Чому сумуєш,
Моє сердЕнько?
Можливо, чуєш,
Що смерть близенько?
Ні, я боюся
Не смерті нині:
Великоруса
В моїй країні.
То - ворог лютий,
Підступний,підлий,
І гине всюди
Народ мій бідний.
Палають села.
Міста - в руїнах.
Та ще не вмерла
Моя країна.
В глибоких ранах
Уся Вітчизна.
Але нам рано
Справляти тризну.
Новітню зброю
Дістати треба.
Рашистів рою
Закрити небо.
Чому ти плачеш,
Моє серденько?
Ти тужиш, наче
Біда близенько.
Терзають біди,
Мордує горе,
Що від сусіда -
Мари, потвори.
Молюся Богу.
Господь не чує,
Не дасть підмогу,
Не порятує.
Тривають далі
Воєнні герці.
Не стихнуть болі
В моєму серці.
Чуттева лірика, наче, крик душі, який не залишає байдужим!
Великоруси обурюються у себе в реефіїі, що в керівництві країни немає жодного руського, але гонять народ реефії в Україну будувати руський мир! Деякі на сайті Клубу Поезії України розуміють, що в Україні влада також як і в реефії належить "обраним".
Згадався чийсь цікавий, актуальний вислів:
"Чому сунуться в Україну захищати руських?
Тому, що в реефії за це можуть засадити у в'язницю."
Leskiv відповів на коментар Капелька, 03.08.2025 - 15:01
Сердечно дякую за коментар. За наших "обраних" я ще нічого не писала, хоч матеріалу предостатньо. Але ж російське ІПСО не дрімає,все бачить і чує. Та й наші "патріоти" також погрожують, що бабця зросійщилася. От путіна можу лаяти на всі заставки і трампеця також. Можу й Сі, але не хочу, той ще пройдисвіт.