Сиви́й балкон зривається
Й центрично падає униз,
Людина в ньому - наче камінь
У череві людини.
Не хочеш погляду
Тяжкого
Півлисої собаки,
Криєш
Очі їй
Груби́м картоном,
А прибираєш -
Пустки дві жахають,
Кожна своїм кольором.
Із сірим світлом
Сіро́го світу
Почав й продовжуєш
Єднання з самотою.
