Ніна Незламна

На все Божа воля

Як  має  бути,  нічого  не  зробиш,  буде,
Не  намагайся,  воно  все  рівно  прийде,
В  житті  від  тебе,    майже  не  залежить  доля,
Яке  майбутнє,  вирішує  Божа  воля.

Як    було  часто,  перегортаєш  сторінку,
Минуле,  пройдене,  хоча  би  на  хвилинку,
 Ти  задумався,  чи    спроможний  щось  змінити?
 Чи  здатен  був,  поганючому  завадити?

Завжди  хочеться  краще  жити,
Часом  і  сам,  не  знаєш,  як  це  зробити,
Та  все  ж  наважишся,    звернувсь  до  Всевишнього,
Для  усіх  кращого,  благаєш  майбутнього.

За  гріхи  каєшся,  вкотре  просиш  поради,
У  душі  з  вірою,  все  ж  чекаєш  пощади,
Тобі  в  житті,  знай,  завжди  Боженько  підкаже,
Нелегкий  час,  цей,  пережити  допоможе.

Тож  не  здавайся,  живи,  твори,  радій,  мрій,
Чуєш,  ніколи,  не  втрачай  світлих  надій!
***
У  кожного  із  нас  є  своя  доля,
А  буде,  якою,  то  Божа  воля.


Серпень  1992р
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2018

Новорічні частівки

Розпустила  зима  коси
Нема  снігу,  лише  роси
Та  все  ж  наступив  Новий  рік
Песик  загавкав  надворі
                           ***
Ой  скажу  вам  друзі  -  трясця
Загубилося  десь  щастя
Як  зимою  снігу  нема
Так  і  коханнячка  катма..
                                     ***
Гарно  пічку  розтопила
В  гості  Гриця  запросила
Одягнувсь  в  Діда  Мороза
В  сторону  пішов  зараза
                                     ***
У  морозну  тиху  нічку
Заплітаю  в  косу  стрічку
Хто  першим  прийде  посіє
Хай  мою  нудьгу  розвіє
                           ***
Прийшов  до  мене…  Дід  мороз
Я  гадала,  що….  Все  всерйоз
Поповниться  щастям  мій  дім
А  він  напивсь,  як  зюзя  в  нім.
                         ***
Новий  рік  ми  поєднали
Заодно  горілку  гнали
За  мить…  Вже    на  порозі  мент
От  гад!  Свято  зіпсував    вщент.
                           ***
Не  прийшов  сусід  погрітись
Звечора  вже  встиг  напитись
Мали  стрічати  Новий  рік
Тепер  сама  я,  цілий  вік.
                         ***
Ой  злітають  ціни  вгору
Маю  голівоньку  хвору
То  від  влади  нам  ґатунки
Новорічні  подарунки.
                 ***
З  новим  роком  !  З  новим  щастям!
Хай  Вам  люди,  все,  все  вдасться!
Хоч  нас  хочуть-всі  зламати
Нехай  знають  -  не  здолати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2018

Ну, улыбнись

Моя  любовь,  очей  очарование,
Поверь  не  зря,  пригласил  на  свидание,
Отбрось  сомнения,  выпей  чуть-чуть  вина,
Все  расставания…То  не  моя  вина…

Прошу  тебя,  давай  не  грусти  так  шибко,
На  дне  бокала…    ведь  спрятана  улыбка,
Давай  оставим,  все  споры  в  старом  году,
Ну  улыбнись,  я  никуда  не  уеду!

В  глаза  смотри,  услышишь,  поезд  уходит,
Меня    на  мысли,  он  даже    не  наводит,
 Скажи  ты  мне,  не  тая,  и  сердце  открой,
Ночь  Новогодняя,  наш  желанный  покой.

 Уж  пригуби,  чуть  вина,  ты  счастье  моё
Я    же  готов,  всю  жизнь  оставаться  с  тобой!
                                       

2016г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770290
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.01.2018

Хай зірка ясно засіяє

Хай    сніг  нам  сіє,  посіває,
Святкову  землю,  прикрашає,
В  весільнім  платті,  наречена,
Зіронька  в  небі,  як  хрещена.

Всы  заіскрилась,  засіяла,
 Із  Різдвом-  святом  привітала,  
Радіймо  люди!  Співаємо!
Ми  із  народженням    вітаймо!

 І  прославляєм  Боже  ім`я,
Веселись  небо  й  рідна  земля!
Славим    від  хати    і  до  хати,
 Будемо  миру,  всім  прохати.

Свічу  запалим,  під  образом,
Щастя  попросим    й  добра  разом,
Хай    принесе  злагоду  й  любов,
Щоб  Україна  та  й  вільна  знов!

Хай    ясно  зірка  засіяє,
 Всевишній  нас,  благословляє!

07.01.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2018

Зустрічаємо Різдво

У  кожух,  вечір  вбирався,
Вже  давно  посутеніло,
Місяць  срібний,  усміхався,
Там  де  обрій,  червоніло.

Перша  зірка  загорілась,
Сяйвом  небо  освітилось,
Вість  благая  розлетілась,
Тож  дитятко    народилось.

В  Вифлиємі  та  й  у  яслах,
 Спішив  янгол  сповістити,
По  усіх  містах  й  по  селах,
Про  подію  озвучити.

Тож  сьогодні,  святкуємо,
День  народження    Ісуса,
Ми  славімо,  пам`ятаймо!
Опромінились  небеса!

Порадіймо    добрі    люди  !
Зустрічаєм  свято  Різдво!
Хай  же  мир  повсюди  буде!
І  в  кожній  хаті  торжество!

Свято  віри!  І  любові
Хай  усім,  зігріє    серця!
Хай  колядки  вечорові,
Прославлять  нашого  творця!

Восхваляймо,  спасителя,
Та  подякуймо  за  добро!
Возвеличмо  учителя,
Й  заповіти,    усі  його!

06.01.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2018

Хтось не любить. .

Хтось  не  любить…  то  так    і    буде,
   Я  розсміюсь,    на  повні  груди,
І  прилечу  хугою,  снігом,
Килимами  накрию,  сріблом.

Все  заіскриться,  біло  -    біло,
І  помандрую,    далі  сміло,
Аж  по  верхівки,  в    пуху    кущі,
Нитки  златаві,  скрізь  по  плащі.

І  над  річкою,  змахну  крильми,
Все  покриється,  дзеркалами,
Встелю  скатерку,  самобранку,
 Вдягну  калину,  в  вишиванку.

 Бач  ягідки,  вже  червоніють,
Усім  птахам  сердечка  гріють,
Вдягну  ялинки  в  діаманти,
І  почекаю,  на  куранти.

 Лунає  двін,  спішить  Новий  рік,
Ступне  до  кожного  на  поріг,
Чомусь  тим  часом,  втіхи  нема,
Бо  ж  холодненька,  кажуть  зима.

Скрізь  озирнись  -  краса  чудова!
Тож  усміхнись,  пора  казкова!
Не  любить  хтось,  нехай    так    буде,
Знову  сміюсь,  на  повні  груди.


2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2018

Добрий вечір

Ой,  не  сумуй,  зима,  не  плач
Спечу  смачний  ,тобі  калач
Ще  й  зверху  маком  притрушу
Та  й  усіх  діток  пригощу.
Зірка  в  небі,  прийшло  свято
Зберемося  -    нас  багато
Гайда  разом  попід  хати
Почнемо  колядувати
Ялинка    світить  у  вікні
Господар  вдома  є  чи  ні?
Гей,  до  нас  виходь    із  хати
Будем  з  Різдвом  всіх  вітати;
Коляд,  коляд,  колядниця
Щедро  родить  ,  хай  пшениця
Попросимо  -    Бога  люди
По  всій  землі,  хай  мир  буде!
Коляд  ,  коляд  колядниця
В  джерелі  свята  водиця
Зірка  в  небі  заіскрилась
Хай    війна    би  закінчилась!
Коляд,  коляд,  колядниця
Гарна  з  маком  паляниця
Хай  буде  у  кожній  хаті
Щоби  всі,  ситі  й    багаті!
Хай  ростуть  жита    у  полі!
Хай    щасливі  будуть  долі!
Добрий  вечір!  Щедрий  вечір!
Добрим  людям  на  здоров`я!

                           24.12.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2018

Три ім`я на " О"

   Осінній  вечір  ….  Сіра  пелена  -  немов  туман,    в  небі  сховала  зорі.    Листя  багрове,  жовте,  ледь  зелене,  потріпане    і  на  пів  сухе  крутиться  під  дійством  вітру.  Часом  підлітає  наче  в  танці,    чи  скрутиться  клубком,        чи  по  одинці    все  ж    припадає  до  землі,  знаходить  спокій.
     Ото  так  і  життя,  думав  Олег,  вкотре  уважно    придивлявся  до  дороги.  Та,  щось  у  мене  ніяк  не  виходить  зі  спокоєм.  Весь  час  в  напрузі,  така  професія...  
   Прохолодний  вітер  віяв  у  вікно,  то  злегка,    то  сильніше,  розвіював  пасму  волосся,    ніжив  його.  Трамвай  набирав  швидкість,згодом  знову  гальмував,  перед  кожною  зупинкоюг  попереджав  пасажирів    -    оголошує  назву.  Уважно  придивлявся  в  дзеркало,  чи  можна  зачинити  двері.
         В  місті  –  ліхтарі  по  алеях….  Освітлення  достатнє,  видно,  як    кудись  поспішають  люди.  Часом  всміхнеться,  як  побачить,  що  цілуються  пари.  І  знову  вся  увага  на  дорогу  і  в  салон.    Два  роки  їздить  одним  маршрутом,  людей  багато,  але  постійних  пасажирівта  знає,  особливо  ввечері,  коли    робить  останнє  коло.
 Ніколи  не  думав,  що  прийдеться  переїхати  з  Сімферополя  в  Вінницю.  Події  на  Майдані  змусили  це  зробити,  не  зміг    змінити  погляд    до  своєї  країни.  Він  іще  зі  школи  нею  жив,  так  любить    Україну,  читав  твори  Шевченка,  Лесі  Українки.  Особливо  любив    читати  книги  -      історичні,  воєнної    тематики.
 Він  виріс  с  біля  моря……    На  жаль  ,  коли  йому  було    п`ять  років  їх  покинув  батько.  Переїхали  в  Ялту,  відтоді  наче  й  не  було  в  хлопця  батька,  навіть  не  присилав  аліменти.
         З  мамою  в  місті,  з  бабусею  та  дідусем  -    в  приморському  селі  пройшло  дитинство.  Коли    був    молодшим,  з  дідом    на  човні    виходив  в  море  порибалити.  Закінчував  школу,    поховали  дідуся.  Більше  часу  вділяв  бабусі,  був  помічником  ,  вона  жила  в  приватному  будинку,  біля  нього  завжди  треба  чоловічої  руки.  
     Після  школи  Олег    вивчився  на  водія.  Кілька  місяців  возив  товари  в  магазини,  згодом  мав  дозвіл  на  перевезення  пасажирів.    На  кожні  вихідні    в  бабусі,  в  курортний  сезон  навіть  прямо  від  неї    їздив  на  роботу.  Бабуся  на  той  час    брала  на  квартиру  відпочивальників.  Хлопця    тягнуло  до  компанії.    Молоді  дівчата,  хлопці,  магнітофон,  музика  і  все  це    біля  моря,  це  був  суцільний  кайф.    Присяде  на  пісок,  задивиться  на  море,  а  хвилі  піняться,  стеляться,  одна  на  одну,  в  полон  забирає  одна  іншу.  Відразу  наче,  якийсь  біс  вселявся  в  тіло,  здавалося  перевернув  би  гори.  Інколи    таке  було,  що  дівчата  самі  запрошували  в  кімнату..  Молодий,    в  жилах  кров  кипіла,  відчував  себе  жеребцем,  але  спокусам    не  піддавався.  Правда,    до  тієї  пори,    поки  не  зустрів  двох  подружок.  Ох  і  засліпила  очі  Оксана,  думав  здуріє,  згадував,  як  воно  буває  вперше,  коли  горить  в  душі  вогонь  і  не  можеш  зупинитися.  Часом  вийде  надвір  хіть    остудити,  а    море  штормить,  вітер    б`є  в  обличчя,  розвіє  довге  волосся,  хотілося  завити  вовком.    Дівчат  було,  що  сказати,  гріхів,  як  вже  пізніше  думав  -  мав  занадто  багато..  
 Можливо  тому  й  не  одружився  до  цієї  пори.  То  на  заваді  друзі,  не  хотів  дорогу  переходити,    то  його  не  хотіли.  Здавалося,  хлопець  з  виду  не  поганий,  білявий,  з  синіми  очима.  Високий  на  зріст,  «міцненький  горішок»,  так    його  називала  бабуся.  Та  невдовзі,  залишила    їх.    Бідкався  хлопець,  дуже  любив  її.    Одна  біда  кажуть  не  ходить,  в  армію  не  взяли,  захворіла  мама.    Через  два  роки  її    не  стало,  здолав  рак.  Йому  тобі  минуло  двадцять  два  роки.
     Дві  тисячі  чотирнадцятий  рік  війде  в  історію.  Майдан,    розмови,  що  Росія  прийде  на  допомогу  кримчанам.    Не  розгубився,  не  вагаючись    продав  бабусин  будинок.  Продав  квартиру,переїхав  в    Вінницю.  Чому    в  це  місто  і  сам  не  знав,  він,  якось  одного  разу,    їздив  з  другом  по  роботі,  в  гості  до  його  бабусі.  Місто  сподобалося,  красиве,  привабливе.    Протікає  річка  Буг,    любив  бродити  по  берегу,  насолоджуватися  виблискуванням  води  -любив  пейзажі,  особливо  з  плакучими  вербами.
 Усе    вдалося  зробити  все  швидко.  В  міській  раді  запропонували  роботу    в  автопарку,  водієм  трамваю.  В  гуртожитку    дали  кімнату.  Навіть  був  трохи  спантеличений,  це  ж  треба,  без  проблем,  тільки,  погляди  в  його  сторону  і  де  хто  дивувався,  що  виїхав  з  Криму.  Згодом  зрозумів,    вірне  рішення,  адже  Крим  окупувала  Росія.  В  гуртожитку  довго  не  затримався,  компанії,  веселощі,  вже  не  для  нього.  По  відношенню  до  жінок,  чи  охолов,  чи  переїзд    зупинив  його.  Не  пройшло  і  чотирьох  місяців  купив  двокімнатну  квартиру,  життя  потекло  спокійним,  звичним  руслом.
                 Пізній  вечір…  Він  вкотре,  за  звичаєм,  зазирнув  у  салон,  всього  чотири  пасажири.  Обнявшись,сиділа  молода  пара,    хлопець  всміхався  до  дівчини,  про  щось  емоційно  розповідав.  І  чоловік,  років  п`ятидесяти,  який  мав  на  наступній  зупинці  зійти.  Він  його  добре  пам`ятає,  часто  возить.  Неподалік  від  них,  з  букетом  червоних  троянд,  сиділа  жінка.
О,  як  багато  квітів  й  без  мужчини,  цікаво…  та    таке  буває-    подумав.  Останній  поворот,    далі  -  по  прямій.  Раптово  засвітив  в  очі  автомобіль,  відразу  загальмував,  в  метрах  п`яти  на  колії  стояли  два  автомобілі,  декілька  чоловік  розмахували  руками  .  Ось  так  тепер  треба  чекати,  коли  приїде  ГАЇ  -  подумав,  вже  почув  сирену.
Олег  попередив  пасажирів,  що  треба  трохи  зачекати,  адже  побитих  авто  не  було,  тож  все  мало    владнатись  швидко.
       Його  магнітом  тягнуло  подивитися  на  жінку  з  квітами.    Стоп,  зупинив  себе,  адже  я  її  десь  бачив.  Де?  Коли?  Очі,  ці  очі    і    волосся  каштанового  кольору,  щось  знайоме,  впевнився  він,  знову  дивився  на  неї.  Невже  це  Оксана?    Очі  забігали,  немов    шукали  порятунку,  відчув    під  серцем  холод.  Та  ні,  це  напевно  жінка  дуже  схожа  на  неї.  Не  пригадаю  звідки  вона  була.  Ото  дурість,  молодість  все  було  по  барабану.  Пригадав  той  випадок,  як    у  бабусі,  відпочивали  дві  подруги.  Як  Оксана  умовляла  його,  просила,  щоб  не  чіпав,  щоб  пожалів  -  пошкодує  потім.  А  він  тоді    від  поцілунків  наче  оп`янів,    домігся  її.  Вона  ж  наступного  дня  виїхала,  поїхала  раніше.  Запекло  в  грудях,  кинуло  в  жар  -  правду  говорила.
Сигнал  автомобіля  відволік  від    спогадів.  Колію  звільнили,  заметушився,  поїхав.    На  зупинці  вийшов    чоловік  й  дівчина  з  хлопцем.  
То  це  вона,  чи  не  вона  ?  Вкотре  запитував  себе  Олег,  чомусь  не  наважився  знову  подивитись,  немов  боявся.  Але  ж  така    ж  гарна,  може  й  не  вона  .  А    якщо,  познайомитися,  саме  кінець  зміни,  запропонувати  провести    додому.З  квітами  і  сама  -  цікаво…
     Оксана    працювала  в  банку,  після  роботи    накрила  святковий  стіл,  адже  в  неї  сьогодні  день  народження.    Дуже  рідко  їздила  трамваєм  додому,  то  друзі  підвозили  автівкою,  то  співробітники,  інколи  на  маршрутному  таксі.  Після  шампанського  боліла  голова,  вирішила    чим  довше  добереться  додому,  тим  краще.  Вдома  на  неї  чекала  донька,  цей  подарунок  долі  в  молоді    роки,  що  змінив  її  все  життя.
         Після  того,як  Оксана  поїхала,  зрозуміла  -  вагітна.  Подружка  радила,  щоб  дала  знати  йому    та    батьки  хоча  й  сварилися,  але  згодом  змирилися,  були  проти  цього.  Батьки  інтелігентні  люди,  обоє  викладали  в  університеті.  Щоб  менше  було  розмов  по  під`їзду,  відразу  в  іншому  мікрорайоні  купили  їй    двокімнатну  квартиру.  Оксана  вирішила,  що  це  на  краще,  адже  батьки  дали  їй  шанс  самій  вирішити,  як  жити  далі.  Від  батьків    мала  фінансову  підтримку,  вони  окрім  роботи  займалися  репетиторством,  давали  уроки  англійської  мови.
Дівчинка  народилася  вчасно,  Оксана  дала  їй  ім`я  –  Оля.  Ввирішила  хай  буде  три    ім`я  на  «О».  Можливо  колись  пробачить  Олега,  дасть  знати,  що  в  нього  є  донька.  Маленька  народилася  темненькою  та  з  часом  волосся  почало  світлішати,  оченята  сині,  красиві.  Помітно  підростала,  все  більше  ставала  схожа  на  Олега.
             Оліі  було  три  роки,  коли  Оксана  отримала  диплом,  вона  навчалася  на  заочному  відділені  Вінницького    торгівельно  -  економічного  коледжу.  Відразу  пішла  на  роботу  -  в  банк,  а  доню  водила  в  садочок.
На  роботі  колектив    в  основному  жіночий,  подружка  ,з  якою  відпочивали  на  морі,  виїхала    в  Київ.  За  особисте  життя  забувала,  вільний  час  від  роботи,  приділяла  доньці.    Батьки  онучку  не  бавили,  інколи  раз  чи  два  рази  на  місяць  приїдуть  автівкою,  на  якусь  годину  -  дві,  провідають  і  все.  Жалілися,  що  не  витримують  капризування  онучки,  хоча  Оксана  не  вважала  дівчинку  вередливою,  хіба    коли  захворіє.
           Не  встигла  оглянутися,  як  доня  так  швидко  виросла,    на  обличчі  від  неї    успадкувала    красиву  форму  губ,    все  останнє  -  від  Олега.
Батьки  інколи  запитували  її,  чи  не  написала  листа  батькові  дитини  та  вона  тільки  хитала  головою.  А  в  самої  щеміло  під  серцем,  відчуття  образи,  ще    не  пройшло.  А  донька  підростала…….
         Надворі    зима…    Напередодні  Нового  року,  Оля  сама    наряджала  ялинку.  Вона    навчалася  в  сьомому  класі,  весело  розповідала  мамі,  що  в  школі  має  бути    новорічний  вечір  та  про    цікаві  конкурси,  які  готують  діти.  Оксана    прийшла  з  роботи,  за  цілий  день  роботи  з  клієнтами  в  голові,  аж  шуміло.  Обіперлася  на  підвіконня,    задивлялася  в  засніжене,    вечірнє  місто.  Повішані  ліхтарі  на  стовпах,    гойдалися  від  вітру,  то  світили  на  більшу  частину  тротуару,  то  на  меншу.  Сніг  -  то  іскрився,  то  знову  пропадав  в  пітьмі,  наче  заколисував.    Смуток  запав  на  душі  -    ось  вже  який  Новий  рік,  а  вона  одна.    Донечка  розцвіла,  як  квіточка,  мабуть  вже  хлопці  задивляються»  -  навіяло  в  думках.  Оля  підійшла,  обійняла  за  плечі,  
-Мамо,  а  хто  мій  тато?  Я  вже  майже  виросла  розкажи  мені,  що  в  дитинстві  розповідала,  то  напевно    байки  ,  що  поїхав  на  заробітки….
Вона  приторкнулася  устами  до  щоки,  поцілувала,
-Мамо,  я  все  зрозумію,  гадаю  маю  право  знати.  
Двома  руками  взяла  за  плечі,  повернула    до  себе…    В  Оксани  сум  в  очах  на  віях  тремтіли  сльози.  Оля  притулилася  до  неї,
-Тобі  боляче,  тоді  може  іншим  разом,  якось….
-Ні  –  ні,  давай  сядемо.
   Після  розповіді,  Оля,  дивлячись  в  очі  запитала,
-Мамо,  а  ти  його  кохала?  
-Тоді    -  іще  сама  цього  не  знала,  а,  коли    народилася  ти,  ще  так  схожа  на  нього,  з  роками  зрозуміла,  що  то  було  кохання.  Чи  я  помилилася,  чи    доля  так    все  повернула    в  моєму  житті.  Не  наважилася  йому  написати  про  тебе.  Ти  вибач,  мабуть    я  поступила  –  неправильно,    не  знаю  чому    довго  тримала  образу.  
           Час  летів…    Донька  підросла,  до  цього  питання  не  поверталися,  адже    Крим  окупувала  Росія.
               Трамвай      під`їжджав  до  останньої  зупинки…      Олег  здалеку  побачив  напарника  -    Миколу,  який  мав  завтра  вийти  на  маршрут.    Тішився  думкою-  от  добре,  він  зможе  трамвай  завезти  в  депо,  а  я    наважуся    познайомитися.    Тим  паче  на  зупинці  більше  нікого  немає.
-Ви  останній  пасажир  і    більше  ніде  нікого…  Може  я    допоможу  вам,  такий  великий    букет  іще  й  пакет.,  Напарник  поїде  в  депо,  а  я  вже  вільний.
                     Вона  зніяковіла  та  все  ж  вирішила  прийняти  пропозицію.  Хоча    в  салоні  не  дуже  світло  та  Олег  помітив,  як  вона  почервоніла.
   Він  взяв  пакет,  вона  йшла  за  ним.  Як  годиться  джентльмену,  допоміг  вийти  з  трамваю.  Вона  подала  руку,    відразу  опустила  очі,  напевно  від  його  погляду  її  кинуло  в  жар.  Освітлення  на  зупинці  погане  та  він  зрозумів,  що  це  вона.  Йшли  мовчки,  він  тішився,  що    не  відмовила  в  його  послузі.  Біля    п`ятиповерхового  будинку,  вона  притишила  ходу.    А  він,    як  хлопчисько,  не  наважився,  щось  сказати,    чи    запитати.    Від  хвилювання  гупало  серце,  здавалося  ось  -  ось  вискочить.    Ні,  вона  мене  не  впізнала  -    зробив  висновки,  адже  скрізь  напівтемрява.  Треба  зробити  так,  щоб  потрапити  під  гарне  освітлювання,  щоб  нарешті  подивилася  на  мене,  а  не  опускала  голову  й  не  ховала  очі.  Сумні  думки  невизначеності  копошилися  в  голові,  як  зробити  краще,  що  буде  далі?    Хоч    осінній  вечір  і  прохолодний  та  йому  здавалося,  що  він  щойно  виліз  з  лазні.
-О!  Я  вже  прийшла…  Дуже  дякую,  мій  другий  під`їзд,….  Далі    я    вже  сама.
-  Та  ні,  що  ви!  Ваші  квіти  не  витримають,  шкода  таку  красу  зламати.  Чи  в  вас  чоловік  ревнивий,  що  боїтеся,  щоб  я  до  квартири  провів?  –    запитав  з  опалу.
-Ну  гаразд,  в  мене  третій  поверх,  гадаю  вас    ненадовго    затримаю,
-  погодилася  Оксана,  поправляла  квіти.
     Вона  перша    зайшла  в  під`їзд,  не  озираючись,  швидко  підіймалась  по  сходах.  Під`їзд  добре  освітлений,  пахло  свіжою  фарбою.    Зверху    розмовляли,  то  голос    хлопця,  то  дівчини,    сміх.  Підходячи  до  третього  поверху  Оксана  пізнала  голос  доньки,  зупинилася,  не  знала,  що  робити,  чи  йти  вперед,  чи  подякувати    й    попрощатися.  
 -Щось  не  так?  
Оля  перша    помітила  маму  на  сходах,  поруч  з  нею  стояв  юнак.  Дівчина  не  розгубилася,
-О  мамо!    Ти  не  одна!  Нарешті….  Бачу  і  подарунки  відразу  принесли.
І    до  хлопця,
-Ти,  Сергію,  вже  йди,  завтра  в  школі  зустрінемося.  
Хлопець  привітався    прошмигнув  мимо  них  і,  як  півень,    через    дві  сходинки  поскакав  донизу.
Олег  був  в  шоці,  наче  закам`янів,  ноги  не  слухалися,    не  зводив  очей  з    дівчини.  Невже  це  донька?  Кров  прихлинула  до  обличчя.  Не  озираючись  Оксана  попрямувала  до  дверей.  А  він    чекав,  що  ж  буде  далі?    
Усміхаючись,    донька  відчинила  двері,  
-Ну  запрошуй  гостя,  в  мене  все  готово  будемо  святкувати.
Оксанин  погляд    пронизав  доньку  з  ніг  до  голови.  Не  очікувала    від  неї  такої  витівки,  розгублено    подивилася  на  Олега.  Їх  погляди  зустрілися,  вона  зблідніла,  ледь  не  впустила  квіти,  все  ж  сказала,
-Заходь  Олеже,  навіть  не  могла  подумати,  що  це    ти  міг  бути.Ти  трохи  змінився,  але  ж  скрізь  напівтемрява,    відразу  не  впізнала.
Оля  підопила    квіти,  крутнула  головою,    про  себе,-  «Оце  дивина,  татусь  знайшовся».
   В  небі  моргав  мінливий  місяць,      де-не-де  виднілися  зорі….  Прохолода  освіжила  Олега,  коли  вийшов  з  під`їзду.    Дві  години  розмов  -пролетіли  швидко.  Спочатку  годину  тет  –  а  -  тет,    потім  разом,  майже  мовчки,  пили  чай.    Для  дівчини,  в  її  віці,  це  було  сюрпризом,  щоб  так,  зустрілися  майже  рідні  люди.    Спочатку  вона  сиділа  в  своїй  кімнаті,  дала  час  побути  їм  наодинці,    розуміла,  мама  йому  вибачить,  напевно  тому,  що  сама  так  хотіла.    Заспокоювала  себе,  якби  мав  сім`ю,  то  не  прийшов  би  і  де  вони  зустрілися?
   Він,    в  гарному  настрої,  задер  голову  догори,  подивився  на    балкон.Оксана  і    донька  проводжали  поглядом.  
-  Доню,  все  буде  добре,    він  завтра  прийде,  взяв  номер  телефона,  подзвонить,  скаже  в  який  час.
-Мамо,  гадаю  не  буде  хлопчиськом,  побачення,    поцілунки…  Буде  з  нами  жити?  Чи  в  нього  є  сім`я?
-Ні  сонечко,    його  сім`я  це  ми.  Тож  тепер  маєш  батька.
Легенький  вітер  розвівав    волосся,    йому  здавалося  летить  на  крилах.
 Все  думки-    от  доля  ….  Пригадав,  як  Оксана  розповідала  про  імена.  Це  ж  треба  три  «О»  -  тепер  сім`я!  Душа  раділа,  що  вогонь  кохання,  ще  жеврів,  не  згасав  стільки  років,  надіявся,  що  знову  розгориться  полум`ям  кохання.
                                                                                                                                                                                                     Грудень  2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2018

Такий Новий рік

Вже  Новий  рік,  салюти,  десь  гримить,
Тиша  була,  здавалось  лиш  на  мить,
Не  феєрверки,    Луганськ  у  імлі,
Залишивсь  воїн,  лежати  в  пітьмі.

 Наче  всі  зорі,  здригнулись,  темінь,
В  грудях  солдата,  гарячий  кремінь,
Життя  спинилось,  здалося    завмер,
На  жаль,  далеко,десь  бункер  тепер.

Чом  святкування,  комусь,  чи  війна,
Є  запитання,  потрібна  вона?
Почувши  крики,  були  лелечі,
В  холодний  бруд,  опустились  плечі.

Вже  полетіла  душа  безкрила,
Чорна  хустинка,  голівку  вкрила,
Плаче  матуся,  жінка  й  дитина,
Немає  батька,рідного  сина.

Салюти  і  смерть…такий  Новий  рік
І  знову  чути…  материнський  крик.

03.01.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2018

Під Новий рік

Ой  зима,  немов  княгиня,
Пишні  коси  у  перлинах,
Прийшла  вчасно,господиня,
Закружляла  по  долинах.

У  містечко  завітала,
З  шиком,  блиском,  під  Новий  рік,
Всі  ялинки  повбирала,
В  кристалічн0-  біленькийсніг.

