Ця ніч, як море, знову я не сплю,
На досвітку думки перебираю.
Кого люблю...кого вже не люблю,
Життя з одним веслом перепливаю.
Колись були вітрила, як струна,
Пестливий вітер і грайливі хвилі.
Та бурі перекинули човна,
Розмили берег, заступили цілі.
Якби ж тоді було таке знаття,
Даремно б сили я не витрачала .
Бо океан самотнього життя,
Ще ні одна душа не подолала.
То ж треба просто по дорозі йти,
Дать серцю волю - вірити й любити.
У дні найкращі човником пливти,
Де кожна мить дарує радість - жити!
Пречудово. 
