А в серці знову осад від мовчання,
І тільки погляди чужих людей,
І вислуховуєш пусті,німі вітання.
Стоїш,поміж зачинених дверей.
І знову чарка,знову сміх.
Знайомі і старі мости.
І в серці шторм давно вже стих,
В німому танці пустоти.
А завтра знову фарби посіріють,
І згадуєш вже прожиті роки,
І слухаю,як зорі в небі мріють
Прожити день у пам'ять про віки.
