| Сторінки (20/1961): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Як прикро, минула третя річниця,
Пішло, чому не повернулось дитя,
Стояли, дружно горді, непохитні,
Їх палицями били ненаситні.
За що, свідомо вбивала( беркутня)?
Чомусь не знаємо й до сьогодення,
ШкодА! Але ж так молодь мала мрію,
Зуміли, вщент розбити їх надію.
Начальники, що піднялись до влади,
Як бути? Знову йти на барикади?
Зробили, життя, ще гіршим чим було,
Вони, ( бідні), їм же все мало й мало.
Спинити, чи зможуть страшну навалу,
Напевно треба знов міняти Раду,
Що далі, куди котиться країна?
Скажіть, як зупинити це свавілля?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2016
Чудовий літній день…Яскраве сонце…блакитне небо чисте- чисте, жодної хмарики.Повівав легенький вітерець.
Серед посадки, здалеку чути грохіт електрички.Люди поспішали, виходили на платформу, розходилися в різні сторони. Оленка і Олег по стежці з залізничного полотна, спускалися до посадки.Прямо в обличчя світило сонце. Олег зауважив сестричці,
-Уважно дивися під ноги, а то носом зариєш.
По щебеню скакали горобці, щось шукали, а нижче розляглася висока трава. Вони тільки спустилися до дерев, перед самим носом Оленки пролетіла пташка.
-Ой.. Ой,дивись!
Брат засміявся,
- От боягузка!
Посадкою йшли метрів двадцять, не більше, далі перед ними покинуте поле. Високі лопухи, пирій, осет, де-не-де ромашки і розстелений чебрець прикрашали його.За полем, донизу тягнулася вузенька річка.За нею охоронцем стояв широкий ліс. Під ним виднілося декілька хатин.
-О! Приїхали!- онуки почули рідний голос.
Неподалік, біля підводи стояв усміхнений дідусь. Приємна зустріч, обійми поцілунки, аж просльозився старенький,
- Маленькі мої, як же ви підросли. Я так нудьгував за вами. Якби в місті зустрів,то б напевно не впізнав.
Їхали не поспішаючи, кінь часто фиркав.Дідусь знову клопотався,
-Це минуло два роки, як бачилися.Говорив татові, відпусти, саме ж гриби пішли,чому не назбирати? Суниці й полуниці вже на жаль відійшли…
Оленка нахилилася до брата,
-А я дудуся трохи й забула,здається в нього бороди не було.
-Так тиж мала, а я все пам`ятаю,справді був без бороди.
Вже проїжджали по дамбі через ставок. Рябило в очах, вода чиста, виблискувала на сонці. Навіть видно, як плавалио зграйки маленьких рибок. Неподалік купалися качки, по-під край мереживом гойдалася ряска. З обох боків річки, як охоронеці, високий очерет і зілля.
Вони під`їхали до хати. Дружок, здалеку помітивши, скавулів, стояв на двох задніх лапах, передніми махав, хотів доторкнутися до дітей. За мить радо підбігли до нього, гладили по голові, а він лискав їх руки,зазирав в очі, хотів дістатися обличчя.
-Дідусю,а ти його відпускаєш?-запитала Оленка.
- -Звичайно! Він мій помічник. Іншим разом курчатко десь засне в траві, хитренький, завжди його знайде. Зубами схопить мене за штани і тягне…показує- йди забирай.
Час летів швидко… На обійсті запахло борщем,дідусь посміхався,
- Що зголодніли? Сходіть на город, принесіть лободи та кропу. А я піду принесу яйця, треба ж їх зварити.
Тільки прийшли з городу, на обійсті з кошиком в руці, привітно зустріла бабуся,
- - О, як підросли. А я на своєму обійсті чую пахне борщ, думаю піду. Ось, їжте на здоров`я! Все свіженьке…
Вона виставила глечик молока, сир, банку сметани і пиріжки.
Дідусь посміхався, запросив її до столу,
-Галю, сідай з нами, тож гості у нас, разом веселіше.
Діти задоволено мерехтіли ложками, а дідусь з сусідкою поглядали на них, переглядалися і посміхалися.
Вечоріло…Збіглися кури, півень помітив гостей і раз – по – раз співав. Дідусь гукнув до Оленки,
- Спостерігаєш за курьми… біжи в сарай, там в бочці набери кружку зерна.
За мить дівчинка задоволено промовляла,
-Тю-тю-тю.
Олег підтримав її,
- От бачиш не забула.
За вікном стемніло.Діти гралися подушками, перекидали з ліжка на ліжко, сміялися. Раптом Оленка запитала,
- А ми ту довго будемо?
Олег, підскакуючи, до неї з подушкою,
- Та ні на вихідні тато приїде й забере нас, а сьогодні тільки ж вівторок.А ти що, вже додому хочеш?
- Ні- ні просто за мультиками сумую. Дідусь телевізор не включає..
-Він просто немає часу його дивитися. Завтра включу тобі мультики, а зараз давай вкладайся спати.Дідусь тільки до подушки і вже заснув, втомився за день.
Ранком спів птахів розбудив дітей. Вночі пройшов дощик, але було сонячно і тепло. Поснідавши, діти допомагали діду. Носили та складали нарубані дрова. Дідусь з ланцюга відпустив Дружка і Оленка з ним задоволено бігала довкола.
Після обіду, дідусь взяв кошики,
-Ну пішли грибники! Мають бути сироїжки та підберезники.
Діти, взявшись за руки зайшли в ліс.Після грози пахло вологістю і травами. Дідусь попередив,
- Тут хижаків немає, піщли. Олеже ти придивляйся де йдемо, щоб знав дорогу назад. Далеко один від одного не відходьте, уважно дивіться під ноги.
Дідусь інколи звав до себе дітей, щоб збирали разом. Швидко кошики були повні, поверталися додому.
Ввечері всі дружно нанизували гриби на нитки, щоб потім повісити сушити. Олег допомагав сестричці,
- Дідусю, а ми завтра підемо? Сьогодні так швидко назбирали, що й толком в лісі не побули.
-Хочете, підете самі, якщо дорогу знайдеш. Я завтра маю поїхати забрати сіно, десь то намочило цієї ночі, треба забрати. А то он, пливуть хмари, раптом знову намочить. Це ж я для корови, бачите бабуся Галя приносить молочні продукти. Прийде зима, щоб було молочко, треба Зірку годувати.
-Олег задоволено,
-Добре дідусю, ми підемо, далеко йти не будемо. Я трохи пригадав дорогу, як два роки назад ходили.Тепер вже добре її знаю.
Після вчорашньої прогулянки в ліс, дітям солодко спалося. Проснулися пізненько. Бабуся вкотре через вікно позирала до них, побачивши, що не сплять, гукнула,
-Вставайте швидко снідати! Вареничків з сиром принесла, гайда поки тепленькі.
Надворі тепло… Сонячні промені мережкою танцювали по столі. У великій тарілці парували вареники, їх запах вже й в хаті було чути. Кицька хлептала молоко, дружок гриз якусь кістку.
Оленка, потягуючись,
-Ой, ми щось сьогодні забарилися.
Дідусь вже сидів за столом, наливав в тарілку сметану,
- Галю, не йди додому, сідай з нами.
- Іжте,такого в місті немає, все домашнє, смачненьке, - припрошувала бабця.
Оленка задоволено облизувала пальці від сметани, весь час посміхалася,
- А й справді- смакота!.
Олег поводився більш стримано, позирав на бабусю Галю, йому чомусь було шкода її, адже її чоловік помер, тепер залишилася одна. В той же час роздумував, діду так веселіше, коли вона приходить, ще й щось смачненьке принесе.
Дідусь встав з-за столу, поспішив,
- Тут таке діло Галю, приглянеш за хатою. Діти самі підуть по гриби, Олег каже дорогу пригадав, знає. А я за річку поїду, Сокирки, треба забрати скошене сіно.
- Не журися, пригляну, ще й обід приготую.
Олег з Оленкою, взявшись за руки, йшли знайомою стежкою. Побачивши квіти,Оленка вирвалася вперед, гукала брата,
- Ой, які гарні квіти! Дивись!Дивись!
-Не рви, зів`януть, хай, як назад будемо йти, тоді нарвеш.
Оленка помітила великі гриби,
- О! А це, що за грими, їстівні?
-Це грузді, треба, ще уважно подивитися. Мають, ще бути.
- Бачу… бачу,- закричала сестричка.
Діти захопилися збиранням грибів, не помічаючи більше нічого, йшли вперед. Коли кошики були повні, Олег радісно сказав,
- Ну,от тепер можна й додому!
Але подивився по різні сторони, скрізь були хащі. Чи ми заблукали,здивувався сам собі. Але сестричці нічого не сказав.Вони йшли довгенько, але ніяких стежок не знайшли.
- Ой, в мене вже ноги болять, йдемо так довго, чи ми заблукали?
Олег заспокоїв її,
- Давай посидимо, відпочинемо, нам зовсім мало залишилося йти.
Тим часом, бабуся Галя, не знаходила собі місця. Чому їх так довго немає? Адже пройшло три години. Прийшла до лісу, гукала, але їй ніхто не відповів.Вже повернулася,склавши руки, журилася,чи це йти шукати? Дружок наче відчував її настрій, мотався зі сторони в сторону, дзявкав.Рішуче відв`язала Дружка,
-Дружок шукай! Олеже, Оленко,- поспішила за собакою. Він так рвонув вперед, що вона ледве встигала за ним, щоб побачити куди біжить. Картала себе, що не додумалася раніше відв`язати Дружка.
Коли діти присіли на зрубане дерево, позаду себе почули шарудіння. Лише одна мить,Оленка зіскочила і вже роздвинула гілки кущів, голосно, збуджено сказала,
-Подивися!
Він вже стояв поруч, обоє були вражені побаченим.За кущами лежало зламане дерево, під ним лежало на спині, махало лапками маленьке лисенятко.Олег трохи розхвилювався, але шкода було звіра. Він керував Оленкою, як краще підняти дерево. А воно ж не маленьке, тож довелося добре попихтіти, підсовували під нього щепки, згодом гілки. Лисеняткові вдалося повернутися на бік і воно вирвалося з під дерева. Але побігло не поспішаючи, напевно довго пролежало під деревом. Приголомшені діти, розкривши роти, дивилися йому вслід.Оленка рукою товкнула брата,
-Послухай, здалеку пес гавкає!
В Олега засяяли очі,
-Це наш Дружок.
За кілька секунд, Дружок гавкав, нюшкував траву і бігав кругом них. Розмахуючи хвостом подався назад, діти ледве встигали бігти за ним. Назустріч йшла бабуся. Вже обіймала і цілувала, як рідних,
-Ой, що ж ви так довго, Я вже вирішила Дружка послати за вами.. Олег соромлячись,
- То добре, а то ми й справді трохи заблукали.
Оленка не чула цю розмову, тому й не зрозуміла, що вони справді заблукали. Вона гладила, хвалила Дружка,
-Ой, який ти молодець, зустрічав нас, справжній друг!Давай тебе погладжу, мій хороший, мій розумник! О! Бабусю Галю,з нами така пригода сталася.
Вона емоційно розповідала про лисеня, Олег тільки посміхався.
На столі парував обід. Дружка вже взяли на ланцюг, він скавулів і позирав на хвіртку. Бабця звернулася до Олега,
- Напевно дідусь їде.Ти нічого йому не кажи, що заблукали. Оленка не помітила,все обійшлося і слава Богу, а то буде хвилюватися.
Після обіду мили гриби, бабуся мала їх засолити.Дідусь тішився,
- - От молодці! Взимку будемо з бабусею істи гриби і про вас згадувати, як гостювали у нас.
Оленка присіла біля діда, весело розповідала про лисеня. Про те, як їй сподобалося в лісі, скільки бачила різних квітів. Хвалилася, що перша знайшла грузді.
Дідусь похвалив їх,
-Молодці, що так поступили. Маленький міг би загинути, якби не ви. Дітки,завжди добре,коли є хтось, що допоможе в лиху годину.
Олег з бабусею тільки переглядалися, вона кліпала очима і посміхалася.
20.11.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701655
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
Іще звечора, зовсім не ждав ніхто,
Земля гола, під ранок заіскрила,
Місяченьку, посміхалась сріблясто,
Їй хурделиця, все пальтом накрила.
Гнався вітер, безпощадно розсипав,
І сніжинки, злітали мов у вирій,
Всі дерева й кущі вправно одягав,
Не сховати радісь, підійняв настрій.
Танок жвавий, у пухнастих сніжинок,
Білим пензлем, он всюди розмалював,
По ялинках кришталь, певно з льодинок,
Й блискотливі гірлянди вирізблював.
Неохоче сонечко підіймалось,
Мов спросоння зирило, ще не гріло
Воно зразу, так щиро закохалось
Скрізь краса,вже сяйвом замерехтіло.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2016
Автівка ( Продтовари) примчалась в село
Спышать, весело людям, давно не було
Хутко на плечі накинула хустину
Пройтися вирішила до магазину.
Багато покупців, пахощі літають
Це мойву привезли, аж слину ковтаю
Біля прилавка, рада…Ой на вид смачна!
Та й роздивляюсь, а яка ж на ній ціна?
Зуби заціпило… Може зовсім сліпа?
Рознервувалась та все ж тягну гаманця.
Кажу, продавчині,-Дайте хоч би сто грам
Здивовано ,- Це ж буде…. Тільки сім штук вам…
- Та що зробиш, дякую на три дні досить
Тож добавили нам у споживчий кошик.
Наче раптом, півень заспівав в голові
Одинадцять гривень приготуйте мені
Ой, вже про себе, загинаю матюка
От якби я, зустріла, того (пацюка)!
З задоволенням би врізала в пику
Та *** і не знає таку рибку
Кожен день їсть кальмари, червону ікру
Щоб сказав, якби жив на пенсію мою?!
Повертаюсь, та й думаю, люди добрі
Олігархи здуріли, як (пси) голодні.
Та чому ж така різниця, любі друзі?
Чи закони у нас такі ,недолугі?
Знахабніли, давно обсіли корито
Обдирають людей, до нитки відкрито
Беруть думки, за що купить капці нові
Вже вітерець гуляє в мене гаманці.
Зі стажем сорок років - стала схожа на (бомжа)
Це ж нам обіцяли покращення життя…
Йшла, ковтала сльози, що робити далі..
Всі запроданці у тій Верховній раді ..
Зубожів весь народ, як же далі жити?
Скільки будуть з людей іще крові пити?
10.11.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2016
Всі люблять, дуже цінують
Без мене, зовсім не живуть
Джерельна, прозора ,чиста
Краплинки - немов намиста
Не забудеш зранку вмитись
Кожен день хочеш напитись!
Коли дощиком полию
Все довкола добре вмию
Хай буде щедрий урожай!
Щоб процвітав рідний край!
Любі дітки завжди з вами
Щоби гарно підростали
Вгадайте - хто ж я така?
Це ж ваша подружка -(Вода)
19.11.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2016
Я в порыве нежно коснулся струны
Звучит моя гитара… Звонче звучи!
Прошу зажги ей в сердце огонь любви.
Любимая,я очень жду…Ко мне приди…
Скажи зачем взглядом к себе манила
Или ты просто. может пошутила…
Не ожидал…..Страстно целовала
Поверил ….Что моей навеки стала…
Взгляни… Какой прекрасный этот вечер
И загадочный…Ярко светит месяц..
Всё время о нашей встрече мечтаю
Ты поспеши… Ведь видишь…Я сгораю
Вновь в порыве…. Нежно коснулся струны
Звучит моя гитара… Звонче звучи!
Прошу зажги ей в сердце огонь любви.
Любимая,я очень жду…Ко мне приди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701040
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.11.2016
Тихесенький літній вечір спадав на землю. Сонечко готувалося спати, ховало останні промінці на заході. Вони мерехтіли, переливалися яскраво-помаранчевими та блідо - червоними кольорами, час від часу блискали золотом, визирали між хмаринок.
Навкруги все засинало. Мама квочка давно зайшла в сарай, ховала діточок під крильця, вони, ще трохи копошилися, ніяк не могли вкластися спати.
Кури та півень давно дрімали.
А надворі, в густій траві, пищало маленьке, жовтеньке курчатко.
Хоча перші літні дні були теплими та вечори і ночі були прохолодними. Воно загубилося, замерзло, блукало, шукало свою маму та вже не чуло її квохкання. Топталося на місці, присідало на травичку та вона його не гріла, тож знову жалібно пищало..
Барсик охороняв обійсця, був дуже відповідальний, щоб ніхто чужий часом не забрів на його територію. Лежав в буді, чув, як маленьке кликало на допомогу маму квочку.
Йому вже й трохи набридло та він сподівався, що курча знайде дорогу в сарай.
Аж раптом почув, як плигнув з паркану кіт, він відразу відчув - це чужий. Швидко вискочив з буди, почав гавкати,
-А ну! Чого лізеш? Тебе сюди не звали..
Кіт наїжився, очі стали злі й хитрі,
- Я кіт, куди хочу, туди і ходжу,… Ти мені не указ!
Барсик знявся з ремішка, він це робив дуже рідко, коли відчував, що комусь загрожує небезпека. Рвонувся за котом, той швидко тікав, з переляку опинився вже, аж за парканом.
