Філософія.
Пострибує звичайний горобець.
Земля нерівна: ямиста й горбиста.
Стрибки легкі! В один, другий кінець.
Видзьобує щось сумлінно та чисто.
І скільки ж він поживи там знайшов,
А дивина: на все достатньо сили!
Зачистив тут і далі перейшов,
Або злетів на дерево! Світ милий
Для нього зараз. Сонце крізь гілля,
Крізь листя молоде ласкаво сяє.
Весну святкує разом з ним земля,
Цвіт яблуневий вітерець кружляє.
Нехитра пісня. Та у ній життя
На повну силу подає свій голос.
Хай примітивні в нього відчуття,
Та він живе! Минув мороз та голод.
Зберіг життя від яструба й кота,
Знайшов для прожиття щілинку тиху…
Тож чом не жить?! Це ж просто красота!
Ще приведе найкращу горобчиху…
Там пташенята з’являться в гнізді,
Та клопотів прибавиться без ліку…
Щоб не згорів короткий вік в біді,
Старатися потрібно чоловіку!
Сидить, кричить!.. на все подвір’я крик
Маленької, стрибучої пташини…
Створив Господь дива. І де дивам тим лік?
А ми своє життя - на зброю… на машини…
03.05.2016
