише гладдю,
це не дорога до мети!
Не спиться вдосвіта, під ранок…
Новий етап о цій порі?
Босоніж вийду я на ганок,
пущу кохання на поріг!
17.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2020
Олександр Пушкін
Жив старий зі своєю старою
біля самого синього моря;
бідували у ветхій землянці
рівно тридцять та ще і три роки.
Дід ловив завше сіткою рибу,
а стара свою пряжу сукала.
Раз у море закинув він невід –
той вернувся з одним баговинням.
Сіті вдруге старий закидає –
ті вертають з травою морською.
Лише з третьої спроби у невід
упіймалась малесенька рибка,
вся лускою горить золотою.
Стала рибка журливо благати,
так, говіркою мовить людською:
«Відпусти мене, старче, до моря,
дам за себе безцінний я викуп,
відкуплюся вже чим забажаєш».
Здивувався старий, налякався –
тридцять літ і три роки рибалив,
а від риби не чув ще і слова.
Відпустив все ж він рибку злотаву
і промовив до неї ласкаво:
«Бог з тобою, красунечко рибко,
відкупного твого не потрібно;
йди здорова мерщій в синє море
і гуляй на широкім просторі!»
Повернувся тоді до старої,
розповів їй про чудо велике:
«Упіймалась сьогодні у невід
не проста, а із золота, рибка.
Говорила людськими словами,
відпусти у море молила
та бажання здійснити у відкуп
взагалі будь-яке обіцяла.
Не посмів з неї одкуп узяти,
відпустивши сердегу до моря».
Засварила мегера старого:
«Просторіка ти, тютя, дурило,
не зумів з неї викуп узяти!
Хоч ночов би у неї домігся,
бо свої розкололися навпіл».
Ось пішов він до синього моря,
бачить – плюскають хвилі у берег.
Став він кликати золото-рибку,
припливла і старого спитала:
«Що хотів би ти, сивий рибалко?»
Їй уклінно старик промовляє:
«Пожалій, государине рибко,
поганьбила злостива дружина,
не дає мені люта спокою:
їй новеньке потрібно корито,
бо своє вже навпі́л розкололось».
А у відповідь рибка злотава:
«Не журися, іди собі з Богом,
буде справне у неї корито».
Повернувся старий до старої –
в неї дійсно вже ночви новенькі.
Але лається більше дружина:
«Просторіка ти, телепень, дурень!
Попросив, недолугий, корито!
Чи ж багато у ньому ко́ри́сті?!
Повертайся негайно на місце,
поклонися і випроси хату –
це для рибки зовсім небагато».
Ось приходить до берега старець,
помутилося море блакитне.
Став він кликати золото-рибку,
припливла та і чемно спитала:
«Що хотів ти, рибалко старенький?
Їй у відповідь дідо з поклоном:
«Пожалій, государине рибко!
Ще сильніше стара пащекує,
не дає бідоласі спокою –
хату стерво старе вимагає».
А у відповідь рибка злотава:
«Не сумуй і прошкуй собі з Богом,
буде хата нова тобі й бабі».
Чимчикує старий до землянки,
та немає землянки і сліду –
перед ним мальовнича господа
з димарем із червоної цегли
ще й ворота з дубового тесу.
На причілку усілась газдиня
і старого чім світ проклинає.
«Просторіка ти, тютя, дурило!
Недалекий ти, випросив хату!
Повернися і рибці вклонися:
вже селянкою бути набридло,
стовповою дворянкою хочу».
Повертає старий знов на берег,
а до ніг йому котяться хвилі.
Став він кликати золото-рибку,
припливла та і тихо спитала:
«Що стряслося, похилий рибалко?»
Той у відповідь рибці уклінно:
«Ще сильніше лютує кобіта,
не дає бідоласі спокою –
вже селянкою бути набридло,
стовбове їй дворянство подайте».
А у відповідь золото-рибка:
«Не сумуй, повертай собі з Богом».
Як вернувся старий до дружини,
то палац він високий побачив.
Там на ганку лютує горгона
в тілогрійці із хутра ондатри,
а на маківці кичка парчева,
а на шиї коралі із перлів,
пальці рук у каблучках і перснях,
ноги взуті в червоні сап’янці.
