Ти -бажана завжди.
У тобі береги усіх зустрічей і розлук.
Ти немов річка,
Що губиться в далекому космосі.
У тобі глибини неосяжні.
Гори недосяжні.
Твої очі ваблять.
Зовуть.
Манять мов зорі.
І серце співає
космічну рапсодію,
Як голос у тиші нічній,
Як світло зірки,
Далеке і близьке,
Рідне й незнайоме.
Ти вода зі струмка:
Чиста,
Жива.
В очах твоїх небо..
Безкрає..
Без краю
від краю
до краю
Ти трель солов'я.
Ніжна.
Дзвінка.
Моє джерело вічності,
Завжди наповнене по вінця.
Ти дивишся,
Немов проникаєш у мої глибини підсвідомого.
Словами мовчання в серці розтоплюєш кригу.
У кожному русі,
У кожному кроці,
Є відгомін світла,
Що звучить в атмосфері.
Ти — як ранок у росі,
Як світанок у лузі.
У тобі все,
що шукав.
У тобі все-
все.
І навіть більше.
Ти вода зі струмка:
Чиста,
Жива.
В очах твоїх небо.
Безкрає.
Без краю.
Ти трель солов'я:
Ніжна,
Дзвінка.
Моє джерело вічності.
Завжди справжнє.
Ти так мовиш
Немов декламуєш вірші.
У кожному русі,
У кожному кроці,
Недосказанність,
Лебедина краса.
Ти — як ранок в росі.
Як світанок в тиші.
В тобі все,
Що шукав.
В тобі все,
Що в мені.
Ти вода зі струмка:
Чиста,
Жива.
В очах твоїх небо:
Безкрає,
Без краю.
Ти трель солов'я:
Ніжна,
Дзвінка.
Моє джерело вічності.
Завжди справжня, завжди жаданна.
Так трепітно...щиро... 
