Nemyriv: Можна знайти безліч прикладів, як у класиків, так і в сучасних текстах, де йдеться про текст НАПИСАНИЙ кимось:
НАПИ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до написати.... Тиха така вона, нехитра ся мелодія, і видко відразу, що написана тим великим композитором (Гнат Хоткевич, I, 1966, 53); http://sum.in.ua/s/napysanyj
Nemyriv: То \"сказане\" (кимось) - правильно, а \"написаний\", \"вбитий\" (кимось) неправильно? Таке обмеження мені здається і нелогічним, і контпродуктивним.
Nemyriv: Словник за ред. Агата́нгела Кри́мського (т.зв. правопис-24) каже: \"Іноземні міста — Рим, Париж, Берлін — у родовому відмінку мають, закінчення -у: до Риму, з Парижу, після Берліну\". Кримський знав 60 мов. Караванський, Шевельов дотримуються того ж правила.
Щодо \"канцеляризму\", то, наскільки я розумію Буковського, його мова проста, близька до розмовної. В мене, звичайно, немає якоїсь статистики, але мені здається більшість українців саме так і скажуть про його вбивство.
Nemyriv: Як на мене, \"посміхатися\" - цілком нейтральне. Синонімом до \"кепкувати, глузувати, висміювати\" є \"насміхатися\".
Замість \"продовжував бити\" можна сказати \"але мій батько й далі бив її й мене кілька разів на тиждень\"
Nemyriv: посміхатися - 2. Те саме, Що усміхатися 1. — Я роду козачого, — усе тоді йому розказав. Він слухав, .. посміхався, дивувався (Марко Вовчок, VI, 1956, 253); http://sum.in.ua/s/posmikhatysja
Nemyriv: Мушу визнати свою sloppiness в перекладі цього місця. В результаті нашого обговорення замінив на
\"І стеля хилиться до спогадів\". Принаймні, ближче до оригіналу.
Дякую!
Nemyriv: slope toward може вживатися в значенні \"спускатися в напрямку до\", як тут: \" It slopes toward the water\". З іншого боку, якщо по чому-небудь можна спускатися, то по ньому можна й підійматися, і мені чомусь здавалося, що спогади мають бути вверху, а не внизу.
Nemyriv: Дуже й дуже цікаво. Чи є ще приклади, коли слова з так би мовити \"низького\" діалекту набувають масового поширення? Чи має це місце в інших мовах? Чи є якісь веб-сайти, де обговорюються подібні питання?
Nemyriv: Оце \"давайте\" мене не відпускає. Я бачу тут проблему компромісу між чистотою мови і зручністю. В якій мірі ми можемо жертвувати чистотою заради зручності? Цей варіант вживання слова \"давати\" можна також вважати діалектним. З діалектами ціла купа проблем, наприклад: як діалекти взаємодіють із літературною мовою? Коли діалектний варіант стає нормою? Я маю на увазі не тільки географічні діалекти, а й професіональні. Ми спостерігаємо навалу іншомовних слів у компьютерщиків, у спорті, в політиці. Маємо Інститут Української мови, але він, здається, живе своїм власним життям.
Nemyriv: Дуже цікавий коментар, дякую за увагу.
На жаль, у нас немає словника української мови рівня Merriam-Webster, який міг би допомогти в цій дискусії. Але якби такий був, то цей спосіб вживання слова \"давати\" мусив би там бути описаний з відповідними поясненнями, тому що він зафіксований в друкованих виданнях.
Так, \"let us\" абсолютно правильно і літературно, але мені здається, що в американської медсестри в цій ситуації просто немає нелітературної альтернативи. А от українська медсестра не довго думаючи сказала би \"давайте\".
Nemyriv: Можна на якийсь час вимкнути російську в себе в голові, але не на вулиці. Якби ці слова (let us..) промовлялися якимось рафінованим інтелігентом, тоді може й треба було б шукати інші варіанти перекладу, але тут мовить звичайна медсестра. Та й класики його не цуралися, про що свідчить Академічний словник укр. мови (http://sum.in.ua/s/davaty):
11. неперех., наказ. сп. давай, давайте з інфін., недок., неперех. або з дієсл. 1 ос. одн. і мн. майб. чол., розм. Виражає заклик до спільної дії. — Знаєте що, хлопці? Давайте провчимо вражого пана, щоб не квапився ганяться за бурлаками! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 201); — Давай перестоїмо під оцим грибком (Олесь Гончар, III, 1959, 11); — Давайте вертатись (Андрій Головко, I, 1957, 484);
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