Навкруги запопадливі слуги,
вона б’є їх, за чуба таскає.
Промовляє старий до старої:
«Добрий день, сановита дворянко!
Вдовольнилась душа твоя нині».
Та прикрикнула тільки гордячка
й на конюшню служити послала.
Ось неділя проходить і друга,
а стара ніби з’їхала з глузду:
знову шле чоловіка до рибки.
«Повертай до чарівної феї:
вже дворянкою жити набридло,
я царицею бути бажаю,
вільно править навколишнім людом».
Налякався старий, став благати:
Що ти, бабо, дурманом об’їлась?
Говорити, ступати не вмієш,
насмішиш своє царство і тільки».
Закипіла сердита старчиня,
по обличчю ударила діда.
«Як посмів ти перечити, смерде,
стовповій, благородній дворянці?!
Йди до моря і зви свою рибку,
а не підеш – заставлю насилу».
І поплівся старенький до моря,
набурмосилось море блакитне.
Став він кликати рибку злотаву,
припливла та і чемно спитала:
«Що хотів цього разу, дідусю?
Той у відповідь рибці з поклоном:
«Вже дворядкою бабі набридло,
захотіла царицею стати».
А у відповідь золото-рибка:
«Не сумуй, повертай собі з Богом!
Все гаразд, їй царицею бути».
Повернувся до баби старенький,
бачить царські розкішні палати.
В них гуляє його половина,
що царицею сіла на троні.
А дворяни з боярами служать,
наливають заморські напої;
на закуску їй пряник печатний,
навкруги неї грізна сторожа,
що сокири та шаблі тримає.
Як побачив старий, налякався!
Поклонився властительці в ноги
і промовив: «Добридень, царице!
Задоволена вже ти напевне».
Навіть погляду та пожаліла,
лиш прогнати подалі веліла.
Тут набігли бояри, дворяни
і старого у шию прогнали.
На додаток у дверях сторожа
ледь не вклала сокирами в ложе,
на шматки не посікши мілкі.
А народ над старим потішався –
істерично і довго сміявся:
«Так і треба, невдахо, тобі!
На майбутнє хай буде наука,
щоб не влазив у сани чужі!»
Тиждень, другий сум’яття триває,
але баба ще більше дуріє –
царедворцям велить чоловіка
розшукати й до неї подати.
Навіть погляду не дарувавши,
прохолодно до діда сказала:
«Повертайся і рибці вклонися,
вже не хочу царицею бути.
Володіти просторами моря
заманулося нині до болю.
Хочу жити в морському безмежжі,
в океані морської пучини
і щоб рибка немовби прислуга
особисто була на посилках».
Не посмів заперечити дідо,
навіть мовити слово незгоди,
а поплівся до синього моря,
відшукати із золота рибку…
Буря хижа над морем вирує,
підіймає розбурхані хвилі,
лютовієм страшним завиває…
Став він кликати рибку злотаву,
припливла та і чемно питає:
«Що потрібно тобі цього разу?
Той у відповідь низько схилився
і промовив за мить шанобливо:
«Пожалій, государине рибко!
Що тій бабі зробилось, не знаю –
їй царицею бути замало,
вже до моря кортить перебратись.
Хоче жити в морському безмежжі,
в океані морської пучини
і щоб ти їй немовби прислуга
особисто була на посилках».
Не промовила рибка і слова,
лиш хвостом по водиці плеснула
і пірнула у хвилі глибоко.
Довго відповідь ждав біля моря,
та нічого із того не вийшло…
Повернувся назад, до старої,
і побачив знайому землянку,
на порозі – карга у лахмітті,
перед нею ж – розколоті ночви!
P.S.
Цієї казки в чому суть
і де собака там зарита?
Не треба тут провидцем буть –
когось чигає те корито!..
16.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2020
Як добре, що ти є у білім світі,
як гарно, що така під сонцем є.
Закрию очі, а усмішка світить…
Твоя усмішка, сонечко моє!
Як мило, що сама мене зустріла,
розгледіла у тьмі той віщий сон.