Ага,подумав Барсик, це він почув, як пищало курчатко… І почав нюхати траву, знайшов слід до малого. Воно здивовано подивилося та відразу впізнало песика і почало до нього тулитися. Песик зрозумів, що хоче маленьке і прямо біля нього ліг. Не довго думало,
воно швидко залізло на спину, топталося лапками на місці та нарешті присіло. У Барсика була густа та довга шерсть, тож курчатко швидко вгрілося і задрімало.
Підійнявся місяць, ніжно переливалися, іскрилися зорі.
Та собаці зовсім було не до сну, він відповідально охороняв малого.
Ніч вже тікала. На сході танцювали перші сонячні різнокольорові промені. Небо змінювалось то голубим ,то фіолетовим, то синім кольором . Нарешті стало блакитним, навіть без хмаринок.
Десь недалеко, щось зашаруділо в кущах, чути було, як випурхнула пташка. Відразу дзвінко залунав її спів.
З курника раз у раз заводив свою пісню півень. Ну от,подумав Барсик, добре, що все добре, дочекався ранку.
Півень першим вискочив на подвір`я, розмахував крилами, оглядав все довкола, ніяк не міг вгамуватися, заводив свою пісню, -"Ку-ка-рі-ку". Кури вибігали з сараю, дзьобали насипане зерно. Аж ось і квочка вийшла з малими курчатами, квохкала, звала малих до себе, повела їх в траву.
Барсик тихо, не поспішаючи, почав підійматися на лапи. Курча
з`їхало з його спини немов з гірки. Воно вже почуло матусин голос,швидко побігло в її бік, песик задоволено дивився в слід.
Вже весело біля квочки щипало травичку, вона побачила його і так сварилася, що всі курчата підбігли до неї, уважно слухали. Своїм квохканням повчала малих, щоб слухалися її і не відходили далеко.
Барсик заліз в буду, скрутився калачиком, одним оком піддивлявся,як копошилися кури на обійсці .Тепер можна і поспати, думав про себе песик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701036
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.11.2016
Всі овочі відварила
Стіл скатеркою накрила
Мабуть скоро час обіду
На тарілочку поріжу…
Кисленький, славний огірок
Червоний, круглий бурячок
Смачну моркву й барабольку
Я добавлю, ще квасольку.
Ріпчасту, свіжу цибульку
Кладу, для краси петрушку
Щоб смачніше, ледь підсолю
Ще й олійкою заправлю…
Вміло, гарно помішаю
Вже гостей всіх пригощаю
Вгадайте, що це за секрет?!
Напевно страва - (Вінегрет)
15.12.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2016
У полі гречка, білим цвітом зацвіла,
Та не чекала, зовсім лиха Вкраїна,
Вітер, як птах, раптом приніс сумну звістку,
Просила ненька, ти не йди на Схід, синку.
Не хотів слухать, ні маму, ні дружину,
Поцілував сонну маленьку дитину,
Стріляє Смерч, Гаубиця, пала земля,
Вигляда ненька, вкотре сина із вікна.
Вже третій рік, як все вигорає до тла
Люди скажіть, кому потрібна ця війна?
З болем до хати, поштарка несе листа,
У чорній хустці, плаче, ой прийшла біда!
Тих ( братів) кляла і Кремлівського царя,
Вже схаменіться! Достатньо людям горя!
Упала жінка до землі,що за життя?
Тебе Всевишній, прошу, дай нам майбуття!
І підкажи, як же зупинити війну?
О, святий Боже, захисти Україну!.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2016
Ой, рятуйте, люди добрі
Кричить жінка на базарі
Ой, біда украли гроші…
І були ж, то не в кишені!
Ой лишенько.. Що ж то буде?
Як додому добиратись?
До неї ( мільтон) вже суне
- Тож протокол треба скласти.
Що сказати, - Він хороший
Розповідав, що багатий
І красивий і високий
В капелюх вбраний, моднячий.
Запросив, ну у кафешку
Поводився дуже чемно
Розпили не одну пляшку
Так серце билось шалено..
Звуки музики чарівні….
Призивали до любові…
Вдвох, як голуби - щасливі
Обіймалися у холі….
До танцю вже запросив
Елегантно брав під руки
Красиві слова говорив
І ласкаво гладив груди.
Іскрить Ігристе в бокалах
Весело скачуть бульбашки
Немов злітали на крилах
Вже потаємні всі думки
Знов за столом посміхались
І взяли Бренді, ну коньяк
Солодко нам, цілувались
Мигтіли бісики в очах.
Йому кажу, досить, годі…..
Стою.. . Тут, серед базару…..
Метляють скрізь - перехожі
Здалось…. Вийшла із дурману.
-У вас розстебнута блузка
Мені каже молодиця
Ой, що ж це я…. Ідіотка….
Все любов, немов блудниця….
Зашарілась, мац до грудей
Вмить раптово зчервоніла
Ой, немає, ніде грошей!
За голівоньку схопилась.
Незручно та й до мужчини…
Його давно вже й слід простив!
Кричала вже стільки сили….
- Голову бач, як задурив!
- Всенькі гроші,що складала
- Замотала у хустину
- Та ж його, так покохала!
- От впорола чертовщину!
Текли сльози, терла руки
- Тож він любити обіцяв!
- Ой, за що ж, це такі муки?
- Нахаба бач, взяв й обікрав…
Протокол вже написали
Все зробили, як годиться
- Щоб (чорти) його забрали!
Проклинала молодиця….
***
Ой не ганяйтесь молодиці
За модними чоловіками
Не вірте в ті, слова красиві
Любов, на жаль із бульбашками….
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2016
Чи здатні мене впізнати?
Я маю чотири лапи….
Малий хвостик, довгі вушка
Та тепленького кожушка.
Коли зиму зустрічаю
Колір хутра поміняю
А щоб не спіткало лихо
Я бігаю дуже швидко
Ну скажіть …Хто мене знає?
Угадали! Так це ж -(Заєць)
13.11.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2016
Ой осінь, яка примхлива,
Мов жіночка та й вродлива,
Ухустку червону вбралась,
Собою дуже пишалась.
Яка ж мальовнича краса,
Яскравий блиск, позолота,
Ясна усмішка до сонця,
Мережки у траві сплела.
Враз хмари летять сердито,
Лив дощ, наче через сито,
Тріпочуть листочки німі,
Й лягають тихо до землі.
Цілують холодом вітри,
Вона ж хоче танцювати,
Яе пава в зваблевім вальсі,
Радіє в багряній рясі.
Красуня!Мила, чарівна!
Тобі, чи є, ще хтось рівня,
Умієш з літом ладнати,
Сріблисту зиму стрічати.
Знайшов листопад колиску,
Привабив осінь, без риску,
Покрив сірою вуаллю,
Все ніжно готував до сну.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2016
Сумний погляд і сльози на очах
Вже замерзло, біднесеньке, дрижить
Так ніжненько нявчало в бур`янах
Дощ сердитий, осінній мжичить..
До хати, ледве прилізло на поріг
Хоче тепла, шукає молочка
Маленьке, хто тебе викинуть зміг?
Скоро примчиться, чаклунка – зима…
Взяла до рук, тремтиш немов листок
Що допіру відірвавсь від куща
Візьму до себе - буде прихисток
Подарую хоч трішечки тепла….
Яке щасливе…. Мило муркоче
Будемо разом, зиму зустрічать
Це кошенятко любові хоче….
Вже в пічці дрова, весело тріщать.
11.11.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2016
Я сіренька і маленька
Досить хитра та гарненька.
Бігаю швидко повсюди
Мене лякаються люди
А живу там, де запаси
Щоб змогла, собі щось вкрасти
Дуже люблю - сир, пшеницю
Іще всіляку пашницю
За мною слідкує котик
Підкрався, хватав за хвостик
Знов тікаю і не каюсь
Швидко в нірочку ховаюсь…
Полюбляю коли тиша……
Як же звати мене ? - (Миша)
10.11.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2016
Погожий літній день схилявся до кінця. По обрію червоніло… Білі хмари доганяли сонце, немов пуховою хустиною, покривали його до сну. Промені час від часу моргали між дерев і знову губилися. Врешті останні заховалися і небо потускніло.
Вони йшли вдвох взявшись за руки. Вона несла невеличкий приймач,з якого лунала музика. Він тримав через плече сумку з речами, ніяковів, трохи не рішуче дивився на неї та вже давно, в його очах мерехтіли вогники кохання.
Село залишилося далеко позаду, оминули пагорб,спускалися до річки. Шовкова висока трава лоскотала ноги, бо вже зняли капці, йшли босоніж, немов малі діти,усміхаючись один одному.
Ще не встигло зовсім стемніти, як на небі тарілкою з`явився блідий місяць, кидав своє проміння в воду, вона з ним немов загравала, переливалася змішаними смарагдовими та кораловими відтінками. Нарешті підходили до великого ставу,очерет, зілля та висока, густа трава немов охороняли його. На ходу роздяглися, покидали свої речі, шубовснулися у воду.
-Ой,як гарно,- зауважила вона. Він виринув з води,сміливо підплив і вже ніжно обіймав, легенько притискав до себе.
Аж ось і вуста .... Такі жадані…. Вже п`ять років разом, поцілунки з кожним разом здавалися солодшими. Вже підхопив на руки, як пір`їнку, ніс на руках на берег.
Шепотіла ніч ніжно і звабливо…. Мерехтів мінливо місяць,здавалося спостерігав за ними, а зорі все ясніше і ясніше світили, немов перемигувалися між собою. Десь близько чути стрибунця, а далі по другу сторону ставка, часом гучно, а часом тихіше жаби заводили пісні.
Він з пристрастю зваблював її до поцілунку і цілував знову і знову. Вона тонула в його теплих обіймах, горнулася, розтавала, як роса на сонці. Їм здалося, що на цьому березі їхнє щастя, їх тільки двоє, він і вона… І все мовчки, не треба ніяких слів до їхнього світлого кохання.
Одна за одною гаснуть зорі до світанку. Місяць плинув до горизонту. По обрію блакитне небо наче оперелося рожевим поясом. Сонце посилало перші яскраві промені. Сяйво мерехтіло, танцювало,нарешті визирнуло золотом.
З приймача лунала заворожуючи легка, тиха, ніжна музика, то хрипіла, а то зненацька було чути голосніше.
Затамувала подих, ледь- ледь обійняла його і посміхаючись, встала. Взяла до рук хустинку, на фоні сходу сонця і прозорої води, яка виблискувала, танцювала перед ним, як фея. Він дивився і завмирав від її рухів. Зачаровувала…. Довгі коси ледве приховували пружні груди. Купальник обтягував красиве тіло, підкреслюючи стрункий стан.
Раптово замовкла музика …Тиша і її образ, він більше нічого не помічав, птахом прилетів до неї. Вона цілувала чоло, очі, він пив медові вуста, припадав до прихованих грудей. Загорівся вогонь кохання…
Лагідно заспівала пташка в гаю. Вона відкрила очі, поглянула… Він спав немов Геракл, мужній, красивий, чорнявий. Коханий, думала про себе,я твоя навіки.
Трави немов в кришталі вмилися срібною росою, яка виблискувала, іскрилася на сонці. По-під пагорб тягнулася стрічкою посадка, звідти чулися голоси пташок, які радісно стрічали сонячний ранок.
Яка то насололода,подумала вона, теплі сонячні промені привітно світили в обличчя, примружуючи очі, сміливо, з розгону, кинулася в річку, , від задоволення з грудей вирвалося,
-А-а-а-а.
Всі жаби хлюпнулися з переляку в воду, в очереті закричала качка. Неподалік з кущів юрбою злетіли горобці.
Здивовано відкрив очі, вона стояла в воді немов русалка…. Розпливлася посмішка на обличчі, очі сяяли щастям. Кілька секунд, він стояв поруч з нею, тримаючи за руки,ніжно дивився,немов дякував за її любов, за ті щасливі миті, що вона йому подарувала. Гладив чоло, припадав губами до світло - русявого волосся, губився в ньому, розсівав поцілунки по шиї, пухкеньких грудях, гаряче притискаючись до неї.
Над широким ставом линув веселий сміх, гралися, борюкалися в воді, як маленькі діти, насолоджувалися теплою водою….
Він ледь доторкнувся її, ніжно взяв за плечі, притягну ближче до себе. Довго дивився в закохані, щасливі очі, неначе щось там шукав…. Раптом його погляд став сумним і тривожним,
-Нам треба повертатися. Наш час дуже швидко збіг. Пора..
Річка , ставок, той рай в якому вони були, залишився позаду. Взявшись за руки, піднялися на пагорб, прямували дорогою до села.
Йшли мовчки, кожен думав про своє.. Час неначе летів, не вгледіли, як наблизилися до села.
- Через годину автобус, почекай, я заскочу додому, візьму рюкзак та документи.
Трохи схвильований забіг до хати, похапцем взяв в руки рюкзак, в кишеню сорочки заховав документи,
- Мамо, тату я вже є, за пів години автобус….. Я пішов…
Батьки стояли зморені, виснажені думками.
-Тож я не на війну, ще треба відслужити півтора роки, може якраз закінчиться,- обіймаючи і цілуючи говорив він.
Вийшли надвір, вона привіталася з батьками.
Вони її давно сприймали за невістку. Коли взялися за руки, батьки вслід перехрестили їх і витирали непрохані сльози, що котилися немов горошини.
Вони мовчали цілу дорогу, лише крадькома кидали хвилюючі погляди. Ніжними дотиками рук бентежили один одного, зупинялися, завмирали в солодому поцілунку.
Виднівся по трасі автобус, загальмував біля дорожнього знаку. З автобуса поспішаючи вийшов капітан, представився, показав свої документи та перевірив його паспорт.
-Ну все прощайтесь,- пролунав голос.
В автобусі сиділо не багато хлопців, які з цікавістю визирали в вікна. Вона соромлячись відійшла в сторону, голос злегка тремтів,
- Щасливо, пиши, я буду чекати ….
Автобус від’їжджав набираючи швидкість, вже за хвилину не було видно на трасі….
Вона поверталася додому з думками, заспокоювала себе, все буде добре. Зовсім не шкодувала, на душі неначе пригрівало сонце, раділа, що ця ніч була їхня. Воєнні дії все ж викликали тривогу, трохи не давали спокою. Та нічого, в думках будувала плани, адже скоро присяга, тож обов`язково поїду до нього. Втішала себе, може дасть Бог, якраз закінчиться, ця страшна, гібридна війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2016
Я топ, да топ всё ножкою
Вот поиграю с кошкою
Она хвостиком вертела
И мне песенку запела
Потянулась, блестят глазки
Очень - очень хочет ласки
Ах прелесть… На ручки возьму
Да нежно, нежно обниму
Смотрит доверчиво, в глаза…
Знай не обижу я тебя.
09.11.2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699471
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.11.2016
Серед поля, стоїть у чорній хустині,
На схід погляд, там загубилось кохання,
Діточки, й вона, нині у чому винні?
Як голубка -сирота, вдова зарання.
А де ж молодість, зараз лише тридцять два,
Та де сила? Як же на ноги підніме?
Скажіть люди, навіщо ця клята війна?
Матерям, ще скільком похоронка прийде?
Сльози котяться полинні і солоні,
І миттєво, срібляться коси на очах,
Та подумає, вона лише сьогодні,
Як маленьким скаже, що батька нема.
Спотикається, йде, не бачить дороги,
На коліна пада, рве коси, ридає,
Чи хто знає, як зможе біль вгамувати
Та із кого, за горе, зможе спитати ?
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2016
Ану дітки, скажіть хто я?
Проживаю там де рибки
Як гігантське сотворіння
Тож мені замало річки.
Люблю моря й океани
З`їдаю, аж тони їжі
Смакую рибу, кальмари
Та різні ракоподібні.
Як зроблю вдих глибокий
Б`є фонтан, як виринаю
Трохи на рибу не схожий
Я легені, не зябра маю.
Хто вгадайте, в воді блистить?
Це звичайно ж великий ( Кит)
07.11.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2016
Заходи на чашку кофе,
Не стесняйся, будь попроще,
Посидим и поговорим,
Всё по полочкам расставим.
Заглянул, вечер в окошко,
Ты поглядывала кротко,
В душе трепет, под сердцем боль,
Давай мы, возвратим любовь.
Уж волнения, нету сил,
Ну зачем, ты вновь пригласил,
Ах мучения- приговор,
Как у айсберга, тот взгляд твой.
Я в глазах, увидал цветы,
Побледнели все васильки,
Ах, ты осень ,ну как же быть?
Ведь забудутся все мечты.
На столе, эспрессо парит,
Жаль твой взгляд, меня волнует,
Скажи разве не по пути,
Не держи, просто отпусти.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699088
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.11.2016
За обрій, сонце ховалось,
Хмаринки ж плакали дощем,
Маля спати готувалось,
- Вже спи, ти сонечко моє.
-
Гладила, мама голівку,
В чоло сина цілувала,
Поглянь любий, ти на нічку,
Вона сон приготувала.
Про хитру лиску й зайчика,
Які в лісі сплять давненько.
