Було собі… Недавно ж це було,
І дня цього усі ми так чекали.
Листопад морщив у дощах чоло –
А в нас… Наталя Мазур завітала.
Усміхнена приїхала і щира,
Щоб трем своєї тиші передати…
У клас шкільний, немов святеє миро,
Принесла із своєї вона хати.
Тут було все: і надиху перлини,
В сльозах читались ніжні її вірші,
І зупинилась Вічність – не година,
І світ відчув, який насправді грішний.
Поезія витала у повітрі,
Написана божественним пером.
І всім боліли віщі її вірші.
Вона ж… сиділа тихо за столом.
Ганна Корчинська
14.11.2016р. |
|
|