Талан не завжди розправляє крила
і почуття формує в унісон…
Радію, як тримаю ніжну руку,
в бездонні очі пристрасно дивлюсь,
коли у серце линуть скрипки звуки
і менше й менше долі я боюсь.
04.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2020
Ти дивилась загадково у вечірній час,
та звела не випадково вперше доля нас.
Із очей моїх неждано спала пелена
і тепер, моя кохана, в світі ти одна!
Вальс – не просто бажання.
Вальс – це щире зізнання!
Вальс – це танець кохання!
Вальс, наш вальс…
Познайомився з тобою на свою біду,
бо не відаю спокою, місця не знайду…
Ти моя прекрасна згуба! – в серці я пишу
і до танцю вперше, люба, в коло запрошу.
Разом підемо по світу у щасливий час.
Хай життя дарує квіти і чарує нас,
у серцях нехай розтануть крига і сніги,
будні хай святами стануть – це нам до снаги!
10.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2020
Закохала, квітонько, у себе,
у свої озера лісові
і мої думки летять до тебе,
і лунає Моцарт в голові…
Серце ти моє заворожила,
спогади мої ти заплела –
тож несе непереборна сила
до душі твоєї джерела.
Пташкою тендітною літала,
мавкою ходила по траві…
Ти мене у себе закохала,
у свої озера лісові!
Ти мене навіки полонила
у тенета дум своїх і рук –
маєш силу дарувати крила
через сло́ва дивовижну гру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2020
Чарівну квітку в кришталеву вазу
ми ставимо, наливши вкрай води,
та забуваємо її уже одразу
і свіжості шукаєм. Як завжди…
А що ж вона, позбавлена коріння?
Духмяніє, силкується цвісти,
але не випаде зронити їй насіння…
Цієї квітки дітям – не зрости.
Такий сумбур трапляється частенько…
Аби кошлатим думам дати лад,
не варто кришталем дочасу дзенькать.
По пахощі й красу – ідіть у сад!
05.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2020
Сивий старець у но́чі криницю
зазирає і сумно мовчить…
Охоронець, закований в крицю,
не змикає очей ні на мить.
Чимчикує невпинно по зорях
одиноко Чумацьким шляхо́м,
мов шукає у дзеркалі моря
з діамантів зірковий шолом.
Заховається в плетиві во́вни,
із прозорих пухнатих перин,
й випливає млинцем або чо́вном
із небесно-казкових шпарин.
Так триває не вік і не десять
у світила та варта нічна.
По містах він кочує і ве́сях,
але має кінець і вона…
04.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2020
У перший день останньої весни,
яку я зустрічаю наодинці,
переглядаю знову власні сни
і оду не своїй співаю жінці…
Пробач мені, що я тебе не знав,
що пізно наші долі перетнулись,
коли долав ріку життя уплав
і ненароком зазирнув у юність…
Пробач мені, що щось не відбулось
й відбутися ніколи вже не зможе.
За всі чомусь, колись, комусь, чогось…
Що квітами твоє не вислав ложе!
У перший день чергової весни
не зміг очей зімкнути до світання…
Втомився я дивитися ці сни,
хай буде отака весна – остання!
01.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2020
Запалав у діда хлів,
ледь старенький не зомлів,
а коли зайнявся тин
він згадав про 101.
Не пройшло і пів години
як наїхали машини,
наробили куряви,
розіслали рукави,
підключились до гідранта,
та усе змінилось раптом…
Налетіла чорна хмара
і зависла над пожаром,
пролилась шалена злива,
справжнє трапилося диво –
з неба втрутилася сила
і пожежу загасила!
В чім мораль цієї байки
і за що їй ставить лайки?
Мабуть має Божий син
також номер 101!
Все ж хто швидше? Треба, братці,
тут серйозно розібраться:
згідно відомчих вимог
за пожежників – лиш Бог!
18.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2020
Ми збирали журавлину
в лісі, на болоті.
Журавлі великим клином
розтинали простір.
Їх «курли» із небосхилу
линуло далеко.
