|
Коли сонце зійде
Коли сонце зійде,
його жар ти упусти в своє вікно,
що лиш радість несе,
в серце кожне, щоб прокинулось добро!
Хай промінь ллє в вікно,
на щастя самоцвіт,
якщо, на жаль, ніхто,
не зробить милим світ,
хай сповнить він думки,
як водами струмки,
де клич живе дзвінкий,
на сяючі стежки!
Як лине промінь з небес,
то зрозумієш, що існує інший світ,
він виливався з чудес,
заполонити на душі похмурий цвіт!
Хай сум, журба і біль,
на серці не живе,
мов сон, як хміль,
тим ранком відійде,
що світлом вже сплете,
яскравую стіну,
де квіткою росте,
все, що має тінь нічну!
Коли сонце зійде,
то із радістю, осяйний день почни,
що в життя ввійде,
мрією, яка твоя, її візьми.
Із слів склади вірша,
він сяйвом є в мені,
там вже, моя, жива,
частиночка душі,
пройде любов моя,
ніжно піснею в тобі,
мов та ясна зоря,
тепло народжує в житті!
Віктор Цвіт 12.06.16
ID:
671893
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 13.06.2016 00:57:27
© дата внесення змiн: 13.06.2016 00:57:27
автор: Віктор Цвіт
Вкажіть причину вашої скарги
|
