| Сторінки (25/2408): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Як хочеться людині мати крила,
аби за хмари птахою летіть,
щоб оживала мрія помарніла
хоча би на недовго, лиш на мить!
Піднятися у марево безмежжя
і лебедем полинути до зір.
Надихатись лазур’ю побережжя
шугнути знову у життєвий вир.
То щастя невимовне – мати крила,
хоч подумки зриватись у політ
і відчувати невагомість тіла,
коли у тебе під ногами світ!
15.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024
Від літа ще лишилося тепло,
як гвинтокрили пролітають мухи.
Загублене культурою село
лицює свого драного кожуха…
І Вовча утонула в бур’яні,
така глибока – жабі по коліна.
Сидить ота на обгорілім пні,
утупившись у чорторий од міни…
Удалині чорніють Бурхани,
життя згоріло, ніби соломина.
Залишилися довоєнні сни
і до батьків помітна ледь стежина.
Уже роки́ зозуля не кує,
напевне голос втратила від горя.
Зате сирена виє про своє –
серця́ то плачуть у небеснім хорі…
13.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2024
Я розумію – не хотіла зла,
а іноді бувала навіть щира.
Ти виявилась просто із числа
осіб, які чекають на офіру…
Не ображайся, це не перекір,
любив тоді тебе я і такою,
та у душі твоїй ховався звір,
що цілковито володів тобою.
Я став похмурим і за це – пробач,
не дорікай мені за допомогу…
Уже не допоможе жоден плач,
молилась ти завжди чужому богу…
Та і мене нікому не спасти,
бо я і сам цього уже не прагну.
Лише за втечу ти мене прости,
за цю гірку і вистраждану правду…
Лікує море, що не говори,
зимою, восени, не лише влітку.
Напевно дочекаюся пори
і споминів таки покину клітку.
Відновлює вечірній шепіт хвиль
на фоні відшумілого прибою,
а ранками бальзам на душу – штиль
усе лихе замотує в сувої.
Рідкий кришталь солоної води
вигойдує негадану інтригу,
стираючи минувшини сліди.
Гортає час віків нетлінну книгу.
Прости, колись кохана, і прощай,
нехай усе омріяне здійсниться,
але з мартіні переходь чай –
аби іще до старості не спиться!
30.08.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024
[i](батькам іменинниці)
[/i]
Поволі другий рік минає,
як ви ступили на рушник.
Нові пісні уже лунають,
оре життя часу сошник…
Та як би не лягала карта
і що б там грім не голосив –
нехай горить родинна ватра,
багаття на усі часи!
Не сталі у сім’ї пенати,
є у медалі другий бік,
тож мають увесь час кохати
обоє – жінка й чоловік.
Не лише чоловік, а й тато –
сім’ї своєї голова.
Нових обов’язків багато
дає сімейна булава!.
А у важкому сьогоденні,
у нелегкий воєнний час,
джерелом щастя і натхнення
хай буде донечка для вас!
Окрасою у днів намисті,
принцесою з усіх принцес,
і на шляху, такім тернистім –
любов і радощі несе!
17.08.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
Ось і літо пройшло – у минуле пірнуло,
закінчилось тепло, як зорею майнуло…
Розлетілося шклом, що на землю упало,
за осіннім столом ми зібрались загалом.
Цілий рік пролетів, підійшла роковина.
Добираємо слів – привітати дитину…
А вона вже пішла, слово перше сказала
і сміється мала, але їй цього мало.
Попереду стежки та широкі дороги,
ніби долі стьожки́, і високі пороги.
Феєрверк почуттів, поряд тато і ненька…
Хай щастить у житті тобі, леді маленька!
17.08.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
Стукає з темряви гілка несміло у шибу,
лампа украла у ночі шматину стіни.
Знову і знову будую із сумнівів дибу,
спокій злизали осінніх думок полини…
Спомини всяк переповнюють мозок і… душу,
серце тривожать десятки ідей і реприз.
Вилізу лише із моря опіній на сушу –
каменем падаю миттю у яві униз!.
Солод років наливається в досвіду грона,
венами грає, немовби вино молоде.
Але, коли перебродять останні гормони –
серце дозріє і птахом уверх… упаде.
Так, тільки так, і нічого другого не треба,
серцю крилатому це зазвичай до снаги!
Прийде пора – і полине сердешне до неба,
падають вгору, на щастя, не лише птахи!.
27.08.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2024
Я забуду про час, але він поглядає на мене,
удогінці жене неупинно удень і вночі…
Сіє вовну років, ніби шати з осіннього клена,
а до юності десь на шляху загубились ключі…
Позабуду про сніг, що поволі спадає на скроні,
за холодні уже листопада журні вечори,
пересохлі плоди у оголеній осінню кроні…
Я забуду про все, але те – то лише до пори.
Не забути про час, бо і він пам’ятає про мене.
Ми тепер – вороги, нерозлучні уже, що брати.
Він усюди, як тінь, ніби осені листя черлене,
і реальність одна…
Ну, а решта?
То лише понти!
24.08.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
Трава повільно поглинає
відбитки стоптаних чобіт
і стежку, що веде до раю,
який сховав упалий пліт…
Укрилось дворище осотом,
едем поволі захирі́в,
висять старі бджолині соти
над входом у зотлілий хлів…
Село невпинно вимирає,
тяжіє хата до землі
і та картина серце крає –
були ми тут колись малі…
А піч облуплена в зажурі
хова у присмерку черінь.
Її димар уже не курить
козацьку люльку поколінь…
В сажі́ не галасують свині,
не лізуть кури у город,
лиш у кутку темніє скриня –
старий бабусин гардероб.
За штору материнська хустка
і вікна-очі з-під повік.
Едем дитинства – нині пустка,
у розпалі безумства вік…
24.08.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
Ми різні по характеру і віку,
по колу спілкування і смакам.
Тобі такого треба чоловіка,
на гулих пальцях щоб окіл скакав.
А я уже досвідчений, лінивий
і добре знаю бісикам ціну…
Для мене небагато в світі дива –
тобі відомо, я до чого гну.
20.08.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024
[i](пам’яті Алена Делона)
[/i]
Все життя ти натхненно творив,
не журився, не нив і не охав.
Як останній душевний порив,
відлітає славетна епоха…
Так і личить кіно королю,
і таке випадає не вперше, –
ти на небо пішов без жалю,
бо душі на землі усе менше!.
Благородство звелось нанівець,
помарніли і інші чесноти,
людство збилося на путівець,
світом правлять дешеві банкноти…
Переграв ти занедбаний світ,
це безкрає вмістилище болю,
та добіг до кінця твій політ…
Але краще й не вигадать долі!
18.08.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
Ділитись з ближнім – риса то хороша,
це капітал, але не завжди твій…
Позичити свої майно чи гроші –
ніби монету кинуть у прибій!
Коли когось пускаєш у господу
на тиждень, місяць чи на цілий рік,
згадай слова про молоко та воду
і, що монета – має інший бік…
За позикою завше будь готовим –
усе лишитись може так, як є.
Адже відомо, вибачте на слові,
береш чуже, а віддаєш – своє!
Непевні дуже нинішні стосунки,
та не втрачаю віри у людей:
взаємин щирих буде порятунком –
порядність, не лукавство орхідей!*
28.07.2024, СВ-ФН
[i]* Орхідея – південна трав'яниста рослина родини зозулинцевих із запашними квітками різного кольору і вигадливої форми.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
Млинець рум’яний з моря виринає
і хижо поміж хвилями пливе.
Уже собою небо закриває
і кольором дивує все живе!.
Уповні багрецем палає Місяць,
немов у кров його занурив хтось –
лихих часів горить кривавий ситець.
У мареві усе переплелось!.
21.07.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
Ну, дожилися! Це вже апогей?
Вершина рівноправ’я й паритету?
В кутку ридають лесбіянка, гей
від ницості подібного сюжету…
Трансгендери підкорюють загал,
не витримали й олімпійські ігри.
Безумство дике нині править бал,
в труні перевернувся Кальман Імре!.
Це просто шок у виконанні МОК,
кончина інтелекту! Що вже далі…
Чоловіки відкрито б’ють жінок,
та ще й за це отримують медалі!!!
02.08.2024, СВ-ФН
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024
У літнім лісі – райська насолода,
ялини стелять прохолоди тінь,
співає птаство поміж віття глоду
і арії летять удалечінь.
Пташиний рій підтримують цикади,
навколо розсівають нотний ель,
домішують вони свої стакато
в настояний на афенах коктейль.
Кларнет перекликається з гобоєм
між сосен у зелених кімоно.
