| Сторінки (20/1961): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Були в бабці два онуки
Андрій та Сашко
Все бажання мали
Пограти в футбол.
Вже гукають- Йди бабусю
Постій на воротах
І бабця поспішала
Онуків полюбляла
Вже по черзі забивали гол.
Вмить й на кухню біжить
Смажаться оладки
Вони бабі б’ють голи
Час обід подати.
Ой, сваряться, чує
Чубляться два півники
Хто більше голів заб`є
Аж мокрі голівоньки.
Чують, бабуся гукає
-Ідіть оладків поїжте
Потім вже пограєм
За мить Сашко гола ріже.
Наїлися, Андрій м`яч б`є
Гол. Не спіймала бабця
Сердито голос подає
От, не зловила, трясця!
Летить сміх по перевулку
Йдуть люди, всміхаються
Бабуся любить онуків
Тому з ними й грається.
Вересень2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016
Тут недалеко є село,
Зветься воно Манківцями,
Дівчисько там одне росло,
У хаті, в рідної мами.
Тож по калюжах босоніж,
Тепло землі, її ростили,
І ласка мами й руки ніжні,
На все життя благословили.
Шкільні роки давно пройшли,
Своє зустріла кохання,
Віднайшла шлях, свій у житті,
Усі здійснились бажання.
Побудувала дім сама,
Як пташка в’є, тепле гніздо,
Жаль не була доля легка,
Та це минулося давно.
І добра й лагідна завжди,
З товаришами в роботі,
Як треба йде, допомогти,
Часом бува, хто у скруті.
Робота, дім та чоловік,
Завжди підтримка, опора,
Нарешті в зрілі, ці роки,
Є хлопчик, дарунок Бога.
Скрутні часи, мале дитя,
Й не встає мама із ліжка,
Й сама хиткае на здоров`я,
Та усе збігло, як річка.
У чоловіка сивина,
Погляд вже сяють ці очі,
Роками в радості, журбі,
Прожито вдвох 30 років.
***
Із ювілеєм Вас вітаєм,
Здоров`я й щастя ми бажаєм,
Прожить з натхненням, у мирі,
Нехай здійсняться ваші мрії !
2009р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2016
З телевізором одна
Бабуся нині в хаті
Звучить музика тиха
Й пісні веселі, гарні.
Ось, ШУСТІКА подивилась
Взялася за голову
Сидить дуже зажурилась
Не вмерти би з голоду.
Вона дума до екрану
Треба брати патика
Та нарешті, йти на владу
Щоб тікали, хто куда…
От нахаби пузаті
Як же вас всіх прогнати
Кожен рік і ті самі
Мо» досить нам брехати.
Телевізор виключила
Тепер треба до аптеки
Де ж ті гроші?..Захопила
Мала давно купить ліки.
Бо настерпно болить спина
По рецепту виписали
Вже думки…на чотириста
А за що ж й ,як даля жити
Все про себе... подуріли
А чи була совість, нема
Олігархи знахабніли
От би усім дать копняка…
Вже додому ледь - ледь дійшла
Дуже спина розболілась…
Ах ти, бісова, ця душа…
Тож без грошей залишилась.
І довго ви ще будете
Із простих людей кров пити
І знов, все багатієте
Як народу далі жити…
02.02.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016
Теплий Олекса завітав,
Усіх з весною привітав,
У цей ясний, буденний день,
Побажав радості, пісень.
Щоб було мирно, щоб квітло,
Щоб росло всюди і пахло,
Здоров`я, щастя, терпіння,
Всім каяття, примирення,
Щоби настав кінець війні,
Ми посміхалися весні.
***
Шановні друзі!
Щиро вітаю усіх зі Святом!
Зичу миру, здоров'я і наснаги!
30.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2016
Йду нині по стежині,
Листки зелені й сині,
Фіалочки маленькі,
Ледь-ледь видно із землі.
Розкрилися квіточки,
І тягнуться до сонця,
Підняли всі грудочки,
Мов зирять у віконця.
Вони, вже всі розквітли,
Приваблюють, як уста,
Як ближче ти підійди,
Побачить, яка краса.
Аж тут, поряд із тином,
Рясніють первоцвіти,
У них, білі із синім,
Ніжнесенькі пелюстки.
Чарує, хизується,
Стежиночка квітне вся,
Іду і милуюся
Яка ж красуня весна!
29.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016
Веселий вітер, щось не віє,
І теплом сонечко не гріє,
Та квітів майже і немає,
Усе забрала страшна війна.
Вдалині видно блискавиці,
Та то ж гради і гаубиці,
І гучно, як грім скрізь грохочу,
Ворог клятущий, б’є охоче.
Але ж для чого, запитати,
До нас навіщо носа пхати?
Чому моя рідненька земля
Ще пізнавала, що то війна.
Народ із міст – Луганськ і Донбас,
Ніхто не думав, не знав із нас?
Що прийде кат, захоче землі,
Захтів розширить своїй межі.
Земля моя, святая в крові,
І гинуть люди, ще ж молоді,
За що?
Тим простим людям, що на сході,
Росію звуть на допомогу,
Для чого?
Чи забажали до союзу
Але ж мені, скажіть якого?
Завжди вугілля добували,
І майже горя, не зазнали.
Заради чого?
Оцю незлагоду підняли,
А, як тепер, все захистити,
Як рідну землю вборонити,
Щоб мир повсюди, врешті настав,
Та край чудовий, наш процвітав.
Питань, багато, жаль, роки туги,
Над цими землями наруги,
Люди просніться! Схаменіться!
Ще скільки плакати матерям,
На фланзі першому лікарям,
Дивитися на знущання жах,
То не життя, а суцільний крах.
Можливо вирішить, все весна,
І закінчиться страшна війна,
Настане мир, по усій землі,
Тоді й радітимуть цій весні.
Хай принесе, вона дощі,
У небуття,все змиє вода,
Тож не втрачаймо кращих надій,
Думки несуть, нам світлі мрії.
29.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2016
Йде маленький їжачок
Носиком кривляє
Де ж сховався той грибок…
Зараз він узнає…
Під клиночком
Під листочком
Тихо заховався
Від дощу здоровий виріс
От він і зазнався!
28.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
На жаль, здалось, що надія,
Уже покинула мене,
Не полетіла та мрія,
У це життя буденнеє.
Немає сил боротися,
Усі болі, ті страшні,
Буває так, аж колиться,
У нежаданому тім сні.
І не одну годиноньку,
Побуду я, ще в самоті,
Хай Бог надать же силоньку,
Здолать поможе болі ці.
Серце щемить, вискакує,
Ще так зарано спочивать,
Не покидай, все ж ти надіє,
Я хочу ранки зустрічать.
Тож трохи дай, ще терпіння,
Мені всі сили зібрати,
Та сповиває сумління,
Цей біль жахливий здолати.
Ледь- ледь попустить, вже й краще,
Здається знов, є надія,
Вже відчуття, я маю те,
Що в мене буде моя мрія.
28.03.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2016
Коли біда, коли болить
Коли душа, вся,аж тремтить
Знову думки, вже так далеко
Куди приніс мене лелека.
Перед очима рідний край
І та хатина, той сарай
Що в дев`ять літ я мастила
Так мене мама учила.
Я знову бачу, рідний сад
Повздовж межі, вишні в ряд
Усі в біленькому вбранні
Як дівчина на виданні.
Я пелюсток запах, сприймаю
Від різних тих, квітучих яблунь
Роки пройшли, все ж пригадаю
Смаки чудових стиглих яблук.
А в куточку, закривши очі
Бачу яблуні, іще не старі
Під ними півонії кущами
І запах матіол вечорами.
Ще пам’ятаю, свої гуси
У очах тих, погляд-довіра
Їх ніжні, рівні, білі шийки
Та з блиском сіро - білі крила.
Я мала щастя, насолоду
Тож їх з долонів годувала
Та один раз, це було в грозу
Ой, загубила…Подумала
Коли почався сильний дощ
Гусак кричав, ще й так ґриґливо
Ой тоді змокла, аж до кічток
А гуси… гуси ж… полетіли.
Тож по дорозі я босоніж
Сумна, йшла бистрою ходою
Бо через поле вже не пройдеш
Бо вода текла, мов рікою.
Вже зуб на зуб не попадає
А по щоках, чи дощ, чи сльози
Нарешті, вулиця моя вже
Ой, як холодно в мокрі ноги.
Та бачу - вже ворота навстіж
І мене мама виглядає
-До хати, швидко, синя зовсім
Додому гучно зазиває.
- Тільки скажи, чому ти плачеш?
Що за гусей? Он сидять бачиш!
Як зараз, той голос чую я
Дуже замерзла, хочу спати
А мама, підносить мед і чай.
Мені, ці вразливі спогади
Теплом душеньку зігрівають
Так часто хочеться знов туди
Але роки, вже не пускають
І все ж душа рветься туди
Та, ще хоч раз побачити
Свою хатинку.. Той сарай…
Мою родину, рідний край
27.03.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2016
Щось дуже видно за вікном,
Це місяць уповні,
То він забрав спокій і сон,
Не дав спати мені.
А зорі , як то на долоні,
Яскраві всі мигтять,
Здається в нічному полоні,
Думки увись летять.