Клин за клином, клин за клином –
журавлі, лелеки…
[i]«Курли-курли» по всій землі,
летять на південь журавлі,
з собою частку України
несуть у вирій на крилі…
А з ними рідна пісня лине
лугів поліських і полів.[/i]
На зимівлю відлітають
птахи з кожним роком –
після себе залишають
в грудях щем глибокий…
Та весна прийде і знову
серце звеселиться –
Клин за клином, клин за клином –
повернуться птиці!
[i]«Курли-курли» по всій землі,
летять додому журавлі,
несуть на милу Батьківщину
з собою радощі й жалі…
А з ними рідна пісня лине
лугів подільських і полів.[/i]
20.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2020
Ми честь свою і гідність захистили
у чотирнадцятім, із кров’ю, на снігу,
в кулак зібравши свою волю й сили.
Сьогодні нам говорять: «Ви в боргу!»
Що сталося? Куди бредеш, народе,
уперши більма в ясла, і мовчиш?!
Вже не потрібні воля і свобода?
Віддати землю під чужий леміш?!.
Розпорошили ми духовні сили,
всього шість років, а яка зима…
Лукаві нас майстерно окрутили –
ні гідності, ні честі ні ума…
20.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2020
Вітер немов балерину
в небі хмарину кружляв,
в танці до сонця він линув,
принцом себе уявляв.
Раптом зітхнув, в гай повернув,
ліг під кущем відпочити –
плинув у сни серед весни,
бачив хмарину у квітах.
[i]Приспів:
Хмариночка, хмаринка
пухната мов пір’їнка
і усмішка перисто-золота.
Хмариночка, хмаринка
небесна балеринка –
у танці ніжно фея лине та.
[/i]
Вітер хмаринка приспала,
сумно їй стало, до сліз.
Дощиком срібним упала
сизо на вранішній ліс.
Поле і луг змокли навкруг,
сиплються з неба кришта́лі.
Краплі роси, цятки краси
як діаманти в кора́лі.*
19.02.2020
[i]* Кора́лі - тут намисто.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020
Яка стратегія, навча́ння де з-під палки,
де на роялі – тільки без трусів,
де президент не може без шпаргалки...
Діждалися покращення часів?!
19.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020
Тільки вийду за поріг –
попереду сто доріг,
а на кожнім перехресті
світлофори угорі.
Мають гарні кольори,
та всього їх лише три:
жовто-, зелено- червоні –
майорять для дітвори.
[i]Всім це правило відоме,
не піддамся куражу –
я до школи вранці з дому,
я до школи вранці з дому
йду спокійно, не біжу![/i]
На «червоний» – зупинюсь,
вліво-вправо подивлюсь,
приготуюся на «жовтий»,
не спішу і не барюсь!
Підморгнув мені в упор
мій порадник-світлофор
і «зелений» загорівся –
я крокую мов сеньйор!
[i]Всім це правило відоме,
пам’ятай його як слід,
що зі школи і додому,
що зі школи і додому –
на «зелений» перехід!
Що до школи вранці з дому
і зі школи знов додому –
лиш по «зебрі» перехід!
[/i]
18.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2020
Вузька й терниста стежка на Парнас! –
подібних чув немало теревенів.
З письменниками нині дисбаланс,
у спілці забагато просто членів…
15.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2020
Куди потрапив нині, вже й не знаю:
лунають жарти, саркастичний сміх
і янголів навколо цілі зграї,
та тільки чому чорні крила в них?!.
14.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864771
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2020
Давайте краще про бали і квіти,
не мацайте руками за живе!..
Намарно в жінці ангела будити,
як самка богомола в ній живе…
08.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020
Стою на березі стрімкім,
дивлюсь, як падають зірки
і плинуть тихо за водою
у хвилях вічної ріки.
Огляну зорі звечорілі
і серце огортає сум
за крила в герцях обгорілі,
за море нездійснених дум…
Минуло віку дві третини,
на старті, мабуть, забаривсь –
ще не зробив і половини
того, що визначав колись…
Стою на березі стрімкім,
рахую втоплені зірки,
а під ногами пропливають
шовки нетлінної ріки…
05.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2020
Скажи мені, московський люде,
в якій це мові ще буває:
дивлюся, «крапати» є всюди,
а «крапля» – в «словарях» немає…
Хто ж вигадав те, вражий сину,
китаєць, німець чи монгол,
від української краплини
укравши вам отой «глагол»!