Про смілого,ще котика,
Що муркає так тихенько.
Мій синку, чуєш маленький,
Закрий, нині оченята,
Ти сон, побачиш гарненький,
Насниться, хай дивна казка.
03.11.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2016
Вновь свеча, горит в твоём окне,
Не посмею, я к тебе зайти,
Ты любима и желанна мне,
Боюсь очень, не откроешь ты.
Ах, ты осень, чудная пора,
Мне нужна, лишь ты, как луч солнца,
Умна, очень красива, стройна,
Как весенняя, та берёзка.
Знаешь ведь,, на свете ты одна,
Совсем сон забрала и покой,
Без тебя, уж мне жизнь не мила,
Не раз бей сердечко, будь со мной!
Каждый раз, я присылаю цветы,
Ведь же в курсе, какие любишь,
И в ладонь, словно крохи – мечты,
Всласть надежды, верю не бросишь.
Среди ночи, очень жду звонка
Нежны звёзды, мерцают вдали,
Уж сияньем, нам светит луна,
Шепчет тихо - Она ждёт, иди.
Искрит пламя ,танцует в окне,
Дождалась, долгожданный звонок,
Я улыбку видела во мгле,
Ведь скучала, заходи дружок.
Луны нет и погасли звезды,
Стук сердец, лишь слышен в тишине,
Хороши, так прекрасны розы
Счастья миг и радость на душе.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698295
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.11.2016
І не море й не річка
Біля дамби розлігся
Всюди зілля, очерет
Плава ряска, мов кашкет
Хазяїв багато тут
Довгоногий чорногуз
Гучно жабки стрекочуть
Хоровод рибки ведуть
Прилітають, ще птахи
Лебідь птиця – цар краси
Тут доволі є качок
Що вгадали? Це - ( Ставок).
01.11.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016
Мале село, ще зовсім дрімало,
А край неба, лише ледь-ледь сірів,
Десь пташеня з просоння упало,
Вмить кущ раптово, весь зашарудів.
Це ж день новий, на дереві сидить,
До сонця поглядом полетіла,
Думки, пора вже весь люд розбудить,
І спів дзвінкий, ронісся над селом.
Раденько сонечко зустрічала,
Було далеко чути й за Бугом,
Тож про світанок дивний віщала,
Яснить повсюди, мов бринять струни.
Веселеі промені, ледь прилягли,
У небі вмить, всміхались хмаринки,
Яскраве сонце рвалось до гори,
А у хлівах, корови заревли.
Телята ждали смачний сніданок,
Несли хазяйки молочко парне
Таке життя, веселеньке сільське.
.
Гучний голос свійської пташини,
Збудить на часі, чарівне село,
А півні, дружно, дзвінко співали,
Качки і гуси йшли на озеро.
Вже несуть люди набрану воду,
Зблизька із батьківської криниці,
Щоб напоїти свою худобу,
Та й швидше вигнать на пасовище.
Сердито хрюка, жваве порося,
Аж верещить, чекає сніданку,
І під ногами прямо метушня,
Жадібно чмокає смачну кашку.
Нявкає кіт, скавулись собака,
Господар крутиться, як та білка,
Уже зварилась на пічці кашка,
Тож до сніданку годна сімейка.
Давно на чай й водичка згодилась,
Та вже й готова, пахне картопля,
І до ікони жінка молилась,
Усе нічого - не було б горя.
Усе земне сонце розбудило,
Всі кажуть мирно, це село живе,
У серці в кожного забриніло
Нема війни, буде щасливий день!
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016
Все чути з лісу тук, тук, тук
Що ж то за дивний такий звук?
Як цілий день він працює
То його кожен почує
Дуже вдячні всі дерева
Бо лікує, їх як треба!
Як побачить, шкідник сидить
Добре знає, що з ним робить…
Хоч маленький та завзятий
Ну, впізнали хто це? (Дятел)
31.10.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2016
Я все життя, так тебе кохаю,
Хоч негаразди і були в житті,
Як рідний погляд, твій зустрічаю,
Мов промінь сонця, тепло на душі.
Буває час, ловлю себе на думці,
Краще, як зло, завжди забуваєш,
Я дістаю, всі спогади із клунків,
Лише хороше мене огортає.
.
Пройшли дорогою життя в надії,
Не раз до нас, долетіло каміння,
Завжди охоплювали, гріли мрії,
Буде все добре, гнали сумління.
А коли часом, приходила біда,
Літня роса, нам обом ноги мила,
І ми втішались, бо та сила земна,
Придала мужності, сім`я раділа.
Як людей заздрощі, то вже туманом,
В нашім саду, так пахли матіоли!
П`янили двох, огортали дурманом,
Ми один одного знову любили.
Всі перепони позаду, щасливі,
Бо все удвох, тримаючись за руки,
Кохаю любий, я тебе й до нині,
Хоча пролинуло, сорок три роки.
У садку нашому, є три берізки,
Зросли давненько, живуть своїм життям,
Добре навчили, їх цінить, кохати,
Живуть у злагоді, гріють нам серця.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2016
Вечоріло…Літнє сонце збиралось за обрій.
В блакитноиу небі витанцьовували останні сонячні промені. Губилися між дерев, час від часу виблискували серед гілок. Часом де-не-де прокричать пташки, по домівках готувалися до сну.
Тоня сиділа на маленькому стільчику, в тазу мила ноги, часто через вікно поглядала на дорогу. Нарешті побачила, з поля поверталися батьки.
Молоді хліба, ще тільки вибивалися в зерно, а треба соломи під ноги для худоби. Вони ходили дуже далеко,,аж під самий ліс, бо поблизу вже не було скирт старої соломи, що залишалися не спалені.
Почула тихі розмови і побачила біля великої кімнати, як батько заніс величеньку картонну коробку,мама в руках тримала доріжку. Що це?Подумала і швидко витерла ноги, за мить стояла поруч з мамою, батько кудись пішов.
-Мамо! Що там?
-Та знайшли скирту стару, а там на гнізді сиділа куріпка. Яєць не було , вирішили забрали додому.
В очах дівчини заблискали вогники,-Я подивлюсь!
-Тільки тихо, щоб тато не знав, буде сваритися, що не спите.
Вона відкрила коробку,яка була накрита половою доріжкою,там сиділо маленьке чудо. Тільки так і подумала, бо ніколи не бачила такої пташечки. Куріпка була схожа на невелике сіре курча. Побачивши її,кілька раз перебрала лапами і підбирала крильця ближче до себе.
-Ой,мамо,вона літає?
-Часом так,та загалом майже весь час бігає.
-А що буде далі? Ми її завтра випустимо?
-Ну ти де?Давай вечеряти,- пролунав голос батька.
Мати скоро закрила двері і кивнула доні, щоб та йшла спати, а сама пішла на кухню.
Тоня принишкла біля дверей, намагалася почути про що йшла мова.
-Кажуть з неї гарний суп буде, -почула слова тата.
-Та, що там їсти, воно маленьке,- відповіла мама.
-А що? До курей пустиш, заклюють,завтра зарубаю,- вже сердито проговорив батько.
Вона чекала коли батьки вкладуться спати.
Оля, старша сестра за неї на три роки,вже міцно спала. Поряд з нею лежала книга, напевно читала, так і заснула,подумала Тоня. Вона навіть не подумала розбудити сестру, знала,що та буває часом не справедлива і жорстока.
Врешті сон здолав її, тож літо, добре за цілий день набігалася, в яру пасла гуси.
Вже різко підняла голову,не знала скільки проспала,її розбудив шурхіт від ланцюга собаки. Кватирка була відчинена, вже чула, як пес пив воду.
Не знала котра година та бачила, як місяць уповні яскраво світив, аж переливався і помітно на сході світліло небо. Надворі трохи видно…. Це мабуть мама встане корову доїти, подумала дівчинка. Швидко влізла в сукню та на шию пов`язала хустинку і тишком - нишком пробралася у велику кімнату. Похапцем, хвилюючись,накинула свою хустинку на пташечку і притулила до себе, боялася, що кричатиме. Та вона немов би відчувала безпеку, мовчала. Уже тремтячими руками тихенько відчинила вхідні двері, вийшла на подвір’я. Пес помахуючи хвостом поглянув на неї і заліз в буду. Ой,що ж далі… Ворота на вулицю,на ніч зачинялися на великий крючок,крутилося в голові. Нагадала.... за хатою палісадник, де росли сливи і кілька кущів смородини,там сітка, можна пролізти. Невелика дірка в сітці була дівчаткам в пригоді,коли вони гралися в схованки, її трохи відтягували і можна було залізти і вилізти.
Через сітку обережно в хустині поклала пташечку, потім вилізла сама. Серце так гучно билося, здавалося вискочить.Озиралася на всі боки,чи часом хтось та щось не почув.
Вже перейшла через дорогу,тут темніше ,бо росте бузок і калина та декілька кущів шипшини. Перебралась через них і вже на полі з кукурудзою.
-Маленька моя, йди! А то буде біда,- зі сльозами на очах говорила
дівчинка. Ще раз обняла її і відпустила.Пташка швидко загубилася між кукурудзою. Ой,як добре, спасла пташечку, подумалаТоня.
Крадучись поверталася додому. Вхідні двері лишила трохи привідкриті і двері в велику кімнату теж ледь-ледь відхилила. Хай думають, що куріпка втекла сама,
втішала себе. Відчувала себе щасливою, з насолодою накрилася простирадлом і посміхаючись заснула.
Ранок! Небо переливалося яскравими сонячними променями. Сонце розкидало промені по землі і заглянуло в кімнату до дівчаток. Чути веселий спів пташок та крикливий спів півня, а на подвір*ї ґелґотали гуси.
Оля була соня, не любила вставати рано. Тоня з піднятим настроєм та враженнями нічної пригоди ніжно потягувалася в ліжку. Що ж буде…тільки й думала.
Біля воріт мама вигнала корову в череду, а батько вже напевно дав курям і свині їсти, бо гукав до мами.
-Ну, що готуй сніданок та поглянемо до куріпки…
Мама зайшла в спальню,
-Ну! Попросипалися? Котра вночі ходила до вітру, двері не зачинила?
Оля спросоння здивовано дивилася,-Я нікуди не ходила.
-Це я ! Що, хіба не зачинила?! Намагалася, скільки було сили, вони ж такі важкі,- відповіла Тоня.
-Так! Батько вже снідає, йдіть вмивайтесь і за стіл. Потім,ти Тоню жени гусей у яр пасти. А ти,Олю, будеш обривати чорну та червону смородину, в цьому році слава Богу вродила.
Аж раптом почули крик батька,
-Маріє! А куріпка де?
Мама швидко пішла до нього.
Оля сиділа на ліжку, ще протирала очі,- Яка куріпка? Що купили?
-Не знаю,- відповіла їй Тоня,зробивши здивований вигляд і пішла вмиватися,за нею поспішила сестра.
-Ти тютя,тобі нічого довірити не можна. Чому не щільно зачинила двері в велику кімнату?От вона мабуть пролізла і втекла, вона ж маленька,- сердито бурчав батько.
-Та може котрась з дітей виходила вночі, не зачинила вхідні двері. Ось тепер будете їсти суп без м`яса,- все не міг вгамуватися батько.
Оля поглядала на Тоню з під лоба, снідали бараболю з молоком.
-От, хоча б побачити живу, я то в книжці бачила,- шепотіла дівчинка.
Тоня, трохи побоюючись, позирала на маму.
Вже батько відчинив ворота,мама виганяла гусей,
-Тоню,гайда, давай швидко,бо вже хочуть летіти,- гукала мама.
Дівчинка підійшла до гусей,вони до неї підходили і ґелґотали, любили її, бо вона майже щодня була з ними, пасла їх. Часом клала собі на долоні зерно, а вони немов розмовляли з нею, задоволено його їли.
Вже зачиняючи ворота, мама ніжно подивилася на Тоню,
-Я знаю хто міг випустити куріпку та думаю- це на краще…
Тоня з піднесеним настроєм йшла за гусьми ,на обличчі сяяла посмішка. Тішилася, як добре, що я наважилася це зробити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
Ой летіла ластівонька та й так височенько,
Подивилася довкола - щеміло серденько,
Ліси, ріки і долини – там, геть все розбили,
Та й ріднесеньку земельку кров`ю всю залили.
Ой, де оком кине всюди вирви і руїни,
Серце рветься на частини, де ж ти мій єдиний?!
Геть цілий день і нічку плаче та ридає душа,
Де ж моє, сонце, мій милий, шукала й не знайшла.
Небо хмари звкрили, мабуть примчить громовиця,
На святу, її землю стріляла – Гаубиця,
Знов злетіла ластівонька високо вдалечінь,.
Гіркі сльози котилися - де ж ти? Коханий мій!
Спішив стрімко старий яструб та й сміло до неї,
Бачиш, люба, тут війна, тепер часи буремні,
Як сюди, прилетіла,то вже тут залишайся,
А я думаю, ми знайдем із тобою щастя.
Та й злетіла із яструбом, ген, у небо сині,
Не чекай, не руш любові, не залишусь нині,
Й закружляло із висот пір`я тієї птиці
Тож не чути, тих звуків у молоденькім серці.
Ненька сльози ронить, земля, страждає і стогне,
Війна нащо, прийшла сюди? За що усім горе?
Давно дзвін, не чути пташиний, його немає,
Це ж нещастя людоньки, коли цей спів зникає.
Молоденьким, скільком птахам та й серця розбили?!
Кров синочків і доньочок,по землі розлили.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
Ой я бджілка жу-жу-жу
Усім правду розкажу
Квіточки дуже люблю
Нектар постійно зберу
Набираю в шлуночок
Занесу у вуличок.
Там знайду клітиночку
Покладу краплиночку
Ця робота клопітка
Ціле літо забира
А дідусь медок збере
Та й всім діткам принесе
Тож любіть мене жу - жу
Вам зрости допоможу.
26.10.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016
Повітря свіже, прохолодне,
Іди, прогуляйся зазива,
Чарівне небо і зоряне,
Шепоче і теплом огорта.
Імла стелилась, ген над Бугом,
Сердечко стукало вихором,
Мені злетіти б по над лугом,
У сяйво місячне впевнено.
Я вірю, там знайти судилось,
Вночі, між закоханих зірок,
Літало щастя, заблудилось,
Лиш треба зробити один крок.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016
Поблизу сараю котичок полює
Мишеняток близько дуже добре чує
Зір хороший має, сміливий, спритненький
Не лінивий, миється, завжди чистенький
На мішку побачив, їх там так багато
Те зерно смакують весело,завзято
Гарний врожай буде,добряче наїмся
Очі примружив,тихенько притаївся
Мов летить, з розгону плиг,мов туман наплив
Геть розбіглися за мить, в цей раз не зловив….
Він забув уроки рідної матусі
Будеш жадним ти, нічого не получиш
На ліжку, скрутивсь клубочком, мило дрімав
Всміхався, мабуть наснилось, мишку спіймав.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2016
Стоит березка притаїлась,
Малость замерзла, а вся листва,
На солнце золотом искрилась,
Танцует осень, вот чудеса.
.
И веял ветер, ох чудесник,
Как будто, уж в вальсе закружил,
Он ей напевал свои песни,
О том, что всем сердцем полюбил.
Она покачивалась робко,
Просила, ну погоди чуть-чуть,
Погреться дай, ещё немножко,
Ты озорной, не тронь красоту.
И нежно, тихо прошептала,
Ни к спеху, ты слегка покружи,
Сама багрянец одевала,
Станцуем, теперь танец любви…
2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696622
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.10.2016
Кажуть всі, він помічник
До роботи давно звик
Сам красивий і стрункий
Називають - благородний
Шкіра його, аж блестить
Завжди завзято біжить
Він гарну гриву має
Команду НО-НО - знає
Тож тільки знайди віжки
Ледь - ледь потягни, трішки
Куди хочеш відвезе
Себе стримано веде
Любить бігать в полі він
Що впізнали тож це ( кінь)
24.10.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2016
Ведь каждый день в моём окне горит свеча,
Милый всегда, выглядываю в надежде,
Когда закончится разлука и война,
Всё уйдёт как и сон, будем жить как прежде.
Пылает словно зарево, там вдалеке,
И слышно свист, летят бомбы и снаряды,
Стреляют танки по нашей родной земле,
Раскаты грохота… это пошли Грады.
Родной далёко, я каждый день молюсь, жду,
В душе печаль и на сердце боль, тревога,
Так ненавижу, уж проклятую войну,
Она скольким матерям принесла горя!
Я каждый вечер, перед иконой прошу,
Бога вновь попрошу- Войну останови!
Ты возвращайся, как прежде, зажгу свечу,
Пускай горит, она символ нашей любви.
2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696419
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.10.2016
В маленькому селі
Жила куца Фенька
Назвали, так її
Бо була маленька
Справді дуже низька
Та була хитренька.
Ось надумала собі
Причарувать Івана
Правда на обличчі
Вона була славна.
А хлопець щоночі
Козак, ще й демократ
Його карі очі
Шаманили дівчат.
Гарну, мав зарплату
І в місті квартиру
Ще велику дачу
Шикарну машину.
Уже подумала…
Я - то чим погана?
Тож рішила піти
За того Івана.
