Любов моя - то вічна таїна.
Пелюстки губ і вій тремтливий порух.
В очах її незраджена весна
І ранньої зорі бентежний сполох.
Вона - світання чистої душі,
Така земна і неземна надія.
Вона - видінь небесних міражі
І квітки польової синя мрія.
До неї щирим серцем прихилюсь,
В полоні світлого надхнення.
Над вимислом своїм сльозами переймусь,
І переповнюсь духом одкровення.