Місяченько  теж  піднявся,
Сипле  чари  із  висоти,
Ясним  сяйвом    виливався,
Свята    мають,скоро    прийти.

Завірюха  танцювала,
 Літав  скрізь  лебединий  пух,
Та  й  сніжинки  підіймала,
Вигравав  іскристий  кожух.

Діамантові  сніжинки,
Своїм  блиском  чарували,
Закружляли  балеринки,
В  зимній  казці  мандрували.

Аж  світилися  місцями,
В  сніжно-  білих    намистинках,
Веселились  з  килимами,
В  Новорічних  чародійствах.
                                 
31.12.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2017

В мене є песик

                           Віршована  розповідь

В  мене  є    маленький  песик
А  на  колір,    він,  як  персик
Ну  такий,  темно  –рожевий
Ніби  ледь  помаранчевий.
Погляд  ніжний,  очі  хитрі
Зуби  білі,  дуже  гострі….
Хоч  здається  песик  смирний
Бува  часто  агресивний.
Та  шаную,    його  друже
Бо  постійно  на  сторожі
Здатен  мене  захистити
А  ще    й  трішки  звеселити.
Коли  теплі  дні,  погожі
Часом  ніби  на  манежі
Стане  вміло  на  дві  лапи
Струнко  -  струнко,  як  солдати
Круть  наліво,  круть  направо
Йому    радо….  Кричу  ,-  Браво
Підняв  лапи,  аж  догори
Каже,  »  Гав»  -  мов  поговори
А  потім  частенько  тупцює
Неначе  на  балу  танцює
Ще    мій  гарний  веселунчик
Дуже  любить    їсти  супчик
Зажурився,  сидить  в  кутку
Тож  йому,  принесу    кістку
Радість,  аж  метляє  той  хвіст
Мов  на  концерті  той  соліст
Вже  вклоняється  -  подяка
Він  мені  справжній,  друзяка
Тож  тішусь  я,      його    люблю
Як  треба  завжди  похвалю
А  сьогодні,  то  тим  паче
Ото  радий,  прямо  скаче
Тож  ж  його,  це  рік  приходить
Поспішаю,  я  погладить
Порадіймо,  разом  люди
Хай  мир  й  щастя    усім  буде!

                           Грудень  2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2017

З Новим роком і з Різдвом Христовим! / привітання /

Зима,  капризна  та  не  сувора,  
 Нагнівалась,  чомусь  чорноброва,
Себе    не  притрусила    красою,
 Не  втішила  срібною  косою.

Пухові,  жаль  не  іскряться  ковдри,
 Далеко,  мов  подалась  у  мандри,
Куранти,все  ж  віддзвонять  дванадцять,
 Про    свято  по    всій  землі  сповІщать.

Новий  рік,  стукає  в  кожну  хату,
Сподівань,  маємо  так  багато,
Хай  закінчиться  ця  страшна  війна!
Бо    нікому,не  потрібна  вона!

Хай  Всевишній  усіх    нас  почує,
 У  країні    хай  Мир  запанує!

                           Шановні  поети,  поетеси,  читачі!

 Щиро  вітаю  з  Новим  роком  і  з  Різдвом  Хрестовим!
 Хай  в  Новому  році  Вам  все  вдасться!  
 Хай  доля  буде  люб`язною,  подарує  кожному  щастя!
Сімейного  затишку  Вам  і  тепла!
Хай  огортає  любов  і  доброта!  
 Хай  Новий    рік  і  Різдво  принесе  радість  в  кожен  дім,  квартиру!
 Бажаю  здоров`я,  достатку,  веселощів,  божою  благодаті  і  миру!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2017

Новий рік на порозі

Вітер  віє,  веселиться
Позгрібав  до  купи  листя
Як  парус  хмарку  гойдає
Звідти  вже  щось  вилітає

Ой,  летіть,  летіть  сніжинки,
Всі  малесенькі  пір`їнки
Ось  Новий  рік  на  порозі
Йде  Дід  Мороз    по  дорозі

Веселіться,  зустрічайте
Зі  святами  всіх  вітайте!
Хай  принесе  всім,  гостинці
В  чарівній    повній  торбинці
І    миру  нам  й  по  всій  землі!
Щоб  було  добре,    всім    й  мені!

                                           Грудень  2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2017

За мене забули

Вітряно,  зимно,  білий  сніг
Повільно  падав  на  поріг
Чомусь  за  мене  забули
Вже  чобітки    всі  обули

А  я  то  босий,  ніс  встромлю
Е  ні,  холодний,  не  люблю
Геть  нікудишній    він  на  смак
І  нащо  сипати,  дивак..

Та  вже  розвіяв  печалі
Гарна  ялинка  у  залі
На  ній  яскраві  іграшки
Шкода,  не  бачу  там  мишки

Вам  скажу,  але  ж  утнули
А  про  мене  чи  забули
Кажуть  всі  -  це  рік    собаки
Довго    прийдеться    чекати….

Та  все  ж  вляжусь,  неподалік
Стрінем  разом,  цей  Новий  рік
Свого  друга  почекаю
Зі  святами  привітаю.

                           23.12.2017р
     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2017

Я тобі вірю…/проза /

           За  вікном    сипав  густий  сніг….На  калині    червоні,  соковиті  грона  одягнені  в    білі  чепчики.Синичка,  що  на  ній  сиділа,  кліпала  оченятами,  раптово  злетіла  на  підвіконня.  З  нього-  за  мить  вже  сиділа    на  гілці  калини,  крутнулася  й    знов    сіла  на  підвіконня.
 Люба  спостерігала  за  нею,  любувалася  снігом,  від  радості  перехоплювало  подих  –  тепло  на  душі.    Усмішка  на  обличчі,  напевно  це  перша  зима  в  синички.  А  сніг  сипав,  біле  простирадло  іскрило  по  землі,  на  даху  сараю  виблискувала  біла  пухова    хустина.
   Нарешті  справжня  зима…Речі  збирала  в  валізу.  Нагадала,вже  відрізала  шмат  сала,  вискочила  надвір.  Сніжинки  -  пір`їнки  припадали  до  обличчя,  радісно  за  прищіпку  підвісила  сало,  за  білизняний  мотузок.За  мить  у  вікно  спостерігала  за  синичкою.Не  довго  довелося  чекати  -  синичка  задоволено  дзьобала  сало.  Ну,  от  і  добре  і  тобі  досить  і  мені,  посміхнулася.  
 Зазирнула  на  мобілку,  подивитися  -    котра  година.    До  потяга,  ще  довго  та  треба  збиратися,    до  станції    йти  більш  ніж  сім  кілометрів,  спочатку    вздовж  лісу,  потім  через  поле.
     Мати  з  батьком  ходили  біля  худоби,  вони  знали,  що  донька  знову  збирається  в    Польщу.  Вже  запечене  м`ясо  і    пахучі  пиріжки,  що  приготувала  мама,    лежали  у  пакеті.    Люба    два  роки  підряд  їздить  на  заробітки,  влітку  продавала  морозиво,    була  на  збиранні  яблук  в  садку.  А  згодом  вдалося  влаштуватися  в  кафе  помічником  кухаря,  адже  вона  мала    диплом    і  досвід  роботи    в    Вінниці,    після  закінчення  технікуму.  Це  її  покликанняі  і  гроші  непогані.  Сама  не  голодна,  втеплі,  варто  поїхати.  Крутилася  перед  дзеркалом,  поправляла  русяве  волосся,  вдихала  запах  шампуні.  В  смарагдових  очах  світилися  вогники.  Пригадала,    як  Микола  освідчився  їй    в  коханні,  вперше  назвав    «берізкою»,  бо  очі,  як  листочки  молодого  дерева.  Посміхалася,  »  берізка»  -  якій  двадцять  два  роки.    Вони  з  одного  села.  На  вечоринці,  коли  він  йшов  в  армію,  кілька  раз  запросив  її  на  танець,  після  того  писав  листи.  А  кохання  прийшло  вже  потім,  після  приходу  з  армії.
Микола  -    симпатичний,  чорнявий,  середнього  зросту,  але  міцної  атлетичної  статури.  Не  одна  з  дівчат  мріяла    з  ним  зустрічатися,  він  все  з  батьком  в  клопотах  -  дім,  робота  забирали  багато  часу.
         Позирала  у  вікно,  чекала  на  нього,  на  свого  «кавалера»,  як  називала  його  мати.  І  інколи    запитувала,  чи  не  пора  готуватися  до  весілля…
         Він  працював  на  тракторі  -  в  фермера,  хоча  на  два  роки  за  неї  старший  та  з  одруженням  не  поспішав.  Куди  спішити  й  чого?  Події  на  Майдані  змусили  людей  задуматися,  що  життя  змінюється  і    війна,  яку  почала  Росія,  ні  до  чого  хорошого  не  призведе.  Півтора
 роки    в  АТО,    підвезло  -  цілісінький  повернувся  додому.  Контракт  продовжити  не  наважився,  знав,  що  Люба  чекає  й    поля    поля  треба  комусь  засівати,    обробляти,  збирати  врожай.  Руки  тракториста  завжди  потрібні,  в  селі  бажаючих  працювати  мало.    
           Наполеонівські  плани    будували  з  Миколою,  адже    мали    приватну  землю,  на  ній  планували  побудувати  кафе,  уже  мали  дозвіл.  Та  грошей  треба  та  й  треба,  щоб,  відкрити  свою  справу.  Дівчина  добре  вміла  готувати,  тож  хотіла  свої  здібності  показати  односельчанам.  Та  й  весілля,  чи  день  народження  було  б  людям    де  відсвяткувати,    хтось    мав  би  роботу.  До  міста  добиратися    далеко  і  там  проблемно  знайти  роботу,  хіба,  що  на  базар  можна  влаштуватися  й  теж    не  завжди.
       Микола  має  гарний  дім  на  два  входи,  будував  разом  з  батьком,  щобі  не  разом  жити  та  мати  одне  господарство.
       Здавалося  все    так,  як  мало  бути,  вона  останній  раз  їде  в  Польщу.  До  весни,  а  там  літо  -  швидко  пролетить  час,  одружитися  планували    восени.
       Знову  крутилася  біля  дзеркала,  оділа  пухову  білу    шапочку,  поправляла  її,  посміхалася.  А  батьки  за  столом  із  хвилюванням  давали  настанови.    Микола  відчинив  двері,
-  Добрий  день!  Ну,  що  моя  «берізка»  вже  готова?
Батько  відразу  встав,  подав  руку,  привіталися.
-Готова,  он  перед  дзеркалом  вертиться.  
Заадоволено    кліпала  очима,  всміхнулася,
-  Воно    трохи  ранувато,  але  підемо  не  поспішаючи,  така  погода  чудова,  чому  б  не  прогулятися.
-  Ох  молодість,  -  передихнула  мати,    -  Скільки  кілометрів  подолати,  говорить  прогулятися…
Люба  на  ходу,  поцілувала  у  шоки  маму  та  батька,  схопила  пакет,  
-Все  -  все,  ми  пішли..
-От,  як  пташка,  фур  туди  -  фур  сюди,  коли  вже  налітаєшся,  коли  зупинишся_  -  хитаючи  головою  сказав  батько.  
Мама    на  щоці  витерла  сльозу.
-  Довгі  проводи  ні  до  чого…Йдемо  Миколо!  
         Батьки  стояли  біля  хвіртки…..  Хоча  й  не  вперше  їде  донька  та  серце  болить,  тривога  не  покидає.
             Микола  через  плече  ніс  сумку,  взявши  його  під  руку,  йшла    Люба.  З  обличчя  не  сходила  усмішка,  намагалася  не  показати,  як  їй  набридли  ці  поїздки.  
       А  сніг  тихенько  сипав.  Біло  довкола…На  сірих,  від  морозу,  стовбурах  дерев,  іскрився    іній,    на  гілках  сяяли  купки  снігу.  Під  ногами  поскрипував  сніг.  Вона  час  від  часу  позирала  на  Миколу,
-А,  що  сумуватимеш?  
-  Що  за  дурні  запитання!    Коли  ти  нарешті  подорослішаєш?  Не  боїшся  мене  залишати?    А  я  боюся  за  тебе.  Ще  знайдеш  собі  поляка,  чи,  ще  не  дай  Бог,  якогось  чорномазого,  -  призупинився,  поправив  шапку.
-  Ой,  не  мели  дурниць,  я  не  наївне  дівчисько.  Краще  дивися  під  ноги,  слизько,  ще  гепнемося  вдвох!  -  смикнула  за  руку.
   Проходили  мимо  Миколиної  хати,  він  хитро  поглянув  на  неї,  
-  Може  зайдемо  до  моїх,  хоч  скажеш  -    до  побачення?
Всміхнулася,    глянула  на  хату,    поцілувала  у  щоку,
-  Та    ні  -  мій  легеню,  це  буде  довго,  краще  полюбуватися  яскравим,  зимовим  днем.  От,  як  станемо  на  рушник,  тоді    будемо  спілкуватися.  А  поки  ж,  я  вільна  пташечка,  як  оті,  подивися.  
 Рукою  кивнула  на  горобину,    на  гронах  сиділо  дві  синички,  крутили  голівками,  озиралися,      нахилялися  до  ягід
-О  подивися,  свіжі  відпечатки  шин  від  автомобіля,  хтось  з  наших  поїхав,  як  це  ти  не  знав,  могли  б  нас  підвезти.
-Та  це  Микола  Онищенко,    в  гості  до  своїх  приїхав.    до  тебе  йшов,  бачив  їх,    завтра  назад  будуть  їхати.
-А  може  воно  й  на  краще,  налюбуємося  зимовою  казкою.  Я  так  люблю  наш  ліс,  наше  село,  влітку  ягоди,  пахучі  яблука  й  грушки.    
     Сніг  перестав  сипати.    Йшли  вздовж  лісу.Розкішні  пухнасті  ялинки  й  високі  сосни  вкрилися  лебединим  пухом,  він  переливався,  іскрився  сріблом.  Кущі  бузини,  шипшини  сповиті  білою    мереживною  вуаллю.  А  велетенські  граби  на  гілках  тримали    великі  купи  снігу.  Почули  помах  крил  пташки,  миттєво  звернули  увагу.    Микола  побачив  дві  сойки,  всміхнувся,  Люба,  аж  підскочила,  весело,  голосно    сказала,
-Ой!  Ой!  Напевно  парочка,  глянь,  яка  краса!
Птахи,  почувши  її,  відразу    полетіли  між  дерев.  Микола  міцно  обійняв  її,  поцілував,
-Ой,  ти,  як  дитина!  В  тебе  стільки  чарівності,  коли  ти  така  збуджена.  Які  ж  солодкі,  твої  уста.  Знову  поцілунок,  шапка  сповзла  донизу,  не  звертали  уваги.  
-  Сонце  моє,  стань  ось  тут,  біля  куща    шипшини,  я  на  телефон  тебе  зніму,  ми    попали  з  тобою  в  зачаровану  країну  Снігової  королеви,-  запропонував  всміхаючись.
-Е  ні!    Тут  королева  я,  хіба  не  так?  -  весело  сказала  й  похапцем  підхопила  сніг,  кинула  на  нього.
Ухилявся,  тікав,  а  вона  знову  доганяла,  обсипала  снігом.  
-Як  нам  добре  разом,  правда,  -    помітила,  Ми    з  тобою  щасливі,  адже  так  ?
 Вона  піймала  його  погляд,  він  протягнув  руку,  горів  бажанням  обійняти  її  та  вона  прискорила  ходу,  йшла  попереду.  
 Ліс  залишався  позаду,  почули  гул  автомобіля.  Вона  зупинилася,  
-  От  і  все  ми  вже  майже  біля  траси,  залишилося,  ще  два  кілометри.
-  Так,  берізко    й  часу  бути  разом  все  менше,-.  помітив  зажурено.
       Попереду  не  переоране  поле,  довга  стежка  тягнулася  стрічкою  по  стерні,  яка    де  -  не  -  де  виглядала  з  під  снігу.  Обоє  змовкли,  кожен  думав  про  своє.  Люба  думала  -    Ну    от,    це    точно  їду  востаннє.  Це    ж  треба  пертися  стільки  кілометрів  й  ще  майже  два  дні  в  дорозі,  а  потім  чужі  люди.  Їх  різні  забаганки  і  все  це,  по  чотирнадцять,  чи  по  шістнадцять  годин.  Звичайно  краще    було  б  поніжитися  у  ліжку.  Розтати  в  поцілунках,  як  сніг  на  долоні.  Відчути  серцебиття  Миколи,  потрапити  в  його  ніжні    обійми,  як  влітку  на  сіннику.  Ох  життя  -  життя,  чому  буває  так,  комусь  все  відразу,  а  комусь  треба  перейти,  через  труднощі,  через  випробування.  Здається  він  не  помітив  моєї  тривоги,  як  мені  це  все  набридло,  якби  знав,  то  б    переконав  не  їхати.  Але  треба  іще  один  раз  і  все,  треба  гроші.
     Микола  ж  думав  -  невже  їй  не  набридло  бути  на  чужині?    А  можливо  там  хтось  є?    Дивився  вдалину,  а  сам  подумки    тільки  з  нею,  хотілося  закрити  очі  і  через  декілька  хвилин  бути  в  її  обіймах,    на  своєму  ж  весіллі.  
Сіріло  небо…  наближався  вечір.  Зимова  посадка  стояла    білою  стіною,  за  нею  пролягали  залізничні  колії  й  невеличка  будівля  станції.  Сумні  погляди…зітхання..
           В  руці  тримала    квиток,  який  щойно  купив  Микола.  Відверталася,  приховувала  очі,  а  він  повертав  її  до  себе,  намагався  зазирнути  в  них.  .
             На  платформі  декілька  пасажирів  з  торбами.  Як  завжди,  в  цю  пору,  їхали  в  місто    на  вечірній  базар.  Дизель  -  поїзд  під`їжджав  на  станцію.  Микола  цілував  її  уста,  на  щоці  відчув  її  сльозу,
-Я  кохаю  тебе  чуєш,  я  чекаю  тебе,  чуєш.  Ти  дала  слово,  це  востаннє.  Я  тобі  вірю!    Я  вірю,    ми  будемо  разом!  
Поцілувала    в  уста,  поправила  на  ньому    шапку,  зазирнула  в  сумні  очі  й  заскочила  в  вагон..
 Провідниця  взяла  сумку,  яку  він  подав    і  з  заздрістю  дивилася,  то  на  неї,  то  на  нього.    Всміхалася,  напевно  пригадала    себе  в  такі  роки  -    ох  молодість,  як  добре,  що  є  таке  кохання.…
Оксана  намагалася  зупинити  сльози,  що  бриніли  на  віях,
-  Миколо!  Я  зателефоную!  Обережно  по  дорозі,  бо  ж  дуже  слизько!
         Провідниця  зачиняла  двері,  а  вона  витирала  хустинкою  сльози,  які  котилися,  як  горошини.
     Він  дивився  вслід,  дизель  –  поїзд  набирав  швидкість,  на  душі  було  гидко  й  пусто…
 Ті,  останні  слова,  що  вона  сказала,    вселяли  надію,  що  він  їй  потрібен.  Та  надія  ,  як  промінь  сонця    -  зігрівала  серце…
                                                                                                                                                               Грудень  2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2017

Про сусідку й самотність / з гумором /

Я    вже  збиралася  спати
Як  було  самій  лягати
Місяць  й  зорі  так  моргали
Про  кохання  чаклували.
Давно  чекаю    коханця
Сіла  навпроти  віконця
А  він  певно  заблудився
У  сусідки  опинився..
Ой,  вже  бачу  його,  трясця
Взяла  би,  хутко  за  яйця
Та  туди  не  впхаю  носа
Бо  сиджу  давненько    боса.
Та  й  минулого  то  разу
Довела,  мене  до  сказу
Тож    дуже,    пику  набила
Ревнива    ж  ,    ой  би  убила.
Боживсь,  було  в  останній  раз
Їй  трохи  навела  (прикрас)
У  медпункті  ночувала
Я  вже    милого  кохала.
Знову  маю  неприємність
Клявся,  каже  в  нас  взаємність
Чого,    туди  було  знов  йти?
Не  варто  ламати    мости.
Хочу,  щоб  не  був  гулящим
Моїм…  і  самим  найкращим…
Мов  на  вахті,  я  всю  нічку
Підкидала  дров  у  пічку
Весь  час  в  сусідки  світилось
Вмить  на  порозі  явилось
Чи  коханець,  чи  потвора
Якогось,  бачу  сеньйора.
Світить,  лампа    на  обличчя
Ні  фіга,  оце  добича
Боже  та  тож    негр,  чорнющий
Як  чахлик  той,  невмирущий.
Блискав,  білими  зубами
Мені  вздрілось  петардами
З  переляку    вже  хрестилась
Я  ледь-ледь  не  окошилась.
Її,  обійма    й  цілує
Тепер  до  стежки  прямує
Пішов  в  сторону  вокзалу.
Босоніж,  бігом    з  опалу…
До  сусідки  кричу,  -  Люба
Сидить  бачу,  біля  дуба
Тут  мій  Петро,  от  паскуда
Наче  синій,  та  приблуда.
Спить,  розчепіривши  ноги
О!  Наставила    вже  роги
І  йому  моя  сусідка
Чергова  в  неї  інтрижка.
На  неї  всі  кажуть  квітка
Ой,  солодка  така  жінка
Чоловіки,    немов  бджоли
То  й  не  минають  ніколи.
Вай,  вхопила  іноземця
За  чергового  коханця
От  везе  оцій  заразі
Ще  й  працює  у  сільмазі.
Петре  чуєш,  -кажу,-  Друже
Він  лепече,  –Люблю  дуже,
Лише  мила,  тебе  одну
Наче  зірку,  оту  ясну.
Вже  до  Любки,  -  Ну,  як  справи
Годен  негр,  був  до  забави?
Та  ледь  рота  відкриває
П`яна  знов,  вітром  хитає
І    сопе,  бурчить  до  мене..
-  Не  чіпай,  серце  зранене!
Спитала,  -  Вночі    був  Петро?
-  Мені…  Твій,  як  зайве  ребро!
З  того  вже,  що  можна  взяти?
Одне  те…  Тільки    багатий
Що  до  сексу  нікудишній
Ти  пробач,  благаю  грішній.
Було  з    Петриком,  краще  всіх
 Заводив,  мене  у  той  гріх
Вогонь  горів  в  наших  тілах
 Кров  закипала  у  жилах…
Якби  мене  він  покохав
До  тебе  вкотре    не  тікав…..
Вдвох  сидимо,  а  Петрусь  спить
В  мене  на  ліжечку  хропить
Ми    ж,  як  кажуть,  по-сусідські
Почуття  взнали,ті    бабські
Вдвох  випили  по  гранчаку
 Додому  провела  Любку
Ясний  місяць  усміхався
Немов  з    нами  привітався…
На  ранок,  в  селі  новина
В  хаті  весело,  не  одна
Добилася,  хай  йому  грець
Самотності  прийшов  капець!
Правда  трохи  конопатий
Та  все  ж  добре,  нежонатий
Рада,  врешті….  Відбулося
Все  склалося….Як  хтілося..
 А  надворі  казка-  вечір
Обіймав  милий  за  плечі
Він  для  мене  все  на  світі
Ми  ж,  як  квіти  в  буйноцвітті.

*Чахлик  невмирущій  -  Кощій  безсмертний
*Гранчак  -  гранована  склянка
                                                                       2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2017

Ти зачекай

Ти  зачекай,  я  зазирну  в  очі,
Яскравий  блиск,  сховався  в    куточку,
І  мерехтить,  як  зіроньки  вночі,
 Ти  затримайся,    на    хвилиночку.

Я  пригадую,  йду  по  стежині,
У  обіймав,  так  гаряче,  ніжно,
 У  колючій  здригалась  малині,
По  кропиві,  ти  ніс  обережно.

Стиглі  ягоди….устами    їли,
По  одненькій,    на  двох  смакували,
Та  й  коханням,    серця  напоїли,
 Ніч  дрімала    й  разом  ночували.

Ароматом  п`янило  повітря,
Сонце  кидало,  перші  промінці,
Тож  прикрило  свіже  густе  віття,
Ми  щасливі,  раді  прогулянці.

Коли    бігла,  спідниця    догори,
Роси  срібні  викупали  ніжки,
Ти  кричав,  -  Постій,  поговори,
Давай  тут  побудемо  ще  трішки.

Враз  сховався,  вже  спогад  у  очах,
Як  сьогодні,    я  все  пам`ятаю,
Не  важливо,  ну  й  що,  ми  вже  в  літах,
Тебе  любий,    все  життя    кохаю.

Час  не  спиниш,  посріблені  коси,
Та  у  грудях,  подих,  ще  молодий,
Хай  єднає  багрянцева  осінь,
 Все  ж  ти  поглядом,  весну  розбуди.


2000р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2017

Заєць і лиска.

 Зайчисько    шукав  пригод
Побіг  стрімко  на  город
Та  капусти  не  знайшов
Раптом  лиска  ,-  Будь  здоров!
На  промислах  ти    і  я
Поглянь,    спіймала  півня!
Пішли  до  мене  в  гості
Ти  ж  одинокий  досі
 Всім  пригощу,  що    маю
Тебе  давно  кохаю
Про,  що  тітко  співаєш?
Чи  я  дурень  гадаєш?
Тишком  нишком,  ховав  ніс
Дуже  швидко  тікав  в  ліс…
Лиска  лиш,  облизалась
Без  нічого  зосталась!
Не  хтів  зайчик,  під  вінець
Ось  і  казочці  кінець…

                     20.12.2017р

           

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017

У окна…

Возьму  гитару,  у  окна  присяду
Зимушку  встречу,  будут  маскарады
А  снег    летает  ,  тихо  ветер  поёт
Но  жаль,  мелодия,  словно  душу  рвёт.

Вдаль  погляжу,  а  ивушка  в  печали,
С  нею    вдвоём,    уж  очень  заскучали,
Ведь  платье  свадебное,  уж  надела
 От  счастья    вся,  сияла    и  блестела.

Но  подобралась  оттепель,  сняв  наряд,
И  оказалось  ветер,  этому    рад,
В  любви  признался,  но  снова  улетал,
Когда    весь    снег,    таял,  угрюмо  молчал.

Вечная  ревность,  увы,  ведь  с  нею  жить,
С  такими  лучше,  скажу  вам,  не  дружить,
В  моей  судьбе,  ну    что  -  то  есть  похоже,
Любовь  бессрочная,  она  дороже!

Попрошу  ивушку,  услышь,  не  грусти,
Льдинки  –  сребристы,  по  ветру  пусти,
 Нам  ни  к  чему  плакать,  прилетит  вьюга,
Маскарад  будет,  и  мы  встретим  друга.

 Снежок  кружится,  радуется  душа,
Моя  подружка,  ах  ты  так  хороша..
Зиму-  волшебницу  мы  обожаем,
С  тобой  красавица,  чуть  помечтаем.


                       Стих  был  написан  очень  давно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767061
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.12.2017

Прийшло Свято Миколая

Зима,  зимонька  гуляє
Прийшло  Свято  Миколая
Діточки,  радо  стрічайте
Вірші  йому  прочитайте
Дідусь  святий,  дуже  добрий
Хоч  і  зима,  він  хоробрий
 Принесе  вночі,  дарунки
Під  подушечки  пакунки
Геть  морозу  не  боїться
Дітки  ранком  не  баріться
Затанцюйте,  заспівайте
Всіх  зі  святом    привітайте
Солодощі    у  торбинці
Є  для  діточок    гостинці
 Ми  попросимо  в  дідуся
Щоб  раділа  країна  вся
Нам  би  миру  та  тепла
Й  закінчилась  ця  війна!

                                                   2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2017

Примчалась Сніжна королева

ЗІ  СВЯТОМ  ВАС  ПОЕТИ,  ПОЕТЕСИ  І  ЧИТАЧІ!

Нічка    зорі  поскидала  по  сніжку
Завірюха  прилетіла  –розплела  косу
Вітер  пісню  заспівав,
Все,  все  сріблом  посипав
Святого  Миколая  в  кожну  світлину  проводжав.
Тож  хай  радість  і  любов  панує  в  кожній  хаті!
Щоб  був  достаток  -  будьте  багаті!
Щоб  мир  і  злагода    були  на  шляху  в  житті
Добра    і  тепла    Вам  всім!  Здоров`я  і  будьте  щасливі!

                 *****
Примчала  на  конях  -  Сніжна  Королева,
У  синім  інеї,  повсюди  дерева,
Уміло  землю  сповила,  мов  дитину
У  білосніжну,  пухку,  теплу  хустину.

Враз  ясно  -  ясно  зірки,  засвітилися,
Усі  поля  й  долини  заіскрилися,
Слала  цілунки  і  сіяли  сніжинки
Зачарували  блистівками  стежинки.

Дріма  калина  в  червоній  вишиванці,
Пух  лебединий  кружля  в  весільнім  танці,
А  морозець,  по  шибках  креслить  картини,
Деінде  видно,  вже  сріблясті  перлини.

Гордо  направо,  погляне,  усміхнеться,
Раптом  наліво  зирнути,  заманеться,
 І  мерехтить,  все  довкола  зірочками,
Виграє  ніжно,  міниться  світлячками.

Золотив    місяць,  голочки  на  ялинці,
 І  королева  привезла  -  всім  гостинці,
Килими  всюди,  іскрились,  біло  –  біло,
 З  ранком  віталась  і  небо  голубіло.


Грудень    2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2017

Зима царівна…

Зима  царівна…..  літає  сніг,
Сипле,  кружляє,  плавно  до  ніг,
 Поспіхо  осінь,  заховалась,
 Розквітла  врода….дивувалась.

Я  у  вікно  дивлюсь,  любуюсь,
 Все  наче  в  казці,  зачаруюсь,
Ой,  як  же  гарно,  біло  –біло,
Всюди  іскрило,  заясніло.

Всміхались  пишнії  ялинки,
Диво  -  сніжинки,  балеринки,
 З  шиком  хурделиця  примчала,
Пухкими  ковдрами  блищала.

А  сонце  ніжно  виглядає,
У  вишині  гірлянда  сяє,
На  калинОнці,  втішна  зима!
Твоя  краса,  настрій  підійма!

