Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Ігнатова: Реквієм собі … - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ірина Лівобережна, 05.05.2014 - 16:43
Казка. Про сестрицю Оленочку та братика Іваночка (уривок) А відьма шукає козеня, не може знайти і посилає слугу: - Піди знайди козеня, приведи його до мене. Пішов слуга на річку і бачить: по березі бігає козенятко і жалібно кличе: - Оленко, сестрице моя! Виплинь, виплинь на бережок. Багаття горять високії, Котли киплять чавуннії, Ножі точать булатнії, Хочуть мене зарізати! А з річки йому відповідають: - Ах, братик мій Іваночку! Не вийти мені, не виплисти! Важке каміння на дно тягне, Шовкова трава ноги сплутала, Жовті піски на груди лягли... Знаєш, закінчення яке у казки? Прийшов Добрий Молодець, витяг Оленочку з води, струсив жовті піски... А козенятко перекинулося через себе, і стало Іваночком! Тому - тримайся, Любочко! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а я думала, що треба доброго молодця шукати ...Я знаю, Сонечко, тому і пишу вірші, щоб каміння з душі зняти ... Олекса Удайко, 05.05.2014 - 16:12
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та то я на майбутнє, років через сто ...Дякую! Рижулька, 05.05.2014 - 16:07
Сонячна Любочко, душі твоєї ЛГ терміново потрібна реанімація - штучне дихання від легкокрилого вітру і непрямий масаж серця від теплого сонечка.Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пішла шукати реаніматора ...дякую, Рудесенька!!! Крилата (Любов Пікас), 05.05.2014 - 14:23
Ні,Любо,ні!Ми мусимо воскресити свої душі для життя. Бо хто, як не ми?!!! Не дамо ворогу такої радості - мати нас духом упалими. Ви - слильна і велика душею.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та то "миттєва слабкість ",для розрядки ....Дякую, Любочко!!! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, я -жива, і вічно буду жити, бо маю в серці те, що не вмирає ...Дякую, Ромо! Плискас Нина, 05.05.2014 - 13:59
Я тебе дуже розумію,добре що виплискує.Вірш дуже сильний.Життя зебра,уже правою на білій полосі.Щасти, Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
розІп'єм на двох печаль, цукруючи чорну каву, щоб сонця легка вуаль покрила невтішну справу ... Дякую Вам, Ніно! @NN@, 05.05.2014 - 13:31
Любаню, зараз у ВІКІ гляну де НОВІ САНЖАРИ і приїду вчити уму-разуму, мене мама через колінку перегинала. здравії напишу, нехай він віджене від тебе дурні думки Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Значить так : по трасі Киïв - Харків до Полтави, а потім звернути на трасу Полтава -Кременчук, через хвилин 30 будуть Санжари. Капусняк свіжозварений. Дякую, Анно, я намагаюся з усіх сил! laura1, 05.05.2014 - 13:27
Вірш майстерний. СвітанОk, 05.05.2014 - 12:47
Зболені, емоційно насичені рядки. Такий довершений смуток, яким легко проникається читач...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, Світаночку!!! Радченко, 05.05.2014 - 12:38
Реквієм собі - уже ці слова холодом заповзають в серце і душу. Так передати почуття може справжній Майстер. Дякую, Любочко, за майстерність. Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, пані Олю, Ви завжди підтримуєте добрим словом!!! Патара, 05.05.2014 - 12:25
Любонько, як каже агресор (щоб йому пусто було): Самая тёмная ночь перед рассветом... Якщо ДУЖЕ боляче, скоро буде класно, чого я Вам і бажаю. Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
от як стане йому пусто, так і мені покращає!Дякую, Любочко! |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||