Повітря освіжає трунком хвої
і молодить, немов старе вино!
31.07.2024, СВ-ФН
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024
До серпня залишилось п’ять хвилин,
планеті повернутися навколо,
а у степу духмяніє полин –
горить під небом материнське поле…
Порепане від сонця і жари,
од вибухів ракетних і снарядів.
Дісталися нарешті ми пори –
усе життя минає у засаді…
Чекаєм допомоги, літаків,
озброєнь, бо свої ми змарнували.
Завівши крутіїв у влади хлів,
діждалися ворожої навали!.
А далі що? Чому мовчить народ?
Навіщо автозаки Україні?
Діждали і попівських нагород –
уже пора до раю пастві нині?
Лишилося до жнивня п’ять хвилин,
а чи іще побачимо ми осінь?
Калина по прийдешньому голосить!.
Поволі затихає часу плин –
осталося до серпня п’ять хвилин…
31.07.2024, СВ-ФН
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2024
Любов – магічний алгоритм!
А що лежить в його основі?
Мо’ своєрідний біоритм?
У чо́му чиста суть любові?
Вона порозумінню шанс,
взаємин ніжних запорука,
сердець гарячих резонанс
чи насолода лиш у муках?.
Безсонні ночі напроліт,
дитячі ревнощі, зітхання,
наповнений шаленством світ…
У цьому, може, суть кохання?
Воно у кожного своє,
шаблону тут не підібрати…
Його немає або є,
але воно свободі – ґрати!
Любов – це аромат бузку,
троянди, матіоли, хвої…
Кохання – напис на піску,
та ще й на лінії прибою!.
30.07.2024, СВ-ФН
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2024
Вечірнє рандеву, ажіотаж…
Юрба під шурхіт хвиль – аж шаленіє!
Шукає кожен ліпший антураж,
аби утілить заповітну мрію –
світлину для сторінки у ФБ,
Тік-Ток і Твітер, іншої мережі.
Завзято гальку те з-під ніг шкребе,
а це малює репортеру межі!.
Кипить уява, мліють глядачі,
зі шкіри лізуть автори сюжетів…
І це отак – не лише уночі.
Ну, як же тут утриматись поету?
Гуде прибій, лунає саксофон,
«зірки» позують краще, ніж на сцені!.
У ауті бабусин грамофон
і очі, необачливо зелені…
23.07.2024, СВ-ФН
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2024
[i](із циклу «Вечірні веслування»)
[/i]
З одежі – шорти і рушник,
веслую гаряче прибоєм…
Оре пісок води сошник
під запах хвої лісової.
Упевнено вечірній бриз
мережить зайчиками хвилі.
Лунає весело каприс
у липня неповторнім стилі!
А зверху – чайка-віртуоз,
крильми торкається до неба.
Це парадиз, апофеоз!
І, як не дивно, все – без тебе.
28.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2024
Отак у думах і живу,
давно топчу свою дорогу.
Нерідко навіть наяву
до неба кличу чи до бога…
Ні, не того, що розп’яли,
а потім так же воскресили,
аби загнать до кабали
дурних людей силенну силу.
А може навіть не дурних,
приземлених і недалеких,
коли біда спіткала їх
під хижий яструбиний клекіт.
До того бога, що Творець,
що дав колись всьому начало,
і зник у душах нанівець
в ці дні всесвітньої печалі.
Що утонув у маячні,
трактатах юдофарисеїв…
Ми гинемо у цій війні.
Війні нової Іудеї!.
22.07.2024, СВ-ФН
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2024
[i](із життя тварин)
[/i]
Утілення підступності і злості
незаперечне – кобра очкова.
Її клієнтів доста на погості,
але сама понині ще жива!
Наступну жертву визирає тихо
під каменем, а чи кущем густим…
Одягнене у окуляри лихо
звабливо розсіває хіті дим!
Полює чарівниця не у гаї,
у роті айкос і ні пари з уст.
Але на пляжі і її чекає
не гірший дока-чарівник – мангуст!
27.07.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2024
Одна на березі сиділа,
тримала пензля у руках,
не мала ні до кого діла,
літала птахом у думках.
І оживали на папері
якісь сюжети, почуття…
Вона усім закрила двері,
ховаючи своє життя
у мушлю, з часу перламутру,
у плетиво дівочих мрій,
у глибину морського шутру
серед розхристаних надій.
Та між мазками виринала
мелодія, як долі скарб,
і вже сюїтою лунала
в палітрі розмаїття фарб.
24.07.2024, СВ-ФН
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024
Поговори, щоб я тебе побачив.
Прошепочи, аби усе почув.
Жахливо, як душа у слові плаче!.
Кричу, але ніяк не докричусь…
Скажи усе, аби ми зрозуміли,
куди талан торує нині шлях,
і відновили хоч зернину сили,
щоб серце танцювало як маля.
А ти мовчиш, груднева безнадіє,
ховаючись у долі палантин…
Мене лише шалена дума гріє –
все перемеле вічний часу млин.
22.07.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
Поповнився небесний легіон,
пішла у засвіти чергова пташка.
Радіє хтось, а хто зітхає тяжко…
Прости й прощай, Ірино Фаріон!
Боротися – то сильним до снаги,
стоїть свобода на земних титанах,
а лави їх катастрофічно тануть
і не дрімають люті вороги.
Не варто побиватись, голосить
про нелегку, але звитяжну, долю.
Й одна була ти воїном у полі!
Вже чутно побратимів голоси…
Не завжди добирала чемних слів
душа твоя, відкрита і бентежна.
А те, що Україна незалежна –
велика дяка і тобі, до сліз!.
21.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
[i]І не рятують ні знання, ні лати,
її здолали не недуг чи втома…
За мову нас продовжують вбивати
брутально і цинічно – прямо вдома!.
[/i]
Іще один забрали камінець
з фундаменту держави Україна!
Терновий уготовано вінець…
Але чому не в траурі країна?
Втомились виглядати і чекать?.
Хто хліба кусень, ну а хто видовищ…
На фронті добивають вірну рать,
єхидно позираючи зі сховищ.
Такий ось на сьогодні коленкор,
але воно і у тилу не краще –
на всіх фронтах розгнузданий терор,
країну перетворюють на хащу!.
І нині гинуть кращі, як завжди,
їх не рятують ні знання, ні лати –
ідуть манкурти вперто до мети
й удома нас продовжують вбивати!
20.07.2024, СВ-ФН
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
[i](Неприродній відбір)
[/i]
Ідуть, на жаль, найкращі із людей,
безжально розчиняючись у часі,
не втіливши і дещиці ідей –
звільняють чільне місце… біомасі.
У мороці не віднайти ключі,
зірвати ланцюги на брамі пустки.
В нестямі хтось приречено харчить,
а під ногами лише крові згустки…
Життя сьогодні, що дешевий треш.
Воно таке крихке, немовби фарфор!
Себе до купи не завжди́ збереш,
ховаючись за плетиво метафор…
19.07.2024, СВ-ФН
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
Метелик вилупився вранці,
попереду ще цілий день.
Розправив крила він у танці,
у морі радісних пісень!
Приємний бриз, червоні маки,
рулади голосні цикад,
а на загал: прямі ознаки –
усе складається на лад.
Яскраві квіти манять очі,
пилок – смачний до забуття.
Далеко красеню до ночі,
попереду усе життя!
В минулому лишився кокон,
а насолоди – аж за край.
Та сонце з іншого вже боку –
пора збирати урожай…
Уже і вечір на порозі,
зоря багряна у воді…
Для кого мить, у когось – розділ,
а він отак життям пробіг!.
І знов яйце, тоді личинка,
а потім гусінь, кокон знов.
Уся стезя – мала родзинка
гірко-солодка, як любов…
17.07.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
Палає вечір ген на небосхилі
і карамеллю літо віддає.
Ганяє вітер хмари поріділі,
багряна куля спрагло з моря п’є.
Жара не віддає своїх позицій,
не помагає навіть пальми зонт,
і мозок од спекотних дефініцій
понурено повзе за горизонт…
Рятує дещо моря прохолода,
один із оберегів зазвичай,
але далеко ще у літа кода
і на частунок – вогнянистий чай!.
15.07.2024 СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024
Тулилася до ніг і шепотіла
про незбагненну часу таїну
та тимчасовість будь-якого тіла,
безсилого здолать його стіну…
Про таємничі і безмежні далі,
що завжди будуть в пошуки вести,
крутити спонукатимуть педалі,
жадаючи рожевої мети…
Усе те мило, у античнім стилі,
про вигаданий гріх і оберіг…
Морська, прозора і ласкава, хвиля –
загадкою стелилася до ніг.