2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2017

Сіє, сіє завірюха

Сіє,  сіє  завірюха
Я  сховаю  швидко  вуха
Поскачу  попід  ялинку
Маю  білу  одежинку
Тож  мене,  тут  не  помітять
Хоч  сніжинки  добре  світять
Бо  я  пухкий,  як  цей  сніжок
Буду,  як  той,  домовинок
Не  знайдуть,  ні  вовк  ні  лиска
Бо  гарна,  в  мене  зачіска
Така  пишна,  як  килими
Подарунок  -  цей  від  зими.
Сіє,  сіє  завірюха
Вітерець  гарненько  дмуха
Іскрять,  сяють  скрізь  пір`їнки
Танцюють,  мов  балеринки
Хоч  холодно,  все  ж  радію
Я  зараз  маю  надію
Миколай  в  своїй  торбинці
Принесе  й  мені  гостинці!

                                         11.12.2017р




         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2017

Ясна ніч

Серце  тріпоче,  коли  ти  поряд,
Хочу  впіймати,той  ніжний  погляд,
У  очах  бачу,  сяючі  зорі,
 Ми  мов  птахи  в  небеснім    просторі.

Нам  дала  доленька,  по  два  крила,
Ніч  ясноока,  в  обійми  взяла,
 У  нас  попереду  зоряний  шлях,
 Нехай  освічує  місяць  здаля.


2000  рік

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2017

Не надо сладостных снов / с юмором/

                       
Скажите,  ну…  Если  не  секрет
Так  столько  же,  вам  милочка  лет?
Немного  стесняясь,  спросил    дед
Натягивая  на  себя  плед
Тихо  шептал  бабке  на  ушко
Одновременно  гладил  брюшко
Вы  не  стесняйтесь,  я  вас  пойму
Вот  только  малость  отдохну
Наберусь    силушки,  а  потом
Пусть  пропадёт  всё  пропадом
Решил  займёмся  мы…  Любовью
Этого  так  хочу,  не  скрою…..
И  вдруг  с  кровати  свалился  дед
Чёрт  побери!    Ах,  не  надо  бед
И  мне  снов  сладостных!    Не  молод!
Ах,  этот  старческий  период!
Но  всё  же  слегка  улыбнулся
И  как    дитя  в  сон  окунулся…

                                                     2016г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766284
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.12.2017

Заіскрилась зірка

Місяць  ясноокий,    ніч  неначе  днина,
Зірка  заіскрилась,  твій  вогонь  кохання,
Серденько  тріпоче,  ти  ж  моя  єдина,
Дуже  хочу  встигнуть,  туди  до  світання.


27.11.2017р

                                                       Кілька  рядків  до  картини...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017

Быть вместе суждено. .

Пусть  ты    была,    недотрогой,
Я  помню  всё,  на  лице  грусть,
Взглядом  твоим,  стал  растроган,
И  мысль  подкралась,  ну  не  струсь.

Уж  в  небе  звёзды  мерцали,
 Я  за  тобой  следил  давно,
Увы  хотя  мне  намекали,
Нам  быть  смелее  суждено.

Так  нежно  я,    взял  за  плечи,
Как  лепесток,  вздрогнула  вдруг,
 А  ведь  ты  знала,  наш  вечер,
Не  надо  больше,  нам  разлук.


                                         Стих    был  написан    очень  давно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766119
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2017

Просить Бога. .

Четвертий  рік,  все  спокою  немає,
Пташки  притихли,  геть  посірілий  гай,
Біля  віконця  мати  виглядає,
І  просить  осінь  -  зиму  не  підпускай.

Нехай  поніжить,  сонце  рідну  землю,
Проміння  тепле,  зігріє  дитину,
Адже  на  Сході,  син  стоїть  за  волю,
Йому  так  тяжко,  в  холодну  годину.

Який  там  сон,  все  день  при  дні  чекає,
І  просить    Бога,  за  всіх,  хто  на  війні,
І    вона    вкотре,  в  душі  відчуває,
Як  важко  рідній,  ненці          -Україні.

Вже  завітав,  до  нас  святий  Миколай,
Як  завжди  ми,  в  очікуванні  дива,
 І  мати  молить,    ти  ворога  тримай,
Щоб    була  кожна,  родина    щаслива.

Нехай  не  думає,  той  ворон  клятий,
Нас  не  удасться,  кинуть  на  коліна,
 Ми  працьовитий,  народ  завзятий,
Захистить  здатен,  не  бере  сумління.

Погляд  далеко,  не  меркне  надія,
Вірить  діждуться,  щасливого  життя,
Діти  повернуться,  збудеться  мрія,
Із  перемогою,  стрінуть  майбуття.


11.12  .2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017

В зимовому гаю

Кущик  шипшини,  вбрався  в  одежину,
Зима  -  майстриня,  це  вона  пошила,
Гнув  до  землиці  вітрисько    ожину,
Скрізь  білосніжно,  вуаль  заіскрила.

З  дерев  ледь-ледь,  спадав  лебединий  пух,
 Часом  сіяв,  у  чупринах  ялинок,
А  барбарис,  одівся  в  теплий    кожух,
Майже  зігнувся,    від  срібних  крижинок.

Колючий  терен  у  білому  плащі,
Мов  зірочки,  поміж  гілок  сніжинки,
Усе  дрімає,  а  граби  тут  найвищі,
Давно  накрили,    мережні  хустинки.

 Сховавсь  блиск  сонця,  в  калинових  гронах,
Сповита  інеєм  кожна  ягідка,
Видно,    замети,  десь  у  прогалинах,
 Ледь  –ледь  колише  вітами  берізка.

Зимовий  гай,  краса,  казково  тихо,
Сніг  так    зненацька,  сиплеться  донизу,
Давно  сни  дивиться,  не  було  віхол
У  гнізді  пташка,  чекає  морозу.


11.12.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017

Зимою в лісі

Зимою,  коли  ти  в  лісі,
 Здається,  немов  у  казці,
Ялинки,  молоденькі  всі,
 Чарують  сніжно-  сріблясті.

А  поруч,  могутня    сосна,
 Найвища  і  поглядає,
Цариця,  така  прекрасна,
Біленька,  пухнаста,сяє.

На  голках  вже  сніжиночки,
Здавалося  оживали
Яскраві,  як  перлиночки,
На  сонечку  вигравали.

Зима,    тішиться    собою,
Доріжки,  всюди  стелиться,
Вражають,  диво  -    красою,
Летить,  пишна  хурделиця.

Зненацька,  аж  золотило,
Сніжку,  білі    пухкі  груди,
Блищало,  всюди  іскрило,
Й  мигтіло  ,мов  ізумруди.

Ах,  зимонька,  подруженька,
Неначе,  у  бистрім  танці,
Раділа  вкотре  біленька,
Як  справді,  в  чарівній  казці.

2015р.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017

В куточок сховався…

                   Віршована  розповідь

В  куточок  сховався  котик
Це  снігу,  дуже    злякався
Чомусь,  мокреньким  став  хвостик
Занадто  розхвилювався.

Що  за  диво  летить  з  неба
 І  повсюди  сріблом  сяє
А  воно,  хіба  так  треба?
 Сонце  котика  вітає..

-Ти  не  бійся,  це  зимонька
 Поспіши,  зараз  до  хати
Хоч  красива  і  м`якенька
Краще  йди  відпочивати

-Може  й  справді,  я  сховаюсь
Трішки  полежу,  на  печі
Весну-  красну  дочекаюсь
Йду  посмакую    калачі.

                             Грудень  2017р
                                 


     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017

Миша і мишенятко /казка /

                         
Осіння  пора….Надворі  мжичив  дощик.    В  старому  покинутому  сараї,  біля  самого  поля,  в  нірці  жила  миша  з  мишенятком.
Під  дощем  не  підеш  шукати  їсти,  тож  вони  разом  відпочивали,  лежали  в  ліжку.  Ліжко  те  з  соломи  і  з  пташиного  пір`я,  щоб  взимку  було  тепліше  спати.
 Мишеня  крутилося,  то  на  бік  ляже,  то  носиком  впнеться  до  матусі  під  шийку,  то  раптом  до  подушки,
-Ой  матуся,  я  замерз,  чому  так  прохолодно  стало?  Що  це  вже  зима  скоро  прийде?
Вже  притихло,  неначе  задрімало,  а  потім  знову,
 -А  запасів  в  нас  мало,  ти  говорила,  що  треба  буде,  ще  зернят  назбирати.
Мама  по  голівці  погладила  синочка,
-  Не  журися,  спи  мій  любий,  це  ж  тільки  осінь  розпочалася,  до  зими,    ще  є  час,  встигнемо.  Ось  перестане  дощик,  знову  підемо  в  поле.  Я  недавно  була  біля  старої  стайні,  бачила  там  в  колосках  трохи  є  зерна.  Правда  далеченько  та    нічого,  ти  спи  не  думай  за  це.  Мишенятко  скрутилося  клубочком,  притулилося  до  неї,  зігрілося  і  міцно  заснуло.  
Ранок…..  Надворі    ледь  сіріло,  миша  вилізла    з  нірки.
 Після  дощу  було  прохолодно  й  сиро.  Світліло  небо,  хмари  відступили  на  захід.  А  сонечко  дрімало,  але  перші  ясні  промені  час  від  часу  мерехтіли  в  небі.  От  і  добре,  подумала  миша,  малий  спить,  а  я  збігаю  до  стайні.
Вона  швидко  добралася  до  неї.  Не  гаяла  часу,  справно  робила  дірку    під  лахміттям,  що  лежало  під  самою  стінкою.  Може  тут  краще  буде  пробратися,  а  то  скрізь  цегла,  поки  її  прогризу,  багато  часу  пройде.  Воно  й  насправді  під  лахміттям  була  величезна  дірка.  Зраділа  миша,  от  пощастило,  хтось  напевно  тут  був.  Та  то  спочатку  була  велика  дірка,  а  далі,  нажаль    прийшлося  добре  попрацювати,  щоб  залізти  в  середину  стайні.  Ох  і  пристала,  піт  котився  горошинами.  Нарешті  зробила  маленьку  дірочку,  світло  попало  в  очі.  От  добре,  ще  трішки  і  все.  Треба  поспішати,  бо  ж  вдома  синочок,  проснеться  буде  плакати.  Та  я  швидко,  заспокоїла  себе  миша.  Продовжувала  працювати.
Тим  часом  мишенятко  проснулося,  помітило,  що  немає  мами.  Ото  десь  напевно  зараз  прийде,  вирішив  синок  і  взявся  снідати.  Після  сніданку,  повеселішав,  наспівував  собі  під  ніс,
Мишенятко  маленьке
Каже  мама  хитреньке
Тож  нікого  не  боюсь
І  трішки  сам  пограюсь!
Шкоди  не  буду  робить
Скоро  мама  прибіжить!
Мами  все  не  було,  почав  хвилюватися.  Визирнув  з  нірки,  дивився  по  різні  сторони,  але  матусі  не  побачив.  Де  ж  могла  надовго  пропасти?  Зажурився,  але  на  місці  не  сиділося.  Вискочив  з  нірки,  аж  відразу  на  очі  впав  листочок.  То  вітерець  бешкетував,  грався  з  листочками,  які  опадали  з  дерев.  Він  миттю  опинився  знову  в  нірці.  І  де  ж  це  мама?  Хоч  би  ж  лиха  не  сталося!  Що    ж  це  далі  робити?  Себе  запитувало  мишеня.  Неначе  вмовляв  себе,  я  ж  сміливий  і  мама  так  говорила,  тож  не  буду  боятися.  Це  вона  напевно  до  стайні  побігла.  В  яку  ж  сторону  бігти?  О,  певно  знаю,  це    ж  мабуть  в  сторону  села,  як  не  зміг  здогадатись.  
А  там,  в  стайні,  стався  обвал.  Коли  миша  приклала  останні  зусилля  пробратися  в  середину,  щось  миттєво  впало.  Їй  перекрило  дорогу  спереду  і  ззаду,  так  затиснуло,  ледве  дихала.  А  потім  втратила  свідомість.  Вона  не  відчувала  стільки  пройшло  часу,  коли  прийшла  до  тями.  Тільки  тепер  розгледіла,  що  якась  темна  споруда    неначе  взяла  її  в  полон.    Скло,  не  скло,  але  схоже  на  нього,  Зубами  вгризти  не  змогла,  повернутися  не  змогла….    Розхвилювалася,  ой  біда,  як  же  мій  синочок  там  один?  Але  тішилася,  що  залишилася  живаю.  Намагалася  знайти  вихід.
Тим  часом  мишеня  набралося  сміливості,  якраз  підбігло  до  стайні.  Помітило  зовсім  суху  солому,  а  під  нею  гору  сміття.  Уважно  обнюхав  довкола,  таки  відчув    знайомий  запах,  пропищав,
 -  Вона  тут!  
Швидко  шмигнув  в  солому,  почав  ритися  в  смітті,  не  звертаючи  уваги  на  те,  що  пилюка  попадала  в  носик.  
-  Апчхи  –  апчхи!  -  пчіхнув  малий.
 Мама  його  почула,  
-  Синку  я  тут!  Я  тут!  
Мишеня,  як  почуло  голос,  стало    швидше  пробиратися  до  неї.  Раптом  побачило  якусь,  немов  скляну  споруду,
-Мамо,  мамо,  зачекай  трішки,  я  зараз!
Він  почав  ритися  в  глибину,  наче  весь  заховався    в  землі.  Відразу  миша  відчула,  як  під  нею  почала  сипатися  земля,
-  Ой,  молодець  синку!  Так,  так,  тільки  обережно,  щоб  нас  двох  не  придавило.
Вона  подала  лапу  сину,  він,  не  поспішаючи,  витягнув  її.
 Щасливі  мама  і  синочок  поверталися  додому,  вони  не  дуже  поспішали,  бо  в  мами  трішки  боліла  задня  лапа.
-Ну  ось!  Нарешті  ми  вдома!  Ти  синку  молодець!  Ти  мій  герой,  адже  ти  спас  мене.
 Мишеня  тулилося  в  обійми  до  мами,
-Ти  мене  ніколи  не  залишай!  Я  не  такий  вже  й    маленький!  Будемо  завжди  разом  ходити  за  зернятами….  
Мама  лежала  на  ліжку,  всміхалася,
-Добре,  добре,  синку!  Перестане  лапа  боліти  почнемо  знову  робити  запаси.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765083
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.12.2017

Ще раз зайти до хати

Притрусило,  всю  землю  першим  снігом,
 Я  хотіла,    ще  раз  зайти  до  хати,
Та  видніється,  м`ята  попід  вікном,
Як  дитя,  все  ж    хочу  смуток  сховати.

Переступить  поріг,  згадать  матусю,
 Її  пісеньку,  колискову  ніжну,
І  думками,  я  ніби  притулюся,
Зігрій  люба,  рідненька,  бо  я  мерзну.

Мене  фото,,  що  на  стіні,  зігріє,
Теплий  погляд,  всилить  і  дасть  надію,
Печаль  й  розпач,  мабуть  вітром  розвіє,
Наче  поряд,  матусі  я  радію.

Погляд  кину,    до  старенького  садка,
Я    босОніж,  удвох  садили  грушку,
Бур`янами,  заросла  вузька  стежка,
Та  не  чую  і    тут  не  бачу  пташку.

Зима  нині  та  ти  ж  матусю  знаєш,
Я  прийду,  тепер  вже  тільки  навесні,
Всього  кращого  усім  побажаєш,
Ще  не  раз,  мені  явишся  мені  уві  сні.

Листопад  2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017

Перші кроки зими

Летить  сніжинка,  біленька,  за  мить,  краплина,
Все  вкрилось  сріблом  й  та,  багрова  долина,
Хочу  відчути,  сніжок,  що  з  неба  так  сипле,
 Хай  я  підставлю  долонці  й  до    них  прилипне.

 Сприймаю  ніжність,,  його  свіжу  прохолоду,
У  нагороду,  сприйму  зимову  погоду,
Тільки  початок,  адже  зими  перші  кроки,
 Скрізь  на  деревах,  іскрять,  висять  білі  брошки.

Такі  пухнасті  та  на  жаль,  це  не  надовго,
Стече  водою,  до  неньки  землі  на  благо,
Щоб  навесні,  травичка,    дерева  і  квіти,
Мали    вологу,  силу,  могли  порадіти.

Люди    в  дарунках,  бачать  неймовірну  красу,
Весну  зустріти,  чарівну,    диво  –  принцесу,
А  поки  ж  ловлю,  сніжинки  -  шматочки    щастя,
Ця  краса  з  неба,  Боже  благовістя.


05.12.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017

Красуня ніченька

Красуня  ніченька  загадкова,  чарівна,  
 Я  стріла  зимоньку,  щезла  осінь  –  царівна,
Так  мило  з  місяцем,  з  зірками  привіталась,
Від  снігу  білого,  іскрилась  і  пишалась,
Стелився  він,  тихенько  і  ніжно    шепотів,
Уже  блищали  від  крижинок  –  діамантів.

Їй  зізнавався,  що  любить  в  зоряній  красі,
Вміло  кружляє  у  весільному  вальсі,
Ім  вітерець,  не  відмовив  у  насолоді,
Розгулявся,  сяють  сніжинки  в  хороводі,
Й  нічка  від  щастя,    аж  оченьки  прикривала,
Наче  у  казці,  на  мить  про  все  забувала.



2015р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017

Один день з її життя / проза /

         Дрімає  село…..  В    сутінках    чути  тут,  то  там  -  переспівуються  півні.  Знову  тихо…..  А  десь  заґелґотали  гуси,  відразу  заревіла  корова.  Раптово    на  кущі  затріпотіло  листя,  злетіла  пташка  догори,  присіла  на  гілку  берези.І  залунала  пісня  над  селом,  ген-  ген  довкола;  на  долину,  до  річки,    попід  ліс,  вдалечінь...  
 По  обрію  небо  світліло,  час  від  часу  пробивались  жовто  -  фіолетові  промені,  мерехтіли,  переливалися,  рожевим  кольором  й  синім.  Новий  день  заглядав  у  вікно…..
   Старенька,    ледве  відчинила  двері.  Вдивлялася  до  схід  сонця,  перехрестилася,  під  ніс  молитву  читала,  дякувала  Богу,  що  дожила  до  ранку.  На  собі  поправила  чорну  спідницю  й  синенький    фартух,  що  майже  діставали  до  землі,  покрила  сиву  голову  вилинялою,  ледь  синьою  хустиною.
На  лавці  взяла  пусте    відро,  донизу  трохи  заржавіле,  пленталася  до  криниці.  Кілька  кроків    пройшла  й  зупинилася,  зморщене  обличчя  усміхалося  до  сонця,  його  перші  промені  прилягали  до  землі..  Поправила  хустинку.  Кожного  ранку  до  криниці  йде  по  воду.  Рукою  підтерла  носа  -  таку  звичку  має,  йшла  далі,  довкола  озирала,  тішилася  літом.
     Під  кущем,  зашаруділо…..  Раптово  -  звідти    пулею  вискочив  заєць,  напевно  дуже  налякався,  вуха  догори,  гайда  через  долину,  що  й    п`ят  не  видно….
 -Ото  дурненький,  -  всміхнулася….
 -  Найшов  ворога,  нам  на  землі  з  тобою  місця  досить.
Але  ж  вухань  -  подумала,    знову  усмішка,  якась  радість  від  побачиного.  З  лісу  почула  спів  соловейка,  тепло  на  душі.  Здалеку,  ліс  прикрашали  рожеві  й  білі  рожі.
 Руки  ледь  трусилися,  взяла    мотузку  з  відром,  кинула  в  криницю.  Кожного  разу,  як  набирає  воду,  все  заглядає,  бачить  її  чисту  -чисту,    як  сльозу.  Коли  відро  у  воді,    душа  немов  завмирає,  видно,  як  розходяться  круги.  По    краю  криниці,  зелені  -  зелені  водорості,  як  мереживо.  Вони  приросли  до  стінок,  все  неначе  хочуть  кудись  пливти    та  відірватися  не  можуть.
-О,  де  ж  ти,  силонько?  Допоможи  Боже!  -  тихо  проговорила.
Нахилилася,  обіперлася  об  дерев`яні  дошки,  що  набиті  поверху  криниці,  ледве  тягнула  те  відро  та  вже  очі  засяяли  радістю.  
-Ну  от,    дякую,  тобі  Боже!  
-Бо  я,  ж  без  тебе  нікуди,  мені  ж  ти  тільки  й  допоможеш!
Перехрестилася  старенька,  зачерпнула  воду  рукою,  освіжила    обличчя,  здалося  заново  народилася,  як  той    сьогоднішній  день.
Уже  припала  устами  до  води….    Відчувала,  як  свіжість,  прохолодна  вода  придавала  сили.  Прицмокувала,  насолодилася  нею,  вкотре  хрестилася,  знов  дякувала  Богу.  
           Як  поверталася,  де  й  взявся  кіт,  плигав,  через  вищу  росяну  траву  й  квіточки.  Наполегливо  прямував  за  нею  слідом,  настирливо  нявчав,  то  тихіше,  то  гучніше,  підіймаючи  хвіст  догори.
-Васильку,  що  сьогодні  мишки  не  спіймав?  Чого  кричиш?  Напевно  голодний,  то  не  біда,  зараз  будемо  снідати,зараз….
Трохи  човгає  ногами.    По  стежці  майже  один  спориш,  йти  м`якенько,  він  від  дотику  припадає  до  землі,  ледь  -  ледь  шарудить…  Ось  вже  й  на  обійсті.  
       Навпроти  входу  -  пічка,  колись  сама  її  зліпила,  тож  влітку  в  хаті  палити  не  буде.  Видно…  недавно  помащена  глиною  й  побілена  вапном  та    біля  тріщин  все  ж  виднілася  сажа.  
 В  пелені  принесла  кілька  дровин  взяла  під  навісом  біля  хати,  клала  в  пічку,  позирала  в  небо.
-Буде  гарний  день!  Дай  Боже,  погрітися!  Дожила  до  літечка,  це  ж  так  чудово!  Красиво,тепло,  й  пташечки  співають…
   З  сараю,  який  майже  вріс  в  землю,  виходили  й  вибігали  кури,  спішили  до  старенької,  знали,  що  годуватиме  пшеницею.
-Тю  -  ю,  тю,  тю  ,тю,  тю,  тю,  тю….Ви  ж  мої  хороші,  яєчко  знесете  нам,  будемо  з  Васильком  снідати….
       На  пательні  смажилися  два  яйця.  Вона  присіла  на  маленький  стільчик,  на  руках  кіт,  водив  вусами,  зазирав  в  очі,  чекав,  коли  ж  нарешті  буде  сніданок.  Застигли  ноги,  ледве  встала  зі    стільчика,    кота  поклала  на  стільчик,
-Ну  ось,  дочекався,  нехай  остигне,  бо  шкода,  як  опечешся…  
Стару  ряднинку  й  маленьку  подушку    кинула  на  траву.  
-Ось  зараз  поснідаємо  і  будемо  відпочивати.  Ой  почекай,  а  де  ж  я  вчора    щелепу  поділа?  Не  годна  без  неї  хліба  кусень  вкусити,  треба  знайти.
Мокнула  кусень  хліба  в  жовток  смаженого  яйця  й  ним  же  загребла  білок,  кинула  на  траву
-Ну  от,  Васильку,    їж,  піду  шукати  вчорашній  день….  І  де  та  щелепа?  Можливо  на  місці….
Кіт  зіскочив  зі  стільчика,потягнувся,  задоволено  зирнув  на  стареньку,  почав  їсти.
До  хати,  відчинила  двері…..  Видніються  вишиті  рушники,  на  них    українська  вишивка,  хрестиком,  гладдю,  краса….
На  ходу,  підправила  один  з  них,тепло  на  душі,  усміхалася.
-Ох  молодість  моя,  яка  ж  ти  красива  була…..  Бачиш,  ти  пішла,  а  я  залишися,  всі  пішли…  Залишили  одну  зі  старістю,  маю  доживати.
Рукою  зі  щоки  змахнула  непрохану  сльозу,  на  столі  чашка,  зазирнула  в  неї,
-Немає,  от  голова  дурна.  І  куди  поклала  -  не  пам`ятаю.
На  столі    невеличке  на  пів  чорне  старе  дзеркальце,  зазирнула  в  нього,
-От  не  знаю,  що  ти  бачиш,а  я    вже  не  себе  бачу,  не  ту  молодицю,  що  колись  всміхалася,  а  тепер,  на  жаль    там  бачу,  схожу  на  мене  мавпу.  
Чомусь  здригнулася….  Дивилася  на  фото,  в  рамці  на  стіні,  воно  висіло  між  рушниками.  На  ньому  вона  в  тата  на  руках,  він  у  військовій  формі.
 На  початку  війни  їй  було  п`ять  років,  вона  багато  чого  пам`ятає.  Особливо  зиму  сорок  п`ятого  року,  як  мама  отримала  похоронку  за  тата.  Стільки  було  крику,  стільки  плачу,  що  вона  до  цих  пір,  здається    інколи  чує  той  плач,  десь  далеко  -  далеко.  Страх  і  горе,    майже  у  кожній  хатині,  страшна  війна  зробила  відпечаток  в  житті.  Не  забувалися  розстріли  на  очах,  знущання,  приниження    німцями  -  старих    й  малих,  що  залишилися  в  селі.
         А  далі  між    рушниками  на  фото  вона,  чоловік  і  донька.  Витерла  сльози,  що  текли  по  щоках,  підтерла  носа  рукою,
-От  залишили  мене  одну,  до  себе  не  забирають.  Чому  доля  несправедлива.  Ой,  роки  -  роки,  куди  спішите  і  нащо  морщини  прикрасили  моє  обличчя.  Воно  й  добре,  що  сама,  напевно,  якби  побачило  якесь    дитя,  то  злякалося,  ховалося  б  за  матусю.  Ото  вже  постаріла,  ніхто  б  не  подумав,  що  на  фото  я….
Довго,  щось  про  себе  бурчала,  вкотре  згадувала  Бога.      Розставила  руки,  немов  обійняти  когось  хотіла  й  склала  їх  на  своїх  грудях,  вийшла  із  хати,  ноги  плуталися,  не  слухалися  її.
           В  пелені  тарілка,  в  ній  одне  яйце,  жовток  виблискував  на  сонці,  від  побаченого,  аж  слина  в  роті  зібралася.  Теребила  кусок  хліба  на  крихти,  смакувала    свій  сніданок,  як  завжди  залюбки.  Про  щось  бурчала  до  кота  -    поряд  дрімав  на  ряднині.
     Яскраве  сонце  підійнялось  вище…..  Добре  пригрівало  бабці    в  плечі,  вона  до  нього  підставляла  обличчя,  від  задоволення,  примружувала  очі,  
-Ну,  от  Васильку  подрімали  трішки  тепер  можна  й  до  лісу….
 По  небу  деінде  білі,  невеличкі  хмари,  наче  не  летіли,  а    висіли,  мов  парасольки.  Легенький  вітерець  злегка  колисав    високі,  густі  трави….  На  деревах  тріпотіло  листя,  від  його,  чути  немов  тоненькі  звуки  скрипки,  то  сильніше,  то  тихіше  й    десь  ховалися.  На  весь  ліч    лунав  бадьорий  пташиний  переспів.  
Із  кошиком  в  руках    ледве  прийшла  до  лісу.  Кіт  прямував  за  нею,  часом  вирячивши  очі,  прилягав  до  землі,  ховався    поміж  трав,  насторожував  вуха,  озирався  навкруги.
Всміхаючись,    Марія  сіла  на  траву,  весело  наспівувала,
-  Ой,  як  добре  у  лісочку
Гуляю  я.  Ой,  гуляю  я
Зав`язала  хустиночку
Гуляю  я.    Ой,  гуляю  я…
Прийди,  прийди  козаченьку
Гуляю  я.  Ой  гуляю  я.
Покохай  мене,  миленьку
Гуляю  я.  Ой  ,гуляю  я..
-  Оце  пригадала!  Хай  йому  грець!  А  що  далі  ,  то  вже  й  не  пам`ятаю…
         На  галявині  суниць,  наче  для  неї  особисто  посіяли.  Ще  де  -  не-де  цвітуть,  квіточки,  на  сонці,  як  оченята  ясніють,  а    ягідки  червоно  -  білі,  приваблюють  око,  мов  моргають,  візьми  -  посмакуй.
Заходилася  збирала  їх,    то  сидячи,  то  на  колінах,  про  щось  бубоніла.  А  кіт,  час  від  часу    плигав  до  рук,    хотів  гратися,  а  то  зникав  між  травою.
-Ото,  бісова  душа!  Ти,  що  тягнеш?  –  Здивувалася,  побачивши  кота.
Кіт  тягнув,  величеньку    пташку,  що  за  пташка  не  можна  розпізнати.  Поклав  її  перед  нею,  позирав  на  стару,  дивився,  що  буде  далі.  Від  пташки  понесло  неприємним  запахом,  вона  сердито,  миттєво,  чим  подалі  відкинула  її.
-  Ото  втнув!  Що  голодний  вже,  он,  йди  ближче  до  поля,  може  там  знайдеш  мишку…  От  ледащо.  
Кіт  задравши  хвоста  тільки  спостерігав,  приліг  біля  неї.  Позирав  довкола,  час  від  часу  примружував  очі,  здавалося  прислухався  до  звуків.
         Йшла  не  поспішаючи,    в  одній  руці  несла  кошик    з  суницями,  в  другій  букет  фіалок.  Усміхалася  до  квітів,  фіалочки  фіолетові  і  двокольорові  (  блакитний  колір  з  жовтим),  підняли  їй  настрій.  Любувалася  ними,  тішилася,  а  пелюсточки  ледь  здригалися  від  вітру.  Раділа  мов  дитя,  в  очах  з`являлися    іскринки.  
         Як  старенька  качечка,  перевалювалася  зі  сторони  в  сторону,  поверталася  додому.  Кіт,  то  поважно  йшов,  то  задравши  хвіст,  біг  попереду,  озирався,  чи  йде  старенька,  знову  присідав  відпочити.
Здалеку  побачила  Надію,  сусідку,  видно  виглядала  її,  
-О!  Васильку,  у  нас  вже  й  гості  є.
Кіт  почав  тертися  об  ногу,  занявчав,  просив  їсти.  Знав,  що,  як  є  гості,  то  обов`язково,  щось  смачненьке  йому  перепаде.
-  Добрий  день!  Тітко  Маріє,  я  ось,  молочка  принесла…  Та,  ще  хочу  сказати,  мій  онук,  завтра  вам  дрова  привезе.  Дякувати  Богу  сьогодні  нам  привіз  і  про  вас  не  забув,  сказав,  щоб  попередила,  щоб  ви  були  вдома...
Затрусилися  руки,  просльозилася,
-Як  добре,  що  є  такі  сусіди,  хоч  і  далеченько  живите  та  про  мене  не  забуваєте.  Ось,  пригощайся  суничками,  вже  є,  можна  йти  збирати.
-Та,  як  можна  про  вас  забути,  покійна  мама  просила,  щоб  не  забували,  ви  ж  стільки  років  дружили.  Та  й  мені  яйця  весь  час  даєте,  -  заперечила  Надія  і  продовжила,
 -Ось,  ще  в  пакеті  ліки,  тут  все  з  чеками  разом,  якраз    у  ваші    чотириста  гривень  вклалася.
-Це    добре,  дякую!    Без  ліків  ніяк,  ноги  пухнуть,  серце  болить….  О,  ледь  не  забула,  в  хаті,    в  кошику  яйця  візьми,  дякувати  Богу  несуться,  а  ти  ж  онучкові  дай,  золота  дитина,  кожного  року  мені  везе  дрова,  навіть  порізані.  Хай  Бог  дає    йому  здоров`ячка,  -    перехрестилася  й  продовжила,
 -  Чи    може  продаси,  гроші  йому  даси,  чи  самі  з`їсте.  Ти  там    скажеш  за  дрова  стільки  треба?  Ще  й    молочко  два  рази  на  тиждень  приносиш,  то  ж    все  гроші  коштує…  -  клопоталася  старенька.  
-  Ну  які  гроші,  що  ви?  То  горіхи,  то  яйця,  ми    вам,  ще  винні  –  заперечила  Надія,  складала  яйця  в  пелену.  
   Надія  іще    запитала  про  здоров`я  й    вже  поспішила  додому.    Марія  дивилася  вслід,  на  очах  сльози,  добре,  що  є  такі  люди  на  світі,  що  не  покинуть  стару,  одиноку,  майже  немічну  людину.  І  вкотре  перехрестилася,  ледь  чутно  повторювала  молитву  «Отче  наш».
     Вже  вечоріло…  Час  від  часу  зривався  західний  вітер  і  крутився  й  крутився,  раптово  вщухав.  На  заході  по  обрію  скупчилися  темні  й  сірі  хмари,  здалеку  доносився    тихий  гуркіт  грому,  десь    затихав.  
       Марія  сиділа  на  ряднині,  перед  нею  стояла  тарілка  з  картоплею  в  мундирах.  Це  її  вечеря  ….    Рука  ледь  -  ледь  трусилася,  худенькими  пальчиками  брала  картоплю,  не  поспішаючи  мокала  в  олію,  прицмокуючи  їла,  позирала  на  кота.  Той,  поспішав  їсти,  неначе  в  нього  хтось  мав  забрати.
   Гроза  підійшла  ближче,  почав  накрапати  дощик.  Кіт  заліз  на  її  плечі,  мордочкою  терся  до  щоки,  нявчав,
-  Боїшся  грози?  Дурник,  йдемо  до  хати,  бачиш,  курей  зачинила  і  нам  пора  на  відпочинок.  От  би  щелепи  знайти,  де  я  їх  поділа?  Без  них  зовсім  зле,  -  бурмотіла,  витираючи  уста.
     В  хаті  тихо,  лише  чути,  «Тік  так…Тік-так»-  вибиває  годинник.
Кіт  поспіхом  плигнув  на  ліжко,  витягнувся,  голову  схилив  на  лапи,  спостерігав.
         Марія  зачинила  двері.  Чула,  почав  дріботіти  дощ.  Вона  не  звикла  включати  світло  та  і  боялася,  щоб  часом  не  попала  громовиця.  На  вікні  підправила  тюль,  за  шторою  побачила  чашку,  в  якій  лежала  щелепа,
-  Ото  роззява,  бачиш  Васильку,  тікає  від  мене  пам`ять,  це  ж  вчора  сама  сюди  засунула,  щоб  ти  не  кинув,  коли  сидів  на  вікні.
           Стояла  перед  іконами  святих,  тихенько  читала  молитву,  хрестилася.  Дякувала  Богу,  що  прожила,  ще  один  день,  що  дав  їй  пити  й  їсти,  що  не  летять  снаряди,  як  на  Сході.  Молилася….  Благала  Бога,  щоб  захистив  від  куль  чоловіків,  що  оберігають  її  сон.  Ставала  на  коліна,  вклонялася,  вкотре  дякувала,      що  не  забувають  за  неї  сусіди.  Просила  в  Бога  всім  миру  і  здоров`я,  запашного  хліба  на  столі.

