Максим Тарасівський: Пощастило мені побачити - а от із фото навпаки. А фото було би доречне, але надто високо та надто швидко - якщо роздивитися та ідентифікувати я ще зміг, то зробити фото не вийшло. А тих чайок, які були в моїх архівах, я так і не знайшов, можливо, вони лишилися тільки в пам\'яті - зникло кілька важливих фолдерів із літніх подорожей Україною, шукав-шукав, а марно, нема, а там було кілька вдалих світлин саме чайок у польоті, не в болоті...
Дякую, Вікторіє, за виправлення.
Бережіть себе.
Максим Тарасівський: Іноді я дивуюся, як деякі люди відрізняють праву та ліву руку! - втім, не варто будти надто суворим до інших, хіба що до себе - і це я до себе кажу. Дякую, це справді смішно.
Максим Тарасівський: Дякую, Вікторіє. Я щасливий, коли тепло, яке я відчуваю, коли спостерігаю природні явища, зберігається в тексті. Життя - диво, і дивно, коли це не помічають, і злочин - коли нищать.
Дякую.
Максим Тарасівський: Як на мене, це ще один аспект феномену цікавого: співставлення авторського/персонажного досвіду зі своїм (або, інакше, можливість ототожнення з ЛГ). Цим досвідом може бути як прорив свідомості в незвідані обрії, так і більш приземлений досвід. Можливо, саме це мали на увазі брати Стругацькі, коли стверджували, що писати слід або про те, що відомо всім, або про те, що відомо тільки тобі.
Також гадаю, що \"досвід\" в цьому сенсі має ширше значення, ніж суто пережите. Це можуть бути страхи - наприклад, тюрми; навіть і не бувши за ґратами, пожадливо читаєш \"Записки из мертвого дома\" або \"Зона\".
Складний, багатовимірний феномен... працювати та працювати!
Дякую, Вікторіє.
Максим Тарасівський: Який рядок! - світ на якорі тихо стоїть
Колись під час Майдану, вже після кривавої розв\'язки, мені хтось дорікнув, що кров на асфальті збуджує творчу уяву, і це, мовляв, нє харашо. Гадаю, не кров на асфальті, а екзістенційна ситуація є таким збудником... Все ж таки краще, ніж галасувати та посипати голову попелом
Але ж який рядок! - світ на якорі тихо стоїть
Максим Тарасівський: Стільки втіхи нам від цього крихітного собачки, стільки втіхи - Ви знаєте. А наразі ще трошки екзістенційності в моменті - то вапше все так гостро відчувається. І страхи, і втіхи.
Максим Тарасівський: Как говаривали братья Вайнеры, не история лепилась по прецедентам, а прецеденты черпались в ней. Главное - спокойствие, Вы метко подметили, что предотвратить ничего нельзя. О таком тревожиться не стоит - только о том, что мы действительно в состоянии контролировать. Спасибо, Виктория, сохраняем спокойствие и трезвость мышления.
Максим Тарасівський: Я би схилявся до \"Twilight zone\" - там гонорари вищі!
Дякую, Вікторіє. Справді, наша підсвідомість та розлади нашої свідомості - потужне джерело творчого матеріалу. Мабуть, саме це спонукало Бикова наполягати на тому, що добре оповідання повинно нагадувати сон (а повість, відповідно, кохання, роман - життя).
Дякую. Зберігаймо спокій і притомність.
Максим Тарасівський: Справді, дуже дякую. Завжди відчуваю вдячність за таким обставин, але наразі все це набуло нечуваної гостроти відчування. От вчора сусіда подарував мені пачку одноразових рукавичок і склянку спиртового розчину - а ми й так добрі сусіди, але наразі це набуло ширшого, глибшого та повнішого сенсу. Дякую
Максим Тарасівський: Дякую. В чому особливість спілкування фахівця із неуком - у тому, що відповіді фахівця на питання неука провокують нові питання неука Піду шукати відповіді
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
