Максим Тарасівський: Є теми, яких страшно торкатися з багатьох причин, включно із авторською непевністю, чи доріс я до теми. А Ви беретеся за такі теми, і виходить добре. Це щось та й означає, чогось і вартує!
Максим Тарасівський: Тут навіть не текст - тут харізма, така пристрасть і харізма, що... Ну от якби Ви були начальниця, підлеглі би валилися з ніг, коли заходили до Вас у кабінет, незалежно від того, отримати на горіхи чи навпаки вони завітали. Це добре
Максим Тарасівський: Як добре та як вчасно! - саме перечитую \"Браму Європи\" Плохія, і дивуюся тому, як потуги перекочувалися нашими степами, по яких не лишилося геть нічого, взагалі - нічого. Але як же добре та складно написано.
Максим Тарасівський: \"Блажен, кто посетил сей мир в его минуты роковые\" - якщо, звісно, повівся гідно, навіть перед обличчям власної долі.
Дякую, я виправлю.
Максим Тарасівський: У меня ощущение все-таки, что у нас эта прослойка тонка, как та пленка на поверхности планеты, которую мы называем \"жизни\". Катастрофически тонка. Вот недавно состоялся у меня такой разговор с одним букинистом:
...- Вы спрашивайте, что вас интересует?
- Спасибо, я ничего не ищу, я так... - и чтобы как-то искупить праздность своего интереса, искренне льщу торговцу: - Вижу, что у вас книги подобраны с чувством, толком, расстановкой...
- Вы не видите, ничего вы не видите! - прерывает меня букинист. - Ведь книги стоят в три ряда! И вообще, здесь - менее десятой части того, что у меня есть. Если бы я мог выставить все...
- Да уж, - теперь я перебиваю букиниста, - торговые площади в Киеве весьма недешевы.
- Проблема не в этом. Проблема в том, что в Украине нет людей, которые читают книги. Если бы их читали, я бы продавал 100 книг в неделю. А продаю от силы 10. Отсюда и цены на книги, и вот такие, - и он обвел глазами свое непросторное помещение, - вот такие, с позволения сказать, площади...
Впрочем, один скажет, что дорого, а другой, что не читают.
Максим Тарасівський: Якщо світ дійсно такий, то мав рацію Сковорода: місія людини - не дати себе спймати. До речі, про місію; ось щойно вчора в одній дискусії спливло про теодицею, мовляв, як се Господь терпить? - а йому: та він же тебе створив, що отого не сталося, що Він терпить, от і працюй. - А питання досі відкрите, над чим, власне; як стверджував Толстой, всі хочуть змінити світ, і ніхто - себе.
Як завжди, текст - глибокий і талановитий.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Дякую.