Але того не відає стихія,
виграючи як лезо палаша,
яка у вишину рожева мрія,
коли у тілі ще живе душа!
10.07.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024
Уквітчані човни на якір стали,
у кожного останній, свій причал.
Із дерева і пластику чи сталі,
але у них усіх одна печаль…
І лише бриз доносить присмак солі,
кінчились мандри, море – вдалині.
Хоча у чарівному маків колі,
але, на жаль, уже на мілині…
А хочеться шугнути ще у хвилі,
відчути знову той солоний смак.
Та нині доля їх – квітучі штилі
і з місця уже зрушити – ніяк!.
09.07.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
І знову у прицілі лікарі,
палати лікарняні, хворі діти!.
Гіркі спадають сльози матерів
за тих, що не устигли порадіти
ні сонця золотого промінцям,
ні співу пташки десь верховітті…
Народ чекає скорого кінця
війни цієї в очманілім світі!.
Летять прокльони Путіну, катам –
усім безпосереднім виконавцям…
А що у світі? Тихо усе там –
в Радбезі головує… rasha.
Шквал овацій!
08.07.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
Цю віршу у шухляду покладу,
уголос так не можна говорити…
Зібралася svolota до корита
і хіті не дає ніяк ладу!.
Розбіглися зіниці аж за край,
бо навкруги усе таке смачненьке,
стікає кров’ю Україна-ненька,
собі ж будують горлопани рай!.
Фотографи, брати, куми, свати…
Та наволоч убралася у ризи,
вчорашні горлопани – горлорізи,
по трупах чимчикують до мети!.
Де вихід? Що робити?! Та… скажу:
становище якщо ми не поправим
і не доб’ємось виконання правил –
уже останню перетнем межу!
08.07.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
[i](роздуми з приводу одного фото)
[/i]
Чекає хижо камера-обскура
в чіпких руках художника сміття.
У об’єктиві – світова культура,
не кращі миті юного життя…
Від голоду дитина помирає,
а поряд гриф – чекає на обід…
Піймати мить у смерті колограї,
залишити на фото часу слід!
Важливо ракурс вірний підібрати
і діафрагму виставить успіть –
предсмертний подих бідного маляти
зафіксувати у останню мить…
А де думки про братню допомогу?
Де милосердя, крихта співчуття?
Та славити не забуваєм бога,
а на світлині – суть цього життя!.
У кадрі біль, байдужість і жадоба,
цинізм, позерство нице і брехня,
а від людини тут – лише подоба,
фальшивих цінностей порожня маячня!
08.07.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
Висока нота звилася до хмар
і аж на верхній лінії повисла.
Летіти вище їй немає смислу –
вона і так усіх сестер «затисла».
Для неї конкурент – лише Ікар!
А унизу і подруги, й колеги,
вершки музичні, море інших нот
із опер, ораторій і елегій,
але малій не треба обереги
і не лякає нотний ешафот!
06.07.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024
[i](або ранкова зарядка)
[/i]
Махаю, сіпаю руками,
затим ногами в унісон –
повторюю фізичні гами,
ранковий проганяю сон.
А унизу прозоре море
і хвиля котиться до ніг.
Як вічні істини говорить –
життя коротке, ніби сніг,
що упаде на полонину
ласкавим ранком навесні
і вже розтане за годину.
Говорить це вона мені…
А я цього хіба не знаю?.
Було відомо те завжди!
Але зажди – до небокраю
ще не лягли мої сліди!.
06.07.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2024
Усе життя – це сила різних митей:
спокійних і веселих чи сумних…
Плодів солодких, спілих, соковитих
і поцілунків щирих та п’янких!
Трапляються не рідко туги миті,
часини болю, суму і утрат.
Вони у долю кожного ушиті,
змінити неможливо той формат…
Але не варто опускати крила,
калейдоскоп часу́ не зупини́ть.
Поможе духу сила силі тіла
не животіти – жити кожну мить!
05.07.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2024
Я говорю не завжди те, що думаю,
і думаю не те, що говорю –
бо не дарма колись назвали Думою,
благословивши на життєву прю.
Але частенько все ж сказати хочеться
відкрито, неприємно, без прикрас,
усім лакузам і відвертим збоченцям –
минеться неподобства цього час!
Не сам, звичайно, доведеться думати,
оте зело пришвидшити аби.
Невже ніколи у житті не думав ти –
сами у роті не ростуть гриби?!.
05.07.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
Цикади влаштували бенефіс
під гомінливу музику прибою.
Лунає у Іраклії каприс
на фоні саг зеленого розвою!.
Заслухались реліктові ліси,
у них дрімає ще дідівська сила.
Оаза невимовної краси
до цього часу дивом уціліла…
Пливуть хорали ті удалечінь,
зорі назустріч, прямо над водою.
Крокує новий день у неба синь
упевнено, ранковою ходою.
30.06.2024, пляж Іраклі, Болгарія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024
Весна має очі твої:
прозорі смарагди зелені,
зело неосяжних гаїв
і листя-мереживо кленів!
У літа постава твоя,
а дині – як перса звабливі.
Твій голос – то спів солов’я,
що пісню заводить грайливу.
І осінь – то вилита ти,
принади ліани-рамена,
а посмішка – цілі світи,
палітра кохання шалена!
Лише не пасує зима,
її крижана прохолода.
А може тому ти сама,
що надто жаска її врода?.
28.06.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2024
Я ніколи не бачив такого –
у кімнаті літають птахи!.
Не папуги торують дорогу,
але суті і їм до снаги
у вікно залетіти знадвору,
через кухню, вітальню снують,
а тоді – на балкон і угору
карколомну продовжують путь!
Натомився уже рахувати
епопеї стрімких вояжів –
то шліфує уміння літати
неупинна малеча стрижів!
23.06.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
Вітаю з днем народження, Василю,
і зичу незрадливого плеча!
Талан тобі нехай дарує сили,
щоб не мілів життя твого бурчак!
22.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2024
Ми зустрілись у теплому морі,
ні хмарини навколо, ні хвиль,
і полинула наша love story,
і покинув серця наші штиль…
А у пахощах липи і хвої,
під мотиви далеких світів,
ти пірнала уся, з головою,
у глибини моїх почуттів!.
Ми купались у морі кохання,
лише двоє у морі зірок,
і здавалося, як уостаннє,
ніби вічність зимова за крок…
Бо давно вже не тішило літо
у мелодіях сяйва зорі,
але то лише літня сюїта
у палітрі життя кольорів…
21.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024
Гойдає вітер грона калино́ві
в ряснім саду майну́лого життя,
немов оре́лі бу́лої любові,
під музику мого серцебиття…
І го́йдалка, як та опо́на часу,
спадає до́лу прямо із небес.
Несе тебе, буття́ мого́ окрасу,
із юної мину́вшини Гермес…
Оре́лі ча́су, бу́лого оре́лі,
удалину́ несуть клини лелек.
Летять по небу долі акварелі,
мого́ життя переповня́ють глек!.
Оре́лі ча́су – го́йдалки епо́хи,
в’юнкі́ як вітер талану́ літа́…
Вони не зачекають анітро́хи –
відго́йдують буття́ нови́й етап.
Колише ле́гіт молодості спо́мин,
відлу́нок насолоди і заві́й –
уя́ви невимо́вної фено́мен
відлу́нює у пам’яті моїй…
Ключі летять по небу журавли́ні,
леле́чій кле́кіт лине з вишини
і тануть у стрімкому часопли́ні
мо́го життя солодкі полини́…
15.06.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2024
Лиш ідучи уперто уперед,
ти маєш шанси подолати гору,
але не все вже визначає тренд,
якщо підробка краща першотвору!
07.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2024
Її манили дуже… міражі,
а ще – увага усього загалу.
Вона була цнотлива… у душі,
але її душа того не знала.
Вона нужди не знала ні у чім,
купалася у славі і розкошах.
Шикарний ресторан – для неї дім,
а щастя уявлялося у грошах!.
Так пролетіло із півсотні літ
і люстро їй ніколи не брехало…
Поставив жирний хрест на неї світ,
але вона цього іще не знала…
07.06.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2024
До моря, на побачення, іду,
занурюся у бірюзові хвилі,
немов по Гетсиманському саду,
у гребені полину посивілі…
Загайливо униз отак, згори
спускаюся із берега крутого.
У променях іскряться кольори,
а день вечірню одягає тогу…
У чаші тоне куля вогняна
і шлях од неї падає під ноги.
