Ти дома, синку, все те вже позаду -
Полон і катуванння, голод і журба.
Ти бачиш, милий, як тобі всі раді,
Ці сльози радості, бажання до життя?
А скільки сліз пролила за тобою?...
Молила Бога і просила зберегти...
Були б, мабуть, проблеми з головою,
Якби не вдалося тебе нам віднайти...
Як схуд ти і змарнів, мій хлопчик милий...
Які ж страждання, синку, там перетерпів?...
Але живий! Цілий! Як завжди ти вродливий!
Боюсь питати, сину, що ти пережив...
Та все позаду, милий. Дякую я Богу,
І янголу, що крилами укрив.
І людям, за підтримку й допомогу,
Вклоняюсь кожному, хто радість цю робив.