Яка ця нічка чарівна,
І тихо навкруги,
Вона мене вже надиха,
Тож я, лечу кудись.
Долини бачу і поля
У диво - красоті,
Й журавку іще видю я,
У полі на траві.
Ось, крила розкрив і летить.
По небу, в синяву,
Кудись, так занадто спішить
Знов я , із ним лечу.
Відчула, мов, щось гойдає,
На мить підглядаю
Уповні місяць моргає,
Мабуть засинаю.
27.03.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2016
Земля покрилась синявою,
І морозець, знов завітав,
Зима сварилась, із весною,
Пташиний спів позатихав.
Немов надулась синичка,
Була холодна, дуже ніч,
Вона давно, до цього звична,
Та теж раділа цій весні.
На ранок сонечко проснулось,
Потішно скаче, скрізь вона,
Воно синичці посміхнулось,
Стрічай уже, прийшла весна.
26.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2016
Ми бачим, чуємо з екрану
Піднімемо соц. стандарти
Я хочу запитати пана
А може досить брехати?
Оце, шановний ваша ласка
По шість процентів нам подати
Можливо чергова пастка
Усіх людей щоб сплюндрувати.
На кілька копійків піднімуть
Ціни злітають, аж в три рази
З протягнутою рукою підуть
Пенсіонери попід хати.
Тільки новини, знов кричить
Мовчить народ та слуха
А може досить дурачить
Та лапшу вішати на вуха.
Майже два роки ти керуєш
Але так толку і не маєм
На жаль людей не слухаєш
Собі зарплату піднімаєш…
Попрацював, покерував
Брав стільки, скільки дали взяти
Чи не зумів, чи не схотів
Країну із колін підняти.
Іди, як люди поживи
Сходи в супермаркети
Врешті поглянь на ті ціни
Що нам, дали алігархи.
Та досить брать гроші в МВФ
І нащо, ще залазить в борги
Чи ми країну продаємо?
Шматуємо на дрібні шматки…
Нема бажання слухать новини
Вже надоїла, оця брехня
Не відчуваєш, на жаль, провини
За всі свої химерні діла.
26.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2016
Ось знову, заливається,
Сидить, на гілочці співає,
Довкола споглядається,
Скрізь спів, веселий лунає.
Ой ти, що сіла пташечко,
Так дзвінко галасуєш,
Пригріло уже сонечко,
Та й радісно всім віщуєш.
Прийшла, квітне красна весна,
Втішаєшся, ти співаєш,
Земля рідненька розквітла,
Тож душеньку звеселяєш.
Поверне, свою голову,
І знову, так защебече,
Прославить, чарівну весну,
Усім зігріває серце.
Співай, пташечко поспівай,
Про свій і мій чудовий край,
Ти нині миру навіщай,
І рідну землю прославляй.
25.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2016
Скоро обід. Накрила стіл
До рук, щвидко взяла ножа
Із сумом ріже свіжий хліб
Вже й котиться, впала сльоза.
Коли до рук його бере
Той, тридцять третій згада
І знає хліб - то є святе
Життя без нього- геть нема.
Старенькі руки і сухі
Обережно хліб складає
Згадає роки молоді
Й діточок, яких немає.
Забрали все, що можна взять
Й шматка хліба не лишили
І що, кому було сказати?
Хоч живими залишили.
Зима сніжна, холодна
Забрала всіх. Вона одна
Залишилась, як билина
Мабуть, то доля їй така.
Та й помолилась до Бога
Сумна, присіла до стола
Вже кожну крихту зібрала
З слізьми клала на долоню.
Багато страждань у житті
Але, щаслива, що жиє
Що завжди в неї на столі
Свіженький, пахкий хлібчик є.
25.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2016
Що то за тінь…
Весь час ходить за мною,
Яка то тінь…
Ніяк не дає покою.
Повернешся вже немає,
Тривога не покидає,
Поміж людьми, мов зникає,
Мене, знову доганяє.
Здалось, сірий колір має,
Чому, мене переслідує?
Самотність, я відчуваю,
Вона, вже душить, дістає.
Як очі, ледь прикрию,
Здається швидко тікає,
Тінь дивна і яке ймення?
Напевно, це сьогодення.
Яке, оточує всіх нас,
Живем, жаль ми у такий час,
Невизначеності…
Аж страх за Донбасза весь схід,
Чом чорна ота тінь?
Вона, шкода, дістала,
Коли б, та пора настала.
Щоб мирно було в Україні,
Життю, щоб радувались нині,
Жаль гинуть люди на землі
А тінь, вистежує й далі.
Березень 2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016
Це було одного разу
Встав рано, жеврів небокрай
Я побачив тата й маму
Всміхались, щось несли в сарай
>
Мене ж цікавість, аж гризе
Боюсь сумління загризе
На ходу штанці вдягаю
Хутко кепку натягаю
І добігши до сараю
Тихо двері відчиняю.
Мамо, тату, хто це в нас
Щось купили нам на запас
Бачу там, з мішка, щось лізе
Не то сіре, не то біле
А воно ж, як закричало
У вухах, аж залящало
Хутко тягнеться до миски
Рильцем смока, хоче їсти
Вже татусь його годував
У корито водичку лляв
Тато в миску їсти дав
І в корито воду лляв.
Уже, наївшись досхочу
Швиденько влігся на солому
Я почухав поза вушко
Та погладив йому брюшко.
- Це в нас хлопчик, буде Васька
Тож любіть, його будь ласка
Каже мама і сміється
- Та не бійся, він не б’ється
Думаю, будете друзі
То й получиш по заслузі
Його будеш годувати
Тебе він, буде шанувати
Може і стали друзі ми
Вранці убравшись у штани
Часто до нього поспішав
І що потрібно помагав.
Час спішив, минуло літо
Майже зовсім непомітно
Як з друга, ну з мого Васька
Тепер виросло порося.
Таки справді стали друзі
Ми удвох грались на лузі
Він ніколи не бува злий
Нас й водою вже не розлий
Так казали мама й тато
Не лінуюсь рано встати
На шнурок не раз його брав
По траві сміливо погнав
Мені добре і йому теж
Нашій дружбі немає меж!
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2016
Метка й надто холодна зима,
До нас раптом знов завітала,
Скрізь вночі і вдень танцювала,
Мов рядюжечки розкидала .
Заспівала солов’їхою,
Застилала із потіхою,
Білим пухом справно покрила,
Заіскрили дерава й кущі,
То неначе, в казці чарівній,
Сповилися , сяють блискучі,
У сніжиночки ледь сріблясті.
Морозець, не відставав жвавий,
Поспішав за зимою завжди,
Здивувалася дуже весна,
Не качай, зрадна зимо права,
Тож немає тобі вороття,
Бо господарка, тут тепер я.
Нині теплий, сонячний ранок,
І яскравий, ніжний світанок,
Вмить весняночка поспішила,
Та й вже зиму, вмить розтопила.
Тож стікають струмочки рясні,
Та й потанули води в землі,
Хитрий, теплий віяв вітерець,
Запросив зимоньку під нівець.
Весну красну сміло підхопив,
До небес із нею полетів,
Вже раділа та й заспівала,
Квіти рясно скрізь розкидала,
І розквітла рідненька земля,
Навкруги задзвеніла весна.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2016
Прошу Боженьку, скажи,
Я звертаюсь до тебе,
Чому нічки та й завжди,
Такі довгі для мене.
Вже,як зорі на небі,
Помолюся я тобі,
І покаюсь у душі,
За гріхи усі свої.
Тож так хочу поспати,
До казкового ранку,
Снів блаженних бачити,
Щоби сни до світанку.
Я прошу́ тебе Боже,
Щойно змилуйся вже ти,
Подаруй насолоди,
Хоч на парочку годин.
І мені продовжи сон,
Щоб набралася я сил,
І щоб день мій наступний,
Вже не був сумний, тяжкий.
Рано зранку, молюся,
І тобі поклонюся,
Прошу Боженько, прости,
Мене любий за гріхи.
Бо жадаю я миру,
Всім здоров ‘я попрОшу
На святій нашій землі.
Ти спустися на землю
Та своєю любов ‘ю
Наведи повсюди лад
Посади чарівний сад.
Щоб усе потопало,
Що тобою було дано,
У земній цій красі
Всім нащадкам твоїм.
Щиро дякую тобі,
Може зможу я тоді,
Буду краще вже спати,
Зустрічатиму ранки.
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016
Вдалині, біля ставка
Розстелилось село
Все навкру зеленіло
Кучеряво зацвіло.
Прийшло літечко яскраве
Сповило сонячним теплом
Дітвора понаїжджала
З усіх міст у рідне село.
І Андрійко, теж приїхав
До бабці й дідуся в гості
Тут кожне літо засмагав
Й тепер, втішавсь місцевості
Приїхав набратися сил.
Тільки рано кличуть друзі
Поспіша в футбол пограти
Лине галас по окрузі
Коли хтось вже зміг програти
Якось дід, одного разу
Збирався йти на рибалку
Що Андрій, підемо разом
Чи ти - встанеш до світанку?