Осоння злотом осяє вона
і манить у омріяну дорогу.
На обрії надія майорить
імлою вечорового світила
і чайка поринає у блакить,
розкинувши широкі, білі крила.
05.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2024
Лишити нині владу казнокраду –
оте не гірше за оксюморон
чи дати вдруге шанс тому, хто зрадив,
або убивці ще один патрон?
01.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024
У мене зараз – день за три,
на жаль, часи такі настали…
Не буде кращої пори,
ніж та, що є. Скажу загалу
відкрито, чесно, без прикрас
(не лірика, одна епічність) –
колись таки настане час
і всі полинемо у вічність.
31.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
Одного погожого ранку, у перші дні березня, велика ватага любителів підлідного лову зібралася за околицею села Новокиївка, на самому березі Дніпра. Оскільки сьогоднішній день був вихідним, багато мешканців вирішили спробувати свого щастя – змістовно провести час і втамувати свій рибацький азарт. Колективна надія поласувати невдовзі свіжою рибкою, незважаючи на численні попередження у пресі, по радіо і телебаченню, про небезпеку риболовлі на весняній кризі відкритих водоймищ, взяла верх над обережністю і здоровим глуздом.
Зважаючи на теплу, сонячну погоду, багато хто з місцевих мешканців узяв із собою дружину чи навіть дітей. Оскільки з кінця зими лід стає крихким, окремі рибалки старалися не відходити далеко від берега і попереджали інших про небезпеку можливого раннього купання у крижаній воді, але їх мало хто слухав.
– Все буде добре! Скоро будемо ласувати шашликами зі свіжої рибки, – запевнив оточення неприємним голосом чинний голова місцевої організації мисливців та рибалок, ведучи за собою подалі від берега переважну більшість ватаги і тримаючи під пахвою цілий снім вудочок для підлідного лову. При цьому, ніхто не звернув уваги на те, що перед цим він щось тихо кинув своїй дружині і та, взявши за руку їх малу дитину, повернула до суходолу.
І дійсно, все було добре: яскраво світило лагідне весняне сонечко, дзвінко співали перші пташки, а невдовзі почулися поодинокі вигуки захоплення щасливців, яким уже поталанило спіймати першу рибу. Це ще більше заохотило решту натовпу, який наперебій посунув весняною кригою далі від берега, де клювало краще. Навіть скептики, серед яких був і попередник голови місцевого товариства мисливців та рибалок, вимушені були притихнути, а потім і зовсім замовкнути.
Чоловіки ловили рибу, жінки їм допомагали, а діти гралися тут же на кризі. Таке піднесення продовжувалося кілька годин поспіль. Найвезучіші вже почали збирати до кошиків свій улов та збиралися додому.
Несподівано десь із глибини, з-під самих ніг, долинуло якесь підозріле потріскування і на кризі почали з’являтися ледь помітні тріщини. Найобережніші стали збирати свої снасті і закликали інших мерщій вибиратися на берег. Однак, невдовзі тріскотіння затихнуло, а риба стала клювати ще інтенсивніше. Тому ті заклики скептиків не мали успіху і тільки окремі з них все-таки попрямували до берега. Але ватага помітно притихла, вслухаючись, чи не затріщить де знову.
Раптом тишу розрізав сильний тріскіт. Велике крижане поле, на якому знаходилася переважна більшість людей, відкололося від прибережного крижаного масиву і стало віддалятися у напрямку середини водосховища. Течія під кригою була настільки сильною, що буквально за кілька хвилин між льодяним полем і берегом утворилася смуга чистої води у кілька метрів, яка продовжувала збільшуватися кожної миті.
Сталося це так швидко і несподівано, що ніхто не встиг переміститися на прибережний лід. Декільком сміливцям, які кинулися прямо у воду, усе ж удалося видряпатися на крижану поверхню з протилежного боку, хоча й мокрими.
– А я попереджував! – несподівано пролунав не менш неприємний голос попереднього очільника товариства місцевих рибалок, дружина та двоє дітей якого якимось дивним чином теж опинилися на березі. Та на цю обставину також ніхто не звернув уваги. Натомість його підтримали менш чисельні, але не менш голосисті, однодумці.
Проте прихильники ще чинного голови, повноваження якого добігали кінця буквально найближчими днями, не дали на поталу свого ватажка і поміж обома таборами зав’язалася запекла сварка, в процесі якої сторони намагалися з’ясувати причини виникнення такої ситуації. При цьому, одні звинувачували інших, а ті, в свою чергу, відповідали їм тією ж монетою.
Поглинутий процесом з’ясування винних, натовп не звертав уваги на те, що крижине поле відносило все далі і далі від берега, а від нього поступово стало відколюватися все і більше уламків, які неслися течією униз за водою. Не зупинило цієї полеміки і те, що під час одного із таких розломів близько десятка людей опинилося на відокремленій крижині, а кілька з них упали у воду.
Лише маленька купка людей стояла осторонь і сумно спостерігала за тим, що відбувається, і лише один із них ліг на край залишків крижаного поля, намагаючись за допомогою своєї вудки допомогти невдахам вибратися на її поверхню. Потім інший зняв із себе куртку, під якою була яскрава футболка, прикріпив її до своєї вудки, підняв над головою і став енергійно махати нею, аби привернути увагу тих, хто міг би їх побачити і надати таку необхідну всім допомогу.
19.05.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013846
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2024
Коли високий, симпатичний чоловік середнього віку увійшов до сірої, напівтемної кімнати, вона лежала цілком знеможена і бліда, як навколишні стіни. Руки складені на грудях, ніби у покійника. На її майже прозорому обличчі практично не було ознак життя. Затуманений погляд упирався у сіру, кольору пилу на літній жвавій ґрунтовій дорозі, стелю, що нависала над нею непідйомною глибою безвиході. Лише свіжий слід від сльози, яка скотилася з лівого ока на подушку, свідчив про те, що крихітні рештки життя все ще жевріли у її кволому тілі.
– Що з нею? – пошепки запитав прибулець у матері, що показалася із сусідньої кімнати, ніби примара.
– Лікар говорить, що стовідсоткове фізичне і нервове виснаження, – так же тихо відповіла вона.
– Але ж їй немає і тридцяти трьох!.
– Але він, на жаль, нічого вдіяти не може…
– Хто лікар? – ще тихіше поцікавився гість.
– Цирульник-коновал із сусіднього містечка, – опустила очі долу мати і зітхнула.
– Чому? – не втримався чоловік, спонтанно підвищивши голос.
– На фахового лікаря у нас немає коштів, – жінка поспіхом витерла сльозу, що зросила її зморшкувату від віку щоку. – Все, що було можна, ми продати кілька місяців тому, та і ті гроші уже скінчилися.
– Чому ж не везете до міста, в лікарню?
– Цирульник стверджує, що дороги вона не витримає. Про це може бути мова лише після суттєвого покращення стану її здоров’я.
– А який його прогноз на таке покращення?
– На жаль, він невтішний. Вся надія тільки на наші молитви і якесь диво…
– У мене є знайомий лікар. Він працює у обласному центрі, за сотню кілометрів звідси.
– Що ви, що ви?! Це лише збільшить ризик її смерті! Цирульник сказав їй протипоказано будь-яке фізичне навантаження, а тим паче хвилювання!
Прозора кришталева перлина знову повільно поповзла щокою хворої, яка жодним чином уже не виявляла інших ознак життя. Прибулець ступив крок у напрямку ліжка, але так же несподівано зупинився, завмерши на кілька секунд. На його обличчі можна було помітити сліди якихось роздумів. Раптом він безшумно повернувся і рішуче попрямував до виходу. Мати також поспішила за ним.
– Ви вже їдете? – запитала здивовано вона, зачинивши за собою двері до кімнати хворої доньки.
– Ще ні, – на ходу, не повертаючись, коротко кинув гість і вийшов надвір.
Він наблизився до свого екіпажу, дав якісь розпорядження кучеру і той підігнав карету прямо до ганку, після чого спустився на землю та став відкривати велику дорожню валізу, що була закріплена позаду коляски.
Чоловік повернувся до кімнати і направився до вікна. Тепер він уже не намагався порушити тишу. Його кроки лунали упевнено і методично. Підійшовши до вікна, гість рішуче розкрив штори і приміщення наповнилось життєдайним світлом.
– Як ти почуваєшся, люба? – ласкаво запитав чоловік, за хвилину схилившись над хворою.
– Що ви собі дозволяєте? Їй заборонено хвилюватися! – майже кричала мати, що повернулася слідом.
