Тче сніг узори на моїм вікні,
шукаючи у дійстві цім розради,
але чомусь так холодно мені
у першосніжжі ранніх снігопадів.
Ще ніби цілий тиждень до зими
і листопадить календарна осінь,
а вже деревам сняться білі сни,
які невтішно перший сніг приносить.
Завія зве мене на променад:
«Гулятимем з тобою, аж до ночі
у це надсніжжя, надвечір’я, над…» –
а я до неї геть іти не хочу.
08.11.24р.