Срібні роси, мокрі трави
Вже з вудочками сиділи
І по обрію заграви
Й клює рибка тож раділи
Дуже швидко час минав
Уже поруч, вірні друзі
У м’яча й Андрійко ганяв
Розлітались крики в лузі
Уже дід рибки наловив
Та й додому поспішив
Його онук доганяє
Ледве- ледве,сил немає
Бабця радо зустрічає
І онука вихваляє
-Помічник росте завзятий,
Прийшов час нам спочивати
За мить онук зніяковів
І погляд на дідуся звів
В очі глянуть не наваживсь
Став червоний, ледь не вдавивсь
-Ой, яка смачненька юшка
Бо ця рибка, від онучка
Бабця юшку смакувала
Та на діда поглядала
Нахиливсь онук, аж змарнів
Їй тихенько прошепотів;-
Вибач бабцю, себе зрадив
Не признавсь тобі відразу
Мені сором, юшку їсти
Не ловив, нині я рибки
Каже бабця ;- Та нічого
По житті буває всього..
Добре, що сам все зрозумів
Що так не гарно ти вчинив.
Березень 2016.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016
Віршована розповідь
Каже мама Василькові
Ти гарненький помічник
Наноси води худобі
Вона дуже хоче пить.
Стоїть відро на порозі
Повнюще, до самих країв
Василько склав дві долоні
Тепер до відерця хутчій.
Доки, донесе в корито
Половини вже немає
Мати, з хати- Синку скоро?
Вже сніданок нас чекає –
Довгенько бігав Василько
Нарешті мама підійшла
Уже гладила голівку;
-Ні, ще нема помічника
Приголубила синочка
- Ти роботи не цурайся
Зразу чуба поправила
- Тож уважно, придивляйся
Мені станеш помічником!
За ковша швидко взялася
У кориті повно води
До синочка всміхалася
Ще навчиться, як всі люди
Василько, весь почервонів
Хапав воду, що лишилась
Тихенько, про щось бубонів
Похвалила, не барилась
-Бачу, тепер ти помічник!
Весело поглянув Василь,
-Нині заробив сніданок?
-Певно, зараз води вдосталь!
І посміхнувся до мами.
21.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2016
Мама чашечку купила
Я її дуже любила
Темненька нічка, спати йду
Все під подушку, покладу.
Мама свариться ,- Ну що ти
Вона тут, бути не може
Що ти доню, так негоже
Все повинно місце мати
Постав там, щоб не шукати
Вже, як ранок чай гарячий
Будеш з неї смакувати.
Мило в ліжку усміхнулась
Та, ще трішки, потягнулась
Чашка з ліжка покотилась
Ой, як добре, не розбилась!
Як же все, матуся знає?
Що мене попереджає
На кухню, як та мишка йду
Тож краще чашку покладу.
20.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016
Вони так довго зустрічались,
Тож один одного кохали,
І вже нарешті намагались,
Нині обручками з`єднатись.
Сама рушник, давно вишила,
І навіть сукю вже купила,
Тільки на жаль, їм не настала,
Ота щасливая година.
Війна це лиш, це одне слово,
Що поламало ждану долю,
Чому все так, несправедливо,
Бо ж посягнули на їх волю.
Та вона зовсім не вагалась,
Сум приховала, проводжала,
Мило, ласкаво посміхалась,
Хоча журу, в серці тримала.
Шкода, так сталось, не судилось,
Їм ті обручки двом одіти,
Загинув він, а серце рвалось,
Хіба, як можна пережити?
Рікою сльози, до рук взяла,
Обручку ледве та одягла,
І тихо - тихо простогнала,
- Навіки буду лише твоя.
Здаля дорога, криво в`ється,
Сильно калатає від болю,
Мов кожен чує, серце б’ється,
По тій дорозі двох понесли,
У світ, до вічного покою.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016
Вже сонечко проснулось
Так лагідно всміхнулось
З весною поспішає
Проміння розсипає
Вздовж стежки конвалії
Ніжненькі білі - білі
Як дзвіночки мерехтять
Між собою шелестять
Тут крокуси й проліски
Й тюльпанів вже носики
З них вже деякі цвітуть
Ну, а інші землю пнуть
Скрізь по клумбі дзьобики
То розкрили ротики
Півонії проснулись
До сонечка тягнулись
Скаче, хитрий горобчик
Коротесенький хвостик
До рота заглядає
Напевно, щось шукає
Так швидко скік й знову скік
Жваво, хитро в другий бік
Вмить побачив черв`ячка
То його доля така
Побачили друзяки
І стали підлітати
Вмить розчистили усе
Й сяє сонечко ясне
Півонії зраділи
По них всю живність з`їли
На сонечку блистіли
Весну радо зустріли
Летить, вона співає
Земля, вся розквітає
У сонячних обіймах.
В коралових намистах.
19.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016
Яке то щастя, коли мати,
Трима малятко на руках,
Несла гойдає туди, сюди,
Весела, радість на вустах.
Всміхнеться те маля до неї,
Щойно відчула - вже мати,
Їй так теплесенько на серці,
Стало маля підростати.
У руку сам, іграшку бере,
Вона ж втішається дитям,
Матусі хусточку подає,
Таке в сім`ї, тепер життя.
.
Уваги й клопоту багато,
Важки, недоспаних ночей,
Але скажу, все того варте,
Заради щастя всіх дітей.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2016
Видніється хатина в селі,
По ній лягли ясні промінці,
Немов весною обгортали,
Поміж доріжками блукали.
Хоча трошечки й зажурена,
Вона весну давно чекала,
Зима всю самотність забере,
Навкруг забуяла, зацвіте.
Підсніжники скрізь килимами,
Хатині тій життя давали,
Сумна, покинута так давно,
Ніхто не їде в рідне село.
Колись, як згадаю бувало,
Розважливо усе, пишалось,
Раділи, дітвори багато,
Неначе дитинство сміялось.
Букети квітів наривали,
Красиві віночки сплітали,
На Трійцю всюди прикрашали,
Домівку, щиро шанували.
Весняний вітер повіває,
Маленька пташечка співає,
І скрізь звучать веселі пісні,
Вона не буде в самотності.
Яке ж то щастя, прийшла весна,
Краса,спішить до всіх завіта,
Нарешті, хтось прийде до хати,
Букет підсніжників нарвати.
18.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2016
Чи згадаєш перше кохання,
Збережеш сокровенне в красі,
Несеш завжди, те, потаємне,
У своїй приховаєш душі,
Вже думками кудись літаєш,
І гіркі й, солодкі відчуття,
Мов забулися у коханні,
Полетіли у інші світа,
У любові й світлім бажанні.
Наче перший подих маляти,
Це повітря, жага, щоб жити,
Як роки молоді, буває
Тож кохання, перше, як квіти.
Що ранесенько розквітають,
Мов усміхнені раді діти
Ці серця тепломі зігрівають.
Смак солодкий, всі поцілунки,
У житті пізнала перший раз,
Та любов, не завжди обручки,
Ще й буває полум’я страждань.
Чи знайдеться ота людина?
Яка вже давненько у літах,
У роки молоді бурхливі,
Що не взнала кохання на смак.
Ні мабуть, бо ж є своя доля,
Так життя, складалося завжди,
Не твоя, певно долі воля,
Здатна згодом рішить, назавжди.
17.03. 2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2016
Я ранесенько проснулась
Та гарненько потягнулась
Тішусь сонце зустрічаю
Рученята простягаю
За мить біля ліжка бачу
Від радості, ледь не плачу
Новенькі капчики стоять
Ну, як сунички, веселять
І на колір червоненькі
По них крапочки біленькі
Я зраділа, скоро взулась
До батьків, тож, незабула
Підійшла й поцілувала
Міцно, міцно обіймала
- Дякую, матусю, тато
Радості в мене багато
Хутко - хутко одяглася,
Личко вмила, заплелася.
Капчики дуже гарненькі
Такі, як я - веселенькі!
17.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2016
Ще не літають у небі журавлі,
Бо, залишила, хитра зима сніги,
І не збагнеш, як все зміниться в часі,
Як прилетять пернаті друзі наші.
Пошвидше весно, відходьте холоди,
Хай вітерець, веселий розбудить все,
Сонячний промінь, збере зими сліди,
Під теплим сонцем закричить журавель.
16.03.2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2016
Зверху надпис «Продтовари» - малий магазинчик
Завелика стоїть черга, вже привезли хлібчик
А поруч на вітринах виблискують ковбаси
Та люди ж за хлібом, лиш відчувають пахощі.
Собі не кожен дозволить купити ковбаски
У главарів наших, жаль на це немає ласки.
Бідне село…далеко до міста, думки не тішать.
Давно автобуси не ходять , нема за що їхать
Черга ледве просувалась, дуже всі спішили
Молоді… без черги, продавчиню згадували
Що примхлива дуже, поспішити не хотіла.
Ось, бабуся малесенька, старенька, худенька
Ледь на ніженьках стояла, палка підпирала
Дві долоні зажала, там лиш п`ятаки одні
Треба всі порахувати, дати продавчині.