– Я приїхав за тобою, – продовжував лагідно той, не звертаючи ніякої уваги на ґвалт старої.
Прибулець рішуче відкинув ковдру, якою була накрита хвора, обережно взяв її на руки і направився до виходу. Мати хотіла було закрити собою двері, але так і не наважилася це зробити, заціпенівши з відкритим ротом поруч. Вона гарячково шукала необхідні слова, але нічого з того у неї не виходило.
Коли чоловік обережно поклав хвору на імпровізоване ліжко своєї коляски, яке тим часом зробив візниця за його наказом на передньому сидінні салону, мати лише встигнула вийти на ґанок і промовити: «А гірше не буде?» Однак відповіді на свої безглузде запитання вона так і не почула.
Через хвилину колеса екіпажу швидко, наскільки це було можливо у цій ситуації, уже котилися польовою дорогою у напрямку міста, а в очах хворої, уперше за тривалий час, промелькнув промінець надії.
23.05.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013845
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2024
Запроданець – то не пусті слова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
що завше заготована на показ?
Відступництво – покликання чи хист?
Комусь удача, втіха, насолода…
Направду Юда – як тонкий артист,
типовий представник усього роду!.
Навіщо стільки вишуканих слів
для явища нікчемного, низького?
Аби було надалі менше сліз
і у душі ми зберігали Бога!
20.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2024
А ви б хотіли чути танго ночі,
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?
А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.
Цікаво? Інтригує? Чи не так?
А смакувати тишею бажання
у вас уже давненько не було?
Але не підриватись спозарання
і сонним не летіти у село…
А ви не проти цмулити водичку,
прозоро-кришталеву, зі струмка,
чи прилягти на скошену травичку?
Косу тримать не конче у руках!.
А як відносно ласувати медом?
Я тут не маю на увазі бджіл…
З коханою удвох укритись пледом
і цілуватись до останніх сил!.
Або іще посмакувати сексом?
Уповні відірватися, раз п’ять!
Ви скажете, уже немає сенсу
так довго ці принади рахувать!.
Із вами я не стану сперечатись,
але собі дозволю ще рядок:
Уже не досить в дупі колупатись?
А усім складом марш на «передок»!
Межа… Вона у всіх повинна бути,
тим паче, що іде воєнний час!
Не змушуйте народ шукати трута,
аби лишити шанси і для вас!
17.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024
Ти людина-пригода,
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
17.06.2024
[i]* Цей термін (від іт. treссіа - зв’язка, шнурок) має кілька значень: 1. Старовинний танець, французький різновид треби. 2. Напрям у сучасному кінематографі, який характеризується низькобюджетністю, вторинністю, штампованістю, неоригінальністю сюжетних ліній. 3. Один з напрямків хард-року, що виник у 80-ті роки 20-го століття у США та Європі; характеризується потужним експресивним звучанням, незвичайною обробкою гітарних звуків, використанням швидких темпів.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024
[i](із циклу «Зелена аптека»)[/i]
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
навесні – зелений борщ!
03.05.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
аби про «кокс» не згадував ніхто!.
Ще бачимо, що жарти їх криваві
були і є! І будуть, вочевидь…
Купаючись у грошах, навіть славі,
вони і далі сіють лише гидь!.
Паяци, марафонці, депутати –
усі до п’ят «заковані в броню».
Ті тилові перевертні-солдати
себе від куль спасають і вогню!
Але зірки спадають на погони
і гнуться груди їх від нагород.
На думці – президентські перегони
і байдуже, що думає народ!.
Як наслідок «невтомної роботи»,
тепер нам перемога лише снить…
Зелений став синонімом скорботи,
від зелені тепер уже смердить!.
На сцені України просто диво –
із фарсом очманілий водевіль…
Гангрену подолати неможливо,
у рані розколочуючи гниль!
01.05.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2024
А я пишу тобі вірші
ночами, подумки, спонтанно
і рожевіють у душі
емоції стрімкі фонтани.
Пишу такі прості слова,
що серце спокою не знає,
кричить вночі, немов сова,
про те, як я тебе кохаю…
Пишу тобі про почуття,
про щем і розпач, до світання,
про запізнілі каяття
і про приреченість кохання…
А я пишу тобі листи
у небуття, у безнадію…
Прошу кохання – відпусти,
і знову марю, знову мрію…
А я пишу…
06.05.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2024
Іду... Іду один вперед по полю,
до фінішу життєвого шляху.
І ти одна... Одна у моїй долі,
твій голос і донині на слуху...
Твоє волосся, конопляно-русе,
зелені очі з-під чарівних брів
і усмішка, з вустами разом в русі,
як і тоді, коли тебе зустрів...
13.09.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’я бичків, адже товарні корови майже кожного року давали приплід. Половина його йшла на поповнення молочного стада, а інша – на відгодівлю. Тому молочний та ковбасний мініцехи працювали без перебоїв.
Кілька років тому ґазда придбав за великі гроші елітного племінного бугая, аби покращити кондиції свого молочно-товарного стада. Тому молоде поголів’я, особливо бички, відрізнялись солідною вагою, а корови-первістки давали майже стільки молока, як і старші. Справи у ґазди пішли ще краще.
Але цей рік видався вельми посушливим. До середини літа спекотливе сонце випалило рештки трави на пасовиськах і худобі майже не було чого їсти. Удої різко упали. Довелося налагодити підвезення зелених кормів, аби якось виправити такі негаразди. Підкормка дещо покращила ситуацію, але це влітало ґазді у немалу копієчку. Та робити було нічого, доводилося звертатися за допомогою до інших господарств, які займалися вирощуванням кукурудзи, люцерни та інших фуражних культур. Ті віднеслися до цієї біди із розумінням і надавали посильну допомогу із зеленими кормами.
Однак невдовзі вималювалася інша проблема. Головному бику стада та його найближчому оточенню сподобалися такі дармові харчі і вони перестали блукати полонинами в пошуках залишків трави, а спокійно чекали біля місця підгодівлі.
Більш за те, бугай та його «команда» вирішили не ділитися зеленим кормом із рештою стада. Вони стали вести себе агресивно, відганяючи від кормушок навіть малих телят, не говорячи уже про дійних корів. Їм доводилось лише стояти поодаль і сумними очима спостерігати за тим, як сильна частина стада залюбки смакує їх спільним обідом.
Намагання літнього пастуха втрутитися в ситуацію і відновити справедливість – закінчилися для нього плачевно. Головний бик підняв його на роги, зламавши старому кілька ребер та наставивши з десяток добрячих синців по всьому тілу.
– Що ж робити, – бідкався ґазда, навідавшись на пасовисько.
– Не знаю, – тихо мовив пастух, – але мені з ним справитися не під силу. Та і молоді бики уже піднімають хвости і слідом за старим гонять від ясел дійне стадо, як і весь інший молодняк.
Так тривало ще кілька днів. Надої упали зовсім, а бідні телята уже ледве дибали ногами.
– Треба щось робити з тією кодлою, – мовив старий, коли ґазда знов приїхав до літнього табору.
– А що я можу вдіяти? – тільки розвів руками той. – Не стріляти ж мені його. Я на нього стільки грошей убухав…
– Нічого не поробиш. Все одно рано чи пізно доведеться вибирати, – знову озвався пастух. – Ще кілька днів і почнеться падіж. У першу чергу загине молодняк… Відпустіть мене з роботи на кілька днів. Завтра хочу поїхати до лікарні, а то у боку болить, та і на загал почуваюся кепсько.
– Гаразд, – невдоволено буркнув ґазда і, скочивши до салону облупленого позашляховика, гайнув до села.
Невдовзі старий пастух передав свої повноваження двом підліткам, що допомагали йому пасти череду, зібрав свої нехитрі пожитки і теж попрошкував у напрямку присілка.
Медичний огляд старого і спеціалізована допомога йому зайняли кілька діб. Повернувшись із райцентру, він зайшов до сільського магазину, аби взяти щось перекусити на перший час.
– Що у вас є свіжого на вечерю? – звернувся він до продавчині, старшої доньки ґазди.
– Ось візьміть свіженької ковбаси з яловичини, – посміхнулася та у відповідь. – На завтра батько обіцяв уже завезти свіже молоко!
25.04.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011839
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2024
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
22.04.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
ідуть пропагандонівські жнива!.
В цім хаосі втелепати попробуй,
полову відділивши од зерна!
Критична, як ніколи, всяка спроба –
помилки не дарує ця війна!
Куди податись митарю-народу,
коли відповідальність – аж за край?!
За збіглим молоком студити воду
і ризиком утратити свободу –
лякає і оракул, і шахрай?!.