Усе бундючливо повчали
та губи дули всі часи,
але ніколи все ж не знали
ви чар краплистої роси.
Творити варто покаяння,
московська вато, східняки…
І де взяли ви, окаянні,
ті безтолкові словники?!
02.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020
Поезія – феєрія, стихія,
система незбагнених ординат!
Кохана вірна, мрія і… повія,
соратник, друг, товариш, просто кат…
Вона, вона, вона, вона усюди!
Кипить уява, образність, екстрим,
відступники, герої, звичні люди,
а на загал – паяц і пілігрим…
Поет – він хто, пророк чи просто хворий?
Кумир стражденних, блазень і дивак,
бруківки шмат, що мов кришталь прозорий.
Він подих вітру, космосу співак!
02.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020
[i]Героям бою під Крутами
слава і вічна пам’ять[/i]
Переворот у Пітері, морози,
свобода, воля, ґвалт більшовиків –
на Київ насувалася загроза
колонами у тисячі штиків.
Не вміли ще кохати і стріляти,
в активі багатьох лиш юний вік,
з багнетами свідомо на гармати…
Такими й залишилися навік!
Студенти, гімназисти, просто діти,
шинелі багатьом із них до п’ят.
Їм тільки жити. Жити б і радіти!
Три сотні необстріляних хлоп’ят
вступили в бій за Неньку-Україну,
за клапоть української землі,
призупинивши поступ часоплину,
лишилися навіки на ріллі.
Дітей згадаймо, у часи минулі
затоптаних червоних чобітьми,
що зупинили і штики, і кулі
своїми вічно юними грудьми!
30.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2020
Яким він буде твір мій? Той, останній…
Не знаю і сказати не берусь…
Одне мені відомо вже зарання –
про нашу Неньку, Київськую Русь.
Про ту Вітчизну, що тверда мов камінь,
що у борні за волю до кінця.
Такий, що в душах житиме віками,
єднатиме нескорені серця!
Що навіть через сотні тисяч років,
палатиме і зватиме у бій,
будитиме невизнаних пророків…
Як згусток сонця твір я бачу свій!
14.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020
В мороз тріскучий чи густу сльоту
пливуть гріхи омиті за водою…
У звільнену ж душевну пустоту
уже нових пакуємо сувої!
Кого й чому христили до Христа,
коли купелі ще були не святом?
Обряди ці створили неспроста –
аби ти почувався винуватим!
З Йордану Водохрещу принесли,
щоб перестали бути ми собою,
а заблукавши в нетрях Кабали, –
у ополонку скопом, з головою!.
Життя одне і жити варто так,
аби зустріти Вічність із любов’ю,
бо підлу душу не спасти ніяк,
а гріх можливо змити тільки кров’ю!
18.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2020
Мана́ зелена завела в оману
усіх, сама відправившись в Оман...
Прем’єр же повідомив щодо стану, –
У преЗЕдента в голові туман!
18.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2020
Я – Україна. Я вмираю!
Хто допоможе, людоньки, мені?!
Де ті, у кого хата скраю,
хто першим ворога стрічає?
Тону і захлинаюсь у багні…
Я Україна-мати. Мої діти,
куди ви із домівки подались?
Чому ви розбрелися світом,
забувши Батька заповіти,
чи вернетесь до хати вже колись?
Я – Україна. Вас благаю
про допомогу, серце рвуть кати!
Останнє, землю, забирають,
вінець терновий одягають,
а до Голгофи скільки тут іти…
17.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2020
Згустилися хмари, сльота скаженіє,
країна іде з молотка,
негода останні розвіює мрії…
Вже скоро танок на кістках?
Уже незабаром свою годівницю
побачимо в ситих руках?
Нащадкам останеться лиш під гробниці,
дзвіниці, каплиці і прах?!
Прокидайся, Україно,
ворог п’є за упокій.
Не лякайся, Батьківщино,
покажи характер свій!
Прокидайся, Україно,
підіймися із колін.
Не віддаймо Батьківщину,
ворогів зведем на тлін!