З сумом бабця подає, аж рученьки тремтять
На пів хліба, тут лише є, - губи шевелять
Продавчиня вже сердито, - Гроші замалі
Мені треба рахувати майже зо два дні
Ви вже наступного разу, не давайте таких
Бо не продам того хліба, принесіть інакших
Знову з претензіями продавчиня до бабусі
-На пів буханки, не достатньо, де іще гроші?
У черзі за бабусею, стоїть чоловік
Дає продавчині, ще декілька копійків
Стара поглянула на нього, - Дякую, дитя.
-Ти мене вибач, синку, на жаль доленька така.
Пів хліба жадібно взяла, до себе горнула
Мені ж….це на скільки днів… Думка промайнула.
І пішла, пошкутильгала старенька додому
Багатіла думкою…До пенсії проживу .
Грудень2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2016
Подумай…
Чи гарно ти зробив,
Подумай ….
Скажи, навіщо мене зрадив,
Подумай ….
Чи варто далі нам бути разом,
Подумай …
А чи не краще розбігтись бігом,
Подумай!
15.03.2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2016
Роки минули, життя пройшли,
Тобі щоднини, що принесли?
Ти по дорозі розпізнаєш,
Все підсумуєш, пригадаєш,
Ті насолоди дитинства смак,
Коли морозиво у руках.
Мабуть блаженство відчуваєш,
Як колискову пригадаєш,
Твоє життя, ніби світанок,
Це по дорозі ясний ранок.
А час спливав, наук пізнати,
Як каченя, гидке сприймати,
Тобі не завжди, все вдається
Та це проходить, змінюється.
Усе не так у юних роках,
Ще у рожевих окулярах,
Дивишся дивно, на оцей світ,
Було сімнадцять, вже двадцять літ.
На роздоріжжі, знов стоїш ти,
Думки про шлях, яким же піти,
Дорослий ти - гризеш науки,
Тобі людиною теж бути.
Собі професію замати,
Та ще, куток, якийсь придбати,
А час спливав, доросле життя,
Ти пізнаєш, нові почуття.
Ти дізнаєшся, про те святе,
Всевишнім батьком, людям дане,
Нині удвох, за руки взявшись,
Йдеш по дорозі та не завжди.
Все устелилось килимами,
Траплялись вибоїни, ями,
Звичайно мусиш, усі пройти,
Їх по житті дано пізнати.
Уже пройшовши, пів дороги,
Тобе снують нові тривоги,
Часом стосунки, вже із дітьми,
Бувають з присмаком гіркоти,
А часом втіхи, насолоди.
Коли роки, вже за сорок п`ять,
Вже онучатка навстріч біжать,
І ти радієш, немов дитя,
Сердечні, теплі ті почуття.
Дають тобі сили ,наснаги,
Далі дорогою й далі йти,
Бачить весілля, всіх онуків,
Згадать себе, смак цілунків.
Лише тоді, цінуєш життя,
Часом, відчуєш, все ж каяття,
Та крок за кроком, все буває,
Сама говорять вибирає.
Собі людина, цю дорогу,
Відчує долі допомогу,
Вона вирішує,все за нас,
Лише в житті дає вибір, час.
Добре всякчас поміркувати,
Щоби пізніш, не жалкувати,
Життя цінуєш, бо ж ти живеш,
На повні груди, вже дихаєш.
Відчуть бажаєш насолоду,
Хоча вже маєш не ту вроду,
Що сивина, давно на скронях,
Знаєш що в тебе, на долонях.
Просте життя - зернята лежать,
Їх смак бажаєш ти відчувать,
Із хвилюванням, ще пожити,
Сердечко й душу збагатити.
Та не покинути дороги,
Зібрати з неї нагороди,
На повні груди, ще вдихнути,
І смак життя, всього відчути!
15.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2016
Погляну у віконце,
Співа, радіє душа,
Ясне сьогодні сонце,
Нарешті справжня весна.
Я чую звук пташини,
Шпаки вже прилетіли,
Діждались, теплі днини,
Веселі на шпаківні.
І вертять голівоньки,
Сміливо в різні боки,
Зловили подих весни,
Тут виростуть потомки.
Чи буде ця шпаківня,
Житлом і захистком їм,
Чи й зможе вся малеча,
Зростати жваво у ній.
Лунає, вже заводять,
Дзвенять веселі пісні,
Всі дружно хороводять,
Радіють красній весні.
Мене ніби чарують,
Цей спів пташини й весни,
Нехай, всім подарують,
Життя й щастя на землі.
14.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2016
Вітерець трави, знов колисав,
І тримав ніжно у обіймах,
Їй вже проснутись повелівав,
Тонуть у сонячних краплинах.
Танцюють сонячні промінці,
У колоски до купи збере,
Посипле зерна по всій землі,
Вона весною вмить зацвіте.
Проткнувсь тюльпанчик, зелений лист,
Блиск перламутром грав на сонці,
Уже підсніжник ротик розкрив,
Втішавсь весільній, новій сукні.
Як хмари, крокуси по землі,
Встелили смужки білі й сині,
Ведуть під вітром, жваві танці,
Дружно всміхались ранній весні.
Вінок із квітів вдягла земля,
Аж мерехтить під промінцями,
Де глянь новеньке на ній вбрання
Порі втішається, весняній.
13.03 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2016
Туманний сніп спадає,
Та плине у небеса,
Ось біль, уже минає,
Життя, знову воскреса.
Від Бога йому є дар,
Ці руки, мов золоті,
Уміння сприйняття чар,
Ніхто не вкраде надій.
Тепло, я відчуваю,
Ти сили віддав свої,
Я вдячна , біль минає,
Омрійне життя в мені.
Розвіявся сизий туман,
У голову не лізе,
Небажаний той дурман,
За мною, вже не піде.
Подяка Богу й тобі,
Не кинув мене в біді,
Розвіяв туман сизий,
Даєш, нові надії.
13.03.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2016
На Ганнусю « замурзишка»
Мама завжди говорила
Все була, як нечупара
Мила зовсім не любила
Не така уже й маленька
Та занадто ледаченька
Як почнуть її будити
Завжди плаче, чути схлипи
Довгенько в ліжечку лежить
Всі знають, хитренька, не спить
Мама, сердито свариться
Гайда, скоро чепуриться
Та, скривила своє личко
Підійметься, ну, як звично
Ручки й ніжки розминає
Як, завжди не поспішає
Ще голівку почухає
Щоб сварились, всіх змушує.
Мама кличе ,- Йди-но сюди
Повзе равликом до води
Нині Ганну умивала
З коси зачіску складала
Ти сама красиве любиш!
Нечупарою не будеш!
12.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2016
Холодний піт, часом вкривав,
Моє чомусь, горить тіло,
Я ще живий, це відчував,
Але все дуже боліло.
Посеред поля, в багнюці,
Зоставсь напевно, я один,
Вже чую звук, гаубиці,
Вороги луплять, це ж вони.
Неподалік підбитий танк,
Лиш мить і тиша навкруги,
Тож нехай краще буде так,
Ніж страшні відгуки війни.
Часом все тіло затремтить,
Чомусь так хочеться води,
Поряд багнюка, щось блистить,
Враз потягнувся вже туди.
Врешті смакую, щось глейке,
Липке, як разом з водою,
Мені вже трішечки краще,
Вже дуже хочу додому.
Щось відчував, мабуть марю,
Чи це здалося що ранок,
Кажу собі, чекай скнарю,
Подивись ліпше, світанок.
І чиїсь постаті біжать,
Вони сюди, йдуть до мене,
Виджу з носилками спішать,
Голосно кличуть до себе.
Відчув я руки, тепленькі,
Зовсім охляв, засинаю,
Тепер напевно, в безпеці,
Я буду жити, це знаю!
12.03.2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2016
Яке терпіння, всім треба мати,
Щоби завчасно дітей навчати,
Сидить у носі ковиряється,
Вже й до вікна ледь посміхається.
А вчитель зблід та розривається,
Із шкіри лізе, викладається.
Але всякчас, все собі тримає,
Хоча образі, волі не дає,
Чому дитя урок не сприймає,
Що нині вчитель тему подає.
Мабуть подумати треба про все,
Але кому, на жаль, потрібно це?
А у верхах, лиш гроші рахують,
По селах школи, знов закривають.
Не хочуть знати, певно й не знають,
Як дітей в школах, всюди навчають,
Чи вчитель мав, якісь перепони?
Зазвичай треба і допомоги,
Бо ж спеціальність важкувата ця,
Але цій мові немає кінця.
Тяжкі часи, діточки примхливі,
До того дуже, ще вередливі,
Шкода, розбещені підростають,
Про майбуття мислення не мають.
Не тільки діти, в кожного вдома,
Часто ведеться така розмова,
То як, батьки, що думаєте ви?
У сім`ї часто ж, всі без роботи.
Не відіб’їть вчителю бажання,
Для дітей ваших же це навчання,
Краще учителю допоможіть,
Роботу з нащадками проведіть.
Гадаю краще, щодень впевнена,
Витратить час, вчитель недаремно,
Силу, знання, буде викладати,
Всім стане легше діток навчати.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2016
Ой що це, блискавки, чи ні?
У очах мерехтять твоїх,
Десь, колись, то враз тускніє,
Та за мить, зашаленіє.