Астрологи, тарологи, мольфари
розповідають за кінець війни
і подають її, як божу кару
чи віроломні чари Сатани…
Але чому ж усі, святі і грішні,
не думали тоді про цю війну?
А де, на бога, був отой Всевишній,
і претендент, майбутній чи колишній,
коли на трон садили Сатану?!.
Одначе нині маємо, що маєм,
і переважна більшість – у баґні…
Не наведем ладу у ріднокраї,
утратимо лани свої безкраї,
держава доконає у війні!
18.04.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
Ти маскування королева,
твої сарсами – маска, блеф!
Вершина мрії – місто Лева,
укутане в ілюзій шлейф…
Ти своєрідна Мата Харі,
ти жінка-мрія, жінка-вамп!
Гориш у сласності пожарі,
у світлі сотень, тисяч рамп!
Не граю на фортепіяно,
не до душі мені гобой…
Я не герой твого роману
і, взагалі, я не ковбой!
14.04.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
[i](байка)
Народ шакали ошукали –
і вже немовби й не шакали…
На кожнім маска патріота,
та все ж – закінчена сволота!
[/i]
Безумна бандерложиха сховала
своє питання про воєнний план?
Розправившись з Акелою зухвало,
немов Табакі скавучить Шерхан!.
Руді собаки ліс заполонили,
у розпачі Балу, Багіра, Ка…
Вовкам уже не вистачає сили?
Вони вітають «лисого», «сирка»…
А мачо Мауглі куди подівся,
не гріє казка про єдину кров?
Своїх щурів чужі міняють «криси»…
У лісі знов не вистачає дров?.
Виною всьому, ясно, Капітолій,
прокляті янкі тупо тягнуть час…
Ми заблукали знов у трьох тополях,
шакалів манить золотий запас!.
09.04.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
Планує, може, згодна передати!.
Але, коли б, комусь, якщо, якби…
Оці і схожі циніко-цитати
маячать, як після дощу гриби!.
Нам літаки дали у тому році?
Мільйон снарядів загубився де?
Обіцянки одні на кожнім кроці!
Стурбованість упевнено росте!
А тут іще колишні корчать «рожі»,
усе «вперед», все далі від мети…
Ніколи нам ніхто не допоможе,
як ми собі не зможем помогти!
08.04.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
Пий життя маленькими ковтками,
кожну мить смакуй, немов вино.
Не жалкуй за булими роками
і тримай упевнено стерно!
Насолоджуйся усім, що маєш,
упивайся краплею роси.
Не лети за часом і не згаєш
ні секунди марева яси…
Будь собою, будь завжди собою,
не женись за щастя тиражем,
поринай у нині з головою,
не спіши за завтра міражем!
05.04.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2024
Як приємно проснутись собою
і душею уже не кривить,
упірнути у день з головою,
смакувати комфорт кожну мить!.
Як приємно умовності кинуть,
не тримати нудний етикет,
розпрямити заморену спину
і ступити на крок уперед!.
Як приємно собі не брехати,
маску зняти, усмішку одіть
і розкуто життям мандрувати,
ніби все обірветься за мить!.
03.04.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
[i]До роковин трагедії у Бучі
[/i]
У роковини нападу на хлів
ватаг зібрав юрбу овець до купи.
Він не цурався вишуканих слів
і сльози лив прямісінько на трупи…
То надривався, навіть завивав,
апелював лукаво до отари,
ховаючи шмат сала у рукав,
поцуплений із «рідної» кошари…
Подекуди скавчав і голосив,
щоразу озираючись до гаю,
де все лунали вовчі голоси –
збиралася там знову хижа зграя!.
Над лісом тихо віяв вітерець
і сонечко котилось вельми низько.
Напевне завтра вже своїх овець
він поведе туди на пасовисько…
01.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2024
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…
На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,
ще рвуться за вітром в політ...
Маріє, втонули в затоні
із юністю врода і стать.
Промчались літа, ніби коні,
лишились невтомні уста…
Ведуть перемови з вітрами,
які дістають до небес.
І чується голос з-за брами –
Василю, кохаю тебе!.
Маріє! Голубко Маріє,
нам рано іти на перон.
Згадаймо літа молодії,
успіємо ще у вагон!
26.03.2024
[i]* За мотивами твору Василя Андрушка[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
Жага наживи – гірше за ганьбу,
яку уже і кров’ю не відмити!
Добра і зла одвічну боротьбу
нащадкам доведеться ще узріти…
Вона згубила не одне життя,
ламала мрії, імена і долі,
стирала найпалкіші почуття,
калічила і завдавала болю…
Жага наживи – то жадоби друг,
товаришка зажерлива мамони.
Та пандемія нищить все навкруг
і будоражить хтивості гормони…
Ця моровиця – пошесті сестра,
супутниця моральної облуди
і небуття липкий, суцільний страх…
Вона веде завжди лише в нікуди!
26.03.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
Тепер іспанський сором – то ніщо
у порівнянні з польською пихо́ю!
Ракету збить московську? А за що́?
Лише за те, що в них над головою?
Не цілила ж у польський дитсадок
чи магазин, не те що у есмінця!
Вона зробила не туди вито́к,
летівши убивати українців…
24.03.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
Часи такі – ведуть сліпців безумці,
а шлях лежить крізь лихо і пітьму.
Іде війна, одне лише на думці –
Чекає що юрбу глухоніму?
Сумні часи негадано настали,
ми розучились думати самі
і віддали майбутнє на поталу…
Невже воно розтане у пітьмі?.
Але іще не вмерла Україна,
з води черпає сили і роси…
Дітей спасати треба і країну,
аби здолати ці сумні часи!
24.03.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
́Подякувати хочу… «дякунам».
О, як ви, «любі друзі» вже задрали...
Zеухилянт генштаб розніс у «хлам»!
А що ж мовчать самі ті генерали?
У них сталева воля, мізки є,
і досвіду атож не позичати.
Ні пари з вуст, а ви все за своє!
І так п’ять років – лиш би посичати…
Поляки десь розсипали зерно,
своїх бариг там також вистачає,
і знову – ґвалт, бо їм не все одно!
Мовчить лише зерна того хазяїн!.
А зрушень – нуль, а толку – ні на грам!
Упевнено країна суне в прірву…
Фейсбучні патріоти, стид і страм,
уста закрив, а чи язик хто б вирвав!.
І доки ще кивати на народ,
на ті відсотки, що до урн дістались?
Чому козла пустили у город,
ви зрозуміти якось намагались?
І основне – учора не вернуть,
а жити треба зараз і сьогодні,
до конструктиву варто повернуть.
Очуняйте, ми – на краю безодні!
23.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024
[i] Тяжка година, мов зима надворі,
народ крокує у непевну путь.
Серця загиблих світять ніби зорі
і шлях нам у майбутнє осяють.
[b](Козак Дума, «Тяжка година»)[/b][/i]
Річки течуть від джерела до моря,
як і життя – з початку й до кінця.
Це очевидно, мов у небі зорі,
але бракує красного слівця…
Метафори, гіперболи, пейзажі,
епітети й нарешті – піїтет!
Та нині в нас криваві антуражі,
проснись урешті, якщо ти поет!
Реалії не варто утрачати,
маститі ви уже чи молоді,
і зорі в небі, що стоять на чатах,
не плутати з відбитками в воді!
21.03.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Одні пишаються віршами,
дипломи іншим гріють душу,
у третіх – гроші у пошані…
Моя ж вершина Гіндукушу,
що та віршована стихія,
зрідні стрілі в своєму леті –
всього життя завітна мрія,
спресована в однім куплеті!
Думками образи снуються,
немовби опанча із плюшу…
Рядки поезією звуться,
які торкають людям душу!
07.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Небо квилить клином журавлиним,
хмарами укрившись де-не-де,
молода приваблива феміна
берегом замріяно іде…
Легіт ніжно пестить її коси,
хвиля легко котиться до ніг,
та весну уже змінила осінь,
ледве літо гулькнуло за ріг…
Стелиться по тихій гладі моря
невагомий вересневий бриз,
супроводом чарівній «love story»
лине оксамитовий каприс.
Надвечір’я магії картину
сповнює руладами цикад,
ночі кароокої куртину
осипає зорями Плеяд.*
17.03.2024, СВ
[i]* Зоряне скупчення в сузір’ї Тельця, що також відоме під назвами Стожари або Волосожари.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Чи можна, люди, все оте простити,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
не той, хто душу бісові продав!
Усі ми рівні, бідний чи заможний,
і Бог один – не забувай того.
