Від твоїх розмов холодних
Застудила собі душу.
Далі буде що завгодно!
Ти не мусиш... я не мушу...
Чорне зателефоную
(а здавалося - відверте)
Лиш потроху біль клонує,
Волю вже до крові здерто.
Від твоїх очей блискучих
Вмить думки мої засліпли,
Образ твій, що душу мучив,
Ніби із блакиті виплив.
Як жорстоко ти з,явився!
Серце ж тільки відболіло!
Враз дощем на мене злився.
Я ж сама цього хотіла...
11.05.2005.
