Дантес: Напевне, так воно і є насправді, і так виглядає зовні (для тих, хто хоче бачити). Самі рятувальники відносяться до своєї роботи більш буденно, так вони працювали і до війни. Хіба що цього разу обстановка була напруженіша, не тільки від повітряних атак, але і від тягару відповідальності за канал: все могло закінчитись не так добре, як закінчилось.
Дякую ще раз, Анно
Тепер ми знаємо, що російська матуся гордилася би своїм чадом
Рак шовінізму пустив метастази широко, глибоко і дуже давно, задовго до путіна.
Тут без ампутації не обійтись (а без анестезії можна)
Дантес: Уявляю, як важко дочитати їх хоча б до середини (бо і сам не люблю, коли багато слів), а у Вас іще із задоволенням виходить...
Дякую, Анно, таких читачів, як Ви, треба заносити не в білий список, а в Червону книгу
Дантес: Однозначно ховаються
Трохи є на цю тему, гляньте хоч би рубрику "Проза життя".
інша - на польській Інна. Може, саме так Вас і звуть?
У будь-якому випадку квіточка Ваша
Дантес: Тепер знаю
Вибачте, Макі, рідко заходжу на сайт, тому не зразу помітив Ваш коментар. Вже і сердечко кудись закотилось, тільки квіточка залишилась Що поробиш: дівочі серця - вони такі непосидющі
Дякую, Макі, що заходите, почитуєте. Виражаючись мовою агресора, люблю, когда меня почитают
Дантес: Всі війни колись закінчуються. І ця не виняток. Правда, закінчиться вона не сама: її кінець наближують ті, що зараз в бліндажах, неголені (!) і стомлені. І ті, хто в тилу працюють на перемогу або допомагають ЗСУ у доступний їм спосіб. Правда, трохи віддаляють псевдобіженці, що наводнили Європу в погоні за халявою, але в сім\"ї не без виродка.
Гарно, Акварелько
Що стосується \"знаков препинания\", то я би виділив комами \"мов вино\" (хоч маю сумнів), а ще одну кому поставив би перед \"що було\"
Дантес: Ті оцінки потрібні поетам, як слону драбинка Добре слово і третє серце куди важливіші.
Стільки часу минуло, нагадайте мені, Макі: друге серце має алтайське походження?
А що має бути порядок - як зараз пам\"ятаю
Дякую!
Дантес: Хотілось би "быть на позитиве при этом", але тиждень назад отримав листа від подруги. Вона москвичка, давно живе в Німеччині, великий друг України. З початком війни пішла у волонтери, допомагає біженцям адаптуватись, перекладає документи і т.п. Я приведу частину листа:
"Представь себе - многие ведут себя так, как будто они забыли, почему они вообще здесь находятся. У некоторых - хорошо развитый хватательный рефлекс, некоторые постоянно всё здесь критикуют (?!), кое-кто уверен, что им все всё должны. Ну, этим-то меня, хорошо знакомой с произведениями Чехова, не удивишь, а вот то, что в нашем украинском Community постоянные склоки, зависть и взаимные обвинения - это меня потрясло до глубины души. Мне всегда казалось, что общая беда сближает и делает людей лучше..."
Власне, те, що у Вашому вірші, тільки у Вас вийшло вельми поетично
Хотів погодитись з Кепичем, але краще прєднаюсь до Кадета: тримайтеся, Ярославе. Бо до нас тут може "прилетить", а може ні, а от Вас у черзі земляки можуть добре потовкти
Дантес: Яка радість - маленький кротик знову здох!
Знаєте, Макі, із всіх Ваших творів цей дохлий кротик мені наймиліший. Не знаю, хто там ще чекав на нього, але він таки повернувся
The Croat is dead. Long live the Croat!
(Сподіваюсь, хорвати не образяться)
Дантес: О! Джоржії! І де Ви, Тіні, були раніше? :th: Сьогодні ж куплю глобуса і прикину, як краще побудувати мости звідти до рідного Провансу.
А з Римом можуть бути ускладнення, підозрюю. Без референдуму не обійтись. Італійцям, може, все одно, але ж там \"на четверть бывший наш народ\"! Вони на такий розвод не погодяться, навіть без права голосу всіх перекричать
Дантес: Дякую, Макі! Навзаєм
Стиль у Вас надто специфічний, щоб сховатися за новим ніком. Одного коментаря виявилося достатньо
А ще можна згадати ромів, циган тобто. Тим взагалі весь світ належить
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
