Коли за п, ятдесят - вже не життя

Тепле  какао  -  у  серпні  ставки.
Бризкає  молодь,  знайомиться.
...Зап,ятдесятники  ж,  мов  бідаки,
Хто  без  рідні,  пари,  вро́диці  -
Десь  попід  кущ,  не  по  центру  тих  пляжів,
За  щось  тримаються,  в  погляді  –  тяжкість.
Й  так  непомітно,  накинув  ганчірку,
Нишком  зникають,  самотні,  з  «вечірки»...
Чи  є  життя  в  тих,  кому  «за  сторіччя»?
Чоловіки  на  «свій  вік»  -  і  не  дивляться,
А  інстинктивно  «січуть»  молодичок,
А  тим,  старезні  -  пітливі  потилиці...
...А  що  жінкам  вже,  як  –  «зап,ятдесят»?
Чимось  зайнятись:  петрушка,  томат?
Щось  зготувати,  як  є  що  й  кому,
Чи  витинати  в  кутку  бахрому?..
--Досить!  ,  -  кричать  мені  сильні  й  активні,  -
--Ми  –  об,єднаймось  навколо  гостинних!
--Знаєте,  скілька  в  нас  досвіду  вправного:
Золотору́кого,  ...хижого,  ...п,яного!
...Досвід  чужий  –  розтинає,  мов  лезо,
Ріже  свідомість  за  по́милки  й  стреси:
Обмаль  вже  сил  і  можливостей
Знову  засіятись  й  вирости.
Тепле  какао  –  водичка  в  річка́х.
Зап,ятдесятникам  –  саме  така!
...Це,  коли  хвилі  не  виникнуть,  й  молодь
Щось  небезпечне  і  зле  не  утворить...
Як,як  позбавитись  мудрості  власної
Ще  й  чужих  ба́йок  тріумфу  і  радості?

P.S.
Збудим  самотників  зап,ятдесятних,
З  щемом,  зв,язкам,  на  все,  справді,  здатних?

06.08.17  р.  (  «Станси  по  третині  людства»  )

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745347
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2017
автор: Юхниця Євген