Топлюсь у водах снів
по тому боці я
сліди шукаю днів
в ночах дощів
несміло
не змовкне вже ніколи
його струя
торкає спокій долі
і мимоволі
тіло
розлита між життям і смертю
у землю протекла
та не змогла
померти
колись зруйнують вщем споріднені світи
для чого ж ми течем
напевно не збагнем
мети