Запросила в гості
Вечір сяють зорі
Випили по чарці
Вже лягають голі
Радіє вже щастю
Підемо до РАКСУ.
Все думала ( к добру)
Потрапив у пастку.
Ясненьким встав ранок
Чудовий світанок
Гучно півник співав
Козак з хати тікав.
Зир, нема Івана
От дурепа п`яна
Що ж - я наробила
Молодість згубила.
***
Ось таке буває…
А серце страждає
Не мала в уяві
Що так буде далі.
23.10.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016
Прийшла осінь - господиня
Росте нас - ціла родина
Серед лісу, на горбочку
На старенькому пеньочку
Дружно в хованки всі граєм
З під листочків визираєм
Є великі і маленькі
Тож, як звати нас ?-(Опеньки)
23.10.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016
Моя ненька Україна,
Всвишнім дана, ця земля,
Весь цвіт, скинула калина,
Не чути співу солов`я.
Вона в багрянім віночку,
Прийшла, вже осіння пора,
Синочка проводжа й дочку,
На Сході, знов іде війна.
Біда, люди душа болить!
Навалу,як зупинити?
Вже третій рік земля димить,
Як рідную захистити?
Прошу, Боже прости мені,
Того Моторолу вбили,
Це радість та напевно гріх,
Усім хлопці відомстили!
Ридання, болі матерів,
Почув Всевишній прохання,
За тих загиблих всіх синів,
За муки всі та страждання.
І знов, течуть гіркі сльози
А перед очима Майдан,
Згадала церковні дзвони,
Як чума, то зайшов тиран.
Чого і що йому треба?
Отруту між людей сипав,
Чекав, щоб йшов брат на брата?
Він стільки ж приніс нам лиха!
Чи право, все ж є забути?
Гадаю, певно, що ні!
Себе гідні захистити!
Покласти край страшній війні!
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2016
Ах кутерьма, вот опять кутерьма,
Листва на улице, уж кружится,
Красива осень, чудная пора,
Всё вокруг золотом, вдруг искрится.
Вот затерялся лучик меж ветвей,
Он согревает их, хоть немножко,
Воспоминания тех жарких дней,
Их слышен шелест, нежно и тонко.
Опять колючий ветер налетел,
И дождь полил, ну словно из ведра,
Уж длинную песенку он запел,
И всё же осень…ты так хороша….
2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695750
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.10.2016
Там, вдалені, при дорозі
Богатир- старий дуб стоїть
Плоди гірляндою вбрані,
Аж виблискує верховіть
Дуже полюбляють їсти
Поползні, сойки і дятли
Олені й дикі кабани,
Й хитренькі мишки гайнули
>
Білки тішаться та свині,
Пропонують всій родині....
Багато, що не злічити
Запаси треба зробити.
Для своїх маленьких друзів,
Що живуть в нашій окрузі.
Ну, що вгадали дітки їх ?
Тож ці плоди - є (Жолуді)
20.10.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2016
У нас сегодня выходной,
Мы вот пойдём, погуляем,
Я жду свидания с тобой,
О чём –то вдруг, помечтаем.
А листья все, уж опали,
Но погуляем в парке мы,
Ведь не хотим мы печали,
Мороза, холода от зимы.
Ведь ты же скоро, уедешь,
Надо на сессию опять!
Но верно ты не поверишь,
Знаешь, а я, буду скучать.
Идём тихонько, не спеша,
Мы словно птицы воркуем,
Какая вся, ты хороша,
Моё сердечко ликует.
Букетик листьев соберу,
С улыбкой молча подойду,
Тепло и нежность подарю,
Скажу тебе - Очень люблю.
Порыв осенний, глубокий,
Мне любви хочется, тепла,
Прошу, ну не будь жестокой,
Давай соединим сердца.
Коснулась ты в поцелуе,
Горю, пылаю, я огнём,
Мы благодарны – субботе,
Всегда по жизни мы вдвоём.
20.10.2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695571
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.10.2016
Яскрава осінь… Дерева вбралися в багряний колір. Посадка з різних дерев тягнеться вздовж колії. Дивлячись з потяга, вона спалахує то червоним кольором, то рожевим,то жовтим. А трави помаранчеві, жовті з сірим відтінком, вже напівсухі
майже зовсім прилягли до землі. Здалеку видніються, нові будинки, хатини. Поміж них клени,ясени та крислаті дерева горіхів і виблискують червоні грона на калині. Попід парканами ростуть рожеві, білі, червоні та жовті хризантеми, немов охороняли кожне обійстя, а внизу мережкою виднілися айстри.
Ранок… Потяг під`їжджав до станції Кременчуг. Тоня поспішно спускалася з вагона. Місто зустріло свіжим повітрям, ніжним туманом і прохолодою. Ой, давно тут не була, думала про себе і оглядала вокзал. Він зовсім майже не змінився, лише помітно,що вчасно проводилися ремонті роботи.
На вулиці не людно… Та тролейбуси і автобуси вже заповнили дороги. Не поспішаючи перейшла дорогу по зебрі і через декілька хвилин була біля будинку.
Катя вже чекала на неї...Так добре, що є родина. Стільки спогадів, розмов про життя та про дітей, онуків… Яке щастя побачитися,коли живеш далеко один від одного.
Після розмов відпочивала… Згадалося, як колись приїжджала сюди, молоденька, лише сімнадцять років. Жила в неї цілий рік, працювала в ДСК. Вона мала два сини, племінники були молодші на десять та дванадцять років. Чоловік підкоряв море, працював китобійником. В той час трохи прийшлося побавитися з хлопчиками.. Водила їх гуляти на набережну та в парк на каруселі.
Вирішила пройтися до магазину купити до чаю солодоші.
Місто жило своїм життям… Хтось поспішав, хтось відпочивав на лавочках. Десь був відкритий балкон, гучно чути музику і вразливий сміх.
В магазині людей,як комах. Вибрала "Київсткий" торт,задоволена поверталася до будинку.
Торт обережно тримала обома руками поперед себе, придивлялася під ноги,бо сонце час від часу вишкірялось і засліплювало очі. Вже повернула до під`їзду та раптом неподалік різко зупинився велосипед. Привернув її увагу… Чоловік стояв поруч з велосипедом і уважно придивлявся на неї.
-У- у- у .. Привіт! - він не зводив з неї очей.
Цікаво хто це? Олег… Так вона пригадала… Це були його очі.
Здивовано, прямим поглядом, дивилася на нього,
- Ти?
Серце раптово немов завмерло,так,це він,такий же стрункий, але сивий… Скільки ж років не бачились… Сорок…. Чи більше …
Вже розгублено посміхнулася,
- Як справи ?
В його очах з`явився знайомий блиск і на обличчі розпливлася усмішка. Він зрозумів, що вона його таки впізнала.
- Все гаразд, - тільки й змогла вимовити. Їй здалося,що щось перехоплювало повітря. Раптово гучно відчинилися двері під`їзду, назустріч вийшла Катя,
- Тоню… Давай заходь, ми ж на тебе чекаємо….
Він, злегка почервонівший, кивнув головою, підморгнув.
- Щасливо! - гукнув на ходу. Поиітила він під*їхав до друго під`їзду.
Так, Тоня знала,що він одружився на Тані,з якою разом вечорами сиділи у дворі, спілкувалися і часом під гітару співали пісні….
- Ти його впізнала? Це ж треба… Стільки років і зустрілись!- проговорила сестра.
- Так це, все не від нас залежить,керує доля….
Й перевела мову на другу тему.
В гості приїхала жінка покійного брата,адже дуже хотіла побачитися. Довго спілкувалися, чаювали. В кожної було що розказати,чим поділитися.
Ввечері, коли сестра вже відпочивала,через відчинені двері балкону почула бринькання гітари. Навіяли спогади...
На одинці не зустрічалися, завжди в компанії, в дворі біля будинку. Та при спілкуванні в його очах час від часу з`являвся блиск. Інколи намагався взяти за плечі і задумливо поглядав, посміхався. Всі помічали його небайдужість.
Згодом, так склалося, поїхала знову до батьків.
Та десь через півтора року, приїхала в відпустку до сестри.
Була тепла, весняна погода… Все квітло та буяло. Кременчуг потопав в красі, розкішні дерева, клумби. А набережна біля Дніпра,то наче чарівна казка, яка вечорами манила до себе. Їй дуже подобалось місто…
Не пройшло і трьох годин, дзвінок в двері… Він запросив вийти до компанії, яка, як завжди збиралася в дворі.
Всі були в зборі, усміхнені і і веселі, спілкувалися між собою.
В цей час саме був призив до армії. Тут, він раптово,всіх запросив до себе на проводи,які иали відбутися наступного дня. В цей чудовий вечір вони гуляли по набережній.
Перший поцілунок…… Олег їй подобався…. Але вона серйозно над цим ніколи не замислювалась.
Наступного дня на першому поверсі галасно, грала музика. Напевно вже збиралася молодь. Вона не поспішала. Навіть сестра поцікавилася,чому забарилася. Подзвонили в двері… Олег стояв красивий,розчервонілий, в гарному костюмі з квітами.
- Привіт! Ну пішли, всі чекають..А це тобі….
- Мені якось незручно, ми так мало знаємо один одного.
- Ну, що ти, всі чекають нас. Пішли, я прошу бути в мене на проводах за дівчину.
- Ну,що ти! Яка дівчина…Ми ж всі разом….
Їй це було.як сніг на голову. Думала...може не йти, відмовити. Але ж пообіцяла.
Вперше зайшла до квартири, вже всі зібралися,то тільки й уваги до неї. Молоді ж було багатенько.За столом сидів понурений батько, поряд брат Сашко,він був за Олега молодший на років десять. Батько дуже хворів, його відпустили з лікарні тільки провести сина до військкомату. Мама клопоталася біля столу і весь час поглядал.Їй часом хотілося провалитися крізь землю.
Вечір вдався на славу,гуляли до півночі, згодом пішли до Дніпра.
Хто бачив Кременчуг ввечері…. Освічені алеї… Великі ліхтарі мерехтіли над красиво оформленими клумбами. Приємна прохолода на набережній. Олег зняв піджак накинув їй на плечі і міцно обійняв,
- Ах ти моя мерзлячка…
Їй було приємно,що він такий уважний. Але в той час намагалась дати йому зрозуміти, що ще молоді, про це зарано думати. Олег не відводив від неї очей, не сприймав,що говорила серйозно.Зазирав в очі і посміхався.
Ранок видався сонячним…. Та коли йшли до військкомату, всі були понурені. Олег, не соромлячись нікого, обійняв її. Так прямували, аж до автобуса,який мав призивників відвезти до Полтави.
Прощання…. Поцілунок при всіх… Це так було зворушливо,що їй здавалося,що це відбувається не з нею, все так було не передбачено…
Минуло п`ять днів. Тоня спускалася з четвертого поверху до першого. В квартирі відчинені двері, перед нею,в чорній хустці, стояла його мама. Побачивши її впала на груди, почала плакат Помер батько.
Мати звернулася про допомогу. Треба взяти довідку про смерть, занести до військкомату,щоб відпустили Олега на похорон. Родина в них невелика,тож прийшлося два дні допомагати. На другий день під вечір він був дома.
Наступного дня відбувся похорон.
легу на чотири дні дали відпустку. Всі вечори були їхні. Їй треба було його підтримати в цей важкий час….
Від`їжджаючи, прощався, відчувала трепіт його рук, в очах смуток. Він намагався впіймати її погляд і вдивлявся в очі
- Ми так мало побули разом… Я тобі писатиму… Діждись мене…
Що вона в той час відчувала? Була немов у сні. Зробила те, що мала зробити,підтримала його. А хіба можна було зробити по - іншому?! Але нічого не обіцяла. Всіма подіями була приголомшена.
Він проходив службу в морфлоті, в той час служили три роки.
Листи отримувала до пів року,писав про свої почуття, шкодував, що потрапив в морфлот. Згодом листи приходили рідше і рідше, писав, що знаходились в морі. Відповідала на листи стримано, по - дружньому, в листах давала зрозуміти, що він знайде собі молодшу. Тоня завжди вважала, що дружина повинна бути молодшою за чоловіка.
Одного зимового дня, як завжди гучно включене радіо, в цей день була вихідна. Десь в обід йшла передача . Раптом почула своє призвіще та ім`я і назву пісні -(Эти глаза напротив) на заявку від Олега.
Вона не очікувала такого сюрпризу. Було приємно та не "палали"вогники в очах. Він не входив в її плани в житті. Тим паче почала зустрічатися з хлопцем.
Вже майже не листувалися. Племінники напевно розповіли Сашкові про Тоню, в неї вже мало бути весілля. Вона зустріла своє кохання.
А час ішов…. У сестри одружувався син і вона запросила всю родину на весілля. Тоня приїхала з донькою, бо чоловік не зміг вирватися з роботи, йшла з малою через сквер.
Назустріч йшов заклопотаний Олег,здивовано подивився і зупинився.
- Привіт! А,на весілля приїхала… Ну як ти? Не жалієш, що вийшла заміж?
Видно,що хвилювався, трохи почервонів і знову дивився в очі,як тоді.
- Ну,що ти …. У нас все гаразд, бачиш,маємо донечку. Сестра говорила, що ти одружився на Тані, скоро має народитися маля.
- Так,допіру завіз у лікарню…
- Хай у вас все буде добре! Щасливо!
І вже подумала, як добре, що одружився на Тані,вона гарна дівчина. Він заслуговує на щасливе сімейне життя.
І ось,минуло стільки років! Сама собі дивувалася…. Це ж треба все ,все згадати! Яка то доля… Через сорок років зустрітися і впізнати один одного...
Перед очима, в пам`яті, був його погляд. На душі спокійно, тіло огорнуло тепло , ледь посміхнулась,злипалися повіки, засинала…..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695351
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016
Хто знає, а чи -то варто,чи-то ні,
Надіятись, жити на цім світі,
Боротись, виживати в злидарстві,
Посеред злодіїв, гордих панів.
В радянські часи, вони все взяли,
Нахабно, між собою ділили,
Заводи, фабрики порізали,
В той час, все за копійки купили.
Кричать з екрану < Це все для людей>,
Що мають, так забагато ідей,
Чи вийти з кризи, думають, чи ні,
Але, що раз, знов беруть хабарі.
Напевно, люди давно знають всі,
Купаються депутати в маслі,
На пенсію, жебрацьку, як жити?
Стареньким, уже чому радіти?
Страждають душі, що ціни ростуть,
Не в змозі всі люди зовсім збагнуть,
Надію мали – мали роботу,
Тепер, вже що? Лиш мають злидоту.
Родина думає, що робити,
Втекти за кордон, чи йти просити,
І зовсім у відчаї та мати,
Що син пішов на війну, в солдати.
Заради чого дитя загине,
Та кожен з них все ж надію має,
Земля, рідна - дорожча за життя,
Тож йдуть, її сміливо захищать.
І вірять, будуть жити в достатку,
Зупинять, цю непотрібну війну,
Час прийде, настане кінець панству,
Щоб неньку спасти – Україну.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016
Я маленька і хитренька
Мені кажуть, що гарненька
Стрімко скочу на ялинку
О! Привіт, - скажу горішку
Я зиму дуже боюся
Роблю запаси, кручуся
Несу все швидко у дупло
Ну що, вгадали? Хто ж я, хто?
(Білочка)
17.10.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016
Уж в небо взлетели птицы,
Ах, солнышком насладиться,
Лучи, златые ласкали,
Теплом, нежно согревали.
Смотрели, о, как красива!
Родная матушка земля,
Багрянцем она искрилась,
Творила осень чудеса.
И разную взяла краску,
Слегка рассыпала всюду,
Бордовую, золотую,
На травушку пушистую.
Уже отзвенели трели,
Взмах крыльями, улетели,
На сердце боль, в душе тоска
Ведь так… дорога далека.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694904
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.10.2016
Ой, кувала зозуля, кувала, кувала,
Біля тину милого, щиро обіймала?
Пригорталася ніжно, тихо шепотіла,
Ой, яка ж, любий рада, що тебе зустріла.
Цілувала й обіцяла, війна відійде,
Не сумуй, коханий, дочекаюся тебе,
Та раптово пташечка стрімко полетіла,
Рахувати, їм роки, чомусь не схотіла.
У смарагдових очах сховалася сльоза,
Ой журюся дуже, щоб не забрала війна,
Зав’язала, так міцно, на шию хустинку,
Поцілую, дай ще раз, рідний мій Васильку!
Вже й поїхав. Зі Сходу летять чорні хмари,
Про події страшенні, вже їй розказали,
Тепер знала, чому, зозуля не співала,
Бо війна проклята та й милого забрала.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2016
Чудовий літній ранок. Яскраво світило сонечко,розбудило всіх птахів в окрузі. Вони підлітали до ставка покупатися. Деякі тихо плавали визбирували ряску ,а деякі зникали між очеретом і щось там шукали. А жаби були дуже задоволені,що сонечко пригріло Поспішали, всі дружно вилазили не траву.