То хто ж ми? То що ж ми? Куди ж ми, небоги…
У себе ладу не дамо?!.
Сама не настане в війні перемога,
ніхто з нас не скине ярмо!
У кріслі держави не просто блаженний,
що тягне усіх під укіс.
Народ український паяц навіжений
утопить у морі зі сліз.
Прокидайтесь, українці,
рано пить за упокій.
Не лякаймося ординців,
покажімо норов свій!
Прокидайтеся, русини,
підіймімося з колін.
Лише нація єдина
ворогів зведе на тлін!
04.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020
Та зустріч, майже випадкова,
у магазині для прикрас
запам’яталась через слово –
Який у вас чудовий бас!..
Тендітна, зведена в пружину,
в смартфоні оператор «Лайф»,
вона, дружина на годину –
була для нього просто в кайф!
Та відлунав салют шампанським,
додолу впали конфеті́,
сумливі проводи з «Цимлянським»
у новорічну заметіль…
А потім – тільки кіт учений,
в мінорі музика сумна.
Мій випадковий наречений, –
невтішно думала вона…
Та зустріч, майже випадкова,
у магазині для прикрас
запам’яталась через слово –
Який у вас чудовий бас!..
Тендітна, зведена в пружину,
в смартфоні оператор «Лайф»,
вона, дружина на годину –
була для нього просто в кайф!
Та відлунав салют шампанським,
упали долу конфеті́,
сумливі проводи з «Цимлянським»
у новорічну заметіль…
А потім – лише кіт учений,
в мінорі музика сумна.
Мій випадковий наречений, –
невтішно думала вона…
03.01.2020
[i]* Варіації на тему фільму «Іронія долі чи З легкою парою!» майже пів століття по тому.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2020
Вигода чесна – повія цнотлива,
в їхніх кишенях відлуння монет,
охлосу Іродом впарене диво,
казки старої новенький сюжет!
31.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2019
Спи, мій маленький, укрийся
і повернись на бочок.
Місяць у зорянім лісі
ходить немовби бичок.
Роги у нього яскраві,
в хмари ховає свій лик.
Десь на річній переправі
вигулькне місячний бик.
Згодом у дзеркалі ночі
зір неутомний ловець,
в посмішці мружачи очі,
висуне морду-млинець.
Спи аж до ранку, мій синку,
вічка замкни на гачок.
Десь на пухнату перинку
ляже і місяць-бичок.
30.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019
Віднині осінь вже не золота
і літо відтепер уже не тепле,
а красень-дуб – відстій і блекота!
Калина, жито, льон, пшениці стебла…
Це та подібне втрапило під ніж
маститого, із досвідом, поета.
Дивися, насолоджуйся чи їж
гарячий спіч естета-римоплета.
Тож чорнобривцям мами у житті
і Україні-Неньці вже не бути?
Червоні мальви, верби золоті
кайданами назавжди вже прикуті?!
Для молоді ці «штампи» вже табу,
бо їх маститим геть не вистачає.
Баріста, селфі, руфер, марабу…
Отак ми рідну мову і втрачаєм!
16.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2019
[i]Я крайнощі краю,
як ріжуть хліб…
Шон Маклех Патрік
[/i]
Я краю крайнощі як хліб
зі спогадів мого життя,
перевертаю сотні глиб
у пам’яті до забуття.
Я хмари слухаю сумні,
що вітру шепчуть – «зачекай».
І ніжусь в плетиві зі снів,
що розтяглись за небокрай…
Я чую музику вітрів,
що дують в сопілки печер.
Пече у грудях із-під брів
твій погляд. Крає як мечем!
Твій образ подумки пишу
на шовку спогадів своїх.
У серці згадки ті ношу,
складаю у дірявий міх…
Дивлюсь у дзеркало віків,
де вічний холод і туман,
де за завісою шовків
видніє сутність… із оман.
14.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2019
Віват! Воно уже перемогло! –
натужена, мов видавлена, фраза.
Мале з дорослим стрінеться йухлом,
це вам не з наших суден унітази…
03.12.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2019
Навіщо подивився тобі в очі?..
