Тепле какао - у серпні ставки.
Бризкає молодь, знайомиться.
...Зап,ятдесятники ж, мов бідаки,
Хто без рідні, пари, вро́диці -
Десь попід кущ, не по центру тих пляжів,
За щось тримаються, в погляді – тяжкість.
Й так непомітно, накинув ганчірку,
Нишком зникають, самотні, з «вечірки»...
Чи є життя в тих, кому «за сторіччя»?
Чоловіки на «свій вік» - і не дивляться,
А інстинктивно «січуть» молодичок,
А тим, старезні - пітливі потилиці...
...А що жінкам вже, як – «зап,ятдесят»?
Чимось зайнятись: петрушка, томат?
Щось зготувати, як є що й кому,
Чи витинати в кутку бахрому?..
--Досить! , - кричать мені сильні й активні, -
--Ми – об,єднаймось навколо гостинних!
--Знаєте, скілька в нас досвіду вправного:
Золотору́кого, ...хижого, ...п,яного!
...Досвід чужий – розтинає, мов лезо,
Ріже свідомість за по́милки й стреси:
Обмаль вже сил і можливостей
Знову засіятись й вирости.
Тепле какао – водичка в річка́х.
Зап,ятдесятникам – саме така!
...Це, коли хвилі не виникнуть, й молодь
Щось небезпечне і зле не утворить...
Як,як позбавитись мудрості власної
Ще й чужих ба́йок тріумфу і радості?
P.S.
Збудим самотників зап,ятдесятних,
З щемом, зв,язкам, на все, справді, здатних?
06.08.17 р. ( «Станси по третині людства» )
ID:
745347
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 09.08.2017 11:43:08
© дата внесення змiн: 11.08.2017 12:11:08
автор: Юхниця Євген
Вкажіть причину вашої скарги
|