Прощення право мусить мати кожний,
але це – не обов’язок його!
17.03.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Налетіли чорні круки
і неначе зупинився часу плин…
Опустила неня руки,
як життя віддав її єдиний син…
У лиху стояв годину
за добро і долю змучених людей.
Він поліг за Україну,
за лани її, за ріки, за дітей!.
Підростають соколята
і міцніють їхні крила з року в рік.
Скоро син замінить тата,
увімкне катам усім зворотній лік.
Прокидається вже слава,
наша воля, наша сила віді сну.
Подолає цю криваву
наш народ і наша армія війну.
І воскресне* Україна,
переможе врешті хижих ворогів.
Не забуде вся родина,
перемогу хто у дім її привів!
15.03.2024
[i]* Тут у значенні відродиться, відновиться.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024
[i]Коли цей світ уже настільки грішний,
любов – ніщо у порівнянні з грішми,
бо у часи зимової пороші
сильніше за кохання гріють гроші…
[b]автор[/b]
[/i]
В моїм серці диявол панує,
бо для бога там місця нема,
а душа по одному сумує,
що кохання – суцільна тюрма!
Буцегарня, де холод і туга,
дотлівають згорілі мости,
де кохана лишається другом,
а у вухах лунає – Прости…
Я ламаю не ребра, а ґрати,
хай зорить із небес Ганімед,*
не зважаю на болі утрати
і уперто іду уперед!.
11.03.2024
[i]* Тут йдеться про сузір’я Водолія, у яке, за одним із грецьких міфів, Зевс обернув сина царя Трої та німфи Калірої – Ганімеда.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024
Коли цей світ уже настільки грішний,
любов – ніщо у порівнянні з грішми,
бо у часи зимової пороші
сильніше за кохання гріють гроші…
10.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024
Підняти прапор закликає
нас папа кРимський! Дивина…
Віддати четверть ріднокраю –
він пропонує нині нам?!
За стіл переговорів сісти,
поразку визнати свою –
таке ось папа місить тісто
у ватиканському кРаю…
Убивці пособляє ділом,
із Риму мокші лине дзвін…
Жовто-блакитний стяг на білий
змінити не примусить він!
Лихі лукавого потуги,
але питання в епілог –
якщо такі у бога слуги,
то хто ж тоді, скажіть, їх бог?!.
10.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
[i](Віктору Єроменку, загиблому герою)
[/i]
Вони відступали, бо сили нерівні,
і чулися ворога вигуки гнівні –
Здавайтеся укри, з кільця вам не вийти,
а то у полоні примусимо вити!
Оточують гади, не варто мудрити.
Кому доведеться відхід їх прикрити?
Лишитися тут, по цю сторону дроту,
аби врятувати хоч залишки роти…
І він не вагався та довго не думав,
на юнім обличчі ні страху, ні суму,
завітну здійснить не судилося мрію –
Спасайтеся, хлопці! Біжіть – я прикрию!.
Не варто самому, тут люди зі стажем,
бо що ми тоді твоїй матінці скажем?
І він усміхнувся – Не хлібом єдиним,
я син інтернату, а мама – Вкраїна…
Таки залишився і довго тримався,
набої скінчились – ножем захищався!
Та сили нерівні, дві кулі у тілі
і снайпер тримає уже у прицілі…
Застигла матуся чиясь на порозі,
схилилися віти над ним при дорозі,
і небо дощем пролилося над сином –
то плакала ненька його, Україна!.
09.03.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
Не укради, не лицемір
і не жадай чужого.
Усіх грошей не загребти –
то істина стара.
Бо прийде час і все, що ти
залишиш у дорогу –
землиці шмат, один на два,
а може півтора…
Там буде пам’ятник чи хрест,
а поряд навіть квіти.
Ніщо не стане турбувать
безцінний спокій твій
і байдуже, що нагорі –
зима, весна чи літо…
Тому спіши робить добро,
поки іще живий!
09.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
[i] Світе тихий, краю милий,
моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
за що, мамо, гинеш?
[/i] [b][i]Тарас Шевченко[/i][/b]
Десять років пролетіло вже, по сотні другій:
увійшла війна у силу, силиться наруга…
Таки справдилися, батьку, ворожі погрози,
не рятують Україну твої гіркі сльози…
Дожилися ми, Кобзарю, до самого краю –
знову власні яничари Неньку розпинають…
Вибирали, обирали – та перемудрили
і немудрі всіх премудрих скопом одурили…
Захопили юди владу, одяглись панами,
привели війну у хату, заправляють нами.
Пожинаємо ми лихо, що сіялось рясно –
од байдужости і ліні усім тепер жасно…
Зажурились над водою Славутині кручі,
за синами Батьківщини вже реве ревучій,
бо недовго наша воля у Дніпрі вмивалась,
не пішла на краще доля, як тобі бажалось…
«А тим часом перевертні» підросли, окріпли
і загнали аж під лаву поспільство осліпле,
розтягнули по кишенях народні багатства
і голоту научають розуму та братству…
Твої степи «запродані жидові»… У поті
лишилося працювати зранку на роботі,
гнути спину до вечора за гріш-копійчину,
віддавати урожаю більшу половину…
Розтинають небо дрони, хижо вітер свище,
як гриби ростуть у полі нашім кладовища.
Котрий рік бомбить агресор, стогне вся країна,
гинуть діти, сльози з кров’ю ллються на руїнах…
На «нулі» стріляти нічим і харчів немає –
на складах гуманітарку миші ж доїдають…
Не стає не те що танків – бронетранспортерів,
та лихі винять у всьому світ, не мародерів…
А навіщо виробляти нині власну зброю,
як дешевше відспівати тисячі героїв.
Не тому воно змінило усіх командирів?
Залишилося просити у убивці миру?.
І віддати рідну землю під ворожий чобіт,
бо один тепер у зелі залишився клопіт –
дуже боязно паяцу, що «величність» меркне
і домовленість оманська злине на поверхню…
В мегафони марафони добивають вуха!
Я не знаю, хто ще досі ті «помиї» слуха…
Втікачі зі сходу мужньо туляться у хижах,
а у них – нова бруківка, «автозаки» свіжі!.
Не тому сидять у тюрмах наші патріоти?
У тяжкі часи військові їм нема роботи?!.
Чи для них вони не люди, а овець отара,
і зразок для українця – з Єрмаком Татаров?!.
А оті – такі підступні, прислужити раді,
бо на пагорбах печерських картопельку садять,
та і те усе минеться, є усьому міра –
десь очікує потвору то́чена сокира.
Не віками ж панувати ненаситним юдам,
упаде з очей незрячих бісова полуда
і пробудиться козацтво від Сяну до Дону,
попрохає усю нечисть на вихід із дому!
Доборолась Україна до самого краю,
але іншої Вітчизни не було й немає…
Тож згадайте і вставайте – кайдани порвіте
та вражою злою кров’ю волю окропіте!
08.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024
На плечах твоїх відбиток долі,
на обличчі – усмішки сліди,
а хода – легка, як пух тополі,
що упав до ніг із висоти…
У косиці вплетені світанки,
погляд діамантами зорить.
А коли уже ідеш до танку –
взору не відірвеш ні на мить!
За природою ж – міцна корінням,
берегиня затишку, життя.
Ти найвище всесвіту творіння,
що веде народи в майбуття!
Святість і гріхи уперемішку
міцно у тобі переплелись.
Ти комусь лише не нова книжка,
а когось несеш іще у вись!
Бо неперевершена коханка,
із твоїх не вирватися рук –
насолоду цмулиш до останку
під шалений серця перестук.
Та немовби пташка – прагнеш волі,
не тримає й клітка золота.
До снаги тобі яскраві ролі,
не лякає жодна висота!
Під ногами головні герої,
в почуттях практична і жорстка –
слабкість обертається на зброю
і тремтить душа у дивака.
Часом ти сльозою студиш горе,
як орють у грудях лемеші.
Та завжди звернути ладна гори,
коли іскра жевріє в душі.
Ти – немов засніжена вершина,
ніби келих доброго вина,
бо така у всесвіті єдина
і для мене ти така – одна!
08.03.2024, СВ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
У перший день весни ходив у гори,
мене вітали квіти і птахи.
Забулися на трохи болі, горе
і серце менше краяли гріхи…
Чужі, свої, непрощені, забуті,
даровані чуттєвими людьми,
замолені ночами у покуті
у беревіях лютої зими…
У капищі під дубом, на вершині,
дзвіночки, вервиці, ікони, намиста
виразливо нагадують людині
про ідола міфічного, Христа…
Але у чому суть людської віри?