Ясний блиск- миттєва іскра,
Тебе вабить, зазивала,
Таємнича та посмішка,
Все ж мабуть причарувала.
Блиск від серця – це ж кохання,
Як у очі, він заглядає,
І вже перші, є страждання,
Тож погляд твій завмирає.
березень2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2016
Зима… холодно надворі
Старий кіт сидить в коморі
На мішечку спочиває
Ледь, ледь очі відкриває
Мишка з нірки виглядала
За котом спостерігала
А він так хитро позирав
І чого б я, так поспішав
Хай іще поїсть ця миша
Може стане ледь жирніша
Вона ж трішечки боялась
Та з мішечком розправлялась.
Сидить тихо, вже й принишкла
Досхочу наїлась мишка
Очима водить в різний бік
В нірочку швидко, скік – скік - скік.
Ледачий кіт подивився
До неї в бік, лиш скривився
Не така, ти й вже жирненька
Ну й втікай, якщо хитренька.
10.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2016
Вдалині, там по дві сторони,
Поля бачив, садки й розтяжки,
Не було, куди більше іти,
Де глянь всюди, лиш одні пастки.
Нас зібрали і дали наказ,
Що Іловайськ ми залишаєм,
А чи так, хіба було хоч раз,
Ми ж вкраїнці і відступаєм?
На верху, жаль, все вирішили,
Коридор, теж пообіцяли,
Не спинялись, вдень й вночі йшли,
Як нам мрій, позбутися й ганьби.
Це було, під тим Іловайськом,
Де земля зрівнялась із небом,
І нас потім, дуже бомбили,
Та втікать, вже забракло сили.
Звідусюди звук куль,,гатили,
На підмогу, ми так чекали,
Нема чим, нам уже стріляти,
Хіба йти й руки підіймати.
І їх танки уперед пішли,
Всім здавалось летіли в світи,
Аж здригалась, плакала земля,
Вже живого, немає місця.
Все палає, стоять блок пости,
А десь їдуть, наші танкісти,
Щось мене, злегка прикривало,
Моє ж серце, так калатало,
Мабуть зовсім немає живих,
Чи хто є, ще із поранених.
.
Не один, я там день пролежав,
Сил забракло,тому й не кричав,
Хтось прийшов і про щось говорив,
Тож насміливсь,ледь-ледь простонав.
У макітрі здалось двигтіло,
Я ще живий, серце зраділо,
А можливо, либонь знов марю,
Це лице, бачу свою маму.
Відкрив очі, побачив стіни,
Поряд й всюди білі халати,
Що насправді, я точно живий?
Лиш один, серед всіх щасливий.
Вже нарешті, додому їду,
Одну маю, в душі надію,
Не один у котловані тім,
Богу дяка,лишився живим.
Але спокій забрали думки,
Коридори, договори,
За що друзі, мої полягли,
Відповість, чи хтось за помилки?!
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2016
Весною ранньою, ще сніг на полях,
Вже теплий дощик тихенькоо накрапав,
Із неба зовсім несміло пролітав,
Та на жаль мало упевненості мав.
Ще ночі зимні і часом морозець,
Та весняний, вітер, як той посланець,
Полю нагадує, що скоро весна,
Сонццце підійметься, принесе тепла.
І сніг останній, унівець розтане,
Морозець відійде, весна завітає,
Сил набереться і заведе танці,
Дощ із грозою, приніс теплі краплі.
Втішалось поле, тепер добре йому,
Хоч мілкий дощ та все ж розвіяв нудьгу.
Травичка рада, освіжилась, не спить
Весела пташка над полем пролетить,
Весна спішила, її пора прийшла,
Все оживає, всюди земна краса.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2016
Віршована розповідь
Попід балку, по - під лід
Дід побачив свіжий слід
Біда, глянув у ямку
Побачив малу лапку
Враз схопив та й потягнув
То маленький зайчик був
Біг по снігу, скік та скік
Вмить провалився під сніг
Тож вчасно його настиг
Напевно б зовсім застиг
Дід під кожух заховав
Зайчик тихенько пищав
Давно надворі смеркло
Та й до хатини, тепло
Додому дід вернувся
Тут зайчик й схаменувся
Вушка ледве підіймав
Бо він силоньки не мав
Згадав, коли десь скакав
Думки… Як сюди попав?
Зайчик гарненько поспав
Смакував моркву й глипав
Ненаситно пожував
Й до віконечка припав
Відчинилися двері
За мить зайчик надворі
Сміється дід, веселенький
Зайчик утік, раденький.
09.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2016
У лікарні всіх багато,
Молодих, а старих надто,
Чи хто й хоче захворіти?
Як вже сталось, то, мусить йти.
Лікар – жінка, нині зайшла,
Хутко ліки призначала,
Всім поради роздавала,
За столом сестра писала.
Жінка в білому халаті,
Як та пташечка літає,
Із палати й до палати,
Усіх ворих оглядає.
І на шиї, є тонометр,
При собі тримає ліки,
Вже поклала свій термометр,
Одній хворій, літній жінці.
А відділення велике,
Чисті,затишні палати,
Вже дідусь, гучно гукає,
- Треба тиск нам заміряти.
Час ін’єкцій не оминеш,
Звук сирени, знов завивав,
Та відразу ж все не зробиш,
Із машини стогін тривав.
Час напевно, теж літає,
Із цією медсестрою,
Не оглянеться, обід є,
Притомилася до болю.
Ту сестричку, завжди ждуть всі,
Аж із ранку і до ночі,
Дістається, як білці тій,
Що на колесі, в роботі,
Догодити усім хоче.
Пішла вкотре по палатах,
Допомога знов потрібна,
Будьте вдячні мед сестричкам,
Тут вона, як ненька рідна,
Йде щодня людей спасати!
грудень2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
Баба з дідом рано встали
До базару поспішали
Гріє сонце, так тепленько
Удвох йти, так веселенько
Прицінились, купили все
І пахке копчене сальце
Сльози радості душили
І додому поспішили.
А по дорозі магазин
До баби дід ,- Ти відпочинь
Сидить вона не дрімає
Мов дід, охорону має
В торбинці хліб, сальце лежить
Куди й чого, нині спішить
З пів години смакувала
Та все діда виглядала.
Ну, кажись нарисувався
Бабі в очі посміхався
- Я…Тут теє..Випив пива
Мо» чим би ти пригостила?
Дай трішечки закусити
Так смокче, аж хочу їсти
Баба йому, – Що то пиво
От , якби ти, випив сто грам
Посміхнувся дід й сміливо
- То...Зізнаюсь, я випив сам
Стара до нього сердито
- Ах старе ти моє лихо !
На неї, лиш подивився
Додому йшли, все молився .
Дід з торби все витягає
Ще щось, напевно шукає
- А де ж сало, що купили?
Тут немає й половини
Баба хитро поглядала
Вже до нього поспішала
Ось, дідуся обійняла
Вся собою, аж пишалась
- Це ж коли тебе чекала
Трішки сала скуштувала
- Слухай, тобі пораду дам
Ти сам не пий, оті сто грам
Тож якби мене пригостив
Тоді би й салом закусив .
Березень 2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2016
Гуде машина, враз застрягла,
Із - під коліс багнюка летить,
Почули звуки від снаряда,
Він так безжалісно гудить.
Куди сховатись, одне поле,
Де врешті захисток віднайти,
Одне твоє паск*до слово,
Не було б гібридної війни.
Чому такий, коли нажреся,
Та що ти хочеш,від всіх країн,
Проносиш людям, лиш нещастя,
Скрізь залишаєш гори руїн.
Нарешті трохи потемніло,
Машина в ямі, ще б хвилину,
У хлопця серце заболіло,
Невже для них прийшла година?
Погано видно та хтось повзе,
Хлопці замучені,аж стогнуть,
Здається трос, один волоче,
За мить машину дружно тягнуть,
Шото, як разом, миру хочуть.
лютий 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2016
Ранкові роси, ще не сплять,
Бо приморозки приляжуть,
Птахи у небі не кричать,
Тож зимно, у гніздечках снять.
Весну рішили не пускати,
Поки, всюди не спаде іній,
Але ж важливо стрічати,
Зима й весна мають цілі.
Хто переможе у борьбі,
І хмари з неба прожене,
Удвох неначе на війні,
На поміч вітерець війне.
Але ж тепло ніс до землі,
Веселий промінь допоміг,
Він теж потішився весні,
Серпанком золотим приліг.
Моя земля звеселилась,
Весна, не вступила зимі,
Квітками ранніми вкрила,
Зима, зникла у вишині.
Весна, як жінка навесні,
Дарує тепло й світлі дні.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2016
Ніжно тримаються за руки, щасливі,
Сяючі очі, вже відчуття тремтливі,
Це день надій, зібралася вся родина,
Роки буремні, давно не бачив сина.
Ніхто й не думав, що розлучить їх війна,
На рідну землю прийшов ворог, скрізь журба,
Діаметрально,чому однакі на зріст?
Сумлінь немає, у них зовсім різний вік,
Сину дванадцять, татусеві сорок два,
Ніхто й не думав, що прийде така біда,
Війна жорстока, зробила інвалідом.
Ви скажіть сину, хто відповість за оце?