- Ой,допоможіть,щось не вилізу,не маю сили,- велика, стара жаба намагалася вилізти з води. Кілька молодих жаб підпихали іі,підставляючи свої спинки. Нарешті вилізла і впала на траву. Трохи відпочила,лягла на спину,закинула ногу на ногу і гучно почала вихвалятися .- Ой,як була молода все могла, була хитренька і всі мене любили. А ще дуже я смілива, бачите, як довго на ставку і нікого не боюся.
Молоді жабки скакали біля неї,посміхалися.
-А ,що тітко кажете нікого не боялися? Ми вам не віримо…
Звернулася одна жабка і інші теж весело почали кричати,
- Не віримо…Не віримо…
-А чому?- запитала стара жаба.
- Хочете ,я вам докажу. Знаєте,он там. між очеретом старий чорногуз ,гайда до нього,побачите…
- Дядько чорногуз,- сполохалися молоді жаби.
- Ми його боїмося …
Стара жаба почала сміятися дуже голосно,
- Що його ? Та він такий старий,як цей ставок! Сліпий,ще й до того глухий.
-А тепер дивіться і вчиться!
Вона швидко кинулася в воду,за нею вирушили всі.
Молоді жаби з острахом заховалися між очеретом. Спостерігали, що буде далі.
Дядько чорногуз стояв на одній нозі і здавалося дрімав. По воді йшли круги,та він не звертав уваги.
Стара жаба тихо підпливла до нього і почала перевертатися в воді,виринала та задирала голову,щоб її всі побачили.
Чорногуз же не дрімав,а тихенько , непомітно піддивлявся, чекав,що буде далі.
Жаба вже добре витягнула голову з води,вона сподівалася,що він спить і наважилася крикнути до молодих жаб. Та тільки один звук,--О-о-о ,- встигла сказати, як чорногуз схватив її за лапу і проковтнув.
Всі жаби стрімко покинули своє сховище,розпливлися хто-куди.
Заспокоїлися і вже гріли свої спинки на сонечку. Їм трохи було сумно,що так сталося. Та вони зрозуміли,що вихвалятися ,це не добре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694661
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.10.2016
Ой, щось не спиться мені
Та вздрів, видно надворі
Та це ж місяць уповні
Можливо, я уві сні?
Лежу – виколи очі
Не сплю, вже пів ночі
Думки якісь в голові
Що ж то, робити нині?
Чи слоників рахувать?
Чи може вірші писать?
Чи до сніданку діду
Запекти качку жирну?
Голова – баняк тріщить!
Ходить кіт, надвір ( пищить)
Певно голос загубив
Мабуть він… Розбудив..
Хвіст доверху. Зухвалий
Ах бешкетник ти малий!
Скоро на кухню веде
Тебе хай грець - забере!
Ой хитрющий такий звір
Не бажає йти надвір
Добре - добре наївся
Біля мене вже влігся.
Порухалась я трохи
Спросоння туди, сюди
Та й позираю на часи
Іще немає і п`яти.
От трясця! Кіт мило спить
Йой, знов голова тріщить
Видю, світло надворі
Моргав місяць уповні.
І не знаю … Що робить?
Буду зорі, я лічить….
Надоїло вже лежать
Може вірші прочитать ?
Ось таке в житті бува
Певно старість підступа….
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2016
Летят, тучи суровые,
Внезапно, яркий блеск грозы,
Врываются багровые,
Текут, быстро реки, воды.
Гремят, в небе барабаны,
Летят, слышны чудо звуки,
Спешат, уж плывут раскаты,
Играются словно в жмурки.
И вновь ветер в роли бури,
Всё мечет и рвёт на ходу,
Так силы его могучи,
Земля, кажется в бреду.
Бушует, уж месяц октябрь,
И осень силы набралась,
Развеялась вся грусть – печаль,
Кружила, затанцевала.
2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694107
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.10.2016
Стих был написан давно
Моя любовь, ты маков цвет,
Милей тебя, на свете нет,
Пылаешь ты, как Жар птица,
Ну дай тобой насладиться.
Горят глаза, как изумруд,
И жгут, покоя, не дают,
А цвет волос, как злаков цвет,
Очеровал меня их блеск.
И шепчут звезды в вышине,
(На свете всех, прекраснее…),
Нам освещают млечный путь,
Возьми с собою, не забудь,
Буду всегда тебя любить,
Ты моё счастье, моя жизнь!
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694103
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.10.2016
Весь час добре він тримався
Довго з вітром сперечався
Сам - майже круглий та міцний
Всі люди кажуть, що смачний
Вихваляють, що корисний
Хоч маленький, але хитрий
Росте літом в кожушині
Та чекає дні осінні....
Кожушок він свій скидає
Та й донизу поглядає
Похитнувся … Враз до землі..
Часом влучить по голові….
Скажіть дітки, хто з вас знає
Що з дерева так злітає?
(Горішок)
12.10.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016
Вірш написано давно.
Відкрий, свою душу коханню,
І пий, як із криниці воду,
Ти в серці, май віру й надію,
Та завжди, залишся собою.
Волошки, у руку дам, яскраві,
Нарвали, із тобою в полі,
Назавжди, розвієм печалі,
Пізнаєм принади любові.
Чаклунство обох обійняло,
Так тепло окриляє й ніжно,
Ми двері відкрили в блаженство,
Удвох, із криниці п`єм воду.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016
Багровий лист з куща спадає,
Куди летить, він сам не знає,
Холодна осінь, вередлива,
Враз наче зашуміла злива.
.
У пісні дощовій згубився,
ГоспОдарці, він підкорився,
Припав до землі, ледь – ледь стогнав,
Про себе з болем, лиш одне знав.
Прогнала, він вже не шелестів,
Не линуть про кохання пісні,
На жаль, чекав осінь золоту,
Ковтав, холодну, гірку сльозу.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2016
Кто там, спрятался в земле?
Совсем не понятно мне
Что - то дырочек не вижу...
Даже ничего не слышу...
А горбик то, ведь всё растёт
Скажите мне, кто там живёт?
Ну, что узнали? Это –( крот)
09.10.2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693309
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.10.2016
Там закружляли листочки,
І опадають до землі,
Як наші рідні, синочки,
Гинуть на Сході, на війні.
В багні багряні стежини,
Дітей вбивають, л`ється кров,
За спокій неньки – України,
Не гаяв час, кожен сам пішов.
Вони не можуть, змиритись,
Що ревуть танки і б `є Смерч,
На все, як можна, дивитись?
Коли народ стрічає смерть.
Жаль, третій рік, вже палає,
Рветься і стогне вся земля,
(Брат) привіти посилає,
Щоб не замали майбуття.
Знаєм, бійці, всі герої,
Честь не замінять на ганьбу,
Завжди у бій, йти готові,
Тож Батьківщину не здадуть!
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2016
Травень був прохолодний. І перший літній місяць розпочався з дощів та все цвіло і буяло, кожен день ставав трохи теплішим.
Вже мали достигати суниці, Оленка щодня поглядала на них,
-А ну, покажіться, які ви? Достигли мої хороші, чи ні? Підмалювали свої щічки? Ну давайте, тож пора… Я вже зараз хочу смакувати…
До хати зайшла матуся,
- Оленко, завтра зустрічаємо гостей. Нарешті Марина з Сашком та з Максимком навідаються, а то вже скільки років не бачилися, добре, що хоч по телефону спілкуємося.
Оленці минав дев`ятий рік,сестра старша за неї на п`ятнадцять років. Вона навчалася в Києві, там працювала, і вже мала сім`ю.
-Вони нам малого залишать, а самі поїдуть відпочивати в пансіонат,- клопоталася мама.
-Будеш допомагати…
Оленка щиро всміхнулася,- Це, що мій племінник?
- Так,так!
Мама ставила в духовку пиріжки і готувала макаронну бабку, щоб запекти. Приємний запах м`яса поширився на всю кухню , вона допіру його витягла з духовки.
Оленка куштувала і прицмокувала та прихвалювала сама себе.
-Бачиш мамо, як добре з коріандром та з перчиком, я нічого не жаліла, коли маринувала.
Ранок видався теплим і сонячним. Вже чути, як заводив свою пісню півень і квохкала квочка. Загавкав малий Дружок, підїхала й зупинилася біля воріт автівка, засигналила.
Оленка одягла найкраще плаття і гарно, колосочком заплела косу. Вона вже давно сама навчилася заплітатися. Завжди була охайна і відповідальна до своєї зовнішності.
Коли всі вийшли з автівки мама обіймалася зі всіма й цілувалася, а Оленка зашарілася, бо п`ять років не бачилася з сестрою, вона її майже не пам`ятала.
-Мамо, а тато, що, у відрядженні ?-запитала сестра.
- Так, доню, два дні, як поїхав…
Батько працював ревізором з безпеки руху на залізниці, дуже мало бував вдома.
Племінник, Максим був не сором`язливий, підбіг,схопив Оленку за руку і потягнув до садка. Тут стояли вулики, бджоли гуділи біля них. Вона попередила малого, що вони можуть кусати і буде дуже боляче, щоб не зачіпав їх. Хлопчисько був справжнім шилом, швидко знайшов патика і щосили лупасив ним по траві. Всі спостерігали за ним і втихомирювали цього малого забіяку.
Вже за столом дівчинка пригощала його обідом, від задоволення, він облизував пальці. Кривлявся носом, примружував оченята і намагався моргати. Всі це помічали і голосно сміялися.
-Ви, бачу, встигли подружитися, - помітила Марина.
Сонце мерехтіло по обрію… Вечір був тихий, довкола розліталися
пахощі цвіту дерев та матіоли. З гарним настроєм проводжали сестру з чоловіком. Максимко, немов так і треба, тільки помахав рукою і серйозно собі підніс проговорив,
-О! Тепер буде свобода!
Вкладалися спати… Оленка почала читати казку та він напевно дуже стомився, відразу заснув.
Ранок видався теплішим. Сонячні промені немов танцювали, іскрили по землі. Скрізь вікно промінь дістав оченят хлопчика, яскраве світло розбудило його.
Максимко в Кмєві ходив у садочок, тож звик просинатися рано і відразу гукав, будив Оленку.
Дітвора босоніж побігла в садок. Роса омивала ноги, немов придавала сили, вони скакали й раділи, що це вже починалося справжнє літо. Аж, ось, покриті росою спілі суниці.
-Дивись-но перші!
Оленка тримала на долоні декілька великих сунись. Малий швидко хапав і пхав собі до рота. Вона ж не могла стриматися, залилася сміхом,
- Бачиш, як у нас добре, не то, що у вас, в місті! Їж, не поспішай, насолоджуйся, в тебе ніхто їх не забере!
Дівчинка майже весь час проводила з Максимом. То гралися в жмурки, то в піску,то читала йому казки. Відв`язували Дружка і бігли на широку вулицю біля двору, на пагорби, де гралися з дітворою.
Хлопчик добре освоївся, допомагав Оленці. Давав їсти й пити песику та курям. Часом бігав за півником, який сердився, тупцював на місці, немов хотів скакати на малого, а потім гучно кричав КУ-КА-РІ-КУ. Максим насторожено дивився та промовляв,
-Ось, я до тебе доберуся, почекай! Чого кричиш?!.
Дні скоро пролітали….В садку достигла рання черешня і своєю красою манила до себе, дітвора задоволено смакувала її. Максимко ледве встигав викидати кісточки і знову запихав в рот, неначе зроду їх не їв, замурзався, як поросятко. Оленка ледве вимила обличчя, крутився і вертівся та не капризував, а сміявся.
Дівчинка з мамою наліпили та наварили вареників з черешнями . Малий посипав їх цукром і всміхаючись з тарілкою пішов в садок.
Та раптом заверещав,бджоли почули запах цукру і вже кружляли кругом нього. Проганяючи бджіл, дівчинка швидко забрала Максимка до хати вмила його. Він наважився…. Підійшов, обняв її і подякував за те, що вона спасла від бджіл.
А одного дня було трохи прохолодно, бабуся одягла Максиму маленьку Оленчину велюрову курточку і картуз.
Малий наливав воду Дружкові та курям. Потім заліз гратися в пісочницю. Оленка сиділа поруч, не в голос, а про себе читала книжку.
Раптом позвала мама,
- Йди, нарви смородини на компот, хай малий сам пограється.
Нарвавши літрову банку ягід, дівчинка принесла мамі, а сама пішла до пісочниці. Та там малого не було….
Оглядала садок і гучно гукала, - Мамо, а Максим з тобою був?
-Ой,лишенько!Де ж поділася дитина ?- занепокоїлася..
Вийшли на вулицю, почали голосно звати та його ніде не було.
Оленка дуже хвилювалася, швидко побігла шукала на обійсті. Дружок скрутився калачиком, мирно дрімав біля будки.
Аж раптом помітила. … В курник двері завжди були привідкриті, а зараз майже щільно закриті. А й справді,подумала вона, й півня не видно і в курей галасно,
-Мамо, мамо! Йди сюди! Він напевно тут!
Вона швидко прибігла до курника, хитала головою, прицмокувала устами, щось бурчала про себе.
-Хоч би біди не було, мабуть там!
Відчинила двері,
- Виходь! Ти там,Максимку?
З курника повіяло сморідом, гучніше лунав крик курей …
Оленка накинула хустинку на голову і зайшла. Під ногами лежало вугілля, а далі, в кутку сизо, біля курячого гнізда ледь виднівся малий. А кури і півень сиділи на сідалах, які були прибиті трохи вище. Півень почав розмахувати крилами і співати, кури злякано вибігали з курника, кудахкали. Зі стелі звисало густе павутиння, скрізь розлітався пух і сморід бив у ніс.
Оленка добралася донього, міцно взяла за руку і вони мовчки вийшли.
-Ой,Боженьку,- мама взялася руками за голову. Скрізь сміх
і сльози здивовано дивилися на хлопчика. На бороді виднівся жовтий слід від курячого яйця. Картуз і волосся, яке виднілося з під нього і курточка були в павутинні, в пуху та курячих вошах. Навіть на віях та на устах прилип пух.
Жінка принесла його в кімнату і поставила перед шафою, де було велике дзеркало,
-А ну подивися, пізнаєш?!
Він розгублено кліпав оченятами, а потім скривився,опустив голову і тихенько заплакав.
-Тільки, будь ласка, не кажіть батькам! Я більше не буду… А яйце.. Просто хотів свіже спробувати, тому й випив.
-Ну,що ти?! Все буде гаразд,- заспокоїла дівчинка.
Вже нагрілася вода…. Оленка з мамою добре викупали його в
пахучих травах і закутали у великий, махровий рушник.
Він був задоволений, на нього не сварилися, розуміли, що хлопчик жалкував про те, що сталося.
Вечеряли тихо… всі добре виморилися за день.Максимко сьорбав гарячий чай, з усмішкою позирав на Оленку і кліпав оченятами. Дівчинка гладила по голівці хлопчика, намагалася приголубити його,обійняти.Він задоволено тулився і вертів головою в різні сторони.
Вкладалися спати… Дівчинка не поспішаючи читала казку ; »Червона шапочка», а він вертівся в ліжку, як шило, довго не міг заснути.
І вночі теж час від часу бурчав, щось собі під ніс і крутився з боку на бік.
Був гарний, теплий, сонячний день, діти босоніж гралися біля паркану, коли почули гул автівки. Максимко скривився,
-Я що їду додому?
Малий обійняв рученятами Оленку, тулився,
-Я ще хочу побути, ну будь ласка, трошки.
А потім заглядав в очі, просив,
- Ти тільки не розповідай про курей.
Дівчинка усміхнулася,
-Все буде добре, не хвилюйся.
Марина швидко вмивала та переодягала сина, ніжно обіймала і цілувала,
-Ти сумував за нами,сонце моє?!
Хлопчик тільки усміхався і все позирав на Оленку..Всі готувалися до від`їзду.
Як дівчинка пообіцяла малому, так все і було. Ніхто ні разу не згадав про його події в курнику.
Мама принесла повний кошик з гостинцями до автівки.. Вже всі прощалися, Максимко підійшов до Оленки,
- Давай п`ять! Класна ти в мене тітка! Я обов`язково, ще приїду!
Автівка від`їжджала, вслід по дорозі стелилася пилюка.
О7.10 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692951
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2016
Зажурились... плакучі верби,
Та й схилились низько до землі,
Вже жовтенькі, ясні листочки,
Щодень викупані у воді
Та хитаються, сумні віти,
Бо ж сердитий вітер колисав,
А чому ж, то є їм радіти,
Дощ холодний, часто танцював.
Осінь крила, вже розпустила,
Вдягла клени в різні кольори,
Астра голову, похилила,
Геть пожовкли, нагідків чуби.
Лише квітнуть, хризантеми,
Теж пелюсточки згортають,
Вже прикрилися, всі листками,
Мерехтять, усіх привітають.
Осінь - осінь, ти золотава,
І по – своєму, так красива,
Вся діброва, сяє багряна,
Й червоненька з блиском калина.
Я огляну усе довкола,
Так майстерно розмалювала,
Хоч погода часом й примхлива,
Я радію, її діждалась.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016
Сиділа пара, над рікою,
Купались зорі в чистій воді,
Яка то радість, що він з нею,
Коханий мій, один на землі.
Казала ненька,- Та не любить,
Не поспішай, за нього не йди,
Змолоду він, тебе погубить,
Вся занімієш, ти від журби.
