Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 7
Пошук

Перевірка розміру




Загул Дмитро

Прочитаний : 274


Творчість | Біографія | Критика

НА СЕЛІ

         І
Лежать  покошені,  порожні
Поля  безлюдні  вдалині,  -
Ховаю  погляди  тривожні,
Бо  тут  невесело  мені.

Бо  думку  давить  і  стискає
Вороже  небо  в  вишині,
А  в  грудях  тане  щось  і  тає,
Мов  грудка  воску  на  вогні.

         ІІ
Такі  ж  убогі  ви  і  прості,
Сумні,  покошені  поля!
Чого  ж  до  вас  прибула  в  гості
Душа  зажурена  моя?

Давно  вже  ниточка  порвалась
Та,  що  єднала  нас  колись,
І  гуркіт  міст,  і  крик,  і  галас
В  мою  мелодію  впились.

Мені  чужий  ваш  дикий  спокій,
Безмежна  просторінь  -  чужа,  -
Бо  покохав  я  вир  глибокий,
Де  тоне  камінцем  душа.

Бо  на  дахах  і  щоглах  міста
Я  серце  розіп'яв  своє,
А  ваша  ніч  -  нудьга  зловісна  -
Мені  заснути  не  дає.

Якесь  шемрання  невиразне
З  села  до  серця  доліта...
Щодня,  як  заграва  погасне,
Я  -  безпритульний  сирота.

         ІІІ
Яка  глибока  тиша  скрізь!
Не  шелестить  достигле  поле;
На  свіжозрошений  покіс
Летять  метелики  і  бджоли.

Єдиний  невідомий  птах
Вгорі  крилом  повітря  крає,
Мій  погляд  блудить  по  степах,
І  думка  губиться  в  безкраї.

А  лінь  повільна  наляга
На  всіх,  на  все,  мов  сон  глибокий,
Давно  відвик  я  від  села,
Чужий  мені  цей  дикий  спокій.

Бо  ні  трамвай,  ані  авто
Повітря  рухом  не  сколише.
І  не  зворушить  тут  ніхто
Лінивої,  глухох  тиші.

Хіба  рогатий  чорний  жук
Крильцем  торкнеться  до  бадилля,  -
Тоді  глухий  і  низький  звук
Згадає  шум  автомобіля.

Глухої  ж  ночі  надворі
Згадаю  світло  електричне,
Коли  завітять  ліхтарі
Гнилі  тваринки  фосфоричні.

Дивлюсь  на  довгий,  голий  шлях  -
Куди  ж  то  тягнеться  він  далі?
Коли  б  Вергілій  у  руках,
Читав  би  римські  пасторалі.

Такий  нестерпний  довгий  нуд!
Куди  подітись  од  безділля?
Пішов  би  по  книжки  в  сельбуд,  -
Та  ба!  Сьогодні  не  неділя.

ІЗ ЗБІРКИ "МОТИВИ", НА ВІДПОЧИНКУ. 1926.

Нові твори