Посміхнулась з-за хмари Феба
І під ноги скотились зорі.
Ми руками торкались неба.
Нас на плечах тримали гори.
Ми летіли у вир думками,
Ми свої розправляли крила.
Ми на поклик ішли стежками
Через спеку в холодну днину.
Крізь туман, сніги та негоду
Крокували відважно, вперто.
Ми "писали" свою пригоду:
Нам вдалось підкорити Говерлу.
Не шукали чужої долі,
А за мить стали просто неба.
Нас удень цілували зорі.
Десь з-за хмар посміхалась Феба.
