Божевільні очі ночі
Зазирнуть у вікна дня.
В них нуртує і тріпоче
Позаземна маячня.
Втаємничено ширяє
Темна тиша – а за мить
Вітер листя позриває
І зірки розворушить.
Небо, повне зорепадом,
Не згасає до пуття –
То червоне – мов принада,
То, враз, чорне – як життя.