Зблідніла жінка,тримається за серце,
Ніхто не зможе, змиритися із усім,
Земля святая, скільки років у крові.
Летять лелеки… як покласти край війні?
Погляд у очі, ледь всміхнувшись, до рідні,
Із хвилюванням, син підійшов ще ближче,
Сльоза скотилась, міцно - міцно обійняв,
Здригнулись плечі - Батьку, так тебе чекав!
Лютий 2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2016
Ясне, проснулося сонце,
Навідалось у віконце,
Із святом усіх вітає,
Здоров`я, миру бажає.
Всміхнулись, сяють промінці,
Розвіялися по красі,
Підсніжники білі стоять,
Усім, очі повеселять,
У них, шапки,мов надуті,
Чомусь до землі пригнуті.
Ану, швидко піднімайтесь,
І ясне сонце стрічайте,
ВеснОньки, первістки прийшли,
Поглянь і крокуси зійшли.
Радійте милі жіночки,
Таку, красу де ще знайти?
Яскраві, знов промінці,
Затрималися на вікні.
І там побачили квіти,
Чому й справді не радіти,
Вони жваво заглядали,
Усіх жінок привітали.
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016
На костилі, йде, шкутильгає,
І жодна душенька не знає,
Який то біль, огорта журба,
Йти далеченько, ще до села.
Втомивсь, присів, попалив трохи,
І знов подався до дороги,
Спина вся мокра, зіщулився,
Ледь- ледь до квітів, нахилився.
Це для дружиноньки, обніме,
Може пробачить не так сприйме,
Хоч йти й далеко, серце мліє,
Світлі думки, душа радіє.
Кохана вибачить і діти,
Що він не зміг вдома сидіти,
До військкомату, йшов сам, летів,
Адже війни, ні де не хотів.
Село побачив, течуть сльози,
Своя стежинка, вже й городи,
Біля хатини жінка й діти,
Уже уздріли, стали бігти.
Яке то щастя, костиль кинув
Вмить у обійми, мов птах линув
У очах радість, доньку несе,
Забути хоче усе страшне.
Стежина в`ється до порога,
Серце тремтить, нарешті вдома.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016
Хіба це щастя Україні,
Що народ знову у війні?
І, як витримує земля,
ЇЇ долини і поля?
Врешті коли ж, час настане,
Країна вільною стане?
Щоб оті гради й снаряди,
На землю нам - не лягали.
Згуртуймось люди, вас прошу,
Не віддамо неньку нашу,
Ми українці по душі,
Веселі любимо пісні,
Та хліб вирощувать завжди,
Колись навчали нас батьки.
Жита квітучі, махрові,
Розляглись широко в полі,
Нам життя світле, давали,
І рідний край прославляли.
На сході, воїни кріпіться,
На вас надії.Залишіться,
Борцями краю, ви станьте,
Землі і метра не дайте.
Потрібні нам усі живі,
Ніхто не радий цій війні.
У житті маємо долю,
Завжди боротись за волю.
Згуртуймось ми - разом сила,
Тож щоби славна країна,
Пісень всякчас скрізь співала,
Щоб на вікИ процвітала !
лютий 2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2016
Букет квітів намалюю
Іще вазу домалюю
Поставлю мамі, у спальні
Де дзеркала, світлі, гарні
Полюбляє заглядать в них
І на мить стримає подих
Тож відразу і узнає
Немов сонечко засяє
І про свято пригадає.
А бабусі намалюю
Літо, поле з квіточками
А іще їй подарую
Нову книжечку з віршами.
З татусем ранком, до ларька
Поспішаєм, раді удвох
Черга правда завелика…
Все ж купили красивий торт.
Завтра буде справжнє свято
Для дорогих, любих жінок
Зичимо щастя багато
Миру й здоров`ячка мішок !
04.03 2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2016
Повсюди розтанули сніги,
Із кров`ю, чорною водою,
Із слідом страшенної війни,
Стечуть струмки стрімко рікою.
І дуже, так хочеться мені,
Щоби струмки щойно забрали,
Все- все, що є погане в житті,
Нарешті поїхать до мами.
Не можу, то ж зараз на війні,
І часто згадую уві сні,
Ласкаві, ті погляди твої,
Та ніжні колискові пісні.
Ще я, пам`ятаю казки,
Їх ввечері часто читала,
Коли, ми вкладалися спати,
У очі дивилась й цілувала.
Матусю, скоро свято весни,
Я хочу тебе привітати,
Щасливою, будь нині й завжди,
Щоб більше воїн не зазнати.
Вітаю усіх жінок землі,
І цих, що поруч у бліндажі,
Я щиро бажаю любові,
Щодня були в рідному домі.
А хлопцям, щоб воїн не знати,
Жінкам букети дарувати,
Щоб перші тепліші промінці
Поклали край кривавій війні !
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2016
Зібралось нині, усе село,
Стоїть громада зажурено,
Чекають, ще одного сина,
Війна - украла чорна сила.
Забрала молоденьке життя,
На жаль,, він не стріне майбуття,
Село в журбі. Що народ дума?
Під серцем щем, аж пече туга.
Синочків, ще скільки поляже,
І сиротами діток стане,
Чи ж скІнчиться нарешті війна,
Зупиниться бісова душа?
Уже на коліна упали,
Поклоном його шанували.
Жаль слів немає, лиш печалі,
Коли бандюгани повсталі,
Здійснять всі наші побажання?
У тих очах лише страждання.
Та скільки треба горя, гробів?
Щоб цар, лихий - Путін полетів,
До неба, сам порохом злетів,
Щоби без втручання прожити,
Свої закони утвердити.
Знов розпач, крики, гіркі сльози,
Чиїсь ми чуємо погрози,
На мить, всюди тиша прилягла,
Нема, забрала його земля,
Та чиста, благодатна душа,
Злетіла, високо в небеса.
Два роки музика не грає,
Село сумує та страждає,
Зібрались, вкотре несуть вінки,
Чиєсь життя летить у світи.
2015 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2016
Ой, мабуть зимонці кінець
Мудро подумав горобець
Почав весело скакати
Крильця вміло обчищати
Сонце землю золотило
Сніг холодний розтопило
І текла, швидка водиця
Пробудилася землиця
Та й поглядає з даху він
Бачить, тут зовсім не один
Друзів доволі багато
Миються добре, завзято
Сонце вище підіймалось
Все сімейство запишалось
Так ласкаво пригріває
Теплий вітер повіває
Як прекрасно, врешті весна
Та й всім радості принесла
Довкола чути, цвінь - цвірінь
Летять веселі… вдалечінь.
02.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2016
Малятам добре надворі
Врешті йде зимонька, раді!
Діткам хочеться гуляти
Тай у сніжки всім пограти
Хтось поспіша на ковзанку
Лунає сміх - на горбочку
Гайда сані розставляти
Ой, як весело кататись!
Сніжок м’якенький, біленький
Посміхнувсь хлопчик маленький
Радий, з гірки швидко, летить
Блистить, в очах все мерехтить
Сіє сніг та й вже густіший
Морозенько став міцніший
Не спинився щічки кусав
А доріжки сніг засипав
Здійнявсь вітер, замітало
Дітвори вже мало стало
Нащо ж ти така холодна
Чарівна зимонька зима?
Із віконець виглядали
Ручки й ніжки зігрівали
Мерщій віхола відійде
Дітвора гуляти вийде.
01.03.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2016
Ой, та хто ж, скаче справно?
Швидко з гілки на гілочку
Метка з хвостиком, славна
Знаю точно, це ж білочка
Очі хитрі, лапки спритні
Побачив… Була тільки тут
Не минуло, навіть миті
Уміло, змінила маршрут
Йду до неї, а вона скік
Така жвава і руденька
За секунду, по інший бік
І на мордочці гарненька
Я приніс, смачні горішки
Як налюбуюсь нею сам
Подивлюсь, поскаче трішки
Тільки тоді їй всі віддам.
29.02.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2016
До синочка в гості приїхала мати
Він не думав, не гадав її зустрічати
- Зайнятий, каже, якось доберись сама
Будуть на тебе чекати, моя дітвора
По етажах.ледве з торбами піднялась
Не близий світ,дякувать Богу дісталась
Двері відчинились, онуки зустрічають
Здивовано дивляться, боюсь не пізнають.
Як були малими, в бабці підростали
Все на кухні крутилася, столи накривали
Тепер син в містечку, в офісі працює
Тож не бачить онуків, вже й дуже сумує.
Викладала з торби онукам гостинці
Між собою шепочуться - Хто це буде їсти?
Вже чайник на плиті, гучно засвистів
Розклали гостинці, заклали весь стіл.
Бабця посміхається, тулиться до онуків
А вони цураються, бояться торкнутись
- Ми самі - клопочуться, - мама в відрядженні
Роздивляйся все тут, а ми дуже зайняті
Виглядає сина, надто пізня пора
Ясні зорі в небі, давно спить дітвора.
Майже опівночі приїхав синок
Глянув на матір, дивується чогось.
- Ти не поїхала, - шепоче під носа
Машину завтра дам, я тобі з офіса
Здивувалась мати, чекала світанку
Розчаровано, йшла на автостоянку.
З думками дорогою, що ж я не так зробила?