                                                                                                                                                               Листопад  2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2017

Нема рудому щастя ( віршована розповідь)

Мені  років  багатенько,    кажуть    баби,  «  Бабник»
Маю  хату,  не  бідненький,    чую  вслід,  -«Похабник»
Ну  ото  діло  таке-то,  їм  поговорити
А  я    відверто  скажу,  тож  треба  ж  якось  жити.
У  сім`ї  чотири  брати,  троє  одружились
Теж  наміривсь  посватати,  думки  розгубились
По  селі  дівчат  багато,    я  відростив    вуса
Ну,  оце    зробив  для  того,  щоб  була  спокуса
Себе  самому  хвалити,  якось  не  годиться
До  жінки  жодної,  я  щось    не  зміг  наважиться
Своє  сердечко  відкрити,  ті  почуття  ніжні
Котрусь  хочу  обійняти,    вмить  погляди    грізні
Мужики    правда  зирять,  тільки  усміхаються
До  молодиць,  прямо  на  очах    залицяються
Зізнаюсь  з  мене,  дуже  частенько  всі  кепкують
Поцілувати  намірюсь,  зразу  відскакують
Кажуть,  бояться    згоріти,  бо  схожий  на  сонце
Я    народився  у    жовто  -    гарячій  сорочці
В  сині  джинси  одягнуся  ,  взяв  самий  модний  стиль
Ще  волосся    приховаю,  одяг  крислатий  бриль
Чуб  мов  сонячне  проміння,  добре  кучерявий
Ну,  а  вуса  -  сніп  соломи,  на  лиці  смуглявий
Отак  з  молоду  ведеться,  як  треба  зробити
Нову  хвіртку,  чи  то  паркан.  Мене  полюбити
Обіцяють  і  все  хвалять  -  майстер  на  всі  руки
А  мені,  то  все  образа,    щиро  скажу,    муки
Чому  ж  тільки  обіцянки?  Нащо  травить  душу?
І  скажіть  заради  чого,  я  терпіти  мушу
Не  брехатиму,  стіл  накриють  і  сто  грам  наллють
Тож  самі  мене  гукають,  потім  в  душу  плюють
Прислів`я  прийшло  на  думку  -  «Не  плюй  у  криницю»
Як  далі?  А  пригадав  -  «  Бо  прийдеш  по  водицю»
І  обзивати  людину,  зовсім  не  годиться
Рахую  зорі  щоночі,  бо  зовсім  не  спиться
Вони  мов  цілують  хмари  -  і  я  теж  так  хочу
Щоб  й  мене  хтось  обцілував….  Дуже  довгі  ночі  …
Що  ж  робити,    ото  біда,  як  руді  не  в  моді
Подивлюся  на  курочок,  півень  на  городі
 Підхід  до  кожної  знайде  і  всі  його  люблять
Який  же  тут  мати  вихід,  за  що  мене  (  чублять)?
Як  розізлюся,  буває,  сокира,  аж  гуде
За  кілометр  летять  дрова,    поки  гнів  пропаде
Лиш  одну  розраду  маю,  все  піду  до  річки
Як  рум`янеє  літечко,  ліг  біля  вербички
Подивлюся  на  сонечко,  я  на  нього  схожий
І  чому  народ  до  мене  отакий  ворожий?
Мабуть  буду…..    Як  те  сонце,  завжди  одиноким..
Скажіть,  винен?  Шкода,  життя,    не  вдалося  легким?
Вечір,  думки  спокусливі,  плетуся  додому
Та  про    печалі  свої  не  розкажу  нікому….
Всміхався  місяць  ясний,  зорі  мов  намистечко
Вкотре  журюся,  іду…..  Ох,  де  ж  моє  щастячко…..

                                                                   Червень2013р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017

В зимових чарах

О,  як  казково!  В  лісі,  красиво,
Зима,  то  справді  -  природи  диво,
Мете  уміло  й  водночас  сніжить,
Вихорем  вітер,    підійнявсь,  летить.

Мигтить,    іскрить,  біленька  пелена,
Земля  щаслива,  нині  чарівна́,
Аж  раптом  сонце,    сяє  з-під  хмари,
Дарунки  сипле  –  новенькі  чари.


У  кришталі  верхівки  ялинок,
Усе  в  пуху,  не  видно  стежинок,
І    кущ  шипшини,  вбрався    у  вуаль,
Десь  загубився,  слід  зайчиська  вдаль.

Своїм  життям,    живе  сонливий  ліс
У  замет  круглий,  клен  по  гілки  вріс.
Дуб  одягнувся  у  сірий  кафтан,
Посеред  них,  найстарший,  капітан.


Ледь-ледь  схилилась,  сонно  верхівка,
 По  ній  мережка  -  срібна  вишивка,
Здаля  в  сніжинках  низька  черешня,
Вже  погляда    на  дуба-  велетня.

Скрізь  візерунки,по  гілках  іній,
Морозець  кине,  погляди  зимні,
Хоча  в  дрімоті,  лісове  царство,
В  зимових  красках,  земне  багатство.

07.12.2017р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017

Зустрічаю

Напевно  нині,  в  небі  свято,
Хмарок  зібралось,так  багато,
Усі  раптово,  надули  щічки,
Відразу  змовкнули,  синички.

Прийшла  зима,  до  нас  на  втіху,
Пташки  сховалися,    під  стріху,
Летять  крізь  ситечко,  сніжинки,
Білі,  пухкесенькі    пір`їнки.

 Я  зустрічаю,  йду  на  поріг,
О  справжнє  диво,  падає  сніг,
У  сні  казковім,  поля  й  ліси,
Чарівність,  шарм,  зимної  краси.



2012р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017

Не смогу простить

Снова  цветы  –  это  прекрасно,
Но  ты  пойми,    ведь  всё  напрасно,
В  который  раз,  сумел  изменить,
Совсем  не  жаль,  не  смогу  простить.

Словно  преследуешь,  ты  дьявол,
Но  по  какому,  скажи    праву?
В    моей  душе,  раны  глубоки,
Навеки  сгинь!  Уйди  по  –  мужски!




                             *  Стих  написан  к  картине.

                                                         25.11.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764285
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.12.2017

Я зможу сніг розтопить. .

Зима  сховалася  у  твоїх  очах,
Холодний  погляд  і  не  іскряться,
Ти  не  такий,  як  бачила  у  снах,
Нема  надії,  не  загоряться.

Вітер  всякчас,  кидав  листя  купу,
Весни  нема,  лиш    осінь  між  нами,
Боюся  знову,  вскочу  в  халепу,
Мабуть  нам  йти,  різними  шляхами.

Вихорем  хуга,  сміливо  залетить,
Всеодно  вірю,  ждатиму  щастя,
Зимно  та  зможу,  я  сніг  розтопить,
Кохання,  знаю,  зустріти  вдасться.


                                         *  Вірш  був  написаний  дуже  давно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2017

Куда спешить

Ах,  мой  родной,  ах  мур  -  мур  -  мур
У  нас  с  тобой  сплошной  гламур
Куда  спешить…  Дождь  за  окном
Поговорим…..    О  сём…  о  том…
***
Гламур*  -Стиль  роскошной  жизни
/мужского  рода/



25.11.2017г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763471
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2017

Первый снег

Ах,  первый  снег,  пушистый,  я  с  ним  подружилась,
Да  весь  такой,  искристый,  в  танце  закружилась,
И  так  легко  на  сердце,  летают  снежинки,
Так  хорошо,  чаруют  лёгкие  пушинки.

Среди  тучек  солнышко,  нежно  улыбнулось,
Сияет  полюшко,ему  что  –  то    приснилось,
А  снег  искрит,  белый,  метелица  хороша,
Снег  серебрится,  веселись  моя  душа.


01.12.2017г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763465
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2017

Ведмідь і сорока / казка /

 У  лісі  зашаруділо
 Все  листя  зашелестіло
Раптово  ведмідь  з`явився
Ой,  дітки,  він  заблудився.
Трощить  гілки,  лапи  сильні
Очі  сердиті  й  печальні
Знайти  дорогу  незмога
І  де  ж  поділась  барлога…
-Гей,  -    поруч  сіла  сорока
-  Що,  заблукав  лежебока?
Досить  гілля,  те  ламати
Гайда  мене,  доганяти  !-
Вогнем,  загорілись  очі
Ведмідь  заревів  щомочі
Злий,  намагавсь  її  схопить
 І  щось  про  себе  бубонить
Враз  за  гілку  зачепився
У  барлозі  опинився.
-Ну,  що?  -  гукає  сорока
-  Дякуй    мені,  лежебока
Радий,  всміхнувся  дикий  звір
-Тепер,  ми  друзі,  ти  повір!
Ведмідь,    медом  пригощає
Запивають  удвох  чаєм…
А  сорока  все  тріщить
Від  тепер,  будем  дружить!
Ми  всі  в  лісі  -  одна  сім`я
Тут  важливо  -  це  довір`я!

                         10.11.2017р
                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2017

Настає час зими

 Дай  осінь,  ковток  свіжого  повітря,
 Чаклунко,  змирися,  вже  маєш  піти,
Ну  може,  достатньо  гратися  з  вітром,
Пора,  білосніжну  зиму  зустріти.

Поля  опустіли,  рілля  дрімає,
Оголені  дерева,  скрип  у  лісі,
Останні  листочки  земля  приймає,
Кленочки    дрімають,  майже  всі  лисі.

Прошу,  то  ж  змирися,  величність,  не  плач,
Зима  принесе  чарівність  і  красу,
Іскриться,    нехай  всюди  сріблястий  плащ,
Дорогу  вступи,  зустріньмо  принцесу!



25.11.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2017

Вони стояли за правду

 Знов  повертаємось,  у  ті  часи,
Буремні  дні…Слава  Україні!
Молодих  хлопців,  чули  голоси.
На  площі  зібралися,  в  надії.

Вони  стояли  за  правду  й  волю,
За  рідну  неньку,  свою    країну,
За  мир    і  радість,    щасливу  долю,
За  рідний  край  й  мову  солов`їну.

Хто  зрадив  їх,  як  посмів  зганьбити?
За  погляд  кращим  замати  життя,
Чи  можна  людям,  віру  розбити,
За    мир  і  щастя,  світле  майбуття.

Зранені  й  вбиті,  ой,  біда  прийшла,
Злітали  в  небо,  один  за  одним,
Мов  янголята  -  птахи.  Не  знайшла,
Сина  свого.  Скрізь  чути  паленим.

Знов  «Пливе  кача»,  гучно  лунає,
Душа  стражденна,  полум`ям  горить,
У  серцях  біль,  наче  ножем  крає,
Ворог  не  в  змозі,  смілих  підкорить.

А  потім  втеча(баті)  і  зрада,
Радий  сусід,,  хапнув  у  обійми,
Бо  ж  обікрала  нас  панська  влада,
Ми  ж  ворогами  стали  клятими.

Поспіль  іде,  четвертий  рік  війна,
Не  на  колінах,  нас    не  зламати,
І  вірять,  знають,  настане  весна,
Бо  ж  спромоглись,  народ  об`єднати.

Уміють  битися,  козаченьки,
За  правду    пращури,  навчили  їх
Упевнені  втечуть  вороженьки,
Землю  свою,  відстояти  не  гріх.

Згадаймо  нині,усіх  загиблих,
Героям  Слава!  В  журбі  країна,
Не  боїмось,сусідів  зухвалих,
Настане  мир,  розквітне  Вкраїна!

Листопад  2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2017

Заблукав цапок

Заблукав  старий  цапок
Прискакав  він  у  лісок
Чомусь,  забув  дорогу
До  рідного  порогу

О,  ліс  змінився,  зовсім
То  це  ж  настала,  осінь
Впало  листячко  на  ніс
 Вітерець  його  заніс

Очі,  вирячив  трішки
Від  ляку,  задрав  ніжки
Копитцями  стук,  стук,  стук
Загубився  в  лісі  звук.

                                       Жовтень  2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2017

Одинока Килина / проза/

   Сонце  добре  пригріває….  Надворі  літня  пора….  Вітер  коси  розвіває,  жінці  смуток  навіває…
 В  неї  справи  не  прості,  роботи  на  обійсті,  не  початий  край,  часом      бере  відчай.
Килина,  баба  хитра,  діда  запросила.  Каже,  жити  стало  важко,  покинула  сила.  Треба  дрова  нарубати  та  й  всі  переносити.  Тож  не  легко  однісінькій  у  хатині  жити.  І  паркан  вже  похилився,  треба  поладнати,  знає  добре  за  роботу  треба  буде  дати.  Чи  горілочки  й  закуски,  чи  м`ясо,  чи  сало…  Бо  це    ж  не  життя,  а  мука,  так  усе  дістало.
Дід  не  дід  -    вдівець  Степан,  чоловік,  ще  в  силі,  вчора  рихтував  Христині  сокиру  й  косу,  то  все  правда  за  дарма  -  за  її  красу.  Молодиця  чепурненька  і  на  погляд  так,  гарненька,  як-то  було    не  піти,  треба    славу  зберегти.  Мужик  славний,  знає  діло,  у    руках  в  нього  все  горить  та  з  молодими  не  дуже  сміло,  бо  спина  часом  болить.
Ось,  прийшов  до  Килини,  зирнув,  усміхнувся,  їй  до  баби,  ще  далеко,  гарна  молодиця.    Сама  пишна  і  гарненька,  все  всміхнена,  веселенька,  як  його  побачить,  мов  життя  покращить.  Розпашілась,  завертілась,  він  вже  на  порозі  є,  ледь  не  вискочить  сердечко,  мов  зозуленька  кує.  В  хаті  чисто,  затишно,  рушники  висять,  так  приємно  -  очі  веселять.  У    кімнаті  пахне  м`ята,  аж  голову  п`янить,  не  розгубилася  жінка,  стала  до  столу  просить.  На  столі  ковбаска,  сало  -  підчеревка  і    в  трьох  літровій  банці,  якась  ото  випивка.  Чи  вино  було,  чи  квас    та  запах  духмяний,  вже,  як  випив,  на  обличчі  став    дуже  рум`яний    та  так  раптово-    п`яний.
   А  Килина  жінка  мудра,  нема,  що  сказати.  Усміхнулась,  підморгнула,  вклала  його  спати.  Навіть  чоботи  зняла,  вкрила  простирадлом,  довго  не  думала,  відвернулась  задом.  Біля  нього  задрімала,  тож  зранку  на  кухні,  коли  їсти  готувала,  випікала  струдлі.  Ось,  тут  поряд  з  ним,  немов  молодша  стала,  та  все  ж  таки,  не  ті  роки,  трішечки    пристала.
Степан  тихо  засопів,  щось  під  носа  бурмотів  -  так  зненацька  обійняти  захотів.  Жінка  не  вагалась,  вже  була  в  обіймах,  а  сама  то  відчувала,  що  летить  на  крилах.  Він  же  чоловік  серйозний,  аж  скрипить  перина,  ото  уміє  кохатись  жіночка  Килина.
 Вже  під  ранок,  протверезіли,  що  за  чортівня,  та    вже  удвох  опам`ятались,  як  почули  півня.
 У  вікно  сонце  заглядало,  миленько  дрімали  і  на  душі  легко  стало,  обличчя  сіяли.
       Дуже  пахтіло  в  кімнаті,  пиріжки  гарячі,  гукає  з  вулиці  Степана,  сніданок  на  часі.  А  він  вуса  підкрутив,  цілував  у  щічку,  немов  той  півень  ходив,  наливав  горілочку,
 –Ну,  що,  як  тобі  паркан,  буде  до  вподоби  ?  Вже  закінчив,  полагодив  двері  до  худоби.
А  в  очах  у  Килини,  знову  бісики  горять,
-Ти  ото,  подивися,  треба  ж  ліжко  зремонтувать.    Розхиталося,  щось  дуже,  треба  закріпити,  щоб  наступного  разу,  нам  з  нього  не  злетіти….
             Вечоріло  надворі,  чоловік  зайшов  до  хати.  Як    воно  Килині    сказати,  що  хоче  знов  ночувати?
 Тут  напевно  не  треба  слів,  парував  чай  на  столі.  Щира  усмішка  і  жарти,  а  пізніше  грали  в  карти.
     Як  стемніло  надворі,  на  гойдалці    гойдались,  ну  й  справді,  як  молоді,  до  соловейка  прислухались….
 Степан  дививсь  на  Килину,  як  на  молоду  дівчину,  думав,  то  напевно  доля,  а  чи  може  Божа  воля,  щоб  було  з  ким  вік  доживати,  тож    Килиноньку  свою  -  буду  шанувати.
                                                                                                                                                                   Липень  2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2017

Мій кротон

Яка  краса,    подібний  принцу  мій  Кротон,
Форма,  забарвленість,  оце  його  фасон,
Зросту  принада,  не  можу  надивитись,
Напевно  добре,  він  спромігся  прижитись.

Про  нього  я,    і  вдень  піклуюсь  і  вночі,
 Листків  барвистість,  краса,  так    тішить  очі,
Мені  здається,  він,  щось  сказати  хоче,
Я  ледь-  ледь  чую  -  Не  зрадь,  -  тихо  шепоче.

Мов  шле  цілунок    -  не  віддавай  нікому,
Адже  він  звик,  отак  жити  -  по  царському.
Приділю  час  та  й  потурбую  вельможу,
До  рук  візьму,  кожен  листочок  зволожу.

Вкотре  подякує,  квітку  подарує,
Чомусь  либонь,  мов    моє  серденько  чує,
До  нього  я,  як  те    дитя,  –Добрий  ранок!
Подивись  друже,  там  надворі  світанок!

А  сонце  кине….  проміння  цілу  жменю,
І  він  виблискує,  радий  новому  дню!
Із  ним  романтика,  ніжність  і  свобода,
Просто  цей  подих,  відчути  насолода.
Маю  натхнення,  оживає  у  душі,
 Шматочок  щастя,  втішаюсь,  пишу  вірші.

 
                                                                                             28.11.2017р
                             
                                             В  цього  вазона  –  КРОТОН  -  (  Кодіеум  )  -  було  всього    шість  листочків,  коли  друзі  подарували  на  день  народження.  Йому  пішов  десятий  рік,  після  трьох  років  почав  цвісти..  Я  його  плекаю,  як  дитя  та  все  ж  зрізаю  нові  ростки,  він  це  любить,  розростається,  ще  пишнішим.  Його  висота  з  полу  досягла  більше  1м  80  см..  За  весь  час  тільки  один  продала,  а  напевно  більше  десяти  подарувала.  Один,  на  половину  менший,  подарувала  лікарні,  в  приймальне  відділення.    Де  –  хто  говорить,  що  вазон  примхливий,  можливо  й  так,  але  кому  подарувала  всіх  тішить.  Я    його  обожнюю,  а  він  віддячує,  навіть  зараз,  дарує  нам  квіти.
Його  можна  подивитися  краще,  знайти  на  OLX  ua    Жмеринка.  Кротон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2017

Голодомор…

Холодний  вітер  і  колючий,
По  тілу  голками  штрикає,
Із  льодом  сніг,  чомусь  пекучий,
 Вона,  його  не  відчуває.

Мов  дерев`яна,  несе  дитя,
В  якусь  би  хату,  ледь  зігрітись,
Ще  відчуває  серцебиття,
Хоч  би  з  блідою,  не  зустрітись.

Зберегла  в  пам’яті,  мов  бачить,
Лишилась  донечка    у  полі,
Мабуть  цього,  ні  не  пробачить,
Хіба  це  гріх  -  жити  на  волі?

Скільки  іще,  буде  гнобити?
Нашу  принижувать  громаду,
Знов  гіркі    сльози,  як  спинити?
Яку  для  орків  знайти  кару?

Голодомор  -  це  страшне  слово,
На  підвіконні  горить  свіча,
Поправить  хусточку  нервово,
Перед  очима  її  дівча….

Їдуть  туди  цілі  колони,
Вивезли  все,  що  можна  взяти,
Вмерли  від  голоду  мільйони,
За,  що  ж  ти  скоїв  таке  (брате)?

 Вона  пішла,  теж  на  небеса,
Біду  її,    знає  родина,
На  жаль,  у  спогадах,  воскреса
Це  не  забуде    Україна.

Тепер  скажи,  навіщо  війна?
Ти  ж  як,  індик,  не  знайдеш    щастя,
Спитай  кому,  потрібна  вона,
Можливо  п’яний,  спинись,  баста!

Знову  страждає  Батьківщина,
Палахкотять  свічки  у  храмі,
 В  сльозах  гірких,  плаче  хмарина,
Ні,    ще  не  скоро,  зникнуть  рани.


25.11.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017

Я згадаю, ті дев*яності

Я  згадаю,    ті  дев`яності
В  магазині  навіть  ті  кості
В  дефіциті  були,  по  блату
Міліонну  мали  зарплату
Носили  в  торбах,  як  наче  хліб
Зникали  швидко,  як  в  воді  слід
Хто  в  той  час  міг  їсти  ковбасу?
Давали  людям  вищого  класу
Звичайно,  підкупляли  пресу
Щоб    було  поменше    галасу.
А,    що  до  інших  отих  простих
Хто    стояв  з  ночі,  взяти  таких
Кілометрові  збиті  черги
Як  на  параді    ті  трудяги
Що  під    розписку,  як  на  свято
Тим  діставалося  не  часто.
Про  м`ясо,  то  не  було    й  мови
Хіба,  що  фляки  від  корови…
Ото  лихо,  про  панталони
На  колінах,  мов  до  ікони
 Як  пригадаю  -  серце  болить
Перед  очима,  той  час  та  мить
Як  бились  та  з  рук  виривали
 Товар  по  паспортах  давали.
На  роботі,  як  лотереї
Які  й  хто  -  витягне    трофеї….
А  апельсини  лише  в  Москві
Бо  ватажки  тримали  собі
Погляд  той,  вразливий  від  дитя
Чи  потішить  на  свято  кутя?
Наче  пробрав  холод  по  спині
На  душі  сумно,  як  і  нині..
Шила  білизну  пам`ятаю
У    магазинах  нема  чаю
І  зарплату  хлібом  давали
Я  все  згадую    зі  сльозами.
Зараз  поглянь,  так  любо  й  мило
Життя  щасливе  осліпило
Що  душа  бажає  банани?
 Та  здається,  бракує  (манни)
Речей,  розбігаються  очі
Колись    -  вдягались    так  паничі
А  їсти  ж  всього!  Слина  тече!
Та  лиш,  чомусь,    під  серцем    пече
А  ціни,  аж  волосся  дибом
Зате  черги  нема  за  хлібом.
Таке  життя,  скажу  вам,  трясця
Скажіть  одне,  ціна  на  яйця
Яка?  Мо»  від  півня  залежить?
Чому?  Влада  за  цим  не  стежить?
Мабуть  дешевше  чоловічі
Поглянуть  би  панам  у  вічі….
На  ліки,    ціна  неначе  смерч
Не  купиш,  відразу  чекай    смерть
Кому  потрібні  літні  люди
Розчарування    на  жаль  всюди..
Жадана  пенсія……  Ось  в  руках
Дурманить  голову,  вся  в  думках
От  життя,  до  того  ж,  ще  й    війна
Ми  не  знаємо  чия  вина
Що  дожилися  до  такого
Маєм  сусіда,  жаль  їдкого…
Проблем  багато,  що  сказати
Де  життя    кращого  шукати?
Прийдеться  знову  виживати….
******
«А  сестри!  Сестри!  Горе  вам!
Мої  голубки  молодії  »
Колись  -  вчитель  Шевченко  писав
І  ми,    ще  живемо  в  надії
Що  настануть  вже    кращі  часи
 Нам  подарує  доля  волю
 Україна  здатна  розцвісти
Щоби  щаслива  йшла  по  полю!
Вкотре  вклонюсь  матінці  землі
Принеси  радість  усім  й  мені!

                                           24.11.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2017

Вродили гарбузи / гумор /

Ой,  якби  ви  знали  люди
По  городі  в  мене  всюди
Кабанці  наче  жовтенькі
І  великі    і  маленькі
 Схожі  на  сонце  гарбузи
Серед  трави,    справжні  тузи.
Тож  запрошую  сусіда
 Ну  не  хлопця,  майже  діда  -
Кажу  я  каші  наварю
 З  ним  про  те,  се,  поговорю
Сусід  був,  вже  на    підпитку
Витирав  червону  пику
Та,  я  ось…  Був  у  Наташки
На  сніданок  з`їв  там  кашки
На  обід  йду  до  Орини
А  на  вечір  до  Хрестини
Уочах  горять  іскринки
Оце  вийшов  від  Маринки
Один  на  селі  зостався
Зізнаюсь,  трохи  змотався
Завтра  зранку,  не  поспішай
Встане  сонце,  чергу  займай.
Питаю,  -  Без  черги  можна?
-Якщо…  Ти  часом  спроможна
Схилити  мене  до  (страсті)
Згадай,  як  тоді  в  посадці
От  біда,  це  ж  суржик  знову
Про  спокусу  веду  мову
Від  слів,  геть  оторопіла
Як  квітка  почервоніла
-О,  ти  даєш  діду  однак
На  вагу  золота,  козак!
Нащо  нам,  завтра  чекати
Все  зумію,  йдем  до  хати!