Все ж вдяглася, у сукню з парчі,
Щодня мрія - буде щаслива,
Плаче ненька, сумно на душі,
Бачить доню, себе згубила.
Минув місяць, швидко медовий,
Зникла посмішка із обличчя,
ЇЇ любий та й чорнобровий,
Вже не раз,скаженів, напився.
Йшла до прірви, ця молодиця,
Та й ридає, - Рідненька прости,
Не послухала, ненько винна,
Загублюся, я на дні ріки.
Ніби птаха, поряд матуся,
Ой голубонько, сизокрила,
Він не вартий, такого люба,
Що для цього, я народила?
Вже виднілась, стежка вздовж річки,
Обійнялись, йдуть мати й доня,
Умивалися сльозьми щічки,
Що поробиш, вже така доля.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2016
Хожу у моря, оно так штормит!
Душа тоскует, а сердце болит…
Хочу забыть, что случилось с нами
Хочу, чтоб вдвоём под небесами.
Пусти меня в море своей любви
И я прошу, прошу меня прости
Прости за то что я совсем болван
Прошу забудь, забудь этот обман.
Дурак…Ведь ты же видела, был пьян
За это….. Не могу простить я сам…..
Ведь то, что случилось, то случилось
На время вокруг всё изменилось…..
Зачем, как посмел тебе изменить?
Но я прошу ,прошу меня простить
Любимая, скажи… Как же мне быть?
Знаешь, без тебя, мне просто не жить.
Пусти меня, в море своей любви
Давай прогуляемся до зари
Ведь нам, так было хорошо вдвоём
Ты знай, что я навсегда только твой.
Хочу чтобы ты сказала мне ДА
Мечтаю вместе, будем навсегда
Пусти меня в море своей любви
Прошу, любимая, меня прости.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692183
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.10.2016
Хочу піймати, найкращі миті,
Жити це щастя, на святій землі,
Нехай вже осінь,їй порадіти,
Живу і мрію, тепло на душі.
…
Я тішусь ранку, прекрасний будить,
І на роботу, хтось поспішає,
Сусід машину, вміло заводить,
Бабуся вийшла та й проводжає.
Буденні клопоти..йдуть до школи,
Злегка пдскакуючи дітвора,
Там уже чути звук радіоли,
Тепло раптове, серце огорта.
Завжди так добре, як не стріляють,
В пісочку граються, вже малюки,
І раді хлопці, в футбол ганяють,
Вони щасливі, не знають війни.
О, як же гарно, як небо чисте,
Дружно летять журавликів ключі,
Яскраве сонце у очі блисне,
Я так бажаю, ловить ці миті .
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2016
Нас доля порозкидала усіх
Сестричок і племінничок моїх
Лише одна племінничка наша
Рідна кровиночка це - Любаша
Голубонько, дуже вдячна тобі
Живеш з сім`єю на рідній землі..
В чудовім краї разом зростали
Одні стежки до школи топтали
Я сказати хочу, що щаслива
Де дитинство було - тут родина
Є до кого в гості завітати
Піти разом до рідної хати
Як добре… Зустрілися з тобою
А час, швидко плине мов рікою
Радіємо…І йдемо під руку
Веселі, тож вже немає смутку
Всміхаючись вже пісню завели
Згадаємо…Які дружні були….
Колись… у хованки, ляльки грали
Долівки з болота майстрували…..
Забавні, метушилися в квача
Ганяли примхливого гусака…..
О спогади! Так гріють нам серця
Яке – то щастя коли є рідня!
Племінничко моя дорога
Вітаю щиро тебе з Святом я
Здоров`я, щастя і уклін тобі…
Наснаги, миру і любові!
Хай ясне сонце світить на землі
Хай свіжий хліб завжди буде на столі!
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2016
Біжить – біжить, доріжечка в поле,
Там де дитинство та й босоноге,
Кущі й дерева, ще молоденькі,
Тож час минав, тепер велетенські.
Мій погляд всюди, так стрімко летить,
То до посадок,широких, то ввись,
Я знову хочу, знайти щось рідне,
Грушка схилилась, стара, не квітне.
Гріє під серцем. Раптом холоне,
Враз несподівано, затріпоче,
Там, поміж тереном, три дороги,
Вже доганяють, теплі спогади.
Моя душа, немов полетіла,
Сміло розправивши, сильні крила,
І покружляла , я так раділа,
Дуже щаслива, то ж збулась мрія.
На землі батьківській. Тут я росла,
Чомусь зненацька котиться сльоза,
Та вже знаходжу, вулиця, мій дім,
Який так часто, видю уві сні.
Ні, не посмію, все ж туди зайти,
Як придивилася, вікна не ті,
Закрита хвіртка і висять замки,
Ковтаю сльози солоні, гіркі,
Все ж відчуваю, краще на душі,
Я зараз вдома, на рідній землі!
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2016
Подкралась хитро, осенняя пора,
Каждую ночь, неся с собой положу,
И одевалась в багрянец вся листва,
Словно дарила деревьям награду.
Уже рассвет, все травы млеют в росе,
И лишь слегка, есть местами искрятся,
И не хотят, вновь приклонится к земле,
Ведь нет желанья с летом расставаться.
Едва поднялось, солнце лениво,
Не торопясь, первый лучик танцевал,
Уж прилёг к травушке, слегка учтиво,
Нежно касаясь, казалось целовал.
Спешит стремглав, осень чуть- чуть златая,
Летит, посмотрит, смело куда -то вдаль,
Уж везде краски все поразбросала,
Слегка надела, на земельку вуаль.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688817
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.09.2016
Можна сказати, по сусідству жили
Так років, дванадцять чемно дружили
Мимо кум проходив, тихо до куми
-Люба завтра, зайди до дядька Хоми
Чуєш там, на тебе буду чекати
Ну ти буцім прийдеш поприбирати.
Вона мило, - Він же про нас буде знати…
- Сонце моє, ні тож їде в Карпати….
Хата буде пуста і твій на жнивах
У нас часу досить, молодість згадать…
Аж тут, незабаром… Із-за криниці
Добряче, врізав хтось йому по пиці
-Тепер будеш знати, як залицятись!
Чому зблідла? Гайда, швидко до хати!
А що було далі, тільки Бог знає
Але чомусь, кум хату оминає…
15.09.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2016
Осень, ты осень, золотая,
Всё время мчишься, куда –то,
Я вижу здесь, кусочек рая,
Из разных чудных, ярких красок.
Умело, быстро так рисуешь,,
Уж шлейф из блеском жёлтых листьев,
Слегка по травушке танцуешь,
И её скоро, вновь распишешь.
Ух, покружила, ты с ветерком ,
Правда немного посмеялась,
Краски сложила, большим ковром,
Быстро у речки расплескалась.
Ах чудо дивное, ты осень!
Вдруг слышу крик, летящей стаи,
Иногда радость, нам приносишь
Мы за тобой очень скучали.
Ты вот расправила, вновь крылья,
Примчалась прямо, как Жар птица,
Уж колоритом красок земля,
Повсюду ярко, всё искрится.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688619
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.09.2016
Ранок, видався тепленький
Хоч малий, дідусь хитренький
Занадто швидко зібрався
Тож до базару подався
Хотів порося придбати
До паски підгодувати.
Бабця торбу зрехтувала
Ще й кусок сала поклала
Хто ж то знає,як прийдеться
Як додому добереться…
А дід чекушечку припас
А мо» й згодиться в якийсь час.
Вузька за селом стежина
До другого села вела
Поряд тягнулась річечка
Висока по боках трава
Ось село і тут родина
Здаля бачив хату брата…..
Той швиденько стіл накривав
Тож померла жінка, жив сам
-Що зайшов добре, провідав…
Вдвох чому не випить сто грам….
Довго,добре посиділи
Про те, се поговорили
Дід веселий, вже поспішив
Хоча б я, до базару встиг.
Під обід ледве добрався
З чоловіком сторгувався
Ой, гвалт кричить поросятко
Хоч осінь та було жарко.
Пристав дід, мо» відпочину
Та й налляв собі чарчину
Сальцем і хлібом закусив
Приліг, комара придавив.
Добре промерз, відкрив очі
Бачить йде діло до ночі
Ой Боженьку, яка біда
Поділося десь порося
Чомусь мішок розв`язався
А куди ж кнур та й подався.
Шукав дід і навіть гукав
Немав сили, зовсім пристав.
Дуже скоро вечоріло
Він додому йшов не сміло
Біля річки зачепився
Вже й водичкою умився.
Випив з горя він чарчину
Буду спати до загину
Думав, не буду спішити
Знову приліг відпочити.
Проснувся, зирить догори
А темно - око виколи
Жаль не видно і стежини
Мусю ранку почекати
Та й уклався знову спати..
Ранок, сонце присвітило
Порося поряд сопіло
Ой бідне, мабуть замерзло
Підсунуло спинку, вперлось
Пригрілося біля діда
Його ж горілочка гріла.
Як гарно! Подумав дідусь
Прийду я, з радості нап`юсь
Тож правди баба не взнає
Таке в житті теж буває!
Порося, ніжно обіймав
Йшов, молився, весь час гадав
Чому Бог, йому допоміг…
Вже ступив на рідний поріг…
Бабця вискочила з хати
Давай діда цілувати
- Моє сонце, я гадала
-Якась погань обікрала
-Слава Богу – обіймала
Й поросятко пригортала
Дід всміхався, чухав чуба
Та застряг, тож бував в кума
Лиш поблимував з - під лоба
Хто б то знав! Ото пригода!
Я краще, буду мовчати
Боюся, вижене з хати…
13.09.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2016
Вересневий ранок завітав,
І сонливо, часто позіхав,
Прохолодні, густенькі роси,
Розляглися, знов на покоси.
Трави різні і напівсухі,
Похилилися усі в журбі,
Вдяглись шипшини в намиста,
Вода чиста, під сонцем блиска.
Сяйво сонячне ж, ледь прилягло,
Наче всюди, буйно розцвіло,
Усміхалась сонцю калина,
Мов закохана та дівчина.
Із промінням, ледь загравала,
Ніжні грона, вмить підставляла.
А в саду, умивались гарні,
Грушки й яблука, нектарні.
Ой. квітучим солодом пахне,
Відчуття, справді прекрасне!
Я милуюсь, осіння пора,
Так ранесенько завітала,
Просиналась рідненька моя земля,
Гучно пташечка, вже співала.
10.09.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2016
Ой летять, лелеченьки відлітають,
Рідні гнізда,, милий край покидають,
Підійнялись, так високо в небо синь,
Кричать дружно й голосно - курли- курли.
Ой мої, ріднесенькі, як же шкода,
Золотенька осінь, скоро завіта,
Пишні коси розпустить, прийдуть дощі,
Поспішати треба, хороші мої.
Наберіться, добре силоньки, летіть,
Про чудовий наш край, усім розкажіть,
Яка щедра, багата рідна земля,
Про квітучі сади, безмежні поля.
Скрізь прекрасні долини, ріки, ліси
Більш ніде, немає такої краси!
Повертайтеся, всі разом весною,
Ми ждемо, вас теплою порою.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2016
Ой подаруй,подаруй свої вуста
Ти розквітла, немов квітка польова
Ніжний цвіт любові …Моя кохана…
Ти ясне сонечко… Моя жадана…
Пр..
Я кину під ноги пелюстки троянд
Знаю,що дороги не маю назад
Хочу на рушник тебе запросити
Обіцяю, завжди буду любити…
Прошу тебе мила…. Не відкажи
Підійди до мене …Ніжно обійми
Хочу цілувати…Шануймо життя…
Хай щасливим буде наше майбуття…
Пр …
Я кину під ноги пелюстки троянд
Знаю,що дороги не маю назад
Хочу на рушник тебе запросити
Обіцяю,завжди буду любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2016
Подивлюсь до Катеринки,
Вуста кольором малинки,
Така спритненька, світленька,
Та онучка, ще маленька.
А волосся, аж по пояс,
Мама, косу, все запліта,
А на колір, як той колос,
Спілі зернятка у хлібах.
Моє сонечко, ясненьке,
Таке славне і миленьке,
Як волошки, очі сині,
Як погляну,щоб щасливі!
Йдуть старенькі, дуже раді,
Ну неначе на параді,
Це онучка в школу пішла,
Ото втіха, співа душа.
Їм звичайно, насолода,
Українська то є врода,
У сорочках вишиванках,
Усі хлопчики й дівчатка.
Мов завмерло, те серденько,
Лунав дзвоник веселенько,
У клас дружно поспішили,
Вже й за парти всі присіли.
Нехай люд, всі на землі,
Порадіють оцій порі!
Просто щастя, нам дожити,
Із онуками ходити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2016
Літо! Яка чудова пора року!
Між схилами гір виднілась вузенька доріжка, вздовж неї майже лежала висока шовкова трава.А поряд в урвищі, донизу поспішала річка. Вода чиста й прозора, блистіла на сонці, яке ледь-ледь проникало поміж гілок дерев. Пишні ялини і смереки величаво позирали вниз, немов спостерігали.
Іванко з Марічкою, взявшись за руки, спускалися до низу, це тут проходила доріжка між двома селами. Ото підуть в гори прогулятись,а доріжки завузькі,той вже йдуть обнявшись,щоб часом не впасти в урвище.
Карпатський край! Тут така краса,очей не відвести,хоч і зросли в цій місцевості, все ж кожен раз вдивлялися в природу, яка причаровувала їх. Він нарвав букет квітів і вручив їй:
-Ну ,що Марічко скоро поберемося?
- Мабуть так,- вона мило всміхалася, а він цілував і майже щоразу обіймаючи говорив,що вона найкраща.
Свято Івана купала завжди проходило біля річки,де можна навіть було скупатися. Дівчата плели віночки на них ставили свічку і клали їх в воду,звичайно ж хлопці ловили ,чий він, то вже його дівчина. Марійчин вінок здавалось стояв на місці та раптово бистра річка почала крутити ним, підхопила і понесла течією. Іванко вже доганяв його,заходив у воду по самі груди, а вода в річці немов гралася з ним,підкосила його течією…. Ноги звело,не міг ними пошевелити,а тим паче пливти….
Вона майже відразу кинулася в річку… Хлопці зупинили її, допомогли йому вибратися.А вінок наче тікав,перевертався, то ховався,то виринав з води.
Марічка взяла з букета ромашку,барвінок,м `яту,волошки і швидко сплела вінок, вже сама одягла на голову своєму коханому.
- Ну, що ти! Я знаю,ти мій і все буде добре.. Вишиванку ж подарувала… Чому опустив голову?!
Він давно вважав її своєю дівчиною,дуже подобалася йому, ці п`ять кілометрів між їхніми селами не завадили для зустрічей. Їхні батьки знали про цю дружбу,ніхто з них не заперечував,колись разом навчалися в школі.
Ще тоді… Як малими …. Марічка та Іванко часто до школи йшли разом,бо дорога до містечка була далека. Він зустрічав її на долині і вже чимчикувати було веселіше. В школі часом трохи був незграбним, з нього сміялись дівчата та вона лише осторонь подивлялася,намагалася в цей час десь відійти. Але тишком – нишком придивлялася, він подобався їй.
Бувало в теплу пору на свята і на вечорниці сходилося не одне село, трохи молоді було. Він намагався завчасно зустрічати Марічку і тільки з нею проводив час.
Ось, вже й призвали його до війська. Гуляла молодь, весело награвали музики та тільки Іван не відводив очей від Марічки. Весь час її запитував і говорив:
- В тебе все добре? Ну! Посміхнися!
Вона вечорами вишивала рушники і писала листи. Він служив під Львовом, тішилася,що недалеко.
Вже відслуживши службу,Іван зрозумів, що ті карі очі, не дають спокою. Що покохав її і був впевнений, кращої за неї немає. Тож поспішав на всі вечорниці, хоча вдома роботи вистачало. Його батько працював в Польщі водієм – дальнобійником, вдома бував рідко. Тож Іван був за господаря.
Звістка про Майдан облетіла всі міста і села. Дехто з молоді,які навчалися, вже були там. І тривожні вісті навівали сумні думки. В Києві відбувалися страшні події. По селах тільки й мови, що це війна.
Всі оплакували Небесну сотню, тих хто загинув на Майдані. Україна здригалася від болю. Не було такої хатини, щоб хтось не молився, щоб якнайшвидше закінчилася війна.
Та минав час…. Забрали Крим… Заворушення на Сході.І вже Росія в дві області вводила свої війська.
Влітку почалась мобілізація. Іванові теж принесли повістку, змарнів. Та все ж, згодом взявши себе в руки,поспішав на побачення. Марічка дізнавшись,розплакалась,цілувала чоло, очі, ніжно обіймала. Занурилася в його обійми, нічого не боялася, бо щиро кохала і тільки промовляла,
- Ти мій…
Трохи соромлячись, він не знав ,як поводитися та все ж пристрасно цілував.
Цей вечір не зміг зупинити їхні почуття.Тільки дерева й квіти знали про їх кохання,які вони щасливі,як провели першу ніч….