Начальник у офісі, не дарма вчила.
Мабуть син зазнався, бідкалася мати
Зрозуміть не могла, як черствим міг стати?
грудень2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2016
Верби, тополі, рівненько стоять у ряд,
За ними видноЮ зовсім оголений сад,
Пора зимова, вже до нас завітала,
І покривалом , скрізь землю застеляла.
Дерева снять, у білосніжній красоті,
Ледь-ледь виднілись, сухі трави, між снігів,
Зима срібляста, аж у очах мерехтить,
Із верб до снігу, все ж сміло пташка летить.
Вітрець повіював, ніжненько холодком,
Вона зненацька, щось шукала під снігом,
Злетіла хутко, вже й крила розпустила,
Декілька зерняток і вона щаслива.
Пороші зимні, знов вітриськом принесло,
Ще є там зернятка, на жаль, їх замело,
Попід горбочком, молодий кущ шипшини,
Близенько зовсім, є деревце калини,
Весела пташка, радісно поглядала,
Зима для неї, вже не страшною стала.
Уже смеркалося, хмари потемніли,
Підкралась паморозь, сніг засяяв синім,
Зима чаклунка, землицю чарувала,
У гнізді пташечка, тихо засинала
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016
Це не було село
А селище в якому підростала
В сім’ї багато нас було
Аж семеро зростало.
Розказували, що в дитинстві
До року з хворобами в битві
Коли всі старші були в полі
Одну лишали у коморі.
Та мабуть доля, вже така
Вона мені дала життя
Ненька навіть не сподівалась
Хоча й з мухами, на вустах
Знов з комори виповзала.
Пройшли роки, літа мої
Літаю часто… є мрії
Туди, додому, в сімейний рай
Полину знову у рідний край.
Тут річка Лопань протікає
І навкруги все прикрашає
Місцянам насолоди придає
Згадаю, як риба клює.
Далеко губилась в полях
Широка вулиця моя
І чорні брили, як в вугіллі
Все розстелялись по ріллі.
Ділилось навпіл, моє селище
Його роз`єднувала залізниця
Це полотно,доволі широке
Козачья-Лопань, станція велика.
Тож добиратись в школу далеко
По залізниці йти небезпечно
По коліях ми прямували
І потяги всі оминали.
Йдучи, аж у вухах лящало
Товарний потяг проїжджав
Часом страх брав й таке бувало
Здавалось станеться завал.
Зимою йшли через посадку
Кущі казкові , білі - білі
Закутані в хустку пухнасту
Здавалося, вони всі в сріблі.
Залазячи під кущ, дуріли
Ми всі, зимі дуже раділи….
Від холоду ноги німіли
Взуття та одяг весь сушили.
До школи треба завтра йти
Не буде, що нам одягти
Швидко до пічки підбігали
Тулились, тіло зігрівали.
Ще матусю згадую, свято
Пиріжків напекли багато
Радо друзів, я пригощала
Мама тихо,– Тож самим мало -.
І в недостатках та обдерті
Та були горді й надто вперті
На городі всіпрацювали
Так батьки - нас праці навчали.
Згадаю дім, свій невеликий
У якому всі підростали
Біля нього садок великий
Який ми завжди шанували.
А попід межі вишні - вишні
Весною розцвіли в садку
Всі у біленькому намисті
Згадаю, вже розвіяли нудьгу.
Та не в кожної ж родини
У сім’ї дітей багато
Коли всі йдуть до хатини….
Це було незрівнянне свято.
Мабуть на світі найдорожче
Дитинство…літаю думками
Рідна земля, яскраве сонце
Минуле… життя із батьками.
Сорок років, не була там
Думки… ніби шаленію
Рідний край - батьківська земля
Моє серденько, аж мліє.
грудень2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016
Пізнаєте... Та це ж я
У калюжці порося
Ой здається міленька
Й таке гарна, маленька
Цю калюжу я люблю
У ній ратиці мию
Хвостиком поляпаю
Трішечки поплаваю
Полежу, вже на боці
Аж рильце, все в болоті..
І зовсім чорне пузко
Лиш чисте, одне вушко
Залюбки спочиваю
Весь час мрію, дрімаю.
Щось дуже заболів бік
Я швидко, з калюжі втік
Бачу взнали, так це я
Мале, хитре порося
Мабуть довго спочивав
Бо вже зовсім чорним став.
27.02.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Колиска гойдалась тихенько,
Сопів синочок, так миленько,
Музика скрипки, так скрип лунав,
Матусі спати він не давав.
Яке гарненьке ангелятко,
І його батько, як малятко,
Яка ж то схожість, такі ж вуста,
Чоло високе й його брова.
Одна до одної тулились,
То батько з сином поріднились,
А на комоді, поруч фото,
Погляд на хлопчика, щасливий.
Не розуміло, що єднає,
Та рученята простягає,
Хоч татуся іще не знає,
Мабуть рідню, все ж відчуває.
Мати маля на руки візьме,
Вкотре до фото підійде,
Плеще синочок у долоні,
І їй погладжує по скроні.
Сльози непрохані, по щоках,
Надія десь, далеко в думках,
Хай закінчиться страшна війна,
Мій любий знай, я народила,
Приїдь, побачиш свого сина,
Зроста без тебе, вже майже рік,
Удвох сумуєм, молодий вік.
Хто розділяє сім‘ї наші?
Прийшли війною орки кляті,
ВОрони чорні та алкаші,
І зруйнували, нам мрії всі.
Погладить сина, поцілує,
Мов та голубка поворкує,
Зігріва думка, нехай синку,
Може приїде на хвилинку,
Сина на постіль, вже покладе,
На фото гляне й мрійно засне.
Попросить Бога серед ночі,
Хай не летить куля в бліндажі,
Щоб було легко, всім на війні,
На мить узріє його у сні.
Нарешті ранок і, як завжди,
Все ж добре тут, немає війни,
Погляне знов, ніжно на сина,
Літає мрія, я щаслива,
Діждемось тата, є надія.
січень2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Прилетіла, побула трішки,
Срібляста зима,
Хоч зраділи, ненатішились,
Водою стекла.
Осінь довго хазяйнувала,
У ясній красі,
Але в березні весна слала,
Вітри запальні.
Закоротка сніжна зима,
Немає біди,
Та не вимерзла б озима,
ЦьогОріч хліби.
Березень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
Зимовий місяць лютий,
Щось трішки задрімав,
Веселий вітер теплий,
У гості завітав.
І сонечко ігриво,
Засяяло яскраво,
Вже хмари розтопило,
І стали всі туманом.
Сніги зимні розтали,
Стекли, зовсім водою,
Їх промені дістали,
Пригріли, так раптово.
І чорна вся земля,
На сонечку блистіла,
Але вона, ще спала,
Проснутись не хотіла.
Під вечір насипало,
Повсюди білосніжно,
Вернулась зимонька,
Це віхола летіла.
І знову заіскрило,
Під зорями вночі,
А місяця не видно,
Блукав у темноті.
Полотна срібно – білі,
На землю полягали,
Теплом, своїм покрили,
Морозу не пускали.
Зима заворожила,
Скрізь ковдри розкидала,
Землиця міцно спала
Вона весни чекала.
січень2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2016
Другий рік,зима вже зараз,
До сих пір, ота зараза,
На кордоні сів чорний птах,
Свої крила, хутко розклав.
А кордон, то був же, чи ні?
Всі ходили по стежині,
А по межах телевежі,
Росіяни розмістили.
І звучав,знов із екрану,
Пропаганди хитрий голос,
Закликав всіх до союзу,
Поселян, що живуть поруч.
Ще пісні, звабливі чули,
Про солодкі, п’янкі сто грам,
Та що краще, закусити,
І як, добре, поруч жити,
Щоб не їхать за океан.
Та й дослухались, раділи,
До союзу захотіли,
Замість нього, палять гради,
Вже по всіх, скрізь відстріляли.
Хто заможніший, повтікав,
Україна, то ж рідний край,
До Росії хто захотів,
На Камчатку, швидко летів.
Скрізь хати, стоять розбиті,
Лише морди, всі набиті,
Що ніяк не наїдяться,
До Росії їм податься.
Пропаганда до сих пір,
Чипозбудемося її,
Шкода лягла, аж на сніг,
Коли птах,той відлетить.
Привезуть гуманітарки,
Люд підтримати простий
Все закрили на затвірки
Тож тримають на час лихий.
У Криму давно концерти,
Пропаганду знов заведуть,
Роздають якісь цукерки,
Ще консервів певно дадуть.
Задоволені ви, люди?
Чи цього ви так хотіли?
Щоб отой, птах повсюди,
Нам лишив одні руїни?
Не дивуйтесь пропаганді,
Бо в Росії добре завжди,
Щоб любили тільки її,
І щоб наша Україна,
В очеретах та болотах,
Все життя щоби прогнила.
Тож почуйте, хто на сході
Чуєте…, люди на сході
Ви ж завжди є українці,
Не піддайтесь пропаганді,
Й не живіть, немов у клітці.
Проганяйте злого птаха,
Та й пораньте чорні крила,
Збереглась, щоб Україна
У єднанні, вся родина.
