Роки,коні ви вдалії,
Промайнули, як у сні.
Коні в яблуках і білі,
Коні сірі й вороні.
Швідконогі і гриваті,
Дивовижні скакуни.
Не зачинеш коней в хаті,
Бо вони степів сини.
І несуться по простору
І веселі і сумні.
Миттю вершника угору
То підносять, а то й ні.
Разом по тернистім полю
В путь далеку вирушають.
І підкову – знак на долю
Коні вершнику вручають.
