Яку ж мерзенну треба мати душу,
Щоб кинути в таке народ,
Страждання, бідність і розруху
І щоб отак лилася кров.
Встань, Шевченку, подивися на Вкраїну милу,
Що іроди розпрокляті
Із нею зробили.
Подивись, як гинуть діти,
Що батьки зростили.
Зруйнували хати й душі,
Землю розбомбили.