Яка різниця – Будда чи Аллах?
Усім відомо, два і два – чотири,
і Бог – добро, а інше – лише прах!
Добро і зло – звичайно антиподи
і сумніву у цьому – ні на мить.
А що «брати» несуть нам за свободу?
Від чого хочуть нас вони звільнить?
Од благодаті Бога – жити вільно,
дітей учити мовою дідів,
майбутнє їх вирішувати спільно?!.
Загнати мрію у імперський хлів –
у цьому їхня істина і віра,
що завжди кров’ю нашою текла?
Всього народу треба їм офіра,
а братнє їх добро – ще гірше зла!.
У інші удивлявся я вершини,
старався зазирнути за віки,
угледіти прийдешнє України,
а під ногами линули хмарки…
01-06.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
З дитинства ти хворів невиліковно
любов’ю до Вітчизни і людей,
бо ріднокрай збагачував духовно,
давав наснагу, тисячі ідей…
В душі завжди мелодії звучали
і зрештою піснями проросли.
Улюбленцю широкого загалу
зі славою ненависть принесли.
А «Водограй» і та «Червона рута» –
убивча зброя. Для «країни рад»
оті пісні були – грізніше трута,
як у жару із піднебесся град!
У них лунала українська мова,
співали нею наші солов’ї,
і слово те яскраве, кольорове
несло жахи для «братньої сім’ї»!
Не вберегли тоді свою надію,
сумує досі Брюховецький ліс,
але усе ж твою здійснили мрію,
хоча… на трон проліз «червоний лис».
Щось будували непомірно кволо,
на лаврах почивали без кінця,
боялись дисидента Чорновола
й діждалися тернового вінця…
І нині Івасюк – це вельми круто!
Онуки вже шикуються у бій…
Їх «Водограй» веде, «Червона рута»,
щоб захистити край батьків і свій!
04.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
[i]Загиблим дітям Одеси
[/i]
Вони лише збирались жити,
радіти сонцю і весні,
натхненно вчитись і творити,
співати мамині пісні…
Та не судилось, відлетіли,
рве невимовно серце біль –
взяли ворожі збройні сили
будинок житловий за ціль!
Оце уся вам честь і слава
донині, як у старину…
Навіщо світу та держава,
що і з дітьми веде війну?!.
04.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
Одними «пише Бог», «у сні приходить» іншим,
та заповіді нам кладе у їх уста,
а мій же монолог – не заповіти, вірші…
Там натяку нема на авторство Христа!
І пафосу катма, все більше із натури,
про горе і війну, підступність і цинізм.
Відверто, задарма, без тіні кон’юнктури,
та хиба є одна – відсутній популізм.
Навіщо все оте? Кому воно потрібно?
Читатиме і хто ті стогони душі?.
Не думаю про те, як серце б’ється дрібно
й багряними слізьми стікає у вірші…
1-3.03.2024, Стара Планина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
Свобода завше бажана усім,
та хтось кладе за неї лише душу…
24.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024
Свобода завше бажана усім,
не всі за неї можуть умирати.
24.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024
Ми звикли цінувати гроші
і марно витрачати час.
Вони усіх кладуть на ноші,
вбиваючи людей у нас…
Жагу розбурхують, жадобу
і нищать добрі почуття.
Вони породжують хворобу,
яка висотує життя…
Їх їсти, випити не можна,
вони – то витвір сатани.
Чому та вигадка тотожна?
Еквівалент чого вони?
21.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024
У орків нині справжній карнавал.
Вони святкують майже перемогу.
Який же привід там давати бал?
Тепер сам головком – їм у підмогу!
Віднині наші всі захисники
Ваалом віддаються на поталу…
Шашличнику потрібні м’ясники!
А ви від скомороха що чекали?
10.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
Ми зробимо усе після війни…
Після війни ми наведемо ладу!.
Ось переможемо онуків Сатани
і обере́мо українську владу!
І це лунає із усіх боків.
Отак говорять і учені люди!
Не забуваймо досвіду віків –
юрба завжди шанує словоблудів…
Країну добиває популізм,
іде війна – безжальна і кривава.
Нас поглинає тоталітаризм
і буде інша то уже держава…
Укотре, як ніколи – хто кого!
І знову уповаємо на Бога…
Не відаємо лише одного –
коли й чиєю буде перемога!.
09.02.2024
[i]* Українське народне прислів’я[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
Збиткуванням над ґлуздом утрачено лік
тих, що ґлузду ніколи не мали.
Добігає війни кров’ю змочений рік,
ніби вік, що пішов на поталу…
На поталу зеленій, масній сарані,
що не знає ні честі, ні міри.
Другий рік у війні ми хороним синів,
і чекаємо правди сокири…
Скільки ще ми у змозі наругу терпіть,
над загиблими гірко ридати?
Попереду і далі позерство і хіть,
і занепад батьківської хати…
Доки можна терпіти відверту брехню,
маячню чужорідної фальші?
Не змінити із кухарем «рашенменю» –
утонути у новім реванші!
09.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024
Нарешті і «двохсотий» ваш підгріб.
Пакет йому – немов елітний гріб!
Але не всім забродам повезло –
багато бур’янами поросло…
17.05.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
Невже це у воюючій країні?
Коли хоронять кращих із синів,
вони паплюжать образ України,
презирство сіють, ненависть і гнів.
Сміятися над символом держави,
опаленим пожежею війни…
Свою жадобу в ці часи криваві
угамувати силяться вони!
І реперша, «центро́ва»* Аль-Каїда,
смердючу оголила, врешті, суть.
Але у царство древнього Аїда
також лежить її лукава путь.
06.02.2024
[i]* Від «центнер», діалект.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
Не переношу бою кришталю,
те брязкотіння дико серце крає…
Я не співаю, просто розмовляю,
про те, що чую, бачу і люблю!
Як дихав поряд з вами, бачив вас,
тепер мені надовго є чим жити.
Ті очі, що волошки в спілім житі,
не скоро зітре невблаганний час.
Прошу лише пробачити мені,
що сподівання ваше не збулося.
Яка потреба в сивому волоссі
і погляді сумному у вікні…
Запізно ми зустрілися, на жаль.
Одрокотали вже весняні грози,
укрили скроні сріблом не морози
і грає чардаш не для нас скрипаль…
05.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
Як прикрощів зустріли ви немало
і нині з цим, на жаль, не краще стало,
не ліпше піст, як що попало їсти,
і жити одному, не з ким попало?
28.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024
На каву тишу запрошу,
давно смакую каву з тишею.
На гущі я не ворожу,
тебе не уявляю іншою…
Легка, повітряна, як сон –
така у думах і лишилася.
А у очах атракціон,
де наше щастя загубилося…
До танцю тишу запрошу,
вона кохана і порадниця.
Це рандеву без куражу,
щодня у мене чорна п’ятниця…
Я лише вигадав тебе
із усіма твоїми цнотами…
Це розумію я тепер,
коли смакую тиші нотами.
24.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
Слова летіли, як лопати,
копали душу нанівець.
Він говорив не кострубато –
то дипломатії «вінець»!
22.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
До-ре-мі-фа-соль-ля-сі –
ми зібралися усі
у веселу гаму.
Упіймаємо таксі
і поїдемо по сіль
до універсаму.
Обізвалась нота до –
сядемо в один рядок,
місця вистачає.
Треба їхать до Бордо,
там навчають айкідо
і частують чаєм.
Так, у Франції лафа! –
підіграла нота фа,
як на фальконеті.
Під мелодії фанфар
оспіває нас мольфар
у своїм сонеті.
Усміхнулась нота ля –
Бачиш в небі журавля?
То учись літати!
На майданчику маля –
Ля-ля-ля і ля-ля-ля! –
грається із татом.
Заявила нота соль –
Я така собі бусоль
верхньої октави.
Не страшить мене бемоль,
в мене є своя консоль
для підтримки слави!
Мі зіграла на сурмі,
послизнулась на хурмі –
збилася з регістру
і під дією штормів,
опинившись на кормі,
оголила вістря…
Морозець уже бере,
дрижаки хапає ре,
ковза нотним станом…
Тож шикуємо каре,
зміним крапки на тире,
а дієз – до бану!
Сі-ля-соль-фа-мі-ре-до,
підсумуємо рядок –
кличе ключ скрипковий.
Не доїдем до Бордо,
докучає айкідо –
краще до Айови!
23.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
Уже у нього титул – «мрійник світу»,
а не паяц із ликом сатани.
У морі горя потонула свита,
спустити залишилося штани!.
14.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024