Побачити в них відблиски жалю
за все, що сталось, я уже не хочу.
Розгледів там краплину кришталю,
що тік тоді поволі з-під повіка,
коли ми розпрощалися навік,
бо сценам тим давно забракло ліку…
Те витримати може чоловік?
Відомо, за минулим ти сумуєш
і спогади ще спати не дають,
і вулицями все одна мандруєш,
пригадуючи свій буремний путь.
Не винайшли, на жаль, машину часу,
щоб у минуле раптом завітать.
Лишилося тобі підбити касу
і лише книгу пам’яті гортать.
листопад 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2019
Як висріблить нам скроні густо іній,
згадаємо Ісуса чи Сварога,
бо всі прямуємо у царство тіней,
лише своя у кожного дорога.
листопад 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2019
Часу все менше, блискавки креше
кінь з-під копит.
Доля нас теше, блазень нам бреше –
то не санскрит!
Шаблі у піхвах, звірі у лігвах,
псів чути рик.
Десь загубився, мов розчинився,
розуму крик.
Браття і сестри, на перехресті
дзенькіт оков.
Труби, оркестри, люди без честі,
стогін і кров…
Завтра вже грудень. Нивам у грудді –
скоро кінець?
Як воно буде – думайте люди.
З нами Творець!
30.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2019
Вдома радості багато –
в Ясі перше слово «тато»,
а учора, під обід,
пролунало раптом – «дід».
Кожен день новий здобуток,
невтямки матусин смуток,
бо на мамине «кульбаба» –
всі почули зичне «баба»…
А сьогодні дивина,
неньку кликала вона
і лиш та відкрила браму –
Яся з криком: «Мама, мама»!
28.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2019
Я веду за руку тата,
мов ступаю по канату.
Мама поряд, баба й дід –
тут зібрався весь мій рід.
Хоч не маю ще і року,
та уже роблю три кроки!
29.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2019
Вдома радості багато –
в Ясі перше слово «тато»,
а учора, під обід,
пролунало раптом – «дід».
Кожен день новий здобуток,
невтямки матусин смуток,
бо на мамине «кульбаба» –
всі почули зичне «баба»…
А сьогодні дивина,
неньку ждала все вона.
Лише та відкрила браму –
Яся з криком: «Мама, мама»!
28.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856344
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 29.11.2019
Я веду за руку тата,
мов ступаю по канату.
Мама поряд, баба й дід –
тут зібрався весь мій рід.
Сам не маю ще і року,
та уже роблю три кроки!
29.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856270
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 29.11.2019
Ой, який цікавий світ:
тут пухнаті пес і кіт,
півень, качур та гусак
і у яблуках рисак!
Жовті та рябі клубочки
цівкають побіля квочки!
Все навколо щось нове,
кожен день біжить, пливе,
скаче, гавкає, пищить,
то муркоче, то скавчить.
Хоч мені ще мало літ,
та який цікавий світ!
27.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2019
Ой, який цікавий світ:
тут пухнаті пес і кіт,
півень, качур та гусак
і майбутній ще рисак!
Жовті та рябі клубочки
цівкають побіля квочки!
Все навколо щось нове,
кожен день біжить, пливе,
скаче, гавкає, пищить,
то муркоче, то скавчить.
Маю я ще мало літ,
та який цікавий світ!
27.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856161
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 28.11.2019
Мама зранку варить кашу –
покормить маленьку Машу!
Я матусі помагаю –
на сестричку поглядаю.
Від Марійки ані кроку –
маю вже два повних роки!
Працювати змалку звик,
я – матусин помічник!
27.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2019
Пошию плащ собі прозорий
з ниток осіннього дощу
і плавно в далі неозорі
свою уяву відпущу.
До зір полину, ніби птаха,
в казкові, неземні краї,
де почуття часу і страху
вже чари втратили свої.
А уявлю себе коханцем –
втону в любові міражу
і повість пристрастей багрянцем
на тлі осіннім напишу!.
27.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2019
Рипить, скрипить, та меле на страждання
шматки жури, старий дідівський млин
і жорнами надії-сподівання
перетирає він на сірий тлін.
