фабричні труби
дихають дощем
порепані й задимлені цеглини
це наші душі
це вже майже ми
і нас створив господь з землі
і слини
фабричний світ металу
і ментолу
грозу вбирає ватними легенями
і райдуга бензинова у ньому
краде у неба чисту воду жменями
фабричні діти
мовчки в хмари дивляться
сріблясті очі
білокрилі плечі
й на них згори неначе стріли сипляться
холодні краплі
снігові предтечі
Сподобалось! 
