Ідеш вперед у жовтім полі,
Туди, вперед, за небокрай.
Давно не заздриш власній долі,
Та віриш: за тернями – рай.
Забув уже прості молитви
І ноги всі у кров зідрав.
Ти - переможець власной битви,
Хоча і меч уже ти склав.
Не зміг у со̀бі віру вбити,
І вже точно знаєш ти,
Що життя прожити –
поле перейти
