Поплач в свою лиху годину,
Коли ще сльози в тебе є.
Нехай журба оця покине,
Щоб жити - силу додає.
Ці сльози змінять все навколо,
І вже світлішим стане світ.
Що турбувало, хай ніколи,
Не потривожить отой гніт.
Нехай сльоза впаде у землю,
І проросте в ній дивний колос,
Не проклинатимеш ти долю,
Яка внесла в життя цей хаос.
Тебе врятують оці сльози,
Хай не надовго, хоч на мить.
Все поклади ти на терези,
Усе пройде, продовжуй жить..
Усе пройде. Продовжуй жить...Чудова кінцівка Вашого, пані Надіє, прекрасного твору. 
Хай сльоза змиє всі негаразди, а сонячні, безхмарні дні звеселять душу!
