Тримай мене за руку - не пусти,
Бо я впаду під ноги людостаду...
Попереду у нас - місток хисткий,
Та спалені дороги - вже позаду...
Не відпусти... Не рви тоненьку нить -
Вона з клубочка діви - Аріадни...
Відчуй всім серцем цю тендітну мить :
Початок - це і просто, й дуже складно...
Тримай мене за руку - не пусти,
Не дай згубити відчуття надії...
Кидає осінь звОхрені листи,
Де я писала сни - дівочі мрії...
Не відпусти... Тримай мене міцніш -
Бо кожен крок - Русалоччина мука...
Та поцілунок зболений - п'янкіш,
А шепіт ніжний - наймиліші звуки...
Тримай мене за руку - не пусти!
Вона в твоїй долоні пташенятком
Потроху забува свої хрести
І починає вірити... спочатку...
ой яким же словом прохає вона, яким серцем у душу заглядає тому, хто це слово вбирає, до кого воно - молиитвою!
почуття у красі слова, пристрасть слова - у чарах вуст, що так вміють говорити!.. і такої надії просять - не відмовити!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, який же коментар світло - солодкий, як мед акацієвий... От тільки хто зна, чи вдасться втримати ту довірливу долоньку і витягти її з мороку...
Дякую, Касьяне!
неймовірно красиво! ...зворушливо,тепло, так по-жіночному...тиха ніжність...боязка надія на ласку, готова розцвісти палким коханням від одного потиску руки.... КРАСА!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Фіночко! Мені надзвичайно приємно читати такий відгук, просто душа радіє...
Не відпусти... Тримай мене міцніш -
Бо кожен крок - Русалоччина мука...
... ...а эти ножи...
Тримай мене за руку - не пусти!
Вона в твоїй долоні пташенятком
Потроху забува свої хрести
І починає вірити спочатку...
Любаша!!! ярче описать сомнения: верить ли? - нельзя!!!!!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...зворушливо,тепло, так по-жіночному...тиха ніжність...боязка надія на ласку, готова розцвісти палким коханням від одного потиску руки.... КРАСА! 
Дякую Вам безмежно, Вікторе! 