Похмурий ранок… Та коли проводжав її додому, вже перегукувалися й заводили пісні птахи.Поцілувавши сказав,
-Люба … Знай у мене одне життя… І я хочу його прожити з тобою,бо віым серцем кохаю тебе. Сподіваюся все буде добре,тож дочекайся мене.
Марічці кожен день здавався місяцем,а місяць роком. Кожен вечір стояла біля ікони, просила,благала Бога,щоб повернувся живим.
Минуло три місяці... За цей час отримала тільки два листи, які прийшли з Луганщини. Писав, що мали їх перекидати під Донецьк.Журилася... А дзвонити сюди, хто додзвониться? Майже завжди немає мережі.
Коли приїжджала у містечко,часом йшли гудки але ніхто не відповідав. Одного разу й завітала до магазину, роздивлялася дитячі речі. Те дитя, що носила під серцем, вже скоро про себе мало заявити.
Минав час… Горить земля на Донбасі,на Луганщині… Гатять ГРАДИ,ГАУБИЦІ і вже пішли ТАНКИ …..
І знову мобілізація… По селах і містах України скрізь хоронять героїв. Дуже тяжкі бої на фронті. В селі, де жила Марічка, теж відбувся похорон та матиїй заборонила туди йти. Крики і стогони лунали до самих вершин Карпат.
Хоч по телевізору і кричали, що це АТО, та всі знали,що це справжня війна.
Вона дуже чекала весну. Надіялася,що буде кращий зв`язок і вона хоча би раз додзвонилася до Іванка та почула б його рідний голос.
Ясніло сонце,стікали струмки. Весь час думки, відчай і смута не покидали її.Як він? Де він? Мати часом заспокоювала, а іншим разом дуже сварилася. Повчала, щоб набралася терпіння, бо це дуже шкодить дитині.
Розставав сніг, переповнені річки, всі урвища заливали водою, яка стрімко стікала, розливалась по долинах. В містечко майже ніхто не ходив, адже добиратися було дуже безпечно.
Закінчувався березень… Пахло свіжістю, ясні сонячні промені прогрівали землю.
Марічка проснулась, вся спітніла… Що це?! Наснилося, що Іванко ловив її вінок у брудній воді і не спіймав. А потім маля і урвище. Подумала - о, наснилося те, що було. А дитя, так тож на якесь диво.За декілька днів прийшов час пологів.
Та саме в цей день, відбувався бій під Донецьком. Іван завжди, відбиваючи ворога, просив Бога,щоб його не дістала йкуля. І про себе тремтячим голосом шепотів,
- Мамо! Марічко! Все буде добре…Почекайте ще трохи…Ще трохи...
На жаль, снайперська куля влучила в ліве пличе. Тільки й встиг вимовити,
-Мамо… Марічко… Хто ж у нас?
Зупинилося серце Івана, а на світ народився малюк, дуже схожий на свого тата. Але він цього не дізнався.
Хлопчик народився вчасно, був справжнім бутузиком. Воно б радіти Марічці та щось немов стримувало. Часом все ж тішилася сином, цілувала ручки й ніжки, весь час придивлялася до нього, інколи казала,- Ой,ти мій маленький Іванко.
Одного дня,задумуючись до матері,
– Мамо,а що звістки ніякої немає? Та тільки похитала головою, в її очах був смуток і відчай, відразу перевела тему.
Мати поспішала,
- Завтра вже будеш вдома,сказав лікар, поцілувавши, вийшла.
Мати одна забирала Марічку з лікарні. Батько вже пів року працював в Польщі. З містечка їхали на таксі. Але це ж тільки до схилу гори, а там пішки. Йшли не поспішаючи, мати весь час відставала, немов відтягувала час.Вона попросила йти швидше,
- Давай мамо, давай швидше, малий захоче їсти, плакатиме.
Озирнулася назад, подивилася під ноги. Призупинившись,повернула голову в сторону й здивовано,
- Мамо,що це?! Так багато людей на долині..
Випустила сумки з рук. Мовчки взяла на руки онука. Ледь зблідла, ніжно дивилася в очі доньки, а по щоках покотилися сльози. Тримтячим голосом,
- Іди…. Попрощайся, дитино… Там хоронять твого Іванка…
О5.09.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687756
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016
Нині свято, у хаті втішався батько,
Озирнувсь, довкола, каже веселенько,
На мені, погляньте, вишита сорочка,
Її вишила, для мене люба донька.
Вихвалявся, старий, що подарувала,
З днем народження, так щиро привітала,
Сльози радості ковтав, ніжно дивився,
Ой, коли ж, виросла, в роках заблудився.
Скоро заміж,чомусь защеміло серце,
Пригадав, як колись росло дитя вперте,
Подивлюсь на нього та й себе питаю,
Чом та нащо? Дуже роки поспішають.
Тож зростили, ми добру доньку, радію,
Не боюся, як нині, старість зустріну
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016
Поспішає жінка до трамваю
Струнка, гарненька, років тридцяти
-Може ви їдете до базару?
Дозвольте пані , вам допомогти..
Всміхнулась посмішкою троянди
Почервоніла, зашарілась вся
-Ви що, допомагаєте завжди?
Дякую краще, мабуть я сама.
Наполегливо глянув і справно
Корзину з овочами підхопив
-Познайомитись треба напевно….
Шановна, а мене звати - Вадим.
Не соромлячись, немов так треба
Огірочки, вже на вагу поклав
Здивувалась, на мить, аж завмерла
Він почути, її ім`я чекав
Хіба так можна, ну що ви пане
Чи не побачили, їду з села
На мить від слів… Аж тиша залягла…..
-А в мене є диплом агронома…..
Напевно фортуна з вами звела?
Помідори, вже всі розпродали
А вона, все свій погляд ховала...
На автобус удвох поспішали…
Мабуть ними доля керувала…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2016
Ой летить, літо у вирій,
Осінь клала фарби сірі,
Всі листочки фарбувала,
Всюди злато розсипала.
Нині дні, теплі вітають,
Тож промінням зігрівають,
Ми було, під виноградом,
Із тобою сядем разом.
Поруч грона, всі медові,
Ану, спробуймо, чудові,
Та й згадаєм, як молоді
У часи, лиш вечорові.
Прохолода підступає,
Закружляла, огортає,
У обіймах, хоч і сиві.
Вдвох усміхнені щасливі.
Та не змерзли ж, є кохання
Тож на краще сподіваня,
Нехай віра не покида,
Хоч й прийшла осіння пора.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2016
Ты меня любишь, или нет,
Просил скорее дать ответ,
Ну, о чём милый, говоришь
А ты подумал, что творишь!
Уж скольких женщин обманул,
Де это, знаешь - чересчур!
Скольких любовниц каждый раз,
В постели нежились у нас.
И ты помел, меня спросить,
После всего? С тобою жить?
Ты про любовь и вот сейчас?
Ты просто хам и ловелас!
Забери всё, даже кольцо
И не порочь слово «Любовь»,
Она должна, быть навсегда!
Чиста, прозрачна, как вода!
Трудно, не просто, разлюбить,
Сил предостаточно, забыть,
Смогу забыть, ведь я сильна,
Побуду временно, одна.
Ведь молода и красива,
Пусть иногда, чуть капризна,
Себе, уж цену, знаю я
Теперь забудь, уж не твоя!
/Ловелас-соблазнитель женщин
2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687366
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2016
Я до школи, вже збиралась
Вміло косу заплітала
Подивилась до люстерка
А й насправді… Вся гарненька!
Математику зробила
Вірш і правила вивчила
Вже зробила з пластиліну
Спілі вишні, ще морквину
Тож уроків не боюся
До них завжди готуюся
Гарний настрій, йду завзято
Я до школи, як на свято.
03.09.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2016
Журавлі, затримайтесь, не летіть,
Почекайте, хоч трішки, одну мить,
Місяць вересень, вас підганяє,
Листок жовтий, з вишні спадає.
Не спішіть, наберіться ще сили,
Всі згуртуйтесь, дружно у родини,
Ясне сонце освітить дорогу,
Тож повернитесь навесні додому.
Журба трохи, мене бере нині,
Не почую Курли журавлині,
Завжди радісно буду стрічати,
Навесні у вікно виглядати.
Побажаю, від серця удачі,
Нехай вам, умови будуть кращі,
Хоч дорога далека- не складна,
Я чекаю завжди й рідна земля !
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2016
Чоловік каже дружині
Щось не сваришся ти нині…
-А чого маю свариться
Ти ж сьогодні не напився
*** **
Зайшов онук бабі:-Привіт!
Мило кивнула в відповідь
-Малий!Дякую за візит!
З гаманця гроші дістає
Хай буде добре в тебе все!
Десь сховав гроші, всміхнувся
Перед люстерком крутнувся
А в бабці сльози на очах…
З хати за мить, мов на крилах
Веселий, дуже поспішав
Ледь – ледь рукою помахав
-До тебе скоро, зайду я
Тож днями пенсія твоя.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2016
Бери найкраще з життя, що зможеш,
Насолоджуйся і всьому радій,
Доля дає, тобі шанс, що хочеш,
Пізнай, спробуй і відчуй все, що в нім.
Поглянь, як сонце у небі сяє,
Веселий промінь зміг росу спалить,
Джерело світла, все процвітає,
Очі закрий, тепер хоча б на мить.
Мабуть тобі здається веселка,
Ніби сховалась поміж вік твоїх,
Ніжно торкнулася твого серця,
Простягни радо, руки догори.
Впіймай тепло - сонячне проміння.
Вже вознестись, мрієш у небосинь,
І бачить здалеку, скрізь цвітіння,
Красу землі, роздивись навкруги,
Безмежні, щедрії поля хлібні.
Степи й долини, де цвітуть квіти,
Тож там збирається вся родина,
Стежка до хати, чом не радіти,
Знаєш тебе, тут ненька зростила,
Створи сім`ю і плекай надію.
Цінуй, шануй, що маєш на землі,
Проживи так, життя, як годиться,
Твоя душа, щоб співала пісні,
Щоби ти зміг, щастям всолодиться.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2016
Спішать дітки дуже щасливі
В школі свято, тішаться днині
Перший раз - у перший клас!
Тож навчайтесь! У добрий час!
>
Кожен школярика вітає
А в нього серце калатає…
Та здивовано розглядає
Батьків очі весь час шукає
>.
Красиві, всі в вишиванках
Дівчатка в пишних бантиках
Обличчя радістю горять…
Малята усіх веселять
>
Ось перший дзвоник вже задзвенів
Дітей запросив і вчителів…
До першого уроку миру
Який збере всіх у родину
>
Не один рік мине, підростуть
І пізнають багато наук
На все життя запам`ятають
Як перші дзвоники лунають!
***
Вітаю щиро усіх з Святом!
Миру, здоров`я вам і добра!
Хай навчаються дітки завзято!
Хай щасливою буде дорога в нове життя!
01.09.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2016
Прохолодно у парку. На асфальті,
Заклопотані, веселі горобці,
Такі жваві, то ж зернята збирали,
Раз у раз, голівоньки підіймали,
І цвірінькали- дякували мені.
Я раділа, їм зернят підкидала,
Та раптово прямий погляд зупинив,
Відчуття, якесь дивне, збентежена,
Одна мить, мов до себе приворожив.
Вже боялась вдихнуть на повні груди,
Повернуть,до нього голову, у бік,
Хтів присісти, напевно чекав згоди,
Та відразу, у мене забракло слів.
Мила посмішка, немов чарувала,
Трепіт серця, хотіло кудись втекти,
Ніжним поглядом - сідай, я сказала,
Горобці, розлетілися, хто -куди.
Вечоріло, розійтись не хотіли,
Вдвох ловили краплини насолоди,
Зорі в небі, яскраво мерехтіли,
І здавалось, водили хороводи.
Тиха ніч,, казкова, нас п`янила,
Він всміхався, обережно обіймав,
Я щаслива, нині долю зустріла,
Дивний погляд, мене все ж причарував.
25.08.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016
Покатай
Сидить, бабця на дивані
Сопе, схилилась на руці
Онук малий, років п`яти
Їй не давав подрімати
Заліз швидко, їй на спину
- Покатай малу дитину
Щось так давно не катаєш
Боюсь ледачою станеш!
***
Клопочуться дід та баба
Клопочуться дід та баба
- Ой, так давно дощу нема
Хоч би, не настала біда
Вже сохне грушка молода -,
У пісочку онук грався
Потім з дідом забавлявся
І за руки, вдвох взялися
До городу подалися.
За мить, онук біля баби
- Мо» до вітру захотів ти?
- Допіру, з дідом там були…
Не журись, грушку підлили .
******
Бабця казочку читала
А онучка засинала
Стара тихо засопіла
Мала вмить, планшет включила…
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016
Взял в руки свою гитару рома
И звонким голосом песня лилась
Ах где же,где же матушка воля..
Моя душа совсем уж извелась.
Тобою жил,лелеял душою….
Мечтал,чтоб искренно сказала ДА
Хотел чтобы навсегда со мною…
Ночами пела песни у костра.
Мила, стройна, красива….. И умна
Блестят волосы цветом пшеницы
Сказала:- Рома,я не для тебя….
Давно наши песни позабыты…
А ведь ты, так нежно улыбалась..
Когда любил и страстно целовал
Ушла….. Ненадёжной оказалась…
Каждый вечер другой провожал..
Я хотел любви… Разожгла огонь..
Отказала…. Словно нож вонзила
Ужасно больно и горько до слёз
Скажи зачем ….Ты так пошутила…..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686554
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.08.2016
Ти постривай, осінь і не поспішай,
Нехай достигне на городі врожай,
Хай наберуться силоньки бурячки,
У кукурудзи підсохнуть качани.
Златом оздобила,ще сонні трави,
В багряний колір одягла дубрави,
Уже на вишнях, зовсім темне листя,
Вдяглась калина в червоні намиста.
У полі сонях крутить головою,
Він собі має зроду таку долю,
Іще тримає в собі жовті квіти,
Щоб смачні зернята, щоби дозріти.
Вже зовсім скоро нагрянуть холоди,
Давно у вирій готуються птахи,
Вже журавлі, зберуться у родини,
І полетять,дружно в другі країни.
Осінь почуй, не занадто поспішай,
Дощі холодні не зви, не поливай,
Дай іще сонечку трішки погріти,
Дивній природі і нам порадіти.
30.08.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2016
Пливуть, хмари у синяві,
Там сонечко ховається,
Воно, сьогодні у журбі,
Снаряди розриваються.
Летять душі нескорені,
Немов вдалечінь журавлі,
Стоять люди зажурені,
Війну, проклинають усі.
Заплакало небо дощем,
СлізьмИ, на землю падає,
У кожного, щем під серцем,
Синочку !З болемно згадає.
В життя увійшли страшні дні,
Скрізь дзвони не замовкають,
Зібрався люд на цвинтарі,
Героїв, знову ховають.
28.08. 2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2016
Ясненьке літо відліта,
У яблуневому саду,
Пора осіння, золота,
Все підфарбовує листву.
І прохолоду ніч несе,
Туман упав, все у росі,
І висить яблучко одне,
Схилилось ніжно до землі.
Ледь –ледь жовтіє грушка Скарб,
Ще стигне, з сонцем заграє,
Пахкий солодкий виноград,
Вино рікою потече.
Зберу цей щедрий урожай,
Завжди в поклоні до землі,
Тобі подяка, рідний край,
За радість, тепло на душі.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2016
Наступили тяжкі часи
Звжурилися старики
Онук буде до школи йти
Треба гроші, а де ж знайти?
Сіли поруч дід та баба
Відбулася в них нарада
Треба їхати на базар
У сараї лежить товар.
На повозі, дідусь сидить,
Порося, в мішечку лежить.
Гарненько онук тримає,
Той голосно завиває…
(Не везіть, мене нікуди
Завжди слухатись, я буду
А малий зовсім помарнів
Продавати ж він не хотів.
Поросятко дуже любив
Його добре відгодував
-Краще би і не продавав.
-Знай, нікому, я не віддам
Говорив онук тихенько
І мішок гладив легенько.
Позаду полечко і яр
Ось вже й недалечко базар.
Дідусь їде, тягне віжки
Онук тихо ріже стрічки
З мішечка впоспіх витягав
На руки поросятко взяв.
Час минав..Їхав тихенько
Дідусь, подрімав гарненько.
Повернувся, поглянув в бік
З поросятком онучок втік!
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2016
Ой сійте люди, сійте добро,
У кожний дім та й між собою,
Я знаю, повернеться воно,
До вас, до всіх, іще й з лихвою.
Сердечно, як у полі жито,
Країна, щоб багатша стала,
До нас не приходило лихо,
Й земля рідненька процвітала.
Нехай,на святій, щедрій землі,
Воно, скрізь гарно проростає,
І дружній, великій родині,
Життя, іще кращим стане.
***
Сьогодні відзначаємо день Успіння Святої Богородиці
Щиро всіх вітаю з святом!!!
Кожній родині щастя,здоров*я,миру, добра
Щоб у достатку жила дружня сім*я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2016
Так боляче, ти зробив, як зміг?
Дивилась у очі, тікали,
Хіба, вже не разом по житті?
Як діти? Але ж ми кохали.
А літній, наш вечір наш щасливий?
Коли, вдихали смак любові,
І місяць, був свідком, мінливий,
У небі посміхались зорі.