                       23.11.2017р





                                           

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017

З Ютубом ( віршована розповідь)

     От  біда,  шлюб  розірветься
Через  те  -  Ютубом  зветься
Все  нема  ніяк  охоти
Чоловіку  до  роботи
Зранку  -    вже  сидить  в  Ютубі
Всміхнувсь,  пише-Привіт  любі
Син  кричить,-  Ти  чуєш  татку!
Де  знайти  можна  краватку!
Він  в  садочок  збирається
 Сам  давненько    вдягається.
У  Ютубі  шлють  привіти
Як  оте,    дитя  одіти…..
Вкотре  тільки  й  чують  фразу
Все  кричить,  -  Не  досить  часу
Самому  дайте  побути
Хоч  трохи  волю  відчути.
-  Швидше!  -  кричала  дружина
До  п`ятирічного  сина
Спітніле  обличчя,  плечі
Розмови,    всі  недоречні
-До  роботи,    треба  вчасно
Ще  спізнюсь,    я  ненавмисно!
Заченились  гучно  двері
Стало  тихо  у  квартирі
Голі  баби  у  Ютубі
Усім  пише,  мов  на  службі
Не  вперше,  про  любов  листи
Тож  треба,    їм  відповісти….
І  що  з  нього  можна  взяти?
Чи  з  такими  сім`ю  мати?!
ШкодА…  Успіхи  науки
На  жаль…..Комусь  просто  муки

                                     23.11.2017р
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017

Важко на душі

Як  важко,  на  душі,  мій  друже,
Чому,  так  замало  повітря,
У  грудях  тисне,  дуже  -  дуже,
Згадала  пророцтво  Кобзаря.

Події,страшні  на  Майдані
Чимало,  вже  чотири  роки?
Мов  бачу,  щити  дерев`яні,
Людей  -  революції  ростки…

Зневага,  вже  терпіння  вбива,
Тому  й  вийшли  смілі,  відважні,
Країна  неначе  ожива
Щоб  краще,  жилося  Вітчизні.

Шкода́,  так  було  й  все  минуло,
Немов  у  тумані  страшний  сон,
Страхи,  більш  сотні  загинуло,
Відважні,  таки  ж  звільнили  трон.

Що  далі?    То  наче  у  пітьмі,
На  жаль,  все  привело  до  війни,
Як  страшно  і  не  тільки  ж  мені,
Журба,  там  гинуть  наші  сини.

Коли  ж  ми    встанемо  із  колін?
І  хто,  очолить  навести  лад?
У  храмі  молитви,  плине  дзвін,
А  там,    на  сході,  стріляє  «град».

Тепер,  День  гідності    й  свободи,
Чи  марні,  усі  сподівання?
Чомусь,  немає  нікого  з  влади,
 Що  раз,  у  душі  хвилювання,
 Не  вмре  надія,  на  єднаня.

22.11.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2017

Прийди коханий

Осінній  дощ,  хлюпоче  за  вікном,
Зайди  коханий,  пригощу  вином,
Воно  ж  солодке  і  трішки  гірке,
Моє  бажанання,  як  пристрасть  стрімке.

Тебе  сповить,  сховати  в  обіймах,
Злетіти    в  небо,  немов  на  крилах,
Тепло  відчути,  ніжні  долоні,
Між  нас  забути,  ті  дні,  холодні.

Як  сильний  вітер  був,  розгулявся,
Пішов  відразу,  не  попрощався,
Хай  стрімкий  дощ,  змиє  всі  образи,
Вино  злікує,  душевні  рани…

Вже  притих  дощ,  світліє  за  вікном
Прийди  коханий,  пригощу  вином.


21.09.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017

Лунный месяц улыбался / с юмором /

Лунный  месяц  улыбался
Мне  в  любви  сосед  признался
Рассвет  сонно  заискрился
Он  в  тумане  сразу  скрылся.
Вот  же  была  дурой    знаю
Ни  от  кого  не  скрываю
Теперь  дел  невпроворот
Как  арбуз  растёт  живот..
Вот  уж  в  гости  пригласила
Хорошенько  напоила
Да,  немножечко  схитрила
Уже  в  ЗАГС  его  тащила.
Сколько  бабоньки  хотите
Мойте  кости,  говорите
Теперь  видать  -  навеки  мой
Буду  ему…  Болью  зубной!

                                         13.08.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761445
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.11.2017

Тобі була рабою. .

Так,  себе  загубила
Це  я  знаю  з  тобою
Серце,  своє  розбила
Тож  була  все  рабою.
В  літніх  травах  шовкових
Як  віночки  сплітали
До  світанків  казкових
Солов`ї  нас  вітали.
Обіцяв  берегти  ти
Я  рушник  вишивала
Не  навчивсь  цінувати
Скажи  нащо  з`єднала?
Нас  доля  та….  Навіщо
На  роки  мов  сповила
Та  ти  такий,  ледащо!
Чи    це  я,  заслужила?
У  нас  гарненькі  діти
Як  під  хатою  рожі
Нам  тільки    та  й  радіти
Тож  на  тебе  так  схожі.
Ледь  приліз,  знову  п`яний
Коли  ти,  вже    й  нап`єшся?
На  обличчі  рум`яний
Ще  й  нахабно  смієшся…
Я  неначе  проснулась
Чи  нема  вже  терпіння?
Ні,  мабуть  схаменулась
Тож  не  маю  сумління..
Краще  вам  розійтися
Кажуть  все  мені  діти
Вже  пора  звільнитися
Стільки  можна  терпіти!
Мабуть  праві  ці  квіти
Адже  я,  їх  зростила
Де  вже  сльози  подіти
Більш  прощати  не  сила…

           Жовтень  2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2017

Чи повернеться тато?

                                                                                             Роздуми  після  прочитаного
                                                                                               вірша  Олени  Ковбасюк  «Наболіло»


Поганий  настрій,  знов  вокзал,  перон,
Мабуть,  що  вкотре,  плацкартний  вагон,  
Гарячий  чай  і  все  думки  –  думки,
А  чи  захоче,  хто  ці  розлуки?

Вистукує  потяг,  серце  болить,
Скажіть,  як  далі,  без  цього  прожить?
Втішає,  що  він  такий  не  один,
Щасливий,  адже  народився  син.

Хіба,  це  життя,  як  по  квартирах?
Весь  час.  Огорта  печаль  і  страх,
Душа  болить,  що  можна  сказати,
Але  ж,  не  одна    ридає  мати.

Не  спиться  жінці,    син  у  тривозі,
Шкода,  та  татко,  десь  у  дорозі,
Чому  життя  таке  в  Україні?
У  наймах  люд.  Все  частіше    й  нині,
Воно    ж,  колись  так  було  й  раніше,
Та  знову,  стає  все  гірше  й  гірше.

О  доле,  чи  повернеться  тато,
Мабуть  до  неї  питань  багато,
Якійсь  сім`ї  є  випробування,
Хто  знає,  чи  в  них    міцне  кохання?

Робота,  звичайно  добрі  друзі,
Так  часом,  неначе  у  напрузі,
Людина.….Душа  має  страждання,
Як  знак  життя,  горять  бажання.

Дні  лічить,  по  всьому  тілу  мороз,
Здається,  вже  розвинувся    психоз,
Тікати?  Чи  все  ж  тут  залишитись?
Чи  він,  спроможний  сам  упоратись?

Та  вдома  хоче  жити,  на  волі,
Чи  здатен,    йти  наперекір  долі?
Та  вкотре  їде    і  сам  не  знає,
Що  далі?  Але  ж  життя  триває.
Туди  -  в  Європу    на  заробітки,
ШкодА!  Що  на  вас,  чекає    дітки?!

20.11.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2017

Поїздка до сина / проза /

     Осінній  вечір  хилився  до  ночі…    Третій  день  поспіль  мжичив  дощ.  Часом  зривався  холодний  вітер,  з  дерев  злітало    різнобарвне  листя,  крутилося,  припадало  до  землі.
           В  хаті  прохолодно,  Таня  управилася  зі  своїм  господарством,    хоча  самій  важко  та  тримає    має  молоденьку  корівку,бичка.  То  добре,  планувала,  бичка  здам,  а  молочко  теж  буду  здавати,  якась  копійка,  приїде  син,  буде,  що  передати  онукам.
Перед  вікном,  розчесала  косу,    поглядала  в  нікуди,  заполонили  той  погляд    думки….
       Минуло  три  роки,  як  пішов  чоловік,  плакала,  бідкалася,  навіщо  мені  цей  вік,  було  б  краще    мені  піти  першій,    а  я  хто  їм?!  
                 Їй  тоді  було  тридцять  років,  працювала    на  заводі  -  в  бухгалтерії..  По  кабінетах  ,  по  цехах    тільки  й  мови,
-«В  директора  -  Степана,  на  автівці    розбилася  дружина».
 Залишився    трирічний  хлопчик  -  пізня  дитина.    Так  склалися  обставини,  в  молоді  роки,  Бог  не  дав  дитя.  Дружина  народила  в  тридцять  сім  років,  він  на  п`ять  років  старший  за  неї.    Хіба  хтось  знає,  коли  станеться  біда?  Розчарування,  відчай  в  душі,  безпорадність.  Зажурений,    немов  підбитий  птах.  Ті  карі  очі    -  колись  світилися  щастям,  запали  в  смутку.  За  кілька  днів  посивів,  здавалося,  аж  почорнів  на  обличчі.  
         Він    давно  знав  Таню-    відразу  після  технікуму,  працювала  в  бухгалтерії  економістом.  Прийшла  така  молоденька,  тендітна,  а  очі  смарагдові,  світлі  -    світлі,  погляд  лагідний  і  ямка  на  щоці.  Хіба  він  міг  такій  красуні  відказати,  не  взяти  на  роботу.
 Через  кілька  років  знав,  що    в  неї  не  склалася    сім`я.  Розійшлася    з    чоловіком,  не  знав  причини,  чому  дітей  не  було  та  над  цим  ніколи  не  замислювався.
       Після  року,  як  не  стало  дружини,  Степан  -    трохи  уговтався,  частіше  навідувався  в  бухгалтерію.  Здавалося  і  не  було  за  чим  та  його  немов  магнітом  тягнуло  туди,  ще  раз  побачити    її  красиві  очі.
     Одного  разу,  він  застав  її  одну,  на  здивування,  відразу  запропонував  жити  разом  .  Бідкався,  що  старший  та  обіцяв  шанувати.  Як  сніг,  серед    літа…    Ні!  Вона  ж  відразу  не  погодилася,  попросила    дати  час  подумати.
 Декілька  раз  в  кінці  робочого  дня  в  бухгалтерію    заходив  з  сином  –  Ярославом.    Миле  хлопченя,  дуже  схожий  на  Степана,ще  й    розумник.  Зі  сльозами  на  очах  дивилася    й  думала  -чи    зможу  замінити  маму,  чи  гідна  я  -  це  зробити?  Кілька  раз  задавала  собі  запитання,  чи  зможу  полюбити,  як  свого,  рідного  сина?  
Впевнена,  що  своїх    дітей  не  буде,    не  дали  лікарі  надії,  слово  -  »безплідна»  ,не  виходило  з  голови.
Згодом,  Степан,  не  соромлячись,    заходив  в    бухгалтерію,  відразу  всі  виходили.  Залишали    їх  на  одинці,  він    вкотре    умовляв    її..
Безсонні  ночі…    думала,  над  цим  питанням,  як  наважитися  на  це?  А  чи  буде  краще?  В  той  же  час,  відразу  втішала  себе,  але  ж    серйозний,    гарний    і  живе    в  достатку….
     Хоч  консервний  завод  і  невеликий  та  він  ним    багато  років  справно    керує.  Таня  інший  раз  ловила  себе  на  думці,  що  чим  більше  з  ним  спілкувалася,  тим  більше  їй  подобався.Усміхаючись,  думала,  не  дарма  кажуть,  що  жіноче  серце  не  камінь,  а  може  доля?  Напевно,    дала  згоду.  
       Щасливі  роки  прожили,  ніколи  не  думала,  що  все  так  добре        складеться  .  Степан  поважав,  любив,  цінив,  відносився  так,  наче  це  кохання  в  молоді  роки.    Любили  разом  чаювати  і  тішилися  сином,  який  підростав  в    її  обіймах.  Ту  ласку,  що  вона  давала  хлопчикові,    навіть  не  кожна    рідна  мати  може  дати.  Біля  ліжка  засинала,  відчувала  кожне  його  хвилювання,  прислухалася  до  подиху.  Інколи  гралася  з  ним,  від  щастя  котилися  сльози,  коли  називав    -    «Мамою»,  цілував  і    всміхаючись,  ніжно  тулився,  заглядав    в  очі,  обіймав.
         Швидко  сплинув  час,  обоє  на  пенсії  і  син  одружений,  вже  має  діточок.  Ніяк  натішитися  не  могли,  коли  на  все  літо    до  них  привозили      дітей.  Різниця  між  онуками  півтора  року,    поділяться,  дід  з  онуком,  вона  з  онучкою,  бо    як  разом,  то  тільки  й  чути  плач.    Все  іграшками  не  могли  поділитися,  а  то,  як  і  майже  не  було  із-за  чого,  все  ж  знаходити  привід  посперечатися,  а  часом  діло  доходило  до  стусанів.
         Одного    зимового  вечора    чаювали,  згадували,  онуків,  тішилися,  що  вже  підросли.  Згадали,  як  шукали  малих,  а  вони  навмисне  заховалися    в  сіні.  Прийшлося  довго  шукати,  хвилювалися,    дітвора  задоволена,  що  довго  шукали,    просили  з  ними  погратися  в  хованки.  Пригадували,  як  діти  кожне  літо  гостювали,  ходили  в  ліс  по  суниці,  просто  на  прогулянку,  насолоджувалися  природою.Тішилися  домашніми  стравами,  особливо  домашньою  ковбасою  та  солодощами,  які  пахли  на  всю  хату.
       А  згодом,  син  в  Києві  відкрив  свою  фірму,  стали  жити  дуже  добре,    в  достатку.  Дружина  Надя  працювала  в  податковій    службі.  Діти  підросли,  стали  майже  самостійні,  до  стареньких  не  приїжджали,  чи  то  не  мали  бажання,  чи  за  браком  часу.
       Напередодні  Нового  року  чоловікові  стало  зле,  викликала  швидку  та  на  жаль,  поки  лікарі  приїхали,  серце  зупинилося.  Неначе  уві  сні,  похорон,  люди…..  Серце  розривав  біль,  що  ж    тепер  буде?  Сама  залишилась,  одна,  як  билинка.  Дивилася  на  фото,  мокра  хустинка  -    весь  час  тремтіла    в  руці,  котилися  сльози.  Хто  їй  порадить  і  розрадить,  як    далі  жити?Як  одній    бути    в  чотирьох  стінах?
         Та  час  плинув….    В  домашніх  клопотах,  як  і  завжди,  хоч  і  містечко  та  корову    є  де  корову    випасати.    Насправді  дуже  важко  без  чоловіка  та  хіба  можна  відмовитися  від  того,  до  чого  звикла?  Все  ж  тримала  і  корову,  яка  привела  бичка,  і  курей  та  декілька  гусей.  Раніше  було,  як  приїжджав  син,  то  все  брав,  ніколи  не  відмовлявся,  як  не  стало  ж    Степана,  тільки  й  приїхали  всі  на  сорок  днів  та  на  річницю.  Правда  телефон  подарували,  щоб  дзвонила,  якщо,  щось  треба.  Онук,  Олександр,  в  школу  ходив  в  одинадцятий  клас,  а  онучка,  Наталка,  в  десятий.  Тішилася  ними  та  часто  плакала,  що  залишилася  зовсім  одна.  
       Якось  одного  разу,  восени,  вирішила  сама  поїхати  до  них,  побачити  всіх,  провідати  онуків,  за  якими  дуже  сумувала.
   Хотіла  привезти  їм  гостинців,  своєї,  домашньої  випічки.  Пригостити  ними,  адже  вони  дуже  раділи,  коли  привозили.    Подзвонила  до  сина,  попередила,  що  приїде  завтра  та  він  був  дуже  заклопотаний,  сказав,  що  не  зможе  зустріти    на  автовокзалі  ,  в  нього  нарада.  Наполягав,  щоб  гостинців  не  брала,  бо  вдома  все  є.  Як  біля    розбитого  корита,  напекла,  насмажила,  не  знала,  що  робити?  Якось  ніч  перебула,  трохи  спала,  а  то  не  спала,  роїлися  думки.
   Та  ранком,  подивилася  на  продукти,  що  приготувала,  защеміло  серце,  хай  посмакують  домашні  страви!  Зібрала  все  в  дві  торби  й  тихенько  пішла  на  автостанцію.  Дорогою  втішала  себе,  я  ж  не  надовго,  сусідка  подивиться  за  хазяйством,  домовилася,  все  буде  добре.  Хоч  би  одним  оком  побачити  онуків.  Та  приголубити  їх,  згадала,  як    були  маленькими,  хворіли,  стільки  ночей  з  чоловіком  не  спали.  Все  ,  як  квочка  біля  курчат.  Невістка    часто  у    відрядженні,  він  на  роботі,  хіба  дуже  їм  були  потрібні  діти,  все  тільки  й  мови-  кар`єри  досягти.
     На  третій  поверх  ледве  підіймалась,  пристала,  геть  мокра  хустина  сповзла  на  плечі.  Важкувато,  думала  -  та  я  все  перетерплю,  іще  трішки,  аж  ось  і  четвертий.  Шалено  забилось    серце….    говорив  син,  що  хтось  має  бути  вдома,  надавила  кнопку  дзвінка.    Кілька  хвилюючих    секунд,  а  здалося  занадто  довго.
В  дверях  стояли  онуки,  здивовано  подивилися  на  неї,    потім  один  на  одного.  Олександр  усміхнувся,  оглянув    її  з  ніг  до  голови,
-О!  А  ми  забули  напевно,  чи  не  зрозуміли,  коли  ти  приїдеш!
І  вже  поглядом  зирнув  до  Наталки,  дав  зрозуміти,  щоб  запросила  в  квартиру.  Та  онучка    подивилася  з  під  лоба,  крутнулася  на  п`ятці,  в  сторону  квартири,
-  Проходь  бабусю,  чесно  ми  тебе  не  сьогодні  чекали.  Ну  раз  приїхала,  то  будеш  сама,  в  нас  справи,  ми  через  пів  години  виходимо.  А  мами  немає,  вона  у    відрядженні,  буде  днів    через  чотири  -    не  раніше.
Вона  наважилася,  ступнула  пару  кроків,  хотіла  обійняти  Наталку  та  онучка  швидко  підхопила  сумку,
-  Ого,  оце  треба  все  тягнути?!  Ми  не  голодні,  в  нас  все  є.  Ти  напевно  забула,  хто  в  нас  тато…  І  хто  все  це  їстиме?!
Таня  розгублено    подивилася,    з  себе  ледь  видавила,
-  Та  ви  ж  раніше  тільки  й  хотіли  домашнього.  Що  так  виросли,  так  змінилися,  то  все  хвалили…
Її  перебила  онучка,
-А,  що  не  видно,  що  ми  виросли?
І  знову  крутнулася  на  п`ятці,  пішла  в    свою  кімнату.  Онук  -  другу  сумку    поставив  на  стілець,
-  Знімай  куртку,  десь  там  повісь,  а  мені  теж  час  збиратися.
             Забилося  гучно  серце,  в  горлі  ком,  здавило…  На  вії  забриніла  сльоза.  Ой,  що  це  я,  ні  -  ні  вони  не  повинні  бачити  моїх  сліз,  крутилося  в  голові.  Присіла  на  стілець,  непомітно  змахнула  непрохану  сльозу,  взяла  себе  в  руки,  спокійно  виклала  продукти  на  стіл,  про  себе  в  думках  повторювала,  -    це  нічого,  це  молодь,  це  пройде.
Ярослав  зайшов  на  кухню,  побачив  всі    продукти,
-  Пахне  гарно  та  нам    зараз  немає  часу.  Ти  привезла  продуктів  на  цілий  місяць….
-Пішли!  Вже  досить  теревенити!  –  покликала    онучка.
Таня  встала,  хотіла  провести  до  дверей.  Здалося  ноги  закам`яніли..
Онук    кивнув  рукою,
-Не  переймайся,  вже  не  маленькі,  відпочивай  і  сама  собі  чайник  постав,  бо  ми  вже  запізнюємося.
   В  квартирі  тихо,  лише    чути  годинник  .  Здавалося  ледь  вхопила  повітря,  в  голові  зашуміло.  Тремтячими  руками  дістала  ліки,  напевно  тиск  –подумала  -  хоча  б  не  гірше.
   За  вікном  темніло….  Жінка  стояла  на  балконі,  вдивлялася  в  вечірнє  місто.  Красиво,  що  сказати,  трохи  тішилася,  вогні  освітлювало  вулицю,  по  алеях  з  обох  боків  світили  круглі  ліхтарі.  Купки  листя    -  виблискували  після  дощу.  Осіння  прохолода  віяла  в  обличчя,  розвіювала  сиве  волосся.    Гул  автомобілів,  то  голосніше,  то  тихіше,  час  від  часу  долітали  сигнали.  Напевно  треба  було  поїхати  назад,  крутилося  в  голові  та,  як  же,  це  ж  так  не  робиться,  втішала  себе,  хіба    так  можна  -  сина  не  побачила.  В  квартирі  позирала  на  годинник  і  все  не  наважувалась  зателефонувати  до  нього,  прислухалась  до  вхідних  дверей.
     Нарешті  почула  шурхіт,  відмикання  замка,    онуки    один  поперед    одного,    весело  ввалилися  в  двері.  
-Тихо-зауважив  Ярослав,  -  Ми  самі,  чи  є  наша  гостя?
Наталка  всміхаючись,  крутнула  головою,
-  Добрий  вечір!  -
   Таня  навіть  не  встигла  проронити    й  слова  у  відповідь,  онучка    поспішила  в  свою  кімнату.  Ярослав  поставив  чайник,
-  Давай  бабцю  поп`ємо  чаю  і  в  ліжко!  Я  тобі  білизну  дам,  постелиш  на  дивані.  І  лягай  спати,    тато  напевно  приїде,  як  завжди    -  опівночі.
Вона  кивнула  головою,  присіла    біля  столу.  Онук    мовчки  -  налив    чаю,  поставив  на  стіл  солодощі,  а  сам  включив  планшет,  занурився  в  нього.
-  Як  ви  тут,  онучку?  Як  успіхи  в  школі?  Напевно  на  якісь  гуртки  ходите,  так  пізно  прийшли?  
У  відповідь  кивнув  головою,
-У  нас  все  добре!  В  твої  роки,    за  все  не  варто  хвилюватися,  воно  тобі  не  потрібне.  У  нас  є  мама,  тато,  тож  все  під  контролем,    про  нас  не  засмічуй  мізки,  шануй  себе,  лягай  спати.
Він  пішов  до  себе  в  кімнату.
     Ось  так,  є  мама,  тато,  то  все    добре,  а  я  вже  й  не  потрібна  стала,  бач  яка  мова,  мабуть  Степан  і  не  думав,  що  я  колись  почую  такі  слова.  Ох,  молодь  -    молодь,  ви,  ще  не  знаєте  життя,  чи    не  думаєте,  що  колись  станете  такими  -  крутилося  в  голові.    Згодом  чула,  як  вони,  в  ванні  про  щось  розмовляли,  сміялися.  Нарешті    стало  тихо…
       Їй  не  спалося,  а  коли  ж  син  прийде,  вже  на  пів  дванадцяту?  Оце  таке  міське  життя,  майже  північ,  а,  місто,  ще  не  спить.  Стояла  біля  вікна,  знову  згадувала  онуків  маленькими,  їх  щасливі  обличчя,  коли  вона  приїжджала  зі  Степаном.  Раптом  почула    –    відчинились  вхідні  двері,  насторожилася,  розхвилювалася,  обійняти  б  та  поцілувати,  подивитися  на  нього,  адже  більше  пів  року  не  бачилися.
Він  з  прихожої  кімнати  побачив  її  біля  вікна,  здивовано,  не  голосно,
-О!  Привіт!  Ти,  ще  не  поїхала?    І  вже  гучніше,
-Я  тобі  завтра  з  офісу  виділю  автівку.  Пізно!  Лягай  спати,  немає  чого  марудитися.
Більше  ні  слова,  син  пішов  до  ванни.  Не  лягала  спати,  чекала,  може  все  ж  загляне  та  хоч  про  щось  запитає?    Він  із  ванни,  навіть  не  заходячи  на  кухню,  пішов    у    спальню.
     Чи  був  сон,  чи  не  був,  не  могла  збагнути.  Ворочалася  всю  ніч    та  так  і  не  зімкнула  очей.  Ні  не  плакала,      хоча  біль  стискав  груди.
   Надворі  сіріло….  За  вікном  вітер  підносив  листя,  клубком  котив  по  дорозі,за  мить  розсипав  довкола….  
 Поглянула  на  мобілку,  за    годину  автобус,  тихенько  зібрала  білизну,  склала    на  дивані,  одяглася.  Тіло  чомусь  все  тремтіло,  чи  від  безсилля,  від  того,  що  майже  не  спала,  чи  від  хвилювання.  Вирішила  не  заважати,  гадала,  в  сина  напевно  багато  проблем  і  без  неї,  як  так  пізно  повертається  з  роботи.  Навіщо  я  їм  тут?  Треба  було  не  їхати,  для  них  лише  заморока.
За  собою  тихенько  зачинила  двері,    у  вхідних  дверях  замок  сам    закрився  на  засовку.  Постояла….  Тихо.  Переводячи  подих,  перехрестилася    й  пішла  до  автостанції…
Дорогою  все  з  думками  -    що  ж  не  так  зробила,  чому  вона  втратила,  того  сина?  Що  ніжно  так  тулився,  весь  час  заглядав  в  очі  і  говорив,  що  любить.  Вже  старшим  говорив,  що  хоч  що  станеться  з  батьком,  її  не  залишить.
     Яку  ж  помилку  вона  зробила?  Адже  важко  було  в  житті    та    все  ж  вивчили,  дали  освіту  і  гроші  на  квартиру,  ще  й  добру  частину    на  бізнес.  Копошилися  думки…    не  давали  спокою.  Де  ж  поділася  його  ласка,  чому  став  таким  байдужим  і  черствим?

                                                                                                                                                                       З0.10.  2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017

Не смог понять

Ты  ненавидишь  меня,  ну    и  что,  и  пусть,
Что  видать  странно,  уж  я  смогла  спрятать  грусть,
Ведь  ты  не  знаешь,    сумела  при  твориться,
В  твоих  глазах,  от  счастья,  не  раствориться.

Не  суди  милый,  да  больно    не  осуждай,
Хочешь,  иль  нет,  всё  же  меня  воспринимай,
Всегда  такой,  как  я  есть  и  всегда  была,
Ранней  весной,  пушистая  сирень  цвела.

Ушёл  сердитым,  увы,  не  обернулся,
А    перед  тем,  ты  мне  мило  улыбнулся,
                                                         Гроза  по  небу,    уж  как  предсказание,
Понять  не  смог,  не  жаль,  вновь  расставание.
                                                       


***

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761131
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.11.2017

Хоч маленька дівчинка

Поросятко  в  загоні  хрюкає  і  хрюкає
А  корівка  в  сараї  чомусь  дуже  мукає
На  обійсті  кізочки,    малесенькі  мекають
На  пасовиську,  дружно  баранчики  бекають

Піду  дам,  усім  водички,  іще  сіна  трішки
Під  ногами,  гучно  нявчить,  їсти  просить  кішка
Хоч  маленька  дівчинка,  всім  увагу  приділю
Ой,  мої  ж,  ви    хороші!  Я  усіх  дуже  люблю!

                                                                 12.10.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017

Дістало

Яке  ганебне,  це  слово  -  »Дістало»,
Воно  на  жаль,  часто  звучати  стало,
Як  те  кресало,  в  собі  вогонь  несе,
Ніщо  й  ніколи,  й  нікого  не  спасе.

Від  нього  гидко  на  душі  і  гірко,
І  настрій  змінюється,  надто  стрімко,
Несе  у  груди,  муки,  біль  нестерпний,
Шкода,  людині.чомусь  став  підступний.

Життя,  частіше  замислюєшся  ти,  
Себе  від  слів,  усіх  здатен  зберегти?
Хіба    насправді    усе  не  дістало,
Де  зникло  наше,  мирне,  рідне  сало?

Вкраїнське!  У  якому  завжди    є  сила,
Ростуть,  неначе,  від  якого  крила,
Людина  вміла,  щоб,  як  птах  літати,
Життя  на  волі,  так    щастя,  пізнати.

Нема  роботи,  тож  скажіть  їм  куди,
Податись?  Як  безробіття  повсюди,
В  Європу,  там,  вже  наймитами  бути,
Як  ти,  побудеш,чи  зможеш  збагнути?
Уловиш  -  то  усе  не  наше  злато,
Хоча  красивого    там  є  багато,
Не  зможеш  жити    щасливо.  Дістало!

Ккричить  ТВ,  що  дуже    комфортно  там,
Чужий  народ…ти  задовільний  життям?
Не  в`є  ніхто  на  чужині  гніздечко,
Укотре  в  найми,  старість  недалечко.

Ми  любим  бачити  усе  красиве,
Лише  чекаємо  життя  щасливе,
Як  люд  збудити,  щоби  зрозуміли
Щоби    поля,пшеничні  заясніли.

Краще  з  нащадками,  вже  працювати,
Помисліть,  варто,  знов  кудись  тікати?
Минає  час,  так  швидко,    не  здогнати,
Бажання  є  ,  все  погане  прогнати.

Люди  стояли,  за,  що,  на  Майдані?
Невже  зусилля,  усі  були  марні?
Спинить  корупцію  і  змінить  владу,
Хотіли  жити  вільно,  знати  правду.

Щоб  кожне  слово,    нас  не  діставало,
Правління  люду  та  й  не  ґвалтувало,
Пихаті  рожі,  все  не  наїдяться,
Яка  ціна  у  нас  зараз  на    яйця?
Комусь  все  сміх,  а  комусь  гіркі  сльози,
«Дістало»,  люди  пережити  в  змозі  ?

***
Прекрасне  натхнення  -    врешті  зупинись,
Довкола    оглянь,  іще  раз  озирнись,
Чи  хто  почує,  гнівливий  крик  душі,
Чи  все  залишиться    тут,    на  папері.
                                 
16.11.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017

Казала свекруха. . / з гумором /

 Мені  казала  свекруха
А  я  ж  розвісила  вуха
-  Сину  моєму  -  не  пара
Для  нього  ти,  як  примара  
Все  візьму  в  руки  люстерко
На  душі,  так  гірко,  терпко
Гляну  чим,  гірша  за  неї
Я  ж  така,  як  орхідеї
Чи  знайде  він  красотулю?
В  котрий  раз  сховаю  дулю
Не  знаю,  мо»  я  не  права
Немає,  все  ж  вона  права
Наше  щастя  зруйнувати
Наказати  -    не  кохати.

                     12.11.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2017

Листопад мандрує. .

Кружляє,  кружляє,  у  вальсі  листочок,
Під  музику  вітру,  здіймається  вище,
А  потім  у  такті…  приліг  на  горбочок,
Танцюють  промені…  Від  них  ледь  заблище.

Між  хмар,  нам  сонечко    тепло  подарує,
Всміхнеться  до  землі,  наче  перламутром,
Прикриє,  рідний  сад,  листопад  мандрує,
З    дощем    й  вітром  і  засвище  незабаром.

Обмиє  довкола,  розсипле  мов  чари,
Краплини  сріблясті,  як  зорі  засяють,
Раптово  стемніє..  то  сваряться  хмари,
Поллє,  дощик,  листочки    знову  линяють.

Сади  на  пів  голі.  Листопад  мандрує,
Кружляє,  крутиться  жовтенький  листочок,
Земля,  чимдуж,  вже  подих  зими  відчує,
По  ній  іскрився,вже  барвистий  віночок.
                                                   

15.11.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2017

Не сміється осінь…

Не  сміється  осінь,  вкотре  знов  заплаче,
Світанкова  просинь,  ховається  в  хмарах,
Підвіконня,  тут  тихенький  дощик  скаче,
А  на  склі,  краплини,    сріблясті  в  узорах.

По  шибках,  хлюпочить  дощові  музики,
І  по  черзі  скрипка,  то  раптом  гітара,
 То  немов  заграє,  закрию  повіки,
Задрімаю    нині,  під  дійством  мольфара.





27.09.2017р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017

Зупиніть війну…

Ой  зупиніть,  війну,  люди!
Дитина  б’є  себе  в    груди,
-Я  би  сховавсь  на  горище,
Чи  у  хліву,  аж  на  днище.

Та    там  боюсь,  теж  дістануть,
Снаряди  знову,  літають!
Ви  тато,  мамо,  де    любі?
Знайти  вас  важко,  у    груді,  
Каміння,  хата,  розбиті,
 Оті  сліди,  від  рашистів.

Війну  спиніть,  прошу  люди!
Не  пІду  звідси,  нікуди!
Де  ж  ти,  рідненька  матусю,
Такий,  тут  холод,  боюся.

Зненацька  тихо,  скрізь  стало,
Мабуть  дитя,задрімало,
Набридло  все,  недоспало,
Родину,  все  ж,  ще  шукало.

 Дрімав  напевно,  уві  сні,
Він  чув  матусині  пісні,
І  час  від  часу  шепотів,
Війни,  я  мамо,  не  хотів,

Здригавсь,  ховався  у  котлі,
І  знову  свист…  тріщали  кулі.
***
Чи  дочекається  дитя?
І  чи  побачить  майбуття?
А  чи,  знайду́ть  мама  й  тато?
Війна,  питань,  так    багато…

Чи  здатен  ти,  захиститись?
Адже  бажаєш,  ще  жити….
Прошу,  спиніть,    ви  війну!
Спасіть  від  жа́ху,  дитину!

14.11.2017р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017

В гаю

Жовтий  чепчик  одягала
 І  кожен  день  всіх  вітала
Тішився  і  дивувався
Осінню  я  любувався
В  багрян,  ніжніі  листочки
Прикрасила  всі  кленочки
Раптово    дуб  почервонів
Вітрисько  в  ньому  бубонів
Хотів  все  листя  зривати
Навкруги  землю  вкривати
Щось  чую…То  якісь  звуки
Чи    вже,  здається  то  стуки
Жолуді    з  дуба  злітали
Це  так  вони,  калатали!
Лиш  одна  мить  бачу  білку
І  розгойдала  вже  гілку
Справно  жолуді  збирає
І  на  мене  позирає….
Зненацька  швидко,  скік  та  й  скік,
Кудись  побігла….    В  інший  бік…
При  землі  листя  шурхоче
З  гілками  вітер  шепоче…

                                   25.10.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2017

Прости дитя своє…

Я  іду  по  стежці,  а  далі    дорога,
Там  широке  поле,  де  небо  безкрає,
Простягнула  руки    догори,  до  Бога
Хай  оцю,  небогу  та  й  не  покарає.

 Так  миттєво,  вже  у  ніжній  небо  сині,
Бачу  спалахи,іскри  -  то  знак  напевно,
Здалось  поряд,  то  неначе  якісь  тіні,
До  землі,  на  коліна  припаду  плавно.

Перед  мною,    здалося    на  мить  воскресли,
Святих  бачу,  сорок  біля  Всевишнього,
Сяють    трави,  але  всі  пташки  притихли,
Сліпі  стали,  то  від  сяйва  величного.

О  Святі!  Боженьку!    Я  до  вас  звертаюсь,
 Вас  благаю,  прошу,  простіть  за  всі  гріхи,
Моє  тіло  горить,  я  вкотре  в  душі  каюсь,
Неба  синь,  за  мить  щезли  тіні  й  спалахи.

Наче  птахом    злетіло,  моє  прохання,
Вже  олегшення  в  тілі,  тепло  на  душі,
Подаруй  здоров`я,  прошу  дай  терпіння,
Щоби  бути,  не  пропасти  в  цьому  житті.

І    звертаюсь,  вкотре  до  тебе  Боженьку,
Ти  дитя,  прости!  Я  заклинаю,  прости!

                       

14.09.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2017

Частушки 2

Бело  платьице  надену
На  свидание  пойду
Скажу  ему  хочу  замуж
Скажу,  ему,  что    люблю.
                             ***
А  сосед  мой  дядя  Жора
Знаете  ,  такой  обжора
Ведро  каши  как  съедал
 Лишь  тогда  коня  седлал
                               ***
Мы  со  Светкой  вдвоём  пили
А  потом  ещё  курили
Ну,  а  дальше  так  и  быть
Решили  бордель  открыть
                                 ***
Платье  новое  купила
Скажу  правду,  учудила
Едва  ж**у  прикрывает
Мужиков  всех  привлекает.
                                 ***
Заплетала  девка  косу  
И  моргала  всё  матросу
Может  ленточку  вплетёшь
Меня  замуж  позовёшь.
                               ***
В  небе  звёздочки  мерцали
Девки  о  любви  мечтали
Только  где  взять  мужика
Жениться  кишка  тонка.
                       ****
Сказала  вчера    соседу
Скоро  я  в  город  поеду
 А,  он  мне    в    счастливый  путь
 Дай  немного  отдохнуть.
                                               ***
В    исполком  я    написала
Что  полиция  достала
Не  могу  самогон  гнать
Ну,  а  как  мне  выживать?
                         ***
С  милым  звездочки  считали
Среди  них  словно  расстали
Мы  как  месяц  и  земля
Знать  дала  ему  не  зря.
                               ***
Обнимал  сосед  соседку
Прижимал  свою  пипетку
А  она  в  глаза  ему
Я  бананчики  люблю.
                                 ***
Мы  с  милёночком  на  пару
 Всю  ноченьку  дали  жару
А  к  утру  переполох
Вот  беда,  а  он    издох.
                               ***  
Ах,  девочки  -  девчоночки
Мои  вы  перепёлочки
Я  бы  всех  вас  замуж  взял
Беда  паспорт  потерял.

 ***  
                                               Прошу  не  судите  строго
                                                       Здесь  ничего  нет  плохого...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760163
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.11.2017

Парасолька кольорова

Осінь  з  дощем  завітала…
Подружкою,  мені  стала
Парасолька  кольорова
Вона  трішечки  багрова
Без  неї  тепер  нікуди
 Краплиночки  сиві  всюди
Із  хмаринок  веселяться
По  траві  й  листках  срібляться
Вона    ж  здатна  захистити
Буду  з  нею  я  дружити.

                         Жовтень  2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017

Хто керує нами?

Чи  так,    чи  ні…  життя  триває,
Яким,  вже  буде,  не  знаєш  ти,
Хтось    там  за  тебе,  пазл  складає,
Тож  хто,  не  зможеш  розгадати.

А  в  небі  зорі  –  чарівниці,
Вони  то  бачать,  що  робити,
Розставлять  все,  на  шахівниці,
Загроза  знають,  як  спинити.

І  часом  складно,  так  для  тебе,
Ні  з  ким,  не  хочеш  поділитись,
Сила  якась,  штовхне,  до  себе,
 За  життя  треба  сміло  битись!

Та  враз  мінялись,  місцем  зорі,
Комусь  відкрили,  цю    дорогу,
Склались  потрібні  їм  узори,
То  хто  ж  прийшов  на  допомогу?

Напевно    ми,не  одинокі,
То  хто  ж,  скажіть  керує  нами?
Весь  світ,  діри  чорні,глибокі,
Не  знати    хто,  за  небесами.

16.10  2017  р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2017

Осінній ексклюзив

Крутиться  листочок,
Та  й  попід  горбочок,
Ой,  сильний  вітрисько,
Вже  злет  й  упав    низько.

Аж  шурхотить  листя,
Свято  падолиста,
Плащиком  іскрилось,
Дощиком  покрилось.

Рано  на  світанні,
Важко  у  коханні,
Він,  слав  поцілунки,
Крик,  про    всі  стосунки.

Осінь  гордовита,
Сон  дивний,  сповита,
З  дощиком  дрімала,
Бо  ж,    та  й  не  кохала,
Дні  й  ніченька  в  пітьмі,
Листя,  нині  уві  сні,
Дар,    у  осінні  дні.


11.11.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2017

Присвята Олені Марс / вірш від 09. 11. 2017р/

Після  прочитаного  вірша»Когда  со  мной  придёте  попрощаться»
                                       
Знаю  душа,  твоя  дуже  болить
Та  треба  знай,  треба  боротись,  жить!
По  житті,  нехай  обійдуть  напасті
Пізнай,  квітни  ти  в    радості  і  в  щасті!
Твої  вірші  –  це  тепло  і  любов
Прошу,  даруй!    Ти  нам  їх    знов  і  знов!

******
Ну,  що  ти  дівчинко…Що  ти  Оленко!
Я  знаю  добре,тобі  жить  нелегко
Та  ти  ж,  як  квітка  -  гарненька  троянда
Не  думай  же,    про  погане  зарання.
Десь  плаче  скрипка,  наводить  сум  тобі
Тому  й  голівоньку  схилила  в  журбі?
То  осінь  рання,  паморозь  вчепилась
А  може  це  ти,  просто  притомилась?
Чорні    і  сірі  хмари  не  тікають
То  це  напевно  вони  сум  навівають!
Та  подивись  на  красу  -  осіннє  листя
Люба  прислухайсь,  ти  до  падолиста
Побач!  Почуй!  Отримай  насолоду!
І  не  губи,  свою  жіночу  вроду!
Пиши!  Твори!  Щирі,  прекрасні  вірші
Впевнена  знаю,  вони  всім  до  душі
Злітай  же  пташкою  і  шануй  життя!
Тож  нехай  кращим,  буде  все  майбуття!

                                                                               2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2017

З Днем української писемності!

Дорогі    поети  і  поетеси,  письменники  і  письменниці!

Щиро  вітаю  Вас  з  Днем    української  писемності  та  мови!

За  православним  календарем  ми  вшановуємо  пам`ять  преподобного  Нестора  -  літописця,  письменника-агіографа,  першого  історика  Київської  Русі,  вченого,  ченця  Києво-  печерського  монастиря.  Досліджено,  що  саме  з  преподобного  Нестора-  літописця    і  починається  наша  рідна  українська  мова.

 В  цей  день    хочу  побажати  всім  миру!  Щастя!  Тепла  і  радості!
Нехай  ніжними  пелюстками  троянд  стелиться  ваша  творчість!  
Нових  досягнень  Вам!  Натхнення!  Успіхів!
Шануймо  українську  мову!
Шануймо  нашу    мову  калинову!  
Шануймо  мову  солов`їну!
І  нашу  неньку  -  Україну!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2017

То справді диво

Бачили  те  диво
Пташка  полохливо
Напруживши  пір`я
Злетіла  на  гілля
Кіт  -  зелені  очі
Як,  той  біс  -  в  розпачі!
Плигнув  не  уміло
Та  занадто  сміло
Бабах  -  до  землиці
Кажу,  я  сестричці
-  Пташечка  молодець!
Тож,  нехай  йому  грець
Зухвалому  коту
Спіймав  він  марноту?
Менших  ти    -    не  чіпай!
Це  наука  -  тож  знай!
Радіємо  удвох…
А  пташечка,  -  Тьох  -  тьох
Ой,  то  справжнє  диво
 Й  так  співа  красиво!

                                   Серпень  2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2017

Так буває восени

То  чари…  дійство,  так  буває  восени,
Злітає  листя,  зажурені  ясени,
Строкатий  ранок,  всміхнувсь  за  віконцем,
 Троянда  жовта,  заясніла  сонцем.

Одна  –  одненька,  потрапила  в  казку,
Примхлива  осінь,  ось,  зробила  ласку,
Подарувала,  мені  щасливу  мить,
На  пелюсточках,  роса,  аж  блищить.

Свої  дива,  дарує  нам  природа,
Чи  колись  буде,  в  житті,  ще  нагода,
Сонце  ясне,  бачити  в  купі  листя,
Серед  краси  й  тихого  падолиста.

І  розліталися    із  хмар  сніжинки,
До  пелюсто́к,  лягали,  як  пір`їнки,
Накрили  квітку,  срібною  фатою,
                               Як  дитя  тішусь,  тією  красою.                          
                               


05.11.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2017

Мій осінній день /проза /

       Сумний,  похмурий  день….  Господарює  осінь,  наводить  свій  лад.  Листя  кольорове  покидає  сад.  Купами  вітрисько  його  підгортає,  а  то  десь  несе…  Де  небо  безкрає…
Небо  набундючилось,  ось  -  ось,  десь  заплаче…  Десь  із  вітерцем  листочок  мов  скаче…  Крутиться,    танцює,  вже  вітер  ривком  подме….Так  в  спину  подує,  що  мене  ледь  з  ніг  не  зіб`є.
Стою  на  городі  роботи,  ще  є…  Осінь  надихає,  мов    до  себе  зве…
Та  й  я  задивляюсь  в  на  пів  роздягнений  сад,  а  там  на  верху  лози,  видніється  виноград.  Ой  треба  зірвати,  скоро  задощить.  Осінь  із  ним  дружить,  любить  намочить.  Напоїти  землю,  щоб  на  рік  вродило  і  кожному    із  нас  серце  звеселило.  Щоб  росла  озима  та  й  укоренилась,  щоб  гарненьким    килимом  скрізь  зазеленілось.
 Жовтеньке,  червоне,  по  між  ним  багрове..  Листя  все  до  купи    підгортаю,  мабуть  там  десь  в  ньому  свій  смуток  сховаю.  То,  як  рік  і  осінь  нас  все  навіщає,  і  кожного  разу  мир  обіцяє.  Це  напевно  ми  так  собі  загадали,  кожного  року,  як  її  зустрічали.
Вже  похолодало,  як  там,  на  фронті?  Чи  одягнені  наші,  воїни  -  охоронці?  І  чи  не  голодні,  як  на  початку  війни?  Але  ж  там  так  холодно,  не  казарми,  пости….
І  все  -  чомусь  думки  десь  літають,  не  знаю  чому  та  не  забавляють.  Все  більше  тривога  на  душі  лежить  і  чому  ж  час,  так  швидко  біжить?  І  чи  вже  настане  та  щаслива  мить,  щоб  повсюди  злагода  і  мир?  
   Щоб  і  я  раділа  -  осені    барвистій,  вона  ж,  як  та  жінка  в  червонім  намисті,  зачарує  всіх,  фарби  розплескає,  вже  й  на  душі  легше,  мов  мене  плекає.
     Та  немов  проснулась  від  думок  своїх,  здалеку  почула  голоси  чиїсь.  Швидко,  догори  погляд  полетів,  не  знайшла  від  радості  відразу  я  слів.  Так  високо!  Широкий  клин  …  Пташки  летіли,  гомоніли.  Ой  -  та  так  високо  не  розібрати,  що  за  птахи,  ні    мабуть  не  лелеки,  бо  на  вид  маленькі,  а  може,  то  здалеку  здаються  дрібненькі.  Багато  -  декілька  десятків,  така  велика  зграя,  полетіли    дружно  в  небо  безкрає.  А  той  крик  розривав  серце,  запекло  у  грудях…  Їїм  те  небо,  як  рідне  озерце,  а  як  буде  там  -  в  чужих  краях?
 Сама  живу  на  чужині    і  знаю,  як  важко,  за  них  боляче  мені,  там  жити  –  не  казка.  На  вії  бринить  сльоза,  тих  пташок  дуже  шкода,  хоч  би    не  задощило,  та  й  не  запорошилось.  Настали  холодні  дні,  чому  пізно  зібрались?  Та  вже  відлітали,  крики,  з  рідним  краєм  прощались.  І  мабуть  зі  мною…  Ще  трохи  постою.  Попрошу  Бога  -  за  їхню  удачу  й  тихенько  та  чомусь  відразу  заплачу….
         Ой  Боже,  не  знати,  як-то  на  віку,  чи    я  -  ще  почую  зграю  ,ту  дзвінку,  скільки  раз  зустріну  осінь  у  вінку?
   Вітерець    грайливо  захопив  листочок  і  кудись  поніс  та  й  вже  на  горбочок.  Та  й  впав  -  на  велику  купу  золотого  листя  і  я  кинула  свій  погляд…  знову  до  обійстя.  Ой,  думки  -  дороги,  просила  погоди  гарної  в  Бога,  щоб  все  встигнути  зробити  й  тим  пташкам  долетіти.  Щоб  осінь  не  капризувала,  ще  теплі  дні  нам  всім  подарувала….

                                                                                                                                                                       06.11.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2017

Це твоя дорога / проза /

                 Злегка  віяв  прохолодний  вітер…  Часом  зривав,  підіймав  жовте,  руде  й  багрове  листя.  Воно  кружляло  й  стелилось  до  землі,  наче    Наталці  встеляло  дорогу.  Йшла  -  по  щоках  витирала    непрохані,  гіркі  сльози.
Здається  прийшла.…  Оглянула  цвинтар,    довкола  себе  нікого,  неподалік  ,  бігла  невелика  чорана  собака.  
 Червноні  троянди  поклала  на  могилу,  стискало  у  грудях,    заридала,  
-Бабусю!  Скажи,  скажи  мені,  як  далі  жити?  Скажи  чому  таке  гірке  кохання?  Чому  так  боляче,  аж  відчуваю,  як  закипає  в  жилах  кров?  І  хто  придумав  кохання  і  любов?  Я  в  полум`ї    згорю,  неначе  свічка,  напевно  в  житті    не  маю    майбуття.  Кому    на  цьому  світі    я  потрібна  ?    Скажи  рідненька,  чому  комусь  усе,  комусь  нічого?    Як  пережити  знову  зраду?  Чи  може  доля  -    в  мене  така?  Але  ж    іще  молода,  хіба  може    бути  кінець  життя?  А  може  -    це  чиєсь  прокляття?    Війнув  вітер,  не  знати  звідки  взялась  пташка,    поряд  з  нею  немов  торкнулася  землі    і    недалеко  сіла    на  траву.    Наталя  замовкла,  озирнулася  довкола,  витирала  сльози,  здивовано  подивилася  на    сіреньку  пташку.  А  та  крутила  голівкою,  не  високо  підіймалась    над  травою  й  знову  сідала.  З  кишені  курточки  дістала  зернята  соняха,  кинула  в  траву.  Пташка  придивилася,  не  наважилась  клювати.  Подала  якийсь  звук,  крутила  голівкою,зирила  на  неї.  Від  того  погляду    –  мороз  по  шкірі,але    поклала  кілька  зернят  на  долоню,    до  пташки  простягнула  руку.  Від  здивування  округлилися  очі,  пташка  сміливо  сіла  на  долоню,    раз  -по  -    раз  клювала.  Перехопило  подих,  боялася  поворухнутись,  щоб  часом  не  злякати  це  миле  земне  сотворіння.  А  в  думках  не  могла  пригадати,  що  ж  це  за  пташка,  як  її  звати?  Всі,  до  одної  зернинки    з`їла,  крутнула  голівкою  й    злетіла,  не  високо  над  головою,  зробила  коло  і  полетіла  геть,  здіймаючись  то  вище,  то  нижче  над  землею.
Подумала  -  що  це  було?    Присіла  на  лавку,  що    поряд  з  могилою.  Далеко  заблудився  погляд,    перед    очима  спогади…
     Тоді  їй  було    майже  шістнадцять.  Вона  у  дитбудинку,  з  дитинства  вважала,  що  рідні  зовсім  немає.  Та  одного  разу  запросила  директриса,  сказала,  що    її  знайшла  бабуся  -  Анфіса,  мамина  мама.  І  їй  належить  вирішити  йти  до  неї,  чи  залишатися  тут,  до  повноліття.  Жінка  здалася  їй,  вже  й  не  такою  старою,  в  білій  сорочці,  чорній  спідниці,  на  вид  не  дуже  примітна,  лише  вишневого  кольору  намисто  їй    кинулося  в  очі.  Сиве  волосся    виглядало  з-під    капронової  хустки,  ніжно  рожевого  кольору.
       Здавалося  весь  світ  перевернувся.  Щаслива,  три  роки  поспіль  з  бабусею  -    не  розлий  вода.  За  цей  час  вона  повідала  їй  про  матір,    яка  виїхала  на  БАМ.  Лише  одного  листа  написала  їй  донька,  що  все  добре  і  навіть  не  залишила  адреси.  Вона  не  знала,  що  згодом  донька  приїхала  в  місто,  народила  дівчинку  .  Й  покинувши    її  в  пологовому  відділенні,  знову  поїхала  туди,  більше  ні  слуху,  ні  духу.  Тільки    п`ять  років  назад  зустріла  однокласницю  доньки,  Юлю,  вона  була  з  нею  разом,  на    тому  будівництві.  Та    поцікавилася,  як  онучка,  тоді  бабуся  дізналася,  що  в  неї  є  онучка.  Розповідала,  що  після  такої  звістки  ледь  не  потрапила  до  лікарні  та  дякувати  Богу  все  обійшлося.  Два  роки  оббивала  пороги  до  дитбудинків  та  наполегливість  все  ж  зробила  своє  діло.  Наталка  щаслива,  що  має  рідну  бабусю,  а  за  матір-  декілька  раз  давали  запит  в  Росію  та  на  жаль  відповіді  так  і  не  дочекалися.  
         Наталка    поступила  до  технікуму,    закінчила  «  Бухгалтерський  облік»  працювала  в  бухгалтерії  заводу.  Там  і  познайомилася  на  прохідній  з  Миколою,  він  працював  охоронником.  Здавалося  все    було  добре,  побачення,  квіти,  кохання,  згодом,  через  пів  року  одружилися.  Та  ніхто  не  міг  здогадатися,  що  Микола  любив  гульнути,  часом  трохи  випити,  то  нічого,  а    от  з  жінками  любив  пофліртувати.
 Одного  разу  Наталка  раптово  зайшла  до  підсобки,  де  й  застала  чоловіка  з  жінкою,  як  кажуть  -    на  гарячому.
 Пережила    розлучилися,  все  відійшло,  рана    трохи  боліла  та  життя  продовжилося.  Бабуся  велику  роль    зіграла  в  її  житті,  завжди  підтримувала,  все  наставляла  на  шлях  істинний,  щоб  не  спішила,  навчилася  розбиратися  в  людях.    Потім  її  не  стало….  Пішла  в  той  світ,  залишила  одненьку,  як  билинку.  Ось,  їй  вже  майже  тридцять  років  і  сама.      І  вечорами,  прийшовши  з  роботи,  хоч  вовком  вий,  телевізор,  кіт  і  вона.  Вночі  -  інколи  позирне  на  місяць    й  прошепоче,
-  Ти  одинокий,  як  і  я  та  біля  тебе  зорі  є  ,  а  де  ж,  коли  буде  в  мене  сім`я?  Скажи,  коли  до  мене,  хтось  постукає  в  двері?
 Огорталася  ковдрою,  неначе  від  холоду,  а  поруч  -  Сіренький  муркоче.    А  він  ласки  теж  хоче,  ніжно    його    погладить  по  спині,  за  вушком,  всміхнеться    і  вже  під  муркотіння  засне.
     Перевела  подих….Озирнулася  довкола,  неначе  зовсім  одна  тут,  на  цвинтарі.  Тихенько    прошепотіла,
-Бабусю,  вибач,  давно  в  тебе  не  була.  Та  хочу  з  тобою  поділитись,  я  знову  обпеклась…  Так  вийшло  була  на  курсах  підвищення,  зустріла….  
     І  неначе  все  перед  очаима;  на  зупинці  стояв  високий,  чорнявий  чоловік,  у    військовій  формі.  Позирав  на  годинник,    раптом  підійшов  до  неї,
-Вибачте,  ви  часом  не  знаєте    графік    роботи  автобуса  шостого  маршруту,  вже  пів  години  чекаю,  немає,  чи  може  я  запізнився  й  сам  не  знаю.…
Зашарілася,
-Вибачте,  я  не  місцева.  Тож  графіків  не  знаю  та  й  мені  на  інший  автобус.
 Ось  так  познайомилася  з  ним.  Представився  Олександром,  мав  звання  старшого  лейтенанта,  працював  при  Військкоматі.  Він  провів  її  до  технікуму,  де  були  курси  і  після  занять  проводжав  на  квартиру,  де  зупинилася    вона  на  час  відрядження.
Олександр  був  наче  строгим  і  в  той  же  час  часто  всміхався.  Веселий,  невгомонний,  все  розповідав  про  пригоди  солдат  на  службі.  Не  був  одружений,  мав  однокімнатну  квартиру  від  військкомату.
 Одного  разу,  після  двох  тижнів  знайомства,  запросив  її  до  себе  на  чай.  Та  Наталя  не  наважилася,  вже  не  той  вік,  позалицятися  й  розбігтися  -    давно    треба  когось    серйознішого,  для  сімейного  життя.
         Після  курсів,  він  дзвонив  їй  на  роботу  по  стаціонарному  телефону.  На  Новий  рік  приїжджав,  посиділи  в  ресторані,  поспілкувалися.  Наполегливо  говорив,  щоб  запросила  до  себе  та  вона  була  непохитною.  Коли  проводжала  ,на  вокзалі  попросив  її  руки,  вона  не  очікувала  цього  та  сказала,  що  подумає.
     Буяла  весна….    Олександр  по  телефону    просив,  щоб  приїхала  до  нього.    Та  вона  все    ніяк  не  могла  вирватися  з  роботи.
           Одного  разу  в  бухгалтерію  зайшов  новий  головний  інженер,  взяти  якісь  папери.  Він  рідко  заходив  та  коли  спілкувався  з  головним  бухгалтером  ,  весь  час  його  погляд    -до  Наталі,  як  в  кота  до  сметани.  Співробітники    це  помітили  ,  інколи    з  усмішкою,  запитували,  чи    не  вона  часом  його  коханка?  В  кабінетах  про  нього  ходили  розмови,що  має  такий  гріх,  хоча  й  має  сім`ю.
 Цього  разу  він  запросив  до  себе  в  кабінет  Наталю,  щоб  забрала  в  нього    папери,  всміхнувшись  вийшов.  Так  він  не  церемонився,  коли  вона  тільки    зайшла  в  кабінет,  як  він  попередив  секретарку,  щоб  його  не  турбували.  Його  очі  нагадували  їй  з  фільму,  якогось  корейця.  Вона  присіла  за  стіл,  сміливо  підійшов  до  неї,  поклав  руку  на  плече,
-  А  що  Наталю,  розважимося  сьогодні?  Я  пошлю  тебе  на  пошту  відіслати  папери,  сам  завезу  тебе  туди,  а  потім  на  квартиру,  чи  може  до  тебе.  Адже  ти  сама  живеш,  що  скажеш?
Почервоніла,  в  очах  з`явилися  вогні  ненависті,  ледь  стрималася,  щоб  часом  не  загнути  мата.  Різко    з  плеча  відкинула  руку,  поспішала  до  дверей,
-Ви  ,  шановний,  помилилися  адресою.  Я  не  дівчинка  по  виклику.  Не  той  вік  та  і  з  ким  йти,  ще  треба  подумати,  чи  він  вартий.
Вже  в  дверях  почула  гучний,  демонстративно  вульгарний  його  сміх,  різко  вийшла  з  кабінету.  
Той  випадок  згадувала  з  огидою.  Коли    зустрічала  його  в  коридорі,  то  він    всміхався,  примружував,  досить  і  так  вузькі  очі.  Вона  ж  не  звертала  уваги,  вирішила,  що  на  світі  багато  дурнів,  хоч  і  займають    високі  посади.    
 І  ось  вже    золота    осінь…  Зовсім  недавно  мала  піти  в  відпустку  та    зненацька  була  перевірка  з  Києва,  тож  не  відпустили.  Олександр  чекав  на  неї,  дзвонив  щодня  і    дав  адресу,    можливо  буде  в  цей  час  у  від`їзді,  бо  навесні  і  восени  роботи  в  Військкоматі  завжди  більше,  адже  призив  у  армію.
       Їй  повезло,  всього  два  дні  знадобилося  для  перевірки  паперів.  Ніяких  неприємностей.    Наталя  радісно  пішла  в  відпустку.  Вона  вирішила  йому  зробити  сюрприз,  приїхати  зненацька,  бо  ж  тільки  вчора  повідомила,  що  трохи  затримається.
     Осіннє  ранкове  сонце  трохи  іскрило  між  хмар.    Ппрохолодно,  хоча  безвітряно.    Наталя  підійшла  до  п`ятиповерхового  будинку,  двері  в  під`їзді  відчинені,  відчула  якусь  тривогу  в  душі.  Так,  наважилася  приїхати,  хоче  побачити,  як  він  живе,  а  там  -  далі  видно  буде.  
Кілька  раз  надавила  кнопку  дзвінка  -    тихо…    Мабуть  немає  вдома,  вирішила  та  раптом  відповів  жіночий  голос,  
-Зараз,  зараз,  одну  хвилиночку!  Любий,  ходи  сюди,  тут    якась  жінка,  напевно  кур`єр  з  роботи.
   Наталя  хотіла  відійти  назад  та  двері  відчинилися.  Перед  нею  стояла  славна,  білява  жінка  в  домашньому  халаті,  з  великим  вирізом  на  грудях,  було  видно,  що  халат  вдягнений  поверх  нічного  пеньюару.  Олександр  підійшов,  побачивши  її    відразу  зблід,  
-Ти?
Розгублено  дивився,      не  знав,  що  сказати.
Він  теж  був  вдягнений  в  халат.  Вона  все  зрозуміла,  різко  розвернулася  й  пішла  до  виходу.  А  він  –  більше    не  зміг  промовити  й  слова.  Почула,  як  зачинились    двері.  В  розпачі,    відразу  поїхала  додому.
   І  ось  відкинувши  від  себе  спогади,  поправила  каштанове  волосся  на  плечах,  всі  спогади  тихо  розповіла  бабусі.
І  вже  гучніше,
-Ось,  бабусю,  ти  все  знаєш….  Цим    -  я  можу  лише  з  тобою  поділитись.  Не  знаю,  чому  таке  життя.  Мені  здається  я  сильна  та  насправді  слабка,  хочу  бути  комусь  потрібна.  Хочу  мати  підтримку.  Невже  -  не  маю  права  на  справжнє  кохання,  бабусю?!  
     Раптом  кілька  краплин  попало  на  обличчя,  підійняла  голову  догори.  Невеличка    сіра  хмара  наче  зависла,  стояла  на  місці,  а  вітерець  час  від  часу  від  неї  навіював  ріденькі  краплини  дощу.
Вона  вклонилася  до  могили,
-Все  я  піду,  вибач  бабусю!  Гадаю  ти  наснишся  мені,  даси  пораду,  як    жити  далі.
         Наталя  повернула  на  пряму  дорогу,  яка  вела  до  виходу  цвинтаря.  Вона  побачила  чорну  собаку,  яка  крутила  хвостом  і  бігла  в  її  напрямку.  І  недалеко,    десь  в  метрах  тридцяти,    позаду  собаки,  в    чорному  плащі  йшов  чоловік  з  парасолькою.
               Від  спілкування  з  бабусею,  відчувала  полегшення  на  душі.  Настрій  покращився,  вирішила  відразу  додому  не  їхати,  а    зо  дві  зупинки  пройтися  пішки.  Адже  дощ  тільки  налякав,  хмара  майже  непомітно  та  все    ж    поплила  на  захід,  де  скупчилися  багряні  й  ледь  рожеві  хмари.  
             Біля  воріт  виходу    -  почула,  як  хтось  її  гукнув.  Озирнулася,  чоловік    в  чорному  плащі,  високого  зросту  всміхався,  поспішав  до  неї,
-Наталю  ти?  А,  я  думав  помилився.  Ти  така  славна,  зачіску  змінила.
Підійшовши  ближче,  він  уважно  дивився,  неначе  милувався  нею,  всміхався.    Вона  зашарілася,  не  знала,  що  сказати.  Легенька  усмішка  на  обличчі  і  лагідний  погляд.
-Ти,  що  не  впізнала?  Це  ж  я  Славко!  Черкашин,  з  паралельного  класу,  -  гучно  й  піднесено  випалив  він.
-  Ох  і  красуня  стала!  В  таку  закохатися  не  гріх  би  було  та  напевно  заміжня,  є    сім`я,  -  продовжив  він  з  гарним  настроєм  ,  намагався  дивитися  в  очі.
Наталя  зупинилася,  з  усмішкою    підморгнула,  
-Ну  досить,  ти  все  одно,  як  школяр,  компліменти  даруєш,  лиши  для  дружини,  а  то  приревнує.
-Це  окрема  тема.  Давай  зайдемо  в  кафе,  якщо  не  дуже  поспішаєш,  -    весело  запропонував.
-Ну  гаразд,  я    у  відпустці,  маю  час.  І  вдома  на  мене  ніхто  не  чекає,  -    сказала  спокійно,  трохи  замислившись.
   В  кафе  не  людно,  тихо  грала  лірична  музика.  Під  звучання  повільно  крутилася  підвісна  дзеркальна  куля,  яка  світилася,  переливалася  різними  кольорами.  Було  дуже  комфортно….  Він  замовив  вино    й  цукерки,  вона  з  цікавістю  спостерігала,    не  заперечувала.  Їй  хотілося  розвіяти  самотність,  яка  її  останнім  часом  дуже  бентежила,  не  давала  спати.
Вони  спілкувалися,  пригадували  школу.  Їй  так  легко,  добре  на  душі,,  шкільні  спогади  неначе  повернули  їх  в  юнацькі  роки.  Вона  так  захопилася    в  розмові  про  школу,  що  вже  називала  його  Славком,    всміхалася.  А  в  очах  замерехтіли  веселі    іскринки,  він  це  помітив  й  ніжно  взяв  її  руку,
-Ну  ось,  ти  зараз  така,  як  колись.  Що  тебе  хвилює,  бентежить?  Поділися  –  на  душі  стане    легше.  Адже  ми  з  тобою  разом  йшли  з  цвинтаря.  Туди  ж  загалом  йдемо  поділитися  сокровенним.  
     Наталя  -  трохи  схиливши  голову  до  столу,  розповідала  про  зради,  які  їй  було    важко  пережити.  На  якийсь  час  замовкала,  її  погляд  не  стояв  на  місці,  все  десь  бігав,  неначе  відшукував  щось  і  знову  говорила.  Закінчуючи  розмову,  підкреслила,  що  втратила  довіру  до  чоловіків.  А  потім  схвильовано  сказала,
-Та  ні,    ти  тільки  не  подумай,  що  я  хочу,  щоб  мене  хтось  пожалів,  зовсім  ні!    Просто  думаю  чому  така  доля,  комусь  все,  а  комусь  нічого.
-Гадаю  тобі  не  буде  цікаво  почути  приблизно  те,  що  ти  розповіла  мені.  Правда,  мене  спіткало  таке  один  раз  та  гадаю  цього  достатньо,  щоб  зробити  рану  на  все  життя.  Та    все  ж  я    себе  відчуваю  сильним,  здатним  загоїти  рану,  життя  продовжується,  треба  жити.  І  тобі  скажу,  ми  молоді    і  у    нас,  ще  все  попереду.
 -А  давай  розважимося,  Подивись,  он  пара  танцює,    давай  згадаємо    випуск,  -  він  простягнув  до  неї  руку.
Наталя  почервоніла,  відвела  погляд  в  сторону  та  все  ж  встала.
     Неначе  свято,  піднесення  душі  в  світ  танцю.  Вона  забулася,  примружуючи  очі  від  задоволення,  ледь  торкалася  його  руки,  не  поспішала  кружляла  в  легкім  вальсі.  Він  обережно  вів    її,  підтримував  неначе  скарб,  а  серце  так  шалено  стало  битись,  що  вже  подумав,  що  вона  почує,    З  неї  не  зводив  очей….
Уже    повернулися  до  столу,  як  діти  -    з  задоволенням  дивилися      один  на  одного.  Пуста  пляшка,  криштальні  бокали    на  столі,  сяяли  від  дзеркальної  кулі,  їм  обом,  це  нагадало  випускний  бал.  Офіціант,  всміхаючись  приніс  морозиво…
-Ми  з  тобою,  як  колись  після  випускного,  пам`ятаєш?  -  вона  зазирнула  в  очі,    раптово  почервоніла.
Почервоніла,  від  його  погляду,  той  блиск  в  очах,    прямий  погляд    неначе  діставав  до  серця,  раптом  так  стало  тепло,  зненацька  взяла  його  за  руку,
-  Дякую  тобі,  за  цей  чудовий  день  і  за  танець.  Я  так  давно  не  танцювала,  ти  мене  приємно  вразив,  здається  зовсім  не  змінився.  І  не  дивись  на  мене  так  пронизливо,  будь  ласка…
-  Та,  що  ти?!  Розумієш  -  ти  мені  подарувала  миті  щастя,  ось  тут,  зараз.  Я  себе  таким  щасливим  давно  не  відчував.  Сьорбнув  останнім  часом,  як  кажуть  гарячого  борщу,  теж    ошпарився  окропом,  як  і  ти.  Та  ще    є  дві  причини,  які  похитнули  моє  життя.  На  цвинтарі,  не  тільки  бабуся,  яку  ти  знала,  минув  рік,  як    на  автомобілі    розбилися    батьки.  
Він  хвилювався,  голос  ледь  –  ледь  тремтів,  трохи  зблід,  відвів  погляд    та  все  ж  продовжив,
-  Мій  старший  брат  живе  в  Києві,  я  тут  сам,  один.  Зараз  я  не  в  форму  одягнений,      в  цивільному  та  я  ж  насправді  молодший  капітан  судна,  допіру  повернулися  з  полону.  З    Нігерії,  було  непорозуміння  з  товаром,  майже  три  місяці    тримали  судно..  Та  дякувати  Богу  все  з`ясувалося.  Я  давно  живу  в  Одесі,  а  тут  квартира  батьків.  Ми  часом  з  братом  разом  тут,  а  коли  й  по  одинці,  як  виходить.  В  нього  там  квартира,  сім`я,  а  я  більше  в  плаванні,  приїжджаю  сюди  раз  чи  два  на  рік.
Вона  уважно  слухала,  все  ще  двома  руками    тримала  його  руку,
-Прийми  мої  співчуття.  Не  розчаровуйся  в  житті,  все  владнається,  ти  вартий  того.  Гадаю  буде  все  добре.  Знаєш,  я  часом  задумуюся  про  своє  життя,  бере  відчай  та  ось  вислухала  тебе,  ні    мабуть  все  це  не  вірно.  Ми  насправді,  ще  молоді,  щоб  впадати    у  відчай,  так    не  годиться.
Запала  тиша,  кожен  думав  про  своє…  
В  кафе  зайшла  весела  компанія,  гучно  розмовляли,  сміялися…
-Мабуть  нам  пора,  -  запропонувала  Наталя.
   Легка  прохолода  огорнула  тіло,  Наталя    здригнулась,  позираючи  на  небо.  Вже  вечоріло….  З  далеку  темно  -  сіра  пелена,  неначе  спускалася  до  землі.
-Ось,  ось,  буде  дощ,  давай  швидко  до  автобуса,  напевно  не  встигнемо,  -  проговорила,  взявши  його  під  руку.
По  обіч  дороги  стояло  «Таксі»,  водій  дрімав,  голова    схилена  на  кермо.
В`ячеслав  постукав  по  капоту,
-  Друже!  Виручай,  бо  зараз  змокнемо…
       Вона  сиділа  задивлялась  на  дорогу,  він  поряд  спостерігав  за  нею,  йому  не  хотілося  розлучатися  та  все  ж  вирішив  зробити  паузу,  щоб  розібратися  в  собі.
Мжичив  прохолодний  дощ…    Кілька  хвилин  в  дорозі  і    вони  біля  її  будинку,  не  поспішаючи,  під  руку,  провів    до  вхідних  дверей.  
-Я    навідаюсь  до  тебе  перед  тим,  як  їхати.
Раптом  устами  доторкнувся  до  пальчиків  правої  руки,
-Гадаю  ти  не  проти?  
Зашарілася,  від  несподіванки  загупало  серце,  не  могла  вимовити  й  слова,  тільки  кивнула,  відчиняла  двері.
Він,  як  хлопчисько  заскочив  в    «Таксі»  ,  водієві  назвав  адресу..
Ох      -    подумав  -  бентежить  вона  мене,  бентежить,  а  може  з  нею  я  віднайду  спокій?  Може  дасть  згоду  бути  зі  мною  та  й  забрати  в  Одесу.  А  що  далі?  Чи  здатна  народити  дитя?  Хто  знає,    яке  в  неї  життя  було?
 Схаменувся,  як  таксист  сказав,  що  вже  приїхали.
     Тим  часом,    Наталя  зачинивши    за  собою  двері  квартири,  зупинилася  перед    дзеркалом,  буяли  емоції,  не  знала  куди  себе  подіти,  випалила,
-  «Свет  мой  зеркальце  скажи,  да  всю  правду  рас  скажи.  Ти  одно  знаєшь  секрет,  кто  полюбит  меня,    иль  нет?»***
Розставивши  руки,  крутнулася  два  рази,  пританцьовуючи  підійшла  до  ліжка,  впала  ниць.    За  мить,піднявши  голову  догори,  звернула  увагу  на  фото  бабусі.
 Сльоза  котилась  по  обличчі,  і  в  думках  зверталася  до  неї.  «Якби  ж  ти  була  поруч,  то  мені  було    б  легше.    А  може  ти  наснишся  мені,  підкажеш,  як  далі  жити?  Адже  ти  знаєш,  чи  буду  я  щаслива  чи  ні.  Ти  завжди  мене  підтримувала,  хоч    і    багато  я    в  житті  наробила    помилок.»  З  думками  спостерігала  за  дощем,  який  то  мжичив,  то  сильнішав,  вкрилася  ковдрою,  заснула…
     Перед  нею,  яскравий  літній  день…  Широка  дорога,  по  обіч  якої  колосяться  хліба,    по  них  червоні  маки.  Вона  неначе  йде  по  тій  дорозі,  підіймає  голову    до  неба,  а  воно  блакитне,  зовсім  безхмарне.  Раптовопо  дорозі,    перед  нею    розстеляється  вишитий  рушник,  чує  голос  бабусі,
-«Наталочко….    це  твоя  дорога!  Йди  впевнено  по  ній,  не  бійся,  все  буде  добре.  Це  твоя  доля,  сміливіше,  впевненіше  йди,  повір  йому,  ти  будеш  щаслива»
Здригнулася,відкрила  очі.Біля  обличчя  мурликав  Сіренький,  лапою  торкав  волосся.  Вона  потягнулася  й  трохи  сердито,
-Ото  сон!    Такий  сон  перебив!  От  бешкетник!  Їсти  хочеш…..
         В`ячеслав  не  взяв  її  номер  телефона  і  свій    записати  не  запропонував.  зДва  дні  Наталя  не  могла  вговтатися  після  зустрічі,  всі  думки  про  нього.
               В  шафі    перебирала  речі,    згадувала  сон.  Вона  чомусь  вірила  снам,  особливо  коли  снилася  бабуся.  Можливо  піти  на  той  рушник,  якщо  запропонує,  кинусь,  як  кажуть,  -«  У    вир  головою».  А,  як  знову  ошпарюся?  Та  ні,  тоді  б  не  наснилося  так,  таке  хлібне  поле,  колоски  налиті.  Підкрадався  сумнів,    тож  уві  сні  не  бачила  бабусі,  тільки    чула  її  голос.  Роздумувала,  адже  з  ним  так  легко,  тепло,  погляд  ніжний,  ласкавий.  Хай  би  той  сон  став  реальністю,  можливо  й  насправді  з  ним  буду  щаслива.
       За  вікном  світліло…  Не  могла  спати  цієї  ночі,    навіть  не  читалося.  О  другій  годині,  накинувши  махровий  халат,  вийшла  на  балкон,  вдивлялася  в  ніч,  рахувала  зорі.    Якесь    дивне  передчуття,    сьогодні  має  щось  статися.          На  годиннику  десята…    вона  дивилася  телевізор.  На  кухні  засвистів  чайник  й    одночасно  почула  дзвінок  у  двері.  Розгубилася,  сама  не  знала  чому,    на  ходу  виключила  чайник,  причесала  волосся  й  вже  спокійно  відчинила  двері.
В`ячеслав  -    в  руках    тримав    червоні  троянди,  не  три  і  не  п`ть,  а  великий  букет.  Вона  побачивши  його  в  костюмі  капітана  почервоніла,  усміхнулася,не  могла  приховати  радості,  але  мовчала.  На  якусь  мить  обоє  завмерли,дивилися  один  на  одного.
-Наталко!  Добрий  день!    Може  не  виженеш?  Це  тобі,  -  хвилюючись,  не  поспішаючи  сказав,  поцілував  у  щоку.
Він  бачив  її  щасливі  очі,  взяв  за  руку,
-Ну,  що  запросиш,  чи  проженеш?
-Вибач,  я  трохи  розгубилася…  такий  букет!  Мені  ніхто  таких  не  дарував.  Дякую!  Заходь  -    заходь!  У  мене  саме  закипів  чайник,  тож  проходь,  нікого  немає,  я  ж  одна,  не  соромся.
Він  позирнув  на  годинник,  
-Так  Наталко,  у  нас  часу  обмаль.  Сьогодні  треба  все  встигнути,  тож  буду  говорити,  а  ти  слухай.  Я  взяв  білети  до  Одеси  на  завтра.  У  нас  є  доба  все  вирішити.
 Дістав    коробочку  з  каблучкою,  став  на  одне  коліно,
-Наталочко!  Будь  мені  дружиною!  Ти  пробудила  в  мені  ті  почуття,  що  були,  ще  в  школі.  Я  кохаю  тебе!  Я  обіцяю  не  зраджувати,  поважатиму  твою  думку,  берегтиму  тебе!
 Він  дуже  хвилювався,  трохи  зблід,  рука  з  каблучкою  ледь  –  ледь  тремтіла.  Вона  відчула  до  обличчя  прилив  крові,  гучно  билося  серце.
-Я  згодна,  -  тихо  проговорила.
-І  у  нас  будуть  діти,  Наталочко,  ти  не  проти?  Схожі  на  тебе  і  на  мене,  -  випалив  він,  дивлячись  прямо  в  очі.
Вона  неначе  присоромилась,  почервоніла.  Він  заглянув  в  очі,  намагався  піймати  її  погляд,  щоб  розпізнати  чи  щиро,  чесно  відповість,  чи  в  них    є  -  та  іскра  кохання?
-  Гаразд  ,тільки  двоє,  не  більше,  бо  не  такі  ж  вже  з  тобою  молоді.
Він  підняв  її  на  руки,  крутнув,  поставивши  на  ноги  -  цілував..
А  після  поцілунків  пили  чай.  Розмовляли,  будували  плани  на  майбутнє,  весело  обговорювали  від`їзд.
 Коли  він  пішов,  обцілувала  фото  бабусі,  поклала  у  валізу,  в  думках  розмовляла  з  нею,  просила  благословення.  Потім  з  годину  сиділа  на  дивані,  неначе  закам`яніла,  в  котре  згадувала  рідненьку.  Перед  очима  той  день,  як  побачила  її  вперше,  коли  вона  прийшла  за  нею  в  дитбудинок.  Солоне  відчула  на  губах,  навіть  не  помітила,  що  сльози  текли  по  щоках  й  тихо  вголос,
-Ну  добре,  бабусю,  треба  поспішати,  багато  роботи….
 Час    пролетів  у  клопотах,  думала  -як  добре,  що  у  відпустці  -  збирала  речі.
В`ячеслав  поїхав  додому?  теж  збирати    речі.  Він  радів  осені,  радів,  що  зустрів  її,  що  не  відмовила.
Цю  ніч  спала  солодко,  навіть  нічого  не  наснилось.  Кіт,  як  завжди    спав  біля  неї,  теж  дуже  тихенько.
За  вікном  легенький  сірий  туман  накрив  ранок…    на  пів  -  голе  дерево….  Осінній  пейзаж  її  не  засмутив.  Потягнулася  в  ліжку,  всміхнулась,  погладила  кота,
-Ну,  що  гайда,  підіймайся,  будемо  збиратися….
Кіт  потягнувся,  замуркотів  біля  шиї,  терся  об  бороду,
-Ну  досить  ніжитись,  тепер  будеш  лише  охоронцем,  буде  мені  з  ким  ніжитися  в  ліжку…
         Закипів  чайник,  одночасно  дзвінок  у  двері…
Він  стояв  перед  нею  всміхнений,  щасливий,  в  одній  руці  валіза,  в  другій  три  червоні  троянди  ,  а  погляд  ніжний,  теплий,
-  Доброго  ранку  !
 Поцілунок  у  щічку,
-На  нас  чекає  таксі…
     На  ходу  випили  чай,    спішили…
         Спішили  йти  по  одній  дорозі  в  житті.  Вона  всміхалася,  дякувала  долі    в  надії,  що  буде  щаслива,  що  відтепер  в  неї  все  буде  добре.
В`ячеслав    тримав  її  за  руку,  відчував  хвилювання,  легеньке  тремтіння,  дихання,  йому  стало  тепло  на  душі,  спокійно.  У  нас  все  буде  добре,  адже  відчуваю  вона  до  мене  не  байдужа.    
   «Таксі»    їхало  до  аеропорту,  по  обіч  дороги    рушником  стелилося  багрове,  жовте,  місцями  темно  –  зелене  листя.    Осіннє  сонце  -  мерехтінням  проміння  ,    проводжало    їх    в  нове  життя.
                                                                                                                                             ***-  російською  мовою
                                                                                                                                                                     Вересень  2017  р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2017

Хто скаче так уміло. .

Хто  скаче  так  уміло?
Так  швидко  і  так  сміло?
З  гілочки  на  гілочку
З  рудим  хвостом,  білочку
Я  побачив  на  сосні
Ой,  як  радісно  мені.
Скік,  скік,  як  на    перині
У  теплій  кожушині
Вона  прудка,  маленька
Ніжна  така    -  миленька
 А  вушка  -  наче  ріжки
Хитренька,  спритні  ніжки
Трудівниця,  ще  й  така
Все  горішки  скрізь  шука.
То  запаси  до  зими
Дочекається  весни
Обожнює  скакати
Не  зможу  наздогнати
Налюбуюсь  та  й  піду
Може  теж  горіх  знайду…

                                 07.09.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2017

Я піду стежкою

Я  піду  стежкою  і  босими  ногами,
По  срібних  росах  трав,  поспішу  до  мами,
Тут  народилася,  повсюди  диво    -  цвіт,
Не  відчуваю,  лиш  скільки  сплинуло  літ.

Вже  хтось  гукає,  вмить  попереду  погляд,
Завмерло  серце,  я  з  нею  ніби  поряд,
Маленька  пташечка,  над  мною  літає
Напевно  мама,  це  так  мене  вітає.

Вітерець  віє,  тихо  дощик  хлюпоче,
Мені    рідненька,    він  про  тебе  шепоче,
Вклонюся  низько,  босоніж,  ну  та  й  нехай,
Ні,  я    не  боюся,  це  ж  милий,  батьківський  край.

Кладу  троянди,  знаю,  ти  їх    любила,
Взяла  червоні,  як  завжди,  ненько  мила,
Позолот  осінь,  накидала  під  ноги,
Ні,  не  забула,  я  до  тебе  дороги.

04.09.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2017

За синів просять… / віршована розповідь /

-Синочку….Синку  йди  сюди
Сходи,  он  принеси  води
У  вікно  досить    вдивлятись
Досить  дівку  роздивлятись
-  Чия  ?  Хоча  би  все  взнати
 Та  звідки?  Треба  розізнати!  -
Мати  зиркнула  сердито
До  криниці  й  гордовито
-    Золоті  гори,  як  має?!
Тоді  нехай    вже  кохає!
На  іншу,    я  не  дам  згоди
Від  них,    лише  одні    шкоди.
Діти  підуть,  тож  розтрати
Не  веди,  таких  до  хати!
Дуже  швидко  роки  летять
Нині  сину  вже  сорок  п`ять
Вікно,  дерево  закрило
За  склом,  гарнесеньке  рило
Бурчить  згорблена  матуся
Чи  й  онуків  я  діждуся
Син  всміхався,  вуса  гладив
Від  вікна,  ще  не  відходив.
Раптом  наважився  сказати
Не  хтів  її  ображати
-  Бачиш  доля,  в  мене  така
Я  не  вартий  і    п`ятака!
**
За  синів  просять  гори  золоті
Як  живеться,    інколи  в  самоті
В  чому  винна  дівка  та  чи  інша
За  свекруху    й  може  буде  гірша?
Турбує  більше…..  Придане,  гордість!
Зламані  долі….  Мають  натомість….

                                               26.10.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2017

Осінній етюд

Сіренькі  хмари,  всю  ніченьку  блудили,
Ясним  світанком  землицю  пробудили,

Листва  барвиста,  поспіхом  прикривала,
Немов  рядном,  щоби  тепло  зберігала.

Туман  молочний,  до  неї  постелився,
У  піднебессі,  вітер  враз  закрутився,

Погнав  хмарини,  ген-ген  до  полонини,
Імла  порідшала,  боявся  днини.

Краплинки    падали,  неначе  в  намисті,
Мокренькі    й  кволі,  листочки  золотисті,

Чорніші  хмари,  летіли    навздогінки,
Раптово  білі,  завертілись  сніжинки.

Й  до  низу  тихо,  наче  у  ніжнім  вальсі,
Слідили  клени,  сумні,  у  білій  рясі,

Ой,  не  на  часі  зимонці  поспішати,
Осінь  сердита,  не  сховалась  у  шати,

Із  вітром  жваво,  всі  хмари  розганяла,
Дуже  сварилася,  дощем  дошкуляла.



04.11.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2017

Останні теплі дні

Тихо  скидає,  осінь  з  дерев  листву,
Останні  дні,  теплі  нам  дарувала,
Сонячний  промінь,  ще  пестив  синяву,
Імла  туманна  трави  сповивала.    

То  там,  то  тут,  ще  багряніє  листок
           У  суперечці,  зі  злим,  сильним  вітром
Зовсім  безсилого,  сповива  смуток,
І  до  землі,  спуститься  незабаром.

Із  кожним  кроком    тепло  десь  тікає,
Колючий  вітер  йому  у  спину  дме,
Яскравий  день,  світлий,    на  жаль,  минає,
Багряна  осінь,чорнітиме  уже…

У  нічній  темряві,  враз  задощило,
Холодний    вітер    підіймавсь  на  крилах,
Попішав  дуже,  виконував  соло,
І  вигравав,  радісно  на  цимбалах.

Шумить  й  шурхоче  листячко    при  землі,
Немає  радості  від  Листопаду,
Все  жде  від  осені,обійми  теплі,
У  збитих  купах,  знаходить  розраду.

28.10.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2017

Мабуть, краще поплачу…

Мабуть,  вже  краще  поплачу,
Від  серця,  мо"  біль  відійде,
Як,  жінку,  чи  матір  побачу,
Журба,  страх  все  ж  не  обійде.

Лиш  стане  на  душі  легше,
Стечуть  сльози  до  землиці,
Війну  бачити,не  вперше,
Страшне  горе  молодиці.

Надія,  десь  загубилась,
Несуть  синочка  до  хати,
Та  пташка,  мов  об  лід  билась,
У  чорній  хустині  мати.

 Тож  плачу,  а  що,тим  діткам,
Тепер,  без  татка,  як    жити?
Щемить,  боляче  сиріткам,
Як  важко,  їх  відпустити.

.
03.11.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2017

Частушки 1

Хотят  наши  депутаты
 Повышать  себе  зарплаты
Все  кричат,  что  жизнь  достала
Не  могут  прожить  без  сала.
                                       ***
Говорила  баба  деду
Есть  безвиз    -  теперь  уеду
А,  он,  -  Адрес  не  забыла?
Деньги  высылай  кобыла
                               ***
Лунный  месяц  улыбался
 А    сосед    в  любви  мне  клялся
 Ранний  рассвет  заискрился
Вижу  нету,  вот  гад,  скрылся.
                                       ***
Взяла  в  баре  кружку  пива
Знают  все,  что  я  строптива
Один  мне,  -  Вот  даёт  баба
Ему  я,  -  Что  давит  жаба?
                           ***
Звал  сосед    на  вечеринку
Да  забыл  закрыть  ширинку
Я  от  счастья  покраснела
На  крыльях  туда  летела.
                             ***
Вдвоём  в  баре  пили  виски
Пьяная…..  Торчали  сиськи
А  он  гад,  не  возбудился
С  того  горя  я  напился
                                   ***
С  милым…  Мы  на  свидании  
Дала….При  расставании
Больше  он  не  появился
Дала  плохо  -  очень  злился.
                                           ***
С  муженьком  вместо  зарядки
Поиграть  решили  в  прядки
Весь  день,  да  ноченьку    искал
Утром    за  волосы  таскал.
                                 ***
В  баре  музыка  играла
Среди  ног  меня  ласкала
О  любви  шептала  ночка
Я  сказал,-  Ну  хватит,  точка!
                             ***
Пригласил  милый  на  речку
Берегла  свою  (  овечку)
Так  его  нежно  ласкала
Без  овечьей  шубы  стала.
                                 ***
Всю  ночь  мужу  изменяла
 Пришла  утром  извинялась
Смотрит  на  меня  украдкой
А  потом  по  морде  тряпкой…
                                             ***
Мы  с  миленком  «Семки»  ели
Пока  нам  не  надоели
До  рассвета  целовались
Потом  сексом  занимались…

                     ***
                                         
                           Извините!  Малость  пошалила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758502
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.11.2017

Це було в п`ятницю. /дит. розповідь/

Надворі  осінь….    Майже  кожен  день  похмурий,  надворі  сиро,  часто  хлюпоче  дощ.  З  дерев  опадає    кольорове  листя    і  його  кудись    несе  вітром.  А  часом  під  ногами  купками  збирається  і  здається  я  йду,  як  по  килиму.  Та  на  ранок  листя  збирають  люди,  одягнені  в  оранжеві  курточки,  а  потім  грузить  його  трактор  на  машини.  Вони  кудись  вивозять  його,  на  вулиці    стає  чистіше  й  привітніше,  а  асфальт,  аж  блищить  від  дощу
     Тато  після  роботи  забрав  мене  з  садочка.  Це  було  в  п`ятницю,  ми  в  такий  день  завжди  ходимо  на  вечерю  до  бабусі  й  дідуся.  Провідуємо  їх,  тато  все  цікавиться,  як  у  них  справи,  як  здоров`я….  А  я  ж  тішуся  бабусиними  пиріжками,  які  вона  завжди  пече  в  цей  день.  За  вечерею  всміхається,  погладить    мене  по  голові,  поправить  світлий  чубчик  і  говорить,»Їж  онучку,  їж  мій  любий  Сергійку.  Це  для  тебе  спекла,  бо  ти  такі  любиш…»
         А  я  і  справді  люблю  її  пиріжки  з  капустою,  чи  то  солодкі  з  яблуками.  Вони  такі  пахучі,  пухкенькі  і  смачненькі.  А  зверху,  ще  й  блистять,  як  погляну,  аж  слинка  котиться.
   Я  завжди  більше  часу  проводжу  з  татом.  У  мами  все  завал  в  бухгалтерії,  так  вона  висловлюється.  Ну  я  так  розумію  їй  не  до  нас  з  татом,  пізно  приходить  з  роботи.  Правда  на  вихідні  ми  всі  разом  вдома.  Все  ж  мені  трішки  сумно  з  ними,  вони  дорослі,  в  них  свої  проблеми,  свої  розваги  за  комп`ютером.  А  мені    лише  з  планшетом  дозволяють    і  то  тільки  пів  години  після  садочка.  Тато  говорить,  коли    підросту,  тоді  більше  буду  в  (стрілялки)  грати.  Сердиться,  коли  я  його  відволікаю  від  ігри  за  комп`ютером.
     Ось  так  і  сьогодні,  все  було,  як  завжди.  Після  вечері,  від  бабусі,  ми  з  пиріжками  в  пакеті,    поверталися  додому.  Надворі  швидко  стемніло,  тато  розповідав,  що  восени  і  взимку  ночі  все  довші,  а  з  грудня  місяця  знову  буде  день  довшати.
       Високі  ліхтарі  гарно  освітлювали  довкола.  Де-не-де    було  видно  опале  листя,  яке  ледь  -  ледь    тріпотіло  від  вітру.  Деяке  лежало  при  землі,  трохи  від  світла  виблискувало,  це  після  дощу,  ще  не  висохло.  Та  і  весь  час  здавалося,  що  зараз  з  вітерцем  знову    летітимуть  крапельки  дощу,  прохолода  била  в  обличчя.
Ми  підійшли  до  зупинки,  я  чомусь  подумав,  що  ще  далеко  йти,  бо  не  побачив  її.    Думав,  якийсь  паркан,  людей  нікого  не  було.  Тато  посадив  мене  на  лавку.  І  я,  як  завжди  почав  колихати  ногами,  туди,  сюди,  туди,  сюди,  немов  на  гойдалці.
-  Шило,  посидь  тихо,  бо  зараз  звалишся,  замурзаєшся  і  пакета  свого  впустиш,  -  голосно  сказав  тато.
   Я  почухав  лоба,  поправив  каптур,  змовчав.  А,  що  буду  говорити…  Він  справедливо  попередив.  Пригадую,  якось  одного  разу,    ми  йшли  вдвох  з  автобуса,  це  було  після  дощу.  Я  все  перескакував  через  невеличкі  калюжі,  він  мене  попередив  один  раз,  я  не  послухав,  потім  знову  попередив.  Та  я  його  завірив,  що  гарно  тримаюся  за  його  руку,  щоб  не  хвилювався.  Вже  доходили  до  переходу,    тато  відволікся,  звернув  увагу  на  сигнальні  вогні,  а  я    вкотре  захотів  перескочити  калюжу.  Та  й  вийшло  так,  що  стояв  потім  в  куточку  вдома,  бо  добряче  гепнувся  одним  місцем,  навіть  соромно  згадувати  яким,  ще  й  намочився.  Але  не  плакав,  гадав  сам  винен.  Хотілося,  щоб  мама  пожаліла  та  її  не  було  вдома.  Коли  вона  прийшла  я  вже  був  викупаний    і  лежав  в  ліжку.  Вона  в  мене  добра,  напевно  тато  їй  розповів  та  вона  не  сварилася,  поцілувала  в  щоку  і  сказала,  що  в  житті  всього  буває.
             Тато  стояв  недалеко,  від  весь  час  дивився  в  сторону,  звідки  мав  приїхати  автобус.
 Раптом  мене  неначе,  щось  штовхнуло  в  ногу,  я    відразу  покачав  однією,  потім  другою,  подумав,  нічого  собі  вітерець.  Вже  витріщив  очі,  хотів,  щоб  вітер  мені  так  в  обличчя  повіяв  та  не  дочекався,  вертів  головою  в  різні  сторони  та  все  марно.    Огледівши  все  довкола,  заспокоївся,  сидів  тихо,  пристально  дивився  на  тата,  коли  буде  команда  вставати.  Та  раптом  мій  пакет  почав  гойдатись  і  я  почув  тихе  нявчання.  Маленьке  котеня  намагалося  стояти  на  задніх  лапках,  а  передніми  торкало  пакета.  Воно  трохи  трусилося,  напевно  від  холоду,  на  вид  було  жалюгідне,  бо    мокра  шерсть  пристала  до  шкіри.  О!  Воно  пиріжка  хоче  вирішив  я  і  позираючи  на  тата,  крадькома  витягнув  пиріжок  з  капустою.  Ви  б  бачили!  Котеня  маленьке,  риженьке,  відразу  кинулося,  неначе  на  якогось  звіра,  жадібно  стало  їсти  пиріжок,  впираючись  в  нього  передніми  лапками.  Час  від  часу  позирав  на  мене  очами,  які  були,  як  два  зелені  вогники.
-Що  ти  там  нахилився?  -  раптом  запитав  тато.  
     Я  мовчав,  а  в  голові  відразу  думка,  от  би  додому  забрати,  мені  б  веселіше  було.  І  воно  б  бідненьке    тут  не  мокло  і  не  ходило  б  голодним.  Та  раптом  мене  з  середини  неначе,  щось  підштовхнуло  і  я  наважився,    відразу  випалив  татові.
-Це  мій  друг!  Ми  його  заберемо  додому.  Хіба  можна  такого  маленького  лишати  в  біді.  Ти  ж  сам  мені  завжди  говориш,  що  треба  тварин  жаліти….
 Тато  почухав  чоло,  нахилився,  а  потім  присів  біля  котика.  Уважно  дивився  на  мене,  а  потім  знову  на  котика.  А  я  напевно  теж  був  жалюгідним,  бо  відчував,  як  мій  голос  чомусь  трохи  тремтів,  чи  то  від  холоду,  чи  від  хвилювання.  Я  витріщив  очі  і  чекав,  що  ж  скаже  тато,  той  витягнув  з  кишені  газету,
-Ну,  що  він  вже  доїв  пиріжок?  Сидить?  Не  тікає?
І  усміхнувся,
-Сидить,  чекає,  що  буде  далі,  напевно  ти  йому  сподобався.  Гаразд  заберемо  додому,  давай  в  газету  його.
-Тату!  Йому  буде  незручно,  -  радо  викрикнув  я  і  зняв  каптур.  Продовжив,
-Тут  і  нести  буде  зручніше,  дощу  немає  і  не  холодно  та  і  я  вже  не  такий  маленький,  щоб  обов`язково  в  каптурі  бути,  не  замерзну.  Тато  тільки  всміхнувся  і  тут  під`їхав  автобус.  
Я  не  звертав  ні  на  кого  уваги  в  автобусі,  тільки  на  каптур,  що  тримав  на  руках.  Мені  було  зручно,  я  сидів,  а  котик  навіть  носика  не  показав  з  газети,  він  напевно  довго  блукав,  добряче  промерз,  поки  знайшов  мене.  
Тато  по  дорозі  додому,  в  ліфті  все  всміхався  і  мені  це  подобалося,  хоча  я  розумів,  що  з  мамою  обов`язково  буде  серйозна  розмова.
Він  відкривав  двері,  прошепотів,
-Давай  відразу  в  ванну,  а  потім  зробимо  мамі  сюрприз.  Я  тішився,  от  добре  тато  придумав,  так  буде  веселіше.  
-Надійко!  Ми  вже  вдома,  зараз  помиємо  черевики,  руки,  готуй    будь  ласка  нам  чай,  -  сказав  тато  і  ми,  знявши  одяг,  направились  в  ванну.
Тато  відразу  почав  купати  котика    під  душем,  той  махав  лапками,  струшував  з  себе  воду  та  цікаво  було,  що  не  кричав  і  не  дуже  пручався..  Нявчав  тихенько  і  мені  здавалося  весь  час  тільки  й  дивився  на  мене.  Нарешті  тато  замотав  його  в  старенький  рушник  і  дав  мені,  
-На!  Витри  його,  а  потім  включимо  мамин  фен,  трішки  підсушимо,  бо  він,  здається,    навіть  пухнастий!
Коли  вже  гудів  фен,  мама  відкрила  двері  в  ванну,
-А,  що  це  ви  тут  застрягли?
Вона,  від  здивування,  спиною  притулилася  до  дверей,  очі  округлилися  і  суворо  дивилася  на  нас,  а  потім  на  котика,  якого  я  притулив  до  себе.  Важко  перевела  подих,  знову  поглянула  на  тата,  потім  на  мене  і  раптом  усмішка  з`явилася  на  її  обличчі,
-Ах  ви,  партизани!  І  хто  з  вас    знайшов  таке  чудо?!  І,  хто  його  буде  доглядати?!  
Вона  взяла  малого  на  руки  і  запитала,
-І  як  його  звати?  Де  взяли?  Зізнавайтеся  і    мийте  руки!
Ми  з  татом  задоволено  переглядалися,  швидко  помили  руки,  йшли  пити  чай.
 Мама  постелила  в  коридорі  маленький  килим  і  поклала  туди  котика,  він  скрутився  клубочком  і  одним  оком  піддивлявся,  що  буде  далі.  
       Тато,  як  завжди,  поцілував  маму  в  щоку,  подякував  за  чай,  який  швидко  випив.  Задоволений  сідав  за  комп`ютер,
-А  за  кота  тобі  все  розповість  Сергійко!  Ти  вкладай  його  спати,  бо  вже  пізно,  довго  чекали  автобуса.  Гадаю  ім`я    придумаєте  без  мене..
 Я  був  на  сьомому  небі,  як  інколи  мама  каже,  коли  дуже  задоволена.  Так,  без  ніяких  дорікань  у  мене  з`явився  котик,  адже  я  так  давно  мріяв  про  це.  Якось  у  бабусі  просив,    є  у  неї  старий,  здоровий,  чорний  кіт.  Та  вона  тому  й  не  дала,  бо  каже  вже  старий.
-Ну,  що  Сергійку,  маєш  відповідальність  тепер,  хоч  вже  згодом    і  підеш  на  підготовку  в  школу  та  тобі  прийдеться  доглядати  за  котом,  раз  приніс.  І  яке  ім`я  йому  підібрав?
Мамо,  а  можна  я  подивлюся,  що  він  зараз  робить?
Вона  усміхнулася,
-А  чому  не  можна?  Можна!  
Я  швидко  до  килимка  та  там  котика  не  було.  Ото  біда!  Де  ж  подівся,  з  тривогою  подумав  я  і  закричав,
-Пропав!  Десь  немає!  Мамо,  тато  він  втік!
 Тато  навіть  не  звернув  уваги,  все  лупив  по  клавішах  клавіатури.  Мама  зайшла  в    прихожу  кімнату,  котик  лежав  на  дивані,  напевно  від  крику  підняв  голову,  але  спокійно  спостерігав  за  нами.  Я  побачивши  його,  був    задоволений,  що  він  є,    підійшов,  легенько  погладив  по  спині,
 -О  тепер  я  знаю,  як    його  назвати  Султан,  бо  він  любить  диван!
Мама  і  навіть  тато,  почувши,  засміялися.  А  я  задоволено  побіг    в  свою  кімнату.  В  ліжку  мама  вкрила  мене    ковдрою,  поцілувала  в  щічку.  Мені  було  приємно  і  затишно,  я  радів,  що  все  так  склалося.  І    почав  розповідати  мамі,  як  не  ми  знайшли  кота,  а  він  знайшов  мене  з  пиріжками….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757527
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.10.2017

Світанок плащик одягав

Осіння  нічка,  ще  дрімала,
Світанок  плащик,  вже  одягав,
У  небі  зірка  догорала,
До  неї,  місяць,  ледь-ледь  моргав.

Туман  спадав,між  скирти  пишні,
Густенькі  кучері  кісілем,
Дома  виднілися,  розкішні,
Укриті  сріблом  і  кришталем.

Пробився  враз,  сонячний  промінь,
Де  вище  роси,заіскрились,
Здалось  безмірна,  там  далечінь,
Під  лісом  трави  золотились  .


22.10.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017

Думала кохає /слова до пісні /

Одягла  дівка  намисто
Думала  кохає
Та  напевно  все  навмисно
Він  вже    другу  має

Та  чому  ж  усе  так  сталось
Чому  розійшлися
На  чужину  забажалось
Мрії  не  збулися.
**
Темна  нічка  шепотіла
Зізнававсь  в  коханні
Мов  пташечка,  вся  тремтіла
Прощавсь  на  світанні.

Не  думала  й  не  гадала
Що  її  покине
Вона  так  його  кохала
Без  нього  загине
**
Над  річкою  все  стояла
У  воду  дивилась
Та  й  навіщо  ж  з  ним  гуляла
Краще  б  утопилась

Просить  у  неї  поради
Що  ж  мені  робити
Не  чекала  вона  зради
Ой,  як  тепер  жити.
**
Під  грудьми  давало  знати
Про  себе  дитятко
Як  тепер,  буде    сказати
Хто  ж  є    його    татко.

Утопила..  Геть  намисто
Щоб  згадки  не  мати
Річка  сяяла  сріблисто
Не  треба  страждати
**
Заспівала  раптом  пташка
Сонечко  стрічала
Підхватила  спів  зозулька  
Роки  рахувала.

Вже  додому  поверталась
Щаслива  дівчина
Радо  з  сонечком  віталась  
Буде  мати  сина.
**
Ой,  не  ганьбіть  її  люди  
 Так  в  житті  буває
Геть  покиньте  пересуди
Доля  все  рішає….
                     Останній  стовпчик  2  рази.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2017

За вікном темно…

Так  темно,  за  вікном,  сну  нема,
Вже  нічка,  минає,  я  сама,
Кричу,  взиваю  -  верни  спокій,
Літать  не  вмію,  бо  ж  не  сокіл.

А  ним,  була  б,  то  полетіла,
У  шати,  нічні,  якби  крила,
Замала,  тоді    б  попросила,
Мені,  щоб    повернути  сили.

І  сон,  прийшов,  потішилась  я,
Немов,    зовсім  маленьке  дитя,
Хвороби  хочуть    подолати,
Е    ні!    Знай  мене  не  зламати!

Хоч  осінь,  за  вікном,  не  хочу,
Дерева,  хоч  менше,  шепочуть,
Не  буду    -  ні  кричать,  ні  плакать,
На  ніч  погляну,  йду  сон  шукать.

Далеко,  із-за  небокраю,
Неначе,  свічку  помічаю,
Та  тож,  свою  я  зірку  бачу,
Від  радості,  тихо  заплачу,
Я  птахом,    злітаю  уві  сні,
Хворобам  зашморг  -  добре  мені.


23.10.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2017

Багряніє клинок

Кленок,  багряніє  вдалині,
Коротші,  все  і  коротші  дні,
Листву,  вітер  гойдав  охоче,
Тихенько  та  ніжно  шурхоче.

 Дріма  у  осінному  танці,
Паняночка    у  вишиванці,
Скрізь  осінь,    кольори  бризкала,
Уміло,  контур  окреслила.

Багряний,  жовтий  і  золотий,
У  літо    бабине  -  не  простий,
Для  неї,  колір  підібрала,
Майстерно,  гладдю  вишивала.

В  ранкових,  сонячних  обіймах,
Кленок,  дріма  у  музичних  ритмах,
Зненацька,  вітер  знімав  листя,
Всю  землю,  прикрашав  намистом.

                                             11.09.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2017

Осене, давай дружить.

Так  давно  осінь  дощить
Кіт  на  вулицю  нявчить
В  калюжах  сонце  сяє
Вже  й  вітерець  гуляє

Розбрелися  десь  хмарки
За  мить  взувсь  у  чобітки
Візьму  котика  й  піду
Та  й  розвію  всю  нудьгу

Осене,  давай  дружить
Буду  в  калюжі  бродить
А  ти  коси  розплітай
Все  в  багрянець  прикрашай….

                           23.09.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017

Павук і муха /байка /

             Я  почула….  Що  це  муха
Наша  муха  -  цокотуха
В  павука,  аж  закохалась
Та  й  до  нього  усміхалась
Умілий  ти  і  красивий
 Ще  добрий  й  сором`язливий
Всі  брешуть,  що  злий  занадто
Поводишся  грубувато
Чи  ти,  не  догодив  комусь?
Тож  я….  За  тебе  тривожусь
Бучу  на  всі  руки  майстер!
І  маєш  гарний  характер!
Вихваляла  день  і  нічку
 Плів  мреживо    і  стрічку
Гарно  ти,  співаєш,  мушко
Дай  тобі,  скажу  на  вушко
Ти    не  бійся,  лети  сміло
ОбіймУ  тебе  уміло
Вона  радо  притулилась
Аж  від  щастя  засріблилась
Геть  впали,    крила    додолу
Схилила…  голівку  кволу
****
Ой  не  кохайте,    дівчата
Не  любіть  ті,  оченята
Тих    хлопців,  не  свого  рівня
На  вас,  чекає  катівня…..

                             23.10.2017р
         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017

Муза і осінь

Я  знаю,  що  Муза  бува  охоронцем,
Як  дощик,цілісінький  день  за  віконцем,
Коли,  незвана  самотність  нагряне,
Зненацька,  осінь    прикрасить  у  багряне.

Слова,  Муза  несе,  про  неї  яскраву,
Красиву,  чудо  –  панянку  і  ласкаву,
Із  вітром,    грає  в  хованку,  враз  сміється,
По  полю,    радо  золотом  розіллється.

Вже  ліс,  убрався,    у  кольори  червоні,
Земля,  обіймала  трави  напівсонні,
Дощик,  чечітку  вибивав,  так  грайливо,
Втішаюся  з  Музою  -  рідкісне  диво.



17.09.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017

Це правда нашого життя

На  жаль,  це  правда  нашого  життя,
Дитя  і  те  боїться  майбуття,
Страхи,  насилля,  все  на  екранах,
Сердечко  молоденьке    у    ранах.

Що  бачить,  коли  мороз  по  тілу
Сміливий,  все  ж  ховав  душу  вміло,
Він  хлопчик,    то  ж  мужніше  за  неї,
Їй  краще,  сприймати  орхідеї.

До  чого  йдемо,  мо*  зупинитись?
Його  б,  душі,  добром  наповнитись,
Світ  жорстокий,  боязкість  далі  жить,
Воно  ж,  бідненьке  дивлячись  дрижить.

То  добре,  що  братик  розуміє
Надія,  захистити  зуміє…
Лякати,  навіщо?  Як  спинити?
ШкодА,  що  так  приходиться  жити.

Хто  відповість  за  зболені  серця?
 Укотре,  я  запитую  Творця.


17.10.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017

Мандрівка баби з дідом / проза /

           Осінь  славна  трудівниця,  щоб  нею  насолодиться  дід  і  баба  рано  встали  до  лісочку  поспішали.  Стежка  вкрита  споришем,  а  в  бабці,  аж  у  сердечку  щем,  каже  діду,
-  Не  топчи,  ти  осінньої  краси.  Бачиш  немов  килимком  стежка  вкрита  й  рушником,  є  тут  різні  кольори,  що  й  очей  не  відведи.  Фарби  руді  і  червоні,  всі  змішала  осінь,  тож  шкода  топтати  їх,  мо*  підемо  босі.  
Дід  на  бабу  подивився,  лукавенькі  очі,  усміхнувся,  прихилився,
-Ох,  ніжності  жіночі!
 Сонце  промені  кидало  прямо  на  обличчя,  баба  діда  вмить  штовхнула,
-  Ану  відчепися!  Бач  вдома  і  уваги  на  мене  не  звернеш,  а  ось  тут  по  вузькі  стежці  біля  мене  крекчеш.  Ще  й  всміхаєшся  до  мене  немов  молоденький,  обійти  чомусь  не  хочеш,  щось  весь  час  лепечеш…
Дідусь  каптур  поправив,  та  й  вже  до  бабусі,
-І  чому  ти  все  бурчиш?  І  чому  не  в  дусі?  Бач,  таке  надумала,  що  упала  клямка?  Щоби  разом  босоніж,  оце  забаганка!
-  Досить!  -  стара  нахилилась,  листки  підбирала,  ледь  зелені  і  жовтенькі,  в    букетик  складала.  
Певно  молодість  згадала,  сіла  на  пеньочок,  під  ніс  пісеньку  співала  і  плела  віночок.
 Перед  нею  вже  й  дідусь,
-  Щось  я  притомився.  Відпочину  і  я  трішки.
У  жменьку  взяв  горішки,
-Це  ось,  тут,  біля  ліщини,  знайшов  кілка  штук.
Відразу  баба  до  нього,
-  От  старий  лантух!  Нащо  комусь  залишати,  певно  там,  ще  є.  Нема  чого  комусь!  То  вже  все  твоє  й  моє!
Дід,  як  парубок  піднявся,  під  гілками  нахилявся.  Підбирав,  в  кошик  складав  й  на  стареньку  позирав,
-О!  Сказилась  ти  чи  що?
Та  сиділа  вже  в  вінку,  усміхалася  до  діда  ,
-  Пам`ятаєш  ти  таку?  Ото  була  бесіда!  Як  ти  заміж  умовляв  і  кохати  обіцяв,  все  життя  мене  цінити  і  весь  час  в  житті    годити…
Тоді  теж  осінь  була,  згадай  на  Покрову,  мене  ніжно  цілував  і  завів  в  діброву.  Клявся,  ніжно  обіймав,  мене  чорноброву.  А  тепер,  що  я    маю?  Одну  замороку!  Що  без  мене  зовсім  нікуди  не  ступнеш,  ні  кроку!  Все  одягтись  допоможи,  то  підкажи,  то  подай  чашку,  ложку….  Неохота  все  згадати  ..  Пам`ятаєш  весільну  сорочку?  Згодом  після  весілля,  сам  її  ти  прасував,  а  потім  на  пів  згорілу  хитро  в  шафу  заховав.
Розпашілася  бабуся,  очі  засіяли,  дід  до  неї,
-Пригадай,  як  штори    ми  прали!  Як  ти    в  машинку  разом  з  ними        вкинула  теплі,  чорні  колготи,  штори  стали  чорно  -  білі,  було  замороки…
Вже  від  сміху  з  дерева  опадало  листя.  А  на  горобині  низенькій  грона,  як  намиста.  Виблискували  на  сонці,  старі  усміхались.  Та  й  зривати  спілі  грона,  в  кошичок  складали.
Вітерець  слав  поцілунки,  звеселяв  стареньких.  Ось  побачив  вже  дідусь,  грибочків  гарненьких.  Грузді  і  кілька  опеньків,  між  грабом  у  травичці.  Дідусь  став  на  коліна  підрізав  по  звичці.  Повні  кошики  в  обох,  а  в  пакеті  є  обід.  Вже  баба  до  діда,
-Ну  попрацювали,  як  слід!
Витягає  кусень  хліба  з  ковбасою  й  маслом,  а  дід  голову  почухав,  позирає  басом.  Раптом  бачить  пляшку  з  вином,  мило  усміхнувся,  значить  любить  йшов  не  даремно  та  й  поправив  вуса.
-Ну,  що  любове  моя?  Ідемо  додому?!  -  дідусь  усміхався.
-Та  я  ж  в  тебе,  моє  сонце,  знову  закохався….
Стелилася  стежечка  до  самого  дому,  тупцювали  веселенько,  не  скажуть  нікому.  Як  тут  гарно  восени  удвох  мандрувати  і  так  тепло  на  душі  молодість  згадати.

                                                                                                                 18.10.2017.р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2017

Не хочу плакать

Не  хочу  плакать,  тільки  порадіти,
В  обіймах    осені  та  й  поговіти,
Красу  побачити,незрівнянну,
Пізнати  радість,  з  нею  сьогоденну.

Удалині,  геть  кучерявий  туман,
У  полон  річку,  захопив,  мов  шаман,
Над  нею,  сивим,  густим  розплескався,
Ніби  до  неба,  він  зразу  дістався.

Похмуре  небо,  помітно  яснилось,
Це  все  гадаю,  мені    не  наснилось,
Лягали  промені,  ніжно  до  землі,
Вже  й  розтавали,  тумани  –  кіселі.

 І  при  долині  золотилась  трава,
Там  павутина,  її  ледь  покрива,
Від  літа  бабиного,  є  дарунок,
Під    кущем  голим,  листя,  мов  пакунок.

Опале,  приспане,  поверх  коріння,
І    чути  вітру,  легке  шелестіння,
Листок  тріпочеться,  тут,  на  вербичці,
Вона  вже  майже  зовсім  без  спідниці.

 Вже  й  різнобарвне  листя  під  ногами,
Щоби  тепліше,  хоч  трішки  ночами,
Пригріє  сонечко,  ледь  посміхнеться,
Листю  багровому,  теж  заманеться.

Із  вітром  весело  посперечатись,
Кленові    голим,  щоби  не  лишатись,
Здалеку  ліс  -  неначе    гарна  казка,
Заворожив!  Вся  встелена  доріжка
Жовтим,  червоним  рушником,  сріблиться,
Осінь,  я  хочу,    в  тобі  загубиться.

18.10.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2017

Четвертий рік війни

Коли  ж  нарешті,  закінчиться  війна,
І  в  чому  винна,  моя  Україна,
Певно  за  те,  що  хоче  бути  вільна,
Та  це  ж  сказати,  маячня  суцільна.

А  хто  з  людей,  хоче  жити  під  гнітом?
Щоб  керував,  той  шизофренік  світом,
Та  він  своє,тільки  життя  цінує,
На  жаль,  народ,  не  сприймає,  не  чує.

Четвертий  рік,  Луганськ,  Донбас  ридає,
Все  у  вогні,  земля  й  небо  безкрає,
Біль  і  страждання.  Давно  чорні  хустини,
Спіткало  горе,  не  бачить  дитини.

Сини  злетіли,  клином  журавлиним,
Змогли  дать  відсіч,  ворогам  нікчемним,
Та  стільки  ж  можна,  зупинись,  Іудо,
Благаю,  Боже,  зроби  врешті  чудо.

За  що  вмирають,  ці  діти  безвинні?
Прошу  війну,  спини  й  дії  злочинні!
Сміливі,  юні,  стоять  на  кордоні,
На  жаль,  посИвіли  в  декого  скроні,
Та  сини  гідні  усіх  захистити,
Щоби  скрізь  мир  настав  й    щасливо  жити.

Я  вірю  буде,  вільна  Україна!
І  залунає  пісня  солов`їна,
Про  край  чудовий,  піднебесся  світле,
Моя  земля    й  життя,  як  цвіт  розквітне!

А  вам  синочки,  поклони  до  землі,
За  спокій  н7ині,  що  дарите  мені,
Прошу  шануйтеся  і    неньку  любіть
Своє  життя,  я  благаю,  бережіть!

19.10.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2017

Знай, не пуста

Я  зрозуміти,  не  можу,  чому  гадав,  я  та,
Що  зміг  сприйняти  іграшковою  лялькою,
Веселі  очі  і  грайлива  та  знай,  не  пуста,
Ні  не  дурна,  хоча  й  була  молоденькою.

Спідниця  «міні»,  так  зваблива,  іще  й  красива,
Жага  завжди,  все  любити,  бути  коханою,
Поглянь,  гадаєш,  що  у  середині  фальшива,
Підфарбувала,  мо»  надто  щічки  рум`яною.

Запам`ятай,  давненько  звикла  такою  бути,
Уста  червоні….я  все  ще  хочу    приворожить,
Спливли  літа,  може  ти  зумів  думок  позбутись,
Тепер  зустрівшись,  будеш  цінить,  мною  дорожить


16.09.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017

Називають Хитренький

Я,  ще  маленький,  руденький
Всі  називають  Хитренький
Це  ім`я,    всі  мені  дали
На  дорозі  підібрали

Заблудився,  я    напевно
Була  ніченька,  так  темно
На  зупинці  закричав
Ну,  це,  тобто  занявчав

Підібрав  мене  хлопчисько
Нахилився  дуже  близько
А  я  ж  тихенько  -«  Мур  –  мур  -  мур  »
І    він  мене  поклав  в  каптур

Тож    щасливу,  вдачу  маю
Дуже  рибку  полюбляю
Тепер  я  вдома,  як  султан
Любиме  місце  -  це  диван…

                   17.09.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017

Осінь золотиста

Як  гадалося,  прибула  осінь  золотиста,
Нині  з  ягід,  плела  горобинові  намиста,
Налила,  калині    соком,  червоненькі  щічки,
Рушник  вишитий,  справно  розстелила  до  річки.

І  вербичку  прикрасила,  в  жовтенький  халатик,
У  лісочку,  із  грибів,склала  пишний  букетик,
От  майстриня,  всі  дерева  в  бурштин  прикрашала,
Веселилася  із  вітром,  пісеньку  співала.

Усміхався  виноград,  наповнив  бочки  вином,
Журавлі,  відгомоніли,полетіли  клином,
Господиня,  що  сказати,  знає,  що  робити,
Стрічки  жовті,  заплела  у  березові  віти.

По  садочку,  розгулялась,  багряніло  листя,
Засріблилася  росою,  вся    стерня  плямиста,
Добре  робить  свою  справу,  із  жовтнем-то  друзі,
У  обіймах,  із  з  ним  вальсує,  по  всій  окрузі


14.10.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2017