Горять в мені палким вогнем
Думки та почуття
Все дужче й дужче з кожним днем
Впродовж мого життя.
Щодня в собі я їх ношу,
Ношу я їх щомить.
Ті, що погані, я гашу
У відповідну мить,
А добрі почуття й думки
Запалюю ще більш,
Щоб з ними жив я залюбки
В цім світі, бо найбільш
Я їх люблю так, як і світ,
В якому я живу
Вже повні три десятки літ
Насправді, наяву.
Лиш добрі думи й почуття
Цілісінькії дні
Та ночі протягом життя
Мого всього в мені
Так само, як вогонь палкий,
Палахкотять нехай,
Погані ж, мов кришталь тонкий,
Розіб’ються, щоб край
Настав їм, остаточний край,
Фінал, кінець, капут.
Давно бажаю я украй
Позбутись їхніх пут
І їх позбудусь. Почуття
Лиш добрі мати я
Впродовж всього свого життя,
Допоки смерть моя
Не прийде, буду і – думки,
Щоб я на світі цім
Щомиті жив лиш залюбки,
У щасті чарівнім.
Євген Ковальчук, 20. 08. 2021