Тоді, долі наче намисто,
Раділи і так довіряли,
Від щастя летіти хотілось,
Довіку разом, обіцяли.
Здавалось, щастю нема краю,
Тож дім, чудовий й гарні діти,
Чому, так сталося, не знаю,
Цю витівку, як же стерпіти?
Зажди, я візьму себе в руки,
Уговтаюсь, врешті все зважу,
Адже, скоро будуть онуки,
Пішов, як спромігся на зраду?
Ні плакати, скиглити, що ти?
Цей біль, у собі приховаю,
Гадаю, зрозуміють діти,
Вони ж, уже самі кохають.
Волосся, давно в срібній росі,
Ти вирішив зробити снігом?
Відкину сумніви і жалі,
Буття, я своє зроблю літом.
Почуй, збагнеш та мабуть пізно,
Всміхатись хочу і любити,
У очі дивитимусь сміло,
Життя ж, завжди треба цінити .
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2016
Чому курочка кричить
Чи знесла яєчко?
В сарай дівчинка біжить
Озирнулась й швиденько.
Вже вискочила… Мило
Всміхається і каже
-Ой бабцю, дивись диво
Знайшла, ось бачиш справжнє!.
Кудахкала і знесла
Ця курочка! Чорненька!
Давай насиплю зерна…
Хай будуть ще яєчка !
Всміхнулась ніжно бабця
Онучка вже підросла..
Яке - то справді щастя
Коли поряд дітвора!
26.08.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2016
Вдалині сонечко промені сховало,
Червонів обрій, ледь темніше ставало,
Стелились хмари, смужкою, мов рушником,
Червоні плями, в небі розтрясли кругом.
Не чути в лісі, ніякої звірини,
Птахів не видно, по схованках сиділи,
Часом ворона… крикне, а потім сова,
Зненацька пташечка випала із гнізда.
Та знову шурхіт, сова крильми махає,
Усе здригнеться і знову затихає.
По кущах раптом, зашарудять горобці
Довго вкладались, щоб подивитися снів.
Нарешті всюди запанувала тиша,
Солодкий сон, усіх спеленала нічка.
12.08 2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2016
З онуком бавиться
Сидить на стільчику бабця
З малим онуком бавиться
Той все ходить кругом неї
Подивляється на двері
Із хати вийшла матуся
Та й весело до синочка
- Що ти круг, бабусі ходиш
Та весь час, про щось бурмочиш?
Малий ,- Не мішай матусю
Мораль, бачиш їй читаю
Думаю, як покарати….
Чом не пустила гуляти?
Дід та онук
Дід газету довго читає
Онук вертиться, заважає
Чуєш малий, посидь хоч трішки
Я прочитаю тобі віршик
Ой справді!Скажеш таке діду!
Що я в політику полізу?
Ти ж в голос тільки це й читаєш
Що, може щось цікаве знаєш?
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
Моїй країні двадцять п`ять,
Це не багато й не мало,
Напевно треба взяти старт,
Щоб навкруги процвітало.
Життя людей, щоб раділи,
Щоб незалежні ми усі,
Люди роботу замали,
І було легко на душі.
Чи знають там, на Донбасі,
Що ми говорим- «НІ» війні?!
Щоби навіки у дружбі!
Бажаєм миру на землі!
Думки тривожні літають,
Коли ж повернуться сини,
Там все горить і стріляють,
Скажіть, як орків зупинить?
« Боріться всі - поборете»,
Тарас давно нам заповів,
«Свою Державу створете,
Усіх розбивши ворогів».
Ми не забудем, ці слова,
Надія завжди є й була,
Країна вільною жила,
Щоб колосилися хліба.
Віками вчили, нас батьки,
За рідну землю стояти,
Є сила мужності завжди
Спроможні воленьку мати.
Сонце моє-Україна!
Іще розквітнеш, прийде час,
Вільна! Соборна!Єдина!
І не здолає ворог нас!
23.08.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016
Сьогодні в баби з дідом
Річниця їх весілля
Мабуть буде застілля
Хоч не кругла це дата
Та все ж хочеться свята.
Вже рихтують на обід
Все до діла, все, як слід
Як білка, крутиться дід
Швиденько біжить у хлів.
Заквасочка там бродить
Світленька, круги водить.
Поплентав по огірки,
Ще й взяв, трохи цибульки,
Гарненький настрій має
До бабці все моргає.
-Дідусю, мій дідусю
Вареничків наварю
З картоплею, ой смачні
З капустою запашні
Ще піджарю шкварочки
Відзначати будем ми.
Сіли разом святкувати
Та не знать, з чого почати
Наріза бабця салатик
А дід хитрий, другу квасить.
Притуливсь до неї ніжно
Стара каже, - Не солідно
Горілочки більше не пий
Бо завтра - ти будеш слабий
Витер носа, цмок у щоку
Іще випили потроху
Пісні гарні поспівали
Ще про молодість згадали
- Яка в мене ти гарненька
Як вареничок пухкенька
Дід в коханні зізнавався
На ногах ледь-ледь тримався
Так добре було на душі…..
Старенький сопів на руці
Бабця постіль готувала
На ногах весь день, пристала.
Отака… була річниця
Святкували, як годиться…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2016
О, Україно, завжди горджуся тобою,
Від чарівних Карпат, аж до самого Сходу,
Повік народ, наш невтомний і працьовитий,
Душу всякчас віддавав, щоби краще жити.
На нас віками нападали руси, хани,
Святую землю, не раз воїни топтали,
Боролись люди і померали за волю,
Стоять за правдоньку та за щасливу долю.
У нас байдужих немає, всі на сторожі,
Тож відчайдушні патріоти відбить гожі,
Орків, що лізуть, як ота чума нахабно,
Навіть дітей і старих вбивають безжально.
Ми за свободу, боремося й краще життя!
Дружню родину, волю, щасливе майбуття!
Моя земля, рідненька співоча країна,
Несу у серці мрію, щоби завжди вільна!
Нехай розквітнуть долини, ліси, і поля!
Хай небо чисте і лине пісня солов`я!
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2016
Ти чарівна, досить неосяжна,
Моя земля, щедра і прекрасна!
Тут народилася й хочу жити,
Своїх дітей, онуків зростити.
Моя країна – безцінні поля,
Дзвінкі й веселі пісні солов`я,
Тут величаві гори Карпати,
Тож, де красу, ще таку пізнати!
Прозорі ріки, джерельна вода,
Сади квітучі, курли журавля,
Дуби могутні, велич ялини,
Шовкові трави, гаї, долини.
Дніпро широкий, все котить хвилі,
Щоби всі люди та й були щасливі,
Це Україна ! Має сім чудес,
Де щира радість лине до небес!
Завжди в єднанні живуть родини,
Не знаю кращої, я країни!
Як калинонька, красива в цвіту,
Моя Батьківщина-тебе люблю!
***
Святкуємо День Незалежності нині
Добра, щастя,здоров`я кожній родині!
Хай буде мир! Єдина Україна!
Хай процвітає моя Батьківщина!
2016 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2016
Я не буду їсти супчик
Бо здається болить зубчик
Хитро скиглила онучка
- Хай його краще, з`їсть Жучка.
То вже їй, каже бабуся
- Дам цукерки, хай з`їсть Мушка
- Ти бабусю схитрувала
Губу дуже розкатала……
- Сама хочеш смакувати?
Чи думаєш приховати?
- Киця Мушка любить мишку
Знаю, Жучка любить кістку.
Тож ти жадібна занадто
Для одної забагато…..
Швидко ложка мерехтіла
Скоро сьорбала - упріла
- Бач вмить, боліти перестав!
Цукерки де? Тож вже давай!
22.08.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2016
Зранку вітрець куйовдив листя,
Кущам й деревам, що у гаю,
Вже й розгулялась громовиця,
Стрімко летять, краплини дощу.
Вдивлялась жінка вдалечінь,
Щодня надію в серці мала,
Коли кінець страшній війні
За сина думка, літала.
Любий, кровинка рідненька,
Я чомусь спати не в змозі,
Хай мине скоро ніченька,
Тебе діждусь на дорозі.
Об вікно вдарилась пташка,
Чорна хмарина ридала,
І мати плаче, як злива,
Сина нема, відчувала.
Вже на коліна припала,
Крик, плач, відчай, голосила,
За що ця клята Росія,
Вбила єдиного сина ?!
Під серцем біль відчувала,
Війна розбила надію,
Пече у грудях, згадала,
Читала казочку сину.
Проснувся сірий світанок,
Гроза неспішно сатихала ,
А в небі звав жайворонок,
Мати його не стрічала.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016
Вже вісімнадцять доні нині
Батьки любуються квартирі
Тож гроші все життя складали
Сьогодні в подарунок взяли.
Ключі віддали їй наперед
Щоби навела там марафет
Та щось смачне приготувала
І сама гості зустрічала.
Батьки, радісні приїздили
З букетом у двері звонили
Відчинила доня пихата
Скоро з опалу та й до тата
- Не можна було подзвонити?!
Чи іншим разом приїздити?!
Тож у квартирі, я (хазяйка)
До вас приїду, мабуть завтра -.
І зачинивши двері, пішла….
Батькам болить серце і душа
Але ж сьогодні свято нині
Їхній ріднесенькій дитині…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016
Який красивий, мій рідний край,
У цей чудовий літній ранок,
Тож душу, втішає нам размай,
І цей,чародійний світанок.
Вже серпень щедрістю веселить,
Всьому, що виросло у саду,
Туди завітаю лиш на мить,
Багатий врожай, радо зберу.
Ось яблучка, уже червоні,
Потішать грушечки запашні,
Сливки, виблискують на сонці,
А пахнуть, шото достигли всі.
Знов золото сонце кидає,
На виноград, неподалік тут,
Уже деякий достигає,
І красені - соняхи цвітуть.
Звела, я голову догори,
Ич, б`ються, хитрі горобчики,
Аж цвіт, по різні боки летить,
Задири, як жваві хлопчики!
І знов, подивлюся навкруги,
Попала, в диво - серпневий рай,
Щаслива, щедрі у нас сади,
Який, мій багатий рідний край!
2016 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016
Підійди любий і ніжність відчуй,
Я подарую солодкі уста,
Хочу, щоб ти, завжди тільки мій був,
В тобі розтану, як рання роса.
І зазирну в закохані очі,
Міцно руками мене обійми,
Щоби лились почуття урочі,
Свічу любові для нас запали.
І простягни, ніжно долоні,
Щоби з`єдналися нам серцями,
Чудова ніч, ми як у полоні,
Тож поцілуй, кохай до безтями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016
Вечоріло…. Сонце немов купалося в морі…Далеко по обрію червоне з темно синім, наче в піжмурки грало, то ховалося,то знову виднілось на небі.
А в її кімнаті час від часу яскраві промені
відблискували ,як хвилі… Море здавалося зовсім поруч.
Наталка любила спостерігати за хвилями, за зміною кольорів,які надихали …
Стіл стояв неподалік від вікна. Вона в своїй кімнаті сама,батьки займались своїми справами Допіру тато приніс полотно, це буде подарунок для Сашка, адже в нього скоро день народження. Відкривши шафу,дістала купу стрічок. Ще з трьох років мама заплітала коси колоском, які мали колір стиглої пшениці.
А вже потім красиво закладала їх і вона здавалася ще круглішою й гарнішою. Любила стояти перед люстерком і завжди просила нові стрічки, жовті, сині.. .А одного разу, коли вже йшла в перший клас, заказала атласну білу стрічку. Мама запевняла , що капрон модно,та Наталка не відступала. Завдяки цим стрічкам, мама навчила робити картини, у них в кімнаті було дві, зроблені разом. Тут троянди червоні, рожеві. Атласні квіти мали свій блиск. Аж ось і георгіни в вазі - це була майже самостійна її робота. Руки настільки вміло підшивали стрічки,що ніде навіть і не видно жодної ниточки.
Із Сашком познайомилися на площадці, жив в другому під`їзді,та це не завадило дружбі. Він був чорнявий і найгарніший на обличчі серед дітей,його карі оченята часом бентежили і вона вже хотіла зробити щось наперекір. Та все ж майже ніколи не сперечалися, він поступався.
Вміло взяла олівця і наводила штрихи картини. Раптом в двері постукали,
-Ти уроки зробила?
-Так,матусю, маю одну ідею, Сашкові дванадцять років,вирішила йому зробити подарунок. Нічого не сказавши,привітно глянула і вийшла. Стрічки слухалися рук і вже лягло сонце й хмари,чарівну небосинь і хвилі підбирала то голубі, то сині. Якщо глянути здалеку, здавалося море трохи штормило . Вдивлялася в своє ж творіння і трішки раділа. Клопітка праця займала багато часу та Наталка була наполеглива.
Ось вже закінчувалось літо… Школа… Вона чекала цього дня, скучила за Сашком. Ще з першого класу вони за однією партою. Зазвичай вчителька намагалася їх розсадити та це вдавалось лише на кілька днів, всміхалися один до одного і вже знову сиділи разом.
Картина вже майже закінчена…Та та яхта, яку вона вирішила показати в морі, її чомусь визивала дивні відчуття, посміхнувшись, внизу підписала МОЯ МРІЯ
Та раптово заглянув до кімнати тато - Як справи доню?
Швидко, закривши своєю спиною стіл, обіймала і ніжно вже до нього,
- Подарунок для Сашка майже готовий,не підглядай!
–А ти ,що не знаєш? ! Вони їдуть завтра в Афганістан, тато ж лікар, посилають на роботу.
Враз хвиля відчаю проникла в душі,
- Та нічого,завтра піду привітаю. А там,хай. .. Але ж він повернеться,тату?
-Сподіваюся…. Та там війна…
Вже ледь зажевріло на сході,не спалось… Ранок був сонячним та зовсім не було весело, не покидало відчуття тривоги…...Гарно запакувала картину і вийшла з під`їзду, поглянула в гору, він стояв вже на балконі.
-Сашко! - махнула рукою …
- Заходь! І Наталка піднялась на другий поверх. Біля дверей стояли валізи.-Вітаю!- почервонівши, віддала картину. -Ой, ми ж чекаємо на ТАКСІ ! - Та нічого,потім приїдеш, подивишся .
– Дякую - трохи засоромився він.
Вже скоро від`їжджала машина, понурений, помахав рукою….
-Час плинув… Мабуть не було такого дня, щоб не згадувала Сашка. Ось вже останній рік в школі, скоро Новий рік,а там і випуск…. В цьому році снігу насипало, як ніколи, ще й ожеледиця….. Поверталася зі школи. До другого під`їзду під`їхало ТАКСІ. Вже поруч з ним стояв стрункий, молодий хлопець.
- Олександре ,- гукнув чоловічий голос…
Наталка, оглянувшись, немов завмерла та ненароком підслизнулася і падала…Та раптом підхватив її Сашко.
Ці очі… Так, саме ці карі очі,які вона завжди пам`ятала і чекала з ними зустрічі.
- Наталко!?
Зашарілася, відчувала, що червоніє, серце ледь не вискакувало,
-Я .
Він проводив додому, трохи соромився її погляду….
Сім`я Сашка нарешті була вдома. Затіяли ремонт з батьком, робили його самі,життя за ці роки всього навчило, переїжджаючи з міста в місто. Ось,вже в руках тримав подарунок, який колись принесла Наталка,роздивлявся його і повісив на стіну.
-О!Які ми були діти! І подумав, як гарно, майстерно зроблено. Та тільки тепер він помітив, що картина була підписана. Згадалося дитинство… Поспішив…
--Сину ти куди? - запитала мама.
- Я зараз…
Він вже стояв перед її дверима та не наважувався подзвонити, якесь відчуття відповідальності і трохи страху зупинило йог А може в неї хтось є….
Прийшовши до школи, присів за одну парту з Наталкою, без перешкод дивився на неї, на її коси і все намагався заглянути в смарагдові очі. Вона розквітла квітка,тільки так можна назвати. Круглолиця,а щічки немов пелюстки рожевої троянди,
-Ти що сама сидиш?
-Так!...Тебе ж не було…...
Новий рік пройшов весело, адже клас святкував разом. Кілька раз хотів запросити до танцю,але щось зупиняло з середини, кидало в холодний піт та чомусь починали труситись руки. Що це?Адже з цншими дівчатами такого не було,там все просто,навіть поводився зухвало…
Весна ... Останній дзвоник,а далі навчання в Універі, Сашко ж навчався в мореходці. Часом зустрічав з занять і по дорозі розповідав про життя в Афганістані. Приходячи додому все підходив до подарунка. Знову і знову дивився на ті літери і задумувався.
Збігли роки….. Закінчилось навчання, вже доросла, отримала диплом лікаря. І, як вітав, перший поцілунок в щічку, все ще соромлячись, запросив на побачення. Він теж відчував себе щасливим, адже йому вже дали капітана.
З трояндами чекав і хвилювався, здалеку побачив і вже посміхався. Взявшись за руки прямували до причалу, де стояла яхта, море лагідно покачувало її. Назва золотисто - рожево виблискувала на сонці….
"МОЯ МРІЯ "
Вже за декілька хвилин вони відпливали в щасливу подорож.
Серпень 2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684589
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2016