Тоді разом заживемо,
У сім`ї, нашій щасливій
Радо й дружно заспіваймо,
Рідний гімн, наш - України.
грудень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2016
Сидить матуся, зранку за столом,
Синок поїхав, уже так давно,
До військкомату й не вертається,
Вона до вікон придивляється.
У селі мало, стало мужиків,
То кого можна, забрали усіх,
Щоб Незалежність врешті зберегти,
Треба до війська, всім негайно йти.
Син до частини щойно під`їжджав,
По телефону мамі написав,
« Матусю, поспішаю дуже,
Мені ж ніяк, все це не байдуже,
Щиро люблю, необмежні поля,
Бажаю серцем, щоб моя земля,
Навіки вічні та й процвітала,
І як мене, ще когось плекала,
Колись я бігав, тут босоногим,
А було часом і майже голим.
Я насолоду, як мед, тоді мав,
До ставу нашого, уже втікав,
Трава зелена, аж по коліна,
Мене ховала, ніжно зігріла.
То ж як мені, забути ласку ту,
Й мою земну, неосяжну красу,
Квітучі вишні в моєму садку,
Пахкого хліба у світлім кутку.
Що на всю хату пахкотіли,
Їх смакувати, дуже любили,
Прошу прости, нині свого сина,
Але настала страшна година.
Тож так не хочу, щоб прийшли сюди,
Оті вонючі,( братські) пах*ни,
Побережись, люба, знов благаю,
Знай повернусь до рідного краю.
Не віддамо свою Батьківщину,
Й мову прославлену солов`їну,
Лиш одну маємо, ми єдину,
Як треба мамо, то я загину,
Та не віддам ніколи русинам.
Лише благаю, не плач матусю,
Я обіцяю, жди, повернуся.
грудень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2016
Сидить жінка на порозі,
Якийсь лист держить у руках,
Із очей потекли сльози,
Її руки надто тремтять.
Що це діється на світі,
До нас знову прийшла війна,
Бідна жінка, українка,
Сина рідного, вже нема.
Проминули, ті тридцять літ
У Чорнобилі чоловік,
Від чуми, горів, помирав,
Та про сина він завжди дбав.
Бережи, казав дружині,
Залишились удвох нині,
Ви за мене не журіться,
Часто - часто буду сниться.
Рік за роком проминав,
Син, як тато, мужнім став,
Мов гроза, війна прийшла
Спокій ненька не знайшла.
Росли квіти при дорозі,
Син прощався на порозі,
Мати плаче надто дуже,
Де ж те щастя, скажи Боже?
Все ж надію, вона мала,
У віконце виглядала,
Тож не спалося ночами
Умивалась сльозами.
У чорній хустці, знов жінка
Серце жме, щемить до болю;
- Як же жити,скажіть люди
Ось таку, маючи долю?
грудень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2016
Ти жінка, кохана, привітна,
Повага, до тебе є завжди,
Але ж ти й нині непохитна,
У цю пору, в умовах війни.
Любиш землю і ясне сонце,
Що тебе, зігріва, як дитя,
Та ліси, луги, щедре поле,
Що засіяне, в пишних хлібах.
Чи ти зможеш, спокійно спати,
Коли вже на порозі ворог,
Ти землицю йдеш захищати,
І на варті з бійцями поруч.
Мир і щастя - це твої мрії,
Дати рідним й іншим діточкам,
Захистити від негараздів,
Ризикуючи навіть життям.
Маєш долю, війни навчатись,
Щоб сусідові не вклонятись,
Пістолет, автомати вивчати,
Незалежність, йдеш захищати.
Автомат,хоч занадто тяжкий,
Та цей одяг, що є на тобі,
Незавада, сміло йдеш у бій,
Щоб відстояти мир, свободу.
Знову вибух, надто чорний світ,
Враз десь чутно, здається поряд,
За мить впав, ранений чоловік,
Знепритомніла жінка поруч.
Та нарешті відкрила очі,
Як дійшла, здавалось до тями,
Вмить почула, що хтось шепоче,
Його швидко тягла із ями.
І вже добре, перев ‘язавши,
За мить сяяли його очі,
Усі сили, все ж піднапрягши,
Щось сказати поспішно хоче.
Її теплі і ніжні руки,
То це ж є жадана надія,
Тепер він, побачить онуків
Та дружину й усіх обійме.
***
Ти незламна і в умовах війни,
Допоможеш, сердечно, як завжди,
Не впадеш, ніколи на коліна,
Бо ти жінка - донька України!
грудень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016
Україно моя ненько,
Що з тобою, тепер стало?
Налетіли знову чурки
Колись так, уже й бувало.
Моя люба Батьківщина,
Збери сили свої нині,
Я прошу, тебе рідненька,
Хіба ж люди не єдині?
Старший (брат), наш сусід зветься,
Тож страшена ненажера,
Та коли ж, він вже нажреться?
Ота путінська халера.
Хоче взять всю Україну,
Як назад,за всі століття,
Нас і мову солов`їну,
Заченити наче в клітці.
Люди добрі, українці,
Маєм бути у єднанні,
Хай не думають чужинці,
Погуляти, в сподіванні.
Розірвавши на шматочки,
Як шматки, свіжого сала,
Не вдавитись, проковтнути,
Така мрія тліє в хана.
Вже наїхало солдатів,
У руках є автомати,
Хто ж тебе та й народив?
А чи знаєш, хто та мати?
Боже, Боженько спаси,
Рідний дім,це ж Україна,
Надто гірко, так на душі,
Тож на серці зла журбина.
Є у кожного родина,
Донька, син, миленькі,
Тож твої, країно діти,
Їм, не дай біди й померти.
Ми згуртуймось, українці!
Тільки разом дужа сила,
Збережемо Україну,
Бо вона одна єдина!
грудень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016
Ятрить серця, знов сіра пелена,
Прийшла кривава ця війна,
Де глянь повсюди, є зради,
Від вікової нам зарази.
Сотнями літ, наша Держава,
Своїм життя була цікава,
Русня хотіла, розділяти,
Увесь народ, щоб землю взяти.
Душі щодня, гноблять тривоги,
Народ же мріє стать на ноги,
Відсіч упевненіше дати,
Бо ж так навчала рідна мати.
Та жаль продажні депутати,
Усе поповнювали статки,
Аби собі розбагатіти,
Все більш ставало безробітних.
Так, економіка вже стала,
Жаль, олігархи, розікрали,
Заводи, фабрики останні,
Уже й зневіра у бажанні,
Щоби спокійно, мирно жити.
Порозрізали і покрали,
Щоб Україну занедбати,
Не дати ненці процвітати,
І на коліна знову впасти.
Просніться люди, не дрімайте,
Пізнайте добре, роздивляйтесь,
За ким іти, та вибирати,
Всякчас їм душу не продати.
Чи то за гривники, за гречку,
Не продавайте свою неньку,
Як ідете голосувати,
Щоб Україні з колін встати.
Варто подумать, схаменіться,
Тож поспішайте, не забаріться,
Відповідальності заради,
Не піддавайтеся на зради.
Проголосуйте задля життя.
Ваші батьки підростали тут,
Диво - каштани, гарно цвітуть,
Ліси, поля, гай, долини, сад,
Це наше рідне то ж буде лад!
Вже революцій скільки було,
До влади чесних, не прибуло,
Тих лише кілька, що зробити,
Вони спроможні поділити?
Простому люду, як вже бути?
Серед своїх , продажніх збутись?
Питань багато, відсіч одна,
Так за що нам, проклята війна?
Заради чогО, хлопці гинуть?
За що стоїш, ти рідний сину?!
грудень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016
Вийде в поле, кине оком,
На дорогу поглядає,
Все застелено туманом,
Мати сина виглядає,
Його там, все ще немає.
Сину - сину, мій рідненький,
Надто гірко плаче мати,
Скажи нащо, сину любий,
Чому йдеш, ти захищати?
Як згада малого сина,
Жодну нічку недоспала,
Свою душеньку вкладала,
Пісні ніжні, все співала.
Плекала і колисала.
У ріднесенькій хатині,
Вже підріс, спостерігала,
Як гуляв, там у долині,
У війну частенько грався.
І просила і сварила,
Краще в руки, бери книжку,
І ласкаво говорила,
Та й бувало надто ніжно.
А, як школу вже закінчив,
На жаль, час, його настигав,
Та пора - до війська іти,
Ось так син і військовим став.
Як наїхало солдатів,
Тих чеченців, кадировців,
Що не мали рідних батьків,
Росли мабуть у притулках.
Другий рік, війни минає,
Туман часто із росою,
Сина й досі виглядає,
Вже волося сивиною.
Все ж, надіється на свято,
Що кінець, може війні,
Синів згинуло багато,
Але бачить вдалині.
Сльози радості рікою,
Зустрічає мати сина,
Тиск піднявся, б’є у скроні,
Тепер любий, я щаслива.
Враз у очі заглядає,
Це лише, на день, матусю,
Поцілунки. Обіймає,
Я туди, знов повернуся.
Зорі щастя, в його очах,
Та ще трішки, шепоче син,
Блиск сльозин, на віях, щоках,
Ти не плач, я вернусь живим.
22.02.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2016