Ти поруч.
Але не поряд.
Немає,
ти вийшла,
ти місяця
та
непроглядна
та
сторона.
Лиш шовкова нитка
з неба звисає,
Світ завмирає,
Світ завмирає.
Де ти стоїш?
Де ти стоїш?
Ти поруч..
і вись,
недосяжна
ця вись.
Ти поруч..
з небес..
дивись же..
дивись!
Як полум'я в ночі,
Палкими губами маниш,
зовеш,
ти поруч..
-Авжеж..
авжеж.
Моє серце згорає,
Не лишаючи й сліду.
Лише попіл кохання.
Лише світло без вогню.
Я чую шепіт дощу за вікном.
Він твердить,
Що в коханні нема перепон,
для нього ні пут,
ні кордонів нема.
У кожному кроці - іскри вогню..
Та ти мовчиш !
Немов ніч без сну..
немов літо палке..
без дощу.
Ти поруч.
Ти поруч..
поруч ти.
Як полум'я ночі.
Пристрасним поглядом обпалюєш мене.
Моє серце горить,
Не залишивши сліду,
Залишаю по собі лише попіл,
попіл любові.
Лише світло без вогню.
Час минає,
пульсує космос.
Кожен твій погляд - наче зов із інших,
інших світів.
Я б - полетів,
я б долетів !
Та розчиняюсь у тиші ночі,
Спалюєш мене,
Залишаючи в імлі.
Чудовий душевний вірш! 
Лише світло без вогню - дуже вдало сказано!
Удачі! 
