Земля садами розцвітає.
І синє полум'я бузку
Горить, пала серед розмаю,
Немов востаннє на віку.
На золотаві тихі води
Летить неквапно журавель,
Де пролилась чарівність вроди-
Небес блакитна акварель.
Панує неземна врочистість.
Мовчать вчароваеі уста.
І відчуває серце близкість
І святість неба і Христа.
Бринить джерельця чистий трунок
І верби плачуть край води
Від щастя зелено і юно
Світанку в росяні сліди.