Крильми вітряк сухий хапає вітер,
пресує миті у години, рік,
шикуючи слова із сотень літер
в годину смутку – двадцять перший вік…
Скрипить душа і тяжко ниє серце
за мій народ, що тане у імлі.
Симфонія життя, фінальне скерцо,
і дзвін лунає по батьків землі…
27.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2019
Матросів повернули й кораблі,
углиб загнали вояків і бази
(нічого, що узимку на ріллі),
кінець вже скоро і самій землі…
Лишилося вернути унітази!
26.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2019
Отак хотіла виграть поєдинок,
що й почуття поставила на кін.
У цьому ти бажанні не єдина,
та по таким давно лунає дзвін.
Пристрасть – шалене безумство,
душу спустошила ти…
Але не вічне чаклунство,
час вже, кохана, іти.
Життєвий простір – театральна сцена,
буття всякчас для тебе – лише гра.
Тобі стосунки – циркова арена,
та це фінал, уже іти пора.
Все залишаю за бортом,
витівкам втрачено лік.
Йди собі з Богом чи Чортом –
лиш би подалі й навік!
10.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2019
Стікає ніч краплинами хвилин
по склу віконнім у твоєму домі.
В пітьмі ступає тихо часоплин,
секунди розсипає невагомі.
Зірниця зазорила неба край –
вже скоро перший промінь заіскриться.
Кохана, ти знайшла свій божий рай,
але чому ж тоді тобі не спиться?
Чому до ранку ти своїх очей
зімкнути і на мить ніяк не можеш?
Хай зніме Бог тягар з твоїх плечей,
я ж – оберегом стану на сторожі.
10.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2019
Хризантемно чомусь на душі,
навіть більше скажу – полиново.
Не спасають, як завжди, вірші
і не тішить барвистістю слово.
Несподівано так листопад
тротуари вкриває багрянцем,
а невдовзі красуня-зима
вже запросить у коло до танцю.
Замете, закружля, занесе,
вкриє пам’ять м’яким покривалом
і забудеться, вір мені, все.
Не хвилюйся – і гірше бувало!.
09.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2019
З минулим потрібно прощатись рішуче!
Ту кішку не варто тягнути за хвіст,
бо спомини щемні, а часом колючі,
майбутнього стежку ведуть під укіс.
09.11.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2019
Радіє кінь – звільнився все ж від пут,
нарешті піде чвалом він щосили!
Та невтямки гнідому, що хомут
натомість не дарма йому оділи.
27.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2019
Хризантемно в моєму саду,
опадає з дерев жовте листя.
Їй черлене також до ладу,
цій панянці в платку золотистім.
Осінь знов, несподівано так,
завітала до нас на гостину –
бурштино́во-солом’яний смак
розмішала у склянці цитрину.
І смакує янтарністю чай,
і лимонна на часі вже тема…
Казку осені ти зустрічай –
я приніс чарівні хризантеми.
Хризантемно в моєму саду
опадає з дерев жовте листя.
Я крізь осінь до тебе іду,
замітає сліди падолистом.
26.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2019
В магічну Ве́лесову ніч
жахи блукають між хата́ми
і марять іншими світами
в палахкотінні зоресвіч.
То душі предків кожен рік
з небес приходять на гостину,
даруючи себе частину
й благословінь гірський потік.
Бо Коло року Білобіг
вже вкотре вручить Чорнобогу
й ворота з «Наві» для Сварога
відкриє наче оберіг.
Чарівну музику віків
зіграє Велес на сопілці,
а частування на тарілці –
залишмо душам прабатьків.
У темну Велесову ніч,
страхи здолавши підсвідомі,
здобудеш силу й у содомі
та зрозумієш – це не кітч!
25.10.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2019
Ніч укриває балдахіном,
розшитим маревом зірок,
вогонь згасає у каміні,
планиди зведено курок…
Чекає нас невтішне завтра,
хіба цього хотіли ми?
Лунає знов, немовби мантра,
що від суми та від тюрми…
Дивлюсь в майбутнє України,
в густий, як молоко, туман.
Зуміли ми пройти руїну.
Чи вдасться нам здолать обман?!.
вересень – жовтень 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850506
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.10.2019