Нарешті пролунав у Небі грім,
На конях прискакала королева –
Пора Осіння з німбом золотим,
Рум'янцем запорошила дерева.
У полі розкидала золоті
Кудлаті коси трав на пасовищі.
Заплакала дощем до темноти,
Під вечір танцювала в хмаровищах.
Рясна осіння злива – благодать,
У вересні грибний сезон настане.
А поки що у лісі злі стоять
Червоні мухомори, як омана.
* * *
Фото автора.
Чудова поезія! 
Чудово! 
Майстерна робота! 
