Сивіють скроней сіножаті Сухе свавілля сіє сум Самообману стан солодкий Самотності сахнувся струн. Самовдоволення срамотно світить, Стихає сенсом стуготіння сурм, сколИхнувши свободи сподівАнку звІдти сповзає стогін сороміцьких стін. ́
ID: 249410 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 24.03.2011 23:25:10 © дата внесення змiн: 24.03.2011 23:25:10 автор: bodiadub
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie