| Сторінки (20/1961): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Стрімка річка нищить ліс,
Мов вселився в неї біс,
Мокрий сніг руйнує все,
Геть корчує.. десь несе.
Цей потік - напасть землі,
Все неначе в сірій млі,
Дерев стогін, скрізь біда,
Злиться річка молода.
Та й покаже гонор свій,
Метушня всіх прелюдій,
Ліси змиє і поля,
У розпачі вся земля.
Стік гірського джерела,
Всі утримай дерева,
Хай прекрасний буде світ,
Сонце злиже сизий лід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2017
Засніжені зимові краєвиди … Земля сріблить білосніжним снігом, а він все сипле й сипле, сніжинки падають ніжно і тихенько.
Небо схоже на злегка штормове море, пливуть хмари темніші і світліші. Часом на мить десь промінь сонця, як ліхтарем освітить і знову його обіймуть хмари. Надвечір знову віхола літала і морозець давав про себе знати, здавалося зима перед Новим роком спішила, хотіла, ще прикрасити, освіжити все довкола.. Передноворічний клопіт відчувався скрізь, в електричці дуже людно, битком забитий прохід і тамбур.
До Нового року Залишалося три години. Володимир завчасно прийшов до електрички, ще вдалося зайняти вільне місце, добирався додому з Польщі. Трохи розчарований, не було квитків на швидкий потяг та все ж радів, що вже їде і мав встигнути до Нового року. В вагоні, аж сіро, здавалося не було чим дихати, пасажири поглядали, то один на одного, то на годинники, чи їдуть за розкладом. Вже під`їжджали до Жмеринки, трохи дивно, що на зупинках майже ніхто не виходив, багато їхало до кінцевої.
Пасажири з полегшення перевели подихи, електричка загальмувала, всі закопошилися, як мурашки. Товкаючись, рухалися до дверей, зчинився, ще більший галас. Хтось розмовляв по телефону, хтось з верхніх полиць діставав валізи, які ледь не падали на голови. Нарешті, думав хлопець, можна встати розім`ятися, треба поспішати, до Нового року залишалося сорок хвилин. Поглянув на скупчення людей біля вихідних дверей, раптом побачив дівчину, яка стояла боком, йому здалося, що це Оля.
Поправив шапку, декілька раз гукнув, махав рукою, хотів, щоб почула. Насправді ж кричав не дуже гучно, трохи розхвилювався, ще й знаходився посеред вагону, хіба в такому галасі можливо розпізнати вигуки. Озирнувшись навколо. помітив, що на нього зовсім ніхто не звернув уваги. От халепа, кричу даремно, мені б крила,відразу б її догнав.
Він два роки з нею не мав зв`язку. Дружба в школі, побачення, кохання. Після школи зустрічалися півтора року, Оля поступила вчитися в технікум, а він байдикував, не міг знайти собі роботу. Нарешті вдалося при заводі закінчити курси зварювальників, але на роботу не взяли, не було замовлень, йшло скорочення штату. Пропрацював пів року зварювальником на будівництві, познайомився з одним із хлопців, який їхав до Польщі на заробітки, вирішив спробувати своєї вдачі. Батьки допомогли матеріально, віза, зарубіжний паспорт, все це, коштувало гарних грошей. По дорозі в Польщу, в автобусі десь подівся телефон, чи загубив, чи можливо хтось вкрав. На роботі склалося все добре, через тиждень отримав зарплатню, придбав телефон. До мами відразу передзвонив, до Олі номер телефону не пам`ятав, саме перед від`їздом змінила його. Його батьки знайомі з нею, тож однокласники, не раз збиралися у нього вдома. Кілька раз запитував маму, чи не заходила? Але з часом не зручно було запитувати, турбувати батьків. Сумував, хвилювався, але ж всі знайомі знали, що поїхав в Польщу на заробітки. Якби кому був потрібен,знайшли б через батьків.
З вагону, люди вивалювалися немов розв`язався мішок, штовханина, бурчання, всі поспішали.Він вискочив, ледь втримався на ногах, з голови злітала шапка, весь час прийшлося притримувати. Зирив в різні сторони, біг вперед та хіба можна було швидко бігти, на сходах з платформи було слизько та й людей, не проштовхнутися.
В роздумах заскочив до магазину, якщо була вона, то повинен встигнути, маю наздогнати. В магазині людно,треба викручуватися. Іншого варіанту просто немає, протовкнувся до прилавка,
- Виручіть будь ласка, можна візьму без черги, бо якщо запізнюсь, все піде шкереберть.
Жінка років п`ятидесяти, здивовано подивилася,
-Ох молодь…. Все немаєте часу, напевно на потяг, беріть вже…. Хлопець подякував, став доганяти час, який витратив на купівлю торта.
Біг стрімголов, під ногами ледь відчував землю. Ох, ця Оля, якби знав точно,що не вона , то не біг би так, заспокоював себе..
Дорога тягнулася донизу, зразу з обох боків хати, а далі з одної сторони ряд голих дерев, з іншої пагорби снігу. Тут ще трохи під ногами, щось видно, а далі темінь, хоч око виколи. Тратуар весь в гулях льоду, напевно була ожеледиця, гадав він, на зустріч по дорозі їхала автівка.
О! Зрадів, здаля знову побачив дівчину. Вона вже спускалася донизу, вмить підслизнувся і гепнувся, як кажуть, зі всіх чотирьох, аж заіскрило в очах.
- Ого, - вирвалося з уст.
- Нічого собі, аж бісики перед очима. Ох, ти ж моя Олю, що зі мною робиш. Я ж зі сторони сторони дивитись, мабуть посміховисько.
Він боком лежав на снігу, тільки завдяки сумці не впав на спину. Шапка сповзла на бік,здавалося очі полізли на лоба, руками обхопив торт, щоб не впустити. Похитуючи головою,,не поспішаючи підіймався,розминався, щоб зрозуміти стан тіла. Вже тішився, як дитина, зрозумів, що виконав вдалий політ. Сильно нічого не забив, в душі сам з себе сміявся. В той же час підповзла думка,а може то не вона? Чухаючи холову, поправляв шапку, замислився. Якщо навіть буду йти швидко, хто знає, чи дожену? Та якщо це не вона, буде шкодувати,запізнюся додому зустріти Новий рік. А якщо не дожену, пізніше дізнаюся, що була вона, шкодуватиму все життя. Буду згадувати, чи сміливості, чи сили не достатньо догнати її, адже всю дорогу їхав і мріяв з нею зустрічати Новий рік. Думки на ходу, вітер у вухах. Пихтів,як паровоз, то виривався біг швидше, то спокійніше по проїжджій частині вулиці, скільки сили було, кричав її ім.`я. По обіч, під хатами, йшли дві літні жінки, напевно, щось сказали та він не зрозумів, за мить почув сміх. Їм то добре, думав, а в мене вже чуб мокрий. Відчував, як краплини поту потрапляли за комір, стікали по спині. А під шапкою, здавалося вся голова, як в бані.
Знову проїхала автівка, світло від фар потрапило на дівчину. Ні мабуть таке вона, треба доганяти. Дівчина ж побачила, що якийсь чоловік намагається її догнати, прискорила ходу.
Ні, вона ніяких криків не чула, з плеєра слухала передачу »Радио Пятница».Вже не йшла серед дороги, намірилася йти по обіч, але гулі снігу, разом з льодом, заважали нормальній ході. На високих підборах не пройти, тим паче зовсім темно. Неподалік, на стовпі горів ліхтар, але до нього, ще треба добратися.
Придивилася назад, в темноті нікого не помітила,йшла повільніше.От панікерша, паневно просто кудись біг хлопець,а в мене вже темні думки,ледь підбори не зламала.Призупинилася, з вух витягла навушники, намірилася їх заховати в сумку,раптово почула,
-Олю! Олю! Зачекай !
Все ще кричав Володимир, хочане був впевнений, що це вона, адже в темноті добре не розпізнаєш.
Від несподіванки здригнула, остовпіла, їй хотілося крикнути, Володю ти ? Адже майже впевнена, що це його голос, та все ж страх переборов, серце калатало, трусилися ноги, а якщо не він? Він немов замав клила, стрімголов летів, адже побачив,що вона зупинилася. З радості ледь не кинув торт, пригнувшись поставив на сніг, поруч кинув сумку. За мить тримав її на руках.
-Володю! Де ти взявся?
Вона тремтіла,як листочок під дійством вітру, поцілував у щоку, поставив на землю,
-Ти, що не впізнала? Давай підійдемо до світла, хочу краще побачити яка ти стала.
Підкрався сумнів, опустила красиві, смарагдові очі, надула пишні, малинові губки,
- Краще ти розкажи де пропав? Чому не дзвонив? Пройшло майже два роки, від тебе ні слуху,ні духу, що я могла подумати?! І врешті… коли приїхав?
Він більше не чекав запитань, перебив її,
-А ти не змінилася! Часом без мене заміж не вийшла? Так, перше, - він почав рахувати на пальцях.
- Ніде не пропадав, ти ж знаєш поїхав до Польщі. Сумував, та подзвонити не зміг, так сталося - загубив телефон - це друге . Ну і третє, приїхав з тобою разом, в одному вагоні.
Оля здивовано подивилася,швидко заговорила,
-То ти слідкував за мною і мовчав?!
-Ні, сонце моє, я горлопанив, коли ти саме виходила в тамбур та на жаль, ти не почула.А по дорозі, аж люди зглядалися і сміялися з мене, волав твоє ім.`я та все марно.
Вона схвильовано,
-То правда, сьогодні людей було, як ніколи. Міг мені горлопанити скільки завгодно, адже в вухах навушники, слухала передачу. А злякалася, коли побачила, як хтось мене намагається догнати, вже думала, якийсь маніяк.
Він тільки тепер витягнув хустинку витерти обличчя від поту,
-То ти на мене чекала, чи в тебе хтось є?
Дівчина хитро подивилася, відкопилила губу,
-Ти, що забув, чи та розмова небула серйозною? Ми ж якось в неділю були з тобою в храмі, пам`ятаєш ? Коли батюшка закінчив службу, ти сказав, що будемо вінчатися в цьому храмі, бо він у нашому містечку найкращий.
-А чому не па`ятаю…. Ти б знала, стільки всього я за цей час передумав та вирватися не міг. Підписав одну угоду за іншою, на будівництві зварювальників не достатньо, мені сам хазяїн продовжив візу, щоб я не катався, не витрачав час.
З його рук забрала хустинку, мило усміхаючись, зняла з нього шапку, витирала чоло,
-Ой, та ти ж зовсім мокрий, бідненький, як тебе пожаліти?
Він не дав їй більше нічого сказати, пригорнув до себе, завмерли в довгому поцілунку. Вона вирвалася з обіймів, поправляла шапочку,
- Стій- стій! Слухай,а котра година?
Збентежено поглянув, немов щось пригадав,
- Йой, це ж скоро Новий рік, з тобою про все на світі забув. Зараз поглянемо, без п`ятнадцяти дванадцять. Почекай!
Володя повернувся за сумкою і тортом,
- Давай швидко до мене, бо запізнимося! Батьки чекають, я їм телефонував з електрички, а ти зателефонуй своїм, скажи , що святкувати будемо в мене.
- Та ні , мої на мене не чекають, я не обіцяла приїхати, вони думають, що я з подружками в Хмельницькому.
Зазирнув у очі,
- Ми встигнемо, тільки пішли швидше, вони ж тебе знають і буде нагода повідомити, що ти моя наречена. Що скажеш?
В душі дуже хвилювався, здавалося з грудей вискочить серце. Її сонячний погляд розвіяв всі хвилювання, мило усміхалася.
- Ну ,що йдемо, будеш моєю дружиною?
Підійшла ближче, його погляд, в очах блискавки кохання зігріли серце. Тільки й встигла сказати, -Так!
До чого тут, ще якісь слова? Коли стукіт сердець в одному ритмі, відчуття поєднання рідних душ. Солодкий поцілунок, заховалася в його обіймах.
Вони посмішали… Володимир тримав її під руку,
-Я домовився з головним інженером з нашого заводу,він приїжджав до Польщі на семінар, обіцяв мене взяти на постійну роботу зварювальником,тож нікуди я вже не поїду. Все одно вдома краще, як не крути, прийшла пора гніздечко звити. Гадаю все буде добре, наприкінці літа одружимося.
З усмішкою підморгнув, чмокнув у щоку. Дорогою воркували, як пара голубів. Усміхнені, щасливі, йти намагалися якнайшвидше. До Нового року залишалися лічені хвилини.
25.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2017
Піду з тобою, я на край землі,
Нехай потраплю, в холодну воду,
Добре тримай, мене в своїй руці,
Бо в річці тій ,зовсім нема броду.
Нехай остудить, наші почуття,
Ми омиваємося від бруду,
Гучне вгамуємо серцебиття,
Я присягнусь поовік вірна буду.
Підем туди, де величні гори,
Та зачаровані линуть пісні,
Клятву нехай почують явори,
Ти подаруєш мені кохання.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017
Мур – мур сказала кошка мужу
Не смей гулять в такую стужу
Волнуюсь… Чтоб не пришла беда
Ты знаешь… Ведь я права всегда.!
Нам бы весны… Тепла подождать
Не хочешь милый, чуть подремать?
Кот улыбнулся …Немолодой
Ты так красива Люблю весной
Тебя одну и земля в цвету
Сладкий покой ….Я… Приобрету.
Да ты не бойся… Бегу шибко
Снова на мордочке улыбка….
2017г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719978
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.02.2017
Ти пішов, відразу лютувала,
Загубила сон, мрію і спокій,
А надворі зима вирувала,
Вже пропав в хурделиці жорстокій.
Біль, шкодую, вже мені не снишся,
Не діждалася від тебе тепла,
Тож не любиш, знаю не вернешся,
Поміж нас холод, байдужа імла.
Виглядаю, коли знову весна,
Любить вміє і гарненько цвісти,
Прийде світла, весела,чудесна,
Є надія, я пошу відпусти.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2017
А на майдані, весь час ідуть люди,
Куди не глянь, лежать квіти повсюди,
Тим пелюсткам усім не порадіти,
Вони зів`яли, як на війні діти.
І все іскрить, пала нова лампадка,
Дитя прийшло, шукає свого татка,
Як можна все, те страхіття забути,
Чому ж у нас, в країні ще є круки?
Зранена жінка впала на коліна,
Все придивляється, шукає сина
Хотіла взнати за що його вбили?
За що ж її, кровинку погубили?
Ледве ідуть, старі люди у журбі,
Чому Держава, укотре у ганьбі,
Як можна біль, у серці пережити,
Та ,як країні, скажіть, далі жити.
Пройшло три роки, не сталося чуда,
Взяв Крим, на Сході, з війною Іуда,
Полинні сльози, лине стогін стиха,
За що ж нам Боженьку, ще стільки лиха?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2017
А чи багато, чи мало – три роки,
Зібрались люди на Майдан, згадати,
Дні революції -не перші кроки
Скільки ж країна, ще буде страждати?
Які ж були, вони були сміливі й дужі!
Ті, що давно, злетіли у неба синь,
Ніхто не знає, як страждають душі,
Може достатньо, нороду потрясінь!
І дзвенять дзвони, знов линуть молитви,
Схилені голови, згадують часи,
Прийшла біда, скільки крові пролито,
Хотіли землю, Батьківщину спасти.
Дніпро широкий, стогне споглядає,
Течуть рікою сльози материнські,
Душа болить і серце завмирає,
І думки гублять у тривожній пісні.
Глибокі рани, плине « Пливе кача»,
Всі прапори із чорними стрічками,
Десь полетіла журавлів малеча,
Подала голос до кожної мами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2017
Алла, відколи народила сина, ця ніч була найспокійніша.На душі легше й син не капризував, навіть ні разу не просинався.
За вікном ранок … Чути, як батько клопотався біля господарства. Роїлися думки; чому не зайшов, може шкодує про те,що вчора сказав? Та проснувся син, увагу приділяла йому.
В кімнату зайшла мати,
- Доброго ранку!Ну ви молодці! Сьогодні й ми з батьком проспали, аж корова почала ревіти,
Гучно забилося серце, а може батько розповів, вона цього показати не хоче,
- Мамо ти як?
- Все слава Богу, зараз поснідаємо, підемо до сусіда. Треба зібратися, по-людські сніданок понести на цвинтар, що сам Антон зробить, йому й так на душі важко.
-Ой, мамо добра ти душа, за всіх клопочешся, пожалій себе. Вчора така була бліда та хіба можна було відговорити, щоб не йшла на цвинтар.
- Скільки назначено, стільки й проживу.
Надворі загавкав собака, біля хвіртки стояла жінка,
- Мамо, хтось прийшов…
- То це ж Зінаїда, остання дружина покійного Миколи.
Алла бачила в вікно, жінка розмахувала руками, показувала, то на дім сусіда, то на дорогу й швидко пішла.
- Іване ти де?! - гукала чоловіка Надія.
За мить поспішив з сараю,
- Йду вже, йду, будемо снідати?
Зайшла до хати зблідніла мати,
- Ви знаєте, що витворив синок, Зінаїда, розповідає, залишив їй гроші,. Сказав, що немає часу йти на цвинтар, щоб самі, хто хоче пішли та поснідали, там від вчора, багато чого їсти залишилося.
- Оце так, виховуй… Виховуй, душу вкладай, а він людей не поважає. Паскудник, тут же виріс, ця ж земля вигодувала! - клопотався батько.
- Мамо, в такому разі ти залишися з Андрійком вдома, а ми з батьком та тіткою Зінаїдою сходимо, може, ще й тітка Палажка, з нами…
Батько підтримав її,
- Молодець, тільки так й треба жити по-сусідські, а відмовлятися від батьків та односельчан великий гріх. Невже та Москва рідніша й краща? Чи запроданці такі? Шкода, заради грошей, якоїсь посади, загубили людяність.
Пройшов час …. Вікно зі спальні відчинене. Проснувся Андрійко, заліз на стільчик, відсунув вазон, кликав маму,
Та спохопилася, прибігла з кухні, швидко забрала на руки,
- Ну тебе вже не залишити, справжнє шило, пішли по росичці походимо, сонечко вже пригріває.
Надворі під грушою сиділа Надія, батько зміряв їй тиск.
- Що, знову погано? Тату, йди з Андрійком, він же любить побігати по росі, буде міцнішим, не хворітиме, а я прослідкую за тиском.
Батько теж роззувся, обом закачав штанини, пішли в долину.
Алла наполягала матері лягти в ліжко та вона заперечила, попросила, щоб в літній душ наносила води та трохи нагріла кіп`ятильником .
- Що це ти мамо, всі дні переплутала? Сьогодні ж не субота, а вівторок.
- Та ні, не переплутала, хочу сьогодні, мені відро води нагрій та й досить.
Надія вийшла з душа,
-Як пахнуть яблука! Щось шепотіла, перехрестилася.
Алла чекала на неї, все бачила, завмерла. Не насмілилася щось сказати, защеміло серце, тривога засіла в душу, чого це вона так?
-- Доню, в цьому році на все буде врожай, буде що на продаж в місто возити. Якби їздили перекупщики, було б краще,хай трохи дешевше, але ж легше на руки.
Микола з онуком грався в хованки, малий, знаходячи його, задоволено підскакував, пищав, вже обоє сміялися.
Алла зупинила їх,
- Досить не галасуйте! Може бабуся заснула.
Надія не спала, за хвилину малий побіг до неї. Вона ніжно обіймала онука, тулила до себе, ховала непрохані сльози.
- Мамо чого ти? Тобі погано?- занепокоїно запитала донька.
- Та це я так , не звертай уваги. Я ліки випила, після душу покращало, стало легше дихати.
Андрійко весело заліз на ліжко, взяв гребінець,
- Бабусю, я тобі зачіску зроблю, будеш у мене красива, як фея.
Та ледь стримувала сльози, ніжно обіймала, цілувала.
Алла дивилася зі сторони й думала; як би вона відносилася до неї і до малого, якби знала, що це син Антона?»
Велику роль в її житті відігравав батько, про нього ні разу не нагадав. Не сипав сіль на рану. Гріх на себе взяв, адже він наполягав, говорив дружині, щоб умовила доньку не їхати. Щоб залишалася на рідній землі, адже кажуть, де народишся - там краща доля.
Одного разу Надія завела мову про Росію, як там люди живуть, чи краще, чи гірше? Телевізор вона майже ніколи не дивилася, чоловік оберігав її від хвилювання, від всяких неприємностей. Алла заспокоїла матір, сказала, що нікуди не поїде, що вдома набагато краще. Переконувала, що для сина тут краще, веселіще. В великому місті, багато людей, повітря зовсім інакше та й вже звикла без чоловіка.
Вечеряли дружно, як завжди. Вся увага до малого, розвеселяв, скакав, балувався здебільшого з дідусем.
Ранок…. здалеку доносився грім. Алла піднялася з тривогою в душі, щось не так, передчуття чогось невідомого, недоброго.
Ттхо вийшла з кімнати, в кухні горіло світло, двері відчинені надвір. Напевно батько вийшов, але в спальні батьків помітила світло. Кинулася туди, струмом пронизало тіло, мати предстала перед Богом.
В відчаї взяла її руку, поцілувала,
-Мамо, матусю, я ж тобі не розповіла правди, прости! Я все гадала тобі стане краще, потім розповім. Як я буду з цим жити далі, навіщо покинула нас?
Сльози текли рікою, перед ліжком впала на коліна, не могла стриматися, ридала.
За якийсь час, опанувавши себе, витирала сльози, а де ж тато?
На сходах, двома руками обхопивши голову, сидів батько.
- Татусю…
Обоє обійнявшись, тремтіли від болю, дали волю сльозам. Хіба можна передати те горе, як щемить під серцем, як болить душа, коли втрачаєш найрідніших.
-Я ж так все життя її кохав, оберігав.
- Тату, таточку, ти все робив завжди зважено, як треба, це я винна, я своїм вчинком вкоротила їй віку, - говорила схлипуючи, гладила його по плечі .
Завив собака під вікном… Перервав їх розмову, ранкову тишу.
-Тату, як мені жити з цим, скажи? Я ж не сказала їй правди, чи може ти їй щось сказав, а вона той біль тримала в собі?
- Ти що донечко, я ж сказав, я могила, нікому й слова, ти ж моя кровинка, моя ж дитинка. Іди, присядь біля неї розкажи все, чого і я не знаю, вона тебе почує. Бо її душа, ще тут, поряд, тобі на душі стане легше, йди.
Тихо…. Як на сповіді, розповідала про себе, час від часу рушником витирала сльози, який зовсім став мокрим.
Пройшов час… Алла не покидала батька й на хвилину, бачила , який зажурений ходив, за цей час, ще дужче постарів. Він пригадував дружину, бачив, як схожа на неї донька, журився. Ось , Надія пішла і я піду, як же вона сама з дитям, ще ж молода? Кого ж тут зустріне, нікуди не ходить, ні з ким не знається. Стала така славна, обличчя біляве, красуня, як дружина в молоді роки. Каявся; напевно все ж ми зробили помилку, треба було відпустити дитину після школи, може б не було життя тернистим.
Хоч і важко та Алла справлялася зі всією роботою, крутилася, як білка в колесі. Господарство треба вчасно обійти. Батько, все більше на городі, вродило добре, вже копав картоплю, а поруч грався онук. Клопотався старий, добрий врожай, буде, що продати, чи на щось розміняти. Інколи він сідав на лавку, що біля двору, чатував онука, поки той на долині весело грався з дітворою.
Одного разу Андрійко грався на долині з сусідськими дітьми. Хтось з менших місив болото, старші хлопці сиділи біля криниці, весело спілкувалися, метляли босими ногами. Раптово під`їхав мікроавтобус, молодий чоловік привітався до дітей, попросив води. Діти немов прилипли до мікроавтобуса, роздивлялися, мацали руками, про щось гомоніли.
- Ну що братва, дякую за воду?! А тепер всі по хатах, біжіть розкажіть батькам, буду приймати картоплю, помідори, цибулю.
Старших дітлахів, як вітром здуло, покивали чорними п`ятами, менші зацікавлено спостерігали за незнайомим чоловіком. Андрійко задирав голову догори, ходив кругом нього, щурився від сонці, все ж набрався сміливості,
-А ти часом не мій тато?
Чоловік засміявся,
- Оце так запитання, Та ні, я не одружений.
Погладив малого по голові,
- А, що трохи забув свого тата? Він напевно десь поїхав гроші заробляти?
Хлопчик обійшов його, ще раз, поглядом зміряв з ніг до голови,
-О! такий здоровий, гарний і не одружений?
-У мене є дідусь і мама, і все, а бабця пішла від нас, оце літом, дідусь сказав, у інший світ.
- Йди на руки - покажеш де живеш.
Андрійко задоволений, вже, сидів на руках, сміливо куйовдив йому чорне волосся,
-А ти нічого, красивий, в мене мама теж, як лялечка красива, так дідусь каже та тільки волосся в неї трохи світліше.
Алла саме була надворі, побачила, як чоловік ніс на руках сина.
- Ой, щось сталося,- підбігла до хвіртки, вмить почервоніла.
Та його погляд зупинив її, опустивши очі, покликала батька.
- Мене звати Валентином, я з сусіднього села, маю товар, приймаю овочі, щось будете здавати?
Дід з онуком швидко збиралии помідори, а Алла з мішка висипала картоплю в відро. Чоловік не соромлячись, закинув собі за плечі більше ніж пів мішка, поніс до автобуса.
Андрійко біг позаду діда,хитро позирнув до неї,
- Мамо, а він нічого, от би мені такого тата.
Вона шарпнула його за руку,
-А ну перестань фантазувати, геть мене зганьбиш, марш до хати.
За вечерею батько тішився, підвезло, молодий чоловік добре обміняв на товар навіть трохи дав грішми.
- Тепер до горіхів не будемо журитися, на хліб стане.
Син напевно набрався багато емоцій, крутився, вертівся в ліжку. Запитував коли в нього з`явиться батько,то просив розповісти казку, ледве вклала його спати.
Івана гризли думки за доньку; хай би знайшовся котрийсь, щоб могла прихилити голову, ще ж молода, красива, як та троянда.
Сувора зима …Сильний мороз, снігу насипало, аж під вікна. Алла годувала курей, почула якийсь гул. Через декілька секунд, біля хвіртки гукав Валентин,
- Доброго дня, ви не дасте пару полін та совкову лопату, застряг, не можу виїхати.
Не знати чого, але засоромилася, покликала батька й винесла лопату.
Більше двох годин промучилися чоловіки та все ж вдалося виїхати з кучугури снігу.
Іван запросив його на чай, не відмовився, зайшовши до хати, Андрійкові дав шоколадку.
Вона подякувала, кивнула малому, щоб пішов до іншої кімнати.
Чомусь трусилися руки,…. На стіл подала пахучий борщ і смажену качку з яблуками.
Валентин від Алли не відводив очей, батько це помітив. Вона хотіла йти в кімнату до малого та батько наполіг, -
- Ти ж господиня, чого не сідаєш з нами ?
Валентин розповідав, що привіз з лікарні тітку Зінаїду, яка тепер жила в хаті покійного Миколи. Не думав, що так важко буде їхати.
Хлопець чемно подякував за обід, поспішав їхати. Батько провів його до хвіртки.
Якісь думки почали тривожити Аллу, це не спроста він тут застряг, може якийсь знак та зловила себе на тому, що не вперше думає про нього, він їй сподобався.
Запахло весною… Розставав сніг, задзвеніли перші струмки.
Подаючи сигнал, до двору під`їхав синій автобус. В гумових калошах Андрійко вискочив з хати.,
-О ! Ти приїхав, а мама полізла в льох за огірками та змити помідори в діжці.
Надвір вийшов батько, перед ним стояв Валентин, в одній руці тримав три троянди і під пахвою пакунок, а в другій торт
- До вас можна?
-А чому не можна, якщо з добром, ми гостям завжди раді.
Алла зайшла до хати, здивовано подивилася на стіл. Андрійко вже встиг поставити троянди в вазу й зняв кришку від торта. Валентин схопився зі стільця, як вона тільки зайшла.
-Алло, це тобі, зі святом !
Він подарував набір парфумів, а Андрійкові дав книжку під назвою - « Чіполіно » .
Хлопчик, як шило бігав, то до Алли, то до нього, показував малюнки, які намалював до свята Восьмого Березня.
Ховала очі, не наважувалась зустрітися поглядом, він її бентежив.
Години дві спілкувалися, Валентин розповідав про меншого брата, який молодший на п`ятнадцять років, багато часу треба приділяти його навчанню. Про заготівельників, які приймали в нього товар.
Андрійко позирнув на Валентина, хитро повів очима до діда,
-Чуй, мамо, він твій жених буде, так? А мені татом?
Запала тиша… тільки чути годинник. Алла миттєво почервоніла, їй було так соромно, розгублена, ладна провалитися крізь землю.
Та Валентин не розгубився, усміхнений, зиркнув на Івана й до Алли,
-А ти маєш щось проти?
- Малий не забарився з відповіддю,
- Та ні, так ото, скажу , нічого красивий, як і мама, здається не скупий і горілки не п`єш, як інші….
Іван суворо подивився на доньку, йому здалося, що вона хотіла з опалу синові щось сказати. Адже намірилася схопити його за руку.
- Алло, не чіпай, хай там, він же малий, тож говорить те, що думає.
Коли Валентин збирався їхати додому, батько кивнув головою до доньки, дав знак, щоби сама провела до хвітки.
Біля хвіртки Валентин порушив мовчання, уважно дивився на неї,
- То нічого, що є син, можна я буду заходити в гості?
Очі її немов забігали, від несподіванки, кивнула головою й швидко побігла до хати.
На неї чекав батько,
- Думай доню, думай, так серед людей чув, хлопець не був жонатим, кажуть сім`я непогана.
Пройшло два роки…Андрійко дуже чекав на перше вересня, нарешті дочекався, його збирали до школи.
Валентин завіз їх до містечка, де не соромлячись взяв за руку хлопчика, вибирав для нього одяг. Алла спостерігала трохи дивувалася та їй дуже хотілося щиро подякувати йому за цей клопіт, відчувала трепіт серця і ніжність, хотілося схилити голову на його мужнє плече.
Автобус стояв біля подвір`я…. З хати з квітами поспішала Алла, за нею вискочив задоволений Андрійко і по парадному одягнений йшов батько. Вони спішили в школу, на свято першого вересня.
Йшов час… Валентин зачастив , майже кожного місяця приїжджав, то в чомусь допомогти, то просто поспілкуватися.
Влітку кілька раз втрьох їздили на річку, до неї було добрих два кілометра йти, як не більше. Валентин у спілкуванні простий, ввічливий. Навчив Андрія плавати, грався з ним, дещо пояснював, коли той про щось запитував. Хлопчик був у захваті від нього.
Вже Андрійко перейшов у другий клас, частіше запитував,
- Мамо, а чому ви не одружитися? Хай би я мав батька, а то хлопці бачать , що возить мене до школи, дивуються, як я кажу , що це твій друг, як ти мені говорила.
Лагідно погляне в очі, потім задумливо відповідала,
- На все свій час синку.
Одного літнього вечора Валентин довго засидівся в кімнаті з батьком. Алла не лягала спати, чекала, щоб, як завжди провести до хвіртки. Нарешті почула, він подякував, вийшов з кімнати ,-
- Алло ти мене проведеш?
-Ви, що анекдоти розповідали, що так довго засиділися?
Біля хвіртки Валентин наважився обійняти її. Не сперечалася , відчувала, як гучно забилося серце. В ніжному поцілунку проснулися відчуття жіночості. Дев`ять років пройшло, як вона не мала інтимних стосунків. Якийсь час до чоловіків відчувала огиду, а нині зовсім інше.,
-Я хочу, щоб ми врешті побралися, скільки я буду сюди так їздити, думаю добре пізнали один одного. Я хочу, щоб у вересні зіграли весілля, ти підеш за мене?
Кивнула головою, побігла до хати.
Батько сидів за столом пив чай. Ну, що доню, розчервоніла й оченята, як вогники, може це твоє щастя?
Сіла поруч з батьком поклала голову на плече,
- Ти в мене на всім світі самий найкращий батько, я дуже вдячна тобі за допомогу, за поради.
Він перебив її,
-Ти не виляй, як лисичка хвостиком, скажи дала згоду? Вийдеш за нього?
Здивовано позирнула, кліпала очима,
-А ти звідки знаєш? Так, тато я мабуть закохалася ,- відповіла тихо, трохи стидаючись.
-Ой, доню, доню, хіба я не бачив, як у вас очі святяться, який ви мали вигляд, коли стояли поруч.Нині вмене просив твоєї руки, я сказав, щоб ти сама вирішила, що тобі серце підказує. Я пригадую мою, Надійку. Яке щастя, коли насправді кохаєш, - говорив, схиливши голову, на очах витирав сльози.
Минуло два роки… Сонячне, тепле літо. Допіру Настусі виповнився один рік. Дівчинка дуже схожа на Валентина, Алла пишалася цим. Поруч з ним відчувала себе щасливою. Він усиновив Андрія, хлопець подорослішав, називав його батьком. Іван тішився, що нарешті бачив доньку веселою,усміхненою, що віддав її в надійні руки.
Одногов вечора Іван для неї приніс новину, розповів, що зустрів Зінаїду, повідомила, що Антон спився, хоронитимуть тут в суботу. Кажуть, це він давно жінці говорив, щоб поховали на рідній землі.
Вона здивовано позирнула,
-Ну й що? Він тобі треба ? Чи мені?
Батько її перебив,
-Доню, це я до того, що Бог сам розпоряджається, як має бути. Кожен несе свій хрест у житті і відповідає за свої гріхи. Антон забере нашу таємницю з собою в могилу. То я вирішив тобі сказати, щоб ти знала. Це добре, що ви зібралися їхати до сватів. Поки повернетися, поховають.
Її серце навіть не йокнуло, ,за ким і за чим було шкодувати? Обійняла батька,
-Дякую! Та ти не хвилюйся так за мене! Я вже подорослішала і в нас все добре! Я щаслива тату!
2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2017
Другий день не вщухав дощ…. З вікна виднілись майже оголені дерева. Примхливий листопад, заховалось сонце, небо - сіра пелена…
Ось і осінь вже збігає, думала про себе Алла. Знову цілими днями в хаті, навіть не має з ким поспілкуватися.
До хати зайшов батько, приніс відро горіхів,-
-На доню,розважайся. Що наб`єш, то буде копійка..
Алла - пізня, єдина донька в Івана й Надії.
Невеличке село, далеко від райцентру ледве виживало. Яка там робота?!Мали вдома невеличке господарство: кури, гуси, індики та одне поросятко й корова. Іще город сорок соток, біля всього треба добре наробитися. З грішми в сім*ї завжди скрутно. Батько з Аллою інколи автобусом їздили на базар до райцентру, щось продадуть з городини, за ті гроші й живуть. Минув рік, як дівчина закінчила школу. Батьки не пустили вчитися, не мали грошей та й відпускати далеко дівчину не захотіли.
- Одна в нас, на кого покинеш? Ми вже старі … Куди їхати і чого? Он вийдеш заміж за якогось сільського та й по навчанні, - часто повторював батько.
Вона потай складала якусь копійку, мала надію поїхати до Москви. Сусід - дід Микола, часто хвалився, що син при службі, гарні гроші одержує, навіть пропонував адресу, щоб на деякий час прийняв її. .Ще відразу після закінчення школи, взяла номер телефона. Сина діда звали Антоном, але батькам, про це ні слова.
Цього року гарно вродили горіхи, батько завіз до райцентру, здав, коли ж приїхав майже половину грошей віддав донці,
-Це ти заробила, якось потепліє поїдемо на базар, щось з одягу тобі купимо, приховай в себе.
В селі навіть клубу немає та й молодь майже вся виїхала, хто за кордон, хто в Київ, чи в Москву.
Весняний вітерець повівав над сніжним покровом. Сонце з кожним днем підіймалося вище, сильніше пригрівало. Нарешті весна, тішилася дівчина..
-Може сама автобусом поїду до містечка? Я ж доросла, що хіба не зможу купити собі взуття та пальто,- запропонувала батькам.
-Що сама?- зирнув батько й продовжив, - Та правда, вже доросла, добре їдь, тільки будь уважною, щоб не вкрали гроші.
- Це гроші великі, тож будь обережна,- підримала розмову мати.
Алла майже пів ночі не спала, боялася проспати на перший рейс автобуса. Написала записку, поклала на столі –
« Дорогі мої, вибачте, поїхала в Москву, хочу там знайти роботу. Я вам обов*язково передзвоню, не хвилюйтеся, не маленька, все буде добре. »
Надворі прохолодно, майже темно. Вітер бив в обличчя, закрилася хустиною, до траси йти далеченько. Відчувала занепокоєність, чи правильно зробила? Та в той же час заспокоювала себе, все буде добре, я впораюся.
Ближче до полудня,нарешті добралася до Києва. Місто її вразило кількістю людей і всі кудись поспішають.
На вокзалі теж людно, гуділо немов в вулику. Час від часу диктор об`являв про потяги. Трохи моторошно, нікого не знає, часто озиралася, щоб запам`ятати де проходила. Плацкартних місць в потязі вже не було, взяла купейне. Дивилася на пасажирів, тішилася, що все добре склалося, завтра об одинадцятій годині буде в Москві.Заходила в вагон, пригадала, як в восьмому класі їздили на екскурсію до Києва.
З нею в купе їхала подружня пара. Вони спілкувалися російською мову, чоловік весь час турбувався про жінку, запитував чи зручноїй,чи щось хоче. Хоч вона й лежала на нижній полиці,здавалося її зовсім не помічали, окрім- (Добрый вечер), - більше ні слова.
Провідниця стукала в двері, кричала на весь вагон, щоб приготували документи для перевірки митниками.
В купе зайшли два чоловіки в формі, старший уважно подивився на дівчину, зміряв з ніг до голови, з усмішкою віддав паспорт.
Вона добре виспалася. До Москви залишалося їхати три години, подружня пара вийшла на одній із зупинок.
Потяг рухався швидко… Весняне сонце заглядало в вікно, світило в очі, підіймало настрій. В купе одна, задоволено всміхалась, потягувалась. Раптовий стук в двері, відразу ж відчинилися. Зірвалася, за мить опустила ноги до підлоги. Зайшов той митник, що перевіряв документи, оглянув купе, за собою зачинив двері. Вона миттєво накинула на себе теплу кофтину.Він ввічливо запитав,
-Чого ти злякалася.Мені треба ще раз подивитися твій паспорт.
Він дивився, то на фото в паспорті, то на неї, перегортав сторінки.
-О! Така красуня й незаміжня! І куди ти їдеш?,- запитав, одночасно трохи відчинив вікно. Мило усміхався, сів навпроти,
-Що маєш робити в Москві? Ти знаєш, що паспорт липовий показуєш, це підробка!
-Ні! Що ви!? Це неправда, дійсний, нормальний, в містечку одержала. - виправдовувалась, швидко вийшла з купе.
Пройшла до провідниці та її не було на місці, в деяких купе двері відчинені, але пасажирів не було. З другого купе відчувався запах спиртного, веселий сміх лунав на весь вагон. Стала в проході біля вікна, не знала куди подітися, що робити далі. Він виглянув з її купе махнув рукою, пішов до тамбуру.Вона відразу забігла в своє купе, не встигла зачинити двері, він притримав їх,
-Чого боїшся? Хіба такий страшний ? Нічого не заподію, не хвилюйся, тільки підкажу, як вийти з халепи і все.
Алла- сиділа обнявши себе руками, серце калатало від страху.
-До кого їдеш, чи може брешеш ?
-Ні - ні, ось маю телефон, сусід дав, подзвоню до його сина, має допомогти з роботою,- показала записку.
Він вихопив її, зиркнув в неї,
О якийсь Антон, до речі, мене теж так звати,-, похапцем кинувся зачинити вікно, за скло випала записка.
-Ой я не хотів, вибач, ти напевно пам`ятаєш номер, скажеш я тобі наберу, як треба поговориш.
- Ні, не пам*ятаю.
Від здивування округлилися очі, почервоніла, розхвилювалася, не знала, що робити далі.
-Не журися , з роботою я тобі допоможу. Тож не покину таке гарненьке дівча, зараз принесу чаю.
Сиділа приголомшена та заспокоїла себе, він же на роботі, при формі. Та й не такий молодий, щоб чіплятися.
Випили чай, та розмова не клеїлась, Він присів поруч, намагався на ній притримувати кофту та за мить її жбурнув на другу полицю, поклав на неї свою руку.
-Тобі вже не холодно, зігрілася, може приляжеш? Я ж теж їду до Москви, постережу тебе, - пристально дивився в очі.
Вона справді зігрілася, розморило, в очах спокій, в голові якийсь туман, її хилило в сон.
Антон приліг біля неї , занурився обличчям до грудей, руками гладив стегна. Вона не могла поворухнутися, їй почали подобатись
його парфуми, заперечити б та в собі відчувала безсилля. Язик занімів, не могла й слова сказати. Він цілував, ніжно гладив пишні, пружні груди, припав до молодого тіла, яке часом здригалося від його гарячого дотику. Немов у сні для неї сталося те, чого не можна виправити, заволодів нею.
Потяг під`їжджав до Москви. Вона ледве проснулася, в голові шуміло, лежала, як зранена пташка, знесилена, спустошена.
Він сидів на полиці - навпроти, розчервонілий, задоволений.
-А ти молодець! Я мав про тебе гіршу думку. Скоро Москва,тож приведи себе в порядок. І ні про що не думай, паспорт у мене, все буде добре ,- поспіхом вийшов.
З вагона виходили разом. Він жваво розповідав про Москву, усміхався, ніс її сумку.
Як і обіцяв , зняв для неї однокімнатну квартиру, недалеко від вокзалу. Приніс продуктів, мав приїхати через два дні.
Алла повірила йому, по дорозі з вокзалу, він розповідав про свої плани, що знайде їй роботу, владнає свої справи . Зізнався, що одружений, має двох дітей, але з дружиною хоче розлучитися.
Дівчина шкована подіями, але повернутися додому не достатньо сміливості. Подзвонила до батьків, збрехала, що вже працевлаштувалася, що з нею все добре. Чула, як схлипувала мати, батько напевно хвилювався, бо дуже тремтів голос.
Через три дні Антон з Аллою підійшли до вагона, який мав відправитись до Києва.
- Ну що, поїдемо Дмитре, усміхаючись запитав Антон, протягуючи руку до провідника.
-А чом ні? Сідайте в останнє купе,
- весело відповів, з цікавстю зиркнув на неї.
- Ти будеш допомагати провіднику, будеш вчитися застеляти постіль та готувати чай. Тільки тоді, коли він тебе погукає,-
повчав Антон.
За вікном зовсім темно, час від часу мерехтіли ліхтарі. Потяг набирав швидкість, їх було тільки двоє в купе. Антон мурликав, щось під ніс, торохтів ложкою в стакані з чаєм.
Вона сиділа в красивій блузі з вирізаним декольте, це він подарував їй, просив одягати для нього. Нічого не підозрюючи з задоволенням випила пахучий чай.
-Я трохи посплю мабуть, як треба допомогти провіднику то скажеш мені, чи зараз до нього йти?
- Та ні, не зазачиняйся, я скоро прийду, взнаю дещо.
Хвилин десять лежала, дивилася в темне вікно, повернулася на бік, тпровалилася в сон.
Вже не можна було розібрати, чи то сон, чи ні. Почула поцілунок в шию, мацав груди, приліг біля неї. Не бачила обличчя, тільки часте дихання. Що це, зовсім не маю сили повернутися, немов у сні про себе подумала, намагалася після всього встати та закрутилася голова, здавалося десь летіла.
Пройшов якийсь час, відкрила очі, на полиці навпроти сидів Антон й молодий хлопець. Вони весело розмовляли, пили горілку, закусювали. Помітивши, що вона проснулася, хлопець примружив очі, з усмішкою на обличчі, встав,
-Ось на, воно того варте,- моргаючи до неї, на стіл поклав двісті доларів.
Різко підійнялась….. Вмить перед очима все поплило, в голові гуділо, стукало в скронях. Все, як в тумані. Коли себе опанувала, хлопця в купе вже не було. Роїлась думка; все повторилося, як того разу. Опустила голову, руками закрила обличчя, не змогла стриматися, розплакалася,
- Як ти посмів, нащо підсипав, не міг зробити це там, на квартирі, чи в тебе хвороба, спати в потязі?
Антон лукаво позирнув на неї.
- А що хіба немає різниці чи то я, чи молодий, га? Он бачиш заробила!- показуючи на долари, говорив зухвало.
До неї тільки тепер дійшло, що сталося . Він напевно підсипав якісь таблетки, що вона на якийсь час втрачала контроль, їй було все байдуже, адже і втрачала силу.
-Я піду, скоро митниця, відпочивай. І не панікуй, заробиш грошей нам на квартиру, будемо спокійно жити й далі забивати бабло.
Схопилася за голову, що робити? Як знайти вихід? Паспорт так і не віддав, а що вона без документів?! Як переконати, щоб більше цього не сталося?
Коли потяг повернувся до Москви, розійшлися мовчки, немов чужі. А в неї калатало серце від гніву, але ж скандалу при всіх не будеш робити, думала про себе.
Прийшла до квартири, розслабилася, ридала на всю кімнату, витирала сльози , схлипувала й знову плакала. Картала себе, шкодувала, що з дому поїхала. Нарешті занурилася в подушку, заснула в тривожному сні.
Минуло три дні, він не дзвонив. З огидою згадувала, як Антон в вагоні поводився з нею. Гризли думки; як діяти далі, що робити, коли грошей майже немає ? Ці питання не давали спокою, не знала, що скаже, як він прийде.
Спустилася в магазин дещо купити. Коли повернулася, він вже сидів у кімнаті з букетом троянд ( адже мав при собі ключі).
- Вибач,такого ніколи не повториться, дурень, повір , я без тебе не зможу,- стоячи на колінах, припав до ніг. Я все виправив, домовився , будеш працювати в ресторані. Пару днів повчися , а потім тиждень працюватимеш, тиждень вдома.
Пити чай, який готувала сама, бо вже не довіряла йому. Він з тривогою дивився на неї, цілував, обіймав.
- Досить, я тобі не лялька, що так зі мною поводишся. Як раптом завагітнію, що буде?
- Та ні , я гадаю все обійдеться, наступного разу я буду обачливим.
В душі надіялася, що не завагітніла, думала про маму, вона ж, аж в сорок два роки мала її.
-Я не хочу, віддай мені паспорт,- різко обірвала.
-Ну, що ти, тож заніс у ресторан, віддав для оформлення. Не гарячкуй, я обіцяю, місяць - другий, я все одно розірву шлюб .Ми маємо бути разом, хіба я тобі не подобаюсь?
Спустошеним поглядом дивилася на нього. Думки не покидали; яка там любов, що буде далі?
Вже два тижні поспіль вона працювала офіціанткою, гроші не погані, ще й чайові є. Частину відкладала, щоб він навіть не знав.
Одного разу, був з нею дуже ніжним, затіяв розмову,
- Ми так швидко не заробимо грошей, може поїдеш зі мною?
- Я сказала ні! Тобі, що тут мало? Я тобі майже невідмовляю!
- Та ні, ти мене не зрозуміла, в мене є один план, допоможи мені.
Раз чи два рази на місяць Алла їхала з ним в тому самому вагоні. Дмитро був з ним заодно, тож зустрічав дуже привітно.
Вона стояла в коридорі, дивилася на літній пейзаж. Потяг їхав швидко, за вікном мерехтіли стовпи, зелені дерева.
В одному з купе, вже добре на підпитку їхало троє хлопців. Антон знав, що вони їдуть з заробітків. Попросив її, щоб розвеселила їх, поспілкувалася, щоб добре напилися та вчасно піднесла їм чаю. Він завжди готував його сам, хоча скільки й були разом та він їй недовіряв.
Вона дізналася, як дістаються ліві гроші, їх так називав Дмитро, намагалася переконати Антона, що це дуже підло.
-Хіба можна обкрадати заробітчан, яких чекають вдома?
--Та хай поділяться, ми ж всі не забираємо, так трохи, кілька процентів. Вони навіть не помічають в гаманцях, що пропало сотня доларів,чи інших грошей , – зухвало й задоволено відповів Антон.
Знову нагадував, що треба гроші на квартиру, що кохає її. Усміхаючись, часто повторював, що все буде добре.
Але втягнулася, змирилася з таким життям. Кожен другий місяць висилала батькам по сто доларів, по телефону заспокоювала батьків, говорила, що в неї все добре. Батько ж скаржився, що в матері часто підіймається тиск, пропонував повернутися. Кожного разу заспокоювала його, мала надію, збере гроші, тоді розірве з Антоном стосунки , винайме собі квартиру, щоб він навіть не знав.
Минув рік… Алла сиділа біля вікна, перерахувала та сховала гроші. Треба щось вирішити, на перший період заощаджень досить, а там зароблю. Що повертатись додому? Що там чекає? Хіба, що шкода маму, хворіє та може все обійдеться, будувала плани на майбутнє.
Погода мінлива та відчувалась весна. Вона зібралася вийти надвір, подихати свіжим повітрям та почула, як відкривався замок.
З трояндами, на підпитку, Антон перед нею розмахував руками,
--Люба моя! Куди зібралась? Я дуже скучив! Роздягайся, чуєш…
--Ти трохи випив, може підемо прогуляємось. Паспорт при тобі? Можуть перевіряти.
--Так, в лівій кишені, в курточці.
З трепетом в душі, в сумку заховала паспорт.
--Почекай , дай свої милі губки, я скучив, потім підемо.
Вже не заперечувала, зраділа, що забрала паспорт. З`явилася надія, що задумане вдасться втілити в життя.
Він міцно заснув. Вона лежала знесилена, хоча в ліжку з ним трохи приємно, умів підійти. Вміло припадав до чуттєвих точок тіла, вона навіть інколи, сама того не помічаючи, підігрувала в його забавах. Та згодом картала себе за жіночу слабкість, адже не такого кохання хотіла, мріяла про тихе сімейне життя.
Минуло три тижні. Графік їхньої сумісної роботи не порушувався. Скільки раз просила, досить грабувати, треба зупинитися, на неї ніхто не звертав уваги.
Одного разу, хлопці в купе вже добре випили, коли вона принесла чай, хотіли з неї зняти одяг та вчасно зайшов Дмитро. Щоб не було скандалу взяв з них по сто баксів, сердито бурчав, загнув пару матюків , сказав , що ніякого чаю не буде. Забрав склянки з чаєм, виливав у рукомийник.
Пізно ввечері верталася з ресторану…зробилося зле, крутилася голова. Чи я перетомилася? Закрутилася голова, ледь не впала. Ой що це? Хвилювалася та все ж вирішила піти в платну клініку. Найбільше всього боялася вагітності.. Нагадала, як Антон прийшов на підпитку, з ним мала інтимні стосунки.
Та за неї все вирішила доля., пришвидшила її вагання. Думки, як оси; треба не гаяти часу, посваритися, можливо відчепиться, а дитя виросте й без нього.
Одного вечора, після зміни в ресторані, застала його в квартирі..
- Що це ти на ніч? Може нарешті подав на розлучення?
- Та ні, скучив, вона гадає я на роботі. З розлученням треба почекати, - притискав до себе.
-Я себе почуваю не добре, мабуть простигла, все тіло ломить.
- То я погрію, вилікую, розжену твою застиглу кров, ходи до мене,ластівонько моя.
Руками, жадібно торкався грудей, обіймав, цілував.
. Раптово в неї потемніло в очах, закрутилася голова, похилилася на нього.
-О! А я думав ти брешеш. Зараз зроблю міцного чаю, все пройде.
-Я втомилася, зовсім виснажена, може з Дмитром без мене обійдетесь?
- Ну добре, хіба недовго. Зараз пасажирів менше, побудемо без тебе, але знай, ми рідше будемо бачитися.
- Добре, дякую! Ти на ключ закрий двері, щоб я вже не вставала.
Було чути, як спускався по сходах.
Вона проснулася рано. Прші сонячні промені торкалися будинків. Щоб не гаяти часу, зібрала речі, поїхала на нову квартиру. Правда трохи далеченько від роботи та вирішила - так буде краще.
Через декілька днів, на мобілку дзвонив Антон, вона саме була вдома, тож задоволено усміхнулася, гадаю, що не знайдеш, подумала й швидко вимкнула телефон.
Коли прийшла на роботу, сказали, що заходив якийсь чоловік, шукав її, просив передати, що приїде через два дні.
Вона негайно звільнилася з роботи, гадала іншого виходу немає.
Наступного дня поїхала на базар, влаштувалася продавцем морозива. Надіялася, що тут її не знайде, не любив ходити по базарах.
Літо збігало до кінця. Завітали часті дощі, ставало прохолодно. Виручки майже не було, але трохи вдалося скласти грошей.Що далі? Дзвеніло в голові; немає виходу, треба повертатися додому.
Сонячний ранок…Щоб ніхто не впізнав, одягла сонцезахисні окуляри та широку шерстяну сукню, щоб приховати вагітність. На всяк випадок, щоб не зустрітися з Дмитром, чи Антоном, вирішила їхати транзитним потягом.
Здавалося іхала вічність. Скільки думок,скільки спогадів, боліла душа, але ж під серцем дитя….
Алла вже під`їжджала в автобусі до дороги, що вела до села, защеміло серце.
Йшла одна однісінька, плакала в захлеб, по щоках котилися сльози. В відчаї присіла на траву, припала до землі, благала, щоб дала пораду, як жити далі? Думала, це треба ж було, тої Москви, що наробила, як і що сказати мамі?
Опанувавши себе, заспокоїлася… Навкруги рідні поля , та посадка , яка вела до рідного села, майже зовсім на змінилася, повіяло теплим, рідним. Нарвала ромашок, ще де - не-де були дзвіночки і шальвія, зібрала в невеличкий букет , йому раділа , як дитина. Намагалася приховати тривогу, підходила до рідної хати. .
Біля курей клопоталась надія, побачивши доньку, приклала дві руки до грудей , від радості заплакала,
-Дякую Богу, нарешті повернулась! Від траси пішки йшла? Тобі ж напевно важко? Заходь… заходь до хати. Ти ж вдома!Зараз прийде батько, ото старий вже буде радий.
Від хвилювання розчервоніла, зайшла в хату, перехрестилася. Подумки в домівки просила прощення за те, що без згоди батьків залишила її.
Мати нічого не запитуючи, поцілувала, обійняла, запропонувала відпочити. Сама ж видоїла корову, на кухні готувала страви.
Коли прийшов батько, Алла відпочивала надворі, за столом під грушею.Побачивши його змарнілим, на душі стало гірко,болючою стрілою пронизала думка; ой, як же він постарів!.
- Ну нарешті,- витирав сльози.
- Слава Богу, ти сама? А він, що боїться приїхати в Україну?
- Та ні, з роботи не відпускають, відпустку вже відгуляв. Я побуду тут, хочу вдома народити, а там час покаже, підросте маля, тоді буду їхати.
Батьки щасливі, що приїхала народжувати додому,спокійніше на душі. Та інколи батько затівав розмову про Антона, що може б переїхали сюди жити, клопотався, що вже старий, що в домі треба господаря.
Пройшов час….. Алла народила хлопчика, тішилася ним. Та коли годувала сина, часто ховала сльози, серце обливалося кров`ю. Він так схожий на батька, але в чому винна дитина? Це ж її рідненьке, Богом дане дитя. Бідкалася, що не може розповісти правди. Ховалася від них, вдаючи, що по телефону розмовляє з чоловіком.
Яскравий сонячний день…. В небі пливли білі пухнасті хмари. Андрійко лежав в колясці, роздивлявся довкола.
- Бачиш, вже засадили город, як добре, що не одні руки, а то ми б з мамою, ще стільки б часу товклися.- клопотався батько,- Та й сіно вже скоро піде, роботи багато, дав би Бог здоров`я..
- Та я ж, ще ж не їду. Хай трохи підросте, вже тоді, - вже вкотре заспокоювала батьків.
Андрійко добре сидів на руках, правда вертівся, як шило. Батьки тішилися онуком. Як тільки вечір так і суперечка, чи дід, бабуся візьме на руки, не могли поділитися.
Мати затівала розмову про Москву, журилася, хіба не бачиш в мене тиск, якщо щось станеться, до кого за допомогою звертатися? Аллу, при таких розмовах, кожного разу охоплювала тривога- Ой, якби ж знали правду.
Одного разу, батько дуже заклопотаний зайшов до хати,,
-В сусіда Миколи інсульт, лікарі сказали не виживе, а той син… Що сказати - паразит, ні слуху , ні духу, за стільки років один раз був, тільки гроші висилає.
Готувалися до похорон. Зібралися всі сусіди, навіть прийшла колишня - третя дружина, яка п`ять років назад покинула його.
Розмовляли люди між собою, що покійний чоловік – гуляка, набрався гріхів. Та жінки його теж любили, на старості не стало терпіння і в останньої дружини, покинула. Син в Москві начебто порядний, двох дітей в інститутах вчить,так розповідали люди, що дід Микола розхвалював сина.
Вже третій день, від сина покійного ні звістки, батюшка відчитав молебень. Жінки сиділи зажурені, враз мерехтіння свічки, аж заіскрило, ввірвався до хати мокрий, розчервонілий син.
-Я прийшов, тату, вибач мені, вибач, - голосно пролунали слова, став на коліна, плакав.
Коли поверталися з кладовища, думки не покидали Антона, чому тут Алла і чому толком не подивився паспорт, її приписку ? Що за хлопчик, якого вона тримала на руках, чий він? Здригнувся, коли помітив, що хлопчик очима схожий на нього.
Після поминок, за столом залишилися лише сусіди. Надія на руках тримала онука. Антон присів біля неї, тихо запитав,
-Це ваш онук?
- Тішимося, Алла сюди приїхала народжувати. Хай підросте, тоді вже поїде, чоловік, якийсь кацап, навіть не знаємо, в очі його ні разу не бачили. Не хоче приїжджати, напевно соромиться,, що ми прості, сільські люди.
Він зблід та за мить почервонів, відчув, як холодний піт вкрив чоло. Намагався не видати себе надмірною цікавістю, немов обпечений швидко вийшов з кімнати.
Вечоріло…Сонце зовсім заховалося за хмари. На землю лягала прохолода. Надія , зморена за цілий день, від тиску випила ліки, вже дрімала. Алла вкладала сина спати , наспівувала колискову пісеньку.А батько пішов надвір, позачиняти двері в сараї та в літній кухні.
Тихий стук у вікно збентежив Аллу. Невже він? Нащо прийшов? Подумала, швидко вийшла з хати.
Антон схопив її за руку, ривком потягнув за хвіртку, під кущ жасмину,.
-Що ти зробила? Чому ти мені ніколи не сказала з якого ти села? Навіщо народила? Чому втекла? Чому не призналася, що вагітна?
Антон говорив наспіх, зопалу, нервово палив цигарку, озирався.
- Я б заплатив в лікарні, було б все добре, жили б тільки для себе. Тобі треба це село? Я так розумію, це мій син, але в мене є двоє дорослих, я не збираюся розривати стосунки з сім`єю. Тобі треба було цієї замороки?
Тремтіла, ні вона йому не повірила, адже паспорт довго був при ньому, що навіть не поцікавився звідки вона? Яка байдужість! Від люті,з силою вліпила ляпас, різко повернулася й пішла.
Тільки зайшла за кущ, по дорозі до хати, навпроти неї стояв батько,
-Нам треба поговорити, я все чув, пішли присядемо під грушкою.
Не знала, що сказати батькові, мовчала.
-Я все зрозумів, доню… Він мерзотник і я бачу не надійний, толку не буде. Недарма кажуть яблуко від яблуні. Не знаю , як він там жив в тій Москві, правда покійний Микола його хвалив та напевно він вдався до нього. Запитувати не буду, як,що? Це твоє життя! Напевно ляпаса він заробив, якщо ти це зробила. Та хочу тобі сказати, можливо ми винні, після школи не відпустили тебе вчитися, це таке діло, назад час не повернути. Та я тебе попрошу, давай залишимо все в таємниці, мама не перенесе удару, якщо взнає, що Антон батько онука.Останнім часом, занадто часто проблеми з тиском, з серцем, ти ж сама бачиш.
Вона слухала, намагалася приховати сльози, які відчувала на губах. Не стрималася, обійняла батька, тремтіла, плакала.
-А той кацап, боїться їхати до нас, в Україну. Тож краще хай не їде, ми й самі виховаємо Андрійка, все буде добре!
Далі буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2017
Какой прекрасный, там вид, за окном,
А мы вдвоём, с тобой, всё ждём весну,
Посеребрит, пусть зимушка кругом,
И я покрепче тебя обниму.
Ещё капели, не поют песню,
И мне так холодно, уж одному,
Пусть погуляет, ветер с метелью,
Ведь я тебя, не отдам, никому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718672
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.02.2017
Як одиноко, бо ж, як вовчиця,
Колючий вітер січе в обличчя,
Із ним так хочеться завивати,
Про біль й жорстокість, всім розказати.
Бачу впав воїн, посеред поля,
Спитати хочу, а де ж та доля?
Чому гарненька, ця молодиця,
Мов цвіт калини, а вже вдовиця?
А сніг мете, що й світу не видно,
Свавілля кожному остогидло,
Прошу Всевишній зупини війну!
І захисти - неньку Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2017
Свідомість людства про наше життя,
Щодень думки, гризуть про майбуття,
Чого чекати? Як змінився світ,
І яким стане, навкруги всесвіт.
Хто посилає й звідки, нам зміни,
У невагомості… є переміни,
Здається ми, там зовсім безсилі,
Летять ракети і мають цілі.
Хтять люди знати, хто керує цим,
Здається є, питання відкритим,
Читали здавна, усе про Богів,
У всі віка ,народ мав ворогів.
Чи то послАнці? Звідки, не знали,
У житті певно весь час страждали,
Тож де взялись, на безсмертній землі,
І виживають на суші й у млі.
Ті землетруси, смерчі і зливи,
Що навкруги, всякчас негативи,
Давно здається, знищили б усе,
Як в лихоманці, довкола трясе.
Людство живе, витримує завжди,
І катаклізми вистоїть й біди,
Собою мужньо все переживе,
Випробування для нього святе.
Людина здатна, думать, творити,
А чи спроможна все захистити?
То риторичне, нині питання,
Та чи доведене існування,
Людини.Як з’явилась на землі?
І чи, зникає, коли у пітьмі?
Життя суворе, але триває,
Всі перепони перемагає
Мабуть людина, послана Богом
Тому продовженням і є всього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2017
Її крила, здаються нерухомі
Як літає, мов господиня в домі
Проворна, в кожну щілинку залазить
Хто хоче, то завжди зможе образить
А шкідлива, до того іще й прудка
По неволі наважується рука
Від неї, відмахнутись, - Геть, ну геть!
Пристала, липне, дзижчить, хай їй грець!
Ще та нахаба! Сидить регоче
Смакує все, звичайно що хоче
На неї павучок, зирить, чекає
Мереживо плите, каже кохає
Її обійме, вередує, кричить
Вже бідолаха, лише тихо дзижчить…
Вона все тішилась, що цокотуха
Ох, та любов… пропала, хитра муха.
16.02.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2017
Прелестный миг…очей очарование,
Как крик души и в любви признание,
А можно ли, познать любовь и страсть,
Чтобы любить искренне, не страдать?
Твой взгляд светлее, всех чудес земных,
Как всласть воды, из рек всемогущих,
Испить глоток и тихонько пьянеть,
Чтоб целовать, при этом не сгореть.
2010г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
Нині светра я в`язала
І на милого чекала
Чомусь вітер розгулявся
Жваво з листям забавлявся
Шепотів мені мінливо
На сердечку так журливо
Все спицями так уміло
В*язала впевнено, сміло
А ниточки всі тоненькі
Як його очі синенькі.
Я з ними радість вкладала
Любов, бо дуже кохала
Квіточки неначе в полі
Щоб щасливі наші долі.
Молитви часто читала
В житті кращого не знала
І попросила у Бога
Щоби його, я небога
На столі хліб і сіль мала
Щоб любов нас поєднала.
Ниточки такі гладенькі
Щоб завжди раді, миленькі
Щоби добре нам жилося
І так ніжно любилося.
А, як светра він одягне
Та на мене хай погляне
Подарує диво – квіти
І з ним будуть у нас діти.
Вітерець… теплий, ласкавий
Як хлопчисько, віє бравий
Про любов мені розкаже
Нас навік разом пов`яже.
Січень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
Надворі негода… Холодний вітер підбирав все, що на землі, підіймав до гори, крутив ним, кудись ніс. Часом так високо здіймав, що здавалося несе в небо, в вирій та раптово під краплинами дощу все ж летіло донизу, розкидалося по землі. Листя золотаве, руде, жовте безжально скручував у купи. І сердито з дерев зривав те листя, що ще залишилося на гілках. Пташок, що залишилися зимувати загнав у надійні схованки
. Надя стояла на зупинці, якщо так можна було назвати. Покриття на-пів розібране, потрощене, діряве. Ніяк не можна було сховатись від дощу, а він неначе переслідував її, з малого перейшов на зливу. Так ухилялася від вітру, що парасолька, аж крутилася, дощ стікав по обличчю.
А напередодні… В двокімнатній квартирі сварка, здавалося б чому? Але ж жили в достатку, обоє мали роботу. Вона працювала в школі, викладала англійську мову, а Дмитро вже працював на посаді ректора інституту. Сусіди завжди дивилися з заздрістю на цю прекрасну пару та підноготні ніхто не знав,чому сварки… Всім байдуже, ні знайомі, ні друзі її про це не запитували, також не цікавилися чому для повного сімейного щастя, не народили дитя. В молоді роки береглися,. А коли їй виповнилося тридцять, він захищав дисертацію, настояв, щоб перервала вагітність. Вона навіть не знала, що він домовився з лікарем. Сказав, що пора поїхати в лікарню, на них чекали на визначений час. Вже , як заходили в кабінет, поцілував в щоку,
- Все буде добре, не хвилюйся.
Вдома майже завжди тихий, заклопотаний своїми матеріалами для студентів. А тут, в кабінеті не бракувало слів, при ній так гарно спілкувався з лікарем і непомітно в розмові прийшов до того, що готові на операцію. Вона приголомшена, здавалося втекла б десь, щоб захиститись та не змогла проронити ні слова. При лікареві цілував їй руки, втішав, що любить, що домовився, зроблять все так , щоб змогла ще мати дитя. Мабуть з пів року жили спокійно та з часом чоловік став приходити додому на підпитку, не раз комір сорочки був у губній помаді, пахло чужими парфумами.
Пройшло три роки… Надія повністю присвятила себе школі, з учнями проводила додаткові уроки. Додому поверталася пізно, інколи, він вже був вдома, але частіше, як лягала спати, його ще не було. Стосунки стали зовсім натягнуті та про свої обов`язки не забувала, завжди приготовлені страви, напечені солодощі, які він любив. І коли він приходив пізно, спати лягав у кімнаті, вона ж ковтала сльози від його байдужості. Та, як були разом час від часу запитував,чи не готова народити? Вона ж хотіла та все дарма, лікувалася, але нічого не допомогло, лікарі розводити руками. А він почав колоти в очі, що інші і по три рази переривали вагітність й нічого, народжували. Дивувалася, адже мудра, досвідчена людина, мав би все розуміти та на жаль в усьому звинувачував тільки її. Ні з ким не ділилася, лише одна подушка знала скільки за весь час пролито гірких сліз. Як болить її душа, як страждала, що не мала до себе належної уваги. Тоді,як навчався, захищав дисертацію, весь час заклопотаний своїми справами, все списувала на зайнятість. Коли став ректором дуже змінився, став байдужим і холодним подібний айсбергу.
Те що сталося сьогодні… вона від нього навіть не очікувала такої поведінки. Дмитро відчинив двері, пропустив вперед молоду дівчину, напевно студентку,
-Заходь , люба! Буде все (окей ), старої немає, в неї пари, тож роздягайся й бігом у ванну. Я прийду, покажеш, що ти вмієш, нарешті здаси залік….
Надія в цей час пила каву, почувши такі слова, поперхнулася, закашлялася.
-Стій - стій, не поспішай, я зараз, - почула його голос до дівчини. Він залетів в кухню розчервонілий, від нього тхнуло спиртним,
-О! Ти вдома,а я це… Тут прийшла студентка здати залік, так я це… Пожартував трохи з нею…
-Гарні жарти, а це що? – запитала,, показуючи на шию. Він підійшов до шафи з дзеркалом, побачив на щоці і на шиї свіжі сліди губної помади,
- Тю, це дзеркало таке, - гупнув по ньому кулаком. Від удару, дзеркало тріснуло на безліч дрібних частин, падало на підлогу.
А далі… все немов у тумані.…. Швидко зібрала речі й вийшла з квартири. Що робитиме далі сама не знала та вирішила, з ним краще розірвати стосунки зараз, скільки можна терпіти. Куди йти ? Адже вона на чужині. До школи…ні, адже соромно, не наважилася. Поїхати до батьків в Дрогобич, майнула думка, зупинилася, батьки вже немолоді, навіщо їм ці неприємності, тим паче живуть з молодшим братом, який має сім`ю. Вирішила поїхати до найближчого готелю. В метро, метушня, людно, тож саме час пік, всі добиралися до домівок. Та при виході сталася штовханина, щось дуже шарпонуло пальто. Вона відразу перевірила кишеню, в якій лежав гаманець, на жаль там пусто. Поглядала на всі сторони, кожен поспішав, не звертаючи ні на кого увагу. Ой, що ж буде, така глибока кишеня, як же змогли? Здушили сльози, хотілося плакати, кричати, серце рвалося на частини. Вийшла з метро, згодом трохи опанувала себе. Погода, як настрій…. йшов холодний дощ, вітер в різні сторони рвав волосся. В розпачі підійшла на зупинку, не знала, що робити далі. Гадала, що зупиниться в готелі на пару днів, а там зарплатня та вийшло все не так. Такі плани були, а тепер без грошей куди? Думки не доганяли одна одну.
Стояла з валізою, дивилася в нікуди. По обличчі разом з водою текли сльози. До зупинки,через дорогу, з великою,чорною парасолькою поспішав чоловік, пригинався від вітру. Він став поруч з нею, поглядав у бік, звідки мав приїхати тролейбус. Раптово зупинив на ній погляд, помітив мокре обличчя, уважно дивився в очі. Здригнувся, уявив, як їй холодно, моторошно від дощу, над нею підніс свою парасолю,
- Може так краще? Шановна, ховайтесь під мою парасольку. Бачу змокли, що довго чекаєте? Давно тролейбуса немає?
О, такий уважний, подумала, а й справді трохи промерзла та й пальто місцями вже було мокре.
-Дякую ,- проговорила тихо. Він уважно й сміливо дивився в її очі, немов, щось там шукав. ЇЇ погляд , форма й смарагдовий колір очей нагадали покійну дружину. Світло- русе волосся, округле підборіддя, дуже схожа, хто вона?
Підійшов тролейбус, вона не зрушила з місця, здивовано подивився,
-Ви мабуть переплутали зупинки, тут тільки третій номер зупиняється.
У відповідь розгублено поглянула, їй не було, що сказати.
-Я бачу ви замерзли, я теж, давайте зайдемо в кафе, погріємося , вип`ємо кави.
А який вихід? На згоду кивнула головою. Він ніс валізу… через дорогу прямували до кафе. В приміщенні тепло, затишно, тихо грала лірична музика. Мабуть так треба, подумав, може зізнається, що сталося?
-Ой, ми ж не знайомі, я Павло, можна Паша, так приємніше, бо офіційне спілкування за кілька років вже набридло.
- Надя, - відповіла тихо, трохи соромлячись.
Не поспішаючи, пили каву, напевно кожен думав про своє, тільки зацікавлені погляди один на одного й мовчання. Раптово взяв її за руку,
-Послухайте мене, я бачу ви в скруті, хочу вам допомогти. Щоб не думали, що я якийсь пройдисвіт, вислухайте будь ласка. Мені сорок сім років, на службі був майором, в зв`язку зі скороченням штату, пішов на пенсію. Мав дружину Марію, півтора року назад пішла від нас з сином, хворіла на рак.. Син, військовий, йому двадцять п`ять років, зараз служить під Львовом. Я живу тут недалеко, їхати дві зупинки, це ходив в бібліотеку, дещо прочитав в читальному залі. Загалом зараз вдома, пенсія непогана, як кажуть, можна пожити для себе.
. Вона повільно забрала руку,
-Ну, що ви… мені все так розповідаєте, а самі про мене нічого не знаєте, навіщо так?
-Надю, ви розумієте, я трохи пізнаюся в людях, бачу, що у вас, щось сталося та думаю зараз запитувати не варто, просто не хочу. Пропоную поїхати до мене, звичайно в гості, захочете розповісте, а ні , самі вирішите, що робити завтра. Холодно, осінь , думаю погода не сприятлива для мандрів.
Зашарілася, схвильовано із сумочки дістала паспорт, намірилася показати йому. Помітила,як змінилося його обличчя, здивованість, стурбованість,розгубився,
- Ні – ні, ну що ви? Краще дайте відповідь на мою пропозицію.
Ось так зненацька…. оце події, в голові роїлись думки. Схиливши голову, мовчала. Павло теж мовчав, тільки дивився на неї , все знаходив схожість з покійною дружиною. Думав, що це? Подарунок долі? Мовчання перервала весела музика, придала їй впевненості, підняла настрій, сміливіше подивилася в його очі,
- Я згідна.
Для чого, ще якісь слова… Немов той голуб біля голубки, тепліший погляд,
-Ну, от і добре!
Надворі стемніло, дощ так і не вщухав. Вони сходами підіймалися на третій поверх, дев`ятиповерхового будинку. Його уважність дивувала, в руці валіза і весь час під руку підтримував її. Відчинивши двері,запросив до квартири, помічала, він хвилювався,
-Ось, будь ласка, мої апартаменти, розташовуйтесь, ознайомлюйтесь. Що потрібно, не соромтеся, кажіть.
В квартирі затишно, світло, помітила, видно що воєнний. Він показав їй кімнату, де могла відпочити. Збентежена подією, все ж, на всяк випадок, закрила двері на засовку. Переодягалася в махровий халат. Велике дзеркало прикріплене до шафи, як не побачити себе. Обличчя змарніле, виснажене, намагалася посміхнутися, адже треба триматися. Але ж справді, для жінки в сорок років, це ще такий вік, ще може зустріти друга, чи партнера й бути щасливою. Здригнулася, відволік свисток чайника. Чого сидіти…треба йти, не зручно якось, але треба.
Павло відразу підвівся з дивану, сонячний погляд, яка мила - догнала думка, так схожа на покійну дружину.Той стан, руки і рухи… й очі, відчував, щось перевернулося в душі. Від спогаду пересохло в горлі, злегка зблід.
Вона помітила, уважно подивилася на нього, чи так хвилюється? Перевела погляд на фото, що стояло на серванті. Мабуть його дружина, а й справді, є якась схожість.
Вже пили чай… Він не просив її - розповісти про себе, але вона сама хотіла розповісти, щоб не подумав,що якась несерйозна жінка, пуста й розбещена. Бесіда затягнулася надовго, вже була майже перша година ночі, коли він запропонував відпочивати. Ніжно взяв за руку, уважно подивився в очі,
-Все буде добре, на добраніч!
Стримуючи хвилювання, подякувала за допомогу.
Заснула майже відразу, їй здавалося, згадуючи своє життя важку ношу скинула з своїх плечей.
Під впливом спілкування, Павло довго не міг заснути, ворочався, через кожні п`ятнадцять хвилин дивився на годинник. Думки лізли в голову, чому її зустрів? Може й справді мені така доля? Чому схожа так? А може…. Ні, чортівня якась, сварив себе в думках, хіба ось, так відразу закохатися? Але ж притягує до себе, що це? Він заснув на пару годин, не більше, чомусь боявся проспати, сам не розумів чому. Нарешті ранок, на годиннику майже сім годин , поспіхом, збирався в магазин.
За вікном похмуро…. На деревах де-не-де виднівся іній, земля вкрилася памороззю. Ой, як гарно, добре, що дощу немає, дивлячись в вікно, тіштлася Надія. Настрій піднявся, ще вчора, коли в сумочці , знайшла сто гривень, заспокоїлася, добре хоч на проїзд є гроші, а там зарплата. Зайшла в кімнату, перше, що помітила, на столі в тарілці лежали бутерброди з вітчиною і в вазі фрукти. На душі потепліло, в неї відразу з`явилося відчуття зрівняння, її чоловік цим ніколи не переймався. Не мав навіть уяви, щоб чоловік такий, як він, ходив за продуктами в магазин, чи на базар. Вважав, цим завжди мала займатися жінка та й не дай Бог, хтось побачить з студентів, мовляв, з нього сміятимуться.
З кухні, Павло приніс дві чашки кави, привітався. Помітила свіжість на обличчі. Повіяв приємний запах парфумів, напевно щойно поголився. Вдягнений в красивий костюм коричневого кольору й білу сорочку. Ледь посміхнувшись, запропонував,
-Прошу, давайте поснідаємо…
Снідали швидко, мовчки, вона поспішала на роботу. Перша встала із - за столу, він допоміг одягнути пальто. Здвигнула плечима, мацала,чи воно повністю просохло. Павло уважно спостерігав за її кожним рухом,
-Та я в ванні включив колорифер, добре що просохло, на дворі приморозок.
Їй наскільки було приємно, що навіть посміхнулася до нього.
-Надю, підійдіть до вікна,- рукою показував, куди звернути увагу,
--Он там бачите, автівка сірого кольору, то моя , правда старенька та на роботу вас відвезу.
Кров підступила до обличчя, вона відчула, що червоніє, поспішила до виходу. Дорогою весь час мовчали, не наважилася заговорити, збентежена такою повагою. В руці тримала телефон, гадала, що має подзвонити Дмитро, але очікування було марним. Коли завіз її на роботу, в нього значно покращився настрій.За від`їзд мови не було, тішився, з`явилася надія, що не поїде, що зможе її краще пізнати.
Спливав робочий день, дзвінка від Дмитра так і не було. Не знала,чи це на краще,чи на гірше та псувати настрій не хотілося. Все обдумала, впевнена, до нього не повернеться. Біля школи на неї чекав Павло, в руках тримав букет хризантем. Додому приїхали з гарним настроєм.
На кухні на неї чекала замаринована курка.
-Ну, що поки зробимо салат, вона за той час спечеться,- -весело поглянув до неї, поставив курку в духовку. Раптом підійшов ззаду, ніжно взяв за плечі,
-Ну от, ви тут можете бути господинею.
Стрепенулася від несподіванки.
-Ну - ну, не треба хвилюватися, я буду прямий, давайте перейдемо на "ти"- запропонував й з шафи дістав пляшку Шампанського.
Думала; може воно так мало бути. Вони посміхалися,смакували вино. Ніжні погляди в її очі, поцілував у щоку й відразу відійшов до вікна. В ньому проснувся потяг до жінки, вже три роки, як він не мав стосунків. Вона подякувала й пішла до себе в кімнату, для неї це не стало дивним, сама відчула, що його дотик рук її збуджував.
В цей вечір подзвонив Дмитро, Павло в цей час, ще не спав, чув тиху розмову. Від того, що почув, на душі стало одночасно і тривожно, і радісно, чітко почув, як вона сказала , що не повернеться до нього. З розмови зрозумів, що подасть заяву на розлучення.
Минуло кілька днів…. Після роботи завжди зустрічав Павло, охайний, стриманий й дуже уважний, в той же час був веселим, розповідав різні історії, навіть одного разу читав вірші С.Єсеніна. .А потім на кухні готували вечерю, чаювали.
Одного вечора, Павло зненацька поцілував у щоку й дивлячись в очі, весело промовив,
-Надійко, а давай приготуємо печінку, я так люблю засмажену з цибулею, сьогодні отримав пенсію, ходив на базар, купив м`яса та дещо з продуктів.
Її давно ніхто так не називав, тепло огорнуло тіло, не знала, що сказати, що робити, ніжно подивилась на нього. Він ледь стримувався, приваблювала його до себе. Хотів, обійняти, пригорнути, загубитися в ній. Мовчання.. Нарешті, опанував себе від погляду, взяв з холодильника печінку, яку вже замочив, поклав у сито, щоб стекла вода. Вона взяла в руки три гарних цибулини і ніж. Павло нахмурився, забрав цибулю,
-Ні, ні , де ти бачила, щоб твої оченята плакали, це моя справа, а ти краще он, печіночку поріж.
Почервоніла, як стигла вишня на сонці, серце шалено билося, здушили сльози, ледь трималася, щоб не побачив обличчя. Їй хотілося заплакати від його уваги, а чи можна так ставитися до жінки, думала про себе.Чомусь так боляче, адже чоловік про неї так ніколи не турбувався.
Смачна й весела вечеря. Він розповідав, що не любить чистити картоплю, бо надоїла, ще за часів служби, про різні пригоди, про друзів, які залишилися, ще на службі в інших гарнізонах.
Вечорами, Надія сиділа за зошитами учнів, він спостерігав за нею в ледь причинені двері, відкидав думку, що вона може піти від нього.
Ну от - перевела подих, нарешті отримала зарплату, її часто затримували в кінці року. Думала, як йому сказати, що хоче перебратися в готель. Хоча покласти руку на серце та чесно зізнатися собі - не хотіла розривати з ним теплі, дружні стосунки.
Чудовий, тихий вечір… Надворі злегка морозило, пролітав лапатий сніг. Вони стояли на балконі, їй здавалося серце вискочить з грудей, відчула, що не проти, щоб обійняв й навіть поцілував, зрозуміла, таїла в душі, він їй подобається.
Наступний день був вихідним, він запропонував сходити в Цирк , звичайно погодилася, мабуть років десять ніде не була. Та зранку, коли зайшла в кухню, привіталася, здивувалася. На столі лежало круто замішане тісто, в м`ясний фарш Павло сипав перець.
-О! Доброго ранку,- наблизився поцілувати. Вона підставила щоку, усміхнулася ,
-А , що в уста не можна?,- запитав радісно.
Вмить зашарілася, але по тілу відчула тепло.
-Ну, що наліпимо пельменів? А потім гарненько наїмося й будемо відпочивати, сьогодні ж вихідний, можна розслабиться ,- впевнено, не поспішаючи говорив Павло.
Вв той же час уважно спостерігав за нею, немов чекав, може вона хоче щось сказати? Ні, вона вирішила змовчати, зрозуміла, що розмову прийдеться відкласти на вечір. Вже допомагала ліпити пельмені, міркувала; чому така різниця між чоловіками, чому не зустріла його в молоді роки?
В небі підморгував молодий місяць, зорі приємно мерехтіли. Від місячного сяйва іскрився, переливався сріблом сніг. Вони в гарному настрої вийшли з приміщення, циркова програма дуже сподобалася. Свіже повітря пестило обличчя. Сипав густий, лапатий сніг, який іскрив, заворожував все навкруги й скрипів під ногами. Така погода надихнула пройтися пішки. Павло взяв її під руку, підтримував, щоб не підсковзнулася. А вона йшла й думала; як розпочати розмову про від`їзд, що він скаже? Все ж наважилась,
-Нам треба поговорити, я вчора отримала зарплату.
-Ні, ні, тільки не зараз, поглянь , який чудовий вечір, ще буде час, - сказав з піднятим настроєм.
Коли прийшли, він швидко поставив чайник й включив телевізор,
- -Ти не заперечуєш ? Я послухаю новини.
Після ванни вона пішла до себе в кімнату, щоб не заважати. Сама ж зрозуміла, що він не хоче на ніч мати розмову, виключила настільну лампу й лягла в ліжко. Та сон не йшов, чула, як він інколи зітхав. А може все лишиться, як є, в душі мала надію, їй здалося, що вона все життя мріяла про такого чоловіка. Повернулася на бік, грішні думки лізли в голову. Він же ще не старий, хіба не здатний до жінок, тому нічого не пропонує, а може просто не подобаюсь йому? З цими думками - засинала.
Павло довго сидів біля телевізора,час від часу поглядав в її кімнату, новини йшли тільки для звуку, не міг зосередитися на словах дикторів. В голові про себе повторював слова, невже я не зможу її ощасливити? Як підійти, як зізнатися, що покохав? Горів бажанням щоб назавжди залишилася з ним.
. За вікном просинався ранок… Небо сіро-синє, сонце розсипало перші промені. О, буде чудовий день, подумала Надія, але мабуть не для мене. Швидко накинула халат, тихо виглянула в кімнату, Павла не було. Раптом в двері подзвонили, вона повернулася до себе. Він поспішив з кухні, відчинив двері, почула голос незнайомого,
-Це вам! Від мене теж вітання!Розпишіться….
- Дякую!
Двері зачинилися. Вона в щілинку побачила Павла з букетом білих хризантем. Що це? ЇЇ охопив розпач, напевно день народження. Що ж робити? По перше їй треба було до туалету, а вже потім думати, як бути. Вона одягла красиве в`язане плаття волошкового кольору й прикріпила брошку - метелика, яка переливалася перламутром. Наважилась змінити щоденну зачіску, гарно вклала волосся, покропилася парфумами. Взяла в руку помаду та тут же зупинилася, поглянула в дзеркало,мабуть не варто. Все ж себе підбадьорила, підморгнула й тихо промовила,
-Що буде,то буде…
В кімнаті Павла не було, вона швидко прошмигнула в туалет, потім у ванну кімнату, поверталася назад, побачила на столі в вазі стояли ті самі хризантеми.
-О! Надійко, ти така красива! Дай погляну на тебе,- зупинив її. Він саме виходив з кухні. Вона вся немов загорілася, від його слів, обличчя запашіло. Помітно хвилюючись до нього,
- Напевно в тебе день народження, хоч би слово промовив. Він підійшов до неї, ніжно взяв за плечі, дивився в очі,
-Вибач, не хотів наперед говорити, хочеш привітати? Мені достатньо слів!
Вона вислизнула з під рук,
-Що ж прийми вітання , найкращі побажання, хай в тебе все буде добре, а основне здоров`я, ну ій звичайно гарного настрою.
Він підійшов так близько, що вона почула його серцебиття, майже притулився до неї,
-А поцілунок?
Кров прилинула до обличчя, поцілувала в щоку, хотіла йти та він взяв її руку,
- Сьогодні вихідний, куди нам поспішати, давай накриємо на стіл, вдвох відсвяткуємо. Ось мене син привітав, бачиш молодець, не забуває, здається не погано виховав.
Метушився, відкоркував Шампанське , випили, гарно поснідали, хоча вже була одинадцята година. Збуджена подіями, вийшла на балкон, просто дивилася надвір, а думки не давали спокою, що знову не зможе почати розмову про переїзд, вважала в такий день, ще й після вина, не варто на цю тему говорити. Її відволікла музика, яка почала лунати з кімнати. Павло підійшов до неї,
- -Мадам прошу до танцю, надіюся сьогодні ти мені не відмовиш. Тиха, легка музика сприяла роздумам, танцювали мовчки. Надія відчула в собі бажання бути коханою, його руки були такими ніжними, хотілося обіймів, ласки. Калатало серце, вона побоялася , що він відчує це,
-Може досить, вже три танці підряд, давай відпочинемо. Присіла на диван, а він за мить з кухні приніс торт.
-Давай я юіля тебе присяду,- посміхнувся, взяв за руку,
-Надійко, я не такий молодий, мабуть красивих слів багато не знаю та будь ласка вислухай мене. Я думаю це доля нам зустрітися ! Я ось! - він з кишені дістав коробочку. Миттєво відкрив, в ній лежало дві обручки. Вона відчула гарячий прилив крові, серце знову заколотилося, дивилася йому в очі.
-Ми кілька днів знайомі та я зробив висновок, що без тебе не зможу. Я кохаю тебе! Ми маємо право на щастя! Хочу, щоб ми завжди були разом!
Не знала, що сказати, люб`язно посміхнулася, він в очах побачив блиск і радість, ніжно поцілував. Вона тремтіла, як маленька пташка загнана в клітку, підняв, як пір`їнку, поніс в її кімнату.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017
Надворі літо…В полі пшениця золота… хвилями, немов море. А поміж неї дорога вся в ромашках, маках, васильках і де - не - де стирчали квітучі колючки. Й волошки, як на рушнику, одна за однією віночком в полі розстелилися, поглядають до сонця, тріпочуть від несильного вітру.
Клавдія йшла, а очі від болю десь губилися,не знала куди той біль подіти, пішла в поле, там з травами поділитися, пошепотіти, щоб загубити свою печаль. Вона її через все життя пронесла, вже скільки років проминуло,а все перед очима, наче вчора.Та подія не покидала її навіть на мить, яке життя?! Що прийшлося пережити! І нащо було нагадати,зачепити ту рану, що і так все життя болить.
Там, неподалік, з опущеною головою,на висках біліє сивина, по дорозі йшов чоловік. Здавалося - нічого навкруги не чув і не помічав.Так він пішов від неї, його очі наповнені слізьми. Це він всі спогади пробудив, сказав все життя марив, хотів потрапити сюди. За скільки років собі не зміг пробачити, в думках себе картав,що такий гріх колись собі дозволив.
Колоски в полі давно налилися, від вітру хилились до землі… Вона серед них присіла на землю, по щоках з спогадом котилися сльози.
Йшов тисяча дев`ятсот сорок перший рік… війна…
В невеликому селищі, неподалік від Харкова, вона жила з сином і чоловіком Петром. Він працював в Харкові на заводі, а синочку, Костику, було майже три роки. Війна зненацька всіх застала, хоча розмови давно ходили, що Гітлер може напасти та в це ніхто не вірив. До останніх хвилин проводилась евакуація заводів, людей. Ешелонами відправляли в Челябінськ, Перм, а ХТЗ в Сталінград. Хто міг виїхати, виїхав, а Петро з заводу відправляв людей, а сам не встиг. Саме приїхав за дружиною і сином та виїхати не вдалося.
Страшенні, жорстокі бої відбувалися, коли фашисти заходили в Харків. Той гул літаків, як страхіття літав у небі, мов зграї чорних воронів. На землю скидали сотні снарядів,земля здригалася від болю, стогнала від наступу фашистських танків. За ними йшла піхота, розбій і мародерство, знущалася над простими людьми, хто не покинув свої хати.
Кінець жовтня…. Саме в цю пору починалися холоди, було більше затягних дощів. А їм всім, треба було десь зігрітися, годуватися. В одній із хат зробили свою контору. Поводилися, як хазяї, як ті пси по кожній хатині пройшлися, винюхували чи ніде немає наших солдат.
Документи Петра зарили в підвалі, німцям сказали, що лише є свідоцтво, всі інші документи згоріли в старій хаті, в яку влучила бомба. Таке страхіття довелося пережити Клавдії з сином! То було їх щастя, що снаряд влучив не в їхню хату, а в ту, що майже поряд. Нову хату недавно звалькували, в ній було три просторі кімнати,тож німці побачили, що є де зупинитися, сказали, що підселять постояльця.
Петра – німці забрали з собою , спочатку розмовляли спокійно, оділи, обули, ще й нагодували.Та потім під прицілом стояв три години, допитували, щоб розповів, що знає про кожну хату, про кожну сім`ю. А він мовчав, знову били, били прикладами по всьому тілі, юшила кров з обличчя. Надрізали одне вухо, а він мовчав, лише весь час під ноги дивився. Врешті – решт кинули знесиленого в підвал при штабі. Три дні пролежав на мокрій землі,знову били, знущалися, пропонували,щоб працював на них, щоб розповів, що знає про наші війська. Наполягали, щоб став поліцаєм, а він не хотів, хотів втекти та куди? Наші війська все відступали, фашисти зайнявши Харків просувалися далі. Мотоцикли вганяли по дорогах, німці в одиночку не ходили, напевно боялися, ходили все юрбою, поводилися нахабно. Линув сміх і ржання, схоже на ржання коней, все більше після вечірніх гулянок і весь час пили »Шнапс» та закушували шоколадом.
Від хати Клавдії до поля рукою подати. Добре, що встигли зібрати урожай, викопати буряк. Там німці зробили склади, автомобілями везли снаряди, ящики з кулями і вже підтягнули гармати.
Вечоріло… Надворі йшов дощ, хтось заходив до хати, Костик заліз на піч і як кроленятко притих, виглядав із-за завіси. Клавдія саме помила чотири картоплини, поставила зварити на вечерю. В дверях почула голоси, вся затремтіла, Боженьку,що буде. До хати, нахабно завалили два німці. Офіцер зняв в багнюці чоботи, вовчим поглядом подивився на неї. Мімікою, жестами показав, щоб помила, а другий молодий фашист стояв мовчки, неначе пожирав її очима, посміхався. Очі блищали немов у пантери, хитаючи головою, фальшиво з акцентом заговорив,
«- Файна, файна, это так у вас на Украине говорят? Я остаюсь тута». *
Згодом офіцер пішов, молодий назвався Стефаном, одягнений завалився спати. Клавдія боялася виходити з хати, майже всі боялися, кожен хотів жити. Скрізь нагляд, гітлерівців багато, як тільки вийдеш, могли й вбити. Було, як вийде по воду до криниці,відразу чує гучні розмови німецькою мовою, а потім регіт. Немов дикуни на охоті, дивилися на молоду жінку звіриними очима. Їй лише двадцять три,сама красива, статна, обличчя кругленьке, щоки немов рум`яні яблука. Приходилося ховати свою красу, волосся наперед насуне, одягала хустку- ряднину, а брови зробить широкі,намалює чорною сажою, щоб страшніша. Іншим разом спеціально замаститься багнюкою.
На другий день приволокли Петра і кинули серед хати. Ножем по серці Клаві, адже вона любила чоловіка. Вони побралися по любові, він був з сусіднього села, батьки ж їхні повмирали. Вона три дні і три ночі не відходила від нього, дякувала Богу, що залишився живим. А постоялець тільки поглядав, часом суворо, а часом здавалося в очах якась з`являлася турбота, ніжність, коли дивився на неї. Коли Петро вже встав на ноги, знову прийшов офіцер з постояльцем, обоє на підпитку. При ньому офіцер на Клавдії розірвав стареньку сорочку й нижню білизну. Пишні груди виднілися в ліфчику, вона обхопила себе обома руками, він з розмаху вдарив по обличчю. Петро наблизився до офіцера, хотів захистити дружину та від удару по голові звалився на підлогу. Костик верещав не своїм голосом, постоялець взяв малого на руки, дав плитку шоколаду. Дитя переляканими очима дивився на маму, потім на Стефана та згодом замовкло. Офіцер мімікою показав, що гарна й вийшов. А за Петром відразу прийшло двоє німців, нічого не сказавши, скрутили руки, кудись повели.
Наступного дня, Стефан ламаною мовою повідомив, що Петро буде жити, не вб*ють, але буде поліцаєм в Харкові. Клавдія плакала, з болем в душі, мусила прати й готувати їсти німцеві, коли наказував. Який вихід, замислювалася, втекти з дитиною - це не реально. Як і інші в седищі – терпіла. Людей зовсім мало зосталося, як якесь непорозуміння, щось німцям не подобалося,не розмовляли, відразу розстрілювали у всіх на очах.
Прожили сувору зиму майже голодні і в холоді, але вижили. Напевно таки, ще завдяки постояльцю. Як дуже замітало надворі, в сильні морози приходив ночувати не сам, вів з собою цілу свиту. Правда поводилися, як свині, всі позирали на неї, малому приносили хліб, шоколад, інколи й згущене молоко. Костик,був слухняним і в той же час переляканим, але до Стефана трохи звик. Один раз в місяць приїжджав Петро, весь час задумливий вираз обличчя.Запитував її, чи з своїх ніхто не приходив, може десь, щось чула про партизан.Та де могла почути, як слідили за хатою, за нею. Коли всіх збирали на збори, Стефан своєю мовою з німцями, щось белькотав і її ніхто не чіпав, тільки з презирливою посмішкою, кидали вовчі погляди.
А влітку сорок другого року, всі думали, що повернуться наші війська. Люди бачили, як від`їжджало все керівництво, дуже близько гриміло й палало. Стефан прибіг весь знервований, кинув на стіл банку консерви, Костику всунув в ручки шоколад, щось белькотав та Клавдія зрозуміла тільки останні слова,
» -Я это, вернусь».*
Люди в надії чекали наших та все даремно. Селище немов завмерло в очікуванні, скрізь чулися автоматні черги. Та не довго, знову все вщухло, згодом повернулися німці, як собаки злі. По хатах ходили чутки, що був бій з партизанами. Ввечері Стефан повернувся, підійшов до неї, хотів взяти за плечі,
«-Не бойся, я тебя любить,тебя не тронут».*
Вона відсахнулася, на руки схопила сина, нею трусило від злоби, з під лоба дивилася на нього, рада була вбити, якби ж її воля.
Прийшла зима - холодна і сніжна. Хурделило майже через день, лежали кучугури снігу, щоб хоч якусь дорогу зробити, виганяли людей з лопатами розчищати, а хто не міг, падав знесилений, в того стріляли. Людей в хатах знаходили мертвими, замерзлими, не було чим палити, не кожен мав, щось їсти. Клавдія одягала найгірше лахміття й багато, щоб німці не витріщали на неї очі.
Майже всю зиму Петро не з*являвся. Коли почав розставати сніг, в селищі німців побільшало. Петро приїхав з одним німцем, який мав з Харкова якесь доручення, залишився ночувати.Пізно ввечері прийшов Стефан, вони цілу ніч пили й співали. Чоловік від злості потирав руки, от би вбити та зупиняла невизначеність,а що далі? Знав, уб*ють дружину й сина.Тож за цей час вже скільки всього надивився, зовсім посивіло волосся. Він попередив її, що знайшов зв`язок з підпіллям, можна було втекти в партизани. Та йому не дозволили, дали завдання спостерігати, що діється і як можна більше допомогти людям, які в полоні, при нагоді організувати втечу. Петро, як приїжджав, намагався хоч трохи привезти щось із продуктів, які їм видавали. Костик дуже радів приїзду батька, до уст підносив вказівного пальчика й говорив,
-Тату, я нікому не скажу, нікому, так мене мама вчила.
Кожного разу, як Петро їхав у Харків, на душі тривога за сім*ю. Часто запитував дружину,чи не чіпляється німець. Вона ж боялася зізнатися, що той белькотав про свої почуття, що її ніхто не чіпатиме. Думала, хоч би Петро не вбив німця, бо тоді ж всіх розстріляють.
Настав квітень…. Клавдії передали, що Петро втік до партизанів. З осторогою дивилася на Стефана, що буде, як він про це дізнається?
Одного вечора йшов дощ, чомусь син раніше вмощувався спати. Клавдія руками мацала голівку,в чому справа?Досить і так худенький, блідий, обличчя хлопчика на очах прямо біліло, а тіло здавалося зовсім холодним. Господи мабуть від голоду, в останні дні з`їв хліба один шматочок й трохи юшки на лушпайках. Останнім часом Стефан обідав і вечеряв десь, сюди нічого не приносив. І очі в нього зробилися ніякі, тієї злоби, що була раніше до людей - не стало. Напевно втомилися, хоч би вже йшли геть, молила, просила Бога жінка. На столі стояла пуста чашка німця й дві купи книг, пригадала, що колись він там тримав цукор, інколи давав Костику. Знайшла між книгами один, останній кусочок цукру - рафінаду, аж просльозилася, може допоможе, розчинила в кіп`ятку й дала сину випити. Тремтячими руками його носила, самою нею, здавалося щось керувало невідоме,не знати де бралася сила,довго читала молитву, вмивалась гіркими сльозами. І просила, благала Матір Божу, щоб спасла дитя. Так гірко на душі, устами торкалася чола дитини,тулила до грудей, щоб хоч трохи зігрівся. Нарешті побачила, обличчя ледь посвіжіло, відчула, потепліли ручки. Перехрестила, поцілувала, поклала на піч, накрила куфайкою. Не пройшло й пів години, до хати зайшов Стефан. Підставив руку до чола, щось викрикнув на своїй мові. Очі розбігалися в різні сторони, немов когось шукав, від нього несло спиртним.
«-Я ,любить…Со мной в Германию, собирайся скорее, будем уходить!»* Підійшов ближче, вирячив очі, нахилився до неї, приклав палець до уст
«- Тольки никому… Ни… шу –шу.»*
- Ні,! Ні, що ти! Я з тобою нікуди не поїду,- перелякалася.
Хотіла відійти, з ним навіть було гидко говорити, дуже смердів. Він ледь тримався на ногах, вмить, з силою притиснув до себе. Відбивалася руками, пручалася, але кричати боялася,бо ж спав син, він і так був наляканий. Стефан, як розлючений ведмідь, схопив її за руки, загинав назад, притиснувши до стіни, жадібно цілував. Намагалася вирватися, відштовхнутися, руками товкла його в груди та раптово відчула його плоть,що впиралася в її тіло. Він ловив, хапав уста, жадібно впивався,як змія, вона ж не витримала, вкусила за бороду. Вмить з розмаху вдарив по обличчі, підкосилися ноги, зблідла, падала на підлогу, в очах потемніло. Відчула холод по грудях, поцілунки, хотіла відштовхнутися, забракло сили, він заволодів нею. В голові дзвін, в очах червоно, немов вогонь й знову темно.
Опритомніла на лавці, він хлюпав на неї воду й цілував пишні груди, грався з сосками, як мале дитя. Їй стало гидко, перехопило в горлі, ловила повітря, нудило, а він обціловував оголене тіло.
Згодом відчула в себе силу встати і намагалася прикритися, він задоволено дивився, сопів, як брюхата свиня. Нарешті вдалося відсунути його ногою,як непотріб звалився на долівку.
Ледь дочекалася ранку, що робити? Проснувся Костик, кликав її, просив їсти. Подумала; ой,слава Богу, значить краще стало, може тікати та куди?! По вікнах подивилася, машини, мотоцикли, знову наїхали паразити. Почула стогін, з полу підійнявся Стефан,опустив очі й тихо сказав,
«- Я любить!...Прости!»*
Мовчала, дивилася на сина, рукою гладила голівку, притулила до грудей, щоб не злякався, майже криком,
- Щоб ти здох, скот*на! Хай Бог тебе накаже за цей гріх!
А він здивовано подивився, за мить обличчя зблідло, напевно вже трохи мову розумів, мовчки вийшов. Вона сама ладна його вбити та стримував син.
Пізно ввечері Стефан повернувся, зайшов мовчки, поклав на стіл дві консерви, дві баночки згущеного молока й майже пів буханки хліба.Очі весь час бігали, їй здалося,їх ховав від неї, згодом пішов в свою кімнату.
Того дня скільки сліз було пролито, напевно за все прожите життя, скільки не було виплакано. Костик дуже кволий, цілий день відвертав увагу від тієї події та, як пережити те страхіття і які наслідки, що на неї чекає?
Між ними, немов чорна завіса. Стефан тільки з Костиком спілкувався. Інколи помічала, як з під лоба крадькома позирав на неї, напевно чекав, що вона щось скаже.
Минуло півтора місяці, зрозуміла, що вагітна, досить і так не доїдали, обезсилена,тепер ледь вставала з печі, немов п`яна ходила по хаті. Стефан зрозумів й кожного дня приносив щось поїсти. Вона ж сама, що приносив не їла, лише при ньому Костику давала, він наполягав на цьому.
Одного дня прийшов на підпитку… став белькотати ламаною мовою,
«-Не сметь,надо кушать,моё дитя любить! А я приеду, ведь твоего убили…»*
Клавдія схопилася за голову, насправді від Петра, відколи поїхав, ні слова і ті люди, що інколи заходили до неї - не з`являлися. В селі зробити аборт було неможливо, адже фельдшерка виїхала, як тільки починалася війна та і тоді діяла заборона на аборти, хіба, що нелегально, не в медпункті. Надіялася, що втратить дитину, поперед себе підіймала відра та парила ноги в гарячій воді. Навіть одного разу в Стефана знайшла якесь червоне вино, цілий стакан нагріла до гарячого й випила. Та все дарма, до вечора, як і не пила, тільки в собі трохи більше сили відчула.
В перших числах серпня німці наче показилися, часто лунали постріли, когось поранили, когось убили ні за що. Радянські війська почали великий масштабний наступ. Гуділи мотори, мотоцикли та автомобілі, їхали варвечкою, німці тікали до Харкова. Стефан, як пішов зранку, так більше й не повернувся.
Нарешті дочекалися…. наші солдати вели полонених фашистів. Самі ж зморені, голодні, обдерті та щасливі обіймалися з людьми. Їм всі виносило поїсти, хто що мав в хаті, навіть останнім ділилися, зі слізьми на очах дякували їм. Клавдія раділа й плакала від щастя, відчувала, що скоро кінець війні.
Коли від фашистів звільнили Харків, Петро через тиждень прийшов додому. Радості не було меж, але лише на день. Ввечері за ним заїхали, знову забрали в Харків, на завод, на ремонтні роботи. Вона дуже хвилювалася, що не наважилася з ним поговорити, відклала на пізніше, але ж вийшло так, що скоро поїхав.
Минав час…. Вона почала округлятися, повніти, відчула, як забилося дитя. Не було такого дня, щоб вона не думала,що ж буде? Як сказати чоловікові? Вечорами, як спав син вдивлялася в вікно в надії, що приїде Петро, вона ж його дуже любила. А в голові все думки,сама собі не могла пробачити,що не запобігла тому,що сталося. Думала; ну все, приїде цього разу, стану на коліна, буду просити прощення за це дитя. А там, як скаже так і буде,тож де, хіба вона зможе його комусь віддати, чи покинути. Воно ж маленьке було спокійне, лише, як їсти дуже хотілося, тоді стукало, давало про себе знати і то так тихенько, як мишенятко. Думала,що напевно буде дівчинка, якщо так, назве Марією. Але основне її хвилювало - що скаже чоловік?
За вікном осінь…. Сердитий, холодний вітер з дощем обривав листя. Це третій день така погода, небо немов у сизому мішку. Так і в Клавдії на серці, як якийсь камінь лежить, нестерпно давить, на душі тривога. Нарешті передали, що приїде Петро. І ось, ввечері біля вікна запалила свічку, чекала. Душа виснажена думками, щеміло під серцем, їй здавалося краще померти, чим мати цю розмову, але ж є Костик, їх кровинка, тож не покине його. Вже чула, як відчинилася хвіртка, ламала руки, вся тремтіла, а по щоках сльози, як той дощ, що за вікном.
-Клаво це я, – гукнув Петро. Відчинила двері, очі геть сховала,адже вона стояла так одягнена, що було добре видно її вагітність.
- Кохана, -кинувся до неї, обійняв, поцілував в чоло.
Зняв з неї хустину, помітив, сльози, очі червоні – червоні. Здивовано кинув погляд з гори донизу, завмер, то червонів, то бліднів. Трохи мовчав, а потім,
--То нічого, тож живі, це основне. Я знаю, бачив, що витворяли ці покидьки, ти не одна така. О, ти б знала скількох у Харкові вбили …наших молоденьких дівчат за те, що вони не підкорялися цим фашистам.
Ніжно подивився в очі, обійняв. Його голос тремтів,
-Так, гадаю це перша і остання наша розмова, я вважаю - це наше дитя, чуєш, моє.
Їй би впасти на коліна та він взяв за руки, посадив на лавку,
-Все, я сказав дитя моє, а хто в селищі буде пліткувати,не звертай уваги, хто знає, коли я приїжджав, де був в той час, чи в Харкові,чи в партизанах, кому й які справи до нас.
Минув Новий рік… Клавдія ледве ходила,Петро в Харкові, тільки раз на тиждень приїжджав, привозив продукти й знову їхав. Добре,що так,а то б, як було вижити, де ті харчі взяти, а там, на роботі давали пайки.
Одного ввечера відчула,дитина проситься на світ. Одяглася, сина вклала спати,сама ж пішла в кінець села до однієї жінки, яка вміла прийняти дитя. Не довго мучилася, просила прощення в Бога, опівночі народила дівчинку. На той час повненьку і до того ж, ще й світленьку. Побачивши дитя зраділа та в грудях й горлі тиснуло, сліз не змогла вгамувати, хотілося ридати. А маля оченята відкрило і ну давай кричати. Повитуха уважно обдивилася дівчинку,
-Гарненька й повненька та в кого ж світленька?! Клавдія ховала очі, що сказати,через силу посміхнулася,
-Як моя бабуся, згодом потемніє.
Назвали дівчинку Марією.
Життя продовжилося… минуло два роки . Дівчинка дуже любила Костика, все рученята тягнула до нього, щоб взяв на руки. Клавдія залишала їх самих, сама йшла прпцювати в поле.
Через рік народилася, ще одна дівчинка, дуже схожа на чоловіка. Петро, як побачив маленьку,дуже зрадів, цілував крихітку, назвав Тетянкою.
Все б нічого та після війни Петро часто жалівся на шлунок, в медпункті при заводі сказали, що напевно виразка шлунку, що потребує дієти і частого харчування. Але він кожного дня був при роботі, в основному сухий пайок та кіп`яток.
А час летів…. Підростало троє діток, Петро часто на них казав,
- Мій дубочок і дві берізки.
Любив дітей всіх однаково, однаково і голубив, як і Клавдія. Хоч різниця все ж була, на вид Марійка світліша волоссям і розріз очей схожий на розріз очей Стефана. Дівчинка була спокійніша за Таню. Ніхто про минуле не згадував.
Минуло два роки…. Після операції на шлунку, Петрові дали другу групу. Прожив недовго, через пів року помер. Важкі дні настали для сім`ї. Клавдія вперше поїхала в Харків на завод, де вже,після курсів, слюсарем працював син. Просила, бронь для сина, щоб не забрали в армію. Бо хто ж допоможе двох дівчаток підняти на ноги, вона в полі, на сезонній роботі,багато не заробить.
Чудовий літній ранок….. Сонце привітно розкидало промені, з самого ранку припікало. На обісці вже копошилися кури. Селище просинається рано, а ще саме жнива, всі вставали зі сходом сонця. Здавалося все добре, Клавдія розбудила дівчат. Швидко випили молока й відправилися на тік, лопатами пересипали зерно, просушували, готували для зберігання. Сама ж пішла в садок, визбирала яблука, з гарним настроєм терла на сік. Тішилася врожаєм, в цьому році добре вродило; і хліби, і городина. Навіть собі під ніс гундосила якусь пісню. Раптово побачила…. до хвіртки підходив стрункий чоловік, одягнений в костюм коричневого кольору, з нагрудної кишені виднілась білого кольору хустинка, в руці тримав дипломат.
«- Кто то есть дома?! »*- гукнув і відразу заглядав в щілини між штахети.
Не поспішаючи, відчинила хвіртку,
- А вам кого треба?
Миттєво зблідла, перед нею, стояв Стефан. Ледь не впала, її раптово почало морозити, руками схопилася за хвіртку, опустилася голова донизу. Намагалася себе взяти в руки, які враз зробилися мокрі, дивилася з під лоба, голос трохи тремтів,
- Чого прийшов? Що радий, що живий зостався?! Негідник, як посмів сюди з`явитися?!
Стефан спочатку мовчав, довго дивився на неї, помітно хвилювався,
«-Нам надо говорить, прошу выслушать,очень прошу.»*
Відчувала, як гучно б`ється її серце, здавалося ладна була його вбити, але побачила обличчя з стражденним виразом очей, взяла себе в руки, запросила до хати. Йшла слідом за ним,, дивилася на всі сторони, чи хтось побачив, як він заходив до неї.
Клавдія боялася,щоб ніхто нічого не почув, причинила двері, показала на стілець. Під серцем закололо, немов влучила в нього стріла. Десь взявся страх, може за нею приїхав та вона ж кістьми ляже, не віддасть своє дитя. Він не зводив з неї очей, почав плакати, впав на коліна,
« - Богиня! Прости! Ты мать моего ребёнка, прости прошу! Ты понять меня, был молод, полюбил,был д»рак, прости!Была война, меня призвали служить, но я понял, она не нужна была, я сделал ошибку. Я идиот, что было делать, как поправить,не знал, прости!.»*
Клавдія закам`яніла, ні вона не плакала, очі округлилися, вже тієї ненависті в них не було, що була колись. На нього дивилася задумливо, з жалістю. Так, у нього був вид підстреленого оленя, який здавалося просив допомоги. Він був молодшим за неї на років два, чи три, а виглядав набагато старшим. Напевно війна й роки зробили свою справу, пройшло стільки часу, люди вже зрозуміли, що в усьому винні в цій війні були керівники, той самий Гітлер та інші. В цей час ставлення людей Радянського Союзу до простих німців вже змінилося. Вона присіла на стілець, мовчала, тільки чула, як калатало серце, зненацька обірвала,
- Досить! Чого ти приїхав ? Що ти тут забув?
-«Я хотел видеть дочь, я знаю, наводил справки, давно хотел приехать, прости, но не мог, не пускали. Я работаю в туристической фирме в Берлине, дали разрешение в Москву,здесь у меня один день.»*
З книжної полиці Клавдія дістала два фото, на ньому троє її дітей, тільки навесні зроблене сином. Він вирячив очі, пополотнів, тремтячим пальцем тикав на Марійку,
«- Вот она! Вот, на меня похожа,» *- говорив зі слізьми на очах, поглядав, то на неї, то на фото, обличчя перекосилося, знову плакав,
»--Прости!».*.
Мовчання… Здавалося чути, як пролітає муха. Та раптом за хатою заспівав півень. Обоє стрепенулися… кожен був у своїх спогадах.
-»Ты мне одно подарить, прошу, пожалуйста, Клава, пожалеть меня, я не женился, всю жизнь один, родители умерли, совсем один остался, ведь у меня больше никого нету. Пусть хотя фото мне греет сердце, буду знать, что ты простила.»*
Суворий погляд,
- Я вибачила? Це час зіграв свою роль, досить розмов! Я тобі дам одне фото, де вона одна і йди, не хочу, щоб хтось з дітей тебе побачив!
З шухляди старенького серванту дістала газету, в ній лежало декілька фото, одну дала йому та він схопив її руку, почав цілувати,
«-Спасибо! Прости меня,прости.»*
Різко забрала руку,
-Чуєш іди! Забудь дорогу, більше нікому не ламай життя.
Він відкрив дипломат, на стіл поставив три баночки консерви, баночку «ИКРА КРАСНАЯ»*, пакунок шоколадних цукерок й три пачки доларів.
«-Это всё свежее, я через Москву летел, там брать, не бойся прими для детей.»*
Клавдія була шокована цим, перша думка – кинути все в обличчя та він дивився на нею, як на святиню, в його очах біль, прохання. Подумала, може хай буде, щось придумаю сказати дітям, а зараз приховаю, вони ж таке тільки по телевізору бачили. Взяла гроші, хотіла, щось сказати та він перебив її.
« -Этого хватит Марии на квартиру, ей купишь в Харькове, прошу сделай так, чтобы я смог спокойно умирать.»*
В його голосі почула каяття, це було щиро сказано. Вже проводжала до хвіртки, він іще раз на неї уважно подивився, з опущеною головою пішов у напрямку до залізничної станції.
З тривогою повернулася до хати, похапцем, тремтячими руками, з столу все згребла в хустину, де ж сховати, щоб ніхто не побачив? Віднесла в підвал. Зайшовши в хату, з`явилося бажання усамітнитися, десь втекти, боліло в грудях, тиснуло в голові, трусилася, не могла зупинити спогади, які її переслідували. Опустивши руки донизу, трохи згорбившись, йшла в поле, щоб там знайти розраду.Той спогад, що ятрив душу, розповісти колоскам, траві й тому вітру, що віяв у її заплакані очі.
*-діалог російською мовою.
10.02.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2017
Она ему, всегда прощала всё,
Не заме чал, а ведь так устала,
Целовал страстно, он молил ещё,
Чтобы сильней любила, ласкала.
Может привычка? Но прощала всё,
Что приходил, иногда очень пьян,
Мысли, что б вечер, быстрее прошёл,
Но не смогла, ему простить обман.
Пахнут духи. Поцелуй на щеке,
Следы от губной, красной помады,
Сняла кольцо. И сердце на замке,
Так что не думай, не жди пощады.
Слёзы в глазах, печально, не любил,
Был так жесток, себя вёл, как вампир,
Всю жизнь сломал, казалось кровь выпил,
Нет, не жалела. Тихо уходил….
2010г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717411
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2017
Тот мир открылся, нежданно,
Всю жизнь казалось хотела,
Как пенье птиц. Не печально
Ведь было Муза примчалась.
Поэзия! Хочу понять,
Кто дверь открыл? Прекрасный миг!
Дано не каждому писать,
Тот счастлив, кто всего достиг.
Слова, радость, счастье, тепло,
Награда мне, ведь я пишу,
И чувствую, что повезло,
Довольна я, этим дышу.
Уж солнышко, блестят краски,
Уж птицей взлечу в синеву,
Нрав Музы узнаю, сказки,
Поддамся её колдовству.
Мне душеньку окрыляет,
Смотрю на мир, уж иначе,
Ведь Муза силы придаёт
Моя жизнь стала богаче.
08.02.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716990
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.02.2017
Чому здурманені їх голови,
Чи жадібністю, пропагандою,
Повсюди, кричать московські церкви,
Бредуть за Кремлівською бандою.
Тож хочуть країну розірвати,
І з`їсти, як сало, не вдавитись,
Набігли, знов вороги прокляті,
Вкраїнці ж спроможні захиститись!
Історія. Усі покоління
Старались, щоби вірили брехні,
Життя, принесло людям прозріння,
На жаль, герої, гинуть на війні.
Завадити, чи зможемо біді,
Коли, танки й Гради хазяйнують,
Не скоримось, ми тій пропаганді!
Противники ще більше лютують.
Упевнені українці в собі,
Нехай, як ті пси гавкають, брешуть,
Хоч здавна, всі погрязли у ганьбі
Ми вільний народ, нас не зламають!
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2017
Грицька любила, а потім Степана
А, ну, йому грець, стріла ще й Івана
Що сказати, женихів, всіх кохала
Та тихенько, щоби мати не знала.
Із одним сьогодні, а завтра з іншим
Потім ще, а четвертий, звався Юхим
З Грицьком жартувала, гарбуза дала
А другого в щічку вмить цілувала.
Іван був найкращий, мені все моргав
Обіймав і мацав, казав, покохав
А четвертий зовсім, ще молоденький
Хоч високий, та на личку гарненький.
Ой, що робити мені й що казати
Запросить мусила, усіх до хати
Пили горілку,, чай всі цілували
Вже темна нічка .. Довго жартували.
Іван розсердився, дивно позирав
Махнув рукою, вже двері зачиняв
Молодий Юхимчик, як біс напився
Під парканом бачу, геть з ніг звалився.
Та на Степана, все ж мала надію
Ті карі очі…Прямо шаленію
Цілувала, зізналась в своїх гріхах
Задрімала я у його обіймах.
Вже тиждень проминув, нікого нема
Напевно кохала, я усіх дарма
Ой, що ж мені робити й що казати
Мабуть довіку буду дівувати.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2017
Сьогодні вітер дуже розгулявся,
Він ледь стерпів, був свідком страшних подій,
Страждав і бачив - воїн захищався,
Тож молодий, хтів жити, замати мрій.
Це вже не вперше, він на передовій,
Серця поклик. Його душа боліла?
Бажав навчитися службі військовій?
Стояв мужньо! Не жалів сили й тіла.
У бій йшов першим, захищати землю,
Любив, бо ж ненька, так його зростила,
Де щастя бути, між хлібів по полю,
Жадав та жаль, зграя орків накрила.
Навіщо йшов, ворог ненажерливий?
А, що злочинцю, тобі завжди мало?
Ненависть сієш, підступний, брехливий,
Напав на люд, як вогняне кресало.
Зривався вітер, усе кидав до ніг,
Війна, страхи, очі неньки у росі
Тривога, глянути спокійно не міг,
Жура, страждання,чорна стрічка в косі.
ПроклЯті гниди! Невже серця нема?
Спиніться, прийде, іще час розплати,
Море жалю… Скажіть, нащо нам війна?
Сьогодні плаче, Україна - мати.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2017
Тік – так, лунає, наче у бочці,
Годинник, сльозини на сорочці,
Самотність, так лупцює у скроні,
Сама. Мабуть у його полоні.
Ясненький місяць зник, заховався,
Напевно в нічку, він закохався,
А я, як же, чом не моргнув мені?
Хоча б була, щаслива уві сні.
Тік-так і все. Тож зовсім байдужий,
Товче молотком, гучно, ворожий,
Навіщо б взнати, є такі долі?
Всякчас одна. Я з ним у неволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2017
Давно живе містечко у тривозі,
Уже минуло два роки- йде війна,
Душа болить, упав сніг, на порозі,
Знову гримить, стоїть одненька, сумна.
Вигляда сина. О мій ангелочку!
Холод дістав, аж мінус двадцять вісім,
Зайди погрітись,хоч на хвилиночку,
Нині, я чула, првезли груз двісті.
Яке ж то горе ненці пережити,
Хати дрижать, всюди вибиті шибки,
Червоний сніг, а він так хотів жити!
Прийшов, зрадів би, до неї залюбки.
Усе горить і окроплене кров`ю
Син України, загинув на війні,
Вже до матусі, спішив би з любов’ю,
Лежить героєм на святій землі.
Нині народ зібрався на Майдані,
Сина проводили, у останню путь,
Лиця слізьми, майже щодень зрошені,
На жаль, ніяк, мати не може збагнуть.
Холод, мороз,всім душі пропікає,
Стражданням, болю, все немає кінця,
Матусин погляд,,довкола блукає,
Не мре надія, знов шукає дитя.
У піднебесся плине - »Пливе кача»,
До Бога ближче, злетіли соколи,
Дай Боженьку, ти Україні щастя!
Тебе багаю, від орків захисти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2017
Прокинувся зимовий день… небо в сірій імлі. Хмари - подушки сердиті, надуті з колючим вітром сперечались. Не поспішаючи сніжинки кружляли, ледь -ледь іскрились.Перші сонячні промені, лиш де-не-де пробивалися поміж хмар. Мороз торкався вікон, чарівними узорами розмальовував шибки.
-Ой, добре в цьому році, з снігом,- тішилася Клавдія, виглядала в вікно.
-Можна збиратися на базар,- сказала голосно. Сама до себе, в хаті зовсім тихо. П`ять років, як пішов Степан, її чоловік, в той світ, звідки не повертаються.
Збирала в одну торбу биті валянки,а в іншу калоші. Саме сезон продати на базарі, хоч мороз за мінус десять, що поробиш, треба виживати. Що одна пенсія! Добре, що так сталося, ще при чоловікові пішла у бізнес.
Якось одного разу поїхала на Хмельницький, за рік до пенсії, купити Степану биті валянки. Часто скаржився, що дуже мерзне в ноги. Він на сім років за неї старший, проблеми з тиском, давно жалівся на болі в області серця. Але до лікарні не ходив, де взяти гроші... ліки дорогі. А помочі немає від кого чекати. Накапає «Карвалол « , полегшає, ото і все лікування.
Таке життя, в молоді роки лікарі сказали, що після служби на підводному човні дітей не буде, тож розраховувати не було на кого. Отримав опромінювання, від цього ліків немає, Катерина хотіла взяти дитя з дитбудинку та він був категорично проти. Хоч, як хотіла та змирилася, дуже кохала його. Високий на зріст, красивий, широкоплечий, а очі блакитні і погляд такий теплий- теплий. Як молодий був, волосся русяве, густе і хвилясте . Їй все хотілося погладити його по голові, як сідав до столу. Цілувала в щоку, чи в чоло, а він посміхався, обіймав за талію, занурювався між груди, які завжди його манили.
Але з роками волосся від випромінювання зовсім зріділо та все одно було хвилястим і обличчя моложаве, не зважаючи на роки. Степан кохав її, завжди зважений до неї, чемний, поважав і шанував, сварок майже ніколи не виникало. Окрім роботи вона займалася в`язанням, якийсь шарфик чи теплі шкарпетки собі та йому зв`яже, інколи крючком якусь серветку не стіл. Як він виходив у рейс, по місяцю не бував вдома, дуже сумувала. А мав прибути з рейсу, їхала до Одеси, хоч дорога не близька від Вапнярки та приїжджала за годину чи дві раніше. Виходила до моря, чекала, молила Бога, щоб все було гаразд. Кожного разу зустрічала з такою радістю, що можна було подумати, що вони щойно побралися. Це й зупиняло її наполягти, щоб взяти чуже дитя. Звичайно наважитись на такий крок і так не легко та він був проти то, що вже було думати. А щоб покинути, то де там, вона його дуже кохала, таке кохання буває рідко. Він хвалився своїм колегам, що вона його так зустрічає, як люди зранку сонце й чисте небо. Коли зустрінуться, візьме за плечі, довго дивиться в смарагдові, красиві очі,завжди спитає,чи все гаразд, а потім при всіх обійме й поцілує. І так було завжди, майже до самої пенсії.
Отож привезла йому биті валянки, а вони ж гарні, високі але малуваті."От біда, як мірку знімала? Куди дивилася?" - картала себе. Та він не сварився, сказав з другої, його пенсії купиться. Але ж були холоди, вирішила піти на базар продати, щоб знову поїхати купити.
Та тільки в руки взяла валянки, як один чоловік не торгувався, відразу дав гроші, ще й довго дякував.
Через кілька днів чоловік отримав пенсію, знову зробила своє турне в Хмельницький. На цей раз вгадала, ще й теплі шкарпетки до них зв`язала, дуже тішився.
Пробігли роки… все гаразд, здавалося на пенсії тільки й пожити. І хата є і , як дві пенсії, ще нічого та прийшла біда в їх дім, помер Степан. Залишилася Клавдія сама, кажуть, як перст. Добре, що сусіди людяні та жінки з роботи прийшли підтримати, допомогли поховати. Вона все життя пропрацювала бухгалтером в дитячому садочку.
Самотність серце розривала, як погляне на хату, де треба, щось підремонтувати та немає кому, щемить під серцем. Все в вікно задивляється, плаче за своєю половиною, ковтає гіркі сльози, а що вдіє.
Минуло дві зими… майже в самотності. На хазяйстві, кіт, песик та шість курочок з півником, ото й все спілкування. Ще телевізор, після того, як розпочалась війна на сході, зовсім рідко включала. Як надивиться новин, вражаючих страшилок, зовсім губився сон. Та й подорожчало все в три рази, життя зовсім стало нестерпним. Хата не дуже велика та грошей на опалення треба. Тож, як кажуть приперло до стіни, треба якось викручуватись. Поїде в Хмельницький, візьме п`ять пар валянок та калош, йде на базар, вигадає за одну пару гривень десять і цим задоволена. Торгівля йшла непогано, тішилася своїм бізнесом.
Зима цього року лютувала. Вже в грудні добре морозило, багато насипало снігу. Клавдія взялась трохи відкидати сніг та подивилася на годинника, схопила приготовані дві торби, пішком добиралася до базару. Снігу стільки, що автівки заносило, буксували. Тож в таку пору навряд чи автобус буде, а якщо й буде, то пізніше. Поспішала, повітря від подиху затримувалось на пуховій хустині, лягало інеєм, його сріблястий блис, незважаючи на вік, підкреслював красу обличчя. Як завжди привітна, а ще трохи щоки почервоніли, здавалося жінка радіє цій зимі, морозу, що таки добре щипає. Потроху людей більшало, вже й знайшлися покупці на товар. Тішилася, відразу дві пари продала, здалеку видно було, повеселішала, немов усім посміхалася. Можливо б і не помітила одного чоловіка та здалеку почула, як люди просили посторонитись,щоб пройти між рядами. На зріст такий же, як Степан, зразу подумала. Одягнений в теплу шкіряну курточку з під якої виглядав білий пуховий шарф. Щось діставав з кишені, потім рахував гроші, з цікавістю підійшов до неї. Чемно привітався, роздивлявся калоші,
-Мені напевно такі треба? Бо я валянки маю.
Клавдія трохи розгублено почала показувати калоші інакших розмірів. Серце, як зірвалося з ланцюга, ледь не вискакувало. Голос цього чоловіка був дуже схожий на голос покійного чоловіка. Вже за собою того не помічаючи, вона уважно дивилася на нього, наче шукала, щось рідне. Їй здалося, що колись зустрічалися та не могла пригадати.
Він витягнув з сумки валянок, приміряв,-
-О! Здається, ось! Ці, я беру.
Клавдія назвала ціну, дала поліетиленовий пакет ,
-Беріть, будь ласка.
Він звернув увагу, здалося, що її голос тремтів,
-Ви що замерзли? То довго не стійте, а то ще захворієте.
Вона раптово сполохалася, не знала, що сказати, стало незручно, опустила голову донизу. Він здивовано поглянув, але подякував і пішов.
Жінка не знаходила собі місця, це ж треба і колір очей такий же, як у покійного Степана. Їй здалося, що навіть рухи схожі. Весь час думала, де я його зустрічала?!
Ще з півгодини постояла, стала збиратися додому, інші торгівці теж збирали речі. Нічого, втішала себе думками і так добре.
Під ногами поскрипував сніг, здалеку на зупинці помітила його постать. Вирішила додому добратися пішки, гадала так краще. Та його постать її вкотре схвилювала, повертала до спогадів.
В хаті тепленько… тихо, щось здушило в горлі, навіть немає з ким чай попити, подумала і вже бриніли сльози на очах. Включила телевізор, а там концерт, лунала пісня < Снег кружится>, слова ще більше торкнули душу, зробилася зовсім мокрою хустинка, якою витирала сльози. Їй так хотілося з ким - небуть поспілкуватися, ось тут, в себе вдома, в хаті. У спокійній атмосфері почути лагідне слово, просто поговорити. А перед очима той чоловік, але ж не родина, її чоловік з Росії, з його родини там вже нікого не залишилось.
Пролетіли дні… Вона вдома мала п`ять пар битих валянок, в Хмельницький не збиралася, готувалася на базар. Калоші вкладала в сумку, почала сміятися, коли ж продала і кому калоші на одну ногу? Все думала, гадала, коли це та якого дня могло статися? Останніх три рази після базару не перевіряла, як йшла торгувати. Знала, ще шість пар залишалося, тому і не перевіряла. Ніяк не могла пригадати покупців за ті дні, хто міг помилково взяти дві праві калоші.
Гуляв холодний вітер та вже виднілося сонце, віщувало, що вдень буде тепліше, але темно-сірі хмари пливли дуже швидко. Цього разу підвезло, прямо перед носом зупинилася маршрутка. З неї вийшла жінка з дитиною, Клавдія не вагаючись сіла в неї, їхала на базар. Здалеку побачила чоловіка, що останній раз купував калоші. О, подумала, бач не перевірила, що взяв, тепер заморока. Стало не зручно за себе, вважала, що сама винна.
Раптово почав зриватися, ще сильніший вітер, повалив лапатий, густий сніг, немов розв`язався мішок з дерев`яною стружкою. Тільки він був білий, білий, легкий, як лебединий пух і іскрився.
Вже підійшла до свого місця, привіталася до сусідів, що торгували поруч. Вони вже ховали розкладений товар до сумок.
-От добре,що ви прийшли,- раптово обізвався чоловік.
-Ви знаєте, я помилився взяв калоші дві праві, ви мене вибачте.
Зашарілася, виклала всі калоші,
-Я теж винна, що не перевірила.
-А ви, що не продаєте валянок?,- запитала одна жінка.
-То ви вже відпускайте, я зачекаю,- промовив чоловік, став трохи осторонь.
Вона продала валянки і ще дві пари калош. За ці п`ять хвилин весь прилавок і товар був під снігом.
-Ну, що де ваші калоші, шукайте собі пару та буду збиратися.Сьогодні вже по торгівлі, якось треба додому добиратися, напевно транспорт не поїде,ото зима цього року,- клопоталася ,трохи поспішаючи.
Чоловік взяв калоші,подякував і уважно дивився їй в очі, наче хотів щось сказати. Стояв, переминався з ноги на ногу, все ж відійшов в сторону, поглядав, наче чекав на неї.
Вона поспішала, холодний вітер ледь не збивав з ніг, прямо в обличчя сипав сніг.
Вийшла з базару, її догнав той самий чоловік,
- Ваше ім`я здається Клавдія? А мане звати Олександр.
- Давайте допоможу,- проговорив, забираючи одну сумку.
Клавдія не сперечалася, тільки запитала, що може йому в іншу сторону,бо вона не буде чекати автобуса, чи то маршрутки.
Швидко йти проти вітру не вдавалося, а говорити тим паче, хурделиця бушувала, вітер, аж свистів.
Біля воріт вона зашарілася,- Вам ще далеко? Дуже дякую.
- Та нічого, ще з кілометр, он туди, в ту сторону, через провулок,- показав рукою і продовжив,
-А може на чай запросите? - сміливо запитав, зацікавлено дивився в очі.
Їй чомусь здалося буде не правильно, якщо відмовить. Якби не така погода може б і не запросила. Подумала, а я що не людина, здається порядний мужик, корона не впаде, якщо запрошу.
Проходячи біля хати, помітила, не йшла пара з димохода від котла.
-Ой напевно вітром задуло, потух котел, бачите….
Він промовчав, зайшли до хати, без запрошення почав роззуватися,
-Я зараз подивлюся. Думаю де вас бачив, це ж я вам труби варив, тут робив опалення .
Розгублено подивилася,
-Та ні не пам`ятаю,- підійшла до котла.
Він руками мацав котел,
- Це видно недавно трапилося, запаху майже не чути. Перекрив краном газ, роздягнувся, відчинив навстіж вікно.
- Ви, що зможете запалити?
- Звичайно, я ж в газовому хазяйстві працював. Тльки рік, як звільнився, правда вже після пенсії, ще два роки пропрацював.
Вона дивилася, як він легко став на коліна, підносив вогонь, думала, добре, що запросила, а то знов би прийшлося бігти за допомогою до сусідів.
Чайник зігрівся швидко, жінка поставила на стіл пряники й печиво, поряд варення з чорної смородини,
- Сідайте ближче до столу, нам немає чого соромитись,не молоді, життя прожили.
-А чоловік де, ще плаває? Не погнали на пенсію?
Вона подала фото чоловіка,
- Ви часом не родичі? Чимось схожі з ним…..
- Та давайте на «ти» перейдемо, роками майже однакові,- запропонував він.
Сидів, пригублював гарячий чай, роздивлявся по кімнаті. Його погляд зупинився на серванті, побачив фото Степана перетягнуте чорною стрічкою.
-Ти Клавочко, вибач, я не знав, що сама. Давно пішов?
Раптом зніяковіла, розчервонілася, напевно від того, як він її назвав, бо тільки так називав покійний чоловік.
-Ми з твоїм чоловіком трохи зналися, після того, як вам зробив опалення. Часом на базарі зустрічались, а то так на зупинці, якось навіть влітку разом пиво смакували. Знаю, що дітей в вас не було, він дуже журився, що будеш сама на старості років, жалівся на серце, знав що піде першим.
Клавдія від хвилювання зажала правою рукою ліву ,
-Та два роки вже немає, тепер сама.
Вона ледве втрималася, щоб не заплакати. На якийсь час запала тиша,тільки чути, як тихо гудів котел.
Мовчанку все ж перервал,
-Пригощайся варенням, це ж своє, домашнє, вітаміни взимку треба, не соромся.
Він трохи задумався та згодом, швидко заговорив,
-Я теж живу сам, вже п`ятнадцять років, син в Москві, має двох синів. Як онуки були малі жінка поїхала їх бавити, так там і залишилася.Знайшла собі якогось вірмена, займаються бізнесом, тримають кафе. Це вже десять років, як розлучилися, ось такі справи. До сина та до онуків раз на два роки їздив, а тепер де, війна…
І знову тихо…. Вона позираючи на нього, підливає кіп`ятку в його чашку, з хлібниці дістає батон, відрізає добрий шматок, намащує варенням,
-Їж - їж, не соромся! Ти ж мужик, треба добре їсти.
Вже обоє відігрілися, задоволені, позирали в вікно, там вже сіріло та сніг дуже красиво іскрив, переливався.
-Дуже дякую, мабуть вже час йти,- підійнявся з стільця.
Вона проводила до самих воріт, дякувала за допомогу, в душі трішечки раділа, що провела час не сама.
А ввечері копошилася біля курей, двері зовсім розхиталися на завісах, геть повилазили шурупи, ледве їх зачинила.Знову подумала про Олександра, що значить мужик, напевно зробив би до пуття.
Три дні не вщухала хурделиця, вже не мала сили відкидати той сніг, добре хоч до курей та до воріт розчистила.
Пройшло кілька днів… Клавдія складала сумки на базар. Думки, от добре,що мало залишилося, продам та й вже до наступної зими, хто вже буде брати, ще місяць та й по зимі.
Важка дорога до базару, багато снігу під ногами, добре хоч розчистили де автівки їздять. Сонячний день, привітний, світлий підняв настрій. Базар вдався, можна сказати, залишилася пара валянок та пара калош.
Підходячи до свого дому здалеку побачила Олександра і в душі навіть трохи зраділа, от добре, буде з ким чай попити.
Він посміхався , радісно підхопив сумку,
-Доброго дня! Ну, як базар, замерзла?
Відповіла на привітання, здавалося повеселіла, не заперечувала, відчинила хвіртку.
- Заходь,за компанію пообідаємо та почаюємо. Ні не замерзла,йти по снігу важко,тож зігрілася.
- Клавочко, дай лопату, сніг кругом хати відкидаю, поки ти нагрієш обід.
-Добре… там в сараї, як тільки зайдеш направо, побачиш,
Зайшла до хати, поглядала в вікно, він жваво справлявся з снігом. Не поганий мужик, іще раз промайнуло в голові.
Він зайшов до хати, красиво одягнений, на ньому світло коричневого кольору светр, з під нього виглядала біла сорочка.
З кишені курточки витягнув палку ковбаси та кусок сиру, поклав на стіл.
Вона звернула увагу на його вбрання і відразу подумала,напевно охайний, гарно одягнений, немов на побачення, впіймала себе на тому, що посміхнулася.
-То якраз добре, тушкована картопля є, це не завадить, - помітила з гарним настроєм.
Ще на стіл поставила огірочки і тюльку. Зовсім несподівано, він дістав пляшку червоного вина з красивою етикеткою.
-Може нам не завадить посвяткувати трохи, в честь нашої дружби, що скажеш? - уважно подивився на її реакцію..
Вона не очікувала такого повороту, хвилювалася та все ж дістала келихи,-
-Ну що ж, мабуть така нам доля, вже весілля не грати. А дружити можна, чому й ні?
-Ти одна, я один, вдвох воно веселіше і допомоги ти потребуєш. Бачу двері в сараї скоро впадуть, а прийде весна город допоможу обійти. Ти не хвилюйся, я багато не п`ю, так інколи, як свято й багато не їм,
-як на сповіді, серйозно, не поспішаючи продовжив мову.
У відповідь довго мовчала… Вже випили, гарно пообідали. Не знала, як розпочати, що сказати, думки в голові літали, щоб і не образити, і не показати, що цьому дуже рада.
Сама ж подумала, якби не калоші, то непевно б і не зустрілися. І як же він схожий на Степана!
Олександр уважно дивився на неї,
-Я не палю, дві пенсії, легше буде, не будеш на тому базарі мерзнути, не піду звідси поки не даси відповідь!
Вона оторопіла від такої прямої мови, вагалася, що відповісти? Подумала, а хіба щось втрачу? Так важко самій, може як раз, непоганий помічник буде та й на базарі не буду мерзнути.
Взяла пляшку, налила по пів келиха вина, дивилася на нього, в той же час сама почервоніла, голос трохи тремтів,
-Ну, що ж попробуємо, приходь частенько, а там час покаже може й будемо разом жити.
Від хвилювання, краплями покрилося чоло, він з радістю взяв її руку,поцілував,
- Все буде добре, гадаю це доля нам зустрітися. Будемо шанувати один одного. У нас з тобою все вийде…
З1.01.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2017
Ах красавица зима, вся заискрилась,
Вот вчера, хорошо пургой веселилась,
Заметала везде дорожки, тропинки,
До небес взлетали снежинки -пушинки.
С вечерком шептались, словно целовались,
Как прекрасно, уж как собой красовались.
И пушиста вуаль с лебяжьего пуха!
Себе лапти сплела, зимушка- старуха.
И вприпрыжку, скрепя ели одевала,
Серебра, блеска, с морозом придавала,
О, белоснежная зима, ты хороша!
Взор на тебя, тепло, радуется душа.
Ты второпях, уж февраль , всё хочешь спешить,
Как бы тебе ноженьки да не промочить,
Уж солнце выглянуло, улыбка к тебе,
Вмиг взгляд с ухмылкой, видно скоро быть весне…
февраль 2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715463
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2017
Як із чистого аркушу на папері,
У життя самостійне, вже відкрив двері,
Відкотилися веселі шкільні роки,
Хоч тремтить серденько, робиш перші кроки.
Вже й радієш, одягся у вишиванки,
Із огидою бачив, десь безхатченки,
Жити краще бажаєш, навіть чим батьки,
Мрієш, хочеш більше за них всього знати.
Вік суворий, війна, брехня, виживання,
А ти зміг, яке отримать виховання?
Та зумів, хтось на комусь руки погріти,
І за чийсь рахунок, вчив статкам радіти.
В непосильній праці когось викохали,
І однако жити діточок навчали,
Ти стоїш, на порозі нового життя,
Не спіши, а зваж, яким буде майбуття,
Щоб від сорому, ти не ховав обличчя,
У житті, досягти зміг благополуччя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2017
Дуже любим ми трудитись
Все хочемо пригодитись
Рух уліво, рух управо
Все танцюють нитки справно
Поміж нас чудні серветки
Плетемо дітям пінетки
А, ще пухову хустину
Гарну, тепленьку кофтину
Ви зберіть, в клубочок нитки
Теплі зв`яжемо шкарпетки
Ми умілі і гостренькі
А до того ж, ще й рівненькі
І гарненькі трудівниці
Догадайтесь – хто ми ?-(Спиці)
29.01.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2017
До рук візьми, ромашку, поворожи
Щоби ніхто, не міг тобі позаздрить
Що взнав нікому, ти про те не кажи
Щоб не наваживсь твоїх мрій затьмарить.
Раптом подрУжка розсипле пелюстки,
Примружить очі і підморгне йому,
Йде усміхаючись, з нею залюбки
Вже гіркі сльози, поринеш у пітьму.
Чуєш, не треба, пелюсток не чіпай,
Нехай розквітнуть ромашки в полі,
Ще ж молоденька, гарна, не поспішай,
Тож погуляй, красуне, ще на волі.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2017
- Ой піду, я до сараю
Там дружину пошукаю
Вийшла, ще вчора із хати
Мушу її пошукати
Біда …. От був так напився
Напевно, зовсім сказився
Що, аж гримнула дверима
Захиталася хатина
Як проснувся, бачу темно
І під серцем стало щемно
Мабуть зовсім того…Здурів
Це вже всі свята зустрів!
Точно, помітив в сараї
Там на старому дивані
Рукою гладить півника
Біднесенька голівонька !
В очах земля закрутилась
Вертілася, десь поділась
Чую дуже загуділо
Порося в кутку сиділо
Догори підняло лапи
Зовсім поруч якысь мавпи
Чомусь вмить, стало кидатись
Намагаюсь врятуватись
Вже й думка, досвяткувався
Злякався, що ледь не всрався
Мабуть в пеклі, от (чортівня)
У руках тримаю півня
Поряд справді поросятко
Ледь сопе, ну як дитятко
Вже уздрів у дверях жінка
Вся червона, немов квітка
-Що проспалось моє чудо?
Ну справжнісінький Іуда!
Ти поступив, каже( мудро)
Тихо мені,-Що примаро?!
-Досить, пішли вже до хати
Потім, так давай кричати
Товкла в потилицю, в груди
Аж заглядалися люди…
На все життя запам`ятав
Як всі свята, я відзначав
Це все півень винуватий
Спокусив мене проклятий.
05.01.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2017
Прохолодно…Поступово підкрадалась пізня осінь….
Дерева де-не-де вже скидали з себе багряне листя, воно неслося вітром, крутилося, обіймалося, збивалося в купи, переверталося і знову розсипалося і летіло,здавалося доганяло одне одного. Деяке лежало, приклеїлось багнюкою до землі. Вчора цілий день мжичив прохолодний дощ. Що вже тепла чекати….. З кожним днем ставало холодніше,небо частіше затягувалося здоровенними темними хмарами,здавалося завісою лягало над землею. Не чути співу пташок, тільки горобці літали зграйками,один перед одним цвірінькали,щось знаходили їсти і десь зникали. Все частіше з`являлися ворони,сердито каркали, кружляли, частіше над деревами горіха і про, щось перегукувалися між собою.
Вранці сизе небо зустріло Миколу, поспішав на станцію. Сирість,аж забивала дух,час від часу зупинявся, покашлював, витирав чоло і кожного разу поправляв мішечок з соняховими зернятами, який чомусь весь час сповзав з плеча.
Вчора майже цілий день палив пічку і смажив просушені зернята. Їх трохи підсолив на пательні, щоб були смачніші, треба ж продати, хай якась копійка. Хоч не молодий, але й не дуже старий, ще треба пожити, роздумував.
Від села до станції добрих кілометрів п`ять, а може й шість, але люди всі раненько поспішали до потягів, щось продати. Дорога встелена давно, частково з щебеню та вапняку, по ній трохи багнюки. В основному йшли в гумових чоботах, дехто в кирзових, жінки ж в бурках з калошами, адже на одному місті холодно простояти годин шість.
Хто жив ближче ніс на продаж картоплю, болгарський перець, молочні продукти, виноград, яблука. А Микола вже три роки, як став вдівцем, тож хазяйства не тримав, гадав без дружини сам не впорається. Мав великий, до сорока соток город, було де сіяти соняшник і садити городину.
Пасажирський потяг подав сигнал, під`їжджав до станції, швидко відкрилися двері, чути галас. Люди наче з мішка вискакували, щоб купити якісь продукти.
-Дідусю... дідусю, заховай мене будь ласка, я не хочу в дитбудинок, я потім, потім тобі все розкажу,чесне слово!- писклявим, тремтячим голосом просило хлоп`я.
У Миколи від несподіванки округлилися очі, не міг толком второпати, що він говорить, але зрозумів, що хоче заховатися. Уважно придивився, перед ним стояв дуже худющий, переляканий, чорнявий хлопчисько, років восьми, чи десяти. Чорні оченята переповнені сліз, погляд бігав, то під прилавок, то на нього, то поміж людей, раз - по - раз трохи пригинався. Замурзане обличчя і його чорне обдерте лахміття підкреслювало смугляву шкіру.
Микола помітив, що з людьми розмовляли заклопотані провідники,озиралися, наче когось шукали і тихо до нього,
-Гайда, йди за мене, ховайся.
Зняв кожух і накинув собі на плечі, сам сів на пустий ящик, який завжди залишав на станції, щоб при нагоді мав на чому посидіти. На базарі, як на базарі, в метушні ніхто не помітив, що хлопчик заховався, він присів за спиною і був накритий кожухом.
Загорівся зелений сигнал, потяг мав відправлятися, провідники поспіхом добігли до Миколи купили три літрові банки зернят, як завжди на всю компанію, бігом, майже на ходу сідали в вагони.
-Ну, що вилазь, партизан. Загроза минула,сьогодні, ще два потяги, а в мене є зернята, якщо хочеш зі мною бути, то треба почекати, щоб я продав свій товар.
-А поки що скажи, як тебе звати?
Хлопчик трохи трусився, чи від страху ,чи від холоду, Микола побачив, що взутий в кросівки, з яких виглядали пальці разом з багнюкою.
-О, то в тебе зовсім кепські діла, замерз чи захворів. Ось на, поки що їж,
- протягнув йому кусок хліба з салом і цибулину.
-Мене звати Ярик… Ой, це так хлопці звали,а справжнє ім`я Ярослав, я з під Києва,- тремтячим голосом сказав він.
Хлопчик притулився до нього, очі наповнилися радістю, не соромлячись, жадібно кусав хліб, здавалося вирвався з голодного краю, прицмокував, кривився від цибулі.
- Це треба їсти, бо скорчуся раніше чим треба, хоч гірка та я сильний,потерплю,- бурчав собі під ніс і все облизував язиком губи, водночас позирав на всі боки.
Чоловік дивився на нього і згадував своє дитинство, війну, після війни, здушило в горлі, непрохані сльози з`явилися на очах.
-Діду,я буду гарним, слухняним, не гони мене... будь ласка! Побачиш, як треба, буду тобі в усьому допомагати, ти тільки скажи.
-Ти не дивись на мене, як на діда, я такий на вид, бо не поголився, тільки розміняв сьомий десяток. І просто теж худий, як ти, краще мене називай дядьком Миколою, домовились?- запитав, уважно дивлячись на нього.
Він посадив хлопчика на ящик, роззув ,замотав холодні,як лід ноги мішком,який завжди з собою носив у торбі.
За пів години був другий потяг, їм пощастило,покупців було багатенько, тож зернят лишилося зовсім мало. Задоволено поглядав на малого,посміхнувся,
-Будемо збиратися додому.
Микола завернув малому ноги в газети, які мав для зернят, щоб хоч трохи було сухіше та тепліше, взув ті, подерті кросівки і приклав руку до лоба.
-В тебе напевно температура,давай швидко зайдемо в магазин, купимо хліба та й будемо потихеньку йти. Тобі не зле, голова не крутиться?
Малий крутнув головою, - Ні, тільки спати хочу.
Неподалік від станції декілька магазинів. Він взяв малого за руку й підморгнувши,
-Ну що зайдемо, подивимося,що там є?!
В магазині два відділення «Продтовари» і «Промтовари».
-Дівчата, ходіть сюди! Ось, пригощайтесь,а нам дайте хліба і он ту курточку покажіть,- звернувся до продавщиці і на газету насипав зернят.
Хлопчик був вражений, дядько приміряв на нього курточку, яка йому дуже сподобалася, але не наважився сказати. Зробився немов німий, тільки з обличчя не сходила усмішка.
-Ну от одягнувся вже, не знімай, а те лахміття викинь в сміттєвий бак.
Ярослав сяяв, як сонце, очі світилися щастям, задоволено позирав на всі боки ,наче хотів сказати, подивіться, яка в мене красива курточка. Він повеселішав,від задоволення примружував оченята. До сонця підставляв обличчя, йому здавалося воно його пестило, ще й трохи теплий вітерець піднімав настрій.
Раптом зупинилися біля іншого магазину, Микола витягнув з нагрудної кишені, замотані у хустинку гроші,порахував, запропонував йому,
-А ну годен порахувати?!
Трохи засороммвся, опустив голову,
-Не дуже….. Та трохи вмію, правда здебільшого копійки.
- Добре, пішли,- підморгнув. Вони зайшли в магазин.
-Гарні чобітки!А скільки коштують? Може в нас грошей не достатньо,- заклопотано звернувся до продавщиці.
-Двадцять п`ять, як не стане, принесете завтра,тож все одно будете йти на базар.
Чоловік повишкрябував всі кишені та таки знайшов гроші.
Це просто диво, думав Ярослав, коли Микола взув йому гумові чобітки з утеплювачем.
Тільки вийшли з магазину хлопчик поцілував йому руку,
-Дякую... дядечку, в мене таких ніколи не було, зроду, їй Богу кажу правду. Я обов`язково, як виросту тобі поверну гроші, за все , все, ти тільки повір мені. Дуже збуджений, хвилювався, тулився, обіймав його за пояс.
Всю дорогу Ярослав розповідав, як був меншим в дитбудинку під Києвом,сам же звідки родом не пам`ятає.
Так немов скрізь туман пригадує, колись з мамою ходив в гори,там обриви були і з гори текла вода. В садочку сказали, що будемо йти в школу,а я взяв та й втік. Спочатку просив у людей гроші, потім познайомився з циганами. Ті підманули до себе, жили на околиці невеличкого села. Заробляли на хліб - як-то кажуть, в електричках,було й на вокзалі в Києві,а часом їздили, аж в Білу Церкву і в Конотоп. Та гроші старші хлопці весь час забирали, було навіть голодував цілими днями. Влітку від них втік, перебивався тим,що знаходив, ходив по садках, їв яблука. У людей просив грошей на булочку, клявся, що не крав, давав голову на відсіч.
По дорозі до села сонце світило прямо в обличчя,Ярослав розчервонівся і навіть трохи впрів. Як підійшли до хати зупинився і помітив,
-О, то мені повезло, справжня в тебе хата, я думав, якась халупа.
Почав гавкати собака, драв задніми лапами землю, аж рвався з ланцюга.
-Дружок, це свої, звикай!- утихомирював Микола.
Собака позирав сердито, кожного разу повертався боком,але з годом почав виляти хвостом.
Чоловік швидко запалив «примус», поставив гріти воду, криниця на обісці, тож далеко йти не прийшлося. У великому кориті, з пахучими травами, чоловік викупав хлопця і вже вечеряли,
-Ти Ярославе кажи всім,що я твій рідний дядько, що приїхав до мене з Саратова, бо лишився сиротою. В мене там справді троюрідний брат Олег живе і жінка Марія, так що, щоб знав,що говорити,скажеш розбилися на автівці,а документи вкрали в потязі.
-Хоч це гріх, але ж треба буде тобі якось документи зробити, якщо ти хочеш зі мною жити.
-Як хтось в Росії тебе захоче шукати, тепер ми незалежна Україна. І більше нікому нічого, тож запишу твоє день народження, щоб не забув, це тобі минуло дев`ять років.І в школу підеш у другий клас, писати і читати хоч трохи умієш ?
Хлопчик уважно слухав і мокав картоплю в олію, коли їв вона стікала по бороді. Кивав головою і знову напихав за щоки їжу. Сидів немов хом`як, ще й розчервонівся, задоволений,час від часу посміхався.
Зовсім стемніло.... Пустився тихенький дощ.... Микола слухав новини,а малий вже солоденько спав на білій постелі,на пухових подушках.
Та все, як гадалось не сталось.....під ранок Ярослав почав кашляти, немов задихався, аж синіли губи. Звичайно серце тьохнуло, що ж робити? Тремтів, біг до Катерини, жінка,напевно трохи молодша за нього, в селі лікувала травами.
-Спасай голубко, хлопчик задихається!
-Який, ще хлопчик? Чий?
-Та він мені, як син, покійного брата з Росії, дай ліків!
-Я маю бачити його, що, як, температура є?
-Та вчора міряв була тридцять сім і два, я його добре в травах викупав,воно бідне добиралося до мене зо два тижні, по вагонах в холоді, в голоді, розповідав по дорозі.Жінка знервувалася,поспішала.
Три дні і три ночі провозилися біля нього, малий бліднів, зривався,потів,температура впала до тридцяти п`яти.
Коли хлопчикові було зле він тулився до Миколи,обіймав його і дивлячись в очі запитував,
-Я, що помру? Не поживу, як люди? Я ж гадав, що ми з тобою довго і добре поживемо. Я ж хочу бути, як всі, вивчитися і щоб ти мені був за батька.
В Миколи текли сльози, обіймав його, гладив по голові і пригадував свого єдиного сина, який, ще в шістнадцять років розбився на чужому мотоциклі. Після тієї трагедії не зважились мати другу дитину, все життя прожили вдвох з дружиною.
Вночі по черзі чергували з Катериною. Вже й фельдшерку, що в селі, визивали, сказала, що запалення легенів. Лікували всім чим знали і травами, і ліками, дві курки зарубали на бульйони,щоб підняти хлопця.
Ярослав два тижні відлежав у ліжку, молитвами, ліками та увагою було подолано хворобу.
За гроші Микола владнав всі справи з оформленням документів на хлопця. І йому зовсім не шкода було тих грошей, добре, що мав заничку, хлопець припав до душі, для нього нічого не жалів.
В селі середня школа,хоч не велика та з багатьох сіл сюди діти автобусами приїжджали вчитися, класи були повні. Ярослав швидко вписався в колектив, в навчанні майже не відставав. Це все завдяки Миколі, який кожного дня, окрім уроків, з ним додатково займався деякими предметами. Хлопець дуже розумівся по математиці і читав книги вголос.
Чоловік тішився, підбадьорював, його,заохочував своїми розповідями про війну. Розповідав, як бідував люд, як голодував і теж, довго ходили всі в лахмітті, бо життя не було легким. Вже, як Ярослав перейшов в п`ятий клас, зважено дивився по телевізору і часто задавав питання, чому так не справедливо, одні мають все, а інші ледь виживають. Пригадував деякі моменти з життя в дитбудинку, як вихователі в обід забирали собі масло,яке мали б дати дітям.
Наважився Микола завести поросятко і свиноматку та побільше курей, щоб здати і мати якусь копійку. Ярослав був, як на долоні, після школи завжди поспішав
додому, без заперечень в усьому допомагав. Хлопець сам умів палити пічку і рубати дрова та нагодувати хазяйство. Інколи бігав до хлопців, які збиралися посеред села, грали в футбол, а здебільшого в волейбол.В школі була волейбольна команда, яка навіть їздила в область на змагання.
А літом.... було справжнє задоволення. Він, Микола та Катерина йшли в ліс та по дорозі в поле збирали лікарські рослини. Це для хлопця була справжня прогулянка,він брав з собою Дружка, задоволено з ним вганяв по траві, аж перевертався, грався і сміх линув, губився по полю, луною віддавався в лісі. Збирати трави - клопітка робота та юрбою, кажуть завжди все робиться веселіше. Приносили цілі тюки трав, Ярослав ліз на горище, розсипав сушити. Які трави збирати, тітка Катерина в них зналася, давно лікувала людей. Трохи лишала собі, а то здавали в приймальний пункт.
Тітка жила сама і частенько приходила до них в гості, навчила Ярослава робити вареники та пельмені. Хвалилася,що син живе в Києві,має престижну роботу, має двох онуків-близнюків.
Микола вечорами часто затівав тему про гроші, що треба більше скласти, для того, щоб Ярослав зміг поїхати в велике місто вчитися. За розмовами запитував хлопця ким хоче бути,той трохи усміхався, а потім говорив,,
-Ось, підтягнуся трохи, може поступлю на адвоката, чи на юриста, хочу книгу велику, бачив в магазині, називається «Право».
Микола тільки весело підморгував, хлопав по плечі,
-Давай... давай, обіцяв бути гарним, слухняним….
Темна ніч за вікном.... хурделиця била в шибки, надворі скрипіло старе дерево. Зима сніжна,часто хурделило і морозець по всіх шибках красиво розмалював узори.
Микола несподівано проснувся, не міг зрозуміти від чого,чи то від вітру ,чи від скрипіння дерева, виглядав у вікно,хотів, щось там побачити, але хіба побачиш, як все скло у візерунках. Увагу привернув Ярослав.На дивані крутився й про щось бурчав та вже зрозуміліше,
-Мамо.... мамо зачекай, зачекай…
Не став чіпати хлопця, але й до ранку не заснув, може розповість, що йому наснилося. Він вранці проснувся, витягувався, різко встав, схопив гантелю, з нею немов грався, робив зарядку.
Микола заніс дрова з вулиці, привітався, поглядав на хлопця і думав, гарний парубок виріс, хоч і шкіра трохи смуглява й чорнявий та на цигана не схожий.
Вже останній, одинадцятий клас, на порозі екзамени,а що далі, інколи сам себе запитував Микола. Та грошей трохи склали, гадав, якщо навіть з ним щось станеться,то йому досить, щоб вивчитися. З роками відчував, що здоров`я підкачує, часом тиск підніметься, а часом серце затремтить. Катерина все тримала на контролі, велику роль зіграла у виховані Ярослава,можна було сказати, була їхня лікарка і порадниця.
-Ти щось сьогодні вертівся, не спокійно спав,чи це від хурделиці,чи може сон який наснився?
Хлопець поправив чуба, трохи зніяковів, а потім серйозно,
-Не хотів тобі казати, вже третій раз поспіль, я бачу один і той же сон. В горах біля стрімкої річки, майже на обриві стоїть жінка, коси розплетені,трохи хвилясті, в синьому платті з білими горохами, гукала, чітко чув ім`я - Захаре-, а потім чийсь голос кричав,- Мамо... мамо зачекай, зачекай.
Це вже втретє таке сниться, не знаю, обличчя тієї жінки не бачив, а ось, місце це здається колись десь бачив, тільки точно не пам`ятаю.
-Не переймайся, може колись, ще щось пригадаєш. Знайдеш своїх батьків, для тебе краще, бо я вже таки трохи старий, хто знає скільки мені, ще залишилося. Основне, щоб ти поступив вчитися, а там я вже спокійно зможу закрити очі.
Ярослав підійшов до Миколи, своїми змужнілими руками міцно обійняв,
-Давай про це краще не говори, ти мені, як справжній батько. Я б напевно пропав без тебе, дякую,що ти мене прийняв і виховуєш,як рідного сина. Не кожному повезе мати такого батька.
Микола виглядав перед ним маленьким, худеньким дідом, в обіймах розчулився, почав шморгати носом, покотилися сльози,
-Ну,ну батьку,не треба,не збирайся помирати, ще стільки роботи. Ти маєш мене, ще вивчити і одружити, а хіба ні? І досить, я вже дорослий, гадаю маю право тебе так називати.
Гарний сонячний день….. Літо добре набирало сили, в садах рясніли і вже достигали вишні, ранні абрикоси. Природа чарувала своєю красою. Теплий літній вітер підіймав настрій. По дорозі вервечкою йшли люди, а під посадкою килимом встелялися суниці. Хтось вже збирав на продаж,а хтось смакував, всі один одного знали, весело спілкувалися, про щось жартували, сміялися. По обіч дороги розквітли барвінок, дзвіночки і ромашки, неначе кольоровий рушник стелився між дорогою і полем.
На станції перед приходом потяга людно, поруч на маленькому базарі, як завжди люди продавали сільські продукти, суниці, вишню, малину, абрикоси.
Микола стояв поруч з Ярославом, тихо надавав поради,
-Ти ж дивися, адресу тобі Катерина дала,так що гадаю на вулиці не залишишся,з грішми будь обережним, ти ж знаєш, який зараз час. Нікому не довіряй, окрім Дмитра,гарного сина виростила жінка, тобі допоможе, побачиш. І напиши мені листа, щоб я спокійно спав. Здаси документи, дізнаєшся коли екзамени,сам вирішиш чи приїхати, чи почекати там. Ти ж знаєш, гроші з неба не падають, тож будь економним, як приїдеш купи хліб і торт до хати, бо пусто йти не можна.
Він уважно прислухався, а серце, аж вискакувало від хвилювання. Вперше за скільки років знову їде і їде сам, але вже дорослий з документами. Тішився, що правильно зробив, коли втік від циганів, що нарешті має освіту, тепер чекав на рівну дорогу в житті.
Київ привітно зустрів хлопця. Сонце ж літом сходить рано, так весело мерехтіли промені по вимитому асфальту. Високі, велетенські каштани придавали краси місту, хоч вже відцвіли та листя гарно блищало на сонці.
Ой,як я тут давно не був, розмірковував, як тут все змінилося. Та де не поглянь, скрізь повно людей, йому здалося, ще більше стало чим в ті роки, коли він тут мандрував. Добре, що рано приїхав, тож ще не всі роз`їхались на роботу,буде хтось вдома.
Двері відчинила жінка років сорока,тільки поглянула і посміхнулась,
-Точно мама описала тебе, красень, заходь не соромся.
-Дмитре, вставай, є наш гість, а ти хвилювався, що вже давно мав добратися. А це, нащо було брати?- сказала,показуючи на торт.
-Досить продукти тягнув, надривався, ще й гроші тратив. Мене звати Надія, а хлопці наші Максим і Сашко - близнюки, відпочивають у таборі. Так що... будь, як вдома, заважати ніхто не буде, готуйся.
Дмитро, за компанію, поїхав з Ярославом, подали документи в Київський національний університет імені Т. Шевченка, на юридичний факультет. Поки хлопець писав заяву в гуртожиток, Дмитро спілкувався в коридорі з знайомим деканом. Надія у хлопця була поступити, так,як по документах він був сиротою.
Дмитро взяв собі відгул, як він сказав, за прогул, бо робота без нього не зупинялася, працював головним економістом у великому торговому центрі.
Ярослав лише два дні побув у Дмитра, дали кімнату у гуртожитку. Вона розрахована на двох чоловік, тож хлопець залишився дуже задоволеним. Але Дмитро наполіг,щоб він приходив, не соромився, якщо щось треба, навідувався в гості і пообіцяв тимчасово працевлаштувати на роботу, до себе в торговий центр, поки немає занять.
Пройшов час…. Ярослав сидів у потязі і просто дивився в вікно. Збігало літо, люди почали копати картоплю. В голові роїлися думки,яке ж щастя, що тоді його хотіли впіймати провідники, як би не помітили,то не тікав би і не попав би в це село.Не попав би до доброго дядька.
На обісці у Миколи людей, як ніколи, автівкою приїхала вся сім`я Дмитра, ще й двоюрідна сестра Наді, Оля, всі чекали Ярослава. Керувала Катерина, готувалися різати порося, треба ж відсвяткувати таку подію, хлопець став студентом.
Микола знав розклад потягів, тож чекав біля хвіртки. Побачивши, ще здалеку, шморгав носом, як мале дитя трусився, витирав сльози.
-Батьку!- Обіймав, підхопив на руки, на місті крутнувся разом з ним.
- Я студент...батьку!Я так скучив за тобою....
І це правда, хлопець вечорами, а то часом і на роботі згадував його настанови та розповіді про життя.
Дмитро працевлаштував його в торговий центр товарознавцем,в його обов`язки входило їздити з водієм за товаром, доставити з бази в торговий центр та інколи розвести по невеликих магазинах. Він там був не один, хлопці, що їздили, домовлялися кому зручніше і в який час зробити рейс,йому це було на руку. Зміг навіть грошей заробити, ще й не поганих, в основному працював ввечері.
Жінки метушилися накривали на стіл, пахощі летіли на все обістя, смажилася свіжина. За столом всі весело спілкувалися. Ярослав сидів поруч з батьком, однією рукою обіймав за плече.
Надія ж звичайно познайомила Ярослава з Олею,дівчина навчалася в торгово-економічному технікумі, на другому курсі.
Вони сиділи навпроти, час від часу Оля уважно придивлялася на нього,хотіла піймати його погляд. Та все було дарма, він всю увагу приділяв Миколі, часто про щось шепотів на вухо.
Два дні і всі поспішали до Києва. Катерина з Миколою у автівку пакували копченості, сало, консервацію.
-Там розберетеся між собою, щоб хлопець не голодував ,- наказувала жінка.
Пройшло три роки… За цей час багато подій відбулося в житті Ярослава. Він справно справлявся з навчанням і в той же час працював в торговому центрі. Уже мав свій бізнес, пополам з Дмитром. На Хрещатику викупили не поганий магазин, в якому працювала Оля і Надія. Ярослава вже всі вважали своїм. Це минуло два роки,як зустрічався з Олею, стосунки були серйозні.
До Миколи приїжджав два рази на рік, щоб трохи побути з ним та біля хати допомогти зробити якийсь невеличкий ремонт.
Ярослав йому зізнався,що закохався в Олю і після закінчення навчання хоче одружитися. Микола радів за нього, вибір схвалив, тішився, що у хлопця буде велика родина. Жалівся, що не доживе, бо вже почував себе зовсім кволим.
Був гарний літній день. Блакитне небо...білі хмари здавалися зовсім не високо, лежали між горами. Траса... Сонячні промені через скло потрапляли на обличчя Олі, відчувала тепло. Вони знаходилися між горами, немов в ямі. Величні дерева ; бук,сосна, ялини, смереки,мелькали з двох сторін.
У вікно,з запахом хвої, віяв теплий вітерець. Ярослав уміло вів автівку,вони їхали відпочивати в Карпати, на базу відпочинку в Яремче. Батьки Олі взяли на роботі путівку. Вони працювали в аеропорту »Жуляни»,мама касиром, батько митником. Для єдиної доньки не жаліли нічого,ось і автівку дали по довіреності на Ярослава. Давно знали про їхні близькі відносини, були прихильні до вибору доньки. Йшов дві тисяча дванадцятий рік, тож не було дивиною, що молоді вирішували стосунки самі, не чекали весілля.
-Ой, дивися Ярославе, яка краса!- відволікала Оля.
-Не заважай, щось мені не подобається гул мотора, напевно треба відпочити.
-Та ми ж майже вже приїхали,вже стільки ідемо від Надвірної?
-Так вже скоро, але й скоро стемніє. Ми допіру проїхали якесь село, може там квартиру знімемо, а автівку хай хтось підтягне на ремонтну станцію, недавно на стовпі бачила знак.
На обійсті гралися діти, побачивши молодих, гукали маму.
Та жінка відказала у квартирі, сказала, що тут скрізь у кожного є туристи,навряд чи знайдуть поблизу. Хіба піднятися по стежці трохи вверх,там є декілька хат,може там хтось прийме. Ярослав попросив господаря відтягнути автівку на ремонт.
Вже почало сутеніти, коли вони підіймалися вгору.
За не високим дерев`яним парканом сидів чоловік, в руках щось стругав. Молодь сміливо привіталася, він підійшов до паркану.
Оля звернула увагу на чоловіка, що він смуглявий,як Ярослав і зростом, статурою теж трохи схожий.
Ярослав відійшов в сторону, почав з чоловіком розмовляти, повідав в свої проблеми. А Оля стояла осторонь, немов остовпіла, очі здавалось вилізуть на орбіту. Вона й справді помітила схожість цих двох чоловіків, їх рухи теж були подібні. Хитро позирала коли завершать розмову, щоб спитати Ярослава,чи часом в нього немає тут родини. Знала, що Ярослав не рідний син дядькові Миколі, але більш нічого не знала.
- Проходьте,проходьте, собаки не маю. Ось ваша кімната, що треба звертайтеся, мене звати Захар.
Ярослав здивовано подивився на чоловіка. В хаті вже було включене світло, тож міг розгледіти краще. Як чоловік зняв капелюха, Ярослав помітив,що чуб майже такий, як у нього,тільки волосся не таке густе, а шкіра теж смугла.
- Я вас погукаю на вечерю, посмакуєте наших страв,там в Києві таких немає.
Оля зайшла в кімнату і усміхнувшись, підійшла поцілувала,
-Ну,що Ярославе, мені здається, чи в тебе і справді тут є родина? Він мовчав, не міг всього переварити,що побачив і те саме ім`я, вкотре пригадав сон. Невже я звідси і хто він той Захар, хто його гукав уві сні?
Вечеряли майже мовчки, чоловік трохи розповідав про своїх овець,яких випасав на пасовищах. Мови ні за дітей, ні за жінку не було. Ярослав не наважувався спитати, все уважніше придивлявся до чоловіка.
-А ти звідки родом,бачу смуглявий, хто за національністю? Бачу не циган,а такий смуглий майже, як я.
-Я українець з під Києва, а ви?
У мене бабця угорка,а дід українець та бачиш покоління пройшло, а трохи передалось у спадок.
-Ну добре, на добраніч. Завтра рано вставати,- заметушився Захар.
Вони пішла в свою кімнату.
На ліжку вже солодко сопіла Оля, а Ярославу не спалося, заснув, аж під ранок. Уві сні здавалося чув якісь голоси та тільки дерева були перед очима.
Проснувся першим, вийшов з кімнати, Захара не було. Дозволив собі підійти до серванту,за склом стояли чорно - білі фото.
Його вразило жіноче обличчя, щось рідне, закололо в області серц. Та товста, до половини розплетена коса, майже до пояса, когось нагадувала. Присів, обома руками взявся за голову, це напевно мама, тільки в неї було синє плаття в білий горошок. І пригадав той сон, де жінка з розпущеним волоссям стояла в такому платті. Зірвався з місця, залетів в кімнату до Олі.
-Олю.... сонечко проснись! Ти знаєш! Ти знаєш ,- присів біля неї.
Вона зірвалася, не могла зрозуміти в чому справа, лише помітила,як по щоках текли сльози. Скули рухалися, обличчя, аж посіріло. Вже обіймала його і запитувала в чому річ. За вікном враз загриміло і полило немов з відра,по шибках річкою стікала вода, шуміло, зовсім стемніло і раз - у - раз блискало і знову гриміло.
-Ой,поглянь,яка гроза,- кинулась Оля до вікна.
А він сидів, руками закрив обличчя, перед очима спогад…
Вони на базарі втрьох, він в тата на руках і гриміло,починався дощ, а мама купила цукерку, на паличці «півника»,якого він так хотів, і згадав мамину усмішку і щасливий блиск карих очей.
-Олю,у неї були карі очі і волосся трохи світле, ну, світло - русяве, я пригадав!Ярослав, хвилюючись, розповів свою історію, як він потрапив до Миколи.
-Але ж ти не впевнений! І де та жінка, якщо вона твоя мама?
-Не поспішаймо ,хай прийде він, є в мене одна задумка.
Дощ вщух, з вікон стікали останні краплі. Знову яскраво світило сонце. Оля відчинила двері навстіж, повіяло свіжістю і сирістю. Захар, трохи змоклий, поспіхом заскочив у хату,в руках тримав майже повне відро молока.
-Доброго ранку! Повставали, оце линуло! Найшла з-за гори хмара, де взялася, не видно було… Добре шарахало, хоч би пожежі ніде не наробило. А ось, молочко,буде бринза, а зараз пішли снідати,-- говорив поспішаючи. І взявся накривати стіл.
Після сніданку подякували, з-за столу не виходили,Оля дивилася на
Ярослава, кивнула, немов підказувала «Запитай,що хотів».
-А тут десь річка є якась поблизу?
-Звичайно, багато невеликих, але дуже стрімкі течуть з гір та впадають в річку Прут.
-Олю підемо, подивимося !
-Ні, ні самі не ходіть, там великі обриви,ще й дощ пройшов, ще чого доброго нещасного випадку. Я краще вас проведу.
Підтримуючи один одного, пробиралися до річки,з дерев летіли великі краплі дощу, попадали за комірець, проймало холодом,Оля щулилася від них. А Ярослав, здавалося не помічав їх, весь час дивився вперед, навіть зашпортувався. Захар не раз попереджав, щоб добре дивилися під ноги і не поспішали. Ярослав побачив те саме місце, що йому наснилося. Захар присів на камінь, зняв каптура,
-Тут сталася страшенна трагедія,я впав з обриву та за мною кинувся син Ян. Йому було лише чотири роки, я залишився живим, а сина не знайшли, пропав, Можливо потрапив у річку, бо все облазили, не знайшли. Вже думали течією в Прут занесло та тіла ніде не було. В той час було багато відпочивальників і цигани кочували, прямо по долинах розбивали свої шатра. Шукали скрізь, подавали в область на розшуки та все даремно.
-А моя Марічка тяжко перенесла втрату, стався інфаркт і вже за три роки не стало, не змогла пробачити себе, за те,що не встигла перехопити сина. Дуже тяжко перенесла втрату та і я від тоді так і не одружився, живу одинаком. Ще молодшим в Польщу на заробітки їздив, а тепер маю вівчарню, ось з цього і живу. Ой, ви мене вибачте, що я все так вам повідав, серце все ще пече,так з цим і живу.
Оля дивилася на Ярослава, а в нього котилися горохом сльози,
-Захаре, а в неї було синє плаття в білий горошок?
Чоловік піднявся, одяг каптура, а ти звідки знаєш?
-Йдемо назад,треба поговорити,- опустивши голову, на ходу сказав Ярослав.
Оля залишилася надворі, чоловіки зайшли до хати. Ледь чути голос Ярослава та не заходила, розуміла, їм треба побути вдвох. Захар вийшов з хати поліз на горище, звідти приволік стару, обдерту валізу,
-Пішли до хати, дещо покажу, - запросив тремтячим голосом. Руки трусилися, коли відкривав валізу, з сльозами на очах позирав на Ярослава.
У валізі фото і синє плаття в білий горошок, який вже від років трохи пожовк. На фото Захар з дружиною і між ними на стільчику маленький хлопчик, розрізом очей схожий на Захара.
Лише кілька днів молоді люди побули на базі відпочинку.
У автівці відчинене вікно, вітер бив в обличчя Ярославу. Він напевно змужнів за ці дні, в душі хвилювався за все, що сталося та щось підказувало, що це батько.
Авто їхало по трасі Яремче - Київ, на задньому сидінні сиділа Оля, в руках тримала сумочку в якій лежали матеріали на аналізи ДНК.
Минув рік…. Ярослав закінчував університет.
Вони з Олею жили в двохкімнатній квартирі, ключі від якої були подаровані батьками на весіллі. На серванті в красивій рамці стояло велике фото трьох чоловіків різного віку, всередині усміхався щасливий Ярослав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2017
Присвята Ганні Верес
Від щирого серця пише про долю
Ви мабуть знаєте таку людину
Що завжди винайде для вас хвилину
Вона вміє гарно,чесно писати
Добра,щира й мудра жінка - мати
Вірші чтаємо -беруть за серце
А про природу, то немов би вперше
Ти бачиш красу рідної землі
Слова ,всім прилягають до душі
Відчайдушна, патріотка країни
Непохитний наш, поет України
Тож вміє такі слова підібрати
Щоб кожен мав бажання читати
Вона завжди прийде на допомогу
Як біда, вмить відчуває тривогу
Та знаходиться в тилу - мов на війні
Кожен раз нові написані вірші
Які читають там, на передовій.
Підтримує, вселяє дітям віру
Щоб вистоять за неньку Україну
Від щирого серця пише про долю
Про рідну землю, про добро і волю
І про своїх онуків не забуде
Бо має добре серце, любить дуже.
***
Майстриня слова! Що, ще можна сказати…
Вас З Днем народження хочу привітати!
Ганнусю! До землі вклоняюсь Вам
За ваші вірші ,Богом даний талант
Щиро бажаю щастя і здоров`я
Щоби завжди була щедрою доля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2017
Погляну, у віконце, там, повсюди краса,
Проснулось, ігристе сонце, плачуть небеса,
Цілує, їх завірюха, летить біленький сніг,
Пухкенькі диво - сніжинки падають до ніг.
У танці, ажурні вуалі, легкий пушок,
Літає, веселиться білесенький сніжок,
Підкрався, вже морозець й добавив крижинку,
Блищить, казково сяє, всівся на ялинку.
Земля, вся у обіймах чарівниці зими,
Метелиця, тче, крутить пухові килими,
Скрізь сяє, аж іскрить білосніжна хустина,
Яка чудова й ніжна, зимова картина.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2017
Где восток, запад? Вот стою у ворот,
А мне же кажется - всё на оборот,
Не замечаю, уж совсем я сейчас,
Какой денёк, нынче, уж в который раз.
Его браню, ведь оказалась в плену,
Чувствую млею, наверно погибну,
Ах надо же, зачем мне повстречался,
Вечером тихим, уж дождик кончался.
Время летит, неслось когда порхала,
Птицею счастья свободно летала,
Была уверенна, сердечко украл,
Но почему, зачем он меня выбрал?
Толи в сетях, то ли в клетке, я в бреду,
В сказочный вечер, на скамейке всё жду,
Дождик прошёл, мелкий, месяц смеялся,
А он вот рядышком, в любви признался.
Да, сижу в клетке, он смог приворожить,
Ну и пускай, люблю, без него не жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713715
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.01.2017
Ніч тікає, не хоче з світанком,
Зустрічатись, бо втрачає себе,
Геть ховається за зорепадом,
Він сміливий і віночок плете.
Все гадала, тож з ким залишитись,
Місяченько зізнавсь у коханні,
Кому ж з них, взяти і підкоритись?
Мо» згоріти в сонячнім вінчанні?
Вже прикрила темні оченята,
Коли весело, їй місяць моргав,
Усміхалась, підставила уста,
Та світанок, вже ніжно обіймав.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2017
Холодний погляд кинула на мене,
Немов морозом,вмить стала зимою,
Не йди кохана, не зможу без тебе,
Тебе попрошу, люба, будь весною.
Для мене будь, краще сонячним світлом,
Щоб один одного завжди цінили,
Хоча зима, буя яскравим літом,
Щоб все життя розумілись, любили.
Бажання є, джерельною водою,
Щоб я міг пити весь час із криниці,
З тобою разом вмиватись росою,
І смакувати запашні суниці.
Хліби вирощувати в нашім полі,
Там й діточки, як квіти волошкові,
Щоб на столі всього було доволі,
Як земля й сонце, жили у любові…
Не йди кохана…
Не зможу без тебе….
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2017
А чи літечко, чи зима
Цілий рік, в теплій шерсті я
І тоненькі маю ніжки
Виростають, гострі ріжки.
Ой дуже, люблю травичку
І моркву, буряки й гичку
А на город, як тікаю
Швидко капусту, шукаю
Майже постійно, я все їм
Тому й подобаюся всім
Знайте, їжу не кусаю
Завжди, тільки обриваю
Коли голодна < Ме-е > кричу
Наїстись хочу досхочу
На мене кажуть - дереза
Ну що впізнали? Я ж –(Коза).
19.01.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2017
Ранком, по широкій долині,
Це ж по моїй рідній країні,
Чути, всюди плине гучний дзвін,
Нині, нам проснутись велів він.
Радість у тих звуках гомінких,
В храмах маленьких і великих,
Люду зібралося багато
Тож, відзначаємо, ми свято.
Наш, Ісус в цей день охрестився,
У річці Йордан освятився,
Нас нехай пастир благословить,
Та й всім подарує благу мить.
І кожну освятить хатину,
Радо об’єднає родину
А вода додасть сил й мудрості
Тож навчить поваги і єдності.
Хай, Хрестове мовлення Боже,
Війни спинить, всім допоможе,
Стогнуть неньки, в горі страждають,
Скрізь на землі, щоб мир, благають.
Дзвін…гучний рознісся у світи
Боже, Україну захисти!
04.01.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2017
Збігав серпень… але видався сонячний день. В останні літні дні, ще добре припікало сонце. Достигали яблука і пахучі груші, приманювали до себе бджіл та ос.Через відчинене вікно доносилися пахощі і в кімнату, де Олексій перебирав папери, зошити і слухав телевізор. Його батьки кожного дня на роботі, окрім неділі, працювали на заводі, на конвеєрі, радіотехнічних плат. Молодший брат Вадим, навчався у п`ятому класі.Нині п`ятниця,тож вдома залишився сам. Вчора ввечері приїхав з Харкова. Закінчив ремонт кімнати гуртожитку.Тішився, що мрії збулися. Тепер треба не втрачати швидкості,яка ним здавалося верувала. Мов той метеор справлявся з любими поточними справами.Інакше і не могло бути, завжди мав настрій всього досягати, в той же час був дуже розважливий. Все добре,екзамени здані, без проблем поступив в ХПІ. Відволікся до горобців,що скакали по підвіконню,посміхнувся.За мить, підійшов до стаціонарного телефона, набрав номер,- Привіт Оксанко, я вчора пізно ввечері приїхав.Як ти? В тебе все гаразд? Поступила?
В трубці почув писк від радощів,
-Поступила, поступила. Але кімнату в гуртожитку не дали,шукаю квартиру. Оце від радості ввімкнула на всю гучність приймач, після літа перебираю речі, готуюся до початку нового життя.
-Ти сама вдома?
-Так мої на роботі до двадцятої години.
- То я зараз буду,- задоволено поклав трубку.Оксана швидко склала речі в шафу.Одягла красивий халатик блакитного кольору,він пасував до кольору очей,підкреслював фігуру.
Її батьки заможні люди, кілька поколінь пов`язані з медициною.Батько терапевт в районній лікарні, мама лікар швидкої допомоги. Мала меншого брата,різниця між ними десять років. Батьки приділяли увагу донці, хотіли, щоб вивчилася. Змогла мати сім`ю і щоб своїм дітям спромоглася дати найкраще. Олексій в садку у кошик набрав яблук,груш,слив. З шафи дістав легенький білий шарфик,це в подарунок Оксані.З гарним настроєм по дорозі заскочив в магазин,придбав коробку цукерок »Асорті». Він знав,що вона їх обожнює.І вже біля вокзалу в магазині купив букет червоних троянд. Що то молодість…Не йшов,а летів, легенький вітерець куйовдив волосся, ніжно пестив обличчя.Йому здавалося, ладен гори звернути, щоб бути поруч з нею.
Тепла зустріч…обійми, поцілунки. У обох очі сяяли щастям. Але більшого собі не дозволяли,вік «гарячий» можна й помилок наробити.За розмовами не помітили, як і час пройшов.Оксанини батьки привітно зустріли Олексія..Задоволено вітали з успіхами, адже,знали його зі школи, про їх дружбу, батьки раділи вибору доньки. За чаюванням та розмовами час швидко сплинув. Він поспішав додому. Прощалися на сходовому майданчику, ніжно обійняв, поцілував. Вона звільнилася від обіймів,
-Ну досить, дивися по сходах обережно,третій поверх,не перший.
- На Новий рік зустрінемося, я пішов! Бувай!
В нових турботах пролетіло чотири місяці.Обмін листами,віра в майбутнє,старанно вчились. Та не приїхав Олексій на Новий рік, шкодував, але довелося чергувати по гуртожитку. Відразу сесія,вирватися не вдалося. Хвилювання, як іспит.але, що вдієш,втішав себе…що вдієш.Окрім навчання підзаробляв гроші, на залізничній станції розвантажував вагони.Хоча батьки і висилали копійчину,але ж зайвих грошей не буває.
На передодні восьмого березня,завдяки праці і рішучості, додому вдалося вирватися на один вечір.Весна підіймала настрій, мріяв зустрітися з коханою,потонути в її обіймах.Сюрприз вдався,з вокзалу відразу до неї.Вона вдома готувала смачні страви до свята.Душа холола від хвилювання… З червоними трояндами стояв перед дверима, думки…а може вже когось зустріла? Раптово почув шурхіт, ,хтось підіймався на третій поверх. Йому привітно посміхнувся її батько - Володимир Степанович,.
-А ти пропав хлопче…
Немов оправдуючись,- Та ні-ні,ми листуємося. Я кохаю Оксанку,що ви ,у нас все буде добре!
Оксана тихо відчинила двері, почувши ті слова,кров прихлинула до обличчя,почервоніла. Адже він їй цього ніколи не говорив. Від несподіванки впустила чашку, що тримала в руці, розбилася на безліч дрібних осколків.У Олексія вирвалося,
- Це на щастя! У нас все добре,не хвилюйся, - поцілував її у щоку. При батькові засоромилася. Та він посміхнувся,
- Я за вас радий. На першому плані звичайно навчання,зробити міцну дорогу, по якій йтимете по житті.
Близько третьої ночі Олексій повернувся додому. Лише три години на сон, а потім дорога до Києва, а там і на потяг до Харкова.
Минав час …Минали пори року.Для розваг часу обмаль; сесії, лабораторні роботи, реферати, курсові роботи, екзамени.
Попереду останній рік навчання. Олексію дали направлення пройти практику на Дніпропетровському авіаційному заводі,який саме набирав розмаху. В цьому місті мешкав рідний брат його батька. На заводі Олексію дуже сподобалося, мріяв після закінчення інституту повернутися сюди.
Вже й осінь… П`ятниця.... надворі накрапав дощ. Оксана з вікна електрички поглядала на перон, мав зустріти батько. За ці роки надоїло навчатися, їздити електричкою та й бентежило,що немає поруч Олексія.
На пероні батько стояв не один, він спілкувався з білявим,доволі повним молодим хлопцем. Батько, як завжди привітався і поцілував її в чоло,
- В тебе все гаразд? Ось познайомся,мій практикант Олег. Так, як і ти останній рік зубрить науки.
Хлопець зміряв її поглядом, наче мав бажання роздягти. Оксана все ж протянула руку, він з усмішкою привітався і губами ледь доторкнувся руки.
Всю дорогу йшли мовчки. Оксана першою зайшла в під`їзд, дивувалася поведінці батька, нащо було запрошувати в гості. Вразило й те, що мати не здивувалася Олегові. Вирішила, напевно батько її попередив,відразу пішла в свою кімнату. На душі кепсько і для чого це… задавала собі запитання.Олег ростом,був майже такий,як вона,весь час позирав їй в очі і це відштовхувало від нього. Якийсь татусів синочок напевно, подумала, своїми рухами нагадував незграбну жабу.Переодягнувшись,зайшла до мами на кухню. Мати відразу до неї, - Доню,присядь.Знаєш Олег син мого однокурсника,у нас проходить практику. Він теж у твоєму інституті навчається.Минуло років десять,як ми на семінарі бачилися з його батьком. Оксана мовчала, не розуміла до чого веде мати.
Вже повечеряли,вона подякувала,хотіла йти у свою кімнату, Несподівано Олег взяв за руку,
-Може підемо прогуляємося? –А,що доню, дощ перестав, ще й не пізно,чому перед сном не пройтися,завтра ж вихідний,- його підтримав батько.
Вона різко повернулася,
- Ні- ні тату…мені треба написати Олексію листа, я цілий тиждень не мала часу відписати.Азавтра хочу відіспатися,тож вибачте. Олег розгублено дивився на батька,теж встав із-за столу.
Вона в кімнаті,щеміло під серцем,для чого це все, адже знають, що ми з Олексієм кохаємо один одного.Вона чула голоси,від цього на душі стало зовсім гидко, голову накрила подушкою,намагалася заснути.
Ранок.... Оксана з осторогою вийшла з своєї кімнати,думала,що Олег залишився ночувати. Та на щастя батьки снідали на кухні вдвох. Привіталася,
-Доброго ранку!. Батько опустивши голову,
-Доню,вчора так негарно вийшло. Я хотів, щоб ти трохи краще познайомилася з Олегом. Гарна сім`я, заможні.Чи ти гадаєш, що в Олексія за скільки років нікого немає? Я гадаю…
Оксана різко перебила,- Тату, це що роки, чи що, змінило твоє ставлення до Олексія? Не намагайся чуєш, навіть не смій про це думати!
Відразу пішла в свою кімнату.Їй так хотілося щоб Олексій був поруч,витер її сльози,які котилися по щоках немов горошини.Адже це так принизливо.Скільки хлопців їй пропонували дружбу,запрошували на побачення та вона серед них не бачила такого,як Олексій.Тільки він зміг в її серці запалити вогник кохання.
Йшов тисяча дев`ятсот вісімдесят шостий рік. Пролетіли п’ять років в навчанні і в той же час у розлуці з коханим. Вона попросила в дикана, щоб її послали відробити два роки в Дніпропетровськ. Олексій проявив себе на практиці дуже здібним, завод подав індивідуальну заявку,мав можливість відразу працювати.
Літо… Яке то щастя,на руках дипломи і знову разом. Вони обнявшись, йшли до того місця,де гуляли після випускного.Теплий вітерець пестив щасливі обличчя.
.– Яка краса, подивись Оксанко!
Олексій задер голову, розставив руки в сторону,закричав,
-Я тебе кохаю! Ми разом назавжди! І вже тихіше,- Ти будеш моєю дружиною? Сонце моє, радість моя,квіточко моя ясноока. Я без тебе не зможу жити. Ми так давно цього чекали.. Оксана посміхалася, розпашілася, гучно гупало серце, в очах заіскрили сонячні промені. Її посмішка,немов сяйво,предала йому впевненості. Він став на коліно, з кишені дістав коробочку. Дві обручки заіскрилися на останніх променях сонця,яке вже ховалося за обрій.З трепетом в душі одівали обручки. Ніжні обійми, поцілунки. Вже підхопив її на руки, ніс до річки, шепотів
-Кохана це наше літо, вода тепла, тож скупаємося.
–Зачекай, я в купальнику, навіщо одяг мочити, постав на ноги, -просила його, виривалася з рук. Кивнула рукою,
- Он там біля очерету є човен.. Давай тут залишимо одяг, бачиш сутеніє, як зовсім стемніє де будемо шукати? Він легко опустив її на траву, ніжно цілував. Два тремтячі тіла горіли полум`ям кохання… Подумав, що тут? Відчув легкий біль в плоті, яка відчувала її тіло.Раптово вона підняла руки догори, лежала мовчки,немов завмерла. Він все зрозумів,це остудило його бажання. Та відчув себе котом, в якого раптом забрали мишу,ривком піднявся,на ходу зняв штани і кинувся у воду. Неподалік сполохалися жаби,десь закричала дика качка. Вода забирала в себе той вогонь,пестила його тіло. Та він жадав любові від коханої. Та вже тверезо оцінив своє бажання, важко змиритися, коли ж нарешті вона належатиме йому. Хвилюючим голосом погукав,
- Оксанко, сонечко йди до мене!
За мить,як діти жартували у воді, плавали, плескалися. Сміх роздавався,линув над водою. Втішало те, що більше нікого не було.Він цілував,вона ж захлиналася від поцілунків,
- Ти будеш моя? Моя до смерті чуєш… будеш?
Вже тихо почув, - Так…Так зараз, бо дуже тебе кохаю.
Поніс на човен… Щасливі душі відчули один одного,два тіла стали одним цілим…потонули у гріхові.Той біль і бажання іх не зупинило. Лише мінливо місяць підглядав… А зорі мерехтіли, немов раділи, повінчали їх справжнє кохання, це їхня доля.
На світанку прийшли додому до Оксани. Крадькома проникли в її кімнату. В обіймах засинали у ліжку.
На ранок лише привіталися. Снідали мовчки,ніхто не наважився щось сказати. Та батьки побачили обручки, переглядалися між собою. Мати майже не відводила від неї очей, немов намагалася щось запитати.
Мовчанку перервав Олексій,- Я прошу руки вашої доньки,гадаю у нас все буде добре. Ми маємо направлення в Дніпропетровськ,так,що одружимося вже на місці.
Батько, відразу наливаючи вино в келих,- Ви молодці! Шануйте один одного, поважайте! Хай вам Бог допоможе!
На початку серпня Олексій поїхав в Дніпропетровськ, щоб винайняти квартиру, згодом забрати її. Сам поки ж зупинився у гуртожитку, вже ходив на роботу. Знайшов лікарню, в якій по направленню мала працювати Оксана. Їй треба було приїхати до першого вересня.
Одного вечора… Батько прийшов з роботи у хорошому настрої. Оксана вже збирала речі, яка мала згодом покласти у валізу. Він погукав її, відкрив дипломат витягнув путівку,
- Дивися, що я тобі приніс. Це мені передали з Одеси.Туристична путівка на круїз Одеса – Тбілісі – Одеса.З двадцять дев`ятого серпня по п`яте вересня. Доню, така нагода буває раз в житті. Ти ж так хотіла кудись поїхати, помандрувати, побачити світу. Добре, якщо сімейне життя буде успішним, але ж коли це буде. Замов переговори з Олексієм, попередь, що на роботу вийдеш на тиждень пізніше. На жаль путівка одна та думаю, його б з роботи зараз ніхто б і не відпустив.
Оксана зразу насторожилася,
- Тату,а це не видумка щоб нас розлучити?
- Ні,доню,що ти. Я ж давно просив путівку,ти скільки раз мене просила взяти.Це тобі просто повезло. А, що до Олега,Володимир сказав, що одружується на однокурсниці.Планують запросити на весілля,десь в жовтні здається.Думаю тобі там не буде сумно.Він взяв три путівки та там тисячі людей будуть. Уявляєш який лайнер,а назва ось дивись,золотими літерами написано »Адмирал Нахимов».
На переговори пішла разом з батьком. Спочатку він поговорив з Олексієм,тоді вже передав трубку їй.
Після розмови з тестем, у Олексія було мало часу на роздуми. Гадав, хай сама вирішує, як краще. А то, ще подумає, що їй не довіряю. Хвилюючим голосом почав розмову,
- Оксаночко,я кохаю тебе, гадаю ти сама маєш вирішити. Я з роботою владнаю. Буду тебе чекати.Я буду нудьгувати, сонце моє. Тільки ти не знайди когось там собі.
- -Ну, що ти,Олексію. Прийдеш до себе на квартиру подивися на моє фото і заспокойся. Все буде добре. Я теж кохаю тебе. Ой час збігає. Цілую любий! Бувай!
- Але в душі запала якась тривога, це ж, ще десять днів чекати.Від хвилювання божевільно гупало серце в грудях. Минуло лише два тижні, як він поїхав,а я вже сумую. Але вже й втішала себе…нічого,було й на довше розлучалися.
Батьки проводжали її на потяг. Мати попереджала,які пігулки купити, на всяк випадок,якщо в разі закачає море. Батько весело розмірковував.яку красу вона побачить пропливаючи по морю.В Одесі її мав зустріти Олег з нареченою.
Величезний,красивий лайнер відпливав від причалу.Люду було,як комах.Грала веселе музика, проводжаючі посилали поцілунки. Їх трьох проводжали батьки Олега.
Першого вересня радіо і всі канали ТБ повідомляли про страшну трагедію,яка сталася тридцять першого серпня о двадцять другій годині. При зіткненні суховантажа»Петр Васьев» і лайнером «Адмирал Нахимов».
Потяг Новоросійськ – Москва відправився за графіком. В купе,з понуреними головами, четверо чоловіків. Вони поверталися з розпізнання загиблих. Олексій наче в тумані. В очах біль і страждання, сліз вже нема, на висках сивина, погляд в нікуди.
Минуло тридцять років..На могилі Оксани,як і кожного року,тридцять першого серпня, у двох вазах стояли червоні троянди.
14.17.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712687
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2017
Мене сіють, всі навесні
Як сніг зійде, в погожі дні
В землі сиджу, я довгенько
Пригріє сонечко, тепленько.
Вже тоді перші росточки
Підіймаються потрошки
Сама сховалась в коморі
Моя коса все надворі.
Форма в мене, циліндрична
Як цариця, я велична
Помаранчева, гарненька
Вітамінна, солоденька
Всі люблять, також й малята
Ще кізочки і зайчата
Я для вас, справжня смакота
Ну вгадайте, то хто ж така?
( Морква)
14.01.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2017
Чудовий, ясний світанок пробуджував все на землі. Яскраві сонячні промені танцювали, вигравали фіолетовими,світло – синіми, синіми, а часом рожевими кольорами. Немов один перед одним хизувались, який з них вміє краще мерехтіли.
Небо на сході вже світло-голубе і чисте, зовсім немає хмаринок. Аж десь там, вдалені, туди на захід, здавалося небо від обрію підпирали дві великі темно-сірі хмари. .
Маленькі пташки пурхали час від часу над землею і знову зникали у високій траві і у кущах. Скрізь світилися сріблястим сяйвом чисті роси, здалеку здавалися кришталеві.
Після випускного вечора не поспішали, йшли недалеко та за розмовами добрели, аж до річки. Трохи далі розлігся широкий став. Густий, високий очерет і зілля немов охороняли їх.
А далі потопала в шовкових травах і квітах долина.
В небо здійнявся красень – лелека… широко розправивши крила літав, кружляв, оглядав, що діється довкола.
Олексій з Оксаною сиділи на великому сухому дереві навпроти річки, на пагорбку, між квітучих шовковиць. Чарівні пахощі літали навкруги, від річки відчувався запах зілля і води, свіже повітря радістю наповнювало серця.
За плечима, трохи вище, виднілися дачі, а далі до траси, листяний ліс, який тягнувся, аж до містечка.
По воді мерехтіли перші сонячні промені.
-Ой дивись ,дивись,- показувала на річку Оксана.
Там плескалися сріблясті рибки, то одна,то за нею інша, немов гралися в хованки і по воді розходилися пружні круги.
- Тихо… Не кричи, бо злякаєш, - спокійно промовив Олексій і махнув рукою під окрай річки.
На піску сиділи дві жаби, вирячивши очі, полювали на комах.
А над водою, майже на місці, висіла, махала крилами бабка. Та раптом крутнулася і швидко зникла.В чагарнику почувся шурхіт, мелькнула видра і шубовтнулася в воду.
-Оце так! Ти бачив?- тихо запитала дівчина. Він кивнув головою, великий палець приклав до губ, показав, щоб мовчала.
Задоволені,не зводили очей з річки, милувалися, як рябила вода від вітру і виблискували на сонці водяні білі лілії. А зовсім поруч нахилилася стара плакуча верба, її коси купалися в воді, під ними вода немов завмерла, що навіть видно було водорослі і зграйки маленьких риб.
Десь далеченько почувся крик качки, відразу у відповідь пролунало кілька звуків. На другій стороні річки, ще дрімала пара лебедів, під крилами сховані голови.
-А може вже підемо?- запитала Оксана, обхопила себе руками.
-От я дурень,ти ж в легенькій сукні, прохолодно..
Зняв з себе жакета, накинув на її плечі,, подивився в красиві, блакитні очі, ніжно поцілував в уста.
Вона нічого не сказала, трохи зашарілася, ледь почервоніла.
-Ти пам`ятаєш, як ми ще в п`ятому класі приходили сюди, я дівчат учив плавати?
-А чому ж ні, звичайно пам`ятаю.
А ти не забув, як у восьмому класі хлопці взяли в когось на дачах надувний човен і ми сперечалися хто буде першим плавати? І як тоді господар прибіг за ним,- посміхнувшись продовжила розмову.
- Так,збігло дитинство, вже і юність тікає. Ми вже дорослі, на нас чекає зовсім інше, нове життя,- помітив Олексій.
-Ти ж знаєш, я подаю документи в Н Т У ( Х П І ), думаю все буде гаразд, треба вчитися, щоб чогось досягти.
-Тобі хочеться в Харків? Я тут поближче, в Вінницю, в медичний університет хочу та не знаю чи вийде, великий конкурс.
-Ми ж не слабаки, будемо впевнені в собі, поступимо вчитися, принаймні я так надіюся і мрію, що все буде добре….
-Почекай, зараз прийду ,- сказав Олексій, піднявся в гору за шовковицю і зник.
Вона дивилася вслід і тішилася ним. Красень, стрункий, чорнявий, ще й розумний. Ловила себе на думці, що давно їй подобається, себе не вважала красивою та русяве густе волосся у класі всіх вражало своїм блиском. А за очі, в класі хлопці шепотіли між собою, що один погляд міг звести з розуму та на ці розмови дівчина не звертала уваги.
Вони в школі сиділи на різних рядах парт, часом помічала його погляд, підіймала голову, обоє ж червоніли, перша опускала очі.
Це тільки після Новорічного карнавалу став проводити її зі школи додому А на свято Восьмого Березня привітав квітами. Був дуже веселий, багато розповідав про свої плани, що хоче працювати в сфері технологій, того вечора він перший раз її поцілував. В останній місяць занять залишалися після уроків у школі, зубрили формули, готувалися до екзаменів.
Поїде вчитися та й по дружбі,думала іншим разом, хто знає, що буде через п`ять років.
Вже зовсім виринуло сонце і промені лягли на росяну, немов шовк траву, яка блистіла, переливалася, мерехтіла зелено-синім кольором.
Він стояв перед нею і посміхався, - Дивись що я знайшов!
В долонях тримав яскраво-червоні,кругленькі полуниці,
- Бачиш, це далі на пагорбі, їх правда там не багато. Їж, це тобі, я трохи посмакував коли збирав…
Вона задоволено подивилася, подякувала. Він дивився в її очі,здавалося намагався запам`ятати їх.
Вже сів поруч з нею, з долоні брав по одній суниці підносив до її губ, щоб вона їла. Задоволена всміхалася і після кожної дякувала. Вже, як всі з`їла ,обоє розсміялися, він поцілував.
-Мені здається, що буде дощ, бачиш ті хмари, що були на заході, вже до нас підкрадаються і вітерець почав віяти прохолодний,-
міцно обійнявши проговорив Олексій.
Вибралася з обіймів, піднялася,
- Ну то пішли, бо й так далеко заперлися, скільки часу мине поки доберемося, а то й справді, ще змокнемо.
Піднімалися під пагорб, з кущів вилетіли сполохані горобці.
-О,бачиш, ховаються, напевно точно буде дощ.
Взявшись за руки, прямували дорогою під лісом, а поряд на сонці красувалося поле з конюшиною.
-Почекай,- моргнувши сказав їй.
Вже попід лісом в траві рвав квіти. Ромашки, дзвіночки і листки папороті склав у букет, демонстративно підніс і вклонився , чмокнув в щічку.
Вона збуджено сміялася, як мала дитина підносила квіти вгору і знову весело сміялася.
Опанувавши себе від емоцій проговорила,-
-Ой насправді, яка чудова природа, яка краса довкола нас. Наша земля найкрасивіша,наша земля найщедріша, як можна її не любити. і десь їхати.
-Та що ти, тож я в Україні буду. Проминуть п`ять років швидко та й літом же буду вдома, ще не раз разом полюбуємося природою.
-Пішли швидше вже дощ накрапає, - проговорила Оксана.
- Ой, подивись,там при дорозі стара скирта, побігли заховаємось,-запропонував Олексій.
Познімали капці, босоніж, як малі діти бігли до скирти.
Ті хмари здавалося не великі та дощ йшов гарний. Вони весело сховалися в соломі, лише ледь виднілися прикриті обличчя.
- Ну нарешті закінчився…Ти змок?-запитала.
- Я - то в твоєму жакеті, а ти в одній сорочці. Тепер вигляд в нас напрочуд не карнавальний,- продовжила вона і вилізла із скирти.
-Та ні, так трохи,- заперечив...
Знову яскраво виглянуло сонце, сірі хмари пливли вдалину і небо стало синьо-голубе та де-не-де з`явились маленькі білі хмаринки.
Вони задерли голови догори, милувалися небом. Ласкаві промені падали на їхні обличчя, примруживши очі посміхалися, раділи, насолоджувалися теплом.
Олексій підійшов до неї, збирав останню солому на голові, обтрушував сукню, обіймав.
-Ну пішли прохолодно,- проговорила вириваючись.
Ґрунтова дорога, аж блистіла від дощу, ноги ковзали по ній.Він взяв під руку, весело шльопали по багнюці.
Нарешті добрались до траси. Хлопець нарвав багато трави, вона ж звичайно була мокра, намагався витерти їй ноги.
Звичайно не зручно, трохи соромилася. Стояла на одній нозі трималася за нього, від лоскоту заходилася сміхом, він задоволено з посмішкою спостерігав. Врешті дістав носову хустинку витирав майже чисті ноги, взував капці.
Вся розчервоніла від сміху підійшла чмокнула в щоку та він обійняв і вже поцілував в уста.
По широкій трасі проїхала, засигналила автівка.
-Ой,що ми робимо, нас же бачать,- проговорила вириваючись. .
Взялися за руки, щасливі, радісні,з надією на світле майбутнє, йшли по обіч траси, перед ними стелилася велика дорога в нове життя.
Далі буде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712117
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2017
У віконце пташечка
Миленько заглядала
І частенько дзьобика
Між крильцями ховала
Ой занадто холодно
Вже зима наступає
І чомусь моторошно
Мороз сильно щипає
Хоч землю, сніг притрусив
Тож навідувавсь вночі
Синичку ж, таки змусив
Пошукать якісь харчі.
Раненько гляну, сумна
Все крильця підбирає
Замерзла, сидить одна
Тож їжі знов немає.
Трішки сала принесу
Нехай поїсть маленька
Підгодую цю красу
Тож поспівай гарненька!
13.01.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017
Віршована розповідь
Щедрівки линуть по Україні
Та й спохватилась, я біля вікна
А ну згадаю, дитинство нині
Давно лягла на коси сивина.
Та в душі часом, я, як дівчисько,
В думках побігла би іще не раз,
Згадка цукерок, так багацько,
На очах сльози, майже раз - по - раз.
Які ж були - раді і щасливі!
Всім карамелькам втіха йпиріжку,
Дружні і зовсім не образливі,
Як і комусь, дадуть шоколадку.
Їх на шматки, весело ділили,
Яка ж вона була тоді смачна!
Знову під вікнами горланили,
Молодь була не егоїстична.
Тож на Маланки жваво співали,
Зі Старим Новим роком вітали,
Усім бажали щедрот вечора,
Та миру й злагоди, щастя й добра!
Іще усім й міцного здоров`я!
Ми вклонялися господареві
Були такі, щасливі й веселі.
Минає час і змінюється все,
Може на краще, що вдосталь всього,
Часом тремтить, аж запече серце,
Що ми тоді, зовсім не бачили цього.
Та була дружба, хоч жили гірше,
З трепетом свят чекали, вітали,
Так хочу я, щоб жили дружніше,
Щоби частіш щедрівки звучали.
08.01.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017
Розповідь
Таня в Сашка запитала
- Ти дуже любиш санчата?
-Звісно, - хлопчик каже, – У - гу,
- То давай, тягни на гору
Бачить гірка далеченько
Сашко тягне, так тихенько
Здається трішечки пристав
На санях, вже відпочивав.
От уже, на гірці двоє
Дітвори, неначе море
От і добре, дума Таня
Я гадала, все це зрання
Хто ж це, мені допоможе
Щоб погуляла я гоже.
Ось тут , каже, - Поклади
Швидко - швидко сам біжи
А я нині, хутко з`їду
Он туди, ну, аж донизу…
Хутко бери, добре тягни
Звісно назад, знов до гори
Хлопчик трішки здивувався
- А чому, я ж не катався?
- Ти казав любиш, санчата
- Тож тепер вези, друзяка.
11.01.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2017
Холодна постіль... не прийшов,
А місяченько, давно зійшов,
Та про любов, нічка шепоче,
Моя душа кохати хоче.
Десь зірка в небі загубилась,
Я сумно вслід, тобі дивилась,
Відчула серцем, ти вже не мій,
Мов не жива, я не маю мрій.
Холодна постіль і все тремтить,
Потік сльозин, їх не зупинить,
І серце рветься, вже до раю,
Я ж все життя, тебе кохаю.
Холодна постіль, знову зима,
Тебе давно, так давно нема,
Мінливий місяць, поглядаю,
Летять літа, я ж все чекаю.
Січень 2000р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2017
Почула, серед ночі голосок,
Такий, ніжненький і тонесенький,
Проснувся, вже поклала на бочок,
А він заплакав, мій малесенький.
Це мабуть наснилось, щось уві сні,
До рук, ніжно взяла,пригорнула,
Чомусь гарячий, наче у вогні,
Ой лихо, нащо ж міцно заснула.
Три ночі, поспіль пекла хвороба,
Тривожні, холодні дні і сумні,
На віруси, аж находить злоба,
Тріпоче, крижане серце в душі.
Я мама, ти дитя, моє щастя,
Сповию і прожену напасті,
Зробить присягалась на причасті,
Ти ж є найдорожче на всім світі.
Всміхнулася, уже змокріло чоло,
Ну от, як добре, тихо сказала,
Мов пташка, загорнула під крило,
Й тихенько,знов пісню заспівала.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2017
Я так хотіла навчитись малювати,
Щоби твій образ завжди при собі мати,
Коли так скрутно, ще раз поговорити,
Бо ж покохала, хтіла сім`ю створити.
Раптово взділа, у іншу закохався,
А як же я? Ти ж так цілував і клявся,
Будемо разом, вдвох мріяли до віку,
Тепер вже знаю, була тобі за втіху.
Ти малювати не бажав, хоч олівець,
Тримав й любові не зберіг,урвавсь терпець,
І на папері давно фарби розтеклись,
Жаль зі сльозами і мрії розгубились.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2017
А що, Новий рік, вже зустріли?
Напевно, так ті, що хотіли,
Можливо й ні, бо ще йде війна,
У розпачі рідна країна.
Та в цьому не наша провина,
Слізьми вмивається дитина,
Учора батька хоронила,
Жорстока, доленька, не мила.
Уже третій Новий рік в крові,
Стрічаємо. Гинуть на війні,
Герої, яким не байдуже,
Коли ж відступиш ти, вороже?
В душі, певно Бога не маєш,
Все ж нас, ще думаєш зламаєш,
Летять удалечінь журавлі,
Лишаючи пам`ять на землі.
Час прийде і стражденна доля,
Геть піде й наша свята воля,
Повернеться і небо чисте,
Та Ясне сонечко, іскристе,
Засяє знову Україна,
Збереться вся її родина.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017
Красуня, зимонька,зима
Нарешті, ти уже прийшла!
Ми тебе давно чекали
Вже ялинку наряджали.
Аж, під самий Новий рік
Сніг посипав на поріг
Все прикрасив за вікном
Дивно засяяло кругом.
Пухким сріблом розстелився
Сніжинками порошився
Літали і танцювали
До себе, діточок звали.
Поспішив мороз з комори
І на склі, створив узори
На сонці ніжно іскрили
Засяяли небосхили.
Щасливі! Зиму зустріли!
Бігом, на санчата сіли
В дітей радості багато!
Це ж чудово, справжнє свято.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017
Застільна,жартівлива
Ой тече річечка вузенька ,вузенька
Я ж дівчина славна,зовсім молоденька
Та й піду до неї,сяду на пеньочок
Сплету коханому з квіточок віночок.-2р
З личка дуже гарний, козачок вусатий
До роботи справний,ще й кажуть багатий
Вдягла вишиванку,груди облягає
Як на мене гляне, ой,бачу, кохає.-2р
Підморгну весело та й мило усміхнусь
Підійду близенько, радісно пригорнусь
Скачуть бісенята в його чорних очах
А мені ж здається … Літаю на крилах.-2р
Я підставлю уста,одягну віночок
Солодко цілує,попала в райочок
Ой,така щаслива, мене любий цінуй
Та й за віночок - ніжно, гаряче цілуй.-2р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2017
Мороз скрипучий прийшов вночі,
Щипає ніс, лоскоче вуха,
І вітер злий, як жваві сичі,
Шукає жертву, дуже дмуха.
Ранок сумний, сердиться зима,
Тож їй здалось, що надто тепла,
Вже до кісток, зненацька пройма,
Примчалась з нею й зла віхола.
Тихо шепоче… заморозю,
Із вітром хитро, вже загравала,
Дерева вкриті памороззю,
Роздягла всі, немов кресала.
Радо волоссям заіскрила,
Та й утішалася красоті,
Коси розплЕла, срібнокрила,
Вже усміхалася щедрості.
04.01.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2017
Там, за вікном, зимонька, все біло, біло,
Кинуло сонце, на сніг промені сміло,
Вчора у сніжному танку заметілі,
Щедро стелились до ніг розвеселілі.
А зранку тихо, здається, немов в казці,
Іскрять сніжинки на дахах і по стежці,
Снять у вуалі,всі дерева сріблясті,
Кущі в намистах й мереживах пухнасті.
Яскравий промінь, біжить, веселиться,
Чарівним дійством бажав насолодиться,
Земля пишається, рада у прикрасах,
Вся потопа у новорічних чудесах.
03.01.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2017
Вечірнє небо, свічка на столі,
Ясна зоря зійшла в нічній імлі,
Нині Святвечір до нас надійшов,
До хати колядник, перший зайшов.
Коляда лине, Різдвяна радість
Вже опустилась, на землю блага вість,
Пречиста Діва замала Сина,
Дитя у яслах, ніжно сповила.
Вітаймо, будемо святкувати,
Й щиро Ісусу ми дякувати,
Він нам приніс, радість, нове життя,
То ж прославляємо Бога творця.
Вся за столом зібралась родина,
Сіяє зірка, прийшла година,
Прощення кожному попросити,
Й усіх до столу, вже запросити.
Богу подякуємо за добро,
Люди,це ж віри, правди джерело,
Славімо люди! Славімо його!
05.01.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2017
У всі кутки, заглядає зимонька, мандрує,
Ліси й поля обійшла, скрізь впевнено крокує,
Вже піднялася до неба, чаклує хмаринки,
Їй усміхаються всі сніжинки - балеринки.
І засипає, раптово тополиним пухом,
Дерева вкрила і кущі срібним капелюхом,
Скрізь веселиться, вмить білі ковдри розстеляє,
Як королева сніжна у танці закружляє.
Й на вікнах пензлем,вже намалює трафарети,
І подарує, усім дивовижні букети,
В кришталь ребристий закувала ставки і ріки,
Заворожила, іскрять казкові мозаїки.
Засіва сріблом, дуже скоро Різдвяні свята,
У кожен дім принесуть мир, радість, любов й щастя.
02.01.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2017
Довго дрімає сонце в схованці…. За вікном золота осінь...
В багровий колір одяглись дерева й куші. Густий туман скупчився, по обрію висів сірою пеленою. Перші сонячні промені ледь-ледь пробиваються і навкруги окраса… ніжно мерехтить в тому сяйві.
Ох осінь, сидячи в електричці, думала Тоня . Вона робила перші кроки в нове життя, а осінь вже завдавала шкоди, для неї ставала не привітною, тривожною. Ще зовсім рано, лише шість тридцять, а вона їде на роботу. Електричка наче повзе, цілу годину іде до Харкова, як кажуть, під кожним стовпом зупиняється.
То все нічого, вранці багато людей, в електричці , як у вулику, якісь розмови. Та хтось і дрімає, а хтось читає газети чи книги.
А от ввечері, коли їде з другої зміни,то зовсім інакша картина, людей мало, йти додому самій страшно. Літом добре, день був довгим та прийшла мінлива, сердита осінь, з кожним днем сутінки приходили раніше, ставало все темніше.
Все частіше задумувалась, коли сама йшла з другої зміни, одна однісінька по стежці, через занадто густу посадку. Ті тридцять метрів її жахали, між собою переплетені дерева і куші, ще бузок і шипшина, часом зачіпає одяг, як у темряві не побачиш, стає моторошно. Електричка часом запізнюється,стоїть на якомусь пункті на запасній колії, перепускає швидкісний потяг, то приїжджає майже опівночі. Спускається з залізничного полотна,
метрів шість донизу. По шлакові і щебеню, ще йти можна, бо з стовпів видно відблиск ліхтарів, а як до низу, то немов у пастці.
Їй здається летить пулею від страху та після дощу по багнюці, дуже не побіжиш, а серце після того, як у зайця, аж вискакує. А що було робити, такі зміни на роботі, що вдієш.
Тоня дуже відповідальна по відношенню до роботи. Старалася, намагалася викласти всі зусилля, щоб якомога швидше навчитися працювати по інструкції, одночасно мала від цього задоволення.
Їй не було, ще шістнадцяти, як закінчила вісім класів. Вирішила йти на шестимісячні курси телефоністок, які проводилися при МТС в місті Харкові, щоб по закінченню там і працювати.
Відколи почула запрошення на курси по радіо, марила цією професією. Батьки хотіли, щоб пішла вчитися на кухаря та вона просто сама поїхала до Харкова, знайшла МТС, працевлаштувалася. Вони коли дізналися сварилися та Тоня запевнила, що для неї це краще, що швидше буде заробляти самостійно гроші. Їй надоїло ці злидні і сварки вдома, що завжди не має грошей на саме необхідне..
Тато працював на залізниці, отримував шістдесят дев`ять карбованців, а мама була домогосподаркою, справлялася з дітьми та на городі. Сім`я велика, хоч четверо сестер вийшли заміж та вдома, ще було троє. Брат влітку прийшов з армії, мав наречену, хотів одружитися і поїхати в Кременчук працювати, бо там краще було з роботою, щоб одержати швидше квартиру. А старша сестра Оля вчилася в Харкові, в технікумі на бухгалтера.
Тоня не раз бачила, як мама сестрі давала двадцять п`ять копійок на цілий день, це було на проїзд і на пиріжки, а та плакала, що мало, що треба на зошити та ручку. Де було взяти більше? Все грошей недостатньо. Батьки допомагали двом заміжнім сестрам на будівництво будинків, вони жили неподалік. Ще дві сестри після училища поїхали на практику в Росію і там вийшли заміж, Батьки їм посилали посилки з продуктами, бо весь час жалілися, що там дуже скрутно жити. Мама весь час казала, та якось воно буде, а насправді жили впроголодь.
Краще було літом, в садку було чим посмакувати та кури краще неслися, що можна було з`їсти яйце. Взимку майже не перепадало, треба було батькові в дорогу дати ,а то часом мама продавала на базарі, щоб купити якийсь одяг.
Тоні дуже подобалась робота, вона завжди з заохоченням їхала на зміну. На курсах, перші два місяці, вивчали теорію, а потім сідали за коммутатор. Спочатку під наглядом старшої телефоністки, а, як зауважень не було, працювали самостійно. Кожного місяця Тоня одержувала сорок п`ять карбованців, була дуже задоволена.
Та одне турбувало, страшно добиратися додому після другої зміни. Зміна закінчувалась о двадцять другій годині, тож додому приїжджала вже майже опівночі..
Батьки не переймалися цим, бо знали, що майже всі працюють в Харкові, вважали, що людей завжди багато їде з роботи.
Дівчина тішилася коли часом дядько Сашко йшов додому після зміни, він жив через дві хати від них. Для неї він був дядьком, бо мав двох синів, десяти і сими років. Сам був славний чоловік, привітний, високий, кремезної статури. Розповідали, що колись в школі займав призові місця по боротьбі. Він працював помічником машиніста в електропоїздах, під кінець маршруту проходив всі вагони, коли бачив її, завжди посміхався, говорив,
- Мала, ти ж не спіши, підемо разом .
Одного разу, був вихідний день, в електричці людей зовсім мало, зазвичай в будень хоч трохи більше, в вагоні сиділо лише сім чоловік. Вона порахувала, дивилася може хто є з знайомих.
На собі піймала прискіпливий погляд одного чоловіка, напевно років сорока, жахнулася, цього чоловіка вже три дні поспіль бачила, та ні разу не бачила, щоб він виходив.
На передостанній зупинці в вагоні залишилась одна Тоня і він. Тільки рушила електричка він встав і підійшов до неї , сів навпроти і посміхався.Дівчина затремтіла, в думках благала Бога, щоб хто - небудь зайшов в вагон. Один його вид лякав її, непоголений, погляд голодного вовка, від ньогоі дуже несло спиртним.
- А ,що квіточко може познайомимося, кілька раз тебе бачу,така гарненька… І не боїшся сама ночами їздити?!
Від його слів, аж мороз по шкірі, здалося захолола кров в жилах. Закололо під серцем, збентежена швидко піднялася і хотіла вийти з цього купе та він поставив ногу на сидіння, перегородив їй дорогу.
- -Дядьку, що ви?
Лише встигла промовити , як відчинилися двері, в вагон і зайшов без верхнього одягу молодий хлопець з в`язкою ключів у руці. Чоловік забрав ногу з сидіння, Тоня пулею вискочила, тремтячими руками відкривала двері з вагону, через тамбур перейшла в інший вагон. Тут присіла, в вагоні цілувалась молода парочка. Їй було трохи незручно, що завадила їм та опустивши голову пересіла подалі. Не знала, що робити далі. Від думок на дві частини розвалювалась голова, обличчя горіло полум`ям.
Адже вона зрозуміла, то пішов помічник машиніста, значить дядька Сашка немає та попросити молоду парочку, щоб провели через посадку не наважилась. Хоча обличчя були знайомі та в яку сторону вони мали йти не знала. Все ж надіялася, може з інших вагонів хто - небудь буде йти в її сторону.
Електричка під`їхала до станції, але ж від неї йти добрий кілометр по залізниці, а вже потім переходити посадку.
Вона вийшла на перон, свіже, сире повітря трохи остудило її обличчя, що ж робити далі? Оглядалася, дивилася по різні сторони, а може хтось хоч до пів дороги буде йти?
На жаль, двоє чоловіків йшли швидко вперед, а трохи далі від перону було темно, майже нічого не видно. Ще й погода капризна, пройшов дощ, небо темними плямами, місяця не видно, лише де – не - де світліше поміж хмар.
По краю залізничного полотна на стовпах горіли лампи, тут і проходила стежка між запасною колією та з колією, яка вела до тупика. Дівчина спішила, декілька чоловік йшли позаду та по дорозі губилися, кожен пішов в своєму напрямку.
Спереді нікого, сполохана тим чоловіком, ніяк не могла відійти від події. На душі неспокійно, вже переходила через колії, щоб потрапити на свою сторону до стежки. Ну нарешті , подумала, оглянулася на всі сторони, прислухалася, було тихо, лише здалеку, від станції чути, як гуділа електричка. Тихо вголос прочитала молитву, перехрестилася, йшла донизу. Після дощу капці трохи ковзали, спускалася не поспішаючи. Раптом почула в посадці тріск, відразу все тіло пройняло холодом, так прислухалася, що здалося вона не дихає. Вже внизу кілька секунд стояла, намагалася впіймати, ще якийсь звук. Тихо, вирішила йти вперед, зайшла на стежку.
Серце гупало, стукало в скронях, думка одна, швидше вийти з посадки. А темно ж занадто, під ногами взагалі нічого не видно,тільки в кінці посадки ледь,ледь світліше, а дерев по боках майже не видно, здається, як у тунелі.
Пройшла кілька метрів, хтось торкнувся плеча потім миттєво схватив за плечі і з силою повернув її в бік, судорога пронизала ноги.
-Ой,- скрикнула.
В пітьмі наблизилося обличчя, перед нею стояв той самий чоловік з електрички,
-Куди так спішиш, маленька?! Я тебе проведу, не бійся.
В горлі стиснуло,, перехопило дух, але тремтячим голосом, немов викрикуючи проговорила,
-Дядечко, не треба, я сама.
Раптом ззаду засвітився здалеку ліхтар, пролунала черга матюків. Коли світло дістало Тоні він відразу забрав руки і відступив в сторону, підсковзнувся та все ж втримався на ногах, бо схопився за гілки, виекти не встиг. Дядько Сашко міцно схватив його за руку, викрутив її.
-А ти що тут робиш?! Що завести до міліції?Кричав на нього і крив матюками.
- Тоню, йди , я зараз дожену,- сказав голосно їй.
-Я тебе попереджав, здам в міліцію,то по електричках шастаєш, просишся переночувати, а тепер вже дітей лякати. Зовсім з глузду з`їхав, вона ж тобі за дитину. Твоє щастя, що тебе догнав я, а не хто інший, якби тебе не впізнав, то був би вже на тому світі,- сердито тормошив його, кинув до землі.
Тоня вийшла з посадки, стояла вся тремтіла, вирішила почекати, вагалася, може на допомогу звати та чула, що той просився, щоб відпустив, просив вибачення.
.Дядько вийшов з посадки ,поклав руку на Тоню,
-Ну не трусися, все обійшлось цього разу, добре, що я надійшов. Ти сходи до свого начальства, поговори, щоб так допізна не працювала, поясни, що немає кому зустрічати. Та батькам гадаю краще не розповідати, вони ж в тебе не такі молоді, знаю, що були проти, щоб ти йшла на роботу.
-Цього мужика трохи знаю, вже майже два роки, як жінка вигнала, а подітись нема куди, ось і тиняється, зимою проситься переночувати в електричці. Він більше в нашому напрямку не їздитиме, пообіцяв мені, тож не хвилюйся та попробуй поговорити на роботі про зміни, для тебе ж краще,- продовжував дядько Сашко.
Дівчина йшла мовчки, тільки слухала, по щоках котилися сльози, не хотіла, щоб він їх помітив, не витирала, а, вони стікали по бороді на плащик. Перед хвірткою подякувала, попрямувала до хати… Йшла і в душі дякувала Богу, що він направив їй допомогу, страх і відчай рвали її душу, страшно навіть подумати, що могло трапитися.
Скрипнули двері з хати, погукала мати,
-Це ти Тоню? Що електричка запізнилася? Чи може з ким йшла?
-Так, трохи З дядьком Сашком йшла,- намагалася сказати,як можна веселішим голосом.
В кухні нікого не було, підійшла до рукомийника, вмивалась і позирала в дзеркало, добре, що мама пішла в спальню, якби побачила її запухлі очі напевно б спитала, що сталося.
-Мамо,я завтра на першу,тож заведу будильника.
Довго не могла заснути на годиннику було вже на пів першу. Все думала, як вона розпочне розмову з старшою телефоністкою, бо такі речі вирішувала вона. Тоня мала надію, що їй підуть назустріч, бо від першого дня практики мала тільки похвалу за культурне спілкування з клієнтами та за швидкість обслуговування. Коли ж була на роздачі заказів по направленням то їй вдавалося зробити це дуже швидко, навіть прозвали метеликом Трохи заспокоїлася, з думками на краще провалилася в сон….
Харків 1968р . Міліція- зараз поліція
05.01.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710318
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2017
Ранком сонечко проснулось,
До віконця усміхнулось,
Та й поблискує поміж хмар,
Вже звільнилось від їхніх чар.
Величезні і сердиті,
Мов подушки всі набиті,
Знов надули свої щічки,
Сипле сніг, пухкенький трішки.
Заіскрились всі дерева,
От, зима, як королева!
Вже й вуаль одягла зверху,
З лебединого ж тай пуху.
Гілочки всі на ялинці,
Заховались в павутинці,
З ясних, білих намистинок,
Із криштальних, всіх краплинок.
Он сніжинки швидко летять,
Тішить блиск, іще й мерехтять,
Мороз сріблом підфарбував,
І ласкаво поцілував.
Коси зимонька розплела,
Іскрять сніжні простирадла,
Ой, красиво ж, казковий рай,
Це чудовий, мій рідний край.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2017
Напевно вчора перебрав
Сьогодні ж мабуть не добрав
Голова, стала мов баняк
Обійняв мене переляк.
Здається біс з сокирою
Дрова руба долиною
Страшний тріск і тиск в голові
Зовсім мокрі вже долоні
Може встати, щось не в змозі
Бачу тещу на порозі
Треба ж оце, так набрався
В довіру вчора втирався
Щоб за сина сприйняла
Мерседеса нам би взяла
Виглядаю, я з під ковдри
Як з тюремної камери
Боюсь видати, що не сплю
Крадькома дивлюся в стелю
Раптом тесть, зайшов до хати
Кричить досить вже чекати
Скільки можна росіл пити
Вже тут досить нам молитись
Наливай нам, по чарчині
Бачиш погано дитині
Кричить, - От не чиста сила
- Горілка хлопця скосила
- Треба парубка спасати
- Доньку як, буде кохати?
Видю я такеє діло
Відкриваю ковдру сміло
Як поводитись не знаю
Чую: свідомість втрачаю
Опритомнів, моя люба
Ніжно гладить мого чуба
- Тож не забудеш Новий рік
- Що скажеш, вдався наш пікнік?
Тесть знов підносить чарчину
Я ж обіймаю Марину
Нині думки - не прогадав
Як за дружину її брав.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2017
Коли я спати лягаю
Всміхнусь ніжно, обіймаю
На неї кладу голівку
Стрічаю темненьку нічку
Вона ніжна і м`якенька
Як полежу, вже й тепленька
Мене ніколи не скривдить
Жахливі сни, геть відводить
Немов кожному подружка
Тож,як звать її? (Подушка)
02.01.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017
Заграв, зимовий день свою музику,
Тихесенько, симфонію чарівну,
Пухкі сніжинки - балеринки в танці,
Чи то фокстрот, у весільному вальсі.
Я рада, вже підставляю долоні,
Душа , мов у казковому полоні,
Повсюди яскраво блестить, іскриться,
Моє, радіє серце, веселиться.
Земні чудеса, як музика життя,
Краса! Які солодкі миті щастя.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2017
Як красиво, аж мерехтить в полі
Немовби в казковім карнавалі
Розгулялась віхола по землі
Радіють, і дорослі, і малі.
>
Там хтось іде, з мішком через плече
Це ж подарунки Дід Мороз несе
Йде Новий рік, тішаться малята
Як весело ! Сяють оченята
Буде в кожному домі й хатинці
Даватиме дідусь гостинці
Щасливі танцюють і співають
Свято з віхолою зустрічають.
29.12.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2016
Я ялинку наряджала
Вже скоро Новий рік
Малий стільчик підставляла
Бо малесенька на зріст.
І гірлянди повісила
Світлі, яскраві іграшки
Ще й дощиком прикрасила
Сяють сріблясті бурульки.
Дід Мороз з подарунками
До нас у гості завітав
Пригощає пряниками
Всіх з Новим роком привітав.
Яка весела зимонька!
Потанцюю круг ялинки
Пурхаю немов сніжинка
Всюди мерехтять іскринки.
29.12.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2016
Нині зайшла до сараю
Та й на курей поглядаю
Що ж на свято зготувати?
Чи мо» півня зарубати
Та враз згадала, о Боже
Півня рубати не гоже
Це ж рік Півня наступає
От мозгів в баби немає!
Він у нас же такий славний
Гребінчик скручений, гарний
А співати- має талант
Ну справжнісінький музикант.
Надворі холод, зима
Йому, все оце дарма
Часто кричить Ку – ку – рі - ку
Бажає щастя довіку.
Може й справді, нехай живе
Прийде мир, життя щасливе
Думки беруть, йду до хати
Бо я не хочу, гріх мати
Хто вранці буде співати
Й моїх курочок топтати…
27.12.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2016
Віршована роповідь
Від лісу, тут недалечко
Жив з мамою малий Сашко
Ранком біг в ліс, квіти зривав
Гарний букет мамі дарував.
В неї радість на обличчі
Сяє щастям, гляне в очі
Сина міцно пригортає
Його ніжно обіймає.
Проминуло тепле літо
Зовсім швидко, непомітно
Трави колір поміняли
Вже всі осінь зустрічали.
Листя син, завжди багрове
Свіже, різнокольорове
У великий букет збере
Мамі з усмішкою несе.
Ось недалеко Новий рік
Він взяв санчата, пішов в ліс
Він густий, справді казковий
Стояв срібний, загадковий
Блищав, хлопчика зустрічав
Красою, видом дивував
Грузне, йому сніг по пояс
Тягне, застряне раз - у - раз
Тихо шепоче під носа
Треба ялинку на свята.
Куди не гляне, повсюди
Красуні пишні ялинки
Чарували йому очі
Вибирай, ми всі хороші.
Назустріч йшов - дід Микола
Побачив, впізнав хлопчика
А поруч песик заскавчав
Завжди з ним ліс охороняв.
- Ну що, ти вибрав ялинку?
- Я хочу з них найгарнішу….
-Для матуся, мабуть ось ця
Дідусь мило посміхнувся
Сказав, - Ти у мами один!
- Козак! Ти справді гарний син!
-Бери на сані поклади
- Тільки дивися не впади !
Веселий, везе ялинку
Геть зовсім, без відпочинку
Раденький,з теплим відчуттям
А очі, аж сяють щастям!
28.12.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2016
Землю снігом засіяло
Всюди горби навіяло
Велика юрба малюків
Втішалась, вибігла надвір.
В руках лижі та санчата
Малі хлопці і дівчата
Веселі, кидали сніжки
Мов сріблом сяють доріжки
На санчата радо сіли
З гірки наче, аж летіли.
Дітлахи, взяли лопати
Трішки сніг, порозчищати.
Весело качали всюди
Снігу величезні груди
Швиденько знайшли возика
Зліпили вже сніговика…
В руках величенька мітла
Морквинку Ліна принесла
Ще й дві вуглинки, бурячка
Відерце одягла Таня
А шарфик зав`язав Ваня.
Вся дітвора святкувала
Гамір і сміх, жартувала
Ой, красуня – ти, зимонька!
Гарна, сніжна й веселенька.
27.12.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2016
Червоне сонечко по обрію, ще посміхалось,
Темніли промені, ясні давненько заховались,
На зміну вечору, прийшла нічка темна, дивна,
Високо в небі, з’явилася картина чарівна.
Мінливий місяць, не поспішавши, шлях освітив,
До землі ніжні, посилав поцілунки, пестив,
Замерехтіли зірниці, танці дарували,
Нарешті весело, давно на неї чекали.
Літа худелиця, із зимою привітала,
Під лебединим пухом, земля в спокої дрімала,
Ніченька з зніжністю, дивилась, тішилась красі,
По простирадлах, миготіли сніжинки ясні.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2016
Едва тянет ноги, совсем сгорбился старик
Его достал, шёл снег, попадал за воротник
Показалось не далёко, про себя шептал
Лежит дерево сломанное, здесь отдыхал.
Потихоньку, не спеша, уж трубку закурил
Где то рядышком, не уж волчонок заскулил
Ой беда, подумал дед, давно здесь не бывал
А вчера, ведь ночью, сильный ветер бушевал.
Кабы не Новый год, сюда бы не приходил
Не помнит сколько ему лет, совсем нету сил
Позвонили вчера, что приедут сыновья…
Душа радуется, соберётся вся семья.
Наверно лет пять, не видал дед своих внуков
Сердце трепещет, а может встретит правнуков….
Вот за ёлочкой пришёл, зима постаралась
Везде снег насыпала, собой красовалась.
На деревьях искрится белоснежная шаль
Серебрится на елях иней, словно хрусталь
В бусах коралловых дремлет шиповника куст
На сосне белка, слышен шишки хруст
Отдохнул немного, вспомнил молодость свою
И тихонько шептал,- Как я этот свет люблю.
Вот уж трубку выкурил, погладил малость усы
Ах, какую выбрать? Все ёлочки хороши!
Тянет, лежит на санках пышная ёлка
Очень далеко забрёл, не видать посёлка.
Вдруг видит под бревном, застрял малец –волчонок
Не вылезет бедный, не хватает силёнок
Вот где беда ! И старик поправил ушанку
Освободил малыша, пустил на полянку
Уж очень рад был, бежал быстро, без оглядки
Всё в снег проваливался, словно играл в прядки.
Тянул санки веселей, огоньки мерцают
Видит, дети и внуки, весело встречают.
Успел, подумал старик и побежали слёзы
Где мои правнучки? Где красотки –розы?!
Уж Новый год встречают, за столом вся семья
Старики радуются, дождались веселья.
24.12.2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708562
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2016
Скажіть будь ласка,малята
Хто пташечка, ця завзята?
Веселиться, цвірінькає
Кожного дня, лиш скакає.
Чи то дівчинка, чи хлопчик
Весь час гарно чистить хвостик
І сама вона маленька
Та ще й спритна і хитренька.
А, як хлопчик – забіяка
То сміливий, кота ляка
Дуже хоче подразнитись
Крадькома, води напитись.
А їсти любить – черв`яків,
Малих комашок і жуків
Всі зернинки та пшеницю
Різні крупи, паляницю
Майже все підряд смакує
Живе в нас і тут зимує.
Все скаче пташка навпростець
А звати її - (Горобець.)
26.12.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2016
Ой, поле – полечко, колоски пшениці,
Давно не видно, жаль, ніякої птиці,
Спрагла земля, стогне, висохла криниця,
Розбита горем, йшла славна молодиця.
Над нею воронів, зграя пролітала,
Земля горіла, попилом припадала,
Ой, поле, боляче, хліба не дозріли,
Свистіли кулі та снаряди летіли.
Довкола ями, скрізь милого шукала,
Прийшла біда, Боже, серцем відчувала,
Ти клятий вороже, нащо забрав мрію,
Вона ж любила, в душі мала надію.
Куди не гляне, вирви, воронки і кров,
Русня- чужинці, розтоптали нам любов,
Де ж ясне сонечко? Плинуть хмари темні,
Коли ж настане, мир, на цій святій землі?!
Знов тьмяне небо,звук,щось чорне летіло,
Неначе в пеклі, блискавка, гуркотіло,
Ой поле - поле, димить, чорна пшениця,
До землі впала, молоденька вдовиця.
24.12.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2016
До дзеркала, дивилась Ґава
Чи хто сказав, що не пава?
Все ж здається, що сестри ми
Хіба різні розмовами…
Подивіться, яка гарна
Ну признайтесь, правда ж славна
Хоч і їм все, що попало
Та мені завжди замало.
Хтось загубив, блестить гарно
Нащо воно лежить марно
Це одягну… Знадобиться
Хай на мені поіскриться.
Прикрашаю хвіст намистом
Тож погляньте, сяю з блиском
Ці намиста, як корали
Мене друзі привітали.
Ну що - ви згідні зі мною?
Я ж вас чарую красою?
25.12.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2016
Березень з струмками наспівував про весну, від сонячних променів сніг частково зникав, втрачав свою білизну, розставав.
Частіше повівав теплий вітерець ,з`явились проліски, підсніжники, крокуси.
Електричка набирала швидкість…Роман в руках тримав два букети квітів, купив на всякий випадок, а то раптом не надибає по дорозі додому.
В думках все про Світлану з Наталкою, мала мабуть гарненько підросла. Та не давало спокою мамине відношення, про всіх знайомих розповідала, а за неї нічого. Сам запитувати не став, нащо чіпати цю тему, по телефону, суперечки ні до чого. Зараз такий грип ходить, хоч би не заболіли, турбувався і вже підходив до воріт будинку, кидав оком в вікна сусідки.
Це був вихідний день, через два дні - Свято 8 Березня, тож приїхав на чотири дніяяяяяя, потім знову на роботу.
Мама була вдома, привітно зустріла сина, він, як завжди поцілував в щічку і поздоровив з наступаючим святом, подарував коробку цукерок і букет квітів, а другий букет поставив в вазочку. Та вазу з квітами на стіл не поставив, а на підвіконня.
Мати побачила, радісний вигляд відразу пропав, наче й не було.
Помітив,але вирішив на цтому не зациклюватись. Ніякої мови, чи якогось запитання мати не задавала, тож він тішився ,чим менше мови, то краще.
Вечоріло…. Сутінки згущалися на заході… невеличкий морозець, дерева вкрилися інієм.
Він вийшов кинути курям їсти, мама ж дивилася телевізор
. У Світлани світилося,
-Мамо, я на деякий час зникну, довго не буду.За мить взяв квіти і коробку цукерок, швидко вийшов. Мати сиділа вся на взводі, взялася за голову і дивилася у вікно. Роман вже був під дверима сусідки, дзвонив у двері. Сміливо заходив, не чекав відповіді. Світлана в кухні купала Наталку, здивовано подивилася,
- Ой я що не закрилась на замок?
-Нічого - нічого, це я, добрий вечір!
Коробку цукерок і квіти поклав на стіл ,
-Це з наступаючим святом!
Вона не мала, як покинути дівчинку, подякувала і хлюпала на неї воду. Мала задоволено хлюпала рученятами, гукала.
Він стояв задоволений, з усмішкою на обличчі спостерігав за ними.Після купеля допоміг їй закутати Наталку, вона копирсалася, намагалася скинути з себе рушник. Поспішати не було куди, вся увага до дівчинки.
Розчервоніла Світлана погодувала доньку молоком з пляшечки і поклала в ліжко,
- Ну здається все, вже засинає. .
Дивився на Світлану, яка ж вона гарна, як квітка.
-Ми , може почаюємо?- запитала .
-Так, а воду здається на ніч не можна на вулицю виливати, тож я винесу на веранду? - запитав він.
-Та я може сама, поки чайник закипить.
- Ні , я ж чоловік, що не справлюсь?
Йому так стало затишно поряд з нею, сидів навпроти та було бажання сісти поруч, обійняти.
Розмовляли про містечко, він розповідав дещо про роботу, про Київ.
-Тобі напевно додому пора, мама знає, що ти в мене?
-Звичайно знає, що не можу до сусідки сходити?
-Та вже мабуть пора, обіцяв не довго.
Вона проводила, йшла слідом, він раптово повернувся до неї, обійняв, притулив до себе ,
-Що ти зі мною робиш? Я відколи тебе побачив не знаходжу собі місця, не виривайся.
Намагалася вирватися та де там, він такий сильний, що напевно не кожен чоловік з ним справиться, подумала вона.
-Романе, не треба, ти хлопець, я жінка,- промовила спокійно.
Він трохи відпустив її і почав цілувати обличчя, нарешті піймав її уста. Бажаний поцілунок, який він так чекав, йому здався медовим, не міг зупинитися, вона ж не знала, що робити, нарешті вирвалася, різко сказала,
-Що ми робимо, це ж гріх, як ти можеш….
Різко розвернувся, розхвильований вискочив з хати. Але додому відразу не пішов, заспокоював себе, йшов до річки. Відволікався сюжетом річки, втихомирювався і думав, треба себе брати в руки.
Вода виблискувала під місячним сяйвом, повільно заспокоїла бурхливі почуття, які вирували до неї .
Ранком снідали мовчки, він зрозумів, що матері не подобається його поведінка та першим починати розмову не хотів. Вона ж тільки кидала невдоволений погляд і часто зітхала
На свято 8 березня прийшла тітка, разом випили вина, забрала пилосос, який він привіз.
Ввечері мав їхати на роботу, збирав валізу, чекав коли нарешті тітка піде додому, хотів зайти до Світлани.
Та йти не прийшлося, коли вийшов з хати, вона на вулиці в колясці катала дитину. Підійшовши привітався і привітав зі святом, поцілував в щоку. Вона відсахнулася і одразу подивилася на його хату, в вікні постать матері, вона однією рукою тримала тюль.
-Романе, будь ласка не треба, ти поїдеш, а мені, як бути, он твоя мама в вікно дивиться, ще почне, щось говорити,- трохи сердито зауважила вона.
-Давай поїдемо та й поговоримо спокійно, хай дивиться не звертай уваги.
Наталка спокійно лежала в колясці, роздивлялася навкруги, прислухалася до звуків.
-Я сьогодні їду, повернуся не скоро, розпочинаємо новий об`єкт. Дуже прошу тебе не спіши з рішенням продавати будинок, дочекайся мене, невже я тобі байдужий?
Він став перед нею на одне коліно, на долоні тримав коробочку, відкрив, там лежала золота каблучка з камінчиком,
-Я прошу не спіши, давай заручимося, а мине рік, поберемося.
-Світланко, я закохався, ще там, біля криниці, прошу не відмовляй. Час загоїть твою рану, я розумію, але хочу, щоб я мав надію, що ти будеш моєю.
Вона розгублено дивилася на нього, позирала на всі сторони,
-Встань…що, ти!
Сама ж відчувала, що він подобається їй та до більших стосунків, не була готова.
-Дай руку,чи ти відмовляєш мені? – запитав,дивлячись в очі.
Вона тихо, не поспішаючи заговорила,
-Та ні,тільки хай це буде нашим секретом, сподіваюся, що даси мені час все обміркувати. Я ще не готова до інших стосунків, не хочу, щоб про мене були поганої думки, мине рік, тоді будемо вирішувати.
Надів каблучку і впевнено поцілував в уста, вона не сперечалася та відразу заговорила,
-Але ж носити не зможу зараз, всі побачать…
-То вдома знімеш приховаєш, я думаю у нас все буде добре. Вже зовсім стемніло…поверталися додому.
-Ти ж мав їхати, раптом нагадала Світлана.
-Так, на пів двадцяту якраз встигну.
Він провів її під самі двері, поспішив додому. Тільки скрипнули ворота, світло в хаті потухло. Мати сиділа за столом, витирала сльози,
- Сину, невже не знайдеш собі дівчину? Нащо вона тобі з дитям , воно ж не твоє та я ж тебе виростила, я ж ночами не спала, хотіла, щоб ти був щасливий, все для тебе.
-Мамо, я вже дорослий, здатен сам вирішувати своє життя. Нічого, що не моє, буде й моє, як будемо разом.
-Так ти це серйозно!Ой, що люди скажуть! Ще ж рік не минув, як Микола розбився. Це все вона, звичайно гарна,красива, не знаю може й розумна, так напевно, щоб звабити хлопця,- причитала голосно мати.
Він поверед кімнати присів на стілець, опустив голову, зважено, голосно заговорив,
-Мамо не смій її ображати, це не вона, це я! Так, я такий і тільки я винен в цьому, ти мене не розумієш, я її кохаю і все зроблю, щоб ми були разом. За дитину, щоб я взагалі не чув нічого, я зробив свій вибір, мине рік я одружуся на ній.. Тобі пригадати, що мій батько пішов на дитя в Жмеринці, нічого, вже є спільна дитина, мамо він живе з тією жінкою, бачу щасливий, я теж хочу щасливого особистого життя.
Вона тихо витирала сльози,
-Ти мене попрікаєш?!
-Ні в якому разі, я хочу бути щасливим і щоб Наталочка не зростала без батька, зроблю все для їхнього щастя.
-А як же я ,синку?
-Мамо, ти в мене славна жінка, знаю до тітки Галини частенько заходиш, а там сусід, вдівець давно тебе зве заміж, чому зволікаєш? Я завжди хотів чоловіка в домі за батька, може б і ти в житті була веселіша.
Вона мовчала, сльози пропали, де й поділись. Підійшла до сина, він встав і обійняв її,
-Мамо вибач, тобі вирішувати за своє життя. А я хочу бути з тим кого кохаю і хочу, щоб ти була щаслива,он в шістдесят одружуються, тобі ж лише сорок шість.
Він взяв за руку, підвів її до столу, посадив на стілець , поцілував в щоку,
-Мені треба йти,боюся запізнитись на електричку та знай у мене з нею, ще не було близьких стосунків, але я від свого не відступлю.
Підхопив сумку і вийшов. Вона дивилася у вікно, затаїла злобу на Світлану. Ні, я тобі його не віддам.
Роман по дорозі не міг вгамуватися від розмови.В електричці зустрівся з хлопцями, попросив запалити, ті здивовані його поведінкою, почали жартувати,
-Ну нарешті напевно влюбився, що неохота їхати з дому, проговорив один з них.
Відмахнувся рукою, перейшов в інше купе. Занурився в роздуми, одного бажав, щоб швидше настала осінь.
Весняний сонячний день….Теплий вітерець куйовдив віти на берізці, на клумбах біля парканів виднілися листочки і квіти пролісків. З землі пнулися чубчики крокусів. Світлана на могла не помітити цю красу, любувалася нею.Дрібка гарного настрою, усміхнена, на вулиці прогулювалась з коляскою, донька мала заснути.Думка про Романа, пройшло лише три дні, а вже дзвонив, турбувався, як у них справи. Раптово позаду почула голос Зої,
-Добрий день, а я все дивлюся, щось тебе не видно, думаю може додому поїхала?
-Та ні, чого їхати, нам тут добре, я вже звикла, запасів багато є, куди спішити, буде тепло,тоді в гості поїдемо.
-Що тільки в гості, тож розмова на поминках була, що повернешся в село, до батьків.
У відповідь промовчала, зрозуміла, що так краще та жінка не зупинялася.
- Краще їдь звідси не ламай життя сину, він в мене один, я тобі його не віддам! Ти пташка зальотна, тобі у нашому містечку робити нема чого, ти мене почула?!
Світлана зніяковіла, заплакала Наталочка, швидко розвернула коляску. Вже під`їхали до обійстя,
-Я зрозуміла, вибачте, нам треба додому,- тихо сказала вона і поспіхом взяла дівчинку на руки, від хвилювання ключем не могла попасти у замкову щілину.
. -Я тебе попередила,- вслід кинула Зоя.
Вже в хаті вдосталь наплакалась над дитиною, пригортала до себе,
- Ні,сонечко ні, нам такої бабусі не треба.
Зоя повернулася додому задоволена, ну нарешті поговорила, тепер спокійно буду спати, заспокоювала себе.
Роман вже кілька днів не міг додзвонитися до Світлани, то немає в мережі, то чути гудки, не відповідала.
Два тижні з роботи не мав, як вирватись, нарешті відпросився всього на добу.
. Здавалося летів, як зійшов з електрички. Світло горіло в вікнах і вдома і у хаті Світлани. Спочатку вирішив прийти додому.
На веранді побачив чиїсь чоботи. О! напевно тітка прийшла. Старався зайти тихенько, щоб не злякати, почув голос матері,
-Я їй все сказала, хай їде геть звідси, нема, що труїти йому і мені життя.
-І, що вона?
-Сказала зрозуміла, але ж, ще не поїхала.
. В хаті затихло, він гучно постукав капцями, щоб почули , що хтось є і зайшов. Мати з тіткою чаювали за столом, обоє почервоніли, напевно від несподіванки.
-О,синку, казав, що не пускають, роботи багато,- трохи збуджено проговорила мати. Я зараз накрию на стіл, повечеряєш Ромчику та й відпочиватимеш.
-Ні, дякую, я не голодний.
Тітка побачила його суворий погляд, зразу попрощалася, поспішила додому. Він вже поголився,вмився, мовчки одягав білу сорочку. Мати не відразу зрозуміла в чому справа та коли він витягнув іграшку з сумки, все стало зрозуміло.
Стала біля дверей, сердито дивилася на нього,
-Не пущу! До неї зібрався?
Він підхопив її на руки, заніс у спальню,
-Лягай спати, не заважай мені будь ласка .
Вискочив на вулицю, біль розривав серце, вона ж його мама, а не хоче щоб син був щасливий, він вкотре про це думав та не знаходив відповіді, чому все так відбувається.
Тихо постукав у вікно, щоб часом не розбудити Наталочку, якщо вже заснула.
Незважаючи на пізній час Світлана не спала, голосно запитала хто прийшов і відчинила двері.
- Добрий вечір, моє ангелятко, не спиш?,- посміхаючись звернувся до дівчинки.
-Як ви тут?
Світлана ставила на стіл чай і печиво,
-Давай поговоримо.
-А про, що говорити, я все знаю, тому й прийшов. Наберися терпіння, все буде добре, я зрозумів маму та вона нам не зашкодить. Я маю гроші, тож приїхав за ними і хочу поговорити з тобою.
Закапризувала Наталочка, він відразу взяв на руки, ніжно погладив по голівці. Дівчинка уважно дивилася йому в очі, він підморгнув і колисав.
Світлана здивовано дивилася на нього, як він ніжно поводився з її донечкою і усміхалася.
Дівчинка сопіла у ліжку, запала тиша. Наважився підійти,
взяв міцно за плечі і розвирнув до себе, солодкий поцілунок.
Почав розмову,
-Вислухай мене. Ми недавно здали об`єкт, є квартири на продаж, я вирішив купити та на трикімнатну зразу грошей не досить, гадаю ми поки, що поживемо в двокімнатній, що ти скажеш?
Вона несподівано тихо заплакала, сльози котилися горохом, різко встала пішла на кухню, в чайник набирала воду з відра. Поспішив за нею,
-Я тебе прошу, будь моєю, те, що тобі сказала мама, для мене нічого не значить, вона прожила своє життя так, як вона цього хотіла. А у нас своє життя, ти мене розумієш?
Мовчала, але згодом заспокоївшись запитала,
-І що далі?
-Довірся мені, ти хочеш, щоб ми разом виховували Наталочку, ну і наших діточок разом?
-Так, добре, я буду тебе чекати,-промовила і загубилася в його обіймах.
Коли повертався додому було вже за дванадцяту годину. Щасливий, вкривався простирадлом, позирав на годинник, хоча б не проспати.
Заспівали перші півні… Роман летів на електричку з піднятим настроєм, задоволений, здавалося все владнав.
Спілкування по телефону було розрадою для обох, могли довго говорити не помічаючи часу.
Навесні приїжджав тільки два рази і то був не довго. Одні вихідні наняв трактора та й з родиною засадили город , за другим разом засадили город тітці Галині.
Світлани в містечку не було, всі знали,що поїхала до батьків в село. Зоя тішилася, гадала, що син розірвав з нею стосунки.
Та це вона так думала, насправді ж Роман був у селі в Світлани, теж допоміг садити там город, звичайно ж офіційно познайомився з її батьками. Його зустріли дуже привітно, навіть не знали, що він зробив пропозицію донці .
Ввечері вклали Наталочку спати, самі ж сиділи в садку за розмовами. Світлана дивилася на нього закоханими очами і роздумувала, що ж така доля, чому його раніше не зустріла та хто ж знає наперед своє життя..
Вже відцвіли майже всі фруктові дерева. Чудове, яскраве, тепле літо набирало сили.
Одного вечора Зоя взяла в руки міську газету, була така звичка ввечері почитати новини, побачила об`яву, Світлана подала на продаж хату. З полегшенням зітхнула та мовчання сина її турбувало, але не хотіла на цю тему говорити.
Минав час швидко, влітку роботи завжди більше, непомітно підкралася осінь.
Роман задоволений собою, за цей час купив квартиру, вже завіз меблі і збирався з села забрати Світлану,щоб навіть не знала мати. Звичайно йому дуже хотілося сказати, поділитися гарними новинами та не хотів погіршувати настрій ні їй, ні собі.
На річницю Миколи Роман винайняв мікроавтобус, всі їздили на кладовище в Браїлів.Вона дуже задоволена Романом, трохи дивувалася, хоч виріс без батька та за щоб не брався все доводив до пуття .
Ввечері Галина спішила до сестри, треба ж розповісти новини.
Зоя вже лежала, дивилася телевізор,занепокоїлася приходу.
Жінка відразу з порогу запитала,
- -Що гості були в тебе сьогодні?
-Які, ще гості, в честь чого? Сідай вип`ємо чаю,чи ти спішиш?
-А, що Роман не заїжджав? Тож сама бачила їх, я саме стояла на зупинці, біля магазину. Під`їхав мікроавтобус з нього вийшов Роман з дівчинкою на руках, позаду йшла Світлана. Так гарно вдягнена, в білій тоненькій, пуховій хустинці.Зайшли в магазин, я б може побачила, як вийшли та під`їхала маршрутка то я вже поїхала, - поспіхом розповідала Галина.
-Ой лишенько, а я то думаю, що це так рідко приїжджати став, весь час мовчки, я ж думала він з нею розірвав стосунки. Вона ж город навіть не садила, навесні, як поїхала так і не видно, бачила об`яву на продаж хати. Було декілька покупців, ходили роздивлялися та її не було, навіть не знаю, напевно ніхто не купив.
-Ти,бачиш Галино…. Як його зупинити? Чи може він з нею в її селі живе? Що ж робити?- заплакала Зоя.
-Я ж зі Світланою говорила, сказала,щоб і не надіялась, це я порадила поїхати звідси, щоб сину не руйнувала життя. І з ним говорила, що не віддам їй.
-Ну ,оце так діла,то ти сама надоумила їй поїхати! Краще зробила? Тепер навіть не знаєш, що коїться,- не витримала, перебила її Галина.
Замовкли обоє, тільки кожна при своїх думках, важко зітхали, та пили чай.,
-Що думати, що робити, про що тут говорити можна, не ображайся та я тобі скажу , у нас різниця три роки і ти напевно не пам`ятаєш, як наші батьки були проти мого Володьки . Якби я з ним не втекла літом на ніч в поле, мене б ніхто за нього не віддав, так його не хотіли. А що було робити, так, як оце ти зараз не хочеш почути сина. Від долі не втечеш, з дитиною, без дитини, головне, що люблять один одного, - проторохтіла Галина і продовжила спокійніше,
-Тож я буду йти, вже пізно, моя порада, змирися. Може ти, ще з моїм сусідом зладнаєш, будете разом жити..
Пройшло кілька днів Роман приїхав додому дуже радісний, щось під носа наспівував, задоволений і веселий поставив на стіл торт.
Мати здивувалася,
-Що за свято сину?
-Сідай, так, на всякий випадок,гарні новини маю, я купив двокімнатну квартиру в Києві. Завтра забираю Світлану з Наталочкою до себе, а через два тижні зробимо новосілля.
Тож будемо на тебе чекати…
. Запала тиша…Почулося, як мати шморгає носом і вже витягнула з кишені халата хустинку, витирала сльози,
-Ти ж казав, що хотів в Браїлові жити? Це все з-за неї ?
-Мамо вона моя дружина, зрозумій це, ми ж відразу тільки припишемося на новій квартирі, подамо заяву до загсу. Гадаю гучного весілля не буде, а зараз поки що запрошуємо тебе на новосілля . Я зрозумів твоє ставлення то Світлани, тому вирішив, що краще жити далеченько один від одного, щоб бути ріднішими. – А, як же я тут сама? Невже не зміг кращої знайти,- невгамовувалась мати.
-Ні, не міг, я кохаю її і тебе мамо люблю, та гадаю так буде краще. Вона справна господиня, хоч і молоденька, не журися голодним не буду. А хату напевно продамо, досить твого городу, будемо приїжджати до тебе, як на дачу, будемо допомагати . А може ти ще заміж вийдеш, я ж тобі говорив.
В її очах сум, але більше нічого не сказала.
Роман зателефонував тітці, запросив на новосілля в, як вибирав квартиру та дещо про роботу.
На ранок хурделило, йти до станції було важко, під ногами намітані пагорби снігу, протоптаної стежки не було. Розпашівся, аж жарко стало, тішився, що буде жити в Києві, не далеко від роботи.
Перед вихідними Роман приїхав пізненько, ледве добрався до села, автобуси вже не ходили. Наталочка вже спалаСвітлана чекала на нього, він передзвонив перед приходом. Батьки з стариками вже спали, тож заходив тихенько, вона швидко зачинила двері в свою кімнату, щоб нікого не розбудити.
Роман чекав цього дня, йому так хотілося зостатися на одинці з нею. Скільки часу разом та все не міг насолодитися її устами, пристрасно цілував, вона вже не пручалася, не відмовляла, дала свободу почуттям і сама згоріла в коханні.
На ранок приїхав мікроавтобус, батьки виносили речі, всі поспішали….
Пройшло майже два тижні, поки уладналися з речами.
На новосілля мало зібратися дві родини.
Роман з Світланою разом куховарили на кухні, а за дитячим столиком Наталочка розвеселяла їх торохтінням іграшок та лепетанням різних звуків.
Раптом задзвонив телефон Романа.
- О,мама дзвонить.
-Синку, ми всі зібралися разом, ти нас зустрінеш?,- почули голос з телефону.
Світлана стояла поруч, тож все почула, відразу вся розчервонілася. – Обо`язково, якою електричкою їдете? Добре, зустрінемося, -відповів хвилюючись.
-Ну от і добре, твої вже знають де ми живемо, з автовокзалу тут не далеко. А свою родину я поїду зустріну. Він пригорнув до себе Світлану і поцілував в уста,
-Я ж тобі казав, не хвилюйся, все буде добре.
23. 12. 2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708032
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2016
Спливало літо…. Ще теплі ночі, але чаруючий, рожевий світанок дмухав прохолодою. Хмари дрімали, але їх вже пестили перші сонячні промені. Прокидалися птахи, радісно перегукувалися між собою, знову й знову заводили пісні.
Просиналося містечко… Галасно… чути ґелґотаня гусей, крики качок. Півні перекрикували один одного, немов сперечалися,хто з них краще співає.У відчинене вікно будинку, яке виходило в садок, доносився ароматний запах і яблук.
Сонце вже піднялося вище, крізь гілки дерев заглядало в вікно, теплі промені дісталися обличчя Романа . Від цих дотиків він і проснувся, примружив очі,з гарним настроєм потягнувся
. -Ой, як добре! Я вдома! Як чудово!
Так,він дуже любив своє містечко …..
Здавалося немає кращого місця, як Браїлів, де ще так буяли сади, шовкові трави, які стелилися вздовж річки Рів. Красиве містечко приваблювало монастирем, тут неподалік від покинутого сокоморсового заводу величаво стоїть костел Святої Троїці. В центрі Браїлівського маєтку, окрім палацу, який був збудований в ХІХ столітті,біля ставу був насаджений великий парк.
Інколи він пригадує своє босоноге дитинство,як приходив сюди ловити рибу,адже жив зовсім недалечко. А часом з компанією ходили до греблі, біля цукрового заводу, там риба ловилася більша за розміром. На тому заводі працював його батько.
Але так склалося, що завод зупинився. Загалом все занепадало і дехто від`їжджав в Жмеринку, а хтось і далі, в Київ, в Москву. Батько поїхав в Жмеринку, влаштувався на роботу на ЖВРЗ. Спочатку щодня їздив на роботу, потім на кілька днів десь пропадав, приїжджав все рідше і рідше. А одного разу забрав свої речі і більше не повернувся. Як зараз пам`ятає сварку, батько знайшов собі жінку в Жмеринці, він саме закінчив школу.
Фінансово було дуже скрутно, мама працювала в садочку, мала не велику зарплатню. Тож пішов вчитися в Браїлівський професійний ліцей на слюсаря. Але по закінченню навчання, ніде не зміг влаштуватися на роботу.Майже два роки допомагав одному з фермерів.Постійної роботи не знайшов, з знайомими хлопцями поїхав в Київ, влаштувався на будівництво різноробочим.
Час спливав, мама і він, ще тітка Галина, мамина сестра тут в Браїлові, от і вся родина. З батьком же майже не спілкувалися, приїхав одного разу, вже на закінчення ліцею,подарував мобільний телефон, щоб часом підтримувати контакт.
Вже чотири роки Роман їздить від Києва до свого рідного містечка. От і зараз здали об`єкт, можна відпочити, допоки не подзвонять й знову буде робота.
Хлопець не марнотрат, зумів частину грошей відкласти на будинок, чи на квартиру. Але придбати не поспішав, в дім треба господиню,але ще не зустрів своєї половинки. Так часом десь перетнеться в кафе з якоюсь, чи на роботі, кілька зустрічей і все, ніхто не подобався, не зміг пробудити в ньому ніжних почуттів.
Хоча сам був гарним, мужнім, на вид, таким міцненьким горішком, красиві чорні очі, світло - русяве волосся.
Останнім часом люди знаходили роботу в інших містах, зовсім виїжджали , продавали будинки. Біля них теж продали дім, він був набагато кращим за їхній і побудований зовсім недавно, ще й поряд стояла стара хатинка, яку вже переробили під сарай.Сусід дядько Степан давно працював в Хмельницькому на великій фірмі виконробом, тепер переїхали на постійне проживання, там придбав квартиру.
Зоя зайшла до кімнати, побачивши , що він не спить, посміхнулася,
- Синку проснувся…от і добре, відіспався нарешті, мені здається ти трохи схуд.
-Та мабуть так, жара, води п`ємо багато, апетиту зовсім немає.
-Я вже напекла нажарила, тож гайда, снідати..
- Добре зараз прийду.
В літній кухні відчинені двері, на подвір`ї чути запах котлет.
-О мої любимі,- задоволено помітив Роман.
За сніданком мати розповідала про дітлахів в садочку та про новини, які бачила по телевізору.
-Я сьогодні на другу зміну, будеш сам хазяйнувати.
-Добре, треба підмурок полагодити, бо тріщини пішли.
-Гаразд, сам дивися, тобі видніше.
Мати пішла на роботу, він вирішив зайнятися підмурком.
З двома відрами підходив до криниці, вона була не далеко, на межі з сусідами. Воду набирала незнайома дівчина. Коли почула, що хтось підходить, обернулася, розгубилася, відразу почервоніла.
-Доброго дня,- привітався Роман, зацікавлено і здивовано придивлявся на неї..
Чи я ж це вона? Думав може пізнає, ще уважніше дивився, ближче підійшов до неї. Вона саме тягнула воду, від несподіванки ледь не впустила відро. Він підхопив його своєю жилистою, красивою рукою немов пух.
-Давайте я допоможу.
Трохи розгублено повернулася, поглянула на нього,
-Та я б сама, дякую.
Він почервонів, зробилося трохи ніяково, перед ним стояла молода красива жінка років двадцяти, в платті вільного покрою, яке трохи приховувало вагітність. Побачив її карі очі і смужечками рівненькі брови, вони підкреслювали її округле обличчя.
Напевно трохи знервувалася, подумав, бо на пишних грудях раз у раз підіймалися оборочки.
-О вам нести таке тяжке не можна,- не розгубився він.
-І куди нести?
-Ой,! Та я сама,- зашарілася вона.
- Ідіть, а я за вами,- зазначив сміливо.
Придивлялася під ноги, прямувала до сусідської хати. Він впевнено йшов за нею, в душі трохи зрадів, що сусіди.
-То ми сусіди? Винаймаєте чи купили дім? А я, ваш сусід, Роман, будемо знайомі.
- Світлана. Вибачте та до хати я сама занесу.
- Ну, що ви, ми ж сусіди, зараз познайомимося з вашим чоловіком. Ми люди прості, завжди з сусідами ладнали, гадаю з вами теж подружимося,- проговорив наполегливо.
Зайшли на веранду, гуділа старенька пральна машина. Світлана витягла шнур з розетки,
-Дуже дякую. Та чоловіка немає, він у фермера ремонтує техніку, приїде пізно ввечері.
І відразу вийшла на обійстя, намагалась його провести..
-Ви, що автівку маєте ?-
-Та ні,моторолера. Де там гроші на авто, добре що мої батьки купили хату. А чоловіка зватиМикола, гадаю ще познайомитесь.
Він повернувся додому, дивне відчуття переповнило груди. Сидів на лавці, піднявши голову догори, милувався синьо-голубим небом і білими великими, пухкими хмарами. Прислухався до пташок, які весь час переспівувались. Нараз він помітив чарівництво природи , красу дерев і кущів, які виблискували на сонці, був задоволений і сам не розумів від чого.
Раптом пригадав, що біля криниці залишив відра, подумки критикував себе, швидкою ходою повернувся до криниці.
З піднятим настроєм приступив до роботи, заколотив розчин, став ремонтувати підмурок.
Думки весь час за Світлану, от комусь везе, така гарненька, білесеньке обличчя і зростом трохи нижча за мене.
Таку б мені, але ж чоловік є. То нічого, що маленьке буде, якби не заміжня, то й не думав би.
Ближче до вечора прийшла з роботи мати, похвалила. Він сидів перед телевізором, але його погляд був зовсім байдужим.
. -Що сину зажурився?
-Та так нічого, слухай сьогодні бачив незнайому дівчину біля криниці, це що наша сусідка?
-Ой, забула тобі сказати, молодята живуть, кажуть їм батьки купили хату, вона не працює, вже вагітна, а він мотається своїм моторолером кожного дня до фермера, працює слюсарем.
-Бачиш напевно такі, як ти, а вже буде маленьке. А сам не надумав одружитися, якась є в Києві ?
-Ні, мамо, не так легко знайти порядну дівчину в кафе, а я де, ще буваю. Та й не хочу десь жити, хочу залишитися в нашому містечку, воно таке красиве. Може пройде час, знайдеться тут робота, тоді зміню свій образ життя.
Пройшло кілька днів …
Роман повісив гамака в садку, у вільний час лежав і весь час поглядав в сторону сусідів.
Мати помітила, що з сином, щось коїться,чому так змінився? Раніше було включав музику, горлопанила на все подвір`я, а це тільки вільний час, то вже йде в садок.
Спливали дні,…. Йому передзвонили,мав їхати на роботу.
Перед від`їздом мати не витримала,
-Щось тебе турбує Ромчику, чи ти дорослішаєш, хоч вже виріс, чи може закохався?
Миттєво почервонів, зробив вид,що не почув її слова, опустивши голову, поспішив до другої кімнати. Вона не надокучала, гадала, як, що, то сам скаже, вже мужик, не дитя, заспокоювала себе.
На роботі, як на роботі, з ранку до вечора, набігаєшся по поверхах, саме вставляли вікна, під вечір хочеться тільки відпочити. Раніше Роман два рази на тиждень ходив в кафе, компанією з роботи збиралися та відколи приїхав, все відмовлявся десь іти. Світлана… Це ім`я повторював щовечора і зітхав, коли лягав спати, все вона перед очима, спогади не давали спокою.
Та час не зупинявся… Перші морози, закінчували об`єкт, з гарним настроєм збирався додому. Дуже хотів побачити те біленьке обличчя, напевно вже народила, думки про неї не покидали його. Від`їжджав з гуртожитку сам, не так , як завжди з друзями, зайшов в торговий центр, в дитячий відділ шукав, а що шукав і сам не знав. Треба купити, щось для дитини, думав, кого народила, не міг знати, тож не буде маму запитувати, а сама не сказала при розмовах. Вирішив взяти м`яку іграшку зайчика і невеликий м`ячик. По дорозі до вокзалу, зайшов на невеликий базарчик, для мами вибрав хустинку, знав які вона любить, тож вибирав не довго. На очі потрапила красива ажурна біла хустка, завагався, дуже вже сподобалася, вирішив і її взяти. На серці так тепло стало, хай там буде,розмірковував, колись же маю одружуватися.
В електричці прохолодно…. осінь вступила в свої права..
За вікном виднілися голі поля, ліс здалеку здавався чорним, а в посадці дерева стояли напівголі. По станції Браїлів зійшли літні люди, два чоловіки з вінками і дві жінки вдягнені в чорні хустки. Під ногами занадто слизько, мабуть вчора був дощ, подумав Роман і оглянувся, всі йшли з торбами не поспішаючи,напевно ноші заважкі.
-Доброго дня, я з містечка, дорога далека, давайте допоможу, -запропонував він
Одна з жінок, яка несла дві сумки віддала йому одну і подякувала. Роман трохи здивувався, коли ближче побачив одну з жінок, йому здалося, що вона схожа на Світлану.
Йшли мовчки, час від часу чув зітхання жінок.
-Що зробиш, така йому доля, добре хоч дитя побачив,-
проговорила одна з жінок.
-Як матері це пережити, тішилися, що все добре, хату купили і ось, на тобі,- розмову підтримала друга.
Настрій був зіпсований, хоч і чиєсь горе та на душі паскудно.
Всі йшли в одному напрямку, бідкався, перебирав в думках всіх , хто жив неподалік, хто ж помер?
Чужі люди йшли разом з ним, він здалеку побачив навстяж відчинені сусідські ворота. Перша думка – хто, що трапилося? Знервувався в собі від невизначеності, віддав сумку, підходив до свого обістя.
Мати стояла розмовляла з незнайомим чоловіком,
-Ой синку приїхав, а у нас тут у сусідів горе…
-Ну, я пішов,тож допоможете? –запитав в неї чоловік.
-Звичайно, мови не може бути, ми ж сусіди,- відповіла мати і заходила до хати, за нею поспішив Роман.
Мовчки роздягся, з тривогою час від часу подивлявся на маму, чекав на неї, може що розповість.
-Бачиш синку, такі у нас не втішні новини. Позавчора вечором Світлана не дочекалась додому чоловіка. На ранок знайшли, їхав, врізався в дерево, перед цим був дощ, дуже дорогу розвезло, напевно не розрахував та й сталася біда. Лікарі сказали, що помер відразу, вдарився виском.
-Мамо, а кого народила Світлана?
-Ой, а я хіба тобі не казала, дівчинку. Така маленька і вже без батька, шкода, - сумно проговорила мати.
Людей на похороні було не багато, вони ж жили тут недавно, так декілька чоловік, напевно з села приїхали, де раніше жили молоді та ще декілька сусідів.
Роман дивився на Світлану і в голові думки не давали спокою, тепер вона ж вільна, може це моє щастя, мені така доля?
Пройшло пару тижнів, випав перший сніг. Через вікно Роман побачив маму Світлани, Надію, вона замітала сніг на обійсті. Він хотів зайти та подумав , якби одна, то вже б давно там був.
Одного разу Зоя прийшла з роботи помітила, як син знервовано, здавалося з злістю відкидав сніг на вулиці біля своїх воріт, витер чоло і раптом швидко пішов до воріт сусідки і теж почав розчищати. Ні, ні, тільки не це, думала про себе мати, нащо вона йому з дитиною на руках.За нього золоті гори треба дати, він в мене такий чудовий син, не п`є, не палить, що своїх не буде мати, ще молодий. Розчервонілий зайшов до хати,
-Мамо відкидав сніг в сусідки, завтра ж люди будуть, сорок днів.
-Ой, - аж перевела дух з полегшенням.
-Добре , що нагадав, я то бачила пару чоловік вчора приїхали, напевно готуватимуть поминки. Світлана про допомогу не просила,то я і забула…
-От час летить. .. Вона напевно поїде жити до батьків, мабуть продаватимуть хату, що сама тут буде робити з дитям на руках,- продовжила мати.
Роман нічого не відповів,пішов до себе в кімнату. В серці матері загорівся вогонь ревнощів, чому він так змінився і все подивляється в вікно, яке виходить до сусідки.
На поминки звичайно ж пішли, по сусідству, як було не піти.
Мати не зводила з сина очей, який крадькома поглядав в сторону Світлани, уважно дивився на маленьку дівчинку, яку тримала на руках її мати.
Минули зимові свята… подзвонили, що є робота, тож збирався на Київ. Зранку Зоя зайшла до нього в кімнату,
-Ну, я пішла подзвониш, в тебе електричка об одинадцятій?
-Так давай, йди не журися, я вже встаю. Мати подивилася на іграшку, яку привіз, помітила, от добре, що не ходив.Поцілувала сина в чоло і вже майже виходила, як почувся з веранди стукіт, хтось гупав, напевно оббивав сніг.
-Доброго ранку, встигла,- до хати зайшла розчервоніла Галина. --Ох,сьогодні гарний морозець, Ромчику я ж до тебе, ось бачиш реклама на пилососи, на базі в Києві зі скидкою. Ти мені купи, ти ж тямиш в цьому ділі, я гроші принесла.
-Ну, я пішла, бо вже запізнююсь на роботу,- поспішила мати. Галина зайшла у великої кімнату,
- Одягайся треба поговорити!
Він трохи здивувався,
-Я все зрозумів, гроші покладіть на стіл, може поснідаємо разом?
Тітка не спішила, на столі чекав сніданок, який приготувала мати.
-Слухай Романе, ти мужчина видний, гарний, розумний,тож не зроби помилки в житті
-Ви це про що?
-Мама частенько з роботи заходить до мене, журиться, задивляєшся на сусідку. Розповідала, ще, як влітку приїхав,з тієї пори, зовсім змінився.Підозрює, що ти хочеш з нею закрутити роман.
Пронизливо поглянув на тітку, але нічого не сказав. Вона ж не вгамовувалася,
-Що скажеш?
-Нічого не скажу….
-Ну послухай, давай я тебе познайомлю з гарною дівчиною. Вона років три , як живе в Браїлові, працює в медпункті, розумна і гарненька, ще й молоденька, немає двадцяти років.
Роман сидів хіхікав, здавалося його тітка розсмішила.
-Так, відбій, я сам буду вирішувати з ким жити, як жити. Це мама вас надоумила?
Тітка хотіла заперечити та він її перебив,
-Я толком не знаю причини чому розійшлися батьки, був малим, багато чого не розумів, до цих пір думаю, чому він нас покинув і не можу знайти відповіді.
Галина уважно слухала його, а й справді, може вмішається та й поверне життя не туди куди треба, тоді хлопець стане її дорікати.
.А вона собі цього не простить, бо знає, що сама наперекір батькам вийшла заміж і слава Богу живе, двоє дітей має, вже й одружені.
-Ну гаразд, щасливо, я тебе люблю Ромчику, тож вирішуй сам, щоб нікого не винив. Та тільки не поспішай, бо треба, щоб хоч рік пройшов ,- поспішаючи сказала і вийшла.
О, що чекати надалі…думав хлопець, це мабуть тільки початок. Подивився через вікно, Світлана розвішувала прані дитячі речі. Його немов з середини підхопила якась буря, відчув себе рішучим, настирним. Не роздумуючи взяв іграшки і вийшов на вулицю.
Мороз вдарив в обличчя, свіже повітря трохи остудило його пил. Сонце привітно світило, хоч майже й не гріло, всюди яскраво іскрився, виблискував сніг.
На кілька секунд Роман немов завмер, чи то від морозу,чи від свого серцебиття . Йому здавалося, що серце зараз вискочить. Подивився в сторону сусідки, її на обійстіі вже не було.
Підняв до гори голову, поглянув на небо, щось пробурчав і перехрестився. Спокійно, розважливо попрямував до Світлани.
Тихенько постукав у двері, боявся розбудити дитину.
За столом сиділа Світлана, годувала доньку, кинула здивований погляд.
-Ой Романе, ти щось хотів?- запитала, помітила, він в руці тримав прозорий пакет, з якого виднілися іграшки.
-Доброго дня, зайшов привітати з донечкою, тож ніяк нагоди не було, завадили непередбачувані події. Маленька дівчинка уважно дивилася на нього та була ж зовсім, ще маленька, щоб розпізнавати чи то чужі,чи хтось з своїх.
-Дякуємо за подарунки, може чаю поп`єш?
Він почервонів не міг відвести від неї очей, йому здалося, що вона стала, ще красивіша на обличчі, як рум`яне яблучко.
Світлана запитала вдруге та він не почув, не міг зосередитися, бо прослухав її запрошення . Віддала йому Наталочку на руки, сама ж готувала на стіл.
-Ну, як ти, тяжко одній?- запитав трохи хвилюючись.
Її обличчя спалахнуло, зашарілася, розгублено кинула здивований погляд. Він зрозумів, що не доречно задавати таке запитання.
Чай пили мовчки, час від часу звертали увагу на дівчинку.
-Ну,мені час, сьогодні їду на роботу. Гадаю, ще зустрінемось,чи будеш їхати до батьків?
-Та ні, там в хаті і так багато, немощні, старенькі дідусь та бабуся, хватає батькам замороки. Запасів багато є, тож до весни буду, а там побачу.
-Я попрошу, дай мені номер мобільного, може якось би подзвонив та узнав , як у вас справи, чи може тобі щось треба привезти з Києва. Ти не соромся, зовсім одна з дитиною на руках, тут же з рідні нікого немає?
Вона покрутила головою,
-Та поки, що справляюся, зараз зимою роботи такої немає, а там не знаю,час покаже…
Все ж написала свій номер телефона.Віддавала в руки та він взяв її руку, її долоню приклав до своєї долоні, накрив другою рукою і уважно дивився в очі. Вона не відвела погляд, лише почервоніла мов маківка і не поспішаючи витягла руку. Раптово різко повернулася до малої. Він взяв дівчинку за ручку,
-Ну пока маленьке сотворіння, до побачення,- поспіхом вийшов. Йому здалося, що він зробив вірний крок в житті, відповідальний, хоч на вид, як зі сторони було на нього подивитися, мав вигляд задоволеного хлопчиська. З піднятим настроєм біг на електричку, заспокоював себе, може не поїде до весни.
Далі буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708031
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2016
Всю ніч, зі склом сперечався
Нарешті, взяв розплескався
Не пустили до хатини
Малював, свої картини
Зробив, майстерно, уміло
У вікнах, повеселіло
Постарався - справжнє диво
Ви погляньте, як красиво...
Як пензлем, є трафарети
Чудові, з блиском букети..
Хто ж цей художник - віртуоз?
Вгадали дітки, це ж –(Мороз).
21.12.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2016
Який то холод, який біль,
Коли зима та ще й війна,
Як душу рве і бере злість,
Кожного дня звістка сумна.
Тож є поранені, вбиті,
Там сніг не білий, у крові,
Не миті хлопці й не бриті,
Знов бій жорсткий, все у вогні.
В пучок волосся, замерзло,
Синець, чорно - руді щоки,
Він ще стоїть, тож повезло,
Непереможні козаки.
Приїхав землю боронить,
Дід родом був з України,
Вже на очах сльоза бринить,
Побачив жах,лиш руїни.
Настане час, стрілятиме,
Хоча й мороз, чи то злива,
Та на честь діда, дбатиме,
Щоб доля всім та й щаслива.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2016
Ніч казкова, сяють зорі
Ясний місяць на дозорі
Шлях виднівся по всій землі
Стежки сяють, засніжені
Дід Миколай скоро прийде
Всім подарунки принесе
Приходить посеред ночі
Тож має, від дверей ключі
Проснулась, лежить пакунок
А там й справді, подарунок.
Ой, як добре! Справжнє свято !
В мене радості багато!
Тут цукерки і калачик
І красивий, синій м`ячик
А різочку, я не знайшла
Слухняною значить була
Вже на небі сонце сяє
Щиро з святом нас вітає
Я теж хочу привітати
Миру й щастя побажати!
19.12.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2016
Щиро вітаю зі Святом Святого Миколая
Сердечно бажаю Вам і вашій родині
Здоров`я, миру, радості
Злагоди, добра і щастя!
***
Думай про завтра, не живи одним днем,
Холод,зима, чи промокнеш під дощем,
Раптом пізнаєш слабкість, то провина,
На тобі буде, висміє родина.
А пройде час, все сам будеш картати,
Себе згадаєш, схочеш запитати,
Як так вчинив?Забракло сили волі?
Усе життя, будеш мов у полоні.
Думай про завтра, щоби без помилок,
Завжди живи сміливіше, май мрію,
Іди вперед і не роби зупинок,
В душі на краще, не втрачай надію.
19.12.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2016
За вікном запорошило
Пада сніг, скрізь заіскрило
Сніжинки, з неба літають
Повсюди, все прикрашають.
Хутко - хутко одяглася
До сніжинок подалася
Блищать сріблом, так яскраво
На долонях, прямо сяйво.
Вмить розтанули, холодні
Вже, аж мокрі дві долоні
Підніму свою голівку
В піднебессі бачу сховку.
Хитрі, не відразу летять
Тиша… кружляють, мерехтять
Вже злегка вітрець повіяв
Сніжок, ще більший посіяв.
Рада, схопила санчата
Бачу, на гірці дівчата
Чути сміх, гамір навколо
Надворі, гарно, казково
Весело, нарешті зима!
Добре! Всім настрій підійма!
Сніжок біленький іскрився
Малий народ веселився!
15.12.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2016
Враз, на сході заіскрило,
Сонечко зазолотило,
Вже сивина появилась,
У небесах й розчинилась.
Та зимове червоне сонце,
Ледь яскраве сяйво сонне,
Сірі хмари затьмарили,
Обрій безжально покрили.
І не в поспіх сонце зійшло,
Поміж, сірих хмар застрягло,
Холод, то ж пора зимова,
Блиск пелени, ледь багрова.
Вже змінювались небеса,
Губить смак кольорів краса,
В сизо-синій розплескались,
Ген, по небу розстилались.
Вся природа в казковім сні,
Славна, у срібному вбранні,
Голі, всі дерева, сиві,
Лиш, ялиночки щасливі.
Тож, імпонує зимонька,
Красить вуалька біленька,
В гарні убори одягла,
Вміло пухом прикрашала.
Серед поля кущ шипшини,
Схований поміж перлини
Має намиста червоні,
Бачилось, мов у короні.
Поле снігом закутало,
Все морозом, вж закуло,
Видить сни, дріма під хутром,
Сяє сріблом, перламутром.
Глянь, всюди все спочиває,
Землю, зима зігріває,
Мабуть сняться гарні сни
Промені, ясної весни.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2016
Всі часто кажуть, що славна
Буваю кругла і овальна
Вирощують на городі
Бува й на колгоспнім полі.
Між овочів королева
На колір біла й рожева
Хтось мене любить, бува ні
Кожного разу на столі.
Вариш суп, чи борщ, то завжди
Не забудь, мене покласти
Здається тут, я головна
Насправді, ще й яка смачна
Деруни, лежні готують
Із сметаною смакують.
Я начинка у варениках
Кулебяці, у пиріжках
Хочу дітки запитати
Чи зумієте впізнати?
Друзі морква і цибуля
Бурячки іще й квасоля
Називають всі – (Бараболя)
13.12.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2016
Зо два тижні він з нею спить
Ой, як голівонька болить
Часто загляда до пляшки
Нині й до пустої чашки
Біда, серденько стискає
Невже горілки немає?
Дайте мені похмилитись
Щоб завтра знову напитись.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2016
Не почуваюсь, щаслива з тобою,
Не відчуваю, я себе живою,
Згаса вогонь зовсім у моїм серці,
Не прийшов час, щоби віддатись смерті.
Щоб відчуттів, я жіночих не мала,
У сорок років, страждання сховала,
Ні так не буде,скільки ще чекати?
Кожного дня у вікно виглядати?
Лише обіцянки, роки спливають,
Чи по одинці щасливі бувають?
На жаль, знаходжусь у склепі вічних мрій,
Не прийшов знов, чому? Не маю надій.
Прошу не йди, то ж не розривай серце,
Не б`є фонтаном сумісне джерельце,
Немає сил, від холодних почуттів,
Реально ти, покохати не зумів.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2016
Чудовий літній ранок. Сонце вигравало свої ритми… Золоті промені танцювали по росяній траві. А з лісу чути пташку – так дзвінко - дзвінко співала, що їй самій співати захотілося. То від щастя, чи від насолоди, сьогодні так добре виспалася. Вже давно так міцно не спала, ледь посміхнулась, на очах радість, під серцем почула дитя. Напевно теж проснулося, дало про себе знати. Надія приклала руки до нього і тихо, ніжно заговорила, щоб не почула бабуся.
- Проснувся мій синочку, мій маленький, ще трішки й ми з тобою підемо в лікарню. Ти ж мені допоможеш? Появишся на світ. І будемо з тобою разом, назавжди ти і я, а ще твій тато.
Подивилася в вікно… Обіцяв сьогодні приїхати та напевно запізнилась електричка, а до села йти ж так далеко. Та чи й село, залишилось мабуть хат двадцять чи то двадцять п`ять, не більше. А телефоном спілкуватися майже неможливо, то є мережа, то знову немає. Ще лежала, повернулася на бік, дивилася в вікно. Там, за низеньким парканом виднівся ліс. Він чарував своєю красою, листя на сонці вигравало, блискало,переливалося кольорами веселки.. На серці тепло, тихо встала, накинула халат.Усміхнене личко, крутнулася біля дзеркала, вже й думка - »Яка я кругленька». Пригадала, як колись у школі читала М. Горького, що вагітна жінка найкрасивіша. Тихенько вийшла, щоб не розбудити стареньку.
Нині таке життя... Давно живе з бабусею, батьки в Італії на заробітках, хочуть в місті придбати квартиру. Богдан - з сусіднього села, але жив у місті, в гуртожитку, працював на електростанції позмінно. Познайомились на пероні, біля електрички, як їхали на роботу. Від села до села далеченько та для кохання ці кілометри не були перешкодою.
Вже на весіллі, коли грали музики, всі позирали на молодих, говорили, що схожі, що одне другого варте. Гарні обоє, стрункі, зростом за метр сімдесят, чорняві, а в Надійки ще й блискуче кучеряве волосся. По селах тільки й мови -, гарна пара, будуть щасливі. Та після весілля жили в її батьків, бо в Богдана, ще був молодший п`ятнадцятирічний брат.
Богдан з нічної зміни завжди приїжджав, привозив продукти, а Надія з бабусею куховарили. Все приготувавши, чекали, виглядали його на лавці, під парканом.
Сімейне щастя, так вона називала своє життя, їй тут добре. Бабуся завжди жаліла, тож сама жінка, знала, як важко жінці коли вагітна, особливо в останні дні перед пологами.
Надія, ще коли їздила на роботу в містечко, працювала на пошті, боліла спина, пухли ноги. Тому й вирішили краще буде вдома, щоб не похитнулося здоров`я, сказали лікарі більше лежати. Ось і шанується тут та й повітря не зрівняти з міським. А в гуртожитку з дитиною, де там, ні води, ні газу, інколи, ще й світло виключають.
Вона йшла босоніж, посміхалася до сонця.Для неї насолода йти по росяній росі, відчувати землю на якій зросла. Простягнула руки до сходу, заплющила очі, говіла від задоволення. Слухала чарівний спів соловейка, від задоволення, здавалось завмирало серце.
Підходила до лісу, в букет рвала квіти й для малюка тихо співала пісню. А він притих, наче з нею слухав її і пташиний концерт, що лунав на весь ліс. В руках дзвіночки, трикольорові фіалки і волошки, ще здалеку побачила листки папороті, попрямувала до них. Незчулася, як забрела на велику галявину. До неї немов посміхалися суниці. Тож не покине таку красу, набрати не було в що. Нахилялася, їх в букет збилала,, насолоджувалась подарунком літа.
Тим часом Богдан приїхав на автівці, за кермом молоденький хлопець. Бабуся здивувалася та швидко готувала їсти.
-Нащо стільки кілометрів гнати авто?
Хлопці снідати яєчню з картоплею. Богдан емоційно заговорив,
-Мені наснився вчора сон, що Надійка йде по високій зеленій - зеленій траві. А поруч поле, аж до край неба пшениця в колосках, від вітру хилилася до землі, немов море хвилями. Краса! А потім бачу на руках тримає маля, тож я, аж зірвався з ліжка. Гадаю, що це сон в руку. Ледве дочекався, тож на нічну зміну мав іти, хвилювався, а додзвонитися не міг. Все, як завжди, коли треба, то немає мережі. Щоб не хвилювався завезу в лікарню. Говорила, ще три дні до строку, боюся залишати, хай краще буде під наглядом лікарів.. Ще й електрички запізнюються, по графіку якісь (вікна)..Де вона так довго? Хоча б не заблукала в лісі. Напевно поснідаю та й піду назустріч.
Надія вдосталь наїлася суниць і несла букетик для бабусі. Поверталася задоволена, трохи поспіщала, адже знала, що за неї будуть хвилюватися. Та вже й напевно приїхав Богдан, подумала виходивши з лісу. В високій траві виднілися три червоні маки.
-Ой, яка краса! Я вас рвати не буду, мені досить цих квітів, ростіть собі, хай вами всі милуються,- голосно й весело линув її голос. Все ж нахилялася до них. Раптово гострий біль пронизав поперек. Що це? Подумала, виправляючись, намагалася стати рівно. Аж раптом по ногах потекла вода. Здивувалася вголос,
–Що це ти синку, що хіба вже час?.
Намагалася йти швидше та чомусь ноги не слухалися. Однією рукою підтримувала свою рідну ношу, в другій несла квіти і суниці. Біль не дуже часто з`являвся, але занадто різко, нестерпно. Розчервоніла, вже й змокріли коси, намагалася йти швидше, скільки було сили. Нарешті повернула на стежку, назустріч біг усміхнений Богдан. Розставив руки, веселий, чекав, що вона, як завжди кинеться до нього. Та враз усмішка зникла, коли побачив її мокрі коси й розгублений вигляд. Вона нічого не встигла сказати, він підхопив на руки, де й сила взялася, немов пушинку ніс і ні слова, ніякої паніки..
Бабуся стояла на порозі, читала молитву і хрестила вслід автівку, яка від’їжджала в напрямку міста. На задньому сидінні напівлежачи, Надя в вікно спостерігала де вони їдуть і через кожні десять хвилин ойкала. Зціпивши зуби шепотіла,
-Ой - ой хлопці швидше, вже щось діється.
Автівка під`їхала до пологового будинку. За мить, розчервонілий Богдан ніс дружину, поцілував в шоку,
- -Все встигли, тримайся, все буде добре.
Не дивлячись ні на кого, заніс в родову кімнату. Голосно зарепетувала медсестра, що соловікам не можна. Та він нікого не чув. Коли нарешті поклав її, тремтячими руками, з чола витер піт і з кишені дістав довідку - дозвіл, що можна знаходитися біля дружини під час пологів..
Акушерка стояла біля Надії прослуховувала дитя.
-Сходіть напийтеся води, ви щось бліді,- звернулася до Богдана.
Він підійшов до Наді взяв її руку,
- Потерпи,сонечко,потерпи, я зараз прийду.
Богдан вийшов з родової в хол, де проводжали новонароджених. В голові, аж гуділо, напився води, кропив обличчя. Здригнувся від раптового крику дитини.Глибокий подих… жбурнув пляшку на крісло.
Маленький хлопчик допинався до груді Надії. Змучена, знесилена, побачивши Богдана всміхнулася, дивилася на сина. Її обличчя покрите краплями поту та очі світилися щастям.
-Любі мої! Я знав, це ж наснилось мені і все збулося. Кохана, дякую тобі! Ви молодці! Яке щастя, ми маємо сина! - ніжно взяв її руку, поцілував.
2016р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2016
Люди кажуть, голосистий
Не слухняний, дуже впертий
Я маю, тоненькі ноги
Красиві, завиті роги
Пухкий, сірий, як хмаринка
В мене з шерсті, кожушинка
Як тепло, весною, влітку
Жую зелену травичку
На пасовиську гуляю
Там конюшину шукаю
Ще люблю моркву, буряки
Гарбуз, картоплю, огірки
За мною догляда чабан
Називають мене –(Баран)
10.12.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2016
О, зима - зимонько, чому сльози розпустила?
Нащо розплакалась? Свою красу загубила,
Хто смів образити? І весільну вуаль зняти,
Ти стала гола, шкода не спроможна сіяти.
Це теплий вітер, от зрадник, на крилах прилетів,
Чи заблукав, чи слова брехливі нашепотів,
А ти повірила, пішла на інтригу, чому?
Він гультіпака, чого відкрила серце йому?
О, зима - зимонько, не плач, він не вартий цих сліз.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2016
/Пісня/
Задзвенів дзвіночок дзень, дзелень, дзень, дзелень
Круг ялинки стали, заспіваєм пісень
Наступає свято, вже скоро Новий рік
До маляток завітав, срібний, білий сніг.
Дзень, дзелень, дзень, дзелень, хай дзвенить дзвіночок
Дзень, дзелень, дзень дзелень, підемо в таночок
Ой красуне зимонько, летять сніжинки
Покружляємо всі, немов балеринки.
Он іде дід Мороз, несе подарунки
Зустрічаєм радо, всюди линуть звуки
Дзень дзелень, дзень дзелень хай дзвенить дзвіночок
Дзень дзелень, дзень дзелень підемо в таночок.
08.12.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2016
Хто пташечка, ця маленька?
Гарнесенька і хитренька
А на грудцях, ледь жовтенька
Спинка трішечки синенька
В краї теплі- не літає
Навіть взимку нам співає
До віконця заглядає
Сальце,як ми - полюбляє
Спритна пташка, невеличка
Називається -(Синичка)
08.12.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2016
Раптово сніжна королева завітала
Вміло посохом - пензлем, немов художниця
В кожну сніжинку, краплю срібла добавляла
Танцювала веселилась, як хурделиця.
>
Та це ж диво!! Повсюди кристальні сніжинки
Літали, холодні, променеві зірочки
Діаманти малі, іскринки – балеринки
Скрізь землю, накрили фантастичні квіточки.
>
Як у казці! Пухова ковдра засіяла
До неї сонечко, так ніжно посміхнулось
Дітки раді, весело, зимонька гуляла…
І на санчатах, покататись заманулось.
06.12.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2016
Я тобі вдячна, відважний сину,
Борониш ти, рідну Україну,
Оберігаєш, мужньо від чуми,
Чужинці пхаються сторіччями.
Війна, гримить та це ж ворожий грім,
Та все ж лунає український гімн,
Бо не здолати наш козацький рід,
Вас так навчали батько, дід й прадід .
.
Я поклонюся, молюсь за тебе,
Сину, благаю, пошануй себе,
Думки,як рій - відійде сволота,
Що ллє роками, на нас болото.
Хоче поставити на коліна
А ми країна багата й вільна
Бажаєм миру, народ великий,
І знай вороже, що непохитний.
Зміг зупинить Кремлівську потвору,
Брехням не віримо й наговору,
Стоїш рішуче за незалежність,
Любов проявиш, свою відданість.
За чисте небо та мир на землі,
Щоб прилітали до нас журавлі,
І щоб щаслива була родина,
Завжди квітуча вся Україна!
Хай закінчиться, проклята війна!
Та й залуна, пісня солов`іна,
Хай ясне сонце, світле майбуття!
Із святом сину! Добра і щастя!
06.12.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2016
Надворі пізня осінь. Небо затягнуте сірими хмарами. Дахи і дерева іскрили сріблястим інеєм, а вся земля покрилася памороззю.
Вже зранку пролітали маленькі сніжинки, то дуже рідко, то частіше, вони кружляли і встеляли землю та з часом почався міленький сніжок. А під обід сипав лапатий, густий сніг.
В хаті було тепло і затишно. Бабуся на столі різала овочі на борщ,а Андрійко сидів поруч, грався іграшковими машинками.
Онук за вікном побачив сніжинки.,
-О! Бабусю це що?
Вона не поспішаючи подивилась . - Бачиш,як красиво надворі,все біле - біле, це справжній перший сніг.
А, як це справжній, перший?-здивовано запитав онук.
-Справжній, бо це не крупинки, бо без дощу, бо такий пухнастий і густий. Земля замерзла, тож відразу розставати не буде, хіба,що потепліє. А перший, бо в цьому році, ще його не було,- продовжила бабуся.
-А, що, як розтане, а потім, як знову буде,то буде другий?,- не міг вгамуватися малий.
-Так ,любий, так, тільки потім вже не рахують,коли зима то він частенько йде, а ти,що не пам`ятаєш в тому році?
Малий відкопилив губу і заперечуючи кивав головою.
Розчепірив пальчики на руках,
-Що і пальчиків не досить загинати, в мене їх, аж десять.
-Ах ти моя радість, не досить, ні. Всі дітки люблять сніг, він красивий, пухнастий бо з сріблястих сніжинок. Вони легенько летять з хмаринок до нас, бачиш, все небо затягнуло хмарами,тож напевно буде іще сипати.
-Вже ,як буде багато, можна кататися на санчатах та лижах, ліпити снігову бабу,чи сніговика.
-А я бачив в мультику сніговика,такого здорового,він листа Діду Морозу передав. Дітки подарунки заказали, щоб він їм на Новий рік приніс. А мені теж принесе,чи ні?
Бабуся погладила онучкові голівку,заглянула в його зацікавлені оченята, посміхнулася,
- Звичайно ,мій любий, всім слухняним діткам приносить.
-А що ти мамі і татові не казав, щоб вони листа написали?
-Як не казав?Давно сказав, як ще мультик бачив, навіть намалював в подарунок Діду Морозу ялиночку всю у гірляндах. І просив у Діда Мороза іграшкову машинку < КрАЗ>, бо не маю чим пісочок перевозити мамі на грядку,- емоційно проговорив Андрійко.
Бабуся дивилася на онука і думала, ба який розумний, де в наші роки були такі іграшки, як ми були маленькі,навіть ляльки не мали за, що купити. Час іде, діти зараз набагато розумніші, треба вже навесні хлопчика до садочка відправляти, що він зі мною навчиться….
- Слухай, а яка різниця сніговик і снігова баба,- не заспокоївся онук.
Стара глянула на малого, махнула головою і посміхнулася,
-У сніговика на голові відро,а сніговій бабі одягають хустинку і намисто.
-О,яке ще намисто, таке,як у мами?
-Ні,хлопчику,ми колись в дитинстві збирали горобину чи калину і робили з них намисто, а хустинку часом замінювали віночком з сухих трав..
Андрійкові вже йшов п`ятий рік, після року весь час з бабусею,що могла те й вчила хлопчика та відчувала, що дитині треба більше спілкуватися з дітьми.
Донька з чоловіком відколи в Дніпрі закрили завод, працювали на базарі,в ракушці. Хіба це життя, виживання, досить працювали на когось та й ще, аж до вечора і з одним вихідним, ще й платили мало.
Понеділок був для малого справжнім святом,батьки завжди намагалися провести весело цей день, хоча за тиждень були виморені, їм теж хотілося відпочити і вдома роботи хватало.
Вже пообідали, малий притулився головою до скла у вікні і тішився, як сипле сніг.
-Бабусю, давай я піду надвір, бачиш скільки насипало?!
Вона швидко дістала одяг та зимові чобітки.
-Ого, які волохаті! І такі м`якенькі,- помітив хлопчик.
Вже поспішав, натягував чобітки та одяг. Бабуся посміхалася до онука,
- Молодець, вже майже все сам вмієш робити.
-А рукавички у кишені,якщо в ручки буде холодно,то обов`язково їх одягнемо.
Бабуся на веранді захватила совочок і маленьке відеречко,
- На це тобі знадобиться, пішли.
Вона відчинила двері, свіже повітря з снігом вдарило їм в обличчя. Під ногами лежав білий, яскравий сніг. Хлопчик задоволено дивився,не наважився на нього стати,-
-О, як багато! Що будемо чистити, ти казала?
Андрійко крутив головою на всі сторони, любувався сніжним покровом.
-Давай, давай веселіше,- підбадьорила бабуся.
Він одяг рукавички і почав метушитися,швидко маленькою лопаткою відкидати сніг поруч з бабусею.
Бігав, залишав сліди на снігу, потім лопаткою накладав собі в відеречко, ніс, висипав на клумбу.
Бабуся пішла кругом хати з мітлою позамітати сніг з призьби.
Андрійко розігрався, набирав лопаткою сніг, підкидав вгору, весело сміявся, тікав від нього,як той падав.
Сніг попадав на обличчя,він задоволено морщився і ухав від радості.
Бабуся вийшла із-за хати,спостерігала, повсміхалася, тішилася, як він грався з снігом,
-От бачиш,як добре! Я буду на веранді, а ти ще трохи пограйся з снігом, тільки не здумай в рот брати, бо захворієш.
Як тільки бабуся відійшла,малому відразу ж закортіло попробувати,який він на смак. Оглянувся на всі боки, зняв рукавичку,
-А ну йди спробую, який ти ?- проговорив і лизнув сніг, який взяв в долоню.
-Тю,я думав хоч трохи солодкий, бо ж білий, як цукор, а ти тільки холодний і смаку зовсім ніякого,- бурчав під ніс.
Раптом скрипнули двері з веранди,малий швидко відвернувся, одягав рукавичку. Знову повернувся в сторону хати та звідти вибіг Мурчик, двері знову скрипнули і зачинилися.
Вже погнався за котом,той справно заліз на дерево, махав хвостом.
-Ба,який герой, зовсім не боїшся снігу,я більший за тебе ,а зразу боявся навіть ступнути на нього,- проговорив весело.
- Андрійку, ходи вже до хати, досить на сьогодні. Завтра батьки будуть вдома , може будеш з ними ліпити сніговика, якщо ще сипатиме сніг, - гукала бабуся.
Озираючись, набрав у совочок снігу, заніс до веранди, сам же зайшов в хату,почав роздягатися.
Бабуся допомогла , потім заставила випити теплого молока з медом і уважно дивилася на нього,
-Це щоб не захворів, бо бачу, щось очі ховаєш,часом сніг не їв?
У малого відразу почервоніли вуха,опустив голову, дивився з під лоба.
-Та я це…. Трохи попробував, ледь - ледь лизнув, хотів дізнатися, який на смак, але не їв, правду кажу.
-Він холодний і з мікробами, від яких можна захворіти,- сказала сердито.
-Ні, я їх там не бачив, вони не ворушилися.
Вона голосно засміялася.
-Мама ж тобі пояснювала для чого мити руки,чи ти забув? Їх там завжди багато та так просто не видно, тільки через мікроскоп.
Здвигнув плечима,--А ,що таке мікроскоп?
_Досить, іди грайся,завтра маму запитаєш,вона тобі пояснить.
Андрійко сів за стіл, знову грався іграшковими машинками,натягував колеса до них, які ж сам познімав. Раптом пригадав,що лишив на веранді сніг, поглядав в сторону бабусі,вона крючком в`язала носки.
-Ой, бабусю надворі вже майже темно, ти напевно забула, твій серіал скоро.
-А й справді, бач ,який уважний і все то ти пам`ятаєш,-посміхаючись сказала і пішла в другу кімнату.
Вже побачив,що сіла в любиме своє крісло,тихенько вийшов на веранду ,швидко схопив лопатку і заніс до хати ,здивовано дивився на неї, заглядав під неї,а там було лише трохи води.
-Де ж ти подівся?Я ж хотів з тобою погратися, мені самому так сумно. Що не хочеш зі мною дружити?- Бурчав, нахиливши голову.
Раптом зовсім поруч почув здивований голос бабусі,-
Ти мабуть приніс сніг до хати?
-Так, він на веранді був,я пішов забрав,а там тільки трохи води, десь втік,- говорив вже з сльозами на очах.
Взяла його на руки.
- Сонечко ти моє, напевно забув,я ж тобі сама розповідала,що коли тепло сніг перетворюється на воду. Ти ж бачив кілька раз,як я мию холодильник ,з морозильної камери забираю лід і кидаю у мийку і він там розтає.
- Бачив ,так тож лід, він же не такий легкий і пухкий, як сніг.
- Послухай ми зараз візьмемо цю водичку поставимо в морозильну камеру і через якийсь час побачиш що буде.
Андрійко трохи повеселів, з совочка вилив воду в одноразовий стакан і поставив в холодильну камеру, пішов дивитися мультик, який розпочався після серіалу.
Пройшло не багато часу, забрав стакан з холодильної камери і заглянув, а там тільки по краях ледь-ледь почала замерзати вода,
- Щось ще не бачу льоду,- здивовано проговорив,, підніс і показав їй.
- Ще мало часу пройшло та вже придивись уважно, по краях бачиш маленькі тоненькі льодинки. Тож трохи зачекай, з пів години, тоді подивишся .
Вже вечеряв гречану кашу з молоком, весь час очі зупинялися на годиннику. Він ще не розумів, як визначити час та пересування стрілки з одного числа на друге,це означало, що пройшла година,так його вчила бабуся.
- Андрійко, батьки будуть пізно, бо приймають товар,тож ходи чистити зуби і підемо спати, розповім тобі казочку.
- Зараз,почекай, подивлюся до води,- відкрив холодильну камеру.
- Ой,дивися, справді тільки лід,він не такий, як білий сніг, а прозорий. Тепер я вже знаю, як сніг перетворюється на воду, а потім на лід,- сказа вдумливо.
На веранді заскрипіли двері, до хати зайшли батьки.
Андрійко, від радості, аж підскочив,
-О !Мамо, тато! А що я вам зараз розповім! Скільки сьогодні нового узнав! Давайте, швидко роздягайтесь і сідайте вечеряти,а я буду вам розповідати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704406
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2016
Я часто бачу рідну хату у сні,
Здається чую, юних дерев пісні,
Пелюстки квітів,літають пахощі,
В серці ношу красу, ніжність, пестощі.
Стекли роки, забагато гіркоти,
Ми всі пізнали в житті смак злидоти,
Весняний вітер, десь поніс, розвіяв,
Надію в краще майбуття посіяв.
Я то радість, ходжу по городу,
Торкнулась вишеньок, квітучу вроду,
Росли рядочками, мов усміхались,
Тут , біля них, ми босоногі грались.
Не заросла стежина бур`янами,
Там чужі люди, а я, все з думками,.
Немов дитя, дуже хочу до мами,
Сюрприз зробити,своїми руками.
Їй одягнути вишиту хустинку,
Подарувати букетик барвінку,
Ці квіточки, вони дуже любили,
І доглядати, щоденно нас вчили.
Йдучи лишила, лише ніжний погляд,
Мені здається, наче була поряд,
Наче в дорогу, ти благословила,
Щоб доля добра, Боженьку просила.
Пробачте мамо, часом очі сумні
Буває тяжко, бо я ж на чужині.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2016
Він зимоньку дуже чекав
Та й з снігом, першим завітав
Вбрався в червоний фартушок
Й буро- сіренький піджачок
І по гілках радо скакав
Там горобину обривав
Любить насіння з бур`янів
Збира ягоди з всіх кущів
Швидко літає фур.. Фур – фур
Як зветься пташечка? – (Снігур)
01.12.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2016
Моя душа,… Прекрасная царица
Я всё мечтал тобою насладиться
Сказочной ночью в постели целовать
Нежно и страстно, тёплую грудь ласкать
Меня согрела, была совсем не прочь
Заколдовала нас, кудесница ночь
И не сдержался, горела моя плоть
Шептал, просил родить сына или дочь.
Разлито было в страсти красно вино
Тебя хотел…. Этого ждал так давно.
Я царь, а ты моя душа - царица
Чиста, прозрачна в колодце водица.
Мы из одной чаши будем её пить
Буду любить! Без тебя не смогу жить!
Не прошло пол года, Бог её забрал
В одиночестве плакал, в душе страдал
Уж горевал немного, пил безбожно
Прекратить как? Казалось невозможно
Напоив меня, молодого царя
Долгорукий взял дочь, подослал любя
А ранним утром совсем не мог понять
Ночью был пьян…Как же решился обнять?
Не посмел род Долгоруких ославить
Катю невестою - решил представить….
***
Наслаждался жизнью… Она коротка…
Не замечал, что его смерть уж близка…..
2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704004
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.12.2016
Тернистий шлях має ненька – Україна,
Війна кровава іде за мир, свободу,
Нас не здолати! Була і буде вільна!
Бо сини наші, всі козацького роду.
Непереможні, є дух непохитний!
Знов, як чума, підлазить непроханий гість,
Підступний, злющий противник ненаситний
Більше немає жалю, огортає злість.
Колись кричав з екрану,- Як рідні брати,
Тепер ми знаємо, брехня й пропаганда,
Горить Донбас, йде війна. І забрали Крим,
Уже три роки, невгамується банда.
Ми не забудем, дітей, Небесну Сотню,
Стояли мужні за покращення наше життя,
Смерті у очі дивилися за волю,
За дітей, ріднихЮ за краще майбуття!
Героям Слава! І всім велика шана!
Кожен із нас, пам`ятає страшні часи,
Мабуть ніколи не загоїться рана,
Боженько, прошу, Україну збережи!
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2016
Ой маленька я Настуся
У вишиванку одягнусь
Ой, любить мене бабуся.
Тай туди - сюди повернусь
Пр.
Ой, люлі люлі. Ой, лю, лю
Я теж бабусеньку люблю
Ой, люлі, люлі. Ой, лю, лю
Дуже бабусеньку люблю
Вмію гарно танцювати
А ще віршики читати
Бабця погладить голівку
Інколи цілує в щічку
Пр.
Погляне тепленько, ніжно
Обійме так міцно - міцно
В коси стрічечки зав`яже
Добру казочку розкаже.
Пр.
Я завжди , уважна буду
Казочки, ті не забуду
А, як велика, підросту
Своїм малятам розкажу.
Пр.
Ой, як весело, співаю
Голосочок дзвінкий маю
Вона щаслива, радіє
Мені теж серденько гріє
Ой, люлі, люлі. Ой, лю, лю
Я теж бабусеньку люблю
Ой, люлі, люлі. Ой, лю, лю
Дуже бабусеньку люблю.
30.11.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2016
Вбралася ніч у зоряний сріблястий одяг,
Пишалась ним, радо до місяця всміхалась,
Він полюбив шалено, проклав до неї шлях
Боявсь, щоб більше ні одному не дісталась.
Він так уміло, з любов’ю до неї моргав,
Його блудниця осяйно зачарувала,
Та кожен раз,світанок зваблював, підступав,
За ним впадала, зорі донизу скидала.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2016
Скажіть дітки хто він такий?
Тож колючий, трішки спритний
Він полює, завжди в тиші
Вміє добре, ловить миші
Смакує зміїв і вужів
Ще полюбляє комарів
Спить, аж з осені, до весни
Бачить гарні, цікаві сни.
Очі хитренькі, кругленькі
Мов намистинки, чорненькі
Вушка має, він маленькі
Тонкі ніжки, коротенькі
Багато носить голочок
Здається, справжній будячок
То хто ж це дітки -(Їжачок).
28.11.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2016
Ти послухай осінь, так час поспіша,
Почорніли трави, коси шпориша,
Та й вуаллю вкрились, пора відпочить,
Встиг веселий дощик, всюди підмочить.
На шматки, рве листя - в`їдливий вітер,
Все ж лишився, десь кольоровий бісер,
Та краса осіння тихо засина,
А осина, вже давно в лісі дріма.
І земля здається, вся золотою,
Листопад набавився із листвою,
Та частіше, до нас небо хмуриться,
І окраса поступово губиться.
Ти чаклунко, мила, всюди сивина,
Вже тумани густі й сіра пелена
Та скажи, то ж нащо, зайшла у мій сад,
Я тебе, не хочу, повертайсь назад.
Хоч взяла, всіх у полон твоя краса,
Таки мрію, тепер, щоб прийшла весна,
Щоб лунав дзвінко, скрізь солов`їний спів,
І душа раділа й бузочок зацвів.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2016
У день скорботи запалю свічку,
Поставлю в себе,на підвіконні,
А поряд хліб, свячену водичку,
Щоб простягли янголи долоні.
Всі, що на небі, давно злетіли,
В роки страшенні, голодомору,
А вони ж Боже, жити хотіли!
Прийшли, лишили пусту комору.
Забрали все ,бо стали куркулі,
Вважали так, нащо Україна?
Зостались села, майже вимерлі,
Але ж не сталось, бо ж непохитна!
Щодень гнобили, мучили людей,
Хотіли всіх кинуть на коліна,
О скільки ж було, Боженько, смертей!
Все ж не здолали, є Україна.
Ні, не забули вистраждані дні,
Голі тіла, лежать не сховані,
Нема прощення, отій сатані,
За злодіяння й за біль скоєні.
У день скорботи запалю свічку,
Поставлю в себе, на підвіконні,
А поряд хліб, свячену водичку
Душа ятриться, сльози солоні…
20.11.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2016
Кажуть усі - що хижак
Курей ловить я мастак
Хитро, крадусь у сарай
Тільки мене й доганяй!
Маю пишного хвоста
Гарна шубка, ледь руда
На шиї біла плямка
Мов вдягнена краватка
Осінньою порою
Не видно між листвою
Спішать мене спіймати
Шикарний хвіст дістати
В ліс ховаюсь, поміж хмиз
Тож вгадайте ! Хто я? – (Лис)
24.11.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2016
Літо… Світанок вмивався росою з туману….
Ясні, теплі промені сонця лягали на землю. Небо чисте, блакитне. По обіч дороги буяли дерева, де - не - де виднілися квітучі кущі шипшини . Сонячні промені часом пробивалися між гілок дерев, витанцьовували, мерехтіли по високій шовковистій траві, іще деінде поблискували прозорі краплі роси. Вдалині виднілися поля.
Зненацька, сонце заглянуло в автівку, засліпляло Сергію очі. Він, все ж намагався швидко їхати і в той же час старався бути уважним. Широка траса Київ – Вінниця не дуже заповнена автівками. Дорога непогана, автомобіль інколи підносило, здавалося, аж летить. Думки не покидали, як добре, тож вихідний день та що робитиме далі, не мав гадки. В голові, аж шуміло, тривожно на душі, напевно зовсім погані справи, раз подзвонила бабуся.
Щоб не приїхати, навіть такої думки не мав. Адже вона його вибавила, водила до школи. Згодом, можна сказати вивчила в унііверситеті. Дідусь помер три роки назад. А батьки загинули в автокатастрофі, коли йому було лише десять років. Він вивчився на стоматолога, працював в одній з лікарень Києва. Два роки назад бабуся віддала всі свої заощадження, недалеко від поліклініки купив двокімнатну квартиру. Він дуже любив бабусю, хоча інколи і були суперечки, але вона йому замінила маму. Бувало й сварила, а іншим разом цілувала, розповідала казки. Як подорослішав давала хороші поради. Присвятила своє життя єдиному онуку.
Село Кацмазів недалеко від траси, він вже їхав по сільській дорозі. Спереду себе побачив, як з сумкою через плече, поспішала дівчина. «Ха» - подумав, як берізка струнка і ніжки так... нічого. Натиснув на гальма, зупинився біля неї,
- Ви не підкажете, як проїхати на вулицю Західну?
Дівчина напевно не очікувала, оторопіла, здивовано подивилася на нього, ледь опанувавши себе,
- Он, туди доверху, потім направо.
-А може я вас підвезу?
Вона кинула такий погляд, що він ладен був провалитися крізь землю. Аж кинуло в жар, піт виступив на скронях від сорому. Незнайомка суворо здвинула вузенькі брови, смарагдові очі, аж іскрилися, блискали немов вогники. Раптом зневажливо повернулася й пішла.
Ой, який дурень! Така гарненька, таке впоров- у душі лаяв себе. При нагоді треба перепросити, попросити вибачення, невдало пожартував.
Поспіхом віддчиняв хвіртку, швидко забіг до хати. Бабуся лежала бліда, побачивши онука, розплакалася,
-Ой,хлопчику мій, такий гарний, в такому костюмі.. Молодець, що приїхав, щось я здаю, тиск замучив.
Вона розповіла, що був лікар, виписав рецепт.Тепер треба з рахунку зняти пенсію й купити ліки, бо при собі грошей більше немає. Вже приготувала йому довіреність, щоб зміг за неї одержувати пенсію. Він взяв її сухенькі руки приклав до свого чола,
- В мене гроші є, не бідкайся. Я все зроблю, як треба.
Допоміг їй переодягтися, поспішав в аптеку та до ощадкаси.
Біля вікна каси нікого не було. За склом виднілося обличчя тієї самої дівчини, що зустрів на дорозі.
-Я хочу вас перепросити, повівся, як ідіот,- червоніючи видавив з себе.
ЇЇ погляд не був суворим, мовчала. Раптово зачинила віконце, почала рахувати гроші.
-Ні! Ні! Будь ласка, в мене до вас заява….
Віконце відчинилося, дівчина трохи зніяковіло, взяла документ.
-А що, бабця Маруся? Можливо захворіла, що сама не може прийти?
-Так. Я її онук Сергій. Тож ось і познайомились.
Отримав гроші, чомусь розгублено поводився, подумав, що це зі мною. Але іще раз зирнув на молоде ніжне, симпатичне обличчя дівчини й швидко вийшов.
За два дні Марії стало трохи краще, але з ліжка не вставала, крутилася голова, почувалася кволою, знесиленою.
Сонце ледь-ледь виднілося на сході…. Кричали півні, село в цю пору вже не спить. Десь дружно ґелґотали гуси, череда корів поспішала на пасовисько.
Сергій гнав автівку, виїхав на трасу. Понеділок, треба поспішати, встигнути до початку робочого дня.
Заява на відпустку вже була підписана головним лікарем,
- Ти, що пізніше плануєш… назовсім в село?
-Та ні, думаю підніметься бабуся на ноги та й приїду.
Автівка знову мчала в село… . По дві сторони дороги виднілися рядки буряків, поля з ріпаком та соняхом, а далі в ряд дерева та куші. Уважно вдивлявся в дорогу та думки поверталися до дівчини. Чия вона? Скільки років? Чи знає її бабуся? Ні, мабуть не заміжня, заспокоював себе.
Вже під`їжджав до двору, Марія сиділа на стільчику, махнула рукою,
-О приїхав, а як же робота?
-Все добре, я взяв відпустку. Задоволено подивилася на онука, він підійшов до неї, обійняв
- Ну як ти?
-Краще… бачиш же… Піднялася, вийшла на поріг, а по сходах боялася зійти. Раптом побачила на дорозі Маринку – Петрівських, вона йшла на роботу, от і гукнула її, щоб мені допомогла.
-Це та, що працює в ощадкасі?
-Так,а ти звідки її знаєш, вони ж років п`ять, як до нас приїхали,- здивовано подивилася стара.
-Та, так, якось їхав, бачив йшла по обіч дороги.
Він секретів від неї не мав, не соромився, засипав запитаннями. Стара крадькома позирала на онука, розповідала про все село. Хлопець тішився, дев`ятнадцять років, це ж чудово, не заміжня.
-Ну я вже заморилася, допоможи, піду полежу.
Сергій приготував картоплю, в сусідки купив сметани та молока. За обідом спілкувалися, обговорювали погоду та врожай. Після обіду рубав дрова,
-Бабусю, а ти поїдеш зі мною в Київ? В старої затрусилися руки, торкнулися білої хустинки, поправляла її.
-Що ти! А моя хата? Я вже думала… Закінчиться твоя відпустка, що буду далі робити…. Не знаю, подумаю. Але що там, на третьому поверсі робитиму? Як в клітці, ні з ким навіть поспілкуватися, ти ж на роботі щодня. Та й тобі треба одружитися, вже минуло двадцять п`ять, тож пора. А може в тебе хтось є ? Одружився, а мені зовсім нічого не сказав….
Він підійшов до неї, обійняв,
-Ну, що ти…Хіба б я зміг так вчинити. Думаю, що є.
-А хто вона? В Києві?
-Побачиш. Я піду може риби зловлю на вечерю чи на завтра, - намагався якнайшвидше перевести розмову.
Невеличка річка була трохи глибока, розповідала бабуся, що колись, навіть соми водилися в ній. Тепло на душі, такого спокою давно не відчував. Він задивлявся у воду, а бачив обличчя дівчини, посміхався, знову ловив себе на думці про неї. А можливо якось вдасться ближче познайомитися. Риба не дуже клювала та все ж декілька карасів, таки спіймав.
Повертався додому з відром, з якого ледь не вискакувала, хлюпалася риба. По дорозі назустріч йшла Марина.
-Добрий вечір,- зупинився.
Вона зашарілася, поправляла кучеряве волосся, яке спадало на вишиванку.
Вишиті червоні маки підкреслювали її округлу форму пишних грудей. О сама струнка, а така славна, все при ній, мов блискавка, промайнула думка. Вонапривіталася, сміливо дивилася в очі. Він не розгубився, пожартував,
- Ну, що покажеш де живе моя бабуся?!
Обоє весело засміялися.
-Може допоможеш юшки зварити?,- зненацька запитав її, сам не міг второпати, як це сталося.
-А чом би й ні! Зараз зайду додому, скажу батькам.
По вулиці йшли не поспішаючи, крадькома раз – по – раз повертала голову, поглядала на нього. А йому не вірилося, що все так просто сталося. Так непередбачено, був дуже задоволений.
Марія немов ожила, весело позирала на молодих, щось шепотіла сама до себе.. Вечеряли втрьох, стара збуджено розповідала про свою молодість, дивилася то на онука, то на Марину. Вона зрозуміла, що це все не спроста, відчувала, що дівчина сподобалася йому. Він, сам того не помічаючи, тримав дівчину за руку, йому так не хотілося, щоб вона йшла додому.
-Сергію, вже пізно, проведи Маринку додому. Віддай батькам, знай, за неї головою відповідаєш.
- Ну звичайно!
- Це не далеко, метрів чотириста, не більше, - тихо проговорила дівчина.
Вечір заворожував своєю красою. Неподалік, ще цвів жасмин, а на клумбі матіоли, пахощі п`янили голови. Він сміливо поклав руку на її плече. Вона не цуралася, мовчала, йшли не поспішаючи. Щось здавлювало в його грудях, хотілося обійняти, цілувати. Раптом затремтів, призупинився.Так, треба взяти себе в руки.
Вона помітила, здивовано зиркнула й відразу прискорила ходу,
- Ось, я вже вдома, що будеш батькам віддавати, як казала бабуся?
Не знати де взялася сміливість, рукою взявся за хвіртку. Раптово загорілось світло надворі, з хати вийшов батько,
-О!Думаю, де ти пропала…. Добрий вечір! - батько до нього протягнув руку.
Він привітався, але трохи засоромився. Старий більше ні про, що не запитував, повернувся до хати.
Сергій підійшов до неї, взяв за підборіддя, ніжно поцілував.
-Ну я пішов…. Давай завтра ввечері зустрінемося біля річки.
Вона оніміла, але не проти іще таких поцілунків. Це так сталося миттєво, здалося втратила самоконтроль. Коли прийшла до тями, розгублено кивнула рукою й кинулася до хати.
Забігла в кімнату, серце шалено билося. Відразу зайшла мати.
-Ти що така червона? Що в гостях в баби Марії була?
-Мамо, не питай нічого, в гостях та здається я закохалася. Він якийсь особливий , бере мене за руку, а в мене шалено б`ється серце, сама не знаю чого. Мати присіла за стіл,
- Ой доню, таке воно життя, молоді роки завжди прекрасні. Люди кажуть хлопець гарний, толковий, працює в Києві стоматологом. Дивися сама та май голову на плечах.
Марина не спала майже пів ночі. Все думала про нього, а може він так, посміятись….
Коли він прийшов додому,старенька вже відпосивала. Прохолодне ліжко, нагадало про її ніжний дотик уст. Ой, мабуть закохався.А вона й оченята закрила, немов очікувала іще, задоволений засинав.
Спливав час… Сергій зустрічав Марину з роботи. Йшли до нього додому, вона допомагала прибратися та готувала смачні страви . Йому це подобалося. Знайшла до мене ключ, думав про себе.
Якось одного дня він хотів зустріти її з роботи та був вихідний день, не знав куди себе подіти, чекав вечора.
Сонце ховалося за обрій... Річка переливалася різними кольорами, немов загравала з останніми променями. Марина йшла по стежці , поглядаючи на небо,
-Ой мабуть буде дощик! Бачиш… Он, звідти хмара пливе.
Він підійшов ближче. Вечірнє сяйво освітило її обличчя. Малинові губи манили до себе . Солодкий поцілунок…
Стояла зачарована, їй хотілося прилинути до нього. Здавалося, що він чує стук її серця. Обійнявшись, йшли мовчки.
Надворі вже стемніло… В воді час від часу хлюпалась риба. Почав накрапати дощ.
- Пішли скоро, бо змокнемо,- сказала Марина і з осторогою кинулася вперед до стежки.
Трохи змоклі прибігли до її хати. Батьки вже спали, двері літньої кухні були відчинені навстіж.
-Може ми там заховаємося, - запропонував їй.
-Добре, тільки тихо, пішли.
- Ой тут так зручно,- усміхнувшись, помітив хлопець.
Вона подала йому рушник,
Бери витрайся, з волосся, аж капає. Сама теж витирала своє обличчя й волосся, хитро позирала й посміхалася.За кілька хвилин закипів чайник, збуджені і веселі, з задоволенням пили чай. Час від часу позирали один на одного.Її погляд манив до себе, не відпускав його. Хіба можна було не помітити, як під сарафаном, при диханні підіймалися груди. Не зупинити бурхливі почуття, за якусь мить, присів поруч. Жадно, але ніжно цілував її уста і пив, пив нектар кохання.
Раптово пропало світло.
-Ой я забула, в нас о дванадцятій виключають електроенергію. Тобі мабуть пора.
Вона уважно дивилася на нього, в душі ж хотілося пригорнутися і ніколи не відпускати від себе.
Стояли пусті чашки на столі, на дворі знову пустився дощ. Мовчали.
Це мовчання дало йому час на роздуми.
-Я мабуть загубив голову, але тебе кохаю і хочу щоб…
Ніжно взяв за плечі, вона міцно притулилася до нього.
- Хочу, щоб ти стала моєю дружиною ,- сказав, дивлячись в її чисті очі.
Кров прилинула до обличчя, рум`янець зробив її ще кращою. Вся пашіла, він відчув, як в ній клекотала пристрасть. Відчув, що ще трохи, заволодіє нею. Нахилився, ніжно взявся за пружні груди, ласкав, занурився між них. Цілував, чув, як тремтіло її тіло. Вона сама розстебнула сарафан, дала волю своїм бажанням.
Немов виринав вулкан, емоції занурили їх в вогонь кохання. В неї це було вперше, неначе током, миттєво, біль пронизав все тіло, здавалося кров застигла в жилах. Жадала, була готова до цього, як квітка до запилення. Лежала знесилена, але щаслива. Руками прикривала груди.
Він обціловував її розчервоніле обличчя, шию. Молоде тіло причаровувало його, знов і знов припадав до грудей. Тонув у її очах, вони світилися, блищали вогниками.Вона ж умлівала від пристрасті, від його поцілунків. Щасливий, задоволений, немов купався в ласкавому, теплому морі.
Вляглися пристрасті… Дивився на неї, зловив себе на думці, як добре, що нарешті знайшов своє кохання.
По селі переспівувались півні, надворі сіріло…
Десь пташка пісню завела. З сараю чути галас гусей та качок.
Марина проснулася, одяглася. В голові бриніли мамині слова -(Май голову на плечах). Ой, що ж буде….
Він потягуючись, відкрив очі, уважно подивився на неї, поцілував.
-Все добре?
У відповідь кивнула головою, кліпнула оченятами.
- Ну пішли, бачу вже розвидняється.
- Куди? – запитала здивовано.
-Побачиш…
Вони підійшли до обійстя Марії, він намагався тихенько відчинити хвіртку, поспішив до хати.
- Ой, ще розбудемо!
-Ти думаєш вона спить? Я гадаю на нас чекає…
Марія сиділа за столом, пила чай. Сергій підійшов поцілував її в щоку.
-Благослови нас, бабусю.
Мовчки, ні слова не проронила, взяла до рук ікону, читала молитву. Вони перед нею стояли на колінах.
Вже разом пили чай. Молоді мовчали, Марина голову тримала трохи опущеною, про щось думала.
- Чому зажурилася? Любиш мого онука?! То ж радій і шануй!
Це щастя коли вийдеш заміж за коханого, – голосно сказала бабця, позирула на обох й продовжила,
-Сидіть вдома, далі моя справа, піду до твоїх батьків.
Марія в рушник замотала круглий хліб, трохи задумливо поглянула на молодят й потихеньку потопала до її батьків.
Вони саме обоє були на обійсті, побачивши стареньку, привітно привіталися. Відразу ж запросили до хати, запропонували чаю.
-Я багато говорити не буду,- поклавши хліб з рушником на стіл,- сказала Марія.
- У мене є хлопець, а у вас дівчина, я гадаю, якщо вони люблять один одного то так тому і бути. Я їх благословила.
Батько зіжавши губи, глянув на дружину,
-А Марина де? Хіба не спить?
- Вона в мене. Вже й залишиться в мене до весілля! Хай так буде, згадаймо свої молоді роки. Я знаю свого онука, якби не кохав, то б не привів до мене. Гадаю через тиждень відгуляємо весілля та й забере нас Сергійко в Київ. Жити є де, має квартиру. А я, ще й Бог дасть правнуків дочекаюся, що скажете?
Одна мить і на столі стояла пляшка з вином та закуска.
Марія задоволена розмовою поспішила додому.
Вона різко відчинила хвіртку, за кілька хвилин, посміхаючись зайшла до хати, молодята, як два голуби сиділи обнявшись.
-Ой, пристала я з вами. Все добре за тиждень весілля, -сказала кліпаючи очима.
Сергій підійшов до неї, взяв руку й поцілував,
-Що б я робив без тебе?
Стара просльозилася, -А я б тез тебе….
Марина підійшла до них, він обійняв їх разом,
-Все, тепер гадаю все буде добре, тож їдемо, бабусю?,- весело запитав.
Літні теплі, сонячні дні сприяли гарному настрою.
В селі готувалися до весілля. А Марія збирала речі, складала в валізи.
Видався чудовий, сонячний день... Три автівки від`їхали від сільського клубу, направлялися до пам`ятника – «Захисник Вітчизни».
Біля дому Марії вже чекали на молодих. Весело грали музики, все село збиралося на весілля.
Через два дні.... щасливі молоді і Марія автівкою їхали до Києва.
24.11.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2016
Ой на дворі холодрига
Кіт сидів, лапою дригав
Під дверима вередує…
- Гей, народе, хтось почує?
Я так замерз, дуже - дуже
Відкрий ти же, дідус ь-друже
Ой, вже така, холодна ніч
Швидко впустіть, хочу на піч
Бачили зорі, трудився
Мишей добряче наївся
Я заслужив на подяку
Хай біля діда, приляжу
Вже на пічку, залізає
Себе вміло вимиває
Пригорнувся, до дідуся
Як тепленько, зігріюся….
Закрив сонні оченята
Як же добре, що є хата.
22.11.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2016