Відігріюся біля тебе,
І нічого більше не треба.
Головою сягаєш неба,
А ногами ідеш по землі.
І я падаю тобі в руки
Чорним-чорним зневіреним круком,
Ти береш мене на поруки -
І змовкають злі голоси.
Неотруйні - раптом - гадюки
Вже не гідні моєї муки.
Які теплі у тебе руки!
Як прекрасно, що ти - єси.
Та, із вільного родом степу,
Я не буду лізти під ребра...
Будь, нездійснене моє небо,
Найсвітлішим на цій землі.
